Військові діячі, борці за волю.

Бульбенко Федір Павлович - громадський діяч, організатор Вільного Козацтва в с. Романкове (тепер на тер. м Дніпрдзержинськ). Хорунжий армії УНР. Рятівник архіву Лесі Українки.(нове)

Яків Омелянович Cич - народився в с. Бандурка Катеринославської губернії, один з початківців українського освітнього руху в таборах для військовополонених.(нове)

Віталій Білахів - катеринославець, навчався в Гірничому інституті, служив старшиною в гарматних частинах армії УНР...(нове)

Кіндрат Булавін -донський отаман, керівник визвольної війни проти московського царя.

Василь Журба - останній полковник Самарської паланки. Очолював українські відділи у війську Омелька Пугача, 1774 року підняв у Самарі повстання проти влади московського гарнізона.

Віра Лук'янівна Бабенко - зв'язкова армії УНР, родом з с. Веселих Тернів на Криворіжжі.

Паша Лук'янівна Бабенко - сестра Віри Бабенко, зв'язкова. Розстріляна.

Леонтій Христовий - повстанський полтавський отаман (Гадяч , Миргород, Зеньків).

Галина Кузьменко - дружина і бойовий товариш Нестора Махно.

Гаврило Горобець - кошовий Катеринославського (Січеславського) Коша Вільних Козаків, управляючий у військових справах катеринославської міської думи.

Сергій Єфремов - катеринославець, фундатор українських військових частин січеславщини, в подальшому полковник Карпатської Січі на Карпатській Україні.

Мелашко - спочатку отаман партизанського отряда, що воює проти Врангеля за незалежну Україну. Потім іде на компроміс з Червоною Армією з метою отриання зброї та амуніції. Цей загін увійшов під назвою "4 Украинской Особой бригады" до...

Хведір Сторубель - громадський діяч, отаман Самарської Паланки Вільного Козацтва.

Батько Правда - народився в с. Любимівка Запорізької обл., комполка РПА (Революційної Повстанської Армії), воював без обох ніг.

Нестор Махно - повстанський отаман України

Феодосій Щусь - друга людина після Н. Махно. Народився в Покровському районі.

Іван Бондаренко - один з вільних козаків Новомосковська, депутат від УСДРП, загинув у Новомосковському повіті в боях з комуно-московською армією.

Лука Гребенюк - старшина гайдамацького загону, що 1917 р прибув з Олександрівська (Запоріжжя) в Павлоград для втихомирення "винного бунту" 229 піхотного Керч-Єнікальського полку та 3 Новоросійського драгунського ескадрону. Мародерство винних складів було припинено, у військових відібрали зброю і демобілізували.

Павло Білоус - син селянина, керував збройним відділом "Союзу Хліборобів" села Кочережки. "Союз Хліборобів" - українська прогетьманська організація, що стояла на державних позиціях і захищала права середніх та великих землевласників. В Кочережках його очолював поміщик Мороховець. Подібний загін був на Павлоградських Хуторах та по всих великих селах повіту.

Глібов - керівник і організаттор Великого Богданівського повстання на Павлоградщині 5 квітня 1930 року. Ймовірно проживав в Богданівці (зараз Павлоградський район). Після поразки повстання був засуджений до позбавлення волі. Після повернення в Україну працював на одній з шахт Донбаса.

Карасьов - курінний гайдамацького куреня, що діяв в Хорошівській волості (с. Хороше Петропавлівського району), колишній поручик царської армії.

Брати Мальовані - керівники повстанського загону, що воював проти комуно-московської влади в Павлограді, дислокувався в селі В'язівок. Загін не діяв спільно з армією Н. Махно (РПА).

Мирний -керівник повстанського загону в Павлоградському повіті. Після амністії 5 -го Всеукраїнського з'їзда Совєтов здався ЧК. 20 травня 1921 року Губчека приступило до формування Особого отряда з амністованих кількістю в 80 сабель для боротьби з партизанами, "уполномоченим" отряда був зав політбюро Павлограда а його заступником та командиром Мирний. Загін діяв по всій області, 14 червня його було розформовано.

Пушкарьов - керівник повстанського загону, діяв по всьому повіту зокрема в районі села Дмитрівка. Здався по амністії ЧК.

Міхненко - повстанський командир Павлоградського повіту

Лобко - повстанський командир Павлоградського повіту

Клещенко - повстанський командир Павлоградського повіту

Булах - повстанський отаман Покровського району (тоді Олександрівський повіт).

Руденко - один з старшин штабу Січеславського Республіканського Коша.

Матяж - керівник загону, тоді вже літня людина, селянин з Кобеляцького повіту. Брав участь у григорівському мятежу, потім прийняв допомогу Н. Махно, вважав себе націонал-анархістом.

Щеденко - старшина армії УНР, після поразки керував у Павлограді підпільною організацією, що підтримувала Директорію. Вимушений був приєднатися з загоном до військ Н. Махно (РПА).

Гаркавенко - член повстанкома української збройної підпільної організації села Перещепино ( Новомосковський район). Командував одним з загонів в групі отамана Матвієнко. Вбитий 1922 року.

Матвієнко - перещепинський повстанський отаман, мав під своїм керівництвом близько 100 бійців.

Черненеко - отаман куреня Новомосковщини, призначений Українським Повстанським Комітетом. Працював конторщиком на заводі Гантке (Січеслав) потім секретарем Мануйлівського волвиконкома. Безпосередньо приймав звіти від Матвієнко про кількість зброї і т. п. Розстріляний 1921 року.

Марина Кривошея - зв'язкова між загонами Новомосковщини та іншими партизанськими групами Січеславщини(Перещепиним, Петриківкою, Камянкою). Найближча помощниця отамана Черненко. Всюди проявляла особисту інициативу та енергію, давала натхнення повстанцям до боротьби проти совєцької влади. Була розстріляна разом з Черненко.

Левчено - керівник великого повстанського загону, колишній штабс-капітан, що підтримував ідею самостійності України, воював проти більшовитської влади на кордоні Новомосковського, Костантиноградського та Кобеляцького повітів. В 1922 році на території Новомосковського повіту діяли групи загону під керівництвом Пачечного та Корбута.

Кушпит - керівник повстанського загону (як пишутьв совєцьких документах "пєтлюровской окраскі") в селах Личкове та Перещепине 1922 року.

Цибулько - селянський повстанський отаман, діяв у Покровському районі (Дніпропетровська обл.)

Дяківський - В минулому прапорщик царської армії. Організував свій партизанський загін що воював проти білих під Кам'янським (зараз Днєпродзєржинск). Приєднався до 4 Української Особої бригади, був начальником штаба бригади та заступником Мелашко. Назива себе членом партії боротьбистів (Українська Комуністична Партія). Після саморозпускі бригади його загін був висліжено латишською кавалерією під станцією Верхівцеве. Партизани втратили 32 бійця, Дяківський тікає і переховується у селян с. Алферове. Затримано його в Катеринославі. Розстріляно за вироком трійки ЧК разом з дружиною.

А. К. Орільська - дружина Дяківського, служила в його загоні перепищицею. Як характеризує її ЧК: " ... интеллигентная девушка, окончившая гимназию." Розстріляна разом з чоловіком.

Марія Никифорова (по народному Маруся) - повстанська анархістська отаманша, воювала проти білогвардійщини на Січеславщині та Півдні України. Відійшла від загального махновського руху і звинувачувала Н. Махно у недостатній боротьбі з "українським шовінізмом" та інших відхиленнях від класичного анархізму.

Брова - народився в Новогригорівці, жив в Попасному, командир загону РПА Навамасковщини та Павлоградщини, Північного Кавказу, ініціатор створення Кавказської Повстанської Армії (махновців).

Петраш - повстанський отаман Присамар'я та Приорілля (Навамаасковскій р-н)

"Гаркуша" - повстанський отаман Синельниківщини.

Кость Пестушко - отаман Січеславщини та Херсонщини, народився в с. Ганівка Катеринославської губ. (тепер Кіровоградська обл.)

Трифон Гладченко - педагог, просвітянин, отаман повстанського загону с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району.

Пилип Хмара - отаман Черкащини.

Ілько Струк - командувач Першої повстанськоої армії УНР, родом з Чорнобильського повіту.

Отаман Чорний (Гаврило Куреда) - Переяславський повстанський отаман

Валентин Трутенко - український військовий діяч, генерал-хорунжій армії УНР. При гетьмані командував військами на Січеславщині.

Петро Корж - народився в Мануйлівці (АНДР Січеслава), член ОУН, закатований фашистами

Микола Сарма-Соколовський - бандурист, священник, в 90-ті один з найстаріших членів ОУН в Україні. Організатор осередку ОУН в м. Навамаасковску. Народився в с. Хороше Петропавлівського району.

Партизанські ватажки Полтавщини

Громадські діячі, видавці, вчені

Іван Сокіл - педагог і просвітянин, батько співачки Марії Сокіл і письменника Василя Сокола. Народився в с. Добровілля Павлоградського повіту (тепер Васильківський район)

Данило Сахненко - піонер кінематографа в Катеринославі, зняв багато чудових патріотичних картин.

Ілько Вирва - активіст УСДРП в Січеславі, кооператор.

Андрій Пацаль - кооператор і агроном, не дивлячись на тортури самовіддано працюва для розвитку сільського господарства.

Михайло Комар - літературний критик, лексикограф, перекладач. Народився в с. Дмитрівка Петропавлівського району. В 1893 р. видав у Львові спільно з 4-ма мовознавцями московсько-український словник.

Михайло Хмара - голова павлоградської "Просвіти". До речі, він оганізував у приміщенні народної аудиторії (тепер театр ім.Захави) "Товаристо тверезості" з чайною та бібліотекою, яка незабаром виросла у пристойну міську бібліотеку.

Владіслав Благонадьожин- громадський діяч і просвітянин, голова Павлоградського повітового з'їзду 1917 р. Член УСДРП.

Юхим Павловський - громадський діяч, січеславський лікар-хирург.

Сергій Бачинський - Народився на хуторі Бачина Новомосковського повіту. Український громадсько-політичний діяч, активіст Павлоградської "Просвіти", публіцист, редактор, педагог і краєзнавець, агроном, учитель першої української гімназії в Січеславі.

Микола Стасюк - Народився на Січеславщині, український кооператор, член Генерального Секретаріату Центральної Ради, у війну очолював осередок ОУН в Маріуполі. Закатований гестапо.

Антін Синявський - політичний і громадський діяч, історик, економіст, педагог.Організатор будівництва Катеринославського комерційного училища, зараз це будинок обласної Держадміністрації.

Іван Рудичів - юрист , видавець Січеславського товариства "Просвіта"

Іван Ритів - січеславський релігійний діяч