Комар Михайло Федорович (псевдонім і крипт. М. К., М. У, Мих., М. Комар, М. Неїжмак, М. Уманець та ін.; 11 (23) січня 1844, с. Дмитрівка, тепер Петропавлівського району Дніпропетровської обл. — 6 (19) серпня 1913, Одеса) — відомий український критик, бібліограф, фольклорист, лексикограф, перекладач, громадський діяч. У 1867 закінчив юридичний факультет Харківського університету. У 1868 — 1886 працював на судових посадах у Воронезькій губ., Києві, Умані. Від 1887 й до кінця життя — нотарем в Одесі. Під псевдонімом М. Уманець з колективом мовознавців-любителів (А.Спілка) створив 4-томний «Словарь російсько-український» (Львів, з друкарні товариства ім. Шевченка, 1893 — 1898). Один з фундаторів і керівників Одеської «Просвіти» (1906 — 1912).
    За спогадами Олени Пчілки, К. у 1905 був учасником XIII археологічногоз'їзду у Катеринославі. Комар рахувався членом Перещепинської філії Катеринославської «Просвіти». Після смерті Комара. «Дніпрові хвилі» повідомили своїх читачів, що небіжчик частину спадщини, відписаної старшому синові Богданові (1882 — 1975), заповів роздати тим товариствам, де небіжчик був членом. Рада Катеринославської «Просвіти» на зборах 31 серпня 1913 постановила повідомити Богдана Комарова про те, що його батько рахувався членом Перещепинської філії товариства і просити його мати це на увазі, коли виконуватиметься воля небіжчика.
    Некрологом на смерть Комара відгукнувся В. Степовий (В. Біднов): «Де він не жив, скрізь він мав великий вплив на місцеве українське громадянство, гуртував коло себе людей і єднав їх спільною працею та інтересами української справи. Разом з тим своєю вдачею та характером діяльности він умів вишукувати прихильних до українства людей, особливо серед молоді, і давав приклад, як треба відноситися до всього рідного». («Дніпрові хвилі». — 1913. — № 15 — 16). Місцевий просвітянський часопис «Дніпрові хвилі» містив рецензії на видання К. Збереглося шість листів Комара до Яворницького 1898 — 1906. З приводу смерті Комара. телеграму співчуття до Одеси вислали мануйлівські просвітяни.

Літтература: Корнич Дм. (Сигиревич Д). М. Ф. Комаров як громадський діяч // Рада. — 1914. — 12 січня.
— № 9.;

Мельник В. Призабуте ім'я земляка. //Зоря. — Дніпропетровськ. — 1988. — 20 вересня.

Зленко Г. Яворницький і Комаров // Кримська світлиця. — Сімферополь. — 2000. — 17 листопада.

Микола Чабан