Павлоградська міська централізована бібліотечна система

Головна сторінка

Про нас

Ганна Павлівна Світлична

Бібліографія
Поезія

Про наших земляків

Павлограду-220

   

Павлограду - 220

Рідне місто у віршах

Павлоград
Давным-давно, в былые годы,
Где в Днепр несёт Самара воды,
Где степь бескрайняя, как море,
Гуляли кони на просторе.
Любуясь здешнею красой,
Построить город небольшой
Дала приказ Екатерина,
Увековечив имя сына.
Так в нашем благородном крае,
Приказ монарха выполняя,
Уж боле двести лет назад
И был построен Павлоград.
Таков легенды древний сказ,
Но время пролетело птицей,
Сегодня Западный Донбасс
Его зовет своей столицей.
Стоит трудяга-город наш
Пройдя все войны и невзгоды,
И павлоградцы в рвнний час
Спешат на шахты и заводы.
Звонят церквей колокола
И просыпается наш город,
Чтоб жизнь рекою в нем текла,
А город был красив и молод.
Так молодей и расцветай,
И в силах сделать наши руки,
Чтоб наш шахерский, славный край
Любили наши дети, внуки.

Наталья Андриянова

 
 




Павлоград
Наш славетний Павлоград,
Шахти там і тут уряд.
Місто сонця і тепла,
Світлі мрії і дела.
Вік твій - більше двох століть,
Бур зазнав ти, й лихоліть,
Ти завжди для всіх зорів -
Місто мужніх шахтарів.
Центр - окраса із окрас -
Краю Західний Донбас.
Териконів крутизна -
Хто ж тебе тепер не зна!
Є такий гірничий край...
Спробуй ще його пізнай!
І не лише промисловим -
Він тепер шляхетним став!
А історія його...
Ой було всього-всього!
Ії треба добре знать.
Памєятать - не забувать.

Валентина Гостяєва




Павлоград
Колись тут монголи з Батиєм прийшли,
Дрімучи ліси перейти не змогли.
Вовки по ярах тут і Вовча ріка,
Орел поглядає на них звисока.
На луках тут коні пасуться річних,
Татари ховаються в травах степних,
Козацька сторожа на вежах стоїть,
І скільки не глянешь, степ дикий лежить.
Було так колись і скоривсь дикий край,
Засяяв вогнями степний небокрай.
Козацьки могили в степу піднялись,
І шахт терикони до неба звелись.
А в роки війни на фашистьску орду
Повстав Павлоград у вогні і диму.
Про подвиг той пам'ять народ береже,
І край свій від вогога він стереже.
Хоть зараз нелегко живем ми усі,
Надію народ не втрачає в душі.
І труднощі ці подолаємо ми,
Козацькі нащадки і волі сини.

Віктор Псьол

 
 



Осенний Павлоград
Вечернее солнце касается крыши
И желтые листья вздыхают: "Пора"
Из-за горизонта приходит неслышно,
Как старость неслышно приходит зима.
Но краски заката - пышнее рассвета!
И дальнее пламя манит за собой!
А в сердце осталось и жаркое лето,
И первая, нежная наша любовь!
Припев:
Осенний Павлоград - веселый и печальный!
Осенний Павлоград - закатный и начальный!
Как будто ветеран, - ты юность в сердце прячешь!
И то смеешься ты, то горько-горько плачешь!…
Вечернее солнце уходит за крыши,
А желтые листья кружат и кружат…
Душа улетает все выше и выше…
И краски заката на небе лежат.
Пусть сумерки ночи ложаться на лица,
Пусть руки устали и голос дрожит,
Но первая наша любовь сохраниться!
И вера с надеждой остануться жить!
Припев:

 
Hosted by uCoz