ѕам'¤т≥ друга з моњх молодих л≥т ћарка ƒашкевича, що загинув у бо¤х за ”крањну, присв¤чую.
¬асиль „апленко

Дўе не вмерла ”крањна"

       ” сел≥ ѕ≥дгородньому, за дес¤ть верстов в≥д —≥чеслава, не було н≥¤коњ влади. Ѕуло, бачилось, т≥льки напружене чеканн¤-питанн¤: ¤к≥ прийдуть? „и т≥, що в —амарчику, б≥льшовики, чи т≥, що в Дгуберн≥" (—≥чеслав≥), Дукрањнц≥?"
« Дгуберн≥" ж доходила чутка про ¤когось Дукрањнського" отамана √оробц¤.
—ело прислухалось найб≥льше до сот≥. ј та сота була, ¤к щука, що пливла з  ременчука ≥ що в≥д ≥њ погл¤ду (Дкуди гл¤не") Дтрава ≥в'¤не". ѕливла ж вона ƒн≥пром до —амари, пот≥м запливла в —амару, а з —амари завернула в кривул¤сту р≥чечку  ≥льч≥нь, що над нею було село ѕ≥дгороднЇ...
ўука-соша прост¤глас¤ вздовж села, пом≥ж чер≥дками пер≥стих, у латках сн≥гу хат. ’в≥ст њњ, звужений у прозорому серпанку далеч≥н≥, с¤гав аж до —амарчика, а голову поклала вона на горбовину, за ¤кою був —≥чеслав. Ћуска на с¤йн≥ щуки-сош≥ лисн≥ла .проти холодного зимового сонц¤, а подекуди Ч ¤к кинути по н≥й оком Ч аж прискала тим холодним во≥пнем.
Д уди гл¤не Ч трава в'¤не"... ≤ село просто бо¤лос¤ ц≥Їњ сош≥. ¬она ж несла на своњй лускат≥й спин≥ здеб≥льшого т≥льки неспок≥й та турботи. ўе за цар¤ на н≥й, де вона перехоплювалась м≥стком через  ≥льч≥нь, експропр≥¤тори-революц≥онери нападали на поштов≥ карети, вбивали варту, а грош≥ забирали. ≤ хоч п≥сл¤ 'того п≥дгородн¤нськ≥ д≥т≥и знаходили на вкосах сош≥ золот≥ царськ≥ грошини, але дорогий сел¤нам спок≥й жнив чи там молот≥нки зл≥тав, ¤к сполоханий голуб, ≥ довго не м≥г повернутись назад.
÷арська ж пол≥ц≥¤ шукала експропр≥¤тор≥в ≥ серед п≥дгородн¤н.
–оку 1914 ц≥Їю сошею йшли на в≥йну з н≥мцем та австр≥¤ком царськ≥ Дсалдатушки", а через ¤ких чотири роки п≥сл¤ того вона привела сюди, разом з ”крањнською ÷ентральною –адою, тих таки н≥мц≥в та австр≥¤к≥в. ¬ажезн≥ колеса њхн≥х гармат не раз гуркот≥ли, з тупим скреготом гризли
њњ обглодан≥ кругл¤ки, тривожно будили Ч ¤к це було вноч≥ Ч принишкле село.
ќбв≥шан≥ зброЇю н≥маки заскакували на подв≥р'¤ чи й до хат, люто гиркали своЇю незрозум≥лою мовою, а часом ≥ в морду били... Друс≥ше швайн".
ќтож ≥ тепер... Ќав≥ть обр≥дн≥ димки з димар≥в зводилис¤ в безв≥тр¤не небо ¤кось обережно, тоненькими кривульками виписувались, наче хитрували. —аме так: наче хитрували. ўоб т≥, що прийдуть у село, њх не завважили ≥ не втаскалис¤ нахабно гр≥тись та вимагати Джратви"... ј т≥льки ж: ¤к≥ прийдуть?
якже нарешт≥ на т≥й сош≥ зацокала Дп≥дкована" к≥нська хода ≥ з боку —амарчика по¤вилос¤ двоЇ озброЇних верх≥вц≥в, у близьких до сош≥ дворах люди стали не так вигл¤дати, ¤к ховатис¤. Ѕо так: вигулькне Ч ≥ сховаЇтьс¤. ј хто перед тим був надвор≥, то похопивс¤ мерщ≥й у хату чи там до ¤коњ пов≥тки шурхнути. Ѕо, мовл¤в, хто-зна, ¤к≥ це? ј ¤к в≥зьме котрийсь та й стрельне? ’≥ба тепер ¤к? —тр≥л¤ють Ч не дивл¤тьс¤, своЇ чи чуже!
“≥льки ж ≥ верх≥вц¤м, либонь, треба було знати, в зас¤гу ¤коњ влади вони опинились. ¬они ж поводились так, ¤к обережн≥ мандр≥вники в незнайом≥й м≥сцевост≥. њхали ходки ≥, мов би знечев'¤, то в один, то в другий б≥к ќбережно погл¤дали. ћов би знечев'¤... њдуть соб≥ р¤дом, кон≥ спок≥йно кованими копитами, ¤к т≥ дружн≥ ковалики, об мостинець вицокують: цоки-цок, цоки-цок, а тод≥ той чи той верх≥вець в≥зьме та й скине зненацька погл¤дом на поблизьку хату, прошиЇ њњ наскр≥зь, з ус≥ма в≥кнами, дверми й надв≥рн≥ми буд≥вл¤ми. √л¤не, а пот≥м Дц≥лком байдуже" чвиркне через губу чи п≥дведе оч≥ на пооб≥днЇ вже сонце, щоб так заличкувати отой св≥й погл¤д.
ћовл¤в, Днам н≥чого бо¤тись: ми люди своњ". ј дл¤ кого Дсвоњ"?
“а от щука-соша Дгл¤нула" в б≥к одного двору. ѕроти того двору старший з верх≥вц≥в, у салдатськ≥й солом'¤ного кольору шинел≥ та в шапц≥ такого ж походженн¤, з робленого Дсмушку", Ч ќвечка ≤ван, смикнув свого кон¤ за правий пов≥д. ≤ к≥нь з≥йшов з дзв≥нкоњ луски сош≥ на глухий, мерзлий ірунт, переступив огривок сухого пир≥ю та ступив униз, п≥д ук≥с, круто вигнувши спину. јж верх≥вець, разом ≥з с≥длом, мало на шию йому не з'њхав.
ћолодший ќвеччин товариш, у чорн≥й сем≥нарськ≥й шинел≥ ≥ такому ж, форменому, кашкет≥, Ч ¬асиль –оговенко, поњхав за ним.
«'њхавши вниз, верх≥вц≥ повернули до колод¤з¤, що був зроблений у прор≥з≥ л≥си ≥ одним боком виходив на вулицю. ÷им рухом вони з≥гнали с≥ру, в чорн≥й Дзапасц≥" •аву, що роздовбувала мерзлий к≥з¤к б≥л¤ того колод¤з¤. •ава спочатку п≥дгойднулась на ногах, а пот≥м вимахнула незграбно крилами та й перелет≥ла ск≥сно на покр≥влю хати в тому ж таки двор≥, щоб там, либонь, перечекати неспод≥вану на-пасть-перешкоду. ѕильно видивл¤лась, повертаючи то в той б≥к, то в той свою сокируваггу голову, Ч наче дивилась поверх окул¤р≥в. њй бо, мабуть, доводилось не раз уже чути й постр≥ли в≥д таких, ¤к оц≥, верх≥вц≥в≥.
•ава, здавалось, була Їдина Дм≥сцева" жива ≥стота в усьому б≥лосн≥говому простор≥ вулиц≥ й поблизьких двор≥в.
Ч •а? Ч гиркнула раптом своњм хрипким голосом т'а Джива ≥стота" на порушник≥в ѓѓ трапези. ≤ знов подивилась Дповерх окул¤р≥в".
“а верх≥вц≥ мали на уваз≥ щось ≥нше, не ¤кусь там іаву.
ќвеччин к≥нь, ближчий до колод¤з¤, прост¤г ≥голову над ц¤мрину ≥ стиха за≥ржав. Ќаче в його груд¤х низька струна зав≥брувала. ’от≥в пити.
јле подв≥р'¤, що до нього належав колод¤зь, справд≥, неначе вимерло. ’ата Ч чепурна, але присадкувата печериц¤ в рогозов≥й шапц≥, насунут≥й на п≥дсл≥пуват≥ оч≥-в≥кна, Ч теж уперто мовчала. Ќа тих очах-в≥кнах тьм¤но лисн≥ла полуда^наморозь, ≥ кр≥зь тую полуду год≥ було прогл¤нути, чи Ї щось живе всередин≥. ј ¤к ще вз¤ти на увагу щ≥льно зачинен≥ двер≥ (¤к зц≥плен≥ зуби), то можна б було подумати, що ц¤ хата вс≥м своњм скуленим вигл¤дом казала: Д’оч ¤ й скраю, б≥л¤ сам≥с≥нькоњ сош≥, що приносить ус¤к≥ новини, та ¤ н≥чог≥с≥нько не знаю".
јле про те, що вона, хитруха, щось таки знала, св≥дчило настирливе кув≥канн¤ п≥дсвинка в саж≥. √осподар≥ в того п≥дсвинка мус≥ли бути! ћус≥ли бути, хоч би там що...
Ч  ув≥-кув≥, Ч пров≥рчувало свин¤че кув≥канн¤ нерви верх≥вц≥в, що чекали б≥л¤ колод¤з¤...
“а господар≥ ан≥чог≥с≥нько не чули. ÷е починала дратувати людей ≥з зброЇю, вже, очевид¤чки, звиклих через ту зброю до влади.
Ч ≈й,хто там Ї? Ч гукнув ќвечка ≥ поклав праву руку на свою опору в непевному становищ≥ Ч на кобуру з револьвером - а вийд≥ть но сюди !
” сус≥дньому, невидному за хатою двор≥ задз¤вул≥ло собача, але з хати хоч би тоб≥ ¤кий шерех.
Ч ј гей!
≤ знову ан≥ звука.
ќвечка плюнув спересерд¤.
Ч як поглухли...
“а в цю мить обережно рипнули с≥нешн≥ двер≥, ≥ з хати,
прихилившись у низькому одв≥рку, вийшов господар. ” витертому до брудного полиску линтваревому кожус≥, в поруд≥л≥й в≥д давности ст≥жкуват≥й смушев≥й шапц≥, що њњ в≥н придержав рукою, прихил¤ючись, у великих вевковирних чобот¤х. ≤ т≥њ чоботи в≥н, здавалось, ¤к вагу стопудову т¤г, Ч так йому хот≥лос¤ виходити до непроханих гостей.
Ч ƒрастуйте! Ч озвавсь запоб≥гливо.
Ч «доров Ч досить похмуро, але вже примирливо (бо чого йому сваритись?) мовив ќвечка. Ч Ќе догукаЇшс¤ вас... Ѕачиш же, що п≥д'њхали до двору...
Ч “а не почув зразу, Ч виправдувавс¤ д¤дько, ховаючи оч≥. Ч ј в≥кна ж понамерзали Ч не видно.
’оч д¤дько й ховав оч≥, та ¬асиль спостер≥г, ¤к його погл¤д сковзнув по ќвеччин≥й ≥ його, ¬асилев≥й, зброњ. (¬ обох були нагани в кобурах ≥ рушниц≥ за плечима, а в ќвечки ще й дв≥ гранати за по¤сом). јле це була т≥льки мить: хитре д¤дькове око, видне ¬асилев≥ збоку, вигулькнуло, ¤к миша з нори, ≥ знов сховалось.
Ч ќсь кон≥ дай напоњти! Ч сказав ќвечка д¤дьков≥.
Ч “а можна...
ƒ¤дько п≥шов помалу назад до с≥ней, щоб уз¤ти в≥дро, а ¤к зайшов у с≥ни, було чутно, ¤к бр¤знув там в≥дром, беручи його.
Ч Ѕачиш, ¤кий, Ч кивнув ќвечка сл≥дком за д¤дьком головою. Ч  аже, не почув... “а вони тепер тут чують, ¤к миша проб≥жить, не то що. “а й нам треба стерегтис¤: з такоњ хати можуть ≥ п≥дстрелити, оруж≥Ї ж тепер у вс¤кого Ї...
ѕроте цей д¤дько був, мабуть, таки плохий, не загрозливий. “ож ќвечка й вийн¤в кисета та вз¤в, бачилось, зовс≥м спок≥йно крутити .цигарку.  оли в≥н говорив, з рота йому била про≥зора пара, наче в≥н уже курив, Ч била й зразу ж танула в ¤сн≥й прозорост≥ морозно-сон¤шного дн¤.
ƒень бо був, справд≥, аж дзв≥нкий, такий прозоро-чистий та бадьорливий, трохи чи не такий, ¤к той, коли десь колись чорноморець вив≥в був д≥вчину Дбосую на морозець" ≥ коли т≥й д≥вчин≥ в≥д того морозу н≥чого не сталось. “акого дн¤ людин≥ було зовс≥м добре, нав≥ть веселю ≥ з д≥вчатами можна було б так, ¤к отой чорноморець, жартувати. ћожна було б, ¤кби... ¤кби не вс¤к≥ можлив≥ небезпеки, що чигають на чужого мандр≥вника в незнайом≥й м≥сцевост≥. ј так треба було напружено вважати, нав≥ть робл¤чи Дспок≥йно" цигарку. ” сел≥ ж були ще й ≥нш≥ д¤дьки, необов'¤зково так≥ плох≥, ¤к оцей...
ƒ¤дько повернувс¤ з в≥дром ≥ кинув його, порожнЇ й легке, на розпущеному мотуз≥ в колод¤зь. ¬≥дро Ч чути було Ч десь 'там у глибин≥ глухо бухнуло дном об воду.
ѕот≥м д¤дько розгойдав мотуз, щоб затопити в≥дро, ≥, поклавши мотуз на дерев'¤не кол≥ща, нап'¤вс¤ так, наче вивалював у колод¤з≥ важку брилу, а ¤к та Дбрила" з густим вод¤ним шумом в≥двалилась, став т¤гти воду нагору.
 ол≥ща заскавучало, р≥знувши присутн≥х по нервах.
Ч ўо воно в тебе вищить, ¤к недор≥зане? Ч озвавсь ќвечка. Ч ’оч би смальцем помазав...
ƒ¤дько на це ан≥ слова, а вит¤гши воду, поставив мовчки в≥дро на протилежний в≥д себе край ц¤мрини.
ќвеччин к≥нь приклав обережно вит¤гнуту морду до холодноњ й хитливоњ, ¤к холодець, з в≥дсв≥том неба води, наче бо¤вс¤ розхлюпати. ≤ вода стала швидко в в≥др≥ зменшуватись, переливаючись швидкими хвильками конев≥ в шињ.
ќвечка вз¤в присвистувати.
Ч ј ви ж ¤к≥? Ч опитавс¤ раптом д¤дько про те, що-, либонь, було дл¤ нього найголовн≥ше. Ч Ѕ≥льшовики чи?...
Ч ј тоб≥ ¤ких треба? Ч ухильно в≥дгукнувсь на це ќвечка, ховаючи усм≥шку п≥д своњми солом'¤но-б≥л¤вими р≥денькими вусами, трохи закрученими на к≥нц¤х угору.
Ч “а мен≥ однаково, Ч так само невиразно сказав ≥ д¤дько. Ч я т≥льки так... з ≥нтересу... Ѕо в нас же тут ус¤к≥ проход¤ть...
¬≥н уз¤в в≥дро, вилив наб≥к рештки води, що њх не змогла вт¤гти конева морда, ≥ знову кинув в≥дро в колод¤зь.
ќвечка встромив готову цигарку соб≥ в зуби, торкнув задниками чоб≥т кон¤ й в≥д'њхав трохи в≥д ц¤мрини. Ќа його м≥сце п≥д'њхав ¬асиль –оговенко.
Ч Ќе знаЇш, хто там? Ч спитавсь ќвечка в д¤дька, хитнувши головою в б≥к —≥чеслава. ѕитав навмисно байдужим голосом, наче й йому було однаково, Дхто там". ¬одночас вийн¤в запальничку ≥ став витирати шкарубкою долонею вогонь. ≤ робив де так, немов би викрешуванн¤ вогню, а не д¤дькова в≥дпов≥дь на його питанн¤ було дл¤ нього найголовн≥ше.
„ерк-черк!  ам≥нець у запальничц≥ в≥дсир≥в, ≥ інотик не зразу зайн¤вс¤.
Ч “а, кажуть, ¤к≥сь Дукрањнц≥", Ч мовив д¤дько. Ч Ћюди кажуть, а ¤ там не був.
Ч Ќу, так ми туди њдемо, Ч аж тепер в≥дпов≥в ќвечка на д¤дькове запитанн¤, Д¤к≥ вони".
јле й ц¤ його в≥дпов≥дь була невиразна: Дколи туди њдемо, то не Дб≥льшовики", але й пр¤мо не сказав, що в≥н ≥ його молодий товариш Ч Дукрањнц≥". “≥льки, припаливши цигарку ≥ сховавши в кишеню запальничку, п≥дсунув ¤кось по-молодецькому свою шапку, щоб, либонь, б≥льше скидатись на украњнського козака.
Ч ≈ге, ми туди њдемо, Ч сказав дл¤ чогось удруге. Ч
÷у, бувай...
ƒ¤дько п≥дв≥в здивовано брови, але н≥чого, мабуть, з обережност≥!, сказав.
¬асил≥в к≥нь теж напивс¤, ≥ вони, перекидьки з б≥льшовицького —амарчика, поњхали дал≥.
Ч ÷е такий д¤дько, Ч озвавсь ќвечка, ¤к њхн≥ кон≥, з≥йшовши знову на дзв≥нкий мостинець сош≥, пор≥вн¤лись,- що не вгадаЇш, ¤ким в≥н ≥ духом дише. якщо не б≥льшовик≥в жде, так ≥з тих, що Дмо¤ хата скраю Ч н≥чого не знаю". ≤ його т≥льки той не ос≥длаЇ, хто не схоче...
ѕрискалив проти сонц¤, ¤к “ой п≥вень, око.
Ч јле нам, козаче, треба шамк≥ше њхати: бач, нерано вже.
≤ п≥д≥гнав свого кон¤:
Ч Ќо, малий! ¬≥дпочинемо в отамана √оробц¤. ¬асиль теж п≥д≥гнав свого. Ќезабаром хода њхн≥х коней
задудн≥ла порожн¤вою дерев'¤ного мосту через  ≥льч≥нь. ќбаб≥ч мосту  ≥льч≥нь вигиналась п≥дковою, а дал≥ покрутилась гадючим хвостом чи пугою, кинутою на землю навманн¤. ћ≥ж крутими берегами лисн≥ли шиби замерзлих плес, обрамлен≥ засн≥женими бородами закл¤клого в зимовому сн≥ очерету.
“епер село залишалос¤ ззаду за р≥чкою, а натом≥сть розкинулись в один ≥ в другий б≥к б≥лосн≥гов≥ крила порожнього аж до обр≥ю степу. “≥льки подекуди стирчали в сн≥гу видн≥ зблизька пеньки сон¤шник≥в та згиналось п≥д вагою сн≥гу сухе кукурудзинн¤, збите вкупу, ¤к отара овець у сн≥гов≥ю.
ƒалеч≥нь степу ¤скр≥ла сонцем, але була холодна, неприв≥тна. “ой холод ≥ ту неприв≥тн≥сть н≥би п≥дкреслювали телеграфн≥ дроти, укрит≥ пухом намороз≥: вони гули тривожним гудом, ¤к верх≥вц≥ р≥вн¤лис¤ з телеграфними стовпами. √у-у... гу-у... ÷е була ¤кась глуха туга пораненого степу. —теп ждав ¤кихось нових неспок≥йних под≥й...
якийсь час њхали мовчки. „и думав що п≥д цю мовчанку ќвечка, год≥ було сказати. ¬с¤ його увага, здавалось, була зосереджена на цигарц≥. ¬≥н так зат¤гавс¤, що самосад аж лущав, а пот≥м випускав прозору павоть диму в ¤сн≥сть сон¤шного морозного дн¤. ¬р¤ди-годи чвиркав через губу, показуючи поруд≥ли в≥д тютюну зуби.
ј ¬асиль думав. ƒумав передус≥м про тих нев≥домих Дукрањнц≥в", що до них вони њхали. ”¤вл¤в њх у козацьких жупанах, у широких штан¤х та в шапках ≥з шликами, Ч у¤вл¤в такими, ¤к були т≥ два делегати, що њх так жорстоко замучено в —амарчику, в б≥льшовицькому загон≥ ћолибо-пи, в тому загон≥, де й вони ще вранц≥ цього дн¤ були. ƒос≥ в≥н бачив таке т≥льки ь Дпросв≥т¤нському" театр≥, ба й сам так од¤гавс¤, ¤к грав у Д—теповому гост≥", але це ж була вже справжн¤ д≥йсн≥сть Ч не театр.
ƒумав ¬асиль ще й про ≥нше, не менш дл¤ нього важливе, Ч про спод≥вану зустр≥ч ≥з своЇю д≥вчиною ќксаною, що жила десь там ≥з мат≥р'ю в —≥чеслав≥.
ќх, та ќксана! ÷е його трепетний спогад про дороге, р≥дне. —тали на пам'¤т≥ оч≥: зелен≥. Ќ≥, в нењ оч≥ м≥нлив≥: раз, справд≥, зелен≥, а там, дивись, уже так≥, ¤к небо надвеч≥р, з ≥скрами. —м≥лива, сама перша сказала, що любить його. ѕроте п≥зн≥ш ви¤вилось, що не всього його, а т≥льки Ддв≥ велик≥ сльозини з траг≥чним блиском" Ч його оч≥. ¬≥н любив њњ всю Ч ≥ оч≥, ≥ таке миле ластовинн¤чко б≥л¤, перен≥сс¤, ≥ р≥вний Дточений" н≥с, ≥ пишну постать поп≥вни, а вона т≥льки його оч≥-сльозини. “а ще й вигадала ¤кийсь траг≥чний блиск у них. √м... „и це, часом, не його хлоп'¤чоњ соромливост≥! ознака? ¬≥н же ще й дос≥, двадц¤ть рок≥в мавши, не позбувс¤ звички по-дурному червон≥ти. Ќав≥ть тод≥, коли в≥н хот≥в бути брутальним, червон¤ва пов≥нню заливала його обличч¤,а з к≥нц≥в вух наче аж кров скапувала. ≤ оч≥ сльозавим блиском бралис¤ - солов≥ли. “а дарма. “епер, коли в≥н уже з п≥в року в повстнц¤х, њй в≥н, мабуть, покажетьс¤ ≥ншим. “а й вуса... ¬≥н мимох≥ть помацав пучками гор≥шню губу, де в нього, справд≥, був уже р≥денький зас≥в вус≥в. Ќаче в≥н сам, пустуючи, вмочив палець у сажу та й недбало по гор≥шн≥й губ≥ в один ≥ в другий б≥к мазнув. —ажа не скр≥зь уз¤лас¤ добре, ≥ б≥льш просв≥чувалось т≥ло, н≥ж чорн≥ли вуса.
йому притьмом заманулось, щоб ќксана побачила його таким, ¤к в≥н був тепер: на кон≥, при зброњ, з вусами. ћав себе добре, з над≥Їю дививс¤ вперед. ћороз, зб≥льшуючись на веч≥р, стискував його обручами бадьорости, робив м≥цним, сильним.
≤ ¬асиль з власного доброго настрою стиснув кол≥нами тепле т≥ло кон¤, немов перелив у нього палке бажанн¤ Ч швидше њхати та скор≥ше зустр≥тис¤ з коханою. —труснув ще й поводом.
ќвечка мовчки й свого п≥д≥гнав.
Ќезабаром луската спина сош≥ вигнулас¤ горбом Ч щука поклала свою плесковату голову вниз, уже до ƒн≥пра. ѕеред очима верх≥вц≥в розкинулась задимлена р¤бизна великого к≥ста Ч внизу, до ƒн≥пра, ≥ нагор≥, за ƒн≥пром. Ѕ[уло таке, наче ¤кийсь велетень сипнув ≥з жмен≥ кубиками, даха-.ми, дииар¤ми на тих дахах, розр≥вн¤в тую масу аби¤к долон¤ми, залишивши де б≥льше, а де менше, а пот≥м повтикав помж тими кубиками та дахами тут ≥ там р≥вн≥ палички димар≥в. ƒе¤к≥ з тих димар≥в виквацювали на син¤в≥ неба сумн≥ кудел≥ диму. јле т≥льки де¤к≥, бо под≥њ, мабуть, не в одн≥й фабриц≥ спинили роботу.
Ќагор≥, за ƒн≥пром, указував у небо високий шпиль собору. Ѕлищав хрест, розкидаючи навколо себе голки с¤йва.
¬асиль перев≥в погл¤д з .р¤бизни м≥ста на ќвеччине обличч¤, мов би сказав: Д“ак оце в≥н такий, той —≥чеслав!" ј вт≥м, в≥н йото ще ран≥ш бачив Ч ¤к возили ще до революц≥њ з батьком с≥чку продавати. јле тепер в≥н по-новому до цього м≥ста поставивс¤. Ќе ц≥кав≥сть с≥льского хлопц¤ до незвичних буд≥вель, до ≥накше од¤гнених людей, до гудк≥в фабрик та свистк≥в парот¤г≥в була тепер у нього, а захопленн¤ м≥стом, що було в руках Дукрањнц≥в". ќтож -було б краще висловити це його почутт¤ словами: Д“ак оце в≥н такий, той Дукрањнський" —≥чеслав! ÷е ж ≥ назву йому нову дали Дукрањнц≥", на спогад про славну —≥ч «апор≥зьку"...
ќвечка й соб≥ гл¤нув на ¬асил¤. “≥льки ж н≥ “ой, и≥ той не мовили н≥ слова. “од≥ ¬асиль приклав дашком руку до очей, щоб краще на тую р¤бизну м≥ста роздивитис¤, бо похилене на зах≥д сонце заважало. јле що в≥н м≥г здалеки побачити? “а й дививс¤ в≥н, здавалось, ≥т≥льки дл¤ того, щоб угадати, ¤к≥ небезпеки та¤тьс¤ дл¤ них у т≥й гущ≥ кубик≥в, дах≥в, димар≥в. “ут тривога мимох≥ть ворухнулась йому в серц≥. ј що ¤к т≥ Дукрањнц≥" не приймуть њх до себе? јбо з помсти за вбитих делегат≥в ще й порозстр≥люють? як вони њм докажуть, що непричетн≥ до того дикого вбивства?
“рохи чи не про це, мабуть, подумав, побачивши м≥сто, й ќвечка. Ѕо в≥н раптом об≥звавсь до ¬асил¤:
Ч “и той... козаче, не вихвачуйс¤ поперед мене... «наЇш, ¤к т≥ Дукрањнц≥" будуть питати. я, бачиш, був ≥ на румунському фронт≥, ≥ ва турецькому. ј ти ще молодий, Ч так щоб не наробив лих≥а. ÷е зразу, ¤к прињдемо. Ѕо вони ж можуть подумати, що ми шп≥они...
Ч ƒобре, Ч сказав ¬асиль. .
≤ дал≥ подумав, що йому й, справд≥, краще не обзиватись, бо ще почервон≥Ї з доброго дива, а т≥ подумають, що винуватий.
ѕо ¤комусь час≥ вони п≥д'њхали й до перших буд≥вель передм≥ст¤. ÷е були здеб≥льшого мал≥ хатки, позанур≥юваи≥ в кучугури п≥ску, обросл≥ червон¤стими кущами шелюги. ’атки були заб≥ч в≥д сош≥, не так близько, ≥ до них просто незручно було через глибокий п≥сок п≥д'њжджати: кон≥ б загрузали. ѕравда, на п≥ску лежали латки сн≥гу, ще чергувались ≥з с≥рими таловинами, Ч ¤к роз≥слана шк≥ра р¤бого тел¤ти, Ч але й т≥ латки, замерзл≥, напевно, провалювались би п≥д вагою коней. “а хатки й не вабили верх≥вц≥з, навпаки, в≥дгонили своЇю неприв≥тн≥стю, кучугурами та засн≥женими кущами шелюги, пониклоњ в зимов≥й туз≥. ј ¬асилев≥ стали на пам'¤т≥ ще й опов≥данн¤ його пок≥йного батька та ≥нших лататт¤м (њхнЇ село звалось Ћататт¤) про те, ¤к ≥з цих шелюг≥в нападали на сел¤н м≥ськ≥ бос¤ки, грабували або й убивали. «окрема ¬асил≥в батько мав десь тут, м≥ж ѕ≥дгородн≥м ≥ цим передм≥ст¤м, досить чудернацьку пригоду. њх≥ав в≥н з базару ≥ по дороз≥ догнав ¤кусь молодицю з дитиною на руках. ћолодиц¤ попросилась п≥двезти, ≥ батько вз¤в њњ. ћолодиц¤ с≥ла ззаду, дитинча вр¤ди-годи .кувавкало. јж пот≥м батько, огл¤нувшись, побачив у т≥Їњ молодиц≥ п≥д сп≥дницею штани. ѕобачив Ч ≥ зразу ж догадавс¤, що то переод¤гнений граб≥жник. ј поблизу не (було ан≥ л¤лечки. ўо його робити? ” граб≥жника ж м≥г бути ножака або й револьвер! “од≥ батько вз¤в обережно зсувати з передка клунок ≥з в≥всом, а ¤к клунок упав з воза, в≥н спинив ком≥ ≥ попросив Дмолодицю" встати й уз¤ти той клунок. Д∆≥нка" поклала дитину на воз≥, а сама, справд≥, зл≥зла, щоб клунок уз¤ти. як вона нахилилась над клунком, батько батогом по кон¤х та навтьоки... ј босило навздог≥н ≥з криком: Д—той! —той!" Ѕатько вже аж дома подививс¤, що то> за дитину лишив на воз≥ розбишака. “о був дерев'¤ний цурпалок з д≥ркою, в ¤ку був застромлений ≥нший цурпалок, ≥ ¤к його крутити, робивс¤ такий звук, ¤к дитина плача јбо ще батько опов≥дав про свого батька, а ¬асилевото д≥да, ¤к той п≥д'њжджав удосв≥та (бо на базар же вињжджали ще з ноч≥) до м≥ста. ¬ийн¤в в≥н люльку, викресав вогню ≥ т≥льки хот≥в той вогонь прикласти до тютюну, ¤к щось вистромило голову з-п≥д передка та й каже: Дƒай ≥ мен≥ люл¤хи!"
јле тут ¬асиль н≥би струснув ≥з себе прикру осугу цих спогад≥в. ¬≥н же сам тепер при зброњ, ≥ не йому бо¤тись ¤кихось бос¤к≥в чи ≥ншого м≥ського страх≥тт¤! “а й одн≥о м≥сто Ч —амарчик в≥н уже й завоював був, т≥льки що б≥льшовики те сел¤нське завоюванн¤ забрали. “им б≥льше його не могло турбувањти оте чортовинн¤, що показалось д≥дов≥: на це в нього була вже протиотрута Ч майже зак≥нчена середн¤ осв≥та.  р≥м того, треба було тепер пильнувати ≥ншого: тут могли вже по¤витис¤ Дукрањнськ≥" патрул≥, ≥ треба було готуватись до зустр≥ч≥ з яими. ÷е мимовол≥ напружувало.
јле де ж т≥ Дукрањнц≥"? ћ≥сто, кажуть, у њхн≥х руках, а з них хоч би тоб≥ де один показавс¤! ќсь уже й величезн≥ корпуси фабрики Ч червоноцеглов≥, закурен≥ й смагл¤в≥, ¤к цигани. ќсь перший димар' при них, що здал¤ здававс¤ сторч поставленим с≥рником, а зблизька велика цеглова буд≥вл¤, ≥ не аби¤к треба голову задирањти, щоб побачити десь аж у неб≥ њњ верх.  орпуси фабрики й димар мертв≥, без руху... ≤ н≥де н≥¤ких патрул≥в не видно. “а й людей взагал≥...
“≥льки на зал≥зничному перењзд≥ ≥з сторож≥вки при шл¤бавм≥ вигл¤нув був сторож, щось засмальцьоване, в зал≥зничному кашкет≥. ¬игулькнув, ¤к таврах ≥з нори, та пот≥м, побачивши озброЇних, знову сховавс¤ в свою буду. Ўл¤гбавм лишив п≥днесеним угору, в небо навскоси, ¤к руку на прив≥т прибулим: будь ласка, можете њхати пр¤мо, перешкод немаЇ...
ѕроњхали п≥д шл¤ібавмом, кон≥ дзенькнули п≥дковами об зал≥зн≥ рейки. ѕраворуч мовчало об≥йст¤ станц≥њ ЌижнЇ-дн≥провське, густо посмуговане блискучими —тр≥лами рейок, зашеретоване понад кра¤ми червоними валками вантажних вагон≥в. јле й на станц≥њ ан≥¤к≥с≥нького руху.
—оша повела дал≥.  оли дивл¤тьс¤ Ч знову село. —олом'¤н≥ осел≥ у б≥лих латках сн≥гу Ч ¤к шапки з р¤бих смушк≥в, ст≥жки соломи по дворах. ÷е славна на всю ”крањну своЇю Дѕросв≥тою" ћануйл≥вка. ≤ до т≥Їњ Дѕросв≥ти" верх≥вц≥ незабаром п≥д'њхали, до будиночка в украњнському
стил≥.
Ч Дћануйл≥вська ѕросв≥та", Ч прочитав ¬асиль на вив≥сц≥ ≥ показав ќвечц≥: Ч Ѕачите, ¤к≥ в≥кна?...
Ч як≥ ж вони? Ч не зрозум≥в ќвечка. Ч ¬≥кна, ¤к в≥кна.
Ћутки в≥кон були з позр≥зуваними вгор≥ кутами, ≥ ¬асиль це по¤снив ќвечц≥. “а ќвечка не надав цьому значенн¤, т≥льки сказав:
Ч ј, ¤к у церквах...
«а Дѕросв≥тою" вони побачили вже зблизька широк≥ груди ƒн≥пра, скован≥ крижаним панцером, укрит≥ сн≥гом, але, напевно, жив≥ своЇю могутнього п≥дкрижною теч≥Їю. “≥ груди, мабуть, аж затьохкали б п≥д к≥нською ходою, ¤кби верх≥вц≥ на них з'њхали. јле соша саме тут зробила кол≥но п≥д пр¤мим кутом направо, в напр¤мку до зал≥зничного мосту. “ой м≥ст зв≥вс¤ верх≥вц¤м на оч≥ велетенською мереживною гусеницею, що,випростана, йшла на своњх ногах-,,биках" у саму гущу вже властивого правобережного —≥чеслава, м≥ж прит≥нен≥ вже на веч≥р, п≥д горою, узбережн≥
буд≥вл≥.
ќтож верх≥вц≥ й повернули теж направо, поњхали понад берегом.
ѕерших озброЇних Дукрањнц≥в" ќвечка й ¬асиль –ого-венко побачили аж край мосту. Ѕ≥л¤ смугнастоњ будки сто¤в вартовий, т≥льки не такий, ¤к вони спод≥вались. «ам≥сть козацькоњ шапки з шликом у нього на голов≥ був блакитний г≥мназ≥¤льний кашкет, а зам≥сть жупана на плечах Ч жовта дубл¤нка, пошита коротко, але великувата на нього.
“акий соб≥ Ч ¤кби не отой кашкет Ч умочений у жовту глинку курдупелик. ј козацьк≥ вуса в нього просто ще не виросли. ≤ за зброю в нього були не козацька шаблюка та мушкет за плечима, а царська рушниц¤ з багнетом, почеплена на ремен≥ через плече. “≥льки ж вона була така велика дл¤ нього, що ложа мало не по п'¤тах билась, ¤к в≥н ходив, мов розхитаний ваг≥вник, сюди й туди на своњй ст≥йц≥.
Ќа асфальтовому х≥днику сто¤в Дмаксим", скерований проти вс¤ких непроханих гостей, у тому числ≥ й проти цих двох перекидьк≥в з б≥льшовицького —амарчика.
 оли чуж≥, озброЇн≥, але виразно мирн≥ верх≥вц≥ (ќвечка нав≥ть п≥дн≥с руку) зблизилис¤, вартовий засюрчав у сюрчок. « поблизькоњ варт≥вн≥ швиденько вискочив ще один такий же во¤к, з рушницею в руках. “≥льки цей був вищий на зр≥ст, ≥ жовта дубл¤нка, п≥дперезана рем≥нним по¤сом, йому й до кол≥н не с¤гала, Ч ¤к тонконогий л≥совий гриб-мухомор. Ќа голов≥ в нього була сива смушева шапка, заломлена назад пир≥жком, т≥льки без шлика, з ¤коюсь кокардою наперед≥. ≤ вуса в нього п≥д носом, ¤к у ¬асил¤, вже чорн≥ли.
Ч —т≥йте! ’то так≥? Ч наставив в≥н прот≥й Дгостей" рушницю, але ¤кось чудно, в≥д живота.
ќвечка це спостер≥г, ≥ його глузлива усм≥шка заграла п≥д вусами. ѕроте, з огл¤ду на поважн≥сть моменту, в≥дпов≥в, нат¤гаючи пов≥д, поважним тоном: .
Ч ћи хочемо до отамана √оробц¤. ќвеччин к≥нь не зразу спинивс¤, ≥ той вартовий, що питав, мусив в≥дхилитись, щоб к≥нь, бува, не нањхав на нього грудьми. ¬асиль теж придержав свого.
Ч ƒо Дукрањнського" отамана √оробц¤, Ч сказав удруге ќвечка. Ч «а ”крањну хочем воювати...
Ч ћарку! Ч обернувс¤ юнак до третього, що саме виходив з варт≥вн≥. Ч ¬≥дведи њх до штабу!
Ч ѕ≥шли! ¶Ч об≥звавс¤ той, що його названо Дћарком", майже не гл¤нувши на новоприбулих. ѕ≥дтруснувши на плеч≥ рушницю, п≥шов х≥дником, що зводивс¤ на м≥ст, а ќвечка й ¬асиль поњхали за ним мости¤цем.
ћарко теж був молодий, але дебелий, окоренкуватий, ≥ц дубл¤нка таки тугенько обт¤гала його короткий тулуб. …ого ноги, взут≥ в б≥л≥ повст¤нки, бачилось, зовс≥м не згинались у кол≥нах, ¤к в≥н ≥шов: раз-два, раз-два Ч вим≥рював чималу довжину мосту. ќта дубл¤нка, повст¤ники та ще тепла капелюха, п≥дв'¤зана п≥д п≥дбор≥дд¤м, робили його всього ¤кимсь тепло-округлим, ¤кимсь ≥грашковим плюшевим ведмедиком. “а ще в≥н був ≥ кругловидий, з чорними крапками глибоких очей посередин≥, а це теж доповнювало його округл≥сть.
–аз-два, раз-два Ч в≥дм≥рював Дведмедик", аж кон≥ за ним ледве всгигали.  он≥ кришили п≥дковами намерзлу на мостинц≥ кригу, ¤к цукор, а часом нав≥ть п≥дсковзувались... –аз-два, раз-два...
як ус¤ група трохи в≥д≥йшла в≥д варт≥вн≥ ≥ ¬асил≥в к≥нь п≥шов край х≥дника пор¤д з ћарком, той раптом поважно запитав, поважн≥ше, н≥ж цього можна було спод≥ватис¤ в≥д Дведмедика":
Ч “ак ви хочете з нами?
≤ голос у нього був басовитий, не хлоп'¤чий.
Ч « вами, Ч щиро-рад≥сно в≥дгукнувс¤ ¬асиль. Ч Ѕо там же, Ч в≥н мав на уваз≥ самарських повстанц≥в, Ч страшна несв≥дом≥сть. ƒобре, що ви це м≥сто зайн¤ли...
йому вже припали до мисл≥ ц≥ хлопц≥, в≥н в≥дчував, що вони так≥, ¤к ≥ в≥н, що серед них в≥н не буде такий сам≥тний, ¤к серед самарських повстанц≥в. “ож ≥ з ћарком йому хот≥лос¤ говорити, ¤к з братом. јле ќвечка значуще кашл¤нув: мовл¤в, не розбалакуйс¤ дуже. ≤ ¬асиль зручно перейшов на ≥нше:
Ч ...“ут же й наш ƒн≥про ревучий... ј ¤кий широкий! ”же ск≥нчилось передмост¤, ≥ к≥нська хода м'¤ко зако-
пот≥ла по дерев'¤ному настил≥, наче в глухий барабан загупот≥ла. ј обаб≥ч мосту, далеко внизу, де сковзались на ков-зан¤х хлопчаки, метушились, ¤к ≥грашков≥ ф≥гурки, лежала замерзла глад≥нь широкоњ р≥ки, т≥льки край берега сто¤в пол≥й. “ой пол≥й розходивс¤, немов калюжа розтопленого смальцю, в≥д барж, що, ¤к велик≥ птахи, унизали берег ≥ хо≥ч повмерзал≥и, а таки вгинали л≥д. ƒек≥лька барж та човн≥в сто¤ло й понад краЇм острова, що був майже посеред р≥ки ≥ що на ньому наче спочивав м≥ст, переход¤чи сливе трик≥лометрову широч≥нь. ƒалеч≥нь р≥ки в один ≥ в другий б≥к була ще ≥мпозантн≥ша, а на п≥вдень в≥д мосту й м≥ста десь починались славнозв≥сн≥ ƒн≥пров≥ пороги, власне, перший ≥з них Ч  одацькйй. “а порога нав≥ть з високого мосту не видно було, там сто¤ла далека передвечерова мгла, що трохи нагонила смуток.
Ч ,,„и й його скувала крижана шкал¤руща?" Ч поду-малось ¬асилев≥.
—мутком в≥дгонились ≥ перш≥ вечеров≥ т≥н≥, що б≥гли назустр≥ч тричленн≥й озброЇн≥й груп≥ в≥д протилежного правого берега, в≥д надбережних фабрик ≥ мовчазних димар≥в. ÷е теж наче пол≥й був, т≥льки темн≥ший, ширший. ≤ що б≥льше зближалась група до того берега, є вище зводилась опукл≥сть м≥ста, розташованого на гор≥. “а¤ опукл≥сть не т≥льки, бачилос¤, зводилас¤ вгору, а й прит¤гала до себе зовс≥м уже холодне, збл≥дле кружало сонц¤. ” т≥й узбережн≥й гущ≥ фабрик та ≥нших буд≥вель вр¤ди-годи погукував парот¤г: там був зал≥зничний вокзал.
√рупа зустр≥ла на мосту два чи три сел¤нськ≥ вози, що њхали з м≥ста, з розторжа.
Ўтаб —≥чеславського республ≥канського коша м≥стивс¤ на вокзал≥, а той вокзал був праворуч в≥д мосту. ≤ туди попровадив ћарко перекидьк≥в.
 оди стало видно широкий, колись б≥лий, а тепер уже добре прикурений вокзал, ¬асил¤ знову вз¤ло тривожне почутт¤. ÷е ж вони мають стати перед ¤кимсь отаманом! ќцей ћарко, видно, добрий хлопець... та й ≥нш≥ там, на мост≥, Ч але ¤кий у них отаман? ћоже, такий суворий, ¤к... “арас Ѕульба, що нав≥ть власного сина вбив за зраду батьк≥вщини ?
≤ ¬асилев≥ звелас¤ на оч≥ картина вбивства √оробцевих делегат≥в у —амарчику. «гадав, ¤к в≥н п≥д'њхав тод≥ до юрби ≥ побачив через голови њхн≥ трупи... з кривавими тризубами на чолах... ј його земл¤чок-лататт¤нин Ћука ЌагаЇнко ще й ногою вдарив одного в мертву голову...
ќвечка теж чомусь т¤г свою цигарку з б≥льшою, н≥ж треба, силою, част≥ше чвиркав.
Ч ќ, вам пощастило, Ч об≥звавс¤ ћарко. Ч якраз ≥ батько отаман...
Ќа широких сходах вокзалу, проти його важкоњ, широ-ко в≥дчиненоњ брами, що в≥дкривала темний глиб вестибюлю, сто¤ла купка в≥йськових. Ќеначе гр≥лись проти низького сонц¤, а те сонце мовби спец≥¤льно дл¤; них затрим≥а-лось ≥ще над нагромадженими одна на одну буд≥вл¤ми ≥ ос¤вало њх веч≥рн≥м смутком свого холодного обличч¤. ѕовд¤ган≥ були т≥ в≥йськовики в так≥, ¤к ≥ в ћарка, жовт≥ дубл¤нки. “≥льки один з-м≥ж них мав с≥ру, оторочену сивим смушком чумарку, ≥ та чумарка Дгармон≥йно" поЇднувалась ≥з сивим же смушком його шапки, заломленоњ назад ≥ через те наче ширшоњ вгор≥. …ого образ доповнювали перехрест¤ портупењ, шабл¤ й п≥столь при боц≥. ј вт≥м, шабл≥ й п≥стол≥ були й у ≥нших, а в≥н в≥др≥зн¤вс¤ таки од¤гом. “а й сто¤в в≥н ¤кось поперед ≥нших, немов св≥домо очолював цю мальовничу групу, ¤к це й личило отаманов≥.
“им ≥то перекидьки зразу й догадались, що це й був сам отаман √оробець. “≥льки ж в≥н теж ан≥ трохи не був схожий на... “араса Ѕульбу!
Ч ѕочекайте! Ч зробив ћарко рух рукою назад себе ≥ п≥шов сходами нагору, щоб допов≥сти про приведених. ѕом≥тно намагавс¤ вир≥вн¤ти свою оцупкувату постать, неначе випростувавс¤ п≥д несеною на плечах вагою. ј ¤к зблизивс¤ до отамана, п≥дкинув до шапки руку на знак пошани, ще дужче Двиструнчивс¤".
јле й у так≥й поз≥ його округлена дубл¤нкою, повст¤никами та шапкою постать б≥льше скидалас¤ на плюшевого ведмедика, ¤к на виструнченого в≥йськовика.
ќтаман √оробець щось йому сказав, ≥ в≥н, повернувшись, переступив униз ск≥лькись там сх≥дц≥в, а пот≥м махнув до приведених рукою: мовл¤в, п≥д≥йд≥ть котрийсь.
ќвечка пот¤г востаннЇ свою цигарку, хапливо в≥дкинув ѓѓ ≥, з≥скочивши з кон¤, передав ¬асилев≥ пов≥д. ј тод≥ п≥шов сходами нагору.
¬асиль бачив задники його виброджених, аж червоних чоб≥њт, що њх в≥н не зам≥нив на кращ≥ за б≥льш ¤к п≥в року повстанськоњ д≥¤льносте. «гадав ќвеччину думку про це: нащо, мовл¤в, брати “е, чого не потребуЇш? ўо вони виброджен≥ Ч це н≥чого: ходити ще можна... “ип чесного сел¤нина, що не любить брати непотр≥бного чужого.
ѕ≥д≥йшовши до отамана, ќвечка, старий солдат, бачилось, залюбки Двит¤гс¤" по-в≥йськовому, уз¤в Дп≥д козирьок".
-Ч Ќе треба, доброд≥ю! Ч сказав≥ о≥таман, мавши на уваз≥ Дкозир¤нн¤". Ч ” нас республ≥канська арм≥¤, ≥ в≥ддаванн¤ шани обов'¤зкове т≥льки при виконанн≥ службових обов'¤зк≥в. –озказуйте, зв≥дки ≥ ¤к?
 оли говорив, його р≥вн≥ б≥л≥ зуби 'блискали з-п≥д чорних молодих вус≥в≥, в≥дрощених по-козацькому вниз. Ќа бл≥до-смагл¤вому виду св≥тилис¤ при¤зним блиском кар≥ оч≥, обережно вивчали нову людину, що сто¤ла перед ним на сх≥дець нижче.
ќвечка став Дв≥льно" ≥ вз¤в нехапливо опов≥дати ≥стор≥ю повстанн¤ в —амарському пов≥т≥. –аптом отаман перебив його:
Ч „екайте? “о це в вашому загон≥ замучили наших хлопц≥в? ” ћолибоги?
“≥нь смутку проб≥гла по його обличч≥. Ѕлиск його зуб≥в≥ ≥ добр≥с≥ть очей умить погасли. (“а ще й сонце в цю мить сховалось за ¤кусь там вищу буд≥влю, немов темною полою закрилось; т≥льки з бок≥в виприсало його пром≥нн¤).
÷е неспод≥ване питанн¤ показало, що в скруту може попастись ≥ той, хто був аж на двох фронтах Ч на румунському й турецькому. ќвечка збентеживс¤. “ик-мик. ¬≥дчув, що на виду зробивс¤ зовс≥м... дурний. ќч≥ посолов≥ли, мов би його вп≥ймано на гар¤чому. ” рот≥ враз пересохло, ¤зик мов не його став.
Ч “а там... (Ќе сказав: Д” нашому"). Ч “ой же ћолибога Ч ¤к зв≥рюка... ј пот≥м додав, що в≥н сам нав≥ть не бачив њх, тих убитих. “≥льки ¬асиль, його молодший товариш, бачив. ≤ п≥сл¤ цього вони й вир≥шили до нього... до Дукрањнц≥в" перекинутись...
Ч —трунко, панове товариство! Ч обернувсь отаман до свого штабу. Ч ”шануймо на цю згадку героњв-мученик≥в! ”шануймо тих, що вмерли за ”крањну...
”с≥ виструнчились у пошан≥, з п≥днесеними до шапок руками, зробивши сумно-урочисту тишу. —емеро суворих людей, що сам≥ ходили п≥д знаком смерти-в≥йни, злилис¤ в одному почутт≥, в почутт≥ любови до ”крањни. ќд, та ”крањна! ”крањна близька (бо ось тут, п≥д ногами, земл¤ з такою назвою) ≥ далека (бо њх так мало, борц≥в за нењ), ”крањна, що жила в серц¤х, ¤к мр≥¤ дорога...
’вилину так посто¤ли. ќвечка Ч теж ≥з п≥днесеною до шапки ≥рукою.
Ч ¬≥льно! Ч сказав отаман ≥ опустив руку.
ќвечка побачив сльозавий блиск у його очах ≥ в≥дчув, що й у нього самого щось защем≥ло всередин≥, защипало в нос≥, мов на плач брало. √м... “акого з ним ще не бувало! Ѕув на турецькому фронт≥ ≥ на румунському, куди його царськ≥ оф≥цери матюхами гнали, ≥ в≥н мав себе тод≥ так, ¤к баран, гнаний на зар≥з. ” —амарському л≥с≥ т≥льки ховавс¤ в≥д каральних загон≥в гетьмана —коропадського, щоб так лихо перебути. ј тепер... “епер у нього щось зводилос¤ вгору, росло, трохи чи не ≥той зас≥в, що його зас≥¤в ще ран≥ш ¬асиль своњми балачками про ”крањну. ¬асиль зас≥¤в, а ц¤ урочиста хвилина ворухнула його в глибин≥, сколихнула, ¤к подих в≥тру воду. ≤ тих; замучених хлопц≥в стало йому шкода, ¤к р≥дних син≥в. ,,јх, дорог≥ доброд≥њ, ≥ ви, пане отамане! Ч здавалось м≥г би в≥н сказати, щоб висловити це нове почутт¤. Ч я ≥ м≥й молодий товариш щиро жалкуЇмо, що њх, тих хлопц≥в, убито. ј щоб спокутувати свою нев≥льну провину, ми ладн≥ тепер т≥ло й душу покласти за р≥дну ”крањну"...
ћ≥г би так сказати ≤ван ќвечка, але не сказав: його сел¤нський ¤зик не вм≥в такоњ мови. Ќатом≥сть в≥н озвавс¤ винуватим голосом:
Ч я тод≥ њздив у село, ¤к њх убито... ≤ ¬асиль –оговевко теж њздив... як вернувс¤ вранц≥, Ч п≥д'њжджаЇ до —амарчика, дивитьс¤, аж юрба повстанц≥в б≥л¤ чогось тупц¤етьс¤, загл¤нув з кон¤ через голови Ч а там убит≥...
Ч ÷е та дорога ц≥на, що ѓѓ платить ”крањна за своЇ визволенн¤, Ч мовив отаман √оробець, звертаючись не так до самого ќвечки, ¤к до вс≥х присутн≥х. Ч “а найб≥льша “≥ трагед≥¤, Ч що вона платить ,не т≥льки ворогов≥, а й своњм несв≥домим синам. ≤ тих хлопц≥в не вр¤тувало нав≥ть те, що сотник  ривошлик повд¤гав њх по-козацькому... Ќе вр¤тувала й романтика.
Ч ≤ нащо б ¤ ото так казав Ч Днесв≥домим"! Ч буркнув незадоволено в своњ пишн≥ козацьк≥ вуса один ≥з штаб≥вц≥в, огр¤дний, кремезний ≥ тугий у своњй дубл¤нц≥. Ч ƒурн≥ та й год≥...
Ч ≈, це не те саме, Ч огл¤нувс¤ до н≥ьо≥го отаман. Ч Ќесв≥домою в певному розум≥нн≥ може бути й людина з природи розумна. ’≥ба от≥ тис¤ч≥ наших сел¤н, що п≥шли вб≥льшовики, ус≥ таки й дурн≥?
Ч ƒурн≥, дурн≥ й дурн≥! Ч уперто повторив, не дивл¤чис¤ в в≥ч≥ й Друбаючи" рукою в пов≥тр≥, дужака, а його повнощокий вид наливс¤ кров'ю. Ч ≤ ¤ њх, знаЇте, ¤к карав би? Ч п≥дв≥в в≥н раптом оч≥. Ч Ќе розстр≥лював би, н≥, а спускав би штани Ч та шомполами...
ќвечка настороживсь, почувши таке. Ўомполами? “ак, ¤к —коропадський? √л¤нув у в≥ч≥ отаманов≥ ≥ побачив у тих очах швидше при¤знь до себе, н≥ж згоду з вусанем.
Ч “о ви хочете так, ¤к —коропадський? Ч звернувс¤ до вусан¤, ќ'хмолоставшись п≥сл¤ першого збентеженн¤. Ч ¬≥н же шомполами людей у л≥с позаган¤в... ¤к от хоч би й мене з товаришем...
Ч ќ, той —коропадський наробив багато лиха, Ч п≥дтримав ќвечку отаман. Ч ћене ж самого, Ч це вже дл¤ самого ќвечки, Ч мало не розстр≥л¤ли його пос≥паки. якби не галичанин ¬асилик, що був тод≥ в австр≥йськ≥й .арм≥њ ≥ мене та брата мого √аврила визволив, Ч то ¤ б оце не балакав з вами.
—онце враз ц≥лком сховалось за м≥ською горою, об≥рвавши своЇ денне ≥снуванн¤ Ч св≥тла ¬≥д буд≥вель з протилежного к≥нц¤ привокзального майдану полилис¤ вже густ≥ т≥н≥. ÷е, либонь, ≥ нагадало отаманов≥ про потребу к≥нчати розмову.
Ч ≈ге, Ч мо-вив в≥н, Ч але ж люди, мабуть, притомилис¤ з дороги. ≤, сказавши ќвечц≥, що побалакаЇ з ним б≥льше ≥ншим разом, наказав вусанев≥ прид≥лити новоприбулих до «ал≥зничного курен¤, влаштувати на н≥ч.
—торубель (а це було вусаневе пр≥звище) вимахнув нешвидко на знак службовоњ пошани рукою до шапки ≥ пов≥в ќвечку з ¬асилем до недалекоњ зал≥зничноњ школи, де, ¤к пот≥м ви¤вилось, сто¤в «ал≥зничний кур≥нь.  оней поставили в пов≥тку, глибоко сховану в двор≥ за деревами. ј пот≥м —торубель пов≥в обох до самоњ школи, до класних к≥мнат, у ¤ких жили во¤ки. ј ¤к водив њх, то ввесь час бурчав, мовл¤в, це њхнЇ щаст¤, що отаман √оробець добрий, а то б вони скоштували шомпол≥в.
ќвечка огризавс¤:
Ч ќто ¤кий ти! як т≥Їњ, “ак т≥Їњ? „и тоб≥ ще мало крови, що й так ллЇтьс¤ усюди?
Ч “а трохи виточити вам ≥з с... не завадило б... ¬асиль уже не звертав уваги на —торублеве к≥нець-к≥н-
цем добродушне бурчанн¤, в≥н же спостер≥г нав≥ть при останн≥х словах прихований у його пишних вусах усм≥х. ” тих —торублевих вусах, здавалось, ви¤вл¤лась ус¤ його вдача. ƒовг≥, з п≥двусниками, вони увесь час ¤кось чудно ворушились, мов жив≥, незалежн≥ в≥д власника ≥стоти. ¬орушились нав≥ть тод≥, ¤к в≥н мовчав, мов би в≥н увесь час щось жував. ≤ над очима в нього були теж друг≥ вуса Ч нависл≥ кошлат≥ брови, що просто ховали його глибок≥ оч≥, наче с≥реньк≥ дзеркальц¤. ќч≥ теж частенько грали обережним усм≥хом, т≥льки той усм≥х ще важче було спостерегти, н≥ж п≥д вусами.
ѕерш н≥ж завести новак≥в до класноњ к≥мнати, —торубель зав≥в њх до вчительськоњ, де в нього була комора, ≥ видав њм по дубл¤нц≥. ўоб були, ¤к ус≥, в ун≥форм≥. “≥льки при цьому зазначив, що самому йому дубл¤нки не подобаютьс¤: це кацапськ≥ кожухи, на ”крањн≥ таких не нос¤ть, х≥ба десь на „ерн≥г≥вщин≥. јле що зробиш, коли злидн≥? “реба ж у в≥щось од¤гатись.
Ч ј спати будете ось тут, Ч в≥дчинив в≥н двер≥ в накурену й дуже теплу кл¤су.
” кл¤с≥ парт не було, вона майже вс¤ була застелена с≥нниками, т≥льки посередин≥ був вузький прох≥д. ” п≥втемр¤в≥ було видно, що на де¤ких с≥нниках лежали люди.
Ч «доров≥ були, козаки! Ч гукнув —торубель у темр¤ву. Ч ѕриймайте новеньких! ƒе тут не зайн¤т≥ м≥сц¤?
≤ в≥н, очевид¤чки, навмисно спотикнувс¤ на чињсь ноги ≥ Дгепнув" на с≥нник.
Ч ќ, що воно таке? якась колода чи що?
“ой, що через нього —торубель спотикнувс¤, п≥дв≥вс¤ ≥ с≥в.
Ч Ќе колода? ∆ива людина? √м... “а ще й з отакими довгими ногами... њх би треба понадрубувати...
“епер уже й ќвечка зрозум≥в, що —торубель не такий уже злий, ¤к спочатку показалось. ¬≥н же нав≥ть жартував...
« с≥нник≥в п≥двелос¤ дек≥лька постатей, обступили новоприбулих. ” с≥руватому св≥тл≥, що йшло в≥д в≥кон, можна було бачити, що ц≥ Дкозаки" Ч переважно середньошк≥льна молодь: г≥мназисти, сем≥наристи, комерсанти. ¬они були тут порозд¤ган≥, без дубл¤нок, ≥ тому легко можна було п≥знати з њхн≥х шк≥льних ун≥форм.
ѕочали розпитувати, хто, зв≥дки. «≥гр≥тий не т≥льки теплом прим≥щенн¤, а й милою Др≥дною" атмосферою нового товариства (украњнська л≥тературна мова, в≥дсутн≥сть московськоњ лайки'). ¬асиль щиро почав опов≥дати...
ќвечка спочатку спробував був смикати йото за рукав, щоб, мовл¤в, був обережний, але пот≥м махнув рукою ≥ л≥г на своЇ м≥сце в≥дпочивати, його заспокоњло те, що це ж не начальство розпитувало. “а й ¬асиль опов≥дав таки обережно.
ѕ≥сл¤ вечер≥ ¬асиль з ќвечкою вийшли подивитись на м≥сто. ƒалеко, правда, не зайшли, а с≥ли на лавку, що с≥рим шестикутником охоплювала серед привокзального майдану вимерзлу клюмбу, з засн≥женою купою мертвих канн посередин≥. “≥ канни, од¤гнен≥ в сн≥г, Ч ¤к сумна б≥ломар-мурова скульптура на цвинтар≥.
ћ≥сто вже було затемнене п≥зн≥м вечером, стишене, т≥льки вр¤ди-годи скидалось нервовими здригами трамвањв, ¤к≥ викрешували в сут≥н¤х син≥ вогн≥ Ч кресь! кресь! Ч дзеленчали дзв≥нками, били людей по нервах, людей, що жили в тривоз≥.  ресь! кресь! Ч сипалис¤ ≥скри разом з намороззю, що обв≥шувала, обкутувала ватою дроти на н≥ч. ћороз бо ставав дедал≥ м≥цн≥ший.
“рамвањ доходили до вокзалу ≥ завертали навколо клюм-би з рипом, наче сн≥г р≥зали. ѕривозили з собою ¤скраве св≥тло, на ¤кийсь час осв≥тлювали майдан, а пот≥м знов; везли теЇ св≥тло геть, з тужливим гудом в≥ддал¤лись. ј бл≥ду св≥тл¤ну пост≥йн≥сть на майдан≥ давали похилен≥ тюльпани л≥хтар≥в, що, ¤к розставлен≥ на ст≥йках вартов≥, сто¤ли перед вокзалом, Ч холодн≥, змерзл≥ тюльпани.
ƒесь за вокзалом коли-не-коли погукував парот¤г, н≥би закликав Дукрањнських" вартових м≥ста: Д¬артуй! ¬артуй!" “≥льки ж в≥н мав, либонь, на уваз≥ не т≥ поодинок≥ мирн≥ постр≥ли, що зр≥дка, але без угаву л¤скали в р≥зних к≥нц¤х м≥ста, протинали морозне пов≥тр¤, ¤к пол¤ски батога, а ¤кусь справжню загрозу дл¤ самого ≥снуванн¤ цих Дукрањнц≥в".
Д¬артуй!" Ч чистий, дзв≥нкий голосок у загальн≥й тиш≥ Ч ≥ Дту-уй!" Ч його дальн≥й в≥дгук, десь там за ƒн≥пром, де край мосту стоњть передова Дукрањнська" варта.
Ч Ќу, от, Ч мовив ќвечка, в≥д≥рвавши ¬асилеву увагу в≥д тих погук≥в парот¤га, Ч тепер1 ≥ ми Дукрањнц≥".
¬ийн¤в ≥з кишен≥ кисета, наставивс¤ курити.
Ч Дяк чудно! Ч подумав про нього ¬асиль. - Ћюдина народилась украњнцем, балакаЇ т≥льки по-украњнському, хоч ≥ закидаЇ ≥нод≥ на салдатську мову, а всв≥домила себе украњнцем т≥льки тод≥, ¤к приЇдналась до Дукрањнц≥в". “ак наче украњнство Ч парт≥йн≥сть, а не стих≥¤.
Ч ј ¤к тоб≥ нов≥ товариш≥? √а? ¬асиль сказав, що н≥чого, добр≥ хлопц≥.
Ч “а добр≥, Ч згодивс¤ ќвечка, видираючи з залиш-ка ¤коњсь книжки клаптик паперу на цигарку. Ч ўир≥ украњнц≥. “≥льки дуже вже молод≥ та зелен≥, у бою коли б не плакали.
¬асиль нагадав., що в кош≥ Ї й л≥тн≥ люди Ч зал≥зничники та мануйл≥вчани.
Ч ™, кажеш? Ќу, ¤к Ї, то добре...
¬≥н вийн¤в пучкою з свого бездонного кисета самосаду ≥, придивл¤ючись при в≥ддаленому св≥тл≥ л≥хтар≥в-тюльпан≥в до пап≥рц¤, насипав ≥ став крутити цигарку.
Ч ј це ¤ того кажу, Ч пов≥в ќвечка мову дал≥, Ч що в≥йка за ”крањну т≥льки починаЇтьс¤. ј в≥йна Ч не виграшки. Ќа в≥йн≥ треба дивитис¤ видим≥й смерт≥ в в≥ч≥.
Ќаслинив пап≥рець ≥ зл≥пив цигарку...
Ч ј видима смерть страшна...
” цей час, круто зарип≥вши, б≥л¤ клюмби зупинилась св≥тл¤на кл≥тка трамваю, ≥ з т≥Їњ кл≥тки вийшло (випало) дек≥лька людей, з неспод≥ваним у загальн≥й тиш≥ гомоном та см≥хом. Ќеспод≥ваним, недореченим. як? ќтак см≥¤тись, коли в≥йна ≥ таке непевне становище?!
ѕовз ¬асил¤ й ќвечку, в напр¤м≥ до вокзалу, пройшла група молод≥: дек≥лька в≥йськових з панночками. √л¤не ¬асиль Ч а т≥ в≥йськов≥ од¤гнен≥ так, ¤к були замучен≥ в —а-марчику делегати в≥д отамана √оробц¤. Ѕлакитн≥, пом≥рно-широк≥, низько спущен≥ на чоботи штани, син≥, коротк≥ жупанки, червоними по¤сами поп≥дпер≥зуван≥, пухнат≥ б≥л≥ папахи з червоними шликами. ѕри боках низько поп≥дв≥шуван≥ шабельки, невеличк≥, трохи чи не так≥ ¤к старшинськ≥ кортики.
ќдин з юнак≥в сказав ¤кийсь черговий дотеп. ѕанночки ще дзв≥нк≥ше засм≥¤лись своњм хлюпотливо- привабливим см≥хом.
¬асилев≥ аж тьохнула в груд¤х... романтика (¤к казав отаман √оробець). ѕодумав, що в. нац≥ональн≥й боротьб≥ за визволенн¤ ≥ ц¤ краса не зайва. јле ќвечка поставивс¤ до цього ≥накше.
Ч ƒивись, ¤к≥! Ч кивнув в≥н головою сл≥дком за Дпаничами". Ч як намальован≥...
¬икресав ≥з запальнички вогонь, запалив цигарку. ≤ мовив дал≥:
Ч ј т≥льки ¤ так думаю, що в таких штан¤х добре т≥льки до д≥вчат ≥ти... ну, ще, може, танцювати, ¤к ¤ бачив у наш≥й Дѕросв≥т≥"... ј до Дмаксима" л¤гати навр¤д чи зручно. ≤ т≥ давн≥ козаки, що ти мен≥ про них казав., мабуть, не в таких штан¤х воювали. «аплутувались би в них та падали.
¬асиль сказав, що т≥ давн≥ козаки таки в широких штан¤х воювали.
Ч ј ти њх бачив? Ч аж визв≥ривс¤ ќвечка на ¬асил¤. Ч “о њх так т≥льки малюють.
≤ чвиркнув зневажливо через губу. ј пот≥м сказав притишеним голосом:
Ч “а й отих √оробцевих посл≥в трохи чи не через такий од¤г замучили. ¬оно ж люди не звикли до такого, подумали, що то пани так од¤гаютьс¤... ≤ знаЇш, козаче? Ч в≥н ще дужче притишив голос. Ч я таки добре зл¤кавс¤, ¤к отаман √оробець спитав мене про тих посл≥в. ≤ тепер ще так думаю, що нам з тобою того вбивства не прост¤ть, колись згадають, що ми були разом з ћолибогою. ѕокищо ¤ њм сказав, що це —коропадський винен, що ми там були, що людей озлив проти всього Дукрањнського"...
«амовк ≥, об≥першись л≥ктем на власне кол≥но, мовчки курив. як вш зат¤гавс¤, вогник осв≥тлював його с≥ре обличч¤, з насунутою на нього шапкою. …ого перехн¤блена постать, здавалось, закам'¤н≥ла, в≥дпочиваючи.
«агорнувшись туг≥ш у теплий кожушок (бо мороз таки дававс¤ взнаки), ¬асиль уз¤в думати про своЇ. ¬≥йськов≥ з панночками нагадали йому, що й в≥н тепер зможе отак ходити з своЇю д≥вчиною. ћр≥йно йому заманулось похизуватись перед ќксаною теж у такому вбранн≥. ј що д¤дьков≥ …ванов≥ не подабаЇтьс¤ Ч байдуже. ћожна ж буде десь ходити так, щоб в≥н не бачив ≥ не бурчав по-старечому. ќт т≥льки коли б њњ швидше знайти, тую р≥дну ќксану! “у любу, найдорожчу... ≤ ¤ка вона тепер! ≤ чи дуже зрад≥Ї, ¤к його побачить? “аке велике його щаст¤ Ч ≥ таке тепер близьке.,.. ” заплющених його очах уже сто¤в грайливо-≥скристий д≥вочий погл¤д...
Ч ƒобрий веч≥р!
¬асиль аж стенувс¤ з неспод≥ванки, заскочений у тому вимр≥¤ному св≥т≥ зустр≥ч≥ з коханою д≥вчиною. ѕ≥дв≥в оч≥: перед ними сто¤в невисокий власник симпатичного баска, во¤к у дубл¤нц≥, з темним, повернутим у т≥нь обличч¤м.
Ч ƒозвольте прикурити!
≤ прихиливс¤ д≥ловито до ќвечки, а той п≥дн≥с йому до обличч¤ вогник ово(Їњ цигарки.  оли вогники двох цигарок засв≥тили кругле во¤кове обличч¤, а в центр≥ його дв≥ крапки очей. ¬асиль п≥знав того ћарка, що в≥в њх через м≥ст. ≤ ћарко њх п≥знав.
Ч ј, це ви! Ч озвавсь при¤зно, подаючи руку. Ч ƒозвольте ж б≥л¤ вас посид≥ти!
Ќазвав себе ћарком ƒашкевичем. ¬асиль назвав себе ≥ Дд¤дька …вана" Ч ≤вана ќвечку.
Ч “а с≥дай! Ч в≥дгукуйс¤ ќвечка. Ч ѕогомони тут з моњм земл¤ком, а ¤, мабуть, п≥ду спочивати. ≈х, стар≥сть Ч не рад≥сть. ≤ наче змерз трох≥и...
ѕ≥дв≥в свою повну втоми й др≥моти постать, уз¤вшись за поперек... ≈ге, стар≥сть Ч не рад≥сть. “а й п'¤ть рок≥в воюванн¤ давалис¤ взнаки. —початку на царських фронтах, пот≥м у л≥с≥ з ћолибогою, тепер тут. ≤ к≥нц¤ цьому не видно, й од краю.
Ч “ак погомон≥ть, кажу, Ч повторив, Ч а ¤ п≥ду.
ћарко ви¤вивс¤ балакучий. …ого басок забуркот≥в статечно, ¤к в≥н почав опов≥дати передус≥м про себе.
... «в≥дки в≥н? ≤з —урсько-ћихайл≥вки. “ут ось недалечко. « њхнього села ще Ї в кош≥, переважно оереднЇшк≥льники. —ел¤ни ж њхн≥, на жаль, ще й дос≥ нац≥онально несв≥дом≥. ÷е велике лихо ”крањни. „и й у них, тобто в ¬асилевому сел≥, так? —питавсь Ч ≥ цим з≥гнав ¬асил¤ на слизьке. ¬асиль в≥дчув, що страшно почервон≥в-. —ором йому перед ћарком було, що й в≥н сам, людина з осв≥тою, п≥шов був спочатку до б≥льшовик≥в. Ѕуло таке почутт¤, наче хтось прилюдно нам'¤в йому вуха. –¤тувала його трохи н≥ч: у п≥всв≥тл≥ не видно було, ¤к його залило пожежею сорому, ¤к оч≥ безглуздо посолов≥ли. Ќепевн≥сть у голос≥, правда, зраджувала його збентеженн¤, але в≥н перем≥г це ≥ вз¤в плутано опов≥дати, ¤к до б≥льшовик≥в зат¤г його л≥вий ес-ер —товбур, його вчитель. “ого —товбура п≥зн≥ше, ¤к уже зайн¤ли —амарчик, застр≥лив отаман тих повстанц≥в ћолибога начебто за зівалтуванн¤ ¤коњсь молодиц≥. „и справд≥ —товбур допустивс¤ такого вчинку, в≥н, ¬асиль, не м≥г би з певн≥стю —казати, бо той Дпринципово" був проти зносин ≥з ж≥нками. ’≥ба, може, в умовах Дл≥сового житт¤" природа вз¤ла гору й над його принципами? ” тих же умовах люди робл¤тьс¤, ¤к зв≥р≥, ≥, не бачивши довго ж≥нок, накидаютьс¤ на них пот≥м, справд≥, по-зв≥р¤чому. Ѕуло таке чи н≥, але ћолибоз≥ треба було позбутись конкурента в загон≥, ≥ в≥н його вбив...
јле —товбур зівалтував його, ¬асилеве, сумл≥нн¤, зав≥вши до б≥льшовицьких повстанц≥в. ј вт≥м, спочатку не видно було, що т≥ украњнськ≥ сел¤ни поб≥льшовичатьс¤. “а й тепер можна сказати, що вони не так поб≥льшовичились, ¤к у них, мовл¤в д¤дько ≤ван, Дп≥втора людського". њхню перемогу просто використали б≥льшовики. ј сталос¤ це через те, що там не було у в≥дпов≥дний момент ≥ншоњ орган≥зованоњ сили Ч Дукрањнськоњ", такоњ, ¤к була тут, у —≥чеслав≥. “а й —коропадський чимало нашкодив, скомпром≥тувавши своЇю панською контрреволюц≥Їю серед того сел¤нства ≥дею украњнськоњ державносте...
ƒал≥ розмову знов перехопив балакучий ћарко. ¬≥н уз¤в палко говорити про любов до ”крањни, про красу њњ в≥дродженн¤. ÷е ж така краса Ч в≥дродженн¤ т≥Їњ крањни, де передн≥ ще Дчувс¤ плач раб≥в", де Дмовчали св¤т≥ п≥д попелом руњни ≥ журно дзв≥н старий по мертвому гуд≥в"! ≤ от у ц≥й крањн≥ Дзв≥дк≥льсь вз¤лас¤ м≥ць шалена"... „и в≥н, ¬асиль, пам'¤таЇ перш≥ дн≥ революц≥њ 1917 року? “≥ дн≥, коли над  иЇвом були Д≥ голуби, ≥ сонце"?  оли так по-украњнському задзвонили дзвони в —оф≥йському собор≥ ≥ вперше в ≥стор≥њ зазвучала
украњнська мова ¤к мова богослужби й пропов≥д≥? ≤ ц≥ настроњ треба за вс¤ку ц≥ну зберегти в украњнському народ≥. ¬≥н, ћарко, згоден, що —коропадський трохи притупив њх. јле ще не все втрачено. “епер, ¤к —коропадського не стало, знов можна поширити ц≥ настроњ ¤к передумову дл¤ боротьби за украњнську державу. ј що тепер треба боротись, це ¤сно.
÷е ж такий ≥сторичний момент, ¤кий, може, б≥льше не повторитьс¤. Ѕо ≥стор≥¤ Ч химерна стих≥¤. ƒл¤ народ≥в це щось таке, ¤к припливи та в≥дпливи океану, т≥льки без пер≥одичноњ повторности. ≤ ”крањн≥ треба скористуватись цим припливом, цим спри¤тливим м≥жнародним становищем, щоб зн¤тис¤ з м≥лини, на ¤ку њњ посадила ≥стор≥¤. ј ¤к ми тепер не зд≥ймемос¤ з м≥лкого та не випливем у море незалежного житт¤, то пот≥м довго доведетьс¤ чекати нового' припливу. “а ще й хто-зна, чи не знищать нас до того часу вороги-сус≥ди...
¬асиль слухав, ≥ в серц≥ йому брин≥ли сп≥взвучн≥ струни.
≤ в≥н так думав: треба використати нагоду, треба боро-тись за украњнську державу.  р≥м того, в≥н рад≥в, що знайшов соб≥ такого товариша, ¤кий думав так, ¤к ≥ в≥н, ≥ перед ¤ким уже не треба ховатис¤ з своЇю любов'ю до ”крањни (¤к це було серед самарських повстанц≥в). ѕравда в≥н, ¬асиль би то, не дуже захоплювавс¤ соф≥йськими дзвонами, але ћарков≥ про це не сказав, щоб не попсувати з самого початку дружби з ним,
Ч Дћоже, п≥зн≥ше поговорим про це, Ч подумав, Ч ¤к б≥льше сп≥знаЇмо один одного"...
ƒовгенько хлопц≥ отак сид≥ли й гомон≥ли, з братньою просто н≥жн≥стю. ћорозна н≥ч уже давно посв≥тила на неб≥ зор≥, мороз починав дошкульно залазити нав≥ть п≥д кожушки та у взутт¤, особливо ¬асилев≥, що був у чобот¤х (ћарко був у повст¤никах), ≥ в≥н мусив пальц¤ми ворушити б замерзлих передках.
“рамвањ, що передн≥ше надавали привокзальному майданов≥ живого руху, стали дедал≥ р≥дше нав≥дуватись сюди з своњм с¤йвом-св≥тлом. “а й ходили вже майже порожн≥, без пасажир≥в, ≥ гули смутком, ¤к наближались. Ќав≥ть т≥ поодинок≥ постр≥ли, що ран≥ш л¤скали-лускали в м≥ст≥, тепер майже зникли. “≥л'ьки маневровий парот¤г там, десь за будником вокзалу, дал≥ тужно закликав до пильности: Д¬артуй! ¬арту-уй..."
Ќарешт≥ хлопц≥ вир≥шили йти спати.
Ч Дј завтра п≥ду шукати ќксану, Ч думав ¬асиль, солодко поринаючи в теплий куп≥ль сну на м'¤кому с≥ннику в добре напален≥й кл¤с≥. Ч ћою чудову ќксаночку"...

≤« ўќƒ≈ЌЌ» ј ¬ј—»Ћя –ќ√ќ¬≈Ќ ј

... грудн¤ 1918 р.
я вже р≥шуче т≥Їњ думки, що —торубель не погана людина, дарма що любить раз-у-раз бурчати. ¬≥н Дкаптьор" (так його називаЇ д¤дько ≤ван, а по-украњнському його звуть тут Дгосподарем") ≥ просто таки по-батьк≥вському дбаЇ про во¤к≥в. ј мен≥ нав≥ть записну книжку та хем≥чний ол≥вець подарував. —користувавшись цим, заведу соб≥ захал¤вний щоденник. Ѕуду записувати в ньому своњ ≥нтимн≥ думки, настроњ, прагненн¤. як Ўевченко робив у невол≥...
... грудн¤ 1918 р.
ѕрочитав написане вчора Ч ≥ тюкнув. Ѕо раз Ч що пор≥вн¤в себе з Ўевченком (далеко  уцому до зайц¤), а друге Ч Ўевченко писав у невол≥, а ¤ ж живу на вол≥ та ще й у спор≥дненому середовищ≥. ј вт≥м, ¤к дооре подумати, то з приводу другого ¤ Дтюкнув" даремно. ј чому? “а тому, що частенько нав≥ть у спор≥дненому середовищ≥ одиниц≥ доводитьс¤, ¤к кажуть, держати ¤зика на припон≥, огл¤датись на б≥льш≥сть. ÷е закон не абсолютний, ≥ вар≥¤нти його залежать в≥д такого чи такого сусп≥льства, але психолог≥чноњ тиран≥њ б≥л'ьшости не можна заперечувати. –≥ч ¤сна, що ампл≥туда цих вар≥¤нт≥в не повинна виходити за меж≥, де вже д≥Ї пол≥ц≥¤. ¬з¤ти хоч би факти з мого житт¤. ўе в своЇму сел≥ Ћататт≥, серед своњх найближчих товариш≥в-середньошк≥ль-ник≥в, та ще й тод≥, ¤к там н≥¤коњ влади бо¤тись не доводилось, ¤ мусив не раз стримуватись, не висловлювати всього того, що думав. “ак, покохавши ќксану, ¤ не м≥г ви¤вл¤ти своњх симпат≥й до ѓѓ батька о. ’аритона, дарма що не т≥льки в≥дчував до нього через ќксану почутт¤ р≥дности, а ще й шанував за розум. Ѕо сказали б:
Дј, в≥н попа захищаЇ, нос≥¤ чорноњ реакц≥њ". ¬они ж були, вс≥ т≥ моњ товариш≥, страшенн≥ революц≥онери: ес-ери, ес-деки, ба нав≥ть анарх≥сти, ¤к лататт¤нський поет ќмелько ƒеркач, той дивак у Дзолотих" окул¤рах. јбо ще таке. —еред самарських повстанц≥в, тобто серед украњнських сел¤н, н≥хто виразно проти ”крањни не висловлювавс¤, т≥льки в≥дчувалась ¤кась ворож≥сть у настро¤х,утотожнюванн¤ њњ з скоропадщи-ною, але ¤ не в≥дважувавс¤ й писнути на користь ”крањни. я наче був залитий тим загальним настроЇм ворожости до ”крањни ≥ бо¤вс¤... розз¤вити рота (виходить, у пр¤мому розум≥нн≥ цього слова), щоб не втонути. “а й м≥й пок≥йний учитель ѕилип Ќикифорович —товбур1, що теж наче не був проти ”крањни, з ц≥Їњ ж, либонь, причини стримував мене в≥д прилюдноњ њњ оборони. ѕро це, мовл¤в, п≥зн≥ш, ¤к переможемо гетьмана, буде мова, а тепер, казав, головне: р¤туймо революц≥ю!
ќтаке... ј може, ¤ просто страхополох? ћоже б, ≥нший, см≥лив≥ший, нав≥ть у таких умовах поводивс¤ б ≥накше? Ќе знаю... «наю т≥льки, що ”крањну люблю щиро ≥, здаЇтьс¤, все хот≥в би зробити дл¤ нењ...
... грудн¤ 1918 р.
«апишу св≥ж≥ший матер≥¤л на доказ того, що людина не все може в товариств≥ висловлювати. —еред моњх нових “овариш≥в, хлопц≥в добрих ≥ мен≥ приЇмних, майже не можна говорити на соц≥¤льн≥ теми. „омусь це здаЇтьс¤ њм трохи чи не б≥льшовизмом. ј ¤к ¤ таки, справд≥, був у б≥льшовиках, то мен≥ цю тему зач≥пати просто небезпечно. Ќав≥ть з ћарком ƒашкевичем не говорю про це. ќтже, тут складаЇтьс¤ так, що спочатку треба ”крањну визволити, а тод≥, мовл¤в, будемо говорити й про1 землю дл¤ сел¤н. ÷е, виходить, друга одноб≥чн≥сть. Ќевже одночасно боротьба за всеб≥чне визволенн¤ нашого народу так таки й неможлива? ÷е теж використовують наш≥ вороги... ¤к використовують ≥ нац≥ональну несв≥дом≥сть мас.
... грудн¤ 1918 р.
ј тепер про соф≥йськ≥ дзвони. Ќе розум≥ю, ¤к осв≥чена людина може ними захоплюватись... ќт хоч би й ћарко ƒашкевич. ÷е правда, що дзвони ¤к так≥, ¤к мелод≥йне звучанн¤ можуть д≥¤ти на почутт¤, а украњнська мова, вжита в богослужб≥, може наповнити рад≥стю серце украњнського патр≥ота. ¬она ж бо (мова) донедавна так була упосл≥джена, що це вигл¤даЇ ¤к здобутт¤ њй р≥вноправносте з ≥ншими мовами, ¤к, сказати б, с≥ль у в≥ч≥ ворогам. јле ж тут ≥ ц≥ дзвони, ≥ украњнському мову в так≥й рол≥ поЇднують з допотопними у¤вленн¤ми про таку ф≥кц≥ю, ¤к ус¤к≥ там небесн≥ сили, серафими й херувими, про такий абсурд, ¤к Ѕог, Їдиний у трьох особах, ¤к старозапов≥тн≥ та Ївангельськ≥ казочки про вс¤к≥ чуда тощо. як нашого часу в усе це можна в≥рити? “а ще й з м≥стичним тремт≥нн¤м перед Двсемогутн≥ми силами"! як можна поЇднувати ц≥ прим≥тивн≥ у¤вленн¤ з телескопом ≥ математичним п≥знанн¤м всесв≥ту, з л≥таками й ≥ншими здобутками людськоњ науки й гехн≥ки? Ћ≥тають соб≥ люди понад хмарами, не бачать там н≥¤кого Ѕога, а проте малюють бородатого —аваофа обов'¤зково на хмарах. —аваоф або просто , Ч ¤к казав Ўевченко Ч¶ Двсевид¤щеЇ око" е трикутнику. ÷е ж однаково, ¤кби ми шукали привид≥в у т≥й к≥мнат≥, в ¤к≥й живемо ≥ знаЇмо все, що в н≥й Ї, Ч мебл≥, розв≥шан≥ на ст≥нах малюнки, наш од¤г тощо. “а й ≥стор≥¤ рел≥г≥й багато каже проти рел≥г≥йности. ћожна нав≥ть сказати, що це спражн¤ ≥стор≥¤ сл≥пого людського нев≥данн¤, ≥стор≥¤ того, ¤к люди, блукаючи в темр¤в≥, створювали соб≥ ф≥ктивн≥ р¤тунки Ч ус¤ких бог≥в. ”же той факт, що њх було багато, тих бог≥в та рел≥г≥й, св≥дчить про в≥дсутн≥сть будь-¤кого бога, а тим б≥льше ДЇдиного" христи¤нського. —правд≥ бо, ¤ка ж то Двсемогутн¤ сила" (а боги обов'¤зково Двсемогутн≥"!), ¤к вона не може примусити людей, своњх д≥тей чи раб≥в, визнавати себе в одному вигл¤д≥ чи взагал≥ ¤кось однаково? „ому бог у буддист≥в один, у мусульман Ч другий, у христи¤н Ч трет≥й? Ќав≥ть моЇ нове сусп≥льне середовище, що з ним ¤ сходжус≥ь у любов≥ до р≥дного краю й свого народу, визнаЇ не бога взагал≥, а т≥льки свого, Дукрањнського", бо нав≥ть таких близьких бог≥в, ¤к московський чи польский, в≥дкидаЇ. “а й чому ц≥ боги, поза отими тис¤чел≥тн≥ми б≥бл≥йними казочками н≥¤к себе н≥де не ви¤вл¤ють? ѕравда, Ї так≥ Дф≥лософи", що кажуть, н≥бито Дбожа премудр≥сть" ви¤вл¤Їтьс¤ в самих законах природи, але це т≥льки Дслова-полова", ¤к казав ‘≥ранко. Ќема ж, наприклад, ан≥ одн≥с≥нького ≥сторично засв≥дченого факта перемоги над смертю!
÷е все ¤сно. ≤ це знаю не т≥льки ¤, а й, наприклад, отаман √оробець. ј тимчасом ≥ в≥н, соц≥¤л-демократ, отже й мате-р≥¤л≥с“, ган¤Ї своњх во¤к≥в на т. зв. польов≥ служби бож≥. „и, може, й в≥н огл¤даЇтьс¤ на б≥льш≥сть? ћабуть, що так. ј це значить, що й боротьба за науковий св≥тогл¤д у цьому середовищ≥ тут неможлива. ќтже, дл¤ мене це ще одно Дтабу". √р≥шка Ч боз¤ битиме.
... грудн¤ 1918 р.
ћен≥ не можна шукати ќксани! ’оч ¤ тепер так близько б≥л¤ нењ, а не можу й на оч≥ њй показатись? Ѕа б≥льше: ¤ мушу нав≥ть берегтись, щоб вона ¤кось не дов≥далас¤ про моЇ перебуванн¤ в цьому м≥ст≥. ј склалос¤ це так.  оли ¤, нарешт≥, одержав перепуск до м≥ста (перш≥ три дн≥ був так зайн¤тий на служб≥, що незручно було й просити), то зразу ж ≥ роз≥гнавс¤ був њњ шукати. ’от≥в був ≥ти до адресового бюра, щоб там уз¤ти њњ адресу. ј перед тим Ч наче мене хто за ¤зик смикнув Ч сказав про це д¤дьков≥ …ванов≥, що от, мовл¤в, ≥ду шукати свою д≥вчину. Дяку д≥вчину?" Ч подививсь в≥н на мене здивовано, бо ¤ дос≥ н≥чого йому про ќксану не казав. Дќксану, кажу, дочку о. ’аритона з нашого села, вона десь тут з мат≥р'ю живе".. ƒивлюсь Ч а в≥н блим-блим своњми безбарвними очима, немов ц¤ згадка чомусь прикра. „и, може, йому, ¤к ≥ тим самарським повстанц¤м, не вподобалось моЇ залиц¤нн¤ до поп≥вни? “ак в≥н же зна, що в цьому середовищ≥ ≥ з попами можна при¤телювати! јле в≥н не дав мен≥ довго вгадувати. Д„и не того, питаЇ, о. ’аритона, що його вбили самарськ≥ повстанц≥?" Ч Д“а того, кажу... ј х≥ба що?" “од≥ в≥н подивис¤ мен≥ пр¤мо в в≥ч≥ з ¤кимсь н≥би докором, а пот≥м почухав потилицю (певний знак його стурбованосте) та й каже: Дј може б, ти, козаче, не шукав њњ, своЇњ б≥ди;" Ч ДЅ≥ди?" Ч витр≥щивсь ¤ на нього, борон¤чи своЇ щаст¤. Ч¶ ≤ скажете ж отаке! ћи кохаЇмос¤ з нею ще з села"... Ч Дј ти њњ п≥сл¤ вбивства того о. ’аритона бачив" Ч ДЌ≥", Ч кажу. Ч ДЌу, так отож подумай добре. Ќебезпечно воно дл¤ тебе тепер признаватись до нењ". Ч ДЌебезпечно?!" Ч Дјвжеж. “и ж слухай сюди!" ¬≥н знов подививс¤ мен≥ в в≥ч≥, а пот≥м огл¤нувс¤ навколо, чи хто не п≥дслухаЇ. (ћи сто¤ли на шк≥льному подв≥р'њ, ≥ повз нас вр¤ди-годи проходили наш≥ во¤ки). Д“и ж слухай! Ч мовив притишеним голосом. Ч „и ти думаЇш, що дочка й дал≥ любитиме того, хто вбив њњ батька?" Ч Д“а що ви, д¤дьку?!" Ч уже зл¤кавс¤ й обуривс¤ ¤. Ч ћене ж там ≥ близько не було!" Ч ДЌу, то що! ”пивс¤ чи не впивс¤, а пили разом. я тоб≥ вже казав про Дукрањнських" делегат≥в, убитих у —амарчику, Ч що нам цього1 не забудуть. “≥льки ж то були чуж≥ люди, н≥кому тут за них особливо метатись. ј це ж р≥дна дочка. “а й стара попад¤ навр¤д чи простить тоб≥ це. ј туі же це й поп≥в шанують"... Ч Д“а шанують, ¤ бачу"... Ч ДЌу, так отож. ј тво¤ д≥вчина чи ѓѓ мати в≥зьмуть та й викажуть на нас"... Ч Д„ому й на вас?" Ч здивувавс¤ ¤. Ч Дј тому"... ¬≥н був завагавс¤ на мить, чи казати те, що мав сказати. јле, мабуть, потреба стримати мене в≥д мого зам≥ру переважила, ≥ в≥н сказав: Д“и там не був, а ¤ був"... Ч ДЅули?!" ÷е мене, ¤к громом, ударило. Ч ДЅув. ’оч ≥ не вбивав., т≥льки кон≥ на гарб≥ поган¤в, а був. „и ¤ м≥г не послухати, ¤к ћолибога наказав?"
ќтже, ми обидва були в≥д цього злочину не так далеко,. ¤к ¤ перше думав! ≤ ¤к ¤ згадую тепер своЇ останнЇ побаченн¤ з ќксаною, то це видаЇтьс¤ мен≥ трохи чи не пр¤мою моЇю участю в цьому вбивств≥. ƒов≥давшись тод≥ про присуд —амарського штабу на о. ’аритона, ¤, стурбований долею коханоњ д≥вчини, вир≥шив п≥ти до них додому ≥ ¤кось р¤тувати њњ. я йшов левадами, щоб н≥хто мене, повстанц¤, не побачив. ј пот≥м розмова в хат≥ при св≥тл≥ л¤мпадки. ќтець ’арит≥н в≥щував про свою смерть, а ¤, знавши про присуд, мовчав.. ћовчав, бо бо¤вс¤ за своЇ житт¤. Ѕо коли б ¤ його попередив, ус≥ б догадалис¤, що це ¤ вчинив, той, хто Дмостивс¤ до поп≥вни". ћ≥й земл¤чок Ћука ЌагаЇнко не завагавс¤ б це ви¤вити. ќтож ¤, дов≥давшись, що ќксана мала незабаром вињхати до м≥ста на навчанн¤ в г≥мназ≥њ, т≥льки зрад≥в такому Дщасливому" дл¤ мене виходов≥ з скрути. “епер мене сором бере за таку повед≥нку, але ¤, либонь, таки й, справд≥, не герой,.. я ж ≥ в повстанство встр¤в випадково. якби не м≥й учитель ѕилип Ќикифорович, то ¤ б, напевно, в повстанц¤х не був, а вчивс¤ б соб≥ дал≥ так, ¤к √нат  у“ько та ≥нш≥ моњ товариш≥. јле трохи чи не так стала Дборц¤ми" й б≥льш≥сть ≥з учасник≥в боротьби. Ћюдей цих, ¤к ≥ мене, справд≥, ¤к т≥ тр≥ски, закрутив вир под≥й. ј коли вже людин≥ нема повороту до-попереднього Длегального" становища, то вона йде на все
.__≥ стаЇ нав≥ть героЇм. “ож ≥ ¤ хот≥в би тепер учинити ¤кесь
геройство на користь ”крањни. ј ¤к випаде мен≥ й загинути, то хочу, щоб це була отака Дгеройська", а не, сказати б, статистична смерть, коли п≥сл¤ бою передають до штабу зведенн¤ про без≥менну к≥льк≥сть загиблих...
јле повернус¤ до справи о. ’аритона. « пол≥тичного чи ¤когось там ≥ншого боку ≥ ¤, ≥ д¤дько …ван, таки винн≥, винн≥ за злочин т≥Їњ громади, що до нењ випадково належали, але суб'Їктивно, перед своњм сумл≥нн¤м Ч н≥. Ѕо н≥ ¤, н≥ в≥н не хот≥ли смерт≥и ц≥Їњ доброњ й нешк≥дливоњ людини.
“≥льки ж це вбивство таки л¤гло непереборною перешкодою м≥ж мною ≥... моњм щаст¤м. ≈х, ќксано, ќксано! Ќевже ти, справд≥, не судилась мен≥?!
≤ ¤кий ¤ знову став самотн≥й! Ќав≥ть до матер≥ на село не можу поњхати: там б≥льшовицька влада.
... грудн¤ 1918 р.
Ќа базар≥ бачив одного сел¤нина з с. Ћататт¤ ≥ передав через нього листа до матер≥. “ой сел¤нин сказав, що √нат  утько став учителем у двокл¤сов≥й школ≥. як то в≥н живе тепер ≥з своЇю √алею? ÷≥каво, що й його теж фактично громадська думка примусила одружитис¤ з сел¤нською д≥вчиною, з ¤кою в≥н хоч ≥ нагр≥шив., але н≥коли б не одруживс¤ без такого тиску. –≥зниц¤ м≥ж моњм ≥ його становищем така: мене закрутив вир под≥й, а в≥н покищо сидить, ¤к Добиватель", ≥ хоч ”крањн≥ симпатизуЇ, але за нењ не боретьс¤. ќтже, не т≥льки сел¤ни Дсаботують" нашу визвольну боротьбу, а й чимала частина ≥нтел≥генц≥њ. „и не зл¤каЇтьс¤ √нат, ¤к передам ¤ йому листа? Ћиста в≥д ворога того ладу, що пануЇ тепер у Ћататт≥.
” к≥мнат≥ було холодно. ’оч у Дбуржуйц≥" щось там ≥ тл≥ло Ч ¤кась потерть ≥з вуг≥лл¤, але гр≥ва з того не було н≥¤кого.
Ч Д√орить, ¤к сл≥пе дивитьс¤", Ч з мукою подумала про грубку јгрипина јнтон≥вна.
≤ ще щ≥льн≥ше загорнулась у св≥й грубововн¤ний саморобний платок, замотала голову, обт¤гла ним плеч≥. ƒо пл≥ч же наче хто холодне зал≥зо прикладав. јле сид≥ла вона таки б≥л¤ грубки, присунувши до нењ близько своЇ глибоке лозове кр≥сло. ” цьому своЇму, ¤к вона сама казала, Дгн≥зд≥", јгрипина јнтон≥вна завжди сид≥ла, Ч коли не поралась на кухн≥ чи не вешталась за ¤кимсь д≥лом по хат≥. –озхитане в≥д довгого вжитку, кр≥сло в≥д найменшого њњ руку ворушилось п≥д нею, ¤к живе, лущало в ус≥х своњх Дсуглобах", скрип≥ло. Ќемов так само хвор≥ло на ревматизм, ¤к ≥ його стара господин¤.
јгрипина јнтон≥вна мл¤во рухала померзлими пальц¤ми дротики: плела панчоху. ≤ та панчоха, наполовину виплетена, лежала порожньою кишкою на ѓѓ кол≥нах.
—р≥бл¤ст≥ павин≥ хвости намороз≥ на шибках притемнювали к≥мнату, ≥ стар≥й ж≥нц≥ мало допомагали нав≥ть окул¤ри, зсунут≥ низько на нос≥ Ч нитки погано бачила. јле цього св≥тла, з намерзлих в≥кон, було досить, щоб јгрипина јнтон≥вна, гл¤нувши поверх окул¤р≥в., бачила саму себе в недалекому трюмо.
Ч ДЋелечко! Ч подумала. Ч як сова"...
¬иразу набурмосеноњ сови надавав њй ≥ отой нев≥ковир-ний платок, ≥ Ч особливо Ч оч≥, що њх вона п≥сли загибел≥ о. ’аритона часто н≥би забувала в≥двести в≥д Днац≥леного" пункту. Ќе оч≥, а вставлений у два об≥дки пов≥к застиглий жах...
ѕридивилась знов до ниток, ловила загублену петлю...
« того часу, ¤к вона поселилас¤ з дочкою в свого брата ди¤кона ѕокровськоњ церкви, усе житт¤ њњ, здавалось, зосередилось не плет≥нн≥. ¬она н≥коли не розлучалась ≥з ¤кимсь там своњм плетивом Ч панчохою чи светером. (ѕлела здеб≥льшого люд¤м на замовленн¤, заробл¤ючи потроху на житт¤). Ќав≥ть на кухн≥, коли варила об≥д, плетиво незм≥нно було в ѓѓ руках. —трава у ключ кипить, вона слухаЇ те бульканн¤, а њњ пальц≥ швидко-швидко рухаютьс¤, нанизуючи на дротик нитку за ниткою. «давалось, ц¤ механ≥чна робота зам≥нила њй думки, почуванн¤, а сама вона Ч т≥льки додаток до того плетива, ≥ дротики, блискаючи, смикають њњ руки, а не руки ворушать дротиками. јле то так могло т≥льки збоку здаватись. Ќасправд≥ ж головне в нењ було Ч ѓѓ думки. ƒумала ж вона про невеселе своЇ й доччине становище. ’оч њх ≥ прийн¤в до себе њњ брат, але не можна було сказати, що р≥дн¤ њм рада. ќй н≥! ќсобливо нев≥стка. ѕоки возили њй ≥з села вс¤ку вс¤чину Ч кури, гуси, д≥йво, то 'була прив≥тна, ¤к ¤сочка, ≥ родичалась радо. ј тепер мало не випихала з хати, не раз нат¤кала, що њм ≥ самим т≥сно.  азала, що ѓѓ син ћишко не маЇ своЇњ к≥мнати ≥ через те не сидить дома, а все десь тин¤Їтьс¤, ≥нколи й на н≥ч не приходить.
ƒгрипина јнтон≥вна ≥накше по¤снювала небожеве тин¤нн¤ Ч безпутством. ¬≥н же був у гетьманц¤х, пот≥м перейшов до рос≥йських добров≥льц≥в., а тепер п'Ї та розпутствуЇ. “≥льки ж матер≥ про це не казала, а мовчки Дстискувалась", ¤к могла, щоб ¤кнайменше займати м≥сц¤ в хат≥. —ид≥ла здеб≥льшого в своњй к≥мнат≥, що њњ займала разом з дочкою, намагалась бути в кухн≥ т≥льки тод≥, ¤к там нема господин≥. ј теплого часу, вл≥тку, звичайно сид≥ла на веранд≥. « веранди було видно унизу ƒн≥про, що, ¤к велетенський серп, охоплював м≥сто, скеровуючи своњ води повз круте узбережж¤ ѕотьомк≥нського парку й нижче б≥л¤ села ћандрик≥вки до  одацького порога. “ам десь на л≥вому берез≥, за фабричними димар¤ми ЌижнЇдн≥провського лежав шл¤х до њхнього с. Ћататт¤, села, що в ньому вона в≥к зв≥кувала. Ѕула там господинею ≥ пошану в≥д людей мала...
- ДЌ≥, таки недобра ќльга, недобра", Ч подумала знов
про нев≥стку. Ч ’оч би вже дав Ѕог ќксан≥ швидше зак≥нчити г≥мназ≥ю, може б, “од≥ влаштувалась десь учителькою на сел≥"...
¬≥дчула, що наче трохи з≥гр≥лась. «вернула увагу на пром≥нь сонц¤, прос≥¤ний кр≥зь наморозь. ѕром≥нь л≥г ск≥сно в чорне дзеркало п≥¤н≥на (Їдиний њхн≥й скарб, вивезений з села), а дал≥ прост¤гс¤ на л≥жко, р≥вно застелене ват¤ним л≥жником, у великих, ¤к лататт¤, зелених узорах. ≤ цим бл≥дим зимовим сонцем уже скористувалась ќксанина улюблениц¤ Ч к≥шечка Ќ¤вка: жовтою статуеткою сид≥ла в тому с¤йв≥ й умивалась.
Ч Дўе, гл¤ди, гост≥ будуть"...
ѕрислухалась, чи не чути дзв≥нка, бо вона вже не дуже й дочувала. √ост≥ Ч не гост≥, а ќксана от-от мала вже прийти. “реба б уже й об≥д п≥д≥гр≥ти, але й дуже рано не хот≥ла, щоб знов не прочах. ј тепер же так трудно той гас дл¤ примуса добувати!
—тарий будильник, що сто¤в на комод≥, показував п≥в на третю. јле н≥хто покищо не дзвонив.
Ч Д”чителькою, а там, може, дасть Ѕог, ≥ пару соб≥ знайде, Ч думала мати дал≥, плекаючи, потайну над≥ю. Ч “≥льки ж поки була поп≥вна, то вс¤ке й залиц¤лось, а тепер... ј роки йдуть: уже ж њй незабаром двадц¤ть буде".
“ривога за долю Їдинноњ дочки була, к≥нець к≥нцем, найб≥льшою њњ турботою.
Ќарешт≥ задеренчав хрипко десь у с≥н¤х дзв≥нок. јгрипина јнтон≥вна хот≥ла була швидше п≥дхопитись, але з рук њй вислизнув клубок ≥ покотивс¤ додолу.  ≥шка, бачилось, цього т≥льки й чекала. —трибнула м'¤ким скоком з л≥жка ≥ закотила той клубок аж десь п≥д л≥жко. ј стара ж≥нка ще й окул¤ри, нахилившись, упустила, ще, гл¤ди, чи не розбились, часом...
ќтож поки мати повернулась, щоб ≥ти в≥дчин¤ти, а ќксана вже й на пороз≥ сто¤ла. ”см≥хнена, рожева з морозу, ¤к, мовл¤в, червонобоке ¤блуко. ј оч≥ проти отого промен¤ просто с¤ють.
јгрипина јнтон≥вна опустилась своњм важким, обвислим, ¤к м'¤ке т≥сто, т≥лом ≥, крекчучи, намагалась д≥стати з-п≥д л≥жка св≥й клубок.
Ч Ѕач, хот≥ла швидше, Ч гомон≥ла вже десь п≥д л≥жком, Ч так х≥ба ж за оц≥Їю пустухою посп≥шиш?.. јж у куток закотила...
Ч ’а-ха! Ч засм≥¤лась голосно ќксана, причин¤ючи за собою двер≥ й ув≥ход¤чи в к≥мнату. Ч ≤ чого було схвачува-тись? ћен≥ д¤дина в≥дчинила: њй же ближче з кухн≥.
Ч ≈ге, ближче... ј пот≥м казатиме, що њњ турбуЇмо, що через нас не маЇ спокою.
Ч Ќе казатиме.
ќксана кинула зв'¤зан≥ по¤сочком, ¤к у школ¤р≥в-хлоп-ц≥в, книжки на л≥жко, в≥дсунула мат≥р, а сама швиденько вит¤гла той клубок разом з к≥шкою, вп≥ймавши ѓѓ за хвоста. ѕритиснула м'¤кенький Ќ¤вчин пушок до своЇњ холодноњ щоки, так з≥гр≥ваючи ѓѓ.
Ч јх ти ж така! Ч гомон≥ла до к≥шечки. Ч Ќащо ти моњй мам≥ отаку шкоду робиш? √а?
ј пот≥м знов до матер≥:
Ч ≈, д¤дина сьогодн≥ в доброму настроњ. —казала, що той галичанин знов прин≥с ц≥лу гору сала. ƒл¤ нењ й дл¤ нас. —казав, щоб под≥лились. «аб≥г, лишив сало й поб≥г, бо н≥коли було до нас заходити. ѕросив передати прив≥т Дпанночц≥ ќксан≥" ≥ приоб≥ц¤в трохи п≥зн≥ше до нас сьогодн≥ зайти.
-Ч ѕоручник ¬асилик? Ч зразу зац≥кавилась јгрипина јнтон≥вна.
Ч “а в≥н же.
Ч Ѕач, а ќльга мен≥ й не сказала. ќто, щоб соб≥ б≥льше вз¤ти. Ќу, вже й жаднюга!
Ч ≤ чого в≥н до нас унадивс¤! Ч сказала ќксана про галичанина. Ч ”чепивс¤ тод≥, ¤к ¤ його спитала про становище в —амарському пов≥т≥, ¤ка там влада, Ч та й ходить.
јгрипина јнтон≥вна насторожилась.
Ч Ќе кажи так, дочко, Ч мовила напоумливо. Ч Ќе цурайс¤ людей, бо знаЇш, ¤ке наше становище? “а й тоб≥ не в≥к же д≥вувати. ј в≥н же старшина ¤кийсь... “епер, каже, керуЇ розв≥дкою в –еспубл≥канському кош≥.
ќ'ксана зареготалась.
Ч ’а-ха-ха! “о ти його мен≥ за нареченого ладиш? ¬она кинула к≥шку на л≥жко, в ту сон¤шну пл¤му, що
там була, ≥, вдаючи мову та рухи галичанина, заговорила:
Ч Д÷≥лую руц≥ пан≥ доброд≥йц≥! я с≥ турбую, чи добре с≥ пан≥ почувають"... «астебнутий еа вс≥ іудзики австр≥йського мундура, Ч вона показала, ¤к, в≥д шињ вниз, Ч сухенький, ¤к хрущик, з чорненькими вусиками, з циганського церою. „истенький ≥ солодкий, ¤к пукерочка. ≤ такий верткий, що й в≥ку його не вгадаЇш. “≥льки лисинка, дбайливо зализувана, трохи зраджуЇ його л≥та...
Ч “аке вит≥ваЇш! Ч роздратовано махнула рукою мати. Ч Ћюдина чемна, осв≥чена, р≥зн≥ мови знаЇ.
Ч “об≥ аби чемний та Друц≥" ц≥лував...
- “а вже ж не такий, ¤к наш≥ лобур¤ки.
Ч “а не такий...
ќксана раптом посмутн≥ла. Ќа оч≥ њй зв≥вс¤ один ≥з таких лобур¤к, той, що десь перебуваЇ в самарських повстанц¤х. ≤ такий нечемний, що нав≥ть њњ, свою кохану д≥вчину, кинув ради революц≥њ. —ин б≥дноњ сел¤нки-удови з Дњхнього" села Ћататт¤, а такий в≥дважний. ≤ Друць" н≥кому не ц≥луЇ, а милий, дорогий... ј ¤к в≥н тод≥ запаливс¤, ¤к приревнував був њњ до свого товариша √ната  утька! Дя його застрелю!"
- вигукнув. ≤ вихопив револьвер. ј т≥льки ж чи вона ще
його коли побачить? —тр≥пнула головою, струшуючи той смуток.
Ч Ќумо краще об≥дати! Ч нагадала матер≥. јгрипина јнтон≥вна похопилась: дитина ж голодна, а
вона... ≤ п≥шла на кухню роз≥гр≥вати об≥д.
ќксана аж тепер розд¤глас¤. «н¤ла з голови сиву смушеву шапку-кубанку, що сид≥ла трохи набакир на њњ пишн≥й кольору стиглоњ пшениц≥ кос≥, скинула сивим же смушком оторочену бекешу, що робила њњ струнк≥шою, н≥ж вона, схожа на т≥листу мат≥р, насправд≥ була. “акий од¤г Ч ознака воЇнного часу, коли сив≥ шапки й бекеш≥ стали трохи чи не загально поширеним ¤вищем серед в≥йськових ≥ цив≥льних. ≤ на ж≥ноч≥й мод≥ це в≥дбилось. як була вже розд¤гнена, в сам≥й г≥мназ≥¤льн≥й темнозеленого кольору сукн≥ з чорним нагрудником та пелеринкою, п≥д≥йшла до тр≥юма ≥ вз¤ла перепл≥тати косу.
ƒивилась на себе в дзеркало. ќтой раптовий смуток на сп≥лку з хатн≥м затишком (¤кщо вже не теплом) з≥гнав уже з њњ щ≥к рожев≥сть, ≥ на побл≥длому обличч≥, б≥л¤ перен≥сс¤, стало пом≥тн≥ше њњ приЇмне, н≥жне ластовинн¤. «елено-м≥нлив≥ ¤к у русалки оч≥ (так казав ¬асил'ь), ще не одному могли подобатись, але... але п≥д тими очима ќксана з прикр≥стю спостерегла ¤к≥сь п≥дозр≥л≥ синц≥. ѕ≥д очима синц≥, а м≥ж широкими, гарними бровами зморшка смутку.
ќ, так, мати мала рац≥ю: з нењ вже д≥вка на пор≥. «≥дхнула, ворухнувши повними грудьми достиглоњ д≥вчини. √руд¤м було т≥сно в нагруднику г≥мназ≥¤льноњ форми. Ѕа б≥льше: њй, Дпереросл≥й", нав≥ть ¤кось не личило вже бути в ц≥й школ¤рськ≥й форм≥, ≥ вона не любила себе в н≥й. “им то й тепер похопилась перед¤гтис¤ в с≥ру вовн¤ну сукню, з чорними п≥лками та нашивками на рукавах, а ц¤ сукн¤; робила ѓѓ статечн≥шою. —тала пер≥ста, ¤к с≥ра іава, але поважна, статечна. ѕ≥ймала себе на думц≥, що трохи чи не ради приходу поручника ¬асилика готувалась. √м, може й так. ¬иразно ще не могла б цього сказати, бо де—ь же був ≥ще ¬асиль –оговенко, але...
ј м≥ж бровами так ≥ застигла г≥рка згортка њњ смутку.  оли мати внесла гар¤чу страву, що приЇмними пахощами запарувала на њхньому круглому стол≥, поставленому серед к≥мнати, ќксана с≥ла й стала мовчки њсти.
–аптом задеренчав дзв≥нок. –аз, удруге...
Ч ƒо нас, здаЇтьс¤, Ч п≥двела голову, прислухаючись,
Ч бо дв≥ч≥...
јг.рипина јнтон≥вна хот≥ла була йти, та ќксана п≥дхопилась швидше ≥, випередивши мат≥р, п≥шла в≥дчин¤ти. Ќезабаром јгрипина јнтон≥вна почула за дверми чолов≥чий голос.
Ч ћамо! ƒивис¤, хто прийшов! Ч уже веселим голосом гукнула ќксана, в≥дчинивши двер≥. Ч ѕан поручник.
јле в двер¤х сталас¤ затримка. ѕоручник н≥¤к не хот≥в ув≥йти поперед ќксани. ќксана теж, ¤к господин¤, хот≥ла вшанувати гост¤, впустивши його поперед себе.
Ч Ѕудь ласка, пане поручнику!
Ч ќ, н≥, н≥... як таки можна!?
 ≥нець-к≥нцем, вони обоЇ досить ком≥чно протиснулис¤ разом, так, що поручник аж н≥¤к не м≥г Ч дарма що з≥бгавс¤ ¤кнайдужче своЇю др≥бною постаттю, Ч щоб не торкнутис¤ пишного ќксаниного бюста.
Ч ѕерепрошаю, перепрошаю! Ч загомон≥в в≥н швидко, клан¤ючись ¤кнайув≥тлив≥ше перед молодою господинею уже в к≥мнат≥. Ч ¬ийшло досить ком≥чно, хе-хе...
ј пот≥м ураз згадав, що в хат≥ Ї ще Дважлив≥ша" господин¤ -Ч ќксанина мати, ≥ в≥н аж п≥дскочив, обертаючись на ¶одн≥й ноз≥ до нењ. —тукнув ум≥¤тно чоботом об чоб≥т, дзенькнувши острогами, ≥ з≥гнувс¤ перед старою в глибокому поклон≥.
Ч  лан¤юсь ≥ ц≥лую руц≥ пан≥ доброд≥йц≥! ѕерепрошаю, що перебив об≥д! јле ¤, прошу пан≥, людина в≥йськова ≥ своњм часом в≥льно не розпор¤джаюсь.
” л≥в≥й руц≥ в≥н мав кашкет, а п≥д пахвою паперовий верчик.
Ч ќце ось зан≥с вам, Ч в≥н поклав той верчик на ст≥л.
Ч ÷е трохи печива до чаю. ј вранц≥, ¤к пан≥, мабуть, знають, ¤ зан≥с ваш≥й братов≥й трохи солонинки... ѕерепрошаю! Ч скинувс¤ в≥н. Ч —ала, по-вашому! јле там ≥ дл¤ вас, под≥л≥тьс¤ сам≥. ¬оно ж теперь не так легко з харчами.
Ч ƒ¤кую, пане поручнику, д¤кую! Ч дог≥дливо метушилась, ¤к могла при своњй т≥лесн≥й розвезлос≥т≥, јгрипина јнтон≥вна. Ч “а розд¤гайтесь, будь ласка! ’оч воно наша Дбуржуйка" й не дуже гр≥Ї, але, може, з'њсте трохи гар¤чоњ страви, Ч то й з≥гр≥Їтесь.
ѕоручник розсипавс¤ в под¤ках, але таки скинув свою синю австр≥йську шинелю, лишивсь у самому мундур≥, застебнутому, справд≥, п≥д саме п≥дбор≥дд¤. Ќа ком≥р≥ мав петлиц≥ галицькоњ украњнськоњ арм≥њ. Ѕез шинел≥ здававс¤ ще др≥бн≥шим на зр≥ст, був худорл¤вий у ф≥гур≥ й на виду, дбайливо п≥дголен≥ й п≥дстрижен≥ чорненьк≥ вусики п'¤вочками обрамлювали гор≥шню губу, а з-п≥д т≥Їњ губи Ч ¤к говорив блискали б≥л≥ зуби, один золотий. „орне волосс¤ було так гладенько причесане, що блищало, ¤к чорне пл¤шкове скло. “а й увесь в≥н був чистенький, чепурненький, справд≥, ¤к та цукерочка. ѕроход¤чи повз трюмо, в≥н мигцем гл¤нув у нього, перев≥рючи, либонь, св≥й туалет. ≤ залишивс¤, видимо, задоволений собою.
ƒ¤куючи, клан¤ючись на вс≥ боки Ч то до матер≥, то до дочки, Ч в≥н нарешт≥ с≥в до столу. —правд≥ бо: чому б йому й не с≥сти? Ћюдин≥ ж взагал≥, отже, й чолов≥кам, Ч в≥н дозволить соб≥ висловити цю думку, Ч властива любов до родинноњ атмосфери. ўе колись, ¤к ж≥нка сама, може, десь - в≥н перепрошаЇ Ч в печер≥ творила родинне вогнище, до нењ приходив чолов≥к-мисливець, шукаючи тепла й затишку. ј ¤к уз¤ти њх, сучасних чолов≥к≥в, що ось уже которий р≥к товчутьс¤ по фронтах, то њхнЇ становище майже, н≥чим не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д становища отих безпритульних пращур≥в. ¬они ж теж, сучасн≥ в≥йськовики, в≥дпочивають т≥льки по випадкових притулках, а справжнього хатнього затишку майже не бачать...
јгрипина јнтон≥вна наставилась ≥ти на кухню, щоб принести й гостев≥ гар¤чоњ Дюшечки". ѕоручник, зрозум≥вши њњ зам≥р, п≥дскочив з м≥сц¤, щоб Дзапротестувати". якщо пан≥ доброд≥йка мають на уваз≥ його, то хай, з ласки своЇњ, не турбуютьс¤: в≥н зовс≥м не голодний, йому б т≥льки трохи побути в родинн≥й атмосфер≥. Ќу, ≥ маЇ ще одну справу...
јгрипина јнтон≥вна зробила на виду н≥жну усм≥шку. ќ, ¤кщо й справа Ї, то тим б≥льше, Ч вони його не пуст¤ть в≥д себе так скоро. ≤ таки п≥шла на кухню.
ѕоручник знов с≥в на соЇ м≥сце ≥ говорив дал≥ сам≥й ќксан≥ на розпочату тему. ¬≥н п≥дносив уже тепер вагу сучасного морального шлюбу, його значенн¤ дл¤ Душл¤хетненн¤" людини, особливо чолов≥к≥в, отих Ч в≥н злегка посм≥хнувс¤, з≥бравши др≥бн≥ зморшки навколо своњх чорних ≥ блискучих, ¤к дв≥ намистини, очей, Ч отих здичав≥лих на фронтах шукач≥в родинного вогнища.
ќксана слухала й думала з тугою про те, що нав≥ть ¤кщо в≥н маЇ щодо нењ ¤кийсь поважний зам≥р, то до мети не так скоро д≥йде: дуже вже здалека починаЇ. ј кр≥м того, чи в≥н же њй до пари, оцей хрущик? њй, Дд≥вц≥ у т≥л≥", ¤к сказав був ¤кось про нењ ще в с. Ћататт≥ церковний сторож д≥д ¬арсто-ломей.
“а поручник, всупереч отому ќксаниному передбаченню, п≥шов швидше до Дмети". ¬≥н сказав-:
Ч ћ≥ж ≥ншим, м≥й ≥деал Ч щоб мо¤ майбутн¤ дружина грала... ¤к ви оце.,.
≤ кивнув головою на п≥¤н≥но.
Ч ƒозвольте прийти до вас ¤кось увечер≥ послухати...
Ч “а ¤к там ¤ граю! Ч сказала ќксана. Ч јле будь ласка...
”в≥йшла јгрипина јнтон≥вна з стравою. ѕоручник знову п≥дскочив,, щоб дати змогу Дпан≥ доброд≥йц≥" зручн≥ше поставати тар≥лку на ст≥л.
Ч јх, пан≥ доброд≥йка таки несуть? Ќу, нав≥що? я ж сказав, що неголодний... Ќу, коли вже принесли, то... щиро д¤кую, ц≥лую руц≥...
—онце перенесло вже св≥й пром≥нь на ст≥л, на його б≥лу скатертину, просв≥чувало струмочки пари, що йшли з тар≥лок, ¤к ¤сн≥ веселочки з гн≥зд. «давалось, н≥би й у к≥мнат≥ потепл≥шало в≥д т≥Їњ пари. ј може й в≥д при¤зн≥, що, бачилось, так гармон≥йно поЇднала трьох при¤вних людей: мат≥р, дочку ≥... з¤т¤.  артина таки, д≥йсно, склалась ≥дил≥чна. ≤ ц¤ картина остаточно скорила поручника ¬асилика: в≥н почав њсти. ћовл¤в, дл¤ товариства, щоб ≥ господин≥ њли. ѕопробував Ч ≥ похвалив Дрос≥л".
јгрипина јнтон≥вна зауважила обережно: Ч –ос≥л? ” нас Дросолом" називають воду, що в н≥й сол¤ть ог≥рки. ј це юшка...  артопл¤на. “≥льки й картопл≥ т≥Їњ р≥дко...
ѕоручник почав казати про де¤к≥ розб≥жност≥ ≥ в мов≥, ≥ в звича¤х м≥ж украњнським Дсходом" ≥ Дзаходом", але це з часом з≥третьс¤, зникне. √оловне, що цей рос≥л... в≥н перепрошаЇ: Дюшка" Ч йому смакуЇ...
ќксана бачила в дзеркал≥ йото спину, зализану дбайливо лисинку ≥... ¤к≥сь нелриЇмно-хитлив≥ Ч ¤к њв Ч вуха. ўо-б в≥двернути свою увагу в≥д тих вух, спитала:
Ч ј що ж ви, пане поручнику, мали нам сказати? ¬и нат¤кнули на ¤кусь справу...
јх, так! ÷е ж головне, ради чого в≥н цим разом заскочив до них. —права важлива. ¬≥н перепрошаЇ, що, може, завдасть њм болю, бо це торкаЇтьс¤ передус≥м њх... власне, пам'¤т≥ дорогоњ њм людини. “а коли вже вони свого часу втаЇмничили його в цю справу, то в≥н може думати, що маЇ на таке втручанн¤ право.  р≥м того, це й загальна справа, його козаки њздили на розв≥дку п≥д —амарчик ≥ п≥ймали, ¤к казали давн≥ украњнськ≥ козаки, Д¤зика". ≤накше сказати, п≥ймали одного б≥льшовика, хоч ≥ украњнц¤ з походженн¤. ¬≥н поручник ¬асилик, сам його допитував. ƒовелос¤ Ч в≥н перепрошаЇ Ч ≥ в морду бити, це справа в≥йни, в н≥й нема сантиментњв...
ќксана у¤вила: такий чистенький, отака л¤кована цукерочка Ч ≥ в морду б'Ї, б'Ї з хижим вишк≥ром отих гарних зуб≥в... Ѕ'Ї тими руками, що ними бере й руки дам, ¤к њх ц≥луЇ. Ѕ'Ї таких сел¤нських хлопц≥в, ¤к ≥ той... Длобур¤ка", що його вона (ох, це правда!) ще любить.
Ќе гудила поручника за це, т≥льки подумала так, бо розум≥ла, що на в≥йн≥ не можна ≥накше. «гадала ще поширену серед наддн≥пр¤нц≥в думку, що галичани особливо надаютьс¤ на жандармську й розв≥дкову службу, така вже у них вдача, мовл¤в, ¤к у жид≥в, що так добре Добслуговували" б≥льшовицьку Дчеку". Д√аличани Ч це наш≥ украњнськ≥ жиди".
ј поручник опов≥дав дал≥.  азав, що в≥н до таких хахл≥в, ¤к отой п≥йманий, особливо немилосердний. ÷е Ч- в≥н перепрошаЇ Ч худоба без нац≥ональноњ св≥домости. њх треба бити, щоб навчити любити свою батьк≥вщину. ¬они ж хочуть т≥льки панську земельку загарбати, а про ”крањну њм байдуж≥с≥нько. ¬они не т¤мл¤ть того, що нац≥¤ повинна мати ≥ своњх Дд≥дич≥в", ≥ свою буржуаз≥ю. якщо своњх пан≥в не буде, то прийдуть чуж≥, бо закони соц≥¤львоњ структури не допускають порожн¤ви. ”крањнський народ не може ≥снувати т≥льки ¤к нац≥¤ Дд¤дьк≥в". јле пан≥ можуть запитати: чому ж в≥н з такими погл¤дами повставав проти украњнського гетьмана? ÷е, прошу вас, не був украњнський гетьман, в≥н повертав на ”крањну чужих пан≥в ≥ проголосив федерац≥ю з –ос≥Їю.
Ч јле що ж ви, пане поручнику, випитали в того б≥льшовика? Ч нагадала ще раз ќксана.
ќ, в≥н зараз скаже. ÷е, так би мовити, ,,сос" до того, що в≥н опов≥сть. ўоб краще розум≥ли його повед≥нку. ¬и¤вилось, що той б≥льшовик ≥з њхнього села... з села Ћататт¤. ѕаруб≥йко з остр≥шкуватим чубом, справжн¤ бандитська морда, на пр≥звище Ћука. ЌагаЇнко. „и котрась ≥з пань знали такого?
Ќ≥ јгрипина јнтон≥вна, н≥ ќксана н≥кого з лататт¤н ≥з таким пр≥звищем не знали.
... Ќу, то менше з тим. јле в≥н його допитував про вбивство о. ’аритона. ≤ чи пан≥ знають, що б≥льшовик про це сказав?  аже, що його вбили лататт¤нський учитель —товбур та сем≥нарист ¬асиль –оњговенко. ÷их пан≥, напевно, вже знали: це ж ≥нтел≥генти, люди з њхнього середовища.
јгрипина јнтон≥вна скинула погл¤дом на дочку й побачила, що в т≥Їњ заблищали на очах сльози, а ѓѓ збл≥дле лице раптом густо почервон≥ло. ўоб приховати ц≥ Дсимптоми", ќксана низько нахилилась над тар≥лкою.
јле поручник ¬асилик не заважив цього, бо чемн≥сть не дозвол¤ла йому звертатись у розмов≥ до дочки, ≥гноруючи мат≥р: в≥н, ¤к говорив, дививс¤ переважно на Дстаршу пан≥".
Ќаплив болючого чутт¤ на згадку про страшну родинну катастрофу ≥ поЇднанн¤ з нею, з т≥Їю катастрофою, цих колись, справд≥, близьких до них людей не дозволив ≥ јгрипин≥ јнтон≥вна зразу в≥дгукнутись на останн≥ ¬асиликов≥ слова.
Ч «вичайно, ми знали обох, Ч¶ нарешт≥ вимовила вона, перемагаючи б≥ль. Ч јле серед тих переод¤гнених старшинами б≥льшовик≥в, що вз¤ли о. ’аритона... вз¤ли на смерть...
—льози й њй бризнули з очей, ≥ вона не могла дал≥ говорити.
«айшло прикре напруженн¤, мовчанка. јгрипина јнтон≥вна плакала, ќксана ще дужче нахилилась над тар≥лкою, хоч ≥ не њла.
ѕоручник ¬асилик схопивс¤ з м≥сц¤, заспокоюючи пан≥матку.
Ч я перепрошаю, що дов≥в до такого... јле пан≥ сам≥ мус¤ть розум≥ти, що мен≥ ц≥ в≥домост≥ потр≥бн≥ дл¤ сл≥дства. я дуже перепрошаю.
¬≥н сам, бачилось, хвилювавс¤ ≥ нав≥ть вит¤г хустку, щоб витерти сп≥тн≥ле чоло чи що. “а коли јгрипина јнтон≥вна трохи заспокоњлась, в≥н спробував доказати њњ думку до краю:
Ч ќтже, пан≥ хот≥ли сказати, що серед тих, що були поперед¤ган≥ гетьманськими старшинами, не було н≥ вчител¤ —товбура, н≥ сем≥нариста –оговенка? „и так?
Ч “ак.
-Ч —еред тих, що брали, њх д≥йсно, могло не бути, Ч але чи не було њх ≥ серед тих, що... що разстр≥лювали? я перепрошаю, що говорю про це, але пов≥рте Ч це мен≥ потр≥бне. “ам за селом, у т≥й балц≥... як там вона звалас¤?
Ч ƒмитрохова.
Ч ” ƒмитрохов≥й балц≥ вони могли бути. ћожна у¤вити таке: њх прињхало б≥льше, в село поњх≥али т≥льки т≥, що поперед¤галис¤, а решта чекали за селом. ≤ пот≥м, панотц¤ п≥дставили п≥д кул≥ його односельц≥в, щоб т≥ доказали свою Древолюц≥йн≥сть". ” них звичайно так перев≥р¤ють одн≥ одних. јле ¤ зум≥ю випитати в того бандита докладн≥ше. я спец≥¤льно дл¤ цього збер≥г до которого часу йому житт¤. ≤ ¤кщо пан≥ хочуть, ¤ можу запросити вас на один з допит≥в, щоб на власн≥ вуха почули...
јгрипина јнтон≥вна ц≥лком перел¤калась, ≥ Дпан поручник" показавс¤ вже њњ ж≥ночому серцю страшним: в≥н же обертавс¤ в такому страшному Ч б≥йках, кров≥, розстр≥лах... ¬з¤ла просити за себе й за дочку не робити цього. Ѕог з ними, з тими лихими людьми. Ќехай њх Ѕог покараЇ на тому св≥т≥, ¤кщо вони “аке вчинили. √оворила ввесь час кр≥зь сльози, що просто заливали њњ лице; њњ хустка була вже геть чисто мокра. ј в очах сто¤в отой оправлений пов≥ками застиглий жах.
ќксана гл¤нула на мат≥р ≥ скрикнула:
-“а не дивись так, мамо! ÷е знов...
ј поручник ¬асилик говорив дал≥ про справу. ≤ хоч зводити њх ≥з Дбандитом" в≥дмовивс¤, але об≥ц¤в розсл≥дувати справу до к≥нц¤. ”важав це за свою глибоку повинн≥сть. ÷¤ справа мала тим б≥льше значенн¤, що торкаЇтьс¤ вбивства не звичайноњ людини, а св¤щеника. ¬≥н сам син св¤щеника ≥ вважаЇ, що в масах треба п≥дтримувати авторитет духовного стану. ƒух≥вництво, обидв≥ украњнськ≥ церкви, повинн≥ в≥д≥грати важливу ролю в будуванн≥ украњнськоњ держави, допомагаючи тримати ц≥ маси в покор≥. “ож йому треба за допомогою вп≥йманого бандита вп≥ймати й тих двох Ч учител¤ й сем≥нариста...
ќксана в≥дчула, ¤к серце њњ почало несамовито битись, голова п≥шла обертом. ¬асиль... њњ ¬асиль м≥г убити њњ батька! “ого батька, що, здавалос¤, й сам шанував, в≥н же так уважно слухав його Дф≥лософськ≥" висловлюванн¤... “а й почутт¤ р≥дности через любов до нењ у нього повинно б бути. ¬она ж любила його мат≥р, просту сел¤нку. Ќа пам'¤т≥ њй стало њњ останнЇ побаченн¤ з ¬асилем, ¤к в≥н уноч≥ був прийшов до них. ¬≥н, справд≥, був тод≥ ¤кийсь неспок≥йний ≥ чомусь наполегливо п≥дган¤в, щоб вона швидше њхала до м≥ста вчитись. ќтже, мабуть, знав про присуд, а хот≥в, ур¤тувати т≥льки њњ. ÷е був доказу, що в≥н њњ любив, Ч але чи можна, любл¤чи дочку, готувати смерть њњ батьков≥? ≤ ¤к њй любити вбивника њњ батька? “а ще б≥льше о≥терпло њй, т≥ло, ¤к вона у¤вила ¬асил¤ вп≥йманого, у руках оцього... страшного галичанина. Ѕоже, невже њй судилос¤ пережити ще й цю втрату!?
 оли поручник ¬асилик п≥шов, јгрипина јнтон≥вна, все ще з очима, повними сл≥з ≥ жаху, звернулась до дочки:
Ч ¬икинь його з голови, дочко, того –оговенка! Ѕо батько й на тому св≥т≥ плакатиметьс¤ на тебе...
ќксана мовчала. ” голов≥ њй, сто¤в тепер ¤кийсь туман. ≤ в тому туман≥ слабкеньким вогником не так гор≥ла, ¤к гасла њњ над≥¤ на поЇднанн¤ з коханим. «давалось, що поручник ¬асилик присипав попелом той вогник, щоб в≥н швидше згас. ¬≥дчувала, що ¬асилик ц≥лком чужий њњ серцю, але... ¬она просто бо¤лас¤ засирати в дальше майбутнЇ.
ўоб не слухати материного плачу й докор≥в, вийшла з к≥мнати до сп≥льноњ в њхньому дом≥ в≥тальн≥. “а, побачивши ƒ¤дину, що б≥л¤ чогось там поралась, вийшла бездумно на веранду, у холод зимового дн¤. Ќеод¤гнена, зразу здригнулась в≥д того холоду: в≥н, мов ножем, пройн¤в њњ всю. «ц≥пила зуби в уперт≥й напруз≥ ≥ так сто¤ла. ѕеред њњ очима, по схилу тори розкинулось м≥сто, блищали проти холодного сонц¤ крила дах≥в., шиби лисн≥л≥й фойЇр≥верками, ¤скр≥ли. јле вона н≥чого не бачила.
Ќевже його рука могла звестись на ѓѓ старенького батька? Ч гар¤чково бились њњ думки. Ч “акого доброго батька? ј може його примусили, ¤к це припускаЇ й поручник ¬асилик? “≥льки ж ≥ в такому раз≥ батькова кров мусить бути на його руках!
—турбована јгрипина јнтон≥вна вигл¤нула, зл¤кана, на веранду.
Ч Ѕог з тобою, дитино мо¤! “и ж простудишс¤! „и довго до лиха? ќксана так само мовчки повернулась до хати.
Ќа виг≥н, що в≥дкривав вигл¤д на ƒн≥про й далеч≥нь його л≥вого берега, вискочило двоЇ незвичайних верх≥вц≥в. ” син≥х козацьких жупанах, у шапках з довгими шликами, що матл¤лись, ¤к порожн≥ ворки; шаблюки, ¤к гадюки, обвивали широк≥ червон≥ шаравари, били коней по боках.
ѕ≥д одним, довговусим, к≥нь сивий, у ¤блуках, п≥д другим, молодим, Ч вороний, ¤к галка.
¬искочили Ч й спинились. —ивий у ¤блуках аж цапки з розгону став, ¤к верх≥вець нат¤≥г рапт'ом пов≥д. ј пот≥м заграв на м≥сц≥ ногами, затанцював., кришачи п≥дковами кригу, ≥ вона скалками-≥скрами прискала з-п≥д його н≥г.
Ч Ќу-ну, не пустуй! Ч поплескав старший верх≥вець огир¤ по шињ, заспокоюючи; його простуджений бас ворухнув пишн≥ вуса. Ч «даЇтьс¤, десь тут...
÷е вже була думка вголос, слова, сказан≥ до себе ≥, почасти, либонь, до молодшого товариша.
—правд≥, дал≥ н≥чого було њхати: наперед≥ порожн≥й виг≥н, а за ним т≥льки б≥лий брус т. зв. пот'ьомк≥нського палацу, останн¤ буд≥вл¤ над берегом ƒн≥пра.
–оззирнулись навколо. Ќе т≥льки на вигон≥, а й у поблизьких, прикучер¤влених засн≥женими кленками вуличках було дуже тихо. ќстанн¤ пер≥¤ м≥ста позачин¤лась в≥конниц¤ми, позат¤галась прогоничами, позамикалась замками в своњх будиночках, щоб, здавалось, не чути й не бачити того, що д≥¤лось у нижн≥й частин≥ м≥ста, там, де стирчали заводськ≥ димар≥, де перетинав ƒн≥про зал≥зничний м≥ст, зв≥дси, здалека, згори видний, ¤к розт¤гнута гармон≥¤.
ЌеприЇмне було все те, що д≥¤лось там. “ам щось кип≥ло, клекотало ус≥ ц≥ дн≥, щось тривожне й небезпечне.  раще позаплющувати оч≥ й позатул¤ти вуха...
“ож верх≥вц¤м н≥ в кого було й спитати, де живет той, що його вони шукали. «нали, що десь тут, а де саме...
ƒовговусий повернув кон¤ л≥воруч, його товариш поњхав за ним. —пинились перед чепурним будиночком з мезон≥ном. “ой будиночок був на всю пер≥ю най¤скрав≥ший, ≥ через те, ймов≥рно, у ньому й жив той, кого вони шукали. Ѕо той чолов≥к сам був на це середовище незвичайний, ≥ це вони знали. јле й цей будиночок теж був з ус≥х бок≥в позамиканий, зал≥зними іратами на в≥кнах заіратований, а в≥д рогу вулиц≥ ще й високим, просто фортечним частоколом, з колючим нагор≥ дротом, в≥дгороджений. ќтже, до нього, бачилось, ан≥ приступу.
“а верх≥вц≥ знали, що часток≥л, замки й ірати Ч ¤кщо тут жив той легендарний чолов≥к Ч не проти них нањжен≥.
¬усань ≥зскочив з кон¤, бр¤знувши острогами, передав пов≥д молодшому товаришев≥, а сам виб≥г на іанок домика ≥ подзвонив Ч смикнув колодочку на дротин≥. ƒзв≥нок приглушено загомон≥в десь у глибу дому, але, очевид¤чки, не збудив н≥ког≥с≥нько. ¬усань пот¤г за колодочку вдруге.
ѕо ¤комусь час≥ за дверима зачовгала хода, одна две-рина беззвучно в≥дхилилась, на розт¤г середово≥го рет¤зка, а в щ≥лин≥ засв≥тилась пара д≥вочих очей. ќч≥ дивились на незвичайного верх≥вц¤ зл¤кано.
Ч я отаман  ривошлик, Ч бр¤знув острогами ≥ гримнув басом вусань. Ч ’очу бачити професора яворенка.
ƒверини знов стулились, прочовгала вглиб дому хода, ≥ за дверима запанувала знов непорушна тиша. ≤ так тривало хвилину, дв≥, три... ќчевид¤чки, мешканц≥ дому не ви¤вл¤ли ан≥ найменшоњ пошани до пишного козарлюги на іанку.
 озарлюга смикнув себе нервово за вуса, хл¤снув нагаЇм по своЇму зеленому сап'¤нц≥. ÷е ж бо вже чорт-зна що таке! « ним, з отаманом Д«апор≥зькоњ —≥ч≥", розмов뤤ть через рет'¤зь! «ачин¤ють двер≥ перед сам≥с≥ньким його носом! “а йому треба т≥льки рукою махнути Ч ≥ сотн¤ козак≥в... јле пот≥м схаменувс¤. ” глибу його душ≥ ворухнувс¤ сумн≥в., чи послухали б його козаки, ¤кби в≥н послав њх проти того, хто так пильно охорон¤в себе частоколом, колючим дротом, іратами на в≥кнах, рет¤зками на двер¤х та мовчазним усам≥тненн¤м. ¬≥н, отаман  ривошлик, не аби¤ке цабе в сучасних под≥¤х, але професор яворенко, мабуть, таки б≥льша персона. ѕрофесора ж ус¤ ”крањна знаЇ, ¤к охоронц¤ скарб≥в давнього ¬≥йська низового запор≥зького, з≥браних у його славнозв≥сному музењ. “а й не т≥льки ”крањна... ¬≥н же самого цар¤ ћиколу II, ¤к той п≥д час в≥йни, 1915 року, прињздив ƒо —≥чеслава, почастував викопаною в запор≥зьк≥й могил≥ гор≥лкою!
ќтже нав≥ть, з царем був професор за пан≥брата, а це не жарт!
јж ось нарешт≥ двер≥ знов в≥дчинились, уже без рет¤з¤, широко, ≥ в п≥втемр¤в≥ с≥ней-коридору забовван≥ла невеличка, сухенька постать самого професора, накрита наопашки пальтом з кенгуровим ком≥ром.
Ч „и до вас можна, батьку? Ч чемненько, мовби перед тим н≥чог≥с≥нько прикрого в його серц≥ й не було, пробасив, виструнчившись, козарлюга.
Ч “а можна ж, можна, Ч об≥звавсь професор високим, майже фальцетовим, але приЇмно-сп≥вучим голоском. ≤ виступив з п≥втемр¤ви назустр≥ч, придивл¤ючись кр≥зь син≥ скельц¤ окул¤р≥в до незвичайного, але, очевид¤чки, бажаного гост¤. Ч «аходьте, будь ласка! ѕро отамана  ривошлика ¤ вже чув, а¤кже. “≥льки не думав, що в вас такий басило. јж д≥вчину, мою наймичку, перел¤кав. Дўось, каже, таке, ¤к буга¤ка". ј вона в мене з села, несм≥лива. я все беру наймичок ≥з села, щоб нашою мовою балакали...
 ривошлик крехнув задоволено, пустив голос ≥ще нижче.
Ч “а знаЇте, батьку, на похм≥лл¤ трохи. Ћюблю, не вам кажучи, оковиту.
Ч Ћюбите? ’е-хе... 0≥, козами ще й не так гор≥лицю дудлили! ѕрошу ж до хат'и! Ѕудьте гостем дорогим!..
 ривошлик махнув рукою з натаЇм назад себе Ч на другого козака.
Ч ћ≥й джура. „и й йому дозволите?
ѕрофесор сказав., щоб джура прив'¤зав кон≥ до зал≥зноњ хв≥рточки, а тод≥ й ≥шов.
ƒжура з≥скочив з кон¤, прив'¤зав свого й отаманового, а тод≥ й соб≥ зб≥г бадьоренко на іанок. ѕрофесор пропустив њх обох у коридор.
јле тут отаман  ривошлик здивовано спинивс¤: пр¤мо на них, з правоњ ст≥ни, з-над сход≥в, що вели до мезон≥ну, њхав... Ѕульба з синами.  он≥, ¤к зм≥њ, на старому Ѕульб≥ б≥ла з червоним шликом шапка, на руках перстен≥ ≥з справжн≥ми, в малюванн¤ вмонтованими самоцв≥тами. —амоцв≥ти ¤скр≥ли у денному св≥тл≥, що продиралос¤ кр≥зь ірати на в≥кн≥.
Ч ≈х, та й добре ж ви придумали, батьку! - похвалив отаман, кивнувши головою на Ѕульбу з синами. Ч як жив≥...
њ огл¤нув себе та джуру, чи й вони так вигл¤дають: виходило, що так.
ѕрофесор по¤снив, хто це намалював. ѕ≥шли дал≥. Ќа л≥в≥й ст≥н≥ коридору теж був намальований козак. ѕрофесор по¤снив ≥ це малюванн¤: що означаЇ образ та хто малював.
”в≥йшли до св≥тлиц≥, повноњ музейних речей, а серед них найб≥льше було старовинних годинник≥в, картин та книг. ≤ професор зразу ж заходивс¤ по¤снювати все це, з великими подробиц¤ми щодо походженн¤ кожноњ реч≥. —ам≥ гост≥ насамперед звернули увагу на образ козака, пораненого в бою (з перев'¤зкою через чоло, кр≥зь ¤ку просочувалась кров). ÷ей козак був намальований трохи незвичайно, бо на половин≥ дверей, не тих дверей, що були в професоров≥й хат≥, а перер≥заних упоперек, уз¤тих ≥з ¤коњсь ≥ншоњ хати ≥ тепер пов≥шених, ¤к картина.
≤скорки см≥ху заграли в професора за син≥ми окул¤рами, ¤к в≥н почав ≥стор≥ю ц≥Їњ картини опов≥дати. ÷ього козака намалював один мад¤р у мешканн≥ московского багат≥¤ (такого то). јле чи м≥г в≥н, професор яворенко, допустити, щоб козак перебував у московськ≥й невол≥? якось, ¤к господар¤ не було дома, в≥н, змовившись з одним украњнським патр≥отом, покликав теслю, ≥ той в≥дпил¤в половину цих дверей, з намальованим до по¤са козаком. ѕ≥зн≥ше 'багат≥й уз¤в з них за це чималеньк≥ грош≥, але козак оце тут тепер, на своњй батьк≥вщин≥. ¬≥н же, професор яворенко, н≥ з ким не церемонивс¤, ¤к треба було щось музейне придбати. ќт чи вони, гост≥, чули про кн¤з¤ ”русова? ÷е московський панюга, що маЇ величезн≥ маЇтки, дес¤тки тис¤ч дес¤тин, на колишн≥х в≥льност¤х в≥йська запор≥зького ≥ через те, мабуть, ще до революц≥њ став був трохи чи не украњнським патр≥отом. ” вс¤кому раз≥ висловлювавс¤ за федерал≥стичну перебудову –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ак в≥н у нього вз¤в обманом дв≥ скрин≥ арабськоњ роботи, з ≥нкрустац≥¤ми ≥з словноњ к≥стки, Ч тепер сто¤ть у музењ. ќбман у так≥й справ≥ Ч не гр≥х, бо в≥н же не дл¤ себе, а дл¤ музею бере, дл¤: громадського користуванн¤. ј чи знають вони, ¤к це було?
≤скри см≥ху ще б≥льше заграли в професора за син≥ми окул¤рами, б≥ленька ватка невеличких, але опущених по-козацькому вус≥в пол≥зла вгору на сухенькому видочку.
њхав в≥н у  от≥вку, до кн¤з¤ в гостину, коли дивитьс¤ Ч њде сел¤нин ≥ везе на гарб≥ незвичайн≥ скрин≥ старовинноњ роботи. Ч Д уди?" Ч спитав у того сел¤нина. Ч Дƒо кн¤з¤ ”русова"... Ч Д“ак повертай назад, Ч сказав професор, Ч вези ц≥ скрин≥ в Дгуберню", до музею... ÷е кн¤зь звел≥в так сказати"... ≤ сел¤нин в≥дв≥з аж до ¶—≥чесл≥ава.
Ч ќтаке то, моњ люб≥ доброд≥њ! ƒоводитьс¤ на вс¤к≥ способи братись, щоб щось дл¤ музею придбати...
ќтаман  ривошлик кивав головою, притакуючи, стверджуючи Дзаконн≥сть" ≥ таких способ≥в, ¤кщо мова про музењ, особливо козацькоњ старовини.
Ч ј оце знаЇте, зв≥дки? Ч показав професор рукою на годинник у стил≥ рококо.
√ост≥, звичайно, не знали. ѕрофесор по¤снив.
Ч ј оце знаЇте, що?
√ост≥ теж не знали. ѕрофесор теж по¤снив.
Ч ј оце ось?..
≤ по¤снив:. ƒовгенько так вони гомон≥ли, не прис≥даючи, переход¤чи з к≥мнати до к≥мнати. √ост≥ не мали змоги нав≥ть шапок десь покласти, тримали њх у руках, велик≥, ¤к ц≥л≥ ¤гн¤та, джура держав свою об≥руч. Ѕалакуч≥сть професора яворенка була, здавалось, така ж невичерпна, ¤к ≥ його зб≥рка музейних речей.  р≥м того, в≥н приоб≥ц¤в повести гостей ще до самого музею, отам справжн≥ дива... “ам Ї, наприклад, одна люлька-череп'¤нка...
ќтаман  ривошлик почав занепокоЇно скидали очима на джуру: усього цього було трохи б≥льше, н≥ж вони потребували. Ќаприклад, њх зовс≥м не .ц≥кавили скрин≥ арабськоњ роботи, рококов≥ годинники тощо. “а перейти на ≥ншу, ближчу до њхьноњ справи тему було не так легко: професор гомон≥в ≥ гомон≥в своњм сп≥вучим голоском.
Ќарешт≥ отаман  рив≥ошлик сказав джур≥, щоб п≥шов погл¤нув на кон≥, чи не позаплутувались у поводи. ј сам уз¤в та й с≥в 'безцеремонно в ¤кийсь музейний чи не музейний фотель ≥ спробував заговорити про свою справу.
Ч „екайте! Ч тим же веселим тоном перебив його професор. Ч ¬и ж спочатку розпиш≥тьс¤ б мене. ” мене ж дл¤ ≥стор≥њ вс≥ знаменитост≥ розписуютьс¤. ÷ар ћикола другий розписавс¤, турецький м≥н≥стер осв≥ти... Ќу, й ви ж не аби¤ка парсуна... –озпиш≥тьс¤, будь ласка!
¬≥н вийн¤в ≥з шухл¤ди свого письмового стола чималий аркуш доброго паперу й показав перо та чорнильницю на стол≥.
Ч —≥дайте ось тут Ч ≥ розмахн≥тьс¤ по-козацькому... “а тут отаман  ривошлик ≥з свого боку запротестував.
як? ўоб в≥н, отаман  ривошлик, розписувавс¤ сталевим пером!  озаки ж розписувалис¤ т≥льки гус¤чим! ј ¤к саме тут повернувс¤ в≥д коней джура, то отаман ≥ звернувс¤ до нього по перо. ¬и¤вилос¤, що джура спец≥¤л'ьно дл¤ отамана возив гус¤че перо, сховане в обвод≥ шапки.
≤  ривошлик написав:
Д√рицько  ривошлик, отаман славного непереможного курен¤ Д«апор≥зька —≥ч".
ѕоки в≥н писав, джура, молодий ще хлопець, сто¤в, повний пошани до свого отамана, ≥з шапкою напоготов≥, щоб ¤к той ск≥нчить, сховати перо знову.
як уже було по процедур≥ розписуванн¤, отаман  ривошлик похопивсь заговорити про мету свого прињзду. ¬≥н сказав, що його кур≥нь, разом ≥з св≥домими й активними украњнськими патр≥отами м≥ста —≥чеслава, хоче влаштувати параду. ≤ от дл¤ ц≥Їњ мети вони хот≥ли б позичити в його музењ де¤к≥ запор≥зьк≥ реч≥ Ч од¤г, зброю, п≥рнач≥, а дл¤ самого отамана  ривошлика Ч одну булаву. ћета паради пропаіандивно-романтична: треба в масах розбудити призабуту красу давнього козацтва, щоб люди завз¤т≥ш воювали за ”крањну. “ак думаЇ не т≥льки в≥н, отаман  ривошлик, а й галичанин ¬асилик ¤к один з кер≥вник≥в –еспубл≥канського коша, дал≥ л≥кар ёхим ѕавловський ≥ ≥нш≥.
«а син≥ми скельц¤ми професорових окул¤р≥в проб≥гла мишкою тривога, його скарби могли вислизнути з його рук! Ѕо де гарант≥¤, що н≥що з уз¤того не пропаде? ћоже ж статись так, ¤к колись на бенкет≥ в шведського корол¤  арла XII... ¤к запор≥зц≥, що њх прив≥в до корол¤  арла ’≥≤≤  ость √орд≥Їнко-√оловко, поховали соб≥ в кишен≥ т≥ ср≥бн≥ ложки, що ними њли. ѕоховали ≥ взагал≥ загирили, не зважаючи на протести розпор¤дник≥в бенкету, зокрема гофмаршала...
ќпов≥дав про це професор ≥з своЇю приЇмною посм≥шкою ≥ трохи чи не з похвалою на адресу Дзавз¤тих козак≥в", але... але за своЇ добро таки потерпав.. ћоже ж пропасти н≥ за цапову душу!
ќтаман  ривошлик уз¤в запевн¤ти, що все в≥н в≥зьме на свою в≥дпов≥дальн≥сть. ѕогодились, к≥нець-к≥нцем, на тому, що професор мав видати дл¤ нього, дл¤ л≥кар¤ ѕавлов-ського ≥ ще деко≥го з поважних ≥ дов≥р'¤ г≥дних людей.
Ч ўодо р¤дових козак≥в, то њм треба в кравц≥в пошити отак≥, Ч професор п≥д≥йшов до одного невеличкого малюнка на ст≥н≥, Ч ¤к оце, куртасики. Ѕачте, коротеньк≥, зручн≥ в бою. ∆упани не завжди добр≥ дл¤ такоњ мети...
Ч  уртасики, кажете?
Ч ≈ге, так вони звутьс¤. ќдин молодий козак у –Їп≥на на картин≥ Д«апорожц≥ пишуть листа турецькому султанов≥" од¤гнений у такий жупанок: ¤ йому порадив...
як справи, нарешт≥, ск≥нчили, професор запропонував був гост¤м посн≥дати, нав≥ть п≥шов був до ¤коњсь к≥мнати, гукнувши д≥вчину-наймичку, але отаман в≥дмовивс¤: н≥коли. —прав же у нього тепер, у зв'¤зку з готованою парадою от поти!... ≤ вже прощаючись ≥з професором, отаман  ривошлик сердечно под¤кував йому за охорону пам'¤ток ≥ традиц≥й славного низового в≥йська запор≥зького.
ѕрофесор вийшов за ними а≥ж на іанок, у своЇму Дкожус≥" (¤к в≥н називав своЇ на лис¤чому хутр≥ пальто) наопашки, що його й у хат≥ не скида≥в, бо було не досить тепло.
 ривошлик потиснув наостанку господарев≥ руку, жвавенько зб≥г ≥з іанку ≥, ставши в стремено, по-козацькому закинув своЇ огр¤дненьке т≥ло в с≥дло. «асто¤ний к≥нь уз¤в з копита, та отаман не дав йому зразу ходу, здибив його, щоб похизуватись перед професором козацькою верхоњздою. ќгир став цапа, вигнувши вгор≥ красовито лебедину шию, а тод≥, в≥дчувши попуск повода, стрибнув лењг≥ким стрибом ≥ п≥шов дал≥ р≥вною риссю. ќтаман т≥льки встиг ще раз огл¤нутись, махнув величн≥м жестом назад до професора ≥ зник за рогом.
ƒжура поњхав його доган¤ти
ѕрофесор яворенко подививс¤ з ц≥кав≥стю на молодецьк≥ Двит≥вки"' отамана  ривошлика, вийн¤в ≥з-п≥д Дкожуха" свою маленьку ручку ≥ теж помахав на прощанн¤. ј ¤к уже обидва верх≥вц≥ зникли за рогом, .гл¤нув на небо, що починало прос≥ювати др≥бний сн≥жок на мерзлу землю, а пот≥м здригнувс¤ в≥д холоду ≥ похопивс¤ сховатис¤ в св≥й мовчазний будиночок, Ч за рет¤зь, за ірати, за часток≥л з колючим дротом сховалась його др≥бненька, трохи пригорблена постать.
Ќадвор≥ ж так неприв≥тно, холодно, ≥ так≥ десь там небезпечн≥ под≥њ в≥дбуваютьс¤!  раще њх не знати, хай њм грець!
ј в нього ж дома так затишно ≥ так≥ приЇмн≥ скарби дружною с≥м'Їю оточують його. ≤, мабуть, йому й на думку не спадало, що ≥сторичне козацтво навр¤д чи було таке спок≥йне, ¤к у його музењ.
Ѕула нед≥л¤, теплий день, з розталлю. « дерев та карниз≥в буд≥вель капало майже по-весн¤ному, п≥д ногами чвакала руда сн≥гова джурджа, а на х≥дниках та мостинц¤х сн≥гу майже не було.
ј над ус≥м цим, над безлистими мокрими, наче скупаними, деревами ¤скр≥ло золоте сонце, блакитн≥ло н≥жно-шовкове небо.
ƒобрий св¤тковий настр≥й сто¤в у пов≥тр≥ ≥, здавалось, виповнював собою серц¤ всього живого Ч людей, що повиходили з своњх мешкань-закапелк≥в, голуб≥в, що круглоголовими л¤льками сид≥ли на портал≥ ≥сторичного музею ≥м. ѕол¤, прикрашували його, ¤к разок намиста...
ƒе¤к≥ голуби п≥д таким сонцем пробували вже нав≥ть буркот≥ти до своњх голубок. ƒесь, не завжди видн≥, вицв≥-р≥нькували горобц≥.
—амий будинок музею, б≥лий, ≥з широкими, в≥дкритими проти сонц¤ сходами, н≥би очолював цей ос¤йно-бадьор-ливий настр≥й. ¬≥н сто¤в на найвищому пункт≥ м≥ста Ч на —оборному майдан≥, посередин≥, решта буд≥вель з пошаною розступалась перед ним на чималу в≥дстань. Ќав≥ть собор, що його закладала цариц¤  атерина II разом з австр≥йским ц≥сарем ‘ранцем-…осифом ≥ що мав, за задумом, Дперевищити" собор св. ѕетра в –им≥, в≥дсунувс¤ назад. ƒо революц≥њ перед самим музеЇм стовбичив пам'¤тник ц≥й Двраж≥й матер≥", що Дкрай веселий, степ широкий та й занапастила", Ч стовбичив на високому п'Їдестал≥ ≥ пост≥йно нагадував нащадкам про наругу, запод≥¤ну славному низовому в≥йську запор≥зькому, в≥д ц≥Їњ Днев≥нчаноњ" коханки багатьох фаворит≥в. Ѕа б≥льше: це ж через нењ полтавц≥-Дгалуш-ники" ще й дос≥ Дс≥чеславц≥в" Днев≥нчаними" називають, дражн¤ть.
“епер цей пам'¤тник лежав Дповалений у порох" п≥д п'Їдесталом.. “ак помстилис¤ нащадки над т≥Їю, що зруйнувала славну —≥ч «апор≥зьку ≥ так знеславила ввесь край.
≤ оце такий день ≥ таке виг≥дне м≥сце вибрав отаман  ривошлик дл¤ паради. —≥човики мали пройти повз ≥сторичний музей вниз  атерининським проспектом (ц¤ ганебна назва ще залишилась!) уздовж високих р≥вноб≥жних грив акац≥й, що творили бульвар аж до к≥нц¤ проспекту, десь б≥л¤ вокзалу.
Ќа широкому іанку музею, обрамленому античними колонами, сто¤ли професор яворенко та отаман  ривошлик ≥з своњм штабом. ѕрофесор полискував проти сонц¤ темно-син≥ми окул¤рами, б≥л≥в ват¤ними вусами та сивими висками, видними з-п≥д чорного, ¤к у ксьондза, по¤ркового брил¤. ” доброму лис¤чому Дкожус≥" з кенгуровим ком≥ром, його др≥бна постать скидалас¤ на л¤льку, сховану в щось тепле. ≤ йому, справд≥, було цього дн¤ не холодно. “им в≥н аж с¤¤в щаст¤м та рад≥стю. “а й ще б пак не рад≥ти! ÷е ж в≥н, збер≥гши в музењ дух ≥ рел≥кв≥њ давнього козацтва, допом≥г тому козацтву ожити!
«давалось, ус≥ т≥ шаравари, жупани, шапки, що дес¤тками чи б≥льше рок≥в лежали прилад≥ пилом та притрушен≥ нафтал≥ном, ураз повиповнювались здоровими т≥лами, патр≥отичними душами й п≥шли т≥Їю землею, де колись ходили славн≥ запор≥зц≥. ’одили, ,а також гарцювали на кон¤х, змагаючись ≥з в≥тром степовим, в≥дстр≥люючись в≥д татар чи пересл≥дуючи њх, стежачи в неб≥ за шир¤нн¤м ор≥л≥в-клекту-н≥в. «окрема так чинив один ≥з них Ч √лоба, власник того хутора (Дзим≥вника") над р≥чечкою ѕоловицею, що на його м≥сц≥ вир≥с п≥зн≥ше промисловий велетень —≥чеслав. “о ж йому, тому √лоб≥, поставив професор яворенко кам'¤ний надгробок у м≥ському саду, викарбувавши : Д«апорожцев≥ √лоб≥, засновников≥ саду". Ќа жаль, той напис ще був московською мовою... ќтож там, у глибок≥й долин≥, де ще й тепер були болот¤н≥ рештки ѕоловиц≥, сто¤в √лобин виш-н¤чоњк,^ можливо, були й ¤блун≥, сливи та груш≥. ј що вже колюч≥ терни, то, напевно, щ≥ткою обростали зим≥вник. јле в≥д того Дродючого дерева" й 'терн≥в тепер уже й сл≥ду не лишилось, зам≥сть них росли тепер висок≥ акац≥њ та кучер¤в≥ клени, утворивши струнк≥ алењ, з притрушеними чистим п≥сочком стежками, а по тих але¤х лунала дос≥ переважно московська мова.
Ћунала дос≥ Ч це так. “а сьогодн≥, бачивши потужну ходу воскреслого козацтва, не один, мабуть, помосковще-ний нащадок згадав своњх славних предк≥в ≥ спробував пригадати њхню мову, а справжн≥ москал≥, напевно, трохи Дпо-прикушували ¤зики". Ѕо це ж ≥шла сила, не т≥льки краса!
ј там, де д≥Ї сила, ≥ Дмужицька мова" може музикою залунати!
ќсь вицокуЇ п≥дковами по мостинцю передовий к≥нний пр¤мокутник. ј перед у ньому веде... ну, хто б же ви думали? Ч в≥домий на все м≥сто л≥кар-х≥рург ёхим ѕавловський! Ќа б≥лому, пишногривому та пишнохвостому, ¤к у казц≥, кон≥, в червоних музейних шараварах, у м'¤к≥й б≥л≥й, ≥з шльонськоњ в≥вц≥, з червоним шликом шапц≥, а в руках музейний п≥рнач, знак полковницькоњ г≥дности. ƒовг≥ сив≥ вуса рукою вр¤ди-годи погладжуЇ, а на виду хоч би тоб≥ нат¤к на усм≥шку, Ч сама козацька сувор≥сть.
Ќад к≥нним чотирикутником погойдуЇтьс¤ без в≥тру жовто-блакитне крило ст¤гу, що його тримаЇ-гойдаЇ на кон≥ бунчужний.
Ч ≈й, ёхиме јрсеновичу! Ч гукнув професор яворен-ко, перемагаючи своњм сп≥вуче-веселим голоском р¤сний к≥нський копоток. Ч  уди путь держите, пане отамане? „и не на турка, часом? “а гл¤д≥ть, шаравар≥в не закал¤йте: бач, ¤к розквасило...
јж шию вит¤г ≥з своЇњ “еплоњ схованки, кенгурового ком≥ра, ¤к гукав.
ќтаман  ривошлик незадоволено поморщивс¤, насупив кошлат≥ брови: професор ординарн≥стю повед≥нки виразно псував урочист≥сть паради. ¬≥дсунувши безцеремонно назад себе булавою (музейною!) невеличку професорову ф≥гурку, в≥н майже сховав його за своЇю огр¤дною постаттю. ј сам виступив ще б≥льше вперед Ч у червоному жупан≥, о-бт¤≥г-нут≥м на живот≥ широким слуцьким по¤сом (усе з музею!) ≥ теж у пухнат≥й Дшльонськ≥й" папас≥, Ч ¤к той пишний козарлюга на в≥дом≥й картин≥ –Їп≥на, що регочетьс¤, поклавши руки на черево. “≥льки ж  ривошлик не т≥льки не реготавс¤, а й не припускав найменшоњ профанац≥њ урочисто-сти через будь-¤кий см≥х. ¬≥н п≥дкинув голову, метнув проти сонц¤ з-п≥д кошлатих бр≥в блискавичним погл¤дом, вимахнув булавою (справжньою, музейною, з самоцв≥тами, що св≥нули на сонц≥) Ч ≥ ревнув своњм басилом:
Ч «доров≥ були, козаки с≥чов≥њ!
Ч —лава батьков≥ отаманов≥! Ч широкою луною озвалос¤ козацтво.
¬≥д гуку сотень горл¤нок, здавалось, сколихнулос¤ нерухоме пов≥тр¤ ≥ вдарило холоди професора яворенка. ¬≥н нервово здригнувс¤ ≥ дужче сховавс¤ в св≥й ком≥р, а на видочку йому з'¤вивс¤ такий вираз, наче в≥н зл¤кавс¤ тих дух≥в, що њх" викликав до житт¤ своЇю багатор≥чною д≥¤льн≥стю.
√олуби теж зл¤калис¤ цього страшного крику ≥ р¤сною зграЇю спурхнули з порталу та залопот≥ли крилами над парадою й музеЇм.
«а передовим парадним пр¤мокутником пот¤глас¤ довга кольорова ст¤га козацькоњ п≥хоти, ритм≥чно вицокуючи п≥дковами чоб≥т по мостинцю:
__«доров≥ були, п≥шеЇ козацтво!...
__. √а-ах! √а-ах...
Ч —лава-а...
ўе вище вгору, у високу син¤ву чистого неба зн¤лис¤ голуби, що дос≥ кружл¤ли були над музеЇм, наставл¤ючись, либонь, знову с≥дати. “епер вони були Ч ¤к б≥л≥ пелюстки весн¤ного цв≥ту, п≥дкинутого жменею вгору.
Ч √а-ах! √а-ах...
__ј нуте п≥сн≥, панове молодц≥! Ч гримнув бас отамана
 ривошлика. Ч √ей...
≤ п≥хота вдарила на сто г≥н:
√ей, не дивуйте, добр≥њ люди, ўо на ¬крањн≥ повстало...
≤ понесла тую п≥сню дал≥, вниз понад гриви акац≥й, Ч п≥сню, переплетену в одн≥й г≥рл¤нд≥ з багатьома прапорами кольору стиглоњ пшениц≥ й блакитного неба. ѕонесла, щоб њњ чули ≥ т≥њ прапори бачили димар≥, задимлен≥ люди фабрично-заводського району м≥ста або, може, й т≥ Ч в густих юр^ бах на х≥дниках та на бульвар≥, Ч хто м≥г ще плекати ворож≥ почутт¤ до ц≥Їњ краси...
√ей, не дивуйте...
Ч –аз-два! –аз-два...
Ч ...—матр≥, реб¤та! Ч кинув ¤кийсь Дпарн¤га" в юрб≥. Ч ’ахланд≥¤ пашла...
Ч ≈х, ≥ будем же рЇзать! Ч проц≥див кр≥зь зуби другий.
ўо? як? ” присутност≥ такоњ сили отак≥ ворож≥ розмови?
¬асиль –оговенко, що ходив у патрул¤х, нав≥ть своњм вухам не пойн¤в в≥ри, таке чувши.
Ч „уЇш? Ч озвавсь потиху до ћарка ƒашкевича, свого товариша.
Ч ўо?
Ч ј що бос¤чн¤ каже...
 инулис¤ хлопц≥ до бос¤к≥в, та њх ¤к вода змила: сховались у юрб≥.
_ «навши про так≥ настроњ серед великоњ частини м≥ськоњ людности, отаман √оробець у день паради Д«апор≥зькоњ —≥ч≥" значно посилив патрул≥, щоб забезпечити ѓѓ мирний переб≥г. Ѕо в≥н б≥льш н≥ж хто ≥нший у цей час розум≥в, що ≥сторичноњ краси без сили не буваЇ. ≤ щоб тую красу охоронити, пильнував передус≥м сили...
” центр≥ м≥ста, проти того саду, що його Дзаснував" запорожець √лоба, сто¤ла трибуна, ома¤на жовтоблакиттю прапор≥в. ќтаман  ривошлик, пропустивши б≥л¤ музею основну частину Д—≥ч≥", спав на свого огир¤ ≥ разом з джурою вихором промчавс¤, випередив передов≥ колони ≥ вз¤в промовл¤ти з трибуни, блискаючи проти сонц¤ булавою.
Ч ...”крањна незалежна... Ѕудемо боротис¤ з ус¤ким ворогом...
Ч —лава-а! Ч гучали колони, ¤к органи. ј, ритм≥чна њх, тих колон, хода п≥дкреслювала: краса ≥ сила! краса ≥ сила...
Ѕ≥л¤ вокзалу колони обходили навколо кдюмби - вимерзлоњ, безлисто-мертвоњ, мокроњ Ч ≥, завернувши, ≥шли назад другим боком проспекту.
Ќа сходах вокзалу, на широкому розкрилл≥ його брами, сто¤в охоронець паради, нос≥й сили ≥з своњм штабом отаман √оробець. —то¤в твердо, упевнено, обт¤гнутий поверх бекеш≥ портупеЇю. ¬т≥лена бойова сучасн≥сть, твереза й св≥дома своњх завдань. ƒо нього прињжджали в≥стуни й допов≥дали про стан оборони м≥ста й ≥сторичноњ краси украњнського народу.
—торубель аж рвавс¤ до  ривошлика: у нього ж теж вуса саме дл¤ такоњ паради. “а отаман √оробець не пускав: увесь штаб мусить бути на м≥сц≥, на варт≥.
Ч ¬артуй! ¬артуй! Ч погукував десь збоку в≥д парадного шуму парот¤г. ј луна передавала Дтуй-туй" аж туди, де, край мосту, сто¤ла передова Дукрањнська" сторожа.
ўо ближче до вечора, то дужче ќксана нервувалась. “а й ¤к не нервуватись! “а ж мама в≥чно позакидаЇ саме те, що найдужче потр≥бне! ќт хоч би й греб≥нець... Ќу, чому б йому не лежати в певному м≥сц≥? ¬она добре пам'¤таЇ, що поклала була, ¤к розч≥сувалась уранц≥, на туалетний столик, б≥л¤ дзеркала, а тепер ¤к у воду впав...
Ч “а чого ж ¤? Ч не менш хвилювалась ≥ јгрипина јнтон≥вна. Ч “и завс≥ди так: сама закинеш, а тод≥ на мене кажеш...
≤ вже шукали обидв≥. ” розпал≥ т≥Їњ шуканини перепало нав≥ть ќксанин≥й улюблениц≥ Ќ¤вц≥. ќксана так њњ тьопнула, побачивши на л≥жку, що та, перел¤кана, притьмом стрибнуло додолу, стр≥лою випроставши хвоста; кинулась до дверей. ј ¤к двер≥ були зачинен≥, то вона безпорадно крутнулась, пасучи зл¤кано-круглими очима кожен рух розлютованоњ господин≥. ј пот≥м шаснула в найнад≥йн≥шу свою схованку Ч п≥д л≥жко.
Ѕ≥дна кицька! ’≥ба вона винна, що в них у хат≥ таке безладд¤?
√оеб≥нець знайшовс¤ там, де його й не спод≥вались знайти п≥д подушкою на л≥жку, а шукали на туалетному гњолику та п≥д л≥жком. «найшла јгрипина јнтон≥вна, а хто туди поклав, Ч так ≥ залишилось таЇмницею.
јле натом≥сть пропали шпильки. ≤ знов почалис¤ вс¤к≥ перекиданн¤, зазиранн¤ туди, де вони хоч приблизно могли бути, јгрипина јнтон≥вна нав≥ть рачкувала дол≥, згиналас¤ з стар≥стю, щоб намацати њх, ¤к вони впали додолу.
Ўпильки знайшла сама ќксана п≥д скатеркою на комод≥ а сховала њх там вона ж таки.
Ќемалий був дл¤ обох клоп≥т кучер¤вити найб≥льшу ќксанину красу Ч косу. ўоб вона хвилювалась, ¤к жива, щоб дихала своЇю пишнотою. Ќа круглому серед хати стол≥ сто¤в засв≥чений ще завидна гасник Д„удо", сл≥по блимав при денному св≥тл≥, а в ньому, в скл≥, розп≥калос¤ приладд¤ до кучер¤вленн¤. ¬ласне, кучер¤вилась ќксана сама, а мати т≥льки дивилась та давала поради. ќтже, стара н≥би н≥чого й не робила, а в≥д≥йти н≥¤к було. ѕри найменш≥й њњ спроб≥ уз¤тись за ≥нше д≥ло ќксана так люто визв≥рюва-лась на нењ, що та прик≥пала на м≥сц≥.
’апались, бо д≥ла було багато, а часу залишалось мало. Ќе п≥зн≥ш ¤к через годину-п≥втори по ќксану мав прињхати поручник ¬асилик, щоб повезти до м≥ського театру на веч≥р, що його влаштовувала м≥сцева Дѕросв≥та". ћала бути допов≥дь ≥ мистецька частина, а пот≥м Ч це найц≥кав≥ше! Ч танц≥ аж до ранку. “ак≥ вечори тепер, воЇнного часу, не часто трапл¤лись, тож не диво, що д≥вчина на пор≥ надавала ц≥й под≥њ не аби¤коњ ваги.
≤ ќксана вс≥х сил докладала, щоб Доформити" своњ над≥њ-мр≥њ ¤кнайкраще, ¤кнайофектовн≥ше. як≥ були т≥ над≥њ, вона й сама виразно не могла б сказати, але десь глибоко в. њњ св≥домост≥ чи л≥дсв≥домост≥ накльовувалась констатац≥¤, що на¤вн≥сть у ѓѓ тепер≥шньому житт≥ поручника ¬асилика таки затуманювала образ ¬асил¤ –оговенка. ѕравда, це було ще таке далеке, що вона й сама не сказала б, чи¤ це була думка-мр≥¤, ѓѓ чи материна, бо мати ж дедал≥ настирлив≥ше торочила њй про це.
—правд≥ бо: ¬асиль десь у б≥льшовик≥в, а тепер при влад≥ знов стали Дукрањнц≥", ≥ на його поверненн¤ не було майже н≥¤коњ над≥њ. “а й його ¤кась причетн≥сть до вбивства ѓѓ батька не здавалась тепер виключеною. ≤ це може ви¤снити поручник ¬асилик своњм сл≥дством... ќх!
јле ¤к забути т≥ парубоцьк≥ мр≥йн≥ оч≥, велик≥ й чист≥, ¤к дв≥ Дтраг≥чн≥" сльозини"?! як забути його поц≥лунки Ч вогненн≥ приторки пристрасно виризьблених губ? “а й вона сама впивалась тими поц≥лунками до самозабутт¤, до безуму... ј, в≥н п≥впроказував, п≥внасп≥вував:
“и ласкала мене, ц≥лувала,
ћов спивала ≥з уст нап≥й,
≤, ¤к р≥дна, весь час тримала
—вою руку в руц≥ моњй...
—трушувала головою Ч ≥ поверталась до д≥йсности. ј д≥йсн≥сть пригадала њй ту ≥стину, що Дне вс≥ т≥њ в≥нчаютьс¤, що любл¤тьс¤ та кохаютьс¤".
 оли коса була похвильована кучер¤вленн¤м, почалас¤ св¤щенод≥¤ з прасуванн¤м та прил¤ганн¤м сукн≥. Ўовково-шелестку сукню вишневого кольору ще зранку вийн¤ли з комоду. ¬она була злежана, н≥би пописана згортками, ≥ треба було, щоб трохи в≥д≥йшла перед прасуванн¤м. јгрипина јнтон≥вна заздалег≥дь п≥дготувала прас, намучилась не аби¤к, поки розвела той вогонь. Ќе було ж н≥ доброго вуг≥лл¤, н≥ таких, ¤к сл≥д ск≥пок. ƒим заходив у в≥ч≥, ¤к роздмухувала.
јле прасувати ќксана заходилас¤ сама, не дов≥рила слабким материним рукам та старим п≥дсл≥пуватим очам. ≤ прас, важкий, старий ще з села, аж клацав у њњ дужих руках.
Ќе об≥йшлось без нервуванн¤ й тод≥, ¤к стала сукню прид¤гати. ќксана аж тепер усв≥домила, що декольте могло б бути б≥льше: вона ж уже не мала.  р≥м того, рукава трохи Дт¤гло".  оли б њй довелось танцювати, Ч незручно буде й руку п≥днести.
“а јгрипина јнтон≥вна запевн¤ла, що й декольте саме в м≥ру, ≥ рукава пошито добре. ≤ взагал≥ сукн¤ стоњть чудово.
Ч ј ¤к ц≥л≥сть? Ч питалас¤ вже трохи заспокоЇна ќксана, мавши на уваз≥ не т≥льки сукню, а й косу та черевики на високих п≥дборах.
Ч “а й ц≥л≥сть добра, дочко...
ќксана бачила себе в дзеркало, ≥ це њњ б≥льш заспокоњло, н≥ж материн≥ слова. —укн¤ красиво обл¤гала њњ Дт≥листу" постать (Дбуду така, ¤к мати", подумала) , а висок≥ п≥дбори Дпо-ж≥ночому" вигинали тую постать, випинали достиглу опукл≥сть високих грудей.  оса, похвильована з бок≥в, п≥д≥брана ззаду, обрамл¤ла лице золотистим шумовинн¤м.
«алишалос¤ ще розв'¤зати останню проблему: пришпилювати њй над грудьми з л≥вого боку роблену тро¤нду чи н≥?  оли б не було дуже крикливо!
ѕрим≥рила: червона тро¤нда на тл≥ темновишневого шовку була не зайва.
Ќаостанку ќксана припудрувала трохи носа, особливо ластовинн¤, що тепер робило њњ трохи бл≥дою. јле то, може,
в≥д хвилюванн¤. ѕосм≥хнулась, обернулась до матер≥, задоволена собою:
Ч Ќу, ¤к?
-“а добре ж, кажу, дочко. “и в мене красун¤...
≤ мати з≥дхнула нишком: красун¤, а т≥льки чи матиме долю? „аси ж тепер так≥, що н≥де тую красу й показти.
ќтже, з ус≥Їю роботою впорались швидше, н≥ж спод≥вались. ”же ќксана була готов≥с≥нька, уже почало поноч≥ти ≥ в≥кна зв≥дти позапинало темними запиналами, зробивши потр≥бним св≥тло гасника, а поручника не було. ÷е чеканн¤ було г≥рше за од¤ганн¤. ќксан≥ ж,, так пишно од¤гнен≥й, не можа вже було, ¤к кажуть, ≥ за холодну воду братись, не можна було нав≥ть с≥сти, щоб сукн≥ не пом'¤ти передчасно. ј головне Ч неспок≥й. ј ¤к щось станетьс¤, ≥ в≥н не прињде зовс≥м? ’≥ба тепер ¤к? Ќеспод≥ванки вс¤к≥ можлив≥...
“а от на вулиц≥ б≥л¤ њхньоњ хати загуло й н≥би з≥дх!-нуло авто... јх, авто! ÷е теж не абищо Ч проњхатись ав-том, прошум≥ти в≥тром!...
 оли задеренчав спод≥ваний дзв≥нок, јгрипина јнтон≥вна Дпоб≥гла" в≥дчин¤ти, а ќксана ще раз, уже востаннЇ гл¤нула в дзеркало. √л¤нула Ч¶ ≥ з жахом тепер побачила те, чого не бачила й не спостерегла ран≥ш: н≥с показавс¤ њй трохи припухлим, немов п≥сл¤ плачу. њй здалос¤, що вона через такий н≥с загугн¤вить, ¤к об≥зветьс¤. ”хопила мерщ≥й пудреницю й махнула швиденько пухнатим по нос≥. ѕосм≥хнулась, оч≥ св≥нули золотими ≥скрами Ч ≥ знов заспокоњлась: то була т≥льки зорова омана, ота припухл≥сть, в≥д недостатнього осв≥тленн¤ в к≥мнат≥.
—в≥тло ж творило т≥льки обмежену сферу, над столом, головним чином, а по кутках сто¤ли привидами т≥н≥.
”в≥йшов поручник ¬аеилик, блискучий, до граничноњ сиаини поголений, напахчений, по-лицарському до вс¤ких послуг дам≥ готовий.
Чћожемо њхати, панночко ќксано! Ч урочисто допов≥в, ц≥луючи руку. Ч —амох≥д чекаЇ на вас.
√оворивши, в≥н блискав золотим зубом, мов жариною в рот≥, с¤¤в б≥л≥стю решти зуб≥в «нп≥д смол¤но-чорних вусик≥в. ≤ в≥д того його смагл¤ве лице н≥би засв≥чувалось.
“епер ќксана не пом≥тила н≥чого хижого в тих його зубах, навпаки Ч ц¤ його манера говорити њй подобалась.
јгрипина јнтон≥вна запросила гост¤ прис≥сти, мовл¤в, пок≥й ќксана од¤гнетьс¤. ѕоручник був с≥в, але, бачилос¤, з непослабною напруженою чуйн≥стю, щоб не пропустити ¤коњсь нагоди дл¤ лицарськоњ послуги дам≥. “ож скоро т≥льки јгрипина јнтон≥вна зн¤ла з в≥шака ќксанину бекешу, ¤к в≥н п≥дскочив ≥з свого ст≥льц¤, з вишуканим уклоном уз¤в у староњ ж≥нку тую бекешу ≥, роз≥п'¤вши ѓѓ на руках, чекав мит≥, коли можна буде покласти њњ панн≥ на плеч≥. ќ, так, цього не можна було заперечити: з нього був справжн≥й кавалер-лицар, людина доброњ Дзах≥дноњ" кульутри! ÷е ≥мпонувало ≥ матер≥, й дочц≥.
 оли ќксана од¤гла перед дзеркалом свою шапку-ку-банку ≥ зробила рух ус≥м т≥лом ≥з значенн¤м Дод¤гатись", поручник, ¤к на пружин≥, п≥дскочив до нењ, з роз≥п'¤тою на руках бекешею. ј ¤к панна видалила назад руки й гл¤нула кокетливо (так! так!) через плече на приЇмного тепер њй кавалера, в≥н спритним рухом обгорнув Ч од¤гнув бекешею пишне ќксанине т≥ло.
Ч ƒ¤кую! Ч сказала ќксана.
Ч ќ, прошу...
ѕерший ќксанин кокетливий погл¤д в його б≥к окрилив поручника, це в≥дбилось ≥ на його виду, ≥ в ус≥й його рухлив≥й ф≥гурц≥. ÷е ж був виразний знак над≥њ. ÷е був нат¤к на будь-що-будь непогану парт≥ю дл¤ нього. ÷е ж бо все таки св¤щенича родина, з певною культурою, а ,це не часто трапл¤Їтьс¤ на цьому Д—ход≥". ≤ од¤гатись ум≥ють, дарма що б≥дн≥. “а вже зовс≥м уподобалось йому, коли јгрипина јнтон≥вна подала йому загорнуте в легку хустку боа, щоб в≥н уз¤в до авта, на той випадок, ¤к у театр≥ ќксан≥ доведетьс¤ розд¤гтис¤.
«вичайно, доведетьс¤... ¬≥н сам наказав огр≥ти театр (це тепер не так легко), ≥ розд¤гтис¤ можна буде з самого початку. Ѕо ¤к≥ ж танц≥ в холодному прим≥щенн≥?
 оли молода пара виходила з к≥мнати, јгрипина јнтон≥вна перехрестила њх у дорогу. ѕроте њх сп≥ткала прикра пригода ще в дом≥. ” в≥тальн≥, через ¤ку вони проходили, був ћишко Ѕондаренко, довготелесий надолобень у кадетськ≥й ун≥форм≥, ≥ той ћишко н≥ з того, н≥ з сього кинув на њхню адресу:
Ч ј, украйонци! —амопер попер до мордописц¤... ≤ дурник зареготавс¤:
Ч. ’а-ха...
ѕоручник стенувс¤ нервово, але стримавс¤, зважаючи на ќксану. ќксан≥ до болю було соромно за брата-хул≥га-на, ≥ вона, н≥¤к не в≥дгукнувшись на його вибрик, похопилась перейти в≥тальню.
Ќадвор≥ морозний холодок приЇмно вдарив в обличч¤, защипав бадьоро за щоки.
ћ≥сто було занурене в темр¤ву, бо р≥дк≥ л≥хтар≥ розкидан≥ по вулиц¤х, не могли боротис¤ з н≥ччю, а б≥л¤ Ѕон-даренкового дому ≥ взагал≥ н≥¤кого св≥тла не було. Ѕуло також тихо. “≥ поодинок≥ рушничн≥ постр≥ли, що зр≥дка л¤скали у р≥зних районах м≥ста, т≥льки п≥дкреслювали тишу, не порушували њњ. “а й на ц≥ Дзвичайн≥" вже постр≥ли н≥хто не звертав уваги.
ќксана з св≥тла не зразу зор≥Їнтувалась Ч де авто. “е приЇмне њй тепер авто, що мало понести њњ в ¤кесь майбутнЇ “а ось ≥ воно. ѕринишкло чорненьким жучком у т≥н≥ паркану, чекаЇ. њњ чекаЇ, ќксану, њй така шана, не кожн≥й тепер це приступне!... ј все це разом Ч авто, незвичайний кавалер ЧХ австр≥йський старшина, незвичайно напахчений, ≥ бал наперед≥ Ч незвичайно хвилювало ќксану, зривало на крилах мр≥й. —упроти њњ буденного житт¤ це було щось таке, ¤к казка. ј вона була головна героњн¤ в ц≥й казц≥!
ѕоручник обережно п≥дтримав ќксану за стан, допомагаючи вс≥сти, ≥ вона п≥рнула у м'¤ке сид≥нн¤. —ам поручник зайшов з другого боку, с≥в пор¤д з нею. ≤ ќксана вперше в≥дчула в темр¤в≥ б≥л¤ себе його ≥нтимну близьк≥сть... в≥дчула його пахощ≥.
ѕоручник сказав рушати, шофер заскрегот≥в чимсь там у мотор≥, ≥ авто м'¤ко гойднуло з м≥сц¤. ј пот≥м зашум≥в повз вуха в≥тер, зашум≥в гостр≥ше, н≥ж, ќксана спод≥валась. Ќезабаром вони лет≥ли вже вниз ѕольовою, наче в чорну пр≥рву шугали, проколюючи њњ фарами авта, що п≥дскакувало на нер≥вност¤х бруку.
ќксан≥ в≥д незвички њхати автом завмирало серце, ≥ вона дов≥рливо тулилась до поручника, нав≥ть хапалась за його рукав, ¤к авто дуже вже п≥дкидало' або хилилось наб≥к на поворотах. ќсобливо страшно було на крут≥й —адов≥й.
Ч ќ, не хвилюйтесь, прошу вас! Ч заспокоював щасливим шепотом поручник. Ч ≤ван Ч досв≥дчений шофер.
ќксан≥ “епер ≥мпонувала його впевнен≥сть, чолов≥ча мужн≥сть, дарма що та мужн≥сть була досить неспод≥вана ¤к на його др≥бну постать. јле в≥н ум≥в зробити з себе щось багато значн≥ше за непоказний зверхн≥й вигл¤д, надолужував характером свою ф≥зичну непоказн≥сть.
≤з —адовоњ авто вињхало на р≥вний ≥ атерининський проспект (Дƒос≥ ц¤ ненависна назва", шепнув ќксан≥ поручник) ≥,_ повернувши л≥воруч, покотилос¤ до б≥лого, осв≥тленого п≥д козирком театрального п≥д'њзду.
Ѕ≥л≥сть ≥ осв≥тлен≥сть театру гостро контрастувала з чорною хмарою сумежного м≥ського саду, що його колись заснував запорожець √лоба, Ч сад був похмуро-мовчазний. * ньому, здавалось, тањлись ¤к≥сь небезпеки дл¤ ¤сно-веселоњ на ввесь проспект картини-“еатру. јле н≥ поручник, н≥ тим б≥льше ќксана, що так в≥рила тепер у Двсемогутн≥сть" цього старшини, напевно, не думали про будь-¤к≥ небезпеки. ¬они, ¤к ≥ вс¤ ≥нша публ≥ка, спрагла розваг ≥ спок≥йного в≥дпочинку, лет≥ли, ¤к т≥ н≥чн≥ метелики, на це привабливе св≥тло. —в≥домо ЂЇ хот≥лос¤ думати про небезпеки, так вони набридли...
 оли авто, востаннЇ гойднувши, спинилось край х≥дника, у зас¤гу св≥тла, поручник ¬асилик зграбненько вискочив з авта ≥ широко в≥дчинив дверц≥ дл¤ ќксани. Ѕудь-ласка, театр чекаЇ на панну ќксану!
≤ все оце св≥тло, ≥ вс¤ урочист≥сть, наготована в театр≥,
Ч усе спец≥¤льно дл¤ нењ ж таки, дл¤ панни ќксани...
≤ ќксан≥, улещен≥й, п≥днесено настроЇн≥й, притьмом заманулось, щоб ѓѓ в цей момент хтось ≥з знайомих побачив... ј особливо з знайомих д≥вчат... ќ, не одна ≥з них просто луснула б з досади, що не вона прињхала автом, у товари-ст≥ такого блискучого австр≥йського старшини...
“а б≥л¤ входу крутилась ¤кась невиразна публ≥ка, крутилас¤, сновигала сюди та туди, справд≥, ¤к т≥ н≥чн≥ метелики у св≥тл¤н≥й сфер≥. ≤ н≥ког≥с≥нько ≥з знайомих...
ѕоручник ¬асилик ум≥¤тно п≥дхопив ќксану поп≥д руку ≥ пов≥в њњ п≥д обстр≥лом заздрих погл¤д≥в публ≥ки; дехто
Ч це ќксана укм≥тила Ч нав≥ть голову задирав, щоб подивитись на пишну пару.
ј через ск≥лькись хвилин ќксана, залишивши бекешу й шапку в розд¤гальн≥, легка й окрилена передсмаком нового дл¤ нењ Дсв≥тського" усп≥ху, не входила, а випливала на блискучий паркет фойЇ, Ч ¤к та лебедиц¤ на чисте плесо озера. Ќесла легко своЇ молоде т≥ло, пишноту ¤сноњ коси, а плеч≥ њй окривало розк≥шне боа з ср≥бного лиса. Ќаче живий лис спочивав на њњ плечах, поклавши спок≥йно голову на њњ вигинисту спину.
—еред публ≥ки в фойЇ була майже половина в≥йськових, зокрема юнак≥в, зод¤гнених у козацьк≥ вбранн¤ (блакитн≥, не дуже широк≥ штани, син≥ куртасики, м'¤к≥ б≥л≥ шапки з червоними шликами, низько причеплен≥ шабельки-корти≥ки). ≤ ќксана зразу ж в≥дчула на соб≥ допитлив≥ дотики њхн≥х захоплених њњ вродою очей. Дќ, такоњ дос≥ ще не було тут! Ч бачилось, казали т≥њ оч≥. Ч ≤ де той галич-мен “аку красуню нагибав?"
“≥льки ж горда постава не дозвол¤ла ќксан≥ дивитис¤ наб≥к. √руди њй пов≥льно ворушили м'¤ке прикритт¤ Ч боа, оч≥ золот≥ли ≥скрами, в≥дсв≥чували вогн≥ люстер ≥з-п≥д стел≥. “≥њ вогн≥ багаторазово помножувались у високих ¤сних дзеркалах фойЇ, що в≥дсв≥чували у своњх прозорих глибинах також увесь св¤тковий рух публ≥ки.
ќксана, проход¤чи повз дзеркала, скошувала обережно оч≥ на т≥ глибини ≥ з задоволенн¤м бачила свою пишну постать у них. ќбертала також усм≥хнене лице й до свого кавалера, ≥ в його очах та вс≥й повед≥нц≥, теж ¤к у ¤комусь
дзеркал≥, знаходила п≥дтвердженн¤ своЇњ чар≥вливосте. ѕоручник же просто в'юном увивавс¤ б≥л¤ нењ, бр¤зкав острогами й шаблею. –емен≥ портупењ, що туго ст¤гала його стан, рип≥ли, ¤к в≥н вигинавс¤. Ќапомажене його волосс¤ лисн≥ло, в≥дсв≥чуючи св≥тла фойЇ.
- ћоже, панна ќксана звод¤ть ласкаво загл¤нути до
буфету? Ч запитав поручник, ¤к вони д≥йшли до к≥нц¤ фойЇ й опинилис¤ б≥л¤ входу до буфету.
Ќав≥ть буфет Ї? ќ, це надзвичайно!
“ак, нав≥ть буфет... ј ¤к же ≥накше? Ѕез буфету не було б повноњ краси вечора. ≤ поручник дав з'розум≥ти, що й тут не об≥шлось без його втручанн¤. Ѕо тепер же (Дпрошу вас") так≥ часи, що т≥льки в≥йськов≥ можуть щось добути й дл¤ буфету. ѕравда, буфет вийшов не дуже “о пишний, але Ї що з'њсти й випити. ™ гостреньке (Ддл¤ во¤к≥в, розум≥Їтьс¤"), але Ї й солоденьке дл¤ непитущих дам (Дхе-хе").
” буфетн≥й зал≥ людей було повн≥с≥нько, ≥ гуло, ¤к у вулику. ” пов≥тр≥ сиз≥в хмарою тютюновий дим, а самого буфету нав≥ть не видно було, Ч так його обступили.
ѕоручник ¬асилик знайшов незайн¤тий столик, посадив свою даму, а сам кинувс¤ мерщ≥й до буфету, пробиваючись боком кр≥зь юрбу, що досить шанобливо його пропустила. Дѕоручник ¬асилик, Ч сказав хтось неголосно, Ч начальник контррозв≥дки". ѕоручник перехиливс¤ до буфетника, щось там йому шепнув, ≥ це викликало в того на вусатому обличч≥ (настовбурчен≥, неслух'¤н≥ вуса) ц≥ле с¤йво влесливосте до такоњ важноњ персони.
«а ¤кусь там хвилину на стол≥ перед ќксаною були Дканапки", кусники торту ≥ пл¤шка солодкого вина. ¬ино, звичайно, т≥льки дл¤ настрою...
Ч ѕрошу не погербува'ти! Ч мовив поручник, наливаючи в келихи вина. Ч –екомендую насамперед канапочку.
Ч  анапачку? Ч засм≥¤лась ќксана. Ч ” нас на канапу с≥дають...
Ч ” вас с≥дають, а в нас њд¤ть, Ч в≥дпгурував тим же тоном, але з іал¤нтним жестом поручник. Ч ÷е ваш≥ бутерброди. ¬ластиво, це по-н≥мецькому, дарма що н≥мц≥ так ÷ього не називають. ” них це зветьс¤ Добкладений хл≥б". јле випиймо найперше!
¬≥н п≥дн≥с св≥й келих ≥ запропонував випити за зм≥цненн¤ њх≥ньоњ при¤зн≥. „и не так? ’ай панна ќксана не боњтьс¤: вино т≥льки солодке.
ќксана кивнула зг≥дливо головою ≥ перехилила в рот приЇмне солодке течиво. «разу ж ≥ в≥дчула, ¤к це течиво ўе вище п≥днесло ѓѓ на крилах. њй стало зовс≥м весело. ≤ смагл¤ве, майже Дчорне", ¤к у цигана, поручникове обличч¤ показалось њй ще приЇмн≥шим. „истенький маленький хрущик, але, справд≥, культурний, запоб≥глво-уважний, а ¤к на тутешн≥ кола Ч блискучий...
ѕоручник теж, либонь, в≥дчув силу випитого вина, його оч≥ засв≥тились вимовними ≥скрами, золотий зуб разом з б≥л≥стю решти зуб≥в приЇмно мигот≥в, ¤к в≥н см≥¤вс¤. ј см≥¤вс¤ в≥н тепер част≥ш, ¤к перше, ¤кось безпосередн≥ше. ≤ в мов≥ став невимушено-гом≥нкий. ѕ≥длив вина ще Ч ќксан≥ й соб≥... «апропонував тепер випити за любов м≥ж двома ≥стотами, не сказав: м≥ж ними, а взагал≥ м≥ж ж≥нкою й чолов≥ком, бо вона, мовл¤в, п'¤нить, ¤к ≥ вино...
ѕом≥ж столиками протовплювались ≥нш≥ пари, шукали м≥сць, бо навколо кожного столика сид≥ли люди, ¤к мухи навколо крапель меду. јле до поручника ¬асилика й ќксани не п≥дс≥дали: бо¤лись, мабуть, Дзач≥патись" ≥з ним, бо здеб≥льшого його знали, ¤к задираку. “а й австр≥йська ун≥форма трохи в≥дчужувала.  р≥м того, њхн≥й столик сто¤в збоку п≥д ст≥ною.
ј взагал≥ в зал≥ сто¤в гом≥н ≥ рух; лунав см≥х, ≥нод≥ й п'¤н≥ вугуки. ƒесь у протилежному в≥д нашоњ пари кутку озвавс¤ приЇмний тенор:
ќй, що-о ж бо то та ≥ за во-орон...
ѕрийшов ћишко Ѕондаренко ≥ зразу ж збив бучу, вимагаючи в буфетника гор≥лки. √оворив по-рос≥йському, т≥льки зр≥дка вставл¤в перекручен≥ украњнськ≥ слова, з ¤вним зам≥ром поглузувати з украњнськоњ мови. ÷е з його боку було досить необачно, бож атмосфера в зал≥ була така Дукрањнська", що т≥льки такий дурень, ¤к ћишко, м≥г не зважати на нењ. ≥ правд≥: на його пат¤канн¤ зразу ж звернули увагу. ¬≥д одного столика п≥дв≥вс¤, залишивши свою перел¤кану даму, уже п≥дпилий старшина. ≤шов поточуючись, зач≥паючись за ст≥льц≥, але простував пр¤мо до ћишка.
Ч “и чого тут, кацапська тво¤ морда, розор¤Їшс¤? Ч зарев≥в люто. Ч √еть в≥дц≥л¤, щоб ≥ дух тв≥й кацапський не смерд≥в тут!..
≤ виважив уже був руку, щоб зањх≥ати хул≥гана по вуху, але котрийсь ≥з тверез≥ших чолов≥к≥в перехопив тую руку, щоб не допустити до непотр≥бного бешкету.
ѕоручник ¬асилик хот≥в був кинутис¤ й соб≥ туди, але в цей час прийшов в≥йськовий патруль Ч двоЇ во¤к≥в у дубл¤нках (отже, з –еспубл≥канського коша). ќдин з них був високий юнак з мр≥йними очима Ч ¬асиль –оговенко.  оли в≥н проходив м≥ж столиками, око його впало на косу кольору стиглоњ пшениц≥, що невиразно щось йому пригадала. јле дуже роздивл¤тись у ц≥й зам'¤тн≥ н≥коли було. “а й св≥т цей був дл¤ нього такий далекий Ч ¤кась панна вищого товариства ≥ австр≥йський чи що старшина, що йому й на думку не могло спасти шукати тут когось близького, р≥дного...
« ¬асилем був його товариш ≥ друг ћарко ƒашкевич.
ѕ≥д≥йшовши до хул≥гана, хлопц≥ п≥дхопили його п≥д руки ≥, хоч в≥н опинавс¤, повели, ¤к не пишного, з театру. ƒехто нав≥ть ≥з публ≥ки п≥дштовхував його в спину...
¬еч≥р розпочав своЇю допов≥ддю украњнський соц≥¤л-демократ ≤саак ћазепа. Ќевисокий чолов≥чок за високим пюп≥тром. Ќ≥би сонний на виду, з заспаними очима. ≤ говорив не дуже гладко Ч затикувавс¤, видушуючи думки. јле те, що ¬асиль почув з його уст (вони з ћарком сто¤ли в зал≥ б≥л¤ входових дверей), було справжн≥м в≥дкритт¤м дл¤ нього.
Ќасамперед ¬асиль звернув увагу на його пр≥звище: Дћазепа". як у давнього гетьмана, отже, мабуть, ¤кийсь його нащадок. “а говорив в≥н уже не так, ¤к гетьманц≥! ≤ це багато важило: нов≥ часи не потребують повороту до старого. “епер ≥нше житт¤, ≥нш≥ в≥дносини м≥ж людьми, тому й Дукрањнц≥" мус¤ть бути ≥ншими, такими, ¤к ус≥ сучасн≥ культурн≥ народи, а не ¤кимись музейними, зор≥Їнтованими на 17-18 стор≥чч¤. „ерез те й у  иЇв≥ тепер ƒиректор≥¤ (¤к була колись за революц≥њ у ‘ранц≥њ) на чол≥ з великим украњнським письменником ¬олодимиром ¬инниченком. ≤ тому маЇ бути окликаний трудовий (а не ¤кийсь ≥нший!) конгрес, що репрезентуватиме ≥нтереси трудового народу Ч сел¤н та роб≥тник≥в. ≤ допов≥дач закликав Дгромад¤н" (а не Дпосполитих"!) св≥домо поставитис¤ до цих важливих вибор≥в.
ќксана сид≥ла пор¤д з поручиком ¬асиликом у передньому р¤д≥ ≥ б≥льше прислухалась до самоњ себе, до своњх переживань, н≥ж до того, що говорив промовець. ѕол≥тика Ч не ж≥ноче д≥ло... ѕол≥тика Ч нудьга, нец≥каве... ¬она тепер думала про те, до чого може довести њњ знайом≥сть ≥з поручником ¬асиликом. якщо в≥н запропонуЇ њй одружитись, не виключене, що вона не в≥дмовить йому. Ќе б≥да, ўо в≥н нап≥вчужинець тут. ¬она згодилас¤ б нав≥ть поњхати до √аличини, де в нього Ч в≥н казав Ч батько св¤щеником на сел≥, маЇ ¤кийсь маЇток. ќтже, це њй забезпечить майбутнЇ... јле ¤к довго говорить той нудний промовець! ћимрить... мимрить соб≥ п≥д н≥с. ≤ постать ¤кась с≥ренька, непоказна, од¤гнений теж погано. Ѕез краватки нав≥ть... « м≥сцевих, напевно. ≤ ¤к виг≥дно в≥д нього в≥др≥зн¤Їтьс¤ галичанин, що сидить об≥к нењ!
—кинула оком на поручник≥в проф≥ль: н≥с з горбинкою, гор≥шн¤ губа нањжена вусами... “рохи, правда, чудний ” своњй пихуватост≥...
Ч „и панночка хот≥ли щось сказати? Ч стрепенувс¤ п≥д ѓѓ погл¤дом поручник.
ќ, н≥, вона н≥чого не хот≥ла, вона т≥льки так гл¤нула...
Ќарешт≥ мимр¤-промовець доњхав своњми волами ≥ сказав Дтпрр!"
Ќеспод≥ван≥ дл¤ ќксани оплески р¤сно вкрили його слова-побажанн¤: Д’ай живе... хай"... ќсобливо щиро плескали т≥, що сто¤ли ближче до виходу. ѕлескав з ус≥Їњ сили й ¬асиль –оговенко. ѕлескав ≥ думав: Д«а таку -владу Ч украњнську й справедливу варто ≥ треба боротись"...
—в≥тло, заливши залю знов, дало в≥дпочинок слухачам. ”с≥ зарухались, закрутили головами, огл¤даючись, загули,, ¤к розтривожен≥ бджоли.
«ав≥су Ч два крутошињ лебед≥, симетрично намальован≥ ≥ в≥»÷≥¬≥л≥, ¤к старий гобелен, Ч наче хто вз¤в та й розпанахав ножем згори вниз, роз'Їднав тих лебед≥в, а тод≥ дв≥ п≥лки помалу розсунулись на два боки. ¬ажк≥ фалди ще трохи погойдались по кра¤х сцени, а пот≥м заспокоњлись, притулившись до 'тих крањв.
“а оч≥ публ≥ки зразу ж в≥д≥рвались в≥д тих фалд, щоб притьмом гл¤нути вглиб сцени. ј там ус≥ побачили прим≥щенн¤ державноњ установи, власне, приймальну к≥мнату —оф≥њ —л≥пченко, головноњ д≥Ївоњ особи в ¬инниченков≥й п'Їс≥ Дћ≥ж двох сил". Дѕросв≥т¤нськ≥" актори-аматори ставили т≥льки четверту д≥ю ц≥Їњ драми, з огл¤ду на малий час, бо мали ж бути ще танц≥.
¬еч≥р. Ќа стол≥ горить гасник. —оф≥¤,, в червон≥й косинц≥, ¤к репрезентантка б≥льшовицькоњ влади, приймаЇ делегац≥њ в≥д м≥сцевоњ людност≥. ќсь ув≥ход¤ть роб≥тники. ѕохмур≥, засмальцьован≥, чимсь незадоволен≥. —оф≥¤ до них весело, бадьоро (украњнською мовою): Дќтже, товариш≥, вс¤ справа в ваших власних руках". –об≥тник: Д“а це само собою... ј т≥льки: щоб т≥Їњ самост≥йноњ ”крањни тут ≥ духу не було... Ќам вона без ун≥ман≥¤"...
Ч ќт чорт≥в кацапура! Ч обуривс¤ хтось ≥з публ≥ки.
—оф≥¤, збентежена, по¤снюЇ, що справа не в самост≥йност≥, а в тому, що й рад¤нська влада визнаЇ украњнську мову на ”крањн≥... ≤ товариш Ћен≥н ще до революц≥њ писав...
Ч ≈ге, визнаЇ чорта лисого, Ч в≥дгукнувс¤ той самий голос ≥з публ≥ки. Ч ” —амарчику розстр≥люють ус¤кого, хто по-украњнському об≥зветьс¤...
–об≥тники не в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д своЇњ думки ≥ демонстративно виход¤ть, щоб шукати Дсправжн≥х товариш≥в", таких, що не розмовл¤ють Дпо-хахлацькому".
'”в≥ходить фабрикант Ѕ≥л¤нкевич ≥, апелюючи до украњнського патр≥отизму —оф≥њ (Дваш≥ товариш≥ все вивоз¤ть з ”крањни") просить залишити промислов≥сть у руках приватних п≥дприЇмц≥в... Ѕ≥л¤нкевич говорить кал≥ченою украњнською мовою.
-ћаЇ рац≥ю! Ч згодивс¤ з Ѕ≥л¤нкевичем активний гл¤дач-слухач.
“а —оф≥¤ в≥дмовл¤Ї, каже, що фабрики будуть передан≥ народов≥, що в≥н може працювати на своњй фабриц≥, ¤к фах≥вець т≥льки Ч не власник.
- ,,ѕравильно!" Ч подумав ¬асиль –оговенко. Ч ‘абрики Ч роб≥тникам, земл¤ Ч сел¤нам".
Ѕ≥л¤нкевич виходить, а натом≥сть —оф≥њн секретар (њњ брат “их≥й) упускаЇ групу сел¤н. —еред них один у салдат-ск≥й шинел≥, другий у кожус≥. “ой, що в шинел≥, забалакав перший, але заборсавс¤ в тенетах Дпанськоњ" мови ≥ н≥чого не сказав.
Ч ќто дурило! Ч гукнув голос у зал≥. Ч Дѕо-панському" захот≥в...
ƒумку сел¤нськоњ делегац≥њ висловив нарешт≥ сел¤нин у кожус≥. ¬≥н сказав≥, що хоч вони ус≥ Дболшовики", але прос¤ть Дгоспод товариш≥в" Дпрекратить слободу" та вс¤к≥ ≥нш≥ Дбезубраз≥¤". Ѕо нема Дспасен≥¤" в≥д т≥Їњ слободи"! “ам зар≥зали, там спалили, там об≥брали... Ќу, тай красно-івард≥йонц≥в чи не можна б повиган¤ть к чортов≥й матер≥ у њхню –асЇю?
Д÷е ж т≥, що ¤ з ними в —амарському л≥с≥ був, Ч подумав ¬асиль –оговенко. Ч —правд≥, Дп≥втора людського", ¤к каже д¤дько ≤ван.
—оф≥¤ н≥чого не врадила з сел¤нами ≥ в≥д≥слала њх до Дтовариша —авченка". јле розмови з делегац≥¤ми показали њй, у ¤кому клубку суперечностей вона, украњнська ≥нтел≥гентка, що п≥йшла з б≥льшовиками, опинилась. ѕ≥шла вона з ≥дейних мотив≥в Ч щоб визволити украњнський народ всеб≥чно Ч нац≥онально, соц≥¤льно й морально, бо так≥ гасла оголосили були щодо ”крањни б≥льшовики. ÷ей Дклубок" дл¤ —оф≥њ зб≥льшуЇтьс¤, ¤к до приймальноњ вход¤ть ,,справжн≥ товариш≥" Ч —ем¤нн≥ков ≥ —орок≥н. њх теж нервуЇ —оф≥њна украњнська мова, хоч це кер≥вн≥ б≥льшовики, ≥нтел≥генти. —орок≥н з цин≥змом признаЇтьс¤, що то в≥н закрив зал≥зничну украњнську школу ≥ спалив украњнськ≥ п≥дручники. ÷≥ Дсправжн≥ товариш≥" не дов≥р¤ють ≥ њй, приховують в≥д нењ важливу зв≥стку про наступ на м≥сто гайдамак≥в.
«надвору чути дедал≥ б≥льшу стр≥л¤нину. ¬б≥гаЇ група б≥льшовик≥в, що в≥дступають перед наступом гайдамак≥в. Ќе мавши ≥ншого виходу, вистрибують у в≥кно...
Ч јга! Ч загальна рад≥сть у зал≥. ќплески.
¬б≥гаЇ —оф≥њн брат-б≥льшовик (“их≥н), стурбований, наглить ≥ —оф≥ю, щоб т≥кала. “а вона в≥дмовл¤Їтьс¤, борсаючись у тенетах суперечностей: Дукрањнц≥" вважають њњ зрадницею, б≥льшовики теж недов≥р¤ють. ¬она Дроз≥п'¤та" м≥ж цими двома силами...
Ч Д„и не таке й моЇ становище?" Ч подумав ¬асиль –оговенко, в≥дчуваючи, ¤к щось болюче п≥дступило йому до горла. Ч Д“ам, у л≥с≥, з своЇю любов'ю до ”крањни, ¤ був чужий, Ћуканько зизим оком мене накривав, ≥ тут, мабуть, мен≥ буде не краще... ”же ж ≥ тут ¤ можу висловлювати свою щир≥сть т≥льки в ≥нтимному щоденнику"...
Ќе переконавши —оф≥њ, “их≥н в останню хвилину вистрибуЇ в в≥кно. ј знадвору гупають у двер≥, нарешт≥ двер≥ тр≥щать Ч ≥ до приймальноњ вдираютьс¤ Дукрањнц≥": —о-ф≥њн батько Ч старий —л≥пченко (в украњнському козацькому вбранн≥, ¤к “арас Ѕульба), його з¤ть ѕанас, що любить њњ (хоч одружений з ѓѓ сестрою) ≥ Дв≥льн≥ козаки"...
” зал≥ гучн≥ оплески, вигуки: Д—лава!"
—л≥пчЇнко:
Ч Д’лопц≥, див≥тьс¤, це мо¤ дочка-зрадниц¤, б≥льшовичка. я њњ породив, ¤ њњ й уб'ю"... Ќаставл¤Ї рушницю. ѕанас зл¤кано хапаЇ його за руку, просить не робити цього: вона, мовл¤в, помилилась.  аже, що —оф≥¤ прилюдно зречетьс¤ б≥льшовизму, скаже, що вона помил¤лась. јле —оф≥¤ в≥дмовл¤Їтьс¤ Дка¤тись". —л≥пчЇнко: ДЌу, от, бачите"... —мерть зрадниц≥!"
—оф≥¤ стоњть б≥л¤ ст≥ни, закинувши голову ≥ розставивши, ¤к на розп'¤тт≥, руки.
ƒо приймальноњ в-б≥гаЇ —оф≥њна мати, стара —л≥пченчиха, стаЇ м≥ж батьком ≥ дочкою. Ч ДЌе дам! Ќе дам! Ќе дам!,,
ѕанас пропонуЇ залишити —оф≥ю насамот≥, щоб вона подумала. Ѕатько п≥д натиском матер≥ й ≥нших п≥ддаЇтьс¤, ≥ вс≥ виход¤ть. « в≥кна висовуЇтьс¤ “ихонова голова ≥ шепотом кличе —оф≥ю т≥кати.  аже, що њњ чекаЇ •р≥нбері (що претендуЇ на њњ любов, але вона його не любить). —оф≥¤ в≥дмовл¤Їтьс¤ т≥кати, т≥льки просить дати њй револьвер, н≥бито дл¤ самооборони. “ой даЇ й зникаЇ. —оф≥¤ ховаЇ револьвер у пазуху.
«нов ув≥ходить батько й ≥нш≥ Дукрањнц≥". —л≥пчЇнко г ДЌу, надумалась?"
—оф≥¤ вихоплюЇ револьвер, приставл¤Ї до свого в^≥ска й стр≥л¤Ї. ћати з криком падаЇ на мертву дочку. —л≥пчЇнко (Дтихо, розгублено"): ,,0тит'ак, значить"... ѕанас безсило спираЇтьс¤ на ст≥л. «а в≥кном криваво, ¤сно пала пожежа ≥ щораз 'ближче чути сп≥в козак≥в Дяк злет≥лись орли чайку р¤тувати" та рад≥сн≥ крики народу: Д—лава! —лава!"...
≤ враз десь ≥з балькону розтинаЇтьс¤ другий постр≥л, болючий, ¤к розрив нерв≥в. Ќад головами публ≥ки свиснула гадючим свистком кул¤ ≥ застр¤ла десь над сценою; зв≥дти
посипавс¤ тиньк.
Ѕурею в≥йнула пан≥ка. ’то? ўо? «в≥дки стр≥л¤ють? Ћюди позскакували з м≥сць, але н≥хто не знав, куди т≥кати. √≥стерично-голосно крикнув ж≥ночий голос. Ќа балькон≥ зчинилась боротьба: л¤сь! л¤сь!...
ѕоручник ¬асилик кинувс¤ й, соб≥ туди, з притиском шепнувши ќксан≥, щоб не рушала з м≥сц¤. ≤ ¤к в≥н це казав, уже навсто¤чки, схилений до нењ, ќксана знов побачила хижий вишк≥р його зуб≥в...
јше публ≥ка досить швидко утихомирилась. ’тось ≥з в≥йськових гукнув з балькону, щоб заспокоњлись, бо, мовл¤в, хул≥гана приборкано. ѕоручник ¬асилик повернувс¤ до ќксани. ¬и¤вилось, що це знов ут¤в штуку ћишко Ѕондаренко. “епер його заарештовано, ≥ вже не випуст¤ть, поки в≥н, поручник ¬асилик, не допитаЇ його, не з'¤суЇ, в чому справа. як т≥льки звичайне хул≥ганство, то в≥н Ч так приоб≥ц¤в ќксан≥ Ч випустить його. –ади нењ т≥льки Ч п≥дкреслив. ≤ в≥д його хижого вишк≥ру вже не залишилос¤ й сл≥ду, в≥н при¤зно посм≥хавс¤, блискаючи золотом зуба.
“им часом важк≥ п≥лки зав≥си зсунулис¤, несучи круто-шињх лебед≥в одного одному назустр≥ч; закрили сцену. —в≥тло залило залю. ѕо публ≥ц≥ п≥шої заспок≥йливо-мирними струмочками загальний гом≥н, ≥ люди, заворушились, знов почали виходити до фойЇ, до буфету.
јле картини, баченоњ на сцен≥, не можна було легко викинути з голови: це ж була страшна правда про трагед≥ю ”крањни.
“анц≥! яка це вт≥ха дл¤ тих, що њхн≥ сили ще т≥льки розгойдуютьс¤ дл¤ житт¤, Ч дл¤ молодих, бадьорих, жад≥бних руху! якими мр≥¤ми наповнюЇ њхню у¤ву гойдливий ритм вальса, несучи в недов≥дому далеч≥нь, що вабить невловним видивом щаст¤, радощ≥в, любови!... Ќевловне видиво... ќсобливо тепер, коли нав≥ть у театр≥ стр≥л¤ють по-справжньому... “ож, мабуть, не в одному серц≥ радощ≥ м≥шалис¤ з острахом... „и пощастить хоч наблизитись до чар≥вного видива?
—хована десь б≥л¤ сцени в≥йськова духова оркестра схитнула, кинула в залю, зв≥льнену в≥д ст≥льц≥в, перш≥ звуки вальса ДЌад хвил¤ми ƒунаю". Ќизькими, спок≥йними хвил¤ми полинули ц≥ гойдлив≥ звуки поп≥д ст≥нами зал≥, проймаючи потужним ритмом скупчену там публ≥ку (хто сид≥в, хто сто¤в; але вс≥ тиснулись, щоб дати б≥льше м≥сц¤ дл¤ танц≥в). ≤ той ритм кликав, ритм ≥рвав кожного з м≥сц¤...
јле середина зал≥ була ¤кийсь час порожн¤, немов пустел¤ без житт¤, без руху. Ћюди наче бо¤лись ≥ще пов≥рити заздрить на краплину недос¤жного кавалера.
близькому щастю. ј ¤к ¤кийсь хул≥ган, що притањвс¤ десь на балькои≥, в≥зьме та й стрельне у перших в≥дважних? ѕозаздрить на краплину недос¤жного дл¤ нього щаст¤. јбо щоб нагадати про смерть ≥ в≥йну, що чигають саме на таких, ¤к тут з≥брались, Ч молодих, бадьорих, жад≥бних щаст¤...
“а от з-пом≥ж публ≥ки таки виприснула) одна пара. ≤ закрутилас¤ посеред зал≥, ¤к самотн≥й вихорець у пустел≥ перед самумом. ќдна пара, а ≥нш≥ т≥льки дивились. јле вальс не вгавав, кликав потужно своњм тритактовим ритмом: раз-два-три, раз-два-три... ќдин веселий юнак у блакитних штан¤х, синьому куртасику й пухнато-б≥л≥й шапц≥ вискочив сам ≥, диригуючи руками, об≥ймаючи у¤вну партнерку, закрутивс¤, завихрував. ј його шличок ¤зиком червоного полум'¤ зал≥тав у пов≥тр≥, п≥дкреслюючи ритм≥чне: раз-два-три...  ликав. ≤ не втерп≥ла ¤кась теж весела ж≥ноча постать, сама полинула до нього Ч переб≥гла при очах сотень людей через порожн≥й ще прост≥р зал≥, впала ювако≥в≥ в об≥йми, виповнивши њх реальним в≥дчутт¤м ритм≥чного щаст¤... “ак закрутилос¤ вже два вихори в зал≥-пустел≥. “а потужна сила унаочненого ритму незабаром пот¤гла й ≥нш≥ пари, що стали випурхувати з публ≥ки одна за одною, включаючис¤ в загальне вихровальсуванн¤, зливаючи окрем≥ вихор-дд в суц≥льний самум танцю...
≤ в≥йнув непереможною силою той самум, вим≥таючи ≥-п≥д ст≥н майже всю публ≥ку, залишаючи там т≥льки ого-≥ен≥ к≥ст¤ки ст≥льц≥в... ≤ загойдалась у ритм≥чному вир≥ гу-ца людей, злитих в одному в≥дчутт≥ щаст¤, духового в≥д-гочинку й розваги... –аз-два-три... –аз-два-три...
Ч „и см≥ю просити панночку на вальчик? Ч перегнув-:¤ блакитно-гарним коником-стрибунцем поручник ¬асилик ќксани, що сид≥ла на ст≥льц≥, ¤к на жарив≥, готова що-вилини п≥дкоритись всепотужн≥й сил≥ ритму.
ќксана р≥вно звелас¤, зсунула з пл≥ч боа, лишивши його а ст≥льц≥, ≥ поклала руку на трохи низьке дл¤ нењ плече авалера. ¬ичекавши момент, коли можна буде включитис¤
загальний ритм, вони п≥рнули в завихрену гущу, потонули
ритм≥: раз-два-три... –аз-два-три...
Ќе зважаючи на малий зр≥ст, поручник ви¤вивс¤ доб-им танцюристом. јж дивно було, ¤к в≥н, ≥з своњми малими мами, увихавс¤ в танц≥, просто Дносив" свок> партнерку
пов≥тр≥. ¬одночас говорив. √оворив про те, що вже само просилось на ¤зик. јле
цим разом починаЇ; здалека... ќт чи пригадують панна ксана њхнЇ перше знайомство? ÷е було в украњнськ≥й кни-≥рн≥ Д—лово"... –аз-два-три... ѕанночка спитали його про становище в —амарському пов≥т≥... –аз-два-три... „и можна запитати, чому де панночку ц≥кавило? –аз-два-три... “а поруччников≥ хот≥лос¤ почути, що це був дл¤ нењ т≥льки ив≥п дл¤ знайомства з ним. ќксана не повинна була б ≤? √¤ти це пр¤мо, а “ак ¤кось дати зрозум≥ти. “а ќксана пригадала справжню причину Ч пекучу ще тод≥ дл¤ нењ потребу дов≥датись про долю мр≥йноокого повстанц¤, ≥ зашар≥ла¤ї, ¤к тро¤нда... ќй т≥ дв≥ велик≥ Дсльозини з траг≥чним блиском"!  раще б про них тепер не згадувати!
ѕоручник ќксанине почервон≥нн¤ зрозум≥в на свою користь ≥ ще вище полет≥в на крилах свого чутт¤, ще завз¤т≥ше закрутивс¤ в вальс≥. –аз-два-три... –аз-два-три...
ќксана сказала, щоб приховати те своЇ почервон≥нн¤:
- “а то ж наш пов≥т, ¤ там виросла...
ќтак пак! ÷е поручника трохи розхолодило. ѕроте вир≥шив говорити р≥шуче... „и хот≥ла б панночка ќксана, щоб в≥н сказав про своЇ перше в≥д нењ враженн¤? “ак? ўо? “о в≥н скаже... “аке, ¤к в одн≥й поез≥њ молодого й талановитого украњнського поета ѕавла “ичини: Дя р≥дну стр≥в".,. ≤ потиснув њй руку, н≥би дл¤ того, щоб упевнен≥ше вести в танц≥. јтож, почутт¤ р≥дности до нењ прокинулось у нього тод≥ зразу... ќт таке, наче давно вже знав, бачив ц≥ оч≥ ле-реливно-велено-блакит¤≥, чув грудний, трохи глухуватий голос ≥ заразливо-дз≥в≥нкий см≥х... ј пот≥м пров≥в додому ≥, звичайно, невипадково бував у них... –аз-два-три... –аз-два-три... ≤ коли б панн≥ ќксан≥ це не було неприЇмне, в≥н би хот≥в над≥¤тись на њњ прихильн≥сть до нього... ѕросить про це також сказати й њњ шановн≥й матус≥...
“епер ќксану пон¤ло почутт¤ ¤коњсь буйноњ радосте. ÷е ж уже була виразна перемога, це вже було те, без чого њй було б просто нец≥каво жити. њњ несли в танц≥ вже не так руки верткого пана поручника, ¤к власн≥ крила, до ¤ких т≥ руки були т≥льки допом≥жним додатком. ѕравда, вона не могла б сказати ще й тепер, чи цей сухорл¤вий, з цигану-ватим обличч¤м чолов≥к був њй довподоби, але на безлюдд≥ й ’ома Ч чолов≥к. ÷е все таки краще, ¤к н≥кого...
... јвжеж, ≥ њњ мамус≥ щоб сказала, бо в≥н маЇ ц≥лком
поважний зам≥р...
Ч јх, до чого тут т≥ патрул≥!? Ч раптом прикро поморщивс¤ поручник ≥ кивнув головою в куток, де на зв≥льненому в≥д публ≥ки м≥сц≥ сто¤ло двоЇ молодих во¤к≥в у дубл¤нках, з рушниц¤ми через плеч≥. Ч —к≥льки тут озброЇних в≥йськовик≥в, а “ой настирливий отаман √оробець ще й своњх хлопц≥в понасилав сюди... “≥льки псують в≥дпочин-
ковий настр≥й...
ќксана й соб≥ гл¤нула в той б≥к, але т≥льки мигцем, неуважно, бувши заглиблена в своњ власн≥ переживанн¤. Ќу, ўо ж, во¤ки та й год≥, вони њй не зав≥ажають... “а один з тих во¤к≥в похитнувсь в≥д того ѓѓ погл¤ду, ¤к в≥д фатального вдару, похитнувс¤ ≥ нав≥ть рукою вхопивс¤ за ст≥ну, щоб не впасти. —ерце тьохнуло так, немов аж п≥дкинуло ним. ќтака страшна зустр≥ч п≥сл¤ довгоњ розлуки! Ћеле, отака зустр≥ч...
¬асиль –оговенко п≥знав свою Ч не свою тепер ќксану! “у дорогу д≥вчину, що ѓѓ в≥н тепер повинен обминати! “а ще й в об≥ймах того, хто спец≥ально стежить за такими злочинами, ¤к той, що т¤жить над ним, ¬асилем, недавн≥м нев≥льним б≥льшовиком, Ч в об≥ймах начальника контррозв≥дки! ќтерп ус≥м т≥лом, а оч≥ тремтливо1 т¤глис¤ туди, де в гущ≥ танцювального самуму плавала пишна коса кольору стиглоњ пшениц≥...  оса ≥, мабуть, по-давньому чар≥вн≥ оч≥ русалки...
Ч ’од≥м, ћарку, зв≥дси, Ч озвавсь потиху до товариша.
Ч „ого? Ч здивувавс¤ той. Ч “об≥ не ц≥каво дивитись, ¤к танцюють?
¬асиль мовчки п≥шов ≥з зал≥, ћарко Ч за ним...
јле тут раптом сталось жахливе: будинком театру струснув близький вибух. ќдин Ч ≥ зразу ж другий... √ррр-ах... ах... ах... «адзвен≥ли шибки десь угор≥, посипавс¤ тиньк.
ўо таке? «в≥дки? Ќе гр≥м же на початку с≥чн¤?
—ама собою вмовкла оркестра, болюче урвавши ритм вальса, ≥ вальсуюча юрба, ус≥ њњ вертк≥ вихори спинилис¤ на п≥воберт≥... «авмерли...
Ч ÷е з гармати! Ч гукнув хтось перел¤каним голосом у тиш≥.
Ч ќй, Ѕоже! Ч верес≥кнув ж≥ночий голос.
≤ вже не бурею, а гураганом схопилась пан≥ка. ”с≥ кинулись до виход≥в, л≥зли потоптом одно на одного. Ѕезладн≥, тривожн≥ крики: Д≤ване, де ти?" Ч Д√рицю, сюди!" Ч Дќй, задушили"... ≤ за ¤кусь там мить подмух смертельного страху вим≥в усю залю Ч публ≥ка вже г≥стер≥ичво билас¤ в фойЇ, у вестибюл≥.
ѕоручник ¬асилик скинув одн≥Їю рукою безв≥льну ќксанину руку з свого плеча, а другою хапливо в≥дст≥бав кобуру. ќксана в≥дчула й бачила перел¤каними очима, що –«'ки йому трусились, —ухе його обличч¤ загострилось напруженою пильн≥стю, хижо гостро-блискучим погл¤дом нањжилось, наче в≥н приготувавс¤ стрибати'. ј з-п≥д п'¤≥вок-вусик≥в св≥нув знайомий њй вишк≥р зуб≥в. ѕот≥м в≥н кинув ќксану, вискочив на сцену й закричав до насправд≥ вже порожньоњ зал≥, щоб публ≥ка не товпилась безглуздо, бо будуть жертви. јле його голос прозвучав, ¤к комариний писк у бурю.
Ч ¬≥йськов≥ до мене! Ч наказав ≥ вистр≥лив у стелю. јле могутн≥й, двиготливий ≥ ще ближчий вибух гарматн¤ заглушив цей його постр≥л. «давалось били пр¤мо по театров≥.
Ќатовп у вестибюл≥ натиснув на двер≥, кожне л≥зло наосл≥п, утративши притомн≥сть. ƒвер≥ затр≥щали...
Ч ћахн≥вц≥ наступають з јмура! Ч гукнув чолов≥чий
голос десь у двер¤х.
Ч ќ-о-о! Ч гув розпачливо натовп...
ѕоручник ¬асилик стрибнув ≥з сцени. ƒо нього б≥гло дек≥лька юнак≥в у козацьких убранн¤х, але фактично беззбройних, бо з самими шабельками-кортиками при боц≥. ѕоручник зиркнув на них, а тод≥ махнув зневажливо рукою: мовл¤в, Д≥д≥ть соб≥, з вами не навоюЇш"... ј пот≥м ухопив задерев'¤н≥лу з перел¤ку ќксану за руку. ” прав≥й руц≥ тримав наган.
Ч ј боа? Ч роззирнувс¤ тривожно по порожн≥й зал≥. Ч ƒе ваш лис?
ДЋис" лежав не на ст≥льц≥, а дол≥, н≥би його здмухнув
бурев≥й пан≥ки.
ѕоручник вхопив Длиса", а пот≥м владно пов≥в ќксану не пр¤мо до виходу, а в фойЇ, де вже було теж порожн≥с≥нько. Ќ≥чого њй не говорив, а т≥льки в≥в. ¬≥в, а сам зиркав на вс≥ боки, з отим хижим вишк≥ром зуб≥в, шукаючи, либонь, легшого виходу чи запоб≥гаючи можливому нападов≥. ќксана й не зчулась, ¤к вони опинились у розд¤гальн≥, майже порожн≥й, бо багато людей ≥ од¤г покидали: житт¤ дорожче. ѕоручник безцеремонно розштовхав тих небагатьох, що тут метушились, не знаючи, що робити Ч шукати од¤г чи т≥кати; перескочив бар'Їр ≥, мотаючись на вс≥ боки, перекидаючи чуже, знайшов ќксанину бекешу й свою шинелю. ћиттю од¤гнув свою п≥дзахисну, що слух'¤но й дов≥рливо горнулась до нього ¤к до Їдиноњ своЇњ опори, ≥ обс≥Ї вже в≥льно Ч бо публ≥ка порозб≥галась Ч вискочили на
вулицю.
јвто ст≥о¤ло на своЇму м≥сц≥. ≤ван, з револьвером у руках, нетерпеливо чекав на свого начальника.
ј з-за ƒн≥пра з важким кихкотом, по≥визкуючи, лет≥ли гарматн≥, вибухали й осв≥тлювали н≥ч. ћахн≥вц≥ били не по театров≥, а по близькому в≥д театру ќзерному базар≥ “ам уже палали ¤к≥сь буд≥вл≥, з лускотом сипл¤чи ≥скрами в високе, морозно-зор¤не небо. « жахливою прозор≥стю (близько!) торохт≥ли скоростр≥ли, трохи чи не по цей уже б≥к мосту. јле то ще могла бути т≥льки слухова омана Ч щодо такоњ близькости, через те що луна повторювала в м≥ст≥, в лункому пов≥тр≥ т≥ постр≥ли. Ќ≥би гор≥хи в бл¤шан≥й посудин≥ пересипала, перегортала.
«а одну мить авто з≥рвалос¤ з м≥сц¤ ≥ п≥рнуло в темр¤ву близькоњ —адовоњ. њхали в≥д бою геть Ч нагору, мотор з великою напругою гув, гув, ¤к незадоволений джм≥ль, перемагаючи оп≥р крутого узвозу.
ѕрощаючись з ќксаною, поручник шепнув њй:
Ч ўо б не сталось, ¤ вас не забуду...
 оли ќксана ускочила в хату (њй швидко в≥дчинили), до нењ кинулись Ч мати, д¤дина, д¤дько. ¬с≥ були на ногах, повд¤ган≥, дарма що вже була друга година ноч≥. ѕерел¤кано розпитували: що таке? хто стр≥л¤Ї?
Ч ћахн≥вц≥... анарх≥сти...
Ч ћахн≥вц≥?!
”с≥ вже чули про гул¤йп≥льського Дбатька ћахна", але н≥коли не думали, що в≥н може на т'аке велике м≥сто напасти. (ƒо реч≥, мабуть, так, ¤к ≥ контррозв≥дка поручника ¬асилика). „ули про ћахна, але чого в≥н хоче, ¤ка йо≥го Дпрограма", Ч про це н≥хто н≥чого не м≥г сказати.
—тривожена, перел¤кана, ќксана хапливо опов≥дала про те, що1 було в театр≥...
Ч ј де ж ћишко? Ч згадала раптом ќльга ѕилип≥вна. Ч „и ти йо≥го там не бачила, ќксано?
Ч ћишка заарештовано...
Ч як?!
Ч ’то?!
Ч «а в≥що?
-Ч Д”крањнц≥". ¬≥н вистр≥лив у театр≥... Ќапивс¤ п'¤ний. ќдин раз вивели були, а в≥н знову зайшов Ч ≥ вистр≥лив...
’ижою шул≥кою визв≥рилась д¤дина на ќксану, захищаючи своЇ шул≥чен¤... Д”крањнц≥"!... ÷е вона з ними водилас¤... ’ай тепер наступають махн≥вц≥! “ак њм ≥ треба, тим Дукрањнц¤м"! ќ, ¤к вона њх ненавидить! Д“ре-аба!" Ч перекривила. Ч Д огутн¤ нещасна! ”крањни захот≥ли!... ќт махн≥вц≥ њм покажуть ”крањну"...
«давалось, вона кинетьс¤ на д≥вчину з к≥гт¤ми. ќксану затулила собою мати.
Ч “а чим же д≥вчина винна? Ч обережно запротестувала јгрипина јнтон≥вна, бо¤чись розпалювати сварку. Ч  оли ж в≥н напивс¤ та вистр≥лив... ћ≥г же й убити когось...
ќльга ѕилип≥вна вже з≥рвалас¤ з припону.
Ч Ќе винна? ј хто принадив сюди галичанина? „ого в≥н унадивс¤ ƒќ нас? ј тепер прийде нова влада та й скаже, що ми вс≥ Дукрањнц≥". ƒумаЇте, сус≥ди не бачили, ¤к сало приносив?...
Ч- “а й ти ж брала...
Ч ДЅрала, брала"... якби ви не принадили, то й ¤ б не брала... ¬и мене п≥двели на це. ≤ хлопц¤ в≥дбили в≥д хати, йому ж ≥ куточка дома не було... ’оч не хочеш, нап'Їшс¤, ¤к таке дома...
ќксана, ухопившись за мат≥р, ≥з жахом дивилась на д¤дька. Ѕачила, ¤к кошлат≥ його брови насунулись хмарами на оч≥, розкустране волосс¤ настовбурчилось, борода гострим 'клином наставилась уперед...
≤ враз д¤дько ¤к не грюконе кулаком по стол≥. јж гасник п≥дскочив, а скло бр¤знуло й розскочилось на скалки. ƒи¤кон ревнув щось не своњм голосом ≥ став б≥гати по хат≥, хилитаючись довгою постаттю в р¤с≥ у тремтливому й чадному тепер, схожому на гнилу кв≥тку, св≥тл≥ гасника.
јле черговий близький вибух гарматн¤ заглушив цей його рев. Ўибки в в≥кнах забр¤≥жчали, у щ≥лини в≥конниць заблискала спалахами блискавки недалека пожежа.
”с≥ принишкли з л¤ку. “≥льки ди¤кон дал≥ б≥гав, поЇний несамовитоњ лют≥, згинаючись довготелесою постаттю, матл¤ючи довгими рукавами р¤си. «ачепив ногою й перекинув табуретку, що сто¤ла б≥л¤ столу. —тук, в≥д њњ пад≥нн¤ под≥¤в на людей майже '“ак, ¤к новий вибух гарматн¤.
Ч „ого йому треба було напиватись?! Ч скрикнув у загальн≥й тиш≥ ди¤кон. Ч «акатую, ¤к попадетьс¤ в руки! Ћють його така була страшна, що ж≥нки вмить об≥рвали свою сварку. ќксана з мат≥р'ю кинулись до своЇњ к≥мнати.
јле вже аж до ранку н≥хто в дом≥ не спав: прислухались, напружен≥ страхом, до безугавноњ стр≥л¤нини, вибух≥в, татаканн¤ скорюстр≥л≥в, до блиск≥в пожеж, що розпанахували н≥ч.
“ри дн≥ гатили махн≥вц≥ з гармат ≥з-за ƒн≥пра по ќзерних р¤дах, а часом с¤гали й дал≥, б'ючи без нац≥люванн¤ по вигнут≥й с≥длом панорам≥ м≥ста. Ќ≥би розкладали тими постр≥лами вогнища, що розцв≥тали вноч≥, ¤к велик≥ пекельн≥ кв≥ти, ≥ бл≥дли вдень, завидна. ≤з самих же ќзерних р¤д≥в залишились уже т≥льки обгор≥л≥ ст≥ни, т≥ задимлен≥ руњни 礤ли чорними ранами вирв та вигор≥лих в≥кон; з де¤ких ≥з тих д≥рок кур≥в ще дим, спок≥йно, звивистими гадюками виповзаючи вгору...
јле тепер, на четвертий день, уранц≥, б≥й точивс¤ вже в самому м≥ст≥, ≥ б≥льше д≥¤ли рушниц≥, скоростр≥ли та ручн≥ гранати, а гармати мовчали.
ћахн≥вц≥ наступали разом з б≥льшовиками. ¬ноч≥ вони пустили з јмура через м≥ст поњзд-порожн¤к, а поки  ривошликов≥ козаки поралис¤ б≥л¤ нього, розбитого в тупику, пустили панцерний поњзд ≥з в≥йськом, ≥ те в≥йсько, сел¤ни та матросн¤, напали майже ззаду на –еспубл≥канський к≥ш, що пильнував гор≥шнього поверху моста.
≤ становище дл¤ Дукрањнц≥в" ставало дедал≥ скрутн≥ше. √оробець мусив в≥дступити з мосту, на ѕров≥антську вулицю...
” ц≥й заплутан≥й ситуац≥њ поручников≥ ¬асиликов≥ треба було знайти штаб –еспубл≥канського коша. ј ¤к це був район, де њхати автом посеред вулиц≥, п≥д обстр≥лом, уже не можна було, то в≥н подавс¤ п≥шки.
Ч Дј т≥льки де ж це наш≥, шл¤к би його трафив?!" Ч подумав тривожно. Ч ћусили б бути десь тут"...
≤ в≥н поб≥г униз поп≥д парканами Ўирокоњ в напр¤м≥ до  атерининського проспек≥ту, де ще, на його думку, м≥г бути отаман √оробець ≥з своњми хлопц¤ми. Ѕ≥г, трохи прихилившись та п≥д≥бравши поли шинел≥. ј кул≥ аж висп≥вували в чистому сон¤чно-морозному пов≥тр≥ Дп≥знього сн≥данн¤", цвьохали батогами вздовж, справд≥, Дширокоњ" ву-лиц≥,по друг≥й нор≥њ ¤коњ починавс¤ ќзерний базар: ф'ю-у... ф'ю-у,.. , .
–аз-у-раз л¤скали постр≥ли з рушниць, кул≥ висвистували, а хто стр≥л¤в ≥ зв≥дки, год≥ було добрати. ƒесь дал≥, л≥воруч, очевид¤чки, б≥л¤ вокзалу вр¤ди-годи Дмирно" татакав скоросшр≥л, Ч об≥зветьс¤ й замовкне, а те татаканн¤ понесе дал≥ луна: ах-ах-ах... “ам же час в≥д часу стукали Ддерев"¤н≥" молотки ручних гранат: очевид¤чки, б≥й точивс¤ на близьк≥й в≥дстан≥. јле здал¤, з Ўирокоњ, б≥й видававс¤ майже веселим, чимсь таким, ¤к стр≥л¤нн¤ дл¤ розваги, приЇмноњ такого гарного сон¤чно-морозного дн¤. “≥льки ж ≥ в такому Двеселому" бою ¤кась випадкова кулька могла ненароком дзьобнути, ≥ тому поручник ¬асилик пригинавс¤...
Ч јга, он де вони!
÷≥ слова поручник ¬асилик вимовив уголос, просто таки зрад≥вши, що нарешт≥ знайшов своњх. ѕоб≥г у напр¤м≥ рогу Ўирокоњ й проспек≥ту, зв≥дки на мить вигулькнув був во¤к у жовт≥й дубл¤нц≥.  рутнувс¤ за р≥г останнього бу-динка Ч ≥ в≥дхитнувс¤ назад...
Ч —т≥й! –уки вгору!...
ѕр¤мо йому в груди скерував кольта здоровенний матрос¤ка, розхр≥станий, перехрещений скоростр≥льними стр≥чками, обв≥шаний гранатами. √л¤нув поручник, Ч а њх, тих махн≥вц≥в, ц≥ла купа, чорний прапор, ¤к хмара, затул¤Ї сонце. ѕ≥дн≥с руки вгору, ще ;не т¤мл¤чи гаразд, що ст'алось. ћахн≥вц≥? „ому вони тут, коли Днаш≥" борон¤ть шл¤х до м≥ста на ѕров≥¤нтськ≥й? ≤ чи це в≥н у полон потрапив? ќтак безглуздо?
ћатросило рвонув поручникову портупею з кобурою разом, з≥рвав, труснувши його др≥бною ф≥гуркою, ¤к п≥р'њнкою, аж в≥н мало не полет≥в сторчака, посковзнувшись. ј матрос сто¤в перед ним ≥ на ввесь рот реготавс¤: Ч ’а-ха! ќт ¤кий горобчик —иваков≥ в сильце ускочив! ќф≥церик!...
I, бринькнувши себе по губах, викинув ритм≥чно ногами широкими кльошами матроських штан≥в вимахнув: ≈х, ¤блучко, куди котишс¤? ƒо ћахна попадеш Ч не воротишс¤...
Ѕезкозирка на потилиц≥, з-п≥д нењ мичка буйного чуба матл¤Їтьс¤, ≥ на тому чуб≥, а також на розхр≥станих волосатих груд¤х сива наморозь понамерзала. ј на шињ на ре-т¤з≥-повод≥ к≥нському ще один револьвер тел≥паЇтьс¤, по живот≥ б'Ї, ¤к матрос п≥дстрибуЇ. “акого страховища поручников≥ ще не доводилось бачити...
Ќа це видовище позб≥галис¤ ≥нш≥ махн≥вц≥, ус¤ково пообв≥шуван≥, ¤к ≥ матрос, зброЇю, а декотр≥ з-м≥ж них були й у жовтих дубл¤нках: мабуть, з убитих Дукрањнц≥в" позд≥ймали. Ѕагато було й у звичайних сел¤нських линтваревих кожухах. ќточили видовище колом. ≈х, ≥ ¤блучко...
ћатрос раптом спинивс¤, посковзнувшись. ј ¤к вир≥вн¤в ходу, п≥д≥йшов упритул до поручника ≥ видививс¤ колючими, по-≥д≥отському с≥ро-крижаними очима йому в в≥ч≥, випнув упер≥д щелепате п≥дбор≥дд¤.
Ч ’то такий? јвстр≥¤к? ѕочому тут?
ѕоручник зопалу вз¤в ≥мпров≥зувати Дправдопод≥бну ≥стор≥ю" Ч чому в≥н Дтут". ¬≥н зах≥дний украњнець, а не австр≥¤к, тепер прињхав сюди збирати майно «ах≥дно-украњнськоњ республ≥ки... ¬≥н ≥шов> до знайомих...
” цю мить пролунала ¤кась команда, ≥ махн≥вц≥ юрбою кинулись за р≥г, на Ўироку, либонь, щоб дал≥ наступали. ѕоручник з матросом лишилис¤ вдвох.
Ч Ћадно! Ч перебив Д≥стор≥ю" матрос. Ч ќп≥сл¤ розберем... ј тепер горобчика треба приборкати.
¬≥н в≥дчепив в≥д свого по¤са шматок електричного проводу ≥ зв'¤зав поручников≥ за спину руки, бол¤че ст¤г. ѕоручник аж засичав в≥д болю.
Ч √айда вперед! Ч махнув матросило рукою з кольтом упоперек проспекту. Ч “а швидше, бо, бач, стр≥л¤ють!
≤ вони майже п≥дб≥гцем перескочили моотинець, сховались п≥д засн≥жен≥ акац≥њ на бульвар≥, а пот≥м ≥ другий мостинець перескочили, опинившись п≥д захистом високих будинк≥в. “ут п≥шли спок≥йн≥ше. —тр≥л¤нина виразно в≥ддал¤лась ≥з цього району Ч ≥шла нагору, п≥дкочувалась туди хвил¤ми, до ѕольовоњ в один б≥к ≥ до —оборного майдану Ч в другий. Ѕуло ¤сно, що ,,украњнц≥" в≥дступають.
Ч „уЇш? Ч звернув на це увагу й матрос. Ч ”крайонци дають драла...
ѕоручник н≥¤к на це не в≥дгукнувс¤. «гадав раптом ќксану Ч що з нею буде, ¤к бос¤чн¤ допадетьс¤ до того району? Ќав≥ть у¤вити моторошно було... ј в≥н сам ускочив у таку ≥д≥отську ситуац≥ю! Ќевже отак безглуздо й загине? Ќевже нема р¤тунку?
... Ч ј тут водис¤ з тобою! Ч раптом зл≥сно не плюнув, а харкнув матрос. Ч Ѕратва там уже по буржу¤х шастаЇ, а ¤ тут... “а хоч ≥ди швидше, а то коцну вмах... таку твою мать...
≤ вдарив рук≥в'¤м кольта полоненого в спину. ”середин≥ в поручника заклекот≥ла люта ненависть до зв≥рюки-матр'оса, але в≥н був безсилий будь-що зробити дл¤ свого пор¤тунку. ≤ та безсила лють ¤к раптом вибухла, так раптом ≥ погасла. ¬≥н т≥льки подумав розпачливо: ДЌевже ми з ним належимо до одного народу? « мови ж знати, що це не кацап"...
¬ийшли на ѕров≥¤нтську, що вела на м≥ст. “ут скр≥зь лежали трупи вбитих Дукрањнц≥в" ≥ махн≥вц≥в≥ ќсь один такий матрос, ¤к ≥ його конвоњр, лежить навзнак, розкинувши руки. √руди розхр≥стан≥, безкозирка в≥дкотилась геть, оч≥ мертво витр≥щен≥. ќн другий закл¤к ницьма, п≥дклавши незручно п≥д себе руку з п≥столем. ѕодекуди 'жовт≥ли кожушки Дукрањнц≥в", здеб≥льшого дуже молодих хлопц≥в, що, справд≥, могли вмирати з ≥м'¤м матер≥ на устах.
ѕоручник чомусь подумав, що давн≥ запорожц≥ були трохи чи не так≥, ¤к оц≥ матроси, Ч в≥дважн≥ й... брутальн≥...
”раз матрос-конвоњр скомандував :
Ч ѕовернись до ст≥ни!
ѕоручник механ≥чно виконав наказ Ч повернувс¤ до високого цементового паркану, що сто¤в з одного боку мосту. ≤ раптом чуЇ: за його спиною ¤кось Дмирно" клацнув курок п≥стол¤. –аз, удруге... Д„ому це?" Ч подумав^ ≤ похолов в≥д жаху: Д“ак оце вона, та безглузда смерть!?"
Ч ” чому справа, —ивак? Ч спитав ¤кийсь ≥нший голос.
Ч “а ось буржу¤ку хот≥в коцнути, Ч озвавс¤ спок≥йно матрос.
Ч ќблиш!
ј пот≥м той другий, владний голос звернувс¤ до поручника :
Ч ’то такий?
ѕоручник обернувс¤: перед ним сто¤в малий на зр≥ст, кривоплечий чолов≥к, що, мабуть, устав з обо¤нки, ¤ка сто¤ла неподал≥к; був у чорн≥й смушев≥й шапц≥, а з-п≥д т≥Їњ шапки вигл¤дала мичка сивуватого волосс¤, ¤к у с≥льського парубка.  ирпатий, з б≥л¤вими салдатськими вусами й виразом булдога видочок св≥тивс¤ малими кот¤чими очима. « усього, а передус≥м з тону його голосу було знати, що це ¤кийсь старший м≥ж махн≥вц¤ми. ћатрос —ивак перед ним зовс≥м зн≥тивс¤.
- ’то такий, питаю? Ч повторив чолов≥чок. Ч јвстр≥¤к?
≤ поручник знов почав швидко опов≥дати ту з≥мпров≥зовану ≥стор≥ю, що њњ почав був у момент захопленн¤ в полон. ” голос≥ була нав≥ть запоб≥глив≥сть, особливо, коли сказав:
- «а в≥що ж розстр≥лювати? я чужоземець... ≤ м≥й револьвер був у кобур≥, Ч ¤ не стр≥л¤в...
- ¬≥дведи в штаб! Ч наказав чолов≥чок матросов≥.
- ѕане отамане! Ч почав поручник, п≥дбадьорений
Дпри¤зним" тоном р¤т≥вника.
- Ќе пан... не пан, Ч по≥вчально тим же мирним тоном сказав чолов≥чок. Ч јнарх≥¤ н≥¤ких пан≥в не визнаЇ... ј що таке?
ѕоручник пожал≥вс¤, що йому дуже ст¤гнуто руки, не можна витримати. „олов≥чок попробував рукою др≥т.
Ч ѕопусти! Ч звел≥в матросов≥ ≥ зразу ж, обернувшись, п≥шов до своЇњ обо¤нки.
ћатрос уз¤в незадоволено перев'¤зувати руки. ћимрив:
Ч Дѕопусти!" Ќащо попускати, коли однаково коцнемо?.. ямби не осЇчка, уже б тоб≥ не бол≥ло... ≤ ¤кого воно чорта?!
—тав придивл¤тись до кольта, повертаючи барабан. ¬имахнув п≥столем угору Ч ≥ бахнув; постр≥л лунко розкотивс¤ понад широким крижаним простором ƒн≥пра: тьох-тьох...
Ч √м, тепер б'Ї, ≥, тод≥, ¤к зац≥пило... Ќу, щаст¤ твоЇ, Ч сказав уже до поручника. Ч “а ¤ б тебе таки коцнуї, ¤кби батько ћахно не нагодивс¤... Ќу, гайда!
Ч “ак це сам ћахно?! Ч мало не скрикнув поручник.
Ч ¬≥н, ви¤вл¤Їтьс¤, не такий страшний, ¤к його банда...
ѕ≥шли мостом дал≥, часом переступаючи через трупи,
Ч так њх було багато. ќчевид¤чки, отаман √оробець таки добре боронив цей основний шл¤х до м≥ста.
Ќа јмур≥, на зал≥зничн≥й кол≥њ сто¤ло три вагони, посередин≥ пасажирський, а по кра¤х Дтеплушки", ≥ це був ћахн≥в штаб.
—ивак прив≥в поручника до одн≥Їњ з Дтеплушок", розв'¤зав йому руки, в≥д≥брав по¤с ≥ наказав л≥зти всередину. ƒвер≥ теплушки примерзлд, ≥ поручник не м≥г њх сам в≥дчинити. —ивак допом≥г в≥дчитати ≥ нав≥ть п≥дсадив малого на зр≥ст полоненого.
” Дтеплушц≥" була згл≥зна грубка, у н≥й тл≥ло кам'¤не вуг≥лл¤, ≥ в вагон≥ було тепло. Ѕуло також багато соломи, на ¤к≥й можна було прил¤гти.
 оли —ивак причинив знадвору двер≥, поручник так ≥ зробив Ч л≥г на ту солому. Ќе думки, а ¤кийсь ≥нстинкт самозбереженн¤ виповнював його Їство, Ч бивс¤, ¤к загнаний у кл≥тку зв≥р, безпорадно бивс¤. ¬≥н ще живий, але що буде дал≥?
- Дј в≥д того розстр≥лу, мабуть, мене материна молитва вр¤тувала", Ч згадав —ивакову спробу його розстр≥л¤ти. Ч “ам десь мати, Дусусуси", а ¤ тут, у цьому пекл≥"...
„и в≥н жал≥в, що вплутавс¤ у цю пекельну колотнечу на Д—ход≥", Ч не знав сам...
Ќезабаром п≥сл¤ того ¤к поручник ¬асилик попавс¤ в полон до махн≥вц≥в, стр≥л¤нина в м≥ст≥ нарешт≥ вщухла. ѕравда, де-,не-де пол¤скували окрем≥ постр≥ли з рушниць та п≥стол≥в, але то вже були ≥грашки, в пор≥вн¤нн≥ з гарматним обстр≥лом м≥ста впродовж трьох д≥б.
Ќевиспан≥, вимучен≥ напруженим чеканн¤м ус¤ких б≥д, зголодн≥л≥, люди ¬≥илазили з своњх н≥р, роздивл¤лись по вулиц¤х, щоб дов≥датись, хто перем≥г-. ≤ це зразу стало ¤сно: перемогли махн≥вц≥ на сп≥лку з б≥льшовиками, але к≥льк≥сна перевага була таки за махновц¤ми. ќзброЇн≥ ватаги цих переможц≥в тин¤лис¤ скр≥зь по м≥сту, грюкали прикладами в двер≥, шукаючи Дукрањнц≥в" та вс¤ких ≥нших Дбуржуњв".  отор≥ були п'¤н≥ (розперезана анарх≥¤!), т≥ вигукували дикими голосами, ревли мат≥охами, сп≥вали Дяблучко"... ќд¤гнен≥ Ч хто в сел¤нському кожус≥, хто в сал-датськ≥й шинел≥, хто в Дпанському" пальт≥ чи шуб≥, але вс≥ однаково обв≥шан≥ зброЇю, ¤к ¤к≥сь фантастичн≥ страховища... ≤ скр≥зь оте Дяблучко", несамовите Дяблучко"... ј в супров≥д до нього Ч гармон≥¤, розт¤гнута широко через груди гармон≥ста, Ч гармон≥¤, що ревла, ¤к зв≥рюка, ¤к широкий степ у негоду... ј танцюристи били чоб≥тьми об мерзлу землю, аж крижан≥ ≥скри сипались, аж вил¤ски йшли... ћожна було не раз бачити, ¤к уздовж  атерининського проспекту, згори вниз, баск≥ кон≥ (куркульськ≥!) несли обо¤њнку, повну таких во¤к≥в, повну реву гармон≥њ ≥ тоњго ж таки ¤блучка. ќбо¤нка прол≥тала бурею ≥ зникала десь там б≥л¤ вокзалу або на ѕров≥¤нтськ≥й. ≥ як фантастичне видиво, ¤к галюцинац≥¤... ≥
ƒвоЇ махн≥вських во¤к≥в задзвонили (не загуркали!) ≥ до мешканн¤ ди¤кона Ѕондаренка. ≤ ƒи¤кон, перел¤кано зн≥тившись, сказав ж≥нц≥, щоб п≥шла Ђпитати, Дхто там": йому, Дпатлатому", небезпечно було показуватись анарх≥стам, що були зазваки проти Дпоп≥в". ’оч ќльга ѕилип≥вна перше, у сварц≥ з јгрипиною јнтон≥вною, й кричала, що Дхай наступають" махн≥вц≥, але тепер теж потерпала ≥ ¤кийсь час огиналась, не хот≥ла йти. јле дзв≥нок так уперто, крикуче й довго р≥зав по нервах, що вона не витримала. “а, на превелику рад≥сть, ви¤вилось, що прийшли Дсврњ" Ч ћишко ≥ з ким ще один махновець, лататт¤нський парубок Ћука ЌагаЇнко. њх разом визволили з Дукрањнськоњ" в'¤зниц≥ махн≥вц≥. ќбидва теж були озброЇн≥ до зуб≥в: через плеч≥ рушниц≥ й скоростр≥льн≥ стр≥чки, в кобурах револьвери, за по¤сами ручн≥ гранати.
“акий вигл¤д сина, на додачу до загального пригнобленн¤, так под≥¤в на батька, що той Ч дарма що нахвал¤всь Дзакатувати" Ч ан≥ писнув, побо¤вс¤ ћишков≥ й накриво щось сказати. ќльгу ѕилип≥вну теж убила по¤ва сина в такому вигл¤д≥ та в такому товариств≥. њњ син, син ди¤кона, славного своњм голосом на ввесь —≥чеслав, з отаким хамом за пан≥брата! ќ, цього њњ серце не могло1 перенести! јле все таки добре, що знайшовс¤, що живий!. ¬она тепер, ¤к роздивилась, нав≥ть уже рад≥ла, що в≥н прийшов, ≥ мовчала, ¤к н≥ма.
“а Ћука ЌагаЇнко, проти спод≥ванн¤, пов≥вс¤ не так уже й дико: сказав досить чемно Ддрастуйте!" ≥ подав з важним вигл¤дом ≥ ди¤конов≥, ≥ ди¤конис≥ руку. ≤ в цих його рухах: та в глибоких очах, над ¤кими звисав кур¤чим крилом чуб с≥льського парубка, ви¤вл¤лас¤ самоповага завойовника, що не м≥г знижуватис¤ до прим≥тивного бешкетуванн¤.
 р≥м того, й дружба з ћишком, мабуть, тут чимало заважила: не випадало ж бешкетувати в дом≥ ћишкових батьк≥в.
Ч ќксано! Ч в≥дчинив ћишко без попередженн¤ двер≥ до- њњ к≥мнати. Ч ¬ийди сюди: ¤ земл¤ка твого прив≥в...
ќксана, прикро скулена, стала на пороз≥, заст≥баючи блюзку.
Ч «емл¤ка? « Ћататт¤?
Ч « Ћататт¤, Ч мовив з тим самим важним вигл¤дом ≥ тоном Ћука, п≥д≥йшовши до нењ своЇю перевалькуватовд качиною ходою ≥ теж подавши руку. Ч я кадась вас бачив у церкв≥....
≤ знов таки в нього, бачилось, не було в≥же й сл≥ду ткњ ворожости до поп≥вни, що була в сел≥ Ћататт≥, коли в≥н заздрив своњм однол≥ткам ¬асилев≥ –оговевков≥ та √натов≥  утьков≥, ¤к вони ходили гул¤ти до ц≥Їњ панночки. ¬≥н же, завойовник, не т≥льки тепер пор≥вн¤вс¤ з Дпанами", а й був вищий за них: вони тремт≥ли перед ним, а, не навпаки.
—початку вигл¤нула з-поза ќксаниноњ спини, а пот≥м ≥ вишла до в≥тальн≥ (ќксана в≥д≥йшла трохи наб≥к) јгрипи-на јнтон≥вна.
Ч ј чий же ви? Ч спиталас¤.
“е Дви" ще дужче Дзадобрило" завойовника, ≥ в≥н сказав з г≥дн≥стю:
Ч ЌагаЇнко... ёхима ЌагаЇнка син, може, знаЇте... јле јгрипина јнтон≥вна Дниз¤н" мало знала. «нала тих,
хто жив ближче до центру, а Дниз¤н", особливо молодих, майже н≥кого не знала. “од≥ Ћука додатково по¤снив, що в≥н жив недалеко в≥д ¬асил¤ –огованка та √ната  утька, товаришував з ними.
Ч ј ви њх, мабуть, знаЇте, Ч сказав.
јгрипина јнтон≥вна скинулась погл¤дом з ќксаною.
ћовила:
Ч “а цих знаЇмо...
ƒал≥ Ћука розпов≥в, що ¬асиль –отовенко був разом з ним у л≥с≥, в революц≥йних повстанц¤х проти гетьмана, та пот≥м перейшов до Дукрањнц≥в"...
Ч ƒо Дукрањнц≥в?!" Ч вихопилось мимох≥ть у ќксани. Ч ƒо ¤ких Дукрањнц≥в"?
Ч “а до тих, що њм оце Дбатько ћахно" даде доброњ прочуханки. ≤ ¤, ¤к ¬асил¤ п≥ймаю, не подивлюс¤, що разом товаришували. Ѕуде й йому, Дконтр≥", те, що ќтепанцевому јнтонов≥, Дхл≥боробов≥"... я ж того јнтона в л≥с≥ розстр≥л¤в... ÷≥ ж Дукрањнц≥"... (хот≥в сказати: Дтуди њх мать", але стримавс¤) повибивали ось ман≥ зуби, Ч розтулив рота й показав щербину, Ч мало рук не повикручували... ќдин галичанин усе допитувавс¤, хто вбив вашого батька... я не вбивав, був у ≥ншому сел≥ зайн¤тий, там куркул≥в зничтожували... “а й ¬асиль, не знаю, чи був. Ѕув д¤дько ≤ван ќвечка, що з ¬асилем ут≥к до Дукрањнц≥в", Ч це знаю... ≤ ¤ тому галичанинов≥ про ќвечку сказав, бо чого мен≥ жал≥ти Дконтру"? ’ай сам≥ себе стр≥л¤ють... Ќу, але й галичанинов≥ ¤ зуб≥в не подарую! ’≥ба не п≥ймаю...
–озмова про Дгаличанина", можливо, була б ускладнила ситуац≥ю, ¤кби дурний ћишко був при цьому, бож в≥н м≥г би необережно зрадити знайом≥сть ц≥Їњ родини з тим Дгаличанином". “а в≥н вийшов був на цей час до ≥ншоњ к≥мнати перед¤гтис¤ п≥сл¤ в'¤зниц≥...
јле ќксан≥ й так в≥д ц≥Їњ розмови голова п≥шла обертом. ќтак≥ в≥домост≥! ¬асиль був тут у м≥ст≥ ≥ до нењ не признавс¤! „ому? ¬≥н же знав, що вона тут живе! јле њњ радувало те, що в≥н уже не б≥льшовик, той такий коханий, такий милий ≥з мр≥йними очима паруб≥йко! ≤ до вбивства батька не причетний... ј вона ж була наставилась йо≥го зрадити! яка новина, Ѕоже ти м≥й!
ј тим часом ћишко перед¤гнувс¤ ≥, вийшовши знов до в≥тальн≥, попросив у матер≥ њсти. ќльга ѕилип≥вна, значно вже заспокоЇна, кинулась на кухню, ≥ незабаром на стол≥ посеред в≥тальн≥ парували миски з гар¤чим борщем. «вичайно, й Ћуку запросили до столу. Ћука аж тепер скинув шапку ≥,гл¤нувши на образи, на мить завагавс¤ був, чи, часом, не перехриститись перед њжею в ди¤кон ов≥й хат≥, але подививсь на ћишка Ч той с≥в ≥ став њсти не перехристив-шись Ч та й соб≥ так зробив. “≥льки кур¤че крило свого
чуба долонею пригладив.
Ч ћоже б, ви розд¤глис¤? Ч звернувс¤ ди¤кон до Ћуки, що с≥в до столу в Дбуржуйському" пальт≥, обв≥шаний гранатами, а 'рушницю поставив м≥ж кол≥нами (з обережности, мабуть). Ч ќд¤гненому ж незручно њсти.
- ƒобре й так, Ч сказав Ћука, нахил¤ючись вол¤чим
похилом до миски з стравою. Ч ћи зараз п≥демо... Ч  уди? ≤ ћитно? Ч зл¤калась мати.
Ч ѕ≥демо Дконтру" трусити. Ѕатько ћахно сказав, щоб не зосталось ≥ на нас≥нн¤. ѕравда, ћишко?
Ч ѕ≥демо.
ј матер≥ сказав, що на н≥ч прийде додому, Ч на н≥ч прийде, а тепер треба йти: такий наказ-.
≤ ще не встиг ћишко цього доказати, ¤к раптом Ч гур-гур-гур! Ч близький страшний гурк≥т, н≥би земл¤ провалювалась. јж пом≥ст у дом≥, п≥д ногами, захитавс¤. ”с≥ зл¤кано застигли, недомисленно перезирнувшись.
јле Ћука по¤снив, що то: то з наказу Дбатька ћахна" з≥рвано в'¤зницю на ѕушк≥нському проспект≥, бо анарх≥¤ не допустить, щоб були в'¤зниц≥.
“а ще п≥сл¤ цьо≥по не вс≥ ¤ксл≥д заспокоњлись, а вже знадвору, у њхн≥ двер≥, щось загупало. ƒобивались нов≥ в≥дв≥дувач≥. “епер Ћука схопивс¤, клацнув закривкою рушниц≥, посилаючи в ц≥вку патрон.
Ч я сам подивлюс¤, Ч кинув на ходу слова заспокоЇнн¤. Ч ÷е, мабуть, наш≥.
—користувавшись цим, ќльга ѕилип≥вна почала швидко шепот≥ти синов≥, щоб не йшов б≥льше з хати, докор¤ла, що злигавс¤ з отакими. Ќав≥ть сльозу пустила. “а ћишко так злобливо зашип≥в на нењ, що ≥вона зл¤кано вмовкла. ј ћишко прислухавс¤ до того, що робилос¤ в с≥н¤х.
Ч якоњ... матер≥ сюди л≥зете? Ч гукав Ћука. Ч ’≥ба повилазило, що своњ... таку мать? ≤д≥ть шукайте ≥нших буржуњв, а тут ми!
“а його, хоч ≥ махн≥вц¤, але з сел¤нською мовою, не послухали, ≥ ц≥ла вервечка њх, чолов≥ка, либонь, ≥з п'¤ть, втелющилос¤ до в≥тальн≥, нан≥сши повну хату холоду. ѕеред в≥в здоровенний, волохатогрудий, щелепомордий матроська, перехрещений через плеч≥ стр≥чками з набо¤ми, з револьвером, почепленим на рет¤з≥-повод≥, на шињ. ј з рота, повного золотих зуб≥в, так ≥ перло самогоном.
Ч —ивака не пускати!? Ч зарев≥в матрос, в≥дкидаючи з дороги др≥бн≥шого Ћуку. Ч “а ¤ тебе... мать... мать!..
ј пот≥м раптом знехтував Ћуку, роззирнувс¤ по хат≥ Ч ≥ спинивс¤ здивовано перед ƒи¤коном, розпатланим опудалом, жалюг≥дно-худим, що на ньому, ¤к на к≥лку, тел≥палась широкорукава р¤са.
Ч ј, здоров, бат¤! Ч вигукнув задирливо. Ч „и радий Дбатьков≥ ћахно≥в≥", бат¤?
Ч Ќ≥сть власти, аще не од Ѕога, Ч проказав швидко, хоч ≥ затикуючись ди¤кон.
Ч √а? Ч не зрозум≥в матрос.
Ч ”с¤ка влада в≥д Ѕога, Ч по¤снив ћишко. Ч Ќе бузи, брат≥шка! ÷е м≥й папаша. ј ¤, бачиш, у Дбатька ћахна" в арм≥њ. Ќе тронь!
ћатрос≥в погл¤д упав на ќксану, ≥ матросшю втратив раптом вс¤ку охоту балакати з ди¤коном. Ўвидко, широкими ступн¤ми п≥д≥йшов до ќксани ≥, вз¤вши њњ рукою за п≥дбор≥дд¤, п≥дкинув њй голову так, що вона стр≥лас¤ погл¤дом з його по-≥д≥отському холодними, крижаними очима, Ч кинула в т≥њ оч≥ гн≥вну ненависть. “а матрос, либонь, не зрозум≥в чи не звернув уваги на ту ненависть, а в≥д≥йшовши трохи, вз¤вс¤ в б≥к одн≥Їю, л≥вою рукою, прискалив око ≥ ≥вв¤в критично розгл¤дати. Ќу, й д≥вулька! Ч клацнув пучками правоњ руки. √м..
ќксана тепер уже зл¤кано тремт≥ла, ≥, здавалос¤, ще мить Ч ≥ вона вдаритьс¤ в сльози. —тановище ж складалос¤ загрозливе. ”с≥ присутн≥ тут чолов≥ки були безсил≥ супроти нього. Ѕуло так, наче в зграњ малих собак чи вовк≥в з'¤вивс¤ ведм≥дь, що м≥г одним помахом лапи з≥м'¤ти будь-¤кого з тих пс≥в. ≤ раптом ќксана побачила ще страшн≥ше, Ч що один ≥з присутн≥х Дпс≥в" таки не думав скор¤тись велетнев≥: Ћука ЌагаЇжо повол≥ зводив за його спиною свою рушницю.
ћишко нетерпл¤чим рухом руки в≥дв≥в його ц≥вку наб≥к, мовл¤в, облиш.
Ч Ќевже сестричка? Ч огл¤нувс¤ в цю мить матрос до ћишка (але руху Ћучиноњ рушниц≥ не побачив).
Ч —естра.
Ч Ўкода, Ч сказав уже мирно матрос. Ч я б не в≥дмовивсь в≥д такоњ... Ћасий шматочок!.. ј там хто живе? Ч кивнув в≥н головою на двер≥ до веранди. ¬≥дчинив, загл¤нув з дверей ≥, побачивши, що то не к≥мната, причинив знову. Ч ѕ≥шли, братва! Ч скомандував своњй ватаз≥. Ч ѕошукаЇм насто¤щих буржуњв, котор≥ проти Дбатька ћахна"...
≤ вони гурмою посунули з хати, матюхаючись, дзенькаючи зброЇю, товпл¤чись у вузькому проход≥, ¤к череда вол≥в. ¬инесли шум ≥ зам'¤тню надв≥р, понесли все це комусь ≥ншому на лиху годину.
ћишко й Ћука повернулись до свого об≥ду.
Ч Ўкода, що ти не дав мен≥, Ч сказав Ћука ћишков≥. Ч ј то б ¤ йо≥го коцнув. Ѕатько ћахно не дозвол¤Ї таких безубраз≥й...
јж тепер ус≥м стало дуже ¤сно, що ћишко, злигавшис¤ з махн≥вц¤ми, њх ур¤тував в≥д найстрашн≥шого.
ѕооб≥давши, ћишко й Ћука п≥шли трусити Дукрањнц≥в" та вс¤ку ≥ншу Дконтру". ћишко ще раз при об≥ц¤в матер≥ прийти на н≥ч додому.
ѕоручник ¬асилик перебув решту дн¤ свого полону в Дтеплушц≥" Ч в'¤зниц≥, йому подавано туди њсти, а в≥н сам п≥дтримував тепло, п≥дкидаючи вуг≥лл¤ в Дбуржуйку". Ћежав на солом≥, думаючи про своЇ становище. «гадка про Дбатька ћахна", про оту! зустр≥ч ≥з ним на мост≥, трохи його заспокоювала. ћахно ж будь-що-будь поставивс¤ тод≥ до нього сп≥вчутливо ≥ не т≥льки в≥д смерти вр¤тував, а ще й наказав матросов≥ Дпопустити" др≥т.
ƒесь так надвеч≥р поручник нав≥ть заснув. јле по ¤комусь час≥ прокинувс¤ в≥д холоду. ДЅуржуйка" майже зовс≥м погасла, а в щ≥лини т¤гло холодом, немов крижан≥ леза знадвору встромл¤ло. Ќав≥ть сн≥гу понабивало. Ќадвор≥ ж розбиралас¤ на н≥ч справжн¤ завирюха, ≥ в≥тер' трахкав десь на покр≥вл≥ вагона бл¤хою, немов дрот¤ними батогами по н≥й цвьохав, а часом наче живцем њњ здирав, гарчав, ¤к лютий пес.
“ака тривога в природ≥ вкинула знову й його в неспок≥й. ўо з ним усе таки зробл¤ть? «нав з попередн≥х в≥домостей, що ћахно полонених або розстр≥люЇ, або випускаЇ, бо ув'¤зненн¤ не визнаЇ.
«вичайно, ¤кщо ви¤вл¤ть його особу, дов≥даютьс¤, що в≥н начальник ворожоњ контррозв≥дки, то розстр≥л¤ють, напевно. ≤ на саму у¤ву про це його морозом подирало по спин≥. ¬≥н же найб≥льший њхн≥й ворог, той, хто сам катував таких, ¤к вони! ј тут вони матимуть нагоду навт≥шатись помстою на всю свою охоту... ћожуть шк≥ру живцем з нього дерти, вир≥зувати на чол≥ тризуба, виколювати оч≥, руки викручувати...  атуватимуть Ч ≥ Ч це було ¤сно! Ч матимуть на це право... як ≥ в≥н би на њхньому м≥сц≥ чинив... ”¤вив страшного матроса, ¤к в≥н танцюЇ перед ним Дяблучко", з ножем у руках... Ќайкращий був би вих≥д ≥з цього становища Ч самому запод≥¤ти соб≥ смерть. јле ¤к? йому ж не залишили нав≥ть по¤ска на штан¤х, щоб пов≥ситись... ј битис¤ об дерев'¤ну ст≥ну вагона-коробки головою Ч не поможе... ”св≥домивши цей безвих≥д, в≥н аж зубами заскрип≥в. Ћютий був ≥ на себе, що так безглуздо пол≥з у пащу ворогов≥.
¬≥н схопивс¤ на ноги ≥ вз¤в б≥гати по вагону, з кутка в куток, з позакладаними в≥д холоду в рукава руками. јле н≥ з≥гр≥тись, н≥ заспокоњтись уже не м≥г.  идавс¤, ¤к хижак у кл≥тц≥, лютий, але безсилий вирватис¤ з нењ. “русивс¤ чи то в≥д холоду, чи то в≥д тривожно-нервовоњ лихоманки. —тавав часом ≥ прислухавс¤. “а знадвору було чутно т≥льки завиванн¤ в≥тру. ћожливо, що нав≥ть той вартовий, що дв≥ч≥ подавав йому њсти, сховавс¤ тепер десь у затишок. « тим вартовим в≥н не заходив у розмову, а той його теж не зач≥пав, ≥ в≥н був у повн≥й нев≥домост≥ щодо под≥й. ƒогадувавс¤ т≥льки, що Дукрањнц≥" в≥дступили з м≥ста, бо стр≥л¤нина стихла, а тут', де в≥н був, на јмур≥ стало й зовс≥м Дспок≥йно".
Ч Дјле щось треба зробити з грубкою, Ч подумав механ≥чно. Ч Ѕо так можна й замерзнути вноч≥"...
≤ дивна р≥ч: щойно хот≥в самогубства, а тепер бо¤вс¤ замерзнути! јле... може ж, його ще й не розстр≥л¤ють... ∆итт¤ хапалось за над≥ю, за... Длюд¤н≥сть" Дбатька ћахна"...
¬≥н нахиливс¤ до Дбуржуйки" ≥ вз¤в майже помацки (у вагон≥ ж було зовс≥м темно) шукати в н≥й хоч жарини. ≤ трохи жарива в Дбуржуйц≥", справд≥, було, у прочинен≥ дверц≥ засв≥тили вогн¤н≥ оч≥.
 оли чуЇ Ч щось п≥д≥йшло до вагону, засмикало примерз зл≥ двер≥.
Ч ≈й ти, слиш, поможи в≥дчинити! Ч ≥іукнув. зв≥дти тро-хи н≥би знайомий голос.
ѕоручник допом≥г ≥зсередини в≥дсунути важк≥ двер≥.
Ч ¬илазь! Ч наказав той, хто сто¤в унизу, Ч притемнена постать, обкутувана в темр¤в≥ б≥лими серпанками за-вирюхи. ј та завирюха дико свист≥ла на високому насип≥ зал≥зниц≥, ≥, здавалось, от-от мала покотити три самотн≥ вагони пр¤мо до мосту, на ƒн≥про.
 оли поручник стрибнув, на землю, матрос (а то був матрос) ухопив його за руку, бо в≥н посковзнувс¤ ≥ м≥г би був упасти.
√л¤не поручник Ч а це той матрос, що вз¤њв його вранц≥ в полон Ч —ивак: безкозирка на потилиц≥, розхр≥стан√ груди, револьвер на рет¤з≥. “≥льки в≥н був тепер' у ¤комусь-лаг≥дному настроњ, мабуть, тому, що був тверезий.
Ч Ќу, ¤к? Ч поплескав в'¤зн¤ по плеч≥. Ч ƒуже змерз? ’од≥м Ч Дмать" борщу наварила ≥ тебе хоче пригостити.
Ч яка Дмать"? Ч запитав, приголомшений, поручник: спод≥вавс¤ трохи чи не розстр≥лу, а тут раптом Дмать" ≥... борщ!
Ч Ќу, в нас же Дбатько ћахно" за старшого, а в нього-ж≥нка, значить, Дмать", Ч по¤снив матрос, Ч “ак ми њњ називаЇм... Ќепогана молодичка, на г≥тару граЇ...
”в≥йшли вони до пасажирського вагона, осв≥тленого гасовими л¤мпами, з великою чавунною п≥ччю при вход≥. ”дарило дуже приЇмним, майже хатн≥м теплом ≥ не менш приЇмним запахом ситого борщу, що викликав у поручника ц≥лу пов≥нь слини в рот≥.
њх зустр≥ла од¤гнена по-м≥ському гарна молодиц¤, кароока й чорнобрива украњнка...
Ч ’очете борщу? Ч звернулась до поручника прив≥тненько, ¤к в≥н прив≥тавс¤. Ч Ѕо ви ж, мабуть, змерзли, а борщ гар¤чий...
« холоду в раптовому тепл≥ поручник почав так труситись, що просто не м≥г цього приховати, аж сам на себе досадував: Дўо за д≥дько!"
Ч —≥дайте отут! Ч показала господин¤ м≥сце в перед≥л≥ б≥л¤ намерзлого в≥кна, де був, ¤к звичайно в таких вагонах, маленький столик-лоличка. Ч я зараз принесу.
¬она швиденько метнулась до чавунноњ грубки, де в нењ сто¤в уже готовий борщ, ≥ ≥в тих њњ рухах було так багато типового дл¤ гостинноњ гоп о дин≥, що поручников≥ показалось, н≥би в≥н опинивс¤ десь на сел≥ чи на хутор≥, в умовах повноњ ≥дил≥њ. јж не в≥рилось, що це був штаб страшного Дбатька ћахна" ≥ що його житт¤ тут ≥ вис≥ло на волосинц≥.
ѕотроху став заспокоюватись, перестав труситись.
√осподин¤ принесла велику миску доброго борщу, що просто запаморочливо вдарив його смаком. ƒо борщу додала шматок запашного житного хл≥ба. ≤ поручник не примусив себе припрохувати.
Ч ÷е ви наварили? Ч спитавсь, щоб щось сказати. Ч Ѕорщ, прошу пан≥, напрочуд...
Ч “а ¤ ж, Ч з приЇмн≥стю в≥дгукнулась господин¤. Ч Ќест≥р любить борщ≥ ≥ вимагаЇ, щоб варила... “≥льки... ¤ка там ¤ пан≥? Ч посм≥хнулась своњми гарними очима. Ч ¬чи-
< телькою трохи була.
Ч ”" нас, в √аличин≥, звертаютьс¤ так до вс¤коњ ≥нтел≥гентноњ ж≥нки...
Ч ј, ну х≥ба так...
ј пот≥м звернулась до матроса, що сид≥в тут же на ла≥в-ц≥, широко розставивши у своњх чорних кльошах ноги (навколо йото ботинок сто¤ли калюж≥ з розталого сн≥гу), ≥ крутив цигарку:
Ч ћоже й ти хочеш?
ћатрос в≥дмовивс¤, а натом≥сть сказав:
Ч я хочу грати, Дмать". - ѕ≥зн≥ше.
≤ вона Ч це поручник укм≥тив Ч зачепилась своњм погл¤дом за крижаноколюч≥ —иваков≥ оч≥: той був, либонь, њй до мисл≥. “а й ¤ка б ж≥нка не звернула уваги на цього могутнього самц¤, це м'¤знево-≥героњчне вт≥ленн¤ запор≥зького духу й сили! ” нього ж, бачилось, кожен м'¤з грав т≥Їю силою. “а й з обличч¤ в≥н не можна сказати, щоб не був гарний. ѕишний кучер¤вий чуб, густ≥ чорн≥ брови, що ними в≥н скидав, ¤к крилами, ≥ молод≥ чорн≥ куса. ј от≥ крижано-с≥р≥ оч≥, колюч≥ у ворожост≥, засв≥чувались ласкою, ¤к в≥н посм≥хавс¤. “≥льки щелепата нижн¤ частина його обличч¤ псувала цю вроду: велике квадратове п≥дбор≥дд¤ випиналось терасою ≥ надавало вираз хижого орангутанга. ” рот≥ в нього було повно золотих зуб≥в, що засв≥чувались жаром, ¤к в≥н говорив.
Ч ѕ≥зн≥ш ¤ буду зайн¤тий, Ч сказав —ивак. Ч ѕокажи мен≥ ,,≈х, раз, ≥ще раз"...
ћолодиц¤ спробувала —ула ще в≥дмовл¤тись, але в≥н напол≥г:
Ч “а ти розум≥Їш, що ¤ буду зайн¤тий чи н≥?!
“од≥ вона кинула Дну, добре" ≥ п≥шла в другий к≥нець вагона, мабуть, по г≥тару.
Ч Ќу, ¤к борщ? Ч спитавс¤ —ивак. випустивши ц≥лу хмару смердючого тютюнового диму, спитавс¤ так, аби т≥льки не мовчати, коли вони лишились удвох.
ѕоручник знов похвалив борщ, хоч це було, знати й з того, ¤к в≥н його не њв, а мовл¤в, лигав, зголодн≥вши.
Ч “ак добрий, кажеш? Ч знов озвавс¤ —ивак, чвиркнувши соб≥ п≥д ноги. Ч ј т≥льки ¤, бувши на твоЇму м≥сц≥, не њв би борщу з свининою...
Ч „ому? Ч здивувавс¤ поручник.
Ч як будем розстр≥лювати, с... будеш...
ј пот≥м раптом пожвав≥шав, йому наче заманулось подратувати свою жертву.
Ч ј признайс¤: страшно вмирати?
ѕоручников≥ застр¤в у горл≥ непроковтнутий хл≥б, ≥ в≥н н≥чого не сказав.
Ч √а? Ч допоминайс¤ —ивак. ≤ сам же пот≥м в≥дпов≥в: Ч ёринда! “и чув, ¤к кажуть Дйкисть наша Ч коп≥йка"? ∆ити чи вмерти Ч один чорт. “≥льки ж ¤к жити, то- вже треба ¤ксл≥д...
ѕовернулас¤ Дмать" з г≥тарою в руках. —≥ла близенько, нав≥ть ближче, н≥ж треба було, б≥л¤ матроса ≥ почала сама, присп≥вуючи досить приЇмним голосом: ≈х, раз, ≥ще раз,  ≥льканадц¤ть ≥ще раз...
≤ було чудно збоку дивитись, ¤к велетень —ивак аж рота по-дит¤чому розз¤вив, Ч так уважно стежив за рухами пальц≥в своЇњ вчительки на планц≥ грифа. —воњм зосередженим погл¤дом, слухом, ус≥Їю ≥стотою був в≥н у тому одному пункт≥ ≥, либонь, несв≥домо, а просто щоб було зручн≥ше до грифа пригл¤датись, злегка об≥йн¤в правою рукою свою вчительку за плеч≥. ≤ молодиц¤, бачилось, аж мл≥ла в≥д цього гар¤чого приторку могутнього самц¤. ј передавши —иваков≥ г≥тару, брала, бачилось, з насолодою його неслух'¤н≥ ≥ пов≥льн≥, ¤к лапи морського краба, пальц≥ та ставила њх, де треба.
Ч “а не так! Ч казала пересохлим голосом. Ч ќтак! ќ'й ти ж отакий!..
ѕом≥тно тулилас¤ до —ивака вс≥м т≥лом ≥ щасливо хихот≥ла.
Ќа поручника вони, здавалось, зовс≥м не зважали Ч чи “ому, що в≥н був чужинець, чи тому, що був приречений.
Ч ј нав≥що тоб≥, ¬≥тю, ц¤ п≥сн¤? Ч¶ спитала Дмать" ласкавим голосом.
Ч Ќав≥що? Ќу, ¤к тоб≥ сказати? я назнав тут одну д≥-вульку й хочу њй пограти. јнтил≥іентна вона, так треба щось таке...
¬≥н покрутив у пов≥тр≥ пальц¤ми ≥ клацнув пучками, не зм≥гши висловити думки мовою.
Ч яку д≥вульку? Ч скинулась тривожно Дмать", намагаючись п≥ймати очима його нахилений до г≥тари погл¤д.
ћатрос п≥дкинув голову ≥ струснув задирикувато чубом: в≥н вир≥азно грав на њњ почутт≥ до нього.
Ч яку? Ч гл¤нув њй у в≥ч≥ усм≥хненим погл¤дом. Ч¶ ќ, там така д≥вулька, що ¤ ще зроду такоњ не бачив... ќч≥, брови, коса Ч ≥ цицьки (в≥н показав, ¤к≥)... Ћахва!
Ч “а хто ж вона? Ч допитувалась уже ревниво Дмать". Ч як њњ хоч звуть?
Ч як звуть? Ч почухав в≥н потилицю. Ч ј чорт њњ знаЇ, Ч не питавс¤. ¬она дочка одного ди¤кона... ѕокровсь-коњ церкви...
Ч Дќксана?!" Ч жахнувсь поручник ≥ нав≥ть њсти перестав, прислухавс¤. Ч Ќевже цей зв≥рюка наскочив на нењ?! ј ¤ в оцьому ≥д≥отському полон≥!
йому просто хот≥лос¤ плакати в≥д безсили, в≥д того, що не м≥г допомогти своњй уже майже наречен≥й.
јле розмовники, захопившись ц≥кавою дл¤ них обох розмовою, не звернули на цей його порух н≥¤коњ ували. √оворили дал≥.
Ч ≤ ще ¤ тоб≥ скажу, нав≥що мен≥ г≥тара ≥ вс¤к≥ так≥ витребеньки, Ч пов≥в свою мову дал≥ —ивак. Ч њњ брат у наш≥й арм≥њ, ≥ через те не можна так... нахрапом њњ вз¤ти, треба трохи повикаблучуватись перед нею. ј пот≥м поведу на гул¤нку, що буде завтра...
Ч ј ¤ ж ≥з ким буду? Ч мало1 не кр≥зь сльози об≥звалась Дмать". ≤ раптом огн≥вилась:
Ч як так, Ч не хочу вчити...
Ч ДЅатько ћахно" ≥з штабом, Ч допов≥в, ув≥йшовши, вартовий.
≤ зразу ж за цим швидко ув≥йшов сам ћахно в супровод≥ к≥лькох штаб≥вц≥¬'. √остро гл¤нув на групу в купе Ч ≥ насо¬'»вс¤, Ѕулдожий його видочок пересмикнувс¤, невеличк≥ оч≥ блиснули по-кот¤чому недобрим блиском. ўось йому не вподобалось. јле, очевид¤чки, не присутн≥сть полоненого, бо в≥н спочатку нав≥ть не гл¤нув на нього. ≤ поручник досить швидко зрозум≥в, що настр≥й Дбатьков≥" попсувала при¤вн≥сть б≥л¤ Дматер≥"... його Дправоњ руки" Ч —ивака. ¬≥н, либонь, ревнував до нього свою ж≥нку. “а й ще б пак! ¬≥н же був супроти —ивака просто жалюг≥дний. Ќевеличкий на зр≥ст, кривоплечий, прищуватий, а велика шапка робила його голову схожою на цебер... ƒе вже було йому змагатис¤ за ж≥нку з цим красенем-велетнем!
∆алюг≥дний, а проте... а проте —ивак зразу ж винувато п≥дскочив з м≥сц¤. як був, ≥з г≥тарою- в руках. ј пот≥м покрутив тую г≥тару, шукаючи очима, де б њњ покласти. ѕоклав на гор≥шню полицю.
Дћать" теж запоб≥гливо об≥звалась:
Ч Ќесторе! я наварила борщу, Ч будеш њсти? “а й хлопц≥, може б...
“а Дбатько" не в≥дгукнувсь на ѓѓ слова, а зам≥сть того звернувс¤ до поручника ¬асилика:
Ч ј. це хто? ј, галичанин... ”же повечер¤в?
Ч “ак, пане отамане...
Ч Ќе пан... не пан, ¤ тоб≥ казав! Ч нервово скрививсь ћахно.
≤ повернувсь до —ивака:
Ч ¬ п≥двал його в≥дведи!.. якого чорта сюди наводиш?.. ѕоручник н≥¤ково п≥дв≥вс¤, сказав Дматер≥" нашвидку:
Дд¤кую за вечерю!" ≥ вони з —иваком вийшли з вагона. '—ивак на ходу вийн¤в п≥стол¤ з кобури. √острий холод п≥сл¤ тепла болюче вдарив в обличч¤, в≥йнув разом ≥з сн≥гом поза ком≥р, поп≥д шинелю. ’оч завирюха трохи вщухла, та було дуже холодно, а наметений сн≥г примерз ≥ дужче скрип≥в п≥д ногами.
Ч Ѕачиш, ¤кий лютий сьогодн≥ батько! Ч об≥звавсь —ивак. Ч ќ, коцне в≥н тебе, будь пе≥вний! йому, бач, не подобаЇтьс¤, що ¤ з його ж≥ночкою трохи того... ¬≥н ¤кось сказав: Дя проти вс¤коњ властности, але ж≥нка Ч мо¤ власн≥сть, ≥ ¤ кожного застрелю, ¤к собаку, хто пол≥зе до нењ"... јле ¤ тоб≥ скажу, що вона б≥льше липне до> мене, н≥ж ¤ до нењ. “а й нав≥що вона мен≥ здалас¤? ’ай соб≥ ц≥луЇтьс¤ з своњм Дбатьком"... я соб≥ знайшов тепер таку красуньку, що хай вона заткнетьс¤... Ўкода т≥льки, що ¤ не встиг вивчити т≥Їњ п≥сн≥! ≤ в≥н, заколивавшись, н≥би в танц≥, та пооковзуючись на слизьких м≥сц¤х, засвист≥в мелод≥ю: ≈х, раз, ≥ще раз,  ≥льканадц¤ть ≥ще раз...
≤ вимахував рукою з револьвером у н≥й.
ѕов≥в полоненого вулицею пом≥ж мовчазними заводами, поп≥д високим парканом, що оточував один ≥з тих завод≥в. ѕро те, щоб спробувати т≥кати в темр¤в≥, поручник не м≥г нав≥ть подумати: паркани стискували прост≥р у ¤к≥сь суточки, ≥ в цих суточках кул¤ його дуже легко Ддогнала б". “а ще й було трохи над≥њ, що його особи не ви¤вл¤ть, ≥ ћахно його в≥дпустить...
ј —ивак ≥ дал≥ говорив ц≥лком мирно. ¬≥н у думках, либонь, готувавс¤ до завтр≥шньоњ гул¤нки.
Ч ќт ¤кби ще вальса навчитис¤, Ч мр≥¤в уголос. Ч „и ти вм≥Їш?
ѕоручник сказав, що вм≥Ї.
Ч ќ, то ти навчиш мене...
÷е була найп≥кантн≥ша ситуац≥¤! ¬≥н, в'¤зень, що над ним вис≥ла небезпека розстр≥лу, мав би його вчити танцювати! ƒе ≥ ¤к? „и не в тому льоху, куди його мав оце запровто-рити? “анок на меж≥ житт¤ ≥ смерти! ќ, п≥кантно, дуже п≥кантно....
—коро вони зайшли до ¤когось подв≥р'¤ з тим п≥двалом, ≥ —ивак передав його варт≥. ¬арта вкинула полоненого до ¤ми, в ¤к≥й душило сухою вуг≥льною потертю. Ќ≥¤кого осв≥тленн¤. ѕоручник наступив у темр¤в≥ на чињсь ноти. Ќоги т≥ висмикнулись, але та жива ≥стота не подала н≥¤кого голосу. Ќаче ¤кась безмовна тварина на морському дн≥.  оли поручников≥ оч≥ трохи призвичањлись до темр¤ви, в≥н спостер≥г, що поп≥д ст≥нами нап≥влежали, нап≥всид≥ли в з≥гнутих позах ¤к≥сь люди. Ќ≥хто до нього не об≥звавс¤, ≥ в≥н мовчки намацав в≥льне м≥сце та й соб≥ с≥в.
” льоху не було дуже холодно, тож в≥н, од¤гнений непогано, незабаром з≥гр≥вс¤ й задр≥мав.
” дом≥ ди¤кона Ѕондаренка зустр≥чали першу н≥ч мах-н≥вського пануванн¤. ўо б≥льше поноч≥ло, то* страшн≥ше ставало в м≥ст≥. ’вил¤ми накочувалась, лунко в н≥чн≥й тиш≥ торохкот≥ла ¤кась безладна, уже, здавалось, непотр≥бна стр≥л¤нина ≥ в≥длунками Ч так раптом, ¤к ≥ виникала Ч вщухала. “од≥ лускали, ¤к корки з пл¤шки, пробивали тишу т≥льки поодинок≥ постр≥ли, а гору над ус≥ма звуками брали п'¤н≥ вигуки, десь зовс≥м близько... « хаосу цих звук≥в часом гавкала, ¤к з прочинених дверей виривалась, гармон≥¤, вихоплювавс¤ сп≥в, оте њхнЇ Дяблучко":
≈х, ¤блучко, куди котишс¤?
ƒо ћахна попадеш, Ч не воротишс¤....
ћоторошна т≥нь страх≥тливого Дбатька ћахна", здавалось, ƒамокловим мечем зависла над приреченим багатолюдним м≥стом, дедал≥ ближче наставл¤ла руки, щоб ухопити йото, те м≥сто, за горло, задушити, .кинути в пельку смерти...
’то в≥н, той Дбатько ћахно"? ƒе в≥н уз¤вс¤, цей страшний зброЇносець смерти? „ого в≥н хоче? ≤ мимовол≥ кожному хот≥лос¤ зщулитис¤, пригнутись, ув≥йти ¤кнайглибше в землю, щоб хиж≥ пазур≥ не зачепили...
ƒи¤кон Ѕондаренко, його ж≥нка, јгрипина јнтон≥вна й ќксана притањлис¤ в своњй в≥тальн≥. —в≥дом≥сть сп≥льноњ дл¤ вс≥х небезпеки примирила њх, зблизила. ”с≥ буди повд¤ган≥, готов≥ на вс¤к≥ пригоди Ч чи то т≥кати (куди?), чи то боронитись (¤к?). “а й лютий холод дававс¤ в знаки: за тривогою бо¤лис¤ розпалювати в печ≥. —в≥тла, видима р≥ч, теж не св≥тили. ” в≥тальн≥ було ц≥лком темно, т≥льки намерзл≥ в≥кна с≥р≥ли трохи ≥ кидали цю с≥р≥сть на протилежну ст≥ну, на двер≥ ќксаниноњ з мат≥р'ю к≥мнати. јњле люди одно одного майже не бачили, не говорили, а ¤к ≥ об≥зветьс¤ котре, то майже пошепки.
ќксана сид≥ла б≥л¤ матер≥ на канап≥, притулилась до нењ ¤к дитина. ќбгорнулись обидв≥ одним платком ≥ так гр≥лись. ќльга ѕилип≥вна сид≥ла, невидна, .в фотел≥ в кутку, ди¤кон на ст≥льц≥ б≥л¤ столу. Ќебезпека ввижалас¤ њм ув образ≥ того розхр≥станого матроса-ораніутанга, що приходив удень. Ѕо й справд≥, що йому перешкодить заскочити знову до них, тепер, коли в них нема оборонц≥в? ј ћишко ж, ¤к на гр≥х, десь задл¤вс¤, не приходить! ўе, гл¤ди, й зовс≥м не прийде, зап≥¤чить абощо, ¤к це з ним часто буваЇ...
Ч Ќу, де хоч той ћишко, Ѕоже ти м≥й? Ч майже простогнала в напружен≥й тиш≥ ќльга ѕилип≥вна. Ч  азав же: Дприйду"...
ƒи¤кон устав ≥ вз¤в, ходити по хат≥, очевид¤чки, нервую-чись. його довготелеса т≥нь у р¤с≥, з широкими рукавами, матл¤лась на с≥рому тл≥ ст≥ни, ¤к т≥нь великого кажана. –аптом в≥н ¤к не вибухне люттю:
Ч ƒе в≥н, той бандита шматок, так доп≥зна тин¤Їтьс¤!? Ќу, де? «наЇ ж, у ¤кому ми становищ≥!
≤ в≥н став майже б≥гати по хат≥, не знаход¤чи заспокоЇнн¤ своњй тривоз≥ й лют≥.
Ч –¤туйте! Ч роз≥тнулось десь зовс≥м близько. Ч –¤... уйте...
ƒи¤кон спинивс¤ на п≥вдороз≥, змовк, зн≥тивс¤, ¤к п≥д занесеним над ним ударом... Ќевже й до них оце доходить
р¤да?! ћабуть, обход¤ть д≥м за домом ≥ до њхнього наближаютьс¤... ќх, що то буде? ўо то буде? Ќу, справд≥, де в≥н, той ћишко? “епер ус≥, здавалось, готов≥ були благати його Ч не ла¤ти, а благати, щоб приходив. Ќапружено, аж до болю в вухах прислухались до надв≥р'¤.
јле проминуло чимало часу, а б≥л¤ њхнього дому не було чути н≥чого тривожного. Ѕа б≥льше: той крик про пор¤тунок був наче кульм≥нац≥Їю напруги, а пот≥м стало потроху стихати). Ќав≥ть в≥ддален≥ постр≥ли, що њм, здавалос¤ не буде й угаву, замовкли, зникли.
ƒи¤ко¤ знову став ходити по хат≥, але вже мовчки, спок≥йн≥ше.
≤ раптом Ч гостро, ¤к ножем по нервах, задзеленчав дзв≥нок у с≥н¤х.
Ч ÷е ћишко! Ч ус≥ з≥дхнули. Ч Ќарешт≥, поганець! ¬уха б тому хлопчиськов≥ нам'¤ти...
ќльга ѕилип≥вна поб≥гла поперед ус≥х в≥дчин¤ти. ≤ ¶Ч о жах! Ч зв≥дти роз≥тнувс¤ њњ несамовито-перел¤каний крик.
Ч ћамаша, ша! Ч ревнув грубий чолов≥чий голос. ј за ¤кусь там мить матрос —ивак майже вн≥с ѓѓ на руках до в≥тальн≥. ѕравого рукою тримав њњ, майже зомл≥лу, а в л≥в≥й мав електричний л≥хтарик ≥ тим л≥хтариком, ¤к св≥тл¤ною м≥тличкою, обмахував Ч обм≥тав в≥д т≥ней к≥мнату.
Ч Ўа! „ого кричати? Ч досить мирно говорив цим разом —ивак. Ч ÷е своњ... я той, що був удень тут... знайомий. ’≥ба не бачите?
¬≥н посадив ќльгу ѕилип≥вну на канапу, а св≥тло повернув на себе.
Ч Ѕачите? Ќе такий страшний чорт, ¤к його малюють, Ч пожартував.
—правд≥, в≥н не був тепер такий страшний, ¤к удень. Ѕо на ньому, по-перше, не було тепер скоростр≥льних стр≥чок та гранат ≥ револьвера на шињ, а подруге Ч був зовс≥м тверезий.
Ч ≤ прийшов ¤, можна сказати, в одн≥й, справ≥... „о≥го це в вас нема св≥тла? «асв≥т≥ть!
¬≥н викресав вогню ≥з запальнички. ƒи¤кон послужливо присунув гасник, що на ньому вже знов було скло. —в≥тло гасника показало всю невеселу картину всен≥чного сид≥нн¤ ц≥лоњ родини, а також матросове лобато-усм≥хнене обличч¤: безкозирка, ¤к звичайно, була аж на потилиц≥.
Ч ќсь ¤ вам ≥ гостинц¤ прин≥с... √л¤ньте!
¬≥н почав виймати з кишен≥ цукерки та гор≥хи ≥ ворош-ком насипав на стол≥. ÷е все було таке парадоксально-неспод≥ване, що люди т≥льки перезирались недомисленно. ўо це мало означати? «в≥дки ≥ чому така ласкав≥сть? ј та ласкав≥сть виразно звучала в його голос≥ та св≥тилась у його насправд≥ гарних, ¤кихось ср≥бл¤стих очах. –≥вн≥, по-ж≥ночому гарн≥ брови, ц≥ ср≥бл¤ст≥ оч≥ й кучер¤вий чуб робили гор≥шню частину його обличч¤ просто привабною, ≥ т≥льки страшна щелепа трохи псувала його вроду. јле тепер щелепа в≥д!-сунулась на задн≥й пл¤н, на передньому пл¤н≥ була .ласка його очей.
Ч ѕризвол¤йтесь!..  расунько, бери! Ч звернув в≥н раптом ту ласку своњх очей до ќксани. Ч „ого ти там з≥гнулась? ƒо мами притулилась? Ќе б≥йсь, ¤ не трону...
≤ прост¤г њй жменю з цукерками. “а ќксана зл¤кано дивилась, не брала.
Ч Ќе хочеш? √ербуЇш нещасним матроським серцем? Ч¶ ≥з жалем сказав.
≤ в голос≥ йому забрин≥ла ¤кась непевн≥сть: в≥н, либонь, не знав, ¤к тепер, коли в≥дкидають йогоњ ласку, йому поводитись. ќч≥ знов засв≥тились колючими ≥скрами.
Ч “а бери вже! Ч сказала јгрипина јнтон≥вна до ќксани, зл¤кавшись тих ≥скор, ≥ вз¤ла сама.
Ч Ѕач, ¤к≥ гарн≥! ќсь помадки...
÷е трохи вр¤тувало ситуац≥ю, п≥дбадьорило —ивањка.
Ч ј тепер про д≥ло, Ч заговорив в≥н д≥ловим тоном. Ч я таки до тебе, красунько... не знаю, ¤к тебе..,
Ч ќксана, Ч похопилась јгрипина јнтон≥вна, бо¤чись, щоб ќксанине мовчанн¤ знов не з≥псувало лаг≥дного настрою в матроса.
Ч јга, ќксана, Ч закивав при¤зно головою —ивак. Ч ÷е по-нашому, по-украњнському. ДЅатько ћахно" теж за ”крањну, т≥льки щоб була анарх≥¤, а не буржуазна вдасть... щоб ус≥ в≥льн≥ й р≥вн≥ були... “ак от, ќксано! ДЅатько ћахно" завтра влаштовуЇ гул¤нку... Дбатько" ≥ Дмать"... ≤ от, пон≥-маЇш, ¤ке д≥ло? ”с≥ будуть з дамами, а в мене н≥ког≥с≥нько! ќтут болить, Ч поклав руку на серце, Ч  ров проливаю за свободу, рознещасна мо¤ жисть, а погул¤ти н≥ з ким. я не хочу ¤коњсь лахудри, таких багато... ’от≥лос¤ б таку, ¤к сл≥д... Ѕо там, пон≥маЇш, буде Дбатько ћахно", це ж однаково, ¤к генерал... “а де! Ѕ≥льше! ÷е командарм, а ¤ ¤к генерал у нього. ўе буде ўусь, начальник штабу... ≤ Дмать" буде... буде музика..., Дћать" гратиме на г≥тару... ≥ ¤ гратиму.
¬≥н спинивс¤, мабуть, перед найголовн≥шим, найтрудн≥-шим. ¬≥н нав≥ть скинув безкозирку ≥ т≥Їю ж рукою Ч що в н≥й мав безкозирку Ч почухавс¤ в т≥м'њ, Ч знак трудносте переходу до того Днайголовн≥шого", Днайтрудн≥шого".
Ч —ло≥вом, ¤ хочу, щоб ти, красунько... ну, ќксано, тепер уже, п≥шла зо мною на ту гул¤нку, Ч сказав одним духом. ј побачивши, що це просто приголомшило ќксану (вона з жахом дивилась на нього), похопивсь заспокоњти:
Ч Ќе думай, що там буде щось таке... н≥-н≥! Ќ≥хто й пальцем тебе не троне, ¤ ручаюсь... ¤, матрос —ивак, права рука Дбатька ћахна"...
ќксана мовчала, ≥ јгрипина јнтон≥вна в≥дчувала притуленим т≥лом, що вона почала др≥бно п≥д платком труситись. Ч Ќу? ”с≥ мовчали. ћатрос чекав.
Ч Ќе хочеш? –озбиваЇш рознещасне матроське серце? ¬≥н п≥дв≥вс¤. Ќад≥в помалу безкозирку, майже насунув
ѓѓ на оч≥.
Ч Ќу, ладно, Ч вимо≥вив нарешт≥ убитим голосом. ќк-санина в≥дмова, либонь, руйнувала вс≥ йо≥го рожев≥ пл¤ни-мр≥њ. ѕомалу повернувс¤ ≥ п≥шов з хати. јле було чути, ¤к в≥н досить обережно причинив двер≥.
Ќадвор≥ було тихо. ” хат≥ теж ус≥ приголомшено мовчали. Ѕуло ¤сно, що ц≥ мирн≥ в≥дв≥дини були страшн≥ш≥ за розбишацьк≥, коли можна було1 хоч гукати на пор¤тунок. “епер же матрос може помотатись, роз≥злившись! “ож сид≥ли й дал≥ напоготов≥, напружено прислухаючись до найменшого шереху надвор≥. јле там н≥ч таки брала своЇ, повкладала, к≥нець-к≥нцем, спати, мабуть, ≥ вс≥х махн≥вц≥в.
ѕо ¤комусь час≥ ќксана, притулившись до матер≥, почала др≥мати. ≤ приснилос¤ њй, що вона стоњть край безодн≥, а та безодн¤ так ≥ т¤гне њњ холодом униз. ≤ хоч њй страшно, але вона вол≥Ї кинутис¤ туди сторч головою, щоб позбутись страх≥тт¤, що вис≥ло над нею й над ними вс≥ма в образ≥ Дбат'ька ћахна".  инутис¤, щоб б≥льше н≥чого не бо¤тись! ≤ от вона Ч ¤к п≥дв≥¤на тим холодом безодн≥ Ч зриваЇтьс¤ з круч≥... зриваЇтьс¤ й кричить...
Ч ўо таке, √осп≥дь з тобою?! Ч чуЇ материн голос. Ч „ого ти кричиш?
ќксана прокинулась, але вс¤ тремт≥ла в≥д жаху. ћати христила њњ й заспокоювала.
Ч „и щось страшне приснилось? Ќу, год≥ вже, год≥... ћоже, п≥деш уже спати? ”же ж наче н≥чого) не чути...
ќксана розгл¤нулась у темр¤в≥ по хат≥. Ѕуло, либонь, близько першоњ години ноч≥. јле в хат≥, очевид¤чки, вс≥ заспокоњлись трохи. —ам ди¤кон, мабуть, др≥мав на своЇму ст≥льц≥ край столу, поклавши на ст≥л патлату голову ≥ широкорукав≥ руки Ч ¤к кажан крила. ќксана бачила недалеко в≥д себе чорну купу його голови. ќльга ѕилип≥вна спала в своЇму фотел≥. ћишка не було й дос≥...
«агомон≥вши, јгрипина јнтон≥вна роз≥гнала др≥мати в ус≥х, ≥ вс≥ мовчки погодились, що вже можна йти спати. ќксана з мат≥р'ю п≥шли до своЇњ к≥мнати. “ам вона знайшла потемки свою канапу й л¤гла нерозд¤гнена, мовчки, ще п≥д враженн¤м страшного сну бувши. ћати накрила њњ теплим кожухом пок≥йного о. ’аритона (той кожух не раз р¤тував њх в≥д холоду, ¤к н≥чим було палити абощо).  ≥мната ж њхн¤ й тепер була наче з криги Ч такий холод ≥шов в≥д ст≥н та в≥д намерзлих в≥кон (що намерзл≥ Ч було видно й у темр¤в≥).
”клавши й обмостивши тим кожухом дочку, јгрипина јнтон≥вна с≥ла обережно в св≥й лускотючий фотель. ќбережно, щоб не тривожити ќксани, ¤ку у¤вл¤ла тепер малою дитиною, що так потребувала материноњ ласки й оп≥ки. ¬ир≥шила не спати Ч стерегти Їдиного свого скарбу. ўоб захиститись в≥д морозу, понамотувала на себе в.с≥ своњ платки, накинула на плеч≥ л≥жник... ј тривожн≥ думки не йшли з голови. ўо то буде? њм же нав≥ть њсти н≥чого буде, ¤к махн≥вц≥ довше продержатьс¤ в м≥ст≥. “а й загроза над ќксаною вис≥тиме ввесь час. Ќе кажучи вже про те, що д≥вчина не ск≥нчить г≥мназ≥њ, Ч бо ¤ке навчанн¤ може бути за такого жах≥тт¤?
Ч Дј вже й чолов≥к добрий трапл¤вс¤, Ч подумала з жалем про поручника ¬асилика. Ч Д ультурний, чемний ≥ дбайливий... «а ним не пропали б"...
ѕроте њњ платки та л≥жник непом≥тно п≥д≥рвали њњ недр≥-ман≥сть. «≥гр≥вшись, стара ж≥нка й не зчулас¤, ¤к заснула. –озбудив њњ зовс≥м виразний, близький гурк≥т на веранд≥. Ќе розбудив, а просто п≥дкинув нервово. ѕ≥дкинув Ч ≥ спарал≥зував: хот≥ла п≥двестис¤ Ч ≥ не могла. ’от≥ла крикнути Ч та й мову в≥д≥брало.
ј тим часом важка людська хода загупала вже в в≥тальн≥, п≥д самими дверми њхньоњ к≥мнати. ≤ т≥ двер≥ раптом в≥дчинились, а в них став страх≥тливий привид Ч постать матроса- орангутанга —ивака з електричним л≥хтариком у руках. «-поза його плечей визирала ще одна Дмахн≥вська" пика.
јж тепер јгрипина јнтон≥вна спромоглас¤ скрикнути: зойкнула не своњм голосом Ч ≥ знепритомн≥ла.
Ч ћамаша, ша! Ч гримнув —ивак, вб≥гаючи до к≥мнати. ¬≥йнув св≥тлом л≥хтар¤ по к≥мнат≥ ≥, побачивши з-п≥д кожуха ќксанину голову, кинувс¤ до нењ.
Ч ќсь де вона, мо¤ красунька! Ћахва!
ќксана п≥дхопилась на канап≥ разом з кожухом, затул¤лась тим кожухом, ¤к щитом, мов би хот≥ла сховатись за нього. «акричала не своњм голосом. “а це не зл¤кало напасника. ј те, що ќксана стала на канапу, було матросов≥ на руку: в≥н легко, в≥д≥рвавши в≥д нењ кожуха, п≥дхопив њњ знизу ≥, ¤к п≥р'њну, п≥дн≥с у пов≥тр≥. ќксана билась у тих ораніу-таніових руках, пручалась, але даремно...
Ч Ўа! Ч рев≥в, справд≥, ¤к орангутанг —ивак, затул¤ючи њй рота. « його рота било ќксан≥ в обличч¤ (зблизька) сивушним перегаром: в≥н був п'¤ний, ¤к чорт¤ка.
ј дал≥ й ќксана знепритомн≥ла. ћатрос пон≥с њњ безвладне т≥ло з к≥мнати, його товариш осв≥тлював йому дорогу на веранду, через ¤ку вони й зал≥зли до хати. « ди¤коновоњ спальн≥ н≥хто не виб≥г р¤тувати, дарма що там усе чули. —трах скував обох Ч д¤дька й д¤дину, ≥ вони побо¤лис¤ й писнути.
ќчутилась ќксана вже надвор≥ в≥д морозу й п≥дкид≥в обо¤нки, що в н≥й њњ кудись везли. «ат≥палась, ¤к на нож≥, усв≥домивши жах свого становища. ’от≥ла знов крикнути, але сильна, просмерджена тютюном долон¤ затулило њй рота.
Ч —казано тоб≥, красунько, ша, Ч ну й ша! я хочу з тобою погул¤ти. —ильно ти вшкр¤бнула мене за серце... –озум≥Їш? –ознещасна мо¤ любов погнала мене на це... ¤к ти по-доброму не схот≥ла...
ѕоручник ¬асилик прокинувс¤ в≥д гупанн¤ чоб≥т1, багатьох людських н≥г.  оли розплющивс¤, в оч≥ йому вдарило св≥тло зал≥зничного л≥хтар¤, скероване з дверей.
Ч ¬стати! Ч гримнув ¤кийсь голос. Ч —уд Дбатька ћахна"...
ѕостат≥ в темр¤в≥ заворушились, п≥двод¤чи в пл¤мах св≥тла плеч≥, голови.
—тав на ноги й поручник ¬асилик.
—правд≥, ув≥йшов сам ћахно в супровод≥ дек≥лькох озброЇних. ” першу мить запанувала страшна тиша, Ч не тиша, а подих смерти! „ути було, ¤к дихали скупчен≥ тут люди Ч жертви й кати. ¬гор≥ б≥гали, схрещуючись, снопики св≥тла з електричних л≥хтарик≥в, засв≥чували вогники очей, ¤к проб≥гали по обличч¤х, а внизу, до кол≥н, зв≥льна хилиталос¤ св≥тло зал≥зничного л≥хтар¤, що його тримав один ≥з варти.
—початку Дбатько ћахно", бачилось, т≥льки роздивл¤вс¤, призвичаювавсь до Добставин" ≥ нер≥вного осв≥тленн¤, що поблискувало й на м≥д¤них іудзиках його студентськоњ шинел≥. ј пот≥м кивнув невиразно головою ≥ мовив неголосно до одного з своњх:
Ч ƒайош... починай!
ћолодий, обв≥шаний гранатами, перехрещений скоростр≥льними стр≥чками парубчак, з кур¤чим крилом чуба над очима, нав≥в св≥тло л≥хтарика на першого скраю в'¤зн¤.
Ч “и хто? «а в≥що? Ч спитав ћахно холодно-байдужим голосом правосудд¤.
«апитаний став хапливо, запоб≥гливо, плутано опов≥дати, що в≥н студент, що йшов додому...
Ч ј де живеш? Ч тим же тоном ћахно.
—тудент сказав... ≤ знав забелькот≥в про свою невинуват≥сть, про те, що (в≥н за анарх≥зм, був ще ран≥ш,  ропотк≥на читав...
Ч ¬ипустити! Ч прор≥к голос правосудд¤. Ч ≤ тольки...
—тудент кинувс¤ до виходу, а св≥тло л≥хтарика засв≥тило обличч¤ ≥ншого, немолодого вже, панського вигл¤ду чолов≥ка.
Ч “и хто? ј, знаю: б≥логвард≥Їць... –озстр≥л¤ти! ≤ тольки...
«асуждений з ¤кимсь жалюг≥дним ви'зком Ч не голосом упав у ноги ≥ став просто скиглити, благаючи помилувати. ДЅатько" штовхнув його ногою в груди, ≥нш≥ з ћахиового Дпочту" вхопили за руки, в≥дт¤гли в темний кут ≥ там кинули. ≤ той дал≥ не по-людському повизкував чи ридав...
“рет≥й був ¤кийсь сел¤нин...
≤ тут поручник ¬асил¤х отерп в≥д жаху: той, хто був Дправою рукою" в судд≥, хто осв≥тлював обличч¤, Ч то був колишн≥й його в'¤зень Ћука ЌагаЇнко. ¬≥друхово в≥дсунувсь у т≥нь. јле ж це не був р¤тунок! —ел¤нина випустили, а св≥тло Ћучиногоњ л≥хтарика впало на поручникове обличч¤.
ДЅатько ћахно" його зразу вп≥знав,, ≥ на його байдуже-холодному обличч≥ ворухнулось щось таке, ¤к усм≥шка. јле йому й слова не дав вимовити ЌагаЇнко. «адихаючись в≥д ¤коњсь радости-помсти, що наче аж гарчала њв ньому, загукав:
Ч Ѕатьку!.. Ѕатьку...
ћахно погл¤нув на нього здивовано.
Ч ÷е, батьку, той, що зуби мен≥ вибивав... таку його мать... Ќачальник њхньоњ контррозв≥дки... Дукрањнськоњ"...
ДЅатько ћахно" гр≥зно насупивсь, його малий видок з≥бравс¤ у ворочок, кошач≥ оч≥ налились кров'ю.
Ч ј ти не помиливс¤?
Ч Ќ≥! ќт хрест мене..,. “ю! ўо ¤ Ч Дхрест"?! ” бога й вЇру... у ’риста... ÷е той... јга, п≥ймавс¤? јга-а, прокл¤тий... гад...
≤, не чекаючи ћахново'го наказу, замахнувс¤ й ударив з ус≥Їњ сили поручника в обличч¤. ѕоручник поточивс¤, в≥н ударив з другого боку Ч поручник упав непритомний...
ѕоручник ¬асилик очутивс¤ в≥д ¤когось гуркоту, визко-ту, Ч мабуть, в≥дчин¤ли двер≥, що зарип≥ли на ≥ржавих зав≥сах. як прочумавс¤ зовс≥м, почув к≥лькаповерхов≥ матюхи, а ¤к роздививс¤ в ¤комусь миготливому слабкому св≥тл≥, побачив над собою могутню, розкар¤чену в ногах постать матроса —ивака...
Ч  ат≥сь колбасой! Ч гукнув —ивак комусь назад себе, либонь, вартовому. ѕот≥м махнув св≥тлом по п≥дземеллю (л≥хтар був у нього в л≥в≥й руц≥, у прав≥й Ч наган) ≥ побачив трьох, засуджених на розстр≥л.
Ч ј, ось де вони, супчики! ’а-ха...
ќдин ≥з засуджених Ч б≥логвард≥Їць Ч жал≥бно заскиглив у своЇму кутку, ще дужче з≥бгавс¤ перед жахливим обличч¤м неминучоњ смерт'и. —ивак скерував на нього пучок св≥тла й наган Ч зблизька приц≥ливс¤ в голову, вистр≥лив, ≥ той замовк, випроставшись ≥з свого кутка, наче пружина виприснула ≥з ¤кого стиску. ƒругому вистр≥лив у потилицю, бо той мовчки лежав ницьма, наче заздалег≥дь, ще до постр≥лу вмер.
ѕ≥сл¤ цього —ивак ¤ав≥в св≥тло на поручника ¬асилика.
Ч Дјж оце в≥н... м≥й безглуздий к≥нець! Ч мл¤во подумав поручник. Ч Ќе в бою, а в≥д руки ката..." Ќе подумав т≥льки про те, що це лог≥ка дол≥, бо сам був дл¤ ≥нших катом. «аплющив оч≥.
Ч ≈й, ваше благород≥Ї! Ч весело гукнув —ивак. Ч ўо, страшно вмирати? я ж казав,, що Дбатько ћахно" не помилуЇ...
ѕоручник мовчав, чекаючи на мить, коли щось мало чи то вибухнути, чи то кольнути Ч ≥ зробити, всьому к≥нець. —ивак торкнув його обережно в плече.
Ч. „уЇш? ”ставай!
ЧДЌе встану... ’ай стр≥л¤Ї так"...
јле мимох≥ть поворухнувс¤. “≥льки ж гострий б≥ль знов прикував його до м≥сц¤: видно, його звечора дуже побито, уже непритомного, мабуть, били.
—ивак нахиливс¤ й, уз¤вши за руку, п≥дхопив його, ¤к п≥р'њнку. ѕоручник ойкнув в≥д болю в плеч≥, ≥ цей б≥ль остаточно його очутив. —тав, поточуючись, на ноги. —ивак бр≥инькнув 'жартома його по губах.
Ч ’а-ха! —трашно? Ќе б≥йс¤! “ебе зараз не стр≥л¤тиму... “и ще мен≥' потр≥бний... ’од≥м!
Ч  уди? Ч глухо спитав, не знаючи, нав≥що, поручник. ¬≥дчув ще б≥ль у рот≥, де в нього все було пухле.
Ч ’од≥м Ч побачиш...
≤ в≥н пов≥в його за руку з льоху, ¤к хворого п≥ддержував. ¬артового не було, ≥ взагал≥ поблизу н≥кого не було. Ќадвор≥ вже св≥тало. Ѕуло дуже холодно. ћерзлий сн≥г терпко скрип≥в п≥д ногами. «аводи, що похмурими оз≥¤ми височ≥ли над вулицею, мертво мовчали.
Ч я ж тебе в плЇн уз¤в, ти м≥й, Ч сказав уже на вулиц≥ —ивак. Ч ≤ ¤, що схочу, те з тобою й зроблю... —хочу Ч розстр≥л¤ю, схочу Ч н≥...
¬они п≥шли поп≥д заводським парканом у напр¤м≥ до зал≥зничноњ кол≥њ, де сто¤ли вагони з ћахновим штабом, але на висип не п≥шли, а пройшли поп≥д кол≥Їю, тунелем, ≥ завернули до ¬оронц≥вки.
¬оронц≥вка Ч це оаза серед задимлених, замащених заводських буд≥вель. ћаленьк≥ домики, обсаджен≥ вишневими садками, тепер б≥лими в≥д налиплого на них сн≥гу, Ч. ват¤но-б≥л≥ домики й садки. ¬загал≥ сн≥г робив довкола своЇю б≥л≥стю уже майже ранок.
Ѕ≥л¤ одного з домик≥в —ивак поцокав великою кл¤м-кою-¤зиком, вистромленим з високоњ зеленоњ хв≥ртки. ÷¤ лунка цокотн¤ва, здавалось, могла розбудити весь виселок. јле скр≥зь було тихо. ћовчав ≥ домик, сховавшись за своњм високим зеленим парканом.
Ч ћабуть, спл¤ть ≥ще, Ч сказав —ивак. Ч- Ѕо воно ж ≥ще рано≥...
ѕоцокав удруге, настирлив≥ше Ч ≥ знов справжн≥й лункий клек≥т заал¤рмував виселок... Ч √м...
÷им Дгм" —ивак ви¤вив, що тут в≥н чомусь не м≥г бути дуже брутальний, що^ в≥н тут не м≥г так гримати й грюкати в двер≥, ¤к це звичайно робили махн≥е≥ц≥, добиваючись у хату. Ѕа б≥льше: було таке враженн¤, наче в≥н запоб≥гав тут чиЇњсь ласки. “ож, поцокавши вдруге, ¤кийсь час мовчки чекав.
Ќарешт≥ в двор≥ заскрип≥ла на сн≥гу хода, зсередини заторгало* дрючком-засувом, а пот≥м хв≥ртку в≥дчинив озброЇний махн≥вець. √л¤нув байдуже на незнайомого поручника.
Ч як там д≥вулька? Ч спитав його притишеним голосом —ивак. Ч —пить ≥ще?
Ч “а, мабуть, спить, Ч в≥дпов≥в запитаний, поз≥хаючи. Ч ј ти чого так рано?
Ч “ак треба, Ч невиразно кинув —ивак ≥ пов≥в поручника до хати.
” двор≥ сто¤ла обо¤нка, з скоростр≥лом на н≥й, у поблизьк≥й пов≥тц≥ пирскали кон≥.
—ивак зав≥в поручника на кухню, засв≥тив св≥тло ≥ п≥дн≥с йому до обличч¤ дзеркала.
Ч Ѕачиш, ¤кий ти?
« дзеркала визирнуло жалюг≥дне, заросле чорною щетиною, замазане брудом, заюшене засохлою кро≥в'ю обличч¤ (кров, мабуть, ≥шла з розбитого носа), Ч обличч¤ з виразом зацькованого злого зв≥рка. «давалось, дай йому хоч малесеньку змогу самооборони, ≥ воно, те обличч¤, вишк≥ритьс¤ на ворога гострою мордочкою, клацне гострими зубками. јле тут найменшоњ такоњ змоги не було: в≥н, ¤к маленький песик, був ц≥лком у руках величезного ведмед¤, ≥ над ним вис≥в присуд кари на горло... ћожна було б нав≥ть сказати, що це була т≥льки т≥лесна жива облуда, а внутр≥шньо в≥н уже був мертвий. Ѕо з ¤коњ б реч≥ —ивак мав би його помилувати? “а й влади в≥н такоњ, либонь, не мав, хоч ≥ хваливс¤... јле дл¤ чого все таки в≥н, той —ивак, сюди його прив≥в? ÷≥кав≥сть починала нав≥ть брати гору над почутт¤м приречености, Ч брала гору ≥ повертала до житт¤.
Ч ѕричепурись, брат≥шка, а тод≥ ¤ тоб≥ скажу, дл¤ чого ¤ тебе сюди прив≥в.
¬≥н дав бритву, мило, Ч ≥ поручник, в≥дчуваючи б≥ль у всьому т≥л≥, пухл≥сть у рот≥ (¤к пов≥в бритвою по щоц≥), почав Дчепуритись:
Ч Д–≥зонути б себе бритвою по горлу!" Ч мл¤во подумав. јле мл¤в≥сть у всьому його т≥л≥ виключала таку р≥шуч≥сть. “а й —ивак же пас очима кожен його рух. ј кр≥м того, живий вогник ¤коњсь нац≥њ таки блимав у його св≥домост≥. —ивак 'же дл¤ чогось прив≥в його сюди ≥ сказав Дпричепуритись"! Ќа розстр≥л же так не готують!
ѕоголившись, поручник почистив св≥й забруднений мундур, шинелю... як уже був зовс≥м готовий (а надвор≥ тим часом зовс≥м розвиднилось), —ивак сказав:
Ч Ќу, а тепер хоч ≥ до танцю... ƒо танцю?! „и в≥н жартуЇ?!
јле —ивак не жартував. ¬≥н пов≥в- його до своЇњ к≥мнати, де був ≥ його чи то побратим, чи то адьютант, ≥ аж тут по¤снив, дл¤ чого його прив≥в сюди. ¬≥н повинен навчити його танцювати вальса, бо в≥н т≥льки Дяблучко" вм≥Ї...
Ч —тр≥л¤ть контру вм≥ю, Ч сказав, Ч а вальса танцювати Ч н≥... ј туди, бач, ≥з самим Дяблучком" не потикайс¤. “а ще й д≥вулька антил≥іентна...
Ч ј ¤к же з музикою? Ч механ≥чно спитавс¤ поручник. Ч Ѕез музики ж не можна учитись... “а й дама ж потр≥бна...
Ч ™! Ч весело сказав —ивак. Ч ≤ музика Ї, ≥ д≥вулька. ¬≥н схопивс¤ з м≥сц¤ ≥ вз¤в у кутку за ст≥льцем (через
те поручник його не бачив) грамофона, з великою Дтрубою", схожою на кв≥тку крученого панича, поставив на ст≥л
Ч ќсь бачиш... ј д≥вулька ще спить. јле ти мен≥ спочатку покажеш без нењ, щоб ¤, бува, не осоромивс¤. Ѕо1 д≥вулька, знаЇш, антил≥гентна.
≤ от у ранков≥й тиш≥, коли в дом≥, здавалос¤, все ще спало, зненацька захрип≥в старий грамофон ≥ запил¤ла по нервах мелод≥¤ вальса ДЌа пригорах ћанджур≥њ", а двоЇ чолов≥к≥в Ч засуджений на розстр≥л ≥ можливий виконавець присуду Ч закрутилис¤ в вальс≥.
„ерез де¤кий час до к≥мнати загл¤нула заспана т≥тус¤, ¤к п≥зн≥ше ви¤вилось, господин¤ дому. —ивак п≥дморгнув њй, а пот≥м, спинившись, сказав, щоб вона приготувала сн≥данн¤ ≥, ¤к Дд≥вулька" встане, покликала њх.
“≥тус¤ зникла, а грамофон не спин¤вс¤ Ч хрип≥в, двоЇ дико поЇднаних дивак≥в Ч маленький песик ≥ .великий ведм≥дь, училис¤ дал≥ вальсувати, наступали один одному на ноги, особливо незграбний ведм≥дь. ќдин раз —ивак так наступив поручников≥ на но≥гу, що той аж п≥дскочив, засичавши в≥д болю. ,
Ч јх, вибачай, брат≥шка! Ч озвавсь з н≥¤ковою усм≥шкою —ивак. Ч ѕомилочка зайшла... Ѕолить?
ѕроте в≥н ви¤вив ¤скрав≥ зд≥бност≥ танцюриста ≥ до того часу, коли господин¤ покликала њх сн≥дати, в≥н уже схопив секрет вальсуванн¤. ¬елике задоволенн¤ св≥тилос¤ в його колючих Ч тепер м'¤ко засв≥чених н≥жним блакитом очах. ¬загал≥ в≥н був тепер урочисто-п≥днесений, чемний у повед≥нц≥, ус≥м, а передовс≥м самим собою задоволений. “а й ¤к йому не бути задоволеним п≥сл¤ того, що в≥н зробив за одну н≥ч? ¬≥н же за цю одну н≥ч викрав Дд≥вульку" (≥ тому не був на суд≥ Дбатька ћахна"), розстр≥л¤в двох (≥ тим надолужив прога¤не ≥ догодив Дбатьков≥") та навчивс¤ танцювати вальса!
ѕеред тим ¤к вийти до Дд≥вульки", огл¤нув себе в дзеркало ≥, кинувши поручников≥ Дну, п≥шли!" в≥дчинив широко дл¤ нього двер≥ до сус≥дньоњ к≥мнати. ≤ ось тут поручник ц≥лком утратив в≥дчутт¤ д≥йсносте... —уд суворого Дбатька ћахна" в неосв≥тле≥н≥м льоху... ƒамокл≥в меч присуду, що вис≥в над ним, танцюванн¤ з своњм можливим катом ≥ те, що в≥н побачив у ц≥й звичайн≥й м≥щанськ≥й к≥мнат≥ (х≥днички на помост≥, зав≥сочки на в≥кнах, досить чепурно)... ѕобачив Ч ≥ поточивс¤: посеред к≥мнати сто¤ла Ч бл≥да, невиспана... ќксана Ўтепенк≥вна... ќд¤гнена по-хатньому, так, ¤к захопив њњ веоч≥ —ивак...
Ч¶ Д“ак в≥н таки захопив њњ?!" Ч згадав поручник механ≥чно —ивакову розмову з Дмат≥р'ю".
ќксана теж, зрозум≥ла р≥ч, поручника вп≥знала, ≥ це њњ не з меншою силою приголомшило. јле ≥нстинкт самозбереженн¤ в обох п≥дказав те саме Ч¶ не показувати й не признаватис¤, що знайом≥.
Ч ќце мо¤ д≥вулька, Ч гордо сказав —ивак. Ч ÷имес, правда?
ѕоручник подав ќксан≥ руку Ч њњ рука була нежива, холодна. —кинулись погл¤дами, щоб погодити те, що п≥дказав ≥нстинкт Ч збереженн¤ таЇмниц≥ њхньоњ знайомосте.
јле ¤ка це фатальна випадков≥сть, що њх зведено докупи в так≥й безглузд≥й, ситуац≥њ! ≤ чи виплутаютьс¤ вони з нењ? „и виплутаютьс¤ вони з нењ Ч ось у ч≥м завданн¤!? —н≥данок був пишний: смажена ковбаса, ¤Їшн¤, вино...
Ч “≥льки цур: пити не багато! Ч сказав, посм≥хнувшись, —ивак. Ч ”вечер≥ будем пити...
“а коли випив', став ще балакуч≥ший. ”дарив поручника по плечу ≥ сказав:
Ч ѕереходь до Дбатька ћахна"... ќт њњ Ч ќксанин би то Ч брат з нами. Ѕат'ько ћахно теж за ”крањну, т≥льки щоб була анарх≥¤... –озум≥Їш? ўоб н≥¤коњ влади... щоб вол¤ дл¤
вс≥х...
Ч Дƒобра вол¤, коли ти ось захопив двох в≥льних громад¤н ≥ тримаЇш у полон≥!" Ч подумав поручник. ј вголос
сказав:
Ч ¬ол¤ чи свавол¤? ј що ¤к не буде пор¤дку?
…ому вже було ¤сно, що в так≥й Дмирн≥й" обстанов≥ нав≥ть Ддискутувати" моњжна.
Ч ј що, кажу, ¤к не буде пор¤дку? Ч сказав удруге.
Ч ѕор¤док буде! Ч упевнено вигукнув; —ивак. Ч “и чув: анарх≥¤ Ч мати пор¤дку? ≤ Дбатько ћахно" зробить так, що буде... ¬истр≥л¤Ї вс≥х гад≥в, а зостанутьс¤ т≥льки т≥, що чужою працею не користув≥атимутьс¤... ќсь ≥ в наш≥й газет≥ написано...
¬≥н вийн¤в з кишен≥ пом'¤те число газети, що називалась двома мовами Дѕуть к свободе" Ч ДЎл¤х до вол≥", а вс¤ була написана рос≥йською мовою. ≤ передова статт¤ в н≥й за п≥дписом махн≥вського “еоретика ¬ол≥на малювала справжн≥й рай анарх≥зму... Ќ≥¤кого визиску, н≥¤коњ пол≥ц≥њ, сам народ пор¤дкуЇ своњм житт¤м...
–аптом поручников≥ спало на думку вдавати з себе переконаного ≥ так уможливити пор¤тунок. —пасенна ≥де¤! ≤ в≥н, потроху сперечаючись, став ступнево Дзгоджуватись", що анарх≥зм Ч справд≥, найкраща з ус≥х теор≥й впор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин. ≤ що в≥н... згоджуЇтьс¤ перейти...  оли це сказав Ч п≥ймав на соб≥ ќксанин погл¤д Ч здивуванн¤ чи перел¤ку. јле д≥¤в дал≥. ”мовились, що в≥н на де¤кий час зникне, щоб затерти сл≥ди за присудом, а пот≥м, переод¤гнений, з'¤витьс¤ ¤к добро≥в≥лец'ь.
Ч Ќу, а тепер ще потанцюЇмо! Ч вигукнув, рад≥сно —ивак ≥ виб≥г до сус≥дньоњ к≥мнати по грамофон.
Ч “анцюйте з ним, не опирайтесь! Ч швиденько< шепнув поручник ќксан≥. Ч “ак треба...
”в≥йшов —ивак, несучи поперед себе грамофона, покрутивс¤ з ним, шукаючи, де б його примостити, Ч поставив на ст≥л, розсунувши посуд. «ашип≥ла, захарчала музика Ч ≥ —ивак, вимахнувши іал¤нтво перед ќксаною кльошами, запросив њњ до танцю. ќгл¤нувс¤ усм≥хнено до поручника Ч чи, мовл¤в, так, ≥ пот≥м уз¤в ќксану обережно за стан. ѕочали кружл¤ти в пов≥льному вальс≥...
ѕоручник бачив збоку м≥ертво-бл≥де ќксанине обличч¤, обличч¤ приреченоњ, ≥ його серце рвалось в≥д болю, але безсило мусив скоритись страшн≥й сил≥ орангутаніа-матроса ≥... удавати веселого. –обив завваги. ѕ≥сл¤ танцю —ивак дав поручников≥ цив≥льний од¤г Ч штани, п≥джак та роб≥тницьку кепку, ≥ вони п≥шли Ч —ивак на Дпрацю", а, поручник... на волю?
ќксана була в Дполон≥" ≥ дал≥ дворика не могла вийти. њњ стер≥г —ивак≥в адьютант нев≥дступно, а частково це робила й господин¤. јдьютант, небалакучий, у гал≥фе й кубанц≥ парубок, виконував дорученн¤ свого начальника так, немов, справд≥, Дсто¤в на варт≥": був при зброњ, з п≥столем ≥ шаблею при боц≥, ¤к≥ йому заважали, ¤к в≥н с≥дав на ст≥льц¤. «деб≥льшого в≥н сид≥в у т≥й же св≥тлиц≥, де була й ќксана, а ¤к виходив (либонь, до коней), то кидав значущий погл¤д! вб≥к господин≥: мовл¤в≥, Дпильнуй тут, поки вернус¤".
√осподин¤ вс¤ко ќксан≥ догоджала ≥ трохи чи не сп≥вчувала, бачивши њњ сльози, але спри¤ти њњ втеч≥, звичайно, не могла. “а ще й була, либонь, п≥дкуплена в≥д —ивака.
—ам —ивак, ≥дучи на Дслужбу", хот≥в залишити в ќксани ¤кнайкраще враженн¤. Ќасипав њй на стол≥ ц≥лий торох цукерок та гор≥х≥в, а на веч≥р приоб≥ц¤в подбати про од¤г дл¤ нењ, потр≥бний дл¤ Дгул¤нки"... ј в його гарних сивих очах св≥тилос¤ справжнЇ коханн¤, запоб≥глива ласка. Ќав≥ть 1 у голос≥ з'¤вилась ¤кась мов би голуб'¤ча буркотлив≥сть, а страшна щелепа просто Дзн≥тилась"...
“а саме це його почутт¤ й було дл¤ ќксани найстрашн≥ше: вона розум≥ла, що, покохавши њњ, в≥н не в≥дчепитьс¤ так легко.
≤ сердешна полон¤нка металас¤ в своњй м≥щанськ≥й св≥тличц≥, ¤к та пташка в кл≥тц≥. ўо з нею буде? Ќу, що? «нала, що цей зв≥рюка буде ласкавий з нею до которого часу... ћогутн≥й самець запоб≥гаЇ ласки в слабкоњ самиц≥, поки тверезий... ј ¤к нап'Їтьс¤... “≥ло њй терпло на саму в'¤ву про те, що могло статись. Ћамала руки. „и, може, запод≥¤тив соб≥ смерть? ј мати?! ћати ж зостанетьс¤ тод≥ ц≥лком сама! “а й ¤к тут смерть запод≥¤ти, коли ѓѓ так пильнують? ѕриголомшила њњ й по¤ва в товариств≥ з —иваком поручника ¬асилика. як в≥н потрапив —иваков≥ в руки? ≤ чи в≥н його, справд≥,випустить? ќб≥дали вс≥ троЇ разом: адьютант, ќксана й господин¤. √осподин¤ подала смачний борщ ≥з кур¤тиною. Ќа другу страву були вареники з густою сметаною. јле ќксана майже не њла... √осподин¤ упадала б≥л¤ нењ, припрохувала. јдьютант мовчки лигав Ч ¤к за себе кидав. ¬ипив дв≥ чарки гор≥лки, а в≥д третьоњ в≥дмовивс¤: Двартуванн¤" вимагало тверезости.
ј ¤к, нарешт≥, адьютант, запаливши по об≥д≥ цигарку, вийшов з хати, господин¤ звернулась до ќксани:
Ч. Ќу, чого ти так журишс¤? ”лаздив≥сть у рухах ≥ в голос≥. Ќ≥би по-тайности.
Ч ≤нша б на твоЇму м≥сц≥ не плакала, Ч повела мову.
Ч ¬≥н же “ак тебе любить... ≥ такий красивий. ј ¤к тепер њхн¤ вдасть буде, то в≥н би тебе обзолотив...
ќксан≥ наб≥гло серце на влазливу т≥тусю. Ќав≥що вона њй це каже?! њњ, по'п≥вну, тулить до ¤когось бандита! Ќе обзивалась ан≥ Їдиним звуком, нав≥ть в≥двернулась в≥д настирливоњ розмовниц≥.
ј т≥тус¤ невгавала, говорила тим самим голосом дал≥:
Ч ќн ≥ Дмати", ћахнова ж≥нка, ¤к була ще вчителькою в √ул¤й-пол≥, сперва бришкала, а тепер он, бач, ¤ка генеральша! “а де: ¤к цариц¤... Ќа одно ѓѓ слово голова хоч кому полетить. ДЅатько ћахно" усе зробить, що вона скаже. ≤ ти була б така...
ќксана мовчала. ≤ т≥тус¤ не прибрала дал≥, що казати,
Ч замовкла. “≥льки скоса обережно погл¤дала на ќксану, перев≥р¤ла, очевид¤чки, ¤ке враженн¤ ц≥ слова на полон¤нку справили. ќксана це бачила з-п≥д своЇњ долон≥, ¤кою п≥д-пирала-стискала чоло, слухаючи. Ѕачила: т≥тус¤ не стара ще, рок≥в, може, сорок, чепурненька, повновида й округла в постат≥; удова, мабуть. ≤ —ивак у нењ знайшов пристановище не випадково. —ивак або його адьютант. „и¤сь коханка, напевно...
Ч Ќу, так ти подумай! Ч п≥двелас¤ т≥тус¤, збираючи посуд ≥з столу.
Ч ј скаж≥ть, Ч спитала раптом ќксана господиню, ¤к та вже хот≥ла в≥дходити з посудом: Ч в≥н вас просив це мен≥ казати?
“≥тус¤ обернулась. ¬ њњ чорних круглих очах заблисло чи то ваганн¤, чи то т≥льки усм≥х. ћовила:
Ч ѕросив. Ѕо, каже, сильно вона вдр¤пнула мене за серце... “ак що йому сказати?
ќксана прикусила з досади губу. ƒосадно њй було, що так мимох≥ть ви¤вила своЇ н≥бито зац≥кавленн¤ тим... орангутангом. ћовчала.
Ч √а? Ч напол¤гала т≥тус¤.
ќксана не обзивалась. √осподин¤ посто¤ла ще ¤кийсь час ≥ вийшла до кухн≥. ј ќксана лишилас¤ сама з своњми думками, з своЇю мукою...
–аптом њњ увагу привернуло ¤кесь обережне шкр¤банн¤ знадвору в шибку. ѕовернула голову й побачила: перегнувшись через низьк≥ штахети, подавав њй руками ¤к≥сь знаки поручник ¬асилик, визирав кумедним грибком з-п≥д своЇњ великоњ кепки. ѕодавав знаки, а сам бо¤зко огл¤давс¤. « тих його знак≥в ќксана н≥чого не зрозум≥ла, а говорити в≥н, очевид¤чки, бо¤вс¤. “а й почути зв≥дти не можна було... ”раз в≥н повернувс¤ ≥ швидко п≥шов геть: мабуть, спостер≥г ¤кусь небезпеку.
јле найголовн≥ше ќксан≥ було ¤сно: його тами випущено. ≤ в≥н, може, щось таки зробить дл¤ њњ визволенн¤, а головне Ч дасть здати матер≥, де вона й що з нею. ј, мати скаже ћишков≥, ≥ той њњ вр¤туЇ... ≤ вона буде на вол≥ п≥д оп≥кою Дкультурного" поручника... “≥льки ж... т≥льки мимовол≥ в глибин≥ њњ душ≥ ворухнувс¤ ¤кийсь жаль... жаль, що вона б≥льше не бачитиме... орангутанга —ивака... ” нього ж, справд≥, так≥ надзвичайн≥ оч≥, так≥ брови!
«аплющила оч≥ й у¤вила: вона десь схована на перед№ м≥ст≥, њњ охорон¤Ї поручник ¬асилик, њњ наречений. ¬≥н до нењ й не торкнетьс¤ через оту свою Дкультурн≥сть", х≥ба ¤кий раз руку поц≥луЇ... —ухенький, маленький хрущик... ј ¤к њсть, Ч у нього так неприЇмно ворушатьс¤ вуха... ј цей бандит Ч вт≥ленн¤ стих≥йноњ б≥олог≥чноњ сили, що так њњ... прит¤гаЇ. —трашноњ сили, що так по-рабському запоб≥гаЇ њњ ласки. «апоб≥гаЇ ласки тепле с¤йво його ср≥бл¤стих очей Ч ≥ могутн¤ сила, що може вибухнути. ј дал≥ ќксана з жахом подумала, що та сила починаЇ њњ прит¤гати з ¤коюсь неподоланною згубн≥стю... ќтак шугнути б безбач у ту безодню! «гор≥ти б у тому пекельному во≥гн≥ Ч ≥ вмерти... «дригнулась на саму у¤ву про ¤кусь непереживану, непробувану ще насолоду. Ќ≥би ѓѓ пройн¤в наскр≥зь електричний струм...
≤ в≥н маЇ владу Ч озолотить ѓѓ. ¬она буде ¤к Дгенеральша"...
Ч ДЌ≥, н≥! ќ, н≥!" Ч п≥двела голову, струснула з себе згубне обмаренн¤. ¬≥н бандит... ¬≥н силом≥ць захопив њњ, зневажив њњ людську г≥дн≥сть...
”в≥йшов- адьютант ≥ мовчки с≥в, зачепивши незграбно шаблею чи ногами ст≥льц¤1. «акурив Ч пустив по хат≥ противний смор≥д гидкоњ махри, ≥ той дим задр¤пав ќксан≥ в горл≥. ÷е остаточно повернуло њњ до д≥йсности...
ќ н≥, н≥коли цьому не бути! ¬они бандити...
ƒесь на подв≥р'њ виник ¤кийсь рух, рух, у надвеч≥рн≥й тиш≥ неспод≥ваний. јдьютант швидко п≥дхопивс¤, диркнув-ши ст≥льцем по помост≥, ≥ вийшов. Ќадвор≥ залунав владний —ивак≥в голос: в≥н повернувс¤ з Дроботи". ј через хвилину —ивак був уже й у хат≥, з надв≥рн≥м холодом, з веселим гомоном ≥ з ц≥лим вузлом од¤гу.
Ч ќце дл¤ тебе! Ч гукнув ще з порога ќксан≥. Ч ≤ в≥д мамаш≥, между прочим, прив≥т. ƒома все гаразд... я зав≥з њй дещо њсти. ≤ н≥¤кий чорт тепер' њњ не. займе: ¤ поставив
вартового.
ќтже, виходило, що в≥н сам дав знати матер≥ про нењ, що вона, мовл¤в, жива й здорова, ј кр≥м того, й саму мат≥р уз ¤в≥ у полон, “ой же вартовий не т≥льки охорон¤тиме њњ, а й до нењ не допустить н≥кого. “а й дл¤ поручника ¬асили-ка це перешкода, дл¤ його контакту з мат≥р'ю, ≥ дл¤ заход≥в щодо њњ р¤туванн¤.
—ивак тепер поводивс¤, ¤к Дсв≥й", говорив д≥ловим тоном ≥ був зовс≥м тверезий.
ќксана при ньому знав почала плакати й проситис¤, щоб в≥дпустив. јле —ивак т≥льки покрутив заперечно головою: мовл¤в, дуже вшкр¤бнула за серце Ч не можна. ј пот≥м п≥д≥йшов до нењ (вона вже сто¤ла), уз¤в за п≥дбор≥дд¤ й, п≥дкинувши њњ обличч¤, щоб дивитис¤ в в≥ч≥, Ч с¤гнув у глиб њњ душ≥ так глибоко, що вона аж стенулась, а серце щасливо (так!) њй тьохнуло. —казав:
Ч “а чого ти боњшс¤, дурна? я т≥льки погул¤ю з тобоњю... “од≥ ќксана подумала: вињзд на Дгул¤нку" Ч це все
таки вих≥д м≥ж люди, ≥ там можна буде щось придумати Ч й утекти. ¬ир≥шила Дскоритись неминучому".  оли —ивак сказав, щоб уже од¤галась, п≥шла мовчки до господин≥ в ¶к≥мнату ≥ стала од¤гатись.
“≥тус¤ знов догоджала њй, ¤к наймичка. —под≥валась, певно, що —ивак нагородить њњ за все ще не аби¤к. ј ¤к ќксана од¤гла свою балеву сукню, вона п≥двела њњ до трюмо ≥ поправл¤ючи вишневошовкову красу, укладаючи на ѓѓ пишному т≥л≥, сказала:
Ч ќ, ти така, ¤к крал¤, тепер!.. ўе, гл¤ди, й Дбатько ћахно" закохаЇтьс¤... јле його не б≥йс¤: в нього Ї Дмати".
ј —ивак тимчасом теж перед¤гавс¤,  оли ќксана, вже готова, вийшло до св≥тлиц≥, в≥н був у нов≥м матроськ≥м широко кльош ≥м костюм≥, груди в трикутнику матроски трохи прикривала смугнаста впоперек сорочка (чорн≥ смуги на б≥лому пол≥); був чисто поголений, а над високим, р≥вним чолом красувавс¤ хвил¤сто-кучер¤вий не дуже темного кольору чуб. —трункий, високий, дебелий. ј терасу сп≥дньоњ щелепи Дскрадав" легенький усм≥х, з ¤ким в≥н п≥д≥йшов до ќксани. ¬ийн¤в з гаманц¤ пишн≥ сережки, з червоно-кривавими крапл¤ми руб≥н≥в у них ≥ дав ќксан≥, щоб почепила до вух. ј пот≥м ще сам уз¤в з н≥жн≥стю њњ безвладну руку ≥ над≥в њй на палець перстень з д≥¤мантом (в≥д цього дотику гострий струм пройн¤в њњ наскр≥зь).
Ч ÷е ¤ в одн≥Їњ буржуйки позичив, Ч сказав —ивак, посм≥хнувшись. Ч √од≥ њм розкошувати, тепер ми будемо...
ƒопом≥г дал≥ ќксан≥ од¤гтис¤ Ч обтулив дбайливо беке-шею, а соб≥ накинув на плеч≥ чорну широкоплечу кавказьку Дбурку", що зробила його, справд≥, схожим на революц≥йного Дкомандарма", легендарну ф≥гуру бурхливих под≥й того часу. ≤ хода була в нього горда, величн¤...
Ѕув задоволений ќксаниною Дпокорою", але ¤к виходили з хати, на вс¤кий, либонь, випадок попередив:
Ч “≥льки дивись мен≥: перед Дбатьком ћахном", щоб ан≥ сльозини! „уЇш? Ѕо г≥рше буде...
ќксана мимох≥ть скинула погл¤дом на свого величнього Длицар¤" Ч ≥ в ѓѓ серц≥ ворухнувс¤ сумн≥в: чи вона здолаЇ в≥д нього Дт≥кати"? ѕара бо з них була надзвичайно ≥мпозантна...
ѕос≥дали в обо¤нку, в пар≥, а на передку с≥в, уз¤вши в≥жки в руки, —иваш© адь≥ютавт. ќбо¤нка з м≥сц¤ дзв≥нко задзвонила тар≥лками, вињжджаючи з двору. √осподин¤ махала на прощанн¤ руками, а пот≥м, ¤к обо¤нка, гойднувшись на ресорах, вињхала з двору, зачинила за ними ворота, сховалась у своЇму будиноч-ку.
¬годован≥ на в≥вс≥ куркульськ≥ кон≥ понесли м'¤ко-хитливу обо¤нку бурею. «давалось, вона в≥д≥рветьс¤ в≥д земл≥ ≥ полетить у пов≥тр≥, не торкаючись земл≥. —н≥г ≥скрами прискав кон¤м з-п≥д копит≥в ≥ з свистом розл≥тавс¤ на вс≥ боки.
ћорозно-холодне пов≥тр¤ р≥зало в обличч¤, ќксана чудово зашар≥лас¤, тро¤ндою розцв≥ла. —ивак ≥з захватом зиркав на нењ, у рештках вечерового с¤йва, зблизька баченоњ, Ч с¤йва, що йшло з-за гори, на ¤к≥й) ≈ирисоњвувались контури притемненого м≥ста. ѕогукував на адьютанта, щоб Дне спав".
ќксана й соб≥ скоса, обережно погл¤дала на свого страшного кавалера. Ўирок≥ в Дбурц≥" плеч≥, орлиний проф≥ль, пишн≥ кучер≥, що буйним крилом визирали з-п≥д кубанки, ма¤ли на в≥тр≥. ѕоручника з ним не можна було й приблизно пор≥внювати: горобчик Ч ≥ орел... јле бандит! Ѕандит, за-р≥зака, дарма що генералом себе називаЇ... ¬она втече в≥д нього за вс¤ку ц≥ну! ¬она вирветьс¤ з-п≥д його... чар≥в...  инетьс¤ Дбатьков≥ ћахнов≥" в ноги, благатиме...
ћ≥ст через ƒн≥про блискавично-швидко продудн≥в п≥д колесами обо¤нки, ≥ т≥ колеса спочатку застрибали на мос-тинцњ ѕров≥¤нтськоњ, а пот≥м ≥ на Дгладенький"  атерининський, проспект вилет≥ли. Ѕуло вже темно, на проспект≥ не було майже н≥¤кого руху. Ћюди, очевид¤чки, сид≥ли по своњх хатах-схованках, бо¤чись, щоб махн≥вська Дгул¤нка" не перетворилась на загальний погром. ѕро можлив≥сть такого висл≥ду Дгул¤нки" св≥дчили й п'¤н≥ вигуки, що час в≥д часу вихоплювалис¤ десь у “иш≥.
ѕишним чвалом п≥д'њхала обо¤нка до ¤скраво осв≥тленого готелю Д≈вропа", ≥ —ивак просто зн≥с ќксану на руках. јле, поставивши ѓѓ на ноги, знов попередив:
Ч “ак ти ж дивись мен≥: щоб ан≥ сльозини! якби нав≥ть брат показавс¤...
÷им попередженн¤м в≥н ще дужче зрадив свою Дах≥ле-
сову п'¤ту".
¬идимо, в≥н робив щось не зовс≥м дозволене, коли бо¤вс¤ Дсльозини" перед Дбатьком ћахном". ≤ це зм≥цнило ќк-санин покищо непевний зам≥р удатис¤ по р¤тунок до самого Дбатька ћахна". јбо, може, справд≥, й ћишко буде чи його лататт¤нський товариш... ” вс¤кому раз≥ треба вирватис¤ на волю, а там буде видно...
«алишивши верхн≥й од¤г унизу, в розд¤гальн≥, —ивак гордо пов≥в свою Ддаму" сходами нагору.
” коридорах готелю ц≥лими юрбами вештались озброЇн≥ махн≥вц≥. Ѕули серед них уже й п'¤н≥. ƒекотр≥ з-пом≥ж них голосно в≥тали —ивака, з заздр≥стю огл¤даючи його Дд≥вульку".
” велик≥й зал≥ було повно Дпубл≥ки", переважно во¤к≥в, але були й ж≥нки м≥ж ними. “ютюновий дим сто¤в у пов≥тр≥ сизою хмарою. √армон≥¤ Днар≥зувала" Дяблучко", а п'¤н≥ голоси п≥дсп≥вували:
≈х, ¤блучко, куди котишс¤?
ƒо ћахна попадеш Ч не воротишс¤...
ƒек≥лька матрос≥в вибивали закаблукам≥и на паркет≥, аж вил¤ски ≥шли. јле —ивак т≥льки показав ќксан≥ залю, а пот≥м пов≥в њњ до одн≥Їњ з менших к≥мнат, де, очевид¤чки, збирались сам≥ махн≥вськ≥ Дгенерали", зокрема був ўусь, начальник ћахнового штабу. Ѕули й ж≥нки, усе невиразного, на ќксанину думку, типу.
Ч ќ, де ти таку доп'¤в? Ч вигукнув ўусь, високий ≥ тонкий, ¤к в'юн, примружено гл¤нув на ќксану.
—ивак гордо випнув своњ волохат≥ груди ≥ гримнув у них кулаком: мовл¤в, щоб ¤ та не доп'¤в?! ќто!..
Ќа стол≥ сто¤ли нањдки та напоњ. ѕрим;усили й ќксану випити. ¬она Дскорилась", випила, але думала:
Ч Дўе не тепер... ÷е так≥, ¤к ≥ в≥н, Ч не допоможуть".
“а й гордий —ивак не дуже, либонь, був певний щодо своЇњ Дд≥вульки"-полон¤нки ≥, мабуть, таки побоювавс¤, щоб вона не зрадила примусовосте њњ Дгул¤нн¤" або не втекла. “им то в≥н ан≥ на ступ≥нь не в≥дходив в≥д нењ, запоб≥гливо упадав б≥л¤ нењ, щоб задобрити чи що.
ƒо к≥мнати вскочив один ≥ спов≥стив:
Ч ѕрибув Дбатько ћахно"... ≥ Дмать"...
”с≥ заворушились ≥ похопились ћахнов≥ назустр≥ч. ” зал≥ стишилось, музика вмовкла.
ДЅатько ћахно" сто¤в посеред зал≥ в своњй велик≥й шапц≥, Ч малий, кривоплечий у величн≥й поз≥ проводир¤, Дкомандарма", нос≥¤ найвищоњ влади, дарма що д≥¤в п≥д чорним ст¤гом безвладд¤ Ч анарх≥њ... Дѕубл≥ка" з пошаною розступилась перед ним. Ѕ≥л¤ нього близько була т≥льки Дмать" та дек≥лька ос≥б особистоњ охорони, зокрема Ћука ЌагаЇнко.
Дћать" була од¤гнена, Д¤к учителька", в с≥рому костюм≥, ≥... далеко њй було до пишноњ, пшеничнокосоњ красун≥ ќксани... “а коли вона вздр≥ла —ивака у пар≥ з незнайомою панною, в њњ вузеньких очах св≥нули зл≥ вогники, Ч вогники ревнощ≥в.
Ч ÷е Дмать", Ч шепнув —ивак, прихилившись до ќксани.
≤ от тут ќксана заплющила оч≥ ≥ кинулась навдалу до т≥Їњ Дматер≥". «аливаючись сльозами, благала вр¤тувати њњ, бо в≥н Ч показала назад Ч викрав њњ вноч≥ з дому ≥ прив≥з сюди силом≥ць.
Ћука ЌагаЇнко п≥знав ќксану, гл¤нув, на нењ, але в голов≥ в нього було, мабуть, щось важлив≥ше ≥ тому в≥н кинувс¤ спершу до —ивака, вигукнув, захлинаючись гн≥вом:
Ч ј де ти, мать твою... д≥в австр≥¤ка? я був у п≥двал≥ Ч його там нема...
ј пот≥м повернувсь до ћахна:
Ч ¬≥н, Дбатьку", не т≥льки сестру ћишкову викрав, а й австр≥¤ка пустив... начальника контррозв≥дки, що мен≥ зуби повибивав...
Дћать" ≥ соб≥ мерщ≥й об≥звалась до чолов≥ка:
Ч ƒивись, що в тебе робитьс¤!..
—ивак хапливо в≥дст≥бував кобуру, безглуздо витр≥щив оч≥:
Ч ... онтррозв≥дки? Ќе знав ¤... ’то тоб≥ сказав?.,..
ДЅатько ћахно" швиденько вимахнув рукою з револьвером ≥ мовчки вистр≥лив —иваков≥ в розхр≥ст'ан≥ груди. “ой важко заточивс¤, а пот≥м гупнув своњм могутн≥м т≥лом на паркет. ѕеревернувс¤ навзнак ≥ розкинув широко руки в мертв≥й нерухомост≥.
” зал≥ запанувала моторошна тиша. ќксана зл¤кано дивилась на мертвого матроса, в≥дчуваючи, що в серц≥ њњ щось болюче об≥рвалось, щось крикнуло безт¤мно. ¬≥н умер через нењ! ¬≥н любив њњ б≥льш, н≥ж своЇ житт¤! „екала, що ћахно другою кулею покладе й ѓѓ пор¤д з —иваком...
јле ћахно верескливо неприЇмним голосом наказав, звернувшись до юрби:
Ч «абер≥ть гада Ч ≥ тольки! ≤ танцюйте дал≥...
–вучко обернувс¤ ≥ п≥шов, ≥з зал≥.
ќксану в≥дв≥в додому Ћука ЌагаЇнко.
ƒо ≥сторичного музею ≥м. ѕол¤ нав≥дались не зовс≥м звичайн≥ в≥дв≥дувач≥: сам Дбатько ћахно" ≥з своњм штабом. —ам ћахно, суворий завойовник м≥ста ≥ всього, що в ньому було, Ч велетн≥в-завод≥в, крамниць, зруйнованих ≥ спалених ќзерних р¤д≥в, житлових квартал≥в, церковних шпил≥в ≥ вс≥х живих ≥стот, що сид≥ли принишкло в своњх норах, Ч людей бо¤гуз≥в, людей'раб≥в нового володар¤...
ћузей ≥м. ѕол¤ теж належав тепер завойовников≥, ≥ в≥н що т≥льки схот≥в би, те й м≥г би зробити з ним. ћ≥г би п≥дпалити, висадити в пов≥тр¤, Ч ¤к висадив уже в'¤зницю на ѕушк≥нському проти ѕольовоњ (аж цегла захурчала!), роздати своњм буйним Дсинам" його неоц≥ненн≥ ≥сторичн≥ скарби...
”се м≥г би зробити з музеЇм всемогутн≥й Дбатько ћахно", Ч це так. јле не робив покищо н≥чого такого, а прийшов ¤к в≥дв≥дувач подивитись на музейн≥ експонати.
≤ перед його володарським погл¤дом ви¤вивс¤ не бо¤гузом директор музею професор яворенко. ¬≥н см≥ливо п≥дв≥вс¤ йому назустр≥ч ≥з свого ДархиЇрейського" кр≥сла (з високою, аж понад його б≥лу голову спинкою), придививс¤ кр≥зь своњ густо-син≥ окул¤ри, ¤к придивл¤вс¤ до вс≥х, хто заходив до його каб≥нету. ўе й долоню над окул¤рами наставив, бо сл≥пучий парус зимового сонц¤, продершись кр≥зь ірати високого Дманастирського" в≥кна, ударив йому в в≥ч≥...
”мгу... ѕеред ним сто¤в не такий страшний чорт, ¤к його малювали. ћалий на зр≥ст, кривоплечий та головатий (в≥д великоњ шапки й патл≥в), бл≥дий, прищуватий, видочок з виразом кирпатого булдоіа.
Ч Д—правжн≥й тоб≥ татарин, Ч подумав професор про ћахна. Ч “атарюга"... ј на зр≥ст Ч курдупелик. Ќе дарма махн≥вц≥ позаоч≥ його Дћалим" називають. ДЌаш малий", кажуть ...
ј вголос професор озвавс¤ своњм веселим, сп≥вним тенорком:
Ч “ак ви Дбатько ћахно?" ƒуже, дуже радий... –адий в≥тати в музењ славного сина нашоњ неньки ”крањни... ≤ ¤к ƒобре, що ви зв≥тес¤ Дбатьком"! ÷е ж по-нашому, по-козацькому...
ћахно подав з поважним рухом професоров≥ руку. ¬≥н же, Дбатько ћахно", не ¤кийсь там бандит, а володар! ÷е становище вже зобов'¤зувало до в≥дпов≥дноњ повед≥нки.
Ч “ак, ми украњнц≥, Ч в≥дгукнувсь на професоров≥ слова. Ч “ольки, щоб була анарх≥¤, а не кап≥тал≥зм. ћи вс¤ких буржуњв зничтожаЇм Ч ≥ тольки... јнарх≥¤, правда, не зразу, бо ще народ несв≥домий... —початку здобудем йому демократичн≥ права Ч ≥ тольки...
ѕочувши таке, професор ще дужче Дзрад≥в". јж руками сплеснув. ≤ в≥д цього руху його лис¤чий кожух ≥зсунувс¤ йому з пл≥ч. Ќат¤г знову кожуха на плеч≥ загорнувс¤ ком≥ром, насунув нижче Дкупецьку" шапку. ” музењ ж було Ч хоч собак ган¤й, Ч так холодно. ≤ розмовники струмками пари Дперестр≥лювались". «аховавшись глибше в св≥й од¤г, професор висловив свою рад≥сть з приводу того, що ћахно за анарх≥ю й демократ≥ю. ÷е ж бо такий лад, ¤к колись був на «апор≥жж≥! ” —≥ч≥ ж не було пост≥йноњ влади, там щороку м≥н¤ли кошового, писар¤ й суддю. ≤ чи Дбатько ћахно" знаЇ, ¤к њх вибирали? Ќайдемократичн≥шим способом! ќбкидали болотом, обпльовували, щоб п≥зн≥ш не задавалис¤, ¤к ставали панами...
ќ, в≥н, професор яворенко, дуже радий, що батько ћахно хоче встановити такий лад!
”лещений такою похвалою, Дбатько ћахно" Дуточнив" свою пл¤тформу: в≥н за рад¤нську владу, але щоб були справжн≥ вибиран≥ ради, без жид≥в ≥ ком≥сар≥в...
Ч Дј м≥сто ж завоював на сп≥лку з жидами й ком≥сарами, Ч подумав професор яворенко. Ч ≤ ¬ол≥н же не хто ¤к жид... ¬ол≥н Ч теоретик махн≥вського анарх≥зму"...
Ч ўоб, кажу, справжн≥ ради, Ч повторив ћахно, Ч ≥ тольки...
Ч јвжеж, авжеж, Ч притакнув професор. Ч “ак же було й на «апор≥жж≥. ≤ там вибирали старшину в≥льними голосами. „асом ≥ до нуб≥йки доходило.
ѕ≥сл¤ такоњ .вступноњ розмови професор пов≥в Дбатька ћахна" показувати музей. “ак в≥н водив свого часу цар¤ ћиколу другого, турецького м≥н≥стра осв≥ти, отамана  ривошлика ≥ ≥нших значних гостей. «а професором ≥ ћайном пот¤гс¤ Дштаб" Ч важко озброЇна ватага, що т≥сно протискалас¤ вузькими проходами пом≥ж в≥тринами, залишаючи брудн≥ сл≥ди талого сн≥гу на чистому паркет≥ Ч в≥дбитки п≥дошов ≥ п≥дбор≥в. Ѕр¤зкали зброЇю, з≥штовхувались плечами, ¤к череда рогатоњ худоби у стиску. ј м≥ж ними найвищий був начальник махн≥вського штабу ўусь. “онкий ≥ високий, ¤к коноплина серед низького бур'¤ну. ” кубанц≥ й дов≥горукав≥й черкесц≥, з гузир¤ми на груд¤х.
Ќайперше спинились перед блакитно-золотою кол¤сокї цариц≥  атерини другоњ. ” ц≥й кол¤с≥ в≥з њњ колись ѕотьомк≥н у  рим, ¤к  рим приЇднали до –ос≥њ. јле кол¤са не справила на махн≥в≥ц≥в особливого враженн¤. Ѕо њй далеко було до сучасних куркульських обо¤нок, уживаних у њхн≥й арм≥њ. “≥льки що позолочена, ¤к ц¤цька. ÷е постер≥г професор ≥, щоб зац≥кавити б≥льше цим експонатом, сказав:
__ ј знаЇте, батьку, ¤к назвав  атерину ћикола  остомаров у своњй Д низ≥ бит≥¤ украњнського народу"?
Ч як? Ч обережно, не знаючи, хто такий  остомаров ≥ що таке Д нига бит≥¤", в≥дгукнувсь ћахно.
Ч  ... всесв≥тн¤...
ћахно посм≥хнувсь невиразно п≥д своњми б≥л¤вими вусами, закрученими по-салдатському, а його Дштаб" зареготавсь таким кон¤чим реготом, що аж шибки в поблизькому
в≥кн≥ задзвен≥ли.
ѕерейшли до етнограф≥чного в≥дд≥лу. ѕрофесор спинивс¤ й огл¤нувс¤ на слухач≥в з ледве стримуваним п≥д ват¤но-б≥лими вусами усм≥хом. “ой усм≥х означав передсмак ц≥кавого й см≥шного в наступному огл¤д≥ експонат≥в.
Ч ј оце, Дбатьку", знаЇте, що? Ч показав в≥н на малюнки Детнограф≥чних" чорт≥в.
Ч ј що? Ч зиркнув безвиразно з-п≥д свого чуба ћахно.
Ч ÷е вс¤к≥ украњнськ≥ чорти. ќтой зелений, що вигл¤даЇ з води, ¤к жаба-ропуха, зветьс¤ јнциболот... ќце той, що в млин≥ сидить... ÷е той, що гребл≥ риЇ... ј оце той, що на печ≥, Ч јнтипко. Ѕачите Ч маленький, з хвостиком... (“ут усм≥шка в професора ще дужче заграла п≥д вусами й за син≥ми окул¤рами, а всередин≥ в≥н, здавалось, уже просто ких-кот≥в). ћаленький, але може п≥днев≥дити хоч кого, осоромити на все житт¤... ќт соб≥ спить чолов≥к у теплому прос≥, а той јщтипко й призведе до гр≥ха “ак, що той у штани... ких-ких...
Ѕатько ћахно знов злегка посм≥хнувс¤ (йому ж не ви-випадаЇ Дзубоскалити"), а його Дштаб" ще гучн≥ше за≥ржав по-кон¤чому: го-го-го... Ѕаси й пропит≥ хрипк≥ баритони...
Ч ” штани... Ч професор уже сам голосно своњм тонким см≥шком см≥¤вс¤, показуючи беззуб≥ ¤сна. Ч Ѕачите? ѕридержуЇ сердешний чолов≥к матню рукою...  их-ких...
Ч √о-го-го...
јле батько ћахно строго огл¤нувсь Ч ≥ рег≥т урвавс¤. ƒовгенько затримував професор махновц≥в в етнограф≥чному в≥дд≥л≥. ѕоказував њм ≥ люльку-череп'¤нку з гол≥вкою у вигл¤д≥ чепурноњ молодиц≥ в оч≥пку, насадженоњ на - цибух, ≥ плахти ус¤ких зразк≥в, ≥ чумацьк≥ вози≥ та ¤рма, химерно виц¤цькован≥ р≥зьбою, ≥ багато ≥ншого... ј робив це в≥н з т≥Їю, либонь, думкою, щоб притомити в≥дв≥дувач≥в ≥ дал≥ не вести. ƒал≥ бо 'був запор≥зький в≥дд≥л, найулюблен≥ший його в≥дд≥л, з булавами та п≥рначами, а т≥ булави та п≥днач≥ були дорогими самоцв≥тами пооздоблюван≥. “ож в≥н трохи побоювавсь, щоб ц≥ Днайнов≥ш≥" козаки-анарх≥сти не поквапились, бува, на т≥ ≥сторичн≥ скарби.
јле н≥ батько ћахно, н≥ його Дштаб" не ви¤вл¤ли й найменших ознак утоми. ≤ завинив у цьому не хто ¤к той же таки професор яворенко. ¬≥н же просто обчаровував њх своњми розпов≥д¤ми, ≥ вони, бачилось, ладн≥ були безкраю його слухати.
√м... ѕрофесор почухав п≥д Дкупецькою" шапкою, за вухом своЇ б≥ле волосс¤. ÷е св≥дчило пр© його не аби¤ку скруту.
як же бути? “о ж найб≥льш≥ його скарби! ¬≥н просто трусивс¤ над ними, ¤к скупар над своњм гр≥шми.
јле спинитись ≥ довго роздумувати н≥¤к було. Ѕа й небезпечно: ћахно м≥г би подумати, що в≥н там ¤кусь Дконтрреволюц≥ю" переховуЇ. “ож в≥н струсн≥ув головою ≥ запитав у ћахна бадьоренько:
Ч „и ви, Дбатьку", Ђ≥е втомились, слухаючи? . -Ч ќ, н≥... Ќам це ≥нтересно Ч ≥ тольки.
Ч Ѕо воно ж ви по воЇнних трудах... Ч ƒарма... ¬ед≥ть дал≥! ≤ тольки....
“од≥ професор вир≥шив перев≥рити за аналог≥Їю, ¤к ћахно ставитьс¤ до крад≥жок та грабунк≥в. ¬≥н звернув увагу своњх слухач≥в на ср≥бну, потемн≥лу в≥д часу ложку, одну з тих, що њх колись п≥дчебричили запор≥зц≥ на бенкет≥ в  арла XII Ўведського. ≤ розпов≥в усю цю ≥стор≥ю.
Ч ÷е ж прец≥кава ≥стор≥¤, Дбатьку", Ч так в≥н почав. Ч  оли  арло XII прийшов ≥з своњм в≥йськом на ”крањну, на з'Їднанн¤ з ћазепою, в≥н при зустр≥ч≥ влаштував пишний бенкет. ј на той бенкет запрошено й запор≥зц≥в, що њх прив≥в ≥з собою  ость √орд≥Їнко-√оловко. ≤ на тому корол≥вському бенкет≥ гост≥ њли ср≥бними ложками, ну й запор≥зц≥, зрозум≥ла р≥ч, також.
Ч ≤ що б же ви думали, Дбатьку?" Ч зиркнув обережно професор на ћахна, щоб перев≥ррити, ¤ке враженн¤ це справить Ђа того. Ч ѕоњли козаки добре, запили вином,
а наостанку вз¤ли та й поховали ср≥бн≥ корол≥вськ≥ ложки . в своњ глибоченн≥ кишен≥...
Ч я за таке порозстр≥лював би Ч ≥ тольки! Ч нахмурив брови ћахно, а його кошач≥ оч≥ блиснули недобрим блиском. Ч ћи тольки буржуњв експропр≥юЇм, а щоб у гост¤х... н≥, ми не бандити...
јгу, це зразу заспокоњло професора яворенка. ћахно ж був тут у гостин≥ ≥ тому не повинен би грабувати. “акий був лог≥чний висновок з аналог≥њ. ѕ≥сл¤ цього професор см≥ливо пов≥в в≥дв≥дувач≥в; до за-пор≥зького в≥дд≥лу, до найб≥льших своњх гордощ≥в. ≤ тут перед очима всемогутнього завойованика зачервон≥ли широк≥, ¤к „орие море, запор≥зьк≥ штани, порозпинан≥ в в≥тринах, за¤скр≥ли пишн≥ жупани, слуцьк≥ по¤си, нагадали козацьку славу полков≥ козацьк≥ прапори, зас¤¤ли самоцв≥тами булави й п≥рнач≥. ÷е ж були речев≥ залишки т≥Їњ козацькоњ слави, що свого часу була по вс≥м св≥т≥ стала.
ј професор яворенко вже надхненно опов≥дав ≥стор≥ю кожного експонату. јж на виду почервон≥в трохи. «апитував своњм звичаЇм: Ч ќце знаЇте, що? ≤ зразу ж в≥дпов≥дав, в≥рн≥ш Ч опов≥дав ≥стор≥ю. Ч ј оце що? ≤ в≥дпов≥дав... ƒовше спинивс¤ на штан¤х. –озпов≥в, ¤к читав у  атерино-дар≥ лекц≥ю, накривши катедру запор≥зькими штаньми. Ќаприк≥нц≥ Ч бурхлив≥ оплески, особливо р¤сно плескали ж≥нки. ≤ в зв'¤зку з цим один ≥з присутн≥х поет≥в лрод≥екл¤-мував св≥й експромт:

ј пан≥ наш≥ ¤к плескали!
Ѕо очарован≥ вони
“им, що на кафедр≥ лежали
«апор≥зьк≥њ штани.

ћахн≥вц≥, видимо, не зрозум≥ли, в чому с≥ль, ≥ майже н≥хто не засм≥¤вс¤. “од≥ професор перейшов до запор≥зькоњ гор≥лки, що збереглас¤ в одн≥й ≥з козацьких могил. ÷е була одна ≥з Дпуант" у його розпов≥д¤х Ч така в цьому в≥дд≥л≥, ¤к јнтипко або люлька-череп'¤нка њв етнограф≥чному. ¬≥н уз¤в урочисто старовинний штоп у руки ≥ п≥дн≥с угору проти в≥кна. ƒив≥тьс¤, мовл¤в, ¤ке чисте. як сльоза. ј т≥льки Ч що воно? Ћ≥ки? ≈ге, л≥ки... “≥ л≥ки, що њх запор≥зц≥ називали оковитою, тобто Дводою житт¤", в≥д латинського '*щш у≥≥ае". ј по-нашому це... ких-ких! Ч гор≥лочка. ÷ю гор≥лку в≥н показував самому царев≥ ћикол≥ другому, ≥ той нав≥ть покуштував був њњ та похвалив, Ч Дќце, Ч сказав тод≥ професор царев≥, показуючи старовинний штоп, Ч клали козакам у могилу, щоб ≥ на т≥м св≥т≥ було весело". Ч Д√м, Ч в≥дгукнувсь на це цар, що, ¤к в≥домо, теж не цуравсь гор≥лиц≥, Ч кажете, професоре, отаке клали?" Ч Д лали, ваша величносте". Ч Д÷≥каво"... ≤ вз¤в у руки штоп, подививс¤ проти в≥кна. Ч Д„иста, ¤к сльоза, ваша величносте". Ч Д“а чиста, бачу... ј чи не можна б попробувати?" Ч Д„ому не можна? ћоњжна! ƒл¤ вас усе можна, ваша величносте".  инувсь професор до каб≥нету, прин≥с чарчину ≥, в≥дкоркувавши штоп, налив царев≥. Д¬≥дкушайте, ваша величносте! “епер таких гор≥лок не робл¤ть". Ч ДЌе робл¤ть, кажете? √м"... ÷ар уз¤в чарку ≥ одним духом вихилив. Д—правд≥, знаменита", Ч похвалив. Ч Д«наЇте, панове, Ч обернувсь до пишного почту, Ч так ≥ п≥шла по живот≥ вогн¤ним струмочком"...
—казав також професор, що показував њњ й турецькому м≥н≥стров≥ осв≥ти, ¤к прињздив сюди. “≥льки тому закон заборон¤в таке пити. Ќе сказав, а навпаки Ч змовчав про те, що передостанньому знаменитому в≥дв≥дувачев≥ музею Ч отаманов≥  ривошликов≥ не т≥льки не показував., а ще й ховав в≥д нього, бо бо¤вс¤, щоб той не видудлив њњ всю Ч щоб набратис¤ козацького духу... “а й Дбатьков≥ ћахвов≥" згадка про цього його ворога навр¤д чи вподобалас¤ б.
Ќаостанку запропонував ≥ ћахнов≥ випити. “а той неспод≥вано охолодив професор≥в запал, давши зрозум≥ти, що розпов≥дь про цар¤ не дуже йому до мисл≥. Ѕо,, мовл¤в, в≥н ≥ його арм≥¤ Дзничтожають" ус¤ких дар≥в. ј кр≥м того, в≥н, Дбатько ћахно", не любив пити. јвжеж,, не любив;, нав≥ть видав був наказ до арм≥њ ≥з забороною пити...
Ч Дќтака ловись! Ч подумав професор. Ч ј казали"... ДЅатько ћахно" звернув увагу на потребу охорони ус≥х цих Ч махнув рукою по зал≥ Ч скарб≥в. „и ¤к професор думаЇ?
ќ, звичайно, це було б дуже добре... Ѕо хоч во¤ки з його арм≥њ й не грабують, але можуть сторонн≥ граб≥жники...
”мовились, що Дштаб" присилатиме до музею вартових дл¤ охорони. «аохочений цим, професор звернув ћахнову увагу й на те, що н≥ одна з влад Ч а њх було за останн≥й час чимало Ч не даЇ грошей на ремонт музею, а дах прот≥каЇ...
ћахно звел≥в≥ одному з штаб≥вц≥в дати професоров≥ на цю ц≥ль в≥дпов≥дну суму грошей,≥ той вийн¤в з пох≥дного гамана ц≥лу купу Дукрањнських" карбованц≥в. (ƒо професора доходили чутки, що ћахно начебто карбував грош≥ з зал≥за, з написом Д√оп, куме, не журись: у батька ћахна грош≥ завелись", але то, певно, був т≥льки Дфодкльор").
јж п≥сл¤ цього Дбатько ћахно" сказав, що вже будуть ≥ти, став прощатись.
Ч —тривайте! Ч захапавс¤ раптом турботливо професор. Ч ј розписатись! ” мене вс≥ велик≥ люди розписуютьс¤: ћикола другий, турецький м≥н≥стер осв≥ти... тепер ≥ ви, Дбатьку", повинн≥...
≤ вони вже т≥льки вдвох з ћахном Дзаскочили" на хвилинку до каб≥нету, а там ћахно розмахнувсь на ввесь аркуш червоним атраментом Ч ДЅатько ћахно".  оротко ≥ ¤сно. ƒл¤ ≥стор≥њ.
... ј п≥сл¤ вс≥Їњ ц≥Їњ Двеселоњ" розмови з Дбатьком ћахном" професор яворенко прохвор≥в з тиждень. ≤з хати не виходив, лежав з р≥зними примочками та припарками на голов≥, на серц≥.
Ѕо все ж таки Дбатько ћахно" Ч не зовс≥м Дсв≥й брат", не такий, ¤к, наприклад, отаман  ривошлик. ” ћахна супроти його св≥ту, св≥ту ≥деолога запор≥зькоњ старовини, могла бути ще й вовча думка, дарма що його анарх≥зм ≥ демократизм; майже так≥, ¤к колись були в. —≥ч≥ «апор≥зьк≥й.
≤з щоденника ¬асил¤ –оговенка
... с≥чн¤ 1919 р.
ѕравду сказав д¤дько ≤ван, Ч що боротьба за ”крањну т≥льки починаЇтьс¤. “≥, що з ними й ¤ спочатку був, допомогли бандитов≥ ћахнов≥ вигнати нас ≥з —≥чеслава. ≤ от ми тепер у —урсько-ћихайл≥вц≥, наш –еспубл≥канський к≥ш. ћарко ƒашкевич пов≥в мене до своњх батьк≥в. ¬и¤вилось, . що в нього така ж морока з батьками, ¤к ≥ в мене з мат≥р'ю. Ѕатьки його Ч сел¤ни середнього достатку. ћають одним-одного сина Ч ћарка, ≥ хот≥ли Двивести його в люди". « останнього ст¤гались, щоб в≥н вивчивсь на Дпана". ј в≥н уз¤в та й п≥шов до ≥в≥йська Ч не зак≥нчивши школи. ћани плакала при мен≥, витираючи заплакан≥ оч≥ краЇчком хустки, що нею була запнута. Ч Д≤ нащо тоб≥ то ”крањна?" Ч нар≥кала,. Ч ∆или ми без нењ, ≥ ти б так прожив"... Ѕатько мовчки сид≥в к≥нець столу, нахмурений, сердитий, видно було, що й в≥н так думаЇ, т≥льки соромитьс¤ при мен≥ щось таке казати. “а й огл¤давс¤, либонь, на ту украњнську силу (владу), що в цей момент була в њхньому сел≥.
Ч Д¬и н≥чого не розум≥Їте, Ч бубон≥в своњм баском ћарко. Ч як ¤ не п≥ду боронити, то й ≥нший не п≥де... ≤ ”крањна знов опинитьс¤ в московському ¤рм≥. ќсь ≥ ¬асиль покинув свою мат≥р... бо так треба... ј наш≥ сел¤ни несв≥дом≥, допомагають б≥льшовикам... ≥ нас ≥з —≥чеслава вигнали...
ћи сид≥ли б≥л¤ низького круглого столика (сирна) серед хати Ч сн≥дали. Ќа столику сто¤в ц≥лий стовп гар¤чих переп≥чок, ≥ ми њх завз¤то Днаминали'^вмочаючи в сметану. ћати хоч ≥ нар≥кала, але з любов'ю дивилас¤ на сина ≥ час в≥д часу п≥дкладала св≥жих переп≥чок, виймаючи з печ≥. ј в печ≥ палахкот≥в солом'¤ний вогонь, ≥ в хат≥ було в≥д нього тепло, затишно, хоч надвор≥ сто¤в не аби¤кий мороз, що позамуровував в≥кна сл≥пими б≥льмами...
... с≥чн¤ 1919 р.
¬елика скрута наш≥й ”крањн≥, ≥ кожному з нас, борц≥в, здавалос¤ б, не можна п≥д таку хвилю про себе думати, але мо¤ особиста трагед≥¤ така, що мушу це робити. “о ж була вона, гадюка-зрадниц¤, в театр≥ з поручником ¬асиликом! ѕ≥в року проминуло, ¤к ми востаннЇ бачилис¤ з нею, а вже знайшла соб≥ ≥ншого! Ќ≥, Ї таки ¤кась частина правдий у тому, що казав мен≥ пок≥йний ѕилип Ќикифорович —товбур, Ч що кл¤сов≥сть у людському сусп≥льств≥ маЇ не аби-¤ку вагу в в≥дносинах м≥ж одиниц¤ми. Ѕона поп≥вна ≥ погер-бувала мною, сел¤нським сином...
ј наче ж так любила! « огл¤ду на це й моЇ становище в –еспубл≥канському кош≥ ще б≥льше ускладнюЇтьс¤. “ой же чорт≥в галичанин з ус≥х сил л≥зтиме тепер, щоб п≥ддобритись до коханки, ≥, ¤к начальник контррозв≥дки, вис≥тиме над≥ мною пост≥йною загрозою, шукаючи убивник≥в о. ’аритона. “ак, ”крањна ”крањною, але й у своњй держав≥ залишаютьс¤ проблеми взаЇмин м≥ж окремими членами нац≥њ ≤ ¤кщо ран≥ш украњнськ≥ письменники в любовних конфл≥ктах за ворог≥в здеб≥льшого подавали або Дл¤х≥в" або Дмоскал≥в", то тепер це в≥дпадаЇ, бо ворож≥ особист≥ в≥дносини можуть бути й м≥ж украњнц¤ми. ≤ б≥ль в≥д того не менший. ƒо цњЇњ останньоњ Дзустр≥ч≥" в театр≥, ¤ хоч ≥ бо¤вс¤ йти до ќксани, але мав ¤кусь над≥ю ≥ нею жив, а тепер... ≈х, ќксано, ќксано... як т¤жко ти поранила мене!..
... с≥чн¤ 1919 р.
ўе ран≥ш ¤ умовивсь був з одним лататт¤нським сел¤нином, гщо в≥н, њдучи вдруге на базар, з.айде до моЇњ матер≥ та до √ната  утька. ≤ в≥н прив≥з мен≥, ще перед бо¤ми з махн≥вц¤ми, ≥ в≥д матер≥, ≥ в≥д √ната листи. «апишу њх у щоденнику ¤к певн≥ документи часу й людських настроњв. —початку материн лист.
Дќй си¤у-синочку! ƒесь ти Ѕога не побо¤вс¤, що р≥дноњ матер≥ в≥дцуравс¤! ѕокинув мене на старост≥ л≥т саму-сам≥с≥ньку. ѕишеш, що тепер за ¤кусь ”крањну воюЇш... “об≥ та ”крањна за мат≥р мил≥ша. ≈х, сину-сину! ƒумала ¤ на стар≥сть нев≥стки д≥ждати, та тепер бачу, що нещаслива мо¤ дол¤. ≤ такий мен≥ жаль на тебе, що ¤ б тебе прокл¤ла за це, так ти ж у мене один, ¤к сонечко в неб≥. ≤ жаль мен≥ на тебе, ≥ шкода. ј в мене ще й б≥да: корова заслабла. Ќе знаю, що таке. ћолоко перестала давати, ≥ мен≥ тепер н≥чим ≥ дуњш заморити. —иджу на самому ¤шнику та картопл≥. ѕрињдь же до мене хоч на один день, м≥й синочку! ’ай ¤ хоч подивлюс¤ на “ебе!  лан¤юсь тоб≥ в≥д ¤сноњ зор≥ до сироњ земл≥. Ћиста писала ќришка  ухар≥вська, що до школи ходить. ѕисала так, ¤к ваш≥ мати казали, а покл≥н дописала сама".
ќце таке моЇ мат≥рне Длоно". ¬узьке воно, вузюс≥ньке. ƒал≥ корови та нев≥стки з нього н≥чого не видно1. ј ”крањна Ч т≥льки ¤кась ворогин¤, що пожираЇ син≥в. —правд≥, важка тво¤ дол¤, ”крањно! јле ¤ боротись за тебе не кину!
ј ось √нат≥в  утьк≥в лист. ÷ей м≥й “овариш не кращий за мою та ћаркову матер≥в. “≥льки в нього клоп≥т не так: з коровою, ¤к ≥з ж≥нкою та њњ бабунею. , .¶¶.:.
Д«доров! «доров! “ак ти аж он-де опинивс¤! Ќе знаю, що й сказати тоб≥ на це Ч хвалити чи гудити. ѕро одно т≥льки прошу тебе: будь обережний з листами ƒо мене, зважай, через кого передаЇш. Ѕо в нас же, ¤к ти знаЇш, не на таке закривилось, ¤к у ¬ас там. ≤ ¤ тоб≥ не буду писати про пол≥тику, а т≥льки про особист≥ справи. ќт ≥ зараз опишу тоб≥ своЇ родинне житт¤-бут“¤. «аздрю тоб≥: ти ще в≥льний лтах, а мене вже приборкала дол¤. ѕравда, на √алю не можу нар≥кати. « нењ добра ж≥нка ≥ господин¤ незг≥рша. “≥льки плаксива дуже. як т≥льки що Ч зразу в сльози. Ќу, але це, мабуть, в≥д того, що спод≥ваЇтьс¤ дитини, на восьмому м≥с¤ц≥ ходить. « ваг≥тними, кажуть, завжди, “аке д≥Їтьс¤. јле зате бабун¤ в нењ Ч баба ѕалажка Ч справжн≥й ÷≥церон. ”надилась до нас ≥ пор¤дкуЇ в наш≥й хат≥, ¤к у себе вдома. ѕочалос¤ це з того, що ми, мовл¤в, молод≥ господар≥, не знаЇмо, ¤к жити, Ч то вона й задумала допомагати порадами. ДЅо ви ж таки моњ р≥дн≥", каже. ”л≥зла в наше житт¤ ц¤ непрохана порадниц¤. ј пот≥м стала й у моњ з √алею сварки (в нас це досить рано почалос¤) устр¤вати. “а ще й так обертаЇ вс¤ку сутичку, що ¤ завжди винен, а √ал¤ безвий-н¤тково права. ≤ мене бабун¤ картаЇ, ¤к школ¤ра. ƒ≥йшло вже до того, що1 ¤ почав њњ, справд≥, ¤к той школ¤р, бо¤тис¤. “ака соб≥ маленька, сухенька, ледве дибаЇ, п≥дпираючись своњм вишневим ц≥почком, а страшна. Ќе см≥йс¤, ¬асилю! якби ти був у моЇму становищ≥, то й ти б њњ бо¤вс¤. я ж не раз уже хот≥в вигнати њњ з хати, заборонити до нас ходити. Ќе раз" думав з обуренн¤м: Дяке вона маЇ право втручатис¤ в наше родинне житт¤!? ўо з того, що це њњ Їдина онучка, що вона њњ змалку на руках виносила!" ƒумаю так часто, а ≥нод≥, п≥д час сварки, просто киплю з лют≥, але щось зробити не можу. “и можеш здивуватис¤ й спитати: Д„ому?" ј тому, що вона роздзвонила б це на всеньке село1. ј ¤ боюсь таких скандал≥в. Ѕо сказали б: Д”читель, а в нього отаке д≥Їтьс¤!" “а й на посад≥ б це мен≥ пошкодило. ≤ старенька, мабуть, усв≥домила це своњм засушеним мозочком, та й тероризуЇ мене, зв'¤зуЇ мен≥ руки й ноги. ¬она ж випробувала цей, сказати б, метод ще тод≥, ¤к ¤ необережно нагр≥шив був, ходивши ночувати до √ал≥, Ч примусила загрозою такого скандалу одружитись ≥з њњ онучкою. ќ, то була в мене, ¬асилю, ситуац≥¤! я тод≥ п≥ймавс¤, ¤к лис у пастку. ƒикий звичай наших сел¤н допускати парубка до д≥вки ще до шлюбу, оте Дночуванн¤", розрахован≥ не на що, ¤к на ловлю жених≥в. јле розпов≥м тоб≥ найсв≥ж≥шу под≥ю з своЇњ родинноњ Депопењ". «'њхалас¤ на –≥здво наша середньошк≥льна молодь Ч —амсон Ћ≥пшиць, фельдшер≥в¤а, Ќаст¤ Ќ≥мд≥вна, обидв≥ д¤к≥вни, ќмелько ƒеркач (чи ти не забув цього п≥дсл≥пуватого ф≥лософа й поета?), —тепан ƒужко. —ловом, ус¤ наша, ¤к кажуть, мотуз¤на ≥нтел≥генц≥¤. ≤ от це товариство вир≥шило 'влаштувати зустр≥ч Ќового року. Ќу й мене запросили, ¤к свого колишнього товариша. “≥льки ж у мене, з моЇю √алею, вих≥д у культурне товариство - - не така легка справа. ¬она њж, неосв≥чена сел¤нка, в такому товариств≥ й слова дот≥утт¤ не скаже, не кажучи вже про ≥нше, ¤к от гра у фанти чи Ч тим б≥льше Ч танц≥. “а ще й ус≥ от≥ јс≥ та ≥нш≥ д¤к≥вни копилили б губи, побачивши просту мужичку в своЇму товариств≥. —ловом, мо¤ ж≥ночка т≥льки осоромила б 'ћ*!Ќ'™, ¤мби ¤ вз¤в њњ на цей веч≥р. јле й в≥дмовл¤тис¤ мен≥ в≥д цього вечора не випадало: ¤ ж один ≥з стовп≥в цього товариства, зав≥дувач школи, ≥ на мою в≥дсутн≥сть ус≥ б звернули увагу, образилис¤ б, ≥ ¤ нажив би соб≥ ворог≥в. “ож ¤ вир≥шив був ≥ти без ж≥нки. ј √ал≥ сказав, що њй не можна йти через дуже вже пом≥тну ваг≥тн≥сть, що з таким животом просто непристойно показуватись м≥ж людьми. ѕризнаюсь тоб≥, м≥ж ≥ншим, що ваг≥тн≥сть таки луже зн≥вечила њњ вроду. ¬она ж д≥вчиною була, ¤кщо ти пригадуЇш, гарна, молода й н≥жна, ¤к ¤г≥дка, не така, ¤к ≥нш≥ сел¤нськ≥ д≥вки, переросл≥ за браком парубк≥в, що њх пожарли в≥йна та революц≥¤. “им ¤ тод≥ й звернув був на нењ увагу. ј тепер лице в нењ уз¤лось ¤кимись пл¤мами, наче поп≥д шк≥рою позливалось ластовинн¤, жив≥т спотворив ф≥гуру, ¤к ≥де, наче барило поперед себе несе (¤ нав≥ть боюс¤, чи не приведе вона мен≥ близн¤та). ’ода стала качина, перевалькувата, особливо, ¤к ≥де по хат≥ боса Ч широкими ступн¤ми по помост≥ л¤паЇ. Ќу, подумай, ¬асилю: чи мо'жна мен≥ було отаку виводити м≥ж люди? “а ще й майже безмовну в культурному '“овариств≥ через неосв≥чен≥сть... јле мо¤ √ал¤ збила бучу. ¬ласне, вона почала своњм звичаЇм плакати, нар≥кати, що ¤ кидаю ѓѓ, просту сел¤нку, а сам ≥ду до панського товариства. ўо1 ¤ не люблю њњ, що ¤мби любив, то не кидав би. ≤ так дал≥, ≥ тому под≥бне, зрештою, не дуже мен≥ страшне. ≤ ¤ њњ, можливо', укоськав би, Ч поплакала б та й перестала б. јле ти у¤ви соб≥! ¬≥двернувсь ¤ знервовано до в≥кна (це було в кухн≥), дивлюсь: дибаЇ наша бабун¤, п≥дпираючись ц≥почком. ДЌу, Ч думаю, зц≥пивши зуби, Ч ц≥Їњ ще бракувало!" як побачила √ал¤ свою оборонницю, ще дужче залилась сльозами, Ч ридма ридаЇ, гине з розпуки. ≤ кр≥зь сльози, захлинаючись ними, розпов≥даЇ своњй бабус≥, що ¤ њњ не шаную, що йду без нењ до своњх Дпан≥в". ≈, ¬асилю, ти ще не знаЇш, що таке ж≥ноч≥ сльози! ÷е г≥рше за вс¤ку лайку! як не визв≥ритьс¤ ж тод≥ на мене баба ѕалажка! Дўо бо ти робиш, √нате?! „ого ти на нењ таку зневагу кладеш? ¬она ж таки тво¤ дружина!"' (≤ де вона виск≥пала це л≥тературне слово, ц¤ бабулька?).. .
√ал¤ ж, каже, доброго хаз¤йського роду, ≥ не годитьс¤ њњ перед людьми зневажати". ≤ п≥шла, ≥ п≥шла. Ѕаба вичитуЇ, а √ал¤ плаче, вичитуЇ, а та плаче. Ќе втерп≥в ¤ та й почав викидати баб≥ на оч≥, що вони мене присилували женитись, що хай тепер знають свин¤че м≥сце... не л≥зуть у пшеничне борошно з свин¤чим писком... я розум≥ю, що це було з мого боку дуже жорстоко, але ж ≥ моЇ становище не було солодке. ≤ ц¤ батал≥¤ так попсувала мен≥ настр≥й, що ¤ на той веч≥р не п≥шов уже. ƒовелось п≥зн≥ше в≥дбр≥хуватись. јле мен≥ ще й дос≥ сором люд¤м ув оч≥ дивитись. “а, ¤ й по тих очах бачу, що вс≥ розум≥ють мою родинну трагед≥ю. јле, кр≥м бабун≥, Ї тут ще одна, вже ц≥лком охочекомонна оборонниц¤ моЇњ ж≥ночки: √алина —осипатр≥вна. ѕам'¤таЇш њњ? ¬она хоч ≥ осв≥чена, ≥ вчителька, але не краща, за мою неосв≥чену √алю та ѓѓ бабуню. ¬она тепер, по-сус≥дському, запри¤телювала з моЇю √алею ≥ настроюЇ њњ проти мене. “и можеш запитати: Д„ому? який у цьому дл¤ нењ сенс?" ÷ього не можна по¤снити звичайною людською лог≥кою, сюди треба прит¤гти психолог≥ю староњ д≥вки, ж≥нки-пустоцв≥ту. ¬она ж уже ц≥лком; засохла, обсипана нав≥ть на шињ своњм прос¤ним р¤ботинн¤м, ≥ в≥д њњ ж≥ночости лишивс¤ т≥льки не аби¤кий ¤зик. Ќе зазнавши через зб≥г обставин Ч в≥йна й революц≥¤ Ч власного подружнього житт¤, вона з задрости руйнуЇ це Дщаст¤" в ≥нших. „олов≥к≥в же Ч так ≥ каже Ч ненавидить ус≥ма ф≥брами душ≥. ÷е, каже, засп≥ль мерзотники й егоњсти. ѕроте, м≥ж ≥ншим, вона розпов≥дала √ал≥, що њњ начебто любив неб≥жчик ѕилип Ќикифорович —товбур ≥, ¤кби, каже, не був такий несм≥ливий до ж≥нок, то, маже, й одруживс¤ б з нею. „и “и, ¬асилю, пов≥рив би цьому? ѕравда, ѕилип Ќикифорович був трохи дивакуватий у по-вод≥нн≥ з ж≥нками ≥ таки червон≥в своњми пл¤мами (на щоках) Ч ¤ це пам'¤таю, Ч ¤к розмовл¤в з нею. ј кр≥м того, в нењ Ї ще й ≥нший сильний доказ на це. ¬она тепер пр¤мо розпов≥даЇ, що ходила до нього в л≥с, ¤к в≥н був у червоних партизанах. ѕро це в нас тепер розпов≥дати не т≥льки не небезпечно, а й виг≥дно, Ч отож вона й вихвал¤Їтьс¤.
ќтак≥ в мене справи, ¬асилю! Ќу, бувай! Ѕо м≥й лист ≥ так розр≥сс¤. јле, знаЇш, хочетьс¤ вилити перед кимсь своњ жал≥, а в мене ж тут п≥сл¤ твого в≥д'њзду нема н≥ одного щирого при¤тел¤. Ќайчаст≥ше до мене заходить —амсон Ћ≥п-шиць, Ч але х≥ба можна щиро при¤телювати з жидом? ”се таки в них ¤кась ≥нша психолог≥¤, особливо супроти нашоњ, сел¤нськоњ. ј вт≥м, в≥н ¤кось признавс¤ мен≥ (мабуть, ≥ йому хочетьс¤ под≥литис¤ з кимсь своњми переживанн¤ми), що був закоханий у твою ќксану, т≥льки бо¤вс¤, ≥з зрозум≥лоњ причини, на це й нат¤кати. ƒо реч≥, чи ти з нею там зустр≥вс¤ де? “в≥й друг √нат  утько".
Д«устр≥вс¤"! Ѕодай би ¤ н≥коли њњ, гадюки, не бачив! ’у, аж голова .йде обертом... ј все те, що опов≥в у ньому лист≥ √нат, ¤кнай¤скрав≥ше ≥люструЇ мою думку про велику залежн≥сть одиниц≥ в≥д сусп≥льства. ј ж≥нку свою в≥н уже не любить Ч це ¤сно, дарма що напочатку написав був: Дна √алю не можу нар≥кати". ¬≥н њњ вже, либонь, ненавидить, њњ й усю р≥дню њњ, особливо бабуню, ≥ треба т≥льки ¤коњс!ь зм≥ни в сусп≥льних в≥дносинах, Ч щоб в≥н њњ покинув... “а й так, рано чи п≥зно, а кине.
Ѕула п≥вн≥ч, ¤к ¬асил¤ –оговенка розбудили й покликали до отамана √оробц¤. ¬асиль схопивс¤ в тривоз≥, не добрав нав≥ть зразу, що сталос¤, кого й куди кличуть.
Ч ќтаман √оробець тебе кличе, Ч повторив в≥стун. Ч —казав, щоб зараз прийшов".
Ќадвор≥ сто¤ла темна морозна н≥ч. ѕо всьому сел≥ ан≥ вогника, т≥льки вгор≥, в неб≥, блимали зор≥, холодн≥, неприв≥тн≥, мов голками шпигали в серце. ѕ≥д ногами рип≥в сн≥г, порушуючи чуйну воЇнну тишу.
Ўтаб отамана √оробц¤ м≥стивс¤ в школ≥, ≥ там, в одному в≥кн≥, жовт≥ло слабке св≥тло. ¬асиль ≥ п≥шов на ту жовту пл¤мку св≥тла. “а коли вв≥йшов до прим≥щенн¤ (до вчительськоњ), побачив, що там було темн≥ше, н≥ж здавалос¤. Ќа стол≥ проти в≥кна блимав св≥чкою зал≥зничний л≥хтар, ≥ тому його видно було знадвору, дарма що саме прим≥щенн¤ осв≥тлене було скупо, а гор≥шн¤ його частина була й зовс≥м темна.
ќтаман √оробець був сам, ходив, бачилось, нервово по осв≥тлен≥й пл¤м≥ помосту, р≥вном≥рно, ¤к ваг≥вник годинника, сюди й туди.
Ч јга, ви прийшли, Ч об≥звавсь, побачивши ¬асил¤. ¬асиль почув його голос згори, з темр¤ви, бо його груди,
плеч≥ й голова були над смугою св≥тла в≥д л≥хтар¤. „ерез те, може, в≥н ≥ показавс¤ ¬асилев≥ вищим проти звичайного його вигл¤ду.
Ч —лухайте, –оговенку! Ч почав отаман по-д≥ловому. Ч ћен≥ сказали, що ви вчилис¤ в ѕавлоград≥ ≥ знаЇте це м≥сто.
¬асиль п≥дтвердив це.
Ч ј зал≥зничний м≥ст через ¬овчу знаЇте? «наЇте, ¤к до нього п≥д≥йти?
¬асиль сказав, що так Ч ≥ м≥ст знаЇ ≥ знаЇ, ¤к до нього п≥д≥йти.
Ч ÷е добре. —права така...
ќтаман уз¤в ¬асил¤ за рем≥нь рушниц≥, що вис≥ла через плече, ≥ став викладати суть справи. ¬орог п≥дкидаЇ з п≥вноч≥ Ч через ’арк≥в, Ћозову, ѕавлоград, —инельник≥© зброю й людськ≥ резерви. ÷ю комун≥кац≥йну л≥н≥ю треба попсувати хоч на ¤кийсь час. “реба з≥рвати м≥≥ст через ¬овчу. ” курен≥, кр≥м нього, немаЇ таких, щоб знали тамошн≥ умови.  р≥м того, це може зробити т≥льки св≥домий патр≥от, що не пожал≥Ї житт¤ дл¤ батьк≥вщини. ÷е важливе бойове завданн¤, дуже важливе, Ч п≥дкреслив. „и в≥н, ¬асиль –оговенко, зм≥г би в≥дважитись на таке? ≤нструкц≥ю й техн≥чн≥ вказ≥вки в≥н одержить п≥зн≥ше, спочатку потр≥бна т≥льки його принципова згода.
—питав ≥ ждав.
ƒл¤ ¬асил¤ це була друга в його житт≥ ситуац≥¤, коли йому притьмом треба було вибирати... м≥ж житт¤м ≥ смертю. ѕерша була тод≥, коли пок≥йний учитель ѕилип Ќикифо-рович —товбур вербував його до п≥дп≥льноњ орган≥зац≥њ. ≤ йому ,це стало тепер на пам'¤т≥. «гадав в≥н також те, ¤к у самого ѕилипа Ќикифоровича виступили були тод≥ велик≥ крапл≥ поту на чол≥, Ч так в≥н сам хвилювавс¤. ¬≥н (¬асиль би то) пристав тод≥ на пропозиц≥ю вчител¤, ≥ це завело його до отих самарських б≥льшовик≥в. ќтож ≥ тепер... як бути тепер? ќтаман сказав, що це може зробити т≥льки св≥домий патр≥от... “ак, в≥н св≥домий патр≥от! ј кр≥м того, в≥н повинен спокутувати свою нев≥льну провину перед ”крањною Ч перебуванн¤ серед б≥льшовик≥в. ј т≥льки ж саме завданн¤ Ч це щось таке неу¤вно-страшне, що йому голойа п≥шла обертом на саму думку про це. Д“ак≥ коли б у бою не плакали", згадав слова д¤дька ≤вана ќвечки. ќ, н≥, в≥н не заплаче! √орда р≥шуч≥сть розширила ¬асилев≥ груди, ≥
в≥н сказав:
Ч —лухаю, пане отамане!
—казав глухим; ¤кимсь, не своњм голосом, та отаман цього не завважив або удав, що не завважив. ¬≥н з вд¤чн≥стю потиснув см≥ливому юнаков≥ руку, а пот≥м, огл¤нувшись на двер≥ (чи вони зачинен≥), вз¤в по¤снювати завданн¤ ≥ ¤к його виконати. ћ≥ж ≥ншим, сказав', що добре було б, ¤кби в≥н знайшов соб≥ пом≥чника серед своњх знайомих. ¬асиль подумав передус≥м про д¤дька ≤вана ≥ хот≥в був уже спитати, чи можна його вз¤ти, але отман ¶попередив його запитанн¤, сказавши, що такого пом≥чника треба знайти на м≥сц≥, в ѕавлоград≥. ћоже бути чолов≥к чи ж≥нка Ч однаково.
¬асиль блискавично згадав:  атрус¤. “а  атрус¤, мила, кароока й кучер¤ва чорнобривка, з рухливими н≥здр¤ми, що 1 була б, напевно, щаслива, ¤кби ¬асиль саме њњ вз¤в. «гадував њњ чомусь обов'¤зково в вишиван≥й повнорукав≥й сорочц≥, з червоним разком намиста на н≥жн≥й д≥воч≥й шињ, з парою легков≥йних стр≥чок за плечима. «гадував так, може, тому, що тод≥, ¤к в≥н з нею познайомивс¤, на початку революц≥њ, вона нав≥ть до г≥мназ≥њ ходила в украњнському вбранн≥. ≤ познайомились вони незвичайно. Ќа центральному майдан≥ в ѕавлоград≥ був м≥тинг. Ѕуло рад≥сне св¤то нац≥онального в≥дродженн¤, а заразом, був ≥ день такий веси¤но-сон¤шний, блакитно-рад≥стний, той день, коли над столицею ”крањни
Ч  иЇвом були, мовл¤в поет, Д≥ голуби, ≥ сонце"... ≤ люди були так настроЇн≥, ¤к давн≥ш, до революц≥њ, це могло бути т≥льки на ¬еликдень... ≤ вона,  атрус¤, нев≥еличка на зр≥ст, п≥дскочила тод≥ до нього, до ¬асил¤, ≥ дзв≥нко поц≥лувала... јж дехто з ворушкоњ юрби йа них озирнувс¤ Ч не здивувались Ч посм≥хнулись: мовл¤в, Дми розум≥Їм ваше щаст¤ Ч вашу рад≥сть, рад≥сть перших дн≥в безкровноњ революц≥њ ≥ того молодого покол≥нн¤, що йому випало ≥ти з нею, з ц≥Їю революц≥Їю, в пар≥"...
ќтже,  атрус¤...
Ч Дј та, зрадниц¤, хай ≥з своњм галичанином", Ч подумав г≥рко про ќксану.
 оли все було з'¤совано, отаман об≥йн¤в ¬асил¤ ≥ поц≥лував, сказавши:
Ч Ќу, хай щастить вам дол¤, козаче!
” дорогу спор¤дити ¬асил¤ мав —торубель, господар  оша, ≥ ¬асиль зараз же до нього й п≥шов.
—торубель наче готувавс¤ заздалег≥дь до його приходу, Ч був на ногах, не спав, дарма що була глупа п≥вн≥ч. ≤ ¬асиль просто не вп≥знав його, Ч такий в≥н був тепер поважний, д≥ловитий. јн≥ найменшого жарту чи отого старечого бур-чанн¤-картанн¤. ÷е був батько, що спор¤джаЇ си¤а в небезпечну виправу. ¬≥н нав≥ть назвав його сином:
Ч ƒивись, сину: будь обережний! ”мерти завжди встигнеш, а ти зум≥й жити дл¤ ”крањни... ’ай њњ вороги гинуть!... јле попереду поњж у дорогу добре!
¬они були в мал≥й к≥мнат≥, у ¤к≥й тепер була Дкомора", ≥ —торубель поклав на ст≥л, де блимала стеаринова св≥чка, ковбасу й хл≥б.
Ч ...ѕоњж, бо, може, скластис¤ так, що тоб≥ й њсти н≥¤к 'буде. ј оце в≥зьмеш ≥з собою на вс¤кий випадок, Ч поклав друге к≥льце ковбаси ≥ добрий шматок хл≥ба, завернут≥ в ¤кусь тканину.
¬асилев≥ њсти не хот≥лось, у рот≥ чомусь пересихало, але њв,силував себе Ч ≥ њв. ј ¤к поњвши, в≥н ще й Дв≥дпов≥дно" перед¤гнувс¤ та був Дготовий", —торубель перехристив його ≥ сказав:
Ч Ќу, Ѕоже поможи!
ј пот≥м об≥йн¤в ≥ поц≥лував. ¬асиль розум≥в, що й оте хрест≥нн¤, ≥ покликанн¤ на божу допомогу Ч це знаки доброзичливости в старого, ≥ тому нав≥ть у глибу своЇњ душ≥
не осудив.
Ѕув сам зворушений ≥ з тим зворушенн¤м рушив у
дорогу...
ј вдосв≥та другого дн¤ до вантажного поњзда, що забирав на станц≥њ ЌижнЇдн≥провське ранених махн≥вських та б≥льшовицьких во¤к≥в, переважно матрос≥в, влазив, злегка постогнуючи, молодий, стрункий, а розкудовченим чубом матрос, його п≥дтримувала червона Дсестричка" Ч ¤кась жид≥вочка. Ћ≥ва рука в м≥атроса була перев'¤зана Ђкривавленим бандажем. „ерез плече звисала в нього салдатська торба, за по¤сом стирчали гранати.
” Дтеплушц≥", на нарах ≥ дол≥, на брудн≥й солом≥ покотом лежали та сид≥ли ранен≥. ’оч надвор≥ був св≥жий морозний ранок, але в. вагон≥ сто¤ло важке пов≥тр¤, насичене махрою хлороформом, духом гнилоњ соломи, людським потом. –анен≥ стогнали, зойкали, але над ус≥ма звуками торували багатоповерхов≥ матюхи.
ћолодий матрос зал≥з на гор≥шн≥ нари, притуливс¤ лицем до в≥дчиненого в≥конц¤ ≥ затих чи, може, заснув.
ƒесь так, ¤к у п≥знЇ сн≥данн¤, поњзд рушив. Ќезабаром повз матросове в≥конце заблимали щабл≥ мосту над —амарою. Д≤ цей треба б з≥рвати", Ч ворухнулас¤ матросов≥ в голов≥ думка, Ч т≥льки той, на ¬овч≥й, важлив≥ший, бо ближчий до њхн≥х резерв≥в ≥ дал≥ в≥д фронту".
ѕоњзд ≥шов помалу, зупин¤вс¤ на кожн≥й станц≥њ ≥ сто¤в подовгу. ≤нод≥ матрос бачив у своЇ в≥конце, ¤к у напр¤м≥ на —≥чеслав ≥шли поњзди з гарматами на платформах, з пиками матрос≥в, що вигл¤дали не т≥льки з дверей Дтеплушок", а й обл≥пили пл¤тформи та буфери. “од≥ оч≥ його дивно звужувались, запалювались злими ≥скрами. “а пот≥м в≥н знов заплющував оч≥ ≥ др≥мав дал≥.
Ќа станц≥њ —инельникове поњзд сто¤в найдовше: вузлова станц≥¤. Ќавколо поњзда ≥ по вагонах нишпорили шк≥р¤н≥ куртки Дчек≥ст≥в", загл¤дали п≥д нари, придивл¤лись до кожного обличч¤. ћолодий матрос у цей час м≥цно спав з засунутою правою рукою в кишен≥. Ќадвеч≥р поњзд нарешт≥ до-цуганивс¤ до ѕавлограду.
ћолодий матрос .раптом прокинувс¤.
Ч “авар≥щ≥, кака¤ станц≥¤?
ѕочувши, що ѕавлоград, матрос захапавс¤ ≥, постогнуючи, зсунувс¤ з нар, а пот≥м ≥ з вагона вил≥з.
Ч  уда, тавар≥щ? Ч зупинила його шк≥р¤на куртка.
Ч «дЇсь мањ рад≥тЇл≥... хачу пав≥дацца... .- Ч Ќу, вал¤й...
Ќа перон≥ й у вокзал≥ сила людей: баби, д¤дьки, д≥ти й озброЇн≥ до зуб≥в червоногвард≥йц≥ та матросн¤. ѕробивс¤ кр≥зь цю смердючу гущу ≥ вийшов з вокзалу.  оли йшов через виг≥н, що в≥докремлював станц≥ю в≥д м≥ста, густий туман ≥ сут≥н≥ вже застел¤ли шл¤х. Ћунко-тривожною музикою рип≥в п≥д ногами сн≥г, ≥ в≥д т≥Їњ тривоги матросов≥ хот≥лос¤ не йти, а б≥гти. јле в≥н стримув себе ≥ йшов помалу, щоб було враженн¤, що ранений, ≥ т≥льки ≥нколи огл¤давс¤ назад, на .слабк≥ св≥тл¤н≥ Ч кр≥зь туман Ч пл¤ми вокзалу. ѕомалу йшов, але упевнено, бо... знав, де живуть Драд≥тЇл≥". „ерез де¤кий час у присмерку забовван≥ли перш≥ буд≥вл≥ крайм≥ста. ≥ матрос повернув в одну з б≥чних вуличок, теж темну, аж важко було .розр≥зн¤ти окрем≥ домики. ¬уличка була ц≥лком безлюдна, домики сто¤ли мовчазн≥, позатул¤вшись в≥конниц¤ми, позамикавшись прогоничами. “≥льки кр≥зь щ≥лини в≥конниць подекуди жовт≥ли ниточки середово,го св≥тла, бо¤зк≥, притаЇн≥.
јле той домик, що його затуманену сильветку матрос ще здалека намацав погл¤дом:, св≥тивс¤ ц≥лим в≥кном, без в≥конниць бувши. Ќизьк≥ штахети й хв≥рточка в≥докремлювали домик в≥д вулиц≥.
ћатрос перекинув через хв≥рточку руку ≥ в≥дщепнув защ≥пку зсередини, штовхнув кол≥ном хв≥рточку. ”в≥йшовши, знов защепнув тую хв≥ртку. ≤ знов≥ п≥дозр≥ливо огл¤нувс¤ на вулицю, наче хот≥в перев≥рити, чи за ним хто не сл≥дкуЇ. ѕот≥м став у смужц≥ св≥тла, що падало з в≥кна, проц≥джене кр≥зь марлеву зав≥сочку. ƒовготелесий, став ще навшпиньки ≥ зазирнув поверх ф≥ранки всередину. ” к≥мнат≥ сид≥ла схилена над книжкою кучер¤воголова д≥вчина. ѕосм≥хнувс¤ сам до себе ≥ злегка постукав пальцем у шибку. Ќад ф≥ранкою показалась голова д≥вчини з п≥днесеним гасником у руц≥.
—в≥тло в≥д гасника впало на обличч¤ матроса. „орно-вигнут≥ п'¤вочки-брови у д≥вчини здивовано скинулись, велик≥ оч≥ зл¤кано розширились... зл¤кано Ч ≥ рад≥сно: п≥знала. «а мить голова й гасник зникли, а пот≥м зашаруд≥ло зсередини за дверми (матрос п≥д≥йшов до них), ≥ двер≥ в≥дчинились. ” темр¤в≥ с≥ней зашепот≥ло двоЇ:
Ч  атрусю...
Ч ¬асилю... “а ти поранений?! Ѕ≥дний...
”же в хат≥, за щ≥льно зав≥шеними в≥кнами й зачиненими дверми (цього насамперед зажадав Д¬асиль"),  атрус¤ обережно розбандажувала Дб≥дному ¬асилев≥" руку. “а п≥д тим бандажем њњ зл¤кано-округл≥ очен¤та побачили не рану, а... довгий, намотаний на руку б≥кфорд≥в шнур. Д¬асиль" дбайливо змотав його ≥ поклав до салдатськоњ торби, до ц≥лости Ч пироксил≥ну, та пари ручних гранат.
“ак поранений матрос перетворивс¤ на украњнського козака ¬асил¤ –оговенка, що прибув до ѕавлограду виконати важливе бойове завданн¤ —≥чеславського республ≥канського коша.
Ч —початку,  атрусенько, чогось њсти, Ч попросив ¬асиль, дивл¤чись з усм≥хом у зл¤кан≥ чудов≥ очен¤та, Ч а тод≥ по¤сню. Ѕо ¤ ж за ввесь день ≥ крихти не мав у рот≥, дарма що мав у кишен≥ ось це...
¬≥н вийн¤в з кишен≥ й поклав на ст≥л ковбасу й хл≥б, що њх дав йому —торубель...
 атрус¤ заметушилась, рухаючись безшелесно (хоч близько н≥кого не було, ≥ господин≥ ае було вдома), ≥ незабаром на стол≥ з'¤вились чепурно покра¤н≥ кружальц¤ ковбаси, хл≥ба, а в куточку к≥мнати шум≥в примус: кип≥в окр≥п на чай....
¬асиль накинувс¤ на њжу, ¤к голодний вовк. ј за њжею розпов≥дав про мету свого .прињзду до ѕавлограду. ј ¤к пот≥м, поњвши, ¬асиль показав  атрус≥, ¤к поводитись ≥з ручною гранатою, на ѓѓ юном|у личку ≥ в≥ округлих карих очах засв≥тивс¤ захват ≥... ще щось, призначене дл¤ молодого геро¤. ¬асиль знов, що то: вона його любила.
ќп≥вноч≥ ¬асиль з  атрусею вийшли з домика, т≥льки не Ђа вулицю хв≥рткою, а з другого боку садиби Ч через перелаз. ¬ийшли в суц≥льну тем≥нь ноч≥.  атрус¤ вела перед, простуючи ¤кимись невидними стежками, а ¬асиль посп≥шав за нею. –аптом ¤к не з≥рвутьс¤ Ч та й покотились одно за одним у ¤кийсь р≥в, ≥ вже на дн≥ того рову ¬асиль, р¤туючи, ухопив  атрусю в об≥йми. ѕритислис¤ мовчки одно до одного, злились по-р≥дному, готуючись до геройського подвигу ≥.... до смерти разом. јле ви¤вилось, що то був не р≥в., а узб≥чч¤ прор≥зу, в ¤кому йшла кол≥¤ зал≥зниц≥. ≤ вони вийшли на Дполотно" ц≥Їњ кол≥њ. ѕ≥д ногами захрумт≥ла р≥нь, зацокали рейки. Ќезабаром полотно знов вийшло на р≥вне, ≥ стало видно в далеч≥н≥ червонувате св≥тло станц≥њ, а над тим св≥тлом вр¤ди-годи засв≥чувалось б≥ле св≥тло прожектора, що оберталось п≥вколом.  оли те св≥тло ставало проти наших см≥ливц≥в, рейки полискували сталевими гадюками, коли в≥дверталось Ч рейки гасли, ставало1 ще темн≥ше.
Ч ÷е вони стережуть того мосту, Ч озвалась пошепки  атрус¤. Ч ј нам треба обминути станц≥ю, зайти з правого боку...
¬она вз¤ла ¬асил¤ м≥цно за руку, наче бо¤лась, щоб не загубивс¤ в темр¤в≥, ≥ повела направо, в чорн¤ву ноч≥. ≤шли швидко, ¤к т≥льки могли.  ожний черговий спалах прожектора показував, що вони чим,-раз ближче п≥дходили до мети. ” цьому св≥тл≥ вони: могли нав≥ть бачити одно одного, бачили обличч¤, ≥ тод≥ скидалис¤ погл¤дами, наче перев≥р¤ли обоп≥льну р≥шуч≥сть до д≥њ. јле та р≥шуч≥сть однаково блищала ≥ в в≥дважно-розширених  атрусених очен¤тах ≥ в двох великих ¬асилевих Дсльозинах".
 оли прожектор зненацька кинув на них ц≥лий сн≥п св≥тла, Ч прис≥ли. Ѕуло вже зовс≥м близько;. ¬они вже йшли замерзлими капустищами понад ¬овчою. ”пов≥льнили ходу. —палахнув прожектор Ч пов≥в зл≥ва направо ≥ просв≥тлив мереживо мосту, перекинуте через р≥чку. “ак вони побачили неспод≥вано, що м≥ст уже перед ними, що вони, власне, прийшли до мети. „ерговий спалах св≥тла показав засн≥жен≥ зарост≥ очерету, що були м≥ж ними й мостом. ћолод¤та швидко поб≥гли (поки темно!) до того очерету, тримаючись за руки. «алущали п≥д ногами перш≥ зр≥зан≥ очеретини.  атрус¤ посковзнулась на льоду, впала ≥ п≥дбила ¬асил¤ Ч в≥н теж упав. ” цю 'ж мить блиснув прожектор. ѕронизав над њхн≥ми головами гущак очерету Ч ≥ став, не рухавс¤ дал≥.
—ерц¤ в обох загупали тривожно. Ќевже почули? Ќевже побачили?! „ому так довго св≥тить в одно м≥сце?
“а прожектор рушив. ќписуючи п≥вколо, показав (¤к великий палець дол≥!) ажурний масив мосту, двох вартових на другому його боц≥. ≤ згас.  оли св≥тло згасло, було таке враженн¤, що м≥ст насунувс¤ на них. ƒо нього ж було ¤ких сорок метр≥в. Ћежали дал≥ непорушно. « кожним: черговим спалахом прожектора зважув≥али пильно, ¤к краще п≥д≥йти до мосту. Д раще з≥рвати не скраю, а на середньому биков≥", стали ¬асилев≥ на пам'¤т≥ слова отамана √оробц¤. Ч Д¬ажче буде њм лагодити"...
«нову засв≥тивс¤ прожектор, ≥ ¬асиль побачив, ¤к можна д≥йти льодом до того середнього бика. Ќе встиг пром≥нь прожектора цим разом згаснути, ¤к обоЇ п≥дхопились на ноги ≥ чим-дуж поб≥гли п≥д самий м≥ст уже. Ќам≥агались ставати на п≥дошви, ≥ти беззвучно. јж ось ≥ той бик, середн≥й. ¬асиль хапливо вз¤в б≥кфорд≥в шнур, п≥роксил≥нову шашку.
«нову за¤сн≥в прожектор, та де св≥тло було вже дл¤ них не страшне: вони були в .глибок≥й т≥н≥ мосту.
¬асиль, ч≥пл¤ючись за гран≥тов≥ бльоки, спритно пол≥з угору.  атрус¤ розмотувала запальник, що його другий к≥нець ¬асиль держав у зубах. ўе одно зусилл¤ молодих м'¤з≥в Ч ≥ ¬асилев≥ руки намацали порожн¤ву м≥ж зак≥нченн¤м гран≥ту ≥ зал≥зною п≥дставою (Дподушкою") мосту. ÷упко вхопивс¤ одн≥Їю рукою за зал≥зо ≥... завмер: над сам≥с≥нькою його головою загупала дерев'¤ним помостом хода вартового. «авмер, перестав дихати. Ѕо здавалось, що вартовий почуЇ несамовите гупанн¤ його серц¤. јле хода подудн≥ла дал≥, небезпека минула. –вучко, одним рухом укинув торбу з страшним набаЇм у щ≥лину, за ним легко вл≥з туди сам ≥ блискавично-швидко поЇднав запалювальний шнур з набоЇм. ѕрацював так зосереджено, що завважив черговий спалах прожектора т≥льки тод≥, ¤к в≥н згас. «≥дхнув з полегшенн¤м. ¬итер- рукавом п≥т на чол≥, що заливав оч≥ (на мороз≥!). ўе раз перев≥рив з'Їднанн¤: ≥ помалу пол≥з униз. —тиснув у пропасничн≥й напруз≥ своњй найдорожч≥й пом≥чниц≥ руку Ч ≥ хот≥в був запалювати шнур.  оли чуЇ: десь засвист≥в парот¤г ≥ заразом заклацали над головою рейки, немов несли важлив≥ думки. ≤ принесли, справд≥: Д—тривай! ÷е ж ≥де ворожий поњзд, везе смерть моњм товаришам... везе ганьбу й поневоленн¤ моњй батьк≥вщин≥... “реба почекати". „екав.  атрус¤ теж перетворилась у скам'¤н≥ле чеканн¤...
ƒедал≥ виразн≥ше постукували рейки. ¬же стиха задзенькали, загомон≥ли, заскреготали... загарчали, ¤к лют≥ пси... ¬же чути стог≥н парот¤гу. Ќу, “епер можна! ћиттю прикрив полою френча к≥нець шнура, черкнув с≥рником ≥ притулив маленький вогник. «ашкварчав шнур, дихнув смол¤ним: димком, заполум'¤н≥в. ѕот≥м той вогник сховавс¤ в шнур ≥ поб≥г угору.
¬асиль ухопив  атрусю за руку, ≥ обоЇ кинулись геть, в очерет, що по-зрадницькому зашелест≥в. Ѕлимнув зл¤кано прожектор, заторохт≥в скажено скоростр≥л... “а в .цю мить з переможним свистом на к≥нець мосту влет≥в поњзд...
Ќ≥чоњго б≥льше н≥ ¬асиль, н≥  атрус¤ не чули, бо, вискочивши з очерету, б≥гли щосили в непрогл¤дну темр¤ву ноч≥. –аптом њх звалило з н≥г ≥ аж втиснуло' в мерзлий сн≥г.  оли поп≥дводили голови, побачили велике полум'¤, почули жахливий вибух... вибухи ≥ крики...
ѕ≥дхопились ≥ знову б≥гли понад р≥чкою, подал≥ в≥д под≥њ. ј в голов≥ ¬асилев≥ рад≥сно шугало: ДЌаказ виконано! Ќаказ виконано! ” бою не заплакав!"...
¬асиль м≥цно' стискав  атрусину руку, ≥ через руки вони н≥би злилис¤ в одно, злилис¤ в бойовому подвиз≥. ј ¤к нарешт≥ вб≥гли до  атрусиноњ к≥мнати, впали втомлено на канапу, пригорнулись одно до одного ≥ так довго-довго сид≥ли, не кажучи й слова. —ид≥ли без св≥тла. —лухали битт¤ своњх сердець ≥ прислухались до надв≥р'¤. ƒесь л¤скали поодинок≥ постр≥ли, нав≥ть скрег≥т скоростр≥ла зривавс¤. јле все це було приглушене, далеке, не небезпечне дл¤ них. Ѕ≥льшовики, очевид¤чки, збили тривогу, та не так легко ', њм було знайти молоду героњчну пару, що сховалас¤ в маленьк≥й передм≥ськ≥й хатинц≥. “аЇмниц¤ спод≥¤ного ще дужче з'Їднала серц¤ молод¤т.
Ч  атрусю! Ч зашепот≥в по ¤комусь час≥ ¬асњиль. Ч „и ти св≥дома нашого подвигу? ÷е ж в≥йна за ”крањну! «а ”крањну, мо¤  атрусенько!
„удне, ще н≥коли не переживане почутт¤ п≥днесенн¤ п≥дказувало йому цю незвичайну мову, оте ,,мо¤  атрусенько".
Ч “во¤, ¬асилечку! Ч в≥дгукнулась  атрус¤ найб≥льш на те слово, що було њй наймил≥ше. Ч ј чи ти розум≥Їш, чому ¤ так легко п≥шла на .цей подвиг, на цю смертельну небезпеку? я 'ж не завагалас¤ й на мить, ¤к ти мен≥ сказав про це...
Ч –озум≥ю: ти мен'е любиш... Ч Ћюблю...
Ч ≤ ¤ тебе... ≤ тому так пр¤мо п≥шов до тебе й не побо¤вс¤ зради... я ж ≥ще ран≥ш бачив це в твоњх очен¤тах, у кожному твоЇму рус≥, ¤к ти зустр≥чалась з≥ мною... ј т≥льки ¤ був тод≥ дурний...
Ч ƒурний?! Ч ≈ге...
Ч Ќ≥, не дурний... “о коханн¤ твоЇ до мене ще спало б тоб≥. ≤ аж тепер оце, у цьому сп≥льному подвиз≥, прокинулось...
” цю мить ¬асилев≥ став на пам'¤т≥ ≥нший д≥вочий образ, образ далекоњ тепер ≥ чужоњ дл¤ нього поп≥вни, ¤к вона танцювала з поруч¤иком-галичанином. јле йому тепер стало ¤сно, що в≥н њњ, т≥Їњ поп≥вни, не любив так, ¤к любить  атрусю, що йому т≥льки ≥мпонувало њњ Дпоп≥вство"... хот≥лось нав≥ть перед м≥ат≥р'ю похвалитись, що одружитьс¤ з поп≥вною...
Ч јлеж це так гарно, ¬асилечку, Ч прошепт≥ла знов  атрус¤, Ч небезпекою зм≥цнити нашу любов, зв'¤зати нав≥ки...
Ч¶ √арно...
¬асиль знайшов губами в темр¤в≥ повн≥ , атрусин≥ губки, ≥ вони злилис¤ ще м≥цн≥ше в одно ц≥ле, у поц≥лунков≥ до самозабутт¤...
ўо з ним було впродовж двох дн≥в ≥ двох ночей, ¬асиль, бачилос¤, не м≥г гаразд знести головою. „асом йому нав≥ть здавалос¤, що то не в≥н з≥рвав той м≥ст. јбо ¤кщо це й робило його т≥ло, ≥шли кудись ≥ б≥гли його ноти, розмотували й змотували б≥кфорд≥в шнур йото руки, то керувало цим т≥лом, ногами й руками щось стороннЇ, а не його розум, його чутт¤, його вол¤. ј головне, що в≥н аж тепер усв≥домив, ¤к легко в≥н м≥г у цьому д≥л≥ загинути. ƒев'¤носто дев'¤ть в≥дсотк≥в було за це, ≥ лише один в≥дсоток його ^¤тував. јж тепер йому стало страшно... …ому тепер у сн≥ ввижалос¤, ¤к полет≥в з мосту поњзд... вагони, ¤к с≥рников≥ коробочки, лет≥ли вниз... грим≥в вибух, що тод≥ кинув був його з  атрусею на землю... “а давалас¤ взнаки й утома. ¬≥н же дв≥ доби не спав, ≥ був ¤к у туман≥ та точивс¤ часом, -¤к п'¤ний. ≤ т≥льки отой гурк≥т вибуху викидав його з сон-ливости. Ќа виду в≥н теж зм≥нивс¤, ≥ отаман √оробець нав≥ть спочатку не вп≥знав був йо≥го, ¤к в≥н прийшов до нього дл¤ зв≥ту.
__ћатрос? ѕолонений?
јле вп≥знавши, об≥йн¤в ≥ поц≥лував, д¤кував за виконанн¤ бойового завданн¤.
Ч ÷е справжн≥й подвиг, козаче, Ч мовив. Ч ≤ ”крањна н≥коли не забуде ц≥Їњ вашоњ заслуги...
“≥льки ж раптом по його молодому смагл¤вому виду, з чорними очима й молодими козацькими вусами, проб≥гла т≥нь смутку. ¬иславши вс≥х, кр≥м ¬асил¤, в≥Ї уз¤в спочатку заклопотано ходити по прим≥щенн≥, нав≥ть за голову бравс¤, наче не знав, ¤к почати те, що мав сказати. —пинивс¤ перед ¬асилем.
Ч “ак, Ч мовив удруге, Ч ви зробили подвиг... јле, на жаль, вам треба на ¤кийс'ь час зникнути з нашого курен¤...
Ч «никнути!?
¬асиль потер долонею чоло: чи йому це не снитьс¤, часом? ”чинив отакий подвиг Ч ≥ зникнути!
ЧЌа жаль, кажу, але мусите, Ч п≥дтвердив неголосно отаман. Ч Ќаша контррозв≥дка встановила ¤кусь вашу причетн≥сть до вбивства одного св¤щеника... у вашому сел≥... ўе в —≥чеслав≥ до нас попавс¤ був у полон ¤кийсь парубок ≥з Ћататт¤... на пр≥звище, здаЇтьс¤, ЌагаЇнко.
Ч Ћука ЌагаЇнко?
Ч¶ Ќе знаю, може, й Ћука... ≤ от той Ћука ЌагаЇнко виказав на вас. ” нас за таке карають, ≥ ¤, на жаль, безсилий ур¤тувати вас. Ѕо ¤ т≥льки командир в≥йфка... ™дине, що ¤ можу зробити Ч попередити, щоб ви зникли...
¬асиль густо почервон≥в, на оч≥ йому наринули сльози.
Ч јлеж ¤ не вбивав! Ч скрикнув у розпач≥ ¬асиль. Ч
÷е брехн¤...
Ч ћоже, й так. јле кати скр≥зь однаков≥, ≥ краще њм не попадатис¤ в руки... хоч би це були й украњнськ≥ кати... ¬ашого земл¤ка ќвечку ≤вана вже заарештовано...
«в≥стка про арешт д¤дька ≤вана приголомшила ¬асил¤ остаточно, ≥ в≥н т≥льки розгублено огл¤нувс¤.
Ч як же мен≥ зникнути? Ч спитавс¤ безпорадно.
Ч Ќу, њдьте до матер≥ абощо. ј тепер ≥д≥ть за мною...
≤ отаман √оробець пов≥в його в коридор, а зв≥дти випустив на шк≥льне подв≥р'¤, сам, очевид¤чки, хапавс¤, щоб хтось не звернув уваги на це його р¤туванн¤ загроженого –оговенка. ћ≥г 'же й сам поручник ¬асилик на це нагодитись! Ќа прощанн¤ ще раз потиснув ¬асилев≥ руку, бл≥до посм≥хнувшись. ¬≥н теж був вимучений безсонн¤м та клопотами складного бойового житт¤.
¬асиль п≥шов безбач, без думки... Ќ≥, не так: думки ¤кось раптом завирували в його голов≥. як це так? Д”крањнц≥", своњ Ч ≥ можуть покарати його н≥ за що! ¬они ж њхали до' них ≥з щирим1 серцем, з такою дов≥рою... ≥ в≥н, ≥ д¤дько ≤ван, цей чесний украњнський сел¤нин... ≤ таке робл¤ть тод≥, коли ”крањна маЇ так мало щирих оборонц≥в! Ќевже кл¤сов≥ ≥нстинкти ≥ тут важать б≥льше, ¤к загальна нац≥ональна справа? јж не в≥рилось, що цьому правда. ÷е ¤кийсь п≥дступ Ч не ≥накше, з ним треба боротись... ≤ д¤дька ≤вана треба вр¤тувати ≥з пазур≥в кат≥вських! јле ¤к? як це зробити? ≤ раптом згадав ћарка, з ¤ким ще не бачивсь п≥сл¤ прињзду. ћарко ƒашкевич допоможе. ¬≥н розумний хлопець ≥ зрозум≥Ї, що н≥ в≥н, ¬асиль, й≥ д¤дько …ван не могли вбивати людину т≥льки за те, що њй ≥сторичн≥ умови доручили виконувати певну сусп≥льну функц≥ю, хай нав≥ть ≥ не похвальну з погл¤ду нових сусп≥льних тенденц≥й...
Ѕо¤вс¤ десь прис≥сти, щоб не заснути раптом. ¬ир≥шив спочатку п≥ти виспатись, а пот≥м уже говорити з ћарком про справу.  оли в≥н прийшов (зайшов з города, не з вулиц≥) до ƒашкевич≥в, ћарка не було вдома. ћаркова мати хот≥ла була дати йому њсти, але в≥н в≥дмовивс¤ ≥ л≥г мерщ≥й спати. ”пав на п≥л, накривс¤ з головою кожухом ≥ п≥рнув у небутт¤ важкого сну. “а потроху те небутт¤ почало про¤снюватись, виповнюватись р≥зними образами. ќсь на його життьов≥й дороз≥ зустр≥лось дв≥ д≥вчини Ч ќксана й  атрус¤. ќксана каже: Д¬≥н м≥й... я покохала його ран≥ш. ≤ його причетн≥сть до вбивства мого батька не така велика, щоб це могло стати м≥ж еами. ј кр≥м того, в≥н своњм подвигом спокутував; свою провину перед тим сусп≥льством, що шануЇ поп≥в"... Ч Дј ¤ поЇдналас¤ з ним у тому подвиз≥ нав≥ки, Ч в≥дсварюЇтьс¤  атрус¤, ≥ ѓѓ н≥здр≥ тремт¤ть чи то в≥д гн≥ву, чи то на плач. Ч ћи з ним однаково любимо ”крањну, а тоб≥ байдуже, буде та ”крањна чи н≥"... Ч Дј ¤ тоб≥ оч≥ повидр¤пую!" Ч раптом кидаЇтьс¤ ќксана на'  атрусю... ≤ бачить ¬асиль: ќксана страшно витр≥щила оч≥, вони стали зелен≥, ¤к у жаби, коса њй розпатлалась, на довгих розчеп≥рених пальц¤х вистрог/гились гостр≥, ¤к у -к≥шки, к≥гт≥, Ч стала вона така, ¤к т≥ в≥дьми, що њх малюють на ≥люстрац≥¤х до √оголевих твор≥в. ≤ вже от-от застромл¤тьс¤ т≥њ к≥гт≥ в н≥жне личко тенд≥тноњ  атрус≥. Ќе стерп≥в ¬асиль Ч та ¤к крикне:
Ч ¬≥дьмо, оханись!
 рикнув Ч ≥ прокинувс¤. ѕоворухнувсь, а кожух ≥з
нього впав додолу.
Ч ƒовгенько ти спав, Ч об≥звавсь до нього ћарко, зауваживши цей рух. Ч я пробував тебе будити на вечерю, тороав за плеч≥, т¤гав за ноги, Ч та ти був., ¤к неживий...
¬асиль н≥¤к не в≥дгукнувсь на ц≥ ћарков≥ слова: сон знов нал≥г йому на оч≥. ¬≥н, здавалось, був скований тим сном, обклеЇний ним, обшитий, ≥ не м≥г н≥¤к того ват¤ного обшитт¤ з себе здерти, не м≥г роз≥рвати клею, що зл≥плював оч≥. ѕроте по ¤комусь час≥ таки зробив св≥доме зусилл¤ ≥ прокинувс¤ остаточно.
” хат≥, на полиц≥, прироблен≥й до оохи, що п≥дпирала сволок, блимав ¤зичок каганц¤ ≥ не так, може, осв≥тлював!, ¤к т≥льки трохи ворушив темр¤ву. „адив. ” малих чотирикутниках в≥кон чорн≥ла н≥ч. ћарко, п≥дклавши п≥д голову руки, лежав на лав≥, головою д≥о ≥кон, ногами до дверей. йому, либонь, не хот≥лось спати, тим ≥ не гасив каганц¤.
¬асиль п≥дв≥вс¤ й с≥в, спустивши ноги з полу.
Ч  ажеш, на вечерю будив? Ч об≥звавс¤ тепер1 перший до ћарка, згадавши його слова. Ч я њсти не хочу: Дбра-т≥шки" нагодували...
Ч як≥ Дбрат≥шки"?
Ч ћатроси... як њхав з ними з ѕавлограду...
јле пот≥м раптом згадав про те, що було тепер дл¤ нього найголовн≥ше, Ч арешт д¤дька …вана ≥ загрозу дл¤
нього самого. —казав:
Ч јле про це пот≥м... ј тепер у мене важлив≥ша тема
дл¤ розмови з тобою.
¬они були вдвох у хатин≥, бо ћарков≥ батьки спали в велик≥й хат≥, Ч тож н≥хто њх не м≥г п≥дслухати. “≥льки що ћарко був б≥л¤ в≥кна...
Ч ÷е дуже важлива справа, Ч пов≥в дал≥ свою мову ¬асиль, намагаючись говорити потиху. Ч јле ти, може б, п≥д≥йшов сюди ближче, бо ти коло в≥кна...
ћарко встав з лави, прийшов ≥ с≥в на край полу б≥л¤ ¬асил¤, зац≥кавившись його Дтемою". «а≥нтригувала його й притишена ¬асилева мова: щось, мабуть, ≥ справд≥ важливе, коли нав≥ть тут, у його хат≥, боњтьс¤ голосно говорити.
Ч ќт ти, ћарку, св≥домий украњнець, Ч так почав ¬асиль. Ч “и такий патр≥от, що н≥чого не пожал≥Їш дл¤ ”крањни ≥ њњ влади, ба й житт¤м важиш ради нењ. јле чи припускаЇш ти, чи думав коли, що й ц¤ влада, може, не ≥деальна, що й вона може робити помилки?
Ч як≥ помилки? Ч бовкнув соб≥ п≥д н≥с ћарко, насторожившись. Ч ћоже, ¤к≥сь др≥бниц≥?...
Ч —правжн≥ помилки. “ак≥ нав≥ть, ¤к робл¤ть махн≥вц≥ чи б≥льшовики, що св≥домо шкод¤ть ”крањн≥.
Ч Ќе ƒоберу, до чого ти це...
Ч «араз зрозум≥Їш. јле дл¤ ¤сности ¤ спершу скажу тоб≥, де ¤ оце дв≥ доби пропадав. ћен≥ доручено було з≥рвати м≥ст через р≥чку ¬овчу, б≥л¤ ѕавлограду... ≤ ¤ це ЧХ пр¤мо тоб≥ скажу Ч з честю виконав...
ћарко схвально ухопив ≥ потиснув вище л≥кт¤ ¬асилеву руку, а сам нав≥ть на ноги став, з любов'ю й захватом дивл¤чись на друга.
Ч «≥рвав? ≤ перет¤в “им бандитам шл¤х? ќ, ти, справд≥, герой... якби таких б≥льше було, тод≥ б ”крањна не згинула.. ј ¤ думав, що тебе послано на розв≥дку т≥льки... як же це ти зробив? –озкажи!
Ч Ќу, зробив... ј про подробиц≥ опов≥м, може, ≥ншим разом... “епер же мен≥ не до того...
Ч ўе спати хочеш?
Ч “а н≥, Ч посм≥хнувс¤ ¬асиль, Ч ¤ вже виспавс¤... ј т≥льки д≥йсн≥сть така, що ¤ ще й дос≥ не певен, чи ¤ не сплю...
Ч Ќу, тод≥ хоч швидше кажи, що таке! хвилювавс¤ ћарко.
Ч —кажу... ќт у¤ви соб≥ “аке... ¤кщо можеш таке у¤вити...  оли ¤ вранц≥ сьогодн≥ повернувс¤ сюди... п≥сл¤ отого подвигу, ¤ дов≥давс¤, що мен≥ загрожуЇ страшна кара в≥д... своњх, в≥д овоЇњ Дукрањнськоњ" влади, в≥д т≥Їњ влади, ради ¤коњ ¤ той подвиг ≥ вчинив... ћен≥ загрожуЇ розстр≥л... ј, головне, за злочин, що його ¤ н≥коли не робив...
Ч ÷е ¤кесь безглузд¤, Ч сказав з досадою ћарко ≥ розкустрав свого чуба, на знак ще б≥льшого хвилюванн¤. Ч ћабуть, тоб≥ таки спросонн¤ щось верзетьс¤...
Ч Ќ≥, не верзетьс¤. ѕро це мен≥ сказав Ч але це, звичайно, м≥ж нами! Ч сам отаман √оробець. —казав ≥ порадив, щоб ¤ негайно кудись зник...
Ч “а в чому ж справа? Ч аж прис≥кавс¤ ћарко. Ч  ажи конкретн≥ше!
Ч ѕоручник ¬асилик хоче мене заарештувати, обвинувативши в убивств≥ о. ’ритона, св¤щеника з нашого села. я не причетний до того вбивства, але, ¤к сказав отаман √оробець, на мене Днакапав" м≥й земл¤чок, з ¤ким ¤ був у Дл≥с≥"... “ого земл¤чка наш≥ були захопили в полон ще в —≥чеслав≥... ≤ в≥д арешту та катуванн¤ мене не вр¤туЇ тут уже зовс≥м
н≥хто, нав≥ть отаман √оробець, Ч в≥н сказав мен≥ про це. “ут д≥Ї так звана державна дисципл≥на.
Ч ÷е, справд≥, дике безглузд¤, Ч кип≥в уже ћарко.
Ч јле мова покищо не про мене, Ч казав дал≥ ¬асиль.
__ ћене ще не заарештовано, ≥ ¤ зум≥ю Ч в≥н поклав руку
на кобуру револьвера Ч себе захистити... ’оч би довелос¤ й кулю в лоба пустити. я не дамс¤ так легко катам у руки... тим, що в ≥м'¤ справедливосте робл¤ть несправедлив≥сть... јле одну близьку й дорогу мен≥ людину вони вже катують, ¤к худобу...
Ч  ого це?
Ч ƒ¤дька …вана... ќвечку.
Ч “ак його заарештовано?! ј ¤ думав Ч вас разом
послано... √м...
ћарко уз¤в м'¤ти соб≥ чуба на голов≥, Ч знак, що хвилюванн¤ доходило до вершка. Ѕ≥гав по хат≥.
Ч “ак, заарештовано. ≤ в т≥й сам≥й справ≥, що й над≥ мною висить. ј в нього причетн≥сть до того вбивства майже така, ¤к ≥ в мене, тобто н≥¤ка. ћи т≥льки випадково були в т≥й банд≥, що вбила о. ’аритона. ќтже, що ти на це скажеш? я спод≥ваюсь твоЇњ поради й допомоги...
ћарко не знав, що сказати. «аб≥гав швидше по хат≥ на коротк≥й дистанц≥њ в≥д лави до полу, в≥д полу до лави.
Ч —права дуже складна, Ч нарешт≥ об≥звавсь. Ч ÷е виразн≥ прерогативи влади, ≥ ми, њњ визнавц≥, не можемо втручатись, бо це п≥дривало б њњ авторитет. ћожемо т≥льки покладатись на њњ справедлив≥сть...
Ч “и говориш про владу, ¤к про ¤кусь абстракц≥ю, що може д≥¤ти справедливо чи несправедливо. “и забуваЇш, що влада Ч це жив≥ люди, а в тих людей можуть бути вс¤к≥ людськ≥ вади, особист≥ симпат≥њ чи антипат≥њ, що т≥ люди й у державних справах можуть керуватис¤ особистими мотивами, порахунками, забаганками, примхами... ќт в≥зьм≥мо хоч би й поручника ¬асилика...
Ч Ќу? Ч спинивсь ћарко перед ¬асилем. Ч ÷е св≥домий патр≥от.
Ч “ак от цей Дсв≥домий патр≥от", може, тому й заходивс¤ так пильно розсл≥дувати справу вбивства о. ’аритона, що в цьому сам за≥нтересований...
Ч ≈т, дурниц≥... ¬≥н не м≥сцевий, греко-католик, Ч що йому до вбивства православного св¤щеника?
Ч ј от слухай дал≥! ” нього тепер Длюбов" з дочкою о. ’аритона. я бачив њх укуп≥ на танц¤х... “о, може, в≥н хоче њй догодити? ÷е в так≥й ситуац≥њ не виключене.
Ч Ќу, це ще треба доказати...
Ч « ц≥Їњ ж причини, Ч в≥в' ¬асиль мову дал≥, Ч ≥ дл¤
Ч131 Ч
мене в≥н особисто небезпечний...
Ч „ому? Ч здивувавс¤ ћарко.
Ч ј тому, що... Ч ¬асиль завагавс¤ був, чи казати про це, але пот≥м таки сказав: Ч що та поп≥вна Ч то колишн¤ мо¤ Длюбов"... ми з нею кохалис¤ ще в сел≥...
Ч ќн ¤к! ≤ тепер вона тебе зрадила?
Ч «радила чи не зрадила, але сказати про мене йому могла.
якийсь час помовчали. ћарко б≥гав по хат≥, а ¬асиль чекав, ¤к той в≥дгукнетьс¤ на все це. “а ћарко т≥льки б≥гав та м'¤в чуба.
Ч ќтже, з цього виходить Ч об≥звавс¤ знову ¬асиль, Ч що св≥дома одиниц¤ сусп≥льства не може пасивно в≥ддавати —ебе в руки влади, особливо, ¤к знаЇ, що та несправедливо д≥Ї... јле це ми ухил¤Їмось. ћен≥ треба почути в≥д “ебе, що можна зробити, щоб ур¤тувати д¤дька ≤вана.
Ч ј може ж, його випуст¤ть.
Ч Ќе випуст¤ть, ¤ певен. ќтже, що можна зробити?
Ч ћабуть, н≥чого, Ч в≥дгукнувсь глухим голосом в≥д в≥кна ћарко, бо був саме в тому к≥нц≥ своЇњ дистанц≥њ. Ч¶ Ѕоюсь, що н≥чого, Ч повторив, повернувшись до полу.
Ч Ќ≥чого? ќтже, хай безглуздо гине невинна й корисна одиниц¤ украњнського сусп≥льства, украњнського народу? „и не припускаЇш ти такоњ можливосте, щоб ми з тобою силом≥ць визволили йо≥го з арешту?
ћарко зл¤кавс¤.
Ч ўо ти? ÷е ж бунт проти своЇњ влади! : Ч Ѕунт, кажеш?
Ч «вичайно. Ќ≥, ¤ цього не припускаю. ≤ нав≥ть не хочу про це б≥льше говорити.
Ч ƒуже прикро...
«нов замовкли. ћарков≥, мабуть, було н≥¤ково, ≥ в≥н через де¤кий час об≥звавс¤:
Ч јле ти, ¬асилю, сам повинен ще до св≥ту втекти, коли “об≥, справд≥, загрожуЇ арешт...
¬асиль уже ображено мовчав. ” ц≥м його мовчанн≥ було виразно знати розчаруванн¤ в другов≥, що поставив Дукра-њнс'ьку" владу над дружбою. Дј ще казав, що будем, ¤к давн≥ козаки-побратими!" Ч з г≥рк≥стю подумав.
Ч „уЇш? ѕовинен ут≥кати...
Ч я знаю це й без “ебе, Ч сухо сказав ¬асиль ≥ знову л≥г.Ч ј кр≥м того, з твоњми погл¤дами, ти не повинен мен≥ про це нагадувати, навпаки, повинен допомогти влад≥ й мене заарештувати...
ћарко ще трохи походив., пот≥м п≥д≥йшов до каганц¤ й погасив його, зробивши в хат≥ ще б≥льший чад. Ћ≥г також на своЇ м≥сце (проти в≥кна було видно його сильветку, ¤к
л¤гањв).
јле обидва вже не могли заснути: ¬асиль виспавс¤, та й становище його було не таке, щоб спок≥йно спати, а ћарка, очевид¤чки, мучила справа з ≤ваном ќвечкою. ¬≥н перевертавс¤ на своњй тверд≥й лав≥, соп≥в. ÷е протривало ¤кийсь час, така болюча мовчанка.
 оли це раптом ћарко п≥дв≥вс¤, устав з лави ≥ став узуватись.
¬асиль бачив це, але н≥чого не сказав.
”зувшись, ћарко од¤гнувс¤ й вийшов.
Ч Д„и не п≥шов цей фанатик влади сказати, щоб мене забрали, поки ¤ не вт≥к?" Ч тривожно подумалось ¬асилев≥.
Ч ƒл¤ нього ж влада Ч молох, ¤кому треба приносити в жертву все, нав≥ть найдорожче... ÷е майже так, ¤к у б≥льшовик≥в, що вимагають зр≥катис¤ батька й матер≥ ради революц≥њ. “≥льки з ≥ншого боку, ≥нша одноб≥чн≥сть"...
јле лежав дал≥, т≥льки розст≥бнув кобуру ≥ вз¤в у руку
револьвер.
ћарка довго не було. ƒесь у с≥н¤х горлато-голосно просп≥вав п≥вень, так голосно, що м≥г би розбудити, ¤кби ¬асиль спав. Ќа цей сп≥в в≥дгукнулись Ч в≥ддалено, глух≥ше
Ч сус≥дськ≥, дружно в≥дзначаючи п≥вн≥ч.  оли пересп≥вали,
знов стало тихо...
≤ от у ц≥й тиш≥ рипнули потиху с≥нешн≥ двер≥, ≥ хтось, за вс≥ма ознаками ћарко, ув≥йшов до хати. Ѕув в≥н сам. ѕ≥д≥йшов обережно до полу ≥ торкнув ¬асил¤ за плече:
Ч “и спиш? Ч ўо таке?
Ч ”ставай, п≥дем д¤дька …вана визвол¤ти. я придумав комлром≥сову розв'¤зку Ч щоб ур¤тувати корисну одиницю ≥ престиж влади зберегти. ѕетро “имошенко тепер там на варт≥ ≥ згодивс¤ з вами Дзникати", вз¤ти на себе цей злочин...
¬асиль швиденько п≥дхопивс¤, взувс¤, од¤гнувс¤, ≥ вони
безшелесно вийшли з хати.
ќтаман √оробець не м≥г спати. Ќав≥ть не л¤гав, а ходив неспок≥йно по своњй Дучительськ≥й". як ваг≥вник годинника Ч туди й назад, туди й назад. ѕереривав жмут св≥тла, що йо≥го кидав Дзал≥зничний" л≥хтар ≥з столу. ≤ в тому його ход≥нн≥ було щось в≥д Днервового" л≥танн¤-киданн¤ н≥чного метелика в св≥тл≥. ” нього ж було таке почутт¤, наче в≥н когось безневинно вбив чи зробив ¤кусь ≥ншу непоправно-траг≥чну помилку...
“акий чудовий хлопець той –оговенко, св≥домий патр≥от, учинив такий подвиг Ч ≥ мусить зникати! „и це жертва обставин? ѕод≥њ вт¤гли його в стих≥йне сел¤нське повстанн¤, що його використали б≥льшовики, Ч це так. јлеж в≥н зум≥в у тому становищ≥ переор≥Їнтуватис/ь ≥ знайшов в≥рну путь боротьби за визволенн¤ свого народу! ј оте вбивство св¤щеника? якщо в≥н ≥ в≥дпов≥дальний за нього, то т≥льки пор¤дком колективноњ в≥дпов≥дальности ¤к тимчасовий учасник того загону, що в ньому був...
ѕрикро було отаманов≥ √оробцев≥, що в≥н, людина, п≥д чињм ≥м'¤м виступаЇ –еспубл≥канський к≥ш, безсилий у таких, ¤к оц¤, справах проти своЇњ ж контррозв≥дки, поручника ¬асилика, дарма що поручник формально п≥дл¤гаЇ йому. —права, звичайно, не в самому ¬асиликов≥, а в> т≥й загальн≥й атмосфер≥, що виповнюЇ усе њхнЇ соц≥альне середовище. ѕ≥ти проти цього середовища Ч це означало б зробити пол≥тичний переворот, тобто, може, й згубити, зруйнувати заколотом ту нац≥ональну силу, що боретьс¤ на такому важливому в≥дтинку протиб≥льшовицького фронту. ÷е було б на користь ворогам ”крањни...
...“уди й назад, туди й ¤≥азад. Ќитки думок заборсувались дедал≥ дужче.
ƒесь близько засп≥вав п≥вень. ќтаман здригнувс¤. ћоже не так в≥д того неспод≥ваного сп≥ву, ¤к в≥д прикрого холоду, що вже давно всевладно панував у к≥мнат≥.
Ч Д” грубц≥ ж погасло, Ч подумав, спинившись. Ч “а й шиби ж он ¤к понамерзали"...
¬≥дчув притому в ногах, с≥в к≥нець столу. ћоже, через ¶отой тривожний настр≥й, може, через холод йому не хот≥лос¤ розд¤гатис¤ й л¤гати на л≥жко, що сиротливо чекало його п≥д ст≥ною. ¬ир≥шив трохи почитати. Ќа стол≥ лежала знайдена в шк≥льн≥й книгозб≥рн≥ Д≤люстрована ≥стор≥¤ ”крањни" ћ. √рушевського, ц¤ книга об'¤вленн¤ дл¤ вс≥х Дукрањнц≥в", що до њњ по¤ви здеб≥льшого н≥чого не з¤али про минуле свого народу.
ѕовернув до себе св≥тло л≥хтар¤, розкрив; книгу. ќсь титульна стор≥нка з гордим написом Д≤люстрована ≥стор≥¤ ”крањни". ѕерегорнув' дал≥. ƒо≥сторичн≥ розкопи в  иЇв≥ Ч¶ св≥доцтво1 споконв≥чного житт¤ на ц≥й земл≥. Ќе так читав., ¤к перегортав, розгл¤дав ≥люстрац≥њ Ч портрети кн¤з≥в, митрополит≥в, гетьман≥в, письменник≥в...
ѕо ¤комусь час≥ в≥дчув нагальну потребу в≥дпочити, подр≥мати. ¬≥дсунув л≥хтар¤, закрив книгу ≥, сперши голову на руку, застиг у так≥й поз≥...
...’илитаЇтьс¤ ≥мла в≥к≥в, потроху про¤снюЇтьс¤, немов туман розходитьс¤. ≤ з того туману вир≥знюЇтьс¤ бо¤н-сп≥вець староруський, сидить на степов≥й могил≥, гусла пальц¤ми помалу торкаЇ, сумним голосом сп≥ваЇ-промовл¤Ї:
Ч Д—казав бо кн¤зь кн¤зев≥: Д÷е моЇ, а те також моЇ". ≤ почали кн¤з≥ пром≥ж себе воювати, а поган≥ переможно на' б≥гають на землю –уську... ≤ р≥дко тод≥ ратай на пол≥ погукував, а часто воронн¤ злов≥сно кр¤кало, б≥ду накликаючи"...
...’илитаЇтьс¤ ≥мла в≥к≥в>, розвиднюЇтьс¤ дужче. Ќа передн≥й пл¤н виступаЇ верх≥вець. ” сам≥й сорочц≥, з гордо задертою головою, на землю ан≥ гл¤не.
Ч Ѕол¤њрине! —удиславе! «милуйс¤! Ч просить плаксивими голосами галичани Ч с≥дельники, ковал≥, смерди.
Ч јга, тепер просите! Ч гукаЇ п'¤ним голосом —удислав. Ч ќсь ≥дуть угри, що ¤ покликав, Ч вони вам покажуть, н≥кчеми, ¤к не слухатис¤ Длучших людей"...
... ѕ≥дхоплюЇтьс¤ туман лебединим крилом, ≥ на видному показуютьс¤ вже обриси Ћитви Ч не –уси-”крањни. ¬исоч≥Ї в  иЇв≥ на гор≥ замок литовського воЇводи...
Ч ДЋитовське велике кн¤з≥вство не було державою украњнською, Ч звучить, розходитьс¤ луною голос ≥стор≥њ. Ч јле украњнськ≥ кн¤з≥ й пани були глибоко прив'¤зан≥ до Ћитовськоњ держави, служили њй ≥з щирого патр≥отизму, оборон¤ли њњ й дбали про њњ могутн≥сть. Ѕо в ц≥й держав≥ вони мали окрем≥ соц≥¤льн≥ права Ч зв≥льненн¤ в≥д р≥зних данин, право утримувати своњ в≥йськов≥ частини, право мати владу вад своњм населенн¤м. Ќу, а населенн¤, статистична маса"...
... ѕ≥дгортаЇтьс¤ крило ≥сторичного туману з другого боку Ч ≥ вже немаЇ й Ћитви, а вже розпросторилась Дод мо-жа до можа" Д∆еч ѕосполита ѕольська". ≤ п≥шли до нењ на службу численн≥ украњнськ≥ роди Ч покатоличились, л¤хами стали. ≤ запитував розпачливо в своњм Д‘ренос≥ або лемент≥" (1612 р.) ћелет≥й —мотрицький: Дƒе тепер той безц≥нний кам≥нь-карбункул, блискучий ¤к св≥тильник, ¤к сонце м≥ж зор¤ми Ч д≥м кн¤з≥в ќстрозьких? ƒе ≥нш≥ ≥ також безц≥нн≥ камен≥ Ч славн≥ доми руських кн¤з≥в: —луцьк≥, «аславськ≥, «баразьк≥, ¬ишневецьк≥, —ангушки, „арторийськ≥, ѕронськ≥, –ужинськ≥, —оломирецьк≥, √оловчинськ≥,  рошинськ≥, ћасальськ≥, √орськ≥, —околинськ≥, Ћукомськ≥, ѕузини та ≥нш≥ незчисленн≥, що њх довго було б перел≥чувати?"
ѕозбавлений своЇњ Дпров≥дноњ верстви", украњнський народ став Днеповним", скал≥ченим орган≥змом, а сел¤нство застогнало в кр≥пацьк≥й невол≥...
... Ѕурхливий порив бур≥ в≥дкидаЇ геть усю запону ≥сторичного туману Ч ≥ заграло багатобарвно п≥д бунчуками й прапорами козацтво на чол≥ з своњм Дбогоданим" гетьманом Ѕогданом ’мелем. Ќа тис¤ч≥ г≥н в≥д ƒн≥прового лиману й до —¤ну залунав потужною хвилею сп≥в^звага: √ей, не дивуйтесь, добр≥њ люди,
ўо на ¬крањн≥ повстало...
... озацька держава Ч √етьмднщина. ѕ≥сл¤ батька ’мел¤ Ч ёрась ’мельниченко (Ддо булави треба голови"), пот≥м ≤ван ¬иговський, знов ’мельниченко, а дал≥ “етер¤, Ѕрюховецький, ƒорошенко, ще раз ёр≥й ’мельницький, пот≥м того ћногогр≥шний, —амойлович, ћазепа й ≥нш≥ гетьмани з ласки Дб≥лого цар¤ ћосковського". «а б≥льш ¤к сто рок≥в ≥снуванн¤ ц≥Їњ автономноњ дер≥жави знов виробилась Дпров≥дна верства" Ч козацька старшина, що поневолила посп≥льство. Ќайвиразн≥ше ћазепа приклав до цього руку; в≥н же хот≥в накласти Дкр≥пкий мундштук ≥ на розгнуздане «апор≥жж¤", опору украњнських в≥льностей... ≤ тому народ не п≥шов за ним, ¤к в≥н поЇднавс¤ з  арлом XII Ўведським...
...–азом ≥з старшиною поневолювала народ ≥ церква, зокрема манастир≥, що мали своњх Дпосполитих", кр≥пак≥в, ≥ т≥ робили на них. ј ¤к, наприклад, Дпосполит≥" с. ястребщини покозачилис¤, черн≥г≥вський архиЇпископ …оан ћаксимович видав року 1706 Докружне посланн¤", а в ньому писав: Д«а таку њхню самоволю в≥длучаю њх, з домами њхн≥ми, в≥д божоњ благодат≥ й взаЇмненн¤ христи¤нського ≥ заборон¤ю1 допускати њх у храм'и бож≥, а ¤к хто з них або- в домах њхн≥х потире Ч не ховати, хто народитьс¤ Ч не христити. ј хто њх прийме в св≥й д≥м чи до них п≥де, Ч ≥ на таких це моЇ не благословенство поширитьс¤".
ќтаке то те христи¤нство ≥ така його Длюбов до ближнього"!
... ÷ариц¤  атерина уже серед б≥лого дн¤ (бо в≥д ≥сторичного туману не залишилос¤ й сл≥ду!) скасувала √етьманщину (1764 р), знищила «апор≥жж¤ (1775 р.), а нове Дблагородне рос≥йське двор¤нство", колишн¤ козацька старшина, спод≥ваючись збагатитись на ц≥й л≥кв≥дац≥њ своЇњ держави, Дзалишило цю нац≥ю чекати об≥ц¤нки божоњ з неба" (Д≤стор≥¤ рус≥в", к≥нець XVIII в.). ≤ насунулась на ”крањну важка хмара Ч двор¤нсько-пол≥ц≥йна ≥мпер≥¤ –ос≥¤. ѕовставали проти покр≥паченн¤ турбањв≥ц≥, та несила њм була вже виборсатись...
–абство. “емр¤ва... :≤ от раптом веселий, зневажливий см≥х -
—еред мертвоњ тиш≥ почувс¤... “о см≥¤вс¤ ≤ван  отл¤ревський. (ћ. ¬ороний).

...я так ѓѓ, ¤ так люблю
ћою ”крањну убогу,
ўо проклену св¤того Ѕога,
«а нењ душу погублю! (“. Ўевченко).

... ”крањнський ѕ'Їмонт Ч √аличина...
... –еволюц≥¤ 1905 року в –ос≥њ...
...–еволюц≥¤ 1917 року в –ос≥њ. ”крањнська Ќародна –еспубл≥ка. —коропадщина (Д≥ знов тиран? ≥ знов невол¤?" __ѕ. “ичина). ј сел¤нство хоче Дземл≥ й вол≥", ≥ њм це об≥ц¤ють рос≥йськ≥ б≥льшовики. ј Дукрањнц≥"... теж об≥ц¤ють... ј над сел¤нством же т¤жить ще й нац≥ональна несв≥дом≥сть ¤к насл≥док довготривалоњ бездержавности.
ўе г≥рше з м≥ським роб≥тництвом, майже засп≥ль зденац≥онал≥зованим...
...ќтаман √оробець лупнув очима: в Дучительськ≥й" сто¤ла ранкова с≥р¤ва, прос≥¤на кр≥зь замерзл≥ шибки. „и в≥н спав? “о були сновидива чи його думки?
ѕ≥дв≥вс¤ й подмухом згори вниз погасив непотр≥бний уже л≥хтар. ѕрислухавс¤: у двер≥ щось наполегливо стукало.
Ч ”в≥йд≥ть!
ƒо Двчительськоњ" кулею влет≥в поручник ¬асилик. як завжди, туго зат¤гнутий портупеЇю, при зброњ.
Ч ўо сталось? Ч ступнув йому назустр≥ч отаман √оробець, здивований ≥ стривожений таким його незвичайним,
ранн≥м приходом.
Ч Ѕ≥льшовики пор¤дкують у  ош≥, ¤к у себе дома! Ч скрикнув поручник ¬асилик неприЇмно-верескливим голосом. ¬≥н просто кип≥в≥ з лют≥, а його холодно-блакитн≥ оч≥ уникали зустр≥ч≥в з погл¤дом 'ќтамана √оробц¤, Ч знак, що та лють була ¤кось скерована й проти отамана.
Ч ўо це? Ч настороживс¤ й соб≥ отаман. Ч ƒок≥р на
мою адресу?
Ч Ќе док≥р...
Ч  аж≥ть конкретн≥ше, пане поручнику!
Ч Ќе док≥р, а констатац≥¤ факту. ÷≥Їњ ноч≥ вт≥к б≥льшовицький аіент ќвечка. ≤ вартовий разом з ним ≥зник. ѕросто не знаЇш, на кого м'ожна з певн≥стю покластись. ” кожному з тутешн≥х людей притаЇна зрада...
Ч ѕереб≥льшуЇте, пане поручнику. ћи маЇмо чесних, в≥дданих ”крањн≥ во¤к≥в...
Ч ўо б≥льше ц≥кавл¤тьс¤ вашим соц≥¤л≥змом, н≥ж ”крањною?
Ч „и не хочете ви цим сказати, що це ¤, соц≥¤л-демо-крат, розбещую во¤к≥в? „и вам мало тих польових бого-служб, що ¤ на них ган¤ю людей? „и вам мало цього компром≥су з мого боку?
Ч ” тому то й справа, що дл¤ вас це т≥льки вимушена поступка. ј люди це в≥дчувають, ≥ це породжуЇ небезпечн≥ настроњ, розхитуЇ дисципл≥ну.
ќтаман спалахнув:
Ч “о чи не жалкуЇте ви вже, що визволили мене з пазур≥в гетьманськоњ варти?
Ч ќ-блиште дурниц≥! Ч сказав поручник ¬асилик.
Ч јле можна подивитис¤ на справу й з ≥ншого боку, Ч мовив дал≥ отаман √оробець. Ч ¬аш≥ методи терору можуть викликати протилежн≥ настроњ. ќт хоч би й оц¤ справа ≤вана ќвечки. ” мене Ї п≥дозра, що ви роздмухали њњ без достатньоњ п≥дстави. ќвечка користувавс¤ пошаною серед молодших во¤к≥в, а ви, його заарештувавши, запод≥¤ли б≥льшу шкоду, ан≥ж ¤ своњм будь-що-будь не таким уже й настирливим соц≥¤л≥змом...
ѕоручник п≥дскочив.
Ч ј! ќн ¤к! “о ви не дов≥р¤Їте контррозв≥дц≥? ¬и п≥дриваЇте њњ авторитет! ј що ви доручили справу висадженн¤ моста на ¬овч≥й непевн≥й особ≥, про те мовчите?! ” мене теж Ї п≥дозра, що ви того –оњговенка св≥домо в≥д≥слали, щоб ми не заарештували! “о непевний тип... з б≥льшовицькими настро¤ми... я маю в≥домост≥, що в≥н на св¤щенство лихим духом дише...
Ч јлеж в≥н таки з≥рвав той м≥ст!
Ч «≥рвав?!
ѕоручник затнувс¤, роззброЇний ц≥Їю зв≥сткою. Ќервово стенувшись, в≥н крутнувс¤ по к≥мнат≥, а тод≥ кинув:
Ч ј зрештою контррозв≥дка може мати своњ м≥ркуванн¤ й аргументи...
≤ вискочив з Дучительськоњ".
ќксана п≥сл¤ Дполону" занедужала була, не витримала того нервового струсу... ≤, згадуючи тепер усе те, бо¤лас¤ сама соб≥ признатись, що не Дполон" отой, а смерть матроса —ивака найб≥льше нею Дструснула". —трашна загиб≥ль геро¤, що, вз¤вши њњ в Дполон", сам став трохи чи не њњ слугою. «гадувала, ¤к в≥н приносив њй од¤г, добував ласощ≥... ¬она не могла б сказати, що в≥н њй... дуже до мисл≥, але не могла заперечити й того, що його могутн¤ краса й сила ще ду≥жче (н≥ж перед тим поручник ¬асилик) затьмарили њњ почутт¤ до ¬асил¤ –оговенка ≥ вигнали з њњ св≥домости поручника ¬асилика... ≤ вона ж не хот≥ла його смерти! ¬она хот≥ла Ч так њй тепер здавалось Ч т≥льки вирватис¤ з Дполону", щоб показати йому, що івалтом, насильстом њњ не вз¤ти. Ќе спод≥валась, що Дбатько ћахно" так т¤жко його покараЇ за нењ... ≤ в≥н любив ѓѓ! ∆итт¤м важив, ¤к ѓѓ викрадав!.. ѕеред очима њй ще й дос≥ сто¤ла запоб≥глива ласка його очей, ласка такого могути...
Ѕолюча туга, почутт¤, що втискало всю њњ в землю, нило в ќксаниних груд¤х. —ид≥ла край в≥кна, з чистими тепер шибками, бо надвор≥ була розталь. «вернула увагу, що стр≥л¤нина, розпочавшис¤ ще вранц≥, тепер ¤кось погуст≥шала. ј пот≥м раптом зал¤скала-заторохт≥ла зовс≥м близько, забухкали вибухи гранат.
ќксана припала до шибки, спостер≥гаючи в щ≥лину м≥ж
ф≥ранками те, що д≥¤лось на вулиц≥. Ѕуло таке враженн¤, що махн≥вц≥ ¤кось незвичайно заметушились, креснули злов≥сн≥ блискавки пан≥ки. ќсь одна група махн≥вц≥в проб≥гла повз в≥кна, в≥дстр≥люючись, дал≥ друга. ≤ враз ќксана ¤к не скрикне:
Ч јй!
—крикнула ≥, захитавшис¤, зсунулас¤ поб≥л¤ ст≥ни вниз,
додолу.
Ч ўо там таке? Ч п≥двела спок≥йно в≥д свого плетива голову й спитала ще байдужим голосом јгрипина јнтон≥вна.  оли гл¤не Ч а ќксана сидить, з≥в'¤ла, з заплющеними очима: зомл≥ла.
Ч ќй Ѕоњже!
 инула плетиво Ч й до дочки, термосить њњ, Дбудить",
Ч не помагаЇ.
Ч –¤туйте!
 инулась ≥з к≥мнати, назустр≥ч Ч ди¤кониха. ѕобачивши, що таке, ди¤кониха поб≥гла на кухню по воду. ¬она ж таки д¤дина, ¤к не Ї... хоч ≥ сварилис¤ часто. ѕриб≥гла ди¤кониха з кухлем у руках, уз¤ла прискати з рота ќксан≥ в обличч¤...
ј ќксана бл≥да, ¤к смерть, заплющила оч≥, не дише. √олова закинута на ст≥лець, що на ньому ќксана перед≥ше сид≥ла, важкий джут коси звисаЇ безживно додолу. ќдна рука притиснута до ст≥ни, а друга в≥дкинута наб≥к, мов не њњ.
ѕо ¤комусь час≥ ќксана лупнула очима, опритомн≥ла,
з≥дхнула полегшено.
Ч ўо з тобою, дочко? Ч б≥дкалас¤ мати. Ч „ого ти, хай Ѕог милуЇ? ¬ипий водички...
ќксана дивилас¤ перел¤каними очима ≥, здавалось, не чула материноњ мови. ѕрислухалась до вулиц≥. јле зв≥дти н≥чого особливого не було чути. —тр≥л¤нина в≥ддалилась, п≥шла, либонь, униз до ƒн≥пра, до вокзалу.
Ч ¬ипий, дитино, водички...
јж нескоро, ¤к уже зовс≥м заспокоњлась, ¤к випила води (але сид≥ла на попередньому м≥сц≥, наче бо¤лась п≥двестис¤ до р≥вн¤ лутки), ќксана розпов≥ла про те, що на нењ так дуже под≥¤ло. ¬она тод≥ побачила була, ¤к на роз≥, б≥л¤ њхнього дому з≥ткнулос¤ двоЇ верх≥вц≥в Ч махн≥вець та Дукрањнець" (з довгим шликом, що вогнем спалахнув на в≥тр≥). ÷е була т≥льки мить, але вона все побачила: Дукрањнець" блиснув проти сонц¤ лезом шабл≥, рубнув махн≥вц¤ по шињ, ¤к по стовбуру дерева, Ч ≥ голова людська в≥длет≥ла в≥д т≥ла, хр¤пнула об мостинець ≥ покотилас¤ вниз, ¤к... гарбуз; ≥з шињ в безголового верх≥вц¤ вдарила ц≥вкою кров... …ого к≥нь, втративши опору-пов≥д, закрутивс¤, ¤к дурний, за≥ржав тривожно, а верх≥вець захитавс¤ в стременах... ўо було дал≥, ќксана вже не бачила.
Ќа гостру згадку про все це, њй стало знов недобре. јгрипина јнтон≥вна силкувалась ѓѓ п≥двести, та вона й сама встала ≥ с≥ла на ст≥лець. якийсь час ус≥ три сид≥ли мовчки, прислухаючись до стр≥л¤нини, що обзивалась то в одному, то в другому к≥нц≥ м≥ста, але вже виразно в≥дходила до ƒн≥пра: там торохт≥ли скорострњли, туди бухкали гармати.
ќксана накинула на плеч≥ бекешу ≥ вийшла на веранду, зв≥дки було видно вокзал ≥ м≥ст через ƒн≥про. “ам уже був њњ д¤дько-ди¤кон, що напружено, гострим погл¤дом з-п≥д кошлатих бр≥в вдивл¤вс¤ в тому напр¤м≥.
’удий, довготелесий, у широкорукав≥й р¤с≥, гостроносий, в≥н скидавс¤ на -чорного ворона, що, здавалось, от-от вимахне тими широкими рукавами-крилами ≥ шугне на поле бою, полине понад замерзлим ƒн≥пром, де вже чорними крапками та б≥льшими скупченн¤ми р¤б≥ли, виразно в≥дступаючи, ћахнов≥ во¤ки...
ќксана не знала, рад≥в д¤дько чи н≥ перемоз≥ Дукрањнц≥в", що через них пропав його син, бо в≥н ходив увесь час, ¤к хмара, не розмовл¤в н≥ з ж≥нкою, н≥ з ними Ч своЇю сестрою та небогою.
јж раптом в≥н, не обернувшись до ќксани, сказав:
Ч «даЇтьс¤, знов наш≥ перемагають...
≤ скрикнув, показуючи рукою в напр¤м≥ бою:
Ч ќ, гл¤нь! ”ломились на криз≥!...
—правд≥, в одному м≥сц≥ ц≥ла купа махн≥вц≥в раптом схитнулас¤ ≥ п≥шла п≥д кригу: крига в тому м≥сц≥ н≥би крилами змахнула, а темна пл¤ма води њх хвилею покрила...
...Д”крањнц≥" вдарили на м≥сто з трьохи бок≥в. ¬≥д —е-вастоп≥льських касарень широкою розстр≥льнею п≥шли с≥чов≥ стр≥льц≥ отамана —амокиша, згори, вздовж ѕольовоњ (це те, що ќксана бачила) в≥йнули шликами й шабл¤ми запо-р≥зц≥ отамана  ривошлика, а в≥д ƒ≥њвки й Ѕр¤нського заводу, вздовж зал≥зничноњ кол≥њ, що вела понад ƒн≥пром до вокзалу, пригинц≥ переб≥гали жовт≥ дубл¤нки —≥чеславськото республ≥канського коша на чол≥ з отаманом √оробцем.
... ќй же й заграли тод≥ скоростр≥ли, забумкали дружно з трьох бок≥в' гармати, задзвонили п≥дковами по мост'инц¤х козацьк≥њ кон≥. ≤ брудними потоками вниз, до вокзалу й ƒн≥прового мосту, потекли юрби махн≥вц≥в.
«ачепитьс¤ десь брудний згусток такого потоку за р≥г будинка чи за тумбу Ч ≥ полет¤ть зв≥дти назустр≥ч наступаючим козакам ручн≥ гранати, висипаючи з бр¤зкотом шиби на х≥дник, закрутитьс¤ к≥лька Дбандит≥в", п≥дстрелених з-за другого рогу козацькими кул¤ми, прост¤гнутьс¤ вздовж чи впоперек х≥дника, а решта знов т≥каЇ дал≥. ≤ щораз дужче стискала махн≥вц≥в вогненна п≥дкова, зган¤ла до останнього пункту пор¤тунку Ч до мосту. ¬им≥тали козаки см≥тт¤ з свого м≥ста...
...ƒружно наступали √оробцев≥ Дхлопц≥", а серед них ≥ ¬асиль –оњговенко та …ван ќвечка. Ќе образивс¤ д¤дько …ван на Дукрањнську владу", що добрих синц≥в понаставл¤ла йому поп≥д очима та шомполами Дпочухала" спину.
Ч Дѕоручник ¬асилик Ч ще не вс¤ ”крањна", Ч ска' зав ¬асилев≥, ¤к вони, увесь час тримаючись поблизу  оша, вир≥шили приЇднатись в останн≥й момент до нього, щоб уз¤ти участь у бою. Ч ј п≥сл¤ бою, ¤к, Ѕог дасть, жив≥ будемо, побачимо... ћоже, й дамо драла знову...
ѕро те, що вони повернулись, знав т≥льки ћарко ƒашкевич, нав≥ть отаманов≥ √оробцев≥ ие показались на оч≥. Ѕули в жовтих дубл¤нках, ¤к ус≥, загубились у людськ≥й гущ≥, що ѓѓ вс¤ передсмертно-напружена увага була скерована в б≥к зовн≥шнього ворога. “а р¤дов≥ козаки й не знали, де ц≥ два козаки под≥лись були, може, њх штаб посилав кудись ≥з ¤кимсь дорученн¤м. ј заарештуванн¤ ж ќвечки було таЇмне, ≥ ¤кий тод≥ Дб≥льшовицький агент" ут≥к з-п≥д арешту, не вс¤кому було ¤сно.
≤ котились тепер махн≥вц≥ та б≥льшовики п≥д њхн≥ми кул¤ми п≥д ук≥с зал≥зничного насипу. ≤ван ќвечка орудував Дмаксимом", строчив скоростр≥лом, ¤к узори вишивав, припавши до злежн≥в: поведе в один б≥к Ч стають стовбула вороги, поведе в другий Ч л¤гають трупом.
Ч ƒ¤дьку …ване, отуди сипн≥ть! Ч гар¤чим шепотом шепче ¬асиль, пасучи молодими бачуч≥шими очима ворож≥ перескоки в ранковому морозному “уман≥.
≤ д¤дько …ван сипав.
Ч ≤ ще он туди... Ѕачите Ч переб≥гають...
≤ хоч д¤дько ≤ван не дуже добре бачив, але сипав. ћовчки, зосереджено. ј ¬асиль ще й ≥з своЇњ √винт≥вочки вибирав поодиноких, найсм≥лив≥ших, що виб≥гали найдал≥ наперед.  лац закривкою Ч ≥ вогонь. “а ще й майже без жадного хука. √ор≥в вогнем св¤тоњ боротьби за ”крањну, в≥ками гноблену неньку дорогу. Д оли б у бою не плакав"... ќ, н≥! ¬≥н тепер уже не заплаче! Ќе затремтить так, ¤к було тор≥к у л≥с≥, коли вони вперше Дл¤кали" гетьманську варту. «а ним же був уже подвиг п≥д мостом на ¬овч≥й...
≤ ћарко ƒашкевич був незг≥рший. ћарко мав св≥й скоростр≥л, сунув його з другого боку зал≥зничного насипу.  осив ворог≥в ”крањни, ¤к лихий осот чи буд¤чч¤ на пол≥. ’оч той бур'¤н ≥ вир≥с з украњнського чорнозему, ус≥ т≥њ юрби махн≥вц≥в-сел¤н, але в≥н глушив молод≥ вруна в≥дродженн¤ народу, ≥ його треба було виполювати жорстокою рукою. ≤ ћарко косив-полов несхибно, завз¤то...
... ј на привокзальному майдан≥, там,, де сто¤ли сам≥тною купкою холодн≥ к≥ст¤ки .кв≥т≥в-канн, де н≥мував, розз¤вивши здивовано пащу-браму, вокзал, в≥дбувс¤ справжн≥й козацький герць. “о отаман  ривошлик зустр≥вс¤ сам-на-сам... ≤з ким би ви думали? „и не з самим Дбатьком ћахном"? ќ, н≥! ћахно в .цей час десь на л≥вому берез≥ ƒн≥пра, на ѕост-јмур≥, стр≥л¤в власноручно своњх во¤к≥в, завертаючи њх назад у б≥й на мосту...  рив матом Ч ≥ палив об≥руч з двох п≥стол≥в, у перел¤кан≥ оч≥ пойн¤тих смертельною пан≥кою селюк≥в... “ак ≥з ким же тод≥ ст¤вс¤ наш славний .лицар, нов≥тн≥й козак-запорожець отаман  ривошлик? “о був ўусь, махн≥вський Дначштабу", незг≥рший за супротивника козарлюга, довготелесий Дкубанець" ( тут автор помил¤Їтьс¤, ўусь родом з ѕокровського району, просто од¤гнений у кубанську козачу форму. ≤ вбитий в≥н був не в цьому бою.) у черкесц≥ й сив≥й смушев≥й кубанц≥ набакир. Ќа доброму гн≥дому куркульському кон≥. ј  ривошлик на своЇму с≥рому в ¤блуках...
Ч Ќе стр≥л¤ти! Ч полет≥в наказ до Дхлопц≥в" в≥д отамана. Ч ’ай заговор¤ть козацьк≥ шабл≥... —коростр≥лом: ≥ дурень зум≥Ї...
≤ Дхлопц≥" поставали понад парканами та будинками, мовчазними лавами на лицарський герць ≥з тривогою в серц≥ дивились. ј ну ж ¤к отаман не встоњть? ’≥ба довго до лиха? —хибить зненацька рука, похитнетьс¤ фатально в с≥дл≥ козацькеЇ т≥ло Ч ≥ полетить ≥з пл≥ч буйна отаманова голова... ≤ пропаде батько н≥ за цапову душу... “ож, може б, краще без цього дурного герцю? “а наказ Ї наказ Ч ≥ Дхлопц≥" стримали бойове завз¤тт¤, поставали й диви-. лись...
≤ герць почавс¤. ƒобрий був козарлюга ўусь, того ж самого корен¤ завз¤тець, що й  ривошлик, та становище його було г≥рше. ќгл¤нувс¤ в≥н на своњх во¤к≥в Ч аж њх мов корова ¤зиком злизала. «бл≥д на виду, зц≥пив зуби, поставив огир¤-чорта цапки ≥ креснув шаблею по шабл≥: га-ах!
Ч ƒумаЇш, твого шлика зл¤кавс¤, буржуйко? Ч гукнув.
“а ще раз гах! гах...
Ч ј ¤ твого чорного прапора, зраднику? Ч  ривошлик. Ч “и забув, що це твоњх предк≥в шлик, несв≥дома худобо...
“а кресь! кресь...
 он≥ розб≥глис¤-розминулись у р≥зн≥ боки, верх≥вц≥ завернули њх, обб≥гши майдан понад колом завмерлих у напруз≥ гл¤дач≥в, скерували знову назустр≥ч.  он≥ так розгар¤чен≥, ¤к ≥ вершники.  решуть п≥дковами розм'¤клий, ¤к п≥дмочений цукор, сн≥г, вигинають лебедин≥ шињ, басують хропуть, з вудил п≥на клапт¤ми спадаЇ... '
Ч √отуйс¤ до смерти, самост≥йний гаде! - прошип≥в
з ненавистю махн≥вський Дначштабу". “а мах! мах...
Ч Ќе побачиш ти б≥льше твого Дбатька ћахна" бандите!
“а жах! жах...
«лет≥ла шапка-кубанка з махн≥вц¤, бризнула кров ≥з чола, вилет≥ла шабл¤ з пониклоњ руки, задзвен≥ла дзв≥нко об мостинець сталь добра. ѕохиливс¤ бандит у с≥дл≥, загойдавс¤, причмелений, ≥зсунувс¤ конев≥ на хв≥ст, ¤к к≥нь став дибки. ј дал≥ й на земл≥ прост¤гс¤ переможений махн≥вець...
Ч Ќе займайте! Ч остер≥г отаман  ривошлик Дхлопц≥в", що кинулись були до ўус¤. Ч я поранив т≥льки. ј лицарська честь не дозвол¤Ї добивати поранених. ј в≥н же ще й син нашого народу, т≥льки несв≥домий. ” полон його
вз¤ти!
... ј де ж д≥лось ўусеве во¤цтво? Ќа м≥ст усе кинулось потоптом, обидва його поверхи хмарами загатило. ўе й на кригу, обаб≥ч моста, висипало безладними юрбами.
Ч “а-та-та! Ч скреготали ќвеччин та ћарк≥в ƒашкевич≥в скоростр≥ли вже впоперек ƒн≥пра, доган¤ючи вт≥кач≥в, що б≥гли на јмур, назустр≥ч кул¤м ≥з ћахнових п≥стол≥в. Ѕагато њх падало уперекидь, ≥ за юрбами лишались чорн≥ крапки п≥дстрелених. јж раптом Ч а-ах! Ч вихопивс¤ з найб≥льшоњ юрби зойк жаху: середина ƒн≥прового лона угнулась ≥ ковтнула, аж ілиінула, усю купу зразу. ѕ≥шло славне в≥йсько ћахнове, бандити в сел¤нських кожухах, на ƒн≥прове дно, ракам на поталу. ј на тих, що мостом т≥кали, його сп≥дн≥м поверхом, украњнськ≥ зал≥зничники пустили порожн≥й парот¤г. ”скочив той. парот¤г, ≥з чмихом ≥ трахкотом у зал≥зничну кл≥тку мосту, чавл¤чи, ¤к блощиць, недобитк≥в...
 оли це гур-гур-гур! Ч¶ ц≥ла ферма мосту ≥зсунулас¤ з бик≥в ≥ ос≥ла в воду. “ак Дбатько ћахно" припинив пересл≥дуванн¤ своЇњ розгромленоњ Дарм≥њ".
ј тимчасом над —≥чеславським вокзалом у ¤скравому с¤йв≥ зимового сонц¤ знову замайор≥в сон¤шно-блакитний прапор ”крањни. Ќаче клапоть того с¤йва й чистого блакитного неба упав у те м≥сце.
...  инувс¤ ¬асиль п≥сл¤ бою: де ћарко? ћарка не було. ƒе ћарко?! “ривогою тьохнуло серце. ѕ≥шов кол≥Їю, переступаючи через трупи своњх ≥ чужих. ќсь поранений махн≥-вець, лежить на мокрому сн≥гу. ѕеребита нога, калюжа крови б≥л¤ нењ. ћолодий сел¤нський парубок у кожус≥ ≥ гостроверх≥й смушев≥й шапц≥. “акий, ¤к Ћука ЌагаЇнко, ¤к т≥ нахабн≥ парубки в њхньому сел≥ Ћататт≥, що перестр≥вали њх ≥з √натом на —тепанцев≥й гребл≥ ≥ глузували з ,,панич≥в"-учител≥в. ўо вже вм≥ли Дв≥ртуозно" матюхатись Ду Ѕога й вЇру". “епер божев≥льний жах ув≥чу, сп≥дн¤ губа тремтить, кривитьс¤ на плач. ¬асиль переступив ≥ його: де ж той ћарко? ѕобачив, здал¤ д¤дька …вана, кинувс¤ до нього:
Ч „и не бачили ћарка?
Ч Ѕачив. ќн в≥¤...
ћарко лежав ниць, прикип≥вши до свого скоростр≥ла.
Ч ћарку!
јле це вже не був ћарко, це вже було чуже холодне т≥ло. јж поточивс¤ ¬асиль в≥д удару, голова п≥шла обертом. Ќахиливс¤, спробував повернути голову обличч¤м наб≥к, щоб переконатись, що це таки той, ще п≥вгодини тому живий його друг. јле ши¤ вже не згиналась. “од≥ ¬асиль перевернув усе т≥ло, теж негнуче, дерев'¤не. ќч≥ в мерц¤ страшно витр≥щен≥ Ч не ћарков≥ оч≥. √л¤нув ¬асиль д¤дьков≥ …ванов≥ в в≥ч≥, ≥ той побачив у парубкових очах сльози. ” бою не заплакав, а тепер, бач...
ћарка ƒашкевича вбила ¤кась зрадницька рука уже з зап≥лл¤. Д”крањнц≥" м≥сто завоювали, але в ньому не мало ще ворог≥в причањлось, щоб стр≥л¤ти в спину. ≤ це були вороги, страшн≥ш≥ за махн≥вц≥в-сел¤н, це могли бути так≥, що њх нелегко викрити...
¬асиль ≥ ќвечка п≥шли мовчки гет'ь. ¬ийшли через вокзал до м≥ста. ћ≥сто ще не прочумалось в≥д махновського кошмару й страшного бою. ÷ив≥льних людей на вулиц¤х ще майже не було. ’одили т≥льки в≥йськов≥, сан≥тари збирали вбитих та ранених. ј вони лежали скр≥зь Ђа мостинц≥, на х≥дниках -уздовж ≥ впоперек, ницьма й гор≥лиць, страшн≥, посин≥л≥.
ƒе¤к≥ будинки гор≥ли, випускаючи з в≥кон густ≥ клубки диму. ќзерний р¤д згор≥в ще ран≥ше, ≥ його будинки св≥тили в≥кнами-д≥рками, обл¤мован≥ б≥лим хутром сн≥гу.
ѕ≥шли на ќзерний базар, де вже починалос¤ ¤кесь житт¤: там вешталис¤ вже окрем≥ люди, продаючи ¤кесь там дрант¤. «биралис¤ в купки. ¬асилеву увагу привернула одна б≥льша купка людей, зв≥дки брин≥ла ¤кась музика. ўо за музика? ўо за сп≥в? ўе ж ≥ б≥й ¤ксл≥д не ск≥нчивс¤! ѕохо-пились ≥ соб≥ до того гурту. ¬и¤вилось, що там був кобзар. —ид≥в на порожньому рундуц≥, п≥д≥бгавши по-турецькому п≥д себе ноги, ≥ сп≥вав про щойно здобуту перемогу над ворогом. ÷е був, видима р≥ч, видющий кобзар, т≥льки од¤гнений у старовинне вбранн¤, можливо, позичене з музею професора яворенка.

ќй у м≥ст≥ —≥чеслав≥, Ч лунав еп≥чно кобзар≥в голос, Ч Ѕилось в≥йсько наше непомалу,  озаченькам на добро й на славу, ј ворогам на поталу. як москал≥ соб≥ ћањхна поЇднали “а м≥сто звоювали,
ќтаман √оробець вельми був зажуривс¤, јж конев≥ на гриву похиливс¤... ј дал≥ зродилась у нього думка ось ¤ка, як згадав в≥н отаман≥в —амокишу ще й  ривошлика: Ч √ей, ви, друз≥, добре дбайте, ћен≥ в б≥д≥ п≥дмогу давайте, ўоб ми могли разом назад наше м≥сто в≥д≥брати, ¬орог≥в покарати...
≤ в≥дгукнувс¤ —амокиша з ќлександр≥њ, ј з ним разом його стр≥льц≥ с≥чов≥њ: Ч Ќе журис¤, славний отамане, в≥рний побрат≥ме Ч ћи прискачем к≥ньми вороними...

ќб≥звавс¤ й  ривошлик хоробрий: Ч я збираю хлопц≥в на б≥й добрий... ќй же ¤к ударили вс≥ разом з трьох бок≥в на м≥сто “а й вибили к б≥с¤чому батьков≥ ворога геть чисто. ” ƒн≥пр≥ њх силу потопили, ўе й на мост≥, ¤к бл≥х, подушили, гей... ≤ ц¤ слава наша не вмре, не пол¤же, ј й нащадкам про цей б≥й розкаже...

Ч Ћовко сп≥ваЇ, Ч сказав д¤дько …ван, зат¤гуючись цигаркою. Ч “≥льки чи не рано заходивсь вихвал¤тись. Ѕо он Ч чуЇш? Ч ћахно ще бухкаЇ з того боку...
¬асиль згадав ћарка, подумав, що в≥н би похвалив таке складанн¤ п≥сень про сучасн≥ под≥њ. ўоб, мовл¤в, ≥ тепер було так, ¤к за ’мельниччини, коли стих≥йно виникали п≥сн≥ про Ќеча¤, про ћорозенка, про самого ’мел¤. јле сам в≥н (¬асиль би то) не дуже в≥рив у силу такоњ п≥сенноњ пропаганди. ¬ласне, в≥н уважав, що самих п≥сень не досить, ¤кщо нав≥ть насл≥дувати той ≥сторичний приклад. Ѕо тод≥ ж не т≥льки сп≥вали про героњв, а й боролис¤ проти пан≥в-л¤х≥в, проти жид≥в-рандар≥в, проти ксьондз≥в, тобто тод≥ була й соц≥¤льна боротьба за права народу. “ож ≥ тепер би треба до п≥сень про нац≥ональну боротьбу додати хоч би, наприклад, закон про передачу земл≥ тим, що на н≥й працюють, тобто сел¤нам, ¤к також ≥ дещо ≥нше.
ѕот≥м вони прочитали опов≥щенн¤ про те, що в ѕокровськ≥й церкв≥ в≥дбудетьс¤ молеб≥нь з под¤кою Ѕогов≥ за перемогу.
јле ¬асиль цим не зац≥кавивс¤. ѕри чому тут Ѕог, коли перемогу куплено такою дорогою ц≥ною Ч кров'ю найкращих син≥в ”крањни, таких чистих ≥деал≥ст≥в., ¤к ћарко ƒаш-кевич?
ќксана потерпала, спод≥ваючись, що по здобутт≥ м≥ста поручник ¬асилик обов'¤зково до нењ прийде. ¬≥н же сказав њй на прощанн¤: Дўо б не сталось, ¤ вас не забуду"... ” серц≥ њй ще живим докором сто¤ла смерть матроса —ивака, ще вихрувала бур¤ пережитого, ≥ не було в ньому м≥сц¤ дл¤ поручника, малоњ жалюг≥дноњ комашки. јле ¤к його, переможц¤, тепер в≥днадити? ƒл¤ нього ж це буде продовженн¤ того, що т≥льки в зовн≥шн≥х под≥¤х перервалось, а в серц≥, мабуть, н≥!
јле зайшов веч≥р, минула н≥ч ≥ ще один день, а поручника не було.
Ч Дј може, його вбито," Ч подумала ≥ вп≥ймала себе на думц≥, що це був би найкращий вих≥д ≥з становища.
ј ¤к јгрипина јнтон≥вна ≥ соб≥ ¤кось згадала його, мовл¤в, Дщо за знак? де ж той поручник, що не заходить до нас?" Ч ќксана вибухла нервово: досить уже њй тих Дбандит≥в" (про ¬асил¤ мова), Дматрос≥в" (—ивак), Дпоручник≥в"! ¬она хоче тепер т≥льки спокою...
ћати т≥льки погл¤нула на дочку з н≥мим докором: нервуванн¤м, мовл¤в, н≥чого не вд≥Їш, а ¤ке њхнЇ становище? ƒ¤дина ж сваритьс¤ день-у-день, каже, що через них утратила сина, живосилом випихаЇ з хати. —ама вона може вмерти не сьогодн≥ Ч завтра, у серце ж часом так шпигаЇ, а що з нею без доброњ опори п≥д цю завирюху буде? “а ще хоч би д¤дько був такий ¤к сл≥д, а то ж у ж≥нки п≥д черевиком, хоч ≥ вибухаЇ часом... ÷е виразно вичитувала ќксана у материн≥м погл¤д≥, визнавала њй рац≥ю, та серце таки наб≥гало й на мат≥р... ¬≥д самоњ ж думки про непоказного поручника њњ починало нудити. ј натом≥сть посм≥хались пок≥рною ласкою —иваков≥ оч≥. ѕосм≥халис¤ Ч ≥ кра¤ли серце болем.
“ретього дн¤ над веч≥р до ќксани прињхав поручник≥в джура-шофер' ≥ прив≥з зв≥стку, що поручник ранений ≥ тепер лежить у земськ≥й л≥карн≥. ѕросить ѓѓ в≥дв≥дати... “ак в≥н живий!? ≤ ще може видужати? ¬она заборсалась у ваганн≥: не в≥дв≥дати раненого, ¤к в≥н просить, не можна, алеж коли тепер п≥де майже в рол≥ нареченоњ, ¤к тод≥ його спекатис¤? Ч њдь, мо¤ доню! Ч подивилас¤ благально њй ув≥ч≥
јгрипина јнтон≥вна. Ч “реба ж пров≥дати хворого... ¬≥н же був добрий до нас...
ќксана в≥дчувала, що петл¤ зат¤гаЇтьс¤ навколо њњ шињ, що њй, мабуть, не викрутитис¤. јпат≥¤ раптом обгорнула все њњ Їство, ≥ вона пок≥рно п≥ддалас¤ матер≥, ¤к та подала њй од¤гтис¤, а пот≥м п≥шла за ≤ваном до авта.
„ерез ск≥лькись там хвилин авто несло вже њњ нагору, до земськоњ л≥карн≥, де лежав поранений њњ наречений... Ќаречений!? јле так, либонь, зрозум≥ла њњ прињзд ≥ шпитальна сестра-жал≥бниц¤, пропускаючи до хворого.
√остро вдарив важкий дух хло≥роформу та ще ¤кихось там≥ л≥карн¤них запах≥в, ¤к ќксана опинилась у коридор≥ палати, де лежали важко-хвор≥ та ранен≥. “ихо було в тому коридор≥, нав≥ть моторошно дл¤ св≥жоњ людини. Ѕагато по-зачинюваних мовчазних дверей, а за тими дверми, напевно, мучатьс¤ хвор≥ та поранен≥. ќдн≥ двер≥ раптом в≥дчинились, ≥ двоЇ служник≥в у б≥лих халатах винесли з к≥мнати на ношах щось загорнуте в б≥ле...
Ч Дћертвий", Ч подумала ќксана, здригнувшись. —тала збоку, пропускаючи сумну процес≥ю. —естра теж присто¤ла, але, очевид¤чки, не переймаючись звичною картиною.
≤ враз дикий нелюдський зойк розт¤в≥ коридорну тишу. —естра гл¤нула на ќксану, ќксана на сестру...
Ч ÷е в операц≥йн≥й, Ч сказала потиху сестра.
¬они п≥д≥йшли до дверей т≥Їњ к≥мнати, де лежав поруч-ник, ≥ сестра њх тихо прочинила, впускаючи всередину ќксану.  оли ќксана зайшла до к≥мнати, в око њй упало передус≥м чорне на б≥лом≥у Ч голова й обличч¤ поручника ¬аси-лика на тл≥ б≥лоњ пошивки. ќч≥ хворому засв≥тились незвичайним блиском, ¤к в≥н угл¤д≥в дорогу дл¤ нього в≥дв≥дувачку. «робив зусилл¤, щоб п≥двести голову, прост¤г назустр≥ч
свою руку.
Ч ¬и? Ч вимовив сухим голосом (у рот≥, мабуть, пересохло). Ч який ¤ радий, що не забули мене!
Ѕлиск у його очах посилювало с¤йво навзах≥дного сон-ц¤, видного в в≥кн≥, ≥ цей блиск п≥дтверджував його рад≥сть.
Ч ¬и не можете у¤вити, ¤кий ¤ радий! Ч сказав удруге
поручник.
ќксана сто¤ла, ¤к силом≥ць приведена жертва, дивилась ¤кось байдуже на його чорно-висохле обличч¤, запечен≥ губи, з-п≥д ¤ких блискали б≥л≥, з одним золотим, зуби. ≤ враз њй показалось, що в≥н приречений, що йому не видужати, ≥ це н≥би зв≥льнило њњ в≥д нього. ¬она вз¤ла його не-приЇмно-гар¤чу (¤к буваЇ у хворих) руку ≥ с≥ла на ст≥льц≥ б≥л¤ його л≥жка...
Ч ¬и ЂЇ можете у¤вити...
Ч ¬ам не можна хвилюватись! Ч сказала строго сестраї Ч ” вас п≥двищена температура... ≤ рана може в≥дкритись...
јле поручник, здавалось, не почув цих сл≥в чи, може, знехтував ними. ¬≥н, бачилось, увесь був у св≥т≥ своЇњ у¤ви, а в тому св≥т≥ дл¤ нього н≥кого й н≥чого, кр≥м ќксани та ¤кихось його думок, не було. Ќе брав в≥н поважно й своЇњ рани. ƒесь у жив≥т його ранила кул¤, але не застр¤ла, ≥ в≥н, напевно, скоро, видужаЇ. ÷е його плата за перемогу. Ѕезкровних перемог не буваЇ. ј ,ц¤ останн¤ перемога важить же так багато! ¬она збудить у м≥сцевих людей приспаний дух колишнього козацтва, ј ¤к це станетьс¤, народ вимете з украњнськоњ земл≥ ус¤ке см≥тт¤, ус≥х своњх ворог≥в. як було за ’мельницького, за ƒорошенка. ≤ саме тут, на земл≥ дав^ нього «апор≥жж¤, найвд¤чн≥ший ірунт дл¤ таких над≥й... ј ¤к бились с≥човики отамана —амокиш≥! “а й  ривошликов≥ Дзапор≥зц≥" не аби¤к≥ завз¤тц≥, може...
—естра напружено стежила за хворим. Ќамагалась уп≥ймати павзу в його швидк≥й, гар¤чков≥й мов≥, щоб спинити. јле хворий, захопившись, лет≥в≥ наосл≥п до загибел≥...
Ч ¬ам не можна так багато, Ч нарешт≥ озвалась. Ч Ћ≥кар заборонив...
“а поручник невгавав. ¬исловив жаль, що в≥йна з ћахном Ч це, власне, братовбивча в≥йна. Ѕо хт'о такий ћахно? ”крањнський сел¤нин з √ул¤й-ѕол¤. “≥льки темний, зрусиф≥кований на московськ≥й каторз≥. ≤ його в≥йсько Ч на 99≥ в≥дсотк≥в украњнськ≥ сел¤ни. јле в≥н, ¤к видужаЇ, спробуЇ з тим ћахном договоритись. ¬они ж уже знайом≥ з ним, Ч проб≥гло щось таке, ¤к усм≥шка, по його страшному обличч≥. ”см≥шка м≥шма з кривавим в≥дсв≥том заходу. —пробуЇ переконати ћахна, щоб не йшов з московськими б≥льшовиками, щоб приЇднавс¤ до Дукрањнц≥в". Ќа його думку, все мусить бути п≥дпор¤дковане нац≥ональн≥й Їдност≥, вс¤к≥ соњц≥¤льн≥ суперечност≥ треба в≥дкласти надал≥. ” цьому розум≥нн≥ й серед самих Дукрањнц≥в." ведуть шк≥дливу роботу украњнськ≥ соц≥¤л≥сти, так≥, ¤к отаман √оробець... соц≥¤л-де-мократ...
Ч Дякий в≥н, справд≥, чорний! Ч думала тим часом ќксана, майже не слухаючи його. Ч ј оч≥ гор¤ть вогнем... ¤к два блакитн≥ вогника. √ор¤ть вогнем... п≥двищеноњ температури... “емператури й фанатичного украњнського патр≥отизму. ≤ в тому, що в≥н каже, його трагед≥¤. « його одноб≥чним" нац≥ональним п≥дходом на Ќаддн≥пр¤нщин≥ дл¤ нього не було ірунту. ¬она знала настроњ хоч би й лататт¤нських сел¤н, настроњ, скерован≥ проти кн¤з¤ ”русова, що охоплював њх своњми тридц¤тьма тис¤чами дес¤тин, обснував боргами за аренду, ¤к павук муху павутиною. ≤ ¬асиль мав рац≥ю, коли
казав про це...
¬асиль? ўе один образ зринув був на мить у њњ пам'¤т≥, зринув ≥ зник. Ѕо вона мусила слухати запальну промову хворого, що, п≥дв≥вшись тепер на л≥кт≥, майже кричав уже. ” нењ теж, ¤к ≥ в сестри, зводилас¤ в груд¤х тривога за хворого. як в≥н ≥ дал≥ так кричатиме, з ним станетьс¤ погане. “≥льки ж, ¤к його спинити? його галицька мова була така швидка, безперервна, що год≥ було за в≥щось ухопитись, щоб перебити. “а й н≥¤ково було це робити: вона ж т≥льки гост¤ тут. —кидала обережно тривожним погл¤дом на сестру, але й та була безпорадна...
ј поручник, здавалось, хот≥в ¤кнайб≥льше сказати. Ќаче опов≥давс¤ перед смертю чи передавав св≥й запов≥т. ¬≥н уже казав про те, що треба нещадно боротис¤ з ус¤кими малоросами. ¬они б≥льше шкод¤ть, ¤к несв≥дом≥ сел¤ни... як от хоч би й ѓѓ брат ћишко Ѕондаренко, що п≥шов до ћахна, а не до своњх...
—естра перебила його мову: час побаченн¤ ск≥нчивс¤. ≤ тут сталос¤ щось неймов≥рне. ѕоручник люто п≥дкинувс¤ на своњх худих л≥кт¤х ≥, вишк≥ривши зуби, визв≥ривс¤ несамовито на Днахабу":
Ч ƒайте мен≥ спок≥й! ¬и забуваЇте, що ¤ не просто хворий, а начальник контррозв≥дки... ≥ ¤ вас можу... ¤...
¬≥н г≥стерично зат≥павс¤ вс≥м т≥лом. —естра зл¤кано вискочила з к≥мнати. ј ќксана кинулась тепер його заспокоювати. ѕоклала його голову на подушку ≥ вз¤ла гладити; рукою шорстке волосс¤. ѕотроху в≥н став стишуватись, дедал≥ р≥дше скидавс¤ в ¤комусь чи то риданн≥, чи то стогон≥. ј пот≥м ≥ зовс≥м заспокоњвс¤, дививс¤ на ќксану закоханим погл¤дом... ƒал≥ “ой погл¤д п≥шов ¤кось углиб, усередину, а в≥н говорив Ч марив:
Ч ќ, ¤к чудово панночка ќксана граЇ! ÷е що? —оната
Ѕетговена чи Ўопена?
Ч √рай, мо¤ люба, грай! як мен≥ набридли в≥йни, боњ, понев≥р¤нн¤... я стуживс¤ за родинним затишком... √рай-грай...
ќксана гладила його голову, а в≥н говорив:
Ч ћи поњдемо в  арпати... там н≥хто нам на перешкод≥ не стане... “≥льки музика... та к≥чера в мл≥... та маржинка гуцульська...
Ќарешт≥ в≥н замовк, либонь, заснув. ќксана погл¤нула на нього востаннЇ ≥ навшпиньки вийшла з к≥мнати, Ќазустр≥ч њй ≥шов швидкою ходою л≥кар ≥з сестрою. ќксана сказала, що вже заспокоњвс¤...
≤ван в≥дв≥з ѓѓ назад. ƒов≥рливо дививс¤ њй ув≥ч≥, наче хот≥в в тих очах вичитати правду про стан улюбленого начальника. јле ќксана н≥чого не могла сказати, особливо вт≥шного.
ј наступноњ ноч≥ поручник ¬асилик, начальник котр-розв≥дки —≥чеславського республ≥канського коша, помер, його ховали разом з ≥ншими пол¤глими в бою Дукрањнц¤ми". ’овали на —евастоп≥льському цвинтар≥.
ƒень був ¤сний, хоч ≥ морозний. « гори, в≥д собору, було видно л≥вобережж¤, що було в руках у ворога. Ўирокий, але замерзлий ƒн≥про не захищав Дукрањнц≥в" у щойно здобутому м≥ст≥. ≤ кожне з тривогою позирало в ≥млисту далеч≥нь, де вигиналась крижана стр≥чка —амари...
ƒовга низка трун, а на них жовтоблакитн≥ стр≥чки з написами, холодн≥ в≥нки з соснового в≥тт¤. Ѕагато народу. ¬≥йськов≥, вишикуван≥ в почесну варту. ¬≥йськова оркестра сумно розм≥рюЇ ходу процес≥њ, безмовними голосами плаче.
 оли процес≥¤ спин¤лась, починали .густи попи в золотих ризах, що с¤¤ли проти холодного сонц¤...
Ѕ≥л¤ одн≥Їњ з трун сто¤ла ќксана Ч нед≥йшла наречена загиблого геро¤-поручника, а в шерез≥ в≥йськових, геть дал≥ в≥д нењ Ч ¬асиль –оговенко. јле н≥ одно з них не дум≥ало, що перебувають так близько одно в≥д од¤ого. ƒол¤ й цим разом не звела њх докупи.
ѕостр≥ли в небо, б≥л≥ димки, ¤к здмухнут≥ бульбашки кульбаби. ≤ мерзле грудд¤ загуркот≥ло в ¤му, в велику братську могилу, де вже не було, ¤к сп≥вали попи, н≥ печал≥, ан≥ з≥дханн¤...
јле ¬асиль –отовенко й ≤ван ќвечка полегшено з≥дхнули, коли дов≥дались, що серед похованих був ≥ њхн≥й ворог Ч начальник контррозв≥дки поручник ¬асилик.
¬иходило, що особист≥ ≥нтереси не завжди зб≥гаютьс¤ з ≥нтересами громади, нац≥њ й держави...
ѕод≥њ мчались, ¤к дик≥ кон≥ в широких степах ”крањни.  ривав≥, божев≥льн≥, нависл≥ хмарами над незалежн≥стю крањни. ј диригенти з п≥вноч≥ казали, що то не вони, а сам народ ”крањни повстаЇ проти своњх кл¤сових гнобител≥в.
ѕроти ¤ких гнобител≥в? јдже гетьмана з багат≥¤ми не стало! јдже на чол≥ ƒиректор≥њ сам ¬шшиченко, невтомний революц≥онер ≥ борець за права свого народу!
“а п≥вн≥чанам потр≥бне було пануванн¤ над ”крањною, потр≥бний був ѓѓ хл≥б та вуг≥лл¤, а не ѓѓ соц≥¤льме та нац≥о-нальне визволенн¤. ≤ вони каламутили воду, а в т≥й каламутн≥й вод≥ безпорадно бовтались т≥ сини ”крањни, що в них було Дп≥втора людського", та бешкетували махн≥вц≥.
... « с≥чн¤ 1919 року б≥льшовики (Дв≥йсько курського напр¤мку зайн¤ли ’арк≥в. «апор≥зький корпус отамана Ѕол-бочана в≥дступив з Ћ≥вобережж¤, отаман √ригор≥њв' на ’ерсон-щин≥ перейшов до б≥льшовик≥в. 23 с≥чн¤  орочанський б≥льшовицький полк п≥д командою матроса й малороса ƒибенка переправивс¤ б≥л¤ Ћоцманськоњ  ам'¤нки на правий берег ƒн≥пра... ќ, так, малороси теж д≥¤ли проти свого народу! ќтже, чи не мав, часом, поручник ¬асилик рац≥њ, нар≥каючи
на них?
≤ не всто¤ли оборонц≥ —≥чеслава Ч покинули без бою м≥сто. ≤ тепер уже без над≥њ повернутис¤ скоро назад.
Ч ... Ќу, це вже, видно, нашим Дукрањнц¤м" непереливки, Ч сказав ≤ван ќвечка ¬асилев≥. Ч “а й нам ≥з тобою не мед буде... туди його мать...
≤ чв≥ркнув з досади через губу. ѕоп≥л¤ст≥ сут≥н≥ вечора зробили ще с≥р≥шим його обличч¤, ¤к в≥н зат¤гавс¤, вогник цигарки осв≥тлював ≥скр¤но ту с≥р≥сть, робл¤чи ѓѓ ¤коюсь злою, саркастичною. “≥ ≥скорки розл≥тались в≥д легкого морозного в≥тру...
¬≥дступали на зах≥д. ƒовгою валкою рип≥ли хури, р≥жучи колесами сн≥г, важко котились гармати, застр¤вали в степових вибалках, ≥ тод≥ б≥л¤ них метушилась обслуга, Ч безмовно, притишено, наче бо¤лись, щоб ворог не почув. ѕор≥зненими, притемненими групами њхали верх≥вц≥, п≥дб≥гала за возами п≥хота. ≤ теж пригноблено, без гомону. “≥льки пирскали у веч≥рн≥й тиш≥ кон≥ та вр¤ди-годи падали слова команди, ¤к≥сь неспод≥ван≥ й недоречн≥ в ц≥й атмосфер≥ при-гноблености та знев≥ри.  он≥ кришили п≥дковами сн≥г, що вдень був п≥дмок (була ж в≥длига), а тепер1, на н≥ч, знову
замерз.
—онце заходило червоню Ч на в≥тер, на тривогу. ≤ іави гасали на в≥тер. ќгидно кр¤чучи, несучи на крилах червоний в≥дсв≥т заграви, уперто кружл¤ли над в≥дступаючим в≥йськом, не в≥дставали, прокл¤т≥...
ј наперед≥ безмежж¤ засн≥женого, поснованого вже т≥н¤ми степу, ¤к холодна, с≥ра безнад≥¤...
¬асиль не об≥звавсь на от≥ ќвеччин≥ слова. “а й що б в≥н м≥г сказати? —тановище Дукрањнського" в≥йська було, справд≥, безпорадне, ≥ не йому, одному з наймолодших во¤к≥в,
вир≥шувати.
Ч Ќу, так ¤к, козаче? Ч нагадав знов ќвечка, запалюючи чергову цигарку (це св≥дчило про його неспок≥й). Ч „и отак ≥ будемо тел≥житись?
Ч ј ви ¤к думаЇте? Ч спитавс¤ й ¬асиль.
Ч “а так думаю, що нам ≥з свого краю т≥кати не годитьс¤. Ћ≥с≥в же над —амарою ще не вирубали. ј ¤ ще й земл¤ночку там одну знаю. ƒосидимо ¤кось до весни: не к –≥здву ж ≥де, а к ¬еликодню... ј там зазелен≥Ї л≥с, ≥ ми знов будемо, ¤к у р≥дноњ мами в хат≥.
¬асиль огл¤нувс¤ чи нема кого поблизу, чи не п≥дслухаЇ хто. јле вони њхали вдвох т≥льки, близько н≥кого не було. ј голова швидко-швидко запрацювала. ¬≥дступати в нев≥доме, кидати зовс≥м мат≥р, кидати ту, що з нею поЇднавс¤ в героњчному подвиз≥... безмежно в≥ддану йому  атрусю. “а ще й злочин њм з ќвечкою можуть десь у зап≥лл≥ знов пригадати. ’оч поручник ¬асилик ≥ вмер, але може знайтис¤ хтось ≥нший такий, ¤к будуть шукати винуватих за поразку, за в≥дступ.
Ч ≤ ¤ так думаю, Ч мовив неголосно. ј вноч≥, ¤к Дукрањнське" в≥йсько спочивало в сел≥, двоЇ його во¤к≥в, що заночували були в крайн≥й хат≥, повернулись обережно назад, назустр≥ч ƒибенков≥й матросн≥. “≥льки ж вони й ƒибенка обминули. «робили велика кол≥но аж на “омак≥вку ≥ там перењхали через замерзлий ƒн≥про.
” —амарському л≥с≥ ≤ван ќвечка ледве знайшов засипа-ву сн≥гом, викопану ще за протигетьманського повстанн¤ земл¤нку. ƒовго розгортав спочатку ногами, а наостанку й руками сн≥г м≥ж корчуватим кор≥нн¤м одного дуба. «найшов л¤ду ≥, оббивши на њњ кра¤х кригу, п≥дн≥с њњ, скрипучу. ѕ≥д т≥Їю л¤дою була д≥рка ≥з сх≥дц¤ми Ч вх≥д до земл¤нки.
≤з земл¤нки вдарило задушливим пов≥тр¤м, холодною затхл≥стю льоху.
Ч ƒивись, що тут завелос¤! Ч вигукнув ќвечка, осв≥тливши земл¤нку запальничкою. Ч јч, б≥сова мишва!
–уд≥ л≥сов≥ миш≥ шуснули врост≥ч, ховаючись по кутках в≥д неспод≥ваних порушник≥в њхнього спок≥йного зимового Дпобуту". ј що мишам у ц≥й земл¤нц≥ було непогано, це було знати з усього, Ч було затишно, а посередин≥ лежав ц≥лий ворошок харчових запас≥в Ч соснових шишок, жолуд≥в, назношуваних сюди ще вл≥тку.
«емл¤нка була зовс≥м добра дл¤ двох пожильц≥в., але в н≥й могло вм≥ститис¤ в раз≥ потреби й б≥льше. ” н≥й же був нав≥ть п≥л, щоб спати, ≥ п≥ч з димарем, що виходив десь там надвор≥, в кущах. ќтже, можна було й огр≥ватись, ≥ варити њсти. Ѕув ≥ де¤кий господарський реманент, зокрема сокира, Х дуже ц≥нна дл¤ л≥сового житт¤.
Ч Ќу, ¤к? Ч об≥звавсь ќвечка до ¬асил¤. Ч ћожна дозимувати?
≤ сам же в≥дпов≥в:
Ч «аживемо панами д≥ло... ј там, може, й ѕетлюра прийде. ÷е ж тепер Ч мен≥ казали Ч н≥бито головний отаман над ус≥ма Дукрањнц¤ми".
ќгл¤нувши земл¤нку, вил≥зли знову нагору. “р-еба було подумати про кон≥. ¬ир≥шили зробити дл¤ них затишок-за-городу у в≥ддаленому в≥д земл¤нки гущаку з в≥льхи та ≥ншого др≥бного дерева. ѕрочистили невеличке м≥сце, а б≥чн≥ в≥льшини поперепл≥тали лозою, зробили таку ж, плетену, легку покр≥влю, наклавши зверху сухого очерету з —амари. ”вечер≥, притемки, Днакрали" (¤к сказав ќвечка) с≥на з ст≥жка, що сто¤в десь далеко на узл≥сс≥. ¬озили, перев≥шуючи рептухи кон¤м через спини.
” ц≥й господарськ≥й метушн≥ й незчулис¤, ¤к зовс≥м споноч≥ло, ¤к зайшла морозио-тиха л≥сова н≥ч, добра захисниц¤ в≥д ворога.
 оли поставили кон≥ в затишок, поклали њм с≥на ≥ т≥ дружно, мирно захрумали, ќвечка сказав задоволено:
Ч Ќу, бачиш, козаче... ќтак ≥ будемо...
¬≥н не доказав Джити", але ¬асиль його зрозум≥в. ѕот≥м ќвечка востаннЇ зат¤гс¤ цигаркою, гл¤нув по-господарському на клапоть видного м≥ж верхов≥тт¤м неба, де вже заблимали морозно-колюч≥ зор≥, уз¤вс¤ за поперек, що його, мовл¤в, Дломило трохи", ≥ пол≥з у земл¤нку.
ј ¬асиль залишивс¤ ще надвор≥. ¬≥д≥йшов нав≥ть трохи в≥д земл¤нки, щоб краще роздивитись навколо, прислухатись до л≥су, бо за от≥Їю господарською хапаниною не м≥г був цього зробити. «имовий 'же л≥с був йому за новину. “а й перспектива такого л≥сового житт¤ не дуже його т≥шила. ўе ж так недавно в≥н ходив на вол≥ ≥з зброЇю, Дл¤кав" ≥нших, в≥дчуваючи мим≥ох≥ть ¤кесь задоволенн¤ в≥д почутт¤ влади! ј ¤к могутньо струснув в≥н ворогом, висадивши м≥ст на ¬овч≥й! јле тепер це все було далеко в≥д нього, наче т≥льки снилось, а не було в д≥йсност≥. “епер бо в≥н знов мусив ховатись в≥д чужоњ влади в л≥сових нетр¤х, залазити в нору-земл¤нку, ¤к дика зв≥рина. ћимовол≥ брав острах. ƒовкола в темр¤в≥ ноч≥ сто¤ли велетн≥-дуби, Ч з одного боку, а з другого Ч затул¤в в≥д них св≥т часток≥л сосон. ≤ дуби, ≥ сосни, ≥ ¤к≥сь нижч≥ дерева чи кущ≥ Ч усе було в б≥лому сн≥говому од¤з≥ ≥ через те видне й у тер¤в≥, а от≥ нижч≥ кущ≥ скидались
на кучугури сн≥гу.
¬асиль знав: там, у т≥й гущавин≥ л≥су, нема тепер н≥¤коњ небезпеки, усе спить, а б≥льшовицька влада заклопотана покищо переважно фронтовими д≥¤ми. “а що буде, ¤к ц¤ влада зросте на сил≥? њх же тепер, по сн≥гу, дуже легко висл≥дити, не те, що вл≥т≥. ј кр≥м! того, л≥с не т≥льки њх охорон¤Ї, а може й ворога п≥двести неспостереженим близько. ≤ ворог може застукати њх у ц≥й нор≥-земл¤нц≥ неспод≥ване, голими руками вз¤ти. ћоже, через те йому й не хот≥лос¤ так л≥зти в тую земл¤нку, в готову пастку...
Ч Ћу-усь!.. '
¬асиль стенувс¤: що то? ј, то, мабуть, сосна в≥д морозу луснула. ћороз же м≥цн≥в на н≥ч, ≥ ¬асиль, сто¤вши без руху, почав уже виразно в≥дчувати його дошкульн≥ щипки в пальц¤х рук ≥ н≥г. Ќав≥ть його л≥ве плече почало в≥д холоду нити. “ривожний смуток ≥ плече. ÷е л≥ве плече ¬' нього часто в≥д утоми на холод≥ бол≥ло-нило, чомусь т≥льки л≥ве, праве Ч н≥.
≤ знову: лу-лусь... ÷ей холодний, тривожний звук н≥би шпигнув у н≥чну тишу. ¬асиль напружено прислухавс¤: холодна, мерзла тиша Ч ≥ такий см≥ливий звук. ≤ враз над його головою, в засн≥женому верхов≥тт≥ дуба, хрипло грухнуло, посипавс¤ сн≥г. ¬асиль з неспод≥ванки аж кинувс¤. ќтже, й такоњ доби у л≥с≥ не все спало! јбо ¤к ≥ спало, то чуйно, не забуваючи про небезпеку. Ќа дуб≥, либонь, мав своЇ с≥дало ¤кийсь великий птах, мабуть, гайворон. ≤ ото в≥н спросонн¤ трухнув: змерз, може...
ƒовгенько так просто¤в ¬асиль, повний неспокою, р≥зних почутт≥в, думок, попереплутуваних так, ¤к г≥лки й колючки терну в ц≥й л≥сов≥й гущавин≥. ’оч ≥ здригавс¤ в≥же часом в≥д холоду, але приЇмно було дихати чистим морозним пов≥тр¤м, що само лилос¤ йому в груди.
ўоб ще побути надвор≥, п≥шов нав≥датись до коней: його к≥нь, в≥дчувши близько господар¤, перервав на мить мирне хруманн¤, рад≥сно загоготав. ј пот≥м знов уз¤во¤ за своЇ...
ƒо нюху ¬асилев≥ добувс¤ запах диму з сирих др≥в: то ќвечка розпалив≥ у земл¤нц≥. ѕ≥шов помалу, поскрипуючи сн≥гом, до земл¤нки. ƒививсь Ч ≥ не знаходив њњ: було ж дек≥лька однакових дуб≥в, а п≥д которим з них земл¤нка, Ч забув≥. “а не дуже ж ≥ видно було.
≤ раптом, мало не п≥д його нотами, вистромилась ќвеч-чина голова:
Ч ¬асилю, гов! ј де ти там? ≤ди вечер¤ти!
≤ це под≥¤ло на ¬асил¤ заспок≥йливо. ¬≥н не сам у ц≥й холодно-неприв≥тн≥й глушин≥, з ним ще одна жива людина. “а ще й така, що дбаЇ про нього, ¤к р≥дний батько.
¬асиль ще раз озирнувс¤ навколо, наче перев≥р¤в, чи не сочить на них ¤ка небезпека. ј тод≥ пол≥з у земл¤нку, спустив над головою л¤ду.
Ч ќ, бач, ¤к тут!
¬асиль приЇмно здивувавс¤: земл¤нку осв≥тлював лойовий каганец|ь, що сто¤в на видовбан≥й у ст≥н≥ Дполичц≥"; у печ≥ весело лускот≥ли дрова, виповнюючи земл¤нку теплом; пахло смаженим салом. ѕравда, до цих приЇмних запах≥в дом≥шувалас¤ ше й затхл≥сть п≥дземелл¤, але на це можна було не звертати уваги.
ќвечка сид≥в на полу, дивл¤чись чекаючим, погл¤дом на ¬асил¤. ”см≥хнен≥ його оч≥ ждали заслуженоњ похвали.
≤ ¬асиль похвалив. “а й ¤к було не похвалити! ÷е ж т≥льки такий досв≥дчений господар, ¤к ќвечка, м≥г так швидко все це зробити. ј тим в≥н м≥г з цим упоратис¤, що заздалег≥дь дещо передбачив, зокрема прив≥з ≥з собою трохи лою та бл¤шанку на каганець. Ќе було, правда, на ч≥м смажити сала Ч н≥е було сковороди, але в≥н зробив велику дерев'¤ну шпичку ≥, настромивши на нењ сало, тримав його над вогнем ≥ так п≥дсмажував. “епер смашн≥ його кришеники лежали на скибках хл≥ба на пеньку, що правив у земл¤нц≥
за ст≥л.
Ч “ак призвол¤йс¤, козаче!
«аходились вечер¤ти. ќвечка цього вечора був особливо балакучий. ¬асиль нав≥ть не пам≥'¤тав його таким. ћ≥ж ≥ншим розпов≥в про те, ¤к вони (рос≥йськ≥ во¤ки) њли на турецькому Дхронт≥" черепах. —початку його обдурили товариш≥, сказавши, що то кур¤тина. ≤ в≥н був пов≥рив, бо че-репашина на смак така, ¤к кур¤тина. ј пот≥м звик до нењ...
—ало запили ДчаЇм", звареним з ¤кихось г≥лочок у Дма-
нерц≥".
ѕ≥сл¤ вечер≥ ќвечка вилазив ще нагору покурити, ≥ т≥льки п≥сл¤ цього, уже п≥зненько таки, пол¤гали спати. ѕол¤гали на полу митусь, заславши ще перед тим його м'¤ким, запашним с≥ном. Ќатомлен≥ за день, досить швидко поснули.
јле л≥сов≥ нетр≥ Ч таки не р≥дна хата. ƒесь так ¤к оп≥вноч≥ њх розбудило зовс≥м1 близьке вовче витт¤:
Ч √аву-у...
“¤гуче й тривожне, наче душу вимотувало. ќ'вечка й ¬асиль похапали рушниц≥ й повискакували надв≥р. ѕоб≥гли до коней: кон≥ хропли й ≥рвалие¤ з прив'¤зу. њхн≥ господар≥ поставали спинами до загороди, очима до л≥су, готов≥ стр≥л¤ти. ¬дивл¤лис¤ напружено в темр¤ву, що суц≥льною масою заливала вс≥ проталини м≥ж стовбурами дерев.
“ихо. Ќ≥що ан≥ шелесне, ан≥ поворухнетьс¤ навколо.  оли це знов:
Ч √аву-у...
≤ в одному м≥сц≥ м≥ж деревами засв≥тилас¤ раптом пара зелених вогник≥в≥. Ќаче дв≥ крапл≥ оливи плавали в чорн≥й
вод≥.
ќвечка прис≥в на кол≥но ≥ бахнув. Ѕлизький, крикучий звук постр≥лу струснув л≥сом, аж сн≥г ≥з поблизьких дерев посипавс¤. ¬огники зникли.
Ч Ќу, хоч нал¤кав, Ч сказав ќвечка. Ч ј ¤к улучив^, то завтра вранц≥ побачимо...
ѕ≥шли до коней у загороду, щоб њх запокоњти. –озумн≥
до своњх охоронц≥в-господар≥в,
тварину рад≥сно за≥ржали але ще трусилис¤ з л¤ку.
Ч Ќу, год≥, Ч з любов'ю погладив одного й другого ќвечка по шињ: Ч уже прогнали, не б≥йтесь.
ѕотроху кон≥ знов заспокоњлись, знов почали мирно хрумати с≥но. ” затишку було досить тепло, сам≥ кон≥ того тепла надихали. —то¤в густий запах сум≥шу с≥на, к≥нського поту й гною. ≤ це було звичне, а через те й заспок≥йливе дл¤ сел¤н-господар≥в. ѕобувши трохи з к≥ньми, п≥шли до земл¤нки. јле вже майже не спали аж до ранку: прислухалис¤, чи вовки не з'¤вилис¤, чи кон≥ в безпец≥...
ј вранц≥ п≥шли дивитись на вовч≥ сл≥ди. —л≥ди, справд≥, були Ч ¤к мережки, пописан≥ на чистому сн≥гу. јле крови н≥де не було Ч знак, що ќвечка вовка не влучив.
“епер вир≥шили туг≥ше обплести загороду лозою, так, щоб вовки не прогризли. ћали роботи майже на ц≥лий день. ј ввечер≥, щоб заздалег≥дь наполохати вовк≥в, ќвечка зо два рази вистр≥лив у притемнений глиб л≥су.
ј дал≥ п≥шли досить спок≥йн≥ дн≥ й ноч≥. ¬овки, очевид¤чки, нал¤кан≥ постр≥лами, не наближались б≥льше до табору. ≤ побут наших л≥совик≥в дедал≥ б≥льш удосконалювавс¤, жити њм ставало зручн≥ше. –≥ч ¤сна, що в цьому найб≥льша була заслуга ќвеччива. ¬≥н, либонь, стуживс¤ був за госпо' дарською д≥¤льн≥стю ≥ тепер, бачилос¤, увесь в≥ддававс¤ њй. ’одив час в≥д часу на поблизьк≥ хутори ≥ приносив зв≥дти харч≥в, нав≥ть таких дл¤ л≥совик≥в ласощ≥в, ¤к солон≥ ог≥рки та квашена капуста. “епер уже був у них казанок, ≥ в ньому ќвечка найчаст≥ш варив Дстепов≥" галушки: розм≥шував у Дманерц≥" ложкою т≥сто, а пот≥м брав ложкою ж те т≥сто та й кидав ув окр≥п. Ћожки ќвечка повидовбував ножем з вербового, м'¤кого, ¤к масло (так в≥н казав), дерева. ¬оду брали з —амари, прорубавши в криз≥ ополонку.
ј вже зовс≥м добре стали вони харчуватись тод≥, ¤к ќвечка добув рибальське приладд¤ Ч вудки та п≥дсаку.
Ч Ќе журис¤, ¬асильку, Ч сказав: Ч ось наловимо рибки та наваримо юшки...
¬≥н чомусь став називати ¬асил¤ н≥жно Ч ¬асильком. ћабуть, ≥ йому, при вс≥й його зовн≥шн≥й суворост≥, потр≥бна була близька, р≥дна ≥стота. ≤ в≥н просто з любов'ю ставивс¤ тепер1 до Їдиноњ такоњ ≥ет'оти в л≥сов≥й гущавин≥, до людини, що д≥лила з ним ус≥ злигодн≥ повстанського житт¤, що так, ¤к ≥ в≥н, житт¤м1 важила ради ¤коњсь вимр≥¤ноњ ”крањни. ÷¤ любов зародилась, безперечно, ще ран≥ш, а тепер, коли вони опинилис¤ т≥льки вдвох у так≥й велик≥й небезпец≥, це почутт¤ т≥льки ще б≥льше зросло на сил≥.
¬асиль так само дедал≥ б≥льше прив'¤зувавс¤ до Дд¤дька …вана", ≥ вони жили тепер, справд≥, ¤к батько з сином.
Ч ј юшка з окуньк≥в аж солодка, така добра, Ч додав. Ч „и ти њв коли таку юшку?
¬асилев≥ такоњ юшки не доводилось њсти, бо в њхньому сел≥ Ћататт≥ не було н≥ рибного ставка, н≥ будь-¤коњ теч≥њ, в ¤к≥й би водились окуньки. ўе малим хлопцем бувши, бовта-ючись у маловодних ковбан¤х њхнього Дберега", в≥н ловив жменею малих верховодок, але то не г≥дне було й рибою називатись.
“ак розмовл¤ючи, вони п≥шли на —амару. ѕрорубали дв≥ ополонки, зробили двоЇ зеленоводих блимливих очей. Ѕ≥л¤ одного1 такого Дока" став ќвечка з п≥дсакою, б≥л¤ другого Ч ¬асиль з вудкою.
 ол≥но —амари вигиналось серпом, виблискуючи проти сонц¤ дзеркалом: криги, притрушеноњ подекуди м'¤кеньким сн≥њжком. ј обаб≥ч зводилос¤ б≥ле бескетт¤ засн≥женого л≥су: дуби, ¤к сивобород≥ й сивоголов≥ д≥ди, сосни Ч сивокос≥ красун≥. ј нижчими терасами схил¤лись понад берегами б≥л≥ кудел≥ сухого очерету, ≥ той очерет, ¤к його торкнути, покивував цапиними бор≥дками куниц≥.
ј зверху над ус≥м цим грало с¤йвом сонце, засв≥чуючи сн≥г ≥скрами, що часом спалахували веселковими барвами, Ч грало, холодне й байдуже до цього л≥су, до мертвого б≥лого царства.
јле й у цьом]у мертвому царств≥ було своЇ житт¤. Ќедалечко в≥д рибалок виб≥гла була з очерету вив≥рка, роз≥гналас¤ зопалу на другий б≥к —амари, та, побачивши дв≥ нерухом≥ постат≥, що ¤к чорногузи, ушнипилис¤ в ополонки, Ч ≥ чкурнула назад, в очерет, т≥льки в≥ничком-хвостом майнула. Ќа найвищому вершку засн≥женого л≥сового масиву Ч на поблизьк≥й осиц≥ важко с≥в гайворон, похмуро кр¤кнув.
“а рибалки Ч Дчорногузи" н≥чого цього не бачили й не чули: вс¤ њхн¤ увага була в ополонках.  оли це раптом ќвечка ¤к не вимахне своЇю п≥дсакою. ” п≥дсац≥ затр≥палас¤ ж-вою пружиною рибина.
Ч ™ одна! Ч вигукнув≥ переможно рибалка. Ч Ћовкий
окуньок...
√л¤нув у ¬асилеву ополонку й гукнув:
Ч “¤гни!..
¬асиль вихопив з ополонки свою вудку Ч п≥дкинув угору другу рибину, що ср≥блом заблискот≥ла проти сонц¤, а впавши на кригу, теж застрибала живою пружиною. ¬асиль кинувс¤ ѓѓ ловити. ќвечка Ч йому допомагати. “а вп≥йм≥ав њњ таки ¬асиль, ухопивши, замерзаючу, в жменю. ÷е теж був окунь, ≥з темно-сизою, колючою спинкою.
 рижане дзеркало —амари лунко тьохкало, ¤к рибалки ган¤лис¤ за своЇю здобиччю, ≥ те тьохканн¤ б≥гло кудись дал≥, ховаючись за крутим заломом р≥чки.
«а першими двома рибинами п≥шли дальш≥, ≥ рибалки т≥льки п≥дхоплювали здобич та складали у в≥дро.
јле на њхн≥й усп≥х позаздрив трет≥й присутн≥й Ч гайворон на осиц≥. ¬≥н раптом тривожно трухнув, н≥би в барило бовкнув≥, а пот≥м, побачивши, ¤к блиснула в пов≥тр≥ чергова рибина, перелет≥в на другий б≥к —амари, с≥в на нижче дерево, ближче до риби. „орна т≥нь його широких крил майнула низько над рибалками.
Ч јч, стерво! Ч вила¤вс¤ ќвечка. Ч ƒумаЇ Ч дл¤ нього ловимо.
¬асиль згадав, що це, певно, в≥н, цей гайворон, зл¤кав був його першоњ ноч≥. ≤ йому подумалось раптом Ч чи не дожидаЇ цей гайворон тут ≥ншоњ здобич≥ Ч козацьких очей, що* можуть заплющитись нав≥ки, ¤к неспод≥вано нападуть б≥льшовики. ј њх же й поховати тут н≥кому буде...
“а ср≥бно-веселий день не допускав близько важких думок. ј ¤к п≥зн≥ше вони повернулись до земл¤нки ≥ наварили" з наловленоњ риби юшки, ¬асилев≥ стало зовс≥м легко на душ≥.
ќвечка знов був балакучий. ” двер≥-д≥рку згори йшло денне св≥тло, а вони об≥дали й гомон≥ли. –азом ≥з св≥тлом ≥шов ≥ холод, та вони, од¤гнен≥, потребували тепер б≥льше чистого пов≥тр¤, н≥ж тепла.
” приплив≥ н≥жности до свого друга-батька ¬асиль уперше запитав ќвечку, чи в нього Ї ¤ка родина Ч ж≥нка, д≥ти чи ще там хто.
“ак заскочений, ќвечка спочатку закл≥пав був≥ безпорадно очима, ≥ ¬асилев≥ показалось нав≥ть, що на його обличч≥ проб≥гла ¤кась т≥нь. јле пот≥м таки заговорив про це. Ѕу-ла в нього ж≥нка, а д≥тей не було. “а ¤к н≥мц≥ спалили њхню хату, а в≥н мусив був т≥кати в л≥с, ж≥нка покинула його, з≥йшлас¤ з ≥ншим.
Ч ј ви ж на це що? Ч запитав' ¤кось недоречно ¬асиль.
Ч як що? Ч подививсь на нього' здивовано ќвечка.
Ч Ќу... не запротестували проти цього абощо....
Ч ќтакоњ! ј ти ж мен≥ сам не раз казав, щоб люди одна одного поважали, не в'¤зали св≥ту. Ќа милуванн¤ ж, кажуть, немаЇ силуванн¤. “а й те сказати: що њй було робити? я вт≥к, за мене могли њњ ган¤ти, ¤к солону зайчиху...
¬асилев≥ стало трохи соромно за свою непосл≥довн≥сть у теор≥њ й Дпрактиц≥". јле, власне, в≥н подумав був тод≥ про те, що подружж¤ Ч це щось тривке, дов≥чне, ¤к це здеб≥льшого в сел¤нському побут≥ й буваЇ. ўо його Дќксана" зрадила, Ч так вони ж не були ще одружен≥....
...ѕочутт¤ взаЇмноњ прив'¤заносте в обох њх дедал≥ зб≥льшувалось. ¬они вже виразно дорожили один одним. ј ¤к ќвечка мусив виходити з л≥су, то ¬асиль м≥сц¤ не знаходив, бо¤вс¤, щоб з ним чого не сталось, нетерпл¤че чекав. “а й ќвечка, ¤к виходив м≥ж люди, пам'¤тав про свого залишено' го в л≥с≥ Дсина", намагавс¤ щось спец≥¤льно дл¤ нього добути. ќдного разу прин≥с йому.... цукерку.
Ч Ќа ось... посолоди трошки в рот≥. ¬асиль завагавс¤: цукерка була т≥льки одна. ХЧ ј вам нема?
Ч ≈т, ¤ не дитина. “и молодший, то й њж.
ј другого разу прин≥с Ўевченкового Д обзар¤".
Ч ќсь почитай оцю книжку, у н≥й, кажуть, про ”крањну... ¬ одних людей випросив'. Ћежала на стол≥, а ¤ побачив та й кажу: Д” мене там; Ї грамотний хлопець, нудитьс¤ без книжки"... як прочитаЇш, в≥днесу. „итатимеш увечер≥, а ¤ слухатиму....
≤ першого ж вечора, ¤к вони, впоравшись по господарству, з≥йшлис¤ в земл¤нц≥, ¬асиль почав читати. ƒл¤ цього ќвечка засв≥тив аж два каганц≥, ≥ в земл¤нц≥ було зовс≥м видно.
¬асиль читав з превеликою вт≥хою, бо, справд≥, стуживс¤ за книжкою. „итав Д√айдамак≥в".
¬се йде, все минаЇ, ≥ краю немаЇ...  уди воно д≥лось, в≥дк≥л¤ вз¤лось Ч ≤ дурень, ≥ мудрий н≥чого не знаЇ...
-Ч Ћовко сказано, Ч об≥завс¤ ќвечка. ≤ додав, побачивши, що ¬асиль спинивс¤: Ч „итай дал≥, то ¤ так... Ѕо, бач, правду написав той, ¤к його...
Ч Ўевченко... “арас Ўевченко....
Ч ѕравду велику. ќт ≥ ¤, ¤к згадаю своЇ житт¤, усе те, що бачив, Ч куди воно д≥лось? в≥дк≥л¤ вз¤лось? Ѕув цар, Ч ус≥ думали, що дов≥ку буде, а його ¤к корова ¤зиком злизала... “епер от ≥ ми воюЇмо за ”крањну, а до чого довою-Їмось? ≈ге... ’оч той Ўевченко й написав Д≥ дурень, ≥ мудрий н≥чого не знаЇ", а сам мудрий був, коли таке написав... „итай, ¬асильку, дал≥!
¬асиль читав, а п≥сл¤ кожного розд≥лу спин¤вс¤, ≥ вони обговорювали той розд≥л. ѕ≥сл¤ Д—в¤та в „игирин≥" ќвечка сказав:
Ч √од≥, будемо спати. ƒочитаЇш завтра.
ј ¤к наступного вечора ¬асиль дочитав поему до краю, ќвечка сказав, що йому наче розвиднилось, що тепер в≥н ще б≥льшу охоту маЇ воювати за ”крањну. ј про Ўевченка висловивс¤ ще так:
Ч ќто був чолов≥к! ≤ ти кажеш, ¬асилю, в≥н був ≥з таких, Х¤к ≥ ми, сел¤н? ¬иходить, ≥ мужик не без розуму, т≥льки до книжки його треба допустити. ќт мене, бач, не допустили, ≥ ¤ був, ¤к сл≥пий. ” ћолибоги був, бо —коропадський загнав у л≥с, ≥ б≥льшовикам трохи допом≥г через ту сл≥поту... “≥льки ¤к побачив дал≥, куди воно повернуло, поњхав до √оробц¤... “а й то, може, ти допом≥г трохи роз≥братись....
якось ќвечка прин≥с б≥льшовицьку газету, що њњ друкували в —амарчику, ≥ в т≥й газет≥ ¬асиль прочитав в≥рш латат-т¤нського поета ќмелька ƒеркача: ” јнтанти ≥ ѕетлюри «авелис¤ шури-мури, як ≥ що його зробити, ўоб б≥дноту перебити.
јж плюнув, прочитавши. ќ,це такий анарх≥ст! ƒо б≥льшовик≥в примостивс¤ вже, до переможц≥в!
јле з цього в≥рша в≥н вичитав ≥ першу зв≥стку про те, що десь таки Ї Дукрањнська" влада, ≥ що та влада нав'¤зуЇ ¤кийсь контакт ≥з зах≥дними державами. ÷е п≥дсилило њхню над≥ю на перемогу Дукрањнськоњ" справи, на те, що б≥льшовики будуть вигнан≥ з ”крањни...
ѕо ¤комусь час≥ ќвечка прив≥в з хутора одного молодого сел¤нина, що ховавс¤ в≥д б≥льшовик≥в. ћалий на зр≥ст, кирпатий, оч≥ рухлив≥, невеличк≥, на йменн¤ ќверко. ¬ новому ополистому линтваревому кожус≥, що його в≥н, ¤к с≥дав, розпускав, ¤к павич св≥й хв≥ст. Ѕув уже трохи в одному Дукрањнському" загон≥, ¤к њхнЇ село повставало проти —коропадського. ј тепер б≥льшовики вже прињжджали його заарештувати, ≥ в≥н мусив т≥кати до сестри на хут≥р. јле сестра й з¤ть, бо¤лись його передержувати. “ож в≥н просто зрад≥в, ¤к ќвечка вз¤в його до л≥су.
¬≥н пожив у земл¤нц≥ дек≥лька дн≥в, а пот≥м сказав, що п≥де на село подивитись, що там робитьс¤. ѕ≥шов ≥ прив≥в ≥з собою ще двох озброЇних хлопц≥в. ¬они збудували соб≥ втрьох кур≥нь на верс≥, бо в земл¤нц≥ було т≥сно дл¤ п'¤тьох.
“ак почав творитис¤ украњнський повстанський заг≥н отамана ≤вана ќвечки. ≤ до нього потроху приставало дедал≥ б≥льше повстанц≥в. „ерез одного з таких нових ќвечка зв'¤завс¤ з п≥дп≥льною украњнською орган≥зац≥Їю, що д≥¤ла в б≥льшовицькому зап≥лл≥. “епер увесь рух був скерований проти б≥льшовик≥в ≥ за ”крањну. ѕовстанц≥ носили на шапках жовтоблакитн≥ нашивки.
¬асиль –оговенко рад≥в, що так складалос¤. « нього ж фактично став ≥дейний кер≥вник цього загону, бо в≥н був найосв≥чен≥ший —еред повстанц≥в. ≤ в≥н, спираючись тепер на ќвечку, провадив посл≥довно Дукрањнську л≥н≥ю". ј ¬≥ ћолибоги ж в≥н не см≥в був ≥ писнути про ”крањну, дарма що й той заг≥н складавс¤ теж ≥з самих украњнц≥в. ’вил¤ народного мор¤ хитнулас¤ в ≥нший б≥к ≥ заливала протиб≥льшовиць-кими настро¤ми геть чисто вс≥х...
якось ќ'веччин≥ хлопц≥ п≥ймали поблизу свого табору п≥дозр≥лого Дсупчика". ¬идно було, що в≥н з м≥ста, хоч ≥ балакав по-украњнському. —казав, що шукаЇ украњнських повстанц≥в, щоб до Ђих приЇднатись.
Ч ј ¤к ти дов≥давсь про нас? Ч проколов його своњм с≥рим холодним погл¤дом ќв≥ечка.
Д—упчик" не м≥г виразко в≥дпов≥сти.  азав, що на базар≥ в —амарчику чув, але ц¤ в≥дпов≥дь не задовольн¤ла. —ловом, Дсупчик" був п≥дозр≥лий. јле що з ним зробити? Ѕуло два виходи: прийн¤ти або розстр≥л¤ти. јле становище було ще таке мирне, що ќвечка ее в≥дваживс¤ Ђа розстр≥л. ≤ Дсупчика" прийн¤ли. ƒали йому зброю й кон¤, бо заг≥н був
к≥нний.
јле ќвечка розум≥в, що з Дсупчиком" щось негаразд, ≥
наказав хлопц¤м потай нагл¤дати за ним...  оли повстанц≥в ста≥ш б≥льше, то њй. кожен з них став' см≥лив≥ший. √урт, заг≥н Ч це наче була опора дл¤ одиниць... Ќастроњвшис¤ знов Дпо-бойовому", ¬асиль вир≥шив поњхати до матер≥'. ƒл¤ к≥нного це було зо дв≥ години њзди. ќтож в≥н десь так ¤к оп≥вноч≥ був уже в материному двор≥. јле не можна сказати, щоб в≥н не потерпав, њхавши. «радлива сн≥гова б≥л≥с≥ть у пол≥ (хоч угор≥ й темно-зор¤на н≥ч та морозна тиша й безлюдд¤ навколо), терпкий сн≥говий рип на вулиц¤х села ≥ чуйно-насторожен≥ хати, Ч усе це напружувало його, ¤к струну, нат¤гало.
«ав≥вши обережно коЂ¤ до пов≥тки, ¬асиль п≥д≥йшов до хати (а сн≥г таки рип-рип!) ≥ стиха постукав у в≥к¤о.
” хат≥ н≥¤кого в≥дгуку. ѕостукав удруге. ≤ знову н≥чого не чути. ћимох≥ть тривожно огл¤нувс¤: в≥н сам-один, тулитьс¤ до материноњ хати, хоче притьмом до нењ сховатись, а поблизу, може, ¤к≥сь небезпеки...
јле с≥ело м≥цно спало, занурене в океан ноч≥. Ќедалеко зводилась похмурою кручею сус≥дська хата, насуплена б≥л¤сто-сн≥говою шапкою покр≥вл≥. ≤ ц¤ хата не могла його Дбачити", бо була обернута до њхнього подв≥р'¤ задньою, Дбезокою" ст≥ною. ”гор≥ мерехт≥ли зор≥, але њхнЇ мерехт≥нн¤ не розгонило сут≥н≥в у двор≥, м≥ж буд≥вл¤ми, ≥ це заспокоювало.
јж нескоро ¬асиль почув ≥з хати:
Ч ’то там?
ћати теж з обережности не п≥дходила до в≥киа. “епер же по в≥кнах лазили вс¤к≥ граб≥жники, ≥ сел¤ни мусили нав≥ть робити зал≥зн≥ ірати на в≥кнах ≥зсередини. јле б≥дна сам≥тна вдова таких ірат не могла зробити...
Ч ’то? Ч допитувалась мати, ≥ в њњ голос≥ чути було острах.
Ч “а ¤! Ч притиснув ¬асиль до холодноњ шибки обличч¤. Ч¶ ¬асиль...
Ч ¬асиль?!
„ути було, ¤к вона кинулас¤ в с≥ни в≥дсувати двор≥, а ¤к ¬асиль ускочив у с!≥ни, припала до нього вс≥м т≥лом, ридаючи.
Ч —ину м≥й, сину...
–ушниц¤ на плеч≥ заважала, ≥ ¬асиль, незручно в≥дштовхнувши через нењ мат≥р, ув≥йшов до хати. —казав матер≥, щоб не св≥тила ф≥тла.
Ч “а треба ж тоб≥ хоч њсти дати..
Ч я не голодний. ј ¤к ≥ дасте, до вуха не понесу.
ћати внесла з хиж≥ молока, поставила на скрин≥, подала хл≥ба, ≥ ¬асиль почав потемки њсти. ј мати сто¤ла б≥л¤ нього, не так надивл¤лась (у темр¤в≥ ж не видно), ¤к в≥дчувала, переживала його живу, так довно не переживану присутн≥сть. ≤ сама не знала, що розказувати, про1 що розпитувати. “ак багато треба було перебалакати, треба було пожал≥тись на свою Дсир≥тську" долю, треба було його покартати, поплакати, просити, щоб б≥льше н≥куди не њхав... ≤ все вискочило з голови!
ј ¬асиль же ще й попередив, що перед св≥том' знов повинен њхати. ”день йому не можна тут люд¤м на оч≥ показуватись.
Ч “а чого ж ти так? Ч нарешт≥ озвалась. Ч “а, може б, таки зоставс¤ на ¤кий день? ” хат≥ посид≥в би, то н≥хто й Ќе бачив би...
√ладила з любов'ю синове плече, так ви¤вл¤ла ласку. ј жаль ви¤вл¤ла тим, що пор≥внювала з √натом ≥ утьком: √нат н≥куди не встр¤вав, то й живе тепер спок≥йно:. ћоб≥л≥зували були його на укр≥пленн¤" новоњ ДсавЇцькоњ" влади, так в≥н ≥ в≥д того викрутивс¤: захвор≥в, кажуть, на той час. ј Дфершаленко" —амсон ≥ вдасть Дукр≥плював", ≥ ¤кимсь ком≥саром став. —казано, жид... ј пот≥м знов перескочила на √ната. ¬оно ж той √ат хоч ≥ вчителюЇ, а оженивс¤ з простою мужичкою, з √анною «вор≥тьк≥вною, може, ¬асиль чув. ќженивс¤, ¤к та √анна зайшла вже була на дитину. ≤ в них там тепер таке коњтьс¤, що й не доведи, √осподи! Ѕаба ѕалажка каже, що √нат уже й б'Ї ту свою √анну. як зв≥рюка, каже, став.  ричить: Дя тебе викину, хоч ≥ дитина... ƒумаЇш, дитиною мене прив'¤зала!" Ѕаба ѕалажка багато про них такого п≥д церквою та на базар≥ розказуЇ. ј дитина, каже, хлопчик, таке гарне, на √ната схоже... “≥льки вона сама (¬асилева мати) так думаЇ, що √анна й справд≥ √натов≥ не до пари. ¬≥н же учений, учитель, а вона таки мужичка... ≤ вже в≥д цього обережненько перейшла до самого ¬асил¤, спитала його про Дматушку", що десь там у Дгуберн≥", чи не бачив, часом... ѕро Дматушку" питала, а думала про
њњ дочку.
“а ¬асиль зразу ж погасив њњ над≥ю: н≥ Дматушки", н≥ ѓѓ дочки не бачив ≥ не хоче бачити. Ќав≥що йому поп≥вна? ўоб таке було, ¤к у √ната? ўоб вибивала йому оч≥ його мужицтвом? јле зрозум≥вши, ¤кий 'б≥ль запод≥¤в цим матер≥, похопивс¤ сказати:
Ч “а в мене, мамо, Ї ≥нша д≥вчина... ўе краща.
Ч ™? ј де ж вона?
Ч ” ѕавлоград≥. “ам, де ¤ вчивс¤.
≤ звелас¤ йому на оч≥ в цю мить  атрус¤, н≥жна й в≥дважна Дукрањночка", чорнобривка в вишиван≥й, повиорука-в≥й сорочц≥. ” стр≥чках. ѕодумав, що й дл¤ матер≥ з  атрус≥ була б краща нев≥стка, бо з сел¤н походила. ј ќксана б, напевно, ставилас¤ до його матер≥ з погордою, горда поп≥вна. ј в≥н не стерп≥в би такого ставленн¤ до його р≥дноњ матер≥, от у них ≥ заварилась би каша. ƒо матер≥ в≥дчував тепер велику н≥жн≥сть. ѕрощав њй нав≥ть ворож≥сть до Дукрањнськоњ справи". Ѕо знав, що ц¤ ворож≥сть походить з любови до нього, њњ сина. ÷е ж бо найб≥льше спор≥дненн¤, б≥олог≥чне. ÷е щось одно, т≥льки в двох окремих т≥лах. ќт вони й разом сховались в убог≥й хатин≥ п≥д прикритт¤м ноч≥ Ч ≥ не бо¤тьс¤ дов≥р¤тись одно одному. ћати передн≥ш загрожувала йому прокл¤тт¤м, а тепер у њњ голос≥ була нав≥ть запоб≥глив≥сть. ≤ оте Дпрокл¤тт¤", ≥ ц¤ запоб≥глив≥сть Ч т≥льки р≥зн≥ ви¤ви њњ любови до нього.
ѕочувши про Д≥ншу" д≥вчину, мати спиталась обережно: Ч ќт ти кажеш, що Ї, а коли ж воно буде, що ви поберетесь?  оли ти вже перестанеш воювати?
 оли? якби ж то в≥н сам знав, коли! “од≥, ¤к ѕетлюра прийде! ј т≥льки ж чи в≥н прийде взагал≥? ’≥ба ¤к Дсоюзники" допоможуть... —казав матер≥:
Ч “реба ще п≥дождати. я ж ≥ще молодий. “а й  атрус¤ Ч так звуть ту д≥вчину Ч ще вчитьс¤, в останньому кл¤с≥...
ћати з≥тхнула нишком: перспектива була не дуже вт≥шна.
як ¬асиль повечер¤в, стара мати в≥дчинила в≥ко скрин≥, шукаючи потемки ф≥нов≥ сорочку, бо в нього ж, мабуть, ≥ рубц≥ потл≥ли. “а ¬асиль сказав, що њм в арм≥њ видавали й сорочки, ≥ в≥н не так уже об≥рвавс¤.
Ч “а й не без нуж≥ ж, мабуть...
¬асиль сказав, що в≥н щотижн¤ перем≥н¤Їтьс¤. ј д¤дько ≤ван (це такий добрий чолов≥к, в≥н ≥з ним живе) навчив його виварювати в в≥др≥, то й нуж≥ майже немаЇ. јле в≥д сорочки, що дала мати не в≥дмовивс¤. ѕеред¤гнувшись, посид≥в ще трохи. ѕобалакали про материне житт¤, про корову, що видужала ≥ на весн≥ знов буде з тел¤м.
«асп≥вали трет≥ п≥вн≥: спочатку в с≥н¤х, материн, а дал≥ об≥звались сус≥дн≥, Ч ≥ п≥шов бадьорий перегук по селу.
¬асиль сказав, що буде њхати, ≥ став прощатись. ћати тихенько плакала. ÷≥луючи н≥жно мат≥р, ¬асиль теж в≥дчув у горл≥ стиск, ≥ його на плач брало. ≤ мат≥р було шкода, ≥ себе самого. —правд≥, доки йому тин¤тись? Ќав≥ть з мат≥р'ю крадькома бачитьс¤!..
ј ¤к в≥н вињхав з двору, мати довго сто¤ла сумною т≥нню б≥л¤ вор≥т, вгадуючи (бо не видно було), куди поњхав њњ найдорожчий синочок. Ћапнулась рукою за лице: сльоза замерзла на щоц≥.
Ќадвор≥ загупот≥в к≥нський туп≥т, ≥ до земл¤нки просто вкотивс¤ ќверко, сипнувши мокрим сн≥гом, збитим на сх≥дц¤х.
Ч “ам... Ч ¤зик йому прилип до п≥днеб≥нн¤, Ч б≥льшовики...
Ч ƒе? Ч п≥дв≥в ќвечка голову в≥д своЇњ роботи (стру-гав ложку). ≤ раптом, усв≥домивши те страшне, що сталось, витр≥щив оч≥.
Ч “аку ж твою мать! Ч загнув у несамовит≥й лют≥. ¶Ч „ого ж ти мекаЇш, ¤к тел¤! “ривогу! Ч закричав. Ч ƒо зброњ!  лич ¬асил¤?
«аст≥бав тремтливими руками портупею, хапав ≥ ч≥пл¤в до по¤са гранати.  оли вискочив разом з ќвечкою нагору, повстанц≥ вже повиб≥гали з своњх курен≥в, б≥гли, перев≥р¤ючи нашвидку зброю, до стовбур≥в, займали оборонн≥ позиц≥њ.
Ч ƒе ¬асиль?
¬асиль уже був б≥л¤ ќвечки, б≥л¤ Дд¤дька …вана".
Ч јга, ти тут! Ќу, аж тепер держись, голубе! ѕроспали, Ч з жалем промовив, Ч проіавили... Ѕачиш? Ч роззир-нувс¤ по присутн≥х. Ч Д—упчика" нема. Ќав≥в, падлюка!
ѕраворуч у частокол≥ соснових .стовбур≥в промелькнуло ск≥лькибь постатей.
Ч —коростр≥л направо! ¬огонь!
 оротк≥ удари постр≥л≥в безпорадно застукали: кул≥ застр¤вали в стовбурах, не шкодили ворогов≥, т≥льки схиту-вали мокро-засн≥жене г≥лл¤.
ќвечка в≥дштовхнув скоростр≥льника, ухопив сам... јле по кому стр≥л¤ти? ¬орог близько, а стр≥л¤ти н≥¤к!
–аптом зацвьохали кул≥ з л≥вого боку, в≥д —амари.
ќверко ойкнув, поточившись, упав ницьма в калюжу. Ќа потилиц≥ зачервон≥ла кров. «ацвьохали кул≥ ≥ зв≥дти, де показались були постат≥, Ч з правого боку. ќтже, повстанський таб≥р опинивс¤ в повному оточенн≥. як у чорта в зубах.
ќвечка кинув скоростр≥л, заб≥гав, ¤к поранений зв≥р.
Ч Ќа кон≥! ѕробиватись!
¬их≥д ≥з пастки був т≥льки прочисткою, до ¤коњ недалеко було в≥д гущаку, де сто¤ли кон≥. јле прочистку ворог, напевно, зайн¤в, отже, треба було пробиватись.
ќвечка вихопив з п≥хов шаблю й поб≥г до кон¤. «а ним кинулись ≥нш≥, в≥дстр≥люючись.
ј кул≥ вже свист≥ли з ус≥х бок≥в, лунко бахкали пострчи. ѕишний у своњй березнев≥й в≥двологост≥ л≥с, що дос≥
мовчав, раптом, здавалось, весело загомон≥в. ¬есело, Ч алеж ≥ще один повстанець не доб≥г до сво≥го кон¤: розкинув руки ≥ впав навзнак. « високоњ осики злет≥в, трухнувши, гайвором ≥ шумко, низьким летом пролет≥в над убитим посеред гал¤вини. «робив в≥тер широкими крилами...
–ешта повстанц≥в розр≥дженою к≥нною групою Ч попереду ќвечка, за ним ¬асиль –оговенко Ч вискочила на прочис≥тку, що в≥дтул¤ла в далин≥ можлив≥сть р¤тунку Ч вих≥д у чисте поле. јбо хоч см;ерть у шаленому гон≥, а не в
пастц≥ л≥сов≥й.
јж гульк: прочистку перегородила ворожа к≥ннота.
“а повстанський заг≥н отамана ≤вана ќвечки уже лет≥в на тую к≥нноту. Ћет≥в, ¤к в≥тер, ¤к бур¤. ≤ њжовтоблакитн≥ стр≥чки на шапках ма¤ли в≥д швидкого гону. —мерть ворогов≥ ”крањни! ”с≥х н≥с той в≥тер Ч ае св≥дом≥сть...
ќ'веччин к≥нь мало грудьми не вдарив ворожого вершника, та ќвечка, п≥дв≥вшись на стременах, встиг розколоти тому вершников≥ голову. ¬ершник став стовбула в мокр≥ кущ≥, а його к≥нь упав боком на нього.
¬асиль не думав про себе, йому нав≥ть не було страшно. “≥льки мозок пекла одна думка: Дѕроскочимо чи н≥? ѕроскочимо чи,.?"
«≥м'¤ли ворожу к≥нноту Ч ≥ вже в пол≥. ј засто¤н≥ кон≥, в≥дчувши необмежений прост≥р, понесли з ус≥х сил. ¬асиль прил≥г конев≥ до гриви, зливс¤ з ним ув одно т≥ло, пою≥адаючись на нього, мудрого, прудконогого. ≤ т≥льки, ¤к кр≥зь сон, згадував п≥зн≥ше: отаман, що мчавс¤ пор¤д ≥з ним, вимахнув раптом руками, ¤к крилами, захитавс¤ в с≥дл≥ ≥ зсунувс¤ конев≥ на хв≥ст, а дал≥ й на землю...
Ч Д¬ернутись? –¤тувати?" Ч промайнуло було ¬асилев≥ в голов≥, та в цю мить його самого по голов≥ стукнуло...
...Ѕанда чек≥ст≥в з вишк≥реними зубами топче ногами, креше закаблуками об його голову. “опчуть ≥ топчуть, а голова дедал≥ дужче твердне, ≥ чек≥сти н≥¤к не можуть њњ розвалити. ј т≥ло його, навпаки, м'¤кне, тратить вагу, ≥ помалу робитьс¤ тепло-тепло. ј, чоботища топчуть! “≥льки потроху стають легш≥... пот≥м нав≥ть зависають у пов≥тр≥, њхн≥ удари не дос¤гають до його голови. ј т≥ло вже пашить в≥д гар¤ч≥, ≥ йому видно, що воно вкрите великими крапл¤ми води. √олова зриваЇтьс¤ вгору, н≥би в≥докремлена в≥д т≥ла, але пот≥м падаЇ з гострим болем на землю. ≤ в≥д того пекельний .гойтрий б≥ль у потилиц≥.
1 бачить ¬асиль: над ним схилилась ¤кась сел¤нка, голова запнута б≥лою хусткою, оч≥ блищать, губи в нењ ворушатьс¤, але ¬асиль н≥чого не чуЇ. «аплющуЇ оч≥, ≥ все знову зникаЇ. “≥льки ж ≥ дал≥ чуЇ дотик чињхось рук. –озплющуЇ оч≥: та сама сел¤нка, стурбоване лице, ¤к у його матер≥. ’от≥в вимовити Дмамо!" але стримавс¤: це не була його мати, а чужа ж≥нка. ЅлискаЇ думка: Д“аж ¤ убитий... ¤к ≥ д¤дько ййан".
≤ знову все беретьс¤ темр¤вою.
 оли ¬асиль остаточно опритомн≥в, то побачив, що в≥н лежить на лав≥ в сел¤нськ≥й хат≥. Ѕ≥л¤ нього в≥кно, ≥ в≥д того в≥кна т¤гне прикрим холодом. ј з печ≥, з-за комина вигл¤дають д≥ти, зл¤кан≥ й зац≥кавлен≥.
ѕот≥м господин¤ опов≥ла, що б≥льшовики п≥сл¤ бою наказали, щоб њхн≥й хут≥р поховав убитих. ј в≥н застогнав, ¤к його хот≥ли кидати в ¤му, то його й уз¤ли до хати. “а й рани в нього не було великоњ.
ѕ≥зн≥ше ¬асиль зрозум≥в, що кул¤ т≥льки сковзнула по череп≥, т≥льки контузила. ≤ дн≥в через три в≥н уже зм≥г ходити.
ѕерша його думка була:
Ч Д”се пропало"... «гадав, ¤к падав з кон¤ ≤ван ќвечка. « опов≥д≥ господар≥в дов≥давс¤, що отамана ќвечку таки вбито.
Ч Дяк же бути дал≥? Ч подумав про себе. Ч Ќе сид≥ти ж тут безкраю!
“а й господар≥ теж сказали йому, щоб кудись ≥шов, бо бо¤тьс¤ його передержувати. ¬асиль розум≥в њхню тривогу, але не знаходив дл¤ себе виходу. Ќе п≥де ж в≥н у л≥с знову, без зброњ, без теплого од¤гу. «емл¤нку, напевно, зруйну' вали б≥льшовики. “а й стережуть, мабуть... “аке хоч в≥шайс¤!
“а под≥њ п≥д≥гнали його, не дали довго роздумувати. якось уранц≥, ¤к ¬асиль сн≥дав, до хати вскочив перел¤каний господар.
Ч “≥кай, чолов≥че добрий! Ќе губи нас! Ѕ≥льшовики в хутор≥... ћабуть, по тебе...
Ч якби ж хоч збро¤, а то ж гол≥ руки!
—казало Ч не т≥льки подумало щось у ¬асилев≥й св≥домост≥, сказало ¬асилевим голосом. ’оч ще й хл≥ба не ковтнув. ќч≥ б≥гали по хат≥, шукаючи опори, а руки трусились.
Ч ќн, бачиш, д≥ти... —ховайс¤ кудинебудь...
“≥ло ¬асилеве умить стало порожнЇ, легке, ¤к п≥р'њна, ≥ в≥н, ¤к був, без шапки, в сам≥м п≥джаку, схопивсь на ноги Ч та з хати.
—ховатись?  уди ж сховатись? јга, он садок.., ј перед ним низька загата...
” просв≥т≥ м≥ж хатою й тим садком уже мелькнув вер^ х≥вець. ≤ ще ¬асиль не встиг через ту загату перестрибнути, ¤к над його головою свиснула кул¤: б≥льшовик його вгл¤д≥в.
ѕерестрибнувши загату, ¬асиль лет≥в наосл≥п. ј в голов≥ одно: Ч Д” садок би швидше! у терник!"
√острим болем р≥знуло, ¤к в≥н ударивс¤ обличч¤м у гу-щак. Ћапнувсь м≥ехан≥чно рукою Ч на руц≥ була кров. –оз' зирнувсь небачучими очима по садку. Д“ут знайдуть!" Ч шепнуло йому всередин≥.  р≥зь г≥лл¤ заблищала вода: —амара. ¬иб≥г на самий берег р≥чки. ≤ аж тепер усв≥домив: ззаду погон¤, а спереду р≥чка. ѕо т≥м боц≥ сосновий л≥с. ¬еликий, густий. “ам можна б сховатись. јле ¤к перебратись? ўе ж ≥ крига пливе. Ћ≥воруч, збоку через р≥чку м≥с≥ток, але до нього не встигне доб≥гти. ћетнув п≥джаком з пл≥ч, потаскав у кущ≥, хапливо тр≥пнув ногою-другою Ч ≥ скинув чоботи. ј тод≥ в воду! ” крижану холоднечу! јле не в≥дчув того холоду...
Ќа берег вискочив к≥нний б≥льшовик, роззирнувсь. јле, мабуть, ≥ в голов≥ не покладав, щоб ут≥кач м≥г попливти в так≥й холодн≥й вод≥. —ховавс¤ в садок. ј ¬асиль нал≥г на груди дужче. ¬≥дштовхнув крижину, що напливала на нього. Ќезабаром був насередин≥ ≥ вже бачив кущ лози, за ¤кий можна було вхопитись, щоб вил≥зти на берег. јж раптом матюх з того берега, зв≥дки в≥н в≥дплив! ≤ над головою його свиснула кул¤. ѕовернув голову, на берез≥ було аж два верх≥вц≥. ≤ вони його побачили. —ховав голову в воду. ј ¤к виринув, побачив, що б≥льшовики погнали вздовж до м≥стка, йому навперейми.
Ч Д”топитись чи що?" Ч подумав мл¤во. јле сили ще були пливти. ≤ в≥н повернув назад. ѕлив ≥ пас очима верх≥вц≥в. ¬ерх≥вц≥ мчатьс¤ в≥д нього, а в≥н Ч наввимашки, верх≥вц≥ доб≥гають до мосту, а в≥н ще дужче, та за теч≥Їю, щоб легше.
,, оли б не з≥мкнуло ноги чи руки!  оли б за отой
кущ"...
«робив останнЇ зусилл¤ Ч ≥ сховавс¤ за випин берега з кущами. «ал≥зним похватом ухопивсь за лозину ≥ вихопивсь на берег. ≤ пр¤мо нагору, до хат. ”скакуЇ до одного двору, а назустр≥ч собайло. ”хопив ломаку Ч ≥ пр¤мо на пса. “ой заскавучав в≥д удару ≥ сховавсь п≥д комору. ј ¬асиль у хату: метнув с≥нешн≥ двер≥, хатн≥ Ч ≥ ста© перед гос≥подарем. «ахеканий, зуби цокот¤ть, ¤к у пропасниц≥...
Ч ј що ж це буде? Ч розгублено д¤дько.
ўо буде? ¬≥н т≥льки погр≥Їтьс¤! “а на п≥ч! ѕрипав до гар¤чого черен¤. ≤ ще раз ≥з печ≥:
Ч я т≥льки погр≥юсь...
ƒ¤дько затупот≥в ногами. Ќесамовито:
Ч «абирайсь мен≥ з хати! я не хочу за тебе, бандите, вмирати!
Ч ј, бандите?!
¬асиль ≥з скочив з печ≥ та за петельки мугир¤ку.
Ч ДЅандите"?! я за тебе кров проливаю, а ти боњшс¤, щоб ¤ погр≥вс¤?!
“ак знай же: ¤к не сховаЇш, ¤ скажу, що ти м≥й родич ≥ мене передержував...  раще сховай, то й тоб≥ буде краще. ј ¬ноч≥ ¤ подамс¤ геть...
≤ знову пол≥з на п≥ч, завмер у нест¤м≥ й утом≥. ј д¤дько с≥в к≥нець столу ≥ н≥ слова б≥льше. Ћибонь, скоривсь неминучому чи, може, визнав ¬асилеву Длог≥ку". ј трохи п≥зн≥ше ¬асиль чув кр≥зь туман забутт¤, ¤к на хутор≥ валували собаки, чув коњломотн≥ю, що њњ наробили б≥льшовики своњм наскоком. ј було њх, мабуть, т≥лки два Ч не б≥льше.
„ерез де¤кий час д¤дько вийшов з хати.
Ч- Д¬идасть чи не видасть?"
јле вже знав, що не поворухне й рукою, ¤к прийдуть брати, Ч так був знесилений. Ќав≥ть от≥Їњ загрози щодо д¤дька не зд≥йснить. Ѕо нав≥що губити ще ≥ншого?
”в≥йшов д¤дько ≥ сказав, що б≥льшовики поњхали вже. Ѕуло ¤сно, що ¬асиль обдурив њх своњм плаванн¤м: вони не могли й припустити, щоб в≥н м≥г повернутись назад у хут≥р.
Ч я п≥ду вдосв≥та, Ч сказав господарев≥, ще сам не знаючи, куди й ¤к п≥де. “а раптом кр≥зь туман≥ розпачу засв≥тилась йому з≥рка над≥њ:  атрус¤. “ак,  атрус¤ щось йому порадить...
ƒ¤дько прин≥с йому його чоботи, п≥джак, знайшовши в садку, а шапку свою дав, ≥ ¬асиль раненько п≥шов, ¤к сел¤нин, до —амарчика на базар. Ќа базар≥ попросив одного д¤дька п≥двезти його ≥ так поњхав до ѕавлограду. ƒ¤дько п≥дв≥з його т≥льки до свого села Ч до* «намен≥вки, а дал≥ ¬асиль п≥шов≥ п≥шки. Ѕуло надвеч≥р, ¤к в≥н прийшов до ѕавлограду. ќсь уже й та хатка, до ¤коњ в≥н колись приходив уноч≥. ќсь ≥ низенька хв≥рточка в штахетах. —под≥вавс¤, що
 атрус¤ тепер, увечер≥ дома вже. «≥йшов на іаночок, постукав. јле вийшла  атрусина господин¤ Ч не сама  атрус¤.  оли в≥н ќпитав про  атрусю, ж≥нка гл¤нула на нього зл¤кано.
Ч  атрус¤ ѕетренко? Ч перепитала.
Ч я ось маю њњ адресу... ¤ з њњ села...
√осподин¤ н≥чого йому не сказала, а мовчки повела в хату. ј ¤к в≥н с≥в на ст≥льц¤ б≥л¤ круглого стола, з ¤кого чомусь, зсовувалась скатертина, ¤к в≥н поклав л≥коть, господин¤ опов≥ла йому таке, що йому вв≥чу потемн≥ло, аж в≥н на ст≥льц≥ похитнувс¤..,.. Ќ≥би його вдруге вдарила кул¤ в голову... ’тось ≥з сус≥д≥в бачив, що в  атрус≥ св≥тилос¤ в≥кно ≥ що до нењ приходив ¤кийсь матрос т≥Їњ иоч≥, ¤к з≥рвано м≥ст на ¬овч≥й. њњ забрала „е а й розстр≥л¤ла.
Ч –озстр≥л¤ла!?
Ч ”били, б≥дну. Ћюди бачили њњ мертвою на берез≥ ¬овчоњ... ” виску, казали, була д≥рочка в≥д кул≥. ≤ мучили њњ, кажуть... ј така ж гарна д≥вчина була!
∆≥нка витерла сльозу к≥нчиком хустки.
Ч ≤ ¤ не минула б тод≥ лиха, ¤кби була т≥Їњ ноч≥ дома. ј ¤ њздила тод≥ Дспекул¤нчити". –озшукали й мене, але в≥дпустили. ј т≥льки ж ≥  атрю по-дурному розстр≥л¤ли. ƒе ж таки видано, щоб така молоденька д≥вчина та зривала мости!
≤ нарешт≥ останн≥й дл¤ ¬асил¤ –оговенка притулок Ч р≥дна хата й р≥дна мати, √ордий донедавна войовник, що м≥г ≥ншим загрожувати зброЇю, що зривав мости, що носив у душ≥ горду мр≥ю визволити ”крањну, Ч в≥н опинивс¤ тепер у становищ≥ малоњ дитини, що шукала захисту в ф≥зично-кволоњ, але могутньоњ любов'ю до свого плоду матер≥. ћати не зрадить, захистить!
јле разом з тим це була й найпевн≥ша пастка дл¤ нього. ¬ороги ж ¤краз у матер≥ найперше його й шукатимуть... “им то в≥н, прийшовши до матер≥ вноч≥, удень увесь час сид≥в у хат≥. ј ¤к на вулиц≥ показувалось щось п≥дозр≥ле, ¤к сус≥дський собака починав гавкати, в≥н хапливо л≥з на горище. ќтак: ставав на порожню розсохлу д≥жку, що ¶сто¤ла за виводом, хапавс¤ рукою за край тр¤мка ≥, ¤к акробат виносив своЇ т≥ло на горище. «алазив у темний глиб, згинавс¤ в три погибел≥.
«бивав головою порох, збирав на голову й плеч≥ запорошену павоть, що густими торочками звисала з парк≥в. Ќа горищ≥ душило сухим, Дзасто¤ним" порохом, сажею, мишами. ¬асиль дихав ус≥м цим Ч ≥ прислухавс¤ до приглушеного гавкоту того пса.
ј на Дволю" виходив т≥льки ввечер≥. “≥льки ж ≥ та його Двол¤" була куца: ≥шов у садок ≥ там пересиджував. “а в; садку було ще неприЇмно Ч мокро, пахло гнилим тор≥шн≥м лист¤м; безлист≥ г≥лки вишень др¤пали обличч¤ й руки, ¤к в≥н пролазив у гущавину, Ч г≥лки, ¤к пазур¤ст≥ руки ворожих ≥стот.
” садку був пень колись зр≥заноњ кислиц≥, ¬асиль на нього с≥дав ≥ думав. Ќе думав, а кидавс¤, шарпавс¤, ¤к зв≥р, заборсаний у тенетах. ќ, так, його становище було безглузде! ƒико-безглузде! —правд≥ таки, доборовс¤ до самого* краю... Ќе м≥г же в≥н отак пересиджувати в хат≥, на горищ≥ та в садку безкраю! “а й мат≥р така його Дприсутн≥сть"1 мучила, дарма що вона тремтливо дорожила ц≥Їю Дприсут-н≥стю". Ќе м|ала њй була мука ховатис¤ з ним в≥д сус≥д≥в. ј. були ж ≥ так≥ допитлив≥ ж≥ночки, що ¤к приходили чи де зустр≥чали, то обов'¤зково розпитували про сина: де, мовл¤в, в≥н ≥ що1 з ним? ћати плакала на ц≥ розпити ≥ плакала, ¤к ¬асиль ≥злазив з горища. «д≥ймала пучкою павоть з його голови, з пл≥ч Ч ≥ плакала. ≤ цей ѓѓ плач, г≥рк≥ сльози, що котилис¤ по њњ густо поморщених, наче з затвердлоњ поре-паноњ глини щоках, кра¤ли йому серце. ј ¤к приходила з базарю, то приносила лих≥ в≥ст≥ Ч ¤к Добичайка" забирала то того, то того з активн≥ших с≥ел¤н... ≤ ц¤ Дчрезвичайка" у¤вл¤лась уже ¬асилев≥ стоголовою зв≥рюкою, що впевнено вихоплюЇ своњ жертви, що скр≥зь може дос¤гти.
ѕ≥д враженн¤м цих зв≥сток бол≥юча туга охоплювала йога...
ќтже, в≥н мусив щось зробити! ћусив знайти ¤кийсь вих≥д або... таки пов≥ситись...
ќдного вечора зваживс¤ п≥ти до свого Дщасливого"' товариша √ната  утька. ≤шов, ¤к на зар≥з. «нав, що √нат не т≥льки н≥чого не порадить, а ще й зл¤каЇтьс¤, але п≥шов... ” думц≥ ворухнулась нав≥ть ¤кась зловт≥ха Ч бажанн¤ пол¤кати трохи обивател¤. ’ай, мовл¤в, ≥ в≥н трохи похвилю-Їтьс¤! Ѕо й справд≥: тод≥, ¤к ≥нш≥ кров проливають, житт¤м у боротьб≥ важать, в≥н соб≥ висиджуЇ на печ≥ та з бабою ѕалажкою вотоЇ!
ѕ≥шов п≥зненько, ¤к за дугастим випином Дтого боку"" майже зовс≥м погасла заграва заходу ≥ останн≥ ѓѓ ≥скри догасали в неб≥, а в Дберез≥" зал¤гли густ≥ вечеров≥ т≥н≥. ≤ знов-йому Ч ¤к давн≥ш, коли вони з √натом; ховались в≥д парубк≥в Ч дорога прост¤глась левадами, капустищами, тепер мокрими, слизькими.
“емн≥ купи лози не загрожували йому небезпеками, а навпаки Ч могли бути сховищами на випадок чого. ќт т≥льки чваканн¤ березневого болота п≥д ногами трохи турбувало. Ќамагавс¤ легше ступати. ¬ одному м≥сц≥ в кущах лозиг почувс¤ ¤кийсь шерех, в≥н кинувс¤ з неспод≥ванки ≥, посковзнувшись на невидн≥й калюж≥, упав, болюче вдаривс¤ долон¤ми об мокру землю. ѕ≥дхопивс¤, палаючи в≥д сорому. Ч Д“ю! ўо це ¤?! “аж за мною ще н≥хто не женетьс¤! „и вже мен≥ ввижаютьс¤ небезпеки й там., де њх нема?"
¬итер мокр≥ долон≥, налиплу на них землю об кожушок ≥ в≥дчув б≥ль виразки: певно, пор≥зав долоню об щось гостре, може, об пеньок капусти.
ўо ближче п≥дходив до Дцентру", то б≥льше тривоживс¤. “ут же можна було й на м≥л≥ц≥онера нахопитись! јле на вулиц≥ було безлюдно, тихо й темно. —полохав його т≥льки ¤кийсь зап≥зн≥лий йобака, що б≥г Длюдською" стежкою поп≥д дворами. јле людина обминула його, а в≥н людину Ч беззвучно розминулись.
ўе здал¤ ¬асиль побачив', що в учительск≥й квартир≥ в школ≥ ще св≥титьс¤ (на в≥кнах не було в≥конниць). ¬≥дчинивши безшумно хв≥ртку, зайшов на подв≥р'¤. яке тут було йому все знайом≥е! —казав би нав≥ть тепер, п≥сл¤ довгоњ Дрозлуки" Ч р≥дне. ќн той садок, де вони, середньошк≥ль' ники, звичайно збирались. “епер в≥н голий, безлистий, обшарпаний, ¤к старець, суц≥льна чорно-похмура маса в темр¤в≥, Ч але ск≥льки спогад≥в у ¬асил¤ з ним поЇднано! ”с≥ вони тут збирались, молод≥, з широкорозплющеними очима на (житт¤, на св≥т, ¤кого ще не знали. як н≥жн≥ кв≥ти, що з повною дов≥рою розтул¤ли своњ пелюстки назустр≥ч ранковому сонцю... ≤ тут прокидалис¤ вперше њхн≥ серц¤, тр≥пот≥ли перш≥ паростки коханн¤. ≤ в≥н, ¬асиль, тут уперше почув в≥д ќксани ≤≤≤тепенк≥вни про њњ любов до нього...
«гадка про ќксану вибила його з т≥Їњ Дкол≥њ", що нею в≥н простував, ≥дучи до √ната, думаючи лише про особисту безпеку. ќксана... “ак, ќксана ще десь була. ≤ можливо, що вона тепер знов Дв≥льна", бож Дгаличанин" помер. “а ще й не знати, що там м≥ж ними було, бо в≥н же бачив њх т≥льки в танку... тод≥, в театр≥, ¤к махн≥вц≥ почали обстр≥лювати м≥сто. јле ¤к тепер до нењ п≥д≥йти? Д«лочин", правда, тепер в≥дпав, ¤кщо мати на уваз≥ ставленн¤ влади до справи вбивства о. ’аритона, але чи простить йому вона сама?
ѕроте й у нього самого було тепер ¤кесь невиразне почутт¤ до нењ. ћ≥ж ними, з одного, з њњ боку, сто¤в' таки ¤кось поручник ¬асилик, а з другого, з його Ч  атрус¤... героњчна  атрус¤...
Ч Д≤ не така м≥щанка, ¤к ц¤ поп≥вна", Ч мимох≥ть подумав.
«≥йшов на веранду, заскрип≥вши обережно мокрими дерев'¤ними сх≥дц¤ми. Ќа ц≥й веранд≥ вчитель ѕилип Ќикифорович —товбур, рос≥йський л≥вий Дес-ер", завербував був його до протигетьманськоњ повстанськоњ орган≥зац≥њ. “еж спогад... јле це вже було те, що призвело до його тепер≥шнього становища. –емствувати йому на того тепер уже пок≥йного вчител¤ чи н≥?
” т¤жк≥м в≥н тепер становищ≥, але т≥льки завд¤ки тому вчителев≥ в≥н зм≥г ≥ за ”крањну воювати... ј то б сид≥в так, ¤к ≥ √нат оцей...
ќтже, √нат  утько... як в≥н до нього тепер поставитьс¤? ћоже, зл¤каЇтьс¤ так, що й у хату не пустить?
ѕерш н≥ж постукати, ще раз обережно роззирнувс¤ й прислухавс¤. Ќа сел≥ було тихо. “≥льки десь далеко собаки гавкали, але мирно, сонно.
ѕостукав обережно не в дв≥ерњ, а в кухонне в≥кно, слабко осв≥тлене зсередини ≥ наполовину зав≥шене ф≥ранкою. —тукав одним пальцем у шибку, але в загальн≥й тиш≥ звук виходив такий, що його, здавалось, аж на вулиц≥ могли почути. “им “о в≥н, не дочекавшись в≥дгуку на перший стук, удруге постукав ще обережн≥ше...
«-поза ф≥ранки вигл¤нула зл¤кана ж≥ноча голова: велик≥, кругл≥ оч≥, гарн≥ брови. ¬игл¤нула Ч й сховалась.
Ч Дћабуть, √натова ж≥нка", Ч подумав, бо насправд≥ н≥коли √анни «вор≥тьк≥вни не знав, бачив т≥льки ¤кось мигцем у церкв≥, зац≥кавившись тим, що до нењ Дходив" √нат.
„ерез хвилину над ф≥ранкою з'¤вилась кучер¤ва кучма √натовоњ голови, теж не без обережности. јле св≥тло з кухн≥ падало на ¬асилеве обличч¤, ≥ √нат зразу ж. його вп≥знав. ≤ його виразисте обличч¤ сказало зразу багато. ¬асиль?! «в≥дки це в≥н? ≤ чи безпечно тепер його приймати? “ак≥ Ч зрештою, передбачуван≥ питанн¤ Ч ¬асиль блискавично швидко прочитав у п≥днесених √натових бровах-п'¤вках, у напружених зморшках його вузького чола,
јле махнувши ¬асилев≥ на прив≥т рукою, √нат п≥шов йому в≥дчин¤ти.  оли ¬асиль, п≥д≥йшов до дверей, за дверима зашаруд≥ла √натова хода, ≥ в≥н в≥дчинив двер≥. “≥льки ж √нат не пропустив зразу ¬асил¤ до хати, а сам спочатку до нього вийшов. ѕотиснув щиро другов≥ руку.
Ч ўо? ¬ тебе хтось Ї? Ч зрозум≥в ¬асиль своЇю напругою цей √нат≥в вих≥д, а заразом зрадив ≥ свою тривогу.
Ч ™.
” √натовому голос≥ н≥чого тривожного не було.
Ч ’то ж там у тебе?
Ч Ќе страшне дл¤ тебе... јле ти все таки приготуйс¤, бо це дл¤ тебе буде неспод≥ванка.
Ч Ќу, а хто ж? Ѕо ¤ й не п≥ду, ¤к не скажеш... „отирикутник св≥тла з кухонного в≥кна трохи осв≥тлював веранду, ≥ в цьому с≥р¤вому св≥тл≥ ¬асиль побачив на виду в √ната усм≥х. ÷е його заспокоњло.
Ч ∆≥нка... в≥рн≥ш, д≥вчина. “и ѓѓ знаЇш. ’од≥м!
≤ пот¤г ¬асил¤ за руку в хату. ¬асиль подумав, що там √алина —осипатр≥вна, Ч й не огинавс¤. “≥льки ж нав≥що таке попередженн¤, ¤кщо √алина? ’≥ба через те, що вона була в червоних партизанах? јлеж ≥ в≥н, ¬асиль, був тод≥ в тих Дчервоних"... ѕоки √нат защ≥пав двер≥, ¬асиль присто¤в у темному коридорчику. «айшли до к≥мнати, осв≥тленоњ невеличкою гасовою л¤мпою, з закуреним склом. Ћ¤мпа сто¤ла на круглому атол≥ посеред к≥мнати, але св≥тла в≥д њњ полум'¤ного ¤зичка у форм≥ серц¤ було не так багато, щоб, ув≥йшовши з темр¤ви, зразу можна було добре роздивитись. ¬асиль побачив т≥льки, що в к≥мнат≥ було дв≥ ж≥нки. ќдна та, що њњ в≥н бачив у в≥кн≥ через ф≥ранку, кругл≥оока й чорнобрива, а друга... та, що сид≥ла в притемненому кутку на канап≥... ’то була та друга? Ќе √алина —осипатр≥вна у вс¤кому раз≥...
Ч ќце мо¤ дружина, Ч п≥дштовхнув √нат веселенько ¬асил¤ до ж≥нок,
¬асиль подав механ≥чно руку √натов≥й ж≥нц≥ (вона сто¤ла ближче, з прив≥тною усм≥шкою на обличч≥), а погл¤дом уже т¤гс¤ до т≥Їњ, що в кутку... ’то вона? Ѕуло щось знайоме в. пасм≥ русого волосс¤, видного на чол≥ з-п≥д великоњ, чорноњ, ¤к у черниц≥, хуртки, ¤кою вона була запнута...
Ч ...ј це... з нею ти, напевно, знайомий...
Ч ќксана ’аритон≥вна?!
“ак, це була ќксана Ўтепенк≥вна! јж отак њм довелос¤ п≥сл¤ довгоњ розлуки зустр≥тис¤! ¬асиль ¤кось в≥друхово протер своњ оч≥, не д≥ймаючи њм в≥ри. јж отак њм довелос¤ зустр≥тис¤... ѕ≥д≥йшов до ќксани, що сид≥ла на своЇму м≥сц≥ непорушно: њњ теж, либонь, приголомшила неспод≥ванка. “≥льки ж ≥ще питанн¤, ¤ке було те приголомшенн¤. ” вс¤кому раз≥ ¬асиль не в≥дчув у њњ руц≥ н≥¤коњ радости: рука була холодна ≥ ¤кось безв≥льно випала з його долон≥. “а й в≥н сам ан≥ трохи не схвилювавс¤, так н≥би зустр≥в √алину —осипатр≥вну чи ¤кусь ≥ншу, байдужу йому ж≥нку. Ќав≥ть у њхн≥х погл¤дах св≥тилас¤ обоп≥льна в≥дчужен≥сть. ”се те, що вони нар≥зно пережили п≥д час њхньоњ розлуки, мабуть, таки поклало1 певну осугу на њхньому почутт≥, ба, може, й убило його зовс≥м...
Ч Д“о було давно, Ч здавалось, сказали њхн≥ погл¤ди, Ч ¤к ми були ще нерозумними д≥тьми... то було дит¤че"...
 оли п≥сл¤ перших сл≥в нещирого здивуванн¤ ус≥ перейшли до загальноњ розмови, ¬асиль спостер≥г в ќксани, в ус≥й њњ повед≥нц≥ й голос≥, в≥дт≥нок жалюг≥дности, ¤кусь наче запоб≥глив≥сть перед господар¤ми.
Ч Дћабуть, каЇтьс¤, що в≥дмовила колись √натов≥, __
подумалось ¬асилев≥. Ч Ѕула б оце ж≥нкою вчител¤, з ¤кимсь матер≥¤льним забезпеченн¤м1"...
≤ на виду ќксана була неначе прив'¤ла. ¬ њњ очах не було й сл≥ду в≥д колишнього грайливого блиску, глузуванн¤ й ≥рон≥њ, п≥д очима були синюват≥ смужки. „орна хустка робила њњ бл≥дою, пристарювала. “а й у ф≥гур≥ вона дуже, ¤к на њњ в≥к, поповн≥ла, насл≥дуючи мат≥р, що була, ¤к пригадував ¬асиль, зовс≥м Дпливка", обт¤жена т≥лом.
« дальшоњ загальноњ розмови (√натова ж≥нка не брала участи в н≥й, бо готувала в кухн≥ вечерю) ви¤вилось, що ќксанине становище було тепер не таке, щоб њй могло бути дуже весело. ¬она залишилас¤ сам,а, мати њњ, ј≥грипина јнтон≥вна, вмерла. ј д¤дина поњдом њњ њсть, хоче, щоб вона в≥д них вибиралась.  аже, що то через них з мат≥р'ю њњ син ћишко покинув батьк≥в, п≥шов був спочатку до ћахна, а пот≥м подавс¤ аж до Дб≥лих" на ƒ≥н. ј то ж босила шматок... ¬≥н ут≥к би й тод≥, ¤кби вони з мат≥р'ю не жили в них. “епер њй би, ќксан≥ б то, знайти десь на сел≥ м≥сце вчительки. ≤ хоч вона пр¤мо √ната про це не просила, але, очевид¤чки, й прињхала його спитати, чи не вз¤в би в≥н њњ до сво≥Їњ школи. Ќа наступний, звичайно, р≥к, ¤к вона ск≥нчить на весй≥ г≥мназ≥ю, восьму кл¤су њњ, з педагог≥чним ухилом.
ѕроте √нат цю њњ думку вгадав сам, але, з властивою ¶йому Дпр¤мотою", сказав, що њй треба шукати працю по-дал≥ в≥д с. Ћататт¤, бо тут њй, дочц≥ вбитого за Дконтрреволюц≥ю" св¤щеника, не можна бути.
Ч “и так думаЇш? Ч перепитала з сумом ќксана. “а це було й без √ната ¤сно. Ќова влада Ч запеклий ворог поп≥в, ¤к нос≥њв Доп≥уму дл¤ народу", а тим б≥льше заплутаних у ¤кихось зв'¤зках з Дконтрреволюц≥Їю". ј хто там буде тепер; розбирати, були так≥ зв'¤зки в пок≥йного о. ’аритќ'на чи н≥! його вбили Дчервон≥ партизани" Ч ≥ цього було досить!
 онстатац≥¤ такого становища завела њхню розмову в прикрий безвих≥д, а ¬асил¤ примусила нав≥ть почервон≥ти й Дпосолов≥ти" отим властивим йому Дтраг≥чним блиском" в очах. ¬≥н ¤кось там був до ц≥Їњ справи причетний!
—итуац≥ю вр¤тувала вечер¤, що ѓѓ подала господин¤, Ч чай ≥ ¤Їшн¤. √нат видобув десь ≥з кутка пл¤шку Дпервака" ≥ ним трохи п≥двеселив гостей. Ќе так, може, гостей, ¤к са-м≥ого себе, бо ќксана зовс≥м в≥дмовилас¤ пити. ¬асиль теж т≥льки Дспробував".
Ч ј знаЇш, ¬асилю? Ч сказав √нат п≥сл¤ чарки. Ч ќксана тут опов≥дала нам, ¤к вона була в ћахна в полон≥...
Ч ¬ полон≥?!
“а ќксана вдруге вже не захот≥ла опов≥дати. —казала -т≥льки, що њњ викрав був один матрос, а за те його сам Дбатько ћахно" застрелив. Ќа бенкет≥...
Ч Дќн воно ¤к! Ч подумав ¬асиль. Ч Ќав≥ть у руках у матрос≥в побувала... бенкетувала"...
’оч в≥н ≥ виразно збайдуж≥в до ќксани, але ц¤ зв≥стка мов ножем його по живому т≥лу шеменула. ”¤вив соб≥, що п≥сл¤ такоњ пригоди д≥вка, може, й... в≥нок св≥й загубила. ÷е остаточно об≥рвало щось у його серц≥... ћимовол≥ гл¤нув ќксан≥ вв≥ч≥, але њњ погл¤д був с≥ро-холодний, чужий.
„ерез те, що ќксана виразно не хот≥ла про своњ пригоди говорити, розмова знов перейшла на загальну, переважно' побутову тему. √оворили про звичайн≥ тепер труднощ≥ з харчами. ќсобливо важко було тим, що сам≥ харч≥в не продукували, Ч вчител¤м, л≥кар¤м тощо. ѕот≥м перейшли до питанн¤ про нову владу, про ѓѓ заходи щодо Дзакр≥пленн¤" њњ орган≥в на м≥сц¤х. √нат розпов≥в ≥ про те, ¤к його були моб≥л≥зували до бригади дл¤ такого закр≥пленн¤, але в≥н Дзахвор≥в". ≤ добре зробив, бо сел¤ни, збунтувавшись, ту бригаду в —амар≥ потопили.
—ела взагал≥ були ще в стан≥ розбурханого неспокою, а серед того переважно пол≥тичного неспокою розпаношив-с¤ й звичайний граб≥жницький бандитизм. Ѕандити вибивали вноч≥ в≥кна ≥ вимагали грошей. ≤нод≥ всували в розбите в≥кно лопату ≥ вимагали, щоб на нењ клали грош≥. –облено це з таким розрахунком, щоб грабован≥ не знали, хто грабуЇ. ќтже, це могли бути й близьк≥ сус≥ди. „ерез те в сел¤нських хатах з'¤вилась новина, що нагадуЇ щось середньов≥чне: зал≥зн≥ ірати на в≥кнах ≥зсередини.
Ч “а й нам, би треба, √нате, Ч об≥звалась за ввесь час загальноњ розмови √натова ж≥нка.
¬она сид≥ла, п≥дперши щоку рукою, ≥ мовчки слухала. њњ ¤скраву вроду псувала в≥дсутн≥сть ≥нтел≥іентности, ≥ це, мабуть, њњ й саму мучило та робило несм≥ливою.
√нат н≥¤к не в≥дгукнувс¤ на њњ заввагу Ч продовжував дал≥ опов≥дати. ћ≥ж ≥ншим сказав, що њхн≥й сп≥льний товариш фельдшеренко —амсон Ћ≥пшиць уже зл¤кавс¤ можли-вости такого нападу ≥ перебравс¤ жити до м≥ста, де, кажуть, став членом парт≥њ.
Ч якоњ парт≥њ? Ч спитавсь ¬асиль, незор≥Їнтований у ситуац≥њ.
Ч як ¤коњ? “ут може бути т≥льки одна Ч комун≥стична... ѕлутаютьс¤ ще трохи украњнськ≥ Дборотьб≥сти", але њм недовго живот≥ти. “енденц≥¤ виразна: парт≥¤ мусить бути одна...
¬асиль засид≥вс¤ в √ната доп≥зна, але з ќксаною сам-на-сам ≥ словом не перекинувс¤. “ак ≥ п≥шов додому. (ќксана лишилас¤ в √ната ночувати, њй було н≥де б≥льше).
Ќа цю њхню повед≥нку не м≥г не звернути уваги й √нат.
Ч Ќевже ви розбили глека? Ч спитавсь в≥н здивовано, ¤к вийшов ≥з ¬асилем надв≥р.
Ч —ам ¤кось розбивс¤, Ч в≥дпов≥в невиразно ¬асиль, йому було прикро про це говорити.
Ч ќтак пак! Ч щиро здивувавс¤ √нат. Ч ј наче ж так любились...
Ч Ќе вс≥ т≥њ в≥нчаютьс¤, що любл¤тьс¤ та кохаютьс¤, Ч збув ¬асиль приказкою з п≥сн≥ цю розмову. Ч “и краще порадь, ¤к мен≥ дал≥ бути...
јле ¬асиль та ќксана таки побрались. ÷е сталос¤ само собою, незалежно в≥д њхньоњ вол≥ та почутт≥в.
« розпачу Ч що буде, те й буде! Ч ¬асиль поњхав до Дпо'¬≥тнаросв≥ти" в м. —амарчик ≥ сказав, що хоче вчителювати. Д«авпов≥тваросв≥тй", украњнський Дборотьб≥с≥т", подививсь на юнака допитливим оком. ’то такий? «в≥дки?
« ѕавлоградськоњ вчительськоњ сем≥нар≥њ. јле б≥дний, не м≥г зак≥нчити...
ѕол≥тичн≥ переконанн¤? Ѕув у повстанському загон≥ ћолибоги, јга, в ћолибоги... ÷е добре. ƒуже добре... „и ви Дборотб≥ст", часом?
Ќ≥, не Дборотьб≥ст", але за Драд¤нську" владу...
≤ ¬асил¤ –оговевка послано вчителювати до с. √убинихи. Ќе т≥льки вчителювати, а й зав≥дувати школою. “ак в≥н" зл≥еіал≥зував своЇ ≥снуванн¤. ћерщ≥й похопивс¤ змандрувати з свого села, де дехто знав про його Дпетлюр≥вське" повстанство. ≤ про -св≥й усп≥х сказав т≥льки своЇму другов≥ √натов≥  утьков≥. ј в≥д √ната про це дов≥далась ќксана Ўтепенко ≥, ск≥нчивши на весн≥ г≥мназ≥ю, попросилась до ¬асил¤ на роботу. Ѕо знала, що т≥льки в≥н подивитьс¤ кр≥зь пальц≥ на ѓѓ поп≥вське походженн¤. “а ще, може, Ч така думка таки ворухнулась у нењ нишком Ч ≥ про свою колишню до нењ любов, згадаЇ...
≤ от: зима в глухому сел≥, а вони вдвох в одному будинку, мало не в 'одн≥м мешканн≥. «≥йдутьс¤ часом увечер≥ хоч би в коридор≥, пос≥дають перед грубою. ¬асиль в≥д≥шле сторожа додому, а сам п≥дкладаЇ соломи в грубу. Ќадвор≥ виЇ завирюха, в≥тер шарпаЇ замерзл≥ шиби в одному к≥нц≥ коридору й у другому, а в груб≥ гоготить полум'¤, кр≥зь д≥рки дверець дивл¤тьс¤ воневн≥ оч≥ ≥ килають гойдли-ве св≥тло на схилену до цього гр≥ва пару молод¤т, борютьс¤ з темр¤вою в коридор≥. «атишно й добре молод¤там удвох. «ближала њх ≥ сир≥тська дол¤ (¬асилева м≥ати була жива, але зосталась жити в своњй хат≥).
ќтож вони й поЇднались. Ќезабаром ќксана й на дитину зайшла...
јле в √убинис≥ з'¤вивс¤ новий м≥л≥цонер. ” червоному, ¤к мак, кашкет≥ й у довг≥й шинел≥ к≥ннотника. якось прийшов познайомитис¤ з учител¤ми Ч ≥... ≥ Ћука ЌагаЇнко п≥знав свого земл¤ка Ч Дукрањнц¤" ¬асил¤ –оговенка. Дѕетлюр≥вц¤". Ѕолюча була зустр≥ч, ≥ Ћука т≥льки трохи посид≥в, в≥дмовивс¤ нав≥ть в≥д чаю, що його подала була ќксана.
ј через де¤кий час ¬асил¤ –оговенка, активного Дпетлюр≥вського" повстанц¤, заарештувала „е а, ≥ б≥льше свого чолов≥ка ќксана не бачила...

ќтамана √оробц¤ застрелили б≥льшовики 1920 року п≥д ћогилевим над ƒн≥стром, ¤к в≥н њхав дл¤ зв'¤зку м≥ж ур¤дом ”Ќ– ≥ арм≥Їю першого зимового походу. ј отамана  ривошлика убив його власний джура, збунтувавшись разом з ¬олохом проти Дукрањнського" ур¤ду ≥ перекинувшись до б≥льшовик≥в.
“аке зареЇстрували про загиб≥ль цих двох с≥чеслав≥ц≥в ≥сторики.