√оловна     Ѕ≥бл≥отека ≤сторичн≥ статт≥  √олодомори на ѕавлоградщин≥  ѕисьменники нашоњ ¬крањни —в≥тлина   ѕостат≥ «нах≥дки  –ег≥он   ћегал≥ти ѕавлоградщини   онтакт

–озд≥л 6
Ќј…ƒј¬Ќ≤Ў≤ «≈ћЋ≈–ќЅ» Ќ≈ќЋ≤“” ” –јѓЌ»

≈поха л≥сових мисливц≥в з луком та стр≥лами (мезол≥т) датуЇтьс¤ VIII-V тис. до н. Ї. ≥ передуЇ новокам'¤н≥й доб≥, або неол≥ту (V- ^ III тис. до н. Ї.) (див. мал. 5). ќстанн≥й був ерою поширенн¤ землеробства ≥ тваринництва. јрхеолог≥чно неол≥т ф≥ксуЇтьс¤ по¤вою керам≥чного посуду.
¬≥дтворююч≥ форми господарства були принесен≥ в ™вропу переселенц¤ми ≥з —х≥дного —ередземномор'¤, де вони зародилис¤ близько 10 тис. рок≥в тому. ¬ цей час сталас¤ деградац≥¤ скандинавського льодовика, ¤ка призвела до радикальних зм≥н у циркул¤ц≥њ пов≥тр¤них мас не лише над ™вропою, а й над ѕ≥вн≥чною јфрикою та Ѕлизьким —ходом. Ќаприк≥нц≥ льодовиковоњ доби волог≥ пов≥тр¤н≥ маси з јтлантики пересувалис¤ у сх≥дному напр¤мку над ѕ≥вн≥чною јфрикою та —ередземномор'¤м. «никненн¤ льодовика зумовило перем≥щенн¤ шл¤х≥в атлантичних циклон≥в на п≥вн≥ч, на ™вропейський континент. ѕаралельно ≥з встановленн¤м пом≥рного та вологого кл≥мату сучасноњ ™вропи в≥дбувалас¤ аридизац≥¤ ѕ≥вн≥чноњ јфрики та Ѕлизького —ходу, деформувалис¤ найб≥льш≥ на земн≥й кул≥ пустел≥. —ухий пустельний кл≥мат р≥зко скоротив погол≥в'¤ промислових тварин ≥ спри¤в криз≥ мисливського господарства не лише у —ахар≥ чи в јрав≥њ, а й у —х≥дному —ередземномор'њ.
“ак, у часи найвищого розкв≥ту мисливського господарства у мезол≥тичн≥й ™вроп≥ природно-кл≥матичн≥ зм≥ни та ефективна мисливська збро¤ (лук ≥ стр≥ли) призвели до р≥зкого скороченн¤ промислових копитних на Ѕлизькому —ход≥.  риза мисливського господарства у ѕалестин≥, —ир≥њ, ѕ≥вденн≥й јнатол≥њ, у горах «агросу на сх≥д в≥д “игру в X-IX тис. до н. Ї. змусила перв≥сних мисливц≥в цих територ≥й шукати альтернативних полюванню способ≥в отриманн¤ њж≥.
«начну частину рац≥ону жител≥в —х≥дного —ередземномор'¤ здавна становило зерно дикоњ пшениц≥, ¤чменю, сочевиц≥, вики, ¤к≥ у велик≥й к≥лькост≥ росли у передг≥рних долинах Ѕлизького —ходу. ∆≥нки, пер≥одично збираючи врожай диких злак≥в, поступово засвоњли навички догл¤ду за
82
пол¤ми, а п≥зн≥ше почали спец≥ально культивувати р≥зновиди зернових. ћисливц≥-чолов≥ки були змушен≥ ставитис¤ до промислових тварин рац≥о- o' нальн≥ше. ћолодих г≥рських к≥з та ¤гн¤т уже не вбивали п≥д час полюванн¤, а приносили додому, де певний час вирощували.
“ак в ун≥кальних умовах Ѕлизького —ходу на основ≥ мисливства та збиральництва постали принципово нов≥, в≥дтворююч≥ форми економ≥ки - землеробство ≥ тваринництво. ÷е зумовило докор≥нн≥ зм≥ни в устроњ, демограф≥њ, способ≥ житт¤, культур≥ перв≥сного сусп≥льства.
«ерно ¤к основа рац≥ону ранн≥х землероб≥в вживалос¤ в њжу у вигл¤д≥ каш, а њх приготуванн¤ потребувало м≥цного, жаро- та водост≥йкого посуду. ¬≥н також був необх≥дний дл¤ збереженн¤ запас≥в зерна до нового врожаю. ÷им по¤снюЇтьс¤ повсюдне поширенн¤ керам≥чного посуду разом з культивац≥Їю зернових культур. ѕрим≥тивний глин¤ний посуд - визначальна археолог≥чна ознака неол≥тичноњ доби.
Ќа в≥дм≥ну в≥д рухливих мисливц≥в землероби змушен≥ вести ос≥лий спос≥б житт¤, охорон¤ючи своњ пол¤. ¬ результат≥ р≥зко зб≥льшилас¤ чисельн≥сть с≥м'њ та общини. –анньоземлеробськ≥ поселенн¤ Ѕлизького —ходу набагато б≥льш≥ за площею, н≥ж мисливськ≥ сто¤нки попередньоњ епохи. —купченн¤ населенн¤ на великих за розм≥ром неол≥тичних поселенн¤х призводило до пог≥ршенн¤ сан≥тарних умов, частих еп≥дем≥й.
–анн≥ землероби були б≥льшою м≥рою забезпечен≥ њжею, н≥ж мисливськ≥ сусп≥льства, однак њњ ¤к≥сть значно поступалас¤ м'¤сн≥й д≥Їт≥ останн≥х. ќснову зернового рац≥ону становили вуглеводи, бракувало б≥лк≥в, ам≥нокислот, в≥там≥н≥в. ÷е значно ослаблювало людський орган≥зм, спри¤ло поширенню р≥зноман≥тних захворювань. ƒосл≥дники вважають, що деградац≥¤ зубного апарату людини та грацил≥зац≥¤ скелета (потоншанн¤ к≥сток) розпочалис¤ через перех≥д в≥д мисливськоњ м'¤сноњ до землеробськоњ вуглеводноњ д≥Їти. ÷≥каво, що у скотарських племен (наприклад, ск≥ф≥в) на в≥дм≥ну в≥д землероб≥в вищезгаданих негативних «м≥н скелета не спостер≥гаЇтьс¤ [80, т. 2, с. 267].
ѕродуктивн≥сть в≥дтворюючого господарства та ос≥лий спос≥б житт¤ зумовили демограф≥чний вибух у ранн≥х землероб≥в Ѕлизького —ходу. ў≥льн≥сть найдавн≥шоњ неол≥тичноњ людност≥ пор≥вн¤но з мезол≥тичними мисливц¤ми та збирачами зростаЇ в 50-100 раз≥в: з 3-5 до 500 ос≥б на 100 км2. ¬ результат≥ частина населенн¤, що вже не могла прохарчуватис¤ на своњй батьк≥вщин≥, м≥грувала в рег≥они з нечисельною мисливською людн≥стю, але з придатними дл¤ землеробства грунтами. Ќеол≥тичн≥ прибульц≥ принесли на нов≥ земл≥ не лише аграрн≥ навички, а й культурн≥ рослини, приручених тварин, власний спос≥б житт¤, культуру, мову, св≥й антрополог≥чний тип.
Ќа Ѕлизькому —ход≥ було к≥лька центр≥в становленн¤ аграрного господарства: палестино-сир≥йський на сх≥дному узбережж≥ —ередземного мор¤, п≥вденно-анатол≥йський на п≥вдн≥ ћалоњ јз≥њ, у передг≥р'¤х «агросу на сх≥д в≥д р. “игр (мал. 30). « палестино-сир≥йського ранньонеол≥тичного центру в VII тис. до н. Ї. стародавн≥ мотичн≥ землероби ≥ тваринники розсел¤лис¤
83

÷ентри протонеол≥ту: н¤в палестинсьио-^Ќ сир≥йсьиий
анатол≥йсьиий ѕоширений:
в≥дтиснноњ обробки иреивню
.≥мпресо керам≥ки VII. VI тис. до к... »ультури:
безкеран≥чний неол≥ фессал≥≥
а≤мпресо керам≥ни
≥йио-стр≥чнова ≥анн¤ л≥н≥йно-стр≥чнова
ѕ≤«Ќя
буго-дн≥стровська середи ьодунайська область раннього неол≥ту
÷ентри
палестинський
≤≤≤1≤≤≤≤»1≤≤≤ внатол≥йський 1'. .''.'oo''':''1 загросьний
ћал. «ќ. –озселенн¤ найдавн≥ших землероб≥в ≥ тваринник≥в з палестинського, анатол≥йського та загроського центр≥в доместикац≥њ тварин та рослин у VII -
IV тис. до н. Ї.
переважно на п≥вдень в јрав≥ю та на п≥вденний зах≥д в јфрику. ≤з «агрось-ких г≥р мотичн≥ землероби розселилис¤ на —х≥д в ≤нд≥ю (драв≥ди) та у ÷ентральну јз≥ю.
” т≥сному контакт≥ з≥ —х≥дним —ередземномор'¤м у горах “авру розвивавс¤ п≥вденно-анатол≥йський центр становленн¤ в≥дтворюючого господарства. Ќа думку переважноњ б≥льшост≥ досл≥дник≥в, землеробство ≥ тваринництво потрапило в ™вропу в VII тис. до н. Ї. саме зв≥дси, але дл¤ цього њх нос≥¤м довелос¤ перетнути ≈гейське море, ¤ке в≥докремлюЇ ћалу јз≥ю в≥д ™вропи.
«а археолог≥чними даними, на узбережж≥ ≈гейського мор¤ проживали племена рибалок, ¤к≥ на той час оволод≥ли навичками каботажного плаванн¤ вздовж морських узбереж та м≥ж островами. ѕро жвав≥ зв'¤зки м≥ж ћалою јз≥Їю та √рец≥Їю морем у VII-VI тис. до н. Ї. св≥дчить поширенн¤ з о. ћелосу обсид≥ану, що використовувавс¤ дл¤ виготовленн¤ знар¤дь прац≥ по вс≥й ≈гењд≥.
јнатол≥йськ≥ мотичн≥ землероби з VII тис. до н. Ї. поширювалис¤ на зах≥д двома головними шл¤хами: морським уздовж узбережж¤ в «ах≥дне —ередземномор'¤ та через √рец≥ю ≥ ѕодунав'¤ сушею в ÷ентральну ™вропу та ѕравобережну ”крањну (мал. 31). .
јрхеолог≥чно простежено к≥лька хвиль м≥грант≥в з ћалоњ јз≥њ на зах≥д. ѕерша, що датуЇтьс¤ VII тис. до н. Ї., принесла в √рец≥ю та на острови ≥ узбережж¤ «ах≥дного —ередземномор'¤ (јпенн≥нський, ѕ≥ренейський п≥вострови, ѕрованс, јлжир, ћарокко) досконалу в≥дтискну техн≥ку обробив

ћал. 31.  арта поширенн¤ в≥дтворюючоњ економ≥ки в ™вроп≥ у VII-V тис. до н. Ї.
ки кременю, що зародилас¤ на Ѕлизькому —ход≥. јрхеологи п≥знають њњ по великих правильних крем'¤них пластинах, численних трапец≥Ївидних наконечниках стр≥л, пластинах з вињмками (так званих анкошах). ƒуже схожий наб≥р крем'¤них вироб≥в маЇ мурзаккобинська культура г≥рського  риму. Ќе виключено, що хвил¤ м≥грант≥в з јнатол≥њ у VII ст. до н. Ї. поширювалас¤ морем не лише на зах≥д, до √≥бралтару, а й на п≥вн≥ч до  риму (мал. 32).
 р≥м близькосх≥дноњ в≥дтискноњ техн≥ки, прибульц≥ з≥ сходу принесли у «ах≥дне —ередземномор'¤ домашн≥х овець та к≥з. —початку ц¤ людн≥сть зм≥шалас¤ з м≥сцевим рибальським населенн¤м ≥ трималас¤ морських узбереж. “ому в ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ, на п≥вдн≥ ‘ранц≥њ та п≥вноч≥ ≤тал≥њ вона д≥стала назву прибережноњ культури. ” VI-V тис. до н. Ї. нос≥њ останньоњ просувалис¤ на п≥вн≥ч, суттЇво впливаючи на ≥сторичний розвиток ÷ентральноњ та «ах≥дноњ ‘ранц≥њ (див. мал. 31) [227, с. 59, 60].
ƒруга хвил¤ неол≥тичних м≥грант≥в з≥ сходу в VI тчс. до н. Ї. прокотилас¤ узбережж¤м та островами —ередземного мор¤ на зах≥д. јрхеолог≥чно вона ф≥ксуЇтьс¤ поширенн¤м найдавн≥шоњ у рег≥он≥ керам≥ки "≥мпресо", що мала орнамент у вигл¤д≥ в≥дбитк≥в панцир≥в морських молюск≥в —агс≥≥ит. „астина досл≥дник≥в бачать пращур≥в ц≥Їњ людност≥ у балканських культурах блиськосх≥дного походженн¤ (ѕротосескло), ≥нша - безпосередньо серед ранньонеол≥тичних жител≥в п≥вдн¤ ћалоњ јз≥њ [80, т. 2, с. 290; 119, с. 324].

ћал. 32.  рем'¤н≥ вироби мезол≥тичних культур ”крањни, виконан≥ у в≥дти≥
≥ н≥й техн≥ц≥:
/ - ¤н≥славицьк≥й; 2 - гребеник≥вськ≥й; 3 - мурзаккобинськ≥й

√оловний пот≥к ранньонеол≥тичних переселенц≥в з ћалоњ јз≥њ був спр¤мований через ≈гейське море в —х≥дну √рец≥ю (‘ессал≥ю), а зв≥дси долиною р. —тримон на п≥вн≥ч у ѕодунав'¤. «в≥дси частина м≥грант≥в пр¤мувала долиною ƒунаю вверх у ÷ентральну та «ах≥дну ™вропу, ≥нша повертала на сх≥д ≥ через ЌижнЇ ѕодунав'¤ рухалас¤ на ѕравобережну ”крањну. ќсвоЇнн¤ землеробами нових земель неминуче приводило до зростанн¤ населенн¤ ≥ на цих теренах, що змушувало шукати нов≥ придатн≥ дл¤ мотичного землеробства рег≥они.
Ќайдавн≥ш≥ землеробськ≥ культури ™вропи постали в —х≥дн≥й √рец≥њ у VII тис. до н. Ї. (поселенн¤ јрг≥са, Ќ≥а Ќ≥комед≥¤, ѕротосескло). њх людн≥сть ще не знала керам≥ки, але ≥снувала переважно за рахунок мотичного землеробства ≥ тваринництва. ¬≥дтворююч≥ типи господарства з'¤вилис¤ на Ѕалканах уже в досить розвиненому, сформованому вигл¤д≥. —ам наб≥р культивованих рослин (пшениц¤ емер, однозерн¤нка, ¤чм≥нь, сочевиц¤, вика, горох) та домашньоњ худоби (в≥вц¤, коза) вказуЇ на њх близькосх≥дн≥ корен≥.
ѕро це св≥дчить також тенд≥тний, сх≥дносередземноморський антрополог≥чний тип найдавн≥ших аграр≥њв Ѕалкан. ћисливська автохтонна людн≥сть ™вропи здавна належала до ≥ншого, кроманьйонського типу ≥ в≥дзначалас¤ високим зростом, масивним скелетом, широким обличч¤м ≥ була пращуром сучасних п≥вн≥чних Ївропеоњд≥в. ƒо них належить б≥льш≥сть англ≥йц≥в, датчан, норвежц≥в, швед≥в, п≥вн≥чних н≥мц≥в, балт≥в, пол¤к≥в.
ѕор¤д з ¤скравими близькосх≥дними рисами культура найдавн≥ших землероб≥в Ѕалкан у процес≥ саморозвитку набула неповторност≥. «окрема, тут дуже рано розвинулас¤ власне домобуд≥вна традиц≥¤, ¤ка принципово в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д близькосх≥дноњ, що характеризувалас¤ круглими, а пот≥м пр¤мокутними наземними житлами ≥з сирцевоњ цегли.
ќднак уже в VII-VI тис. до н. Ї. у ‘ессал≥њ з'¤вилис¤ своЇр≥дн≥ пр¤мокутн≥ житла з двоскатним дахом, вкритим соломою. њхн≥ глинобитн≥ ст≥ни мали каркас ≥з дерев'¤них стовп≥в та плетеноњ лози. ÷ей тип жител був поширений найдавн≥шими землеробами з Ѕалкан по вс≥й ™вроп≥ ≥ став типовою рисою Ївропейського землеробського неол≥ту. „им дал≥ на п≥вн≥ч до л≥совоњ зони, тим б≥льше дерева ≥ менше глини використовували дл¤ буд≥вництва таких споруд. ќстанн≥ нер≥дко заглиблювали у землю дл¤ утепленн¤.
ќтже, украњнська глинобитна хата п≥д стр≥хою Ї спадкоЇмицею житлобуд≥вних традиц≥й найдавн≥ших землероб≥в ™вропи, ¤к≥ близько 8 тис. рок≥в тому проживали у —х≥дн≥й √рец≥њ.
ѕоступово просуваючись з √рец≥њ на п≥вн≥ч, нащадки анатол≥йських землероб≥в пристосовували своњ господарство та культуру до м≥сцевих природних умов. ’арактерне дл¤ —х≥дного —ередземномор'¤ ≥ √рец≥њ розведенн¤ овець та к≥з на п≥вноч≥ Ѕалканського п≥вострова поступилос¤ м≥сцем велик≥й рогат≥й худоб≥ та свинарству. ќднак у степовому Ќадчорномор'њ в≥вц≥ продовжують в≥д≥гравати пров≥дну роль у стад≥, структура ¤кого значною м≥рою визначалас¤ природно-ландшафтним середовищем. “ому спроби по¤с-

нити раннЇ поширенн¤ овець та к≥з у неол≥т≥ п≥вдн¤ ”крањни впливом з  авказу здаютьс¤ непереконливими.
” VI тис. до н. Ї. ранньоземлеробська людн≥сть дос¤гла п≥вноч≥ Ѕал-канського п≥вострова. “ут сформувалас¤ середньодунайська ранньонеол≥тич-на сп≥льнота, що складалас¤ з археолог≥чних культур —тарчево ёгослав≥њ,  ереш ”горщини,  р≥ш –умун≥њ,  араново Ѕолгар≥њ та Ѕуго-ƒн≥стровськоњ ”крањни. ѕрот¤гом цього тис¤чол≥тт¤ неол≥тичн≥ землероби освоњли всю  арпатську улоговину. Ћише на сход≥ њм вдалос¤ вийти за меж≥  арпатськоњ дуги до середн≥х теч≥й ѕруту, ƒн≥стра та ѕ≥вденного Ѕугу. ÷ей буго-дн≥стровський неол≥т вважаЇтьс¤ найдавн≥шим серед неол≥тичних культур ”крањни (див. мал. 31).
Ќа V тис. до н. Ї. припадаЇ принципово новий етап освоЇнн¤ балканськими аграр≥¤ми ™вропи.  олон≥зац≥¤ поширилас¤ ≥з —ереднього ѕодунав'¤ п≥вн≥чн≥ше на лесов≥ плато середньоњ смуги ™вропи. ÷≥ родюч≥ грунти прост¤г-лис¤ п≥вн≥чн≥ше јльп та  арпат довгою смугою в≥д ѕ≥вн≥чноњ ‘ранц≥њ до ”крањни. ќднак землеробське освоЇнн¤ порослих л≥сом обшир≥в стало можливим лише п≥сл¤ винайденн¤ п≥дс≥чно-вогневого землеробства.
…ого суть пол¤гала в тому, що восени д≥л¤нка л≥су розчищалас¤ в≥д дерев, ¤к≥ сохли прот¤гом зимових м≥с¤ц≥в. ” лютому сух≥ дерева спалювалис¤, удобрюючи землю попелом. Ќавесн≥ п≥дготовлене у такий спос≥б поле зас≥валос¤. ѕ≥сл¤ к≥лькох рок≥в експлуатац≥њ воно втрачало родюч≥сть. ƒоводилос¤ випалювати нову д≥л¤нку л≥су ≥ переносити ближче до нењ селище. ÷им по¤снюЇтьс¤ рухлив≥сть землероб≥в, ¤к≥ користувалис¤ такими методами веденн¤ с≥льського господарства.
Ќайдавн≥шими п≥дс≥чно-вогневими землеробами, ¤к≥ освоњли л≥сов≥ обши-ри середньоњ смуги ™вропи, була людн≥сть неол≥тичноњ культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки. ÷¤ сп≥льнота постала ще у VI тис. до н. Ї. на основ≥ культури  ереш «ах≥дноњ ”горщини. «  арпатськоњ улоговини людн≥сть культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки просунулас¤ ¬ерхн≥м ƒунаЇм на узвишш¤ ѕ≥вденноњ Ќ≥меччини, до басейну –ейну ≥ нав≥ть ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ ‘ранц≥њ. ƒещо п≥зн≥ше саме њњ нащадки принесли землеробство ≥ тваринництво на Ѕританськ≥ острови (див. мал. 31).
ѕлемена культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки з≥ своЇњ батьк≥вщини на —ередньому ƒунањ через ћоравську браму розсел¤лис¤ на п≥вн≥ч на земл≥ ѕ≥вденноњ ѕольщ≥. –ухаючись дал≥ на сх≥д, вони близько середини V тис. до н. Ї. дос¤гли ¬олин≥ та ¬ерхнього ѕодн≥стров'¤. ќтже, ц¤ культура в≥д≥грала пров≥дну роль у неол≥тизац≥њ середньоњ смуги ™вропи в≥д ‘ранц≥њ до ”крањни (мал. 33).
ќднак справжн¤ аграрна колон≥зац≥¤ л≥состеповоњ смуги ѕравобережноњ ”крањни пов'¤зана з в≥домою трип≥льською культурою, ¤ка датуЇтьс¤ V- IV тис. до н. Ї. ¬она виникла на початку V тис. до н. Ї. у румунському ѕрикарпатт≥ на основ≥ балканськоњ неол≥тичноњ культури Ѕо¤н. –умунська назва культури  укутен≥. ѕрот¤гом понад тис¤чу рок≥в ц¤ людн≥сть поступово ≥ невпинно просувалас¤ з ѕ≥вденного ѕрикарпатт¤ у п≥вн≥чно-сх≥дному напр¤мку, колон≥зуючи родюч≥ чорноземи л≥состеповоњ смуги ћолдови

ћал. 33. Ќеол≥тичн≥ культури ”крањни VI-IV тис. до н. Ї.:
/ - н≥манська; 2 - дн≥про-донецька; 3 - сурська; 4 - ¤мково-греб≥нцевоњ керам≥ки; 5 - л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки; 6 - буго-дн≥стровська; 7 - кукутен≥; 5 - трип≥льська
та ѕравобережноњ ”крањни. ¬ середин≥ IV тис. до н. Ї. трип≥льц≥ дос¤гли ƒн≥пра на теренах ѕ≥вденноњ  ињвщини. ќдне з цих поселень, розкопане ¬. ’войкою сто рок≥в тому б≥л¤ с. “рип≥лл¤, ≥ дало назву культур≥.
ќтже, в≥дтворююча економ≥ка на украњнських земл¤х поширилас¤ з Ѕал-канського рег≥ону. ѕопул¤рна у п≥сл¤воЇнн≥ роки верс≥¤ про неол≥тизац≥ю ”крањни з  авказу поки що не знаходить наукового п≥дтвердженн¤. «ате археолог≥чн≥ матер≥али неспростовно св≥дчать про чотири хвил≥ м≥грант≥в з ѕодунав'¤ на ѕравобережну ”крањну з VII по IV тис. до н. Ї.
Ќайдавн≥ш≥ впливи балканського св≥ту на украњнськ≥ земл≥ простежуютьс¤ в матер≥алах гребеник≥вськоњ п≥зньомезол≥тичноњ культури. ¬они датуютьс¤ к≥нцем VII-VI тис. до н. Ї. ≥ поширен≥ на ќдещин≥. √ребеник≥вськ≥й техн≥ц≥ обробки кременю властив≥ правильн≥, в≥дтискн≥ пластини, з перетин≥в ¤ких виготовл¤ли численн≥ трапец≥Ївидн≥ наконечники стр≥л (див. мал. 32). јналог≥чн≥ вироби знайдено у найдавн≥ших неол≥тичних шарах √рец≥њ (јрг≥са, —ескло, Ќ≥а Ќ≥комед≥¤). ÷е даЇ п≥дстави виводити корен≥ гребеник≥вськоњ сп≥льноти ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного Ќадчорномор'¤ з Ѕалкан.
ƒосконала в≥дтискна техн≥ка обробки кременю з'¤вилас¤ на Ѕлизькому —ход≥ у VIII тис. до н. Ї. ѕросунувшись на зах≥д у VII тис. до н. Ї., њњ нос≥њ розселилис¤ по островах та узбережжю —ередземного мор¤ до √≥бралтару. ” VI тис. до н. Ї. вона поширилас¤ на п≥вн≥ч в ™вропу ≥ у V тис. до н. Ї. дос¤гла берег≥в Ѕалт≥њ, ѕ≥вн≥чного мор¤, Ћа-ћаншу (див. мал. 31).

« другою, буго-дн≥стровською хвилею балканських прибульц≥в у л≥состепах ѕравобережноњ ”крањни з'¤вл¤ютьс¤ найдавн≥ша неол≥тична керам≥ка та в≥дтворююче господарство. ѕро балканськ≥ корен≥ цього ¤вища св≥дчать ¤к особливост≥ буго-дн≥стровськоњ керам≥ки (л≥н≥йний орнамент), так ≥ своЇр≥дний близькосх≥дно-балканський наб≥р культурних зернових рослин. ¬≥дбитки зерен на глин¤ному посуд≥ св≥дчать, що буго-дн≥стровц≥ вирощували традиц≥йн≥ дл¤ —х≥дного —ередноземномор'¤ зернов≥ культури - пшениц≥ емер, однозерн¤нку, ¤чм≥нь, горох. Ќа поселенн¤х переважають к≥стки диких тварин та риби. —еред домашн≥х тварин були в≥дом≥ свин≥, собаки. ѕ≥зн≥ше з'¤вилас¤ велика рогата худоба [12, т. 1, с. 118-126].
—л≥д зазначити, що буго-дн≥стровська культура VI-V тис. до н. Ї. Ї м≥сцевим, варварським про¤вом неол≥ту ѕодунав'¤. ¬она виникла внасл≥док впливу балканськоњ культури  р≥ш з територ≥њ ћолдови на м≥сцев≥ мисливськ≥ та рибальськ≥ племена —ереднього ƒн≥стра на Ѕугу. “ому основою економ≥ки цього населенн¤ були мисливство та рибальство, доповнен≥ запозиченими у критськоњ людност≥ ћолдови елементами землеробства ≥ тваринництва. —таЇ зрозум≥лим, чому сл≥ди культурних злак≥в, знайден≥ на буго-дн≥стровсь-ких пам'¤тках ѕодн≥стров'¤, в≥дсутн≥ дал≥ на сх≥д, у ѕобужж≥. √лин¤ний посуд буго-дн≥стровськоњ культури поЇднуЇ в соб≥ м≥сцев≥ риси (гостре дно ≥з запозиченими у дунайських землероб≥в (л≥н≥йний орнамент) (див. мал. 33).
” середин≥ V тис. до н. Ї. буго-дн≥стровська людн≥сть поширюЇтьс¤ на сх≥д до ƒн≥пра ≥ на п≥вн≥ч до ѕол≥сс¤. ¬насл≥док њњ вплив≥в на м≥сцевих мисливц≥в та рибалок у пол≥ському ѕодн≥пров'њ виникла дн≥про-донецька неол≥тична культура, а у «ах≥дному ѕол≥сс≥ - н≥манська.
“рет¤ хвил¤ м≥грант≥в з Ѕалкан та ѕодунав'¤ - людн≥сть культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки - на в≥дм≥ну в≥д попередн≥х прийшла на ¬олинь та ¬ерхнЇ ѕодн≥стров'¤ не з Ќижнього ƒунаю, а з п≥вденноњ ѕольщ≥ в обх≥д  арпат з п≥вноч≥. ÷≥ поселенн¤ ≥снували в ”крањн≥ у V тис. до н. Ї. ¬ основ≥ економ≥ки прибульц≥в було переложне землеробство, доповнюване придомним розведенн¤м великоњ рогатоњ худоби. Ќос≥њ традиц≥й культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки були нащадками найдавн≥ших балканських землероб≥в. ѕро це св≥дчить близькосх≥дний наб≥р зернових, характерний орнамент посуду, сх≥дносередземноморський "в≥рменоњдний" антрополог≥чний тип [227, с. 264].
јграрна економ≥ка остаточно утвердилас¤ на чорноземах ѕравобережноњ ”крањни лише у V-IV тис. до н. Ї. з приходом сюди з Ќижнього ѕодунав'¤ та басейну р. —ерет культури  укутен≥-“рип≥лл¤. ≈коном≥чною основою ц≥Їњ ¤скравоњ археолог≥чноњ культури ”крањни було вирощуванн¤ пшениц≥ та ¤чменю, а також розведенн¤ великоњ рогатоњ худоби, к≥з, овець, свиней. ќрне землеробство трип≥льц≥в мало перелогову форму. ¬ м≥ру виснаженн¤ земл≥ вони пересел¤лис¤ дал≥ на сх≥д ≥ поступово освоњли вс≥ придатн≥ дл¤ њхньоњ землеробськоњ системи чорноземи в≥д  арпат до ƒн≥пра.
ќкрем≥ м≥дн≥ прикраси, шила, нож≥ та сл≥ди металург≥њ на трип≥льських поселенн¤х св≥дчать, що б≥льш≥сть з них датуютьс¤ не неол≥том, а наступним енеол≥тичним (м≥дно-кам'¤ним) пер≥одом перв≥сноњ ≥стор≥њ. јрхеологи
90
п≥знають трип≥льськ≥ поселенн¤ насамперед за досконалим, багато орнаментованим глин¤ним посудом. ¬ишуканий л≥н≥йний та сп≥ральний орнамент червоного, коричневого та чорного кольор≥в вкриваЇ жовту поверхню столового посуду (мал. 34).
“рип≥льськ≥ пр¤мокутн≥ глинобитн≥ житла з дерев'¤ним каркасом ст≥н та глин¤ною дол≥вкою демонструють типовий приклад вищезгаданоњ балканськоњ домобуд≥вноњ традиц≥њ. „исленн≥ глин¤н≥ статуетки ж≥нок з поселень трип≥льц≥в, ¤к ≥ њхн≥й посуд, вказують на балканськ≥ корен≥ культури. ѕро це св≥дчить також њх сх≥дноземноморський антрополог≥чний тип.
“рип≥льське землеробське сусп≥льство дос¤гло високого р≥вн¤ розвитку ≥ сто¤ло на пороз≥ цив≥л≥зац≥њ. ќстанньою називають такий р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку сусп≥льства, коли виникають м≥ста ≥ писемн≥сть. ¬еличезн≥ поселенн¤ ћайданецьке, “аль¤нки, ƒоброводи та ≥нш≥, ¤к≥ нал≥чують до 3 тис. жител ≥ займають площу 200-400 га, по праву вважаютьс¤ протом≥стами. ∆итла на них розташован≥ концентричними колами, ¤к≥ з'Їднувалис¤ з центром численними рад≥альними вулиц¤ми. Ќаселенн¤ цих плем≥нних центр≥в перевищувало 10 тис. ос≥б.
—кладна знакова система орнамент≥в та глин¤н≥ кон≥чн≥ ф≥шки ≥ кульки дл¤ л≥чби св≥дчать, що трип≥льц≥ сто¤ли на пороз≥ винайденн¤ письма. ќтже, протом≥ста та протописемн≥сть дають п≥дстави вважати “рип≥лл¤ протоцив≥л≥зац≥Їю, що зароджувалас¤ паралельно з найдавн≥шими м≥стами-державами Ѕлизького —ходу. ќднак переступити пор≥г цив≥л≥зац≥њ трип≥льц¤м так ≥ не вдалос¤ через певн≥ вади економ≥ки та природн≥ негаразди, що сп≥ткали сусп≥льство наприк≥нц≥ IV тис. до н. Ї.
≈кстенсивна перелогова система орного землеробства зумовила спочатку заселенн¤, а згодом виснаженн¤ трип≥льц¤ми ус≥х придатних дл¤ господарськоњ системи чорнозем≥в ѕравобережноњ ”крањни. ƒедал≥ в≥дчутн≥ша посушлив≥сть кл≥мату довершила колапс трип≥льськоњ землеробськоњ економ≥ки. ¬ичерпанн¤ можливостей екстенсивного землеробства, знищенн¤ л≥с≥в на значних обширах, ¤к≥ перетворилис¤ на потенц≥йн≥ пасовиська, поширенн¤ степ≥в у зв'¤зку з аридизац≥Їю кл≥мату наприк≥нц≥ IV тис. до н. Ї. стимулювали п≥двищенн¤ рол≥ в≥дг≥нного скотарства у трип≥льському господарств≥. ÷е створило умови дл¤ заселенн¤ нащадками трип≥льц≥в ѕол≥сс¤, заплави ƒн≥пра, надчорноморських степ≥в. ÷≥ под≥њ, що сталис¤ близько 5 тис. рок≥в тому, знаменували к≥нець ≥снуванн¤ трип≥льськоњ культури. «наченн¤ останньоњ дл¤ стародавньоњ ≥стор≥њ ”крањни пол¤гаЇ в тому, що саме з нею пов'¤зана остаточна перемога в≥дтворюючоњ економ≥ки на украњнських земл¤х в IV тис. до н. Ї.
ќтже, в VI-IV тис. до н. Ї. в л≥состепах ѕравобережноњ ”крањни розвивалис¤ ранньоземлеробськ≥ культури (буго-дн≥стровська, л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, трип≥льська), т≥сно пов'¤зан≥ з≥ св≥том найдавн≥ших у ™вроп≥ балканських землероб≥в. Ќа п≥вн≥ч в≥д них у ѕол≥сс≥ та в ѕодн≥пров'њ жили м≥сцев≥ мисливц≥ та рибалки. ѕ≥д сильним впливом з ѕравобережж¤ тут виникло к≥лька мисливсько-рибальських неол≥тичних культур: н≥манська зах≥дного ѕол≥сс¤, дн≥про-донецька  ињвщини та дн≥провського Ћ≥вобережж¤,
94

ћал. 34. “рип≥льська культура V-IV тис. до н. Ї.:
статуетка ж≥нки; 2 - зображену бика та ж≥нки; 3 - крем'¤ний наконечник глин¤на модель житла; 5 - мотика з рогу олен¤; 6-16 - глин¤ний посуд њ.

сурсько-дн≥провська Ќадпорожж¤ та ѕриазов'¤. ÷≥ мисливсько-рибальськ≥ автохтонн≥ сп≥льноти мали гостродонний глин¤ний посуд, прикрашений в≥дступаючими наколами греб≥нц¤ чи палички. ѕравобережн≥ землероби ≥ тваринники л≥пили з глини р≥зноман≥тний досконалий плоскодонний посуд з л≥н≥йним орнаментом (див. мал. 33). ¬заЇмод≥¤ цих р≥зних св≥т≥в Ївропейського неол≥ту ¤вл¤Ї собою велику наукову проблему.
як зазначалос¤ вище, ранньоземлеробська колон≥зац≥¤ ™вропи з Ѕлизького —ходу в VII-IV тис. до н. Ї. в≥дбувалас¤ за принципом "наб≥гаючоњ демограф≥чноњ хвил≥" [234, с. 150]. ѕерех≥д до в≥дтворюючоњ економ≥ки пол≥пшував харчуванн¤ населенн¤ й зумовлював демограф≥чний вибух. Ћюди розсел¤лис¤ у пошуках придатних дл¤ землеробства грунт≥в на територ≥њ, де в≥дтворююче господарство було ще нев≥доме. ќск≥льки щ≥льн≥сть мисливського населенн¤ була в дес¤тки раз≥в менша, а культурний розвиток значно нижчий пор≥вн¤но з неол≥тичними прибульц¤ми, останн≥, ¤к правило, поглинали, асим≥лювали автохтонних мисливц≥в.
ћезол≥тичн≥ л≥сов≥ рибалки та мисливц≥, з одного боку, ≥ ранньонеол≥-тичн≥ мотичн≥ землероби - з ≥ншого, ¤к правило, експлуатували р≥зн≥ еколог≥чн≥ н≥ш≥ перв≥сноњ ™вропи. ѕерш≥ концентрувалис¤ у багатих дичиною л≥сах ¬еликих ™вропейських низин, Ѕалт≥њ, ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ ™вропи, у болотистих заплавах великих р≥чок. –анн≥х землероб≥в принаджували насамперед родюч≥ грунти р≥чкових долин Ѕалканського п≥вострова, √ѓоду-нав'¤ та лесових плато середньоњ смуги ™вропи.
Ќечисленне й в≥дстале мисливсько-рибальське населенн¤, можливо, й знищувалос¤ прибульц¤ми з п≥вдн¤. ¬насл≥док цього на земл¤х ™вропи в≥дбувалас¤ повна зм≥на не лише господарства, культури, а й антрополог≥чного типу населенн¤. якщо автохтонна мисливська людн≥сть була нос≥Їм масивного, кроманьйонського антрополог≥чного типу, то найдавн≥ш≥ землероби Ѕалкан та ѕодунав'¤ були грацильними середземноморц¤ми.
“акий у загальних рисах механ≥зм освоЇнн¤ неол≥тичним населенн¤м територ≥й з родючими грунтами: Ѕалкан, ѕодунав'¤, ÷ентральноњ ™вропи. яскрав≥ приклади такоњ взаЇмод≥њ з аборигенами дають культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки лесових узвиш ™вропи та трип≥льська ѕравобережноњ ”крањни.
ѕ≥дс≥чно-вогневий спос≥б веденн¤ землеробського господарства дав змогу племенам л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки прот¤гом V тис. до н. Ї. освоњти ус≥ родюч≥ лесов≥ грунти —ередньоњ ™вропи. Ќа п≥вноч≥ вони дос¤гли заселених л≥совими мисливц¤ми та рибалками непридатних дл¤ мотичних землероб≥в середньоЇвропейських низин (Ќ≥мецькоњ, ѕольськоњ, ѕол≥ськоњ). ” —х≥дн≥й ™вроп≥ трип≥льц≥, просуваючись з Ќижнього ѕодунав'¤ у п≥вн≥чно-сх≥дному напр¤мку, колон≥зували родюч≥ чорноземи ѕравобережноњ ”крањни ≥ в середин≥ IV тис. до н. Ї. вийшли до бол≥т ѕол≥сс¤ та плавн≥в ƒн≥пра (див. мал. 33). “ак були вичерпан≥ резерви екстенсивного розвитку мотичного землеробства в ™вроп≥. ѕодальше поширенн¤ в≥дтворюючого господарства у степов≥й та л≥сов≥й зонах вимагало зб≥льшенн¤ рол≥ скотарства.
 ордон м≥ж прибулою з п≥вдн¤ неол≥тичною людн≥стю на аборигенами ™вропи (л≥совими мисливц¤ми) на певний час стаб≥л≥зувавс¤ по меж≥ двох природно-ландшафтних зон: лесових плато середньоњ смуги ™вропи та середньоЇвропейських низин з њх порослими сосново-березовими л≥сами, заболоченими та п≥щанистими грунтами. ќстанн≥ були непридатн≥ дл¤ мотичного землеробства ≥ не приваблювали неол≥тичних колон≥ст≥в. ¬крит≥ л≥сом та р≥чками Ќ≥мецька, ѕольська, ѕол≥ська низини та —ереднЇ ѕодн≥пров'¤ були багат≥ на дичину та рибу. “ут законсервувалос¤ на певний час архањчне мисливсько-рибальське сусп≥льство.
ќднак наростаюча криза мисливського господарства через зменшенн¤ чисельност≥ промислових тварин штовхала мисливц≥в до запозиченн¤ в≥д своњх розвинут≥ших п≥вденних неол≥тичних сус≥д≥в р≥зноман≥тних нововведень. Ќасамперед це технолог≥¤ виготовленн¤ глин¤ного посуду. якщо землеробам посуд потр≥бен дл¤ збер≥ганн¤ зерна та приготуванн¤ каш≥, то мисливц¤м - дл¤ вар≥нн¤ м'¤са та риби, адже через активний мисливський промисел дедал≥ складн≥ше було здобувати њжу в л≥с≥ чи р≥чц≥. «годом л≥сов≥ сусп≥льства ™вропи запозичили у неол≥тичних племен перш≥ навички в≥дтворюючоњ економ≥ки, металург≥њ та ≥н.
јрхеолог≥чн≥ дан≥ св≥дчать, що аборигени Ќ≥мецькоњ, ѕольськоњ, ѕол≥ськоњ низин та —ереднього ѕодн≥пров'¤ прот¤гом V-IV тис. до н. Ї. розвивалис¤ п≥д сильним впливом неол≥тичноњ людност≥ ÷ентральноњ ™вропи, ¤ка була нащадком культурних традиц≥й найдавн≥ших землероб≥в ≥ тваринник≥в ћалоњ јз≥њ. ќстанн≥м часом встановлено, що згадан≥ вище автохтонн≥ мисливськ≥ сусп≥льства середньоЇвропейських низин та ѕодн≥пров'¤ були поЇднан≥ не лише Їдиним типом л≥сового мисливсько-рибальського господарства, а й антрополог≥чно та етнокультурно. «а археолог≥чними матер≥алами, така спор≥днен≥сть склалас¤ у VI-V тис. до н. Ї. в результат≥ м≥грац≥њ п≥зньомезол≥тично≥' людност≥ «ах≥дноњ Ѕалт≥њ у п≥вденно-сх≥дному напр¤мку на —ередн≥й ƒн≥про та Ћ≥вобережну ”крањну (мал. 35).
” VII тис. до н. Ї. у «ах≥дн≥й Ѕалт≥њ (ётланд≥¤, п≥вн≥ч Ќ≥меччини) проживали мисливсько-рибальськ≥ племена так званоњ культури ћаглемезе. ¬насл≥док трансгрес≥њ Ѕалт≥њ значн≥ територ≥њ узбережж¤ були затоплен≥ морем ≥ маглемезьке населенн¤ 6000 рок≥в до н. Ї. почало м≥грувати у п≥вденно-сх≥дному напр¤мку. Ѕлизько 5000 рок≥в до н. Ї. завершилос¤ формуванн¤ постмаглемезькоњ п≥зньомезол≥тично≥' сп≥льноти, що зайн¤ла обшири понад 2 тис. км - в≥д ƒан≥њ до —≥верського ƒ≥нц¤. ƒо нењ входили археолог≥чн≥ культури ЋейЇн-¬артен та ќлдеслое (ƒан≥¤, ѕ≥вн≥чна Ќ≥меччина), ’ойниц¤ (ѕольща), ян≥славиц¤ (басейни ¬≥сли, Ќ≥ману, ѕрип'¤т≥), а також донецька (басейн —≥верського ƒ≥нц¤).  рем'¤ний ≥нвентар цих культур св≥дчить про њхню спор≥днен≥сть та генезу на основ≥ мезол≥ту «ах≥дноњ Ѕалт≥њ. „исленн≥ знах≥дки характерних вироб≥в з кременю у Ќадпо-рожж≥ ≥ нав≥ть  риму св≥дчать, що м≥гранти з Ѕалт≥њ дос¤гли узбережж¤ „орного мор¤ [68, с. 40, 41]. Ќа постмаглемезьк≥й основ≥ в V тис. до н. Ї. сформувалас¤ група неол≥тичних культур: ≈ртебеле ѕ≥вденно-«ах≥дноњ та ÷едмар ѕ≥вденноњ Ѕалт≥њ, ƒубичай басейну Ќ≥ману, —трум≥ль басейну —ереднього ƒн≥пра, н≥манська басейну Ќ≥ману, «ах≥дного Ѕугу та ѕрип'¤т≥, дн≥про-донецька —ереднього ѕодн≥пров'¤ та басейну ƒ≥нц¤ (див. мал. 35).
94
ћал. 35. ѕ≥зньомсзол≥тичне та неол≥тичне п≥дірунт¤ ≥ндоЇвропейц≥в VI-V тис.
до н. Ї.
ѕ≥зньомезол≥тичн≥ постмаглемезьк≥ культури: ≤ - ЋейЇн-¬артен; 2 - ќлдеслое; 3 - ’ойницька; 4 - ян≥славиц¤; 5 - сто¤нки з ¤н≥славицькими в≥стр¤ми; 6 - донецька культура.
Ќеол≥тичн≥ культури: 7 - греб≥нцева керам≥ка; 8 - л≥йчастий посуд; 9 - балканський неол≥т-; / - близькосх≥дна цив≥л≥зац≥¤; // - пракартвели; /// - праугро-ф≥ни.
Ќа¤вн≥сть культурно-генетичноњ сп≥льноти на теренах в≥д –ейну до ƒ≥нц¤ в VI-V тис. до н. Ї. п≥дтверджують дан≥ не лише археолог≥њ. ¬≥дома велика к≥льк≥сть неспростовних антрополог≥чних факт≥в, ¤к≥ св≥дчать про ≥нтенсивне проникненн¤ в мезол≥т≥ з п≥вноч≥ у —ереднЇ та ЌижнЇ ѕодн≥пров'¤ жител≥в ѕ≥вн≥чноњ ™вропи. ѕор≥вн¤нн¤ матер≥ал≥в з дн≥про-донецьких неол≥тичних могильник≥в ѕодн≥пров'¤ V-IV тис. до н. Ї. ≥з синхронними похованн¤ми ётланд≥њ св≥дчить ¤к про певну культурну, так ≥ генетичну спор≥днен≥сть населенн¤, що њх залишило. ѕод≥бними ви¤вилис¤ не лише поховальний обр¤д, а й антропологичний тип похованих. ÷е були висок≥, дуже масивн≥, широколиц≥ п≥вн≥чн≥ Ївропеоњди, похован≥ у випростан≥й поз≥ на спин≥ [143, с. 15]. Ќаприк≥нц≥ V тис. до н. Ї. це населенн¤ просунулос¤ л≥состеповою смугою далеко на сх≥д з Ћ≥вобережноњ ”крањни у —ереднЇ ѕоволж¤ (—'Їз-же), а, можливо, ще дал≥ на сх≥д (могильник “умек- ичеджик у ѕриаралл≥).
ƒо цього п≥вн≥чного антрополог≥чного типу, ¤к в≥домо, належать найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ сп≥льноти IV-III тис. до н. Ї.: середньостог≥вська та ¤мна культури л≥состеповоњ ”крањни та культури л≥йчастого посуду, кул¤стих амфор, шнуровоњ керам≥ки ÷ентральноњ ™вропи. ÷е зрозум≥ло, адже останн≥ постали на генетичн≥й основ≥ згаданоњ вище п≥зньомезол≥тичноњ
95
та неол≥тичноњ сп≥льнот. ќстанн¤ певною м≥рою була п≥дірунт¤м ≥ндоЇвропейськоњ с≥м'њ народ≥в.
ќтже, у VI-V тис. до н. Ї. в ™вроп≥ сталос¤ екстраординарна под≥¤. ѕ≥вн≥чноЇвропейська мисливська людн≥сть, що з к≥нц¤ льодовиковоњ епохи проживала на низинних л≥сових просторах ѕ≥вденноњ Ѕалт≥њ та ѕол≥сс¤, просунулас¤ Ћ≥вобережж¤м ƒн≥пра у басейн —≥верського ƒ≥нц¤. ”творилас¤ величезна етнокультурна сп≥льнота, що прост¤глас¤ в≥д ётланд≥њ до ƒ≥нц¤ на 2 тис. км ≥ складалас¤ ≥з спор≥днених культур мисливц≥в та рибалок.
¬она розвивалас¤ п≥д сильним впливом своњх прогресивних п≥вденних сус≥д≥в - балкано-дунайських землеробських культур. ¬насл≥док цього впливу та поширенн¤ степ≥в через аридизац≥ю кл≥мату вищезгадан≥ мисливсько-рибальськ≥ сусп≥льства п≥вн≥чних Ївропеоњд≥в почали переходити до скотарства ≥ трансформуватис¤ у найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ культури IV тис. до н. Ї. (середньостог≥вська, л≥йчастого посуду).,
ѕроблема походженн¤ та розселенн¤ ≥ндоЇвропейц≥в т≥сно пов'¤зана з питанн¤м вид≥ленн¤ скотарства в окрему галузь в≥дтворюючоњ економ≥ки. ѕередумови цього почали складатис¤ ще в сусп≥льствах мотичних землероб≥в ÷ентральноњ ™вропи у V тис. до н. Ї.
¬инищенн¤ л≥су вело до зб≥льшенн¤ рол≥ потенц≥йних пасовиськ. ¬ умовах поступового скороченн¤ земель, придатних дл¤ вирощуванн¤ культурних рослин, це спри¤ло зростанню рол≥ скотарства у неол≥тичн≥й економ≥ц≥. “акий процес добре простежуЇтьс¤ на п≥зн≥х етапах розвитку культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки та “рип≥лл¤.
ћотичн≥ землероби пасли худобу неподал≥к в≥д селищ. Ќа час визр≥ванн¤ врожаю њњ в≥дган¤ли подал≥ в≥д пос≥в≥в. “ак зароджувалас¤ найдавн≥ша в≥дгонна форма скотарства. њй властиве випасанн¤ худоби вл≥тку на пасовиськах, в≥ддалених в≥д пост≥йних поселень. —аме цей найдавн≥ший р≥зновид скотарства дав змогу сусп≥льствам з в≥дтворюючою економ≥кою просунутис¤ ще дал≥ в л≥си п≥вн≥чноњ зони ™вропи. ¬ IV тис. до н. Ї. людн≥сть культури л≥йчастого посуду, що постала ¤к результат впливу на м≥сцев≥ мисливсько-рибальськ≥ сусп≥льства культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, колон≥зувала Ќ≥мецьку та ѕольську низини до Ѕалт≥йського узбережж¤ (див. мал. 35). —талос¤ це завд¤ки освоЇнню в≥дгонноњ форми скотарства. ¬оно створило умови дл¤ поширенн¤ й розкв≥ту в≥дтворюючоњ економ≥ки у безмежних степах ™враз≥њ у IV-II тис. до н. Ї. ќднак це в≥дбулос¤ в наступну п≥сл¤ неол≥ту - енеол≥тичну добу у вин¤тково спри¤тливих дл¤ .тваринництва умовах аридизац≥њ кл≥мату, що призвело, з одного боку, до колапсу Ѕалканськоњ землеробськоњ протоцив≥л≥зац≥њ, а з ≥ншого - до небувалого поширенн¤ степ≥в. ÷е стимулювало виокремленн¤ скотарства в окрему галузь економ≥ки ≥ швидке розселенн¤ перших скотарських народ≥в з ≥ндоЇвропейським мовно-культурним комплексом безкрањми Ївраз≥йськими степами в≥д ƒунаю до ћонгол≥њ ≥ дал≥ до ≤нд≥њ та ≤рану. ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя '¶≤Ќƒќ™¬–ќѕ≈…÷≤
•^≤ учасний р≥вень розвитку людства значною м≥рою зумовлений ≥ дос¤гненн¤ми Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. њњ фундаторами й творц¤ми \^” були насамперед народи ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ с≥м'њ.  ультурна, економ≥чна, мовна та демограф≥чна експанс≥њ ≥ндоЇвропейц≥в багато в чому визначали св≥товий ≥сторичний процес прот¤гом останн≥х 5 тис. рок≥в. –озкв≥т Ївропейськоњ цивл≥зац≥њ припав на другу половину нашого тис¤чол≥тт¤, чим певною м≥рою по¤снюЇтьс¤ ≥ндоЇвропењзац≥¤ ѕ≥вн≥чноњ та ѕ≥вденноњ јмерики, јвстрал≥њ, —иб≥ру. ќтже, год≥ й говорити про наукову значущ≥сть вивченн¤ проблеми походженн¤ ≥ндоЇвропейц≥в та пошук≥в њх прабатьк≥вщини.
“аЇмниц¤ походженн¤ народ≥в ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ с≥м'њ ось уже два стол≥тт¤ хвилюЇ вчених р≥зних крањн. √оловна складн≥сть тут пол¤гаЇ насамперед у комплексност≥ та м≥ждисципл≥нарност≥ проблеми, тобто необх≥дне залученн¤ р≥зних наук - л≥нгв≥стики, археолог≥њ, перв≥сноњ ≥стор≥њ, етнолог≥њ, палеогеограф≥њ, зоолог≥њ, ботан≥ки, антрополог≥њ та ≥н. ≤снуЇ велика к≥льк≥сть л≥тератури, написаноњ багатьма мовами народ≥в св≥ту щодо питань, зв≥дки спор≥днен≥ народи 5-4 тис. рок≥в тому заселили г≥гантськ≥ обшири м≥ж јтлантикою на заход≥, ≤нд≥Їю на сход≥, —кандинав≥Їю на п≥вноч≥ та ≤нд≥йським океаном на п≥вдн≥.
Ќе маючи ≥люз≥й щодо остаточного вир≥шенн¤ проблеми, спробуЇмо дати критичний анал≥з сучасних наукових погл¤д≥в на походженн¤ ≥ндоЇвропейц≥в з позиц≥й археолог≥њ, з'¤сувати роль стародавнього населенн¤ ”крањни в ≥ндоЇвропењзац≥њ ™враз≥њ.
ƒв≥ст≥ рок≥в тому член верховного суду ≥нд≥њ у  алькутт≥ сер ¬≥ль¤м ƒжонс, читаючи книгу рел≥г≥йних г≥мн≥в ар≥йських завойовник≥в ≤нд≥њ –≥г-вейду, д≥йшов висновку про спор≥днен≥сть генетичних попередник≥в сучасних ≥ндоЇвропейських мов - санскриту, давньоперськоњ, латини, давньогрецькоњ, кельтськоњ, готськоњ. ÷ю справу продовжили л≥нгв≥сти. √либоко досл≥джувалис¤ ¤к сучасн≥, так ≥ мертв≥ ≥ндоЇвропейськ≥ мови (мал. 36). ƒо найдавн≥ших пам'¤ток ≥ндоЇвропейськоњ писемност≥ належать св¤щенн≥ г≥мни –≥гведи. 97

√≈–ћјЌ—№ ј ЅјЋ“≤…—№ ј
5. –ќћјЌ—№ ј латина
6. ≤Ќƒ≤…—№ ј
7. ≤–јЌ—№ ј
≥тал≥йська
а √–≈÷№ ј
5. ‘–≤√≤…—№ ј \ё. ≤ЋЋ≤–≤…—№ ј
11. ¬≤–ћ≈Ќ—№ ј
“≤. “ќ’ј√—№** ;
<¶ 13. јЌј“ќѕ^'
Ќ.
,10
¶„г
≤Ќƒќ™¬–ќѕ≈…—№ ј ≤ прамова '
ч., ћал. 36. √енетичне дерево ≥ндоЇвропейських мов

веди середини II тис. до н. Ї., записан≥ п≥зн≥ше санскритом, г≥мни јвести рубежу II-≤ тис. до н. Ї., протогрецька мова стародавн≥х ћ≥кен XVI ст. до н. Ї., клинописи хет≥в јнатол≥њ початку II тис. до н. Ї., тохарськ≥ св¤щенн≥ тексти зах≥дного  итаю, готський переклад Ѕ≥бл≥њ середини ≤ тис. н. Ї.
–езультатом стол≥тн≥х зусиль л≥нгв≥ст≥в була класиф≥кац≥¤ ≥ндоЇвропейських мов наприк≥нц≥ XIX ст. ≤ндоЇвропейська с≥м'¤ мов складаЇтьс¤ з 13 груп, куди вход¤ть ¤к сучасн≥, так ≥ мертв≥ мови (мал. 36, 37):
1. √ерманська: норвезька, шведська, н≥мецька, датська, англ≥йська, ≥с
ландська, а також готська.
2. Ѕалт≥йська: литовська, латиська, а також прусська.
3. —лов'¤нська: польська, чеська, словацька, рос≥йська, украњнська,
б≥лоруська, сербо-хорватська, болгарська, македонська.
4.  ельтська: ≥рландська, бретонська, гелльська, валл≥йська, а також
галльська.
5. –оманська: португальська, ≥спанська, французька, ≥тал≥йська, про
вансальська, румунська, а також латина, умбр≥йська, оскська.
6. ≤нд≥йська: х≥нд≥, уруду, мертва мова санскрит.
7. ≤ранська: перська, афганська, таджицька, осетинська, мертв≥ мови -
давньоперська јвести, ск≥фська, сарматська, сакська.
8. √рецька: новогрецька, а також класична грецька та м≥кенська.
9. ‘р≥г≥йська: мертв≥ мови фрак≥йська, гетська, дак≥йська та фр≥г≥йська,
батьк≥вщиною ¤ких було ЌижнЇ ѕодунав'¤ (на карт≥ не позначено).

10. ≤лл≥р≥йська: албанська, мертва мова ≥лл≥р≥йська. ..,¶¶ ' ¶
11. ¬≥рменська. ' ч ;'|
12. “охарська. ≥
13. јнатол≥йська: мертв≥ мови хетська, палайська, лув≥йська, л≥д≥йська.
¬исокий ступ≥нь спор≥дненост≥ ≥ндоЇвропейських мов1 учен≥ по¤снюють
Їдиним генетичним кор≥нн¤м - ≥ндоЇвропейською прамовою. Ѕлизько 6 тис. рок≥в тому в ¤комусь обмеженому рег≥он≥ ™враз≥њ проживав народ, в≥д мови ¤кого поход¤ть ус≥ ≥ндоЇвропейськ≥ мови. ѕеред наукою постало завданн¤ в≥дшукати цю прабатьк≥вщину вс≥х ≥ндоЇвропейських народ≥в та просл≥дкувати шл¤хи њх розселенн¤.
≤ндоЇвропейською прабатьк≥вщиною л≥нгв≥сти вважають рег≥он, ¤кий займали нос≥њ ≥ндоЇвропейськоњ прамови до њњ розпаду в IV тис. до н. Ї. ¬≥н повинен в≥дпов≥дати природно-географ≥чним, соц≥ально-економ≥чним та культурно-≥сторичним характеристикам, в≥дтвореним з допомогою л≥нгв≥стичного анал≥зу найдавн≥ших сп≥льних елемент≥в р≥зних ≥ндоЇвропейських мов.
ћетодом так званоњ л≥нгв≥стичноњ палеонтолог≥њ ученим вдалос¤ реконструювати етапи формуванн¤ ≥ндоЇвропейськоњ прамови. —пираючись на розробки ‘. —осюра та ј. ћейЇ, ћ. ƒ. јндрЇЇв [7] висловив припущенн¤ про три посл≥довн≥ стад≥њ њњ формуванн¤: бореальну, ранньо≥ндоЇвропейську та п≥зньо≥ндоЇвропейську.
Ѕореальна прамова була генетичною основою ¤к ≥ндоЇвропейськоњ, так ≥ алтайськоњ та уральськоњ мовних с≥мей. њњ базовий словник св≥дчить, що нос≥њ бореальноњ прамови проживали у пом≥рн≥й зон≥ серед хвойних л≥с≥в,
р≥чок та бол≥т; були знайом≥ ¤к з г≥рською м≥сцев≥стю, так ≥ з р≥внинами, вкритими степовою рослинн≥стю; вели рухливе мисливське господарство, полюючи на тварин методами колективного загону та ≥ндив≥дуального вистежуванн¤; знали рибальство та збиральництво њст≥вних рослин.
Ѕореальну прабатьк≥вщину ћ. ƒ. јндреЇв розм≥щуЇ у широк≥й зон≥ ™враз≥њ, що т¤гнетьс¤ вздовж 50-њ паралел≥ в≥д –ейну на заход≥ до јлтаю на сход≥. ѕ≥зн≥ше на бореальному субстрат≥ м≥ж –ейном та ƒн≥пром сформувалис¤ ≥ндоЇвропейц≥, м≥ж ƒн≥пром та ”ралом - народи уральськоњ с≥м'њ мов (угро-ф≥ни), м≥ж ”ралом та јлтаЇм - алтайська мовна с≥м'¤ (тюрки, монголи). ¬ажко погодитис¤ з датуванн¤м ћ. ƒ. јндрЇЇвим бореальноњ сп≥льноти п≥зн≥м палеол≥том, оск≥льки ¤к природно-кл≥матичн≥, так ≥ культурно-господарськ≥ реал≥њ в≥дпов≥дають мезол≥ту (VIII-VI тис. до н. Ї.).
–анньо≥ндоЇвропейська мова св≥дчить, що њњ нос≥њ проживали у пом≥рн≥й зон≥ з р≥зкоконтинентальним кл≥матом - холодними зимами ≥ теплим л≥том. ∆или ¤к у г≥рськ≥й, так ≥ в р≥внинн≥й м≥сцевост≥, серед р≥к, бол≥т та хвойних л≥с≥в. ѕолюванн¤ ≥з собакою, рибальство, збиральництво в≥д≥гравали важливу роль у забезпеченн≥ продуктами харчуванн¤. „≥тко простежуютьс¤ ранн≥ форми землеробства та скотарства. —еред домашн≥х тварин ф≥гурували корова, бик, в≥вц¤, коза, свин¤. —початку њх утримували у загород≥, пот≥м з'¤вилос¤ в≥дгонне скотарство. «ароджуЇтьс¤ мотично-п≥дс≥чне землеробство. ¬ирощували зернов≥. Ќос≥њ ранньо≥ндоЇвропейськоњ прамови жили в≥дносно ос≥ло, знали човен, волокушу ≥ нав≥ть глин¤ний посуд. ÷е даЇ п≥дстави датувати цю епоху неол≥том (VI-V тис. до н. Ї.), на в≥дм≥ну в≥д ћ. ƒ. јндрЇ-Їва, що в≥дносив њњ до б≥льш раннього, мезол≥тичного часу.
ѕ≥зньо≥ндоЇвропейську прамову на етап≥, що передував њњ розпаду в IV тис. до н. Ї. на окрем≥ мовн≥ групи, реконструювали “. ¬. √амкрел≥дзе та ¬. ¬. ≤ванов [32] на основ≥ анал≥зу сп≥льноњ ≥ндоЇвропейськоњ пралексики.
≈коном≥ка пра≥ндоЇвропейц≥в на час розпаду сп≥льноти мала виразний скотарсько-землеробський характер з переважанн¤м скотарства м'¤со-мо-лочного напр¤му. —еред домашн≥х тварин ф≥гурували к≥нь, бик, корова, в≥вц¤, коза, свин¤, собака.  ульт кон¤ та бика пос≥дав важливе м≥сце в ≥деолог≥њ. ѕра≥ндоЇвропейц≥ волод≥л≥ досконалими методами обробки продукт≥в тваринництва: шк≥ри, вовни, молока.
ƒосить високого р≥вн¤ дос¤гло землеробство. ¬≥дбувс¤ перех≥д в≥д мотичного до ранньоњ форми орного землеробства, що характеризувало застосуванн¤ рала чи сохи. ќстанню т¤гла пара вол≥в. ¬ирощували ¤чм≥нь, пшеницю, льон. ”рожай збирали серпами, молотили. «ерно мололи зер-нотерками та жорнами. ѕекли хл≥б. «нали сад≥вництво (¤блун¤, вишн¤, виноград) та бдж≥льництво. ѕра≥ндоЇвропейц≥ виготовл¤ли р≥зноман≥тний глин¤ний посуд. Ѕули знайом≥ з прим≥тивною металург≥Їю м≥д≥, ср≥бла, золота. ќсобливу роль в≥д≥гравав кол≥сний транспорт. ” в≥зки запр¤гали коней та бик≥в. њм було в≥доме вершництво.
«начна роль скотарства зумовила специф≥ку сусп≥льного устрою. ¬≥н характеризувавс¤ патр≥архальн≥стю, дом≥нуванн¤м чолов≥ка у с≥м'њ, м≥л≥тар-н≥стю. ” сусп≥льств≥ вир≥зн¤лис¤ три прошарки: жерц≥, в≥йськова аристократ≥¤ та р¤дов≥ общинники - пастухи, землероби, воњни. ћ≥л≥тарний дух в≥дбивс¤ у буд≥вництв≥ перших укр≥плених поселень - фортець. —воЇр≥дн≥сть духовного св≥ту пол¤гала у сакрал≥зац≥њ в≥йни, верховного бога-воњна та пастуха. ѕоклон¤лис¤ зброњ, коню, бойов≥й кол≥сниц≥, сонцю-колесу (свастика), вогню.
¬ажливий елемент ≥ндоЇвропейськоњ м≥фолог≥њ - св≥тове дерево. ÷е св≥дчить, що њх прабатьк≥вщина була л≥систим краЇм. “очн≥ше локал≥зувати њњ допомагають назви рослин ≥ тварин, в≥дтворен≥ л≥нгв≥стами у п≥зньо≥ндо-Ївропейськ≥й мов≥. –ослини: дуб, береза, бук, граб, ¤сен, осика, верба, тис, сосна, гор≥х, верес, тро¤нда, мох. “варини: вовк, ведм≥дь, рись, лисиц¤, шакал, дикий кабан, олень-лось, дикий бик, заЇць, зм≥¤, бобер, миша, риба, птиц¤, орел, журавель, ворона, тетерев, д¤тел, гуска-леб≥дь, барс-леопард, лев, мавпа, слон. ќстанн≥ чотири екзотичн≥ тварини не типов≥ дл¤ Ївропейською фауни, хоча леви та барси проживали на Ѕалканах ще
2 тис. рок≥в тому. —лова, ¤к≥ позначають барса, лева, мавпу та слона, до
≥ндоЇвропейськоњ прамови потрапили з Ѕлизького —ходу, ймов≥рно в≥д
афраз≥йц≥в [32, с. 506, 510].
ќтже, рослинний ≥ тваринний св≥т ≥ндоЇвропейськоњ прабатьк≥вщини в≥дпов≥даЇ пом≥рн≥й зон≥ ™вропи. ÷е дало п≥дстави переважн≥й б≥льшост≥ сучасних досл≥дник≥в розм≥щувати њњ м≥ж –ейном на заход≥, Ќижньою ¬олгою на сход≥, Ѕалт≥Їю на п≥вноч≥ та ƒунаЇм на п≥вдн≥ [213; 217; 221; 219; 225; 218; 230; 214; 237]. ≤з цим рег≥оном зб≥гаЇтьс¤ архањчна ≥ндоЇвропейська г≥дрон≥м≥¤ [32, с. 945]. ¬ин¤ток становл¤ть лише сх≥дн≥ територ≥њ м≥ж ƒ≥нцем та ¬олгою, де ≥ндоЇвропейськ≥ г≥дрон≥ми нев≥дом≥.
“очн≥ше локал≥зувати прабатьк≥вщину дають можлив≥сть ви¤влен≥ в ≥ндоЇвропейських мовах сл≥ди контакт≥в з ф≥нно-уграми, картвелами та людн≥стю Ѕлизького —ходу (прахаттами, прахуритами, прасем≥тами, шумерами, еламц¤ми). Ћ≥нгв≥стичний анал≥з св≥дчить, що ф≥нно-угри до њхнього розпаду в III тис. до н. Ї. запозичили у ≥ндоЇвропейц≥в значну к≥льк≥сть с≥льськогосподарськоњ терм≥нолог≥њ (свин¤, порос¤, коза, зерно, с≥но, молот-сокира, золото та ≥н.). –≥зноман≥тна ≥ндоЇвропейська лексика присутн¤ у картвельських мовах (грузинськ≥й, менгрельськ≥й, сванськ≥й) [32, с. 877]. ќсобливо важлива на¤вн≥сть у мовах ≥ндоЇвропейц≥в лексичних паралелей
з мовами народ≥в Ѕлизького —ходу.
Ћ≥нгв≥ст ¬. ћ. ≤лл≥ч-—в≥тич [77] в≥дзначав, що певна частина аграрноњ ≥ тваринницькоњ лексики була вз¤та у прасем≥т≥в та шумер≥в. як приклад таких запозичень ≥з прасем≥тськоњ досл≥дник називаЇ слова: ≥аиго - бик, да≥≥ o- коза, аІпо - ¤гн¤, №аг - зерно, крупа, с≥е№по - хл≥б, зерно, кеп≥ - жорно, тес≥и - мед, —ќЋќƒ »…, зекиг - сокира, папи - посудина, корабель, №аз≥ег - з≥рка, зер≥т - с≥м, к≥а№и - ключ та ≥н.
« мови шумер≥в ≥ндоЇвропейц≥ запозичили, за ¬. ћ. ≤лл≥чем-—в≥тичем, слова: кой - корова, геис≥ - руда, аиезк - золото, акго - нива, с≥иег - двер≥, Ќког - гори та ≥н. [див.: 32, с. 272-276].
ќднак особливо багато терм≥нолог≥њ тваринництва та землеробства, назв продукт≥в харчуванн¤, предмет≥в побуту тощо ≥ндоЇвропейц≥ запозичили у
прахатт≥в та прахурит≥в, прабатьк≥вщина ¤ких розм≥щувалас¤ в јнатол≥њ, та у верх≥в'¤х “игру та ™фрату. —. ј. —тарост≥н [177, с. 112-163] вважаЇ, що наведен≥ ¬. ≤лл≥чем-—в≥тичем корен≥ к≥а№и, тес≥и, акго, №аг та де¤к≥ ≥нш≥ Ї не прасем≥тськ≥ чи шумерськ≥, а хатто-хуритськ≥.  р≥м того, в≥н наводить численн≥ приклади хатто-хуритськоњ лексики в ≥ндоЇвропейських мовах. ќсь лише де¤к≥ з них: екио - к≥нь, ка^о - коза, рогко - порос¤, №уе≥епа - вовна, аи≥І - овес, №аІ- - ¤года, ги^№≥а - жито (рожь), ≤≥по - льон, кињо - кол, спис, Іиегап -жорнов, зењ -- село, с≥по≥о - долина, аг№о - прост≥р, ареал, ≥иег - сир м'¤кий (творог), зиг - сир, №№аг - ¤чм≥нь, репкие - п'¤ть та багато ≥нших. јнал≥з цих л≥нгв≥стичних запозичень св≥дчить, що в≥дбулис¤ вони в процес≥ безпосередн≥х контакт≥в пра≥ндоЇвропейц≥в з розвинут≥шими прахатто-хуритами не п≥зн≥ше V тис до н. Ї. [177, с. 112-113, 152-154].
’арактер мовних паралелей м≥ж пра≥ндоЇвропейською, праугроф≥нсь-кою, пракартвельською та мовами народ≥в Ѕлизького —ходу переконливо св≥дчить, що вони Ї результатом безпосередн≥х сус≥дських контакт≥в пра-≥ндоЇвропейськоњ сп≥льноти з праф≥нно-уграми л≥состеп≥в м≥ж ¬ерхн≥м ƒ≥нцем та ”ралом, прахартвелами  авказу та вих≥дц¤ми з Ѕлизького —ходу, тобто в≥дшукувана прабатьк≥вщина знаходилас¤ десь м≥ж цими народами.
ѕошуки ≥ндоЇвропейськоњ прабатьк≥вщини мають драматичну двохсотр≥чну ≥стор≥ю [154]. ¬≥дразу п≥сл¤ в≥дкритт¤ ¬≥ль¤ма ƒжонса прабатьк≥вщиною була проголошена ≤нд≥¤, а санскрит –≥гведи - мало не батьком ус≥х мов. ¬важалос¤, що завд¤ки м'¤кому кл≥мату в ≤нд≥њ в≥дбувалис¤ демограф≥чн≥ вибухи, ≥ ≥ндоЇвропейське населенн¤ розсел¤лос¤ на зах≥д до ™вропи та «ах≥дноњ јз≥њ.
ќднак незабаром ви¤вилос¤, що мова ≥ранськоњ јвести не набагато молодша за санскрит, ≥ пращури ус≥х ≥ндоЇвропейц≥в могли мешкати й у ≤ран≥.
” 30-50-т≥ роки XIX ст. ≥ндоЇвропейц≥в виводили ≥з —ередньоњ јз≥њ, ¤ку тод≥ вважали "кузнею народ≥в". ÷¤ верс≥¤ живилас¤ ≥сторичними даними про м≥грац≥йн≥ хвил≥, що пер≥одично котилис¤ ≥з ÷ентральноњ јз≥њ до ™вропи прот¤гом останн≥х двох тис¤ч рок≥в. ÷е сармати й тюрксько-монгольськ≥ племена гун≥в, болгар, авар≥в, хозар≥в, печен≥г≥в, половц≥в, татар, калмик≥в та ≥н. ƒо того ж у цей час зр≥с ≥нтерес Ївропейц≥в до ÷ентральноњ јз≥њ, оск≥льки розпочалас¤ њњ колон≥зац≥¤ рос≥¤нами з п≥вноч≥ та англ≥йц¤ми з п≥вдн¤.
Ѕурхливий розвиток л≥нгв≥стичноњ палеонтолог≥њ у середин≥ XIX ст. ви¤вив нев≥дпов≥дн≥сть јз≥њ природно-кл≥матичним реал≥¤м прабатьк≥вщини. –еконструйована ≥ндоЇвропейська прамова св≥дчила, що прабатьк≥вщина розм≥щувалас¤ у рег≥он≥ з пом≥рним кл≥матом з в≥дпов≥дною флорою (береза, осика, сосна, бук тощо) ≥ фауною (тетерев, бобер, ведм≥дь та ≥н.).  р≥м того, ви¤вилос¤, що переважна б≥льш≥сть ≥ндоЇвропейських мов локал≥зувалас¤ не в јз≥њ, а в ™вроп≥. ћ≥ж –ейном та ƒн≥пром концентрувалас¤ переважна б≥льш≥сть давн≥х ≥ндоЇвропейських г≥дрон≥м≥в.
Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в з другоњ половини XIX ст. вважають, що батьк≥вщина розм≥щувалас¤ в ™вроп≥. ¬ибух н≥мецького патр≥отизму у друг≥й половин≥ XIX ст., зумовлений об'Їднанн¤м Ќ≥меччини Ѕ≥смарком, не м≥г не
вплинути на долю ≥ндоЇвропењстики, адже переважна б≥льш≥сть фах≥вц≥в з ц≥Їњ проблеми були на той час етн≥чними н≥мц¤ми.
ѕосилаючись на встановлений л≥нгв≥стами пом≥рний кл≥мат прабатьк≥вщини, њњ починають локал≥зувати саме в Ќ≥меччин≥. ƒодатковими аргументами Ї п≥вн≥чноЇвропеоњдна зовн≥шн≥сть найдавн≥ших ≥ндоЇвропейц≥в. —в≥тле волосс¤ ≥ блакитн≥ оч≥ - ознака аристократичност≥ ¤к у ар≥йц≥в, за –≥гве-дою, так ≥ у стародавн≥х грек≥в.  р≥м того, н≥мецьк≥ археологи твердили про безперервний розвиток на територ≥њ Ќ≥меччини - в≥д археолог≥чноњ культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки V тис. до н. Ї. до сучасних н≥мц≥в.
јпогеЇм цих досл≥джень стала книга н≥мецького археолога √.  осини "ѕоходженн¤ ≥ поширенн¤ германц≥в у до≥сторичний та ранньо≥сторичний час", що вийшла друком 1926 р. ≥ була використана нацистами ¤к наукове обгрунтуванн¤ своЇњ експанс≥њ на сх≥д. јвтор називаЇ ≥ндоЇвропейц≥в ≥ндо-германц¤ми ≥ простежуЇ за археолог≥чними матер≥алами добу неол≥ту та бронзи "14 колон≥альних поход≥в мегал≥тичних ≥ндогерманц≥в на сх≥д через —ередню ™вропу до „орного мор¤". ÷¤ псевдонаукова, запол≥тизована верс≥¤ розселенн¤ ≥ндоЇвропейц≥в зазнала краху разом з “рет≥м –айхом.
–азом ≥з центральноЇвропейською концепц≥Їю походженн¤ ≥ндоЇвропейц≥в народилас¤ ≥ п≥вденноруська. ѕрихильники ц≥Їњ концепц≥њ вважали прабатьк≥вщиною степи в≥д Ќижнього ƒунаю до ¬олги. њњ фундатором по праву вважають видатного н≥мецького вченого ќ. Ўрадера. …ого численн≥ прац≥, що вийшли друком м≥ж 1880 та 1920 р., називають "енциклопед≥Їю ≥ндоЇвропењстики". «аслуга досл≥дника пол¤гаЇ в тому, що в≥н не лише узагальнив дос¤гненн¤ л≥нгв≥ст≥в, а й проанал≥зував та розвинув њх ≥з залученн¤м нових археолог≥чних матер≥ал≥в з≥ степових курган≥в —х≥дноњ ™вропи. Ћ≥нгв≥стична реконструкц≥¤ скотарського сусп≥льства стародавн≥х ≥ндоЇвропейц≥в була блискуче п≥дтверджена археолог≥Їю. ќ. Ўрадер вважав пра≥ндоЇвропейц¤ми скотар≥в сх≥дноЇвропейського степу III-II тис. до н. Ї. ќск≥льки ≥ндоЇвропейськ≥ мови поширен≥ в ™вроп≥ та «ах≥дн≥й јз≥њ, тому, на думку ќ. Ўрадера, прабатьк≥вщина повинна була розм≥щуватис¤ десь посередин≥, а саме - у степах —х≥дноњ ™вропи.
√. „айлд у книз≥ "јр≥йц≥" [214] ≥стотно розвинув концепц≥ю ќ. Ўрадера. Ќа основ≥ нових археолог≥чних даних в≥н переконливо показав, що найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ скотар≥ з'¤вилис¤ у сх≥дноЇвропейських степах ≥ саме зв≥дси п≥шов ≥мпульс до ≥ндоЇвропењзац≥њ ус≥Їњ ™враз≥њ. ѕ≥зн≥ше його погл¤ди розвивали “. —улемирський, ћ. √≥мбутас, ƒ. ћелар≥ та ≥н.
” наш час чотири рег≥они претендують на право називатис¤ ≥ндоЇвропейською прабатьк≥вщиною: ÷ентральна ™вропа м≥ж –ейном та ¬≥слою (™. ћейЇр, √.  осина, ѕ. Ѕош-√≥мперо, √. ƒевото), Ѕлизький —х≥д (“. √амкре-л≥дзе, ¬. ≤ванов,  . –енфрю), Ѕалкани (≤. ƒ'¤конов) та л≥состепова ≥ степова зони м≥ж ƒн≥стром ≥ ¬олгою (√. „айлд, “. —улем≥рський, ¬. ƒаниленко, ћ. √≥мбутас, ƒ. ћеллар≥, ё. ѕавленко, Ћ. «ал≥зн¤к). „астина досл≥дник≥в об'Їднують у прабатьк≥вщину ÷ентральну ™вропу з≥ сх≥дноЇвропейськими степами до ¬олги на сход≥ (ј. ’ейслер, ¬. √еорг≥Їв). яка з цих верс≥й в≥рог≥дн≥ша?
 онцепц≥¤ походженн¤ ≥ндоЇвропейц≥в з ÷ентральноњ ™вропи, а саме з територ≥й м≥ж –ейном, ¬≥слою та ¬ерхн≥м ƒунаЇм, набула особливого поширенн¤ в перш≥й половин≥ XX ст. серед нац≥онал≥стично налаштованих н≥мецьких учених. ¬ажливу роль у цьому в≥д≥грав факт зб≥гу основного рег≥ону ≥ндоЇвропейськоњ г≥дроном≥њ з територ≥¤ми поширенн¤ к≥лькох археолог≥чних культур (л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, л≥йчастого посуду, кул¤стих амфор та шнуровоњ керам≥ки), що з V до початку II тис. до н. Ї. посл≥довно зм≥нювали одна одну в ÷ентральн≥й ™вроп≥.
≤ндоЇвропейський характер культур шнуровоњ керам≥ки не викликаЇ сумн≥ву, њх генетичними посередниками, за останн≥ми даними, були культури л≥йчастого посуду та кул¤стих амфор. ќднак ми не маЇмо п≥дстав називати ≥ндоЇвропейською культуру л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, оск≥льки в н≥й в≥дсутн≥ реконструйован≥ л≥нгв≥стами визначальн≥ ≥ндоЇвропейськ≥ риси: скотарський напр¤м економ≥ки, дом≥нуванн¤ чолов≥ка в сусп≥льств≥ та м≥л≥тарний характер його, на¤вн≥сть в≥йськовоњ ел≥ти, фортець, культу в≥йни, поклон≥нн¤ зброњ, бойов≥й кол≥сниц≥, коню, сонцю, вогню тощо. Ќос≥њ традиц≥й л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки належали неол≥тичн≥й протоцив≥л≥зац≥њ Ѕалкан, не≥ндоЇвропейський характер ¤коњ описано вище.
–озм≥щенню прабатьк≥вщини у ÷ентральн≥й ™вроп≥ суперечить на¤вн≥сть в ≥ндоЇвропейськ≥й прамов≥ сл≥д≥в т≥сних л≥нгв≥стичних контакт≥в з пракартвелами  авказу. Ѕ≥льш≥сть сучасних учених вважають ÷ентральну ™вропу батьк≥вщиною шнурових культур ѕ≤-II тис. до н. Ї., що були пращурами п≥вн≥чноњ г≥лки ≥ндоЇвропейц≥в: кельт≥в, германц≥в, балт≥в, слов'¤н. ќднак батьк≥вщиною вс≥х ≥ндоЇвропейських народ≥в цей рег≥он не може бути через те, що неможливо вивести в≥д шнуровик≥в н≥ археолог≥чно, н≥ л≥нгв≥стично ≥ндоЇвропейц≥в п≥вдн¤ (≥лл≥р≥йц≥в, фрак≥йц≥в, грек≥в, хет≥в, в≥рмен) та сходу (≥ндо≥ранц≥в). Ўнуровики III тис. до н. Ї. не могли бути легендарними пра≥ндоЇвропейц¤ми ще й тому, що у л≥состепах та степах ”крањни ≥ндоЇвропейц≥ з'¤вилис¤ ран≥ше - наприк≥нц≥ V тис. до н. Ї. (середньосто-г≥вська та ¤мна культури) (мал. 38).
Ѕлизький —х≥д не м≥г бути прабатьк≥щиною ≥ндоЇвропейц≥в, тому що був батьк≥вщиною не≥ндоЇвропейц≥в - хурит≥в, шумер≥в та сем≥тськоњ с≥м'њ народ≥в [32, с. 880].  артографуванн¤ ≥ндоЇвропейських мов показуЇ, що цей рег≥он був п≥вденною перифер≥Їю њх поширенн¤. ≤ндоЇвропейц≥ (хети, лу-в≥йц≥, палайц≥, в≥рмени) з'¤вл¤ютьс¤ тут досить п≥зно - близько 3 тис. рок≥в до н. Ї., тобто вже п≥сл¤ розпаду пра≥ндоЇвропейськоњ мови в IV тис. до н. Ї. Ќа в≥дм≥ну в≥д ™вропи тут майже в≥дсутн≥ ≥ндоЇвропейська г≥дрон≥м≥¤, половина рослин ≥ тварин, що ф≥гурують у пра≥ндоЇвропейськ≥й мов≥ (осика, граб, липа, верес, бобер, тетерев, рись та ≥н.). ¬одночас в останн≥й немаЇ типових представник≥в близькосх≥дноњ фауни та флори (кипарис, кедр тощо). ўо стосуЇтьс¤ лева, барса, мавпи та слона, то вони ви¤вилис¤ запозиченими з прасем≥тськоњ. якби ц≥ тварини були типовими дл¤ ≥ндоЇвропейськоњ прабатьк≥вщини, то нав≥що було запозичувати њх назву у п≥вденних сус≥д≥в? ѕра≥ндоЇвропейц≥ не могли мешкати на Ѕлизькому —ход≥ й тому, що сильний вплив њх мови простежено у праугро-ф≥н≥в, а це

ћал. 38. ≤ндоЇвропейц≥ у III тис. до н. Ї.
≤ндоЇвропейськ≥ культури: ≤ - кул¤стих амфор; 2 - шнуровоњ керам≥ки; 3 - середньостог≥вська; 4 - ¤мна; 5 - кургани з≥ степовим, надчорноморським поховальним обр¤дом у ѕодунав'њ.
Ќе≥ндоЇвропейц≥: ≤ - балканський неол≥т; // - пракартвели; /// - праугро-ф≥ни
вимагало т≥сних сус≥дських контакт≥в з пращурами угро-ф≥н≥в, батьк≥вщину ¤ких учен≥ впевнено розм≥щують у л≥состепах м≥ж верх≥в'¤ми ƒ≥нц¤ та ”ралом.
ѕрипустивши, що ≥ндоЇвропейц≥ поход¤ть з Ѕалкан, ми про≥гноруЇмо не лише њх лексичн≥ зв'¤зки з угро-ф≥нами, а й з картавелами  авказу. Ќеможливо вивести з Ѕалкан ≥ сх≥дну г≥лку ≥ндоЇвропейц≥в - ≥ндо≥ранц≥в. ≤ндоЇвропейськ≥ г≥дрон≥ми в≥дом≥ лише на п≥вноч≥ Ѕалкан. ќсновна ж њх маса поширена за межами рег≥ону, м≥ж –ейном та ƒн≥пром. ѕоходженню њх в≥д балканських неол≥тичних землероб≥в суперечить ≥ той факт, що по¤ва перших ≥ндоЇвропейц≥в на ≥сторичн≥й арен≥ в IV-III тис. до н. Ї. зб≥гаЇтьс¤ з аридизац≥Їю кл≥мату, вид≥ленн¤м скотарства в окрему галузь та поширенн¤м його на г≥гантських просторах ™враз≥њ ≥ нарешт≥ з колапсом самого землеробського неол≥ту Ѕалкан. ўо ж даЇ п≥дстави де¤ким досл≥дникам вважати цей рег≥он прабатьк≥вщиною ≥ндоЇвропейц≥в?
 ол≥н –енфрю вважаЇ, що гранд≥озному л≥нгв≥стичному феномену поширенн¤ ≥ндоЇвропейських мов повинен в≥дпов≥дати не менш масштабний соц≥ально-економ≥чний процес. Ќа думку американського вченого, таким глобальним ¤вищем у перв≥сн≥й ≥стор≥њ континенту була неол≥тизац≥¤ ™вропи. ћаЇтьс¤ на уваз≥ розселенн¤ з Ѕлизького —ходу найдавн≥ших землероб≥в та скотар≥в.
106
‘акт м≥грац≥њ частини ранньоземлеробського населенн¤ з Ѕлизького —ходу на Ѕалкани ≥ дал≥ в ™вропу не викликаЇ заперечень. ќднак чи було воно ≥ндоЇвропейським, адже археолог≥¤ св≥дчить, що з перших осередк≥в на п≥вдн≥ јнатол≥њ, у горах «агросу та в ѕалестин≥ виростають не ≥ндоЇвропейська, а хуритська, шумерська, еламська та прасем≥тська цив≥л≥зац≥њ. —аме в останн≥х мають пр¤м≥ паралел≥ матер≥альна та духовна культура, економ≥ка неол≥тичних землероб≥в Ѕалкан. њх антрополог≥чний тип близький до неол≥тичних жител≥в Ѕлизького —ходу ≥ суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д антрополог≥њ достов≥рних ≥ндоЇвропейц≥в, що проживали в III тис. до н. Ї. у ÷ентральн≥й ™вроп≥ (культури шнуровоњ керам≥ки) та в л≥состепах м≥ж ƒн≥стром ≥ ¬олгою (середньостог≥вська та ¤мна культури). якщо неол≥тичне населенн¤ Ѕалкан та Ѕлизького —ходу належало до п≥вденноЇвропейського, або середземноморського, антрополог≥чного типу (тонкок≥сн≥, низькоросл≥ Ївропеоњди), то згадан≥ вище ≥ндоЇвропейц≥ були масивними, високими п≥вн≥чними Ївропеоњдами. √лин¤н≥ статуетки з Ѕалкан, ¤к правило, зображають людей з великим носом специф≥чноњ форми (мал. 39), ¤кий Ї визначальною рисою сх≥дносередземноморського антрополог≥чного типу, за ¬. ѕ. јлексеЇвим [2, с. 224-225].

ћал. 39. «овн≥шн≥сть трип≥льських землероб≥в (/) та прото≥ндоЇвропейц¤ (2):
≤ - трип≥льськ≥ глин¤н≥ статуетки; 2 - реконструкц≥¤ за черепом з похованн¤ у могильнику
/ - трип≥льськ≥ глин¤н≥ статуетки; 2 - реконструкц≥¤ за черепом з похованн¤ у
V тис. до н. Ї. в Ќадпорожж≥
ѕр¤мим нащадком неол≥тичноњ протоцив≥л≥зац≥њ Ѕалкан була м≥нойська цив≥л≥зац≥¤, що склалас¤ на  р≥т≥ близько 2 тис. рок≥в до н. Ї. «а ћ. √≥мбу-тас, м≥нойське л≥н≥йне письмо ј походить в≥д л≥н≥йного письма неол≥тичних землероб≥в Ѕалкан VI тис. до н. Ї. ƒешифровка текст≥в м≥нойц≥в показала,
що њх мова належала до групи сем≥тських [219; 32, с. 912 968- 234 с 50]
ќск≥льки м≥нойц≥ - нащадки балканського неол≥ту, тому останн≥й н≥¤к не
м≥г бути ≥ндоЇвропейським. як археологи, так ≥ л≥нгв≥сти д≥йшли висновку,
що до по¤ви перших ≥ндоЇвропейц≥в у √рец≥њ в II тис. до н. Ї. тут проживали
не≥доЇвропейськ≥ неол≥тичн≥ племена.
ќтже, культурно, л≥нгв≥стично, антрополог≥чно та генетично балканський
неол≥т був т≥сно пов'¤заний з не≥ндоЇвропейською неол≥тичною цив≥л≥зац≥Їю Ѕлизького —ходу. —хоже, що велика к≥льк≥сть с≥льськогосподарських
терм≥н≥в близькосх≥дного походженн¤ у пра≥ндоЇвропейськ≥й мов≥ по¤снюЇтьс¤ ≥нтенсивними впливами балканських землероб≥в, генетично пов'¤заних з Ѕлизьким —ходом, на сус≥дн≥ мисливсько-рибальськ≥ племена пра≥ндоЇвропеиц≥в.
ƒе¤к≥ науков≥ дан≥, насамперед археолог≥чн≥, дають п≥дстави впевнен≥ше
говорити про генетичн≥ зв'¤зки балканського неол≥ту, зокрема його украњнсь-
кого про¤ву - трип≥льськоњ культури, з конкретними неол≥тичними сп≥ль-
нотами Ѕлизького —ходу. ќднак дл¤ цього необх≥дно коротко зупинитис¤
на складних етнокультурних процесах, ¤к≥ розвивалис¤ на Ѕлизькому —ход≥
р у 1ј-IV тис. до н. Ї. ¬ умовах т≥сних культурних контакт≥в тут розвива-
; лос¤ к≥лька етно≥сторичних сп≥льнот, ¤к≥ першими перейшли до в≥дтворю-
п ючого господарства ≥ принесли його в сус≥дн≥ рег≥они јз≥њ, ™вропи, јфри-
, ки. ћаютьс¤ на уваз≥ афраз≥йська, хаттська, хуритська, еламо-драв≥д≥йська
' та ≥нш≥ етн≥чн≥ сп≥льноти [204, 80] (див. мал. 30).
Ќайдавн≥ш≥ афраз≥йц≥ археолог≥чно ф≥ксуютьс¤ в X-IX тис до н Ї по всьому —х≥дному —ередземномор'ю: на —≥найському п≥востров≥, в ѕалестин≥, —ири, середн≥й теч≥њ ™вфрату. ѕор¤д з мисливством, розвиненим рибальством ц≥ люди займалис¤ ускладненим збиральництвом ≥ почали вирощувати ¤чм≥нь, пшеницю та розводити к≥з ≥ овець. ÷¤ людн≥сть в≥дома з розкопок пам ¤ток натуф≥йськоњ культури.
” VII--VI тис. до н. Ї. афраз≥йц≥ просуваютьс¤ через —уецький перешийок до ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ јфрики ≥ започатковують берберську чадську ; Їгипетську, кушитську групи народ≥в. ¬≥д афраз≥йц≥в, що розселилис¤ з , ѕалестини на п≥вдень в јрав≥ю, веде св≥й початок арабська г≥лка сем≥т≥в ” цей час перш, землероби та скотар≥ —ир≥њ та ѕалестини м≥грували на сх≥д у ћесопотам≥ю та на зах≥д на о.  ≥пр [204, с. 67, 77]. Ќащадками найдавн≥ших афразшських фермер≥в були б≥бл≥йн≥ сем≥тськ≥ племена (ханаани амо-рит¤ни, моав≥т¤ни, амон≥т¤ни та ≥н.), аккадц≥, що завоювали 2370 р до н. Ї. Ўумер у ћесопотам≥њ, ф≥н≥к≥йц≥, а також сучасн≥ Їврењ та араби (див. мал. 30).
Ќа сх≥д в≥д р≥чки “игр≥с у передг≥р'¤х «агросу розм≥щувавс¤ ще один центр зародженн¤ в≥дтворюючого господарства. Ќа його баз≥ постала еламо-драв≥д≥йська етн≥чна група. ¬ ”≤-≤” тис. до н. Ї. людн≥сть «агроських г≥р просунулас¤ на сх≥д. ¬она заселила п≥вдень —ередньоњ јз≥њ, ≤ран та сх≥д ≤нд≥њ [204, с. 991. ” басейн≥ ≤нду ц≥ прибульц≥ ≥з заходу започаткували Ћарапську цив≥л≥зац≥ю. њхн≥ми далекими нащадками Ї нос≥њ драв≥д≥йських мов, зокрема там≥льськоњ ѕ≥вденно-—х≥дноњ ≤нд≥њ.
108
” «акавказз≥ та у верх≥в'¤х р≥чки “игр≥с розташований ще один центр доместикац≥њ тварин та рослин. Ќа його грунт≥ сформувалас¤ хуритська група народ≥в, в≥дома з пам'¤ток халафськоњ культури V тис. до н. Ї. та куро-аракського енеол≥ту «акавказз¤ IV-III тис. до н. Ї. —тародавн≥м хуритам належать урарт≥йськ≥ старожитност≥ початку ≤ тис. до н. Ї. Ќащадками хурит≥в Ї сучасн≥ чеченц≥, ≥нгуш≥, лезгини та де¤к≥ ≥нш≥ народи ѕ≥в-н≥чно-—х≥дного  авказу.
јвтохтонами ÷ентрального  авказу Ї картвели, кор≥нн¤ ¤ких, за археолог≥чними даними, с¤гаЇ IV тис. до н. Ї. ƒо картвельскоњ групи народ≥в належать грузини, свани, менгрели, ¤к≥ насел¤ють у наш час ÷ентральний та «ах≥дний  авказ.

ѕ≥вн≥чно-«ах≥дний  авказ насел¤ють абхази, адигейц≥, кабардинц≥, абазинц≥, ¤к≥ Ї далекими пращурами кор≥нноњ людност≥ јнатол≥њ хатт≥в. њњ переселенн¤ з≥ своЇњ батьк≥вщини на сх≥д у  авказьк≥ гори сталос¤ досить п≥зно. √оловною причиною був тиск на хатт≥в ≥з заходу з боку войовничих ≥ндоЇвропейських племен, ¤к≥ в III-II тис. до н. Ї. хвил¤ми котилис¤ з Ѕалканського п≥вострова до ћалоњ јз≥њ. “ак, у III тис. до н. Ї. до јнатол≥њ прийшли лув≥йц≥, пот≥м палай-ц≥. ” XVII ст. до н. Ї. хатт≥в п≥дкорили хети. ’етську державу зруйнувала у XIII ст. до н. Ї. нова хвил¤ ≥ндоЇвропейц≥в з Ѕалкан - в≥рмен. «а ними ≥з заходу йшли фр≥г≥йц≥, ¤к≥ у ≤ тис. до н. Ї. створили в центр≥ јнатол≥њ свою державу [79, с. 124]. ≤ндоЇвропейська експанс≥¤ ≥з заходу зумовила переселенн¤ частини хатт≥в на сх≥д у район  авказу.
Ѕатьк≥вщиною хатт≥в був п≥вдень ћалоњ јз≥њ, або јнатол≥њ. ѕ≥вденноанатол≥йський центр зародженн¤ в≥дтворюючого господарства в≥д≥грав пров≥дну роль у неол≥тизац≥њ
ћал. 40. –озселенн¤ "айдавн≥ших землероб≥в ™вропи (мал. 40). ” попе- ≥ тваринник≥в у ™вроп≥ в VII-V тис. до н. Ї. редньому розд≥л≥ згадувалос¤
про дв≥ хвил≥ ранньонеол≥тичних м≥грант≥в, ¤к≥ в VII-VI тис. до н. Ї. прокотилис¤ з ћалоњ јз≥њ на зах≥д островами та узбережж¤м —ередземного мор¤ до √≥бралтару, несучи протонеол≥тичну техн≥ку обробки кременю, керам≥ку з ≥мпрессо орнаментом, доместикованих к≥з та овець. ѕ≥зн≥ше, в
109
IV-II тис. до н. Ї., нащадки цих найдавн≥ших переселенц≥в з ѕ≥вденноњ јнатол≥њ стали буд≥вничими мегал≥тичних споруд «ах≥дного —ередземномор'¤ та јтлантичного узбережж¤ «ах≥дноњ ™вропи. —еред мегал≥т≥в найпоширен≥ш≥ дольмени, ¤к≥ в≥дом≥ не лише у «ах≥дн≥й ™вроп≥, а й на ѕ≥вн≥ч-но-«ах≥дному  авказ≥ [119, с. 261-264, 292-294, 325].
ƒо VI тис. до н. Ї. прахатти јнатол≥њ та прахурити верх≥в'¤ ™вфрату та «акавказз¤ становили Їдину мовно-культурну анатол≥йсько-кавказьку сп≥льноту. ћовна спор≥днен≥сть сучасних баск≥в та њхн≥х античних пращур≥в ≥бер≥в ѕ≥ренейського та етруск≥в јпенн≥нського п≥востров≥в з п≥вн≥чнокав-казькими нащадками хатт≥в та хурит≥в (абхазами, адигейц¤ми, чеченц¤ми, ≥нгушами та ≥н.) Ї результатом походженн¤ ус≥х цих народ≥в в≥д сп≥льних анатол≥йсько-кавказьких пращур≥в VIII-VII тис. до н. Ї. [72, с. 216] (див. мал. 30, 31).
ќтже, внасл≥док м≥грац≥њ з ѕ≥вденноњ јнатол≥њ до —ередземномор'¤ найдавн≥ших землероб≥в ≥ тваринник≥в у ѕ≥вденн≥й ™вроп≥ склавс¤ спор≥днений ≥з стародавньою анатол≥йсько-кавказькою сп≥льнотою етномовний пласт. ÷¤ людн≥сть була творцем мегал≥тичноњ культури ™вропи IV-II тис. до н. Ї. ≥ з≥йшла з ≥сторичноњ арени внасл≥док експанс≥њ кельт≥в (≥бери ѕ≥ренейського п≥вострова) та латин¤н (етруски јпенн≥н) у ≤ тис. до н. Ї. ќднак нащадки ≥бер≥в - баски збереглис¤ у передг≥р'¤х ѕ≥ренењв до наших час≥в.
ѕров≥дний фах≥вець ≥з стародавньоњ ≥стор≥њ ѕередньоњ јз≥њ ≤. ћ. ƒ'¤конов [57, с. 16] вважав археолог≥чно доведеним, що починаючи в≥д неол≥ту до ранньоњ бронзи сусп≥льство Ѕалкан було типолог≥чно под≥бне до г≥рськопери-фер≥йних сусп≥льств стародавнього Ѕлизького —ходу. јнал≥з господарства, домобуд≥вництва, матер≥альноњ та духовноњ культур, орнамент≥в, скульптури неол≥тичних культур Ѕалкан, Ќижнього ѕодунав'¤, ѕравобережноњ ”крањни ( араново, ’амадж≥¤, Ѕо¤н, √умельниц¤,  укутен≥, “рип≥лл¤ тощо) вказуЇ на виразн≥ малоаз≥йськ≥ паралел≥ [190; 219; 154; 204; 127]. ѕро п≥вденноанатол≥йськ≥ генетичн≥ корен≥ Ѕалканського неол≥ту св≥дчить його наб≥р культурних рослин [204], типолог≥¤ найдавн≥шоњ балканськоњ керам≥ки [190], де¤к≥ дан≥ г≥дрон≥м≥њ.
ќтже, генетичний зв'¤зок балканського неол≥ту, а через нього ≥ трип≥льськоњ культури з п≥вденноанатол≥йським центром неол≥тизац≥њ даЇ п≥дстави дл¤ припущенн¤, що вищезгадан≥ найдавн≥ш≥ землероби Ѕалкан, Ќижнього ѕодунав'¤ та ѕравобережноњ ”крањни в етномовному в≥дношенн≥ були спор≥днен≥ з прахаттами. —аме цими зв'¤зками по¤снюЇтьс¤ на¤вн≥сть у Ѕалкано-ƒунайському рег≥он≥ архањчноњ малоаз≥йськоњ г≥дрон≥м≥њ, ¤ку ви¤вили “. √амкрел≥дзе та ¬. ≤ванов [32, с. 862-863]. ѕро це св≥дчать також сл≥ди л≥нгв≥стичних контакт≥в пра≥ндоЇвропейц≥в з прахаттами, ¤к≥, на думку цих автор≥в, мали м≥сце не п≥зн≥ше IV тис. до н. Ї. ≤ндоЇвропейц≥ п≥д впливом балканського неол≥ту отримали де¤к≥ с≥льськогосподарськ≥ хатто-хуритськ≥ терм≥ни [177, с. 152-154] разом з навичками землеробства ≥ тваринництва.
ќднак, ¤к показав ¬. ≤лл≥ч-—в≥тич [77, с. «-12], у пра≥ндоЇвропейськ≥й мов≥ Ї значний пласт с≥льськогосподарськоњ лексики й ≥нших близькосх≥дних народ≥в - прасем≥т≥в, шумер≥в, еламц≥в. ÷¤ близькосх≥дна терм≥нолог≥¤ перейшла до ≥ндоЇвропейськоњ прамови також ≥з балкано-дунайського неол≥ту. “ому останн≥й не був монол≥тно хаттським в етномовному розум≥нн≥. Ќапевно, було дек≥лька р≥зноетн≥чних хвиль неол≥тичних м≥грант≥в з Ѕлизького —ходу на Ѕалкани, що зумовило певну культурну строкат≥сть балканського неол≥ту. ќстанн≥й, мабуть, був започаткований ≥ розвивавс¤ п≥д впливом к≥лькох спор≥днених близькосх≥дних етнос≥в, серед ¤ких дом≥нували прахатти ѕ≥вденноњ јнатол≥њ, але, в≥рог≥дно, мали м≥сце прахуритсь-к≥, афраз≥йськ≥, шумерськ≥, еламськ≥ впливи. ÷е певною м≥рою стосуЇтьс¤ й трип≥льськоњ культури ѕравобережноњ ”крањни ¤к крайнього п≥вн≥чно-сх≥дного про¤ву балканськоњ Їнеол≥тичноњ протоцив≥л≥зац≥њ. ѕ≥д впливом останньоњ формувалис¤ найдавн≥ш≥ пра≥ндоЇвропейц≥ л≥состеп≥в —х≥дноњ ”крањни (див. мал. 40).
ќстанн≥м часом дедал≥ б≥льшого визнанн¤ у наукових колах отримують погл¤ди ќ. Ўрадера (1883) та √. „айлда (1926, 1950), ¤к≥ вважали, що перший ≥мпульс до Ївропењзац≥њ ™враз≥њ п≥шов в≥д найдавн≥ших скотар≥в п≥вн≥чнопричорноморських степ≥в та л≥состеп≥в. ѕ≥зн≥ше цю г≥потезу фундаментально обгрунтували та розвинули “. —улем≥рський [237], ¬. ƒани-ленко [47], ћ. √≥мбутас [219, 220], ƒ. ћеллар≥ [230].
«а ц≥Їю верс≥Їю, ¤ка, на нашу думку, найб≥льш переконлива й аргументована, найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейц≥ виникли на п≥вдн≥ ”крањни внасл≥док складних ≥сторичних процес≥в, що привели до в≥докремленн¤ скотарства в окрему галузь перв≥сноњ економ≥ки. ” загальних рисах вони розгл¤далис¤ у попередньому розд≥л≥. “ам же показано, ¤к внасл≥док аграрноњ колон≥зац≥њ бал-канських землероб≥в були вичерпан≥ резерви мотичного землеробства в ™вроп≥. ѕодальше поширенн¤ в≥дтворюючоњ економ≥ки у степов≥й та л≥сов≥й зонах вимагало зб≥льшенн¤ рол≥ скотарства. ÷ьому спри¤ла прогресуюча аридизац≥¤ кл≥мату, що вела до кризи землеробськоњ економ≥ки Ѕалкан.
¬иокремленн¤ скотарства ≥з зм≥шаноњ землеробсько-скотарськоњ економ≥ки у самост≥йну галузь сталос¤ на п≥вдн≥ ”крањни на кордон≥ зайн¤тих мотичними землеробами родючих чорнозем≥в ѕравобережж¤ ƒн≥пра та Ївпропейських степ≥в, що з цього часу стали дом≥вкою рухливих ≥ войовничих скотарських народ≥в. ќтже, у IV тис. до н. Ї. територ≥¤ ”крањни стала поруб≥жж¤м м≥ж ос≥лими, миролюбними землеробами ™вропи та агресивними номадами Ївраз≥йського степу. ÷е визначило њњ ≥сторичну долю на майбутн≥ 5 тис. рок≥в - до XVIII ст.
—аме на п≥вдн≥ ”крањни землеробська протоцив≥л≥зац≥¤ Ѕалкан через св≥й п≥вн≥чно-сх≥дний форпост - трип≥льську культуру - безпосередньо впливала на предк≥в майбутн≥х скотар≥в - мисливц≥в та рибалок л≥состепових басейн≥в ƒн≥пра та ƒ≥нц¤. ќстанн≥ отримали в≥д балканських нащадк≥в найдавн≥ших землероб≥в та скотар≥в Ѕлизького —ходу не лише навички в≥дтворюючого господарства, а й близькосх≥дну с≥льськогосподарську терм≥нолог≥ю, що простежена л≥нгв≥стами у мов≥ пра≥ндоЇвропейц≥в. њх локал≥зац≥¤ у степах та л≥состепах м≥ж ƒн≥стром та Ќижн≥м ƒоном добре узгоджуЇтьс¤ з трьома головними напр¤мами пра≥ндоЇвропейських л≥нгв≥стичних контакт≥в. Ќа заход≥ вони безпосередньо межували з нос≥¤ми близькосх≥дноњ лексики, на п≥вн≥чному сход≥ - угро-ф≥нськоњ, а на п≥вденному сход≥ - картвельськоњ (див. мал. 35, 38).
ћ. √≥мбутас розм≥щуЇ прабатьк≥вщину скотарства та його ≥нодоЇвро-пейських нос≥њв у —ередньому ѕоволж≥, з чим важко погодитись, адже скотарство народилос¤ в≥д землеробства в процес≥ виокремленн¤ в самост≥йну галузь перв≥сноњ економ≥ки, тобто це могло статис¤ т≥льки в умовах безпосередн≥х ≥ т≥сних контакт≥в з великими землеробськими сп≥льнотами, такими ¤к Ѕалканський ранньоземлеробський центр близькосх≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. Ќ≥чого под≥бного в ѕоволж≥ немаЇ. Ќайближчий центр землеробства знаходивс¤ за 800 км на п≥вдень в≥д —ереднього ѕоволж¤, за великим  авказьким хребтом у басейнах  ури та јраксу. якби перш≥ скотар≥ запозичили в≥дтворююче господарство разом ≥з с≥льськогосподарською терм≥нолог≥Їю зв≥дси, то останн¤ була б картвельською. ќднак значна к≥льк≥сть загально≥ндоЇвропейських скотарсько-землеробських терм≥н≥в не кавказького, а близькосх≥дного походженн¤, тобто вони були запозичен≥ пра≥ндо-Ївропейц¤ми у безпосередн≥х нащадк≥в близькосх≥дних землероб≥в - неол≥тичного населенн¤ Ѕалкан, зокрема трип≥льц≥в.
ќтриман≥ в≥д трип≥льц≥в скотарськ≥ навички прижилис¤ ≥ швидко розвинулис¤ у спри¤тливих умовах степ≥в та л≥состеп≥в Ћ≥вобережноњ ”крањни. —тада кор≥в та овець пересувалис¤ у пошуках пасовиськ, що вимагало в≥д скотар≥в рухливого способу житт¤. ÷е стимулювало швидке поширенн¤ кол≥сного транспорту, а також прирученн¤ у IV тис. до н. Ї. кон¤. ѕост≥йн≥ переходи у пошуках пасовиськ призводили до в≥йськових сутичок ≥з сус≥дами та м≥л≥таризац≥њ сусп≥льства. ” скотар≥в на в≥дм≥ну в≥д землероб≥в не ж≥нка, а чолов≥к Ї головною ф≥гурою в с≥м'њ та род≥, оск≥льки все життЇзабезпеченн¤ лежить на пастухах та воњнах. ћожлив≥сть накопиченн¤ худоби в одних руках створила умови дл¤ майнового розшаруванн¤ сусп≥льства. «'¤вл¤Їтьс¤ в≥йськова ел≥та. ћ≥л≥таризац≥¤ зумовила буд≥вництво найдавн≥ших фортець, поширенн¤ культ≥в верховного бога-воњна та пастуха, бойовоњ кол≥сниц≥, зброњ, кон¤, сонц¤-колеса, вогню.
÷≥ ранн≥ нап≥вкочов≥ скотар≥ залишили мало поселень, але величезну к≥льк≥сть могил. јрхеологи п≥знають њх за так званим поховальним степовим комплексом (мал. 41). Ќайважлив≥шими елементами такого комплексу Ї курганний насип, покладенн¤ неб≥жчика на спин≥ з п≥дгнутими ногами, посипанн¤ його червоною вохрою. ¬ могили нер≥дко клали зброю (кам'¤н≥ бойов≥ молоти та булави, груб≥ глин¤н≥ горщики, орнаментован≥ наколами та в≥дбитками шнура, кам'¤н≥ антропоморфн≥ стели). Ќер≥дко в кутках могильноњ ¤ми знаход¤ть колеса, ¤к≥ символ≥зували поховальний в≥з.
Ќайдавн≥шими скотар¤ми п≥вдн¤ ”крањни були середньостог≥вськ≥ племена кон¤р≥в, що проживали у IV тис. до н. Ї. м≥ж ƒн≥пром та ƒоном [186]. ¬≥д них походить ¤мна археолог≥чна культура, нос≥њ ¤коњ просунулис¤ з ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤ по степов≥й зон≥ на зах≥д у ѕодунав'¤, на п≥вдень у ѕередкавказз¤ та на сх≥д у ѕоволж¤, п≥вн≥чний  азахстан ≥ нав≥ть дал≥ до јлтаю (див. мал. 38).
112

ћал. 41.  ультура ≥ндоЇвропейц≥в IV-III тис. до н. Ї.:
/ - п≥дкурганне похованн¤ ¤мноњ культури з дерев'¤ними колесами; 2-4 - зображенн¤ воз≥в та кол≥сниць; 5 - наверш¤ конеголового скипетру; 6-7 - посуд культур ¤мноњ та шнуровоњ керам≥ки; 8 - кам'¤ний бойовий молот; 9 - надмогильна стела; 10 - сол¤рн≥ знаки - символи сонц¤-колеса.
Ќебувале за розмахом розселенн¤ спор≥днених етнос≥в на безкрањх степових обширах по¤снюЇтьс¤ њх рухливою скотарською економ≥кою та на¤вн≥стю кол≥сного транспорту, т¤глових тварин (к≥нь, бик), вершництва (мал. 42). —х≥дна г≥лка ¤мник≥в з часом трансформувалас¤ в ≥нш≥ степов≥ культури. ѕоступово поширюючись на п≥вденний сх≥д, вони зайн¤ли —ередню јз≥ю, п≥д ≥менем ар≥њв вдерлис¤ в середин≥ II тис. до н. Ї. до ≤нд≥њ та ≤рану (або јйр≥¤н, що означаЇ "крањна ар≥њв"). “ут њх св¤щенн≥ г≥мни були записан≥ у найдавн≥ших у св≥т≥ книгах –≥гвед≥ та јвест≥, з вивченн¤ ¤ких 200 рок≥в тому почалос¤ досл≥дженн¤ ≥ндоЇвропейськоњ проблеми [61].
јридизац≥¤ кл≥мату та навала причорноморських скотар≥в наприк≥нц≥ V-IV тис. до н. Ї. зумовили колапс землеробського неол≥ту Ѕалкан. ¬≥н сто¤в на пороз≥ цив≥л≥зац≥њ ≥ характеризувавс¤ дом≥нуванн¤м землеробства, ос≥л≥стю, нем≥л≥тарним матрил≥н≥йним сусп≥льством з високорозвиненою матер≥альною та духовною культурою, що д≥стало в≥дображенн¤ у досконал≥й та вишукан≥й керам≥ц≥ та пластиц≥. “иповий приклад ц≥Їњ високороз-виненоњ культури дають трип≥льськ≥ пам'¤тки ѕравобережноњ ”крањни.
” IV тис. до н. Ї. на зм≥ну миролюбним землеробам п≥вн≥чних Ѕалкан з Ќадчорномор'¤ приход¤ть войовнич≥ та рухлив≥ племена скотар≥в з патрити*. кпить
ћал. 42. ѕохованн¤ степовика ¤мноњ культури III тис. до н. Ї. з возом ≥
л≥н≥йним сусп≥льством та в≥дносно прим≥тивною культурою [187]. ” ѕодунав'њ археологи знаход¤ть типов≥ степов≥ п≥дкурганн≥ похованн¤ з≥ скорченими ≥ посиланими вохрою к≥ст¤ками. јнтрополог≥чн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що кочовики, ¤к≥ прийшли з≥ сходу, були високими на зр≥ст, масивними п≥вн≥чними Ївропеоњдами. јнтрополог≥чно вони були спор≥днен≥ з п≥вн≥чно-надчорноморськими степовиками ≥ в середньому на 10 см були вищ≥ в≥д м≥сцевих п≥вденних Ївропеоњд≥в ѕодунав'¤ [230, с. 240]. ќс≥ле населенн¤ ховаЇтьс¤ за ст≥нами фортець.
¬ результат≥ контакт≥в м≥сцевих розвинених землероб≥в з войовничими кочовиками у ѕодунав'њ виникла синкретична культура з≥ значною роллю скотарства в економ≥ц≥ й в≥дносно прим≥тивною культурою войовничих кочовик≥в (культури Ѕаден, ”сатове,  оцофен≥, ™зеро, “ро¤). « ѕодунав'¤ це населенн¤ просувалос¤ у трьох основних напр¤мках: по ƒунаю на зах≥д рушили пращури кельт≥в, ≥лл≥р≥йц≥в, ≥тал≥к≥в, германц≥в, балт≥в, слов'¤н, на п≥вдень Ѕалкан - предки грек≥в, на п≥вденний сх≥д в ћалу јз≥ю - палай-ц≥, лув≥йц≥, хети (див. мал. 38). ѕроцесам розселенн¤ пра≥ндоЇвропейц≥в з ѕ≥вденноњ ”крањни з IV-II тис. до н. Ї. присв¤чений наступний розд≥л.
ќднак обмеженн¤ ≥ндоЇвропейськоњ прабатьк≥вщини лише л≥состепами ”крањни не даЇ по¤сненн¤, чому основний масив ≥ндоЇвропейськоњ г≥дрон≥м≥њ лежить у ÷ентральн≥й ™вроп≥ та м≥ж ¬≥слою ≥ —ередн≥м ƒн≥пром. Ќе в'¤жутьс¤ з ѕ≥вденною ”крањною ≥ так≥ реал≥њ прабатьк≥вщини, ¤к на¤вн≥сть, кр≥м
114
л≥с≥в та степ≥в, г≥р ≥ бол≥т, поширенн¤ осики, буку, тису, вересу, тетерук≥в та бобр≥в. ÷≥ елементи природи властив≥ прохолодн≥шим ≥ волог≥шим рег≥онам ™вропи.
ѕозбутис¤ цих суперечностей даЇ змогу припущенн¤, що ”крањна була сх≥дним крилом ≥ндоЇвропейськоњ батьк≥вщини. Ќапевно, найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейц≥ сформувалис¤ в IV тис. до н. Ї. у л≥состеповому ѕодн≥пров'њ на основ≥ культурноњ сп≥льноти, що, суд¤чи з поширенн¤ г≥дрон≥м≥њ, охоплювала пом≥рну зону ™вропи в≥д ƒн≥пра до –ейну. ѕро виникненн¤ такоњ Їдност≥ у V тис. до н. Ї. внасл≥док м≥грац≥њ п≥вн≥чних Ївропеоњд≥в ≥з «ах≥дноњ Ѕалт≥њ через Ќ≥мецьку, ѕольську, ѕол≥ську низини до Ћ≥вобережж¤ ƒн≥пра св≥дчать дан≥ археолог≥њ (див. попередн≥й розд≥л).
ƒо цього п≥вн≥чноЇвропейського антрополог≥чного типу належать найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейц≥ IV-III тис. до н. Ї., що на сход≥ виростають з дн≥про-донецькоњ культури (середньостог≥вц≥, ¤мники), а на заход≥ - з культури ≈ртебеле (культури л≥йчастого посуду, кул¤стих амфор, шнуровоњ керам≥ки). ќднак у останн≥х так само, ¤к ≥ у середньостог≥вц≥в та ¤мник≥в, простежуЇтьс¤ де¤ка грац≥л≥зац≥¤ к≥ст¤ка (потоншанн¤ к≥сток) пор≥вн¤но з≥ своњми неол≥тичними пращурами. ÷е св≥дчить про формуванн¤ найдавн≥ших ≥ндоЇвропейц≥в з м≥сцевоњ мисливсько-рибальськоњ людност≥ VI-V тис. до н. Ї. в умовах культурних вплив≥в та де¤кого припливу б≥льш грацильного не≥ндоЇвропейського населенн¤ ≥з землеробських центр≥в Ќижнього та —ереднього ѕодунав'¤.
јрхеолог≥чн≥ дан≥ про п≥вн≥чноЇвропеоњдний антрополог≥чний тип ранн≥х ≥ндоЇвропейц≥в доповнюють письмов≥ джерела та м≥фолог≥¤, ¤к≥ св≥дчать про св≥тлу п≥гментац≥ю ≥ндоЇвропейц≥в II тис. до н. Ї. “ак, у –≥гвед≥ ар≥йц≥ характеризуютьс¤ еп≥тетом "«у≥≥пуа", що означаЇ "св≥тлий, б≥лошк≥рий". √ероњ ар≥йського епосу "ћахабхарати", ¤к правило, мають оч≥ кольору "синього лотосу". «а вед≥йською традиц≥Їю справжн≥й брахман повинен мати каштанове волосс¤ й с≥р≥ оч≥. ¬ "≤л≥ад≥" √омера ус≥ ахейц≥ золотоволос≥ (јх≥лес, ћенелай). јхейськ≥ ж≥нки ≥ нав≥ть богин¤ √ера св≥тловолос≥. Ќа Їгипетських рельЇфах час≥в “утмоса IV (1420-1411 рр. до н. Ї.) хетськ≥ кол≥снич≥ (мар≥ану) мають нордичну зовн≥шн≥сть, на в≥дм≥ну в≥д њхн≥х в≥рменоњдних зброЇносц≥в. ” середин≥ ≤ тис. до н. Ї. до перського двору з ≤нд≥њ приходили св≥тловолос≥ нащадки ар≥њв [105, с. 33].
ќтже, можна припустити, що прабатьк≥вщиною ≥ндоЇвропейц≥в були Ќ≥мецька, ѕольська, ѕол≥ська, Ќаддн≥пр¤нська низини та басейн ƒ≥нц¤. ” VI-V тис. до н. Ї. ц≥ обшири були заселен≥ масивними п≥вн≥чними Ївропеоњдами з ѕрибалтики. ¬ V тис. до н. Ї. на генетичн≥й основ≥ њх формуЇтьс¤ група спор≥днених неол≥тичних культур, що перебували п≥д сильним впливом землеробськоњ протоцив≥л≥зац≥њ Ѕалкан, генетично пов'¤заноњ з Ѕлизьким —ходом. Ќасл≥дком контакт≥в з такою цив≥л≥зац≥Їю стала трансформац≥¤ пра≥ндоЇвропейц≥в у ранньоскотарське рухливе м≥л≥таризоване сусп≥льство. ¬иокремленн¤ скотарства у самост≥йну галузь спочатку в≥дбулос¤ на п≥вденно-сх≥дному крил≥ пра≥ндоЇвропейц≥в, тобто в л≥состепах та степах ”крањни. “ому перший ≥мпульс до ≥ндоЇвропењзац≥њ ™враз≥њ походить саме зв≥дси.
ћал. 43.  ам'¤н≥ антропоморфн≥ стели ≥ндоЇвропейських скотар≥в III тис. до н. е.
—тепи ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤
–ухлив≥ скотар≥ м≥грують по степов≥й зон≥ ¤к на сх≥д до јз≥њ, так ≥ на зах≥д на Ѕалкани ≥ в ÷ентральну ™вропу (див. мал. 38). –азом з ними поширюЇтьс¤ не лише пра≥ндоЇвропейська мова, а й весь ранньоскотарський культурний комплекс: в≥дгонний тип скотарського господарства м'¤со-молочного напр¤му, кол≥сний транспорт, т¤глов≥ тварини, вершництво, патр≥л≥н≥йний м≥л≥таризований сусп≥льний устр≥й, в≥йськова ел≥та, в≥дпов≥дн≥ культи, степовий поховальний обр¤д, антропоморфн≥ стели тощо (мал. 43, 44).

ћал. 44. «ображенн¤ бойовоњ ≥ндоЇвропейськоњ кол≥сниц≥
на могильн≥й плит≥ II тис. до н. Ї., Ўвец≥¤ #
ќднак цей процес не можна ототожнювати з пр¤мим завоюванн¤м п≥в-н≥чнонадчорноморськими скотар¤ми степовоњ зони ™враз≥њ ≥ народ≥в, що проживали там. « проникненн¤м на територ≥ю сус≥д≥в агресивн≥ номади зм≥шувалис¤ з м≥сцевим населенн¤м. “ак, дл¤ середньодунайських курган≥в характерний степовий обр¤д поховань, однак знайдена у них керам≥ка ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д посуду з курган≥в п≥вдн¤ ”крањни. ¬≥домо, що горщики л≥пили ж≥нки, тобто ж≥ноча частина сусп≥льства степовик≥в, що прийшли, дуже швидко поповнювалас¤ м≥сцевими представниц¤ми прекрасноњ стат≥. ÷е зм≥нювало антрополог≥чний тип, хоча мова та культура населенн¤, що прийшло, залишалис¤ пан≥вними.
–анньоскотарський культурний комплекс поширюЇтьс¤ у ÷ентральн≥й ™вроп≥ дещо п≥зн≥ше, н≥ж у ѕ≥вн≥чному Ќадчорномор'њ. ÷е даЇ п≥дстави припускати можлив≥сть стимул¤ц≥њ процесу ≥ндоЇвропењзац≥њ ÷ентральноњ ™вропи ≥ формуванн¤ культур шнуровоњ керам≥ки певним ≥мпульсом, що над≥йшов через ѕодунав'¤ з ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤. —права полегшувалас¤ спор≥днен≥стю п≥вн≥чнонадчорноморських номад≥в з пра≥ндоЇвропей-ц¤ми територ≥њ Ќ≥меччини, оск≥льки генетичною основою обох значною м≥рою була Їдина культурно-антрополог≥чна постмаглемезька сп≥льнота V тис. до н. Ї.
ќсобливо велику роль в≥д≥грали п≥вн≥чнонадчорноморськ≥ номади IV- III тис. до н. Ї. у формуванн≥ сх≥дноњ г≥лки ≥ндоЇвропейц≥в - ≥ндо≥ранц≥в. ƒещо менше вони вплинули на генезу п≥вденних ≥ндоЇвропейц≥в (грек≥в, ≥лл≥р≥йц≥в, албанц≥в, хет≥в, в≥рмен), ще меншою м≥рою вони вз¤ли участь у формуванн≥ п≥вн≥чних ≥ндоЇвропейц≥в (кельт≥в, германц≥в, балт≥в, слов'¤н).
«а  . –енфрю [234, с. 148-150], в результат≥ розселенн¤ мотичних землероб≥в з Ѕалкан на зайн¤тих ними теренах автохтонне мисливське населенн¤ зникало практично безсл≥дно. ÷е по¤снюЇтьс¤ вищим р≥внем розвитку прибульц≥в пор≥вн¤но з аборигенами ™вропи, щ≥льн≥сть ¤ких була в 100 раз≥в нижча. “ому рег≥они поширенн¤ близькосх≥дного за етнокультурними характеристиками балкано-дунайського неол≥ту сл≥д виключити з територ≥й зародженн¤ ≥ндоЇвропейц≥в. ќстанн≥ мають глибоке Ївропейське кор≥нн¤, ¤ке с¤гаЇ мезол≥ту середньоЇвропейських низин. «а ћ. ƒ. јндрЇЇвим [7], цьому пер≥оду формуванн¤ пра≥ндоЇвропейц≥в в≥дпов≥даЇ бореальна стад≥¤ розвитку пра≥ндоЇвропейськоњ мови. Ќа середньоЇвропейських низинах ≥сторичний розвиток абориген≥в ™вропи н≥коли не переривавс¤ вторгненн¤м неол≥тичних м≥грант≥в з Ѕалкан та ѕодунав'¤.
—тосунки м≥ж неол≥тичною протоцив≥л≥зац≥Їю Ѕалкан та аборигенами-мисливц¤ми середньоЇвропейських низин дещо нагадували в≥дносини м≥ж розвиненою греко-римською цив≥л≥зац≥Їю та њњ варварською перифер≥Їю. јборигени розвивалис¤ п≥д потужним впливом цив≥л≥зац≥њ. ѕ≥зн≥ше варвари захопили њњ терени, зм≥шалис¤ з њњ пр¤мими нащадками, твор¤чи синкретичн≥ культури та етноси.
≤накше кажучи, ≥ндоЇвропењзац≥¤  арпатського басейну, ѕодунав'¤, Ѕал-канського п≥вострова в IV-II тис. до н. Ї. дещо нагадувала своЇр≥дну реконк≥сту: вит≥сненн¤ автохтонами ™вропи балканських колон≥ст≥в, ¤к≥ були нащадками близькосх≥дноњ неол≥тичноњ протоцив≥л≥зац≥њ. «годом вони в≥д≥грали роль етнокультурного субстрату, на ¤кому формувалис¤ за участю ≥ндоЇвропейських прибульц≥в з п≥вноч≥ пращури грек≥в, фрак≥йц≥в, ≥лл≥р≥йц≥в та ≥нших народ≥в ѕ≥вденноњ ™врќпи.
ќтже, пра≥ндоЇвропейц≥ сформувалис¤ на основ≥ кор≥нноњ п≥вн≥чноЇвро-пейськоњ мисливсько-рибальськоњ людност≥ в умовах т≥сних культурно-генетичних контакт≥в з п≥вн≥чно-зах≥дною перифер≥Їю близькосх≥дноњ цив≥л≥зац≥њ - неол≥том Ѕалкан.  олапс землеробськоњ економ≥ки стимулював небувале за розмахом поширенн¤ в≥дгонних форм скотарства разом з ≥ндоЇвропейською культурою њх перших нос≥њв.
ѕроблема ≥ндоЇвропейськоњ батьк≥вщини далека в≥д остаточного вир≥шенн¤. «азначене вище Ї, на нашу думку, найб≥льш аргументованою, але не Їдиною сучасною науковою верс≥Їю походженн¤ ≥ндоЇвропейськоњ с≥м'њ народ≥в. ќкрем≥ позиц≥њ запропонованоњ концепц≥њ уточнюватимутьс¤ та зм≥нюватимутьс¤ при надходженн≥ нових факт≥в та залученн≥ даних нових наукових дисципл≥н та методик.Ќјўјƒ –≤ — ќ“ј–≤¬ ѕ≤¬Ќ≤„Ќќ√ќ Ќјƒ„ќ–Ќќћќ–'я,
Ќј ЅјЋ јЌј’ ≤ ” ÷≈Ќ“–јЋ№Ќ≤… ™¬–ќѕ≤ “ј ≤Ќƒ≤ѓ
7 і азиваючи людн≥сть середньостог≥вськоњ культури V-IV тис. ^ ≥ 7 до н. Ї. найдавн≥шими ≥ндоЇвропейц¤ми, ми дещо спрощували справж-(V -Ћ. ню ≥сторичну картину. ѕор¤д ≥з середньостог≥вц¤ми на п≥вдн≥ ”крањни 6 тис. рок≥в тому ≥снували ≥нш≥ групи ≥ндоЇвропейських скотар≥в. Ќайб≥льша з них - так звана азово-чорноморська л≥н≥¤ розвитку м≥дного в≥ку ”крањни, за ¬. ћ. ƒаниленком (48, с. 87). ћаютьс¤ на уваз≥ нижньоми-хайл≥вська, кем≥обинська, майкопська культури, що м≥ж 4000 та 2000 р. до н. Ї. розвивалис¤ у степах ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤, ѕриазов'¤,  риму,  убан≥, ѕередкавказз¤. Ќа њхнЇ формуванн¤, кр≥м “рип≥лл¤, вплинули культури  авказу. якщо середньостог≥вц≥ л≥состепу розводили велику рогату худобу та коней, то згадан≥ вище степов≥ скотар≥ випасали насамперед овець. њх матер≥альна культура в≥др≥зн¤лас¤ в≥д середньостог≥вськоњ плоскодонним, округлот≥лим посудом з темною прилощеною поверхнею та дом≥шкою товченоњ мушл≥ в глин≥, похованн¤ми у кам'¤них скрин¤х, антропоморфними кам'¤ними стелами, сл≥дами культу вогню тощо (мал. 45).
јрхеолог≥чн≥ матер≥али п≥дтверджують ьисновок л≥нгв≥ст≥в, що в давнину була група спор≥днених ≥ндоЇвропейських д≥алект≥в, а не Їдина прамова.
« двома археолог≥чними зонами пра≥ндоЇвропейц≥в IV тис. до н. Ї. перегукуютьс¤ дв≥ групи ≥ндоЇвропейських д≥алект≥в, вид≥лених л≥нгв≥стами [32, с. 263, 895]. ѕалеол≥нгв≥стичний анал≥з встановив основн≥ етапи розпаду на окрем≥ д≥алекти ≥ндоЇвропейськоњ прамови. ќстанн¤ в IV тис. до н. Ї. складалас¤ з двох згаданих вище д≥алектних масив≥в: п≥вн≥чного анато-л≥йсько-тохаро-кельтсько-≥тал≥йського та п≥вденного ар≥йсько-греко-в≥рме-но-германо-балто-слов'¤нського. јрхеологи простежили шл¤хи розселенн¤, найдавн≥ших ≥ндоЇвропейц≥в з п≥вдн¤ ”крањни в епоху м≥д≥-бронзи. ќстанн≥м часом зроблено к≥лька спроб пор≥вн¤ти дан≥ археолог≥њ з реконструйованою мовознавц¤ми схемою розпаду ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ сп≥льноти [67; 126].
–озселенн¤ найдавн≥ших ≥ндоЇвропейц≥в з п≥вдн¤ ”крањни у V-III тис. до н. Ї. в≥дбувалос¤ трьома головними шл¤хами: п≥вденно-зах≥дним -
“–»ѕ≤ЋЋя
ћал. 45. –озселенн¤ ≥ндоЇвропейц≥в у IV-II тис. до н. Ї.
через ЌижнЇ ѕодунав'¤ на Ѕалкани та в ћалу јз≥ю, зах≥дним - долиною ƒунаю до ÷ентральноњ ™вропи та сх≥дним - л≥состепами та степами ™враз≥њ до ћонгол≥њ, ≤нд≥њ, ≤рану. ѕростежен≥ археологами хвил≥ ≥ндоЇвропейськоњ експанс≥њ з украњнського л≥состепу узгоджуютьс¤ ≥з згаданими вище м≥ркуванн¤ми л≥нгв≥ст≥в щодо посл≥довност≥ розпаду ≥ндоЇвропейськоњ прамови.
Ѕезкрањ Ївраз≥йськ≥ степи, починаючись на сход≥ в≥д “ихого океану, клином вр≥заютьс¤ в ™вропейський материк. ”крањнський степ ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ - њх зах≥дний форпост. ќднак вузька смуга степових ландшафт≥в т¤гнетьс¤ ≥ дал≥ в ™вропу басейном Ќижнього та —ереднього ƒунаю. ÷им степовим коридором хвил≥ кочовик≥в котилис¤ на зах≥д, починаючи з формуванн¤ скотарства ¤к окремоњ галуз≥ перв≥сноњ економ≥ки, аж до п≥знього середньов≥чч¤ включно. ќск≥льки першими нос≥¤ми найдавн≥шоњ в≥дгонноњ форми скотарства були ≥ндоЇвропейськ≥ племена п≥вдн¤ ”крањни, саме њх м≥грац≥¤ по ƒунаю на зах≥д принесла на Ѕалкани не лише степову скотарську економ≥ку, а й ≥ндоЇвропейськ≥ культуру та мову.
ƒан≥ археолог≥њ, антрополог≥њ, л≥нгв≥стики, писемн≥ джерела св≥дчать, що м≥н≥мум в≥с≥м хвиль ≥ндоЇвропейських скотар≥в з ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ та Ќижнього ѕодунав'¤ прокотилис¤ Ѕалканським п≥востровом та јнатол≥Їю в енеол≥т≥ та в епоху бронзи (к≥нець V-II тис. до н. Ї.). ѕ≥зн≥ше з≥ сходу до ѕодунав'¤ просувалис¤ не лише ≥ндоЇвропейськ≥ (к≥мер≥йц≥, ск≥фи, сармати, готи), а й тюркськ≥ (гуни, авари, болгари, печен≥ги, торки, половц≥, татари) номади. ќстанн¤ хвил¤ монгольських скотар≥в з≥ —ходу - калмики - д≥йшли у XVIII ст. лише до п≥вн≥чно-зах≥дного ѕрикасп≥ю.
ѕерш≥ м≥грац≥њ надчорноморських скотар≥в на ƒунай та на п≥вн≥ч Ѕал-канського п≥вострова сталис¤ в часи виокремленн¤ скотарства у самост≥йну галузь перв≥сноњ економ≥ки в енеол≥т≥. Ќайдавн≥ш≥ скотарськ≥ племена принесли сюди так званий степовий, або пра≥ндоЇвропейський, культурно-господарський комплекс, в основ≥ ¤кого - в≥дгонний тип скотарства.
ƒуховна культура визначалас¤ на¤вн≥стю верховного бога - пастуха та воњна, культом в≥йни, зброњ, кол≥сниц≥, кон¤, сонц¤-колеса (свастики), вогню. јрхеологи розр≥зн¤ють ц≥ народи за так званим степовим поховальним обр¤дом, описаним вище (див. мал. 41).
Ќайпершими ≥ндоЇвропейськими скотар¤ми, ¤к≥ наприк≥нц≥ V тис. до н. Ї. просунулис¤ у ЌижнЇ ѕодунав'¤ з≥ сходу, були середньостог≥вська та новоданил≥вська людност≥ з л≥состепового ѕодн≥пров'¤ [187, с. 11 -16]. Ѕолгарськ≥ вчен≥ висловлюють припущенн¤, що найдавн≥ших скотар≥в приваблювала дорогоц≥нна балканська м≥дь, ¤ку вони вим≥нювали на знар¤дд¤ прац≥ з високо¤к≥сного донецького кременю. Ѕалкани у цей час займали нащадки вих≥дц≥в з Ѕлизького —ходу, ¤к≥ створили тут високорозвинену землеробську протоцив≥л≥зац≥ю. ѕросуванн¤ в њх середовище перших племен ≥ндоЇвропейських скотар≥в найкраще ф≥ксуЇтьс¤ поширенн¤м у Ќижньому ѕодунав'њ характерноњ дл¤ ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ грубоњ с≥роњ керам≥ки з дом≥шками товчених панцир≥в черепашок, а п≥зн≥ше шнурового орнаменту на глин¤ному посуд≥. ¬они ж принесли сюди курганний поховальний обр¤д, бойов≥ булави, конеголов≥ кам'¤н≥ наверш¤ ск≥петр≥в. ÷¤ найдавн≥ша у ѕодунав'њ ≥ндоЇвропейська людн≥сть, на думку ё. ¬. ѕавленка [126, с. 72], була пращуром анатол≥йц≥в (палайц≥в, лув≥йц≥в, хетт≥в), ¤ких п≥зн≥ше вит≥снили з Ѕалкан на сх≥д до ћалоњ јз≥њ (јнатол≥њ) наступн≥ хвил≥ надчорноморських ≥ндоЇвропейц≥в.
ѕ≥сл¤ 4000 р. до н. Ї. з≥ степового Ќадчорномор'¤ на Ќижн≥й ƒунай рушили скотар≥, ¤к≥ залишили на п≥вдн≥ ”крањни поселенн¤ нижньомихай-л≥вського типу. ¬они принесли ≥з собою своЇр≥дну керам≥ку з темною, прилощеною поверхнею, дом≥шками товченоњ мушл≥ в глин≥ та шнуровим орнаментом.
” друг≥й половин≥ IV тис. до н. Ї. з ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного Ќадчорномор'¤ до нижньодунайських степ≥в просунулис¤ племена усат≥вськоњ культури. ¬ цей час курганн≥ похованн¤ в ѕодунав'њ стають масовими, поширюютьс¤ кам'¤н≥ стели надчорноморських тип≥в (див. мал. 43). –озселенн¤ войовничих скотар≥в зумовило буд≥вництво перших фортець, де п≥д час напад≥в ховалис¤ ос≥л≥ землероби та рем≥сники (™зеро в Ѕолгар≥њ, “ро¤ на аз≥йському узбережж≥ ƒарданел).
ƒруга нижньомихайл≥вська ≥ трет¤ усат≥вська хвил≥ степовик≥в у ѕодунав'њ зародилис¤ в середовищ≥ п≥вденноњ, азово-чорноморськоњ груп ≥ндоЇвропейських скотар≥в п≥вдн¤ ”крањни. ¬насл≥док зм≥шуванн¤ прибульц≥в з м≥сцевими землеробами виникли синкретичн≥ культури „орнавода, ‘олтешти, ™зеро тощо, людн≥сть ¤ких, очевидно, була пращуром фрак≥йц≥в, грек≥в та в≥рмен.
Ќаприк≥нц≥ IV тис. до н. Ї. починаЇтьс¤ масова ≥нваз≥¤ племен ¤мноњ культури з ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного Ќадчорномор'¤ на Ќижн≥й та —ередн≥й ƒунай [187, с. 6-17]. Ћише на р≥чц≥ “ис≥ в ”горщин≥ нин≥ нал≥чують близько 3000 курган≥в з п≥зньо¤мним степовим поховальним обр¤дом. ” них були похован≥ висок≥ люди з масивними к≥ст¤ками ≥ досить широкими обличч¤ми (п≥вн≥чний Ївропеоњдний антрополог≥чний тип). ћ≥сцев≥ мешканц≥ були далекими нащадками вих≥дц≥в з Ѕлизького —ходу, мали зр≥ст на 10 см менший, н≥ж степовики з≥ сходу ≥ тенд≥тн≥шу будову т≥ла (п≥вденн≥ Ївропеоњди сх≥дносередземноморського антрополог≥чного типу) [230, с. 240].
÷¤ масова навала скотар≥в п≥зньо¤мноњ культури з ѕ≥вн≥чного Ќадчор-номор'¤ зб≥глас¤ з аридизац≥Їю кл≥мату ≥ призвела до остаточного колапсу балканського неол≥ту. Ќос≥њ традиц≥й п≥знього етапу ¤мноњ культури Ќад-чорномор'¤ поширюютьс¤ далеко за меж≥ ѕодунав'¤.  ургани з≥ степовим поховальним обр¤дом з'¤вл¤ютьс¤ не лише на Ќижньому, а й на —ередньому ƒунањ, на територ≥њ сучасних Ѕолгар≥њ, ёгослав≥њ. «а участю ¤мник≥в на —ередньому ƒунањ виникаЇ баденська культура з виразними степовими рисами. ” ѕодунав'њ починаЇтьс¤ доба бронзи.
ѕ≥д тиском нових степовик≥в з≥ сходу нащадки другоњ ≥ третьоњ хвиль ≥ндоЇвропейц≥в (пращури фрак≥йц≥в, грек≥в, в≥рмен) просуваютьс¤ дал≥ на п≥вдень Ѕалканського п≥вострова, зайн¤того нащадками близькосх≥дного за походженн¤м балканського неол≥ту. Ћюдн≥сть першоњ хвил≥ скотар≥в з Ќад-чорномор'¤ (праанатол≥йц≥) була вит≥снена на п≥вдень до √рец≥њ (пеласги*) та на сх≥д до ћалоњ јз≥њ. “ак, на початку Ќ≤ тис. до н. Ї. в јнатол≥њ з'¤вилис¤ перш≥ ≥ндоЇвропейц≥ - палайц≥, лув≥йц≥, хети (див. мал. 45). Ќевдовз≥ вони заснували легендарну “рою, ¤ка контролювала торговельн≥ та м≥грац≥йн≥ шл¤хи м≥ж Ѕалканами ≥ ћалою јз≥Їю.
ѕер≥одичне спаленн¤ “роњ новими хвил¤ми войовничих ≥ндоЇвропейц≥в з Ѕалкан дало п≥дстави археологам вважати, що в епоху бронзи в III-II тис. до н. Ї. було ¤к м≥н≥мум чотири таких навали на ћалу јз≥ю [119, с. 29, 30], ¤к≥ зумовили розселенн¤ тут лув≥йц≥в, палайц≥в, хет≥в, в≥рмен, ≥он≥йц≥в, дор≥йц≥в, фр≥г≥йц≥в.
”перше ≥ндоЇвропейц≥ з'¤вл¤ютьс¤ у “роњ близько 3000 р. до н. Ї. ѕерший та другий шари м≥ста, за ћ. я. ћерпертом, уже ≥ндоЇвропейськ≥. ѕро це св≥дчать темна керам≥ка з накольчастим або прокресленим орнаментом, характерн≥ шл≥фован≥ бойов≥ молоти та булави з каменю, буд≥вл≥ так званого мегаронного типу, ≥мпорти олова з „ех≥њ з метою виплавки бронзи [119, с. 29].
—паленн¤ “роњ II близько 2300 р. до н. Ї. св≥дчить про нову хвилю м≥грант≥в з ѕодунав'¤ - лув≥йц≥в. ѕриблизно у цей самий час перша ≥ндоЇвропейська догрецька людн≥сть приходить з п≥вноч≥ Ѕалкан до √рец≥њ (пеласги)*.
ѕрих≥д до јнатол≥њ нос≥њв ≥он≥йського д≥алекту грецькоњ мови ставс¤ близько 2000-1900 р. до н. Ї., що ф≥ксуЇтьс¤ VI шаром “роњ. ѕосуд тут дуже нагадуЇ керам≥ку материковоњ √рец≥њ початку II тис. до н. Ї.
*ѕеласги - найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейц≥ п≥вдн¤ Ѕалканського п≥вострова. «гадуютьс¤ в
давньогрецьких м≥фах.
“ро¤ ”≤≤а, мабуть, була тим м≥стом, ¤ке зруйнували пращури грек≥в у “ро¤нськ≥й в≥йн≥ близько 1200 р. до н. Ї. ¬ Їгипетських та близькосх≥дних письмових джерелах ц¤ хвил¤ ≥ндоЇвропейц≥в з п≥вноч≥ зветьс¤ "навалою народ≥в мор¤". ¬она дуже виразно простежуЇтьс¤ на археолог≥чному матер≥ал≥.

ћал. 46. √лин¤ний посуд м≥нойськоњ (/) та трип≥льськоњ (2) культур
якщо у ѕодунав'њ перш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ скотар≥, за даними археолог≥њ, з'¤вл¤ютьс¤ наприк≥нц≥ V-IV тис. до н. Ї., у “роњ - на початку III тис. до н. Ї., то п≥вденн≥ше, у материков≥й √рец≥њ - у перш≥й половин≥ III тис. до н. Ї. ƒо цього часу на Ѕалканах проживали далек≥ нащадки близькосх≥дноњ землеробськоњ протоцив≥л≥зац≥њ. як згадувалось вище, у VI-IV тис. до н. Ї. ц¤ людн≥сть займала не лише весь Ѕалканський п≥востр≥в, а й л≥состепову смугу ”крањни до ƒн≥пра (“рип≥лл¤). ќднак п≥д тиском найдавн≥ших скотар≥в - пра≥ндоЇвропей-ц≥в з п≥вдн¤ ”крањни - нащадки близькосх≥дного землеробського неол≥ту поступово в≥дступили на п≥вдень Ѕалкан, у ѕело-понес. Ѕлизько 2000 р. до н. Ї. вони започатковують блискучу м≥нойську цив≥л≥зац≥ю на о.  р≥т (мал. 46). « приходом ≥ндоЇвропейц≥в на Ѕалканах починаЇтьс¤ епоха бронзи. ¬≥дбувс¤ р≥зкий перелом у культур≥. «'¤вилас¤ бронза, л≥пна, чорна, лощена керам≥ка, ¤ка дещо нагадуЇ посуд нижн≥х шар≥в “роњ. ѕерш≥ ≥ндоЇвропейц≥ просунулис¤ в √рец≥ю внасл≥док навали п≥зн≥х ¤мник≥в на ƒунай п≥сл¤ 3000 р. до н. Ї.
Ѕ≥льш упевнено можна говорити про прих≥д з п≥вноч≥ нос≥њв найдавн≥шого
грецького д≥алекту - ≥он≥йського, що ставс¤ близько 2000 р. до н. Ї. Ќай¤скрав≥шим елементом матер≥альноњ культури найдавн≥ших ≥ндоЇвропейцS






у м≥кенськ≥ часи грецька культура вв≥брала в≥д м≥нойського  р≥ту дос¤гненн¤ передовоњ цив≥л≥зац≥њ —х≥дного —ередземномор'¤. ¬исокий розвиток останньоњ по¤снюЇтьс¤ њњ глибокими ≥сторичними корен¤ми. «ародилас¤ вона близько 10 тис. рок≥в тому на Ѕлизькому —ход≥ внасл≥док винайденн¤ в≥дтворюючих форм економ≥ки - землеробства ≥ тваринництва.
 ≥нець ахейському пануванню в √рец≥њ поклала навала дор≥йц≥в з п≥вноч≥ близько 1200 р. до н. Ї. ¬≥дтод≥ тут почалас¤ ранньозал≥зна доба. ¬≥дпов≥дно до хвиль ≥ндоЇвропейц≥в з п≥вноч≥ бронзова доба √рец≥њ под≥л¤Їтьс¤ на три головн≥ пер≥оди: ранньоелладський, або догрецький, - 2600-2000 рр. до н. Ї.; середньоелладський, або ≥он≥йський, - 2000-1500 рр. до н. Ї.; п≥зньоелладський, або ахейський, - 1500-1100 рр. до н. Ї.
ƒосл≥дники не мають Їдиноњ думки щодо причин завоюванн¤ дор≥йц¤ми м≥кенськоњ √рец≥њ, однак визнають участь у цих процесах ≥ндоЇвропейських племен з ѕодунав'¤. ј. Ѕартонек [19, с. 261] по¤снюЇ прих≥д дор≥йц≥в на п≥вдень Ѕалкан колапсом м≥кенськоњ цив≥л≥зац≥њ. ќсновою њњ економ≥ки була морська торг≥вл¤, ¤ка нер≥дко межувала з п≥ратством. ” XIV-XIII ст. морськ≥ походи ахейц≥в за здобиччю набули масового характеру. –езультатом саме такого граб≥жницького походу було зруйнуванн¤ “роњ близько 1200 р. до н. Ї., описане √омером у VIII ст. до н. Ї.
” цей час численн≥ воЇнн≥ конфл≥кти сталис¤ ≥ всередин≥ м≥кенського св≥ту м≥ж окремими ахейськими центрами, тому ахейськ≥ м≥ста XIV-XIII ст. оточен≥ потужними фортечними мурами. ”с≥ ц≥ потр¤с≥нн¤ зумовили колапс високорозвиненоњ м≥кенськоњ цив≥л≥зац≥њ. як насл≥док племена дор≥йц≥в, що проживали на п≥вн≥чно-зах≥дн≥й перифер≥њ м≥кенського св≥ту, близько 1200 р. до н. Ї. заселили ÷ентральну та ѕ≥вденну √рец≥ю. Ќа п≥вдень дор≥йц≥в посунула нова хвил¤ ≥ндоЇвропейц≥в з ѕодунав'¤.
јрхеологам вдалос¤ в≥дшукати докази м≥грац≥њ перв≥сноњ людност≥ ÷ентральноњ ™вропи на п≥вденний сх≥д, ¤ка ≥ п≥дштовхнула племена дор≥йц≥в рушити на п≥вдень. ќстанн≥м часом археолог≥чно простежен≥ також шл¤хи м≥грац≥њ ≥ндоЇвропейських племен Ќижнього ѕодунав'¤ та ѕ≥вн≥чно-«ах≥дно-го Ќадчорномор'¤ на п≥вдень. „астина досл≥дник≥в вважаЇ вищезгадану "навалу народ≥в мор¤" масовою м≥грац≥Їю войовничих ≥ндоЇвропейських племен на п≥вдень у √рец≥ю, ћалу јз≥ю, ѕалестину, на острови —ередземного мор¤. ƒор≥йц≥, що зайн¤ли майже всю √рец≥ю, були лише одним з багатьох учасник≥в широкого м≥грац≥йного потоку ≥ндоЇвропейц≥в у —ередземномор'¤.
” цей самий час до ћалоњ јз≥њ з Ѕалкан просунулис¤ прав≥рмени, ¤к≥, на думку ≤. ћ. ƒ'¤конова, зруйнували гомер≥вську “рою та ’етське царство [81, ч. 2, с. 194, 195]. ≤нш≥ племена прокотилис¤ сх≥дним узбережж¤м —ередземного мор¤, захопивши  ≥пр та ѕалестину (б≥бл≥йн≥ ф≥л≥стимл¤ни). « великими труднощами фараону –амзесу III вдалос¤ зупинити навалу на кордон≥ ™гипту. –ештка "народ≥в мор¤ з п≥вноч≥" розселилас¤ по середземноморських островах до —ицил≥њ та  орсики включно.
–езультатом ц≥Їњ навали були загибель ћ≥кенськоњ та ’етськоњ цив≥л≥зац≥й ≥ певний регрес сусп≥льства. Ќа зм≥ну розвиненим, так званим палацовим цив≥л≥зац≥¤м, що ув≥брали надбанн¤ стародавньоњ культури Ѕлизького —ходу, до √рец≥њ та ћалоњ јз≥њ повернулис¤ елементи перв≥сного, патр≥архально-общинного ладу з досить прим≥тивною, варварською культурою. ѕочалис¤ "темн≥ в≥ки" грецькоњ ≥стор≥њ, ¤к≥ завершилис¤ у VIII ст. до н. Ї. новим сплеском цив≥л≥зац≥њ у √рец≥њ.
ѕереконлив≥ археолог≥чн≥ докази участ≥ населенн¤ ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного Ќадчорномор'¤ у "навал≥ народ≥в мор¤" на √рец≥ю,  р≥т, ћалу јз≥ю, —ир≥ю з≥брав ¬. ≤.  лочко [88, с. 10-17]. ћаЇтьс¤ на уваз≥ населенн¤ сабати-н≥вськоњ культури, ¤ке в XIV-XII ст. до н. Ї. проживало у степах м≥ж Ќижн≥м ƒн≥пром та ƒунаЇм. ¬ластив≥ пам'¤ткам Ќадчорномор'¤ наконечники спис≥в др≥майл≥вського типу, кинджали краснома¤цького типу, дволопасн≥ наконечники стр≥л, рештки круглих дерев'¤них щит≥в, наконечники спис≥в характерноњ форми знайдено в археолог≥чних шарах, пов'¤заних з ≥ндоЇвропейською навалою у ћал≥й јз≥њ (“ро¤), —ир≥њ (”гарит), на  р≥т≥, –одос≥,  ≥пр≥, в материков≥й √рец≥њ (мал. 47). « аналог≥чними круглими щитами, списами ≥ короткими мечами зображен≥ воњни "народ≥в мор¤" на рельЇфах з Ћуксору (™гипет) (мал. 48). ÷¤ збро¤ не маЇ аналог≥й серед зброњ Ѕлизького —ходу, але дуже типова дл¤ ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ к≥нц¤ II тис. до н. Ї. “ут знайдено не лише готов≥ вироби, а й значна к≥льк≥сть ливарних форм дл¤ њх виготовленн¤.  оротк≥ дволезов≥ меч≥ краснома¤цького типу мають дуже давню ≥стор≥ю у ѕ≥вн≥чному Ќадчорномор'њ. њх прототипи знайдено в похованн¤х надчорноморських скотар≥в першоњ половини II тис. до н. Ї.
” результат≥ гранд≥озноњ м≥грац≥њ "народ≥в мор¤" збро¤ п≥вн≥чно-надчорно-морських тип≥в опинилас¤ на остров≥ —ардин≥¤. “ут знайдено бронзов≥ статуетки воњн≥в з круглими щитами та короткими дволезовими мечами, аналог≥чн≥ в≥дкритим у похованн≥ б≥л¤ с. Ѕорис≥вки на ќдещин≥ [88, с. 16] (мал. 49).

ћал. 47. Ѕронзова збро¤ "народ≥в мор¤" та форми дл¤ њх виготовленн¤ з ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ (/, 2, 6, 7, 10-13) та —ередземномор'¤ (3-5, 8, 9,14),
за ¬. ≤.  лочко

ћал. 48. ƒавньоЇгипетськ≥ рельЇфи ≥з зображенн¤м воњн≥в "народ≥в мор¤", озброЇних мечами краснома¤цького типу, списами та круглими щитами з Ћуксеру (/)
та з ћ≥днет ’абу (2)
ќтже, маЇмо вс≥ п≥дстави твердити, що у дор≥йськ≥й навал≥ на √рец≥ю, ћалу јз≥ю та ≥нш≥ рег≥они —ередземномор'¤ вз¤ли участь племена сабати-н≥вськоњ культури ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤.
ћ≥грац≥¤ ≥ндоЇвропейських номад≥в з украњнських степ≥в та л≥состеп≥в на зах≥д тривала ≥ в ранньозал≥зну добу. ÷е засв≥дчують археолог≥чн≥ дан≥ щодо просуванн¤ у ѕодунав'¤ та ÷ентральну ™вропу в ≤ тис. до н. Ї. к≥мер≥йц≥в, ск≥ф≥в, а у перших стол≥тт¤х нашоњ ери - сармат≥в та гот≥в.
«ах≥дний шл¤х розселенн¤ ≥ндоЇвропейц≥в проходив з ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ долиною ƒунаю на зах≥д до ÷ентральноњ ™вропи. —аме так у IV-III тис. до н. Ї. в ™вропу з≥ сходу потрапили далек≥ пращури кельт≥в, ≥тал≥к≥в (пралатин¤н), германц≥в, балт≥в, слов'¤н. ќднак цей шл¤х пор≥вн¤но з вищеописаними п≥вденно-зах≥дними археолог≥чними методами простежуЇтьс¤ г≥рше. Ќа його верхньодунайському в≥дтинку поки що нев≥дом≥ достов≥рн≥ пам'¤тки ≥ндоЇвропейських степовик≥в з≥ сходу. ≤ це незважаючи на те, що на —ередньому ƒунањ у басейн≥ “иси в≥домо близько 3000 могил з≥ степовим поховальним обр¤дом, аналог≥чним п≥зньо¤мному ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤.
ќднак за 400 км на зах≥д в≥д “иси в ѕ≥вденн≥й Ќ≥меччин≥, у так зван≥й баальберзьк≥й культур≥, ¤ка брала участь у формуванн≥ ≥ндоЇвропейськоњ культури шнуровоњ керам≥ки, знову з'¤вл¤ютьс¤ певн≥ степов≥ риси [230, с. 249], тобто ймов≥рно, що нащадки п≥вн≥чнонадчорноморських номад≥в, просуваючись на зах≥д долиною ƒунаю, дос¤гли його верх≥в'њв ≥ вплинули на формуванн¤ культур з керам≥кою з≥ шнуровим орнаментом (шнуровик≥в), далекими нащадками ¤ких були кельти, ≥тал≥ки, германц≥, балти, слов'¤ни, тим б≥льше, що скручений мотузок чи шнур ¤к необх≥дний атрибут скотарства та посуд з його в≥дбитками з'¤вилис¤ у середньостог≥вських племен п≥вдн¤ ”крањни на 500 рок≥в ран≥ше, н≥ж у шнуровик≥в та њхн≥х попередник≥в Ќ≥меччини.
ѕереважна б≥льш≥сть сучасних учених вважають найдавн≥шими ≥ндоЇвропейськими культурами ÷ентральноњ та «ах≥дноњ ™вропи не шнуровик≥в (3000-1800 р. до н. Ї.), а њхн≥х генетичних попередник≥в: культуру л≥йчастого посуду (4000-2800 р. до н. Ї.) та кул¤стих амфор (3500- 2500 р. до н. Ї.). ÷≥ генетично спор≥днен≥ сп≥льноти розвивалис¤ м≥ж 4000 та 1800 р. до н. Ї., посл≥довно зм≥нюючи одна одну на теренах м≥ж –ейном ≥ —ередн≥м ƒн≥пром.

ћал. 49. Ѕронзов≥ статуетки з о. —ардин≥¤. ¬оњни "народ≥в мор¤" з≥ щитами'та мечами, аналог≥чними знайденим поблизу с. Ѕорис≥вни на ќдещин≥ ' ь'
ћаЇмо де¤к≥ археолог≥чн≥ дан≥ про вплив п≥вденноукрањнських номад≥в на ранн≥ ≥ндоЇвропейськ≥ культури ÷ентральноњ ™вропи задовго до початку формуванн¤ шнурових культур наприк≥нц≥ III тис. до н. Ї. ћожливо, цей вплив почавс¤ ще наприк≥нц≥ V тис. до н. Ї., коли в ѕодунав'¤ з≥ сходу просунулас¤ людн≥сть середньостог≥вськоњ культури (перша хвил¤ ≥ндоЇв-ропењзац≥њ Ѕалкан), а у ÷ентральн≥й ™вроп≥ формувалас¤ культура л≥йчастого посуду. ƒавно пом≥чен≥ виразн≥ паралел≥ м≥ж нижньомихайл≥вськими племенами Ќадчорномор'¤ та культурою кул¤стих амфор —ередньоњ ™вропи. ћаютьс¤ на уваз≥ плоскодонний, округлот≥лий посуд з дом≥шкою товченоњ-мушл≥ в глин≥ й темною прилощеною поверхнею, похованн¤ у кам'¤них скрин¤х, сл≥ди культури вогню тощо.
ќск≥льки нижньомихайл≥вськ≥ пам'¤тки на к≥лька стол≥ть старш≥ в≥д найдавн≥ших решток культури кул¤стих амфор, тому вона формувалас¤ в умовах впливу азово-чорноморськоњ зони ≥ндоЇвропейських степовик≥в, а не навпаки. ÷ей вплив, в≥рог≥дно, зд≥йснювавс¤ шл¤хом м≥грац≥њ нижньоми-хайл≥вц≥в, кем≥обинц≥в, усат≥вц≥в з ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ долиною ƒунаю далеко на зах≥д, тобто згадан≥ вище друга ≥ трет¤ хвил≥ ≥ндоЇвропейц≥в у Ќижньому ѕодунав'њ м≥ж 4000 та 3500 р. до н. Ї. докотилис¤ до ÷ентральноњ ™вропи ≥ вплинули на формуванн¤ культури кул¤стих амфор. ÷¤ культура була головним генетичним п≥дірунт¤м ≥ндоЇвропейськоњ культури шнуровоњ керам≥ки, ¤ка зароджувалас¤ наприк≥нц≥ IV тис. до н. Ї. у ÷ентральн≥й ™вроп≥. Ќе виключено, що на формуванн¤ шнуровик≥в також впливала нова навала ≥ндоЇвропейських номад≥в з Ќадчорномор'¤ на ¬ерхн≥й ƒунай. ћаЇтьс¤ на уваз≥ вищезгадана м≥грац≥¤ у ѕодунав'¤ п≥зн≥х ¤мни-к≥в близько 3000 р. до н. Ї. (четверта хвил¤ ≥ндоЇвропейц≥в на ƒунањ). ¬иразн≥ елементи степового культурного комплексу (к≥нь, в≥з, шнуровий орнамент, степовий поховальний обр¤д тощо) дали п≥дстави в≥днести шнуровик≥в до найдавн≥ших ≥ндоЇвропейц≥в «ах≥дноњ ™вропи.
Ќезважаючи на складн≥сть проблеми, маЇмо достатньо даних припускати, що шнуровики ÷ентральноњ ™вропи початку II тис. до н. Ї. були далекими пращурами кельт≥в, ≥тал≥к≥в, ≥лл≥р≥йц≥в, германц≥в, балт≥в, слов'¤н. Ќ≥мецький л≥нгв≥ст √.  раЇ, вивчаючи лексику цих народ≥в та Ївропейську г≥дрон≥м≥ю, д≥йшов висновку, що у II тис. до н. Ї. у ÷ентральн≥й ™вроп≥ ≥снувала етнол≥нгв≥стична сп≥льнота, ¤ка була сп≥льним пращуром вищезгаданих ≥ндоЇвропейських етнос≥в.
¬. ¬. —Їдов [157, с. 18-36] ототожнюЇ њњ з областю археолог≥чних культур пол≥в поховальних урн, ¤ка в XIII-VIII ст. до н. Ї. ≥снувала м≥ж “исою та –ейном (див. мал. 45). ÷¤ сп≥льнота постала на б≥льш давн≥й культур≥ курганних поховань, поширен≥й на тих самих територ≥¤х у XV- XII ст. до н. Ї. ќстанн¤ через так звану унетицьку культуру (XVIII-XV ст. до н. Ї.) була генетично пов'¤зана з≥ шнуровиками ÷ентральноњ ™вропи.
Ќос≥њ культури пол≥в поховальних урн (давньоЇвропейц≥, за √.  раЇ) зд≥йснили експанс≥ю у р≥зних напр¤мках - на п≥вн≥ч ѕ≥ренейського п≥вострова, на атлантичне узбережж¤, в понизз¤ Ћаби, ѕодунав'¤, на јпенн≥ни. ¬исловлено припущенн¤, що це населенн¤ вз¤ло участь у так зван≥й навал≥ "народ≥в мор¤" наприк≥нц≥ II тис. до н. Ї. на ≈гењду та Ѕлизький —х≥д [119, с. 65].
 ультура пол≥в поховальних урн поступово трансформувалас¤ у √альш-тат (VIII-V ст. до н. Ї.). «ах≥дний √альштат, що займав територ≥њ в≥д ¬ерхнього ƒунаю до п≥вноч≥ ѕ≥ренейського п≥вострова включно, переважна б≥льш≥сть учених вважаЇ пракельтами. Ѕезпосередньо на його основ≥ постаЇ Ћатен (V-≤ ст. до н. Ї.), ¤кий був культурою ≥сторичних кельт≥в. ¬олод≥нн¤ зал≥зною зброЇю стимулювало експанс≥ю войовничих кельтських племен в ус≥х напр¤мках. ” V-III ст. до н. Ї. вони ≥нтенсивно просуваютьс¤ на ѕ≥ренейський п≥востр≥в, заселений вих≥дц¤ми з ѕ≥вн≥чноњ јфрики ≥берами, рухаютьс¤ через јльпи на п≥вн≥ч јпенн≥нського п≥вострова, на Ѕританськ≥ острови, в ≤рланд≥ю, ётланд≥ю, на сх≥д до ƒунаю, Ѕалкани ≥ нав≥ть до ћалоњ јз≥њ [119, с. 243].
—х≥дний √альштат, що у VIII-V ст. до н. Ї. був поширений на —ередньому ƒунањ та на заход≥ Ѕалканського п≥вострова, Ї культурою, залишеною ≥ншим ≥ндоЇвропейським народом - ≥лл≥р≥йц¤ми [119, с. 202]. ” III-≤ ст. до н. Ї. вони були роман≥зован≥ римл¤нами. Ќащадками ≥лл≥р≥йц≥в Ї сучасн≥ албанц≥. Ќа сх≥д в≥д ≥лл≥р≥йц≥в у “ранс≥льван≥њ, на Ќижньому ƒунањ жила ≥нша ≥ндоЇвропейська людн≥сть - фрак≥йц≥. ѕо ƒн≥стру вони межували з≥. ск≥фами.
Ќайдавн≥шою германською культурою вчен≥ вважають ¤строфську, ¤ка у VI-IV ст. до н. Ї. ≥снувала в ƒан≥њ та ѕ≥вн≥чн≥й Ќ≥меччин≥. ѕостала вона в процес≥ ≥нф≥льтрац≥њ на п≥вн≥ч вищезгаданих давньоЇвропейц≥в культури пол≥в поховальних урн та гальштатських вплив≥в. ” результат≥ впливу давньоЇвропейц≥в на м≥сцевих пращур≥в шнуровоњ культури наприк≥нц≥ ≤ тис. до н. Ї. сформувавс¤ балтський етнос [119, с. 337, 366]. Ќа думку ¬. ¬. —Ї-дова [157, с. 31], слов'¤ни теж генетично пов'¤зан≥ з давньоЇвропейц¤ми через п≥дкльошову культуру територ≥њ ѕольщ≥. њњ залишили нащадки лужицькоњ культури ѕольщ≥, ¤ка була п≥вн≥чно-сх≥дним вар≥антом археолог≥чноњ сп≥льноти пол≥в поховальних урн ÷ентральноњ ™вропи.
ƒосить попул¤рна серед досл≥дник≥в ще одна верс≥¤ генетичного зв'¤зку слов'¤н з давньоЇвропейц¤ми, що залишили культуру пол≥в поховальних урн. ¬она вказуЇ на генетичний зв'¤зок в≥д останньоњ через тшинецько-комар≥вську, б≥логруд≥вську, чорнол≥ську, п≥дг≥рц≥вську культури ѕ≥вн≥чно-«ах≥дноњ ”крањни до праслов'¤нськоњ зарубинецькоњ культури ѕодн≥пров'¤.
Ѕезкрањ степи та л≥состепи, що прост¤глис¤ в≥д ѕ≥вн≥чного Ќадчорно-мор'¤ на сх≥д до “ихого океану, створили спри¤тлив≥ умови дл¤ м≥грац≥њ ≥ндоЇвропейських скотар≥в у сх≥дному напр¤мку. ўе у IV тис. до н. Ї. середньостог≥вськ≥ племена л≥состепового Ћ≥вобережж¤ ƒн≥пра просунулис¤ на ƒон та ¬олгу. ямна культура, ¤ка постала на њхньому грунт≥ у Ќ≤ тис. до н. Ї., поширилас¤ в «аволж≥, ѕ≥вн≥чному  азахстан≥ й дос¤гла јлтаю. ¬ алтайських степах та в ћ≥нусинськ≥й котловин≥ сформувалас¤ так звана афанас≥њвська культура. «а антрополог≥чним складом населенн¤, матер≥альною культурою це були ≥ндоЇвропейськ≥ скотар≥-¤мники, але з де¤кою м≥сцевою господарською та культурною специф≥кою. Ќа думку украњнського археолога ¬. ћ. ƒаниленка [47, с. 234], тохари —х≥дного “уркестану були нащадками афанас≥њвських племен III тис. до н. Ї. (див. мал. 45).
” II тис. до н. Ї. у л≥состепах та степах ™враз≥њ в≥д ƒн≥пра до јлтаю постала зрубно-андрон≥вська ≥ндоЇвропейська сп≥льнота. Ќа думку переважноњ б≥льшост≥ досл≥дник≥в, ц≥ нап≥вкочов≥ скотарськ≥ племена були пращурами сх≥дноњ, ≥ранськоњ г≥лки ≥ндоЇвропейц≥в [12, т. 1, с. 473]. ѕоширюючи скотарський тип господарства, андрон≥вська людн≥сть просунулас¤ з ѕ≥вн≥чного  азахстану на п≥вдень ≥ заселила —ередню јз≥ю. —аме це населенн¤ було тими легендарними ар≥¤ми, ¤к≥ в середин≥ II тис. до н. ати за воду з малозабезпечених ≥ пенс≥онер≥в проплачуЇ бюджет через субсид≥њ, ≥ це складаЇ, щонайменше, 6 м≥льйон≥в грн. на р≥к. «в≥дки ж уз¤лис¤ 14 м≥лн. грн. людського боргу за воду?!
 олись письменник ќноре де Ѕальзак засел¤вс¤ до готелю. …ого попросили п≥дписати зобов'¤занн¤: ¤кщо п≥дпалить готель, то сплатить 6000 франк≥в компенсац≥њ. Ѕальзак був хлоп з гумором, приписав ще три нул≥, ≥ по¤снив хаз¤њну:
- ћес'Ї, у мене немаЇ н≥ шести тис¤ч, н≥ шести м≥льйон≥в франк≥в. ќднак, погодьтес¤, що останн¤ сума т≥шить вас б≥льше...
ћабуть, ≥ ¬одоканальське начальство т≥шитьс¤ все зростаючою сумою м≥ф≥чноњ людськоњ заборгованост≥: було 5,36 млн., стало - 14 м≥льйон≥в. ’оча анал≥з споживанн¤ води через л≥чильники доводить, що 134 тис¤ч≥ павлоградц≥в при реальн≥й добов≥й норм≥ 100 л≥тр≥в можуть спожити за р≥к 4.891.000 кубометр≥в води на суму 7.776.690 гривень. ўоб це визнати ≥ запровадити потр≥бен лише здоровий глузд. ј це у монопол≥ст≥в водо-, газу-, тепла ≥ прочих благ постачальник≥в Ї найб≥льш≥м деф≥цитом. –азом ≥з сов≥стю...

Ћеон≥д –оманюк.

“ече вода каламутна
¬есна видалас¤ не дощова. ƒобре видно, чому не вит≥кають з м≥ста в р≥чку штучн≥ водойми: ≥ т≥, що прихован≥ у п≥двалах п≥д багатоповерх≥вками; ≥ в≥дкрит≥ - б≥л¤ —Ў є9, по колишн≥й вул. √ражданськ≥й, понад насипом вул.  . ћаркса, ¤к ≥ти на зал≥зницю... ¬идно, наск≥льки вище р≥вень калюж над р≥внем стоку у дренажних р≥вчаках ≥ ¤к≥ саме перепони стримують воду.
ѕобував ¤ на м≥сц≥ виливу води в р≥чку з дренажноњ канави, що йде в≥д  озл¤чого понад ѕриточил≥вкою до ¬овчоњ. ¬исота водоскиду у м≥сц≥ виливу - понад метр ≥ шлюз на протипов≥нев≥й дамб≥ не працюЇ.
“≥ 34 "актив≥сти", ¤ким набридло по-жаб'¤чому кумкати серед багнища, звернулис¤ до м≥ськоњ влади ще восени, просили в≥двести воду з завищеного дренажного р≥вчака, перед ¤ким вже утворивс¤ рукотворний ставок по вул. ѕолтавськ≥й, ћосковськ≥й. ” „астин≥ ≤≤-й пов≥домл¤Їмо, що депутати в≥дгукнулис¤ "положитЇльно" - "положил≥ на ето мокроЇ дЇло" аж 10 тис¤ч гривень. —каж≥мо чесно, це замало, але й того "в натуральном виражен≥њ" поки що не видно.  оли вже наш роман-опупЇ¤ з водою триваЇ, то нат¤кн≥ть, в ¤к≥й частин≥ - оптим≥стичний ф≥нал?

Ћеон≥д –оманюк 45].
√оловн≥ боги ар≥њв - ≤ндра, —урь¤, јгн≥, яма. ≤ндра - це божество бур≥, грому, блискавки, в≥йни; —урь¤ - сонц¤, јгн≥ - вогню, яма - п≥дземного царства мертвих.
јр≥њ були вогнепоклонниками ≥ спалювали померлих. ” –≥гвед≥ описано складний поховальний ритуал, в ¤кому в≥дбилис¤ њх рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ ≥ поЇднувалис¤ елементи поклон≥нн¤ вогню, сонцю, св¤щенн≥й бойов≥й кол≥сниц≥, коню, зброњ, св¤щенн≥й коров≥ тощо. ÷ей обр¤д був детально

ћал. 50. јр≥йська бойова кол≥сниц¤ XVII-XVI ст. до н. Ї., за ¬. ‘. √ен≥нгом.
—инташта, ѕ≥вденний ”рал

досл≥джений археологами не в ≤нд≥њ, а на ѕ≥вденному ”рал≥. “ут розкопано могильник та поселенн¤ ар≥њв —инташта, ¤к≥ датуютьс¤ XVII-XVI ст. до н. Ї., тобто часом, що безпосередньо передував њх вторгненню до ≤нд≥њ [34]. ѕоховальний обр¤д могильника —инташта Ї живою ≥люстрац≥Їю до ар≥йських ритуал≥в, докладно змальованих у –≥гвед≥ та јвест≥ (мал. 52). —инташта - ще один неспростовний доказ приходу ар≥њв до ≤нд≥њ та ≤рану саме з Ївраз≥йських степ≥в, а не з Ѕлизького —ходу, ¤к вважають де¤к≥ досл≥дники.
Ќа час завоюванн¤ ѕ≥вн≥чно-«ах≥дноњ ≤нд≥њ в середин≥ II тис. до н. Ї. ар≥њ ¤вл¤ли собою групу невеликих племен, ¤к≥ гуртувалис¤ у нест≥йк≥ союзн≥ об'Їднанн¤. ќсновою њх сусп≥льства була патр≥архальна с≥м'¤ на чол≥ ≥з старшим чолов≥ком.  ≥лька спор≥днених с≥мей утворювали граму, що ≥з санскриту перекладаЇтьс¤ ¤к "селище", "община". —аме в≥д цього корен¤ походить украњнська "громада".
ќбщини ар≥њв рухалис¤ з≥ своњм скотом та багажем на возах у пошуках пасовиськ та уг≥дь дл¤ вирощуванн¤ ¤чменю. Ќа одному м≥сц≥ затримувались не б≥льш ¤к на п≥вроку, щоб з≥брати врожай. √рами нер≥дко ворогували м≥ж собою за пасовиська та джерела води. “ому словом "грама" позначав-

ћал. 51. ѕохованн¤ праар≥йц¤ у кам'¤н≥й скрин≥ з глин¤ним горщиком та дерев'¤ною ритуальною чашею з Ќадпорожж¤
с¤ також в≥йськовий заг≥н. ¬≥йна була звичайною, повс¤кденною справою ар≥њв. ѕозначалас¤ вона буденним словом, що перекладалос¤ ≥з санскриту ¤к "боротьба за кор≥в".
 ≥лька сус≥дн≥х общин утворювали плем'¤ (в≥с), ¤ке очолював цар (раджа). ƒо його функц≥й входили орган≥зац≥¤ племен≥, захист та розширенн¤ меж плем≥нноњ територ≥њ, маг≥чн≥ оф≥руванн¤. Ќайближчою до радж≥ особою був його домашн≥й жрець (пурох≥та). ¬лада цар¤ обмежувалас¤ народними зборами (сам≥т≥), що буквально означаЇ "сходка". ѕоганого цар¤ могли скинути на таких зборах ≥ обрати ≥ншого [148].
ћал. 52. –еконструкц≥¤ ар≥йського поховального обр¤ду, за ¬. ‘. √ен≥нгом.
—инташта, ѕ≥вденний ”рал

«а –≥гведою, кр≥м шудр (завойованого населенн¤), в ≤нд≥њ було ще три . варни, або касти, на ¤к≥ под≥л¤лис¤ завойовники-ар≥њ: брахмани, кшатр≥њ та вайш≥. Ѕрахмани - це жерц≥; кшатр≥њ - воњни, правител≥; вайш≥ - общинники, пастухи, хл≥бороби, рем≥сники. —имволом брахмана була дерев'¤на чаша дл¤ оф≥рувань; кшатр≥¤ - кол≥сниц¤ та збро¤ (лук, стр≥ли, панцир, сокира), вайш≥в - ¤рмо та плуг.
—к≥фи, що прийшли в украњнськ≥ степи з ≤рану близько 2700 р. тому, були безпосередн≥ми нащадками ар≥њв. «а легендою, вони походили в≥д трьох цар≥в (Ћ≥покса¤, јрпокса¤ та  олокса¤), що под≥лили м≥ж собою золот≥ плуг, ¤рмо, сокиру та чашу, ¤к≥ н≥бито впали з неба. ћожливо, частка "ксай" в ≥менах легендарних ск≥фських цар≥в походить в≥д слова "кшатра", що у переклад≥ ≥з санскриту означаЇ "влада". «в≥дси п≥зн≥ш≥ "кесар", "кайзер", "цар". ÷¤ легенда, ¤к ≥ розкопки ск≥фських курган≥в, св≥дчить, що сусп≥льство ск≥ф≥в, ¤к ≥ ар≥њв —тародавньоњ ≤нд≥њ, под≥л¤лос¤ на три класи-варни.
÷ей кастовий под≥л зародивс¤ у далеких предк≥в ар≥њв та ск≥ф≥в у степах ”крањни ще 5000-4000 р. тому. ” курганах III-II тис. до н. Ї. серед б≥дних поховань р¤дових общинник≥в трапл¤ютьс¤ багат≥ - складноњ конструкц≥њ, засипан≥ червоною вохрою, де знаход¤ть зброю (бойов≥ сокири-молоти, булави, наконечники стр≥л) та колеса воз≥в. ¬≥дом≥ могили жерц≥в, в ¤ких знайдено культов≥ реч≥, в тому числ≥ дерев'¤н≥ чаш≥ дл¤ оф≥рувань.
—. Ќаливайко бачить сл≥ди кастового под≥лу сусп≥льства стародавн≥х ≥ндоар≥њв у фольклор≥ украњнц≥в. «гадка про жерц≥в-брахман≥в збереглас¤ у виразах "рахманна земл¤", "рахманний к≥нь", "постимос¤ ¤к рахмани", "рахманський ¬еликдень". Ќазва вайш≥ походить в≥д санскритського "в≥с" (слов'¤нське "весь") - с≥льська громада з њњ землею. ¬же згадувалос¤, що у санскрит≥ Ї ≥ пр¤мий аналог слову громада - "грама", тобто с≥льська община. Ќа думку —. Ќаливайка, украњнськ≥ пр≥звища ÷ар, ÷арук, ÷аренко, —ай, —айко, —аЇнко однокоренев≥ з "кшатр≥й", а Ўудр¤ - з "шудра".
–≥гведа та јвеста, ¤к найдавн≥ш≥ велик≥ писемн≥ джерела ≥ндоЇвропейськоњ культури, дають змогу реконструювати культурний комплекс, ¤кий властивий ус≥м народам ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ сп≥льноти, а не лише њх сх≥дн≥й ≥ндо≥ранськ≥й г≥лц≥.  р≥м згаданого вище тричленного под≥лу сусп≥льства, до нього належать своЇр≥дна орган≥зац≥¤ профес≥йних воњн≥в, культ воњна-вовка, бойовий по¤с, червоний кол≥р ¤к символ в≥йни, в≥йськовоњ верстви та жалю, м≥фолог≥¤, пантеон бог≥в тощо. ƒокладн≥ше де¤к≥ з цих елемент≥в розгл¤датимутьс¤ у наступних розд≥лах.
„ерез фрагментарн≥сть археолог≥чних даних описана вище ≥стор≥¤ просуванн¤ ≥ндоЇвропейц≥в на Ѕалкани, в јнатол≥ю, ≤нд≥ю та ≤ран поки що у багатьох аспектах дискус≥йна. ќстаточне њх висв≥тленн¤ - справа майбутнього. –озселенн¤ ≥ндоЇвропейських скотарських племен не сл≥д розум≥ти ¤к сер≥ю переможних завойовницьких поход≥в чи короткочасних масових м≥грац≥й. Ќе виключаючи цих акц≥й, б≥льш≥сть досл≥дник≥в вважають, що ≥ндоЇвропейська експанс≥¤ в≥дбулас¤ насамперед у форм≥ поступовоњ ≥нф≥льтрац≥њ скотар≥в у середовище сус≥дн≥х племен.
≤Ќƒќ™¬–ќѕ≈…—№ ≤ ≈Ћ≈ћ≈Ќ“» ”  ”Ћ№“”–≤ ” –јѓЌ—№ ќ√ќ ё«ў“∆
•≤ і а¤вн≥сть архањчних елемент≥в у традиц≥йн≥й украњнськ≥й куль-^ √~≥ тур≥ в≥дзначали багато досл≥дник≥в. ћи обмежимос¤ розгл¤дом (_/ ./. де¤ких аспект≥в козацького культурного комплексу, що перегукуютьс¤ з пра≥ндоЇвропейською традиц≥Їю, вперше письмово заф≥ксованою в –≥гвед≥. —пробуЇмо в≥дшукати генетичн≥ корен≥ таких елемент≥в украњнського козацтва, ¤к кобзарство, "оселедець", червона китайка, малиновий прапор, бойовий по¤с, козак-характерник.
 обзарство в≥д≥грало величезну роль у формуванн≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ украњнц≥в. …ого головна функц≥¤ - прославленн¤ козацького в≥йська та його ватажк≥в, вихованн¤ молод≥, збереженн¤ традиц≥њ. «а зм≥стом та формою це ¤вище маЇ пр¤м≥ паралел≥ в Ївропейськ≥й лицарськ≥й культур≥ [61, с. 163-180]. Ћицарськ≥ ватаги у середньов≥чн≥й ™вроп≥ супроводжували поети-сп≥вц≥: барди, скальди, трувери, менестрел≥, трубадури. Ѕезпосередн≥й пращур кобзар≥в у  ињвськ≥й –ус≥ - дружинний сп≥вець Ѕо¤н, "що своњ в≥щ≥ персти на жив≥њ струни накладав, - вони вже сам≥ кн¤зю славу рокотали". Ѕилини мають пр¤м≥ паралел≥ ¤к у козацьких думах, так ≥ в сагах скандинавських в≥к≥нг≥в, лицарських баладах час≥в  орол¤ јрту-ра,  арла ¬еликого та хрестових поход≥в [73].
ѕоети-сп≥вц≥ лицарськоњ слави - нев≥д'Їмний елемент в≥йськового культурного комплексу б≥льшост≥ ≥ндоЇвропейських народ≥в у середн≥ в≥ки. “ак, ¤дром середньов≥чноњ арм≥њ ≥ранц≥в були воњни-гурки (тобто вовки). Ќа б≥й њх надихав поет, читаючи перед строЇм поему ‘≥рдоус≥ "Ўах-наме".
Ѕезпосередн≥м пращуром бард≥в, скальд≥в, трувер≥в, кобзар≥в був √омер з безсмертними епосами ≤л≥адою та ќд≥ссеЇю, що описують под≥њ к≥нц¤ II тис. до н. Ї. ≈пос √омера типолог≥чно, стил≥стично, жанрово Ї п≥дмурком в≥йськово-лицарськоњ поез≥њ середньов≥чноњ ™вропи, в тому числ≥ кобзарських дум.
“радиц≥¤ ≥ндоЇвропейськоњ в≥йськовоњ поез≥њ своњм кор≥нн¤м с¤гаЇ ар≥йських г≥мн≥в –≥гведи. ” ар≥њв ≥снував культ слова, ¤ке вони над≥л¤ли ф≥зичною силою. —ила вожд¤ ≥ його в≥йська пр¤мо залежала в≥д к≥лькост≥ св¤щенних г≥мн≥в, складених ≥ прочитаних поетом-жерцем цього вожд¤.  р≥м того, вважалос¤, що боги в≥дкривають ≥стину поетам-брахманам (р≥ш≥). —тародавн≥ ар≥њ в≥рили, що р≥ш≥ сам≥ не створюють поетичних картин, а лише переливають у слова ≥стину, що в≥дкривають њм боги в момент божественного натхненн¤. ѕоет-брахман впадав у натхненний стан теж з вол≥ бог≥в ≥ з допомогою св¤щенного наркотичного напою сооми. “ому в≥йськов≥ поети р≥ш≥ у –≥гвед≥ виступають ¤к посередники м≥ж богами та людьми [148, с. 479-482].
¬≥ра у божественне походженн¤ поетичного таланту та натхненн¤ - один ≥з найб≥льш ст≥йких стереотип≥в Ївропейськоњ поез≥њ. —кальди стародавн≥х в≥к≥нг≥в склали величезну к≥льк≥сть в≥с - в≥рш≥в на славу вар¤зьких конунг≥в. ¬важалос¤, що в≥с зб≥льшував не лише славу, а й ф≥зичну силу вожд¤ та його в≥йська.  онунги винагороджували скальд≥в ср≥блом та золотом, що, ¤к ≥ слово, мали маг≥чну силу. ¬≥дбувалос¤ своЇр≥дне передаванн¤ частини сили та удач≥ вожд¤ скальду-дружиннику. ўоб зберегти силу та щаст¤, так би мовити, у матер≥ал≥зованому вигл¤д≥, нер≥дко скарб закопували у землю або ж просто топили в болот≥ чи мор≥ [45, с. 146-150].
 орен≥ таких стосунк≥в м≥ж в≥йськовим вождем та скальдом простежуютьс¤ у –≥гвед≥. јр≥њ в≥рили, що р≥ш≥ без достойноњ винагороди вожд¤ не лише зб≥дн≥Ї, а й втратить св≥й божественний поетичний дар. Ќав≥ть в сучасн≥й ≤нд≥њ брахмани, працюючи вчител¤ми, л≥кар¤ми, юристами чи науковц¤ми, отримують не платню, а винагороду [99, с. 97]. “ому грош≥, що давали кобзар¤м за виконанн¤ дум, сл≥д розц≥нювати не ¤к платню чи милостиню, а винагороду за виконанн¤ м≥стичних г≥мн≥в. ѕринаймн≥ так було у давнину.

ћал. 53. «ображенн¤ хетського воњна на ст≥н≥ гробниц≥ фараона ’о-ремхеба, близько 3400 рок≥в тому

Ќе менш архањчним елементом культури украњнського козацтва був "оселедець". ѕод≥бну зач≥ску мали стародавн≥ в≥рмени, осетини, скандинавськ≥ в≥к≥нги, руський кн¤зь —в¤тослав, кельти «ах≥дноњ ™вропи.  ольоровий греб≥нь сучасних панк≥в насл≥дуЇ стародавн≥й кельтський "оселедець". ƒва пасма волосс¤ бачимо на голов≥ хетського воњна, зображеного на гробниц≥ фараона ’орем-хеба, що правив у ™гипт≥ 3400 рок≥в тому (мал. 53). ƒо п'¤ти "оселедц≥в" носили на голов≥ представники р≥зних рел≥г≥йних груп ≤нд≥њ. ѕригадаймо зач≥ски кришнањт≥в на вулиц¤х сучасного  иЇва.
"ќселедець" був поширений ≥ у сх≥дних сус≥д≥в ≥ндоЇвропейц≥в - народ≥в алтайськоњ мовноњ с≥м'њ. Ќаприклад, хухоль носили монголи у XIII ст.
ўе недавно казахськ≥ хлопчики мали на голов≥ пасмо волосс¤, що н≥бито Їднало дитину з богом. Ќе виключено, що цю зач≥ску перейн¤ли народи уральськоњ мовноњ с≥м'њ у процес≥ њњ формуванн¤ у II тис. до н. Ї. в≥д ≥ндоЇвропейц≥в казахських степ≥в. ѕро запозиченн¤ окремих елемент≥в ≥ндоЇвропейського культурного комплексу тюрками св≥дчить археолог≥¤ [99].
„ервона китайка та малиновий козацький прапор теж мають дуже давню ≥стор≥ю. –ештки червоного поховального покрову археолог≥чно заф≥ксован≥ в могил≥ отамана ≤вана —≥рка, що помер 1680 р. ѕ≥д червоною китайкою ховали в ”крањн≥ нав≥ть у XVIII ст., але т≥льки козак≥в.
Ѕезпосередн≥ пращури козак≥в дружинники  ињвськоњ –ус≥ теж любили червоне. ÷е кол≥р переважноњ б≥льшост≥ ст¤г≥в, корогв та значк≥в кн¤жоњ дружини на м≥н≥атюрах давньоруських л≥топис≥в. ≤ у л≥тописах, ≥ в "—лов≥ о полку ≤горев≥м" безл≥ч згадок про червен≥ щити, корогви, ст¤ги, кн¤же крзно. ≤ це загально≥ндоЇвропейська в≥йськова традиц≥¤. „ервоний бойовий од¤г носили спартанц≥ та воњни –иму. ” плащах такого кольору йшли на б≥й кельти та стародавн≥ перси. јрхеолог≥чн≥ рештки св≥дчать, що ск≥фи та сармати теж фарбували бойовий панцир та зброю в червоне.
—тародавн≥ ар≥њ були, ¤к зазначалос¤, вогнепоклонниками. „ервоне полотнище символ≥зувало бога вогню јгн≥. Ѕеручи червоний прапор у б≥й, ар≥њ в≥рили, що на њхньому боц≥ воюЇ сам јгн≥ та ≥нш≥ боги. Ѕойовий клич "« нами бог" був не абстрактною формулою. ќск≥льки ар≥њ спалювали померлих, то червоний кол≥р був також кольором жалоби. “ому перед спаленн¤м воњна вкривали червоним [148, с. 452-457; 99, с. 96, 70-77]. ¬ од¤г такого кольору людину вд¤гали перед стратою. ћ≥фолог≥¤ зображуЇ бога потойб≥чного св≥ту яму в червоному од¤з≥.  ольором в≥йськовоњ верстви кшатр≥њв був саме червоний.
¬ ≥ндоар≥йськ≥й культурн≥й традиц≥њ в≥дродженн¤ також символ≥зуЇтьс¤ червоним кольором. ƒос≥ перед вес≥лл¤м або народженн¤м дитини в ≤нд≥њ люди фарбують у червоний кол≥р стопи н≥г, кист≥ рук, голову.
” багатьох похованн¤х так званоњ катакомбноњ культури п≥вдн¤ ”крањни к≥стки стопи, кистей рук, черепи похованих нер≥дко бувають густо посипан≥ червоною вохрою. ¬загал≥ на п≥вдн≥ ”крањни п≥д курганами розкопано тис¤ч≥ поховань IV-II тис. до н. Ї. ѕомерлих клали в могилу в скорчен≥й поз≥ й густо посипали червоною вохрою - прообразом козацькоњ китайки. ¬се це стаЇ зрозум≥лим, ¤кщо вважати цей рег≥он прабатьк≥вщиною ≥ндоЇвропейських народ≥в, у тому числ≥ ≥ндоар≥њв. „исленн≥ п≥дкурганн≥ похованн¤ степовоњ та л≥состеповоњ ”крањни м≥дно-бронзовоњ доби, що належать людност≥ середньостог≥вськоњ, ¤мноњ, катакомбноњ, зрубноњ культур, залишен≥ найдавн≥шими ≥ндоЇвропейц¤ми та њхньою сх≥дною г≥лкою - ≥ндо≥ран-ц¤ми.
ќтже, червоний кол≥р в ≥ндоЇвропейськ≥й традиц≥њ Ї символом в≥йни, воњн≥в, в≥йськовоњ аристократ≥њ, а також жалоби та в≥дродженн¤. …ого культурно-≥сторичн≥ корен≥ простежуютьс¤ археолог≥чно з IV тис. до н. Ї. в украњнських степах, ¤к≥ були ≥ндоЇвропейською та ≥ндо≥ранською прабатьк≥вщиною. “ому немаЇ п≥дстав виводити малиновий (червоний) козацький прапор в≥д кольору польського прапора, н≥бито дарованого запорожц¤м королем —тефаном Ѕатор≥Їм наприк≥нц≥ XVI ст. ¬одночас нелог≥чно вважати малиновий (червоний) прапор нац≥ональним ст¤гом ”крањнськоњ держави, адже червоне знамено було в≥йськовим символом ус≥х ≥ндоЇвропейських народ≥в.
«агадковим було те, що пращури ≥ндоар≥њв IV-II тис. до н. Ї. на п≥вдн≥ ”крањни клали померлих у могилу в скорчен≥й поз≥ з п≥д≥гнутими руками та ногами. ѕо¤сненн¤ знаходимо у –≥гвед≥. јр≥њ в≥рили, що при похованн≥ пок≥йний повинен лежати, ¤к дитина в лон≥ матер≥, й чекати свого нового народженн¤. ўоб надати т≥лу померлого в≥дпов≥дноњ пози, його зв'¤зували. “ому бога п≥дземного царства яму ар≥њ звали "тим, хто зв'¤зуЇ померлих", ≥ зображували з мотузкою в руц≥.
√оловним божеством ар≥њв, за –≥гведою, був ≤ндра, озброЇний палицею-ваджрою. ўо це за збро¤ - нев≥домо. ќднак у ≥ндоар≥њв њњ запозичили п≥вн≥чн≥ сус≥ди - угро-ф≥ни. ¬они називали палицю ≤ндри васара, або вечер, маючи на уваз≥ молот чи сокиру. ≤ндра був богом-громовиком, прообразом бог≥в-громовик≥в багатьох ≥ндоЇвропейських народ≥в: «евса - грек≥в, ёп≥тера - римл¤н, “ора - германц≥в, ѕеруна - слов'¤н, ѕерку-на - балт≥в та ≥н. ”с≥ ц≥ боги були н≥бито озброЇн≥ кам'¤ними молотами-сокирами, ¤к≥ у балт≥в та слов'¤н ще недавно називалис¤ "перуновими стр≥лами", або "перуновими молотками". —аме так литовськ≥ та рос≥йськ≥ сел¤ни XIX ст. називали кам'¤н≥ сокири-молоти доби бронзи, коли випадково знаходили њх на своњх пол¤х. ÷≥ молоти з просвердленим отвором Ї типовим елементом культури пра≥ндоар≥њв, що лишили на п≥вдн≥ ”крањни величезну к≥льк≥сть курган≥в III-II тис. до н. Ї.
«а ар≥йською м≥фолог≥Їю, ≤ндра вбив молотом-ваджрою зм≥¤ ¬р≥тру, ¤кий не давав текти р≥кам. „ерез труп ¬р≥три протекла р≥ка ƒану. ¬р≥тра у переклад≥ з пра≥ранськоњ означаЇ "запруда", а ƒн≥про в давнину називали ƒанапром. ќск≥льки пращури ≥ндоар≥њв поход¤ть з п≥вдн¤ ”крањни, чи не м≥г м≥ф про ¬р≥тру виникнути ¤к по¤сненн¤ походженн¤ ƒн≥прових порог≥в?
ўе одним ст≥йким елементом в≥йськовоњ культури ≥ндоЇвропейських народ≥в був обр¤д побратимства. ¬≥дправл¤ли його по-р≥зному.  ров тварин наливали у посудину, куди побратими занурювали руки, зм≥шували власну кров ≥з землею, притул¤лис¤ ранами один до одного, обм≥нюючись ц≥нними дарами, найчаст≥ше зброЇю. ћ. ≤.  остомаров вважав побратимство характерною рисою украњнськоњ ≥стор≥њ в≥д  ињвськоњ –ус≥ до козацьких час≥в. Ќа —≥ч≥ цей обр¤д набув б≥льш цив≥л≥зованого вигл¤ду. ƒва козаки йшли до церкви ≥ св¤щеник осв¤чував њх побратимство. –≥вн≥ козаки зверталис¤ один до одного "братчику, брате", с≥човик≥в називали "козацьке братство".
ѕобратимство воњн≥в - архањчна загально≥ндоЇвропейська традиц≥¤. ѕринаймн≥ √еродот уже 2500 рок≥в тому так описуЇ цей обр¤д у ск≥ф≥в, пр¤мих нащадк≥в ар≥њв ≤рану: "ƒо великоњ посудини вливають вина ≥ зм≥шують з кров'ю тих, з ким укладають союз, уколовши шилом або др¤пнувши шк≥ру ножем. ѕо тому занурюють у посудину меч, стр≥ли, сокиру ≥ спис. як це зробл¤ть, промовл¤ють довгу молитву, а пот≥м п'ють з чаш≥" (мал. 54). ” козацьк≥й м≥фолог≥њ добре в≥домий образ воњна-вовка [68, 61 ]. ÷е козак-чар≥вник, ¤кий обертаЇтьс¤ вовком-с≥ромахою, ¤кого не беруть н≥ кул≥, н≥ холодна збро¤.
—лова "с≥ромаха", "с≥рома", "—≥рко" мають виразну "вовчу" етимолог≥ю. “е саме можна сказати й про ≥мена ¬овк, ¬овчик, ¤к≥ п≥зн≥ше стали побутовою формою давньоруського ≥мен≥ ¬олодимир. ѕоширенн¤ цих ≥мен в украњнц≥в, ¤к ≥ в ≥нших ≥ндоЇвропейських народ≥в, св≥дчить, що воњн-вовк був звичним, не ворожим персонажем стародавнього сусп≥льства. “ак, вовчу етимолог≥ю мають ≥ранськ≥ ≥мена ≤з№ра≥^а, Ўагкпад; н≥мецьк≥ ”о≥√, ¬™ќ”ќ≤≤, ”™√”ќ≤√; сербсько-хорватськ≥ ”ико №га≥.”ик≥от≥≥, ”икот≥г, ”икоуо≥ (воњн-вовк), ¬≥е≥оуик, ќо№гоуик, ћ≥≥оуик та багато ≥нших.

ћал. 54. ќбр¤д побратимства у ск≥ф≥в. «ображенн¤ на золот≥й бл¤шц≥ з кургану  уль-ќба,  рим,
IV ст. до н. Ї.

” м≥фолог≥њ стародавн≥х римл¤н вовк ф≥гуруЇ ¤к св¤щенна тварина бога в≥йни ћарса [8, с. 95].
ќ. Ќ. “рубачов [193, с. 41-45) в≥дзначав культ воњна-вовка у кельт≥в «ах≥дноњ та ÷ентральноњ ™вропи античноњ доби. “ак, у кельтськ≥й саз≥, ¤ка, на думку фах≥вц≥в, в≥дображаЇ под≥њ двохтис¤чол≥тньоњ давност≥, до ≥рландського геро¤ звертаютьс¤ з≥ словами: "ќ, пес, вправний у ратн≥й боротьб≥!" або "ќ, пес, бойовий!".
” середин≥ ≤ тис. до н. Ї. в≥дбулас¤ експанс≥¤ кельт≥в з √ал≥њ через ÷ентральну ™вропу в  арпатський басейн. ”здовж п≥вденного кордону розселенн¤ германських племен на сх≥д рухалис¤ войовнич≥ кельтськ≥ племена боњв та вольк≥в-тектосаг≥в (вовк≥в-мандр≥вник≥в) [193, с. 41[. „и не були ц≥ войовнич≥ мандр≥вн≥ вовки загонами кельтських молодих воњн≥в-вовк≥в, ¤к≥ зд≥йснювали походи, аналог≥чн≥ бальц¤м, пращурам осетин?
«а ќ. Ќ. “рубачовим, кельти-вовки у “ранс≥льван≥њ зм≥шалис¤ з м≥сцевою людн≥стю ≥ передали њй св≥й вовчий етнон≥м. “ак з'¤вилис¤ в≥дом≥ вс≥м волохи.  ельтами вважав останн≥х ≥ ѕ. ≤. Ўафарник.
јрхеолог≥чн≥, ≥сторичн≥ та фольклорн≥ джерела св≥дчать про поширенн¤ образу воњна-вовка у м≥фолог≥њ багатьох ≥ндоЇвропейських народ≥в. « курган≥в початку II тис. до н. Ї. поблизу м≥ста “р≥алет≥ на  авказ≥ поход¤ть ср≥бн≥ чаш≥ з численними зображенн¤ми вовк≥в. Ќа одн≥й з них вир≥зьблена процес≥¤ чолов≥к≥в у вовчих масках з кубками в руках. ” центр≥ композиц≥њ на трон≥ п≥ддеревом сидить божество у вовч≥й масц≥ з кубком. ѕоруч з богом лежать два вовки (мал. 55).
÷≥ зображенн¤ на чаш≥ в≥ком майже 4000 р. Ї детальною ≥люстрац≥Їю до м≥фу про бога воњн≥в-вовк≥в ќдина, ¤кому поклон¤лис¤ в≥к≥нги ѕ≥вн≥чноњ ™вропи 1000 р. тому. «а давньогерманським епосом, ќдин бенкетуЇ у потойб≥чному св≥т≥ з воњнами-геро¤ми, ¤к≥ загинули в бою. ¬≥н сидить у вовч≥й масц≥ на трон≥ п≥д св≥товим деревом, пригощаЇ вовкопод≥бних воњв вином, годуЇ двох св¤щенних вовк≥в, що лежать б≥л¤ трону [178, с. 35-40; 8].
ѕро воњн≥в-вовк≥в стародавн≥х германц≥в писав римський ≥сторик ≤ ст. н. Ї. “ацит [85, с. 384]. ” скандинавських сагах вони ф≥гурують ¤к "берсеркри" (т≥, хто перевт≥люЇтьс¤ у ведм≥д≥в). ѕеред боЇм воњн вживавс¤ в образ зв≥ра, над¤гаючи шкуру вовка, намисто з ≥кол хижака, а також з допомогою наркотичних напоњв та ритуальних танц≥в. «в≥ропод≥бн≥ воњни йшли першими у б≥й, ревучи та виючи по-вовчи. ¬они гризли зубами щити, жахаючи ворога. —кандинавськ≥ саги спов≥щали, що берсеркра не можна вразити зал≥зом (лише ср≥блом чи осиковим колом). “ому, йдучи в б≥й, вони скидали лати ≥ нав≥ть од¤г. ¬важалос¤, що вноч≥ берсеркри обертаютьс¤ на справжн≥х вовк≥в. —аме так у ™вроп≥ виникли масов≥ легенди про песиголовц≥в, вовкулак≥в-перевертн≥в (мал. 56).

ћал. 56. «ображенн¤ воњна-вовка на бронзов≥й плат≥вц≥ з шолома VI ст., Ўвец≥¤

” м≥фолог≥њ кожного народу ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ с≥м'њ можна знайти згадки про воњн≥в-вовк≥в. “ак, у билинах кињвського циклу читаЇмо: "«арев≥в ≤лл¤ ћуромець по-зв≥риному...", "ќбернувс¤ ¬ольга лютим зв≥ром..."
ќсобливо багато згадок про воњн≥в-вовк≥в у "—лов≥ о полку ≤горев≥м": "—кочив од них лю-
тим зв≥ром оп≥вноч≥ з Ѕ≥лгорода, окутавс¤ у синю ≥млу"; "¬сеслав-кн¤зь люд¤м суд чинив,  н¤з¤м городи городив, а сам вноч≥ вовком б≥гав".
"ѕов≥сть временних л≥т" п≥д 1097 р. спов≥щаЇ: "яко бисть полунощ≥ ≥ встав Ѕон¤к, в≥д'њхав' в≥д воњ ≥ почав вити вовчськи ≥ вовк одвис¤ йому ≥ почаша вовки вит≥ мноз≥", або: "ƒружина спить та ¬олхв не спить. ¬≥н обернетьс¤ с≥рим вовком". -
"¬овк" ≥ давньоруський "волхв" - одне слово. ¬ласне, це германське "ию≥њ" у давньоруськ≥й транскрипц≥њ, адже латинська {кирилицею передаЇтьс¤ двома л≥терами - "хв" (наприклад, ’вед≥р).
ћаЇмо багато даних, що у давн≥х ≥ндоЇвропейц≥в молодь проходила ≥н≥ц≥ац≥ю, насамперед в≥йськовий вишк≥л, у таЇмних чолов≥чих громадах, ¤к≥ за своЇю орган≥зац≥Їю нагадували вовчу зграю ≥, ¤к правило, так ≥ називалис¤. Ќаприклад, у стародавн≥х осетин≥в в≥йськова дружина та згра¤ вовк≥в мали одну назву.
¬еличезною под≥Їю у житт≥ кожного чолов≥ка було посв¤ченн¤ у справжн≥ воњни. ÷е в≥дбувалос¤ на початку зими п≥д час ¬овчих св¤т, коли вовч≥ зграњ особливо активн≥ й небезпечн≥ дл¤ людей. ” цей час на неб≥ гор¤ть суз≥р'¤ ¬еликого та ћалого пс≥в. «розум≥ло, чому в р≥зних ≥ндоЇвропейських народ≥в саме два вовки супроводжують бог≥в в≥йни. «а –≥гведою, два пси, народжен≥ св¤щенною собакою —амарою, супроводжують ар≥йського бога яму. ƒва св¤щенн≥ вовки - пост≥йний атрибут германського ќдина [178, с. 35-40], а п≥зн≥ше св¤того ёра. ƒва вовки н≥бито б≥гли перед в≥йськом „инг≥з ’ана:
"ѓде “угарин-та «м≥Ївич,
ѕопереду б≥жать-та два с≥р≥ вовки".
”перше зображенн¤ двох св¤щенних вовк≥в з'¤вл¤Їтьс¤ на кам'¤них стелах п≥вн≥чночорноморських степ≥в 5000 р. тому (—ватово,  ернос≥вка). ÷е Ї ще одним св≥дченн¤м того, що ≥ндоЇвропейська м≥фолог≥чна традиц≥¤ значною м≥рою сформувалас¤ в украњнських степах.
ќсередком культу вовка було ѕол≥сс¤. —аме тут, за Ѕ. ќ. –ибаковим, найб≥льше поширен≥ казки та легенди про богатир¤, народженого собакою, - сукина сина, —учича, —ученка. ўе 2500 р. тому √еродот писав, що неври ѕол≥сс¤ взимку на к≥лька дн≥в перетворювалис¤ на вовк≥в. ¬овч≥ св¤та в≥дбувалис¤ п≥д час зимового сонцесто¤нн¤, коли кол¤дували у вовчих шкурах [150, с. 583-584].
—аме у цей час юнака обв'¤зували бойовим по¤сом з≥ зброЇю ≥ в≥н ставав справжн≥м дорослим воњном-вовком. ўе донедавна сел¤ни ƒан≥њ в≥рили, що людина, ¤ка над¤гала металевий по¤с або ошийник, стаЇ вовком [85, с. 116].
≤ндо≥ранц≥ 3000 р. тому посв¤чували юнака у воњни саме в такий спос≥б [99, с. 85]. ѕерех≥д хлопчика до стану дорослих чолов≥к≥в-воњн≥в розц≥нювавс¤ ¤к його друге народженн¤. «а “ацитом, так само п≥сл¤ навчанн¤ у вовчих чолов≥чих громадах посв¤чували у воњни свою молодь ≥ стародавн≥ германц≥ ≤ ст. н. Ї. ” ™вроп≥ обр¤д обв'¤зуванн¤ юнака по¤сом з мечем був основою ритуалу висв¤ченн¤ у лицар≥ аж до п≥знього середньов≥чч¤ [85, с. 336].
¬ ”крањн≥ бойовий по¤с був в≥домий вже 5000 р. тому. –азом ≥з р≥зноман≥тною зброЇю в≥н обов'¤зково присутн≥й на кам'¤них зображенн¤х ≥ндоЇвропейських воњн≥в, що мешкали в украњнських степах 5000-3000 р. тому (мал. 57). Ќаприклад, б≥льш≥сть кам'¤них статуй к≥мер≥йських воњн≥в, що жили у Ќадчорномор'њ близько 3000 р. тому, ¤вл¤ють собою кам'¤ний стовп з вибитим на ньому по¤сом з р≥зноман≥тною зброЇю. Ќа стелах не≥ндоЇвропейських народ≥в Ќадчорномор'¤, зокрема половц≥в, бойовий по¤с або повн≥стю в≥дсутн≥й, або ж зображений дуже невиразно, ¤к другор¤дний елемент.
” кн¤ж≥ часи воњн, чар≥вник-волхв чи просто чолов≥к обертавс¤ вовком, обв'¤зуючи себе св¤щенним по¤сом - наузом. ¬овкулака повертав людську подобу, коли зн≥мав цей обр¤довий по¤с. ” повчанн≥ проти поганства  ирила “уровського XII ст. читаЇмо: "—огреших, наузи в'¤зах на себе ≥ к волхвам, к чароде¤м ходих..."..Ќа ср≥бному браслет≥ XII ст. з √ородища на √аличин≥ зображено такого вовка-перевертн¤, обв'¤заного орнаментованим по¤сом-наузом [150, с. 725-735].
ћал. 57.  ам'¤н≥ антропоморфн≥ стели з ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤, III-≤ тис.

“акий обр¤довий по¤с згадуЇтьс¤ в украњнському фольклор≥. «а переказами, чолов≥ка перетворюють на вовка, обв'¤завши заговореним перевеслом, ликом чи ременем. якщо цю пов'¤зку зн¤ти, вовк знову стане людиною. ѕ≥д вовчою шк≥рою вбитого вовкулаки н≥бито знаходили шк≥р¤ний по¤с.
Ѕойовий по¤с пра≥ндоЇвропейц≥в збер≥гс¤ до наших час≥в у традиц≥йному од¤з≥ кор≥нних мешканц≥в  арпат - гуцул≥в. ÷е черес - широкий шк≥р¤ний чолов≥чий по¤с, багато оздоблений металом, тисненн¤м, пристосований дл¤ нос≥нн¤ топ≥рц¤, ножа, кресала, люльки, грошей тощо. як в≥домо, гуцульський юнак ставав справжн≥м леіенем, коли батько дарував йому черес.
ќтже, у багатьох ≥ндоЇвропейських народ≥в простежуЇтьс¤ м≥фолог≥чний комплекс вовкулаки. ÷е воњн-дружинник, що часом обертаЇтьс¤ вовком, чаклун, звичайна збро¤ його не бере, а лише ср≥бна чи осиковий к≥лок. ¬овкулака носить бойовий по¤с, п'Ї перед боЇм наркотичну р≥дину. ѕевн≥ аналог≥њ цьому комплексу бачимо у фольклорному образ≥ козака-¶ характерника.
ћ≥ж украњнським козацтвом та воњнами-кшатр≥¤ми –≥гведи простежуЇтьс¤ багато паралелей. «окрема, зг≥дно з легендою п≥сл¤ похованн¤ ≤. —≥рка руку отамана с≥м рок≥в возили ≥з «апорозьким в≥йськом, що робило його непереможним [153, с. 113-119]. «в'¤зок руки з в≥йськовим культом простежуЇтьс¤ ≥ в ≥нших ≥ндоЇвропейських народ≥в. √еродот св≥дчить, що ск≥фи, оф≥руючи богу в≥йни јресу полонених, в≥дтинали њм прав≥ руки. "” заколотих жертв в≥друбують прав≥ плеч≥ з руками ≥ кидають њх у пов≥тр¤..." «роблену з дерева правицю несли поперед римського лег≥ону ¤к в≥йськовий штандарт. ≈пос осетин, нащадк≥в сармат≥в, розпов≥даЇ про геро¤ Ѕартраза, що ¤к доказ перемоги прин≥с матер≥ в≥друбану праву руку ворога [56, с. 190]. ўе у XIX ст. осетини приносили з в≥йни в≥друбан≥ правиц≥ переможених ворог≥в. ”с≥ ц≥ звичањ стають зрозум≥лими, ¤кщо згадати, що, за –≥гведою, сама каста воњн≥в-кшатр≥њв виникла з в≥дт¤тих рук першолюдини ѕуруш≥, що була принесена богами у жертву.
« –≥гведою перегукуютьс¤ де¤к≥ аспекти традиц≥йноњ украњнськоњ культури. ѕращури ар≥њв, що мешкали в украњнських степах 5000-4000 р. тому, займалис¤, ¤к зазначалос¤, в≥дгонним скотарством. ¬≥дкритт¤ весн¤ного випасу мало велике значенн¤ дл¤ р≥чного господарського циклу й супроводжувалос¤ р≥зними ритуальними д≥¤ми. «а –≥гведою, худобу гнали на весн¤ну пашу г≥лкою св¤щенного дерева паласа. ¬оно виросло з п≥р'њни птаха, ¤кий н≥с з г≥р на землю св¤щенну рослину соому. јр≥њ в≥рили в очисну силу вогню, ≥ ц≥ обр¤ди включали елементи поклон≥нн¤ св¤щенному полум'ю. ¬ украњнських селах у давнину худобу п≥сл¤ зими виган¤ли на пашу м≥ж двома багатт¤ми г≥лками св¤ченоњ верби. √уцульськ≥ пастухи обходили стадо з тл≥ючою головешкою, вз¤тою ≥з св¤щенного вогнища. ѕри цьому читали спец≥альн≥ молитви та заклинанн¤. —ел¤ни так само, ¤к ≥ стародавн≥ ар≥њ, вважали, що вогонь очищаЇ тварин, захищаЇ в≥д диких зв≥р≥в та нечист≥ [31, с. 77-80], що г≥лка св¤щенного дерева зб≥льшуЇ молочн≥сть кор≥в, плодюч≥сть худоби, забезпечуЇ поверненн¤ стада без втрат з л≥тн≥х пасовиськ. Ќа —в¤того ёра украњнськ≥, б≥лоруськ≥, литовськ≥, латиськ≥ пастухи влаштовували у степу чи л≥с≥ ритуальну трапезу, на м≥сц≥ ¤коњ залишали њжу богам. ÷≥ обр¤ди, що нагадують св¤щенн≥ ритуали –≥гведи, добре збереглис¤ у карпатських гуцул≥в.
ќтже, багато архањчних елемент≥в козацькоњ культури, ¤к ≥ украњнськоњ традиц≥йноњ культури взагал≥, мають дуже глибок≥ ≥сторичн≥ корен≥, що с¤гають пра≥ндоЇвропейських час≥в. Ѕагато з них простежуютьс¤ у культурн≥й традиц≥њ ар≥йськоњ –≥гведи, що почала формуватис¤ 6000-5000 р. тому в украњнських степах. —л≥ди де¤ких з цих архањчних рис Ї у культур≥ ≥нших народ≥в ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ с≥м'њ.
ћ≥ж традиц≥йними культурами народ≥в ≥ндоЇвропейськоњ та алтайськоњ мовних с≥мей також простежуютьс¤ паралел≥. “ак, у тюрк≥в та монгол≥в у давнину були поширен≥ культ воњна-вовка, бойового кон¤, в≥йськова символ≥ка червоного кольору, сп≥вц≥ бойовоњ слави акини, чолов≥ча зач≥ска "оселедець". ÷е по¤снюЇтьс¤ давн≥ми ≥ т≥сними контактами двох мовних с≥мей. «а даними ћ. ƒ. јндреЇва [7], у мезол≥т≥ 10 000-7000 р. тому ц≥ народи входили до Їдиноњ бореальноњ культурно-л≥нгв≥стичноњ сп≥льноти. ” III-II тис. до н. Ї. вплив ≥ндоЇвропейц≥в на пращур≥в тюрк≥в та монгол≥в р≥зко посиливс¤ у зв'¤зку з експанс≥Їю сх≥дноњ ≥ндо≥ранськоњ г≥лки ≥ндоЇвропейц≥в з≥ степ≥в —х≥дноњ ™вропи на сх≥д до јлтаю та ћонгол≥њ. —аме в≥д цих прибульц≥в мисливськ≥ сусп≥льства јлтаю запозичили навички скотарства та пов'¤зан≥ з ним елементи рухливого побуту степовик≥в-номад≥в, наприклад портативне житло - юрту та од¤г вершника (шаровари, кафтан) [99], а також згадан≥ вище елементи культурноњ традиц≥њ.––—∆Ўё
— ≤‘ќ-—ј–ћј“—№ ј
ƒќЅј ” ѕ≈–¬≤—Ќ≤… ≤—“ќ–≤ѓ ” –јѓЌ»

трансформувалис¤ ≥ консервативн≥ш≥ сусп≥льства л≥состеповоњ та степовоњ ”крањни.
¬изначальний внесок у вивченн¤ ск≥фсько-сарматськоњ доби в ”крањн≥ зробила кињвська школа ск≥фолог≥в. (ќ. ≤. “ереножк≥н, ¬. ј. ≤льњнська, ™. ¬. „ерненко, √. “.  овпаненко, Ѕ. ћ. ћозолевський, ¬. ё. ћурз≥н, ќ. ¬. —имоненко). Ќа основ≥ њхн≥х праць побудований цей розд≥л. «начний вклад у досл≥дженн¤ степовик≥в ≤ тис. до н. Ї. в ”крањн≥ зробили рос≥йськ≥ вчен≥ Ѕ. ћ. √раков, ћ. ≤. јртамонов, Ѕ. ќ. –ибаков,  . ‘. —мирнов.
"Ѕлизько 3000 р. тому перв≥сн≥ сусп≥льства територ≥њ ”крањни вступили у добу розкладу та майнового розшаруванн¤. Ќабули поширен-_ н¤ зал≥зн≥ збро¤ та знар¤дд¤ прац≥, що дало п≥дстави археологам називати цей пер≥од ≥стор≥њ ранньозал≥зною добою. —аме тод≥ з'¤вилис¤ найдавн≥ш≥ писемн≥ згадки про перв≥сн≥ народи, що проживали на украњнських теренах. ќсобливо докладно про —к≥ф≥ю та њњ сус≥д≥в писав "батько ≥стор≥њ" грек √еродот, ¤кий присв¤тив њй IV книгу своЇњ дев'¤титомноњ "≤стор≥њ" [36, с. 180-229].
—к≥фсько-сарматський пер≥од охоплюЇ все ≤ тис. до н. Ї. ≥ перш≥ стол≥тт¤ нашоњ ери, коли культурно-≥сторичний процес на п≥вдн≥ ”крањни визначали ≥раномовн≥ племена к≥ммер≥йц≥в, ск≥ф≥в, сармат≥в. ”с≥ вони прийшли в Ќадчорномор'¤ з≥ сходу ≥ були далекими нащадками найдавн≥ших ≥ндоЇвропейських скотар≥в л≥состеповоњ та степовоњ ”крањни, ¤к≥ у IV-III тис. до н. Ї. рушили степами ™враз≥њ на сх≥д ≥ дос¤гли п≥вдн¤ —иб≥ру, ћонгол≥њ, ≤нд≥њ, ≤рану (див. попередн≥й розд≥л). ѕрот¤гом ≤ тис. до н. Ї. археолог≥чно простежено три хвил≥ ≥раномовноњ людност≥ (к≥ммер≥йц≥, ск≥фи, сармати), ¤к≥ котилис¤ в украњнськ≥ степи з≥ сходу ≥ фактично були поверненн¤м нащадк≥в найдавн≥ших ≥ндоЇвропейц≥в Ћ≥вобережж¤ ƒн≥пра на батьк≥вщину своњх пращур≥в.
” цей час степова ”крањна стала зах≥дним крилом своЇр≥дного св≥ту ≥раномовних скотар≥в-номад≥в, що охоплював Ївраз≥йський степ в≥д ƒунаю
¶ на заход≥ до јлтаю на сход≥.  ультурно-≥сторичну сп≥льноту створювали три велик≥ рег≥они: зах≥дний ск≥фський (степи ”крањни та ѕередкавказз¤), сх≥дний сако-масагетський ( азахстан та —ередн¤ јз≥¤) та центральний
е савромато-сарматський (степ м≥ж Ќижн≥м ƒоном та ѕ≥вденним ”ралом).
–уш≥йною силою соц≥ально-економ≥чних процес≥в, ¤к≥ зумовили поступовий розклад перв≥сних сусп≥льств в ”крањн≥ у ≤ тис. до н. Ї., були поширенн¤ кочовоњ форми скотарства (номадизму) та наростаючий культурний, економ≥чний, соц≥альний вплив античноњ цив≥л≥зац≥њ на чорноморське узбережж¤. ѕ≥д пост≥йною д≥Їю прогресивного Ќадчорномор'¤ поступово
ив

—к≥фсько-сарматська, або ранньозал≥зна, доба розпочалас¤ з по¤вою в
украњнських степах войовничих к≥ммер≥йц≥в. ÷е перший народ стародавньоњ
”крањни, справжн¤ назва ¤кого в≥дома науц≥, адже вона була заф≥ксована в
стародавн≥х письмових джерелах, зокрема у безсмертн≥й "ќд≥сењ" √омера:
"¬решт≥ д≥стались ми теч≥й глибоких р≥ки ќкеану,
“ам розташоване м≥сто й крањна людей к≥ммер≥йських,
’марою й млою повит≥. Ќ≥коли пром≥нн¤м ласкавим
Ќе ос¤ваЇ њх сонце в блакит≥ ¤сн≥й св≥тлодайне...

ћал. 58. «ображенн¤ к≥ммер≥йц≥в на етруськ≥й ваз≥

Ќ≥ч лихов≥сна там в≥чно нещасних людей окриваЇ". ” середин≥ V ст. до н. Ї. √еродот спов≥щав, що крањна, ¤ку в його час займали ск≥фи (тобто ѕ≥вн≥чне Ќадчорномор'¤), ран≥ше належала к≥ммер≥йц¤м (мал. 58). Ќа п≥дтвердженн¤ своЇњ думки в≥н писав: "ўе ≥ тепер Ї у —к≥ф≥њ  ≥ммер≥йськ≥ ст≥ни, Ї  ≥ммер≥йськ≥ переправи, Ї область, що зветьс¤  ≥ммер≥Їю, Ї ≥ так званий  ≥ммер≥йський Ѕоспор" [36, с. 183].
ўо в≥домо науц≥ про походженн¤ загадкового племен≥ к≥ммер≥йц≥в? ” середин≥ II тис. до н. Ї. у л≥состепах та степах ѕоволж¤ виникла зрубна археолог≥чна культура епохи бронзи. ¬она належала до численних скотарсько-землеробських культур Ївраз≥йського степу, що виникли внасл≥док м≥грац≥њ найдавн≥ших ≥ндоЇвропейських скотар≥в п≥вдн¤ ”крањни на сх≥д. «начну роль у господарств≥ зрубник≥в в≥д≥гравало ос≥ле та в≥дгонне скотарство, хоча вони були добре знайом≥ ≥з землеробством ≥ проживали у пост≥йних селищах уздовж степових р≥чок. јрхеолог≥чно простежуЇтьс¤ поступове переселенн¤ зрубних племен з ѕоволж¤ на зах≥д паралельно ≥з зростанн¤м рол≥ скотарства в њхньому господарств≥. ÷ей процес стимулювавс¤ прогресуючою аридизац≥Їю кл≥мату степовоњ зони —х≥дноњ ™вропи. ѕ≥зньо-зрубн≥ пам'¤тки рубежу II-≤ тис. до н. Ї. в≥дом≥ п≥д назвою сабатин≥вськоњ та б≥лозерськоњ культур, концентруютьс¤ у степовому Ќадчорномор'њ, Ќад-азов'њ та л≥состеповому Ћ≥вобережж≥ ƒн≥пра [188, с. 190].
Ѕлизько 900 р. до н. Ї. на п≥вдн≥ ”крањни зникають пост≥йн≥ поселенн¤ зрубноњ людност≥. ” цей час в украњнських степах поширюютьс¤ п≥дкурган-н≥ похованн¤ скотар≥в-номад≥в з≥ зброЇю, знар¤дд¤ми, к≥нською упр¤жжю к≥ммер≥йського типу. ќстанн≥, на думку фах≥вц≥в, Ї к≥нцевим етапом розвитку матер≥альноњ культури зрубних племен. ѕаралельно в степах —х≥дноњ ™вропи поширюЇтьс¤ зал≥зо, ¤ке робить зброю та знар¤дд¤ к≥ммер≥йц≥в значно ефективн≥шими пор≥вн¤но з бронзовими виробами попередник≥в.
”с≥ ц≥ археолог≥чн≥ факти дають п≥дстави досл≥дникам вважати к≥ммер≥йц≥в п≥зн≥ми зрубниками, що на початку ≤ тис. до н. Ї. перейшли до кочового скотарства [188, с. 186-215]. ќстаннЇ невп≥знанно зм≥нило сусп≥льство кочовик≥в. ¬оно стаЇ рухлив≥шим, оск≥льки родов≥ колективи були змушен≥ весь час пересуватис¤ за стадами овець, кор≥в, табунами коней, ¤к≥, поњдаючи та витоптуючи траву, потребували пост≥йноњ зм≥ни пасовиськ. ” степах кочовики м≥грували у мерид≥альному напр¤мку: взимку худобу пасли на п≥вденних пасовиськах з тонким сн≥говим покривом, а л≥то проводили на п≥вноч≥, де трава менше вигорала в≥д сонц¤.
–ухливий спос≥б житт¤ стимулював розвиток транспортних засоб≥в. ѕоширивс¤ кол≥сний транспорт дл¤ перевезенн¤ майна, моб≥льних жител кочовик≥в (кибиток) та юрт. ќбов'¤зковим елементом побуту номад≥в були кон¤рство та вершництво. Ќедаремно в "≤л≥ад≥" мешканц≥ далекого ≥ таЇмничого Ќадчорномор'¤ назван≥ "дивними доњтел¤ми кобилиць" та "млеко-њдами".
ѕост≥йна зм≥на пасовиськ призводила до частих збройних сутичок ≥з сус≥дами. “ому сусп≥льства кочових скотар≥в, ¤к правило, були войовнич≥. ћожлив≥сть легкого в≥дчуженн¤ табун≥в коней та гурт≥в худоби призводила до нер≥вном≥рного њх розпод≥лу, концентрац≥њ в одних руках ≥ майнового розшаруванн¤ скотарських сусп≥льств. ћ≥л≥таризац≥¤ останн≥х створювала додатков≥ умови дл¤ перерозпод≥лу худоби на користь в≥йськових вожд≥в. “ому з поширенн¤м кочового скотарства в Ївропейських та аз≥йських степах в≥дбувалас¤ кристал≥зац≥¤ верстви в≥йськовоњ аристократ≥њ, ¤ка на чол≥ загон≥в вершник≥в зд≥йснювала наб≥ги на сус≥д≥в. ƒодатковим стимулом до в≥йськовоњ агрес≥њ номад≥в на земл≥ ос≥лих землероб≥в була пост≥йна потреба кочових степовик≥в у продуктах ос≥лого господарюванн¤ - зерн≥, рем≥сничих виробах: складн≥й металев≥й зброњ, знар¤дд¤х прац≥, ювел≥рних виробах, догороц≥нних металах тощо.
—аме на ц≥й стад≥њ ≥сторичного розвитку, ¤ка характеризувалас¤ переходом до кочового скотарства, майновим розшаруванн¤м та войовнич≥стю сусп≥льства, знаходилис¤ к≥ммер≥йц≥. —уд¤чи з ≥мен њхн≥х вожд≥в (“еушпа, “угдаме, Ўандакшатра), в≥домих за ассир≥йськими та грецькими письмовими джерелами, к≥ммер≥йц≥ були ≥раномовним народом. ¬они проживали в украњнських степах приблизно м≥ж 900 ≥ 650 р. до н. Ї. ≥ в≥дом≥ археологам за похованн¤ми у насипи б≥льш давн≥х степових курган≥в.
ѕоховальна ¤ма п≥д курганом нер≥дко обшивалас¤ деревом ≥ мала дерев'¤не перекритт¤. ¬≥рог≥дно, це св≥дчить, що пращури к≥ммер≥йц≥в проживали у л≥систому крањ ≥ мали досв≥д дерев'¤ного домобуд≥вництва. ” ранн≥х к≥ммер≥йських могилах похован≥ лежать в архањчн≥й, властив≥й зрубн≥й культур≥ епохи бронзи скорчен≥й поз≥. ѕ≥зн≥ше неб≥жчика клали випростаним на спин≥ головою на зах≥д. —аме так ховали своњх померлих ск≥фи, ¤к≥ були наступниками к≥ммер≥йц≥в на п≥вдн≥ ”крањни. ѕор¤д з померлими к≥ммер≥йськими воњнами-вершниками клали зброю: меч≥ та кинджали з грибовидними наверш¤ми та хрестовидними перехрест¤ми бронзових рук≥в'њв, стр≥ли з бронзовими втульчастими, дволопасними наконечниками, кам'¤н≥ булави та молотки (мал. 59). ” могилах воњн≥в знаход¤ть своЇр≥дну к≥нську упр¤ж: бронзов≥ вудила з к≥нц¤ми двок≥льчастоњ форми та плавно з≥гнут≥ трипетельчаст≥ псал≥њ, з допомогою ¤ких вудила ф≥ксувалис¤ в пащ≥ кон¤. ¬ степах м≥ж ƒоном та гирлом ƒунаю розкопано понад 100 таких курганних поховань.
ѕрикладне мистецтво к≥ммер≥йц≥в в≥доме насамперед за оздобленн¤м к≥нськоњ упр¤ж≥. ÷е складн≥ геометричн≥ орнаменти, в ¤ких кола, сп≥рал≥ та квадрати компонувалис¤ в хрестопод≥бн≥ композиц≥њ.  ≥ммер≥йськ≥ намогильн≥ стели - це кам'¤н≥ стовпи заввишки близько 1,5 м, на ¤ких зображувавс¤ бойовий по¤с ≥з р≥зноман≥тною зброЇю на ньому (див. мал. 57). як кам'¤на скульптура, так ≥ збро¤ к≥ммер≥йц≥в маЇ паралел≥ на сход≥ у культур≥ скотар≥в п≥вденносиб≥рського степу.
ќсновою к≥ммер≥йського в≥йська були загони легкоозброЇних вершни-к≥в-стр≥льц≥в на чол≥ з родовими вожд¤ми. ¬ойовнич≥ степовики зд≥йснювали в≥йськов≥ походи на земл≥ сус≥д≥в.  ≥ммер≥йськ≥ могили з характерними речами з'¤вилис¤ на територ≥њ ћолдови, у Ќижньому ѕодунав'њ, ƒобруд-ж≥. ќднак особливий ≥нтерес дл¤ нас становл¤ть контакти к≥ммер≥йц≥в ≥з своњми п≥вн≥чними сус≥дами, ¤к≥ були далекими пращурами слов'¤н, зокрема украњнц≥в. ћаЇтьс¤ на уваз≥ землеробська людн≥сть л≥состепового ѕодн≥пров'¤ та межир≥чч¤ ƒн≥стра та ƒн≥пра IX-VII ст. до н. Ї., ¤ка в≥дома археологам п≥д назвою чорнол≥ськоњ археолог≥чноњ культури.
Ќа в≥дм≥ну в≥д войовничих к≥ммер≥йських кочовик≥в це ос≥ле миролюбне населенн¤ займалос¤ землеробством в його розвинен≥й, орн≥й форм≥. Ќа думку досл≥дник≥в, характерний дл¤ глин¤ного чорнол≥ського посуду орнаментальний мотив у вигл¤д≥ заштрихованих паралельними л≥н≥¤ми геомет-

ћал. 59.  ≥ммер≥йськ≥ хрестовидн≥ бл¤хи к≥нськоњ упр¤ж≥ (/, 2), удила {3), псал≥њ (4), наконечники стр≥л (5) та к≥ммер≥йський меч з бронзовим рук≥в'¤м
та зал≥зним лезом (6)

ричних ф≥гур символ≥зуЇ зоране поле. ќс≥ле скотарство мало допом≥жний характер. –озводили кор≥в, овець, свиней, коней. Ќапади к≥нних загон≥в войовничих степовик≥в-к≥ммер≥йц≥в змусили землероб≥в л≥состепу захищати своњ селища ровами та валами. « метою самооборони вони запозичили в≥д степових нападник≥в њхнЇ прогресивне дл¤ свого часу озброЇнн¤, причому вплив к≥ммер≥йц≥в у л≥состепу був наст≥льки глибокий, що ос≥л≥ землероби засвоњли нав≥ть так≥ елементи суто степового в≥йськового обладунку, ¤к к≥нська упр¤ж, довг≥ меч≥ к≥ннотник≥в тощо.
«начно б≥льше в≥домо про походи к≥ммер≥йськоњ к≥нноти через  авказький хребет на п≥вдень у VIII - на початку VII ст. до н. Ї. ѕро це св≥дчать не лише знах≥дки к≥ммер≥йських речей на згаданих територ≥¤х, а й ассир≥йськ≥ письмов≥ джерела: цар закавказькоњ крањни ”рарту –уса ≤ близько 722 р. до н. Ї. зазнав т¤жкоњ поразки в≥д к≥ммер≥йц≥в. ” 705 р. у бою з ними загинув асир≥йський правитель —аргон II, у 679 р. вони напали на јссир≥ю, 675 р. знищили ‘р≥г≥йське царство в јнатол≥њ, а близько 660 р. п≥д≥йшли до кордон≥в Ћ≥д≥њ. «а √еродотом, к≥ммер≥йц≥ ос≥ли на п≥вденному берез≥ „орного мор¤. “ут њхн¤ крањна п≥д назвою √амира, за ассир≥йськими джерелами, про≥снувала до к≥нц¤ VII ст. до н. Ї. [188, с. 215]. √р≥зн≥ кочовики з п≥вноч≥ справили таке глибоке враженн¤ на кавказьк≥ народи, що у давньо-грузинськ≥й мов≥ њхнЇ ≥м'¤ "гм≥р≥" означаЇ "богатир" [120].
«а легендою, к≥ммер≥йц≥ опинилис¤ у ћал≥й јз≥њ, т≥каючи з Ќадчорно-мор'¤ п≥д натиском ск≥ф≥в. ќднак письмов≥ джерела та дан≥ археолог≥њ св≥дчать, що значна частина к≥ммер≥йц≥в не п≥шла на  авказ, а лишилас¤ в украњнських степах, де була поглинена у VII ст. до н. Ї. новою хвилею ≥раномовних кочовик≥в з≥ сходу - ск≥фами. √еродот розпов≥даЇ поетичну легенду про загибель к≥ммер≥йських цар≥в. —к≥фська навала розколола к≥ммер≥йське сусп≥льство. «аклик к≥ммер≥йських вожд≥в воювати з напасниками до к≥нц¤ не д≥став п≥дтримки у народу. “од≥ вожд≥ почали битис¤ м≥ж собою. ¬с≥ вони загинули у цьому бою ≥ були похован≥ у висок≥й могил≥ на берез≥ ƒн≥стра.
—к≥фи - це грецька назва ≥раномовних кочовик≥в украњнських степ≥в VII-III ст. до н. Ї. њхн¤ самоназва - сколоти.
ѕершу згадку про ск≥ф≥в маЇмо в ассир≥йському джерел≥, що датуЇтьс¤ близько 674 р. до н. Ї. ” цей час јссир≥¤ потерпала в≥д напад≥в войовничих к≥нних стр≥лк≥в з лук≥в, ¤к≥ вдерлис¤ у «акавказз¤ з п≥вноч≥, з крањни ≤шкуза на чол≥ з царем ѕартатуа. ѕ≥зн≥ше ск≥фи стали союзниками јссир≥њ у боротьб≥ з повсталими м≥д≥йц¤ми.  оли м≥д≥йц≥ обложили ассир≥йську столицю Ќ≥нев≥ю, "величезне ск≥фське в≥йсько на чол≥ з царем ћад≥Їм, сином ѕротот≥¤" (в≥рог≥дно, згаданого ѕартатуа), розбило м≥д¤н. —к≥фськ≥ к≥ннотники могутньою хвилею прокотилис¤ через весь Ѕлизький —х≥д ≥ зупинилис¤ на кордон≥ ™гипту.
ѕро ц≥ драматичн≥ под≥њ св≥дчать не лише численн≥ близькосх≥дн≥ письмов≥ джерела, а й масове поширенн¤ типових ск≥фських наконечник≥в стр≥л VII ст. до н. Ї. на земл¤х в≥д  авказу до сх≥дного кордону ™гипту. Ќасл≥дком такого граб≥жницького походу було зруйнуванн¤ урартськоњ фортец≥ “айшебањн≥, рештки ¤коњ досл≥джен≥ археологами на пагорб≥  арм≥л Ѕлур п≥д ™реваном. ѕри розкопках було знайдено численн≥ ранньоск≥фськ≥ наконечники, ¤к≥ стирчали в ст≥нах спаленого укр≥пленн¤.
Ћегендарне царство ≤шкуза, з ¤кого ск≥фи чинили напади на «акавказз¤ та ѕередню јз≥ю, знаходилос¤ на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ та  убан≥. —аме тут сконцентрована переважна б≥льш≥сть ск≥фських курган≥в VII-VI ст. до н. Ї. ÷≥каво, що серед знайдених у цих могилах типово ск≥фських речей багато вироб≥в близькосх≥дного походженн¤ ≥з ср≥бла й золота. ¬они потрапили до ск≥ф≥в п≥д час граб≥жницьких поход≥в у «акавказз¤.
≤з сотн¤ми ранньоск≥фських поховань ѕ≥вн≥чного  авказу контрастуЇ невелика њх к≥льк≥сть (усього близько 20) у степах п≥вдн¤ ”крањни. Ќа в≥дм≥ну в≥д степового Ќадчорномор'¤ л≥состепова смуга ”крањни у VII- VI ст. до н. Ї. була ареною бурхливого економ≥чного розвитку. “ут м≥ж верх≥в'¤ми ƒн≥стра та ¬орсклою в≥дома величезна к≥льк≥сть поселень, городищ, поховань ос≥лих землероб≥в, нащадк≥в вищезгаданих чорнол≥ських племен X-VIII ст. до н. Ї., пращур≥в слов'¤н [188; 75].
ѕ≥сл¤ заснуванн¤ грецьких торгово-рем≥сничих фактор≥й наприк≥нц≥ VII- у VI ст. до н. Ї. на п≥вн≥чному узбережж≥ „орного мор¤ м≥ж л≥состеповими землеробами та греками встановилис¤ т≥сн≥ торгов≥ контакти. ƒо материковоњ √рец≥њ колон≥сти вивозили зерно в обм≥н на рем≥снич≥ товари, вино, предмети розкош≥. ќднак торговельн≥ шл¤хи з п≥вноч≥ до грецьких колон≥й чорноморського узбережж¤ перетинали степ. ¬≥йськовий контроль над ними давав неаби¤кий зиск войовничим номадам Ќадчорномор'¤. —аме вигоди транзитноњ торг≥вл≥ та контролю над торговельними шл¤хами ≥з землеробського л≥состепового ѕодн≥пров'¤ до грецькоњ колон≥њ ќльв≥њ у гирл≥ ѕ≥вденного Ѕугу зумовили перем≥щенн¤ центру —к≥ф≥њ з ѕередкавказз¤ на Ќижн≥й ƒн≥про [120; 19]. —талос¤ це близько середини VI ст. до н. Ї. ≥, мабуть, супроводжувалос¤ збройною боротьбою кочовик≥в-ск≥ф≥в з ос≥лими землеробами л≥состепу за пол≥тичний контроль у ѕ≥вн≥чному Ќадчорномор'њ.
«гадкою про цю в≥йну Ї наведена √еродотом легенда про поверненн¤ ск≥ф≥в з кавказького походу в надчорноморськ≥ степи. “ут њх зустр≥ла вороже налаштована молодь, що була народжена ск≥фськими ж≥нками в≥д раб≥в, доки њхн≥ чолов≥ки воювали у «акавказз≥. —к≥фи не змогли зброЇю подолати оп≥р молодого покол≥нн¤. ќднак нащадки раб≥в швидко розб≥глис¤, коли ск≥фи вз¤ли в руки нагањ.
« к≥нц¤ VI ст. до н. Ї. ск≥фи впевнено контролювали ситуац≥ю в ѕ≥вн≥чному Ќадчорномор'њ. ѕро це писав √еродот, ¤кий в≥дв≥дав ќльв≥ю в середин≥ V ст. до н. Ї. „исло ск≥фських пам'¤ток в украњнських степах р≥зко зросло наприк≥нц≥ VI ст. до н. Ї., дос¤гаючи максимуму у IV ст. до н. е.
—к≥фсько-перська в≥йна
Ќезадовго п≥сл¤ встановленн¤ ск≥фського контролю над ѕ≥вн≥чним Ќад-чорномор'¤м останнЇ зазнало нападу величезного перського в≥йська на чол≥ з царем ƒар≥Їм ≤ √≥стаспом. ÷¤ драматична под≥¤ сталас¤ близько 514 р. до н. Ї. ≥ була докладно описана √еродотом [36, с. 199-213].
ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ јссир≥њ на Ѕлизькому —ход≥ запанувала ѕерс≥¤. ћр≥ючи про св≥тове пануванн¤, перськ≥ правител≥ почали готуватис¤ до завоюванн¤ √рец≥њ. ƒл¤ цього треба було в≥др≥зати њњ в≥д чорноморського хл≥ба ≥ забезпечити тили перському в≥йську, п≥дкоривши ск≥ф≥в. Ќа Ѕлизькому —ход≥ ще добре пам'¤тали навалу з п≥вноч≥ ск≥фськоњ к≥нноти. ÷е стало формальним приводом дл¤ вторгненн¤ перс≥в до —к≥ф≥њ. "÷ар побажав тепер покарати ск≥ф≥в за вторгненн¤ в ћ≥д≥ю", - писав √еродот.
ƒар≥й ≤ з≥брав величезне р≥зноплем≥нне в≥йсько, ¤ке, за √еродотом, нал≥чувало 700 тис. воњн≥в. Ќа думку фах≥вц≥в, "батько ≥стор≥њ" у дек≥лька раз≥в переб≥льшив чисельн≥сть перс≥в. ќднак ≥ в цьому випадку арм≥¤ була дуже велика [199].

Ѕ”ƒ»Ќ»
ѕерейшовши Ѕосфорську протоку м≥ж јз≥Їю та ™вропою по спец≥ально збудованому наплавному мосту, перси спустошили ‘рак≥ю ≥ вийшли на Ќижн≥й ƒунай. Ќеподал≥к в≥д його гирла п≥дкорен≥ персами греки спорудили ще один ћ≥ст через р≥ку, по ¤кому перська арм≥¤ ƒар≥¤ форсувала ƒунай ≥ вступила в —к≥ф≥ю (мал. 60).

ћал. 60. √еродотова —к≥ф≥¤ V тис. до н. Ї., за ќ. ≤. “ереножк≥ним, та шл¤х в≥йська перс≥в п≥д проводом ƒар≥¤ ≤ √≥стаспа, за Ѕ. ќ. –ибаковим

—к≥фам не вдалос¤ створити м≥цний антиперський союз ≥з сус≥дн≥ми народами. “ому њхнЇ в≥йсько в≥дходило без бою на сх≥д, спалюючи пасовиська, отруюючи криниц≥ та джерела. ƒар≥й пересл≥дував ск≥ф≥в ≥ у п≥вн≥чному напр¤мку, спаливши у л≥состепу ¤кесь велике м≥сто (можливо, √елон). —л≥дом за ск≥фами ƒар≥й д≥йшов до безводного, випаленого сонцем Ќад-азов'¤. “ут перси зупинилис¤ в укр≥пленому табор≥. ѕройшовши майже всю степову —к≥ф≥ю, вони так ≥ не змогли нав'¤зати генеральноњ битви ск≥фам ≥ знищити њхнЇ в≥йсько. ¬иснажен≥ й знесилен≥ довгими переходами та наскоками ск≥фськоњ к≥нноти, перси були змушен≥ повернутис¤ назад до переправи через ƒунай випаленими чорноморськими степами. —к≥фи на чол≥ з≥ своњми цар¤ми ≤данф≥рсом, “аксак≥сом та —копас≥сом продовжували знесилювати перську арм≥ю наскоками, готуючись до вир≥шального бою (мал. 61).
√еродот розпов≥даЇ, що у цей час до перського табору прињхав посланець ≤данф≥рса з дивними дарами: птахом, мишею, жабою ≥ п'¤тьма стр≥лами. ѕерси вир≥шили, що ск≥фи в≥ддають переможц¤м свою в≥йськову могут-

ћал. 61. —к≥фський воњн V ст. до н. Ї. та ск≥фський цар IV ст. до н. Ї. –еконструкц≥¤
ћ. ¬. √орел≥ка за матер≥алами з кургану поблизу с. Ќоворозан≥вки на ћиколањв-
щин≥ та “овстоњ ћогили, м. ќрджон≥к≥дзе

н≥сть, землю, воду ≥ небо своЇњ батьк≥вщини. ќднак радник ƒар≥¤ розчарував свого господар¤, розтлумачивши подарунки ≥накше: "якщо ви, перси, не полините в небо, обернувшись на птах≥в, не сховаЇтесь у земл≥, ставши мишами, чи не скочите в болото, обернувшись на жаб, - ви не повернетесь назад, уражен≥ цими стр≥лами".
Ќарешт≥ ск≥фи наважилис¤ на вир≥шальну битву з арм≥Їю ƒар≥¤, остаточно виснаженою довгим походом. ќднак у н≥ч перед боЇм ƒар≥й з доб≥рною частиною в≥йська вт≥к з табору, лишивши там знесилених воњн≥в та ревучих в≥слюк≥в, ¤к≥ мали створити видим≥сть арм≥њ ≥ ввести в оману ск≥ф≥в. “аЇмно, п≥д покривом ноч≥ ƒар≥й з гвард≥Їю переправивс¤ через ƒунай наплавним мостом, ¤ким в≥н прибув до —к≥ф≥њ. “ак безславно ск≥нчилас¤ невдала спроба перс≥в завоювати —к≥ф≥ю.
«делпка —к≥ф≥¤, ѕеремога над персами небувало п≥днесла авторитет та зм≥цнила владу ск≥ф≥в у ѕ≥вн≥чному Ќадчорномор'њ. —к≥ф≥¤ ув≥йшла в смугу свого розкв≥ту, ¤кий тривав прот¤гом V-IV ст. до н. Ї.
¬олодар¤ми крањни були царськ≥ ск≥фи, ¤к≥ п≥дкорили найближчих сус≥д≥в ≥ мали певний пол≥тичний вплив на б≥льш в≥ддален≥ народи. ¬≥домо багато спроб реконструювати карту —к≥ф≥њ за √еродотом. Ќайб≥льш переконлива карта, ¤ку запропонували ¬. ј. ≤лл≥нська, ќ. ≤. “ереножк≥н та Ѕ. ќ. –ибаков (див. мал. 60).
Ќадчорноморськ≥ та надазовськ≥ степи були зайн¤т≥ власне ≥раномовними кочовими ск≥фами. ѕ≥вн≥чн≥ше у л≥состепах м≥ж ¬ерхн≥м ƒн≥стром ≥ ¬орсклою в≥дом≥ численн≥ селища та величезн≥ городища пращур≥в слов'¤н - ск≥ф≥в-орач≥в та ск≥ф≥в-землероб≥в. Ќа зах≥д в≥д них проживали фрак≥йц≥, а на сх≥д на верхньому ƒ≥нц≥ та ƒону - угро-ф≥нськ≥ племена будин≥в. ” ѕол≥сс≥ жили балтськ≥ племена невр≥в, андрофаг≥в, меланхлен≥в. «а ƒоном починалис¤ коч≥в'¤ спор≥дненого ск≥фам ≥раномовного народу савромат≥в. ѕ≥вденними сус≥дами степових ск≥ф≥в були грецьк≥ колон≥сти чорноморського узбережж¤.
ќсновою могутност≥ й процв≥танн¤ степовик≥в-ск≥ф≥в був, ¤к зазначалос¤, контроль за торг≥влею зерном, вирощеним ос≥лими землеробами л≥состепу. „ерез чорноморськ≥ колон≥њ греки вивозили зерно до материковоњ √рец≥њ. «окрема, јф≥ни з V ст. до н. Ї. забезпечувалис¤ хл≥бом з≥ —к≥ф≥њ. «а хл≥б греки розплачувалис¤ рем≥сничими виробами, коштовною зброЇю, вишуканим посудом, ювел≥рними виробами ≥з ср≥бла та золота, вином.  оштовност≥ та предмети розкош≥, знайден≥ у ск≥фських курганах украњнських степ≥в, були виготовлен≥ в рем≥сничо-<торгових центрах грек≥в п≥вн≥чного узбережж¤ „орного мор¤ - “≥р≥, ќльв≥њ, ’ерсонес≥, ѕант≥капењта ≥н. (мал. 62). —к≥фська знать накопичувала ц≥ престижн≥, коштовн≥ реч≥, ¤к≥ згодом опин¤лис¤ у курганах ск≥фськоњ аристократ≥њ. Ќаприк≥нц≥ V - у IV ст. до н. Ї. були споруджен≥ найб≥льш≥ ск≥фськ≥ кургани. —аме цим часом датуЇтьс¤ також переважна б≥льш≥сть р¤дових ск≥фських поховань у степу.
 онтроль над потоком зерна з л≥состеповоњ ”крањни через колон≥њ „орномор'¤ до √рец≥њ зумовлював два головн≥ напр¤ми ск≥фськоњ пол≥тики: п≥вн≥чний та п≥вденний. —к≥фськ≥ правител≥ робили пост≥йн≥ зусилл¤ щодо втриманн¤ в≥йськово-пол≥тичного контролю не лише над виробниками зерна - землеробами л≥состепу, а й над транзитними торг≥вц¤ми цим зерном - греками Ќадчорномор'¤. —к≥фи брали активну участь у пол≥тичних ≥ в≥йськових батал≥¤х, що точилис¤ у грецьких м≥стах-колон≥¤х чорноморського узбережж¤. „астина ск≥фськоњ аристократ≥њ досить довго жила в цих м≥стах ≥ поступово елл≥н≥зувалас¤ п≥д впливом блискучоњ античноњ

ћал. 62. «олота бл¤ха з≥ ск≥фського щита (умбон).  елермеський курган VI ст.
до н. е.

культури. ѕро це св≥дчать ¤к грецьк≥ письмов≥ джерела, так ≥ ск≥фсько-¶ елл≥нський наб≥р речей у ск≥фських могилах на стародавн≥х цвинтар¤х ќльв≥њ, ’ерсонесу, ѕант≥капею [120, с. 121 -126].
ћал. 63. ћонета ск≥фського цар¤ јте¤
“рет≥м напр¤мом пол≥тичноњ активност≥ ск≥ф≥в був зах≥д. ѕо Ќижньому ƒунаю ≥ нав≥ть по Ќижньому ƒн≥стру ранн¤ —к≥ф≥¤ межувала з фрак≥йц¤ми. ¬они заважали пр¤м≥й торг≥вл≥ з √рец≥Їю. Ќайб≥льший усп≥х ск≥фськоњ експанс≥њ на зах≥д пов'¤заний з ≥менем цар¤ јте¤. ¬ середин≥ IV ст. до н. Ї. цей правитель п≥дкорив ƒобруджу та ѕравобережж¤ Ќижнього ƒунаю, ≥ нав≥ть карбував в античному м≥ст≥  алатењ власну монету (мал. 63). «найдено напис, де в≥н погрожував мешканц¤м м≥ста ¬≥зант≥й на берез≥ Ѕосфору: "÷ар ск≥фський јтей демосов≥ в≥зант≥йц≥в: не перешкоджайте моњм прибуткам, щоб моњ кобилиц≥ не пили вашоњ води".
ќднак у цей час на п≥вноч≥ √рец≥њ м≥цн≥ла держава ћакедон≥¤ на чол≥ з ‘≥л≥пом II. ” битв≥ з македон¤нами 339 р. до н. Ї. на Ќижньому ƒунањ ск≥фи були розбит≥, загинув њхн≥й цар јтей, ¤кому було майже 100 рок≥в.
331 р. до н. Ї. «оп≥р≥он, нам≥сник сина ‘≥л≥па II - ќлександра ћакедонського, зд≥йснив пох≥д на чол≥ 30 тис. воњн≥в з Ќижнього ƒунаю на ќльв≥ю. ћакедон¤нам не вдалос¤ вз¤ти м≥сто, а на зворотному шл¤ху вс≥ вони разом з полководцем були знищен≥ ск≥фами.
—к≥фська культфа
 ультура ск≥ф≥в украњнських степ≥в була м≥сцевим своЇр≥дним ви¤вом культури величезного кочового ≥раномовного св≥ту, ¤кий розвивавс¤ в Ївраз≥йських степах в≥д јлтаю до Ќижнього ƒунаю прот¤гом ≤ тис. до н. Ї. ¬она творчо вбирала в себе впливи сус≥д≥в ≥ в≥дпов≥дно пережила к≥лька етап≥в ≥сторичного розвитку.
‘ормуванн¤ ск≥фськоњ культури в≥дбувалос¤ у VII ст. до н. Ї. п≥д зна-ком поглиненн¤ ≥ засвоЇнн¤ елемент≥в культури попереднього населенн¤ Ќадчорномор'¤ - к≥ммер≥йц≥в. ѕ≥д час поход≥в за  авказький хребет ск≥фи сприйн¤ли багато передньоаз≥йських здобутк≥в. « V ст. до н. Ї. —к≥ф≥¤ розвивалас¤ п≥д сильним культурним впливом античноњ √рец≥њ, переважно з м≥ст-колон≥й чорноморського узбережж¤ 1120, с. 128].
—к≥фи були кочовими скотар¤ми ≥ весь час рухалис¤ сл≥дом за табунами коней та гуртами овець. „олов≥ки њхали верхи, а ж≥нки та д≥ти у кибит-ках - чотири- чи нав≥ть шестикол≥сних возах, ¤к≥ були вкрит≥ повстю в≥д негоди. ¬зимку ск≥фи пасли худобу на малосн≥жних низинах Ќижнього ѕодн≥пров'¤, Ќадчорномор'¤, Ќадазов'¤, ѕ≥вн≥чного  риму. Ћ≥то проводили на п≥вноч≥ - у л≥состепах, де було б≥льше води, а трава на пасовиськах менше вигорала п≥д сонцем. √еродот спов≥щав, що, в≥дступаючи перед пер-сами вглиб степ≥в, ск≥фи в≥дправили своњ с≥м'њ з худобою на п≥вн≥ч, тобто на традиц≥йн≥ л≥тн≥ пасовиська кочовик≥в.
—котарськ≥й економ≥ц≥ ск≥ф≥в в≥дпов≥дав њхн≥й рац≥он: м'¤со, молоко, сир. √еродот докладно описуЇ виготовленн¤ екзотичного дл¤ грек≥в продукту - ≥паки, сиру з кобил¤чого молока. «начну частку рац≥ону становили каш≥ (пшенична, ¤чм≥нна).
”¤вленн¤ про зовн≥шн≥сть, од¤г, озброЇнн¤ ск≥ф≥в дають численн≥ зображенн¤ на ср≥бному та золотому посуд≥ та ≥нших ювел≥рних виробах, знайдених у ск≥фських могилах (мал. 64). —к≥фськ≥ чолов≥ки носили боро-ди, вд¤галис¤ в коротк≥ кафтани, вузьк≥ штани, шк≥р¤н≥ черевики. √олову прикривали повст¤ним башликом кон≥чноњ форми. ќд¤г прикрашавс¤ хут-ром та орнаментом, дл¤ аристократ≥њ - золотими орнаментованими пла-т≥вками, число ¤ких ≥нод≥ с¤гало к≥лькох тис¤ч. Ќа довгому вбранн≥ знат

ћал. 64. —р≥бна ск≥фська чаша з √аймановоњ ћогили IV ст. до н. Ї., Ќадпорожж¤

них ск≥ф¤нок та високому головному убор≥ було чимало золотих бл¤шок-нашивок.
ќснова ск≥фського в≥йська - легка к≥ннота, озброЇна короткими мечами-ак≥наками, сокирами, списами. ѕроте головною зброЇю були лук та стр≥ли. Ќевеликий потужний ск≥фський лук стр≥л¤в на в≥дстань до 500 м. —воЇр≥дн≥стю тактики бою була влучна стр≥л¤нина по ворогу на повному скаку.
ƒосконалий лук та лучники були добре в≥дом≥ за межами —к≥ф≥њ. Ќе лише безпосередн≥ сус≥ди, а й далека √рец≥¤ запозичили наконечники стр≥л ск≥фських тип≥в. ѕисьмов≥ джерела св≥дчать, що пол≥цейську службу в јф≥нах несли найманц≥ - ск≥фи-лучники.
”дарною силою ск≥фського в≥йська була важкоозброЇна к≥ннота. ¬она складалас¤ з≥ ск≥фськоњ знат≥, ¤ка могла придбати коштовний захисний обладунок. ќстанн≥й, кр≥м щита, включав шк≥р¤н≥ куртку, штани та шолом, обшит≥, ¤к лускою, зал≥зними чи бронзовими пластинами. Ќайдорожчим був обладунок грецькоњ роботи - виготовлен≥ ≥з суц≥льного бронзового чи сталевого листа шоломи, понож≥ античноњ роботи.
¬изначальний внесок у вивченн¤ матер≥альноњ культури та побуту ск≥ф≥в зробили археологи ”крањни в ход≥ розкопок ск≥фських курган≥в ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤.
ƒамо короткий опис типового похованн¤ р¤дового ск≥фського воњна IV ст. до н. Ї.  ургани кочових ск≥ф≥в розташовувались в украњнських степах групами на найвищих, водод≥льних д≥л¤нках рельЇфу. ѕ≥д курганним насипом заввишки до 2 м знаходилась пр¤мокутна ¤ма площею приблизно 2 х 3 м, завглибшки 2-4 м. ” нижн≥й частин≥ п≥вн≥чноњ ст≥ни ¤ми робивс¤ п≥дб≥й. ” ц≥й поховальн≥й камер≥ у випростан≥й поз≥ головою на зах≥д клали неб≥жчика. ѕор¤д, ¤к правило, зл≥ва знаход¤ть горит (футл¤р дл¤ лука та стр≥л) з к≥лькома дес¤тками бронзових наконечник≥в стр≥л, а також 1-2 зал≥зн≥ наконечники спис≥в, наконечник дротика, рештки за-' л≥зного меча-ак≥нака. ¬ головах лежать рештки загробноњ њж≥: частина скелета в≥вц≥ чи кон¤ та зал≥зний господарчий н≥ж з к≥ст¤ним рук≥в'¤м, ≥нод≥ грецька амфора з-п≥д вина. ” чолов≥чих могилах знаход¤ть кам'¤н≥ ф≥гури воњн≥в-родоначальник≥в. як правило, вусатого воњна зображували з гривною на шињ, рогом у руц≥, бойовим по¤сом з р≥зноман≥тною зброЇю.
Ќезр≥вн¤нно багатшими були гранд≥озн≥ поховальн≥ споруди ск≥фських цар≥в, перекрит≥ курганними насипами заввишки шестиповерхового будинку (до 21 м). Ќайбагатш≥ з них - кургани „ортомлик, —олоха,  уль-ќба, бгуз, ћел≥топольський, Ѕерд¤нський, “овста ћогила та ≥н. ќбразний ≥ докладний опис похованн¤ ск≥фського цар¤ подаЇ √еродот:
"ћогили њхн≥х цар≥в розташован≥ в м≥сцевост≥ √ери, в тому м≥сц≥, до ¤кого Ѕорисфен судоплавний, пливучи в≥д мор¤. “ам, коли помираЇ њхн≥й цар, вони викопують в земл≥ велику чотирикутну ¤му, а ¤к вона вже готова, беруть трупа. “≥ло мерц¤ покривають воском (перед тим очищають в≥д нутрощ≥в його жив≥т), наповнюють його перетертим купр≥Їм, кмином, нас≥нн¤м селери, кропом, пот≥м зашивають черево, кладуть пок≥йника на в≥з ≥ перевоз¤ть його до ≥ншого племен≥. “≥, до ¤ких привоз¤ть померлого, робл¤ть те саме, що й царськ≥ ск≥фи: в≥др≥зають к≥нчик вуха, стрижуть на голов≥ волосс¤, др¤пають в р≥зних м≥сц¤х рамено, вкривають синц¤ми лоб ≥ н≥с ≥ проколюють стр≥лою л≥ву руку. «в≥дти на воз≥ труп цар¤ перевоз¤ть ще дал≥ до п≥двладного њм племен≥. ≤ коли так вони об'њзд¤ть ≥з пок≥йником вс≥ племена, вони прибувають у крањну √ери, ¤ка Ї областю останнього п≥двладного њм племен≥ ≥ м≥сцем похованн¤ цар≥в. ѕот≥м пом≥стивши пок≥йного на п≥дстилку в могильному склеп≥, встромлюють у землю з ус≥х бок≥в в≥д пок≥йника списи, а над ними кладуть деревини ≥ вкривають њх очерет¤ними матами. ¬ просторому прим≥щенн≥-склеп≥ ховають одну з його наложниць, ¤ку перед тим задушили, його чашника ≥ куховара, конюха, особистого слугу, в≥зника ≥ його коней, а також певну частину його речей ≥ так само золот≥ чаш≥ (ср≥бла та м≥д≥ вони зовс≥м не використовували).  оли вони все це зробл¤ть, то насипають великий земл¤ний курган, намагаючись зробити його ¤комога вищим.
 оли минаЇ р≥к, вони влаштовують нове св¤ткуванн¤. ¬ибирають п^¤т-дес¤т найкращих слуг ≥ задушують њх, ≥ до того ще п'¤тдес¤т коней ≥з найкращих... ¬иготовивши з 50 задушених юнак≥в та такоњ ж к≥лькост≥ коней чучела, ск≥фи розставл¤ли на ув≥ткнутих в землю жердинах навкруги царського кургану 50 мертвих вершник≥в-охоронц≥в" [36, с. 196].
—тарожитност≥ ск≥ф≥в археологи розр≥зн¤ють за так званою ск≥фською тр≥адою - своЇр≥дною зброЇю, к≥нською упр¤жжю та зв≥риним стилем у прикладному мистецтв≥. ¬ розвитку останн≥х простежуЇтьс¤ два головн≥ пер≥оди - ранн≥й (VII-V) та п≥зн≥й (V-III ст. до н. Ї.).
–анньоск≥фськ≥ меч≥ мають брусковидне наверш¤ та серцепод≥бне перехрест¤ (мал. 65, 13). ѕ≥зн≥ше наверш¤ набуваЇ антеновидноњ, перехрест¤ - трикутноњ, а лезо - гостролистоњ форми (мал. 65, 3). ¬узьку, гостролисту форму мають ≥ п≥зньоск≥фськ≥ наконечники спис≥в (мал. 65, /), на

ћал. 65. —к≥фська збро¤ з курган≥в п≥вдн¤ ”крањни:
1,2 - наконечник спис≥в та метального дротика; « - меч з лезом гостролистоњ форми; 4-9 - наконечники з короткою або,схованою втулкою; 10 - прост≥ зал≥зн≥ вудила; // - двод≥рчастий псал≥й; 12 - масивний, лавролистий наконечник VII-V ст. до н. Ї.; ≤« - брусковидне навер-ш¤ та серцепод≥бне перехрест¤ на меч≥; 14-19 - бронзов≥ втульчаст≥, трилопасн≥ наконечники з довгою втулкою; 20 - бронзов≥ вудила ≥з стрем'¤чкопод≥бними к≥льц¤ми; 21 - трид≥рчастий,
злегка з≥гнутий псал≥й

в≥дм≥ну в≥д масивних, лавролистих наконечник≥в VII-V ст. до н. е. (мал. 65, 12). ” п≥зн≥й пер≥од великого поширенн¤ набувають зал≥зн≥ наконечники метальних дротик≥в з довгою тонкою втулкою (мал. 65, 2).
ћасовою знах≥дкою в могилах ск≥фських воњн≥в Ї бронзов≥ втульчаст≥ трилопасн≥ наконечники стр≥л. –анн≥ в≥стр¤ масивн≥ш≥, б≥льш≥ за розм≥ром, з довгою втулкою (мал. 65, 15-19), дволопасн≥, ≥нод≥ з пером ромб≥чноњ форми та шипом на довг≥й втулц≥ (мал. 65, 18, 19). ѕ≥зньоск≥фськ≥ наконечники др≥бн≥ш≥, з короткою або схованою втулкою (мал, 65, 4-9, 14), ≥нод≥ трикутноњ в перетин≥ форми (мал. 65, 4, 5).
¬исока боЇздатн≥сть ск≥фськоњ к≥нноти (мал. 66) значною м≥рою була зумовлена досконалою к≥нською упр¤жжю, ¤ка давала змогу вершнику

ћал. 66. ¬≥йськове спор¤дженн¤ ск≥фських воњн≥в V ст. до н. Ї. –еконструкц≥¤ ћ. ¬. √орел≥ка за матер≥алами ск≥фських курган≥в ”крањни

ч≥тко керувати конем. Ќайважлив≥шими њњ елементами Ї вудила, що ф≥ксувалис¤ у рот≥ кон¤ за допомогою псал≥њв. –анн≥,оск≥фськ≥ бронзов≥ вудила, ¤к правило, зак≥нчувалис¤ стрем'¤чкопод≥бними к≥льц¤ми (мал. 65, 20) ≥ ф≥ксувалис¤ трид≥рчастими, злегка з≥гнутими псал≥¤ми (мал. 65, 21). ” IV-III ст. до н. Ї. масового поширенн¤ набули прост≥, зал≥зн≥ вудила (мал. 65, 10) та двод≥рчаст≥ псал≥њ (мал. 65, //).
«в≥риний стиль пол¤гаЇ у широкому запровадженн≥ в прикладному мистецтв≥ зооморфних мотив≥в. –еал≥стичн≥ чи схематичн≥ зображенн¤ диких тварин у динам≥чних позах прикрашали зброю, к≥нську упр¤ж, од¤г, предмети побуту. –анньоск≥фський зв≥риний стиль в≥дзначавс¤ реал≥змом (див. мал. 62), виразними впливами Ѕлизького —ходу, зображенн¤м суто аз≥йських тварин: г≥рських баран≥в, хижак≥в родини кот¤чих, грифо-баран≥в та ≥н. ” V-Ќ≤ ст. до н. Ї. внасл≥док потужного культурного впливу з грецьких колон≥й Ќадчорномор'¤ (мал. 67) на п≥вдн≥ ”крањни поширюЇтьс¤ п≥зн≥й р≥зновид зв≥риного стилю, ¤кий називаЇтьс¤ греко-ск≥фським. ¬≥н характеризуЇтьс¤ схематизац≥Їю та поширенн¤м суто античних м≥фолог≥чних ≥ орнаментальних мотив≥в пор¤д з≥ ск≥фськими. “акий стиль був зах≥дним ви¤вом прикладного мистецтва Ївраз≥йського степу, де в ≤ тис. до н. Ї. панували зооморфн≥ мотиви [12, т. 2, с. 166-170; 179, с. 100-104].

ћал. 67. ¬улична сцена в грецьк≥й колон≥њ ќльв≥¤, що в гирл≥ ѕ≥вденного Ѕугу. –еконструкц≥¤ ћ. ¬. √орел≥ка

¬≥руванн¤ ск≥ф≥в належать до пол≥тењстичних рел≥г≥й передкласових сусп≥льств. —еред багатьох бог≥в вид≥л¤лис¤ головн≥, один з ¤ких був верховним божеством. ѕлем≥нн≥ в≥руванн¤ перв≥сних скотар≥в перебували на стад≥њ трансформац≥њ у нац≥ональну рел≥г≥ю ранньокласовоњ ск≥фськоњ держави [12, т. 2, с. 157-163].
—к≥фська рел≥г≥¤ маЇ численн≥ паралел≥ у в≥руванн¤х ≥нших ≥ндоЇвропейських народ≥в, насамперед ≥ндо-≥ранц≥в. ѕершим це в≥дзначив √еродот, ¤кий назвав с≥м головних ск≥фських божеств та њхн≥ аналоги у грецькому пантеон≥.
√оловними ск≥фськими божествами були богин¤ св¤щенного вогню домашнього вогнища “аб≥т≥ (√ест≥¤ стародавн≥х грек≥в), уособленн¤ неба ѕапай («евс) та його дружина, богин¤ земл≥ й води јп≥ (√е¤). ¬ажливе м≥сце в пантеон≥ займали бог сонц¤ √ойтасир (јполлон), богин¤ родючост≥ та житт¤ јрг≥мпаса (јфрод≥та), бог-герой √еракл та божество в≥йни јрей (јрес). √еродот ¤скраво змалював поклон≥нн¤ ск≥ф≥в мечу, ¤кий був символом јре¤, та принесенн¤ в жертву йому в≥йськовополонених [36, с. 193, 194]. ÷арськ≥ ск≥фи поклон¤лис¤ ще й родоначальнику та покровителю коней “агимасаду. —к≥фськ≥ в≥руванн¤ ¤вл¤ють собою ¤скравий приклад ≥ндо≥ранських рел≥г≥й. ѕро це св≥дчать так≥ традиц≥йн≥ дл¤ ≥ндо≥ранських культ≥в елементи, ¤к семибожж¤, поклон≥нн¤ сонцю, вогню, небу, обожненн¤ кон¤ та меча тощо. ¬ражаюча р≥зниц¤ м≥ж гранд≥озними поховальними спорудами цар≥в та б≥дними могилами р¤дових ск≥ф≥в демонструЇ ступ≥нь майнового та соц≥ального розшаруванн¤ ск≥фського сусп≥льства. «а майновим та правовим статусом у ньому простежуютьс¤ верстви р¤дових общинник≥в, родовоњ аристократ≥њ, верховних правител≥в-цар≥в, п≥дкорена м≥сцева людн≥сть, раби з числа в≥йськовополонених та ≥н. ™ вс≥ п≥дстави говорити про початок формуванн¤ ск≥фськоњ держави. як ≥ вс≥ державн≥ утворенн¤ кочових скотар≥в (гунська ≥мпер≥¤ јтт≥ли, јварський каганат, ≥мпер≥¤ „инг≥зид≥в тощо), ск≥фська держава була досить нест≥йким, ефемерним об'Їднанн¤м, ¤ке скоро розпалос¤ через р≥зн≥ об'Їктивн≥ й суб'Їктивн≥ причини.  р≥м того, на ск≥ф≥в з≥ сходу тиснула нова хвил¤ ≥раномовних кочовик≥в - сармат≥в. —армати були сх≥дними сус≥дами ск≥ф≥в ≥ з IV ст. до н. Ї. почали поступово засел¤ти правий, зах≥дний берег Ќижнього ƒону.  рах —к≥ф≥њ був зумовлений не ст≥льки експанс≥Їю сармат≥в, ск≥льки низкою неспри¤тливих дл¤ скотарського господарства природно-кл≥матичних зм≥н. ≤нтенсивне випасанн¤ великих гурт≥в худоби прот¤гом к≥лькох стол≥ть зумовило деградац≥ю ск≥фських степових пасовиськ, ¤ку посилювала прогресуюча аридизац≥¤ кл≥мату [138]. Ќадм≥рна експлуатац≥¤ земл≥ прот¤гом тривалого часу призвела до п≥дриву економ≥чних ресурс≥в л≥состепових виробник≥в зерна. —к≥фський хл≥б став неконкурентоспроможним на грецькому ринку, адже саме в цей час дешеве зб≥жж¤ почало надходити до —ередземномор'¤ з ™гипту.
Ќа рубеж≥ IV-III ст. до н. Ї. у ѕ≥вн≥чному Ќадчорномор'њ зникають кургани степових ск≥ф≥в. —к≥фське населенн¤ концентруЇтьс¤ в рег≥онах, придатних дл¤ землеробства та ос≥лого скотарства: на Ќижньому ƒн≥пр≥, у Ќижньому ѕодунав'њ, ѕ≥вн≥чному та ѕередг≥рному  риму. ƒавньогрецький географ —трабон назвав Ќижн≥й ƒн≥про та  рим цього часу ћалою —к≥ф≥Їю.
—пуст≥лий ск≥фський степ м≥ж ƒоном та ƒн≥пром у III-II ст. до н. Ї. заселило сарматське плем≥нне об'Їднанн¤ роксолан≥в. „исленн≥ п≥зньос-к≥фськ≥ укр≥пленн¤, що суц≥льним ланцюгом т¤гнутьс¤ уздовж правого берега Ќижнього ƒн≥пра в≥д «апорожж¤ до ’ерсона, майже до к≥нц¤ ≤ ст. до н. Ї. стримували просуванн¤ сармат≥в украњнським степом на зах≥д.
ƒосл≥дженн¤ останн≥х рок≥в св≥дчать про певну залежн≥сть економ≥ки Ќадчорномор'¤ в≥д цикл≥чних зм≥н кл≥мату в степов≥й зон≥. “ак, розкв≥т —к≥ф≥њ та грецьких торгово-рем≥сничих центр≥в у V-IV ст. до н. Ї. зб≥гс¤ з пер≥одом максимального зволоженн¤ кл≥мату надчорноморських степ≥в, њхн¤ аридизац≥¤ в III-II ст. до н. Ї. зумовила колапс кочового скотарства ≥ перех≥д п≥зн≥х ск≥ф≥в до землеробства у р≥чкових долинах. ¬≥рог≥дно, сармати у II-≤ ст. до н. Ї. зайн¤ли вже спуст≥лий ск≥фський степ. Ќа початку нашоњ ери к≥льк≥сть опад≥в у степах п≥вдн¤ —х≥дноњ ™вропи зросла. Ќе випадково розкв≥т —армат≥њ в≥дбувс¤ саме в цей спри¤тливий дл¤ скотарства природно-кл≥матичний пер≥од [138, с. 104, 105].
ћала —к≥ф≥¤ у  риму з≥ столицею Ќеаполь —к≥фський (нин≥ околиц¤ —≥мферопол¤) про≥снувала до IV ст. н. Ї. ¬она поступово втрачала своњ характерн≥ риси, оск≥льки розвивалас¤ п≥д сильним в≥йськово-пол≥тичним ≥ культурним впливом сармат≥в з п≥вноч≥ та грецьких колон≥ст≥в кримського узбережж¤. ” III ст. н. Ї.  римська —к≥ф≥¤ зазнала нападу готських дружин з п≥вноч≥, а наприк≥нц≥ IV ст. п≥д ударами гун≥в загинула переважна б≥льш≥сть п≥зньоск≥фських поселень  риму.
—арматн
ћи не знаЇмо, ¤к називали себе кочовики, що у III ст. до н. Ї. прийшли з-за ƒону в украњнськ≥ степи на зм≥ну ск≥фам. √реки та римл¤ни називали њх с≥рматами, або сарматами, що з давньо≥ранськоњ перекладаЇтьс¤ ¤к "оперезаний мечем" (мал. 68). «а √еродотом, њхн≥ пращури савромати проживали на сх≥д в≥д ск≥ф≥в за р≥чкою “анањс (ƒон). Ѕатько ≥стор≥њ перепов≥даЇ легенду, за ¤кою вони Ї нащадками д≥тей ск≥фських юнак≥в та войовничих ж≥нок - амазонок. њм не вдалос¤ добре опанувати мову чолов≥к≥в, "тому савромати розмовл¤ють ск≥фською мовою, але здавна з≥псованою", - писав √еродот.
÷≥ нибито фантастичн≥ св≥дченн¤ давньогрецького ≥сторика про походженн¤ та етн≥чну спор≥днен≥сть сармат≥в з ≥раномовними ск≥фами, високий громадський статус та войовнич≥сть сарматських ж≥нок п≥дтверджен≥ п≥д час археолог≥чних розкопок сарматських могил.
—армати - це центральна частина ≥раномовноњ культурно-≥сторичноњ сп≥льноти ранн≥х скотар≥в-номад≥в, ¤ка розвивалас¤ в ≤ тис. до н. Ї. в Ївраз≥йських степах в≥д јлтаю на сход≥ до гирла ƒунаю на заход≥. —арматською батьк≥вщиною вважаютьс¤ степи басейн≥в Ќижньоњ ¬олги та ”ралу. јрхеологи розр≥зн¤ють три посл≥довн≥ пер≥оди ≥сторичного розвитку сармат≥в: савроматський (VII-IV ст. до н. Ї.), ранньосарматський, або прохор≥вський (III ст. до н. Ї. - II ст. н. Ї.), та п≥зньосарматський, або алансь-кий (II-IV ст. н. Ї.). ѕочинаючи з IV ст. до н. Ї. простежуЇтьс¤ пост≥йна експанс≥¤ сарматських племен на зах≥д, до степ≥в Ќадазов'¤ [179, с. 148- 213].

ћал. 68. —арматський к≥нний воњн. –еконструкц≥¤ ћ. ¬. √орел≥ка за матер≥алами сарматських поховань ”крањни

«апуст≥нн¤ ск≥фських степ≥в у III ст. до н. Ї. через аридизац≥ю кл≥мату та деградац≥ю скотарського господарства ск≥ф≥в [138] створило передумови дл¤ заселенн¤ Ќадазов'¤ та ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤ сарматами. ƒо того ж з≥ сходу на них тиснули ≥нш≥ скотарськ≥ народи, що прийшли в рух через завойовницьк≥ в≥йни ќлександра ћакедонського в —ередн≥й јз≥њ.
як св≥дчать античн≥ автори, зокрема ƒ≥одор —ицил≥йський, експанс≥¤ сармат≥в на ск≥фськ≥ земл≥ була далеко не мирною. ¬они, "зробившись сильн≥шими, спустошили значну частину —к≥ф≥њ та, до ноги винищуючи переможених, перетворили б≥льшу частину крањни на пустелю" [104, т. II, І 43.7].
—трабон в≥дзначав, що народ сармат≥в складавс¤ з к≥лькох плем≥нних об'Їднань. ѕершими через украњнськ≥ степи в ѕодунав'¤ пройшли ¤зиги. «а ними ≥з-за ƒону в Ќадазов'¤ просунулис¤ роксолани, експанс≥ю ¤ких на зах≥д довго стримували п≥зньоск≥фськ≥ городища Ќижнього ѕодн≥пров'¤. —≥раки проживали на  убан≥, аорси та алани - на Ќижньому ƒону.
Ќаприк≥нц≥ ≤ ст. до н. Ї. роксолани форсували ƒн≥про й просунулис¤ степами на зах≥д. –азом з ¤зигами вони чинили в≥йськов≥ напади на римську пров≥нц≥ю ћез≥ю в ѕодунав'њ. —л≥дом за ними з-за ƒону до багатих римських пров≥нц≥й Ќижнього ѕодунав'¤ посунули плем≥нн≥ об'Їднанн¤ аорс≥в. ” цей час потерпають в≥д напад≥в сармат≥в багат≥ греко-римськ≥ центри чорноморського узбережж¤ - Ѕоспорське царство та ’ерсонес у  риму, ќльв≥¤, “≥ра та ≥н.
–имський поет ќв≥д≥й писав про пограбуванн¤ сарматами Ќижнього ѕодунав'¤: "¬орог, сила ¤кого к≥нь та швидка стр≥ла, спустошуЇ жалюг≥дн≥ багатства навколишн≥х с≥л". ” II ст. н. Ї. прокотилас¤ украњнськими степами в≥д ƒону до ƒунаю хвил¤ алан≥в, остаточно зруйнувавши п≥зньо-ск≥фськ≥ укр≥пленн¤ Ќижнього ѕодн≥пров'¤. « цього часу на ƒунањ розпочалас¤ так звана —арматська в≥йна –иму з аланами та ≥ншими варварськими племенами [164, с. 137-156].
—арматська агрес≥¤ була спр¤мована не лише у багат≥ римськ≥ пров≥нц≥њ ѕодунав'¤ чи античн≥ м≥ста-колон≥њ чорноморського узбережж¤, а й на п≥вн≥ч, на земл≥ ос≥лих землероб≥в-праслов'¤н л≥состеповоњ смуги ”крањни. Ќа рубеж≥ нашоњ ери сармати зд≥йснювали збройн≥ напади на городища зарубинецькоњ культури —ереднього ѕодн≥пров'¤ ≥ нав≥ть ѕодесенн¤. њхн≥ наконечники стр≥л знаход¤ть при розкопках вал≥в зарубинецьких городищ цього часу. —армати ≥стотно вплинули на культурний розвиток праслов'¤н —ереднього ѕодн≥пров'¤ [113], ставши складовим компонентом антськоњ етн≥чноњ сп≥льноти, що проживала у л≥состепах ”крањни у V-VII ст.
 очове скотарство сармат≥в багато в чому нагадувало ск≥фське, в≥др≥зн¤ючись в≥д нього дещо б≥льшою рухлив≥стю. ÷е по¤снюЇтьс¤ господарюванн¤м у посушлив≥ших рег≥онах. ќсь ¤к описуЇ скотарський побут рок-солан≥в —трабон: " ибитки номад≥в зроблен≥ ≥з повст≥ ≥ поставлен≥ на вози, на ¤ких вони живуть. Ќавколо к≥б≥ток пасетьс¤ худоба, м'¤сом, сиром, молоком ¤коњ вони кормл¤тьс¤. ¬они пересуваютьс¤ за своњми стадами, вибираючи м≥сцевост≥ з гарними пасовиськами: взимку в болотах б≥л¤ ћеотиди (јзовське море), а вл≥тку на р≥внинах" [104, т. II, І 3.77].
ќтже, так само, ¤к ≥ ск≥фи, сармати зд≥йснювали сезонн≥ м≥грац≥њ за гуртами овець ≥ табунами коней у мерид≥альному напр¤мку. ¬л≥тку худоба паслас¤ на п≥вн≥чних, л≥состепових пасовиськах, де трава менше вигорала в≥д сонц¤. «имували на низинах б≥л¤ јзовського мор¤, на Ќижньому ƒону, ѕрикубанн≥, на степових пасовиськах з тонким сн≥говим покривом. —аме тут археологи досл≥дили зим≥вники сарматських скотар≥в.  очовим скотарством займалис¤ заможн≥ родини, ¤к≥ мали численн≥ гурти овець та к≥нськ≥ табуни. Ѕ≥дн≥ общинники проживали ос≥ло у Ќадазов'њ, вирощуючи пшеницю, просо та займаючись ос≥лим скотарством.
ѕродукти землеробства (зерно, вино), рем≥снич≥ товари (зброю, ювел≥рн≥ вироби, предмети розкош≥ тощо) сарматськ≥ номади отримували обм≥нюючи, а нер≥дко й грабуючи ос≥лих сус≥д≥в - землероб≥в л≥состеповоњ ”крањни, ѕередкавказз¤ та античних торгово-рем≥сничих центр≥в Ќадчорномор'¤. ќсобливо велику роль у житт≥ сусп≥льства в≥д≥гравав “анањс - антична колон≥¤ у гирл≥ ƒону (див. мал. 60). Ќижн≥й ƒон був економ≥чним, культурним, пол≥тичним центром —армат≥њ з II ст. до н. Ї.
—арматський од¤г багато в чому нагадував ск≥фський. ќднак на в≥дм≥ну в≥д ск≥ф≥в сарматськ≥ чолов≥ки носили грецьк≥ плащ≥ ≥з заст≥бкою-ф≥булою на правому плеч≥. ƒовгий ж≥ночий од¤г обшивавс¤ по подолу та ком≥ру б≥сером та намистом. ” цей час поширилас¤ мода на р≥зноман≥тне намисто з нап≥вкоштовного кам≥нн¤ та скла, амулети.
¬ ≥стор≥њ в≥йськовоњ справи сармат≥в вид≥л¤ютьс¤ два головних пер≥оди. Ќа ранньому в≥йсько складалос¤ з народного ополченн¤ на чол≥ з родовими вожд¤ми. …ого основою була легка к≥ннота, озброЇна луками та мечами. ѕ≥хота комплектувалас¤ з найб≥дн≥ших общинник≥в.
ѕ≥сл¤ невдалих з≥ткнень з римськими лег≥онами в ѕодунав'њ у ≤ ст. до н. Ї. сарматське в≥йсько реорган≥зувалос¤. …ого ударним кулаком стала важкоозброЇна к≥ннота - катафрактар≥њ, що з метою прориву бойових пор¤дк≥в п≥ших римських лег≥онер≥в атакувала т≥сним строЇм з довгими (до 4,5 м) списами (див. мал. 68; 69, 3). “акий к≥ннотник (нер≥дко разом з конем) був захищений важким обладунком - катафрактою: довгим каф-таном з грубоњ шк≥ри, лускопод≥бно обшитим зал≥зними пластинами. ¬ цей час набувають поширенн¤ велик≥, потужн≥ луки ≥ масивн≥ зал≥зн≥ наконечники стр≥л дл¤ боротьби з важкоозброЇною к≥ннотою (мал. 69, 4-6), довг≥ зал≥зн≥ меч≥ дл¤ к≥нного бою (мал. 69, 1-2) [12, т. 2, с. 218].
–имський ≥сторик початку нашоњ ери “ацит писав про сармат≥в: " оли вони з'¤вл¤ютьс¤ к≥нними загонами, н≥¤кий ≥нший стр≥й не може њм протисто¤ти" [ 185]. —аме поразки в≥д сарматських катафрактар≥њв змусили римл¤н реформувати своЇ п≥ше в≥йсько, посиливши його важкоозброЇною к≥ннотою. —арматськ≥ найманц≥-к≥ннотники брали участь у в≥йнах на п≥вн≥чних кордонах римських волод≥нь у ѕодунав'њ та в ≥нших збройних конфл≥ктах перших стол≥ть нашоњ ери.
—авроматська збро¤ та к≥нська упр¤ж VII-II ст. до н. Ї. мало чим в≥др≥зн¤лис¤ в≥д ск≥фських. ќднак у зв'¤зку з вищезгаданими зм≥нами у в≥йськов≥й тактиц≥ сармат≥в з ≤ ст. до н. Ї. њхнЇ озброЇнн¤ набуваЇ ¤скравоњ своЇр≥дност≥. ѕоширилис¤ довг≥ зал≥зн≥ меч≥ спочатку ≥з серповидним (мал. 69, 2), а пот≥м к≥льцевим (мал. 69, /) наверш¤м. Ќа зм≥ну невеликому ск≥фському луку з≥ стр≥лами з др≥бними бронзовими наконечниками прийшов потужний "гунський" лук з масивними зал≥зними трилопасними в≥стр¤ми з черешком (мал. 69, 4-6). –имл¤нин ќв≥д≥й називаЇ њх "стр≥лами, вологими в≥д зм≥њноњ отрути", "л≥таючим зал≥зом, прос¤кнутим отрутою", "синювата-
ми в≥д зм≥њноњ отрути". «ахисний панцир та к≥нську упр¤ж п≥зн≥ сармати прикрашали великими, круглими, багато орнаментованими ср≥бними чи м≥дними бл¤хами - фаларами (див. мал. 68).

ћал. 69. —арматська збро¤:
1,2 - довг≥ зал≥зн≥ меч≥ ≥з серповидним ≥ к≥льцевим наверш¤м; .? - наконечник довгого списа;
4-6 зал≥зн≥ наконечники стр≥л

ѕрикладне мистецтво сармат≥в було своЇр≥дною модиф≥кац≥Їю ск≥фсько-сиб≥рського зв≥риного стилю. ” савроматськ≥ часи особливого поширенн¤ набувають зображенн¤ вовк≥в та ведмед≥в. ѕоступово зображенн¤ тварин втрачають реал≥стичн≥сть ≥ схематизуютьс¤. Ќа початку нашоњ ери сарматськ≥ племена аорс≥в та алан≥в, ¤к≥ вели караванну торг≥влю з≥ спор≥дненими ≥раномовними племенами сак≥в та масагет≥в «акасп≥ю, занесли на  убань, Ќижн≥й ƒон, ѕриазов'¤ елементи середньоаз≥йського пол≥хромного стилю. Ќа досить схематичних металевих зображенн¤х зв≥р≥в з'¤вл¤ютьс¤ р≥знокольоров≥ вставки ≥з сердол≥ку, б≥рюзи, кольоровоњ скл¤ноњ пасти. —х≥дна за походженн¤м пол≥хром≥¤ остаточно перемагаЇ у Ќадчорномор'њ з приходом гун≥в у IV ст., мистецтво ¤ких характеризуЇтьс¤ геометричними пол≥хромними композиц≥¤ми [12, т. 2, с. 219, 220].
—арматський пол≥хромний зв≥риний стиль був занесений сарматами, готами та гунами в ™вропу. “ут в≥н дом≥нуЇ у прикладному мистецтв≥ в≥д —ередземного мор¤ до —кандинав≥њ прот¤гом ≤ тис. н. Ї. —аме в ц≥й мистецьк≥й традиц≥њ корен≥ зв≥риноњ орнаментики, ¤кою скандинавськ≥ в≥к≥нги вкривали борти своњх дракар≥в, а давньоруськ≥ монахи-л≥тописц≥ прикрашали рукописи XII-XIII ст.
ѕереважну б≥льш≥сть ≥нформац≥њ про сармат≥в археологи д≥стали п≥д час розкопок њхн≥х курган≥в. –¤дов≥ сарматськ≥ похованн¤ знаход¤тьс¤ п≥д невисокими курганними насипами. Ќеб≥жчика клали випростаним на спин≥ головою на п≥вн≥ч на дно пр¤мокутноњ вузькоњ ¤ми, ≥нод≥ перекритоњ деревом. ” чолов≥чих могилах найчаст≥ше знаход¤ть к≥лька зал≥зних наконечник≥в стр≥л, меч, точильний брусок, у ж≥ночих - с≥роглин¤н≥ глечики, прикраси (намиста з нап≥вдорогоц≥нних камен≥в чи скла, амулети, бронзов≥ кругл≥ люстерка, ф≥були-заст≥бки тощо). ” багатих сарматських могилах чимало ювел≥рних вироб≥в та посуду ≥з дорогоц≥нних метал≥в. ¬они Ї складними поховальними спорудами (—околова могила на ћиколањвщин≥, ѕороги на ¬≥нниччин≥, Ќогайчинський курган у  риму та ≥н.).
ѕро в≥руванн¤ сармат≥в в≥домо значно менше, н≥ж про рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ ск≥ф≥в, але багато в чому вони под≥бн≥. “ак само, ¤к ≥ вс≥м ≥ндо≥ранським народам, сарматам властиве семибожж¤ з пров≥дним культом бога в≥йни, ¤кого уособлюЇ меч, а також поклон≥нн¤м вогню та сонцю. јрхеолог≥чними доказами останнього Ї сл≥ди вогнищ п≥д курганами, обпален≥сть дерев'¤них поховальних конструкц≥й, вуг≥лл¤ в сарматських могилах тощо."
–одоплем≥нний лад сармат≥в знаходивс¤ на стад≥њ розкладу. ѕриватна" власн≥сть на худобу спри¤ла майновому розшаруванню сусп≥льства. ѕро це св≥дчать також сарматськ≥ кургани, що дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного за багатством поховального ≥нвентарю.  р≥м аристократ≥њ та р¤дових общинник≥в, сарматське сусп≥льство включало верству раб≥в-в≥йськовопо-лонених. “оргов≥, культурн≥, в≥йськово-пол≥тичн≥ в≥дносини з античними державами-м≥стами Ќадчорномор'¤ спри¤ли соц≥альному розшаруванню скотарського сусп≥льства степовик≥в ≥ вивели його на межу державотворенн¤. Ќа думку досл≥дник≥в, на початку нашоњ ери сарматськ≥ племена консол≥дувалис¤ навколо м≥ста “анањс на Ќижньому ƒону в передцержавне утворенн¤, ¤кому так ≥ не судилос¤ стати справжньою м≥цною державою.
Ќа початку нашоњ ери в≥дбулас¤ сарматизац≥¤ м≥ст-колон≥й чорноморського узбережж¤. —талос¤ це насамперед внасл≥док розкладу античного рабовласницького сусп≥льства, деградац≥њ його культури та в≥йськово-пол≥тичноњ кризи античних держав —ередземномор'¤. ѕотужного сарматського впливу зазнало Ѕоспорське царство —х≥дного  риму. —арматськ≥ ≥мена дедал≥ част≥ше ф≥гурували у боспорських написах, що св≥дчить про зростанн¤ степового, варварського компонента серед населенн¤ царства. ¬ моду входили сарматське мистецтво, од¤г, збро¤, тактика к≥нного бою, рел≥г≥йн≥ культи. ѕрот¤гом тривалого часу Ѕоспором правила сарматська династ≥¤, цар≥ ¤коњ мали ≥м'¤ —авромат.
” III ст. н. Ї. сармати зазнали поразки в≥д войовничого германського племен≥ гот≥в, ¤к≥ прийшли у Ќадчорномор'¤ з Ѕалт≥њ. —аме в цей час було спалене головне торжище сармат≥в “анањс на Ќижньому ƒону. √оти створили на п≥вдн≥ ”крањни ранньофеодальну державу, в≥дому п≥д назвою ≥мпер≥њ √ерманар≥ха. ƒо нењ входили праслов'¤ни, фрак≥йц≥, сармати, п≥зн≥ ск≥фи Ќадчорномор'¤. „исленн≥ пам'¤тки черн¤х≥вськоњ культури степовоњ та л≥состеповоњ ”крањни, схоже, були залишен≥ р≥зноетн≥чною людн≥стю готськоњ ≥мпер≥њ √ерманар≥ха.  рай готському пануванню в Ќадчорномор'њ поклала гунська навала наприк≥нц≥ IV ст.
" арою господньою" називали гун≥в середньов≥чн≥ хрон≥сти. ќсь ¤к описуЇ њхн≥й напад на —армат≥ю јм≥ан ћарцел≥н: "÷ей рухливий ≥ нестримний народ..., просуваючись серед грабунк≥в та р≥занини сус≥дн≥х народ≥в, д≥йшов до алан≥в... ѕройшовши через земл≥ алан≥в, ¤к≥ межували з гревтунгами ≥ звичайно звалис¤ танањтами, зробили в них страшне спустошенн¤ ≥ винищенн¤, а з уц≥л≥лими уклали угоду ≥ приЇднали њх до себе" [104, т. II, І 2.14].
”ц≥л≥л≥ п≥сл¤ гунського погрому сарматськ≥ племена п≥вдн¤ ”крањни разом з гунами рушили на зах≥д, у ѕодунав'¤ ≥ дал≥ до «ах≥дноњ ™вропи, де вз¤ли участь у розгром≥ –иму. –ештка алан≥в Ќижнього ƒону,  убан≥, ѕередкавказз¤ п≥зн≥ше ув≥йшли до ’азарського каганату, сл≥дами ¤кого Ї пам'¤тки салтово-ма¤цькоњ археолог≥чноњ культури VII-X ст. басейн≥в ƒ≥нц¤, ƒону, Ќижньоњ ¬олги,  убан≥. ” ѕередкавказз≥ до XII ст. про≥снувала держава јлан≥¤. Ќащадками п≥зньосарматського народу алан≥в Ї сучасн≥ осетини ѕ≥вн≥чного  авказу.
јнти л≥состеповоњ ”крањни (пеньк≥вська археолог≥чна культура V-VII ст.) включали сарматський компонент. —армати та ск≥фи вплинули на формуванн¤ мови, культури, антрополог≥чного типу украњнц≥в. ќсобливо в≥дчутн≥ ≥ранськ≥ впливи простежуютьс¤ в —х≥дн≥й ”крањн≥.  р≥м численних ≥ранських назв р≥чок Ћ≥вобережж¤, тут в≥дом≥ групи населенн¤, що Ї нос≥¤ми ≥ранського (сх≥дносарматського) антрополог≥чного компонента. ¬≥н характеризуЇтьс¤ високим зростом, стрункою статурою, темною п≥гментац≥Їю очей та волосс¤, довгим обличч¤м та вузьким, пр¤мим чи горбатим носом [155, с. 190]. ћабуть, б≥льш≥сть ц≥Їњ людност≥ —х≥дноњ ”крањни Ї далекими нащадками алан≥в, що понад 1000 р. тому входили до ’озарського каганату ≥ лишили пам'¤тки салтово-ма¤цькоњ культури —лобожанщини. Ќащадки сармат≥в були важливою складовою середньов≥чних с≥вер¤н, ¤к≥ в≥дом≥ археологам ¤к за л≥тописними даними, так ≥ за пам'¤тками роменськоњ культури IX-X ст. ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ ”крањни.
‘оздта 12
ѕ–ќЅЋ≈ћ» давньоруськоњ Ќј–ќƒЌќ—“≤
Ќ≥
•~1 √литанн¤ етн≥чноњ приналежност≥ держави  ињвська –усь, њњ кон-\/ / сол≥дуючого етносу Ї предметом запеклоњ дискус≥њ ≥ науковц≥в, ≥ ≥_/_/. пол≥тик≥в. ƒл¤ сучасноњ Ївропейськоњ ≥сторичноњ науки ц¤ ситуац≥¤ ненормальна, адже аналог≥чн≥ –ус≥ держави, що виникли одночасно з нею в IX-X ст. на англ≥йських, французьких, н≥мецьких, чеських, польських, угорських земл¤х, давно й одностайно вважаютьс¤ державами в≥дпов≥дних народ≥в. —уперечка навколо нац≥ональност≥ жител≥в кн¤жого  иЇва по¤снюЇтьс¤ не ст≥льки браком наукових джерел, ск≥льки надм≥рною пол≥тиза-ц≥Їю питанн¤.
350-р≥чна експанс≥¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на украњнськ≥ нац≥ональн≥ земл≥ потребувала ≥деолог≥чного обгрунтуванн¤. —ередньов≥чна ≥стор≥¤ украњнського народу була викривлена на користь п≥вн≥чно-сх≥дного сус≥да. ѕраукрањнська держава –усь без серйозноњ науковоњ аргументац≥њ була оголошена ≥мперськими ≥сториками першим етапом рос≥йськоњ державност≥. ¬же 200 рок≥в тому фундатор рос≥йськоњ ≥мперськоњ ≥стор≥ограф≥њ ћ. ћ.  арамз≥н проголосив постанн¤  ињвськоњ –ус≥ народженн¤м –ос≥њ, а  ињв - "мат≥р'ю город≥в рос≥йських". ”крањнц≥ взагал≥ не визнавалис¤ ¤к окремий етнос, що маЇ ¤к≥сь права на свою батьк≥вщину. ѕ≥зн≥ше п≥д тиском наукових факт≥в њм була в≥дведена роль "молодшого брата", ¤кий у XIV-XVI ст. неспод≥вано ≥ нев≥домо зв≥дки з'¤вивс¤ в ”крањн≥ вже ¤к сформований народ. Ўтучн≥сть ≥ запол≥тизован≥сть таких погл¤д≥в на середньов≥чну ≥стор≥ю украњнського етносу нин≥ не викликають сумн≥ву. ќднак до останнього часу ≥сторики в ”крањн≥ були поставлен≥ в умови, за ¤ких запереченн¤ оф≥ц≥йноњ концепц≥њ означало самогубство.
ѕитанн¤ спадкоЇмност≥ культурних, духовних, пол≥тичних надбань  ињвськоњ –ус≥ Ї ключовим в ≥стор≥њ —х≥дноњ ™вропи. «окрема, нагальною потребою в справ≥ вивченн¤ етногенезу украњнц≥в Ї визначенн¤ етн≥чноњ приналежност≥ –ус≥, ¤ка сформувалас¤ на украњнських етн≥чних земл¤х понад тис¤чу рок≥в тому.
–усь ¤к держава була ≥мпер≥Їю ранньосередньов≥чного типу, одн≥Їю з тих, ¤к≥ в той час виникали в ™вроп≥. Ќа заход≥ це ≥мпер≥¤  арол≥нг≥в, у ѕодунав'њ - ¬еликоморавське кн¤з≥вство, на п≥вдн≥ —х≥дноњ ™вропи - ’озарський каганат. ”с≥ ≥мпер≥њ охоплюють етн≥чн≥ територ≥њ к≥лькох народ≥в. ќднак вони виникають внасл≥док завойовницькоњ пол≥тики верх≥вки одного народу щодо своњх сус≥д≥в. “ому в ус≥х ≥мпер≥¤х Ї "старший брат", тобто ≥мперська нац≥¤, культура ≥ мова ¤коњ дом≥нують на вс≥й територ≥њ держави. ƒосить згадати, ¤ку роль в≥д≥гравали рос≥йська культура та "велика ≥ могутн¤ рос≥йська мова" у колишньому —–—–.
який же етнос консол≥дував р≥зн≥ народи —х≥дноњ ™вропи в державу –усь з≥ столицею в  иЇв≥? як згадувалос¤ вище, рос≥йська ≥мперська наука стверджувала, що це були рос≥¤ни. ¬ середин≥ XIX ст. цю концепц≥ю ч≥тко сформулював ћ. ѕогод≥н. ¬≥н вважав, що до XIII ст. у  иЇв≥ жили рос≥¤ни. ѕ≥сл¤ погрому —ереднього ѕодн≥пров'¤ татарами в 1240 р. вони ем≥грували в межир≥чч¤ ¬ерхньоњ ¬олги та ќки. Ћише в XIV ст., на думку ѕогод≥-на, украњнц≥ заселили —ереднЇ ѕодн≥пров'¤ з ¬олин≥ та √аличини.
÷≥ погл¤ди повн≥стю суперечать фактам. ≈тногенез рос≥¤н почавс¤ у ¬олзько-ќкському межир≥чч≥ не ран≥ше XI ст. ѕогл¤ди оф≥ц≥йноњ ћоскви на  ињвську –усь ¤к на першу державу рос≥йського народу вигл¤дають абсурдно, адже виходило, що рос≥йська державн≥сть з'¤вилас¤ на два стол≥тт¤ ран≥ше самих рос≥¤н.
ѕ≥д тиском неспростовних ≥сторичних факт≥в ≥мперська наука дещо зм≥нила погл¤ди на етн≥чну приналежн≥сть  ињвськоњ –ус≥. ќск≥льки стало неможливо дал≥ стверджувати, що фундаторами ≥ нос≥¤ми киЇворуськоњ державност≥ були рос≥¤ни, то в сусп≥льн≥й св≥домост≥ почали утверджувати погл¤ди на  ињвську –усь ¤к "колиску трьох братн≥х народ≥в", тобто ¤кщо  ињвська –усь не рос≥йська держава, то й не украњнська, ≥ не б≥лоруська, а сп≥льна. ќск≥льки вс≥ без вин¤тку держави створювалис¤ певними народами, то виникла потреба в ≥снуванн≥ окремого, своЇр≥дного етносу - давньоруськоњ народност≥, ¤ка н≥бито й створила державу –усь з≥ своЇр≥дною культурою (мал. 79) ≥ була сп≥льним пращуром (колискою) трьох братн≥х сх≥днослов'¤нських народ≥в. «а оф≥ц≥йною рад¤нською ≥стор≥ограф≥Їю, п≥сл¤ розгрому –ус≥ татарами на њњ п≥дірунт≥ постало три спор≥днен≥ етноси: рос≥йський, украњнський та б≥лоруський.
ƒавньоруська народн≥сть, що н≥бито була далекою попередницею Їдиного рад¤нського народу, створювала ≥люз≥ю орган≥чноњ Їдност≥ рос≥йськоњ держави, приховуючи њњ ≥мперську суть. ¬она надавала експанс≥њ ћосковськоњ держави на украњнськ≥ земл≥ "пристойного вигл¤ду" возз'Їднанн¤ Їдиного руського народу. ¬ полон≥ цього дуже давнього пол≥тичного м≥фу нац≥ональноњ Їдност≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ ≥ нин≥ перебувають б≥льш≥сть пров≥дних пол≥тик≥в «аходу. Ќе спростувавши безп≥дставних тлумачень щодо етн≥чноњ Їдност≥ слов'¤нського ¤дра ћосковськоњ ≥мпер≥њ ≥ не зв≥льнивши ≥сторичну правду в≥д пол≥тичних спотворень, ми не побудуЇмо м≥цного фундаменту украњнськоњ державност≥. ¬≥дродженн¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ у форм≥ –ад¤нського —оюзу вигл¤датиме ¤к в≥дновленн¤ ≥сторичноњ справедливост≥ й возз'Їднанн¤ насильницьки роз≥рваного на частини колись Їдиного етносу - давньоруськоњ народност≥.

ћал. 79. —карб ср≥бних та золотих речей XII ст. з  иЇва

 онцепц≥¤ Їдиноњ давньоруськоњ народност≥ ¤к колиски трьох сх≥днослов'¤нських народ≥в завжди була п≥дірунт¤м експанс≥њ ћосковськоњ держави на етн≥чн≥ територ≥њ украњнц≥в. ¬она ¤вл¤Ї собою скор≥ше породженн¤ ≥мперськоњ нац≥ональноњ пол≥тики, н≥ж ≥сторичноњ науки. ќдне з њњ головних завдань - розпод≥л ≥сторичноњ спадщини  ињвськоњ –ус≥ на користь "старшого брата". «а оф≥ц≥йною рад¤нською наукою,  ињвська –усь була сп≥льною колискою лише дл¤ украњнц≥в та б≥лорус≥в, ¤ким дозвол¤лос¤ розпочинати свою ≥стор≥ю лише п≥сл¤ розгрому –ус≥ татарами. ¬одночас на вс≥х, нав≥ть найвищих державних р≥вн¤х говорили ≥ продовжують говорити про тис¤чол≥тт¤ –ос≥йськоњ держави, тис¤чол≥тт¤ христи¤нства в –ос≥њ, про "засновник≥в рос≥йськоњ державност≥ ≥ д≥¤ч≥в рос≥йськоњ культури ¬олодимира  ињвського та ярослава ћудрого".
Ѕезперечно, культурна, рел≥г≥йна, пол≥тична спадщина кињвських кн¤з≥в стала важливою складовою того п≥дірунт¤, на ¤кому п≥зн≥ше постали рос≥йський етнос та його держава. ѕроте це не Ї п≥дставою дл¤ проголошенн¤ ¬олодимира —в¤того рос≥¤нином чи д≥¤чем рос≥йськоњ культури.
—тародавн≥й –им дуже вплинув на формуванн¤ французького етносу. ќднак французи не починають свою ≥стор≥ю ≥з заснуванн¤ –иму. ¬их≥дц≥ з ¬еликобритан≥њ заснували —получен≥ Ўтати. ќднак н≥хто не вважаЇ ≥стор≥ю јнгл≥њ першим етапом розвитку американського етносу, а англ≥йц≥в - "молодшими братами" американц≥в.
 онцепц≥¤ давньоруськоњ народност≥ ¤к колиски трьох братн≥х народ≥в сформульована досить п≥зно, п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. ќф≥ц≥йна рад¤нська ≥сторична наука на чол≥ з академ≥ком ћ. ѕокровським аж до погрому його школи в 1936 р. розгл¤дала етн≥чн≥ процеси в  ињвськ≥й –ус≥ фактично з позиц≥й ћ. √рушевського, проголошених ще 1904 р. ¬важалос¤, що кожен ≥з сх≥днослов'¤нських народ≥в у межах  иЇворуськоњ ≥мпер≥њ мав власний ≥сторичний струм≥нь ≥ батьк≥вщину. ѕраукрањнц≥ ѕ≥вденноњ –ус≥ постали п≥д сильним впливом ≥ранських народ≥в Ќадчорномор'¤ та греко-в≥зант≥йськоњ цив≥л≥зац≥њ. ќбличч¤ б≥лоруськоњ нац≥њ формувалос¤ на балтському субстрат≥, значною м≥рою впливами з  ињвськоњ –ус≥, а п≥зн≥ше у склад≥ литовсько-польськоњ конфедерац≥њ. —тановленн¤ рос≥йського етносу в≥дбувалос¤ в ход≥ слов'¤нськоњ колон≥зац≥њ л≥сових обшир≥в, заселених балтськими та угро-ф≥нськими племенами. ¬еликий вплив на рос≥¤н справили т≥сн≥ контакти з татарами у XIII-XV ст. [42]. ≤сторична школа ћ. ѕок-ровського фактично не включала  ињвську –усь до рос≥йськоњ ≥стор≥њ, а розпочинала останню ≥з —уздальсько-¬олодимирського кн¤з≥вства.
1948 р. у Ћен≥нград≥ вийшла друком прац¤ ¬. ћаврод≥на "‘ормирова-ние русской нации". ” н≥й декларувалос¤, що на п≥дстав≥ злитт¤ в Їдиний етномасив сх≥днослов'¤нських племен у IX-XI ст. постав руський народ, предок руськоњ, украњнськоњ та б≥лоруськоњ нац≥й. –адикальн≥ судженн¤ ¬. ћаврод≥на суперечили науково обгрунтованим висновкам багатьох класик≥в сх≥днослов'¤нськоњ ≥стор≥њ та мовознавства - ¬.  лючевського, ћ. √рушевського, ј.  римського, ќ. Ўахматова, ћ. ѕокровського та ≥н. “ак, ќ. Ўахматов ще 1919 р. писав, що в ≥сторичну епоху руськ≥ племена так далеко роз≥йшлис¤ одне в≥д одного, що не можна говорити про ≥снуванн¤ Їдиноњ руськоњ мови.
 онтроверс≥йн≥сть ≥ бездоказов≥сть висловлювань ¬. ћаврод≥на зумовили њхнЇ несприйн¤тт¤ московськими ≥сториками. 1951 р. в ≤нститут≥ ≥стор≥њ јЌ —–—– в≥дбулас¤ наукова дискус≥¤ з питанн¤ ≥снуванн¤ за час≥в  ињвськоњ –ус≥ Їдиноњ давньоруськоњ народност≥. Ќезважаючи на те, що погл¤ди ¬. ћаврод≥на на той час вже д≥стали публ≥чну п≥дтримку влади, пров≥дн≥ фах≥вц≥ з давньоруськоњ ≥стор≥њ (¬. «им≥н, ¬. ѕашуто, Ѕ. –ибаков, ј. —идоров та ≥н.) одностайно заперечили ≥снуванн¤ Їдиного давньоруського етносу в IX-XII ст. “аку саму думку висловив ќ. —анжаЇв: "”  ињвськ≥й –ус≥ ≥снували три окрем≥ сх≥днослов'¤нськ≥ Їдност≥, ¤к≥ в наступних стол≥тт¤х дали початок трьом слов'¤нським народност¤м: рос≥йськ≥й, украњнськ≥й та б≥лоруськ≥й". ” заключному слов≥ ¬. ћаврод≥н погодивс¤ з думками колег ≥ нав≥ть об≥ц¤в перегл¤нути своњ погл¤ди щодо ступен¤ Їдност≥ людност≥  ињвськоњ –ус≥. –езультати дискус≥њ були надрукован≥ в журнал≥ "¬опрось≥ истории" (1951, є 5).
ќднак ÷   ѕ–— поклав край результатам ц≥Їњ науковоњ дискус≥њ у в≥домих тезах з нагоди 300-р≥чч¤ ѕере¤славськоњ угоди, надрукованих у газет≥ "ѕравда" за 10 с≥чн¤ 1954 р. ” тезах проголошувалос¤, що у IX-XI ст. у держав≥ –усь склалас¤ праруська народн≥сть з Їдиною мовою, культурою, самосв≥дом≥стю та патр≥отизмом. ¬насл≥док окупац≥њ –ус≥ татарами, Ћитвою та ѕольщею ц¤ Їдн≥сть розпалас¤ на рос≥йську, украњнську та б≥лоруську народност≥.

ќтже, проблема була переведена з науковоњ у пол≥тичну площину. ѕодальш≥ дискус≥њ на цю тему в –ад¤нському —оюз≥ стали неможливими. ќднак ≥сторики украњнськоњ д≥аспори продовжували критику концепц≥њ давньоруськоњ народност≥. Ќаприклад, 1964 р. у Ќью-…орку вийшла друком книга ћ. „убатого " н¤жа –усь-”крањна та виникненн¤ трьох сх≥дно-слов'¤нських нац≥й". ѕрихильник≥в ≥снуванн¤ давньоруськоњ народност≥ в —–—– ще довго очолював ¬. ћаврод≥н, ¤кий видав ще дв≥ книжки на њњ захист [109, 110]. ¬они Ї ¤скравим прикладом пропагандистського жанру, ¤кий у рад¤нськ≥ часи бурхливо розкв≥тнув у сфер≥ гуман≥тарних дисципл≥н.
јргументи на користь ≥снуванн¤ Їдиного давньоруського етносу фактично звод¤тьс¤ до двох основних: етнопол≥тичноњ Їдност≥  ињвськоњ –ус≥ ¤к держави та Їдиного кирило-мефод≥њвського мовно-культурного комплексу. ќстанн≥й, мовл¤в, складавс¤ з книжноњ церковнослов'¤нськоњ мови та православноњ культури. ѕроте в≥н був поширений не лише на –ус≥, а й у Ѕолгар≥њ, ћорав≥њ, “ранс≥льван≥њ. ќтже, зараховувати ус≥х його нос≥њв до Їдиного етносу абсурдно.
” «ах≥дн≥й ™вроп≥ в той час утвердивс¤ Їдиний латино-католицький культурний комплекс. “обто вс≥ народи зах≥дноњ частини континенту писали та читали латиною ≥ були нос≥¤ми римсько-католицькоњ рел≥г≥йноњ культури. ќднак н≥хто не стверджуЇ, що в≥д ѕольщ≥ до ≤спан≥њ у середньов≥чч¤ проживав Їдиний народ.
¬≥дома пров≥дна роль оф≥ц≥йноњ рос≥йськоњ культури, зокрема мови, у колишньому –ад¤нському —оюз≥. ѕроте п≥д цим н≥велюючим оф≥ц≥йним мовно-культурним покривом на своњх етн≥чних земл¤х продовжували жити своЇр≥дн≥ етноси. ќтже, Їдина кирило-мефод≥њвська культура верх≥вки –ус≥ не Ї доказом ≥снуванн¤ Їдиного давньоруського етносу.
ѕ≥д етнопол≥тичною Їдн≥стю –ус≥ розум≥ють державу з конкретною назвою –усь, ¤кою правила одна династ≥¤ –юрикович≥в, а також загальнорусь-ку св≥дом≥сть правл¤чоњ верх≥вки та вищого духовенства. ќднак ц≥ показники характерн≥ дл¤ вс≥х ≥мпер≥й. ¬изначальною рисою останн≥х була ¤краз не моноетн≥чн≥сть, а насильницьке втриманн¤ п≥д деспотичною владою метропол≥њ поневолених народ≥в.  ласичний приклад - –ос≥йська ≥мпер≥¤, ¤ка з≥брала п≥д Їдиним дахом деспотичноњ держави 130 народ≥в. ¬она теж була пол≥тично Їдиною державою, ¤кою правила династ≥¤ –оманових, а правл¤ча верх≥вка у пров≥нц≥¤х мала московсько-центристськ≥ погл¤ди. ќтже, пол≥тична Їдн≥сть держави ще не св≥дчить про њњ етн≥чну монол≥тн≥сть, а тому не може бути доказом ≥снуванн¤ Їдиноњ давньоруськоњ народност≥.
” —–—–, ¤кий ћ. Ѕерд¤Їв вважав б≥льшовицьким етапом розвитку –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, оф≥ц≥йн≥ ≥деологи, спираючись на факт вищезгаданоњ пол≥тичноњ Їдност≥, розробили псевдонаукову концепц≥ю "новоњ ≥сторичноњ сп≥льност≥ людей - рад¤нського народу", своЇр≥дного сучасного аналога давньоруськоњ народност≥.  оли 1991 р. впав ≥мперський режим, то стало очевидно, що н≥¤кого окремого рад¤нського народу нема, а Ї численн≥ своЇр≥дн≥ етноси та нац≥њ, земл≥ ¤ких були колись загарбан≥ ≥мпер≥Їю. “е ж сталос¤ й у XIII ст., коли п≥д ударами татар ранньосередньов≥чна ≥мпер≥¤ –усь остаточно розпалас¤ ≥ на њњ м≥сц≥ ви¤вилис¤ не ¤кийсь давньоруський етнос, а численн≥ народи з≥ своЇр≥дною культурою ≥ окремою долею: украњнц≥, рос≥¤ни, б≥лоруси, ¤тв¤ги, лити, лати, ести, чудь, весь, мер¤, торки та ≥н.
 онцепц≥¤ давньоруськоњ народност≥ Ї спробою ≥деолог≥чного обгрунтуванн¤ поневоленн¤ ћосквою ≥нших сх≥днослов'¤нських етнос≥в. ѕосилаючись на колись н≥бито Їдиний давньоруський народ, сучасн≥ прихильники "Їдиноњ та нед≥лимоњ" намагаютьс¤ зберегти ≥мпер≥ю за рецептом ќ. —олже-н≥цина бодай у межах њњ слов'¤нського ¤дра.
ѕогл¤ди на  ињвську –усь ¤к сп≥льну колиску трьох сх≥днослов'¤нських народ≥в культивувалис¤ ≥мпер≥Їю всупереч численним науковим фактам, що переконливо св≥дчили про безперервн≥сть культурного розвитку на украњнських земл¤х в≥д стародавн≥х  иЇва та √алича до козацькоњ ”крањни. ѕро це неодноразово писали ¤к украњнськ≥, так ≥ рос≥йськ≥ досл≥дники. ќсобливо сл≥д в≥дзначити прац≥ ћ. —. √рушевського, ¤кий переконливо дов≥в, що "обще-руськоњ ≥стор≥њ не може бути, ¤к немаЇ общеруськоњ народност≥".
„и м≥г ≥снувати Їдиний давньоруський етнос тис¤чу рок≥в тому на величезних обширах держави –усь, кордони ¤коњ с¤гали на п≥вноч≥ Ѕалтики, на п≥вдн≥ „орного мор¤, на заход≥ ¬≥сли, а на сход≥ ¬ерхньоњ ¬олги? ЌагадаЇмо, що до ц≥Їњ давньоруськоњ ≥мпер≥њ входила велика к≥льк≥сть неслов'¤нських племен. Ћ≥тописи згадують балтськ≥ племена (летголи, зем-голи, корсь, лити, пруси, ¤тв¤ги та ≥н.), угро-ф≥н≥в (мер¤, мурома, череми-си, мещера, мордва, л≥ви, чудь, нарова, ¤м, весь, перм, югра та ≥н.), тюркськ≥ народност≥ (печен≥ги, торки, чорн≥ клобуки та ≥н.). ¬агомою складовою давньоруського сусп≥льства IX-XI ст. були скандинави-вар¤ги, про що переконливо св≥дчать ≥сторичн≥ джерела та виразн≥ археолог≥чн≥ матер≥али (мал. 80). Ќав≥ть т≥ 15 слов'¤нських племен, що ув≥йшли до держави –усь, не становили Їдиного народу вже у VIII ст., бо "мали ж своњ обичањ ≥ закони предк≥в своњх, ≥ запов≥ти, кожне - св≥й норов".
“ак само, ¤к ≥ в будь-¤к≥й пол≥етн≥чн≥й держав≥ ≥мперського типу, в  ињвськ≥й –ус≥ в≥дбувалис¤ консол≥дац≥йн≥ (в тому числ≥ етн≥чн≥) процеси навколо пан≥вного етносу, що проживав у пол≥тичному, економ≥чному, культурному, духовному центр≥ держави. ќднак ≥нтенсивн≥сть цих процес≥в пропорц≥йна сил≥ впливу центру на перифер≥ю, ¤кий не м≥г бути потужним через нерозвинен≥сть комун≥кац≥й, величезн≥ простори ≥мпер≥њ, короткий час њњ ≥снуванн¤. ќстаточно оформилас¤ державна структура –ус≥ наприк≥нц≥ X ст., а в середин≥ XII ст. вона фактично розпалас¤ на незалежн≥ кн¤з≥вства.
 онтроль  иЇва над перифер≥Їю величезноњ ≥мпер≥њ був досить умовний ≥ нер≥дко зводивс¤ до збиранн¤ данини з п≥дкорених племен. як правило, це робилос¤ взимку, коли замерзали численн≥ болота та р≥ки. ÷е давало змогу зд≥йснювати далек≥ мандр≥вки кр≥зь л≥сов≥ хащ≥. ¬раховуючи слабкий контроль столиц≥ над р≥зноетн≥чними п≥дкореними племенами, ¤к≥ жили на г≥гантських л≥сових масивах в умовах бездор≥жж¤, консол≥дац≥¤ населенн¤ держави в Їдиний давньоруський етнос була практично неможливою. Ќав≥ть незр≥вн¤нно потужн≥ша пор≥вн¤но з –уссю надцентрал≥зована –ос≥йська ≥мпер≥¤ за к≥лька сотень рок≥в пануванн¤ не змогла консол≥дувати сх≥днослов'¤нськ≥ народи в Їдиний етнос, не кажучи вже про п≥дкорен≥ балтськ≥, угро-ф≥нськ≥ й тюркськ≥ народност≥.

ћал. 80. —кандинавськ≥ металев≥ ф≥були-заст≥бки X-XI ст., знайден≥ п≥д  иЇвом

ѕро р≥зноетн≥чн≥сть населенн¤ –ус≥ писав не лише Ќестор-л≥тописець. —учасн≥ л≥нгв≥сти, ≥сторики, маючи численн≥ археолог≥чн≥ св≥дченн¤ своЇр≥дност≥ посуду, ювел≥рних вироб≥в, домобуд≥вництва в р≥зних рег≥онах –ус≥, вид≥л¤ють три групи племен: п≥вденно-зах≥дну (пол¤ни, с≥вер¤ни, деревл¤ни, волин¤ни, дул≥би, тиверц≥, улич≥, б≥л≥ хорвати), п≥вн≥чно-сх≥дну (в¤тич≥,

ћал. 81. —кронев≥ ср≥бн≥ к≥льц¤:
/ - пол¤н, волин¤н, деревл¤н, б≥лих хорват≥в, улич≥в, тиверц≥в (праукрањнц≥в); 2 - с≥вер¤н; o дрегович≥в; 4 - радимич≥в; 5 - в¤тич≥в; 6 - кривич≥в; 7 - ≥льменських словен

радимич≥), п≥вн≥чно-зах≥дну (дреговичи, кривич≥, словени) [192, с. 49]. ƒосл≥дники бачать у них праетноси украњнц≥в, рос≥¤н, б≥лорус≥в [82]. ƒл¤ кожного з цих рег≥он≥в властив≥ специф≥чн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки, певн≥ мовн≥ особливост≥.
яскравим прикладом етн≥чноњ диференц≥ац≥њ сх≥дних слов'¤н час≥в  ињвськоњ –ус≥ Ї своЇр≥дн≥сть скроневих к≥лець у р≥зних л≥тописних племен (мал. 81).
” XII-XIII ст. назва етносу, ¤кий проживав у —ередньому ѕодн≥пров'њ ≥ власне створив державу –усь, поширилас¤ на вс≥ п≥двладн≥  иЇву земл≥. ќднак це зовс≥м не св≥дчить про на¤вн≥сть Їдиноњ етн≥чноњ самосв≥домост≥ у всього населенн¤ держави, адже –ос≥йську ≥мпер≥ю нав≥ть п≥сл¤ 1917 р. нер≥дко звали просто –ос≥Їю, але в≥д цього вс≥ њњ жител≥ не стали рос≥¤нами. ЌемаЇ сумн≥ву, що кн¤жа верх≥вка та найвище духовенство, погл¤ди ¤ких в≥дображали л≥тописи, усв≥домлювали св≥й т≥сний пол≥тичний та духовний зв'¤зок з  иЇвом. Ќос≥¤ми ж м≥сцевоњ етн≥чноњ специф≥ки були народн≥ низи, ¤к≥ вважали себе насамперед ки¤нами, полочанами, суздальц¤ми, новгородц¤ми ≥ лише пот≥м п≥длеглими  иЇву руськими. ≤накше кажучи, пол≥тична Їдн≥сть держави ще не св≥дчить про њњ етн≥чну монол≥тн≥сть.
¬ажко не погодитис¤ з я. ≤саЇвичем, ¤кий заперечуЇ ≥снуванн¤ монол≥тноњ давньоруськоњ народност≥ ≥ наголошуЇ на федеративност≥ та багато-етн≥чност≥ держави –усь [82, с. 80].
ќтже, в –ус≥ мав м≥сце консол≥дуючий вплив кињвського ¤дра держави на п≥дкорен≥ р≥зноетн≥чн≥ племена, ≥ насамперед на слов'¤нську њх частину. ѕроте в≥н не наст≥льки могутн≥й ≥ тривалий, щоб на р≥зноплем≥нному грунт≥ постав Їдиний давньоруський народ з Їдиною мовою, культурою ≥ самосв≥дом≥стю. „исленн≥ л≥нгв≥стичн≥, археолог≥чн≥, ≥сторичн≥, антрополог≥чн≥ дан≥ п≥дтверджують г≥потезу ќ. Ўахматова, ћ. √рушевського, ј.  римського про початок формуванн¤ окремих сх≥днослов'¤нських етнос≥в в часи розпаду слов'¤нськоњ сп≥льност≥ у VI-VIII ст., тобто це сталос¤ ще до виникненн¤ держави –усь, ¤к≥й так ≥ не вдалос¤ консол≥дувати сх≥дних слов'¤н в Їдиний народ. Ќа думку згаданих учених та њх сучасних посл≥довник≥в, сх≥дн≥ слов'¤ни в епоху  ињвськоњ –ус≥ ¤вл¤ли собою конгломерат спор≥днених ≥ досить близьких етнос≥в ≥з своњми д≥алектами, що групувалис¤ в праукрањнський, праб≥ло-руський, прарос≥йський, псковсько-новгородський субетноси.
ќтже, маЇмо вагом≥ науков≥ п≥дстави заперечувати ≥снуванн¤ Їдиноњ давньоруськоњ народност≥ ≥ тлумаченн¤  ињвськоњ –ус≥ ¤к "колиски трьох братн≥х народ≥в". Ќе можна ж розгл¤дати —–—– (–ос≥йську ≥мпер≥ю на б≥льшовицькому етап≥ розвитку, за визначенн¤м ћ. Ѕерд¤Їва, 1936) сп≥льною державою рос≥¤н, украњнц≥в, б≥лорус≥в, литовц≥в, узбек≥в на т≥й п≥дстав≥, що вони входили до одн≥Їњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ќстанн¤ була державою насамперед рос≥йського етносу.  ожна держава мала св≥й консол≥дуючий, пан≥вний етнос. якщо –ос≥йську ≥мпер≥ю в≥д ≤вана  алити до наших дн≥в будували рос≥¤ни, то Ї п≥дстави вважати, що  ињвську –усь консол≥дували праукрањнц≥. —пробуЇмо аргументувати це твердженн¤ з допомогою даних археолог≥њ, л≥нгв≥стики, ≥стор≥њ, етнограф≥њ, антрополог≥њ та ≥нших наук.
ќ«ƒЎ≤ ѕ≈–Ўƒ ” –…≤Ќ™∆ј ƒ≈–∆»Ў -

еличезна к≥льк≥сть ≥сторичних, археолог≥чних, л≥нгв≥стичних, етнограф≥чних, антрополог≥чних даних неспростовно св≥дчить про пр¤му генетичну спадков≥сть м≥ж ѕ≥вденною –уссю X-XIV ст. та сучасними украњнц¤ми. «упинимось на де¤ких переконливих доказах на¤вност≥ нерозривного зв'¤зку козацькоњ ”крањни XVI-XVIII ст. з кн¤жими  иЇвом та √аличем.
”крањнц≥ ¤скраво про¤вилис¤ ¤к своЇр≥дний етнос у козацький пер≥од своЇњ ≥стор≥њ - у XVI-XVIII ст. Ќа цей час украњнський етнокультурний комплекс в основному вже сформувавс¤, ≥ його корен≥ сл≥д шукати в попередню епоху - в часи  ињвськоњ –ус≥. Ќав≥ть прихильники теор≥њ по¤ви украњнського народу не ран≥ше XIV ст. визначають, що в XVI- XVIII ст. украњнський етнос ≥снував ¤к ¤скраве ≥ сформоване ¤вище. ќднак вони заперечують можлив≥сть безпосереднього виростанн¤ козацькоњ ”крањни на спадщин≥ ѕ≥вденноњ –ус≥, посилаючись при цьому на перерву в ≥сторичному розвитку, що н≥бито мала м≥сце п≥сл¤ занепаду –ус≥ п≥д ударами татар ≥ перед постанн¤м козацтва, та на р≥зницю в культур≥ й мов≥ цих двох пер≥од≥в украњнськоњ ≥стор≥њ. ќтже, чи була ц¤ пр≥рва м≥ж –уссю та козацькою ”крањною такою глибокою ≥ широкою, що розд≥л¤ла два окрем≥ народи?
Ќауков≥ факти неспростовно св≥дчать, що матер≥альна культура козацькоњ ”крањни безпосередньо виростаЇ з культури ѕ≥вденноњ –ус≥. «а даними археолог≥њ, форма та орнаментац≥¤ глин¤ного посуду передають етнокультурну специф≥ку перв≥сних народ≥в, тобто в давнину кожен етнос виготовл¤в властивий лише йому посуд. ѕо¤снюЇтьс¤ це тим, що кожна с≥м'¤ л≥пила горщики дл¤ своњх потреб, ≥ дуже стал≥ традиц≥њ њх виготовленн¤ передавалис¤ ≥з покол≥нн¤ в покол≥нн¤.  ерам≥ка козацькоњ ”крањни Ї безпосередн≥м спадкоЇмцем традиц≥й керам≥чного виробництва  ињвськоњ –ус≥ [165]. ¬оно, в свою чергу, генетично пов'¤зане з ранньослов'¤нською керам≥кою середини ≤ тис. н. Ї. ≤накше кажучи, археологи простежили безперервний розвиток виробництва посуду в —ередньому ѕодн≥пров'њ, на ¬олин≥, в √аличин≥, ¬ерхньому ѕодн≥стров'њ в≥д керам≥ки ранньослов'¤нськоњ культури  орчак (V-VII ст.), через керам≥ку культури Ћука-–айковецька (VIII- IX ст.) у посуд  ињвськоњ –ус≥ (X-XIV ст.), козацькоњ ”крањни (XV- XVIII ст.) до сучасноњ традиц≥йноњ украњнськоњ керам≥ки.
ѕриблизно те саме можна сказати ≥ щодо традиц≥йних житлових буд≥вель ”крањни. ѕ≥зньосередньов≥чне украњнське житло розвивалос¤ безпосередньо на м≥сцевому киЇворуському грунт≥ [161]. ∆итлобуд≥вництво  ињвськоњ –ус≥ виростаЇ з ранньослов'¤нського. ќтже, на украњнських етн≥чних територ≥¤х м≥ж  арпатами та —ередн≥м ѕодн≥пров'¤м археологи простежили безперервну житлобуд≥вну традиц≥ю в≥д V ст. н. Ї. до с≥льського украњнського буд≥вництва XX ст.
 ам'¤не церковне та св≥тське буд≥вництво у п≥зньосередньов≥чн≥й ”крањн≥ було представлене ун≥кальним, ¤скравим арх≥тектурним ¤вищем, що д≥стало назву украњнського бароко. …ого своЇр≥дн≥сть пол¤гаЇ в орган≥чному поЇднанн≥ традиц≥й Ївропейського бароко з арх≥тектурною спадщиною  ињвськоњ –ус≥, ¤ка в≥дома у —ередньому ѕодн≥пров'њ з X ст. [152]. ѕродовженн¤м культурних традиц≥й –ус≥ була також дерев'¤на церковна украњнська арх≥тектура XVII-XVIII ст. [184] (мал. 82).
¬ивчаючи украњнський нац≥ональний од¤г, етнографи д≥йшли висновку, що своЇ походженн¤ в≥н веде нав≥ть не в≥д од¤гу –ус≥, а в≥д давньо-слов'¤нського. –ег≥ональн≥ його особливост≥ беруть початок в≥д плем≥нних об'Їднань VIII ст., про ¤к≥ пише Ќестор-л≥тописець. ¬ од¤з≥ населенн¤  ињвськоњ –ус≥ вже виразно простежуютьс¤ специф≥чн≥ особливост≥ украњнського традиц≥йного вбранн¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ од¤гу сел¤нок: довга вишита сорочка, плахта, постоли, в≥нок у д≥вчат та нам≥тка у ж≥нок [123, с. 95, 99]. ѕохованн¤ ж≥нки у такому праукрањнському вбранн≥ знайдено б≥л¤ центру скандинавських в≥к≥нг≥в м≥ста Ѕ≥рки в ѕ≥вденн≥й Ўвец≥њ. Ўведськ≥ досл≥дники датують його X ст. ≥ вважають похованн¤м слов'¤нськоњ рабин≥, полоненоњ п≥д час походу на –усь (мал. 83) [226, с. 61].
ѕевн≥ паралел≥ козацькому та сел¤нському чолов≥чому од¤гу простежуютьс¤ у X-XIV ст. «гадаймо опис Ћ. ƒи¤коном зовн≥шност≥ кн¤з¤ —в¤тослава ≤горевича: б≥ла сорочка, оселедець, довг≥ вуса, голене п≥дбор≥дд¤, : сережка у вус≥. «а кињвськими л≥тописами, русич≥ носили кожухи, свити, опанч≥, сорочки, ¤к≥ у п≥зньому середньов≥чч≥ були нев≥д'Їмною частиною украњнського нац≥онального костюма.
ќбличч¤ украњнського етносу значною м≥рою визначаЇтьс¤ ¤скравим ≥ своЇр≥дним фольклором (казки, легенди, пов≥р'¤, народн≥ п≥сн≥, кол¤дки, щедр≥вки, козацьк≥ думи, звичањ тощо), а також народним прикладним мистецтвом (вишивка, р≥зьбленн¤ по дереву, писанки тощо). ¬они мають дуже глибок≥ м≥сцев≥ корен≥, с¤гаючи на ѕравобережж≥ ранньослов'¤нсь-ких час≥в (початок ≤ тис. н. Ї.) та пра≥ндоЇвропейськ≥ м≥фолог≥њ (IV- III тис. до н. Ї.). ўодо епохи  ињвськ≥њ –ус≥, то немаЇ сумн≥ву, що украњнський фольклор та етнограф≥¤ XVI-XX ст. безпосередньо виникли на п≥вденно-руськ≥й основ≥.

ћал. 82.  озацький та кн¤жий пер≥оди украњнськоњ церковноњ арх≥тектури. —оф≥йський собор у  иЇв≥ в XI ст. (2) та у XVIII ст. (/)

ћал. 83. Ќародний ж≥ночий од¤г ѕ≥вденноњ –ус≥ (/) та —кандинав≥њ (2). –еконструкц≥¤ за матер≥алами розкопок поховань X ст. б≥л¤ м. Ѕ≥рка, ѕ≥вденна Ўвец≥¤

 озацтво - один ≥з найсуттЇв≥ших чинник≥в формуванн¤ украњнського народу. ¬ласне козаки побудували другу украњнську державу - √етьманщину.  озацьке повстанн¤ на чол≥ з Ѕогданом ’мельницьким створило умови дл¤ перенесенн¤ козацького полково-сотенного адм≥н≥стративного устрою —≥ч≥ на всю ”крањну. Ќедаремно в XVII-XVIII ст. њњ звали крањною козак≥в, а украњнц≥в - козацькою нац≥Їю.
ќднак козацтво Ї специф≥чним феноменом украњнськоњ ≥стор≥њ не лише XVI-XVIII ст. ¬оно зумовлене своЇр≥дною украњнською геопол≥тичною ситуац≥Їю, м≥сцем, ¤ке займала ”крањна на середньов≥чн≥й карт≥ ™вропи. –озташована на меж≥ Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ та дикого й агресивного степу, ”крањна весь час продукувала сусп≥льну верству воњн≥в-захисник≥в, ¤ка пост≥йно впливала на характер, ментальн≥сть, культуру нац≥њ [≥ 14]. ÷¤ верства ≥снувала вже в перш≥й украњнськ≥й держав≥ - –ус≥. «гадаймо богатирськ≥ зас≥ки на меж≥ з≥ степом, вит¤з≥в з билин кињвського циклу, героњчну боротьбу руських кн¤з≥в —в¤тослава, ¬олодимира ћономаха, ≤гор¤ з коч≥вниками. ” XII-XIII ст. на п≥вдн≥ ”крањни з'¤вл¤ютьс¤ бродники та берладни-ки - в≥льн≥ ватаги воњн≥в, ¤к≥, кр≥м в≥йни з≥ степовиками, займалис¤ уход-ництвом, торг≥влею. Ѕ≥льш≥сть учених вважаЇ њх безпосередн≥ми пращурами козацтва [27, с. 10].
 озацтво продовжило традиц≥њ дружин кињвських кн¤з≥в X-XIII ст. њх пов'¤зують лицарський кодекс повед≥нки, родинний принцип орган≥зац≥њ ватаг, культ меча-шабл≥, кон¤, св¤т≥ покровител≥ ћар≥¤ ѕокрова, —в¤тий ёр, зовн≥шн≥сть (оселедець, вуса, гол≥нн¤ бороди, червоний кол≥р ст¤г≥в, збро¤, од¤г) та ≥нш≥ численн≥ паралел≥. Ѕ≥льш≥сть ≥з них по¤снюЇтьс¤ тим, що дружина –ус≥ та украњнське козацтво були р≥зновидами Ївропейського лицарства, ¤ке постало на давн≥х ≥ндоЇворопейських в≥йськових традиц≥¤х.
Ћицарство було стрижнем Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ у середньов≥чну добу. ¬ ”крањн≥ воно в≥д≥грало величезну роль у становленн≥ украњнськоњ нац≥њ не т≥льки на козацьк≥й, а й на б≥льш ранн≥й, дружинн≥й стад≥њ.
¬ажливим ≥ нев≥д'Їмним елементом лицарського культурного комплексу середньов≥чноњ ™вропи були поети-сп≥вц≥ лицарськоњ слави: барди, скальди, трувери, менестрел≥ та ≥н. √оловна њх функц≥¤ - героњзац≥¤ та пропаганда подвиг≥в лицарських ватаг, њх вожд≥в, вихованн¤ та залученн¤ до лицарства молод≥, збереженн¤ в≥дпов≥дних традиц≥й. њх творч≥сть стала фундаментом Ївропейськоњ л≥тератури.
”крањнськими скальдами та бардами у козацьку добу були кобзар≥. ¬они в≥д≥грали величезну роль у формуванн≥ украњнськоњ нац≥њ, кристал≥зац≥њ њњ культури. ѕоез≥¤ кобзар≥в була п≥двалиною творчост≥ “араса Ўевченка, ¤кий формував не т≥льки украњнську л≥тературну мову, а й нац≥ональну самосв≥дом≥сть та ментальн≥сть народу.
«а зм≥стом та формою кобзарство маЇ пр¤м≥ паралел≥, з одного боку, в Ївропейськ≥й лицарськ≥й культур≥, а з ≥ншого - в дружинн≥й культур≥ –ус≥. Ѕезпосередн≥й пращур кобзар≥в - дружинний сп≥вець Ѕо¤н, "що своњ в≥щ≥ персти на жив≥њ струни накладав, - вони сам≥ кн¤зю славу рокотали".  озацьк≥ думи за структурою, формою, зм≥стом мають аналог≥њ ¤к у богатирських билинах  ињвськоњ –ус≥, дружинному епос≥ ("—лово о полку ≤горев≥м"), так ≥ в сагах скандинавських в≥к≥нг≥в, лицарських баладах час≥в  арла ¬еликого, корол¤ јртура та хрестових поход≥в.
”крањнський характер "—лова" та генетичний зв'¤зок з ним козацьких дум визнавав нав≥ть ¬. ЅЇл≥нський, котрий, ¤к в≥домо, не в≥дзначавс¤ симпат≥¤ми до малорос≥в. ¬≥н, зокрема, писав: "—лово о полку »гореве" носит на себе отпечаток позтического и человеческого духа ёжной –уси, еще не знавшего варварского ¤рма татарщиньњ, чуждой грубости и дикости —еверной –уси... ≈сть что-то теплое, благородное и человеческое во взаим-нь≥х отношени¤х действующих лиц зтой позмь≥. ¬се зто, повтор¤Їм, отзь≥-ваетс¤ ёжной –усью, где и теперь еще так много человеческого и благородного в семейном бь≥ту, где отношени¤ полов основаньњ на любви, а женщиньњ пользуютс¤ правами своего пола. ¬се зто противоположно —еверной –уси, где семейньње отношени¤ грубь≥, женщина - род домашней скотини, а любовь совершенно постороннее дело при браках: сравните бь≥т малороссийских мужиков с бь≥том мужиков русских, мещан, купцов и отчасти других сословий, и вь≥ убедитесь в справедливости нашего зак-лючени¤ о южном происхождении "—лова о полку »гореве"... Ќельз¤ не заметить чего-то общего между "—ловом о полку »гореве" и казацкими малороссийскими песн¤ми" [21, с. 359]. ѕро значну к≥льк≥сть украњн≥зм≥в у "—лов≥" пишуть ≥ сучасн≥ л≥нгв≥сти [133, с. 170-176].
ѕр¤м≥ паралел≥ ментальност≥ козацтва, що так вплинула на формуванн¤ украњнського характеру, знаходимо в ¤скравих образах кн¤з≥в-лицар≥в ѕ≥вденноњ –ус≥: —в¤тослава, "хороброго ћстислава, що у двобою зар≥зав –едедю перед полками косозькими", кн¤з¤ ≤гор¤, ¤кий закликаЇ дружинник≥в перед нер≥вним боЇм з половц¤ми: " раще вже пот¤тим бути, н≥ж полоненим". —аме на цьому грунт≥ постали нап≥влегендарн≥ героњ украњнського козацтва Ѕайда ¬ишневецький, Ќаливайко, —≥рко, ѕал≥й, √онта, осп≥ван≥ в думах кобзар≥в, безсмертних творах “араса Ўевченка та ћиколи √огол¤. ќтже, характери козацькоњ ”крањни сформувалис¤ значною м≥рою на лицарськ≥й ментальност≥  ињвськоњ –ус≥.
ћова Ї ≥стотною ознакою будь-¤кого етносу. як вже розмовл¤ли русич≥ в стародавньому  иЇв≥? ¬идатний рос≥йський мовознавець ќ. Ўахматов вважав, що у VI-VIII ст. в≥дбувс¤ розпад Їдиноњ праслов'¤нськоњ мови. «а даними археолог≥њ, саме в цей час почалос¤ ≥нтенсивне розселенн¤ слов'¤н з≥ своЇњ прабатьк≥вщини м≥ж  арпатами та —ередн≥м ѕодн≥пров'¤м по ƒунаю та через ѕольщу в басейни Ћаби та ќдри, на Ѕалкани, ¬ерхн≥й ƒн≥про та ¬олхов, по ƒесн≥ на —ейм та ќку [1б]. « IX ст. простежуютьс¤ окрем≥ сх≥днослов'¤нськ≥ д≥алекти, ¤к≥ спочатку мало в≥др≥зн¤лис¤ один в≥д одного. ќднак з XI ст., на думку ј.  римського, "мова Ќаддн≥пр¤нщини та „ервоноњ –ус≥ (√аличини) - це ц≥лком рельЇфна, певно означена, ¤скраво ≥ндив≥дуальна одиниц¤. ≤ в н≥й надто легко ≥ виразно можна вп≥знати пр¤мого предка сучасноњ украњнськоњ мови, бо вона ж маЇ в соб≥ величезну частину сьогочасних украњнських особливостей" [97].
—еред цих особливостей найб≥льш виразн≥: д≥Їслова на -ти, -мо (п≥ти, знайти, вз¤ти, п≥демо, знайдемо, в≥зьмемо), злитт¤ звук≥в "ь≥" та "≥" в середнЇ "и", м'¤ке "г", клична форма ≥менника (дружино, брате, ѕетре тощо), особливо вживанн¤ голосноњ "≥" там, де б≥лоруси та рос≥¤ни вживають "о" чи "Ї". Ќаприклад, л≥то, сн≥г, с≥но, в≥тер, д≥ло, в≥з, л≥с, б≥лий тощо. Ћ≥нгв≥сти по¤снюють ц≥ розб≥жност≥ формуванн¤м украњнськоњ мови на п≥вденнослов'¤нських говорах улич≥в, тиверц≥в, волин¤н, б≥лих хорват≥в, пол¤н, а рос≥йськоњ та б≥лоруськоњ - на п≥вн≥чнослов'¤нських д≥алектах дрегович≥в, радимич≥в, кривич≥в. Ќа думку √. ѕ≥вторака, у письмових джерелах √аличини,  иЇва, „ерн≥гова XII-’Ќ≤ ст. виразно простежуЇтьс¤ украњнська мовна специф≥ка. ƒосл≥дник д≥йшов висновку, що "на народному р≥вн≥" "давньоруськоњ" мови н≥коли не було, а ≥снували близькоспор≥днен≥ сх≥днослов'¤нськ≥ д≥алекти". —еред них на к≥нець XII ст. простежуютьс¤ три праукрањнськ≥ д≥алекти - галицько-волинський, карпатський та пол≥ський [134].
” формуванн≥ украњнськоњ мови, ¤к ≥ украњнського етносу взагал≥, визначальну роль в≥д≥грали м≥грац≥йн≥ процеси - з ѕол≥сс¤ ≥ особливо з ¬олин≥ та ѕрикарпатт¤ у п≥вденно-сх≥дному напр¤мку. Ќавали войовничих степовик≥в пер≥одично нищили ос≥лу землеробську людн≥сть украњнських л≥состеп≥в, починаючи з по¤ви тут перших скотар≥в 5 тис. рок≥в тому ≥ аж до XVIII ст. включно. « ослабленн¤м тиску агресивних кочовик≥в землероби ¬олин≥, ѕрикарпатт¤ та ѕол≥сс¤ знову засел¤ли поруб≥жн≥ з≥ степом родюч≥ чорноземи. ѕочиналос¤ чергове в≥дродженн¤ землеробськоњ цив≥л≥зац≥њ в ”крањн≥. Ќова хвил¤ кочовик≥в знову зм≥тала л≥состепових землероб≥в, ≥ все повторювалос¤ спочатку.
«а даними л≥топис≥в, археолог≥њ, етнограф≥њ, л≥нгв≥стики, прот¤гом останнього тис¤чол≥тт¤ простежуЇтьс¤ пост≥йний колон≥зац≥йний рух украњнц≥в з л≥сового ѕравобережж¤, ¬олин≥ та ѕрикарпатт¤ на л≥вий берег ƒн≥пра та у надчорноморськ≥ степи. —аме тому, на думку мовознавц≥в, з чотирьох головних сучасних украњнських д≥алект≥в (карпатського, пол≥ського, галицько-волинського, п≥вденно-сх≥дного) останн≥й наймолодший. ¬≥н остаточно сформувавс¤ лише у XVI-XVII ст. п≥д впливом переселенц≥в з ¬олин≥, ѕод≥лл¤, ѕрикарпатт¤ та ѕол≥сс¤ [134, с. 132-134]. ѕоказово, що ≥ в нов≥тн≥ часи п≥вдень та сх≥д ”крањни залишилис¤ тереном тотального нищенн¤ всього украњнського, тод≥ ¤к п≥вн≥чний зах≥д - його оплотом, невичерпним джерелом в≥дродженн¤ украњнства.
як в≥домо, русич≥ писали запозиченою з ¬≥зант≥њ староболгарською, або церковнослов'¤нською, мовою, що значно в≥др≥зн¤лас¤ в≥д њх р≥дноњ мови усного сп≥лкуванн¤. ќднак уважне досл≥дженн¤ кињвських та галицьких л≥топис≥в XI-XIII ст., розпочате ј.  римським ≥ продовжене сучасними л≥нгв≥стами, в≥дкрило в них великий пласт украњнськоњ лексики. ќсь де¤к≥ приклади: парубок, виникнути, окр≥п, глум, вежа, бат≥г, виринути, недбальство, в≥тт¤, г≥лл¤, р≥лл¤, колода, жито, стегно, л≥чба, с¤кий, кицька, тр¤сц¤, коло, ¤руга, багно, оболонь, гай, полонина, гребл¤, глей, глечик, багатт¤, криниц¤, зб≥жж¤, лазн¤, кожух, призьба, зор≥, жадати, тулитис¤ та багато ≥нших. ѕо-украњнськ≥ звучить вираз "Ћюди поган≥ ≥ нев≥гласи", ¤к ≥ л≥тописн≥ кињвськ≥ топон≥ми: ѕечерська Ћавра, ¬идубич≥, Ћиб≥дь, ƒовбичка,  и¤нка, урочище ”горське та ≥н. «найдено меч XI ст. з написом украњнською мовою " оваль Ћюдота" (мал. 84).
якщо русич≥ розмовл¤ли окремою руською мовою, ¤ку лише в XIV- XVI ст. зм≥нила зовс≥м ≥нша, украњнська, то чому останн¤ збер≥гала назву руськоњ подекуди аж до початку XX ст.

ћал. 84. ћеч XI ст. з написом украњнською мовою " оваль Ћюдота"

ћова перлини давньоруськоњ художньоњ л≥тератури "—лова о полку ≤горев≥м" також в≥дзначаЇтьс¤ ¤скравими украњн≥змами 1133, с. 170-176]. Ќа думку √. ѕ≥вторака, половина лексики твору, а саме 1500 сл≥в, - це надбанн¤ р≥зних протоукрањнських д≥алект≥в. —еред типових украњнських фонетичних особливостей "—лова" досл≥дник називаЇ: 1) повноголосс¤: болото, боронь, ворота, забороло, полонени, хоробре; 2) форми давального в≥дм≥нка на -Їв≥: ƒунаЇв≥, ≤горев≥, королев≥ тощо; 3) кличний в≥дм≥нок ≥менник≥в: Ѕо¤не, дружино, ≤горю, кн¤же, ¬севолоде; 4) прикметники ж≥ночого роду родового в≥дм≥нка: бистроњ, половецькоњ. ƒосл≥дник простежуЇ пр¤мий генетичний зв'¤зок "—лова" з украњнськими козацькими думами XVI-XVII ст.
ќтже, сучасн≥ науков≥ дан≥ св≥дчать, що у.’≤-XIII ст. —ереднЇ ѕодн≥пров'¤, ¬олинь, ѕод≥лл¤, √аличина розмовл¤ли на праукрањнських д≥алектах. Ќа п≥вн≥ч в≥д них у цей час почали формуватис¤ праб≥лоруська та прарос≥йська мови.
”крањнська людн≥сть XVI-XVIII ст. усв≥домлювала себе пр¤мим нащад-'' ком  ињвськоњ держави. ¬ цей'час етнон≥м –усь асоц≥юЇтьс¤ саме з украњн-... ц¤ми та њх державою. ≤ це законом≥рно, адже в≥н постав у VI-IX ст. ¤к перша назва праукрањнц≥в, њх етн≥чних земель та першоњ њх держави у —ередньому ѕодн≥пров'њ [192, с. 51-53]. як ≥ за час≥в  ињвськоњ –ус≥, украњнц≥ продовжували називати себе руським народом. ¬они добре усв≥домлювали свою етн≥чну окрем≥шн≥сть в≥д сус≥д≥в - литвин≥в (б≥лорус≥в) та москал≥в (рос≥¤н). ќстанн≥ також вважали украњнц≥в окремим народом, називаючи черкасами ("люди зброњ" у переклад≥ з адигейського). ƒержаву Ѕогдана ’мельницького звали –уссю, –уським кн¤з≥вством, а самого гетьмана "самодержцем руським".
 озацтво, ¤к пров≥дна верства гетьманськоњ держави, сприймалос¤ украњнським сусп≥льством ¤к спадкоЇмець традиц≥й кн¤жих дружин. "—е ж бо те плем¤ народу руського, що воювало грецьке ц≥сарство морем „орним ≥ сухопутт¤м. —е з того покол≥нн¤ в≥йсько, що за ќлега, монарха –уського в своњх моноксилах плавало по морю ≥  онстантинополь штурмувало. —е . ж вони за ¬олодимира —в¤того монарха –уського воювали √рец≥ю, ћакедон≥ю, ≤лл≥р≥к. —е ж њх предки разом з ¬олодимиром хрестилис¤", - писало кињвське духовенство про козак≥в на початку XII ст.
Ќа думку французьких учених ‘. јм≥ та ∆. ƒен≥кера, вс≥ слов'¤ни ≥ належать до двох головних антрополог≥чних тип≥в: п≥вн≥чного в≥сл¤нського та п≥вденного динарського. ѕерший (полаби, пол¤ки, б≥лоруси та рос≥¤ни)характеризуЇтьс¤ в≥дносно невеликим зростом, св≥тлим волосс¤м та в≥дносно довгим черепом. ƒинарському антрополог≥чному типов≥ (украњнц≥, серби, хорвати, словаки, чехи) властивий високий зр≥ст, темне волосс¤, короткоголов≥сть, тобто т≥ ознаки, що Ї визначальними, за ‘. ¬овком, дл¤ б≥льшост≥ украњнц≥в. ƒо нього сл≥д в≥днести переважну б≥ль- .
ш≥сть людност≥ √аличини, ¬олин≥, ѕод≥лл¤, —ереднього ѕодн≥пров'¤ X-XIV ст., козацькоњ ”крањни XVI-XVIII ст. ≥ кор≥нного населенн¤ сучасноњ ”крањни. ќтже, украњнц≥ генетично пов'¤зан≥ з людн≥стю ѕ≥вденноњ –ус≥, на в≥дм≥ну в≥д б≥льшост≥ б≥лорус≥в та рос≥¤н, ¤к≥ належать до ≥ншого антрополог≥чного типу.
ѕр≥рва м≥ж киЇворуським та козацьким пер≥одами украњнськоњ ≥стор≥њ не була наст≥льки широкою та глибокою, щоб стверджувати, що вона розд≥л¤Ї два окрем≥ етноси. “радиц≥¤  ињвськоњ держави в √аличин≥ перервалас¤ у 1340 р., коли вмер останн≥й представник династ≥њ ƒанила √алицького. ”  иЇв≥ це сталос¤ лише в 1471 р. п≥сл¤ скасуванн¤ Ћитвою кн¤з≥вства  ињвського. ј всього через 20 рок≥в, у 1492 р., зустр≥чаЇмо першу писемну згадку про украњнських козак≥в на Ќижньому ƒн≥пр≥, що символ≥зуЇ початок козацькоњ епохи в ≥стор≥њ ”крањни.
¬елику роль в успадкуванн≥ надбань  ињвськоњ –ус≥ людн≥стю козацькоњ ”крањни в≥д≥грали  ињв та ≥нш≥ м≥ста ѕ≥вденноњ –ус≥. ћонастир≥ та собори ¤к осередки культури, писемност≥, традиц≥й –ус≥ донесли њх до козацькоњ

ћал. 85. «ображенн¤ тризуба на ср≥бн≥й монет≥ ¬олодимира ¬еликого та на дн≥ глин¤ного горщика з  итањвського городища п≥д  иЇвом (к≥нець X ст.)

доби, оск≥льки не припин¤ли своЇњ д≥¤льност≥ нав≥ть у найт¤жч≥ дл¤ ”крањни часи. Ќедаремно саме в козацький пер≥од були в≥дновлен≥ давньоруськ≥ св¤тин≥ —оф≥¤  ињвська, —пас на Ѕерестов≥, ƒес¤тинна церква. ѕро це св≥дчить також культ кињвських кн¤з≥в у козацьких писемних джерелах. ÷ьому ж спри¤ла концентрац≥¤ в м≥стах осв≥чених людей та нащадк≥в руськоњ аристократ≥њ, ¤ка пам'¤тала св≥й родов≥д, а отже, й ≥стор≥ю крањни значно краще, н≥ж маси.  озацька шл¤хта успадкувала державницьк≥ традиц≥њ феодальноњ аристократ≥њ кн¤жоњ доби,
а дехто нав≥ть в≥в св≥й родов≥д в≥д –юрикович≥в (мал. 85). √оловн≥ пол≥тичн≥, культурн≥, духовн≥, економ≥чн≥ центри ѕ≥вденноњ –ус≥ залишилис¤ ≥ в козацьку епоху, м≥цно зв'¤завши ц≥ два пер≥оди украњнськоњ ≥стор≥њ.
як письмов≥, так ≥ численн≥ археолог≥чн≥ джерела незаперечно св≥дчать про в≥дсутн≥сть суттЇвих зм≥н населенн¤ у ѕ≥вденн≥й –ус≥ м≥ж ’Ќ≤ ≥ XVI ст., тобто тут жив один народ, ¤кий переживав посл≥довн≥ етапи свого ≥сторичного розвитку.
ќтже, за даними ≥стор≥њ, археолог≥њ, етнограф≥њ, мовознавства, антрополог≥њ, украњнц≥ XVI-XVIII ст. були безпосередн≥ми генетичними нащадками людност≥ ѕ≥вденноњ –ус≥ X-XIV ст. –усич≥ —ереднього ѕодн≥пров'¤, ¬олин≥, √аличини, ѕод≥лл¤ за етн≥чними ознаками були праукрањнц¤ми, ¤к≥ створили державу –усь з≥ столицею в  иЇв≥.
¬иникаЇ питанн¤, чи не були генетичн≥ зв'¤зки б≥лоруського та рос≥йського народ≥в ≥з стародавн≥м  иЇвом, його культурою ≥ мовою такими ж т≥сними й безпосередн≥ми? ƒл¤ негативноњ в≥дпов≥д≥ на нього Ї ц≥лий р¤д незаперечних аргумент≥в.
ѕо-перше, украњнц≥ завжди жили й живуть на  ињвщин≥, а вищезгадан≥ њхн≥ сус≥ди - на значн≥й в≥дстан≥ в≥д пол≥тичного й культурного центру –ус≥.
ѕо-друге, своЇр≥дн≥сть етногенезу б≥лорус≥в пол¤гаЇ в участ≥ у ньому балт≥в, а рос≥¤н - угро-ф≥н≥в ≥ татар. ¬≥домий рос≥йський ≥сторик ћ. ѕок-ровський вважав, що в жилах великорос≥в тече 80 % ф≥нськоњ кров≥. ѕро значну роль угро-ф≥н≥в у формуванн≥ рос≥йського етносу св≥дчать також досл≥дженн¤ сучасних московських антрополог≥в, зокрема ¬. јлексеЇва та “. јлексЇЇвоњ.
ѕо-третЇ, хронолог≥чно украњнц≥ сформувалис¤ ран≥ше, н≥ж њхн≥ п≥вн≥чн≥ сус≥ди через наближен≥сть до центр≥в греко-римськоњ цив≥л≥зац≥њ. ”чен≥ розр≥зн¤ють два головн≥ пер≥оди впливу на етногенез б≥лорус≥в та рос≥¤н з територ≥њ ”крањни. ѕерший пов'¤заний з розселенн¤м у VI-VIII ст. слов'¤нських племен на п≥вн≥ч ≥з своЇњ прабатьк≥вщини, що охоплювала територ≥њ м≥ж  арпатами та —ередн≥м ƒн≥пром. ƒругий етап розпочавс¤ входженн¤м праб≥-лорус≥в та прарос≥¤н до держави –усь з≥ столицею в  иЇв≥.
ѕо-четверте, археолог≥чн≥ матер≥али неспростовно св≥дчать про специф≥ку матер≥альноњ культури (керам≥ка, житлобуд≥вництво, прикраси тощо) праб≥лорус≥в та прарос≥¤н XI-XIII ст. пор≥вн¤но з культурою праукрањнц≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ насамперед сильним впливом на п≥вн≥чну частину сх≥дних слов'¤н балтських та ф≥нських культурних традиц≥й. ќстанн≥ добре простежуютьс¤ у фольклор≥, етнограф≥њ, традиц≥йному од¤з≥, житлобуд≥вництв≥, ≥нших елементах матер≥альноњ культури б≥лорус≥в та рос≥¤н. якщо церковна арх≥тектура козацькоњ ”крањни успадкувала буд≥вельн≥ традиц≥њ ѕ≥вденноњ –ус≥, то арх≥тектура ћосковськоњ держави продовжувала традиц≥њ ѕскова та Ќовгорода XI-XIV ст.
ѕо-п'¤те, лицарство ¤к один з визначальних елемент≥в Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ у середньов≥чну добу в≥д≥грало пом≥тну роль в украњнськ≥й ≥стор≥њ. јз≥йським деспот≥¤м воно не властиве. ќск≥льки ћосковська держава сформувалась у XIV ст. п≥д сильним впливом «олотоњ ќрди, то њй нев≥доме лицарство в Ївропейському розум≥нн≥. "¬ –ос≥њ шл¤хтичем Ї той, на кого ¤ звертаю увагу, ≥ лише так довго, ¤к ¤ мою увагу на нього звертаю", - казав ≥ноземному послу ѕетро ≤. Ќе було в –ос≥њ ≥ своњх кобзар≥в ¤к продовжувач≥в традиц≥й дружинно-лицарського епосу  ињвськоњ –ус≥. ћосковська п≥зньосередньов≥чна держава XIV-XVII ст. не мала власного лицарського епосу, ¤кий Ї суттЇвою рисою середньов≥чноњ культури ™вропи.
Ћицарський епос був п≥двалиною Ївропейськоњ л≥тератури, ¤ка стала п≥дірунт¤м Ївропейськоњ ментальност≥. Ќа дружинному та козацькому епос≥ виникла творч≥сть “араса Ўевченка, ¤кий виховав украњнський характер. ÷ей Ївропейський шл¤х формуванн¤ св≥тосприйн¤тт¤ нев≥домий московському царству через в≥дсутн≥сть власного лицарства та його героњчного епосу.
якщо корен≥ ментальност≥ украњнського козацтва с¤гають дружинно-лицарського св≥ту –ус≥ ѕ≥вденноњ, то цього не скажеш про характери ћосковськоњ –ус≥. –≥зницю м≥ж кн¤з¤ми –ус≥  ињвськоњ та ћосковськоњ п≥дкреслював рос≥йський ≥сторик —. ћ. —оловйов: "ѕ≥вденн≥ кн¤з≥ у своњй б≥льшост≥ були надзвичайно хоробр≥, вм≥ли в себе вдома ≥ в чужих кра¤х честь свою вз¤ти; дружини були под≥бн≥ своњм вожд¤м... ” повед≥нц≥ кн¤з≥в ѕ≥вн≥чноњ –ус≥ ми не пом≥чаЇмо того блиску, ¤кий бачимо у повед≥нц≥ кн¤з≥в-вит¤з≥в ѕ≥вдн¤. ѕ≥вн≥чн≥ кн¤з≥-власники не любл¤ть вир≥шувати суперечок зброЇю, удаютьс¤ до нењ т≥льки в крайньому випадку, коли усп≥х безсумн≥вний..." [176, с. 189].
–≥зницю м≥ж  ињвською та ћосковською –уссю п≥дкреслював ќ. ѕип≥н в "≤стор≥њ рос≥йськоњ л≥тератури": "Ќе подлежит сомнению зтнографическа¤ разница древнего севера и юга...  ак древний —в¤тослав с его чубом и его нравом напоминает в потомстве не московского великороса, а скорее южно русского казака, так лирический епос "—лово о полку »гореве" отзоветс¤ не в северной песне, а скорее в южнорусской думе" [147, с. 597], тобто н≥ дружинно-лицарська культура –ус≥, н≥ њњ ментальн≥сть не були успадкован≥ –ос≥йською державою XIV-XVI ст. т≥Їю м≥рою, ¤к козацькою ”крањною.
ѕо-шосте, велике значенн¤ маЇ специф≥ка розвитку духовност≥. Ќа своЇр≥дност≥ рос≥йськоњ духовноњ культури наголошував великий патр≥от –ос≥њ, фундатор Ївраз≥йства кн¤зь ћикола “рубецькой: "ќсобливост≥ рос≥йськоњ стих≥њ ви¤вл¤ютьс¤ ¤скраво в народн≥й художн≥й творчост≥. «начна частина ¶ великоруських народних п≥сень, в тому числ≥ обр¤дових ≥ вес≥льних, скла-1 ден≥ в так зван≥й "п'¤титонн≥й", або "≥ндокитайськ≥й" гам≥... ÷¤ гама ≥снуЇ, причому ¤к Їдина, у тюркських племен басейну ¬олги й  ами, дал≥ у башкир≥в, у сиб≥рських татар, у тюрк≥в рос≥йського ≥ китайського “уркестану, у вс≥х монгол≥в... “аким чином, у даному випадку маЇмо безперервну л≥н≥ю, ¤ка йде з≥ сходу. Ќа великоросах ц¤ л≥н≥¤ обриваЇтьс¤. ” малорос≥в п'¤титонна гама зустр≥чаЇтьс¤ лише дуже р≥дко у найдавн≥ших п≥сн¤х, в ≥нших слов'¤н в≥дм≥чен≥ поодинок≥ випадки њњ застосуванн¤" [див.: 38, с. 117].
ѕо-сьоме, важливою причиною розриву середньов≥чноњ –ос≥њ з традиц≥Їю  ињвськоњ –ус≥ була татарська навала. якщо середнЇ ѕодн≥пров'¤, ¬олинь, √аличина залежали в≥д татар досить формально ≥ лише прот¤гом 100 рок≥в, то на ¬ерхн≥й ¬олз≥ татарськ≥ пор¤дки панували 250 рок≥в, глибоко впливаючи на устр≥й та ≥деолог≥ю ћосковськоњ держави.
ѕро значний вплив татар на формуванн¤ рос≥йського етносу та його найдавн≥шоњ держави - ћосковського кн¤з≥вства XIV ст. - неодноразово писали р≥зн≥ досл≥дники. ” XIII ст. –усь стала полем битви двох цив≥л≥зац≥й. якщо татари уособлювали јз≥ю, то Ћ≥вонський орден у ѕрибалтиц≥ - ™вропу.  н¤зь ќлександр Ќевський зробив виб≥р на користь јз≥њ. ”с≥ своњ сили в≥н спр¤мував не проти татар, що розгромили  ињвську –усь, а проти експанс≥њ ≥з «аходу. ‘актично своњми перемогами над шведськими та н≥мецькими лицар¤ми у 1240 та 1242 рр. в≥н захищав право ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ –ус≥ на аз≥йський шл¤х розвитку [96, с. 28-30].
208

—аме завд¤ки в≥йськов≥й п≥дтримц≥ татар в≥дбулос¤ п≥днесенн¤ ћосковського кн¤з≥вства за ≤вана  алити (1325-1340 рр.). ¬≥н уславивс¤ кривавими погромами повсталоњ проти татар “вер≥ й став за це головою золотоор-динськоњ адм≥н≥страц≥њ на ¬ерхн≥й ¬олз≥. «а в≥рну службу ханов≥ (збиранн¤ податей та придушенн¤ антитатарських повстань)  алита отримував ¤рлики на окрем≥ земл≥. “ак з допомогою татарськоњ к≥нноти почалос¤ збиранн¤ земель ћосковськоњ держави, на ¤ких остаточно закр≥пивс¤ золотоординсь-кий вар≥ант аз≥йськоњ деспот≥њ [137, с. 116-119; 61, с. 208-227].
ћосковське кн¤з≥вство довго було фактично улусом «олотоњ ќрди. «нать переходила до мусульманства, вд¤галас¤ по-татарськи, мова татар за ¬асил¤ II стала мало не державною. ”стр≥й ћосковськоњ держави значною м≥рою був коп≥Їю золотоординського. ÷е стосуЇтьс¤ адм≥н≥страц≥њ, в≥йська, митниц≥, пошти, ф≥нанс≥в, грошовоњ системи. “ерм≥ни "таможн¤", "казна", "¤мська служба" - тюркського походженн¤. √рошову систему також запозичено в ќрд≥. ÷е стосуЇтьс¤ ¤к основних ном≥нал≥в грошей (деньга, алтин тощо), так ≥ способ≥в карбуванн¤ монети. «а золотоординською технолог≥Їю в ћоскв≥ карбували грош≥ з XIV ст. до 1699 р., коли ѕетро ≤ Ївропењзував грошову систему ≥мпер≥њ (мал. 86).
” ™вроп≥ монети карбували на попередньо вир≥заних з≥ ср≥бного листа кругл¤ках. “атари ж спочатку р≥зали товстий ср≥бний др≥т на коротк≥ цил≥ндрики, ¤к≥ розплющували штампами з в≥дпов≥дними зображенн¤ми та написами. “ому татарськ≥ та московськ≥ ср≥бн≥ монети мають не круглу, ¤к у ™вроп≥, форму, а характерн≥ овальн≥ обриси аж до XVIII ст.
ћосковськ≥ кн¤з≥ регул¤рно запрошували на службу татарську знать з дружинами, що с≥дали в столиц≥ та ≥нших м≥стах держави. ÷≥ пер≥одичн≥ ≥н'Їкц≥њ татарськоњ кров≥ супроводжувалис¤ трансплантац≥Їю ц≥лих аз≥йських в≥йськових структур. Ќаприклад, опричнина, що започаткувала московське двор¤нство, була запозичена ≥ перенесена на московський грунт з татарськоњ в≥йськовоњ практики. —аме так з'¤вилис¤ численн≥ тюркськ≥ пр≥звища (Ѕасманови, Ѕулгакови, ёсупови, јксакови, —алтикови та багато ≥нших) серед московського двор¤нства.
ќбразний опис становленн¤ ћосковськоњ держави п≥д впливом «олотоњ ќрди даЇ рос≥йський ф≥лософ √. ‘едотов: "” сам≥й ћосковськ≥й земл≥ запроваджуютьс¤ татарськ≥ пор¤дки в управл≥нн≥, суд≥, збиранн≥ данини. Ќе ззовн≥, а зсередини татарська стих≥¤ оволод≥ваЇ душею –ус≥, прос¤каЇ у плоть ≥ кров. ” XV ст. тис¤ч≥ хрещених ≥ нехрещених татар йшли на службу московському кн¤зев≥, зб≥льшуючи лави служилих людей, майбутнього двор¤нства, заражаючи його сх≥дними пон¤тт¤ми та степовим побутом.
—аме збиранн¤ земель в≥дбувалос¤ сх≥дними методами. «н≥мавс¤ весь верхн≥й шар людност≥, вивозивс¤ до ћоскви, зам≥нюючись прийшлими та служилими людьми, викор≥нювалис¤ вс≥ м≥сцев≥ особливост≥ й традиц≥њ.
ћал. 86. —р≥бн≥ московськ≥ (/) та суздальськ≥ (2) монети з татарськими написами XIV ст. та ср≥бн≥ зах≥дноЇвропейськ≥ динари' (3), ¤к≥ у XI ст. ходили в ”крањн≥-–ус≥

”с≥ стани були прикр≥плен≥ до держави службою й т¤глом.  р≥посна невол¤ стала повсюдною в той самий час, коли вона в≥дмирала на «аход≥. –абство диктувалос¤ не примхами володар≥в, а новим нац≥ональним завданн¤м: створенн¤м ≥мпер≥њ на злиденному економ≥чному п≥дірунт≥. “≥лькикрайньою загальною напругою, зал≥зною дисципл≥ною, страшними жертвами могла ≥снувати ц¤ злиденна, варварська, безк≥нечно зростаюча держава...
—в≥тогл¤д рос≥йськоњ людини вкрай спростивс¤ ≥ нав≥ть пор≥вн¤но ≥з середньов≥чч¤м москвич прим≥тивний. ¬≥н не роздумуЇ, в≥н приймаЇ на в≥ру к≥лька догмат≥в, на ¤ких тримаЇтьс¤ його моральне ≥ сусп≥льне житт¤. Ќова рад¤нська людина не ст≥льки вил≥плена в марксистськ≥й школ≥, ск≥льки вил≥зла на св≥т божий з ћосковського царства" [195].
ќтже, культурн≥ традиц≥њ ѕ≥вденноњ –ус≥ були важливою складовою п≥дірунт¤ рос≥йського та б≥лоруського народ≥в. ќднак на в≥дм≥ну в≥д украњнц≥в, ¤к≥ Ї пр¤мими нащадками людност≥ стародавнього  иЇва, √алича, „ерн≥гова, рос≥йська та б≥лоруська етн≥чна специф≥ка Ї пр¤мим продуктом њхнього саморозвитку в своЇр≥дних ≥сторичних та природних умовах власних етн≥чних територ≥й. –ос≥¤ та Ѕ≥лорус≥¤ Ї спадкоЇмц¤ми стародавнього  иЇва т≥Їю м≥рою, ¤кою ‘ранц≥¤ - нащадок стародавнього –иму, —получен≥ Ўтати јмерики - наступник Ћондона, а ћексика та јргентина - спадкоЇмц≥ ≥спанського середньов≥чного ћадрида.
ѕ≥дведемо де¤к≥ п≥дсумки.  ињвська –усь була першою ≥сторичною державою украњнц≥в, ¤ка консол≥дувала навколо кињвського ¤дра п≥дкорен≥ р≥зноетн≥чн≥ племена, насамперед слов'¤нську њхню частину. ѕроте цей вплив не був наст≥льки потужний ≥ довготривалий, щоб на р≥зноплем≥нному грунт≥ постала Їдина давньоруська народн≥сть з Їдиною мовою, культурою, самосв≥дом≥стю. ќкрем≥ сх≥днослов'¤нськ≥ етноси, у тому числ≥ й украњнц≥, формувалис¤ ще з часу розпаду слов'¤нськоњ сп≥льност≥ у VI- VIII ст., тобто до виникненн¤ держави –усь. ќстанн≥й не вдалос¤ консол≥дувати сх≥дних слов'¤н у Їдиний народ.
” пошуках безпосередн≥х культурно-≥сторичних спадкоЇмц≥в  ињвськоњ –ус≥ визначальним Ї не ст≥льки факт формальноњ под≥бност≥ культур, ск≥льки генетична спадков≥сть та безперервн≥сть, тривал≥сть ≥сторичного розвитку в≥д п≥вденних русич≥в до сучасних украњнц≥в. ÷е даЇ п≥дстави вважати  ињвську –усь, козацьку та сучасну ”крањну посл≥довними, генетично пов'¤заними фазами житт¤ одного етносу - украњнського народу. ÷е не сл≥д розум≥ти так, що людн≥сть ѕ≥вденноњ –ус≥ - то украњнц≥, ¤к≥ мовою, культурою, ментальн≥стю мало в≥др≥зн¤лис¤ в≥д населенн¤ козацькоњ чи сучасноњ ”крањни. √оловн≥ риси украњнського етносу на той час лише формувалис¤. “ому п≥вденних русич≥в ¤к безпосередн≥х пращур≥в украњнц≥в правильн≥ше називати праукрањнц¤ми.
¬раховуючи зазначене вище, зробимо де¤к≥ узагальненн¤ щодо ключовоњ проблеми ≥стор≥њ —х≥дноњ ™вропи - культурно-≥сторичноњ спадщини  ињвськоњ –ус≥. ¬ир≥шальне значенн¤ дл¤ њњ розв'¤занн¤ мають питанн¤ походженн¤ сх≥днослов'¤нських народ≥в, причому етногенетичн≥ процеси, що призвели до њх постанн¤, не Ї чимось ун≥кальним у св≥тов≥й ≥стор≥њ. Ќавпаки, аналог≥чна етно≥сторична ситуац≥¤ неодноразово ≥ нев≥дворотно повторювалас¤ на руњнах великих ≥мпер≥й минулого. ћаЇтьс¤ на уваз≥ постанн¤ у п≥дкорених ≥мпер≥Їю пров≥нц≥¤х нових етнос≥в, спор≥днених з народом-завойовником. ¬≥дбувалос¤ це в умовах могутнього адм≥н≥стративного, культурного, мовного впливу розвинутоњ метропол≥њ на в≥дсталу перифер≥ю.
Ќайд≥йов≥шим механ≥змом такого впливу була м≥грац≥¤ представник≥в, пан≥вного ≥мперського етносу з центру до завойованих пров≥нц≥й. ¬она була тим ≥нтенсивн≥шою, чим в≥дстал≥шими ≥ слабк≥ше заселеними були завойован≥ земл≥.  ласичний приклад - сталий напр¤мок м≥грац≥њ у руськ≥й ≥мпер≥њ - з кињвськоњ метропол≥њ на л≥сову ѕ≥вн≥ч.
Ќов≥ етн≥чн≥ сп≥льноти генетично були пов'¤зан≥ ¤к з м≥сцевими традиц≥¤ми, так ≥ з дом≥нуючою культурою ≥мперського етносу. ¬ умовах нев≥дворотного розпаду ≥мпер≥й ≥ в≥докремленн¤ пров≥нц≥й в≥д метропол≥њ в≥дбувавс¤ в≥дрив, або власне народженн¤, нових етнос≥в в≥д батьк≥вського ≥мперського. «розум≥ло, що вс≥ ц≥ пост≥мперськ≥ етноси т≥Їю чи ≥ншою м≥рою надовго збер≥гали мовно-культурну спор≥днен≥сть з пан≥вним народом загиблоњ супердержави.
” добу середньов≥чч¤ виникли численн≥ Ївропейськ≥ ≥мпер≥њ ≥з заморськими колон≥¤ми - ≤спанська, ѕортугальська, Ѕельг≥йська, јнгл≥йська, ‘ранцузька та ≥н. ¬насл≥док ≥спан≥зац≥њ абориген≥в Ћатинськоњ јмерики за участю вих≥дц≥в з јфрики у XVI-XIX ст. зародилис¤ численн≥ ≥спаномовн≥ етноси Ќового —в≥ту: мексиканц≥, аргентинц≥, чил≥йц≥, перуанц≥, венесуельц≥, колумб≥йц≥, кубинц≥ та ≥н. ≈кспанс≥¤ португальц≥в та англ≥йц≥в до јмерики призвела до постанн¤ бразильц≥в та американц≥в. ƒнем народженн¤ вс≥х цих молодих етнос≥в Ќового —в≥ту можна вважати момент набутт¤ в≥дпов≥дними колон≥¤ми незалежност≥ в≥д метропол≥њ, що зд≥йснювалос¤ в процес≥ розпаду колон≥альних ≥мпер≥й.
Ќародженн¤ нових, спор≥днених з ≥мперським етнос≥в в≥дбувалос¤, ¤к правило, у в≥дносно в≥дсталих та малозаселених пров≥нц≥¤х. ” випадку п≥дкоренн¤ ≥мпер≥Їю сформованого народу з давньою ≥стор≥Їю та багатою культурою поневолений етнос ст≥йко опиравс¤ н≥велюючому впливу метропол≥њ, збер≥гаючи власну етн≥чну своЇр≥дн≥сть. “ому молод≥ романськ≥ народи постали на варварськ≥й перифер≥њ —тародавнього –иму, а √рец≥¤, ™гипет, Ѕлизький —х≥д, що також входили до –имськоњ ≥мпер≥њ, так ≥ не роман≥зувалис¤. ” межах јнгл≥йськоњ ≥мпер≥њ ≤нд≥¤ лишилас¤ ≤нд≥Їю, а в малозаселен≥й перв≥сними племенами ≥нд≥анц≥в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ постав спор≥днений англ≥йц¤м молодий етнос американц≥в, в јвстрал≥њ - англомовних австрал≥йц≥в.
” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ѕольща, Ћитва, ”крањна, √руз≥¤, ”збекистан зберегли своЇ етн≥чне обличч¤, а перв≥сний —иб≥р XVII-XIX ст. зрусиф≥кувавс¤. –озпад нин≥шньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ може в≥дбутис¤ за класичною моделлю –имськоњ, коли давн≥ народи отримали незалежн≥сть, а у варварських пров≥нц≥¤х постала група молодих спор≥днених романських етнос≥в. ¬≥дпов≥дно на руњнах –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, кр≥м народ≥в, що повернули колись втрачену незалежн≥сть (пол¤ки, литовц≥, украњнц≥, грузини, в≥рмени та ≥н.), у малорозвинених сиб≥рських пров≥нц≥¤х можуть постати спор≥днен≥ рос≥¤нам пост≥мперськ≥ етноси - зах≥дносиб≥рський, далекосх≥дний, козацький ѕередкавказз¤ та ≥н. —аме так в≥д англ≥йськоњ метропол≥њ в≥д≥йшли 200 рок≥в тому англомовн≥ американц≥, а в≥д ≤спанськоњ ≥мпер≥њ - молод≥ ≥спаномовн≥ народи Ћатинськоњ јмерики.
—пор≥днен≥сть цих пост≥мперських етнос≥в зумовлена тим, що кожен з них т≥Їю чи ≥ншою м≥рою сприйн¤в ≥ включив до своЇњ традиц≥йноњ культури надбанн¤ колишньоњ метропол≥њ. «розум≥ло, њњ головним культурно-≥сторичним спадкоЇмцем лишавс¤ народ, що продовжував проживати на земл¤х метропол≥њ ≥ був кровно спор≥днений з пан≥вним етносом ≥мпер≥њ.
≤накше кажучи, ¤кщо хтось ≥ може претендувати на культурно-≥сторичну спадщину —тародавнього –иму, то це насамперед ≥тал≥йц≥. “ворц¤ми ≥стор≥њ та культури —тародавньоњ √рец≥њ та елл≥н≥стичноњ ≥мпер≥њ ќлександра ћакедонського були пращури сучасних грек≥в. “ому пр¤мими спадкоЇмц¤ми ≥мперських ћадрида та Ћондона Ї в≥дпов≥дно сучасн≥ ≥спанц≥ та англ≥йц≥, а не мексиканц≥ та американц≥. “ак само безпосередн≥ми нащадками пан≥вного етносу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ Ї сучасн≥ рос≥¤ни, а не примусово ≥нкорпорован≥ до нењ латиш≥, украњнц≥ чи казахи. ¬≥дпов≥дно  ињвська –усь Ї орган≥чною частиною ≥стор≥њ украњнц≥в, хоча елементи њњ культури стали нев≥д'Їмними складовими молодих сх≥днослов'¤нських етнос≥в, що близько тис¤ч≥ рок≥в тому зародилис¤ на перифер≥њ ≥мпер≥њ внасл≥док вплив≥в з кињвськоњ метропол≥њ.
ѕро стал≥сть та ун≥версальн≥сть закон≥в етнотворенн¤ на пост≥мперських просторах св≥дчить разюча под≥бн≥сть ≥сторичноњ картини зародженн¤ романських та сх≥днослов'¤нських народ≥в [202]. як стародавн≥й –им роман≥зував своњ п≥вн≥чн≥ варварськ≥ пров≥нц≥њ, так само кн¤жий  ињв русиф≥кував (в≥д –усь, а не –ос≥¤) безкрањ л≥сов≥ обшири п≥вноч≥ —х≥дноњ ™вропи.
ћогутн≥й вплив –иму на перифер≥ю ≥мпер≥њ призв≥в до постанн¤ романськоњ групи народ≥в. ≤спанц≥ та португальц≥ - це латин≥зован≥ племена ≥бер≥в, кельт≥в, гот≥в ѕ≥ренейського п≥вострова. ‘ранцузи - латин≥зоване кельтське плем'¤ гал≥в, а румуни - латин≥зован≥ перв≥сн≥ племена дак≥в, гет≥в, мез≥в. јналог≥чний вплив кињвськоњ метропол≥њ на малозаселену л≥сову перифер≥ю ≥мпер≥њ зумовив русиф≥кац≥ю м≥сцевих балтських та ф≥нських племен ≥ зародженн¤ на њхн≥х теренах б≥лоруського, псковсько-новгородського, рос≥йського етнос≥в. ѕров≥дну роль праукрањнського  иЇва в постанн≥ ≥нших сх≥днослов'¤нських народ≥в добре розум≥ли русич≥, називаючи кн¤жий  ињв "мат≥р'ю город≥в руських".
“ак на руњнах –имськоњ ≥мпер≥њ постали п'¤ть спор≥днених романських народ≥в, а з розпаду ≥мпер≥њ –усь - чотири братн≥х сх≥днослов'¤нських. ¬ обох випадках етногенетичн≥ процеси в≥дбувалис¤ в умовах могутнього культурного та адм≥н≥стративного впливу високорозвиненоњ метропол≥њ на в≥дсталу перифер≥ю. ¬ажливу зм≥цнюючу роль у –имськ≥й держав≥ виконувала латинська мова метропол≥њ. ” пров≥нц≥¤х вона була не лише мовою адм≥н≥страц≥њ, а й культурного та духовного житт¤. —аме з њњ допомогою поширювалас¤ з –иму державна рел≥г≥¤ - христи¤нство разом з л≥тературними та науковими надбанн¤ми високоњ греко-римськоњ цив≥л≥зац≥њ.
”  ињвськ≥й –ус≥ культурн≥ впливи метропол≥њ поширювалис¤ на пров≥нц≥њ державною церковнослов'¤нською мовою. « допомогою њњ пров≥нц≥њ сприймали з  иЇва державну рел≥г≥ю –ус≥ - православ'¤.
ќф≥ц≥йн≥ мова та культура ≥стотно впливали на формуванн¤ етн≥чноњ специф≥ки пров≥нц≥й. « ослабленн¤м центру та розпадом ≥мпер≥њ зароджен≥ в њњ т≥л≥ етн≥чн≥ сп≥льноти розпочинали самост≥йне житт¤. «розум≥ло, вони успадкували багато культурних надбань колишньоњ метропол≥њ, надовго збер≥гаючи до нењ певний п≥Їтет. “вор¤чи власн≥ держави за зразком дер-жави-метропол≥њ, новонароджен≥ етноси нер≥дко переймали нав≥ть њњ назву. –имське право та державн≥сть були п≥дірунт¤м державотворенн¤ середньов≥чних народ≥в, багато з ¤ких постали безпосередньо на руњнах ≥мпер≥њ. Ќостальг≥¤ за нею давалас¤ взнаки в ™вроп≥ прот¤гом усього середньов≥чч¤, реал≥зуючись у пер≥одичних спробах в≥дновленн¤ —в¤щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ, що формально про≥снувала до 1806 р. –умуни нав≥ть власний етнон≥м та назву своЇњ держави запозичили у римл¤н.
¬≥дпов≥дно державн≥сть сх≥днослов'¤нських народ≥в (а також литовц≥в) у п≥зньому середньов≥чч≥ творилас¤ за зразком ≥мпер≥њ  ињвська –усь. Ќа цьому ≥сторичному тл≥ стаЇ зрозум≥лим запозиченн¤ рос≥¤нами ¤к самоназви, так ≥ назви нац≥ональноњ держави у ≥мпер≥њ –усь, творц¤ми ¤коњ була кор≥нна людн≥сть ѕ≥вденноњ –ус≥-”крањни.
”се це не даЇ п≥дстав вважати етноси, що народилис¤ на т≥л≥ ≥мпер≥њ, н≥ головними творц¤ми культурних надбань метропол≥њ, н≥ пр¤мими спадкоЇмц¤ми ≥стор≥њ ≥мперського центру, адже метропол≥¤ - це батьк≥вщина окремого етносу, ¤кий ≥ був творцем в≥дпов≥дноњ ≥мпер≥њ.
“ому ≥спанц≥, португальц≥, французи, румуни мають власну нац≥ональну ≥стор≥ю ≥ культуру, ¤к≥ починаютьс¤ з п≥сл¤римських час≥в. ≤стор≥¤ ≥ культура стародавнього –иму були витвором насамперед латин¤н. Ќайближчими нащадками останн≥х Ї сучасн≥ ≥тал≥йц≥. ќднак сл≥д пам'¤тати, що ≥тал≥йський народ формувавс¤ у V-VII ст. за умов зм≥шуванн¤ латин¤н з варварами - вандалами, лангобардами, готами, гунами та ≥н. “ому б≥льш≥сть учених вважають ≥тал≥йц≥в хоча й близько спор≥дненими з латин¤нами, але окремим етносом.
¬раховуючи сказане, зазначимо, що права ћоскви на ≥сторичну та культурну спадщину кн¤жого  иЇва не б≥льш≥ й не менш≥, н≥ж права ћадрида, Ћ≥сабона, ѕарижа, Ѕухареста на ≥стор≥ю та культуру латинського –иму. “ак само, ¤к романськ≥ народи успадкували певн≥ надбанн¤ римськоњ культури, так ≥ б≥лоруси та рос≥¤ни ув≥брали у св≥й етновизначаль-ний комплекс певн≥ елементи культури кн¤жого  иЇва. ќднак ¤к перш≥ не були безпосередн≥ми творц¤ми латинськоњ культури –иму, так ≥ друг≥ мають опосередковане в≥дношенн¤ до творенн¤ культури  ињвськоњ –ус≥, адже переважна б≥льш≥сть елемент≥в њњ постала в межах ѕ≥вденноњ –ус≥, хоча й п≥д зовн≥шн≥м впливом культури ¬≥зант≥њ. ƒо того ж сталос¤ це значною м≥рою ще до по¤ви б≥лорус≥в та рос≥¤н на ≥сторичн≥й арен≥ —х≥дноњ ™вропи.
«  ињвськоњ метропол≥њ руська культура поширювалас¤ на п≥вн≥ч часто-густо разом з переселенц¤ми з ѕ≥вденноњ –ус≥, формуючи праб≥лоруський, прарос≥йський, псковсько-новгородський субетноси. Ќа њхн≥х земл¤х виникали вторинн≥ центри культуротворенн¤ ≥мпер≥њ, ¤к≥ функц≥онували за зразками кињвськоњ культурноњ метропол≥њ. њхн≥ культурн≥ надбанн¤ Ї орган≥чною частиною культур в≥дпов≥дних сх≥днослов'¤нських народ≥в. ” –имськ≥й ≥мпер≥њ канон≥чна культура –иму теж в≥д≥грала роль зразка у пров≥нц≥¤х. ѕроте це не означаЇ, що жител≥ цих пров≥нц≥й творили канон≥чну культуру –иму нар≥вн≥ з римськими митц¤ми, л≥тераторами, ф≥лософами.
÷≥каво, що багато зразк≥в класичного латинського мистецтва збереглос¤ саме в пров≥нц≥¤х, а не в –им≥ з його бурхливою ≥стор≥Їю. ≤ це не стало п≥дірунт¤м дл¤ претенз≥й в≥дпов≥дних рег≥он≥в на культурну спадщину стародавнього –иму. «береженн¤ билин кињвського циклу, ≥кон та л≥тературних пам'¤ток киЇворуського походженн¤ на л≥сов≥й п≥вноч≥ —х≥дноњ ™вропи чомусь вперто навод¤ть ¤к неспростовний доказ переважного права јр-хангельщини чи ѕ≥дмосков'¤ на культурну спадщину кн¤жого  иЇва.
ƒивно ≥ непереконливо звучить поширене нав≥ть у науков≥й л≥тератур≥ твердженн¤, що кињвська культура була р≥вною м≥рою витвором ус≥х сх≥днослов'¤нських племен в≥д “мутаракан≥ на п≥вдн≥ до Ѕ≥лого мор¤ на п≥вноч≥, в≥д  арпат на заход≥ до ¬ерхньоњ ¬олги на сход≥, тобто у творенн≥ канон≥чних зразк≥в киЇворуськоњ арх≥тектури (ƒес¤тинна церква, —оф≥¤  ињвська), л≥тописанн¤ ("ѕов≥сть временних л≥т"), л≥тератури ("ѕовчанн¤ д≥т¤м" ¬олодимира ћономаха, "—лово о полку ≤горев≥м") та ≥н. X-XII ст. кињвська метропол≥¤ в≥д≥грала не б≥льшу роль, н≥ж слов'¤нськ≥ колон≥сти, що на той час щойно з'¤вилис¤ у глухих л≥сах п≥вноч≥ —х≥дноњ ™вропи. јбсурдн≥сть цього твердженн¤ ще рельЇфн≥ша, коли враховувати, що н≥ в кого не викликаЇ сумн≥ву створенн¤ переважноњ б≥льшост≥ вищезгаданих шедевр≥в безпосередньо у  иЇв≥ чи ≥нших м≥стах ѕ≥вденноњ –ус≥. ” канон≥чних зразках давньоруськоњ л≥тератури ф≥гурують ¤к ≥сторичн≥ й культурн≥ д≥¤ч≥, так ≥ прост≥ жител≥ саме руського ѕ≥вдн¤. ≤ ¤к жител≥ ¬ерхнього ѕодн≥пров'¤ та ѕоволж¤ могли нар≥вн≥ з людн≥стю кн¤жого  иЇва творити його культурн≥ ц≥нност≥, ¤кщо культурно-економ≥чний розвиток ѕ≥вденноњ –ус≥ в X-XII ст. був на пор¤док вищий, н≥ж на л≥сов≥й п≥вноч≥ ≥мпер≥њ, слов'¤нська колон≥зац≥¤ ¤коњ на той час лише розпочиналас¤? ЌагадаЇмо, що рос≥¤ни з'¤вилис¤ на ≥сторичн≥й арен≥ у друг≥й половин≥ XII ст., тобто вже п≥сл¤ створенн¤ п≥вденними русичами б≥льшост≥ канон≥чних твор≥в руського мистецтва.
 ласичним прикладом претенз≥њ –ос≥њ на культурну спадщину ”крањни-–ус≥ Ї проголошенн¤ "—лова о полку ≤горев≥м" найдавн≥шим твором "старо-рос≥йськоњ л≥тератури". ≤ це незважаючи на те, що под≥њ твору в≥дбуваютьс¤ б≥льш ¤к за п≥втис¤ч≥ к≥лометр≥в на п≥вдень в≥д рос≥йських етн≥чних земель, на прабатьк≥вщин≥ украњнц≥в. Ѕез сумн≥ву, украњнськими Ї не лише м≥сце д≥њ, а й ≥сторичн≥ реал≥њ, лексика, художн≥ образи, л≥тературна форма твору. Ќе зайве згадати, що саме п≥д час антиполовецького походу п≥вденних русич≥в на чол≥ з кн¤зем ≤горем ¬олодимиро-—уздальщина була найближчим союзником половц≥в у боротьб≥ з  иЇвом. ќтже, н≥ зд≥йснити в≥йськовий пох≥д на половц≥в, н≥ осп≥вувати його суздальц≥ не могли, а тому проголошувати "—лово" продуктом творчост≥ прарос≥¤н немаЇ н≥¤ких п≥дстав.
√оловним творцем киЇво-руськоњ культури X-XII ст. була насамперед людн≥сть ѕ≥вденноњ –ус≥. «в≥дси канон≥чн≥ зразки культури кн¤жого  иЇва поширювалис¤ ≥ на п≥вн≥чну перифер≥ю ≥мпер≥њ, впливаючи на розвиток праб≥лорус≥в, прарос≥¤н, новгородц≥в.
ўе менше п≥дстав вважати державу  ињвську –усь та њњ ≥стор≥ю першим етапом рос≥йськоњ держави та ≥стор≥њ, адже, ¤к писав класик рос≥йськоњ ≥сторичноњ науки ¬.  лючевський, "великорос вперше виступив на ≥сторичну арену в особ≥ јндр≥¤ Ѕоголюбського", тобто в друг≥й половин≥ XII ст., або через 300 рок≥в п≥сл¤ виникненн¤  ињвськоњ –ус≥. ÷е все одно, що вважати першим етапом румунськоњ чи французькоњ ≥стор≥њ ≥стор≥ю стародавнього –иму, а першою державою американц≥в - јнгл≥йське корол≥вство X-XV ст.
ќтже, державотворчим етносом ранньосередньов≥чноњ ≥мпер≥њ  ињвськоњ –ус≥ були жител≥ ѕ≥вденноњ –ус≥. “ривал≥сть ≥сторичного розвитку в≥д нењ до козацькоњ ”крањни даЇ п≥дстави вважати п≥вденних русич≥в праукрањнц¤ми. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥тал≥йц≥в, ¤к≥ сформувалис¤ в окремий етнос внасл≥док зм≥шуванн¤ латин¤н з р≥зноман≥тними варварами-завоиовниками стародавнього –иму, розпад –ус≥ у XIII-XIV ст. не призв≥в до суттЇвих зм≥н населенн¤ в ”крањн≥-–ус≥. ѕро це св≥дчить також антрополог≥чний тип б≥льшост≥ украњнц≥в, Їдиний дл¤ кн¤жоњ, козацькоњ ≥ сучасноњ ”крањни. ”се це даЇ п≥дстави вважати  ињвську –усь IX-XII ст. продуктом творчост≥ украњнського етносу у кн¤жий пер≥од його ≥стор≥њ.
ќтже, сп≥льнота, ¤ку про≥мперськ≥ сили наполегливо ≥ безп≥дставно називають Їдиною давньоруською народн≥стю, була пост≥мперською Їдн≥стю спор≥днених сх≥днослов'¤нських народ≥в. ‘ормувалас¤ вона п≥д могутн≥м впливом праукрањнц≥в метропол≥њ на п≥вн≥чну варварську перифер≥ю ≥мпер≥њ –усь. ≤сторичними аналогами руськоњ групи сх≥днослов'¤нських етнос≥в Ї романська, латиноамериканська та ≥нш≥ пост≥мперськ≥ етн≥чн≥ сп≥льноти, що неоднарозово поставали на руњнах великих ≥мпер≥й минулого.
≤накше кажучи, аргумент≥в п≥д твердженн¤ми про ≥снуванн¤ на теренах ≥мпер≥њ  ињвськоњ –ус≥ Їдиноњ давньоруськоњ народност≥ не б≥льше, н≥ж на користь формуванн¤ на земл¤х –имськоњ ≥мпер≥њ окремого романського народу, јвстро-”горськоњ - Їдиного австроугорського етносу, ёгослав≥њ - югослав≥в, „ехо-—ловаччини - чехословак≥в тощо. ƒавньоруська народн≥сть - такий самий ≥сторичний м≥ф, ¤к ≥ невдала спроба ≥деолог≥в ћоскви переконати громадськ≥сть, що в рад¤нськ≥й ≥мпер≥њ жили не окрем≥ етноси (рос≥¤ни, украњнц≥, литовц≥, грузини, узбеки та ≥н.) з власними культурою, мовою, ≥стор≥Їю, а монол≥тний рад¤нський народ.
ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя украњнського та ≥нших схщноеповлшькйх
Ќј–ќƒ≤¬
≤сторичн≥й науц≥ в≥дом≥ чотири головн≥ концепц≥њ етногенезу украњнц≥ ц≥в, ¤к≥ науково обірунтовувалис¤ р≥зними досл≥дниками: п≥зньосе-./. редньов≥чна, киЇворуська, ранньослов'¤нська та трип≥льсько-ар≥йська. ѕерша й останн¤ найменш переконлив≥.
«а п≥зньосередньов≥чною верс≥Їю, украњнц≥ ¤к етнос з'¤вилис¤ не ран≥ше XIV-XV ст. внасл≥док розпаду Їдиного давньоруського народу п≥сл¤ татаро-монгольськоњ навали. ÷¤ за≥деолог≥зована концепц≥¤ в≥дображаЇ ≥мперськ≥ претенз≥њ на ≥сторичну спадщину  ињвськоњ –ус≥. ¬она декларувалас¤ в ус≥х рад¤нських п≥дручниках з ≥стор≥њ —–—– та ”–—– ≥ грунтувалас¤ на в≥домих тезах ÷   ѕ–— 1954 р. про св¤ткуванн¤ "возз'Їднанн¤" ”крањни з –ос≥Їю. «а ц≥Їю верс≥Їю, украњнський етнос сформувавс¤ у XIV-XV ст.
¬иникаЇ правом≥рне питанн¤, ¤к м≥г консол≥дуватис¤ своЇр≥дний ≥ численний народ саме в пер≥од деструкц≥њ ≥ розпаду, коли його етн≥чн≥ територ≥њ були роздерт≥ й под≥лен≥ м≥ж р≥зними агресивними сус≥дами (татари, Ћитва, ”горщина, ѕольща)? ќчевидно, в≥н формувавс¤ ран≥ше, в умовах державноњ Їдност≥ украњнських етн≥чних земель, у спри¤тливу дл¤ цього добу  ињвськоњ –ус≥.
«а трип≥льсько-ар≥йською верс≥Їю, украњнц≥ Ї пр¤мими нащадками трип≥льц≥в та ар≥њв, ¤к≥ проживали в ”крањн≥ близько 6 тис. рок≥в тому.
як було показано у попередн≥х розд≥лах, саме в т≥ часи ”крањна стала тереном протисто¤нн¤ мирноњ, ос≥лоњ землеробськоњ цив≥л≥зац≥њ войовничому, скотарському св≥ту степ≥в ™враз≥њ. ÷е зумовило драматизм ≥стор≥њ ”крањни з час≥в “рип≥лл¤ до наших дн≥в.  оли чорноземи ѕравобережноњ ”крањни займали нащадки землероб≥в Ѕлизького —ходу - трип≥льськ≥ племена, у л≥состеповому ѕодн≥пров'њ м≥сцева людн≥сть перейшла до скотарства. Ќова продуктивна галузь перв≥сного господарства швидко поширилас¤ з п≥вдн¤ ”крањни степовою зоною ™враз≥њ на зах≥д у ѕодунав'¤ ≥ на сх≥д до ћонгол≥њ. –азом з≥ скотарством поширювалис¤ мова та культура народу, ¤кий перший опанував ≥ був нос≥Їм ц≥Їњ форми економ≥ки, - пра≥ндоЇвропейц≥в.

¬ етнокультурному в≥дношенн≥ ≥ндоЇвропейськ≥ степовики були своЇр≥дними антиподами землеробському населенню Ѕалкан, зокрема його п≥вн≥чно-сх≥дному форпостов≥ - трип≥льськ≥й культур≥. «емлеробський трип≥льський та скотарський ≥ндоЇвропейський св≥ти принципово р≥знилис¤ за походженн¤м, типом економ≥ки, матер≥альною та духовною культурою, антрополог≥чним типом населенн¤ та ≥ншими етновизначальними ознаками. Ќаприклад, ¤кщо трип≥льц≥ були невисокими, тенд≥тними, темноп≥гментованими сх≥дними середземноморц¤ми, то перш≥ скотар≥ за своЇю антрополог≥Їю наближалис¤ до п≥вн≥чних Ївропеоњд≥в - високий зр≥ст, масивний скелет, очевидно, св≥тла п≥гментац≥¤.
ќтже, з визнанн¤ згаданих вище найдавн≥ших скотар≥в ≥ндоЇвропейц≥в (а в цьому переконана переважна б≥льш≥сть фах≥вц≥в св≥ту) випливаЇ, що њхн≥ антиподи трип≥льц≥, ¤к ≥ вс¤ балканська протоцив≥л≥зац≥¤ VII-IV тис. до н. Ї., не були ≥ндоЇвропейськими. ј ¤кщо так, то украњнц≥, що належать до ≥ндоЇвропейськоњ с≥м'њ народ≥в, не могли бути пр¤мими нащадками трип≥льц≥в, ¤к це стверджуЇтьс¤ останн≥м часом у де¤ких науково-публ≥цистичних статт¤х.
„ому саме трип≥льська культура вибрана на роль пращура украњнц≥в, адже прот¤гом останн≥х 5 тис. рок≥в на украњнських теренах розвивалос¤ в р≥зн≥ часи не менше сотн≥ стародавн≥х етнос≥в, сл≥дами ¤ких Ї численн≥ археолог≥чн≥ культури? ƒо реч≥, повним аналогом “рип≥ллю ”крањни Ї синхронна њй культура яншао  итаю. ќтже, формально людн≥сть останньоњ ми також повинн≥ визнати праукрањнц¤ми, ¤кби не дан≥ антрополог≥њ, ¤к≥ св≥дчать, що нос≥њ китайського аналогу “рип≥лл¤ були типовими монголоњдами.
 ультурн≥ надбанн¤ сотень стародавн≥х народ≥в, ¤к≥ проживали на украњнських земл¤х до по¤ви тут украњнц≥в, стали, безумовно, складовою частиною культури останн≥х. ѕроте це не означаЇ, що трип≥льц≥в, праар≥йц≥в, к≥ммер≥йц≥в, ск≥ф≥в, сармат≥в сл≥д вважати украњнц¤ми. ” наш≥й кров≥ Ї також гени п≥текантроп≥в, чого, звичайно, недостатньо, щоб називати њх украњнц¤ми. ѕевний вплив на етногенез останн≥х, зокрема на антрополог≥чний тип, справила ≥ трип≥льська людн≥сть.
Ќа принципову р≥зницю м≥ж "в≥рменоњдним" трип≥льським та украњнським антрополог≥чними типами вказували посл≥довники видатного украњнського антрополога ‘едора ¬овка - ¬. ўербак≥вський ≥ ¬. ѕетров. “ак званий украњнський антрополог≥чний тип Ї насл≥дком зм≥шуванн¤ трип≥льц≥в з найдавн≥шими ≥ндоЇвропейськими скотар¤ми, ¤к≥ 5-6 тис. рок≥в тому рухалис¤ з л≥состепового ѕодн≥пров'¤ на ƒунай. як зазначалос¤ вище, трип≥льц≥ були нос≥¤ми так званого в≥рменоњдного близькосх≥дного антрополог≥чного типу, ¤кий характеризувавс¤ темною п≥гментац≥Їю, низьким зростом, тенд≥тн≥стю, великим горбатим носом, скошеним чолом, коротким черепом. јнтропологи - посл≥довники ‘. ¬овка - вважали, що в≥дносно високий зр≥ст та м≥цна статура б≥льшост≥ украњнц≥в - це спадщина ≥ндоЇвропейських скотар≥в, а "чорн≥њ брови, кар≥њ оч≥" - трип≥льц≥в [132, с. 104-107].
ѕро зм≥шуванн¤ тенд≥тних трип≥льц≥в з масивними степовиками-≥ндоЇв-ропейц¤ми св≥дчить поступове зменшенн¤ масивност≥ њх скелета, простежене сучасними украњнськими антропологами по к≥стках найдавн≥ших скотар≥в п≥вдн¤ ”крањни. ¬насл≥док цього зм≥шуванн¤ ≥ постав украњнський антрополог≥чний тип, до ¤кого належить 70 % с≥льського населенн¤ сучасноњ ”крањни. ¬≥н характеризуЇтьс¤ в≥дносно високим зростом, м≥цною статурою, темною п≥гментац≥Їю, круглим черепом, пр¤мим носом, вузьким або середньоњ ширини обличч¤м. ÷ими особливост¤ми в≥дзначалос¤ кор≥нне населенн¤ л≥состеповоњ та л≥совоњ ”крањни прот¤гом останн≥х 3 тис¤ч рок≥в.
ќднак по¤ву антрополог≥чного типу, до ¤кого належить б≥льш≥сть сучасних украњнц≥в, не можна вважати народженн¤м украњнського етносу, адже до цього динарського типу, кр≥м украњнц≥в, належать ≥нш≥ слов'¤нськ≥ народи - словаки, серби, хорвати, словени, чорногорц≥. ѕ≥вн≥чн≥ слов'¤ни (пол¤ки, б≥лоруси, рос≥¤ни) належать до ≥ншого, так званого в≥сл¤нського антрополог≥чного типу, ¤кий характеризуЇтьс¤ св≥тлим забарвленн¤м волосс¤, очей, шк≥ри, в≥дносно невисоким зростом, ширшим обличч¤м, здеб≥льшого довгою головою.
якщо украњнц≥ не Ї безпосередн≥ми нащадками трип≥льц≥в, то, можливо, вони пр¤м≥ спадкоЇмц≥ ар≥йц≥в, пращури ¤ких 5 тис. рок≥в тому рушили з украњнських степ≥в на сх≥д, а 3,5 тис. рок≥в тому завоювали сх≥дну ≤нд≥ю та ≤ран? «начно б≥льший, н≥ж украњнц≥, ступ≥нь спор≥дненост≥ з ар≥йц¤ми мали ск≥фи, ¤к≥ 2,7 тис. рок≥в тому прийшли в ”крањну з ≤рану (крањни ар≥њв). Ќащадками ар≥њв можна вважати й ≥нш≥ народи сх≥дноњ ≥ндо≥ранськоњ г≥лки ≥ндоЇвропейц≥в - таджик≥в та сак≥в —ередньоњ јз≥њ, нос≥њв мови х≥нд≥ та уруду ≤нд≥њ, пуштун≥в јфган≥стану, перс≥в ≤рану, сармат≥в, алан≥в та осетин≥в п≥вдн¤ —х≥дноњ ™вропи та  авказу тощо. ѕереважна б≥льш≥сть учених визнають спор≥днен≥сть згаданих народ≥в з ар≥¤ми, але вважаЇ останн≥х своЇр≥дними, окремими народами. Ќе вдаючись до подробиць, зазначимо, що ар≥њ дл¤ нас Ї такими ж далекими родичами, ¤к, наприклад, англ≥йц≥, греки чи в≥рмени, з ¤кими украњнц≥ пов'¤зан≥ дуже давн≥м сп≥льним походженн¤м в≥д найдавн≥ших ≥ндоЇвропейських скотар≥в л≥состепового ѕодн≥пров'¤.
ќтже, немаЇ н≥¤ких серйозних наукових п≥дстав вважати украњнц¤ми н≥ трип≥льську людн≥сть ѕравобережноњ ”крањни, н≥ стародавн≥х ар≥њв ≤нд≥њ та ≤рану.
«а так званою трип≥льською верс≥Їю, украњнський етнос ≥снував уже за час≥в трип≥льськоњ археолог≥чноњ культури, тобто 7-5 тис. рок≥в тому. ”крањнська ≥стор≥¤ зразу стаЇ вин¤тком ≥з загальноЇвропейськоњ, адже б≥льш≥сть народ≥в ™вропи маЇ в≥к 1 - 1,5 тис. рок≥в. Ћише ≥тал≥йц≥ можуть опускати своњ нац≥ональн≥ корен≥ в глибину в≥к≥в на 2,5 тис. рок≥в, а греки - 3,5 тис. рок≥в. ѕрихильниками такого незвичайно давнього в≥ку украњнц≥в Ї, ¤к правило, аматори, а не фах≥вц≥. јдже ≥сторики розум≥ють неможлив≥сть довести безперервн≥сть культурно-≥сторичного розвитку на украњнських теренах в≥д трип≥льськоњ культури до ≥сторичних украњнц≥в, оск≥льки саме безперервн≥сть Ї необх≥дною умовою встановленн¤ в≥ку будь-¤кого сусп≥льно-≥сторичного ¤вища (держави, народу, м≥ста, культурно-≥сторичного рег≥ону) методами ≥стор≥њ чи археолог≥њ. ќтже, ≥стор≥¤ –иму починаЇтьс¤ не з по¤ви людини на јпенн≥нському п≥востров≥, а ≥з заснуванн¤ на  ап≥тол≥йському пагорб≥ саме цього м≥ста, безперервний розвиток ¤кого простежено до наших дн≥в.
“рип≥льсько-ар≥йська верс≥¤ етногенезу украњнц≥в - типовий приклад ≥сторичноњ м≥фотворчост≥, оск≥льки надто погано аргументуЇтьс¤ науковими фактами. ¬она Ї породженн¤м щирого патр≥отизму, недов≥ри до оф≥ц≥йноњ науки, аматорства й постколон≥ального комплексу меншовартост≥.  ористь ”крањнськ≥й держав≥ в≥д цього жанру сумн≥вна, а шкода - очевидна: дезор≥ЇнтуЇтьс¤ громадськ≥сть, дискредитуЇтьс¤ украњнська ≥сторична наука у боротьб≥ з ≥деолог≥чними противниками незалежност≥ ”крањни.
”се це ускладнюЇ доленосне дл¤ нашоњ державност≥, найважлив≥ше дл¤ нац≥ональноњ ≥сторичноњ науки завданн¤: в≥дновленн¤ законного права украњнц≥в на ≥сторичну спадщину  ињвськоњ –ус≥ ¤к першоњ украњнськоњ держави. Ѕез цього ≥сторичного фундаменту неможлива побудова незалежноњ ”крањни, адже будь-¤ка реан≥мац≥¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, нав≥ть у пом'¤кшеному сх≥днослов'¤нському вар≥ант≥ ќ. —олжен≥цина, вигл¤датиме законним "в≥дновленн¤м ≥сторичноњ справедливост≥".
Ѕудувати державу на ≥сторичних м≥фах типу трип≥льськоњ верс≥њ походженн¤ украњнц≥в небезпечно. ¬рахуймо сумний досв≥д наших сх≥дних сус≥д≥в, ¤к≥ будували ¬елику –ос≥ю на м≥ф≥ про ћоскву ¤к "трет≥й –им". ѕроголошувалис¤ династичн≥ права московського кн¤з¤ на вс≥ земл≥  ињвськоњ –ус≥ та ¬≥зант≥њ ≥ в такий спос≥б виправдовувалас¤ ≥мперська експанс≥¤ в п≥вденно-зах≥дному напр¤мку. ќчевидна неспроможн≥сть та ≥мперська тенденц≥йн≥сть ц≥Їњ псевдо≥сторичноњ концепц≥њ Ї одн≥Їю з причин ≥деолог≥чноњ кризи та розпаду –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.
“ак≥ екзотичн≥ та слабо аргументован≥ верс≥њ походженн¤ украњнц≥в, ¤к трип≥льсько-ар≥йська, виникають внасл≥док невизначеност≥ предмета досл≥дженн¤. ¬ивчаючи ≥сторичн≥ витоки украњнського етносу, сл≥д твердо визначити, що ми шукаЇмо - наших пращур≥в чи найдавн≥ших украњнц≥в, ¤к≥ були першими нос≥¤ми праукрањнського етнокультурного комплексу. якщо говорити про пращур≥в, то ними були т≥Їю чи ≥ншою м≥рою вс≥ народи, що у давнину проживали на украњнськ≥й земл≥ (сармати, ск≥фи, к≥ммер≥йц≥, фрак≥йц≥, хозари, татари, трип≥льц≥, праар≥йц≥ та багато ≥нших), адже њхн≥ культурн≥ та мовн≥ надбанн¤ стали складовими украњнськоњ культури та мови. Ѕ≥льше того, нашими б≥олог≥чними предками були неандертальц≥, п≥текантропи ≥ нав≥ть динозаври, оск≥льки сучасна людина Ї нос≥Їм генного коду ус≥х попередн≥х б≥олог≥чних форм. ќднак генетична спор≥днен≥сть - недостатн¤ п≥дстава дл¤ твердженн¤, що наш≥ пращури (п≥текантропи, неандертальц≥ чи трип≥льц≥) були украњнц¤ми.
Ѕудь-¤кий народ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д сус≥дн≥х неповторн≥стю матер≥альноњ та духовноњ культури, мови, ментальност≥, ≥стор≥њ тощо, тобто комплексом етновизначальних ознак. ‘ормуванн¤ останнього Ї процесом народженн¤ етносу, а з перших нос≥њв цього комплексу починаЇтьс¤ ≥стор≥¤ народу. ќкрем≥ елементи такого комплексу будь-¤кого народу легко знайти в культурах ≥нших етнос≥в, але њх сполученн¤ - неповторне.
ќтже, ¤кщо стародавн¤ сп≥льнота Ї нос≥Їм окремих елемент≥в украњнського етнокультурного комплексу, то вона може бути лише одним з наших пращур≥в, ≥ називати таку людн≥сть украњнц¤ми - науково безп≥дставно. ѕраукрањнц¤ми може вважатис¤ лише людн≥сть, що Ї нос≥Їм головних елемент≥в. —уд¤чи з даних р≥зних наук, можна припустити, що стрижень такого комлексу формувавс¤ в ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й ”крањн≥ в друг≥й половин≥ ≤ тис. н. Ї. ќсобливо ≥нтенсивна консол≥дац≥¤ праукрањнц≥в проходила в перш≥й украњнськ≥й держав≥ -  ињвськ≥й –ус≥.
«а киЇворуською концепц≥Їю, держава  ињвська –усь консол≥дувалас¤ на основ≥ праукрањнського субетносу. ¬с≥ держави мали конкретну етн≥чну приналежн≥сть. ≈тн≥чна належн≥сть нац≥ональних держав, меж≥ ¤ких у ц≥лому зб≥галис¤ з кордонами етн≥чних територ≥й державотворчого етносу, очевидна (‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, ѕольща, „ех≥¤ та ≥н.). ≤мпер≥њ, що охоплюють батьк≥вщини р≥зних народ≥в, також Ї державами не к≥лькох, а ¤когось одного пан≥вного, ≥мперського етносу (–имська, ѕерська,  итайська, Ѕританська, –ос≥йська ≥мпер≥њ). якщо останню "сплотила навеки ¬елика¤ –усь", то хто консол≥дував ранньосередньов≥чну ≥мпер≥ю -  ињвську –усь? ÷¤ проблема ≥сторичноњ спадщини кн¤жого  иЇва Ї ключовою дл¤ вс≥Їњ ≥стор≥њ —х≥дноњ ™вропи взагал≥ й дл¤ ≥стор≥њ ”крањни та –ос≥њ зокрема.
”крањнська ≥стор≥ограф≥¤, що виросла з етн≥чного самоусв≥домленн¤ украњнц¤ми свого генетичного зв'¤зку з ѕ≥вденною –уссю, традиц≥йно вважала кн¤жий  ињв украњнським [81]. як зазначалос¤ вище, ≥мперськ≥ ≥сторики, забезпечуючи ≥деолог≥чне п≥дірунт¤ експанс≥њ ћоскви на украњнськ≥ земл≥, проголосили людн≥сть  ињвськоњ –ус≥ рос≥¤нами (концепц≥¤ ћ. ѕогод≥на). ќднак численн≥ неспростовн≥ факти не п≥дтвердили ц≥Їњ верс≥њ, адже рос≥¤ни ¤к етнос в≥дом≥ з XII ст., а  ињвська –усь - з IX ст. “од≥, щоб не визнати останню праукрањнською державою, оф≥ц≥йна рад¤нська наука висунула концепц≥ю давньоруськоњ народност≥, ¤ка н≥бито лише у XIII ст. п≥д ударами татар розпалас¤ на украњнську, рос≥йську та б≥лоруську г≥лки.
„ому, починаючи ≥стор≥ю м≥ста  иЇва сл≥дом за академ≥ком ѕ. “олочком з к≥нц¤ V ст., ми в≥дмовл¤Їмо в таких самих глибоких корен¤х його споконв≥чним жител¤м - украњнц¤м? якщо вони з'¤вилис¤ в столиц≥ –ус≥ значно п≥зн≥ше, то сл≥д визнати факт зм≥ни етн≥чного складу населенн¤ м≥ста в п≥сл¤татарськ≥ часи. “од≥ чому так по-украњнськ≥ звучать так≥ л≥тописн≥ кињвськ≥ топон≥ми, ¤к ѕечерська Ћавра, ƒовбичка, р≥чки Ћиб≥дь,  и¤нка, урочище ”горське?
√енетичним п≥дірунт¤м  ињвськоњ –ус≥ були п≥вденноруськ≥ л≥тописн≥ племена (деревл¤ни, пол¤ни, волин¤ни, хорвати, улич≥, тиверц≥), ¤к≥ залишили археолог≥чн≥ пам'¤тки лука-райковецькоњ культури VIII-IX ст. ¬ той самий час на територ≥њ ѕольщ≥ розвивалас¤ под≥бна до нењ культура - прапольська. ¬ результат≥ консол≥дац≥њ њњ людност≥ постало найдавн≥ше ѕольське корол≥вство IX-X ст. якщо Ївропейська ≥сторична наука вважаЇ слов'¤нське населенн¤ територ≥њ ѕольщ≥ VIII-IX ст. прапол¤ками, то чому лука-райковецьку культуру ”крањни та державу, що на н≥й постала, ми не маЇмо права вважати праукрањнськими?
≈тнокультурн≥ процеси в пом≥рн≥й зон≥ середньов≥чноњ ™вропи мали сп≥льн≥ ≥сторичн≥ законом≥рност≥. ¬елик≥ етноси в цьому рег≥он≥ починають формуватис¤ п≥сл¤ пад≥нн¤ –имськоњ ≥мпер≥њ, у VI-VII ст., а в IX-X ст. ус≥ вони створюють перш≥ нац≥ональн≥ незалежн≥ держави. ѕерш≥ незалежн≥ ‘ранцузька та Ќ≥мецька держави виникли у 843 р. внасл≥док розпаду ≥мпер≥њ  арла ¬еликого на французьку та н≥мецьку частини. Ќайдавн≥ше јнгл≥йське корол≥вство ≥ ѕразьке кн¤з≥вство чех≥в утворилис¤ в IX ст., а у X ст. почалас¤ державна ≥стор≥¤ пол¤к≥в та мад¤р≥в. “од≥ ж аналог≥чна середньов≥чна держава постала на украњнських земл¤х. “ому виключенн¤  ињвськоњ –ус≥ з украњнськоњ нац≥ональноњ ≥стор≥њ суперечить лог≥ц≥ всього Ївропейського ≥сторичного процесу.
 и¤ни X-XIII ст. були украњнц¤ми т≥Їю ж м≥рою, ¤кою можна вважати пол¤ками жител≥в √незно ≥  ракова цього часу, а сучасних парижан, лондонц≥в чи пражан - в≥дпов≥дно французами, англ≥йц¤ми та чехами. ќск≥льки останнЇ твердженн¤ не викликаЇ сумн≥в≥в у фах≥вц≥в, то жител≥ кн¤жого  иЇва також, мабуть, були праукрањнц¤ми.
ќтже, маЇмо вагом≥ науков≥ п≥дстави вважати, що  ињвську –усь ¤к державу консол≥дував не м≥ф≥чний давньоруський етнос, а праукрањнц≥ на давньоруському етап≥ свого ≥сторичного розвитку. ѕро це неспростовно св≥дчать руськ≥ та ≥ноземн≥ письмов≥ джерела, дан≥ археолог≥њ, мовознавства, етнограф≥њ, антрополог≥њ та ≥нших наук [41; 49; 133; 61].
Ќац≥¤ - це одержавлений етнос, тобто держава постаЇ ¤к насл≥док тривалого розвитку певного народу. ќтже, народженню праукрањнськоњ держави –усь повинен був передувати певний пер≥од бездержавного ≥снуванн¤ праукрањнц≥в або њхнього нац≥огенезу, що почавс¤ у ранньослов'¤нськ≥ часи.
–анньослов'¤нська концепц≥¤ походженн¤ украњнц≥в найб≥льш переконлива. √оловним аргументом на њњ користь Ї безперервн≥сть етно≥сторичного розвитку на украњнських етн≥чних земл¤х ≥з середини ≤ тис. до нашого часу. ѕерш н≥ж говорити про ≥сторичн≥ витоки украњнського народу, сл≥д визначити, що маЇтьс¤ на уваз≥ п≥д пон¤тт¤м "народ".
ѕереважна б≥льш≥сть досл≥дник≥в вважають, що народ, або етнос, - це людська сп≥льнота, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших власною самосв≥дом≥стю, окремою етн≥чною територ≥Їю (батьк≥вщиною), своЇр≥дною мовою, культурою, характером, специф≥чними формами господарського житт¤. ўоб встановити час формуванн¤ украњнського народу, сл≥д визначити його найсуттЇв≥ш≥ вищезгадан≥ ознаки й простежити з допомогою р≥зних наук, ¤к глибоко в минуле с¤гають корен≥ украњнського етнокультурного комплексу, включаючи особливост≥ темпераменту, характеру, антрополог≥чного типу, самосв≥домост≥, специф≥чних форм господарюванн¤, культури, мови.
ќтже, суть етносу визначаЇ комплекс р≥зноман≥тних ознак, а не окрем≥ його елементи. ќстанн≥, ¤к правило, не Ї ориг≥нальними, властивими т≥льки одному ¤комусь етносу. ќкрем≥ з них можуть входити до культурного комплексу р≥зних народ≥в. јле кожному етносу властива своЇр≥дна комб≥нац≥¤ цих культурних ознак.
≈тнос народжуЇтьс¤, коли формуЇтьс¤ к≥ст¤к його етн≥чного комплексу. ÷ей етнолог≥чний нюанс дуже важливий дл¤ з'¤суванн¤ питанн¤ про походженн¤ того чи ≥ншого народу. ѕо¤ва таких екзотичних концепц≥й етногенезу украњнц≥в, ¤к трип≥льсько-ар≥йська, по¤снюЇтьс¤ ¤краз його ≥гноруванн¤м. ƒехто з ≥сторик≥в-аматор≥в, знайшовши той чи ≥нший елемент украњнського етнокультурного комплексу в глибок≥й давнин≥ (плахту в Ўумер≥, мазанку в трип≥льськ≥й культур≥, оселедець у хет≥в тощо), посп≥хом проголошуЇ згадан≥ вище народи украњнц¤ми.
ƒл¤ визначенн¤ часу по¤ви украњнського етносу на ≥сторичн≥й арен≥ корисний досв≥д, набутий ≥сториками та археологами при визначенн≥ в≥ку украњнських м≥ст. ≤стор≥¤ м≥ста починаЇтьс¤ не з по¤ви перших людей на його територ≥њ, а з поселенн¤, безперервний розвиток ¤кого прив≥в до постанн¤ даного м≥ста. “ак, сто¤нка мисливц≥в на мамонт≥в на  ирил≥вських висотах у  иЇв≥ була залишена понад 15 тис. рок≥в тому. ќднак ≥стор≥ю  иЇва ¤к м≥ста починають з ранньослов'¤нського поселенн¤ культури  орчак, ¤ке виникло близько 1,5 тис. рок≥в тому на —тарокињвськ≥й гор≥. ћаленьке землеробсько-рем≥сниче поселенн¤ поступово переросло у велике м≥сто, столицю могутньоњ держави –усь.
«а ц≥Їю методикою ≥сторичного досл≥дженн¤, часом народженн¤ ¤когось народу можна вважати пер≥од, з ¤кого простежуЇтьс¤ неперервний ≥ поступовий розвиток його головних етновизначальних ознак. Ѕезперервний розвиток слов'¤нськоњ людност≥ на украњнських етн≥чних територ≥¤х (¬олин≥, ѕрикарпатт≥, ѕод≥лл≥,  ињвщин≥) простежуЇтьс¤ саме в≥д празькоњ людност≥ V-VII ст., ¤ка, на думку академ≥ка ѕ. “олочка, започаткувала  ињв 1,5 тис. рок≥в тому.
÷ьому пер≥оду передувала глобальна перебудова етнопол≥тичноњ карти ™вропи, пов'¤зана з ¬еликим переселенн¤м народ≥в та пад≥нн¤м –имськоњ ≥мпер≥њ. ≤сторичний процес на територ≥њ ”крањни був перерваний спочатку навалою гот≥в, а пот≥м гун≥в. Ћише з к≥нц¤ V ст. ситуац≥¤ стаб≥л≥зувалас¤ ≥ до нашого часу включно в п≥вн≥чно-зах≥дн≥й ”крањн≥ не було суттЇвих зм≥н населенн¤. ќтже, на украњнських етн≥чних земл¤х м≥ж кињвським ѕодн≥пров'¤м, сх≥дними  арпатами та ѕрип'¤ттю прот¤гом 1,5 тис. рок≥в розвивавс¤ один етнос, ¤кий з п≥знього середньов≥чч¤ носить назву украњнського. ÷е ≥ дало п≥дстави багатьом ≥сторикам, насамперед ћ. √рушевському, простежувати ≥сторичн≥ корен≥ украњнського народу ≥з середини ≤ тис. н. Ї. ¬итоки украњнського народу т≥сно пов'¤зан≥ з проблемою походженн¤ слов'¤нства. ѕоказово, що прабатьк≥вщина слов'¤н територ≥ально зб≥гаЇтьс¤ з ¤дром украњнських етн≥чних територ≥й ≥ займаЇ п≥вн≥чно-зах≥дну ”крањну (¬олинь, ѕрикарпатт¤, ѕод≥лл¤,  ињвщину).
ќск≥льки украњнц≥ належать до слов'¤н, то очевидно, що з'¤вилис¤ вони не ран≥ше по¤ви слов'¤нства взагал≥. —учасна наука даЇ можлив≥сть говорити про праслов'¤нськ≥ племена з початку нашоњ ери, а про справжн≥х слов'¤н - лише з V ст. ќтже, Ї вс≥ науков≥ п≥дстави стверджувати, що праукрањнц≥ з'¤вилис¤ на ≥сторичн≥й арен≥ не ран≥ше по¤ви слов'¤нства, у середин≥ ≤ тис. н. Ї.
Ќаприк≥нц≥ V ст. на ¬олин≥ чи в ѕрикарпатт≥ постала перша достов≥рно слов'¤нська етн≥чна сп≥льнота, в≥дома археологам п≥д назвою празькоњ культури, а в≥зант≥йським хрон≥стам - склавин≥в. ” VI ст. ц¤ людн≥сть просунулас¤ на —ередню ¬≥слу. “ут вона дала початок пращурам пол¤к≥в - дзедзиць-к≥й культур≥. « ¬олин≥ та ѕрикарпатт¤ долинами ƒн≥стра та ѕруту склавини рушили у ѕодунав'¤ та на Ѕалкани, давши початок п≥вденному слов'¤нству. ѕ≥дн≥маючись вверх по ƒунаю, вони д≥йшли до його виток≥в ≥ заселили басейн Ћаби. “ак почалас¤ ≥стор≥¤ лужицьких серб≥в. ѕращурами словак≥в, морав≥в, чех≥в було теж празьке населенн¤, ¤ке у VI-VII ст. прийшло у ÷ентральну ™вропу з украњнського ѕрикарпатт¤ (див. мал. 73).
ѕ≥вденн≥ше склавин≥в у л≥состепах м≥ж ѕрутом та ƒ≥нцем у V-VII ст. проживали слов'¤нськ≥ племена ант≥в (пенк≥вська культура). ѕ≥вн≥чна частина њх злилас¤ з≥ склавинами, зах≥дна п≥шла на Ѕалкани, а сх≥дна просунулас¤ на п≥вн≥ч у балт≥йське середовище, на ƒесну та ¬ерхн≥й ƒн≥про. ¬ V-VII ст. тут виникла балто-слов'¤нська колочинська сп≥льнота. Ќаступного стол≥тт¤ п≥д впливом нових переселенц≥в з  ињвщини вона трансформувалас¤ в л≥тописн≥ племена кривич≥в та радимич≥в - безпосередн≥х пращур≥в б≥лорус≥в та далеких прапращур≥в рос≥¤н.
Ќа украњнських етн≥чних земл¤х м≥ж —ередн≥м ƒн≥пром, ѕрип'¤ттю та —х≥дними  арпатами у VIII ст. празька культура трансформувалас¤ в культуру Ћука-–айковецька. њњ пам'¤тки залишили праукрањнськ≥ племена л≥тописних волин¤н, хорват≥в, деревл¤н, пол¤н, улич≥в, тиверц≥в. ÷¤ людн≥сть була безпосередн≥м п≥дірунт¤м  ињвськоњ –ус≥ IX-X ст. Ѕезперервн≥сть ≥сторичного розвитку в≥д найдавн≥ших склавин≥в ¬олин≥ до сучасних украњнц≥в даЇ п≥дстави вважати, що корен≥ украњнського етногенезу с¤гають к≥нц¤ V ст. н. Ї.
ќтже, археолог≥чно простежуЇтьс¤ розселенн¤ слов'¤н у VI-VII ст. з≥ своЇњ прабатьк≥вщини, обмеженоњ на сход≥ —ередн≥м ƒн≥пром, на заход≥  арпатами, на п≥вноч≥ ѕрип'¤ттю, на п≥вдн≥ середн≥ми теч≥¤ми ƒн≥стра та Ѕугу. –озпад Їдиноњ слов'¤нськоњ сп≥льноти ще у V тис. до н. Ї. п≥дтверджують мовознавц≥. –ос≥йський ф≥лолог ќ. Ўахматов вважав, що Їдина праслов'¤нська мова розпалас¤ в VI-VIII ст. “ому коли в IX ст. стародавн≥й  ињв почав об'Їднувати в Їдину державу –усь навколишн≥ земл≥, на них проживали спор≥днен≥, але вже р≥зноетн≥чн≥ сх≥днослов'¤нськ≥ племена. –озмовл¤ли вони на спор≥днених сх≥днослов'¤нських д≥алектах. ™диноњ давньоруськоњ, або сх≥днослов'¤нськоњ, мови на той час уже не було, бо вона розпалас¤ ран≥ше [133].
«вертаЇ на себе увагу величезний масив украњнськоњ лексики у сербськ≥й та лужицьк≥й мовах (вилиц¤, гай, іазда, голота, злочин, квочка, комин, корисна, ватра, плахта, торба, шкодити ≥ багато ≥нших) 1180, с. 258]. ¬раховуючи походженн¤ балканських та лужицьких серб≥в з територ≥њ п≥вн≥чно-зах≥дноњ ”крањни, можна припустити, що склавинська людн≥сть м≥ж  арпатами ≥ ƒн≥пром у V-VIII ст. розмовл¤ла мовою, ¤ка м≥стила велику к≥льк≥сть сл≥в, властивих сучасн≥й украњнськ≥й мов≥. ≤накше кажучи, украњнц≥ Ї пр¤мими спадкоЇмц¤ми мовних особливостей ранньослов'¤нськоњ сп≥льноти. «начна частина лексики останньоњ стала нав≥ть визначальною дл¤ украњнськоњ мови. ѕо¤снюЇтьс¤ це тим, що ¤дро украњнських етн≥чних земель зб≥гаЇтьс¤ з≥ слов'¤нською прабатьк≥вщиною, охоплюЇ земл≥ м≥ж ѕрип'¤ттю та —ередн≥м ƒн≥пром, з одного боку, та —х≥дними  арпатами - з ≥ншого.
¬иникаЇ питанн¤, чи не сл≥д розгл¤дати слов'¤ногенез ¤к в≥дгалуженн¤ окремих слов'¤нських народ≥в в≥д праукрањнського генетичного дерева, ¤ке з к≥нц¤ V ст. розвивалос¤ на етн≥чних украњнських земл¤х з центром на ¬олин≥ (мал. 87).
—учасн≥ археолог≥чн≥ дан≥ дають змогу просл≥дкувати етнокультурну своЇр≥дн≥сть праукрањнц≥в, праб≥лорус≥в та прарос≥¤н з давн≥х час≥в зародженн¤ цих етнос≥в. як зазначалос¤ вище, пращурами украњнц≥в були склавини ѕрикарпатт¤ та ¬олин≥, в≥дом≥ археологам п≥д назвою празькоњ культури VI-VII ст. ≤сторичне кор≥нн¤ б≥лорус≥в та рос≥¤н с¤гаЇ так званоњ коло-чинськоњ культури, ¤ка приблизно одночасно розвивалас¤ в ѕодесенн≥ та на ¬ерхньому ƒн≥пр≥. ѕразька культура формувалас¤ у ¬ерхньому ѕодн≥стров'њ та на ¬олин≥ на праслов'¤нському п≥дірунт≥ зарубинецькоњ культури за участю сх≥дних германц≥в (пшеворська та вельбарська культури) та фрак≥йц≥в (липська культура).
 олочинськ≥ пам'¤тки виникли також на праслов'¤нських зарубинець-ких традиц≥¤х, але в умовах т≥сних контакт≥в з ≥ранц¤ми-сарматами ≥ п≥д сильним впливом балт≥в ¬ерхнього ѕодн≥пров'¤. ¬рахуймо також факт певноњ в≥докремленост≥ прасклавин≥в ¬ерхнього ѕодн≥стров'¤ в≥д праколо-чинц≥в ѕодесенн¤ у III-IV ст. через вторгненн¤ на ¬олинь та в басейн ѕ≥вденного Ѕугу ворожих до праслов'¤н племен гот≥в.
ќтже, маЇмо певн≥ п≥дстави говорити, що праукрањнц≥, з одного боку, ≥ прарос≥¤ни та праб≥лоруси - з ≥ншого розвивалис¤ власними ≥сторичними шл¤хами з початкових стад≥й формуванн¤ цих етнос≥в у перш≥й половин≥ ≤ тис. н. Ї. Ќе випадково украњнц≥ належать до ≥ншого антрополог≥чного типу, н≥ж б≥лоруси та рос≥¤ни. ¬≥дтак твердженн¤ про те, що дол≥ сх≥днослов'¤нських народ≥в роз≥йшлис¤ лише в п≥зньому середньов≥чч≥ внасл≥док розгрому татарами –ус≥, не в≥дпов≥даЇ даним археолог≥њ. ¬они роз≥йшлис¤ ще до постанн¤ держави  ињвська –усь (див. мал. 87).
ѕереконливу схему етногенезу сх≥днослов'¤нських народ≥в останн≥м часом запропонував я. ƒашкевич. јрхеолог≥чн≥ дан≥ дають змогу дещо детал≥зувати њњ. Ѕалто-слов'¤нська колочинська сп≥льнота V-VII ст. сформувалас¤ в басейнах ƒесни та ¬ерхнього ƒн≥пра внасл≥док просуванн¤ пра
слов'¤н з кињвського ѕодн≥пров'¤ в балтське середовище. ” VIII ст. на цьому п≥дірунт≥ постали л≥тописн≥ кривич≥ та радимич≥ - пращури б≥лорус≥в. ѕсковсько-новгородський сх≥днослов'¤нський субетнос постав за участю нащадк≥в тих самих слов'¤но-балт≥в ¬ерхнього ƒн≥пра. ‘ормуванн¤ рос≥йського субетносу почалос¤ п≥зн≥ше,-у XI-XII ст., коли слов'¤но-балти ¬ерхнього ƒн≥пра (кривич≥, радимич≥) та словени Ќовгородщини разом з м≥грантами з ѕ≥вденноњ –ус≥ просунулис¤ на сх≥д у басейни ќки та ¬ерхньоњ ¬олги, споконв≥ку заселен≥ угро-ф≥нами.
Ѕ≥лоруський, псковсько-новгородський та рос≥йський етноси постали п≥зн≥ше праукрањнського, в процес≥ слов'¤н≥зац≥њ вих≥дц¤ми з ¬олин≥ та  ињвського ѕодн≥пров'¤ л≥сових обшир≥в —х≥дноњ ™вропи, споконв≥ку заселених племенами балт≥в та ф≥н≥в. ѕращурами б≥лорус≥в вважаютьс¤ л≥тописн≥ балто-слов'¤нськ≥ племена кривич≥в ¬ерхнього ѕодн≥пров'¤ та ѕодв≥нн¤, радимич≥в ѕосожж¤ та дрегович≥в ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного ѕол≥сс¤. ўе у V- VII ст. слов'¤ни  ињвського ѕодн≥пров'¤ просунулис¤ на ƒесну та ¬ерхн≥й ƒн≥про, де постала балто-слов'¤нська коломийська археолог≥чна культура [46, т. 2, с. 40]. њњ нос≥њ були пращурами л≥тописних кривич≥в та радимич≥в VIII-X ст.
« VI-VII ст. археолог≥чно простежуЇтьс¤ експанс≥¤ деревл¤н та волин¤н у п≥вн≥чному напр¤мку на л≥вий берег ѕрип'¤т≥. ќсобливо ≥нтенсивною вона була у VIII-IX ст., коли слов'¤н≥зувалис¤ територ≥њ Ѕерестейщини та ѕ≥вн≥чного ѕол≥сс¤ до Ќ≥ману. “ак постало праб≥лоруське л≥тописне плем'¤ дрегович≥в, культура ≥ мова ¤кого т≥сно пов'¤зан≥ ≥з земл¤ми волин¤н та деревл¤н в украњнському ѕол≥сс≥ [156, с. 96, 116]. “ак, розселенн¤ волин¤н, деревл¤н, дрегович≥в VI-VII ст. ф≥ксуЇтьс¤ в «ах≥дному ѕол≥сс≥ однотипними пам'¤тками празькоњ культури, а у VIII-IX ст. - культури Ћука-–айковецька. ∆≥нки цих племен у IX-XI ст. носили однаков≥ скронев≥ к≥льц¤ перстеневоњ форми. ≤ нин≥ говори ¬олинського та ∆итомирського ѕол≥сс¤ спор≥днен≥ з п≥вденноб≥лоруськими [133].
÷ентрами дрегович≥в були “ур≥в та ѕ≥нськ на ѕрип'¤т≥, а кривич≥в та радимич≥в - ѕолоцьк на ƒв≥н≥ та —моленськ на ¬ерхньому ƒн≥пр≥. ” IX- X ст. ц¤ людн≥сть колон≥зувала межир≥чч¤ ¬ерхнього Ќ≥ману та ƒв≥ни, де постало ще одне праб≥лоруське плем'¤ полочан. —талос¤ це п≥д час формуванн¤ держави –усь уздовж њњ торгово-економ≥чного стрижн¤ - р≥чкового шл¤ху "≥з вар¤г в греки". ƒом≥нуючим центром на ньому був  ињв. ќднак праб≥лоруськ≥ —моленськ ≥ ѕолоцьк теж в≥д≥гравали важливу роль у ц≥й торговельн≥й систем≥, оск≥льки контролювали корабельн≥ волоки м≥ж ¬ерхн≥м ƒн≥пром, ƒв≥ною та ¬олховом.  р≥м того, вони мали окрему власну торговельну ор≥Їнтац≥ю на зах≥д, оск≥льки ѕолоцьк пов'¤заний ƒв≥ною з Ѕалт≥йським морем.
–озгалужен≥ торговельн≥ зв'¤зки створювали економ≥чне п≥дірунт¤ дл¤ дуже ранн≥х самост≥йницьких тендценц≥й у полочан. “ак, полоцький кн¤зь –огволод зробив спробу вийти з-п≥д влади  иЇва ще на початку правл≥нн¤ ¬олодимира ¬еликого. ’оч, ¤к писав “. Ўевченко, "¬ладимир кн¤зь перед народом убив старого –огволода", змаганн¤ ѕолоцька за незалежн≥сть в≥д  иЇва тривали. ƒемонструючи свою самост≥йн≥сть, полочани збудували власний —оф≥йський собор, намагалис¤ приЇднати до своЇњ земл≥ ѕсков та Ќовгород. Ќаприк≥нц≥ XI ст. ѕолоцьк перший з давньоруських м≥ст став фактично незалежний в≥д кињвського кн¤з¤. ” середин≥ XII ст., за доби феодальноњ роздробленост≥, самост≥йну пол≥тику почав проводити —моленськ. « цього часу обидва праб≥лоруськ≥ центри переор≥Їнтували свою економ≥ку в зах≥дному напр¤мку: ƒв≥ною до –иги й дал≥ до ганзейських
м≥ст «ах≥дноњ Ѕалт≥њ.

ћал. 87. —хема етногенези украњнц≥в та њхн≥х слов'¤нських сус≥д≥в

” 1307 р. ѕолоцька земл¤ була п≥дкорена Ћитвою. ќднак вища культура б≥лорус≥в та украњнц≥в, ≥нкорпорованих у Ћитовську державу XIV ст., зумовила високий статус слов'¤нських земель п≥д владою ¬≥льна. ‘актично утворилас¤ литовсько-б≥лорусько-украњнська федерац≥¤, де в≥дбувавс¤ подальший розвиток б≥лоруського народу. ÷ерковнослов'¤нська мова, православ'¤, руська культура ≥ право стали державними ≥ нав≥ть пан≥вними в литовськ≥й метропол≥њ.  атолицька польсько-латинська експанс≥¤ на б≥лоруськ≥ земл≥ розпочалас¤ лише з 1385 р. п≥сл¤  ревськоњ ун≥њ м≥ж Ћитвою та ѕольщею [202, с. 88-92].
ѕращуром псковсько-новгородського сх≥днослов'¤нського етносу було л≥тописне плем'¤ ≥льменських словен VIII-X ст. ќстанн≥ разом з кривича-нами та радимичами поход¤ть в≥д балто-слов'¤нськоњ колочинськоњ сп≥льноти, що в V-VII ст. займала ¬ерхнЇ ѕодн≥пров'¤. —ловенськ≥ плем≥ни≥ центри ѕсков, Ћадога, Ќовгород здавна мали т≥сн≥ торгов≥ зв'¤зки водним шл¤хом з Ѕалт≥Їю, що значною м≥рою зумовило своЇр≥дн≥сть етнокультурного розвитку псково-новгородц≥в.
” друг≥й половин≥ XII ст. з остаточним усамост≥йненн¤м ѕскова ≥ Ќовгорода зм≥цнилис¤ економ≥чн≥ зв'¤зки з ¬олодимиро-—уздальською землею, зв≥дки на Ќовгородщину надходило зб≥жж¤. ÷¤ економ≥чна залежн≥сть Ќовгорода ¬еликого мало не призвела до його п≥дкоренн¤ суздальц¤ми. Ќовгородську вольницю на де¤кий час вр¤тувала татарська навала на ѕ≥в-н≥чно-—х≥дну –усь. ќднак через 200 рок≥в, у 1478 р., ћосковське кн¤з≥вство поглинуло Ќовгородську республ≥ку. ѕер≥одичн≥ масов≥ знищенн¤ та депортац≥њ новгородц≥в [84, с. 588-594] призвели до њх асим≥л¤ц≥њ рос≥¤нами наприк≥нц≥ XVI ст.
–ос≥¤ни - наймолодший сх≥днослов'¤нський етнос. њхн¤ прабатьк≥вщина - ¬ерхнЇ ѕоволж¤. ѕерш≥ слов'¤нськ≥ поселенц≥ просунулис¤ сюди ≥з —ереднього ѕодн≥пров'¤ ще у VIII ст. ћаЇтьс¤ на уваз≥ плем'¤ в¤тич≥в басейну ќки, ¤к≥ скор≥ше за все були сум≥шшю слов'¤нських колон≥ст≥в з м≥сцевою ф≥нською людн≥стю.
ќднак справжн¤ слов'¤н≥зац≥¤ ¬ерхнього ѕоволж¤ в≥дбувалас¤ у XI- XII ст., коли балто-слов'¤нськ≥ племена кривич≥в, радимич≥в, словен прийшли на сх≥д, на ¬ерхню ¬олгу, споконв≥ку заселену ф≥нськими л≥совими племенами мордви, муроми, мер≥, вес≥ та ≥н. ” цей же самий час сюди прибували переселенц≥ з ѕ≥вденноњ –ус≥-”крањни.
як в≥домо, торговельний шл¤х "≥з вар¤г у греки" по ƒн≥пру та ¬олхову був тим економ≥чним стрижнем, вздовж ¤кого земл≥ праукрањнц≥в, праб≥ло-рус≥в та псково-новгородц≥в консол≥дувалис¤ в Їдин≥й держав≥ –усь з≥ столицею в  иЇв≥. ¬олодимиро-—уздальщина лежить далеко на сход≥ в≥д згаданоњ маг≥страл≥. ¬она мала власний напр¤мок зв'¤зк≥в волзьким р≥чковим шл¤хом з  асп≥Їм та —ередньою јз≥Їю. ƒавн≥ п≥вденно-сх≥дн≥ контакти —уздальщини значною м≥рою зумовили своЇр≥дн≥сть культурно-≥сторичного розвитку рег≥ону.
” друг≥й половин≥ XII ст. шл¤х "≥з вар¤г у греки" перетнули половц≥ на Ќижньому ƒн≥пр≥. "” нас вже й √рецька путь ≥зотинають, ≥ —ол¤ний, ≥ "«алозний", - сказав кињвський кн¤зь ћстислав ≤з¤славичу 1170 р. –усь розпалас¤ на майже незалежн≥ кн¤з≥вства. Ќастала доба феодальноњ роздр≥бненост≥, коли молод≥ сх≥днослов'¤нськ≥ етноси (псково-новгородц≥, праб≥лоруси, прарос≥¤ни) в≥докремилис¤ в≥д пров≥дного етносу ≥мпер≥њ - праукрањнц≥в ѕ≥вденноњ –ус≥.
—уздальська земл¤ ≥з середини XII ст. очолила коал≥ц≥ю Ќовгорода, ѕолоцька, —моленська за в≥дх≥д в≥д  иЇва. —аме в цей час виник т≥сний ≥ тривалий антикињвський союз володимиро-суздальських кн¤з≥в з половц¤ми. …ого започаткував ёр≥й ƒолгорукий, одружившись з половецькою кн¤жною. Ќа думку рос≥йського ≥сторика ѕ. —труве [181, с. 84], саме ц¤ ун≥¤ завдала смертельного удару столиц≥ –ус≥  иЇву, призв≥вши до розпаду ≥мпер≥њ на кн¤з≥вства. 1147 р. ѕ≥вн≥чна –усь на чол≥ ≥з —уздальщиною виступила Їдиним фронтом проти централ≥зованоњ церковноњ пол≥тики  иЇва [202, с. 96].
јнтикињвський курс ёр≥¤ ƒолгорукого посилили його сини јндр≥й Ѕоголюбський та ¬севолод ёр≥йович. ¬они були орган≥заторами ≥ натхненниками розгром≥в  иЇва 1169 та 1203 рр. ѕ≥сл¤ цього центром ѕ≥вденноњ –ус≥ стаЇ √алицько-¬олинське кн¤з≥вство, кн¤зь ¤кого керував  иЇвом через своњх нам≥сник≥в.
≈нерг≥йн≥ суздальськ≥ кн¤з≥ намагалис¤ розширити своњ волод≥нн¤ ≥ за рахунок Ќовогородськоњ земл≥. ќсобливо показовим ≥ визначальним дл¤ майбутньоњ ≥стор≥њ –ос≥њ був розгром –¤зан≥ кн¤зем ¬севолодом ёр≥йовичем 1208 р. Ќепок≥рне м≥сто було спалене, а вс≥ його мешканц≥ знищен≥ або депортован≥. “ак була започаткована рос≥йська демограф≥чна пол≥тика щодо завойованих народ≥в.
” друг≥й половин≥ XII ст. у ¬олодимиро-—уздальськ≥й держав≥ сформувалос¤ динам≥чне ¤дро молодого рос≥йського етносу. ѕров≥дн≥ ≥сторики неодноразово п≥дкреслювали своЇр≥дн≥сть його ментальност≥ пор≥вн¤но ≥з св≥тосприйн¤тт¤м п≥вденних русич≥в.  ласики рос≥йськоњ ≥сторичноњ науки ћ. —о-ловйов та ¬.  лючевський вважали, що говорити про окремий рос≥йський етнос можна не ран≥ше доби кн¤зюванн¤ јндр≥¤ Ѕоголюбського, тобто з другоњ половини XII ст. ќднак визначальними дл¤ формуванн¤ рос≥йського етносу були XIV-XV ст. —талос¤ це у спри¤тливих умовах першоњ рос≥йськоњ держави - ћосковського кн¤з≥вства ≤вана  алити, ¬асил¤ “емного, ≤вана III. ÷¤ держава постала ≥ розвивалас¤ ¤к сател≥т «олотоњ ќрди п≥д потужним впливом монгольськоњ ≥мпер≥њ „инг≥зид≥в. "√оловним чинником утворенн¤ великоруськоњ нац≥њ була ћосковська держава ≥ монголо-та-тарськ≥ впливи", - писав рос≥йський ≥сторик ѕ. —труве у 1952 р.
ќтже, рос≥йський етнокультурний комплекс сформувавс¤ в XIV-XV ст. на грунт≥ слов'¤но-в≥зант≥йських традиц≥й  ињвськоњ –ус≥ в угро-ф≥нському оточенн≥ в умовах залежност≥ в≥д татар. ” XV-XVI ст. внасл≥док експанс≥њ на зах≥д ћосковського кн¤з≥вства псковсько-новгородський субетнос був асим≥льований рос≥йським.
“аким чином, науц≥ в≥дом≥ не три, а чотири сх≥днослов'¤нськ≥ народи, з ¤ких украњнц≥ найстарш≥. Ѕ≥лоруський, псковсько-новгородський, рос≥йський етноси фактично постали ¤к в≥дгалуженн¤ в≥д украњнського. ” процес≥ колон≥зац≥њ балтських та угро-ф≥нських земель праукрањнц≥ з кињвського ѕодн≥пров'¤ зазнали суттЇвого впливу м≥сцевого неслов'¤нського населенн¤, що в≥дчутно зм≥нило код њхнього етнокультурного комплексу ≥ привело до постанн¤ окремих, хоча й спор≥днених сх≥днослов'¤нських етнос≥в. ≈тн≥чна специф≥ка украњнц≥в, б≥лорус≥в, рос≥¤н по¤снюЇтьс¤ також своЇр≥дн≥стю ≥сторичного шл¤ху, пройденого кожним ≥з цих народ≥в до насильницького њх включенн¤ до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.
ќск≥льки рос≥йський етнос в останн≥ стол≥тт¤ пос≥дав пан≥вне м≥сце у —х≥дн≥й ™вроп≥, ≥стор≥¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ подавалас¤ ¤к ≥стор≥¤ вс≥х народ≥в рег≥ону. “ому час формуванн¤ основ рос≥йського культурного комплексу (XIV-XV ст.) екстраполювали на ≥стор≥ю найближчих сус≥д≥в - б≥лорус≥в та украњнц≥в. ќтже, корен≥ згаданоњ вище п≥зньосередньов≥чноњ верс≥њ походженн¤ украњнського народу - в тенденц≥йн≥й ≥мперськ≥й ≥стор≥ограф≥њ.
ѕ≥дбиваючи п≥дсумки, можна стверджувати, що ≥сторичн≥ корен≥ украњнського народу с¤гають середини ≤ тис. н. Ї. Ѕагато слов'¤нських народ≥в фактично Ї в≥дгалуженн¤м в≥д праукрањнського етнокультурного дерева, ¤ке прот¤гом 1,5 тис. рок≥в розвивалос¤ м≥ж ѕрип'¤ттю, —х≥дними  арпатами та кињвським ѕодн≥пров'¤м. ”крањнц≥ Ї пр¤мими етнокультурними спадкоЇмц¤ми склавин≥в та њхн≥х нащадк≥в деревл¤н, бужан, волин¤н, улич≥в, тиверц≥в, хорват≥в, пол¤н ѕ≥вн≥чно-«ах≥дноњ ”крањни, меншою м≥рою ант≥в Ћ≥состепового ѕодн≥пров'¤. —аме на цьому етно≥сторичному п≥дірунт≥ постала перша украњнська держава -  ињвська –усь.
ѕростежуютьс¤ дв≥ стад≥њ впливу на етногенез б≥лорус≥в, псково-новго-родц≥в та рос≥¤н з праукрањнських етн≥чних територ≥й. «ародженн¤ цих етнос≥в сталос¤ внасл≥док м≥грац≥й у VI-X ст. з праукрањнських територ≥й —ереднього ѕодн≥пров'¤ та ¬олин≥ на п≥вн≥ч у балтське та ф≥нське середовище, а остаточне формуванн¤ - в X-XIII ст. в умовах потужного культурного впливу  ињвськоњ метропол≥њ на л≥сову перифер≥ю ≥мпер≥њ.

ѕ≈–Ў™Ў ” ∆ѓЌј ћ≤∆ ™¬–ќѕќё “и ƒ∆ё
≤сторичн≥ дол≥ людност≥ будь-¤кого рег≥ону завжди значною м≥рою визначалис¤ розташуванн¤м та природним ландшафтом. ”крањна - одна з найб≥льших крањн ™вропи. ѓњ земл≥ належать до р≥зних природних зон ≥ здавна контактують з р≥зними культурно-≥сторичними центрами ™враз≥њ. “ому на украњнських теренах з перв≥сних час≥в вир≥зн¤лис¤ три р≥зноспр¤мован≥ за своњми етногенетичними зв'¤зками рег≥они. ѕ≥вн≥чно-зах≥дний (ѕол≥сс¤ та прилегл≥ рег≥они ¬олин≥ й ѕод≥лл¤) розвивавс¤ в т≥сних контактах з ѕ≥вденною Ѕалт≥Їю; ѕ≥вденно-«ах≥дна ”крањна перебувала п≥д балканським впливом, а степи ѕ≥вденного —ходу та частково ѕ≥вдн¤ нашоњ батьк≥вщини довго ¤вл¤ли собою зах≥дну перифер≥ю великого аз≥йського св≥ту скотар≥в-номад≥в (мал. 88).
—пробуЇмо просл≥дкувати за даними археолог≥њ, коли почали формуватис¤ ц≥ культурно-≥сторичн≥ рег≥они ”крањни.
ѕол≥ська низина, що займаЇ п≥вн≥ч ”крањни та п≥вдень Ѕ≥лорус≥њ, у природно-географ≥чному план≥ Ї сх≥дною частиною ¬еликоњ ™вропейськоњ низини. ќстанн¤ прост¤глас¤ в≥д јнгл≥њ до —ередньоруськоњ височини на 2,5 тис. км ≥ характеризуЇтьс¤ специф≥чними, досить однор≥дними природними умовами: пом≥рним, в≥дносно вологим кл≥матом, плоским рельЇфом з п≥щанистими грунтами, численними р≥ками та болотами, суц≥льними зм≥шаними л≥сами. јрхеолог≥чн≥ матер≥али св≥дчать про м≥цн≥ культурн≥ зв'¤зки перв≥сного населенн¤ ѕол≥сс¤ з≥ своњми зах≥дними сус≥дами згаданих вище низин ѕ≥вденноњ Ѕалт≥њ, починаючи з к≥нц¤ льодовиковоњ доби.
Ќайдавн≥ш≥ сто¤нки ѕол≥сс¤ залишен≥ неандертальц¤ми у мустьЇрську добу (100-35 тис. рок≥в тому), в≥дом≥ на ∆итомирщин≥ (–≥хта, ∆итомирська). Ѕ≥льш численн≥ сто¤нки мисливц≥в на мамонт≥в, ¤к≥ датуютьс¤ 20-14 тис. рок≥в тому, поширен≥ у  ињвському, ∆итомирському, „ерн≥г≥вському ѕол≥сс¤х (ћез≥н, ѕушкар≥, –адомишль,  ирил≥вська). ¬они входили до мамонтовоњ зони ™вропи, що прост¤глас¤ в≥д ћорав≥њ, через ѕ≥вденну ѕольщу, ¬олинь, —ереднЇ ѕодн≥пров'¤ до —ереднього ƒону. –≥зке похолоданн¤ близько 11 тис. рок≥в тому привело до розселенн¤ мисливц≥в на п≥вн≥чного олен¤ культури Ћ≥нгби ётланд≥њ та ѕ≥вн≥чноњ Ќ≥меччини далеко на сх≥д, у басейни ¬≥сли, Ќ≥ману, ѕрип'¤т≥, ¬ерхнього ƒн≥пра. Ќа цьому грунт≥ 10 тис. рок≥в до н. Ї. постала величезна етнокультурна сп≥льнота спор≥днених культур мисливц≥в на п≥вн≥чного олен¤. ƒо нењ входили генетично спор≥днен≥ культури Ћ≥нгб≥ ётланд≥њ, јренсбург ѕ≥вн≥чноњ Ќ≥меччини, —в≥дер ѕольщ≥, ѕ≥вн≥чноњ ”крањни, Ѕ≥лорус≥ та Ћитви ≥  раснос≥лл¤ ѕол≥сс¤ та ¬ерхнього ƒн≥пра [70]. ÷¤ мисливська людн≥сть ф≥нального палеол≥ту проживала на згаданих низинних просторах, просуваючись за њхн≥ меж≥ на п≥вдень лише у вин¤ткових ситуац≥¤х.
¬≥дступ льодовика та р≥зке потепл≥нн¤ близько 10 тис. рок≥в тому призвели до в≥дходу св≥дерськоњ людност≥ сл≥дом за п≥вн≥чними олен¤ми з ѕол≥сс¤ далеко на п≥вн≥ч —х≥дноњ ™вропи. Ќащадки св≥дерц≥в заселили безлюдн≥ п≥сл¤ в≥дходу льодовика л≥сов≥ простори в≥д ≈стон≥њ до ѕ≥вн≥чного ”ралу. Ћ≥сотундри, що в часи зледен≥нн¤ вкривали Ївропейськ≥ низини, заросли березово-сосновими л≥сами з нестадною л≥совою фауною (лось, тур, благородний олень, кабан). ƒо ѕол≥сс¤ ≥з заходу приход¤ть л≥сов≥ мисливц≥ культурноњ сп≥льноти ƒювенс≥. 8-10 тис. рок≥в тому останн¤ охоплювала величезн≥ обшири в≥д “емзи на заход≥ до ƒесни на сход≥. ” ѕол≥сс≥ ц¤ людн≥сть в≥дома за сто¤нками кудлањвськоњ археолог≥чноњ культури (мал. 89).
Ѕлизько 8 тис. рок≥в тому через трансгрес≥ю Ѕалт≥њ з ётланд≥њ та ѕ≥вн≥чноњ Ќ≥меччини у сх≥дному напр¤мку почала розсел¤тис¤ людн≥сть так званоњ маглемезькоњ культури. Ќа њњ генетичному п≥дірунт≥ у басейнах ¬≥сли, Ќ≥ману ≥ ѕрип'¤т≥ постала ¤н≥славицька культура л≥сових мисливц≥в. Ќа сход≥ вона дос¤гла —≥верського ƒ≥нц¤, а на п≥вдн≥ - Ќижнього ƒн≥пра та  риму [68, с. 28-41; 61, с. 89, 97, 98]. —аме це п≥вн≥чноЇвропеоњдне населенн¤ було п≥дірунт¤м найдавн≥шоњ ≥ндоЇвропейськоњ сп≥льноти - середньостог≥вськоњ культури IV тис. до н. Ї. л≥состепового Ћ≥вобережж¤ ƒн≥пра (див. розд. 6, 7).
’арактерно, що до згаданого вище прориву мисливськоњ людност≥ ѕол≥сс¤ в п≥вденно-сх≥дному напр¤мку на Ћ≥вобережж¤ ƒн≥пра у VI-V тис. до н. Ї. п≥вденний кордон балтських сп≥льнот кам'¤ноњ доби X-V тис. до н. Ї. точно зб≥гавс¤ з п≥вденним кордоном ѕ≥вн≥чнон≥мецькоњ, ѕольськоњ та ѕол≥ськоњ низовин.
“ри хвил≥ м≥грант≥в ≥з заходу прокотилис¤ земл¤ми ѕ≥вн≥чно-«ах≥дноњ ”крањни у неол≥т≥. „ерез ѕ≥вденну ѕольщу на ¬олинь та ѕод≥лл¤ в V тис. до н. Ї. прийшли нос≥њ центральноЇвропейськоњ культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки ѕодунав'¤. ” IV тис. до н. Ї. у ѕол≥сс¤ ≥з заходу докотилас¤ хвил¤ культури л≥йчастого посуду, а у III тис. до н. Ї. - кул¤стих амфор. Ќос≥њ останн≥х вже були ≥ндоЇвропейц¤ми. —аме на њх основ≥ у ÷ентральн≥й ™вроп≥ постали культури керам≥ки з≥ шнуровим орнаментом - пращури ≥ндоЇвропейц≥в: кельт≥в, германц≥в, балт≥в, слов'¤н. ” III-II тис. до н. Ї., рухаючись на сх≥д, ц¤ людн≥сть зайн¤ла ѕол≥сс¤, ¬олинь, басейн Ќ≥ману, ¬ерхнього ƒн≥пра ≥ дос¤гла верх≥в'њв ¬олги (мал. 90).

ћал. 90. –озселенн¤ р≥зних ≥ндоЇвропейських племен шнуровоњ керам≥ки на початку II тис. до н. Ї., за даними археолог≥њ

ѕ≥зн≥ше на баз≥ культур шнуровоњ керам≥ки у ÷ентральн≥й ™вроп≥ постають культури курганних поховань та пол≥в поховальних урн. Ќауковц≥
називають њх давньоЇвропейськими ≥ вважають безпосередн≥ми пращурами згаданих ≥ндоЇвропейських народ≥в (див. розд. 8). “ак звана тшинецько-комар≥вська культура ѕ≥вденного ѕол≥сс¤ та ¬олин≥ середини II тис. до н. Ї. була фактично сх≥дною перифер≥Їю названих давньоЇвропейських культур ÷ентральноњ ™вропи. “шинецько-комар≥вську культуру багато вчених вважають попередником слов'¤н. ¬ етногенез≥ останн≥х, що проходив м≥ж ¬≥слою та —ередн≥м ƒн≥пром, брали участь також нащадки давньоЇвропейц≥в з ѕ≥вн≥чноњ ѕольщ≥ - людн≥сть п≥дкльошовоњ та поморськоњ культур, що близько 2 тис. рок≥в тому просунулас¤ в ѕ≥вн≥чну ”крањну тим самим п≥вн≥чно-зах≥дним шл¤хом.
ћ≥грац≥йн≥ процеси ≥з заходу в украњнське ѕол≥сс¤, на ¬олинь та ѕод≥лл¤ простежуютьс¤ ≥ п≥зн≥ше. «окрема, близько 2 тис. рок≥в тому сюди прийшли сх≥дн≥ германц≥ - пшеворська культура та готи - вельбарська культура (див. розд. 11, мал. 71).
” добу середньов≥чч¤ ѕ≥вденно-«ах≥дна ”крањна також розвивалас¤ п≥д впливом Ѕалт≥њ. ћаЇтьс¤ на уваз≥ в≥йськово-пол≥тична експанс≥¤ спочатку вар¤г≥в —кандинав≥њ IX-XI ст., а п≥зн≥ше Ћитви та ѕольщ≥. Ћише у XVI≤I ст. ѕетро ≤ та ≥нш≥ рос≥йськ≥ ≥мператори насильницьки переривають традиц≥йн≥ п≥вн≥чно-зах≥дн≥ зв'¤зки ”крањни ≥ поступово переор≥Їнтовують њњ на сх≥д, ≥нкорпоруючи в т≥ло –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ [54, с. 397-403].
ќтже, за останн≥ 12 тис. рок≥в археолог≥чно простежуютьс¤ т≥сн≥ етнокультурн≥ зв'¤зки стародавнього населенн¤ ѕол≥сс¤ з ѕ≥вденною ≥ «ах≥дною Ѕалт≥Їю та —ередньою ™вропою. «а цей час не менше 12 м≥грац≥йних хвиль прокотилос¤ ≥з заходу на ѕол≥сс¤ та ¬олинь. “акий напр¤мок м≥грац≥йних процес≥в по¤снюЇтьс¤ приналежн≥стю ѕол≥сс¤ до Їдиноњ природно-ландшафтноњ зони ¬еликих ™вропейських низин, ¤ка охоплюЇ јнгл≥йську, ѕ≥вн≥чнон≥мецьку, ѕольську та ѕол≥ську низини. ≤ це визначало етнокультурн≥ процеси в ѕ≥вн≥чно-«ах≥дн≥й ”крањн≥, починаючи з к≥нц¤ льодовиковоњ доби. —аме ц≥ земл≥ були прабатьк≥вщиною слов'¤нства в ц≥лому та украњнц≥в зокрема. ќтже, Ї п≥дстави говорити про переважно зах≥дн≥ етно-генетичн≥ корен≥ згаданих народ≥в. Ќедаремно найближчими родичами слов'¤н за мовою та культурою Ї њхн≥ п≥вн≥чно-зах≥дн≥ сус≥ди - балти та германц≥.
 ультурно-≥сторичн≥ зв'¤зки украњнського степу з≥ скотарським св≥том јз≥њ почали формуватис¤ з виокремленн¤м скотарства в самост≥йну галузь економ≥ки, що сталос¤ на п≥вдн≥ ”крањни у IV тис. до н. Ї. (див. розд. 7). ѕ≥вн≥чно-Ївропейська людн≥сть, ¤ка у ”≤-” тис. до н. Ї. заселила Ћ≥вобережж¤ ƒн≥пра та Ќадпорожж¤, в умовах аридизац≥њ кл≥мату, п≥д впливом “рип≥лл¤ поступово опановуЇ навички скотарства. « постанн¤м у IV тис. до н. Ї. у л≥состепах та степах м≥ж ƒн≥стром та ƒ≥нцем найдавн≥ших скотарських сусп≥льств ≥ндоЇвропейц≥в (—ередн≥й —т≥г, Ќижн¤ ћихайл≥вка тощо) та њхн≥м поширенн¤м степовою зоною далеко на сх≥д (¤мна культура) ѕ≥вденно-—х≥дна ”крањна розвивалас¤ в т≥сних контактах з Ївраз≥йським степом.
” добу бронзи (III-II тис. до н. Ї.) в украњнських степах посл≥довно зм≥нювали один одного найдавн≥ш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ степовики з архањчною в≥дгонною формою скотарства (середньостог≥вц≥, ¤мники, катакомбники, зрубники), ¤к≥ лишили п≥сл¤ себе тис¤ч≥ курган≥в на п≥вдн≥ ”крањни. « початком доби зал≥за (≤ тис. до н. Ї.) Ќадазов'¤м та ѕ≥вн≥чним Ќадчорно-мор'¤м з≥ сходу котилис¤ хвил≥ скотар≥в-кочовик≥в (к≥ммер≥йц≥, ск≥фи, сарма-ти), ¤к≥ належали до сх≥дноњ ≥ранськоњ, або ар≥йськоњ, г≥лки ≥ндоЇвропейц≥в. « IV до XVIII ст. з јз≥њ украњнським степом на зах≥д через кожн≥ 100- 200 рок≥в котилис¤ нов≥ хвил≥ аз≥йських номад≥в, але вже не ≥ндоЇвропей- ц≥в, а монголоњд≥в - тюрк≥в. ѕерша тюркська орда гун≥в форсувала ƒон 370 р. ѕ≥сл¤ розгрому гун≥в римл¤нами та германц¤ми в середин≥ V ст. з п≥вдн¤ ”крањни њх вит≥снили тюрки-болгари. 558 р. з≥ сходу приход¤ть авари. “юрки-болгари були остаточно вит≥снен≥ з Ќадазов'¤ та Ќадчорно- мор'¤ у ¬олзьку Ѕулгар≥ю та «ах≥дне Ќадчорномор'¤ у 670 р. хозарами. ѕ≥сл¤ розгрому останн≥х кињвським кн¤зем —в¤тославом в 965 р. в украњнськ≥ степи з≥ сходу вдерлис¤ печен≥ги. ќстанн≥ близько 1036 р. поступилис¤ нов≥й тюркськ≥й орд≥ - половц¤м.  ипчак≥в-половц≥в практично знищили монголи у перш≥й половин≥ XIII ст.  римськ≥ татари, ¤к≥ панували на
територ≥њ ѕ≥вдн¤ ”крањни до к≥нц¤ XVIII ст., були уламком татаро-мон-гольськоњ ≥мпер≥њ „инг≥зид≥в. ќстанньою хвилею кочовик≥в з≥ сходу були калмики, ¤к≥ у XVIII ст. просунулис¤ на зах≥д до  убан≥.
”с≥ ц≥ хвил≥ войовничих номад≥в з≥ сходу справл¤ли пом≥тний вплив на культурно-≥сторичний процес у степов≥й та л≥состепов≥й ”крањн≥, хоча не сл≥д переб≥льшувати його роль в етногенез≥ украњнц≥в. јнтрополог≥чн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що монголоњдн≥ елементи в антрополог≥њ украњнц≥в представлен≥ значно менше, н≥ж риси центральноукрањнського (динарського) антрополог≥чного типу њх п≥вденно-сх≥дних тюркських сус≥д≥в, зокрема кримських татар. ÷е св≥дчить про давн≥й ≥ потужний вплив ос≥лих землеро-б≥в-праукрањнц≥в на тюркських скотар≥в ѕ≥вн≥чного Ќадчорномор'¤.
ќтже, ѕ≥вденно-—х≥дна ”крањна, починаючи з постанн¤ тут у IV тис. до н. Ї. скотарства, розвивалас¤ в умовах т≥сних культурно-≥сторичних контакт≥в з рухливими й агресивними скотарськими сусп≥льствами Ївраз≥йського степу. як украњнськ≥ степи вважаютьс¤ зах≥дною пров≥нц≥Їю степовоњ зони, що прост¤глас¤ на 3 тис. км на сх≥д в≥д Ќадчорномор'¤ до ћонгол≥њ та  итаю, так ≥ скотарськ≥ сусп≥льства ѕ≥вдн¤ ”крањни сл≥д вважати зах≥дною перифер≥Їю аз≥йського св≥ту степових номад≥в. ќстанн≥ неодноразово нищили надбанн¤ невойовничих землероб≥в-украњнц≥в.
“радиц≥йна агресивн≥сть кочовик≥в ≥сторично закладена в њхн≥й економ≥ц≥. ¬елик≥ гурти худоби швидко поњдали ≥ витоптували траву, а тому вимагали пост≥йноњ зм≥ни пасовиськ. ÷е зумовлювало перманентн≥ конфл≥кти ≥з сус≥дами за м≥сц¤ випасу худоби. ƒо того ж кочове скотарство було наст≥льки ефективною галуззю господарства, що один чабан випасав стадо, ¤ке могло прогодувати к≥лька с≥мей. Ќадлишок чолов≥к≥в при пост≥йн≥й загроз≥ воЇнних сутичок перетворювавс¤ на арм≥ю воњн≥в, а продуктивна скотарська економ≥ка давала змогу кочовим сусп≥льствам утримувати численн≥ збройн≥ сили.
 р≥м того, рухливий спос≥б житт¤ не давав змоги номадам мати пост≥йн≥ рем≥снич≥ й культурн≥ центри, ¤к≥ забезпечували б њх досконалою зброЇю, предметами розкош≥, продуктами землеробства (зерном, вином тощо). јле останн≥ Ї обов'¤зковою складовою рац≥ону вс≥х скотар≥в св≥ту. “ому вони були змушен≥ т≥сно контактувати з ос≥лими, ¤к правило, розвинут≥шими землеробськими сусп≥льствами. ÷≥ контакти далеко не завжди були мирними, а часто набували форми граб≥жницьких збройних напад≥в войовничих степовик≥в на миролюбних землероб≥в, рем≥сник≥в, торговц≥в. ƒосить пригадати стосунки ск≥ф≥в з грецькими колон≥¤ми Ќадчорномор'¤, гун≥в та авар≥в - з ™вропою, печен≥г≥в, половц≥в, татаро-монгол≥в - з ”крањною-–уссю, кримських татар - з козацькою ”крањною.
√еограф≥чне положенн¤ ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного Ќадчорномор'¤ та ѕодн≥стров'¤ зумовило т≥сн≥ й дуже давн≥ контакти з ÷ентральною ™вропою, Ѕалканами, а через них з Ѕлизьким —ходом. јрхеолог≥чно цей зв'¤зок простежуЇтьс¤ вже з к≥нц¤ льодовиковоњ доби. ¬ цей час на ќдещин≥ з'¤вл¤ютьс¤ пам'¤тки типу Ѕ≥лол≥сс¤, ¤к≥ датуютьс¤ близько 10 тис. рок≥в тому ≥ мають паралел≥ в матер≥алах —ереднього ѕодунав'¤ та ѕ≥вдн¤ ™вропи. « ѕодунав'¤ та Ѕалкан поход¤ть неол≥тичн≥ культури ѕ≥вденно-«ах≥д-ноњ ”крањни: гребеник≥вська (VI ст. до н. Ї.), буго-дн≥стровська (IV-V тис. до н. Ї.), л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки (V тис. до н. Ї.), а також трип≥льська (V-IV тис. до н. Ї.) (див. розд. 6). —аме п≥д прогресивним впливом останн≥х в≥дбулос¤ формуванн¤ скотарськоњ економ≥ки у пращур≥в ≥ндоЇвропейц≥в - п≥вн≥чноЇвропейськоњ сп≥льноти низинних простор≥в м≥ж ётланд≥Їю та —≥верським ƒ≥нцем VI-V тис. до н. Ї. (див. мал. 35).
ѕ≥вденно-зах≥дн≥ впливи на територ≥ю ”крањни в≥дчувалис¤ в бронзову добу й особливо посилилис¤ у ≤ тис. до н. Ї., коли, починаючи з VII ст. до н. Ї., на п≥вн≥чному узбережж≥ „орного мор¤ були заснован≥ колон≥њ грек≥в. Ќа рубеж≥ нашоњ ери тут з'¤вилис¤ римськ≥ в≥йськов≥ гарн≥зони. ” Ќ≤-IV ст. усю ѕравобережну ”крањну до п≥вденного кордону ѕол≥сс¤ ≥ частково л≥вобережний л≥состеп займала пров≥нц≥йно-римська черн¤х≥вська культура. Ќа думку досл≥дник≥в, це було переддержавне утворенн¤, де праслов'¤ни вперше засвоњли ≥дею державност≥.
—л≥д особливо п≥дкреслити важлив≥сть прогресивного впливу на украњнськ≥ терени греко-римськоњ цив≥л≥зац≥њ. «авд¤ки њй праукрањнц≥ ск≥фсько-сарматськоњ доби не лише д≥зналис¤ про державн≥сть, а й були включен≥ в Ївропейський ≥сторичний процес, адже сучасна Ївропейська цив≥л≥зац≥¤ постала на культурному п≥дірунт≥ античного св≥ту ≥ Ї його безпосередн≥м нащадком. Ќедаремно п≥вн≥чно-сх≥дн≥ сус≥ди праукрањнц≥в ф≥нно-угри, ¤к≥ здавна насел¤ли величезн≥ л≥сов≥ простори в≥д ¬ерхньоњ ƒесни до ”ралу, не маючи контакт≥в з античною цив≥л≥зац≥Їю, затрималис¤ на стад≥њ перв≥сност≥. —аме тому вони не створили власноњ держави, так ≥ не трансформувавшись в нац≥ю.
” ск≥фсько-сарматську добу впродовж ≤ тис. до н. Ї. та на початку ≤ тис. н. Ї. мала м≥сце експанс≥¤ фрак≥йських племен з “ранс≥льван≥њ та Ќижнього ѕодунав'¤ у п≥вн≥чно-сх≥дному напр¤мку. Ќа початку ≤ тис. до н. Ї. фрак≥йськ≥ впливи простежуютьс¤ у л≥состепах ѕравобережноњ ”крањни в≥д  арпат на заход≥ до ƒн≥пра на сход≥. ћаЇтьс¤ на уваз≥ чорнол≥ська культура, в ¤к≥й фрак≥йськ≥ елементи простежувалис¤ багатьма археологами. “ому нащадки латинизованих римл¤нами фрак≥йц≥в - румуни та молдавани - здавна просунулис¤ ≥з “ранс≥льван≥њ на сх≥д ≥ нин≥ межують з украњнц¤ми по ƒн≥стру.
ќсобливо пом≥тно впливав балканський св≥т на ”крањну у середньов≥чч¤. ¬≥зант≥йська ≥мпер≥¤ великою м≥рою спри¤ла становленню в перш≥й украњнськ≥й держав≥ –ус≥ писемност≥, л≥тератури, христи¤нського св≥тогл¤ду. « XV ст. характер вплив≥в на ”крањну з п≥вденного заходу р≥зко зм≥нюЇтьс¤ у зв'¤зку ≥з завоюванн¤м  онстантинопол¤ турками. јгрес≥¤ ќсманськоњ ≥мпер≥њ на украњнськ≥ земл≥ тривала до к≥нц¤ XVIII ст. ѕ≥вденно-зах≥дн≥ впливи на украњнськ≥ терени закарбувалис¤ на сучасн≥й етнопол≥тичн≥й мап≥ —х≥дноњ ™вропи.
ќтже, маЇмо науков≥ п≥дстави говорити про три культурно-≥сторичн≥ рег≥они на теренах ”крањни (п≥вн≥чно-зах≥дний, п≥вденно-зах≥дний та п≥вденно-сх≥дний), ¤к≥ здавна мали пост≥йний напр¤м культурно-генетичних зв'¤зк≥в. ќстанн≥ були детерм≥нован≥ природно-географ≥чними факторами, насамперед належн≥стю цих рег≥он≥в до певних природних зон та розм≥щенн¤м на географ≥чн≥й карт≥ ™враз≥њ. —уд¤чи з археолог≥чних матер≥ал≥в, напр¤м згаданих культурно-≥сторичних контакт≥в визначивс¤ дуже рано, у перв≥сну добу, ≥ впливаЇ на ≥сторичн≥ дол≥ украњнц≥в нав≥ть нин≥. “рьом культурно-≥сторичним рег≥онам перв≥сноњ ”крањни в≥дпов≥дають три головн≥ геопол≥тичн≥ пров≥нц≥њ ”крањни-–ус≥, козацькоњ та сучасноњ ”крањни.
”крањнська ≥стор≥¤ значною м≥рою зумовлена геопол≥тичним м≥сцем ”крањни на карт≥ ™враз≥њ. ≈тногенез украњнц≥в був складним ≥сторичним синтезом культурних надбань згаданих цив≥л≥зац≥й, в результат≥ чого постала орган≥чна й ун≥кальна Їдн≥сть, в≥дома ¤к украњнська культура.
“радиц≥йн≥ зах≥дн≥ зв'¤зки п≥вн≥чно-зах≥дного рег≥ону, ¤кий територ≥ально зб≥гаЇтьс¤ з прабатьк≥вщиною слов'¤н та украњнц≥в (земл≥ м≥ж ¬ерхньою ¬≥слою та —ередн≥м ƒн≥пром), дають п≥дстави говорити про значн≥ зах≥дн≥ впливи на етногенез останн≥х. Ќа цей центрально-Ївропейсько-балтський праукрањнський субстрат ≤ тис. н. Ї. сильно впливала антична, а пот≥м в≥зант≥йська цив≥л≥зац≥¤ Ѕалкан, що значною м≥рою зумовило своЇр≥дн≥сть украњнськоњ культури, ментальност≥ та ранн≥х форм украњнськоњ державност≥ IX-XII ст.
ѕ≥вденно-сх≥дна степова ”крањна понад 5 тис. рок≥в Ї зах≥дною перифер≥Їю аз≥йського св≥ту войовничих номад≥в. ” п≥зньому середньов≥чч≥ останн≥й виокремив к≥лька надцентрал≥зованих, агресивних деспот≥й сх≥дного типу («олота ќрда,  римське ханство, ќсманська та –ос≥йська ≥мпер≥њ). ¬продовж украњнськоњ ≥стор≥њ вони неодноразово нищили украњнську державн≥сть, створюючи також умови дл¤ агрес≥њ на украњнськ≥ земл≥ з боку зах≥дних сус≥д≥в (ѕольщ≥, ”горщини, –умун≥њ).
ќтже, украњнський етнос та його державн≥сть формувалис¤ в лон≥ культурних традиц≥й Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, але на меж≥ з агресивним аз≥йським степом. ¬одночас середьов≥чний св≥т ™вропи не був однор≥дним. ÷е лати-но-католицький зах≥д та греко-православний сх≥д. ¬ажливо, що в цьому розмежуванн≥ конфес≥йний аспект був вторинний, пох≥дний в≥д мовного. «ах≥дна ™вропа разом з латиною —тародавнього –иму успадкувала не лише —в¤те ѕисьмо, а й усю античну л≥тературу. Ѕ≥бл≥¤ у слов'¤нському св≥т≥ —х≥дноњ ™вропи поширилас¤ з  онстантинопол¤ староболгарською мовою. Ѕагата антична л≥тература у ¬≥зант≥њ збереглас¤ мовою класичноњ √рец≥њ, ¤кою розмовл¤в константинопольський дв≥р.
ќтже, церковнослов'¤нська (староболгарська) мова певною м≥рою в≥дгородила сх≥дне слов'¤нство в≥д джерел античноњ культури. ¬одночас латина зв'¤зала ранньосередньов≥чну «ах≥дну ™вропу з античною спадщиною. ќстанн¤ надавала великоњ переваги Ївропейському «аходу пор≥вн¤но з≥ —ходом, ¤кий пост≥йно в≥дставав у темпах розвитку. «гадаймо лише, що у «ах≥дн≥й ™вроп≥ перш≥ ун≥верситети з'¤вилис¤ у XII ст., а у —х≥дн≥й - лише на початку XVII ( иЇво-ћогил¤нська академ≥¤), причому останн¤ створювалас¤ за зах≥дними зразками ≥ виникла в ход≥ "латин≥зац≥њ" ”крањни. ћаЇтьс¤ на уваз≥ процес поступового входженн¤ ”крањни до кола зах≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ у XVI-XVII ст. шл¤хом поширенн¤ латини, зах≥дноЇвропейськоњ культури (ренесанс, бароко, державн≥ ≥нститути, магдебурзьке право тощо). Ѕез цих новац≥й неможливо у¤вити козацьку ”крањну. ќтже, вони Ї важливими, нав≥ть визначальними, орган≥чними складовими украњнськоњ нац≥ональноњ культури, ментальност≥, ≥стор≥њ, на в≥дм≥ну в≥д культури та ≥стор≥њ наших сх≥дних сус≥д≥в.
 р≥м церковнослов'¤нськоњ мови, ¤ка фактично була перепоною на шл¤ху засвоЇнн¤ —х≥дною ™вропою культурно-≥сторичноњ спадщини античного св≥ту, ¬≥зант≥¤ прищепила сх≥дному слов'¤нству де¤к≥ негативн≥ риси свого державного устрою. ћаютьс¤ на уваз≥ елементи сх≥дного деспотизму, що здавна були властив≥ —х≥дноримськ≥й ≥мпер≥њ у вигл¤д≥ беззастережноњ монопол≥њ константинопольського басилевса на вс≥ види влади. «олототканний од¤г православних св¤щеник≥в походить в≥д царських риз константинопольського патр≥арха, ¤к≥ дарував йому в≥зант≥йський ≥мператор ≥з свого плеча п≥д час призначенн¤ главою православноњ церкви. « царським од¤гом православних патр≥арх≥в, що символ≥зуЇ залежн≥сть духовноњ влади в≥д централ≥зованоњ держави, контрастуЇ скромний од¤г католицьких церковник≥в, що п≥дкор¤лис¤ пап≥ римському ≥ пр¤мо не залежали в≥д св≥тських правител≥в. ќтже, традиц≥йна залежн≥сть церкви в≥д деспотичноњ держави, властива –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, глибоко закор≥нена у в≥зант≥йському цезаропапизм≥. ÷¤ негативна спадщина ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ створила у —х≥дн≥й ™вроп≥ певн≥ передумови дл¤ утвердженн¤ тут п≥сл¤ навали монголо-татар деспот≥њ сх≥дного типу, суттЇв≥ елементи ¤коњ збереглис¤ у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ до нашого часу [22; 195].
≈коном≥чною базою сх≥дних деспот≥й був так званий аз≥йський спос≥б виробництва, ¤кому невластива приватна власн≥сть. ¬≥дсутн≥сть приватноњ власност≥ на землю, за словами ‘. ≈нгельса, Ї ключем до розум≥нн¤ всього —ходу. ÷ей спос≥б виробництва зародивс¤ 5 тис. рок≥в тому в Ўумер≥ та ™гипт≥, в умовах концентрац≥њ вс≥х людських ресурс≥в п≥д Їдиним началом. ÷е було необх≥дно дл¤ побудови ≥ригац≥йних споруд, власником ¤ких ставали найдавн≥ш≥ держави, персон≥ф≥кован≥ особою верховного володар¤. «емл¤ ¤к основа будь-¤коњ власност≥ була загальнонародною, державною, тобто також належала володарю. ¬≥дпов≥дно все, що росло на н≥й ≥ виробл¤лос¤, було власн≥стю фараона, ≥мператора чи цар¤. ¬≥дбувалос¤ одер-жавленн¤ сусп≥льства. ¬с≥ п≥ддан≥, не маючи власних джерел ≥снуванн¤, перебували у рабськ≥й залежност≥ в≥д володар¤ ≥ вважалис¤ його холопами. «а античним визначенн¤м, раб - це людина, позбавлена майна.
Ѕез приватноњ власност≥ економ≥чн≥ стимули слабк≥, тому сх≥дн≥ деспот≥њ трималис¤ на примусов≥й прац≥. ѕрац¤ ж раба н≥коли не була продуктивною, тому аз≥йський спос≥б виробництва неефективний. ќднак надцентрал≥зац≥¤ влади давала змогу моб≥л≥зувати значн≥ матер≥альн≥ та людськ≥ ре
сурси дл¤ створенн¤ сильноњ арм≥њ. “ому сх≥дн≥ деспот≥њ при неефективн≥й
економ≥ц≥, ¤к правило, мають потужну арм≥ю, а њх зовн≥шн¤ пол≥тика в≥д
значаЇтьс¤ агресивн≥стю. ≈кспанс≥он≥зм призводить до утворенн¤ ≥мпер≥й -
конгломерат≥в завойованих народ≥в, ¤к≥ п≥дкор¤ютьс¤ агресивн≥й метропо-
л≥њ-завойовниц≥ [61, с. 228-247]. ,%!,<"...^. . ≤"^ѓ.. ..?, ;<*)
240

—аме такий тип^ аз≥йськоњ ≥мпер≥њ принесли в —х≥дну ™вропу татаро-монголи у XIII ст. …ого головн≥ принципи були засвоЇн≥ монголами у ход≥ завоюванн¤  итайськоњ ≥мпер≥њ, ¤ка належала до числа найдавн≥ших деспот≥й сх≥дного типу. —падщина ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ стала спри¤тливим грунтом дл¤ закор≥ненн¤ аз≥йських традиц≥й державотворенн¤ у сх≥дних слов'¤н. —початку вони реал≥зувалис¤ в ћосковському кн¤з≥вств≥, ¤ке постало у XIV ст. ¤к васал «олотоњ ќрди. ѕ≥зн≥ше в процес≥ експанс≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на зах≥д аз≥йський тип державност≥ поширивс¤ на всю —х≥дну, частково на ÷ентральну ™вропу, в тому числ≥ ”крањну [61; 64].
ѕоширенн¤ сх≥дного способу виробництва у форм≥ аз≥йського ≥мперського деспотизму в≥дбувалос¤ на сход≥ ™вропи в середн≥ в≥ки, коли на заход≥ континенту утверджувавс¤ Ївропейський спос≥б. ¬≥н грунтуЇтьс¤ на економ≥чн≥й незалежност≥ виробника, основою ¤коњ Ї приватна власн≥сть на землю, засоби та продукти виробництва. ≈коном≥чна самост≥йн≥сть людини спри¤Ї в≥дносн≥й пол≥тичн≥й незалежност≥ њњ, духовн≥й свобод≥ ≥ заважаЇ узурпац≥њ влади верх≥вкою. якщо аз≥йським деспот≥¤м властива монопол≥зац≥¤, одержавленн¤ вс≥х сфер житт¤, то у крањнах Ївропейського шл¤ху розвитку мав м≥сце розпод≥л влади. јдм≥н≥стративна та в≥йськова влада належала монарху, економ≥чна - виробников≥ (феодалу-землевлас-нику), судова - незалежному суду, духовна - пап≥ римському. —учасн≥ правов≥ демократичн≥ держави своњм ≥сторичним кор≥нн¤м с¤гають ринковоњ економ≥ки та розпод≥лу влади середньов≥чноњ ™вропи.
™вропейський спос≥б виробництва незалежн≥стю ≥ конкурентн≥стю приватних виробник≥в створюЇ ефективну економ≥ку. ¬≥дсутн≥сть необмеженоњ влади володар¤ зумовлюЇ меншу м≥л≥таризац≥ю Ївропейських сусп≥льств пор≥вн¤но з≥ сх≥дними деспот≥¤ми.
ѕриватна власн≥сть ¤к основа Ївропейського способу виробництва пройшла чотири головних етапи формуванн¤. њм в≥дпов≥дають чотири ≥сторичних етапи Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ: античний, ранньосередньов≥чний германський, п≥зньосередньов≥чний бюргерський та кап≥тал≥стичний.
” стародавн≥х √рец≥њ та –им≥ приватна власн≥сть т≥льки почала формуватис¤. якщо землею в античних пол≥сах фактично волод≥ла община, то д≥м, корабель чи майстерн¤ повн≥стю належали громад¤нину. ¬ общинах ранньосередньов≥чних германц≥в (≤ тис. н. Ї.) земл¤ належала не громад≥, ¤к це було в сус≥дськ≥й рос≥йськ≥й общин≥ до XX ст., а окремим родинам, що зумовлювало певну економ≥чну незалежн≥сть останн≥х. ѕ≥зньосередньов≥чний бюргерський етап розвитку Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ характеризуЇтьс¤ розвитком ремесла та ринкових в≥дносин у м≥стах, "пов≥тр¤ ¤ких робило людину в≥льною". ќстаточне формуванн¤ приватноњ власност≥, ринкових в≥дносин ¤к основи правового, демократичного сусп≥льства сталос¤ на кап≥тал≥стичн≥й стад≥њ розвитку ™вропи.
√еопол≥тично ”крањна розвивалас¤ на сх≥дн≥й перифер≥њ Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, в умовах безпосередн≥х контакт≥в з аз≥йськими деспот≥¤ми. ќтже, њњ траг≥чна ≥сторична дол¤ зумовлена насамперед прикордонним положенн¤м м≥ж —ходом ≥ «аходом. ” наш час це тривале ≥ драматичне протисто¤нн¤ завершуЇтьс¤ перемогою динам≥чних сусп≥льств з ефективною ринковою економ≥кою Ївропейського типу. јз≥йський спос≥б виробництва ¤к основа агресивного ≥мперського деспотизму сходить з ≥сторичноњ арени, не витримавши конкуренц≥њ ефективноњ ринковоњ економ≥ки Ївропейського типу.
ѕоширенн¤ ринкових в≥дносин було причиною розпаду Ївропейських ≥мпер≥й у XIX-XX ст. [23], у тому числ≥ кризи –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на початку XX ст. ≥ в наш час.
«гадан≥ вище три велик≥ культурно-≥сторичн≥ рег≥они ”крањни перегукуютьс¤ з окресленими ™. ћаланюком трьома складниками (первн¤ми) украњнськоњ культури: вар¤зька м≥л≥тарн≥сть, антична ≈ллада та аз≥йський степ [114]. ќднак визначальну роль у формуванн≥ украњнськоњ нац≥њ в≥д≥грали м≥грац≥йн≥ процеси з ѕ≥вн≥чно-«ах≥дноњ ”крањни на п≥вденний сх≥д. “ут пост≥йно точилас¤ боротьба украњнських колон≥ст≥в ≥з войовничими степовиками.
” межах трьох культурно-≥сторичних рег≥он≥в ”крањни вид≥л¤ютьс¤ 15 земель та численн≥ украњнськ≥ етнограф≥чн≥ групи: гуцули, лемки, бойки, пол≥щуки, слобожани та ≥н. ≈тнограф≥чна строкат≥сть ”крањни стала об'Їктом спекул¤ц≥й де¤ких про≥мперськи налаштованих пол≥тик≥в, ¤к≥ використовують це ¤к аргумент на користь федерал≥зац≥њ ”крањни, под≥лу њњ етн≥чних територ≥й на окрем≥, в≥дносно незалежн≥ в≥д  иЇва та одна в≥д одноњ земл≥. „и д≥йсно культурно-≥сторична своЇр≥дн≥сть окремих рег≥он≥в нац≥ональноњ територ≥њ одного народу Ї п≥дставою федеративного устрою держави цього народу?
«а даними етнограф≥њ, археолог≥њ, мовознавства, ус≥ народи складаютьс¤ з етнограф≥чних груп, а њхн≥ мови обов'¤зково под≥л¤ютьс¤ на д≥алекти, нар≥чч¤, гов≥рки. Ѕ≥льше того, така складна структура Ї суттЇвою ознакою окрем≥шност≥ народу та його мови. ≤накше кажучи, ¤кщо окрема етн≥чна сп≥льнота не д≥литьс¤ на етнограф≥чн≥ групи, то вона не Ї окремим народом, а етнограф≥чною складовою ¤когось ≥ншого етносу. “ак само л≥нгв≥сти кажуть про мову. ¬она повинна под≥л¤тис¤ на д≥алекти. якщо такий под≥л в≥дсутн≥й, то маЇмо справу не з окремою мовою, а д≥алектними складовими ¤коњсь мови.
—тародавн≥ народи лишили п≥сл¤ себе групи поселень та поховань з однотипними речовими рештками, тобто з Їдиною матер≥альною культурою. јрхеологи називають ц≥ сл≥ди стародавн≥х етнос≥в археолог≥чними культурами. ќдн≥Їю з визначальних рис археолог≥чноњ культури Ї на¤вн≥сть в њњ межах так званих локальних вар≥ант≥в, тобто за в≥дносноњ однотипност≥ речових решток одн≥Їњ культури в њњ межах вид≥л¤ютьс¤ групи археолог≥чних пам'¤ток, що вир≥зн¤ютьс¤ певною специф≥кою знах≥док. ™ вс≥ п≥дстави вважати локальн≥ вар≥анти археолог≥чних культур сл≥дами д≥алектних груп у межах стародавн≥х етнос≥в, тобто з моменту виникненн¤ етн≥чного под≥лу людства окрем≥ народи складалис¤ з д≥алектних груп.
ќтже, под≥л ”крањни на культурно-≥сторичн≥ рег≥они чи д≥алектн≥ групи (лемки, гуцули, пол≥щуки, слобожанц≥ та ≥н.) не Ї чимось ун≥кальним. ÷е нормальний стан будь-¤кого великого, розвиненого етносу. ¬елик≥ етноси сучасноњ ™вропи, до числа ¤ких належать украњнц≥, обов'¤зково под≥л¤ютьс¤ на етнограф≥чн≥ групи, а њхн≥ мови мають ч≥ткий д≥алектний под≥д. ѕольський етнос складаЇтьс¤ з мазур≥в, п≥дгол¤н, крак≥в'¤к≥в, кашуб≥в; французький - з бретонц≥в, провансальц≥в, нормандц≥в; ≥тал≥йський - з флорент≥йц≥в, генуезц≥в, сицил≥йц≥в та ≥н.
Ѕ≥льше того, так≥ велик≥ Ївропейськ≥ етноси, ¤к французи, н≥мц≥, пол¤ки та ≥н., за де¤кими показниками ще строкат≥ш≥, н≥ж украњнц≥. “ак, б≥льш≥сть украњнц≥в, за даними антрополог≥њ, належать до одного динарського типу [132, с. 88, 101 -103], тод≥ ¤к п≥вн≥ч ‘ранц≥њ та Ќ≥меччини заселен≥ переважно п≥вн≥чними Ївропеоњдами, а п≥вдень цих держав - п≥вденними. «начно б≥льшим розмањтт¤м антрополог≥њ в≥дзначаютьс¤ пол¤ки та рос≥¤ни.
ќднак, незважаючи на етнограф≥чну, мовну, антрополог≥чну строкат≥сть, переважна б≥льш≥сть народ≥в ™вропи створили не федеративн≥, а ун≥тарн≥ держави. “о чому ж етнограф≥чна неоднор≥дн≥сть украњнських земель повинна бути п≥дставою дл¤ њхнього федеративного устрою? “ака лог≥ка суперечить Ївропейським принципам державотворенн¤.
«а вз≥рець дл¤ насл≥дуванн¤ украњнц¤м пропонуЇтьс¤ конфедеративний устр≥й Ўвейцар≥њ або федеральний Ќ≥меччини. ќбидв≥ модел≥ не Ї прийн¤тними дл¤ ”крањни через њхню нац≥ональну та ≥сторичну специф≥чн≥сть. «а федеральним принципом були влаштован≥ багатонац≥ональн≥ держави ™вропи, ¤к≥ виникали на уламках колишн≥х ≥мпер≥й, ≥ в свою чергу в насильницький спос≥б об'Їднували п≥д орудою пров≥дноњ нац≥њ етн≥чн≥ територ≥њ к≥лькох народ≥в (–ос≥¤, ёгослав≥¤).
ѕереважна б≥льш≥сть Ївропейських держав Ї нац≥ональними, меж≥ ¤ких в ц≥лому зб≥гаютьс¤ з етн≥чними земл¤ми розселенн¤ певного народу (‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, Ўвец≥¤, „ех≥¤, ”горщина, ѕольща тощо). «а сталою Ївропейською традиц≥Їю нац≥ональн≥ держави Ї ун≥тарними. ƒо них належить ≥ ”крањна, ¤ка розм≥щуЇтьс¤ в межах етн≥чних земель одного украњнського етносу. ќтже, за Ївропейською традиц≥Їю ”крањна повинна будуватис¤ ¤к ун≥тарна, а не федеративна держава. „исленн≥ рос≥йська, болгарська чи Їврейська нац≥ональн≥ меншини на украњнських земл¤х не Ї п≥дставою дл¤ федерал≥зац≥њ ”крањни, адже н≥ численна арабська меншина у ‘ранц≥њ, н≥ украњнська у ѕольщ≥ не висувають на пор¤док денний питанн¤ федерал≥зац≥њ цих Ївропейських держав.
‘едеральний устр≥й Ќ≥мецькоњ держави заснований не ст≥льки на њњ ≥сторичн≥й традиц≥њ, ск≥льки на побоюванн≥ сус≥д≥в перед ¬еликою Ќ≥меччиною. —аме так берл≥нськ≥ ≥сторики по¤снюють витоки н≥мецького федерал≥зму. ѕрот¤гом середньов≥чч¤ н≥мецьк≥ земл≥ були в стан≥ феодальноњ роздр≥бненост≥. „исло незалежних герцогств с¤гало 365. њхнЇ об'Їднанн¤ 1871 р. в Їдину державу наст≥льки посилило н≥мц≥в, що на пор¤док денний стало питанн¤ перед≥лу св≥ту. ƒв≥ св≥тов≥ в≥йни, розв'¤зан≥ ¬еликою Ќ≥меччиною, змусили м≥жнародне сп≥втовариство федерал≥зувати крањну, щоб зменшити загрозу з њњ боку.
”крањнська ≥стор≥¤ св≥дчить, що спроби федерал≥зувати ”крањну зд≥йснювалис¤ вороже налаштованими до нењ зовн≥шн≥ми силами або њхн≥ми агентами всередин≥ крањни з метою њњ ослабленн¤ та розшматуванн¤. ¬ин¤ток становить х≥ба що перша федерал≥зац≥¤ ”крањни-–ус≥ XII ст. ћаЇтьс¤ на уваз≥ феодальна роздр≥бнен≥сть, ¤ка не була нав'¤зана праукрањнц¤м ≥ззовн≥, а виникла ¤к законом≥рний результат розвитку середньов≥чного сусп≥льства. “ак чи ≥накше вона ослабила першу украњнську державу наст≥льки, що татарська навала змела њњ з арени ≥стор≥њ.
јндрус≥вський под≥л ”крањни 1667 р. м≥ж –ос≥Їю та ѕольщею по ƒн≥пру теж був своЇр≥дною федерал≥зац≥Їю, численн≥ негативн≥ насл≥дки ¤коњ даютьс¤ взнаки й нин≥. «окрема, маЇтьс¤ на уваз≥ траг≥чний дл¤ украњнц≥в под≥л на "сх≥дн¤к≥в" та "зах≥дн¤к≥в".
Ѕ≥льшовицька –ос≥¤ федерал≥зувала ”крањну, створивши на њњ земл¤х мар≥онетков≥ ƒонецько- ривор≥зьку та  римську автоном≥њ. —пираючись на них, ћосква придушила спробу украњнц≥в в≥дродити власну незалежну державу на початку XX ст. ” м≥жвоЇнний час ѕольща "федерал≥зувала" загарбан≥ зах≥дноукрањнськ≥ земл≥ шл¤хом зам≥ни украњнськоњ л≥тературноњ мови на лемк≥вський д≥алект в школах Ћемк≥вщини. ”крањнським федерал≥стом був також √≥тлср. ¬≥н под≥лив ”крањну на чотири частини, приЇднавши √аличину до ѕольського генерал-губернаторства, а Ѕуковину та ќдещину подарувавши союзн≥й –умун≥њ. “ому вс≥ спроби федерал≥зац≥њ ”крањни були накинут≥ ззовн≥ за принципом "под≥л¤й ≥ владарюй".
ќтже, н≥ складна культурно-≥сторична структура украњнських етн≥чних земель, н≥ ≥сторичн≥ перипет≥њ не дають п≥дстав дл¤ федеративного устрою ”крањнськоњ держави. ≈тнограф≥чна строкат≥сть украњнських земель та д≥алектне розмањтт¤ нашоњ мови Ї нормою великого Ївропейського етносу ≥ в≥дображаЇ його складну ≥ тривалу ≥стор≥ю.

∆ўўЎ16"-'
схщнд ™¬√ќѕѓѓ —»—“≈ћ≤ —¬≤“ќ¬»’
Ѕуремне XX ст. в ≥сторичн≥й науц≥ позначене радикальною зм≥ною концепц≥й. Ќа зм≥ну анахрон≥чн≥й ≥стор≥ософ≥њ стад≥альност≥ прийшло розум≥нн¤ багатовар≥антност≥ людськоњ ≥стор≥њ. ќднак комун≥стичний св≥т продовжував розгл¤дати ≥стор≥ю людства через призму марксистськоњ концепц≥њ стад≥альност≥. ¬она склалас¤ в XIX ст. в умовах пануванн¤ еволюц≥он≥зму в науц≥. ≈похальне в≥дкритт¤ „арлзом ƒарв≥ном та ≥ншими б≥ологами законом≥рностей розвитку житт¤ на «емл≥ революц≥йно вплинуло на тогочасне сусп≥льство. «акони б≥олог≥чноњ еволюц≥њ почали переносити на ≥нш≥ галуз≥ науки,зокрема ≥стор≥ю.
≈волюц≥он≥зм у погл¤дах марксист≥в ви¤вивс¤ насамперед у баченн≥ ≥стор≥њ людства ¤к безперервного, поступового, прогресивно-стад≥ального процесу. ≤накше кажучи, марксистська ≥сторична концепц≥¤ декларувала на¤вн≥сть глобальних ≥ посл≥довних соц≥ально-економ≥чних етап≥в розвитку людства - ≥сторичних стад≥й: перв≥снообщинноњ, рабовласницькоњ, феодальноњ, кап≥тал≥стичноњ, комун≥стичноњ. ≤стор≥¤ тлумачилас¤ ¤к безперервний ≥ прогресивний процес розвитку в≥д простого до складного, що нагадував еволюц≥ю житт¤ на «емл≥ за „. ƒарв≥ном.
Ќа початку XX ст. на «аход≥ зародилас¤ ≥ бурхливо розвивалас¤ ≥стор≥ософ≥¤, ¤ка заперечувала пр¤мол≥н≥йно-стад≥альний розвиток людства ≥ в≥дстоювала багатовар≥антн≥сть ≥сторичного процесу. ¬и¤вилос¤, що св≥това ≥стор≥¤ не Ї потужним Їдиним р≥чищем, а складаЇтьс¤ з окремих рукав≥в. Ћюдство пост≥йно продукувало ≥ продукуЇ р≥зноман≥тн≥ форми ≥сторичного ≥снуванн¤, ¤к≥ одн≥ досл≥дники називають культурами, ≥нш≥ - цив≥л≥зац≥¤ми. ≤снуючи синхронно ≥ паралельно, останн≥ розвиваютьс¤ власним шл¤хом ≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою.
‘ундаторами цих погл¤д≥в на «аход≥ були ќсвальд Ўпенглер та јр-нольд “ойнб≥, а њхн≥м посл≥довником у —–—– - Ћев √ум≥льов. ќск≥льки цей п≥дх≥д заперечував фундаментальн≥ складов≥ марксистськоњ ≥сторичноњ концепц≥њ, зокрема стад≥альн≥сть, прац≥ ќ. Ўпенглера ≥ ј. “ойнб≥ довго залишалис¤ нев≥домими рад¤нському читачев≥. ќстанн≥м часом коротка верс≥¤ дес¤титомного "ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ" ј. “ойнб≥ опубл≥кована в рос≥йському (1989) та украњнському (1995) перекладах. —воЇр≥дний ≥стор≥ософський п≥дх≥д ј. “ойнб≥ до ≥сторичного розвитку людства даЇ можлив≥сть у новому св≥тл≥ розгл¤нути ≥стор≥ю та сьогоденн¤ —х≥дноњ ™вропи, зокрема ”крањни.
ѕерш н≥ж коротко викласти ≥сторичну концепц≥ю Ўпенглера-“ойнб≥, зазначимо, що нов≥тн≥ досл≥дженн¤ археолог≥в, етнограф≥в, ≥сторик≥в перв≥сност≥ дають п≥дстави зробити висновок про багатовар≥антн≥сть ≥сторичного розвитку людства не лише з моменту виникненн¤ найдавн≥ших цив≥л≥зац≥й 5 тис. рок≥в тому, а й у перв≥сну добу. ∆орстка залежн≥сть перв≥сних мисливських сусп≥льств в≥д природного оточенн¤ зумовлювала постанн¤ в кожн≥й достатньо виражен≥й природно-ландшафтн≥й зон≥ своЇр≥дноњ господарсько-культурноњ системи пристосуванн¤ перв≥сноњ людност≥ до навколишнього середовища.
“ак, у р≥зних кл≥матичних зонах прильодовиковоњ ™вропи паралельно розвивалис¤ р≥зн≥ св≥ти - мисливц≥в на мамонт≥в, степових мисливц≥в на б≥зон≥в, тундрових мисливц≥в на п≥вн≥чних олен≥в. ” п≥сл¤льодовиковий час поширилис¤ сусп≥льства л≥сових мисливц≥в, мисливц≥в г≥рських л≥с≥в, зв≥робоњв та рибалок морських узбереж, мисливц≥в та збирач≥в троп≥чних л≥с≥в та ≥н. [61, 68, 70]. ≈коном≥ка, спос≥б житт¤, культура цих мисливських сусп≥льств ≥стотно в≥др≥зн¤лис¤. ќтже, у до≥сторичн≥ часи не було всеохоп-люючоњ ≥ монол≥тноњ перв≥снообщинноњ стад≥њ розвитку людства.
ѕрац¤ ќ. Ўпенглера "ѕрисмерк ™вропи", що вийшла в –ос≥њ на початку 20-х рок≥в, справила велике враженн¤ на багатьох ≥сторик≥в, зокрема на ј. “ойнб≥. ќ. Ўпенглер у¤вл¤в останн≥ тис¤чол≥тт¤ св≥товоњ ≥стор≥њ ¤к розвиток окремих культур, ¤кий п≥дкор¤вс¤ законам, що нагадували б≥олог≥чн≥.  ультура народжувалас¤, коли пробуджувалас¤ њњ ƒуша, ≥ вмирала, коли ƒуша вичерпувалас¤, реал≥зовувала себе до к≥нц¤. Ќа житт¤ кожноњ культури ќ. Ўпенглер в≥дводив близько 1000 рок≥в, за ¤к≥ вона лереживала свою молод≥сть, зр≥л≥сть, стар≥сть ≥ вмирала. ƒосл≥дник вид≥л¤в 8 культур: Їгипетську, вавилонську, китайську, ≥нд≥йську, греко-римську, арабо-юдейську, май¤ та зах≥дноЇвропейську.
ѕ≥дх≥д Ћ. √ум≥льова до проблем етносу Ї лише злегка трансформованою концепц≥Їю ќ. Ўпенглера, ¤ку п≥зн≥ше розвинув ј. “ойнб≥. —аме з нењ Ћ. √ум≥льов запозичив б≥олог≥чний п≥дх≥д до по¤сненн¤ соц≥ально-економ≥чних ¤вищ, 1200-р≥чний життЇвий цикл етносу, так звану пас≥онарн≥сть, ¤ку ќ. Ўпенглер називав ¬еликою ƒушею, а ј. “ойнб≥ - життЇвою силою.
Ќадзвичайно глибокий вплив на св≥тову ≥сторичну думку справила вже згадувана дес¤титомна прац¤ посл≥довника ќ. Ўпенглера англ≥йц¤ ј. “ойнб≥ "ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ" [191].
”продовж останн≥х 5 тис¤чол≥ть св≥товоњ ≥стор≥њ досл≥дник вид≥лив близько 20 найвищих сусп≥льств - цив≥л≥зац≥й. —≥м ≥з них не мали пращур≥в - Їгипетська, андська, м≥нойська, шумерська, ≥ндська, давньокитайська, май¤. ѕ'¤ть останн≥х породили доч≥рн≥ цив≥л≥зац≥њ: ≥ндська - ≥ндуњстську, давньокитайська - далекосх≥дну китайську та далекосх≥дну ¤понсько-корейську, м≥нойська - сир≥йську та елл≥нську. ¬≥д сир≥йськоњ поход¤ть ≥сламськ≥ - ≥ранська та арабська. ≈лл≥нська цив≥л≥зац≥¤ була мат≥р'ю зах≥дно- та сх≥дно-христи¤нськоњ. ќстанн¤ складаЇтьс¤ з двох спор≥днених цив≥л≥зац≥й - православно-в≥зант≥йськоњ та православно-руськоњ.
«а ј. “ойнб≥, найдавн≥ш≥ цив≥л≥зац≥њ виникли ¤к реакц≥¤ сусп≥льства на зовн≥шн≥й виклик природного оточенн¤. ƒоч≥рн≥ цив≥л≥зац≥њ зароджувалис¤ на т≥л≥ вмираючоњ материнськоњ ¤к в≥дгук на внутр≥шн≥й або зовн≥шн≥й соц≥альний виклик. Ќос≥Їм життЇвоњ сили, що породжуЇ усп≥шний в≥дгук сусп≥льства (тобто цив≥л≥зац≥ю), Ї його творча менш≥сть. ¬она надихаЇ ≥ завойовуЇ прихильн≥сть перес≥чноњ б≥льшост≥ сусп≥льства завд¤ки чарам свого творчого дару. ќднак з часом останн≥й згасаЇ, ≥ нетворча б≥льш≥сть в≥двертаЇтьс¤ в≥д колишн≥х натхненник≥в ≥ пров≥дник≥в. —тверджуючи своЇ л≥дерство, останн≥ дедал≥ част≥ше вдаютьс¤ до сили й перетворюютьс¤ з творчоњ на пан≥вну менш≥сть сусп≥льства, що дом≥нуЇ над його б≥льш≥стю. ј. “ойнб≥ називаЇ њњ внутр≥шн≥м пролетар≥атом цив≥л≥зац≥њ. ѕаралельно формуЇтьс¤ њњ зовн≥шн≥й пролетар≥ат, або варварська перифер≥¤.
“ак внасл≥док втрати життЇвоњ сили творчою менш≥стю цив≥л≥зац≥њ всередин≥ сусп≥льства виникаЇ глибокий розкол, побороти ¤кий пан≥вна менш≥сть намагаЇтьс¤ силовими методами. ÷ив≥л≥зац≥¤ вступаЇ у добу лихол≥ть - пер≥од глобальноњ соц≥альноњ, економ≥чноњ, ≥деолог≥чноњ кризи, ¤ка вибухаЇ численними збройними конфл≥ктами. ¬томившись в≥д воЇн, ус≥ верстви сусп≥льства ладн≥ встановити мир та пор¤док бодай силовими методами. ћ≥л≥тарним шл¤хом цив≥л≥зац≥¤ творить свою св≥тову державу. ¬ њњ лон≥ пригноблена б≥льш≥сть (внутр≥шн≥й пролетар≥ат) творить св≥тову рел≥г≥ю, ¤ка поширюЇтьс¤ за меж≥ св≥товоњ держави на њњ варварську перифер≥ю ≥ сприймаЇтьс¤ зовн≥шн≥м пролетар≥атом.
«а вс≥х зовн≥шн≥х ознак велич≥ й блиску цив≥л≥зац≥њ на стад≥њ св≥товоњ держави останн¤ Ї "бабиним л≥том", що передв≥щаЇ швидкий занепад ≥ смерть сусп≥льства. «а ј. “ойнб≥, св≥това держава створюЇтьс¤ пан≥вною менш≥стю, ¤ка неспроможна подолати внутр≥шн≥й розкол сусп≥льства ≥ керувати ним орган≥чно, без насильства. ÷≥ внутр≥шн≥ негаразди за к≥лька сотень рок≥в руйнують св≥тову державу, з ¤кою вмираЇ ≥ цив≥л≥зац≥¤. «аключним акордом Ї навала њњ зовн≥шнього пролетар≥ату (варварських племен) на руњни св≥товоњ держави. ¬арвари виконують роль стерв'¤тник≥в на т≥л≥ мертвоњ цив≥л≥зац≥њ. Ќер≥дко, успадкувавши њњ надбанн¤ (насамперед њњ св≥тову рел≥г≥ю), вони започатковують нову, пох≥дну в≥д попередньоњ доч≥рню цив≥л≥зац≥ю.
∆иттЇвий цикл цив≥л≥зац≥њ ј. “ойнб≥ докладно досл≥див на приклад≥ елл≥нськоњ та пох≥дноњ в≥д нењ зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ, екстраполюючи висновки на ≥нш≥ найвищ≥ сусп≥льства св≥товоњ ≥стор≥њ. ≈лл≥нська цив≥л≥зац≥¤ постала ¤к усп≥шний в≥дгук стародавн≥х грек≥в на виклик сувороњ природи ≈ллади. ” неспри¤тливих дл¤ землеробства горах јттики винайшли ефективну господарську систему, ¤ка вдало поЇднувала елементи землеробства, ремесла, торг≥вл≥, мореплавства. ќднак внутр≥шн≥й розкол елл≥нського сусп≥льства у V ст. до н. Ї. призв≥в до ѕелопонеськоњ в≥йни м≥ж јттикою та —партою, що знаменувала початок тривалоњ доби лихол≥ть.  рай цим негараздам поклала св≥това держава елл≥нськоњ цив≥л≥зац≥њ - –имська ≥мпер≥¤, ¤ку ј. “ойнб≥ назвав "монументальним симптомом розпаду елл≥нськоњ цив≥л≥зац≥њ". ” середовищ≥ римського пролетар≥ату закоренилас¤, а згодом поширилас¤ на всю державу та њњ варварську перифер≥ю св≥това рел≥г≥¤ елл≥нськоњ цив≥л≥зац≥њ - христи¤нство.
« розпадом –имськоњ ≥мпер≥њ вмираюча елл≥нська цив≥л≥зац≥¤ породила дв≥ доч≥рн≥ - зах≥дно- та сх≥днохристи¤нську, або православну, ¤к≥ успадкували в≥д "матер≥" св≥тову рел≥г≥ю. ќднак «ах≥дна ™вропа переймала духовн≥ надбанн¤ античност≥ швидше, повн≥ше та ≥нтенсивн≥ше, н≥ж православна —х≥дна. Ћатина т≥сно пов'¤зала зах≥днохристи¤нську цив≥л≥зац≥ю з духовною спадщиною –иму, адже знанн¤ латини давало змогу читати не лише —в¤те ѕисьмо, а й ус≥х мислител≥в √рец≥њ та –иму.
ѕравославно-руська цив≥л≥зац≥¤ отримала з ¬≥зант≥њ Ѕ≥бл≥ю староболгарською (церковнослов'¤нською) мовою. ј весь ≥нтелектуальний спадок елл≥нськоњ цив≥л≥зац≥њ залишивс¤ недоступним –ус≥, оск≥льки на той час не був перекладений з грецькоњ чи латини. ÷е пол≥пшувало стартов≥ можливост≥ зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ.
«а ј. “ойнб≥, у наш час продовжують ≥снувати ш≥сть цив≥л≥зац≥й: зах≥дно-христи¤нська, православно-руська, китайська, ¤понсько-корейська, ≥нд≥йська та ≥сламська. ѕ'¤ть останн≥х проминули фазу своњх св≥тових держав ≥ знаход¤тьс¤ в стан≥ згасанн¤. Ќайвиразн≥шою ознакою занепаду Ї швидка асим≥л¤ц≥¤ њх зах≥днохристи¤нською цив≥л≥зац≥Їю. ѕовсюдно нац≥ональний од¤г витискуЇтьс¤ зах≥дноЇвропейським, Ївропейськ≥ канони краси перемагають м≥сцев≥ естетичн≥ традиц≥њ, Ївропейський спос≥б житт¤ поширивс¤ по всьому св≥ту, а Ївропейськ≥ мови стають ≥нтернац≥ональними.
¬сесв≥тн≥й тр≥умф цих зовн≥шн≥х ознак Ївропейськоњ культури зумовлений на¤вн≥стю суттЇвих, глибинних переваг зах≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ над ≥ншими. ¬она ви¤вилас¤ найб≥льш економ≥чно ефективним, динам≥чним, рац≥онально орган≥зованим ≥ соц≥ально комфортним сусп≥льством нашого часу. —еред њњ основних особливостей сл≥д назвати динам≥чну ринкову економ≥ку, що грунтуЇтьс¤ на приватн≥й власност≥. ≈коном≥чна незалежн≥сть виробника зумовила парламентську демократ≥ю з розпод≥лом влади та високий статус в≥льноњ людини. –инок зруйнував ≥мперський державний устр≥й, натом≥сть постали нац≥ональн≥ держави Ївропейського типу. “а сама ринкова економ≥ка здавна стимулюЇ техн≥чний прогрес ≥ його найважлив≥ший результат - ≥ндустр≥альне виробництво.
ќтже, приватна власн≥сть, ринкова економ≥ка, демократичний парламентаризм, гуман≥зм, нац≥ональна державн≥сть, ≥ндустр≥ал≥зм - визначальн≥ риси сучасноњ зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ. —аме вони забезпечують њњ переможну ходу по планет≥ у нов≥тн≥ часи.
” середн≥ в≥ки зах≥днохристи¤нська цив≥л≥зац≥¤ поширювалас¤ здеб≥льшого шл¤хом збройноњ експанс≥њ на земл≥ мусульманськоњ та православноњ культур (хрестов≥ походи), в јмерику, јфрику та јз≥ю п≥д час завоюванн¤ заморських колон≥й у XV-XIX ст. ≤спан≥Їю, ѕортугал≥Їю, јнгл≥Їю, ‘ранц≥Їю, √олланд≥Їю, Ѕельг≥Їю, Ќ≥меччиною, ≤тал≥Їю. ” нов≥тн≥ часи розвиток ринкових в≥дносин зумовив згаданий вище комплекс переваг Ївропейського сусп≥льства над ≥ншими, що зробило мирну експанс≥ю ефективн≥шою за збройну агрес≥ю.
« шести цив≥л≥зац≥й, ¤к≥, за ј. “ойнб≥, дожили до нашого часу, лише зах≥дноЇвропейська не ув≥йшла у фазу занепаду, оск≥льки ще не побудувала своЇњ св≥товоњ держави. як в≥домо, њњ постанню передуЇ розкол та надлам сусп≥льства, що призводить до збройних конфл≥кт≥в, - так звана доба лихол≥ть. Ќа думку ј. “ойнб≥, надлам зах≥днохристи¤нського сусп≥льства ставс¤ ще у середн≥ в≥ки. ƒобою лихол≥ть в≥н вважав рел≥г≥йн≥ в≥йни XVI-XVII ст. та нац≥ональн≥ конфл≥кти в ™вроп≥ XIX-XX ст. ¬≥дом≥ три в≥дчайдушн≥ й невдал≥ спроби створити св≥тову державу зах≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ: Ќаполеон на початку XIX ст. та н≥мц≥ у перш≥й та друг≥й св≥тових в≥йнах. ќск≥льки така держава не побудована, то зах≥дноЇвропейська цив≥л≥зац≥¤ знаходитьс¤ десь посередин≥ свого ≥сторичного шл¤ху ≥ ще маЇ певн≥ перспективи.
ќрган≥чне ≥снуванн¤ православно-руськоњ цив≥л≥зац≥њ завершилос¤ надламом  ињвськоњ –ус≥ у XII ст. ƒобою лихол≥ть дл¤ нењ, за ј. “ойнб≥, була феодальна роздр≥бнен≥сть XII ст. та агрес≥¤ татар, Ћитви, ѕольщ≥, ”горщини XIII-XVI ст. —в≥това держава православно-руськоњ цив≥л≥зац≥њ постала внасл≥док зм≥цненн¤ ћосковського кн¤з≥вства, завоюванн¤ ним Ќовгородськоњ –ус≥ у XVI та ”крањни в XVII-XVIII ст.
—х≥днохристи¤нська цив≥л≥зац≥¤ розвивалас¤ в умовах наростаючого тиску з боку зах≥днохристи¤нськоњ. ќстанн¤ неодноразово зд≥йснювала збройну експанс≥ю на —х≥д - агрес≥¤ Ћ≥вонського ордену проти Ћитви, на ѕсков та Ќовгород, ѕольщ≥ проти ”крањни та Ѕ≥лорус≥њ, пох≥д Ќаполеона 1812 р., перша та друга св≥тов≥ в≥йни. ќсь уже 1000 рок≥в збройн≥ сутички христи¤нських «аходу та —ходу точатьс¤ переважно на земл¤х украњнц≥в, б≥лорус≥в та балт≥в, чим по¤снюЇтьс¤ драматизм ≥сторичноњ дол≥ цих народ≥в та њхн¤ тривала бездержавн≥сть.
ќднак значно ефективн≥шою ви¤вилас¤ технолог≥чна, культурна та економ≥чна експанс≥¤ «ах≥дноњ ™вропи. ¬она посилилас¤ у добу творенн¤ православно-руськоњ св≥товоњ держави в XVI-XVII ст. —аме в цей час у ™вроп≥ бурхливо розвивалас¤ ринкова економ≥ка - руш≥йна ≥ незборима сила зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ на п≥сл¤середньов≥чному етап≥ њњ розвитку. Ќе маючи вагомих економ≥чних ≥ технолог≥чних контраргумент≥в, православна цив≥л≥зац≥¤ вдалас¤ до само≥зол¤ц≥њ, що лише поглибило њњ економ≥чну, пол≥тичну, технолог≥чну та культурну в≥дстал≥сть ≥ призвело до глибокоњ кризи всього сусп≥льства.
–еформи ѕетра ≤ на початку XVIII ст. були не просто торжеством над консервативними ≥зол¤ц≥он≥стами-старов≥рами та переможним прорубуванн¤м "в≥кна в ™вропу", а й оф≥ц≥йним ≥ вимушеним визнанн¤м православним сусп≥льством переваг зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ. ÷е перша велика стратег≥чна поразка православно-руськоњ цив≥л≥зац≥њ. ‘актично ѕетро ≤ почав перебудовувати незавершену св≥тову державу сх≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ у вар≥ант варварського насл≥дуванн¤ Ївропейських нац≥ональних ≥мпер≥й.
≤накше кажучи, недобудована православно-руська св≥това держава впродовж останн≥х 300 рок≥в трансформувалас¤ за канонами зах≥дноЇвропейського державотворенн¤ в перифер≥йну Ївропейську ≥мпер≥ю рос≥йського етносу.
Ќезважаючи на радикальну вестерн≥зац≥ю державного устрою –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ у напр¤мку посиленн¤ њњ нац≥онально-рос≥йського характеру, в рос≥йському сусп≥льств≥ жевр≥в, збер≥гавс¤ ≥ нав≥ть оф≥ц≥йно культивувавс¤ архањчний м≥ф про њњ богообразн≥сть та наднац≥ональн≥сть. ÷≥ ≥деолог≥чн≥ характеристики св≥товоњ держави вс≥Їњ сх≥днохристи¤нсько≥' цив≥л≥зац≥њ стали анахрон≥змом, що суперечив рос≥йськ≥й д≥йсност≥, започаткован≥й ѕетром ≤.
ѕретенз≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на статус держави вс≥Їњ православноњ цив≥л≥зац≥њ не були безкорисливими, оск≥льки виправдовували рос≥йську експанс≥ю на земл≥ сус≥д≥в. ” XIX ст. ц≥ псевдонаднац≥ональн≥ гасла рос≥йського ≥мпер≥ал≥зму набули форми слов'¤ноф≥льства, д≥йсна сутн≥сть ¤кого пол¤гала в ≥деолог≥чному забезпеченн≥ розширенн¤ меж держави рос≥йського етносу. ÷ей ≥мперський зм≥ст слов'¤ноф≥льства влучно сформулював ќ. ѕушк≥н:
"—лав¤нские ль ручьи сольютс¤ в –усском море, ќно ль исс¤кнет? ¬от вопрос".
ќтже, починаючи в≥д ѕетра ≤ характеристика –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ ¤к наднац≥ональноњ держави сх≥днохристи¤нсько≥ цив≥л≥зац≥њ не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥. ќднак вона пост≥йно культивувалас¤ в ≥мперських центрах з метою ≥деолог≥чного обгрунтуванн¤ експанс≥њ власне –ос≥йськоњ держави.
Ќового диханн¤ рел≥ктов≥ гасла наднац≥ональност≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ набули у XX ст. Ѕ≥льшовицька –ос≥¤, чи —–—–, проголосила себе вже всесв≥тньою державою труд¤щих. ѕроте ¤к б≥льшовизм Ї третьою формою рос≥йського ≥мпер≥ал≥зму, за ћ. Ѕерд¤Ївим, так —–—– був державою рос≥йського етносу на б≥льшовицьк≥й стад≥њ розвитку. ѕро це св≥дчить також розпод≥л майна —–—– п≥сл¤ його розпаду. ’оча метропол≥¤ оф≥ц≥йно проголошувала –ад¤нський —оюз наднац≥ональною державою вс≥х братн≥х народ≥в, левова частка його майна була захоплена "старшим братом", ¤кий до того ж маЇ територ≥альн≥ претенз≥њ до вс≥х "молодших".
ќтже, розпочатий ѕетром ≤ процес поглинанн¤ зах≥днохристи¤нською цив≥л≥зац≥Їю останнього осередку сх≥днохристи¤нсько≥ так ≥ не знищив претенз≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на особливий ≥сторичний шл¤х, св≥тове пануванн¤, богообран≥сть. ѕеремога зах≥дноЇвропейських сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин у –ос≥њ у лютому 1917 р. зб≥глас¤ з њњ ганебною поразкою у перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥. ќстаннЇ було витлумачено рос≥йськими традиц≥онал≥стами ¤к кара господн¤ за гр≥х вестерн≥зац≥њ, за п≥дкоренн¤ —в¤тоњ –ус≥ зах≥дному јнтихристу, тим б≥льше, що це не зробило –ос≥ю н≥ багатшою, н≥ сильн≥шою.
∆овтневу революц≥ю 1917 р. сл≥д розгл¤дати ¤к могутню реакц≥ю традиц≥йноњ православноњ св≥домост≥ на експанс≥ю зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ. ѕаростки зах≥дного способу виробництва були жорстоко знищен≥ разом з њњ нос≥¤ми-кап≥тал≥стами. Ѕ≥льшовики боролис¤ з впливами «аходу, використовуючи його ж дос¤гненн¤ у трансформованих до невп≥знанност≥ тра
диц≥¤х православноњ цив≥л≥зац≥њ.
«ах≥дноЇвропейську за походженн¤м марксистську ф≥лософ≥ю було перетворено на зам≥нник православного христи¤нства. ћарксизм у –ос≥њ набув рис своЇр≥дноњ рел≥г≥њ, де в рол≥ ћойсе¤ виступав ћаркс, ћес≥њ - Ћен≥н, —в¤того ѕисьма - њхн≥ твори, войовничоњ церкви - парт≥¤, а церковних собор≥в - парт≥йн≥ з'њзди.
” соц≥ально-економ≥чн≥й сфер≥ б≥льшовики спробували зд≥йснити нейзд≥с-ненне - в≥дродити окрему сх≥дноЇвропейську цив≥л≥зац≥ю в чужих дл¤ нењ, але ефективн≥ших зах≥дних лаштунках або, ¤к писав ј. “ойнб≥, "побудувати сусп≥льство, ¤ке було б американським матер≥ально ≥ рос≥йським духовно". «риваючи ≥з згасаючоњ православноњ цив≥л≥зац≥њ кап≥тал≥стичн≥ пута вестерн≥зац≥њ, накинут≥ на нењ «аходом у XVIII-XX ст., Ћен≥н та —тал≥н запроваджували в –ос≥њ нов≥тню Ївропейську технолог≥ю, ≥ндустр≥альне виробництво тощо. ‘актично в≥дбувалас¤ зам≥на старих пут «аходу на слабому т≥л≥ сх≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ на нов≥, досконал≥ш≥.
¬решт≥-решт б≥льшовики стали жертвами закону, ¤кий так часто декларували: "Ѕутт¤ визначаЇ св≥дом≥сть". ™вропейськ≥ технолог≥њ та виробництво стали невичерпним джерелом зах≥дноњ св≥домост≥ в рад¤нському сусп≥льств≥. ¬се це спричинило розпад вестерн≥зованого рел≥кту сх≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, ¤ким був —–—–.
« розвитком ринковоњ економ≥ки у XIX-XX ст. основним принципом державотворенн¤ в ™вроп≥ став нац≥ональний. —аме тому –. ѕайпс назвав XX стол≥тт¤ добою нац≥онал≥зму. як зазначалос¤ вище, у цьому в≥дношенн≥ –ос≥йська ≥мпер≥¤ стала Ївропењзуватис¤ давно, з час≥в ѕетра ≤, перетворившись з≥ св≥товоњ держави православно-руськоњ цив≥л≥зац≥њ на ≥мпер≥ю рос≥йського етносу. ¬≥дчайдушна спроба б≥льшовик≥в вийти за рос≥йськ≥ нац≥ональн≥ рамки ≥ трансформувати б≥льшовизм у наднац≥ональну св≥тову рел≥г≥ю, а –ос≥йську ≥мпер≥ю - в зародок новоњ цив≥л≥зац≥њ зазнала поразки. ¬же у 1928 р. ≥деолог вселенського комун≥зму Ћ. “роцький був розгромлений, а п≥зн≥ше знищений рос≥йськими приб≥чниками консервативного нац≥онального комун≥зму —тал≥на. “ак б≥льшовизм, що претендував на роль наднац≥ональноњ св≥товоњ рел≥г≥њ новонародженоњ у 1917 р. цив≥л≥зац≥њ, ви¤вивс¤ перес≥чним р≥зновидом Ївропейського нац≥онал≥зму, а вищезгадана "нова" цив≥л≥зац≥¤ - б≥льшовицькою верс≥Їю глибоко вестерн≥зованоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.
¬идатний рос≥йський ф≥лософ ћ. Ѕерд¤Їв у книз≥ "¬итоки ≥ сенс рос≥йського комун≥зму" писав, що б≥льшовизм Ї третЇ ¤вище рос≥йськоњ вели-кодержавност≥, рос≥йського ≥мпер≥ал≥зму, першим ¤вищем було ћосковське царство, другим - ѕетровська ≥мпер≥¤. Ѕ≥льшовизм ви¤вивс¤ найв≥рн≥шим де¤ким споконв≥чним рос≥йським традиц≥¤м.
–ад¤нське комун≥стичне царство за своЇю духовною конструкц≥Їю було под≥бне до московського православного царства. “рет≥й ≤нтернац≥онал Ї не ≤нтернац≥онал, а рос≥йська нац≥ональна ≥де¤, трансформац≥¤ рос≥йського мес≥ан≥зму [22].
ќтже, спроба б≥льшовик≥в започаткувати на руњнах православно-руського сусп≥льства доч≥рню цив≥л≥зац≥ю зазнала краху. …ого головною причиною була надто потужна зах≥дноЇвропейська альтернатива. Ѕ≥льшовицька протид≥¤ наступу «аходу методами насильства, ≥зол¤ц≥он≥зму ("зал≥зна зав≥са") та запозичень окремих зах≥дних новац≥й була неефективною ≥ недостатньою. Ѕ≥льшовизм не зм≥г протиставити перевагам зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ н≥чого кращого, кр≥м певних запозичень з њњ ж арсеналу (марксизм, ≥ндустр≥альне виробництво, масове коп≥юванн¤ передових зах≥дних технолог≥й та зразк≥в техн≥ки ≥ зброњ: атомна бомба, автомоб≥л≥, комп'ютери тощо). Ѕ≥льшовицький в≥дгук на виклик «аходу ви¤вивс¤ неефективним ≥ надто слабким.
ѕродовжити житт¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ б≥льшовикам вдалос¤ лише завд¤ки небаченому доти тотальному насильству. як в≥домо, ¬. Ћен≥н ≥ …. —тал≥н були фундаторами тотал≥таризму в св≥тов≥й ≥стор≥њ. ѕ≥зн≥ше в≥н був запозичений з б≥льшовицькоњ –ос≥њ √≥тлером, ћао ÷зедуном, ѕолпотом [61, с. 242-246]. ѕроте таке управл≥нн¤ сусп≥льством не може бути тривалим, оск≥льки, ¤к казав Ќаполеон, "багнетами можна зробити все, кр≥м одного - на них не можна сид≥ти". “ому крах –ад¤нського —оюзу ¤к б≥льшовицького вар≥анта –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ був законом≥рним ≥ нев≥дворотним.
”с≥ Ївропейськ≥ ≥мпер≥њ були зруйнован≥ ринковою економ≥кою ≥ розпалис¤ на нац≥ональн≥ держави Ївропейського типу [23, с. 210; 61, с. 244]. ѕриблизно це саме в≥дбуваЇтьс¤, з певними в≥дхиленн¤ми через м≥сцеву специф≥ку, ≥ на пострад¤нському простор≥.
ѕ≥сл¤ невдалого б≥льшовицького експерименту —х≥дна ™вропа повертаЇтьс¤ на рейки Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. «рушити њњ з цих позиц≥й, ¤к≥ в наш час стають загальнолюдськими, неможливо, тому що не ≥снуЇ реальноњ позитивноњ альтернативи ринку та парламентськ≥й демократ≥њ.
ѕретенз≥њ колишнього ≥мперського центру на в≥дм≥нний в≥д ™вропи, особливий Ївраз≥йський шл¤х чи на ор≥Їнтац≥ю на —х≥д не мають реального п≥дірунт¤. ћосква не може серйозно претендувати на особливу ≥сторичну долю тому, що не лише не маЇ реальних контраргумент≥в руш≥йним силам зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ (насамперед ринку та парламентськ≥й демократ≥њ), а й ≥нтенсивно запроваджуЇ ц≥ зах≥дн≥ ц≥нност≥ у себе. –озмови ж про ор≥Їнтац≥ю на —х≥д взагал≥ абсурдн≥, оск≥льки —х≥д уже перейшов або ≥нтенсивно переходить на рейки зах≥дноњ ринковоњ економ≥ки та парламентаризму (япон≥¤, ѕ≥вденна  оре¤, “айвань, —≥нгапур,  итай та ≥н.). японське та ≥нш≥ сх≥дн≥ "дива" Ї пр¤мим насл≥дком масового запозиченн¤ у повоЇнний час прогресивних зах≥дних новац≥й.
ќтже, переможна хода зах≥дноЇвропейськоњ цив≥л≥зац≥њ по планет≥ по¤снюЇтьс¤ тим, що вона ви¤вилас¤ найб≥льш динам≥чним, економ≥чно ефективним, рац≥онально орган≥зованим, а також соц≥ально комфортним сусп≥льством нашого часу. «гасанн¤ ≥нших сучасних цив≥л≥зац≥й через њх вестерн≥зац≥ю по¤снюЇтьс¤ в≥дсутн≥стю ефективних альтернатив згаданим перевагам зах≥д
ноЇвропейського сусп≥льства. Ќе Ї тут вин¤тком ≥ сх≥днохристи¤нська цив≥л≥зац≥¤, асим≥л¤ц≥¤ ¤коњ зах≥дним сус≥дом Ї давн≥м, законом≥рним ≥ нев≥дворотним процесом. ќск≥льки нац≥ональна державн≥сть Ї сучасною формою ≥снуванн¤ зах≥днохристи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ, ”крањна не маЇ альтернативи перетворенн¤ у незалежну державу Ївропейського зразка.

ѕ≤—Ћяћќ¬ј
”крањна - найбагатша на археолог≥чн≥ знах≥дки крањна —х≥дноњ ™вропи. « давн≥х-давен з прогресивного —ередземномор'¤ на п≥вн≥ч —” материка через територ≥ю ”крањни поширювалис¤ р≥зноман≥тн≥ новац≥њ. —отн≥ стародавн≥х народ≥в жили на украњнських теренах до по¤ви тут власне украњнц≥в. ¬они лишили п≥сл¤ себе не лише н≥м≥ св≥дченн¤ перебуванн¤ (сто¤нки, селища, кургани), а й культурн≥ надбанн¤, ¤к≥ п≥зн≥ше стали складниками украњнськоњ культури. “ому вивченн¤ перв≥сноњ ≥стор≥њ ”крањни Ї необх≥дною передумовою дл¤ адекватного розум≥нн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ культури та ≥стор≥њ.
”крањна займаЇ ключову позиц≥ю на культурно-≥сторичн≥й мап≥ перв≥сноњ ™вропи. ѕереважна б≥льш≥сть найдавн≥ших сх≥дноЇвропейських сто¤нок кам'¤ноњ доби сконцентрована саме тут, адже заселенн¤ ™вропи в≥дбувалос¤ з п≥вдн¤, ≥ перш≥ людськ≥ ≥стоти прийшли на сх≥д з Ѕалкан коридором м≥ж ѕ≥вденними  арпатами та „орним морем, а також через карпатськ≥ перевали. “ому саме в ”крањн≥ близько 1 млн рок≥в тому з'¤вилис¤ найдавн≥ш≥ в —х≥дн≥й ™вроп≥ перв≥сн≥ люди, ¤к≥ п≥зн≥ше розселилис¤ дал≥ на сх≥д ≥ п≥вн≥ч.
”крањна (особливо  римськ≥ гори) багата ≥ на печерн≥ багатошаров≥ сто¤нки неандертальц≥в.  ≥нцем льодовиковоњ доби датуютьс¤ численн≥ сто¤нки з ун≥кальними житлами з к≥сток мамонт≥в, розкопан≥ украњнськими археологами в басейн≥ ƒн≥пра. “ис¤ч≥ палеол≥тичних та мезол≥тичних пам'¤ток та давн≥ традиц≥њ њх досл≥дженн¤ дають п≥дстави вважати ”крањну одним з найбагатших ≥ найкраще вивчених в археолог≥чному розум≥нн≥ рег≥он≥в ™вропи.
«емлеробство й тваринництво також були принесен≥ в —х≥дну ™вропу з ”крањни. –озташована на меж≥ Ївраз≥йських степ≥в ≥ близькосх≥дно-балканськоњ землеробськоњ працив≥л≥зац≥њ, ”крањна стала прабатьк≥вщиною найдавн≥шоњ форми скотарства. « њњ територ≥њ перш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ скотар≥ заселили безкрањ обшири в≥д јтлантики до ≤нд≥њ, в≥д Ѕалт≥њ до —ередземномор'¤.
ѕ≥вн≥чно-«ах≥дна ”крањна була прабатьк≥вщиною слов'¤нства, ¤ке розселилос¤ зв≥дси на ƒунай, ќдер, ≈льбу, ¬ерхн≥й ƒн≥про, ќку, ¬олгу, на Ѕалкани.
¬ останнЇ тис¤чол≥тт¤ ”крањна опинилас¤ у прифронтов≥й смуз≥ жорстокоњ битви м≥ж Ївропейською цив≥л≥зац≥Їю та сх≥дним деспотизмом. ¬она в≥д≥грала роль щита, ¤ким середньов≥чна ™вропа в≥дгороджувалас¤ в≥д агресивноњ јз≥њ. ќтже, ун≥кальна геопол≥тична позиц≥¤ ”крањни зумовила њњ ¤скраву ≥ траг≥чну ≥стор≥ю, ¤ка нер≥дко визначала ≥сторичн≥ дол≥ вс≥Їњ ™вропи.
÷¤ книга Ї спробою доступного викладу основних проблем перв≥сноњ ≥стор≥њ ”крањни з урахуванн¤м результат≥в нов≥тн≥х досл≥джень археолог≥в, ≥сторик≥в, етнограф≥в, мовознавц≥в, антрополог≥в ¤к в ”крањн≥, так ≥ поза њњ межами.
ѕравдива ≥стор≥¤ - нар≥жний кам≥нь м≥цноњ самосв≥домост≥ нац≥њ. Ѕез нењ побудова д≥йсно незалежноњ, демократичноњ ”крањни неможлива.

¬…ƒќ–…52“…Ќќѓ Ћ≤“≈–ѓѓ“”∆

1. јгуста »., Ѕуриан 3. ∆изнь древнего человека. - ѕрага, 1960.
2. јлексеев ¬. ѕ. √еографи¤ человеческих рас. - ћ., 1974.
јлексеев ¬. ѕ. —тановление человечества. - ћ., 1984.
јлексеев ¬. ѕ.. ѕерший, ј. ». »стори¤ первобь≥тного общества. - ћ , 1990. јлексеева “. ». јдаптивньње процессь≥ в попул¤ци¤х человека - ћ , 1986. јлексеенко ≈. ј.  ети: историко-зтнографические очерки. - ћ., 1967. јндреев Ќ. ƒ. –аннеиндоевропейский ¤зик. - ћ., 1986. јреш¤н √. »ндоевропейский сюжет в мифологии междуречь¤  урь≥ и јракса до н. з. // ¬естн. древней истории. - 1988. - є 4. - — 38-48 9. јркас ћ. ≤стор≥¤ ”крањни-–ус≥. -  ., 1990.
ћ., 1982.
10. јрсеньев ¬.  . —очинени¤. - ¬ладивосток, 1948. - “. V.
11. јрутюнов —. ј. «тнические общества доклассовой зпохи. ¶
12. јрхеологи* ”краинской ——–. -  ., 1985-1986. - “. 1-3. ,'
13. Ѕадер ќ. Ќ. „еловек, его культура и природна¤ среда северного кра¤ ≈вропейской
ойкумени в верхнем палеолите // ѕервобитний человек и природна¤ среда."-
ћ., 1974. - —. 117-124.
14. Ѕаран ¬. ƒ. ѕражска¤ культура ѕоднестровь¤. -  ., 1988.
15. Ѕаран ¬. ƒ. –анн≥ слов'¤ни м≥ж ƒн≥стром ≥ ѕрип'¤ттю. -   , 1972.
16. Ѕаран ¬. ƒ. „ерн¤х≥вська культура: «а матер≥алами верх≥в'¤ ƒн≥стра та «ах≥дного
Ѕугу. -  " 1981.
17. Ѕаран ¬. ƒ., √ороховский ≈. Ћ., ћагомедов Ѕ. ¬. „ерн¤ховска¤ культура и готска¤
проблема // —лав¤не и –усь. -  ., 1990.
18. Ѕаран ¬.,ƒ.,  озак ƒ. Ќ., “ерпиловський –. ¬. ѕоходженн¤ слов'¤н. -  ., 1991.
19. Ѕартонек ј. «латообильние ћнкени. - ћ., 1991.
20. Ѕаскин Ћ. ћ. ѕоведение копитних животних. - ћ., 1976.
21. Ѕелинский ¬. —очинени¤. - ѕтб., 1990. - “. II.
22. Ѕерд¤ев Ќ. »стоки и смисл русского коммунизма. - ћ., 1991.
23. Ѕережин ё. ≈. »нки. »сторический опит империи. -Ћ., 1991.
24. Ѕессонова —. —. –елигиозние представленн¤ скифов. -  ., 1983.
25
Ѕондар ™. ѕро ≥нд≥йц≥в, хетт≥в ≥ козацький оселедець / / ”крањна ≥ св≥т. - 1992. -
є2.
Ѕоплан √. ќпис ”крањни. -  ., 1990.
26.
27. Ѕрайчевський ћ. ё.  онспект ≥стор≥њ ”крањни // —тарожитност≥. - 1991. - є 1.