СЕМЕНКО Юрій Сергійович (нар. ЗО квітня 1920, с. Михайлівка Апостолів-ського району Дніпропетровської обл.) — Юрій Семенко. український журналіст, редактор, письменник, громадський діяч, зокрема, активіст відродженої 1941 «Просвіти». Нині живе в Мюнхені (Німеччина).
Народився в родині селянина-бідняка. Десятирічним хлопчиком у 1930 з родиною вивезений у Північний край Росії (тепер Архангельська область), де від осені 1929 в тюрмі вже був батько. Тільки у 1937 зміг повернутися в Україну, вступив на філологічний ф-т Дніпропетровського ун-ту, де навчався три роки. Потім працював і заочно вчився в Запорізькому педінституті. Перед війною одержав диплом викладача української мови й літератури.
   За німецької окупації працював у системі народної освіти в Апостоловому на Дніпропетровщині. Від жовтня 1941 — голова «Просвіти» округи Апостолове — Кривий Ріг. Восени 1941 в Апостоловому відбулися збори інтелігенції району. Лікарі, агрономи, вчителі, службовці державних установ, які з'їхалися вивчати український гімн «Ще не вмерла Україна», обрали правління товариства «Просвіта». При «Просвіті» і в школах почали працювати співочі і музичні гуртки. Драмгурток підготував п'єсу «Борці за мрії» Івана То-гобочного, духовий оркестр — українські народні пісні.
У с. Базавлук поставлено п'єсу «За двома зайцями» Мих. Старицького, відкрито сільбуд. Просвітяни розповсюджували книжки заснованого в Кривому Розі видавництва «Дзвін» — «Малу історію України», збірник пісень «Тризуб», збірку Мих. Пронченка «Кобза». Як голова «Просвіти» С. мусив добиватися дозволу в нацистської окупаційної влади (лютої в ненависті до українських культурних заходів) на репетиції, вистави, концерти, намовляти переляканих совєтським і німецьким терором аматорів бути активними.
    Виконував чисто адміністративні обов'язки — дбати про приміщення, паливо, оголошення. Влаштовував і супроводжував у поїздках «культбригаду» «Просвіти» і т. ін. Відмова від поїздки в село Мар'янське, що в плавнях над Дніпром (нині на березі Каховського водосховища), врятувала від розстрілу комуністичними партизанами. Навесні 1942 тут на очах батька спеціально прислані з Москви парашутисти розстріляли Героя Радянського Союзу лейтенанта танкових військ Макара Ткачова за його перехід до української поліції.
    С. очолював Апостол івську «Просвіту» до 1944. 4 лютого 1944 його вивезли до Німеччини, де працював як «остарбайтер» у депо Ганновера вантажником вугілля. У 1950 — 1954 —
співредактор газети «Українські вісті» (Новий Ульм) та видаваного при них місячника «Освобождение», у 1957— 1966 — редактор «Українського селянина». Лідер Селянської партії, був керівником представництва Української Народної Республіки в Німеччині.
   С. — автор книжок «Голод 1933 р. в Україні» (1963), «Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору» (1964), «Пам'яті В.А.Доленка» (1975), «Шахи в Україні» (1980), трьох томів спогадів «Тички» (1990 — 1998), «Наталя Павлушкова» (1999). Від 1992 його книжки перевидаються в Україні. Він один із спонсорів словника «Діячі Січеславської «Просвіти».

Літ.: Семенко Юрій. Тички. Том другий. — Львів.: Червона калина., 1996.— С. 264.

Микола Чабан