|
¬ј—»Ћ№ „јѕЋ≈Ќ ќ
Ћёƒ» ¬ “≈Ќ≈“ј’
—ј“»–»„Ќј ѕќ¬≤—“№
1
Ўвидко проминуло дороге дл¤ рад¤нських педагог≥в л≥то. ј було воно
дороге њм не т≥льки однаковими дл¤ педагог≥в ус≥х крањн приЇмност¤ми
- теплом та чималим в≥дпочинком, а ще й де¤кими суто-рад¤нськими вт≥хами.
јдже њм впродовж двох м≥с¤ц≥в не загрожували н≥ "проробки"
на профес≥йних зборах, н≥ дописи в ст≥нних ≥ в друкованих газетах, н≥
виступи њхн≥х учн≥в на "виробничих" нарадах, ан≥ будь-що ≥нше
з таких можливостей. ”л≥тку вони могли спок≥йненько соб≥ спати, не знати
болючого серцебитт¤, божев≥льного нервуванн¤ та ≥нших бол≥в, що њх викликали
в педагог≥чних "клубках нерв≥в" вс≥ от≥ "проробки",
дописи, виступи ...
Ќад≥йшло перше вересн¤ - початок нового шк≥льного року. Ѕула незакаламутно-тиха
пора, усто¤н≥, чист≥ дн≥, затишний спок≥й природи - густолистих дерев,
уже, щоправда, трохи прижовклих, та р≥знобарвних кв≥т¤них клюмб, що
ними м≥сто прикрасило своњ, мовл¤в ≥поет, "ромби та квадрати".
≤ геть усе в ц≥й м≥ськ≥й природ≥ нагадувало вже про того, хто надихав
ус≥ от≥ "проробки", дописи, виступи, хто дедал≥ дужче, ¤к
там кажуть, убивавс¤ в колодочки ≥ хот≥в вирости на нового титана, нового
ѕромете¤, т≥льки б≥льшого й кращого, - про великого —тал≥на. Ќ≥жно-кучер¤вий
кураЇць на клюмбах (б≥л¤ вокзалу, на головному проспект≥, у м≥ському
саду, у житлокооп≥вських дворах) пор≥с так, що все виходив напис "—тал≥н",
чепурно п≥д-
стрижен≥ кущ≥ жовтоњ акац≥њ не в одному м≥сц≥ казали про те саме йменн¤
...
–≥ч зрозум≥ла, що не т≥льки природа, а й усе ≥нше в
м≥ст≥ казало про того, що йому вс≥ м≥ста й села на одн≥й шост≥й земного
простору тепер належали. …ого портрети, уже справжн≥, м≥льйонами надрукован≥,
були цього "усто¤ного" л≥тнього часу, коли н≥ дощ не п≥дмочить,
н≥ паморозь на в≥трин≥ не закриЇ, скр≥зь ≥ всюди - на чолах будинк≥в,
у в≥тринах крамниць, в установах над столами "зав≥в", у школах
на м≥сц≥ колишн≥х царських портрет≥в ≥ нав≥ть у спальн¤х завбачливих
"хатн≥х господинь" (на випадок трусу, щоб бачили, що родина
рад¤нська), йменн¤ цього великого "проводир¤ народ≥в" славили
й громопод≥бн≥ гучномовц≥, поставлен≥ на вулиц¤х та майданах ... —лавили,
гукали, хрипли, шваркот≥ли ('бо соц≥¤л≥стична техн≥ка була ще не зовс≥м
на висот≥).
“аке звеличуванн¤, ба й убожнюванн¤ проводир¤, правда, суперечило марксистськ≥й
теор≥њ про ро-лю особи в ≥стор≥њ, - але... х≥ба не люди твор¤ть ≥ зм≥нюють
≥стор≥њ? ўо заважало особ≥, що заволод≥ла ≥стор≥Їю одн≥Їњ шостоњ земного
суходолу, хоч трохи зм≥нити суперечну щодо ѓѓ становища теор≥ю, хай
би то була й марксистська непорушна ≥стина? ÷езар, Ќаполеон - то справд≥
були т≥льки тр≥ски на хвил¤х народних рух≥в, - але х≥ба њх можна р≥вн¤ти
до народного проводир¤ товариша —тал≥на, ≥м'¤ ¤кого у вс≥х на устах?
ѕравда, дехто з так званих "механ≥чних громад¤н" (¤к њх назвав
•орк≥й) проказували це йменн¤ у своњх виступах на р≥зних зборах з думкою
застрахувати*) себе в≥д отих "проробок", трус≥в, арешт≥в,
- але ж то ... механ≥чн≥ громад¤ни!
*) «абезпечити. 6
ѕортрети, гучномовц≥, газети нагадали рад¤нським педагогам першого ж
дн¤, ¤к вони прийшли до своњх шк≥л, щоб вони не забували ¤ро "кл¤сову
пильн≥сть", ¤ро потребу боротис¤ з ус¤кими про¤вами контрреволюц≥њ.
ј педагогам металюрг≥йного ≥нституту нагадала про це ще й жива ≥з њхньоњ
д≥йсности новина: у бухгадьтер≥њ на звичному м≥сц≥ головного бух-гальтера
не було вже ¬ишиваного, його вже н≥де на св≥т≥ не було: в≥н був розстр≥л¤ний.
ј згубила його колишн¤ ж≥нка, що таки десь була в нього, хоч в≥н ≥ ховавс¤
з цим. ƒов≥давшись про м≥сце перебуванн¤ свого зрадливого чолов≥ка,
ж≥нка виказала на нього влад≥ -- пов≥домила куди сл≥д про те, що в≥н
ран≥ш був у "петлюр≥вських" повстанц¤х.
ѕочувши цю новину, н≥хто про подробиц≥ не розпитував, кожне зщулившись,
замовкало, ≥шло геть, щоб хтось чогось не подумав.
« першого ж дн¤ трапилас¤ пригода ≥ —амсонов≥ Ћ≥пшицев≥. ѕосп≥шав в≥н
додому на об≥д, щоб пот≥м знову повернутись до ≥нституту на зас≥данн¤
(починались бо знову зас≥данн¤, насувались, ¤к хмара з тютюнового диму).
—то¤в на трамвайн≥й зупинц≥, чекаючи трамваю. ≤ от до нього п≥д≥йшов
один знайомий пар-т≥Їць на пр≥звище ѕ≥чкуренко. «найом≥ вони були т≥льки
трохи, зр≥дка бачилис¤ в "Ќаросв≥т≥", а через те й не змогли
просто, ¤к то буваЇ м≥ж близькими знайомими, забалакати. јлеж ≥ мовчати
н≥¤к було. “од≥ ѕ≥чкуренко, що держав у руках центральний орган парт≥њ
"ѕравду", шелест¤чи цим розгорнутим паперовим "простиралом"
перед очима, показав Ћ≥пшицев≥ петитну зам≥тку в "’рон≥ц≥"
про те, що –икова зн¤то з посту голови ур¤ду ≥ настановлено ком≥саром
зв'¤зку.
—казав:
7
o- ўось там у ÷ *) д≥Їтьс¤ ... т≥льки ми, низи парт≥йн≥, н≥чого не знаЇмо
...
- ј це ж централ≥зований демократизм, - вихопилось ¤кось мимовол≥ Ћ≥пшицев≥
з уст, та ще й з властивою йому ≥рон≥Їю ... з прискаленим хитро - ¤к
це в≥н завжди в таких випадках робив - оком.
Ѕ≥льше вони на цю тему н≥чого не встигли сказати, бо п≥д≥йшли трамвањ,
≥ вони роз'њхались у р≥зн≥ боки. ѕро розмову цю Ћ≥пшиць зразу був забув.
ѕрињхав додому, пооб≥дав, нав≥ть пожартував за столом з приводу "галушечок".
(’ай н≥хто не подумаЇ, що Ћ≥пшид≥ так прим≥тивно харчувались, навпаки,
галушки це були ласощ≥, приступн≥ т≥льки "в≥дпов≥дальним шрац≥вни-кам",
бо т≥льки вони одержували в своњх закритих розпод≥льниках борошно).
≤ т≥льки тод≥, ¤к нањвс¤ вже та став збиратись до ≥нституту, в≥дчув
раптом ¤кусь прикру осугу на сумл≥нн≥. —початку нав≥ть не зрозум≥в,
що то - ¤кась прикр≥сть, а що саме, не м≥г добрати. јж нескоро, ¤к уже
був у трамвањ, на пам'¤т≥ йому стала ота розмова з ѕ≥чкуренком, особливо
його власна ≥рон≥чна заввага.
-- "“ак в≥н же (ѕ≥чкуренко б то) може подати на мене за¤ву!"
- мало не скрикнув привселюдно перел¤каний чолов≥к. ¬≥дчув, що все т≥ло
йому отерпло.
“ак, "за¤вою" революц≥йного часу називано те, що за старого
режиму було в≥доме п≥д рос≥йською назвою "доноса", украњнською
- "виказу". ј подавано так≥ "за¤ви" революц≥йного
часу багато част≥ше (хоч це, може, й парадокс), н≥ж за старого це роблено
з "доносами". ѕричин до цього було чимало, а щодо
парт≥йц≥в, то вони пор¤дком парт≥йноњ дисципл≥ни мусили це робити. ќтож
можна було думати, що ѕ≥чкуренко теж виконаЇ св≥й парт≥йний обов'¤зок.
÷е було тим можлив≥ше, що парт≥¤ готувалас¤ до чищенн¤ своњх лав, ≥
кожному парт≥йцев≥ корисно тепер було чимнебудь доказати свою б≥льшовицьку
пильн≥сть. ≤ найкраще та найлегше це було зробити саме подаванн¤м "за¤в".
р≥м того, ѕ≥чкуренко був ≥з тих, що вс¤ково при-подоблювалис¤ до начальства,
слух'¤но прислужувалис¤, продовжуючи революц≥йного часу славнозв≥сну
щодо цього традиц≥ю старорежимноњ рос≥йськоњ д≥й-сности. яскраво це
ви¤вилось, наприклад, у тому, що в≥н, виходень ≥з села, зрозум≥вши небажан≥сть
дл¤ начальства "щирого украњнства", намагавс¤ говорити т≥льки
по-рос≥йському, хоч ≥ не легко це йому, "хахло-в≥", давалось.
ƒумка про можливу ѕ≥чкуренкову "за¤ву" знизила Ћ≥пшицев≥ настр≥й,
попсувала добре травленн¤ щой-нозажитого об≥ду. « цим важким настроЇм
п≥шов в≥н ≥ на збори. ј на зборах, допов≥даючи, говорив мл¤во, уже без
властивоњ йому тонкоњ ≥рон≥њ, без будь-¤кого гумору. ≤ вноч≥, дарма
що ц≥лоденна прац¤ добре його притомила, в≥н н≥¤к не м≥г заснути. як
же в≥н тепер нар≥кав на св≥й хист гумориста!
- "Ѕев, ¤к той дурень, - перекривив в≥н сам себе (це буваЇ ≥ з
такими тонкими натурами, ¤к Ћ≥пшиць!). - “ак наче хто за ¤зик пот¤г
..."
ƒн≥в зо два борсавс¤ у цих труднощах —амсон Ћ≥пшиць, а пот≥м вир≥шив
... попередити можливу ѕ≥чкуренкову за¤ву - подати на нього "за¤ву"
про от≥ його слова, що в ÷ щось д≥Їтьс¤. ”ноч≥, ¤к ус≥ в до-
м≥ спали (так, либонь, пишутьс¤ вс≥ "за¤ви", "доноси"),
в≥н написав, обм≥рковуючи кожне слово, свою "за¤ву", а вранц≥
другого дн¤ в≥дн≥с до "райпарко-му*) (обов'¤зково вже "стал≥нського"!).
“≥льки ж не можна сказати, щоб це його заспокоњло: "за¤ву"
мали ще розбирати, а давно в≥домо, що виказников≥ "перший бат≥г".
ќтже йому треба було добре ще до цього готуватись. ¬≥н зважив ус≥ з
а ≥ проти, ≥, ло-його. виходило, що в≥н переможе. јдже ѕ≥чкуренка, ¤к
украњнц¤, в крайньому раз≥ можна буде обвинуватити ще в украњнському
нац≥онал≥зм≥ а-бо, може, й антисем≥тизм≥. ўо в≥н намагавс¤ говорити
т≥льки по-рос≥йському, -це можна буде об'¤вити лич-куванн¤м. "як
не ховай погане, а воно таки гл¤не", звичайно казано (на зборах
тощо) про так≥ хитрощ≥ украњнських нац≥онал≥ст≥в, цих найп≥дступн≥ших
ворог≥в рад¤нськоњ влади ≥ нос≥њв головноњ небезпеки в ... своњй таки,
украњнськ≥й держав≥ - "м≥сцевого нац≥онал≥зму".
Ѕули у —амсона Ћ≥пшиц¤ ще й ≥нш≥ неприЇмн≥ "передчистков≥ переживанн¤".
¬≥н же був крамар≥в син, а його ж≥нка - .поп≥вна, та ще й такого попа
дочка, ¤кого розстр≥л¤но за контрреволюц≥ю... ÷е о-станнЇ було таке
дл¤ "чистки" страшне, що на саму думку про нього в сердешного
чолов≥ка п≥дгиналис¤ ноги й виступав холодний п≥т на чол≥.
¬≥д цих думок в≥н нав≥ть на лиц≥ упав, зм≥нивс¤ дуже. ≤ хоч при люд¤х
ще прискалював ≥рон≥чно око, але то вже було т≥льки личкуванн¤ його
переживанн≥в. ј дал≥ в≥н став... запоб≥гати ласки в тих, що здогадно
10
могли подати на нього ¤кийсь "матер≥¤л" (ще один псевдон≥м
старого "доносу") чи виступити лроти нього п≥д час "чистки"
на зборах. ѕравда, робив це обережно й тонко, з властивим йому ум≥нн¤м
поводитис¤ з людьми у вс¤к≥й ситуац≥њ.
ќтож одного дн¤ безпарт≥йний голова м≥сцевого ≥нститутського ком≥тету
сп≥лки "робос" був здивований незвичайною з боку зав≥дувача
навчальноњ частини увагою до його скромноњ особи. ѕ≥д≥йшовши неспод≥вано
до нього в коридор≥ (п≥д час лекц≥й, ¤к у коридор≥ було тихо й безлюдно),
зав≥дувач навчальноњ частини уз¤в його п≥д руку, та ще й так, наче то
була не рука безпарт≥йноњ людини у с≥ренькому потертому п≥джачку, а
лосудина з надзвичайно коштовною р≥диною. ≤ от, несучи так обережно
з властивою йому гож≥стю л≥коть безпарт≥йноњ людини, Ћ≥пшиць уз¤в говорити
про так≥ справи, про ¤к≥ з безпарт≥йними звичайно не говор¤ть, - про
"пол≥тичне обличч¤" (це псевдон≥м староњ "благонад≥йносте")
одного з викладач≥в ≥нституту.
“ут дехто може здивуватись, що в ≥нститут≥ 'безпарт≥йний був головою
ћ *). јле й так≥ випадки бувають у найдемократичн≥ш≥й крањн≥ св≥ту.
“о ≥нша р≥ч, що т≥ безпарт≥йн≥ голови здеб≥льшого мають себе так, ¤к
миш≥ в лапах у кота: миша знаЇ, що к≥т, випускаючи њњ вр¤ди-годи з лап,
т≥льки бавитьс¤ (в демократизм), а ¤кби вона справд≥ спробувала т≥кати,
то њй був би зразу к≥нець.
“ак вийшло й цим разом. —ердешна миша, отой безпарт≥йний голова ћ ,
не зрозум≥ла справжньоњ
*) ћ≥сцевий ом≥тет.
11
кот¤чоњ щирости, подумала, що це ¤кийсь п≥дступ, ≥ з ц≥Їњ причини утратила
на ск≥лькись там ночей сон ≥ спок≥й.
идаючись у гар¤чц≥ "передчисткових переживань", —амсон Ћ≥пшиць
в≥дчував потребу сказати про це комусь близькому, под≥литись труднощами
≥ так њх облегшити. «розум≥ла р≥ч, що такою близькою дл¤ нього людиною
була його дружина - " сюша". ≤ в≥н, повагавшись трохи, з огл¤ду
на њњ вдачу, одного "вих≥дного" дн¤, коли в нього не було
зас≥дань ≥, навпаки, був час дл¤ хатн≥х розмов, сказав њй про св≥й клоп≥т,
зокрема про небезпеку в≥д њњ -походженн¤. ÷еЇ кажучи, в≥н нав≥ть об≥йн¤в
њњ злегка за плеч≥.
јле зам≥сть поради в≥н почув в≥д ж≥нки щось ≥нше: " сюша"
вз¤ла це за образу.
- Ѕуло б мене не брати! - спалахнула вона гн≥вно. ≤ дал≥ почала викладати
йому своњ "переживанн¤" - казати про те, що в≥н шукаЇ причини
дл¤ розлуки, щоб п≥сл¤ цього злигатис¤ з своЇю "’аЇю". ≤ п≥шла,
≥ п≥шла - ¤к з припону з≥рвалась.
—амсон, обурений такою нетактовн≥стю ж≥нки-,,'баби", закип≥в усередин≥
≥ похмуро вмовк, розпочавши цим чергову сварку. Ѕож чолов≥кова мовчанка
под≥¤ла на ж≥нку так, ¤к - коли грубо пор≥вн¤ти -бат≥г на кон¤ку. ¬она
п≥дскочила, ¤к опарена, пошпурила своЇ шитт¤, що перед тим держала була
в руках; ≥накше сказати, у нењ зайшла найнебезпечн≥ша стад≥¤ њњ сварки
- бурхлива.
јле —амсон не в≥дпов≥в на це ан≥ найменшим звуком чи рухом.
“од≥ " сюша" шпурнула скл¤нку, що сто¤ла б≥л¤ карафки з водою,
≥ та скл¤нка розскочилас¤ дес¤тками 12
сон¤шних бризк≥в, бож сонц¤ ¤краз було повно в хат≥.
“а —амсон ≥ дал≥ мовчав. “≥льки на обличч≥ йому з'¤вивс¤ вираз мученика.
ѕосатан≥вши, несамовита ж≥нка кинулас¤ до чолов≥кового столу ≥ з блюзн≥рською
зухвал≥стю потаскала насеред хати ... "ѕитанн¤ лен≥н≥зму"
—тал≥на. —амсона це ¤к холодною водою облило, ≥ в≥н, зл¤каний ≥ обурений
таким нечуваним зухвальством "дикоњ баби", кинувсь тую книжку
п≥д≥ймати.
ѕобачивши, що це д≥Ї, та ще й дуже ефектовно, ж≥нка вз¤ла швиргати одну
книжку за другою. Ћен≥н, ћаркс, ≈нгельс лет≥ли так, наче то були звичайн≥с≥ньк≥
соб≥ книги, а не нове "св¤те письмо" у найдемократич-н≥ш≥й
держав≥.
«розум≥вши свою помилку й поразку, —амсон кинувс¤ з хати, затуливши
руками вуха, щоб не чути сл≥в, що лет≥ли за ним навздог≥н - либонь,
про "’аю".
ƒе¤кий час в≥н ходив поблизу дому, а пот≥м п≥шов на вокзал. —кр≥зь в≥н
бачив веселих, св¤тково зод¤гнених людей (уже, либонь, неголодних, бож
була ос≥нь, коли сел¤ни з червоними прапорами звозили хл≥б до м≥ста),
чолов≥к≥в ≥з ж≥нками впар≥.
- "... Ѕач, - думав знервований, вигнаний ≥з власноњ хати чолов≥к
про щебетливих ж≥ночок: - ви тут, ¤к ¤нголи, - а що ви дома своњм чолов≥кам
виробл¤Їте?! нижки розкидаЇте ... ѕравильно писав молодий √оголь, коли
називав вас "≥счад≥Їм ада" ...
“ак проблукав —амсон майже до вечора, а ввечер≥, ¤к на вулиц¤х стали
зал¤гати холодки-т≥н≥ ≥ засв≥чувались перш≥ л≥хтар≥, прийшов додому.
” " сюш≥" була вже ≥нша стад≥¤ сварки - примир-
13
ливо-≥рон≥чна. «розум≥вши, що за першоњ стад≥њ пере-борщила, вона тепер
хот≥ла вже миритись. ј ¤к стад був ще досить напружений, щоб об≥зватись
до чолов≥ка безпосередньо, то вона й удалас¤ своњм звичаЇм до посередника-кота,
що сид≥в на в≥кн≥ з мирним мур-котом, вт≥шаючись останн≥м в≥дсв≥том
веч≥рнього с¤йва. '
- —амсон јбрамович, ћурку, ходили на погул¤нн¤... Ќадвор≥ ж чудова погода
...
„олов≥к нервово зц≥лив зуби.
- ѕравда, котику, погано, - вела ж≥нка свою мову дал≥, - ¤к у кого ж≥нка-поп≥вна?
—амсон мовчав.
- Ќу, що ж, - з≥дхнула жарт≥вливо, - х≥ба вона винна, що њњ батько був
п≥п? як у кого батько був крамар, то й той чолов≥к не винен ...
- "“а хто ж тебе, дурна бабо, обвинувачував у цьому?! - кип≥в —амсон.
-?- я ж хот≥в т≥льки порадитись ..."
јле вголос не сказав н≥чого.
- ј колись —амсон јбрамович ≥ до попа ходили, - провадила " сюша"
дал≥, - ≥ вважали це за велике дл¤ себе щаст¤ . . .
“ут треба було —амсонов≥ т≥льки посм≥хнутись, ≥ був би край сварц≥.
≤ в≥н уже от-от мав це зробити. јле справу попсував Ѕогданко. йому набридла
сварка, ≥ в≥н, вважаючи —амсона за головного винуватц¤, здумав його
задобрити - показав своњ малюнки ≥ назвав "татком". ≤ —амсон,
почувши це слово, в≥дчув раптом до "сина" таку ненависть,
що аж зубами заскрип≥в.
- Ќу, вбий його, вбий! - знов скрикнула " сюша", пом≥тивши
той рух ненависти на його виду. 14
“ак була в≥дновлена сварка. Ќа " сюшу" знов найшло: вона вхопила
¤кусь брошуру, ≥ та брошура клапт¤ми розлет≥лась по хат≥, дал≥ кинулась
знов до найсв¤т≥шоњ книги - "ѕитань лен≥н≥зму" ... та тут
—амсон ухопив њњ об≥руч за руки. њхн≥ оч≥ стр≥лись, ≥ в тих очах побачило
кожне ¤кнайстрашн≥шу ненависть. Ќе чолов≥к ≥ ж≥нка це були, а найзапекл≥ш≥
вороги .. . ќтак ≥ водились де¤кий час: в≥н не попустить, вона не подужа.
“а наостанку в≥н випустив ѓѓ руки ≥ в≥д≥брав пом'¤ту книжку. Ѕув несамовито-лютий,
захеканий в≥д
боротьби.
- ƒумаЇш, ¤ боюс¤ твоњх жид≥в? - гукнула скажена ж≥нка.
-o јх ти ж нещасна поп≥вна! - гукнув чолов≥к, утративши розум, хоч у
св≥домост≥ десь ≥ ворушилось, що осв≥чен≥ люди так не повинн≥ ла¤тись.
- “и ж за жида й вийшла, щоб прикрити своЇ поп≥вське походженн¤ та контрреволюц≥йне
уд≥вство.
- ѕархатий ...
ѕобожевол≥л≥ з лют≥, вони вже не зважали й на сус≥ду ( утька б то),
що був у цей час дома й обережно поскрипував л≥жком. ÷е була ¤кась бур¤
лют≥, що виповнила њхню хату. Ѕогданко зл¤кано плакав, держачись за
материну сукню. ≥т, сполоханий, стрибнув ≥з в≥кна ≥ не знав, де сховатись,
зл¤кано н¤вкав.
јле й цим разом перекричала ж≥нка, а чолов≥ков≥ довелось умовкнути.
” хат≥ вже було поноч≥, св≥тла не св≥тили: хоч би й св≥т тепер западавс¤,
њм обом було б байдуже. “≥льки з вулиц≥ в≥д поблизького л≥хтар¤ промикувалас¤
у в≥кно ¤сна смуга, прост¤гшис¤ на помост≥ аж до порога. ѕро вечерю,
зрозум≥ла р≥ч, не могло бути й мови.
15
“од≥ —амсон п≥шов у спальню, вз¤в там подушку ≥, вернувшись до њдальн≥,
поклав њњ на канап≥ й л≥г. јле ж≥нка, ображена такою зневагою подружнього
л≥жка, прискочила до нього ≥ висмикнула подушку з-п≥д голови.
- Ќ≥чого на поп≥вських подушках спати!...
” цю мить —амсон в≥дчув, що в≥н м≥г би цю свою ж≥нку з найб≥льшою насолодою
вбити, ув≥гнати ножа м≥ж ребра, ¤к то зробив персонаж ≥з " рейцеровоњ
сонати" Ћева “олстого.
- „ого тоб≥ треба? - прошип≥в загрозливо.
- "„ого тоб≥ треба?" - перекривила ж≥нка, п≥дкресливши "р",
≥ пол≥зла битись.
„олов≥к замахнувс¤ кулаком, не п≥дпускаючи близько, але вона й на кулаки
л≥зла.
Ѕогданко перел¤кано галаснув ≥ виб≥г у коридор, за ним виб≥г ≥ к≥т...
олотнеча не вщухала вже всю н≥ч. Ќе спали вони, не спав ≥ Ѕогу духа
винний њхн≥й сус≥да утько. ј вранц≥ Ћ≥пшиць, не сн≥давши, вийшов з
дому. √олова була важка, ¤к каменюка.
- Ќ≥, так дал≥ не можна! - кип≥в в≥н ≥ вголос сам дл¤ себе проказував
ц≥ слова. - “реба нарешт≥ покласти цьому край ...
≤шов св≥жо-п≥дметеним, побризканим, ¤к сел¤нська дол≥вка, х≥дником.
Ќа вулиц¤х ще не було руху, т≥льки дв≥рники, заспан≥ й непроворн≥, дом≥тали
останн≥ клапт≥ мостинцю.
- “реба покласти ц≥й гидот≥ край ... ц≥й муц≥...
≤, керуючись ц≥Їю твердою думкою, в≥н св≥домо п≥шов уже т≥Їю вулицею,
де був «ј√—, так наче хот≥в 16
перев≥рити, чи в≥н, той «ј√—, ≥ дос≥ там. ≤шов помалу, обдумуючи скрутну
справу.
«ј√—, звичайно, був на своЇму м≥сц≥, ще був зачинений. «боку б≥л¤ дверей
вис≥ла червона табличка з написом "«апис акт≥в громадського стану".
“ак робив Ћ≥пшиць, правду кажучи, не вперше, а-ле такоњ р≥шучости ¤к
цим разом, у нього н≥коли не було.
- "—ьогодн≥ обов'¤зково ..."ј ¤к «ј√— був ще зачинений, то
в≥н ≥ в≥дклав це на день. “епер же п≥шов до ≥нституту.“≥льки ж ≥ цим
разом, уже вдень, коли трохи заспокоњвс¤, не дов≥в в≥н до зробу задуманого.
«а причину стала знов... та ж таки прийдешн¤ "чистка". Ќе
хто ж бо ¤к ж≥нка найдужче могла б йому на т≥й "чистц≥" пошкодити!
«гадав, що через ж≥нку ж недавно загинув ¬ишиваний. ќтим то ввечер≥
йому довелос¤ знову з своЇю ж≥нкою помиритис¤ ÷ьому допомогла й сама
" сюша": охолонувши за день, вона тепер уже "безпосередньо"
≥п≥шла на мир. оли п≥сл¤ досить уже спок≥йноњ вечер≥ —амсон став розд¤гатис¤,
вона швиденько погасила св≥тло ≥, п≥д≥йшовши в темр¤в≥ до чолов≥ка,
мовчки (њњ повед≥нка була вимовн≥ша за вс¤ку мову!) с≥ла йому на кол≥на,
пригорнулас¤ до нього своњм розк≥шним т≥лом. ≤ —амсон погодивс¤ на мир
≥ на ласку.“ак зайшла останн¤ стад≥¤ чи, краще сказати, ф≥нал њхньоњ
сварки, що на нењ й сус≥да, коли в≥н чув це кр≥зь диктову ст≥ну, м≥г
би т≥льки позаздрити
÷е ж на таких "ф≥налах" ≥ держалос¤ дес¤ть рок≥в њхнЇ подружнЇ
житт¤. \ 17
ЌеприЇ≥мн≥стю почавс¤ новий навчальний р≥к ≥ дл¤ утька: "ќлес¤"
не ¤вилась на навчанн¤. ј йому ж так хот≥лос¤ њњ л≥сл¤ двом≥с¤чноњ розлуки
побачити! ¬≥н же через нењ нав≥ть не в≥дпочив ¤к сл≥д - усе рвавс¤ до
м≥ста, хот≥в, щоб л≥то швидше к≥нчалось ...
ќдин веч≥р минув без ѓѓ приходу до "роб≥тн≥" украњнськоњ мови,
другий ... дал≥ тиждень, два тижн≥.
—к≥лькись день йому спочатку вчувавс¤ ще њњ милий голос, оте њњ щоразове,
тепер уже - гай-гай - колишнЇ "«доров≥ були, √нате ѕилиповичу".
« великою напругою озиравс¤ нещасний чолов≥к на двер≥, ¤к хто ув≥ходив.
јле то був ¤к не „орнострик, так ≥ще ¤кийсь чорт (¤к в≥н з досади ла¤вс¤).
ј „орнострик же, ¤к на те, ще й казав кожного разу так само - "«доров≥
були, √нате ѕилиповичу".
Ќарешт≥ сердешний чолов≥к утратив над≥ю њњ побачити. јдже вона могла
й зовс≥м покинути ≥нститут, ¤к це робили досить часто ≥нш≥ студенти,
не витримавши подв≥йноњ "навантаги" - роботи на п≥дприЇмств≥
й навчанн¤. ≤ його обгорнуло страшне, р≥вне розпачев≥, ка¤тт¤, таке,
¤к ото кажуть: "Ї ка¤тт¤, та воротт¤ немаЇ". ¬≥н тепер ¤кнайщир≥ше
ка¤вс¤, що так безглуздо пов≥вс¤ з нею останнього разу, - тод≥ весною.
…ому спав тепер на думку жахливий здогад, що "ќлес¤", може,
втративши над≥ю, вийшла зам≥ж за Ўул≥ку чи когось ≥ншого, за приказкою
"не даруй журавл¤ в неб≥, дай синицю в жменю" (в≥н мимох≥ть
уважав себе з"ч журавл¤).
- Ќу й дурень же ¤! - ка¤вс¤ в≥н подумки ≥ вголос. - ќт дурило!
18
—ид≥в в≥н ¤кось ≥з таким настроЇм у себе дома ≥ читав книжку одного
молодого письменника. “у книжку в≥н мав прочитати з обов'¤зку викладача,
- отже й читав њњ нехот¤. як швець не любить чоб≥т, що шиЇ њх ≥ншому,
так викладачев≥ л≥тератури немиле прочитуванн¤ нових "примусових"
твор≥в. јле в ц≥й книжц≥ в≥н прочитав м≥сце, що справило на нього з
огл¤ду "а от≥ переживанн¤ велике враженн¤.
- "ƒо нашого гурту (до гурту молод≥, що сто¤в у м≥ському саду),
- було написано в книжц≥ - п≥д≥йшла швиденько молода ж≥нка ≥, звернувшись
до ¬асил¤, сказала:
- ¬и чули? ћарус¤ вийшла зам≥ж за Ќ ...
"ѕочувши це, ¬асиль раптом безсило з≥в'¤в ≥ опустивс¤ на лавку,
що б≥л¤ нењ сто¤в. ј пот≥м затулив лице руками й заплакав. ѕлеч≥ йому
болюче скидалис¤, скидалис¤ в≥д важкого плачу дорослого чолов≥ка.
"”с≥ присутн≥ н≥¤ково вмовкли, не знаючи, що з ним робити.
"” цей час до ¬асил¤ п≥дб≥гла та д≥вчинка з бантиком на голов≥,
що њй в≥н дав був перед тим цукерку, щоб ѓѓ забавити. ¬она тикала йому
в руку цукерку ≥ проказувала т≥ слова, що ними в≥н њњ сам передн≥ше
заспокоював:
- Ќе плач! ”, ¤кий великий, а плачеш ...." «асмучений чолов≥к кинув
читати, в≥дчувши в нос≥
гостр≥ щипки плачу: ¤кщо "ќлес¤" вийшла або вийде за ≥ншого
зам≥ж, в≥н теж заплаче. ’то б вона не була - щира д≥вчина чи шпигунка,
- в≥н уже њњ самозреченно кохав! Ќе бачити тепер њњ була дл¤ нього мука!
ј ¤к ц¤ мука стала уже нестерпна, в≥н вир≥шив знайти њњ за вс¤-
19
ку ц≥ну ≥, ¤кщо вона в≥льна, сказати пр¤мо њй усе ... сказати, що хоче
з нею одружитис¤.
- "якже всьому к≥нець, ?- з≥дхнув в≥н так, ¤к з≥дхають м≥льйони
закоханих, - тод≥ хоч ≥ не жити ... як кому це чудно, хай см≥Їтьс¤,
- додав, згадавши св≥й немолодий в≥к, коли, на думку де¤ких "тверезих",
самогубства через ж≥нку вже не можлив≥... Ѕайдуже буде йому -см≥х, коли
в≥н буде бездиханним трупом ... ¬≥н вир≥шив узнати њњ адресу й п≥ти
до нењ додому. јдреса ѓѓ мала бути в канцел¤р≥њ ≥нституту.
“ого ж таки дн¤ в≥н звернувс¤ до справнички з просьбою дати йому журнал
≥з списком ≥ адресами студент≥в.
јле справничка, противна, з гадючою гол≥вкою ≥стота, не зробила так,
¤к в≥н спод≥вавс¤. ¬она не дала йому книги в руки, а використала це,
¤к нагоду дл¤ розмови, "кокетуванн¤" з ним. « ус≥ма вона була
по-баб'¤чому брутальна (≥ це знав утько), а тут зробила солодк≥ оч≥,
мишач≥, ¤к≥сь безбарвн≥, пускаючи ними б≥сики.
- "яка вона противна! - з огидою подумав утько. --- ѕр¤мо з душ≥
верне ...
- “ак вам потр≥бна адреса? - перепитала, кокетуючи.
- “ак.
- —тудента чи студентки? ?- п≥дкреслила останнЇ слово. ≤ засм≥¤лась
своњм противним см≥хом: - ’≥-х≥...
- —тудента...
- ого саме? - т¤гла, заклавши пальц¤ м≥ж стор≥нки книги.
≤ в≥н, лютий-прелютий, назвав перше, ¤ке згадав, пр≥звище - „орнострик.
“ак цей пл¤н був з≥рваний. 20
ј на додачу до всього ввечер≥ до утька п≥д≥йшов „орнострик ≥ спитав,
нав≥що йому його адреса - йому сказала справничка. ≤, з≥гнаний на слизьке,
горопаха не зм≥г задов≥льно по¤снити. „орнострик в≥д≥йшов в≥д нього
з ¤коюсь двозначною посм≥шкою на своњй покроплен≥й порохом "пиц≥".
ј другого дн¤ в≥н уз¤в "ќлесину" адресу в адресо-вому бюр≥.
Ќазиваючи йменн¤ коханоњ д≥вчини, в≥н почервон≥в. јле це було легше,
бо там була чужа людина, ≥ балакали вони кр≥зь маленьке в≥конце. ј ввечер≥
в≥н знайшов на ѕорохов≥й вулиц≥ д≥м п≥д ч. 52 - одноповерховий, з поржав≥лою
зеленою покр≥влею. ¬≥д вулиц≥ його затул¤в високий зелений паркан, старий,
з полущеною фарбою, похилений. Ќа хв≥ртц≥ була намальована на пострах
чужим люд¤м вищирена собача морда.
¬итерши п≥т на чол≥ (в≥н ≥шов швидко, та ще й нагору), утько нер≥шуче
поклацав великим ¤зиком кл¤мки. ” двор≥ справд≥ об≥звавс¤ хрипкий заспаний
гавк≥т... —тукаючи, утько спод≥вавс¤, що з хати вийде сама "ќлес¤",
та сталось не так: хв≥ртку в≥дчинила зсередини огр¤дна з п≥д≥ткнутою
сп≥дницею ≥ засуканими рукавами, пропахчена кухнею т≥тус¤. ÷е його збило
з пантелику, ≥ в≥н, немов його ¤кий б≥с смикнув за ¤зика не в той б≥к,
спитавс¤:
- „и тут живе ... ≤ван “етеренко?
“етеренко в цьому двор≥ не жив, ≥ через те хв≥ртка в ту ж мить зачинилась
перед його носом.
ѕосто¤в невдаха де¤кий час перед хв≥рткою, пройшовс¤ понад домом. ƒуша
його була, ¤к порожн¤ торба. - "јле ж це безглузд¤! - кип≥в в≥н.
- Ќе зум≥ти спитати пр¤мо!..." ј пот≥м вир≥шив ще раз
21
постукати ≥ спитати вже .пр¤мо про "ќлесю". «нов повернувс¤
до хв≥ртки, обережно поцокав кл¤мкою. «нову вийшла та сама т≥тус¤, ≥
њњ оч≥ зайн¤лис¤ гн≥вом, ¤юттю.
- я ж вам сказала, що немаЇ такого ...
≤ хв≥ртка знову грюкнула, тепер уже остаточно, безповоротно. ј з-п≥д
хв≥ртки загарчав, вишк≥ривши зуби, здоровенний собайло. “ак б≥долаха
остаточно п≥ймав облизн¤.
“а н≥ в кого ж нема такого терп≥нн¤, ¤к у закоханих, немаЇ такоњ великоњ
наполегливосте. «азнавши поразки на ѕорохов≥й, утько вир≥шив шукати
"ќлесю" на т≥м завод≥, де вона працювала.
ќтож одного дн¤, близько третьоњ години, коли перша 'перем≥на к≥нчала
роботу, в≥н обережно п≥д≥йшов до того заводу, до контрольноњ хв≥ртки.
ѕот≥м уз¤в чекати, поки почнуть ≥ти роб≥тники, а з ними й сп≥вроб≥тники
головноњ контори, що в н≥й - це в≥й знав - працювала "ќлес¤".
ѕокищо б≥л¤ хв≥ртки було спок≥йно ≥ майже безлюдно. “≥льки п≥д парканом-муром
сид≥ло ск≥лькись перекупок (останн≥ з "непман≥в": продавали
нас≥нн¤, др≥бно покришену махорку, вим≥рювану чарочками, за¤лозен≥ цукерки
≥ ще ¤кийсь там коп≥йчаний крам). ƒек≥лька хлопчак≥в длубалось у п≥ску
. ..
Ќа паркан≥ р¤дочком сид≥ли горобц≥, цв≥р≥нькаючи упрор≥дь: цв≥р≥нькне
котрийсь - ≥ вмовкне, немов прислуха-Їтьс¤ до потужного двиготу, що
добувавс¤ з заводу, огл¤нетьс¤ сюди-туди - ≥ знову: цв≥р≥нь .. .
р≥м двиготу, що глухо, наче з-п≥д земл≥ дудн≥в ≥ створював напружене
звукове тло, там, на завод≥, ще клацало, дзенькало ≥ вр¤ди-годи шипом
шип≥ло. ≤ в≥д 22
усього цього здавалось, що св≥т кудись невпинно йде... ≥де o а от≥ перекупки,
хлопчаки й горобц≥ - то почесн≥ пасажири, мандр≥вники у всесв≥т≥.
ѕерекупки запропонували утьков≥ щось у них купити - нас≥нн¤чка, махорочки,
цукерочок, - на виб≥р. Ќа цю розмову з хв≥ртки-прихалабка визирнув сторож,
вистромивши з холодка на приЇмне вересневе тепло голову в плесковат≥й
засмальцьован≥й кепц≥. ѕобачивши чужого чолов≥ка ( утька б то), сторож
зац≥кавивс¤ ним ≥ став пасти очима. утько постер≥г це --≥ йому зробилось
неприЇмно. ўоб надати соб≥ д≥лового вигл¤ду, в≥н заклав руки за спину
≥ вз¤в "поважно" проходжуватись вздовж блискучих ≥ р≥вних,
¤к сон¤чн≥ промен≥, рейок зал≥зничноњ кол≥њ, що проходила б≥л¤ самого
заводу.
оли це враз ¤к не в≥джахне його в≥д тих рейок, вискочивши з-поза буд≥вель,
поњзд! Ќаче його з гармати вистр≥лило. ¬еличезна маса з оглушливим трахко-том
- немов дв≥ планети з≥ткнулись на своњй пут≥ - прошум≥ла, з≥рвавши вихори
пилу, повз нього, повз перекупок, хлопчак≥в, сторожа ...
«а поњздом полет≥ли ¤к≥сь пап≥рц≥, поруд≥л≥ шматки газет, бозна зв≥дки
налет≥ли соломинки, що блискучими, ¤к само сонце, спинц¤ми заблискот≥ли
в пов≥тр≥ проти блакитного неба.
ј пот≥м того знову зробилос¤ тихо, знову стало чутно прозоре на тл≥
заводського двиготу, нечутного через свою пост≥йн≥сть, гороб'¤че цв≥р≥ньканн¤.
√л¤не утько, а чорт≥в сторож таки пасе його очима, а дал≥ - кив пальцем,
мовл¤в: "ј йди но сюди". утько удав, що н≥чого не пом≥тив.
“од≥ сторож пр¤мо покликав:
23
- ј йди, бра, сюди! Ќ≥чого робити, п≥д≥йшов.
- „и нема в тебе, бра, закурити? ’очетьс¤, аж шкура болить ... ј б≥сов≥
непманки, - кивнув в≥н головою на баб≥в, - не дають наб≥р ...
утько ≥полегшено з≥дхнув. ј що був некурець, то й не м≥г спраглому
чолов≥ков≥ допомогти. —питавс¤, щоб попередити розпитуванн¤:
- ћен≥ тут треба одну людину побачити (св≥домо сказав "людину",
щоб не казати "д≥вчину"). „и скоро виходитимуть?
—торож щось на це в≥дпов≥в, але що саме, утько не розчув, т≥льки побачив,
¤к в≥н, немов трусик, пожував губами: в цю мить близький густий гуд
чи рип розпанахав св≥т, наче земл¤ загальмувала св≥й х≥д: це був гудок
на к≥нець зм≥ни.
¬≥д цього гуду зн¤лис¤ зв≥дкись у небо голуби, за¤скр≥вши в син¤в≥ крильми.
утько болюче скрививс¤: у вуха вступила глухота, немов њх заткнуло
ватою.
ѕо ¤комусь час≥ п≥сл¤ того, ¤к гудок, в≥д≥рвавшись в≥д того м≥сц¤, зв≥дки
виходив, полинув у далеч≥нь ≥ десь там розтанув, - з контрольноњ хв≥ртки
сипнули чорн≥, засмальцьован≥ роб≥тники - у чорн≥й масн≥й од¤з≥, з замащеними
та замазаними сажею обличч¤ми, т≥льки зуби у молодих б≥л≥ли, ¤к у негр≥в.
утько в≥д≥йшов трохи вб≥к ≥ став напружено ловити кожну ж≥ночу постать,
що зр≥дка показувались, ¤к т≥ чист≥ голубоньки, у чорн≥й гущ≥ роб≥тничих
спин. “а раптом йому стало недобре: що в≥н т≥й д≥вчин≥ скаже? „и те,
що в≥н, статечний тридц¤титрир≥чний чолов≥к, приб≥г, ¤к хлопчик, щоб
сказати њй про своЇ ко-24
ханн¤? ≤ в≥н уже був непевен, чи об≥зветьс¤ до "ќлес≥", ¤к
та вийде з заводу.
“а вже роб≥тники пройшли, а њњ не було. «нову велика туга охопила його
... ≥ в≥н помалу, нога за ногою, п≥шов геть в≥д заводу. ћучивс¤ ввесь
веч≥р в ≥нститут≥, не спав усю н≥ч дома, а другого дн¤, об об≥дн≥й пор≥...
знов п≥шов до заводу: над≥¤ п≥дказувала думку, що, може, випадково вона
тод≥ не виходила разом з роб≥тниками ...
«нов тиша на тл≥ заводського двиготу, перекупки й сторож, що вигл¤дав
≥з своЇњ хв≥ртки-прихалабка. “≥льки сторож тепер уже не покликав його
до себе. - "„ерез те, що в мене тютюну немаЇ", - по¤снив соб≥
утько. «нову пролет≥в, ¤к бур¤ поњзд, з≥рвавши за собою вихори см≥тт¤
. ..
јле, може, саме це - заспокоЇн≥сть, безпечн≥сть - ≥ призвело до того,
що незабаром сталось. ћавши себе спок≥йно, в≥н не звернув уваги на повед≥нку
сторожа, що обережно стежив за ним - вигл¤не, удавано поз≥хне ≥ знов
сховаЇтьс¤. ƒал≥ в≥н не пом≥тив ≥ того, ¤к ≥з хв≥ртки вийшло двоЇ охоронник≥в.
ќхоронники спочатку роз≥йшлис¤ в р≥зн≥ боки, удаючи байдужих, а тод≥
раптом повернули до утька, що йшов, спустивши оч≥ ≥ через те до останнього
њх не бачив, - та ¤к гукнуть:
- –уки вгору!
утько, ¤к ≥грашковий москаль, коли його смикнути за нитку, п≥дкинув
угору руки, отетер≥вши з л¤ку. ѕеред носом у нього засв≥тили ц≥вки револьвер≥в.
ƒал≥ йому наказано йти до комендатури - в завод. « голосу охоронник≥в
було знати, що вони сам≥ потерпали - бо¤лись.
. - 25
¬п≥йманому ж чолов≥ков≥ - утьков≥ ноги так тремт≥ли, що в≥н майже не
м≥г ≥ти. ј коли пройшов хв≥ртку, побачив, що на допомогу .першим двом
б≥гло ще два охоронники з револьверами в руках.
¬≥ддал¤ спинилос¤, розз¤вивши на видовище роти, дек≥лька роб≥тник≥в.
ƒивилис¤ так, ¤к дивл¤тьс¤ на вп≥йманого страшного зв≥р¤, та ще й тод≥,
¤к його ще не зовс≥м посаджено в зал≥зну кл≥тку, ¤к до нього ще небезпечно
зближатис¤.
: Ќемов блискавка, пройн¤в його св≥дом≥сть здогад, що це його ... ¤к
"диверсанта" вхопили - про так≥ випадки останн≥м часом багато
писано в газетах. «а вп≥йманого диверсанта сторож≥ й ≥нш≥, хто ловив,
одержували звичайно нагороди.
- "який же ¤ диверсант? - подумалось йому кр≥зь туман приголомшеносте.
- я ж т≥льки ходив б≥л¤ заводу ... з д≥ловим вигл¤дом."
“ак, але й диверсанти, ¤к в≥домо, спочатку ход¤ть б≥л¤ заводу ≥ удають
д≥ловий вигл¤д.
” комендатур≥ його схопили за руки ≥ заходились трусити в кишен¤х, шукаючи
зброњ, динам≥ту, м≥кроб≥в ≥ ≥нших страшних речей. Ќевеличкий п≥вп≥двал
притемнивс¤ в≥д ц≥лоњ купи озброЇних постатей, що товпилис¤ б≥л¤ вп≥йманого
"диверсанта".
“а диверсант був далеко в≥д них - отой туман приголомшености перен≥с
його в ≥нший св≥т, у св≥т байдужости, спок≥йного небутт¤. “≥льки його
ноги й руки, мл¤в≥ й безд≥¤льн≥, лишилис¤ на "цьому св≥т≥",
≥ њх перекидали з одного боку на другий (це руки) та переставл¤ли з
одного м≥сц¤ на друге (ноги) перел¤кан≥ напасники. “≥льки ¤зик його
спром≥гс¤ був на с¤-26
ку-таку д≥ю - попросив по¤снити, чому це його, викладача м≥сцевого ≥нституту,
вхопили на вулиц≥. ;
“а напасники дал≥ мовчки перекидали руки, переставл¤ли ноги, вивертали
кишен≥, не в≥дпов≥дали. “≥ль-ки один, начальник, невиразно буркнув:
- “ам буде видно, хто ви...
ѕот≥м його завели до невеличкоњ з заіратованим в≥кном к≥мнати й замкнули
в н≥й. ¬ к≥мнатц≥ не було н≥¤ких мебл≥в, ≥ мл¤ве т≥ло б≥дного "диверсанта"
притулилось, знесилене, до голоњ, холодноњ ст≥ни. ѕотроху ц¤ ст≥на його
очутила, роз≥гнала отой туман приголомшености. ¬≥н став думати про своЇ
становище ... ј воно ж було нечувано-безглузде, дике, ≥д≥отське! „ерез
ц≥лком невинну приватну справу (бо ж любов ≥ за соц≥¤л≥зму приватна
справа!) в≥н ускочив у небезпечну пол≥тичну, ба б≥льше - шпигунську
справу . . . —талос¤ так, ¤к у т≥й приказц≥ - "ƒай серцю волю -
заведе в неволю". “а ще й невол¤ була тут справжн¤, а не ¤кась
там . . . поетична . . .
ѕеред його очима було заіратоване в≥кно, ≥ на тому в≥кн≥ билас¤, нудотно
дзизкаючи, об прозору пере: шкоду - сам≥тна муха, рвалас¤ сл≥по в далеч≥нь,
на волю.
- "„и не так ≥ ¤ прагну кращого житт¤... коханн¤?" - подумав
сердега. - “а т≥льки марно б'юс¤ об так≥ прозор≥ перешкоди ... ’≥ба
¤ м≥г передбачити цю останню пригоду? ..."
√один через п≥втори дзенькнув замок у двер¤х, в≥дчинились двер≥, ≥ вартовий
сказав йому, щоб ≥шов за ним. ѕроход¤чи ?п≥вп≥двалом, утько побачив
на ст≥н≥ годинник: була без 10 хвилин п'¤та.
27
подумав мл¤во. -
- ÷е ¤ сп≥знюсь на роботу, ўо ж ¤ там скажу? . ..
јле незабаром ц¤ турбота в≥дпала: його вивели не на волю, а на допит.
¬ т≥й к≥мнат≥, куди його привели, за столом сид≥в сл≥дчий ƒѕ”, щось
писав. —почат-к}' в≥н не звернув уваги на приведеного, ≥ той ск≥лькись
хвилин лосто¤в мовчки леред його столом.
.. “≥льки зак≥нчивши своЇ писанн¤, сл≥дчий п≥дв≥в голову ≥, вп≥ймавши
утьк≥в погл¤д, де¤кий час дививс¤ своњми витр≥щеними очима - наче вп≥знавав,
а насправд≥, - ¤к це звичайно робили люди цього фаху, "г≥пнотизував".
утько не витримав ≥д≥отського погл¤ду й спустив оч≥.
- „ого ви боњтесь дивитис¤ мен≥ вв≥ч≥? - були перш≥ слова сл≥дчого.
- ћабуть, сумл≥нн¤ не чисте? ... Ќу, с≥дайте!
утько с≥в.
- ¬аше пр≥звище, йменн¤, по-батьков≥?
ѕ≥сл¤ перших запитань "анкетного" характеру сл≥дчий перейшов
до питанн¤ "з сут≥":
- « ¤кою ви метою ск≥лькись день п≥др¤д стежили за заводом?
- Ќе стежив, а ходив б≥л¤ контрольноњ, - в≥дпов≥в досить спок≥йно запитаний:
в≥н був знову в туман≥ байдужости.
- “о однаково. Ѕез д≥ла н≥¤ка людина, коли вона нормальна, не ходитиме.
- ≤ не ск≥лькись день, а т≥льки два...
- “а то ще хто-й-зна. ƒва дн≥ вас бачили, а ви могли й б≥льше тут бути.
ј вт≥м, хоч би й так - т≥льки два дн≥. —каж≥ть же: чого ви все таки,
¤к ви кажете, ходили перед контрольною?
28
- “ак...
- √м ...
≤ обличч¤ сл≥дчого скривила "страдницька" саркастична усм≥шка.
__ќце називаЇтьс¤ в≥дпов≥дь! ¬и ж не дитина -o
щоб так в≥дпов≥дати! р≥м того, ви людина з осв≥тою, трохи не професор,
¤к ви сам≥ кажете ... я вам раджу серйозн≥ше поставитис¤ до справи,
бо вам загрожуЇ ... - тут примовк, п≥дкреслюючи казане, - ви сам≥ повинн≥
розум≥ти, - що ... «а шпигунство та диверс≥йн≥ д≥њ ми по гол≥вц≥ не
гладимо. ћоже, ви над≥Їтесь на те, що ви м≥сцева людина, що вас ус≥
знають? јле дл¤ нас це не маЇ значенн¤: ми знаЇм, що чужоземн≥ розв≥дки
частенько завербовують ≥ м≥сцевих людей ...
Ѕезглузд¤ своЇњ в≥дпо≥в≥д≥ утько й сам кр≥зь туман байдужости розум≥в.
јле що в≥н м≥г сказати? ўо приходив на побаченн¤ до д≥вчини? “а ще й
не умовившис¤ з нею, а т≥льки шукав ...
ј сл≥дчий уперто чекав "справжньоњ" в≥дпов≥д≥, вшнипивши в
його обличч¤ св≥й ≥д≥отський погл¤д.
- Ќу?
“од≥ сердешний чолов≥к вз¤в говорити правду - говорив про своЇ палке
коханн¤ до своЇњ студентки "ќлес≥", говорив про те, ¤к в≥н
мучивс¤, не побачивши њњ на (початку навчального року серед ≥нших студент≥в.
≤ в голос≥ йому була сама щир≥сть.
—л≥дчий, слухаючи його, дедал≥ вище зводив своњ брови на знак здивуванн¤,
≥ це було роблене дивуванн¤, ўо мало означати нев≥ру в його опов≥данн¤.
утько ск≥нчив, а зведен≥ вгору брови чекали дал≥.
ѕомовчали.
- Ќу, дал≥, - нагадав сл≥дчий.
- я все сказав ...
- ”се? јлеж це, - в≥н знизав здивовано плечима, - ¤кщо не дит¤ча в≥дпов≥дь,
то ... казочка дл¤ д≥тей. ожному в≥льно говорити про коханн¤ до ¤коњ
завгодно д≥вчини чи ж≥нки ... ѕот≥м це, отак≥ "любовн≥" пригоди,
досить таки нањвн≥, ¤к на ваш в≥к ...
“ут в≥н кинув погл¤д на анкету:
- ¬ам же вже 33 роки ... “≥льки хлопчаки 16-18 рок≥в можуть так б≥гати
за д≥вчатами, ¤к ви опов≥даЇте.
- як хочте, так ≥ розум≥йте це. Ѕ≥льше ¤ н≥чого не можз'' сказати ...
Ќа цьому њхн¤ "розмова" й ск≥нчилась. ѕочекавши ск≥лькись
хвилин з над≥Їю, що утько ще щось скаже, сл≥дчий покликав вартового
≥ звел≥в в≥двести його назад. ј ввечер≥ його 'перевезли до ƒѕ”. ѕосид≥в
в≥н трохи в комендатур≥, а тод≥ його ловели знайомими вже йому з попередн≥х
виклик≥в коридорами, чистими, з килимками п≥д ногами, ≥ завели до одн≥Їњ
з к≥мнат. ” зеленкуватому в≥д шапчука на л¤мп≥ осв≥тленн≥ утько побачив
знайому кучер¤ву голову сл≥дчого, що сид≥в за столом, ≥ ¤кусь ж≥ночу
постать, що сид≥ла з другого боку проти нього. ѕостать йому когось нагадала.
ѕочувши, що хтось ув≥йшов, ж≥нка огл¤нулась - ≥... утько мало не скрикнув
в≥д здивуванн¤, радости, болю: це була "ќлес¤".
„ого вона тут? „и й њњ заарештовано? ј може, це все вона й улаштувала
¤к шпигунка?
јле "ќлес¤" прив≥тно кивнула йому головою, ¤к знайомому, рад≥сно
усм≥хнулась.
Ќа голов≥ в нењ був легкий газовий рожевий шарф, кр≥зь ¤кий просв≥чувалось
њњ чудове волосс¤, од¤гнена вона була в зелену жакетку, з викотом на
груд¤х. яка р≥дна, ¤ка дорога, не бачена аж два м≥с¤ц≥ ≥стота!
30
__ци ви знаЇте цього громад¤нина? - звернувс¤
до "ќлес≥" сл≥дчий...
__«наю ... ÷е м≥й учитель.
√лузливий усм≥х сковзнув по сизо-зелених (в≥д осв≥тленн¤) губах сл≥дчого.
__”мгу. ј ¤к ви ставитесь до нього?
__як ставлюсь?
¬она на мить завагалась, ¤к сказати. - Ќу ... ¤к до вчител¤: з пошаною
. . .
- ј в≥н до вас ¤к?
"ќлес¤" зиркнула, п≥дкинувши іратки своњх в≥й, на утька.
- як? Ќ≥чого . . . добре.
- ј чи можете ви п≥дтвердити, що в≥н вас... Ї, любить?
"ќлес¤" п≥дкинула здивовано й рад≥сно своњ чудов≥ брови. јле
в≥дпов≥сти на це питанн¤ пр¤мо не змогла: утько ж њй про це н≥коли
не говорив.
“од≥ сл≥дчий звернувс¤ до утька:
- „и можете ви й тут, в њњ присутност≥, сказати, що њњ кохаЇте?
утьков≥ голова л≥шла обертом. “а от ¤к ≥ де - подумав в≥н - доводитьс¤
йому сказати кохан≥й д≥вчин≥ про своЇ коханн¤?! Ќе в "роб≥тн≥"
украњнськоњ мови, не на вулиц≥ п≥сл¤ навчанн¤, не п≥д топол¤ми тихого
весн¤ного вечора, а в ƒѕ” в присутност≥ сл≥дчого! „и не глум це соц≥¤л≥стичноњ
д≥йсности, що з одного боку пропов≥дуЇ волю коханн¤, а з другого - ставить
людей в отак≥ ≥д≥отськ≥ умови?!
ѕот≥м в≥н заплющив оч≥ ≥ мовив:
- я люблю вас, ќлесю ... давно кохаю ... ≥ до заводу ходив, щоб вас
побачити ...
31
"ќлеси¤е" обличч¤ зас¤¤ло щаст¤м.
- Ћюбите? ј чого ж ви мен≥ н≥коли про це не ка' зали... хоч би тод≥,
весною? ... г
~ ¬≥дкладав на п≥зн≥ше ... пот≥м вињхав на село .. ј тепер, восени,
ви чомусь не прийшли до ≥нституту.
- я перейшла на ≥ншу роботу, - сказала "ќлес¤",. - ≥ ходити
до ≥нституту незручно ... јле тепер ¤ прийду...
"“епер", себто п≥сл¤ того, ¤к почула в≥д нього про коханн¤!
÷е саме вона виразно сказала ще й погл¤дом,/ вимовн≥шим за вс¤к≥ слова.
х
Ќа цьому сл≥дчий перервав розмову закоханоњ па-" ри: йому все було
¤сно. ѕодзвонив дал≥ до вартового, а ≥ той в≥дв≥в утька, але не до
комендатури, а до камери, ” т≥й камер≥ в≥н ≥ просид≥в ще з тиждень.
ј пот≥м його г випустили, передавши до ≥нституту, щоб там не розпитували
його про причину не¤вки на роботу.
ѕ≥сл¤ того, ¤к ћаруська облила Ћуку Ќагаенка "зеленим
борщем" усум≥ш з узваром, в≥н, т≥каючи в≥д нав≥сноњ д≥вки, "перекр≥пивс¤"
до ≥ншоњ харч≥вн≥. ’арчуванн¤ в нов≥й харч≥вн≥ було не краще, але ...
спок≥йн≥ше.
ћинула весна, л≥то. ¬л≥тку Ћука њздив на село до батьк≥в, спустившись
великодушно з своЇњ м≥ськоњ ви-сокости, щоб ущасливити тих простих людей
прињздом сина-"панича": ≈ге, з нього вже був дл¤ села такий
самий "панич", ¤к колись були √нат та ¬асиль, що з ними в≥н
через те ворогував. -- "јлеж ¬асиль був контрреволюц≥онер, - намагавс¤
Ћука чомусь виправдуватись за своњ... вчинки. - ≤... к≥нець такий заслужив..."
ѕроте мимовол≥ обминав той куток, де жила посирот≥ла ¬асилева мати:
бо¤вс¤ њњ зустр≥ти. Ќав≥ть видна здал¤ старенька, перехн¤блена њњ хатинка,
мул¤ла йому оч≥ живим докором: ¬асиль же був б≥дний, а в≥н його
згубив ...
оли Ћука проходив тепер вулицею, парубки (нов≥, п≥дросл≥ недавно) дивились
на нього непри¤зно, але бо¤лись зач≥пати, бо знали його зв'¤зки з владою.
ј ц¤ ж влада (не так, ¤к колись украњнська) уже м≥цно держала в руках
кожен рух людини не т≥льки в м≥ст≥, а й на сел≥!
” сел≥ Ћука харчувавс¤ трохи краще, хоч п≥д час передн≥вку й довелос¤
њсти корж≥ з зелених житних колоск≥в, посушених у печ≥ ≥ потертих на
ручному топчаку. Ќа перше вересн¤ Ћука вернувс¤ знов до м≥ста. ѕочавс¤
новий навчальний р≥к, Ћука нал≥г на книжки, щоб л≥кв≥дувати "заборгован≥сть"
за попередн≥й р≥к. „ас непом≥тно б≥г вперед у ц≥й Ћучин≥й заклопотаност≥
"науками", ≥ Ћука дедал≥ дужче почав забувати "нахабну
д≥вку" (ћаруську б то), тимб≥льше, що в≥н же н≥коли серйозно нею
й не ц≥кавивс¤. ћожна сказати, що в≥н так забув њњ, ¤к забувають випадково
зустр≥нутих десь на вокзал≥ чи в поњзд≥ людей: був близько, балакав,
а пот≥м та людина встала на одн≥й ≥з станц≥й - ≥ зникла назавжди. «абув,
викинув з голови ≥ вже знайомивс¤ з ≥ншими д≥вчатами.
“а от одного дн¤ його неспод≥вано покликано до "райпарткому",
≥ там йому сказано, що на нього подала за¤ву .. . ћарус¤ ., що њњ в≥н
н≥бито "зв≥в" ≥ кинув.
ќшелешений такою неспод≥ванкою. Ћука витр≥щив
35
оч≥ на того, хто йому це сказав, - на першого секрета; р¤ товариша Ћейбензона.
ј пот≥м подумав, що це ще, може, жарт.
- ?- инь дурн¤ клењти! - сказав по-пан≥братськи. -≥ ≤ зморозе ж отаке
. .. чорт-зна-що ...
Ћука говорив секретарев≥ "ти" (¤к ≥ взагал≥ парт≥й' ц≥ один
одному), дарма що в≥ком та огр¤дною лостаттк' Ћейбензон аж н≥¤к не скидавс¤
на його товариша' —правд≥ бо: селюк ≥з "кур¤чим" чубом на
лоб≥ - ≥ бур-' жуа, що недавно зн¤в жилет ≥з золотим рет¤зком го-' динника
на пуз≥, над≥вши натом≥сть синю "спец≥вку" [ (працював же
в роб≥тничому район≥) та кеп≥. “≥льки ж ' Ћейбензон сам заохочував ус≥х
парт≥йц≥в, нав≥ть моло-; дих, до такого ... "фам≥ль¤рного"
повод≥нн¤, перший . кажучи њм "ти", навмисно вживаючи грубих
"роб≥т- ' ницьких" сл≥в. ÷им в≥н хот≥в показати св≥й демократизм:
мовл¤в, "хоч ¤ й перший секретар, але зо мною ( можна говорити,
¤к з простим ..." ќсобливо ж п≥дкре- ] слював це у взаЇмненн≥ з
такими парт≥йц¤ми, ¤к Ћука, що мали революц≥йн≥ заслуги. ј вт≥м, до
ц≥Їњ "простоти" заохочувала його, либонь, ще й недалека "чистка",
\ Ќа "чистц≥" ж треба буде прилюдно доказувати проле- ] тарське
походженн¤... ]
- “ак не бузи! - зробив Ћука поважний вираз ≥ на обличч≥. - ажи, чого
покликав! ћо', допов≥дь ≥ десь треба зробити? ...
“од≥ Ћейбензон показав йому ћарусьчину за¤ву ≥ сказав, що та приходила
з "речовим доказом" - з дитинчам на руках. ” за¤в≥ виразно
сто¤ло його йменн¤ та пр≥звище. ≤ те йменн¤ та пр≥звище застрибали та
подвоњлись у Ћуки перед очима, коли в≥н уз¤в у руки я 4
за¤ву, щоб дотиком перев≥рити, чи це не сон. јж голова йому п≥шла обертом.
¬≥н "н≥чого не розум≥в".
.__ Ќ≥чого не розум≥ю, - мовив збентежено, гл¤нувши Ћейбензонов≥ в в≥ч≥.
ј сам дал≥ думав: "ўо за чорт¤чий батько?! як це могло статись?"
« ћаруською ж у нього справд≥ н≥чог≥с≥нько такого не було ... були т≥льки
потиски рук та обережн≥ об≥йманн¤ за стан . .. "„и, може, вже й
м≥ж людьми так≥ дива бувають, - з≥рон≥зував над своЇю чудернацькою пригодою,
- ¤к у тих —тороженкових в≥дьми та чорта, коли в≥д самого держанн¤ за
руки вродилось чортен¤?" јле насправд≥ йому було вже не до жарт≥в.
"„ортова д≥вка" вимагала ал≥мент≥в на дитину. ј спекатись
халепи майже н≥¤к було. Ќе будеш же ти доказувати, що в≥д потиску рук
у людей д≥ти все таки не род¤тьс¤! як також н≥¤к доказати й того, коли
мати каже пр¤мо, -що дитинча, що ¤кимсь ро-бом, по-людському чи по-чорт¤чому,
знайшлос¤, не його...
ѕриголомшливо под≥¤ла на нього й ћарусьчина "см≥лив≥сть" -
в≥д обливанн¤ борщем до накиданн¤ чужоњ дитини! ўо це? Ќахабство? Ѕожев≥лл¤?
“епер йому ¤сно було, чого вона, та "чортова нахаба", так
настирливо тод≥ залиц¤лась до нього. њй треба було покрити ним чужий
гр≥х. « розчисленн¤ виходило (¤кщо дитина народилась у вересн≥), що
вона вже тод≥ на ƒругому-третьому м≥с¤ц≥ ходила. .. ќтже треба було
посп≥шати.
- "ј ¤, дурень, думав, що вона з любови!" - терпко покартав
себе. - ћало не розкис був ..."
јле Ћейбензон чекав в≥д нього "серйозноњ" в≥дпо-¬1ƒ≤, а не
отого збентеженого "н≥чого не розум≥ю".
≤ Ћука, безпорадно (безглуздо!) плутаючись словах, став в≥дмовл¤тись
в≥д пен≥. ¬имовл¤в "безгл^ зд≥" слова - ≥ бачив на обличч≥
у свого слухача неймс в≥рливу усм≥шку, ≥до означала: "«наю, знаю...
нагр≥ шив трохи..."
ј пот≥м товариш Ћейбензон уз¤в по-товариському, нав≥ть по-дружньому
(бо в≥н теж не забував ≥ "чист
ки") усов≥щати "молодого батька". ¬≥н говорив лог≥чно,
переконливо. ” мов≥ його була сама щир≥сть, ≥ т;
щир≥сть св≥дчила, що в≥н в≥рив за¤в≥ "зрадженоњ" д≥вки а не
безладним Ћучиним словам. ƒл¤ б≥льшоњ перекон-
ливости в≥н нав≥ть устав ≥з-за свого столу, де звичайне сид≥в, ¤к (ѕриймав
в≥дв≥дувач≥в, п≥д≥йшов до Ћуки и
об≥йн¤в за плеч≥.
- –аджу тоб≥, друже, помиритис¤ з нею, - сказав, - –аз уже так вийшло,
н≥чого не зробиш ... ÷е з ус¤ким може статись ... ј вона молодичка гарна...
"“ак це ж не мо¤ дитина!" -- хот≥в ще раз не ска зати, а крикнути
сердешний Ћука.
“а Ћейбензон не спин¤вс¤ - говорив-переконував.
- “и св≥дома людина, червоний партизан... ти повинен ≥ншим, безпарт≥йним,
'показувати приклад. ≤” д≥т¤х же наше майбутнЇ, майбутнЇ соц≥¤л≥стичного
сусп≥льства.
- "” д≥т¤х майбутнЇ, так... це ¤ розум≥ю, але зрозум≥й же й ти,
що це не мо¤ дитина!" - знов хот≥в на це крикнути б≥долашний чолов≥к
- ≥ не крикнув ...
- “а й ¤к би ото ¤ в≥дбрикувавс¤ в≥д власноњ дитини? - в≥в дал≥ Ћейбензон.
- Ѕатьк≥вське чутт¤, любов . . . ну, ≥ таке ≥нше ... ’≥ба тоб≥ не приЇмно
буде, коли отаке манкмг≥с≥ньке, - тут в≥н зробив в≥дпов≥дний вираз губами,
- зоритиме на тебе чудовими оче-
≥¤тками, хапатиме ручен¤тами за носа, за вухо, вимов-≥¤тиме перше слово
"татко"? ÷е ж ти сам, продовжен-≥¤ твого ≥снуванн¤ - твоњх
очей, твого носа ... ну, там
/—№ќ√ќ, ўќ ™ ¬ Ћёƒ»Ќ» . . .
__" оли ж це оч≥, н≥с ≥ все ≥нше ¤когось амурського (јмур - роб≥тничий
район, де жила ћаруська) бодила!" - кип≥в усередин≥ Ћука.
- Ќе любити своЇњ дитини - це однаково ¤к не любити й себе самого .
. .
- - як же ¤ можу любити, - нарешт≥ скрикнув Ћука, - коли це не мо¤ дитина?!
«розум≥й ти це!
јле товариш Ћейбензон махнув рукою: ≥в≥н не в≥рив йому. Ѕа б≥льше: зм≥нив
раптом тон розмови, знов с≥в за св≥й ст≥л ≥ вже оф≥ц≥йно нагадав "морально
розкладеному парт≥йцев≥" про те, що рад¤нськ≥ закони (не так, ¤к
буржуазн≥!) борон¤ть у таких випадках слабк≥шу половину людського роду
- ж≥нок, ≥ в раз≥ його в≥дмови "допоможуть" йому виконувати
батьк≥вськ≥ обов'¤зки. “а й парт≥¤ не погладить по голов≥ за "побутовий
розклад" ...
ѕроте нав≥ть цим, пр¤мою погрозою, перший секретар "райпарткому"
не зм≥г переконати Ћуку в тому, що не його дитина належить йому ...
« тим ≥ п≥шов Ћука додому. ј через ск≥лькись день одержав спов≥щенн¤
про позов за ал≥менти. ќтже справа була ц≥лком поважна. ÷е под≥¤ло на
сердегу так, наче в≥н сказивс¤. ¬ присутност≥ листонош≥ ухопив ст≥льц¤
≥ так трахнув ним об пом≥ст, що ст≥лець розскочивс¤ на шматки, перел¤кавши
на смерть неповинну чужу людину. «акричав не своњм голосом (хоч ≥ не
треба було кричати, бо при чому тут листоноша?), що на суд не п≥де,
бо дитина, мовл¤в, не його. ј пот≥м того - ¤к
37
листоноша вискочив з хати - ухопив сам себе за чуб, за оте кур¤че крило
≥ в так≥й поз≥, опанований розп; чем, застиг посеред хати. ÷е було неймов≥рне,
це буд, неможливе, це було щось дике - що його в таком, вчинков≥ обвинувачували!
ожна кл≥тинка його т≥л протестувала проти цього ... ≥ в≥н уже ввесь
трусивс¤.! ћимох≥ть стало йому на пам'¤т≥ майже таке сам, становище
з його дитинства - коли в нього, тод≥ мало го ще хлопц¤, старш≥ хлопчаки
в≥дн¤ли були йоп власноручно зроблен≥ ковзан≥. ¬≥н не м≥г цьому в≥рит≥
- хоч ≥ бачив, що це сталось. "÷е ж ¤ зробив, - обу рювавс¤, -
¤к вони можуть в≥дн≥мати? ..."
–≥зниц¤ його тепер≥шнього становища була т≥льки в тому, що йому, всупереч
людському розумов≥, накидали те, чого в≥н не робив.
... "Ќарсуд" м≥стивс¤ в старому, аж зеленому в≥л давности,
за¤лозеному будинков≥. ѕередн≥ше Ћука, бувши патр≥отом "новобудов",
що њх т≥льки в рад¤нських газетах ≥ показували, мовл¤в, "див≥тьс¤,
¤к ми ростемо, випереджаЇмо кап≥тал≥стичн≥ крањни", ан≥ гл¤нув
би на такий старник. ј от тепер, немов на глум, йому довелос¤ шукати
цей старий будинок, питати у перехожих, у м≥л≥ц≥онера, що сто¤в посеред
вулиц≥ у "н≥мецьк≥й" касц≥ та в б≥лих рукавичках (культура,
бач). ” середин≥ будинку Ћуц≥ довелос¤ пройти довгим, холодним коридором,
щоб (потрапити до судовоњ зал≥. —удова зал¤ - чимале прим≥щенн¤ з голими
ст≥нами, з пообтираними до глин¤них латок панел¤ми. “≥льки великий портрет
проводир¤ на ст≥н≥ св≥дчив, що це державна установа. Ѕув з боку, щоправда,
ще один пл¤-кат, забутий, видимо, в≥д ¤коњсь "кампан≥њ", з
закликом: "ўеп≥ть в≥спу!" Ќа пл¤кат≥ була намальована дитина,
¤¤
схожа на гливт¤к ≥з б≥ло-рожевого т≥ста. ”поперек зал≥ сто¤ли стар≥
з обл≥злою фарбою лави дл¤ публ≥ки - ¤к ребра здохл¤ки. ѕеред лавами
сто¤в довгий ст≥л, накритий червоною тканиною, покропленою ф≥¤лко-вими
чорнильними пл¤мами. «а столом сид≥ла ж≥нка-судд¤ ≥ прис¤жн≥ њњ пом≥чники
в≥д труд¤щих. ѕубл≥ки було чимало, ≥ все ж≥ночки, охоч≥ до р≥зних ал≥ментних
справ. «боку, п≥д ст≥ною Ћука побачив ¤кусь червонощоку гарну молодичку
з дитиною на руках - ¤к з ¤коюсь дорогоц≥нн≥стю (так молодиц¤ тую дитину
держала).
“о була вона . . . ћаруська. ”гл¤д≥вши Ћуку, п≥ймавши на соб≥ його погл¤д,
ћаруська в≥двернулась. “≥льки ж ув≥чу њй св≥нув - ≥ це укм≥тив Ћука
- злорадний вогник. ќбурений парубок закип≥в в≥д гн≥ву. јле заразом
мусив визнати, що ћаруська, справд≥, гарна. Ќа мить у нього в голов≥
проб≥гла думка-жаль, що в≥н ран≥ш, до початку першого з дев'¤ти м≥с¤ц≥в,
не одруживс¤ з нею. "“епер би хоч свою дитину мав," - подумав.
- ј так доведетьс¤ чужу годувати ..."
—ид≥в, чекаючи своЇњ - не своЇњ оправи. ћимовол≥ слухав чергову "житлокооп≥вську"
сварку - ¤к дв≥ сус≥дки побились на сп≥льн≥й кухн≥. Ќарешт≥ п≥д≥йшла
й його черга. —удд¤-ж≥нка поводила носом з бородавкою у ¤кихось там
паперах, наче понюхала, чим пахнуть, ≥, звернувшись до ћаруськи, запропонувала
розказати судов≥, ¤к громад¤нин ЌагаЇнко обдурив њњ. .√ромад¤нин"?!
... ¬≥д цього слова так ≥ пов≥¤ло холодом оф≥ц≥йности, а може й . ..
холодом в'¤зниц≥. ≤ Ћука, попри свою звичну см≥лив≥сть, змерзло з≥щуливсь,
¤к перед ударом: так його ще н≥хто н≥коли не називав... його, червоного
партизана...
39
ј тим часом ћаруська розпов≥дала судов≥ ≥стор≥ю њхньоњ знайомости, в≥дзначила
те, ¤к вона його годувала за окремим столом. —пинилась соромливо там,
де починалось головне ... јле судд≥ розум≥ли њњ становище: не про все
в так≥й справ≥ можна прилюдно говорити.
Ћуку почало розбирати.
- “ак в≥д того ж, що њд¤ть за окремим столом, д≥ти не род¤тьс¤! - не
втерп≥в в≥н, щоб не крикнути.
—удд¤ закликала його до пор¤дку ≥ звернулась до св≥дка. √л¤не Ћука -
аж то один ≥з тих, що п≥д≥ймали його на глузи, ¤к ћаруська не подала
йому об≥ду, - противна свин¤ча пика. —в≥док усе п≥дтвердив, що сказала
ћаруська.
- ўо в≥н п≥дтверджуЇ? - знов крикнув, нервуючи, Ћука. - ўо ¤ њв за окремим
столом? јлеж, кажу, в≥д того д≥тей не буваЇ ...
- ј ви хочете, щоб в≥н п≥дтвердив те, в≥д чого д≥ти бувають? - холодно
посм≥хнулась судд¤.
ѕубл≥ка ахнула в≥д реготу.
- ÷ього при св≥дках не робл¤ть! - гукнув ¤кийсь дотепник ≥з публ≥ки.
≤ знову рег≥т. ј публ≥ки ж 'було вже багато: справа була дуже ц≥кава.
≤ Ћука бачив, що вс≥ настроЇн≥ проти нього, а головне - хот≥ли навт≥шатись
його ганьбою.
Ѕачивши, що непереливки, сердега удавс¤ до найб≥льшого свого козир¤
- до свого партизанства, що р¤тувало його в кожн≥й скрут≥. ¬≥н раптом
збл≥д ≥ став вигукувати, що в≥н не дозволить знущатис¤, бо в≥н кров
за рад¤нську владу проливав ... бив ус¤ку контрреволюц≥ю в партизанах...
јле судд¤ найбрутальн≥ше об≥рвала йому мову,
40
ного пстеричний крик, нагадавши, що методи партизанщини н≥ до чого там,
де д≥Ї закон рад¤нськоњ держави... нав≥ть арештом загрозила, ¤кщо не
вгамуЇтьс¤.
’оч справа була не зовс≥м ¤сна, але суд, п≥шовши на нараду, через ск≥лькись
там хвилин вин≥с присуд на ћарусьчину користь.
Ћуку це ... мов голоблею по голов≥ огр≥ло. ¬≥н уже ан≥ об≥звавс¤, утративши
раптом силу. ѕодумав т≥льки, схиливши журно голову:
- "ј де ж правда?"
≤ вперше у нього ворухнулось вороже почутт¤ до т≥Їњ влади, за ¤ку в≥н
колись "кров проливав".
“ак ≥нод≥ люди через др≥бницю руйнують велику справу свого житт¤!
Ќероб≥тного ("вих≥дного") дн¤ м≥сцева ф≥л≥¤ сп≥лки сел¤нських
письменник≥в "ѕлуг" влаштувала в дом≥ роб≥тник≥в осв≥ти першу
п≥сл¤ л≥тньоњ перерви "веч≥рку".
"Ѕудинок роб≥тник≥в осв≥ти" м≥стивс¤ в колишньому губернаторському
дом≥ - низькому, старомодному проти ≥нших поблизьких буд≥вель, з кучер¤вими
колонками й оздобами в стил≥ "рококо". ÷ей факт сам за себе
промовл¤в: колишнЇ панське добро тепер належало народов≥. Ќа ознаку
нового д≥м був ще за "воЇнного комун≥зму" перефарбований н≥жно-рожевою
фарбою, а через усе його чоло навск≥с ≥шла широка червона смуга в стил≥
"конструктив≥зму" чи "футу-
41
ризму", що жартом дол≥ ≥... трохи чи не з наказу влади стали були
тод≥ "народним мистецтвом".
–≥ч зрозум≥ла, що влаштуванн¤ "плужанськоњ" (отже украњнськоњ)
веч≥рки в цьому жид≥всько-рос≥йському м≥ст≥ не могло стати ан≥¤к≥с≥нькою
сенсац≥Їю ≥ н≥кого особливо не здивувало, дарма що про це ще напередодн≥
опов≥щено було в краев≥й газет≥ ≥ вив≥шено величезну, намальовану в≥д
руки аф≥шу при самому вход≥ до будинку роб≥тник≥в осв≥ти. ћожна з певн≥стю
сказати, що ц≥Їњ аф≥ш≥ "не бачили" 100% з тих перехожих, що
пр¤мо носом натикались на нењ, бо ... йшли на працю до того ж таки будинку.
≤нша справа, ¤к би це був виступ ¤когось ћ≥ха≥ла √олодного (справжнЇ
пр≥звище - Ѕ. Ѕлюмштейн), м≥сцевого рос≥йсько-жид≥вського поета, що
вже нав≥ть у ћоскв≥ друкувавс¤! ѕрактична нац≥¤ знала, ¤кою мовою виг≥дн≥ше
писати ≥ ¤кою л≥тературою ц≥кавитись!
јле зате на запов≥джену "плужанську" веч≥рку щиро в≥дгукнулас¤
пров≥нц≥¤, - далека, мовчазна, схована в селах та хуторах, але по-мужицькому
вперта в своЇму нац≥ональному пробудженн≥ пров≥нц≥¤ ... ≤ так, ¤к у
"п≥знЇ сн≥данн¤" до м≥л≥ц≥онера в касц≥ й б≥лих рукавичках,
що сто¤в посеред вулиц≥, проти "будинку роб≥тник≥в осв≥ти",
керуючи рухом, п≥д≥йшов досить таки вовкуватий селюк у полин¤лому з
прикрою латкою на спин≥ п≥джаку, з торбою в руках ≥ спитавс¤, де можна
знайти "ѕлуг". ћ≥л≥ц≥онер (а його повед≥нка - не т≥льки б≥л≥
рукавички - мала св≥дчити про культурн≥сть рад¤нського народу!) жваво
обкрутнувс¤ до того, хто питавс¤, ≥ показав рукою на аф≥шу б≥л¤ губернаторського
дому.
—елюк перейшов мостинець, п≥д≥йшов до т≥Їњ а-
42
ф≥ш≥ ≥ довго та уважно њњ читав. «апам'¤тавши добре, що веч≥рка почнетьс¤
о 6 годин≥ вечора, в≥н перейшов на бульвар, вибрав там безлюдне м≥сце,
с≥в на порожн≥й лавц≥ ≥ став терпл¤че чекати. —ид≥в майже непорушно,
спогл¤даючи чужий ворожий йому рух "пансько "-жид≥вського
м≥ста... —аме так: чужий ≥ ворожий, хоч м≥сто й обернулось уже, зг≥дно
з ур¤довою наставою, "лицем до села". —елюк в≥дчував цю чуж≥сть
≥ не важивс¤ сходити ≥з уже здобутого м≥сц¤, своЇњ лавки, держачись
заразом очима за перекреслене червоною смугою чоло губернаторського
дому. Ќаче бо¤вс¤ його спустити з ока, загубити в мор≥ чужоњ стих≥њ.
÷е ж бо було тут Їдине м≥сце, де в≥н спод≥вавс¤ почути своЇ, р≥дне!
“≥льки об об≥дн≥й пор≥ терпл¤чий селюк порушив свою позу - вийн¤в з
торби харч≥ й пооб≥дав. “а ще на веч≥р, ¤к сонце кр≥зь в≥ти бульварних
дерев тремт≥ло на земл≥ холодними вже по-веч≥рньому смугами, його з≥гнав
досить таки брутально "п≥дм≥тайло", буркнувши з виразом великоњ
вищости:
- Ќасм≥чуЇш тут!
ѕарубок зл¤кано схопивс¤ з своЇю торбою з лавки, в≥д≥йшов трохи заб≥ч
≥, посто¤вши так, поки той п≥дмете, знову повернувс¤ на своЇ м≥сце,
с≥в на лавку. ј ввечер≥, за 5 хвилин до 6-оњ (дививс¤ на годинник на
роз≥ поблизького будинка), п≥шов на веч≥рку. јле його не пустили: швайцарка-жид≥вка
сказала йому рос≥йською ("панською") мовою, що ще рано. ≤
йому довелос¤ де¤кий час походити б≥л¤ входу до "ѕлугу". Ќарешт≥
швайцарка його пожал≥ла й пустила до порожньоњ, чистоњ, холодно-неприв≥тноњ
зал≥, т≥Їњ зал≥, що в н≥й колись справд≥ т≥льки пани "гостювали",
а, може, и танцювали. —елюк с≥в обережно на крайн≥й ст≥лець,
43
один ≥з багатьох, що темно-вишневим, блискучим чотирикутником сто¤ли
на дзеркальному паркет≥ зал≥, ≥ чекав дал≥. ÷е була казка, оце прим≥щенн¤,
але тут мав незабаром по¤витис¤ р≥дний, зовс≥м нестрашний "ѕлуг"!
≤ це його п≥дбадьорювало. јж нескоро почали сходитис¤ й ≥нш≥, уже влаштовники
веч≥рки - "плужани". р≥м "плужан", на веч≥рку прийшли
й т≥ з м≥ських людей, що так чи так любили звучанн¤ украњнськоњ мови,
т≥, що були хвор≥ на солодко-болючу хворобу - в≥дродженн¤ украњнського
народу.
ј ¤к ус¤ка хвора людина потр≥буЇ оп≥ки та догл¤ду, то вони й жили п≥д
пост≥йним пильним нагл¤дом т≥Їњ державноњ установи, що њй труд¤щ≥ доручили
пильнувати безпеки держави. ѕроте сам≥ ц≥ люди не думали, що вони, любл¤чи
р≥дну мову, загрожують безпец≥ держави. Ќав≥ть т≥ з-м≥ж них, що њх раз-у-раз
"т¤гали", себто заарештовували та викликали на допити до згаданоњ
державноњ установи, не завс≥ди думали, що њх "т¤гають" за
мову, дозволену в ц≥й же таки держав≥, а схильн≥ були по¤снювати це
¤кимись непорозум≥нн¤ми. “им б≥льше не допускали вони думки, що њх могли
"т¤гати" за в≥дв≥дуванн¤ веч≥рок "ѕлугу". ÷е була
рад¤нська сп≥лка письменник≥в, що вела завз¤ту боротьбу з старою л≥тературою!
ј голова "ѕлугу" ¬. ѕилипенко був непримиренний б≥льшовик,
що просто зубами гриз ус¤ких ворог≥в рад¤нськоњ влади.
Ѕули серед цих людей особи статечн≥ (переважно вчител≥) ≥ молодь - студенти,
"комсомольц≥".
¬≥дкрив веч≥рку голова м≥сцевоњ ф≥л≥њ ћаксим Ћеб≥дь, людина лиса й добра,
але аж н≥¤к не характерна дл¤ ,,'плужанськоњ" л≥тератури, бо цю
л≥тературу переважно творила молодь. ј ¤к ≥ були серед письменни-
44
к≥в-"плужан" поважн≥ш≥ в≥ком одинаки, що зум≥ли "перебудуватис¤",
то вони справл¤ли враженн¤ старих, що з≥йшли на дит¤чий розум ≥ бавилис¤
разом з д≥тьми ... в л≥тературу. ≤ згадана державна установа трохи чи
не мала рац≥њ, коли думала, що њх 'перебудова була не зовс≥м щира. ”
всеукрањнському масштаб≥ такими були ё. Ѕуд¤к, ѕ. апельгородський,
а в м≥сцев≥й ф≥л≥њ - ћаксим Ћеб≥дь. “≥льки ж у цього останнього "доперебудовна"
любов так просв≥чувалась, що це видно було трохи чи не вс¤кому, не т≥льки
тим, що мали спец≥¤льне дорученн¤ в≥д от≥Їњ державноњ установи потай
читати душ≥ "≥нженер≥в людських душ" - рад¤нських письменник≥в.
–озум≥ючи цю свою "прозор≥сть", ћаксим Ћеб≥дь звичайно в своњх
виступах говорив ¤кнайреволюц≥йн≥-ше. ќт ≥ цим разом у своЇму вступному
слов≥ в≥н намагавс¤ ¤кнайпереконлив≥ше показати р≥зницю м≥ж старими,
февдально-буржуазними, та новими, пролетарськими й революц≥йно-сел¤нськими
(не просто "сел¤нськими"!) письменниками. —тар≥ письменники
були одописц¤ми та хвалител¤ми цар≥в, вельмож, поп≥в (рос≥йський ƒержав≥н,
украњнський отл¤ревський), а нов≥ - рад¤нськ≥, революц≥йн≥, червон≥
письменники см≥ливо викривають хижацьку природу цар≥в, вельмож, поп≥в.
ѕравда, в≥н чомусь (випадково, мабуть) не згадав про р≥зн≥ сусп≥льн≥
умови, що, за марксизмом, зумовлюють св≥дом≥сть людини: ¤к колись виг≥дно
було письменникам славити цар≥в, вельмож та поп≥в, так тепер, за рад¤нськоњ
влади, виг≥дно було њх ганити. ќтже в ц≥й революц≥йност≥ сучасних письменник≥в
н≥чого особливо см≥ливого не було. ј ¤к згадати, що сучасн≥ письменники
сучасних "цар≥в, вельмож та поп≥в" зо-
45
вс≥м не в≥дважувались гудити, тимчасом ¤к стар≥ частенько й на це йшли,
то пор≥вн¤нн¤ виходило зовс≥м не на користь революц≥йних сучасних письменник≥в.
≤ з боку складалось таке враженн¤, що "хлопц≥" (письменники)
бешкетували, громл¤чи "неправду", т≥льки так, ¤к собака на
прив'¤з≥: стрибаЇ й б≥гаЇ т≥льки в тому кол≥, на ¤ке зас¤гаЇ њњ рет¤зь.
«гадав оце Ћеб≥дь у своЇму слов≥ й про те, що тепер пишуть ≥ висловлюють
своњ думки 991/2% людности, тод≥ ¤к ран≥ш це робили т≥льки г/-≥∞/о.
≤ показав серед публ≥ки простих роб≥тник≥в-,,висуванц≥в", що починали
писати, ≥ гост¤ з села, що слухав його з розз¤вленим ротом. јле знов
в≥н не в≥дзначив ц≥кавоњ особливости сучасности: через те, що ”%% мовчали,
99%% казали й писали не те, що треба.
« читанн¤м своњх твор≥в на веч≥рц≥ мали виступити "висуванц≥",
г≥сть ≥з села ≥ в≥домий поет-"плу-жанин" ќмелько ƒеркач. Ќа
початку виступили "висуванц≥" з в≥ршами приблизно одного зм≥сту,
бо вс≥ сп≥вали про великого ген≥¤, проводир¤, батька й учител¤ товариша
—тал≥на. √≥сть ≥з села прочитав один з багатьох своњх, принесених у
клунку разом з пал¤ницею й салом, в≥рш≥в, на тему: "Ћен≥н помер,
але д≥ло його живе". —ебто в≥н ви¤вив де¤ку в≥дстал≥сть, сп≥ваючи
про те, про що пролетарськ≥ поети давно в≥дсп≥вали, ≥ не розум≥ючи того,
що вже вир≥с на повну свою силу новий, б≥льший за Ћен≥на проводир.
ѕ≥сл¤ прочитанн¤ в≥рш≥ ц≥ обговорювали. ≤ от тут ≥ Ћеб≥дь, ≥ ≥нш≥ з
щирих "плужан" неспод≥вано попалис¤ в чималий клоп≥т: один
з "висуванц≥в", не з тих, що читали своњ в≥рш≥, а з тих, що
слухали ≥ хот≥ли на веч≥рц≥ чогось навчитис¤, задав одно необережне
(слизьке!)
46
питанн¤. ¬≥н бо в насл≥док таких запитань на одн≥й з попередн≥х веч≥рок
уже, прим≥ром, дов≥давс¤, що в рад¤нськ≥й л≥тератур≥ трагед≥¤ неможлива,
бо трагед≥¤ - це тв≥р, у ¤кому герой боретьс¤ з непереборними труднощами,
а дл¤ б≥льшовик≥в же, зг≥дно з ур¤довою на-ставою, таких труднощ≥в взагал≥
нема" на св≥т≥.
“епер в≥н запитав, чи не можна б читан≥ в≥рш≥ про товариша —тал≥на назвати
одами з огл¤ду на те, що й у них, ¤к, наприклад, у "‘ел≥ц≥"
ƒержавша, по-раб-ському вихвал¤ють володар¤. ≤ Ћеб≥дь, на превеликий
сором (≥ страх, бож хто-зна, що мали п≥сл¤ цього сказати т≥, що читали
його душу!) не зм≥г задов≥льно на це питанн¤ в≥дпов≥сти. ўоб вийти з
ц≥Їњ скрути, в≥н похопивс¤ опов≥стити з властивим йому дотепом про виступ-сюрприз:
поет ќмелько ƒеркач мав прочитати не в≥рш, а ... опов≥данн¤.
ѕубл≥ка зустр≥ла ќмелька ƒеркача гучними оплесками, особливо молодь,
що любила б≥льше галас з приводу л≥тератури, н≥ж саму л≥тературу.
ќмелько вийшов не так, ¤к виход¤ть початк≥вц≥, що не знають на ¤ку ступити,
червон≥ють, бл≥днуть, а так, ¤к виход¤ть в≥дом≥ письменники, себто трохи
недбало ... плюс до цього ще його л≥нива, мл¤ва хода, ¤коњ в≥н н≥де
не м≥г зм≥нити.
ѕерш н≥ж вимовити своЇ перше слово, ќмелько своњм звичаЇм попл¤мкав
губами ≥ поправив окул¤ри, ўо в≥дсв≥чували в золотих об≥дках св≥тло
в≥д люстри з-п≥д стел≥. ј пот≥м ушнипивс¤ п≥дсл≥пувато в рукопис, 'пров≥в
по ньому носом ≥ вимовив своЇ "перше слово":
- Ќу, от...
≤ дал≥ прочитав заголовок "„удова д≥вчина нашоњ крањни".
47
ѕубл≥ка, розворушена обговоренн¤м попередн≥х твор≥в (поез≥й), тепер
пом≥тно стишилась, наставившись почути щось ц≥каве. ≤ вона не помилилась:
ќмель-ко опов≥в про сел¤нську д≥вчину √алю, що в 19 рок≥в була а) надзвичайно
дотепна у мов≥, б) знала вс≥ л≥тератури св≥ту (≥ через те присоромила
"доброд≥¤ в буржуазному ком≥рц≥", що тв≥р √айне "≤ван
Ѕезземельний" приписав був Ќекрасову, в) вм≥ла керувати трактором,
г) сп≥вала, ¤к найкраща от≥ерова сп≥вачка (≥ цим здивувала "професора
сп≥ву, рад¤нського композитора"), д) була л≥карка (≥ вр¤тувала
житт¤ "юнака з орденом Ћен≥на на груд¤х в≥д замаху ворожого диверсанта
- "доброд≥¤ в буржуазному ком≥рц≥"", що хот≥в в≥д≥брати
в того юнака "винах≥д оборонного значенн¤"), Ї) сама мала
орден Ћен≥на ≥ Ї) була членом ур¤ду ... јле була негорда, бо, коли "юнак
з орденом Ћен≥на на груд¤х", дов≥давшись про вс≥ ц≥ њњ ¤кост≥,
"гл¤нув на нењ з шобожною рад≥стю ≥ њхн≥ оч≥ зустр≥лись",
вона сказала:
- "“о н≥чого, що ¤ член ур¤ду ... важливо, що ти
мен≥ до вподоби".
—в≥домий п≥онер, що, м≥ж ≥ншим, перший "сигнал≥зував" про
ворож≥ заходи "доброд≥¤ в буржуазному ком≥рц≥", був захоплений
таким щасливим к≥нцем ≥ вигукнув:
- ”ра тьот≥ √ал≥!
≥нець цього опов≥данн¤ вкрили так≥ ж р¤сн≥ оплески, ¤к ≥ його початок.
јле загальне враженн¤ попсував той таки долитливий "висуванець",
що запитав, чи не суперечить, часом, образ ц≥Їњ д≥вчини в≥дом≥й ген≥¤ль-н≥й
формул≥ ‘. ≈нгельса про "типов≥ образи в типових обставинах",
бож навр¤д чи така д≥вчина можли-
48
ва нав≥ть у рад¤нськ≥й д≥йсност≥. ≤ незграоа ќмелько що вм≥в т≥льки
добре писати, а не вм≥в говорити не здобувс¤ на ≥нше виправданн¤ ¤к
т≥льки "окликатись на опов≥данн¤ "≈тюд" в≥домого пролетарського
пись-менника≥. Ће, в ¤кому Ў змальована така всеб≥чно розвинена д≥вчина.
—казав це, закл≥пав п≥дсл≥пуватими очима, по-пл¤мкав губами ≥ с≥в, ви¤вивши
тим доганне дл¤ доброго письменника збентеженн¤.
“од≥ виступив, р¤туюга його, сам ћаксим Ћешдь, п≥дкресливши, що в рад¤њськ≥й
крањн≥ так≥ д≥вчата можлив≥, бо, мовл¤в, "де жњм ≥ бути, ¤к не
в нас не в буржуазних же крањнах" ≤ј ўќ вона дуже колода так це
н≥би недогл¤д, ¤к цечасто буваЇ и у найб≥льших письменник≥в - у ЋЇрмонтова
- левиц¤ з гривою, > √огол¤ „≥ч≥ков ул≥тку над≥ваЇ кожуха, у “уріЇнЇва
м≥ст там, де його насправд≥ не було ... _ _
_ ѕорадимо тепер товаришев≥ ƒеркачев≥ т≥льки виправити 19 рок≥в на 29-
≥ все буде гаразд, - зак≥нчив Ћеб≥дь свою промову дотепом.
ѕубл≥ка весело заплескала, м≥шаючи оплески з —ћ≤’ќћ.
÷ими веселощами й зак≥нчилас¤ веч≥рка. јле, безперечно, помил¤вс¤ один
з письменник≥в-"попутник≥в (ѕ≥дмогильний), коли про так≥ веч≥рки
сказав, що на них багато веселого дл¤ слухач≥в ≥ сумного дл¤ л≥те-
ратури "нетактовний "висуванець" незабаром був заарештований,
≥ йому на допитах довелось по¤снювати, ¤ка йому л≥тература б≥льше подобаЇтьс¤
- рад¤нська чи буржуазна.
49
√отуючись до чищенн¤ своњх лав,
ƒобра парт≥¤ в≥рна своЇму демократизмов≥, звернулас¤ до труд¤щих
щоб труд¤щ≥ допомогли ви¤вити "ворож≥ елементи"
що заважали њй цупко держати в руках тих таки труд¤щих ÷е було знов
схоже на те, ¤кби к≥т, мавши мишу в лапах питавс¤ в нењ, ¤к ѓѓ краще
зз≥сти
“руд¤щ≥, бачилос¤, щиро в≥дгукнулись на цей заклик ≥ дружно п≥шли на
збори, що њх –≤«№ склика" ли м≥сцев≥ ком≥тети профес≥йних' сп≥лок,
- ≥шли щоб послухати допов≥д≥ про завданн¤ того ч'ищенн¤. ≤ т≥льки те
те, що вс≥ ком≥тети зробили це дуже вже дружно, та те, що на збори приходило
сто в≥дсотк≥в прац≥вник≥в установ, шк≥л, завод≥в, мимох≥ть викликало
думку чи не д≥¤ла, часом, ≥ тут ¤кась -потаЇмна сила на приклад, ƒѕ”,
чи не гнала на ц≥ збори людей бо¤сь утратити
посаду та спок≥й в житт≥, коли не б≥льше.
¬ металюрг≥йному ≥нститут≥ ћ та профком скликали збори разом - сп≥вроб≥тник≥в
викладач≥в ≥ сту дент≥в на одн≥ збори. —трумками й потоками
потекли вс≥ ц≥ люди п≥сл¤ зан¤ть з аудитор≥й каб≥нет≥в, роб≥тень до
актовоњ зал≥. ј в зал≥ було ¤сно й урочисто. ¬исок≥ в≥кна
з двох бок≥в перехрещували денне св≥тло на ворушк≥й мас≥ гол≥в, хусток,
пл≥ч, обличч≥в ≥ робили з цього руху майже св¤тковий чи хоч театральний
настр≥й
—в¤тков≥сть чи театральн≥сть зб≥льшували й велик≥
портрети кер≥вник≥в парт≥њ та "радвлади що ≥коностасом
прикрашували залю, а також червон≥ полотнища
передчисткових гасел. ¬еличезний нелюдськоњ м≥ри портрет "проводир¤
народ≥в" (з знаменитою люлькою)
сто¤в на задн≥й ст≥н≥ в≥дслонЇноњ сцени ≥ при-
50
жмурено дививс¤ на хвилюванн¤ пок≥рного йому народу. ѕортрети його найв≥рн≥ших
сп≥вроб≥тник≥в прикрашували висок≥ прост≥нки м≥ж в≥кнами ѕравда, в одному
з прост≥нк≥в, там, де напередодн≥ ще вис≥в один з таких портрет≥в, тепер
було голе, сл≥пе м≥сце. « того прост≥нка щойно зн¤то одного з тих Ќайближчих,
що вже в≥дпав ласки, ≥ хтось, необачно не догадавс¤ заличкувати ¤кось
те прикре б≥льмо ћожливо, тому необачному це так не минетьс¤, ≥ саме
на чистц≥" вирине: мовл¤в, навмисне так зробив, щоб згадували "ворога
народу".
Ќад сценою вис≥в червоною ст¤гою напис. ƒопомож≥мо наш≥й р≥дн≥й, улюблен≥й
парт≥њ очистити њњ ла. ви в≥д кл¤сово-ворожих елемент≥в!" ÷е було
написане в≥д ≥мени народу, а писала сама парт≥¤. Ќапис цей був приЇмний
дл¤ безпарт≥йних: давав њм трохи чи не ра. д≥сть з приводу того, що
вони безпарт≥йн≥ що њх нее чиститимуть. јле цю однобок≥сть виправл¤в
≥нший напис, що вис≥в красовито, трохи навкоси з одного боку сцени:
"ѕосильмо нашу пильн≥сть на вс≥х д≥л¤нках нашоњ роботи". ≤накше
кажучи, цей напис нагадував безпарт≥йним про те, що парт≥¤, очищаючи
своњ лави не забуде й за них, що й над ними висить загрозл'иве "мементо".
” гущ≥ студент≥в, що пос≥дали вже, зайн¤вши вс≥ м≥сц¤, був ≥ викладач
украњнськоњ мови ≥ л≥тератури √нат утько. …ого щойно "випустили",
≥ його ще оточував
≥ в≥дгороджував серед ц≥Їњ маси по¤с ¬≤ƒ„”∆≈Ќќ—“и - згадка про те, що
в≥н був зник на ¤кийсь час
(’ќ„ Ќ™ був Ќ≤ ’¬ќ–»…, Ќ≤ "ѕ–ќ√”Ћ№Ќ» ") ѕро це це його н≥хто
не в≥дважувавс¤ питати, т≥льки вр¤ди-годи скине котресь непом≥тно на
нього очима, ≥ пот≥м мер-
51
щ≥й в≥двернетьс¤. ўоб менше на нього дивились, уть-ко с≥в ≥ззаду, б≥л¤
самого входу майже, де була т≥нь в≥д балькону над головами. “≥льки ж
сид≥ти зовс≥м спок≥йно в≥н не м≥г. ¬≥н добре розум≥в, що йому, ¤к людин≥
запл¤мован≥й пост≥йним "т¤ганн¤м", треба буде обов'¤зково
на цих зборах виступити з пол≥тично-загостреною промовою. јлеж дл¤ нього
н≥чого в св≥т≥ не було т¤жчого, ¤к виступати на зборах з отакою силуваною
промовою, складеною з готових газетних вислов≥в! ÷ю т¤жк≥сть можуть
зрозум≥ти т≥льки т≥, що њм судилос¤ жити за соц≥¤л≥зму, ладу, що про
нього так довго мр≥¤ли найкращ≥ люди всього св≥ту - коли хот≥ли вол≥
слова, вол≥ сумл≥нн¤ тощо. утько в таких випадках в≥дчував, що н≥би
хтось, а не в≥н орудуЇ в рот≥ його ¤зиком .. . јле ... скачи, враже,
¤к пан каже! ”з¤в в≥н гар¤чково готуватись до виступу, добираючи слова,
думки. “≥льки ж йому заважало його власне серце: так стукало в груд¤х,
що забивало дух. йому здавалось, що це найб≥льший звук у зал≥, що його
чують сус≥ди-студенти. ≤ ≥в≥д цього йому було соромно, бол¤че ... нав≥ть
страшно.
“≥льки бурхлив≥ оплески, що раптом покрили "тригубу ал≥лую"
на пошану парт≥њ, радвлади ≥ великого проводир¤ народ≥в, заглушили цей
стук≥т його серц¤.
÷е безпарт≥йний голова ≥нститутського ћ в≥дкрив збори.
ѕлескали ус≥ навсто¤чки, ≥ л¤скуч≥ оплески хвил¤ми перекочувались з
одного к≥нц¤ великоњ зал≥ в другий. ѕлескали з дуже поважними виразами
на обличч¤х. ѕлескали довго. Ќ≥хто з людей не хот≥в перестати. ”с≥ бо
знали недавню судову "справу про не-
52 . ..
плесканн¤", що випадково, в запал≥ "передчистковоњ самокритики"
прохопилас¤ була на св≥тло денне (в газет≥). ќдна ж≥нка-сел¤нка на ¤кихось
там зборах не плескала, була за це заарештована, ≥ "-просид≥ла"
с≥м м≥с¤ц≥в, поки њњ не вр¤тувала "передчисткова самокритика"
судового апарату. јле ж така щира самокритика не завжди буваЇ! ќтож
кожне й думало, що краще поплескати на ¤к≥сь там дес¤ть-п'¤тнадц¤ть
хвилин б≥льше, ан≥ж мати справу з ƒѕ”. ќтим то й виходило, ща оплескам
начебто к≥нц¤ й краю не буде. ќце спробуЇ котресь тих≥ше ≥плескати,
думаючи, що це викличе сус≥ду на повне припиненн¤, та сус≥да, ¤к на
зло, чомусь цього нат¤ку не розум≥Ї ≥ л¤скаЇ з ус≥Їњ сили. “од≥ ≥н≥-ц≥¤тор
≥ соб≥ п≥ддасть удару, щоб в≥двести п≥дозру щодо потайного нам≥ру.
–≥ч зрозум≥ла, що й утько, ¤к людина запл¤мована, гатив з ус≥Їњ сили.
ƒумка була показати свою щир≥сть ¤кщо, може, не далекому видному начальству,
- парт≥йному секретарев≥ та директоров≥, що сто¤ли на сцен≥ б≥л¤ лрезид≥¤льного
червоного столу ≥ робили те саме, так хоч близьким невидним "сексотам",
що напевно були б≥л¤ нього. јле в плесканн≥ ор≥Їнтувавс¤ таки на секретар¤
та директора - дививс¤, ¤к т≥ плетуть, ≥ думав зак≥нчити т≥льки тод≥,
¤к вони зак≥нчать. —екретар, невеличкий б≥л¤вий студент на пр≥звище
р¤чун, плескав досить недбало, аби¤к, бо... не дуже бо¤вс¤: був з роб≥тник≥в
та ще й червоний партизан. ƒиректор (новий), важкий, угодований Ўамес,
бив енерг≥йн≥ше, бо був не такий чистий: ходила пом≥ж сп≥вроб≥тниками
чутка, що його вже дв≥ч≥ чи трич≥ ^вичистили". „ерез те, що рухати
руками йому, н≥би з
53
подушок складеному, було важко, в≥н робив широк≥, р≥дки вдари, немов
мух у пов≥тр≥ об≥руч ловив.
ѕ≥сл¤ дес¤тихвилинноњ "овац≥њ" вд¤чних труд¤щих р¤чун нарешт≥
опустив руки, за ним це зробив директор, а пот≥м ≥ ≥нш≥. ”с≥ пос≥дали,
полегшено з≥дхнувши (колективне з≥дханн¤, досить голосне).
утько раз≥в зо два ударив ≥ тод≥, ¤к уже вс≥ перестали, - дл¤ б≥льшоњ
певности, що його ,,щир≥сть" бачили.
ѕ≥сл¤ цього ≥нститутський "д≥¤матник"*) зробив допов≥дь про
завданн¤ чистки ("д≥¤матников≥" це ,,за штатом" випадало
робити). ƒопов≥дач закликав безпарт≥йних допомогти парт≥њ викрити мерзенних
ворог≥в, що прол≥зли до парт≥њ. ѕ≥сл¤ цього стали виступати численн≥
промовц≥ - викладач≥ й студенти. азали вс≥ вони те саме, що й допов≥дач,
але з цього н≥хто не дивувавс¤. ј безпарт≥йному голов≥ ћ ц≥ виступи
були - ¤к масло на душ≥, бо не було й на мить прикроњ, ¤к це частенько
на таких зборах буваЇ, мовчанки. ќтже йому н≥хто не м≥г закинути орган≥зац≥йноњ
безд≥¤льносте!
—ерце у утька знову почало битис¤. ” рот≥ йому так пересохло, що в≥н
не м≥г ≥ слова вимовити. јле виступати мусив! “ерп на саму думку про
можливий скандал - коли вийде ≥ н≥чого "Ї скаже або скаже не те,
що треба. ѕовторював подумки наготовлен≥ заздалег≥дь слова. “а ¤к на
зло склалос¤ так, що голова вигукнув його пр≥звище саме тод≥, ¤к в≥н
продумував к≥нець, а початок вискочив з "пам'¤т≥. ќтож йому й довелос¤
починати ¤кимись нашвидку добраними (¤к
*) ¬икладач д≥алектичного матер≥¤л≥зму (марксизму-лен≥н≥зму).
54
≥шов в≥д дверей до сцени) словами. ѕроте вийшло "н≥чого",
а дал≥ зринули в св≥домост≥ ран≥ш п≥дготован≥ думки, ≥ в≥н став говорити
досить легко. Ќе в≥н, правда, а його ¤зик, бо насправд≥ ¤зик ним керував,
а не в≥н ¤зиком.
√оворив утьк≥в ¤зик про те, що вс≥ безпарт≥йн≥ вд¤чн≥ велик≥й парт≥њ
за њњ дов≥ру в так≥й важлив≥й справ≥, ¤к чищенн¤ њњ власних лав.
- ƒе, в ¤к≥й крањн≥, - запитав щиро, - влада даЇ ще так≥ права труд¤щим?
≤ в≥дпов≥в патетично, наче проголошував зовс≥м" нову ≥стину:
- Ќ≥де... н≥ в одн≥й ≥нш≥й крањн≥ на св≥т≥ цього немаЇ ≥ не може бути
...
”в≥йшовши дал≥ в ролю справжнього промовц¤, в≥н висловив нав≥ть свою
власну - не газетну думку: щоб безпарт≥йн≥ вс≥, ¤к один, внесли в своњ
"договори на соцзмаганн¤" пункт про допомогу парт≥њ в њњ "чистц≥".
≤ наостанку зак≥нчив красивими (хоч так зак≥нчували вс≥, - алеж справжн¤
краса в≥д надужитку не зменшуЇтьс¤!), ефектовними словами:
- ’ай живе рад¤нська влада! ’ай живе комун≥стична парт≥¤! ’ай живе великий
—тал≥н!
оли в≥н зак≥нчив, посипались досить р¤сн≥ оплески. ¬≥н був ц≥лком задоволений
своњм виступом, а "дно" з огл¤ду на це сховалось тепер ¤кнайглибше.
ј коли йшов на своЇ м≥сце ≥ бачив трохи усм≥хнен≥ обличч¤ ƒе¤ких студент≥в,
почував себе майже щасливим.
“≥льки ж даремно посп≥шив в≥н рад≥ти! ѕ≥сл¤ нього швидко виб≥г наперед
"д≥¤матник" —обачк≥н ≥ запротестував проти "ворожоњ вилазки"
- проти уть-
55
ковоњ думки про "соцзмаганн¤" дл¤ допомоги парт≥њ ≥ "чистц≥".
- ѕарт≥¤ н≥кому не дозволить, - п≥дкреслив, --рев≥зувати своњ настави.
ѕо зал≥ в≥д цього так ≥ пов≥¤ло холодом, ≥ кожне з и≥рисутн≥х, здригнувшись,
бо¤зко скулилось. ј уть ко ... в≥н в≥дчув, ¤к поза спиною йому сипнуло
спочат ку морозом, пот≥м палом, пот≥м знов морозом. р≥зь туман, що
раптом затуманив йому голову, в≥н попро сив слова удруге, ≥ з м≥сц¤,
уже тремтливим, жалюг≥д ним голосом за¤вив, що бере свою пропозиц≥ю
назаг ≥ каЇтьс¤.
јле в "резолюц≥њ" таки в≥дзначили його "ворожу провокац≥йну
вилазку".
ѕ≥сл¤ цих збор≥в сердешний чолов≥к не знав, де д≥тись. ”ноч≥ не спав,
прислухаючись, чи не йдуть заарештувати. ”вижались йому лавучач≥ оч≥
сл≥дчих, що немов казали: "јга, так це ти такий... тепер нам ¤сно,
чому ти на завод≥ призначав любовн≥ побаченн¤!" ј на ранок кинувс¤
мерщ≥й до газети: бо¤вс¤, .що там про його промову буде написано. јле
в газет≥ покищо н≥чого не було. Ќал¤каний ус≥м цим, в≥н ¤кнайретельн≥ше
в≥дв≥дував дальш≥ "чистков≥" збори. ѕриходив рано ≥ сид≥в
до к≥нц¤. Ѕолюче переживав те, що р¤чун тепер ≥в≥двертавс¤ в≥д нього
при зустр≥чах, холодно в≥дпов≥дав на прив≥танн¤. „итав напис над сценою
≥ думав г≥рко:
- "я ж ≥ Ї той конкретний безпарт≥йний, що з ми-¤им серцем хот≥в
би допомогти вам? „ому ж ви мене в≥дкидаЇте?"
"ќлес≥" в ≥нститут≥ не було. ¬она, мабуть, не знала, що њњ
закоханий (≥ коханий!) учитель уже був на "вол≥".
56
утькове серце рвалос¤ до нењ, але... н≥коли було через "чистку"
п≥ти, що займала разом з зан¤тт¤ми увесь день. ¬≥н же тепер нав≥ть на
њжу не мав часу!
ќдним ≥з перших чистивс¤ —амсон Ћшшиць. —тавши на сцен≥ край столу ком≥с≥њ,
накритого червоною тканиною, ≥ об≥першись щиколотками правоњ руки об
той ст≥л, почав в≥н св≥й життЇпис. «ал≥зна потреба вийти з перев≥рки
чистим примусила його знову "п≥дт¤гтис¤", держатис¤ на ц≥й
"спов≥д≥" так, щоб у тих, що чистили (а це були "чуж≥
люди", не ≥нститутськ≥), не виникло й найменшоњ п≥дозри щодо його
пол≥тичноњ чистоти. …ого показна, в гарному вишневому костюм≥ постать,
напружена, ¤к струна, забрин≥ла приЇмним баритоном його голосу . . .
учер¤ва й справд≥, ¤к в јполлона, гарна голова, була гордо п≥днесена.
ќтже в≥н ум≥в заличкувати й цю напружен≥сть (щоб не подумали, що боњтьс¤!)
- стр≥пуючи вр¤ди-годи правою ногою, прискалюючи зневажливо око. "Ќу,
що ж, що чистка?" - здавалось, казав в≥н цими стр≥пуванн¤ми та
прискалюванн¤м. - "ƒл¤ мене, людини з чистим сумл≥нн¤м, у цьому
нема н≥чого страшного ... Ѕачите, стр≥пую, ¤к звичайно, ногою, прискалюю
око..." Ќе бентежило, здавалось, його ан≥ трохи ¤скраве осв≥тленн¤
сцени, скероване, н≥би навмисне, на нього, ¤к також не справл¤ла н≥¤кого
враженн¤ й широка, розкинута перед ним, ¤к море, напружена в слуханн≥
зал¤.
ј слухач≥в у Ћ≥пшиц¤ було б≥льше, ¤к в ≥нших; чистивс¤ ж начальник.
≤ серед тих слухач≥в могли бути не т≥льки друз≥, а й вороги, що рад≥,
може, були п≥дставити йому ногу.
57
√нат утько сид≥в цим разом у передньому р¤д≥ ≥ потерпав за нього, знаючи
його минуле, його "соц-иоходженн¤". “а й за себе бо¤вс¤, бо,
з одного боку, саме тут в≥н м≥г би допомогти парт≥њ у викритт≥ "ворожого
елементу", а з другого -o не м≥г св≥дчити проти невичищеного начальника
та ще й свого хоч ≥ колишнього, а все таки товариша ≥ до де¤коњ м≥ри
доброд≥¤.
ј —амсон говорив р≥вно, плавко, переконливо. Ѕатько його з наймит≥в,
з роб≥тник≥в. «амолоду працював на цигарн≥ ф≥рми ‘≥нкельштейн ≥ «аславський.
його мучили, з нього знущалис¤. ƒоходило до того, що ‘≥нкельштейнова
ж≥нка, у ¤кого в≥н жив, заставл¤ла його виносити ... - тут в≥н дл¤ ефекту
примовчав, - н≥чний горщик ...
ƒекотр≥ з слухач≥в нетактовно-голосно засм≥¤лись, порушивши напружену
тишу.
“а "спов≥дник" знав, що робив: той нечистий горщик краще за
золото св≥дчив про чистоту його батька, про його власну чистоту. ќтже
й дал≥ говорив про батьков≥ понев≥р¤нн¤. “од≥ хтось ≥з парт≥йц≥в, ≥з
публ≥ки, звернувшись до нього на "ти", досить грубо нагадав
йому, щоб переходив ближче до справи - говорив пре себе, а не про батька.
Ќа це "спов≥дник" уже не м≥г не реагувати. «вернувс¤, з властивою
йому г≥дн≥стю, до голови ком≥с≥њ : попросив його закликати "публ≥ку"
до пор¤дку.
√олова подзвонив. Ћ≥пшиць заговорив дал≥.
- ... 1913 року його батько вступив роб≥тником на завод √артмана в Ћуганському
...
утько на своЇму м≥сц≥ аж п≥дскочив з дива: 19 року - це утько вже
добре знав - старий Ћ≥пшиц; мав уже крамницю "красного товару"
в с. Ћататт≥. —ки
58
нув здивовано на —амсона очима ≥ стр≥вс¤ з його блискучим, очайдушно-см≥ливим
погл¤дом, у ¤кому в≥д-св≥дчувалось електричне з поблизьких л¤мп св≥тло.
” цьому погл¤д≥ утько побачив певн≥сть, що зацькований "св≥док"
не посм≥Ї й писнути проти нього, свого начальника.
- Ќу, зв≥сно, ¤к≥ зароб≥тки були в роб≥тника до революц≥њ! - скрикнув
в≥н патетично. - ÷е не те, що тепер, коли про роб≥тник≥в п≥клуЇтьс¤
наша славна комун≥стична парт≥¤ ... ѕам'¤таю свого батька (в≥н уже помер):
з≥гнутий у плечах, зацькований, безправний ¤врей ...
утько не д≥ймав в≥ри своњм вухам! Ќа оч≥ йому звелас¤ кругленька у
"котьолку" постать пок≥йного јбрама —оломоновича (—амсон не
був на свого батька схожий), що його можна було завжди бачити, ¤к в≥н
сто¤в одв≥р б≥л¤ своЇњ крамниц≥. ј сто¤в в≥н, звичайно, не без д≥ла:
п≥дстер≥гав "д¤дьк≥в", що проходили вулицею, ≥ правив борги,
кажучи (з характерною жид≥вською вимовою, ¤коњ у його осв≥ченого сина
вже не було). "≈й ти, цуЇш? оли з воно те буде, ецо ти сплатне
борг? як треба, так "прийд≥те поклон≥мось", а ¤к в≥ддавати,
так зди, јбраме —оломоновицу". —ловом, з нього був справжн≥й "глитай,
абож павук" з гн≥здом у самому центр≥ с. Ћататт¤. ∆≥нки зносили
до нього кожне ¤Їчко, щоб купити с≥рник≥в чи там соли. √ната самого,
¤к в≥н був ще хлопцем, не раз посилала мати до Ћ≥пшиц¤ по с≥ль тощо
...
- ... јле в≥н ст¤гавс¤ з останнього, щоб дати своЇму синов≥ (цебто вже
—амсонов≥) осв≥ту ... в≥ддав ƒо г≥мназ≥њ, хоч це й трудно було йому,
¤к ¤вреЇв≥, зробити . ..
59
утько знав, що старий Ћ≥пшиць дав директоров≥ г≥мназ≥њ чималого хабар¤,
щоб прийн¤в сина.
- ... ј ¤к учивс¤, б≥дував: треба було вчитис¤ ≥ заробл¤ти на прожитт¤
та на плату за навчанн¤. . . Ќе так, ¤к тепер, коли держава даЇ студентам
усе - ≥ њжу, ≥ гуртожитки, ≥ стипенд≥њ, - додав м≥ж ≥ншим. - ¬≥н ѕ≥дм≥тав
вулиц≥ ≥ нав≥ть . . . в≥дходки чистив . . .
утько згадав його новенький, блакитний, ¤к небо, г≥мназ≥¤льний костюм,
що на нього заздрила вс¤ лататт¤нська ≥нтел≥генц≥¤, що здеб≥льшого ходила
тод≥, п≥д час революц≥йного безладд¤, в доморобному полотн≥, прим≥тивно
пофарбованому.
: - ј чи не дуже вже багато тих горшк≥в та в≥д-ходк≥в? - бовкнув грубо
в напружен≥й тиш≥ той таки парт≥Їць з партизан, (¤к згадав тепер утько),
гримнув, ¤к голос самого правосудд¤. - “ам батько, а тут ти золотарюЇш
...
Ћ≥пшиць обурено п≥двищив голос, ≥ в ньому забрин≥ли нотки гн≥ву.
- –об≥тники та б≥днота за старого ладу н≥чого, кр≥м бруду, не мали ...
“≥льки буржуаз≥¤ та куркульство, - нат¤кнув на сел¤нське походженн¤
партизана, - були ... чистеньк≥. ј кр≥м того, антисем≥там здавалось
≥ здаЇтьс¤ - бо не секрет, що вони й тепер Ї, - що вс≥ ¤врењ були багат≥...
≤ "голос правосудд¤" не здобувс¤ б≥льше на ¤кусь репл≥ку,
бо ... справд≥ був сел¤нин з походженн¤, а в≥д цього ж до обвинуваченн¤
в куркульств≥ та антисем≥тизм≥ не так уже було й далеко.
—користувавшись цим в≥дступом свого супротивника, Ћ≥пшиць см≥ливо п≥шов
дал≥. ¬з¤в розпов≥дати мальовничо про те, ¤к "вони" (в≥н ≥
його шк≥льн≥ то-
60
вариш≥) за ≥мпер≥¤л≥стичноњ в≥йни робили революц≥йн≥ вчинки - одного
разу кинули з третього поверху г≥мназ≥њ на пол≥ца¤ л¤мпу з гасом. ÷е
вже була не "спо-в≥дь"-розпов≥дь, а ¤скрава, повна патосу
"ромова. ÷ей латос ще зб≥льшивс¤, ¤к —амсон став говорити про часи
революц≥њ... ” вогн≥ й пожежах палала крањна ... ѕарт≥¤ кинула гасло:
"ѕролетарю, на кон¤!" ≥ в≥н вступив до ѕершоњ ≥нноњ... Ќа
фронт≥ його прийн¤ли й до парт≥њ...
≥нцев≥ слова Ћ≥пшицевоњ промови були так≥ ефектовн≥, що слухач≥ - зовс≥м
незвичайне на "чистц≥" ¤вище - нав≥ть оплесками њх укрили.
утько не плескав, а сид≥в, ¤к на голках, приголомшений тим, що в ц≥й
промов≥ почув: такоњ пр¤моњ брехн≥, та ще й при св≥дках, йому ще не
доводилось чути... хоч тепер ≥ вс≥ брехали... ≤ в≥н ( утько б то), що
мав допомагати парт≥њ в њњ "чистц≥", мовчав, ¤к води в рот
набрав!...
ј тим часом Ћ≥пшиць, ск≥нчивши свою б≥ограф≥ю, з≥йшов з≥ сцени, ≥, побачивши
незайн¤те б≥л¤ утька м≥сце, с≥в. —питавсь удавано-спок≥йно:
- Ќе знаЇш, котра година?
«близька було пом≥тно, в ¤к≥й напруз≥ в≥н був, чого коштувала йому щойно
зак≥нчена промова: в нього нав≥ть руки трусились.
ј "чистка" ж ≥ще т≥льки починалась. …ого ще мали обговорювати,
¤к це було й з ≥ншими. јле тут ви¤вилас¤ й особлив≥сть його "чистки"
- "чистки" начальника. „ерез те, що кер≥вник установи в≥дпов≥даЇ
не т≥льки за себе, а й за "дов≥рених" йому службовц≥в, 'ѕромовц≥
"вз¤ли в роботу" не так самого Ћ≥пшиц¤, ¤к п≥двладних йому
безпарт≥йних. ≤накше сказати, тут
61
ви¤вилась передчасною рад≥сть декотрих безпарт≥йни-. з приводу того,
що вони безпарт≥йн≥, що њх начебто ¤к гостей, парт≥¤ ласкаво запрошувала
допомагати њй викривати "ворог≥в" у њњ лавах, ≥ що вони хот≥ли
зр0. бити з "чистки" дл¤ себе трохи чи не театральну розвагу.^
¬≥дзначаючи в Ћ≥пшиц¤ революц≥йн≥ заслуги й пильн≥сть, що ви¤вилась
хоч би в подач≥ "за¤ви" на мерзенного нац≥онал≥ста ѕ≥чкуренка,
промовц≥ заразол картали його за допущенн¤ в ≥нститут справжн≥х "ворог≥в
народу". ≤ от одно безпарт≥йне пр≥звище стьобнуло в пов≥тр≥, ¤к
ганебний посвист батога над т≥лог караного, друге, а трет≥м з черги
... назвали викладач" украњнськоњ мови утька.
јле цим разом утько, почувши своЇ пр≥звище \ ворож≥м потр≥пуванн≥,
не в≥дчув ¤когось особливого перел¤ку: в≥н ¤кось одерев'¤н≥в, збайдуж≥в.
—лухаюча промовц¤, ¤когось незнайомого йому студента з факультету кольоровоњ
металюрг≥њ, в≥н страшно виразно чув його слова, нав≥ть пл¤мканн¤ губами
- ¤к йому бракувало слова.
- "як в≥н чудно пл¤мкаЇ, - подумав, - наче жуЇ щось ..." т
—тудент цей говорив з м≥сц¤ (з зал≥) ≥ сто¤в недалеко в≥д того, кого
називав "ворогом народу", - в≥д утька. Ќамагавс¤ т≥льки не
дивитись на нього, задирав голову, дивл¤чись понад головами перших р¤д≥в
ќбвинувачував утька в "прот¤гуванн≥" ≥деал≥зму й украњнського
нац≥онал≥зму заразом.
_ утько хот≥в згадати, що це за студент, ≥ н≥¤к не м≥г згадати. Ќе
м≥г згадати пр≥звища, хоч обличч¤ це - противне! ненавидне! - бачив
не раз у коридор≥ ÷е його починало нервувати. - "ј! - майже скрик-62
нув у ƒ”ћ÷≤, згадавши, - "це ж √ул¤Їв, що при перев≥р¤нн≥ в ≥нститут≥
елементарноњ грамотности зробив ш≥стдес¤т помилок у проказ≥ на 150 сл≥в."
“епер утьков≥ стало страшно: зрозум≥в, що студент не з свого почину
виступав, а з дорученн¤. ќгл¤нувс¤ розгублено й побачив, ¤к обличч¤
знайомих студент≥в в≥д нього в≥двертались. ј промовець уже згадував
його "ворожу вилазку" на "передчисткових" зборах.
ƒал≥ нав≥в знайдений у записках його курсу висл≥в з народноњ казки "Ѕув
соб≥ д≥д та баба", ¤к злочинне "прот¤ганн¤" куркульського
фолькльору. ѕ≥сл¤ цього студента у страшн≥й, аж моторошн≥й тиш≥ величезноњ
зал≥, повноњ людей, виступив другий ≥ став закидати йому те, що в≥н
у викладанн≥ мови не додержувавс¤ "д≥¤лектичного матер≥¤л≥зму".
÷ього студента утько знав краще: в≥н зробив т≥льки сорок помилок у
тому ж проказ≥.
Ќа "дн≥" в утька, що заворушилось знову, виринула думка про
де¤ку нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж ф≥лософ≥Їю (≥деал≥зм!), що про нењ ц≥ студенти
правили, ≥ отими ш≥стдес¤тьма та сорокма помилками в проказ≥.
≤ заразом аж тепер усв≥домив сердешний чолов≥к свою загиб≥ль.
“е, що сталос¤ на "чисткових" зборах, вкинуло б≥долашного
утька в ¤кесь гойдливе (в голов≥ шум≥ло) запамороченн¤, у туман, р≥вний
небуттю. Ѕезлад у голов≥ був такий, що в≥н, мабуть, не згадав би й свого
63
йменн¤, ¤кби хто раптом запитав ... јбо, може ... (так, так, так, -
смикало в висках) зам≥сть свого назвав би одно з рад¤нських - "¬ладлен"
(¬лад≥м≥р Ћен≥н), "¬оймар" ("¬ойовничий марксист"),
" ≥м" (" омун≥стичний ≤нтернац≥онал молод≥") чи
нав≥ть "“рактор", бож трактор саме був у найб≥льш≥й пошан≥
в крањн≥ будованого соц≥¤л≥зму.
“ак, так, так - стукало в висках, хитало, гойдало його голову, немов
то була не голова, а дзв≥н, ≥ величезне важке серце, розгойдуючись,
било у виски. ј в≥д голови хиталос¤ й усе т≥ло. оли виходив п≥сл¤ збор≥в
з ≥нституту, сходив сходами, ноги йому так п≥дгиналис¤, що в≥н, бачилос¤,
в≥д найменшого поштовху або й без н≥чого впаде ... “а ще й ухопитис¤
н≥ за в≥що, ≥ н≥хто не п≥ддержить, бо той густий натовп студент≥в, що
йшов пор¤д ≥з ним, сахавс¤ тепер його, ¤к прокаженого, н≥хто йому нав≥ть
у в≥ч≥ не дививс¤.
- "ћожуть заарештувати ..." - ,,ј за в≥що?" - "«аарешту-ують!
..." - "ј за в≥що? я син трудового народу... вийшов ≥з сел¤нства,
що разом з роб≥тництвом завоювало соб≥ революц≥йн≥ права .." «уби
йому др≥бно цокот≥ли, коли в≥н пошепки проказував ц≥ слова, опинившись
на вулиц≥.
ўоб в≥ддалити страшну мить арешту, не п≥шов додому, а вз¤в блукати м≥стом,
хот≥в загубитись у темр¤в≥, серед чужих, незнайомих людей. ¬≥н мусить
загубитись, бо в≥н... опов≥щений поза законом злочинець! јле й тепер
йому здавалось, що кожна зустр≥чна людина його знаЇ ≥ трохи чи не пальцем
показуЇ:
- "ќце ось в≥н, той, що "прот¤гаЇ" ≥деал≥зм у викладанн≥
мови, що не даЇ д≥¤лектики у визначенн≥ ре-
64
ченн¤, що нав≥в ¤к приклад куркульськ≥ слова "Ѕув соб≥ д≥д та баба
..."
≤ його л¤кало св≥тло л≥хтар≥в, що перехрещувало вулиц≥, що весело осв≥тлювало
ворушк≥, ¤к мурашник, юрби гул¤ючоњ публ≥ки. ¬≥н кидавс¤ в≥д того св≥тла
у чорн≥ зат≥нки в≥д буд≥вель ...
ј та публ≥ка - головн≥ жител≥ "чистого центру" -o переважно
жиди. ≤дуть назустр≥ч весел≥, чисто зод¤гнен≥, вгодован≥. ёнаки й панни.
ёнаки один з-поперед одного голосно кидають дотепи, а панни см≥ютьс¤
... ј в≥н сам один серед цих людей ¤к у безлюдн≥й пустел≥, - зал¤каний,
цькований без будь-¤коњ провини ...
≤ з "дна", ≥з споду його душ≥ стала п≥д≥йматись, перемагаючи
≥дейну в≥ру в р≥вн≥сть людей, засвоЇну з староњ "буржуазноњ"
л≥тератури, гостра ворож≥сть до тих веселих ≥, мабуть, неголодних син≥в
та дочок —≥о-ну. ¬≥н тепер розум≥в так, що вони, попавшис¤ в полон вавилонський,
зум≥ли заволод≥ти самим ¬авило-но'ћ, а в ньому добрими посадами, пайками,
розпод≥льниками в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в ≥ засудили син≥в ¬авилона
на отак≥ жахлив≥ блуканн¤ н≥чноњ доби.
√оре тепер нечестивим синам ¬авилона ≥ добре њм, колишн≥м нев≥льникам
та бранц¤м!
—тав тепер утьков≥ на пам'¤т≥ дотеп, що його в≥н чув ¤кось у гуртку
професора яворенка, питанн¤ з в≥дпов≥ддю:
- ’то живе найг≥рше на земл≥ украњнськ≥й? - Ћюди украњнськ≥...
- ’то живе най ...? - хот≥в проказати пошепки ц≥ слова, а пот≥м схаменувс¤:
зл¤кавс¤ цих своњх думок. ќзирнувшись довкола, в≥н постер≥г, що на вулиц≥
пом≥тно пор≥дшало людей: було вже п≥зно. ј це
65
означало, що скоро буде небезпечн≥ше на вулиц≥, де його могли затримати
¤к 'п≥дозр≥лого, ан≥ж удома.
≤ в≥н, ще нехапливо, помалу повернув на свою —адову вулицю. ј чорн≥
т≥н≥ в ц≥й б≥чн≥й вулиц≥, майже неосв≥тлен≥й, заб≥гали наперед, зловороже
тањли в соб≥ ≥ шпиг≥в, ≥ агент≥в ƒѕ” в син≥х з червоними околиц¤ми кашкетах,
≥ т≥ вороги були готов≥ щохвилини вхопити його ... ј в двор≥, ¤к у глибокому
колод¤з≥, злов≥сно-тихо, чорно ... у коридор≥ ан≥ шешерхне . ..
оли гл¤не: на 'б≥л≥й у темр¤в≥ ст≥н≥ б≥л¤ його дверей ... ¤кась постать!
«ауваживши, видимо, його, постать ворухнулась. ѕерел¤каний чолов≥к зойкнув:
- ќй, хто це?
- я це, √нате ѕилиповичу.
- ’то?
¬≥н трусивс¤, ¤к у пропасниц≥, цокот≥в зубами.
- я, Ћаштоба ѕетро. я тут уже б≥льш, ¤к годину чекаю ...
- ¬и прийшли заарештувати?
- “а н≥, - сказав спок≥йно Ћаштоба. - ўе щг вигадайте! „ого б ¤ вас
арештовував? ’≥ба ¤ не знаю. що ви чесний рад¤нський педагог? я немилосердний
т≥льки на вс¤ких гад≥в ... ј до вас у мене одна справа
утько згадав, що Ћаштоба чомусь не був ш "чистц≥", отже н≥чого
не знав, ≥ це його заспокоњло тро хи. ”з¤в в≥дмикати двер≥, т≥льки довго
в темр¤в в≥дмикав...
оли вони вв≥йшли до "п≥вк≥мнати" ≥ господар засв≥тив прикре
дл¤ нього ж таки св≥тло (бо осв≥тлювало його лице, оч≥), Ћаштоба мовив:
- ” мене важлива оправа: ¤ написав листа т. —тал≥ну ≥ хочу, щоб ви сказали,
чи добре написано ... я 66
сам знаю, що пишу вже не погано, уже набив руку ... я ж починав ≥з "робкор≥вських"*)
допис≥в. якби й тепер ¤ писав до ¤коњсь газети, так ≥ не задумавс¤ б,
а то ж у ÷ , до самого т. —тал≥на. Ќезручно, знаЇте, буде, коли щось
не до ладу ...
артата, нат¤гнута на вуха кепка, ¤коњ в≥н ≥ в хат≥ не зн¤в, зат≥нювала
його поважне, аж похмуре обличч¤, ≥ та т≥нь робила його ще похмур≥шим.
« цим похмурим виразом в≥н ≥ почав читати своЇ писанн¤.
"ƒорогий батьку наш, учителю ≥ друже …осипе ¬исар≥оновичу! ўиро
дбаючи про зм≥цненн¤ нашого рад¤нського ладу, ¤ хочу з ц≥Їю метою висловити
(¤к роб≥тники на заводах внос¤ть рац≥онал≥заторськ≥ пропозиц≥њ) де¤к≥
побажанн¤ ..."
¬≥н спинивс¤ на хвилину, перев≥р¤ючи, ¤ке враженн¤ справив початок листа
на вчител¤.
- Ќу, ¤к? - запитав. - „и добре сказано?
- ƒобре ...
- "ѕро волю слова. ўо у нас немаЇ так званоњ вол≥ слова, це добре:
н≥чого потурати вс¤ким блазн¤м в њхньому контрреволюц≥йному баз≥канн≥.
јле в ц≥й справ≥ ми робимо де¤к≥ помилки. “ак, наш≥ газети часто пишуть
про те, ¤к у буржуазних крањнах люди (напр. у парл¤ментах) критикують
своњ ур¤ди, а це багато хто з читач≥в витлумачуЇ не на нашу користь.
ажуть: - "Ѕач, он там можна критикувати, а в нас н≥..." јбо,
пов≥домл¤ючи про невеличк≥ кари (1 - 2 м≥с¤ц≥ ув'¤зненн¤) за протиур¤дову
аг≥тац≥ю, газети дають читачам матер≥¤л дл¤ невиг≥дного дл¤ нас пор≥вн¤нн¤,
” нас бо за протирад¤нську аг≥тац≥ю чи за протирад¤н-
*) –обкор - роб≥тничий кореспондент.
67
ськ≥ анекдоти карають розстр≥лом. —л≥д би таку щ. формац≥ю заборонити."
- "ўо це в≥н пише?!" - думав гар¤чково слухач. Ћаштоба спинивс¤,
чекаючи похвали.
- "÷е ж провокац≥¤! ¬≥н 'прийшов мене 'перев≥рити ... перед арештом
..."
Ќе почувши в≥д учител¤ й слова, Ћаштоба став читати дал≥.
- "ѕро волю друк у. “аку саму помилку ми робимо ≥ в питанн≥ про
волю друку. Ќаш≥ газети з осудом пишуть про невеличк≥ штрафи та про
"б≥л≥ пл¤ми" (цензурн≥) в буржуазних газетах, а читач≥ робл¤ть
≥з цього такий висновок, що заборона одн≥Їњ статт≥ чи частини статт≥
менше лихо, ¤к наша повна заборона в≥льного друкованого слова. “ак само
недоречн≥ й пов≥домленн¤ з осудом (мовл¤в, нудн≥, казенн≥ ≥ т. д.) про
ун≥ф≥кац≥ю преси в фашистських крањнах, бож ≥ в нас те саме - преса
ун≥ф≥кована, казенна тощо".
утько з жахом дививс¤ на свого учн¤. ј той не-вгавав.
- "ѕро видаванн¤ де¤ких книжок. Ќаш≥ видавництва друкують писанн¤
старих украњнських, рос≥йських та чужоземних письменник≥в, що з них
засуджуютьс¤ та висм≥юютьс¤ так≥ ¤вища державного та громадського житт¤,
¤к≥ Ї й у нас. ќсь, наприклад, тв≥р буржуазного французького письменника
ј. ‘ранса "Ѕоги прагнуть". ’оч у ц≥й книжц≥ описано давн≥
под≥њ, але читач може легко багато чого з того перенести на нашу д≥йсн≥сть.
“акий наприклад опис хл≥бноњ черги, труднощ≥ в харчуванн≥. јбо терор
≥ суд, коли в одну змову об'Їднують людей випадкових. јд-
68
же часто так робить ≥ наше ƒѕ”, ¤к буваЇ треба "п≥дкреслити"
процесом ¤кусь кампан≥ю."
- "Ѕоже, що в≥н задумав?!" - бивс¤, ¤к на нож≥,
нев≥льний слухач.
- "ѕро к≥ноф≥льми. ” де¤ких наших ф≥льмах показують ус¤к≥ ласощ≥,
ковбаси, наприклад, а в житт≥ цього немаЇ, ≥ гл¤дач≥ часто робл¤ть небажан≥
висновки. я сам не раз чув з приводу цього ≥рон≥чн≥ зауваги, а один
раз нав≥ть затримав такого контрреволюц≥онера ≥ передав до ƒѕ” ..-."
” "перервах м≥ж темами Ћаштоба зиркав на свого слухача з повним
задоволенн¤м.
- "ѕро Їдн≥сть мов. ћи правильно в≥римо в те, що в майбутньому
буде одна мова. јле водночас ми неправильно допускаЇмо розвиток багатьох
мов, таких, ¤к украњнська, б≥лоруська тощо. “реба б оголосити рос≥йську
мову, ¤к Їдину обов'¤зкову, бо це мова ∆овтн¤, мова Ћен≥нових ≥ ¬аших
твор≥в."
” утька вихопивс¤ ¤кийсь болючий стог≥н. јле читець того не пом≥тив.
- "ѕро написи у в≥дх≥дках. Ќаша влада не м≥сц¤х спускаЇ з ока в≥дх≥дки,
написи в них, що контрреволюц≥¤ надр¤пуЇ. ќсь, наприклад, ¤кий в≥рш
був написаний в одному з в≥дх≥дк≥в про товариша Ѕуденного:
¬же в≥йна не за горами, —тукаЇ в ворота, “а зужито на ковбаси ¬сю вашу
к≥нноту."
- √од≥! - нервово скрикнув утько, скинувши поперед себе руки, немов
в≥д кошмару-привиду боронивс¤.
69
≤
-- ўо год≥? - спитавсь Ћаштоба ≥ подививс¤ здивовано утьков≥ в обличч¤.
- ¬и проти цього?
- "ўо ¤ роблю, божев≥льний?! - вжахнувс¤ збитий з пантелику чолов≥к.
- ўо ¤ роблю?!"
÷≥ слова в≥н майже прошептав, - ¤к малов≥рна людина шепче губами "св¤т,
св¤т, св¤т √осподь —а-ваоф", коли ударить гр≥м.
- ’≥ба ви хочете, щоб ц¤ контрреволюц≥¤ поширювалась ¤к народна словесн≥сть?
- насторожено перепитав Ћаштоба.
≤ раптом почервон≥в з гн≥ву, його оч≥ злобливо спалахнули.
-o “ак он ви ¤кий .. . контрреволюц≥онер! - загро-зив. - я цього не
знав ...
¬≥н хапливо згорнув своњ писанн¤ ≥, швидко повернувшись, вийшов ≥з хати.
√осподар сто¤в де¤кий час, не знаючи, що робити. ј пот≥м кинувс¤ навздог≥н
≥... знов спинивс¤. Ќим т≥-лала пропасниц¤. —трах уже панував над ним
повновладно.
Ѕуло вже близько 12-оњ години ноч≥.
- ¬они ж саме отакого часу й хапають, - прошепот≥в в≥н тихо, так, що
т≥льки м≥г сам почути. - "„орний ворон" њздить ≥ хапаЇ...
—аме в цю мить у коридор≥ наче щось стукнуло.
- јт, - сказав в≥н уже голосно, сказав його ¤зик. - ¬се одно . ..
ќта сила, що ган¤ла його тю м≥сту, що хот≥ла вберегти в≥д загибел≥,
раптом зникла .. . йому було ¤сно, що гине ≥ що р¤тунку н≥зв≥дки не
буде ... якось випадково згадав, що серед його книжок Ї так≥, що њх
в≥н думав у таку хвилину (¤к ≥тимуть з арештом) вики-
70
нути в в≥кно на дах сус≥днього будинка - напр. "≤стор≥¤ ”крањни"
ћ. √рушевського, але вже ан≥ поворухнувс¤, щоб це зробити ... —то¤в,
напружено прислу-хавс¤. “а стук не повторивс¤. ўе трохи прислухавс¤,
а тод≥ розд¤гс¤ й л≥г.
- "я не збожевол≥ю ... ¤к ƒубищенко," спало йому раптом на
думку страшне припущенн¤, немов би йому вже загрожувало чорне небутт¤
божев≥лл¤. - "“реба не збожевол≥ти!" - зц≥пив в≥н зуби. -
"“реба т≥льки не захот≥ти, ≥ божев≥лл¤, - вимовл¤ючи це слово,
в≥н наче в≥дчув смак дерева в рот≥, - в≥д≥йде геть, об≥йде стороною,
¤к страшна градовиц¤ п≥д напруженим зором ћольфара в ,,“≥н¤х забутих
предк≥в".
јле спогад про траг≥чну загиб≥ль ƒубищенка не йшов ≥з голови. ƒубищенко,
вчитель украњнськоњ мови, ф≥зично м≥цна ≥ здорова людина, п≥сл¤ того,
¤к його викликали до ƒѕ”, "пот¤гали" де¤кий час, занедужав
на ман≥ю пересл≥ду. ¬≥н бо¤вс¤ ночувати дома, не њв, думаючи, що його
отру¤ть ... —хопив раз дочку-д≥в-чинку, вибив в≥кно ≥ в самому б≥лл≥
поб≥г до ƒн≥пра, ¤к дикун ... “ак ≥ помер в≥д виснаги ...
≤ ≥нш≥ страшн≥, в≥дом≥ йому ( утьков≥ б то) факти стали на пам'¤т≥.
”крањнський поет јркад≥й азка запод≥¤в соб≥ смерть п≥д загрозою арешту
... Ѕорис “енета пов≥сивс¤ у в'¤зниц≥...
- я не зроблю цього, - вимовив в≥н уголос. -
“а й становище моЇ легше.
≤ в≥н з полегшенн¤м подумав, що, серйозно беручи справу, до нього н≥
за що причепитись. —правд≥ бо: ¤кщо його "т¤гали", так т≥льки
тому, що хот≥ли з нього зробити "сексота"; до заводу ходив
на побаченн¤ з д≥вчиною - це доказане; те, що сказано на "чистко-
71
вих" зборах, не таке вже й велике ... —ловом, зокола все гаразд.
Ќу, а те, що Ї в нього на "спод≥", "на дн≥", н≥кому
не в≥доме ... ≤ йому раптом стало ¤сно, що саме так, у двох подобах,
роздвоЇно найзручн≥ше жити. ¬≥д усв≥домленн¤ цього йому стало нав≥ть
весело. …ому показалось, що в≥н знайшов те, що його так довго шукав,
усв≥домив найб≥льшу ≥стину людського житт¤.
- "“епер ¤ буду св≥домо так жити - буду ¤ один ≥ заразом нас буде
два. ќдин з нас буде в≥дтепер легко виголошувати казенн≥ промови на
зборах (бо дос≥ це була мука), легко складатиме хвалу —тал≥нов≥, а другий
нишком ут≥шатиметьс¤ недозволеним щаст¤м нашого нац≥онального бутт¤
- мовою, п≥снею, письменством, Ћесею ”крањнкою, ¬инниченком ... буде
читати т≥ украњнськ≥ книжки, що њх призбирав був за роки де¤ких спри¤тливих
можливостей дл¤ розвитку нашоњ культури. ’ай ¤ буду й людина-облуда,
- але так зручно ..."
“ак, це справжн¤ ≥стина, над ус≥ ≥стини ≥стина. Ќа н≥й ≥ св≥т збудований,
це головний закон марксистськоњ д≥¤лектики, що ѓѓ в≥н, хоч ≥ з примусу
вивчив, - одн≥сть суперечносте, або т. зв. двурушництво. ≤ њй, ц≥й ≥стин≥,
вс≥ скор¤ютьс¤. ƒжордано Ѕруно говорив про науку, а хот≥в слави, Ўевченко
був проти пан≥в, а сам хот≥в поставити "хату ≥ к≥мнату" та
мати св≥й власний "са-док-гайочок", „ернишевський до сокири
кликав "–усь", а сам хот≥в бути на м≥сц≥ руського цар¤ ..
. ≥ це сталос¤ з останн≥м пропов≥дником добра - Ћен≥ним ... “а й сучасна
влада х≥ба не так д≥Ї? —кр≥зь ≥ всюди пишуть про демократизм, а тим
часом скр≥зь керують деспотично, призначають, а не вибирають нав≥ть
пар-
72
т≥йних секретар≥в. јбож фальшують народню волю. “реба, наприклад, випустити
чергову державну позику, - так пишуть, що це вони робл¤ть на вимогу
шахтар≥в ¤коњсь шахти або роб≥тник≥в заводу... ≤ навпаки, ¤ка жалюг≥дна
була украњнська влада 1918 року, що казала народов≥ так, ¤к думала.
ƒумала, що граб≥жництво доганна справа, - ≥ це казала в своњх закликах,
спин¤ючи розрухи ...
ќтже хай живе роздв≥й! ’ай живе всесв≥тн¤ брехн¤! “реба щоб мистц≥ створили
апотеозу роздвоЇнн¤ й
брехн≥!...
“ут в≥н побачив велику дивовижу - наче велику сцену, а на т≥й оцен≥
картину "јпотеоза брехн≥". Ѕрехн¤ була вт≥лена в образ≥ вродливоњ
ж≥нки-ударниц≥ - не ударниц≥, л≥тунки - не л≥тунки, бо в червон≥й "революц≥йн≥й
хустин≥" ... ≤ та ж≥нка сид≥ла н≥би на ¤комусь трон≥, ¤к цариц¤.
“≥льки брови в нењ були намальован≥, губи начервонен≥, волосс¤ поб≥лене
воднем-
пероксидом.
- "„ому в образ≥ ж≥нки? - подумав утько. - „и тому, що слово "брехн¤"
ж≥ночого роду чи, може, тому, що ж≥нка част≥ш ¤к чолов≥к, буваЇ роздвоЇна:
улеслива на словах ≥ гадюка в серц≥, в≥рна вв≥ч≥ й зрадлива -поза оч≥?
ќт ≥ ц¤, - подумав про ж≥нку на сцен≥, - у червон≥й хустин≥, а брови
намальован≥. .. живе
вт≥ленн¤ роздвою . .."
- ј ти х≥ба не роздвоЇний? - гукнула раптом ж≥нка, гн≥вно блиснувши
очима ... - ѕодивись лишень
на себе!...
≤ утько в≥дчув, що в≥н справд≥, уже ф≥зично, роздвоюЇтьс¤ ... чудно
¤кось розколюЇтьс¤, ¤к кавук, крихко розпадаЇтьс¤ на дв≥ половинки.
–озколина про-
73
йшла через т≥м'¤, м≥ж бровами, вздовж носа, так, щ0 одна н≥здр¤ там,
а друга там...
“ак у "п≥вк≥мнат≥" зам≥сть одного стало двоЇ чолов≥к≥в. ”
кожного з них по одн≥й половин≥ обличч¤, по одн≥й руц≥, по одн≥й ноз≥.
Ћ≥ва "п≥-влюдина" с≥ла на Їдиному ст≥льц≥, що -був у "п≥вк≥мнат≥",
а права - на вал≥з≥.
ѕот≥м вони розбалакались.
- ¬иходить, - об≥звалась л≥ва "п≥влюдина", - що може бути
не т≥льки "людина" та "надлюдина", а й "п≥влюдина"
...
- ≈ге, - згодилась права "п≥влюдина". - я права, а ти л≥ва..
.
- “и, безперечно, у всьому помил¤Їшс¤, - сказала л≥ва "п≥влюдина".
- «окрема ти помил¤Їшс¤, гуд¤чи тепер≥шн≥й пол≥тичний лад ≥ згадуючи
з любов'ю жалюг≥дн≥ спроби створити украњнську владу на ”крањн≥ наддн≥пр¤нськ≥й
≥ наддн≥стр¤нськ≥й ...
- я не можу схвалювати найжорсток≥ший деспотизм, хоч в≥н ≥ личкуЇтьс¤
л≥вими демократичними фразами, - мовила права утькова половина.
- ÷е демократизм найдемократичн≥ший у св≥т≥, бо його очолюЇ найл≥в≥ша
парт≥¤ - комун≥стична., - сказала л≥ва "п≥влюдина". - 98%
людности маЇ право голосу... ≥ взагал≥ права ... “об≥ краще старе, н≥ж
нове, ¤кому належить майбутнЇ ...
- Ќ≥, - в≥дпов≥ла права "п≥влюдина". - якщо ¤ гуджу нову деспот≥ю,
то це не означаЇ, що ¤ виправдую стару, царську ... я за ту демократ≥ю,
що њњ вимр≥¤ли найкращ≥ люди всього св≥ту - з волею слова, думки, сумл≥нн¤.
- јби техн≥ка розвивалась, - забелькот≥ла ¤кось 74
уже невпевнено л≥ва "половина". - ј сумл≥нн¤, - на б≥с¤чого
батька воно здалос¤?!...
- ” майбутньому будуть трактори скр≥зь ... - сказав хтось трет≥й: -
трактори на руках, трактори на ногах, а на голов≥ мак≥тра ... трах,
трах ...
утько прокинувс¤, обливаючись холодним потом: у двер≥ щось стукало.
- √ромад¤нине утьков! - почув в≥н, остаточно прочумавшись, солоденький
голос дв≥рника –ањвсько-го. - √ромад¤нине утьков! “ут м≥л≥ц≥¤ ... ¬≥дчин≥ть...
- јж оце воно! - подумав уголос, холонучи вс≥м т≥лом. - Ќу, тепер к≥нець
...
√олова п≥шла обертом, загойдалас¤ на хвил¤х, ¤к то буваЇ на початку
хвороби. ј пот≥м його пойн¤ла байдуж≥сть. ћашинально налапав на ст≥льц≥
штани й став над≥вати. јле ноги тремт≥ли, холош≥ скручувались у джути.
”стиг нат¤гти т≥льки одну, а дал≥ мусив на владний голос ≥з-за дверей
≥ти в≥дчин¤ти.
ѕовернув ключа. « осв≥тленого коридору ув≥йшов
гурт людей.
–ањвський послужливо перед в≥йськовими ув≥мкнув св≥тло, ≥ те св≥тло
осв≥тило нещасного чолов≥ка в дуже непоказному вигл¤д≥: у сам≥м б≥лл≥
≥ з холошею на одн≥й ноз≥.
« тих, що ув≥йшли з –ањвським, двоЇ були безмовн≥ в ун≥форм≥ в≥йськ
ƒ√≤” червоноарм≥йц≥, вони були з рушниц¤ми ≥ зразу поставали б≥л¤ дверей,
¤к на варт≥. “рет≥й був молодий, стрункий у постат≥ жид, од¤гнений теж
по-в≥йськовому, з перет¤гненим оф≥церською портупеЇю станом; його молод≥сть
грала на щоках рум'¤нцем цегл¤ного кольору ... ÷ей, ув≥йшовши, мовчки
подав утьков≥ ордер на трус ≥ зразу ж заходивс¤ тру-
75
сити - перегл¤дати книжки на стол≥. –обив це спок≥йно, мирно.
јле це "мирне" перегортанн¤ книжок так под≥¤ло на утька,
що в≥н уперше в житт≥ в≥дчув гостро-солодку жагу вбивства . . . ”бити
оцього цегл¤нощокого .., а тод≥ хай буде, що буде! ”бити за те, що в≥н
удерс¤ до нього серед ноч≥, що потоптав його людську г≥дн≥сть . . .
“а незабаром це почутт¤ спало, в≥н наче з≥в'¤в, похиливс¤ на бильце
л≥жка, не знаючи, чи йому нат¤гати дал≥ штани чи ... так гинути ...
ј пот≥м уз¤в таки од¤гатись.
–ањвський послужливо подав йому верхню сорочку, п≥джак . . .
- "“ак послужливо домагають кати п≥д≥йти людин≥ до шибениц≥...
догоджають жертв≥, щоб вона "не іедзкалась", не робила њм
зайвоњ мороки ..." - подумав утько.
ј пот≥м того йому зробилось холодно, в≥н став ус≥м т≥лом т≥патись.
ƒесь за диктовою ст≥ною пробив годинник: раз, два, три, чотири ... з
прот¤глим мелод≥йним видзвоном останнього удару.
- „отири, - промовив неголосно –ањвський, розбивши напружену тишу, що
була в "швк≥мнат≥". Ќа це н≥хто не об≥звавс¤. Ѕуло й дал≥
тихо. “иша, здавалось, було те головне, що заповнювало у цей час св≥т...
ћовчала безгом≥нно ≥ ст≥на-мембрана, хоч сус≥ди за нею, напевно, все
чули, т≥льки бо¤лис¤ зрадити свою присутн≥сть...
“≥льки шелест≥ли в руках у цегл¤нощокого пере-гортуван≥ стор≥нки книг,
де¤к≥ з книг в≥н в≥дкладав з
76
нам≥ром, очевид¤чки, њх забрати. утько механ≥чно сл≥дкував за цими
рухами.
ƒ≥д –ањвський, що сид≥в на краю л≥жка, схилившис¤ на кол≥на, став др≥мати.
ј утьков≥, дарма що зокола в≥н був н≥би спок≥йний, робилос¤ дедал≥
холодн≥ше, в≥н дедал≥ дужче трусивс¤. —илкувавс¤ не труситись, сердивс¤
за це на самого себе - ≥ не м≥г подолати цього прикрого стану. якби
його запитали про що-небудь, в≥н зацокав би зубами ...
ѕерегл¤д книжок тривав довго: годину - дв≥ - три ... јдже м≥ж стор≥нками
могли бути листи, злочинн≥ писанн¤... .
≥нець-к≥нцем ¤кось непом≥тно утько заспокоњвс¤: перестав тремт≥ти.
–аптом цегл¤нощокий поспитав, чому в нього
сам≥ украњнськ≥ книжки.
утько н≥чого не в≥дпов≥в ≥ знов в≥дчув, що починаЇ труситись...
“од≥ цегл¤нощокий п≥дв≥вс¤ ≥ сказав, щоб в≥н ( утько б то) збиравс¤:
п≥де з ними.
- ј ордер же на трус т≥льки! - потиху сказав
утько.
"„ек≥ст" показав другий ордер, що в ньому було
написано "заарештувати".
ј за в≥кном уже с≥р≥ло, задзенькали й загули перш≥ трамвањ. ћ≥сто прокидалось.
¬ комендатур≥ ƒѕ” цегл¤нощокий жиденко передав утька (¤к ¤кусь р≥ч)
б≥л¤во-мурому кацапчуков≥, невеличкому кирделиков≥ в червоно-синьому
кашкет≥, з наганом ≥ шаблею при боц≥.
77
“а й ≥нш≥ з охорони були так≥ сам≥ б≥л¤в≥ та др≥бн≥ на зр≥ст. ” м≥ст≥
можна було бачити ц≥л≥ "роти" таких "китайчик≥в".
÷е вони - мал≥, др≥бн≥, але, ¤к сарана, численн≥ - давали змогу цегл¤нощокому
й ≥ншим таким, ¤к в≥н, см≥ливо хизуватис¤ оф≥церськими портупе¤ми та
дорогою зброЇю. ¬они ж охорон¤ли й ”крањну в≥д "зовн≥шн≥х"
та "внутр≥шн≥х" ворог≥в. “имчасом ¤к самим украњнц¤м рад¤нська
влада "дов≥рила" багато в≥дпов≥дальн≥шу й почесн≥шу роботу
- охорону ƒалекого —ходу та —ередньоњ јз≥њ, ≥ не один -Ї н к о здобув
там за в≥рну службу нагороду, ¤к от право нести "стал≥нську вахту"
вноч≥ проти св¤та "жовтневоњ революц≥њ", не один на так≥й
вахт≥ й головою п≥д "басмацькою" кулею наложив.
ѕравда, в тому, що ”крањну охорон¤ли москал≥, а ƒалекий —х≥д - украњнц≥,
можна б добачати под≥бн≥сть до розпод≥лу тих ≥ тих у царськ≥й арм≥њ,
але ... то все таки була царська арм≥¤, а це революц≥йна, червона.
- Ќу, пашл≥! - звел≥в спок≥йно кацапчук ≥ пов≥в заарештованого до камери.
оли проходили через дв≥р, утько востаннЇ бачив у іратчаст≥ ворота
"волю", окрем≥ людськ≥ постат≥, що в≥льно, хоч ≥ швиденько,
бо¤чись страшноњ установи, проб≥гали протилежною пер≥Їю.
як же ж ≥ здивувавс¤ (чи, може, зл¤кавс¤) утько, коли в камер≥, до
¤коњ, ¤к до кл≥тки, вкинув його "начальник варти", побачив
своњх товариш≥в та знайомих: ќмелька ƒеркача (рад¤нського поета), √иренка
та Ѕичка ≥ не знайомих йому безпосередньо людей, але украњнц≥в, - ¤к
от сивий в≥домий л≥кар ѕавл≥вський,
що, ¤к це знав утько, бував у проф. яворенка.
78
”с≥х њх уз¤то минулоњ ноч≥. ќтже це була справжн¤ облава на украњнц≥в.
“овариство, а найб≥льше "славн≥ побратими" голосно й весело
прив≥тали новоприбулого.
- ’ай живе ”крањна! - вигукнули "славн≥ побратими", перел¤кавши
на смерть новака. ≤ в≥н у в≥дпов≥дь не сказав ан≥ слова, т≥льки бл≥да
усм≥шка - не усм≥шка скривила його обличч¤. ј пот≥м в≥н холодно зн≥тивс¤.
ѕом'¤вши н≥¤ково в руках кашкета, не знаючи, куди його под≥ти, в≥н с≥в
на нари, б≥л¤ Їдиного в цьому прим≥щенн≥ в≥кна, густо заіратованого.
« в≥кна подихала ранкова, така тепер приЇмна вереснева прохолода, а
в камер≥ густою хмарою сто¤в тютюновий дим, ¤кого так не любив утько.
идалос¤ вв≥ч≥ тут, у камер≥, те, що сид¤ть сам≥ украњнц≥. ѕро це св≥дчила
й украњнська мова - вона тут панувала. “им то було ц≥лком ¤сно, що д≥¤
в≥дбуваЇтьс¤ не де, а таки на ¬крањн≥... оли б хто хот≥в цього пересв≥дчитис¤,
то мав би йти до камер ƒѕ”, бо на вулиц≥ в м≥ст≥ ц≥Їњ ¤сности не було.
Ѕ≥льш≥сть заарештованих були весел≥, а найб≥льше "славн≥ ^побратими".
¬они були балакуч≥, нав≥ть задавакувато-зухвал≥. ∆артома вони говорили,
що хо-; чуть заснувати найнов≥шу —≥ч.... на —оловках... ÷е мала
(бути вже шоста числом, п'¤ть було на ƒн≥пр≥. ј на —о-ловки украњнц≥
мали траво, там Ї украњнська нац≥ональна св¤тин¤ - могила останнього
кошового альни-ша. ажучи це, ѕетро √иренко демонстрував свого ["оселедц¤"
≥ "кл¤вс¤", що дозволить його в≥др≥зати а з головою.
Ќав≥ть ќмелько ƒеркач, "плужанин", рад¤нський
79
поет, заразивс¤, цими гуртовими веселощами ≥ написав на двер¤х камери
в≥рша на цю тему:
ѕ≥сл¤ юго, ¤к катюги
—≥чу зруйнували,
∆или довго ми без —≥ч≥,
¬ельми б≥дували.
“епер час нам, козаченьки,
—об≥ раду дати
≤ на п≥вноч≥ далек≥й
—≥чу заснувати.
—ивоволосий л≥кар ѕавл≥вський
розпов≥дав своњ пригоди з 1917-19 рок≥в, зокрема про те, ¤к в≥н на початку
революц≥њ њхав на чол≥ украњнськоњ ман≥фестац≥њ на б≥лому кон≥ в украњнському
козацькому вбранн≥, а також про те, ¤к вони п≥днесли ƒен≥к≥ну хл≥б на
укра-ському рушнику з написом: "Ќе той козак, хто поборов, а той,
хто вивернувс¤". ≤ ¤к ƒен≥к≥н на це "закрутив носом".
ƒоходило нав≥ть до того, що дехто з почину "славних побратим≥в"
пробували дратувати в "прозурку" похмурих кацапчук≥в-вартових,
перев≥р¤ючи, чи вони розум≥ють украњнську мову. азали, що њм хочетьс¤
цибул≥, а т≥ думали, що прос¤тьс¤ "надв≥р" ≥ сердито в≥дказували,
що "нельз¤".
ƒехто нат¤кав на колективний оп≥р -- голодуванн¤, ¤к то знали з л≥тератури
про царськ≥ в'¤зниц≥ та сучасн≥ кап≥тал≥стичн≥. . .
“≥льки ж ус¤ ц¤ весел≥сть "була схожа на весел≥сть людини з ...
п≥двищеною температурою, весел≥сть чи см≥х на кутн≥...
≤ справд≥ вже другого дн¤ декотр≥ з в'¤зн≥в неспод≥вано вмовкли - ¤к
води в рот набрали. ўе б≥льше
80
знизивс¤ настр≥й, ≥ то в ус≥х, третього дн¤, ¤к до камери вкинули нап≥вживу
людину. —аме так - укинули, бо сам в≥н - ¤кийсь сел¤нський парубчак
≥з чубом-остр≥шком - не м≥г ≥ти. оли т≥, цю вели, випустили його з
рук, в≥н поточивс¤, ¤к з≥в'¤лий, ≥, вдарившись плечем об нари, упав
у проход≥ ≥ мертво захр≥п. —пав розз¤вивши рота, ¤к мрець, до вечора,
усеньку н≥ч ≥ ввесь другий день. ”њдлив≥ ос≥нн≥ мухи лазили йому по
обличч≥, залазили в н≥здр≥, а в≥н н≥чого не в≥дчував. ѕробували його
раз≥в ск≥льки 'будити - не прокидавс¤. ј ¤к наостанку таки прокинувс¤,
то розпов≥в, що йому три доби, вдень ≥ вноч≥ не давали спати: сл≥дч≥
м≥н¤лис¤, а його не в≥дпускали. Ѕ≥л¤ нього сто¤в червоноар-м≥Їць з багнетом
≥ трусив за плече, коли в≥н починав др≥мати. ўе страшн≥ше стало, ¤к
одного дн¤ дов≥дались, що в сус≥дн≥й камер≥ сид≥в "смертник",
¤кого мали вноч≥ розстр≥л¤ти.
—тали мимох≥ть прислухатись до одноман≥тноњ ходи за ст≥ною, одинокоњ
ходи, в ¤к≥й було знати страшне
чеканн¤ смерти.
ј вноч≥ там справд≥ заклацав засув, почулась ¤кась боротьба, удвор≥
страшним ревом зарев≥в "чорний ворон", заглушаючи страшну
под≥ю, а через дес¤ть хвилин усе замовкло .. .
÷≥Їњ страшноњ ноч≥ з камери ч. « почали вперше брати на допити. ¬≥зьмуть
одного, а через де¤кий час укидають назад червоного, збентеженого. јле
покищо н≥чого страшного не було: ус≥ писали своњ життЇписи. “а вже наступноњ
ноч≥ л≥кар ѕавл≥вський, повертаючись з допиту, нал¤кав ус≥х страх≥тливою
повед≥нкою. ¬≥н, дужий, високий, ухопивс¤ за одв≥рок ≥ не хот≥в заходити
до камери, кричав - сивий, оброслий колючою ще-
81
тиною - "мамо!" ацапчуки ц≥лою "ротою" тупц¤ли-с¤
за його спиною, ¤к л≥л≥пути б≥л¤ √улл≥вера, били по пальц¤х, щоб пустивс¤...
ј ¤к його нарешт≥ таки впхнули до камери, в≥н упав ницьма впоперек нар
- довгий, ¤к велетень - ≥ голосно, з страшним ревом заридав, скидаючи
могутн≥ми плечима . . .
”с≥, що були в камер≥, збилис¤, ¤к зграйка сполоханих у кл≥тц≥ птах≥в,
в один куток ≥ мовчки дивились, не знаючи, що робити.
ќстанн≥м ≥з черги вз¤ли на допит утька. ÷е сталос¤ серед ноч≥. ¬≥н
опав, коли чуЇ - щось його за ногу смика ... р≥зь сон подумав, що це
бере його обережно вовк, так, ¤к колись брав його д≥да, ¤к той спав
у степу (д≥д розпов≥дав). —крикнув з л¤ку ≥ лрокинув-с¤. «а ногу його
т¤гав "карнач"*).
ѕот≥м повели його через страшне подв≥р'¤, осв≥тлене таЇмничими л≥хтар¤ми,
св≥дками розстр≥л≥в п≥д гуд≥нн¤ "чорного ворона". ¬≥д страшноњ
напруги в≥н став др≥бно-др≥бно труситись, наче його била пропасниц¤
(так, ¤к тод≥, коли його брали з дому).
«авели до сл≥дчого. «а столом сид≥в невеличкий, з синц¤ми п≥д очима,
"чек≥ст", такий, ¤ких в≥н уже бачив ран≥ш, - ¤к його викликали,
¤к заарештували в завод≥... ÷е т≥ оч≥, що залишали син≥ кола перед його
очима... “≥льки ж то було вдень, а цим разом серед ноч≥ п≥д враженн¤м
спогад≥в чпро розстр≥л, про те, що сталос¤ з ѕавл≥вським.
« ≥нших к≥мнат було чутно допити. ≤ от раптом - несамовитий ж≥ночий
крик:
- я скажу-скажу ...
*) араульний начальник.
82
утько п≥знав голос ж≥нки украњнського професора Ѕ., що ем≥грував за
кордон.
- "“ак ≥ њњ вз¤то", - подумав, нервово стенувшись. - ÷е ж
зовс≥м стара ж≥нка .. .
—л≥дчий пильно подививс¤ йому вв≥ч≥, перев≥р¤ючи водночас, ¤к на нього
це под≥Ї. ј пот≥м подав аркуш паперу ≥ звел≥в тихим, спок≥йним голосом
написати св≥й життЇпис, прид≥ливши найб≥льше уваги своњй робот≥ в контрреволюц≥йн≥й
нац≥онал≥стичн≥й орган≥зац≥њ. ј пом≥тивши, що допитуваний тремтить,
спитав:
- „ого тремтиш? ’олодно?
утько, цокаючи зубами ≥ насилу вимовл¤ючи
слова, сказав:
- Ќ≥¤коњ орган≥зац≥њ ¤ не знаю ...
- Ќе знаЇш? ј чому ж у тебе такий зл¤каний вираз на обличч≥?
- “о в мене . .. так≥ брови, - пробелькот≥в безпорадно допитуваний.
ѕ≥сл¤ того, ¤к в≥н написав життЇпис, його в≥дведено до камери. “а не
встиг в≥н ≥ задр≥мати, ¤к його знов уз¤ли. —л≥дчий напол¤гав, щоб в≥н
признавс¤. ¬≥двели вдруге назад, а пот≥м того знову, уже перед св≥том,
вз¤ли на допит. “епер було вже три сл≥дч≥, на нього кричали, загрожували
розстр≥лом. “а в≥н уже не трусивс¤, а сид≥в непорушно, мов дерев'¤ний.
Ѕо справд≥ ж н≥¤коњ орган≥зац≥њ не знав . ..
—л≥дч≥ стали читати агентурн≥ про нього в≥домост≥, де в≥н - на лекц≥¤х
тощо - що казав, але в тих його словах н≥чого злочинного не було. “ак
в≥н м≥ж ≥ншим дов≥давс¤ ≥ про Ћаштобин на нього виказ, зроблений уже
п≥сл¤ арешту. “а й у Ћаштобиному виказ≥ н≥чого страшного не було, бо
в≥н засудив не дуже похвальн≥
83
вит≥вки цього "охочекомонника" в боротьб≥ з ворогами революц≥њ.
≤з цього ж усього в≥н зробив рад≥сний дл¤ себе висновок - що його кохана
"ќлес¤" не була шпигункою, бо н≥ одно сказане при н≥й слово
не було в сл≥дчих записане.
- "Ћюба, хороша!" - подумав н≥жно про д≥вчину. ¬останнЇ його
брали вдень ≥ пом≥тним з цього
допиту було т≥льки те, що сл≥дчий показав йому в в≥кно професора яворенка
(його вели через дв≥р) ≥ сказав:
- ќн ваш отаман.
утьков≥ було ¤сно, що центром "змови" був ≥сторичний музей,
що його згубила знайом≥сть з професором яворенком.
-- "≤ чого ¤, дурень, туди ходив?" - ла¤в в≥н себе у думц≥.
ј на вол≥ тим часом по вс≥й ”крањн≥ в≥дбувалис¤ бурхлив≥ (не ≥накше!)
"демонстрац≥њ" протесту проти "злочинних" нам≥р≥в
т. зв. —п≥лки ¬изволенн¤ ”крањни. ≤накше сказати, ”крањна аж н≥¤к не
хот≥ла, щоб њњ визвол¤ли ¤к≥сь там Їфремови, н≥ковськ≥ (з малоњ л≥тери)
й ≥нш≥ полигач≥ чужоземних ≥мпер≥¤л≥ст≥в.
Ѕула пооб≥дн¤ пора, ¤к на ≥нститутському подв≥р'њ стали сходитись студенти
та прац≥вники металюр-і≥йного ≥нституту: зв≥дси вони мали йти на загальном≥ську
демонстрац≥ю.
—ходились студенти-денники, що њх затримали п≥-
84
ел¤ навчанн¤, ≥ веч≥рникй, ¤ким сказано прийти трохи ран≥ш. “≥ й т≥
з приЇмн≥стю виходили з в≥дсир≥лих уже по-ос≥нньому прим≥щень ≥ пор≥зненими
покищо купками ставали посеред малого чотирикутника двору, замощеного
густим, ¤к сц≥плен≥ зуби, мостинцем. ”с≥ дбали про те, щоб бути п≥д
приЇмним теплом прижмуреного вересневого сонц¤.
“е тепло з≥гр≥вало й накладало на все ¤кусь ледачу сонлив≥сть, неохоту
рухатись. ÷ю сонлив≥сть зб≥льшувала й сивина ос≥нньоњ павот≥, понач≥плюваноњ
на все, на що т≥льки можна начепити, зокрема на мовчазне вогнище (¤к
сказав би поет) сам≥тного каштана у кутку подв≥р'¤. —онн≥ були й погл¤ди
та обличч¤ людей. ћожливо, що не в одного ворушилас¤ на серц≥ ще й зазл≥сть
з т≥Їњ причини, що через "цю чорт≥вню" (демонстрац≥ю) пропадав
об≥д у харч≥вн≥...
ј вт≥м, так≥ "набурмосен≥" були таки не вс≥ присутн≥: не одно
можна було побачити й веселе обличч¤ та жвав≥ бадьор≥ рухи. јле це були
обличч¤ з такими антрополог≥чними ознаками, що њх не в≥дзначив в украњнц≥в
нав≥ть такий видатний антрополог, ¤к ‘ед≥р ¬овк. Ќай¤скрав≥ш≥ з цих
ознак були носи та вуха: носи - ¤к скрипков≥ ключ≥, а вуха - ¤к мал≥
крильц¤.
«а цими ознаками можна було, наприклад, легко п≥знати студента веч≥рнього
≥нституту ≥ заразом сл≥дчого ƒѕ” „орнострика, що мав ≥ще й свою, притаманну
т≥льки йому прикмету - задимлено-с≥ре, н≥би покроплене рушничним порохом
обличч¤. “≥льки зуби в нього були б≥л≥. “ими зубами в≥н ≥ блискав, ¤к
демон, опов≥даючи своЇю гаркавою мовою весел≥ анекдоти та вс¤к≥ ≥нш≥
≥стор≥њ. як людина забезпечена в≥д вс¤коњ пол≥тичноњ неблагонад≥йности,
в≥н досить см≥ливо го-
85
ворив ≥ про —¬”, зокрема розпов≥в про те, ¤к важко було органам безпеки
викрити цю банду, що вм≥ла добре личкуватись ≥ удавати рад¤нськ≥сть.
Ќа доказ цього в≥н згадав утькову повед≥нку, власне те, ¤к в≥н йому
самому в≥дпов≥дав на питанн¤ про антисем≥тизм украњнських письменник≥в.
¬≥н, ¤к папуга, твердив раз-у-раз, що жиди гарн≥, а украњнськ≥ (письменники
поган≥. ≤ т≥льки те, що на виду в≥н, цеЇ кажучи, то бл≥д, то червон≥в,
зраджувало його нечисте сумл≥нн¤.
÷е була одна згадка про б≥долашного утька, хоч в≥н сам н≥ про ¤ку —п≥лку
¬изволенн¤ ”крањни й не чув.
ƒруга згадка виходила в≥д справнички, що хвалилас¤ в гурт≥ ж≥нок, сп≥вроб≥тниць
канцел¤р≥њ та бух-гальтер≥њ.:
- ¬≥н же до мене залиц¤вс¤ ... ’≥ба ж так упадав! “≥льки ж ¤, наче серце
моЇ чуло, що в≥н ворог, дала йому доброго одкоша ...
- Ќевже дала?
- “а ще й ¤к!
Ќа подв≥р'¤ вийшов, гордо несучи свою пишну шевелюр}' ('був, ¤к звичайно,
без шапки) директор ≥нституту —амсон Ћ≥пшиць.
“ак, в≥н був уже директор. "„истка" вийшла йому на користь:
у насл≥док перев≥рки в≥н зм≥цнив своЇ становище в парт≥њ, а через те
й на посад≥. ѕ≥сл¤ того, ¤к останнього директора, Ўамесового наступника
й "куркуленка" з походженн¤, вичистили з парт≥њ та ,,зн¤ли"
з роботи, його настановлено директором.
Ќема мови, що це в≥дпов≥дним робом в≥дбилос¤ й на його повед≥нц≥: його
рухи стали ще поважн≥ш≥, ще ?б≥льше з'¤вилось ≥рон≥њ в прискалюванн≥
ока та в мор-
86
щенн≥ красивого з майже непом≥тним заокругленн¤м носа.
¬≥н прийшов не сам, а, ¤к ≥ завс≥ди в таких випадках, ≥з своЇю дружиною.
Ќа подв≥р'њ " сюша" в≥докремилась в≥д нього й п≥д≥йшла до
гурту ж≥нок. “≥ зустр≥ли њњ, ¤к директорову ж≥нку, солодким медом усм≥шок
та похвал. Ќайб≥льше хвалили њњ новий брилик ≥з сойчиним крилом на боц≥.
Ѕрилик сид≥в на њњ товст≥й, складен≥й книшем кос≥, ¤к легкокрилий метелик.
јле т≥ похвали не були щир≥: при њњ надм≥рн≥й повнот≥ цей брилик робив
њњ схожою на... свиню в людському вбранн≥ (¤к це малюють ≥нод≥ в дит¤чих
книжках).
ѕро це й шепнула у зручну мить справничка (худа, ¤к щука) своњй при¤тельц≥
з бухгальтер≥њ. ƒо Ћ≥п-шиц¤ п≥д≥йшли де¤к≥ студенти-актив≥сти з "профкому",
з "комсомолу". ѕ≥д≥йшов „орнострик. ¬загал≥ ж новий директор
не любив бути з студентами за пан≥брата. “а це й суперечило б ур¤дово
проголошеному принципов≥ одноначальности, твердого кер≥вництва.
ѕерше директорове слово, звернене до студентських кер≥вник≥в, було:
- ƒисципл≥нка, хлопц≥... "теЇ то ¤к його" у вас шкандибаЇ
... як би там п≥дт¤гтис¤ ...
“а „орнострик, що почував себе нар≥вн≥ з директором з огл¤ду на своЇ
"сум≥сництво", зам≥сть щоб пр¤мо на директорову заввагу в≥дгукнутись
(з нього був голова "профкому"), розпов≥в жарт.
- "„ого це ви сп≥знились? -накинувс¤ один ди-
87
ректор на своњх п≥двладних, прийшовши до установи з зап≥зненн¤м.
- "ј ми вас чекали, - в≥дпов≥ли -п≥двладн≥.
÷е Ћ≥пшицев≥ не дуже вподобалось, ≥ в≥н в≥двернувс¤ в≥д „орнострика.
ўе здал¤ зн¤в брил¤, шанобливо до директора здоровкаючись, викладач
математики, сивенький д≥док з "украњнц≥в", ≥ теж 'п≥д≥йшов.
ўоб показати свою сол≥дарн≥сть з "радвладою" щодо "есвеу",
в≥н сказав:
- ѕогано чомусь сход¤тьс¤ студенти, —амсоне јбрамовичу. “ака важлива
справа .. .
- як кажете? ј! Ќ≥чого, з≥йдутьс¤, - недбало в≥дгукнувс¤ на це директор.
¬≥н у цю мить прислухавс¤ до ж≥ночого гурту, зв≥дки було чутно голосну,
майже крикливу " сюши-ну" мову, ≥ це (њњ криклив≥сть серед
людей) починало його дратувати.
- "’оч би трохи стримувалась ..."
“реба пр¤мо сказати, що присутн≥сть ж≥нки чималою м≥рою псувала йому
те щаст¤, що давало директорство. ќдно, ота њњ "нетактовн≥сть"
у мов≥, а друге - њбо¤сть, щоб до нього при н≥й не п≥д≥йшла ¤кась ж≥нка,
особливо ≥з "кручених"...
÷≥ думки настирливо л≥зли йому в голову.
- "яке вона маЇ право мене тероризувати? я ж в≥льна людина ..."
јле насправд≥ в≥н не такий уже був в≥льний: на ньому т¤ж≥ло його крамарське,
приховане на "чистц≥", ?походженн¤. ј ж≥нка ж, у раз≥ розриву,
могла все це ви¤вити ≥ тим звести нан≥вець до<бр≥ насл≥дки "чистки".-“им
то в≥н мусив коритись, ба й догоджати своњй ж≥нц≥. ј водночас це зб≥льшувало
його почутт¤ ненависти
до огр¤дноњ, вгодованоњ понад м≥ру ж≥нки-свин≥, що њњ просто випирало
з од¤гу, ¤к т≥сто з д≥ж≥.
≤ це в той час, ¤к його директорство зб≥льшило њњ н≥жн≥сть до нього!
¬она тепер уже носилас¤ з ним справд≥ так, ¤к той дурень ≥з писаною
торбою. ЌеприЇмно йому було, що вона прилюдно його раз-у-раз хвалила...
¬слухавшись у ж≥нчину мову, в≥н почув, що вона й тепер його вихвал¤ла.
¬ласне, вона говорила про те, що чолов≥ки-жиди багато кращ≥ за украњнц≥в
чи рос≥¤н, н≥жн≥ше повод¤тьс¤ з ж≥нками, не б'ють.
- ќт хоч би й м≥й, - долет≥ло до його вух: - н≥коли тоб≥ й слова накриво
не скаже ... особливо останн≥м часом . . .
- як це останн≥м часом? - поц≥кавилась справ-ничка з ¤ьним нам≥ром поглузувати.
- Ќу, от тепер ... ¤к була чистка, коли став директором ...
—амсон стиснув з ненависти кулаки в кишен≥, люто зц≥пив зуби.
- "Ќе розум≥Ї того, що з нењ глузують ... ≥ з мене разом з нею
..."
- ¬≥н мене ≥накше й не називаЇ, - казала " сюша" дал≥, - ¤к
" сюша" " сюшун¤" .. .
- "√а-а-дюка! ... - «нала б ти у мене, ¤кби не..." ?- Ўвидше
¤ коли нагримаю на нього, а в≥н н≥...
- характеризувала його ж≥нка.
—амсон одвернувс¤, щоб не чути ... ј пот≥м сталос¤ те, що його в≥н найб≥льше
бо¤в-њ: до нього п≥д≥йшла своЇю ритм≥чною, вигинистою ?одою студентка-красун¤
"ќлес¤" ¬≥льчек. –озмова ц≥Їю студенткою була дл¤ нього особливо
небезпеч-
89
на: " сюша" звернула увагу на надзвичайну вроду ц≥Їњ д≥вчини
≥ тепер уже б≥льше, н≥ж до кого ≥ншого, до нењ ревнувала. Ќав≥ть "’а¤"
тепер в≥д≥йшла на другий пл¤н.
- ƒобридень, —амсоне јбрамовичу, - загомон≥ла ¬≥льчек своњм чар≥вним
голосом, ¤вно з ним кокетуючи. - я, мабуть, сп≥знилась?
- —п≥знюватись не можна, - умисне суворо, щоб не заохочувати ѓѓ до дальшого
кокетуванн¤, сказав Ћ≥пшиць.
- “а ¤ пр¤мо б≥гла. Ѕачте, ¤к захекалась . . .
≤ вона в≥дгорнула борт свого зеленого жакетика, щоб показати, ¤к рухаютьс¤
груди.
- ¬се одно сп≥знюватись не можна, - тим же ?суворим тоном проказав директор
≥ стурбовано огл¤нувс¤ на ж≥нку.
- Ќу, ¤ б≥льше не буду ...
јле кажучи й це, вона б≥льше кокетувала, н≥ж просила вибаченн¤, ≥ музика
њњ мови була нев≥дбивно-чар≥вна. ѕот≥м вона н≥би трохи зам'¤лась. ƒал≥
зробила раптом серйозний вираз на обличч≥ й р≥шуче загомон≥ла:
- я давно вас, —амсоне јбрамовичу, хот≥ла спитати: невже √нат ѕилипович
справд≥ п≥шов на контрреволюц≥ю? јдже в≥н був такий добрий ...
«аскочений так неспод≥вано, Ћ≥пшиць не здобувс¤ зразу на слово.
- ÷е ви ... той ... про кого?
ѕерепитав, щоб тим часом подумати, ¤к в≥дпов≥сти.
- “а про товариша утька. я сама думаю, що його даремно заарештовано.
ћи ж ус≥ його знаЇмо: в≥н був такий добрий ≥... бо¤зкий ...
90
- “им, що його заарештували, видн≥ше, - в≥дхилив цю розмову Ћ≥пшиць.
“а ¬≥льчек не вгавала, маючи, очевид¤чки, на мет≥ з'¤сувати щось важливе
дл¤ себе. ¬она спитала дал≥, чи буде утько, ¤к його випуст¤ть, знову
працювати.
- Ќавр¤д, - в≥дпов≥в на це директор. - ” вс¤кому раз≥ до ≥нституту вже
не в≥зьмемо ...
- Ќе в≥зьмете? ј з чого ж в≥н житиме?
÷е, здавалос¤, ѓѓ засмутило. Ќа мить замовкла. ј ¤к пот≥м хот≥ла знов
щось спитати, њњ перебив голосний на все подв≥р'¤ " сюшин"
окрик:
- —амсоне!
“ак могла гукати обурена гувернантка на неслу-х'¤ного вихованц¤. ј що
—амсон зразу не в≥дгукнувс¤, вона гукнула вдруге ≥ швиденько, неоковирно
коливаючись своњм важким т≥лом, п≥д≥йшла до чолов≥ка. Ќе встигли присутн≥
й згл¤нутись, ¤к вона без ус¤кого сорому визв≥рилась на ¬≥льчек:
- “и чого в'¤знеш до чужого чолов≥ка, хвойдо? —амсон ухопив њњ за руку,
бо йому показалось, що
вона може д≥вчину вдарити.
- √еть! - несамовито галаснула посатан≥ла ж≥нка, вириваючи руку. - я
покажу ц≥й хвойд≥. ..
- “и сама така! - не зменшилась горда ≥... зубата, ¤к уже можна було
здогадуватись, ¬≥льчек. - ј вам, —амсоне јбрамовичу, треба краще свою
ж≥нку в руках держати ... Ѕо ¤ можу й м≥л≥ц≥ю покликати ...
≤ гордо, з п≥днесеною головою в≥д≥йшла геть. ј навколо на це видовище
зачмихали студенти, | загомон≥ли з гострою ц≥кав≥стю.
«асоромлений, знищений ус≥м тим, що сталось,
91
Ћ≥пшиць накинувс¤ на студент≥в, наказав њм ставати до лави.
ј на вулиц≥ вже йшли (це видно було в розчинен≥ ворота) оздоблен≥ червоними
прапорами, портретами проводир≥в парт≥њ й ур¤ду та транспарантами потужн≥
лави демонстрант≥в.
Ќа червоних полотнищах, роз≥п'¤тих на стеблах над головами людей майор≥ли
написи з вимогами до ур¤ду (ц≥кава деталь демократичного ладу), що через
директор≥в, парт≥йних секретар≥в сам же ц≥ написи й писав, покарати
злочинц≥в з —¬” найвищою карою - розстр≥лом.
ѕо ¤комусь час≥ металюрі≥йний ≥нститут вийшов ≥з свого двору ≥ вливс¤
в суц≥льний пот≥к людей, що заповнювали головну вулицю так, ¤к заповнюють
води береги р≥чки.
ѕо зак≥нченн≥ сл≥дства утька перевезено до Ѕ”ѕ–'у.
Ѕ”ѕ– - це скорочена назва, а повна - "Ѕудинок примусовоњ прац≥".
ѕроте ц¤ назва не зовс≥м в≥дпов≥дала характеров≥ установи; насправд≥
в ц≥й установ≥ було б≥льше добра, н≥ж ≥примусу-зла, в природ≥ њњ була
краса, непом≥тна зокола.
—права бо в тому, що Ѕ”ѕ–'и створила революц≥йна держава з метою перевиховувати
соц≥¤льно-збавле-них, у ¤комусь там розум≥нн≥ зледащ≥лих чи з ≥ншого
¤когось боку неповноц≥нних одиниць сусп≥льства. ј
92
њх же, таких неповноц≥нних одиниць, дбайливо з≥браних на тринадц¤тому
роц≥ революц≥њ в Ѕ”ѕ–'ах та "концтаборах", було, ¤к про це
ходила чутка, чималенько - щось м≥льйон≥в ≥з дес¤ть. ј вт≥м, на 170
м≥льйон≥в населенн¤ —–—– це, можливо, не так уже й багато ...
ћожна, правда, подумати, що в цьому таки було щось в≥д справжньоњ жорстокости,
але ... чи жорстоко д≥Ї мати, силом≥ць навертаючи дитину на праву путь?
–≥ч зрозум≥ла, що н≥чого й 'приблизно схожого не було та й не могло
бути в буржуазних крањнах ...
Ѕ”ѕ– м≥стивс¤ у великих будинках, початих будуванн¤м ще за цар¤ ћиколи,
а добудованих (≥ поширених, треба додати) вже за нового революц≥йного
ладу. —то¤ли ц≥ цегл¤но-червон≥ буд≥вл≥, ц≥ла купа њх, за м≥стом на
гор≥. ћистецька правда вимагаЇ тут сказати (не гуд¤чи от≥Їњ середовоњ
краси), що з естетичного погл¤ду вони були там так до реч≥, ¤к гидка
бородавка у красун≥ на нос≥. ј ¤к додати сюди ще й те, що родич≥ ув'¤знених
мусили ц≥лими дн¤ми вистоювати в чергах з "передачами" на
зимовому в≥тр≥, то буде ц≥лком ¤сний не зовс≥м вдалий виб≥р цього м≥сц¤
...
ѕеревозили утька п≥зно ввечер≥. ” т≥сн≥й скрин≥ "чорного ворона"
разом ≥з ним везли ще дек≥лька в'¤зн≥в. Ћюди зштовхувались у темр¤в≥
своњми - несво-њми т≥лами, плечима, руками, п≥дкидуван≥ поштовхами труського
"ворона". —аме так: не своњми. Ќе ¤л≥вников≥ бо, таврованому
в≥д господар¤, належать окости, ребра, голови, коли його, ¤к в≥н ще
живий, женуть до р≥зниць...
93
”с≥ ц≥ люди не знали, куди њх везуть, знали т≥льки, що њм до всього
треба бути готовими.
Ѕ≥л¤ Ѕ”ѕ–'у, чорно-похмуроњ вноч≥ оз≥њ, що височ≥ла над ц¤тато-засв≥ченими
внизу вогн¤ми м≥ста, вогн¤ми далекоњ вол≥, њх роз'Їднали.
Ќе встиг утько й пов≥тр¤ - н≥чного, холодного, ¤≥к крига - грудьми
добре хапнути, ¤к бр¤знула моторошним бр¤зком брама, ≥ йому наказано
в нењ заходити. …ого пов≥в догл¤дач.
ƒовгенько вони йшли похмурими, а ¤к на утька, людини не дуже хороброњ,
то й страшними п≥восв≥тле-ними коридорами, що були н≥би придушен≥ в
низькому склеп≥нн≥ кам'¤ною вагою. ѕеред ним лунко, ¤к у льоху, трахкали
важк≥ засуви ≥ прочин¤лись окован≥ важким зал≥зом двер≥ (робота добра,
старорежимна).
„исто так, ¤к у т≥й казц≥, де лицар проходить у замок кр≥зь багато замкнених
брам. “≥льки ж тут брами в≥дчин¤ли не казков≥ струнк≥ юнаки, а похмур≥,
¤к воно й личить прац≥вникам в'¤зниц≥, догл¤дач≥ в чорн≥й ун≥форм≥ (це
вже був час, коли революц≥йна влада й у в'¤зниц≥ запровадила ун≥форму,
проти ¤коњ напо-чатку так завз¤то повставала).
«а всю дорогу утько не почув в≥д свого "архан-гола" ан≥ словечка.
÷е можна було по¤снити або тим, що в≥н, революц≥йно-св≥домою людиною
бувши, гордував ним, покидьком людського сусп≥льства, одним з отих м≥льйон≥в,
або тим, що йому ув≥рилась ц¤ не отак то вже й приЇмна робота. “а й
водити йому доводились без угаву - "розвантажуючи" та "завантажуючи"
"ворона", що шугав усю н≥ч по м≥сту, справд≥, ¤к той ворон-хижак.
утько зрозум≥в догл¤дачеву мовчанку ¤к ногор-
94
ду, але ... йому тепер було байдуж≥с≥нько до всього на св≥т≥, йому став
тепер на пам'¤т≥ образ ф≥лософа Ѕрото з роману ј. ‘ранса "Ѕоги
прагнуть" - ¤к його закинули до в'¤зниц≥.
- "Ѕрото зазнав щаст¤ в запамороченн≥, в н≥рван≥, ?- подумав. -
“аке щаст¤ к≥нець-к≥нцем знайшов цей письменник..."
≤ утько тепер був згоден з ним. ¬≥н збайдуж≥в тепер до свого ф≥зичного
бутт¤, до свого пронумерованого та зф'отографованого з ус≥х бок≥в т≥ла,
що належало тепер катам, а не йому . . , ¬≥н хот≥в зникнути в небутт≥.
..
Ќарешт≥ вони п≥д≥йшли до одних з бокових дверей, м≥сцевий "архангол"
в≥д≥мкнув т≥ двер≥, ≥ в обличч¤ заглибленого в н≥рвану чолов≥ка ударив
пр¤мо таки пекельний дух - сум≥ш тютюнового диму та випар≥в людського
т≥ла.
- «аходь! - гримнув той, що в≥дмикав двер≥, постер≥гши, що утько мимох≥ть
в≥дхитнувс¤ назад.
ƒвер≥ хр¤пнули за ним, ¤к в≥ко домовини, ≥ утька прийн¤ла його нова
дом≥вка.
Ѕуло вже п≥зно, ≥ вс≥ пожильц≥ камери лежали. Ћежали на нарах п≥д ст≥ною,
у вузькому м≥ж нарами ≥ другою ст≥ною проход≥, п≥д нарами. ј один лежав
нав≥ть на стол≥, поставленому на н≥ч на нари, щоб не займав дол≥ м≥сц¤,
- лежав високо аж п≥д стелею, п≥д бл≥дою, затушкованою тютюновим димом,
¤к ватою, знаменитою "л¤мпочкою ≤лл≥ча".
ƒол≥, на сир≥й цементов≥й дол≥вц≥ людських т≥л було так багато, що утько
¤к став б≥л¤ дверей, ув≥йшовши (так, що його, зачин¤ючи, вдарили дверми
95
в спину), так уже й не м≥г ступнути дал≥: не було куди ступити.
ƒекотр≥ з тих, що лежали, п≥двели голови подивитись, кого привели, не
ви¤вл¤ючи проте, великоњ ц≥-кавости: звикли. “≥льки один ¤кийсь спитав:
- ’то? «а в≥що?
- ј в≥н безневинно, - об≥звавс¤ хтось жовчно ≥з-п≥д нар. - ¬с≥ ми без
вини винуват≥.
’тось заступивс¤ за новака:
- Ќе займайте чолов≥ка ... охота вам ...
ј пот≥м того знову вс≥ заспокоњлись. “≥льки один ≥з тих, що п≥двелис¤
були, зац≥кавившись новаком, с≥в зовс≥м (мав м≥сце на нарах, недалеко
в≥д дверей), зн¤в ≥з себе сорочку ≥, п≥дн≥сши њњ до п≥дсл≥пуватих очей,
уз¤в струдитись. утько спочатку не зрозум≥в був, чого той чолов≥к раптом
уз¤в розд¤гатис¤, а зрозум≥вши, гидливо стенувс¤.
јле саме цей чолов≥к ≥ об≥звавс¤ ще раз до нього, та ще й "по-людському":
- „ого ж ти стоњш? —≥дай ¤кнебудь: усю н≥ч не вистоњш. « ƒѕ”?
- « ƒѕ”.
“а утька, кр≥м т≥сноти, стримувала ще й огида, бо ¤сно було, що при
найменшому доторков≥ можна набратис¤ нуж≥. ѕроте всю н≥ч таки справд≥
не вистоњш. ≤ в≥н, розсунувши обережно чињсь ноги, не так с≥в, ¤к обтерс¤
об край полу-нар. јле свого вузла й дал≥ держав у руках, бо покласти
було н≥де.
“ой чолов≥к, що порадив був йому с≥дати, б≥льш не обзивавс¤ до нього.
«робивши своЇ д≥ло, над≥в сорочку та й соб≥ л≥г там, де сид≥в.
≤ утько залишивс¤ сид≥ти сам, немов на варт≥. « 96
коридору до нього добувалась нудна догл¤дачева хода, а в камер≥ сто¤ло
важке соп≥нн¤ багатьох людей, або нав≥ть стог≥н ...
—мор≥д в≥д "параш≥" забивав дух. ¬загал≥ пов≥тр¤ - хоч сокиру
в≥шай ...
ƒовго в≥н так сид≥в чи н≥, - т≥льки йому знов спало на думку:
- "якби отак заглибитись у н≥рвану - ¤к Ѕрото... заснути ..."
√олова йому стала схитуватись ... - "«аснути ... ≥ хай вош≥, хай
смерть. яке це велике щаст¤ - забутт¤ ≥ сон!..."
≤ к≥нець-к≥нцем сон таки здолав його: схилившись, ¤к з≥в'¤ла билина,
в≥н заснув на чињйсь ноз≥.
... утько схопивс¤ очман≥лий, не добираючи, де в≥н ≥ що з ним д≥Їтьс¤.
” лункому коридор≥ сюрчали ¤к≥сь сюрчки, аж мороз поза шк≥ру сипав,
галасували, ¤к на пожежу. ÷е будили в'¤зн≥в. ј ще було дуже рано, година,
мабуть, п'¤та, надвор≥ було ще зовс≥м темно, ≥ в≥кно вгор≥ сиз≥ло майже
н≥чним ще небом.
” камер≥ було терпко-холодно, але без тютюнового диму в пов≥тр≥. Ћ¤мпочка
п≥д стелею вже не св≥тилась. Ќевимовний сум сто¤в над переплетеними
у безлад≥ т≥лами ...
—онн≥ в'¤зн≥ не хапались уставати, ус¤ково в≥дт¤гали передранкове досипанн¤.
ƒратувало й те, що не було потреби так рано уставати, ≥ вс≥м здавалось,
що це т≥льки навмисне робл¤ть, щоб мучити њх.
јле староста камери, бо¤чись кари, уз¤в будити... ” двер≥ теж стукали.
ѕотроху стали п≥дводитись, лаючись, плюючись, харкаючи, а декотр≥, зц≥пивши
зуби в≥д лют≥, робили це мовчки.
97
ј один н≥¤к не хот≥в уставати. ƒогл¤дач прочинив двер≥, щоб перев≥рити,
перед приходом начальства, чи встають. ѕобачивши "саботажника",
уб≥г до камери ≥ став т¤гати його з лютою лайкою за ноги. јле марно.
“ак верблюд, вимучений безм≥рним знущанн¤м господар¤, л¤гаЇ серед пустел≥
й не йде дал≥, хоч його й катують з ус≥х сил. –≥зниц¤ тут була т≥льки
та, що верблюд у такому випадку звичайно реве, а цей чолов≥к матюкавс¤.
’тось ≥з тих, що вже вишикувались у проход≥, невиразно буркнув, що тепер
не старий режим, щоб так знущатись, але, очевид¤чки, й сам зл¤кавс¤
свого протесту. ƒогл¤дач огл¤нувс¤ на протестанта - ≥ вс≥ замовкли.
“ак, "скандалом", почавс¤ перший утьк≥в день у Ѕ”ѕ–'≤.
ѕ≥сл¤ перев≥рки й гуртового "оправл¤нн¤", коли камер≥ дано
спок≥й, уже завидна утько зм≥г роздивитись ≥ на саму камеру ≥ на тих
людей, що сид≥ли в н≥й.
ѕро камеру в≥н дов≥давс¤, що вона за цар¤ була розрахована на 9 чолов≥ка,
тим у н≥й було й дев'¤ть койок, що з них тепер, зсунувши њх щ≥льно,
зробили нари. “епер у н≥й сид≥ло 49, з ¤ких на нарах м≥стилос¤ 18. ќтже
виходить, що революц≥йне "ущ≥льненн¤" "житлоплощ≥"
було таки чималеньке.
—воЇр≥дн≥ в камер≥ були "побутов≥" пор¤дки. ожен новий в'¤зень
мав "залежувати" (¤к на вол≥ застоювати) чергу на м≥сце. ѕочиналас¤
черга в≥д "параш≥", ≥шла проходом, де лежали на цементов≥й
дол≥вц≥, пот≥м п≥д нарами (м≥сц¤, виг≥дн≥ тим, що там можна було й удень
полежати) ≥ вже зв≥дти переходила на нари. Ќайкраще на нарах м≥сце було
б≥л¤ в≥кна, бо це най-98
дал≥ в≥д параш≥, ≥ т≥льки з одного боку був сус≥д≥в б≥к. “акий пор¤док
установили сам≥ в'¤зн≥, ≥ це св≥дчить про природу людини . . . про на¤вн≥сть
у ц≥й природ≥ передумов дл¤ створенн¤ гармон≥йного комун≥стичного ладу:
там, де можуть так хитро обминати "парашу", можуть побудувати
й найвищу форму сусп≥льного ладу.
утьков≥ з самого початку пощастило: того першого дн¤ з камери вз¤ли
зразу аж трьох, ≥ через те в≥н аж на три м≥сц¤ в≥дсунувс¤ в≥д "параш≥".
—ид≥ли в камер≥ сам≥ украњнц≥ - сел¤ни, два чи три учител≥, дек≥лька
роб≥тник≥в, але таких, що розмовл¤ли по-украњнському. ќстаннЇ св≥дчило
про те, що в роб≥тнич≥й держав≥ недоторканими роб≥тниками були т≥льки
т≥, ¤к≥ розмовл¤ли не по-вкрањнському. “аким чином розмовною мовою в
камер≥ на сто в≥дсотк≥в була украњнська. “им то й тут, ¤к ≥ в камерах
ƒѕ”, зразу можна було побачити й догадатись, що д≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ не
де, ¤к на ”крањн≥.
ѕотроху став утько знайомитис¤ з своњми това-ришами-в'¤зн¤ми. Ќайперше
в≥н ознайомивс¤ з тим, що першого вечора "по-людському" до
нього об≥звавс¤, порадивши л¤гати. “о був "д≥д ѕетро", ¤к
його вс≥ в камер≥ називали.
ƒ≥дова ѕетрова стор≥н.
ѕ≥д≥йшовши до мовчазного утька, д≥д ѕетро спочатку з≥брав б≥л¤ очей
густ≥ очкурн≥ зморшок, а пот≥м њх розпустив. ≤накше сказати, в≥н спочатку
прив≥тно посм≥хнувс¤, а пот≥м споважн≥в, щоб розпов≥дати. ” його повед≥нц≥
знати було пошану до "вчител¤".
- ” мене, не знаю, ¤к вас по-батьков≥, така справа...
99
- √нат ѕилипович.
- “ака, √нате ѕилиповичу, справа, що ¤к кому сказати, то й не пов≥р¤ть.
Ѕреше, скажуть, старий. ј ¤ сиджу за п≥сню. ќсь, послухайте, ¤ка вийшла
стор≥н. я з ѕокотил≥вки, коли знаЇте ... що на ќрел≥. “ам у мене Ї хата
з городом, шкапина, кор≥вчина. Ќе без того
- що коли вигодуЇш ≥ свин¤ку к –≥здву чи к ¬еликодню. ƒ≥тей у мене нема,
живемо з старою. ≈ге ... ’оч воно й не ¤к≥ достатки, а все таки хочетьс¤
вр¤ди-годи побачитись ≥з людьми, погостювати з родичами та при¤тел¤ми.
Ќу, а ¤к на суху не дуже балакаЇтьс¤ - тут в≥н знову з≥брав ≥ розпустив
своњ зморшки, - то й гор≥лочки купиш ... мовл¤в, т≥Їњ ледащиц≥-живиц≥.
ќтож на пилип≥вчан≥ загов≥ни стара мо¤ наварила страви, сього-того зготувала,
а ¤ купив гор≥лки. ѕокликали сус≥д, родич≥в - √рицька ѕокотила, —емена
ѕокотила ... та й ¤ ж ѕокотило, - по¤снив. - ” нас на собаку палицю
кинь, а в ѕокотила влучиш ... —емена ѕокотила, ≤вана... ≥ ще декого,
з ж≥нками ус≥х... ќт випили чи не випили там, а вже гост≥ до моЇњ староњ:
- "Ќуте бо та нуте бо - починайте ¤коњ п≥сн≥". ј в мене стара,
хай њй там легенько тикнетьс¤, ≥ не сказати, ¤ка сп≥вуча. “а й ¤, ¤к
коли п≥д чаркою, сп≥вати люблю. Ќаст¤ спочатку опиналас¤, а пот≥м таки
почала... за нею ≥нш≥. —п≥вали й "ќй на гор≥ та женц≥ жнуть",
≥ про —аву „алого, ≥ "«≥бралис¤ вс≥ бурлаки до одноњ хати",
≥ ≥нших. Ќе об≥йшлос¤ й без танц≥в наостанку. ¬≥д мене п≥шли до √рицька,
в≥д √рицька - до —емена. ќтак ходили з хати до хати, аж поки не розгубились:
те там заснуло, те там ... я н≥ч спав у —емена в клун≥, а ¤к там опинивс¤,
≥ дос≥ не згадаю... ј другого дн¤ вранц≥ кличуть мене до с≥льради. ѕриходжу
- а там
100
уже ≥ √рицько, ≥ —емен, ≥ ≥нш≥. ѕоздоровкавс¤ ¤ до вс≥х
людей, що були там, веселенько, а дал≥ до √рицька та
—емена:
- “ак ¤к воно на похм≥лл¤? - питаю.
ј вони ¤к води в рот набрали, хоч би тоб≥ слово. “≥льки √рицько щось
буркнув. јж тут до мене чужий
м≥л≥ц≥онер:
- ÷е ти ѕетро ѕокотило?
- я- ј що таке?
“а в≥н мен≥ н≥чого б≥льш, а повернувсь до голови та й каже, щоб давав
п≥дводу. јж тод≥ ¤ розчовпав, ≥ серце мен≥ тьохнуло. “ого ж таки дн¤
нас ус≥х 'повезли в город... ≥ попрощатись додому не пустили . .. —ид≥в
у ƒѕ” м≥с¤ць ≥ три дн≥, був не раз на допитах. ”се вимагали, щоб ¤ розказав,
¤к ¤ самост≥йну ”крањну хот≥в зробити ... ј оце вчора й звинуваченн¤
дали.
“ут в≥н пол≥з за пазуху ≥ вийн¤в задрукований на
машинц≥ пап≥р.
утько прочитав:
- "ѕетро ‘едорович ѕокотило, народжений 1876 року, сел¤нин, неписьменний,
звинувачуЇтьс¤ в тому, що сп≥вав разом з ≥ншими своњми односельц¤ми
та родичами, контрреволюц≥йну п≥сню "«≥бралис¤ вс≥ бурлаки"
≥ прикладав слова: "що д≥Їтьс¤ на ¬крањн≥" та "край веселий
та й занапастили" до сучасноњ рад¤нськоњ д≥й-сности. ” зазначеному
злочин≥ в≥н, ѕетро ‘едорович ѕокотило, на попередньому сл≥дств≥ 'признавс¤,
а злочин цей передбачений у ст. 54 карного кодексу ”—––."
- Ќу, ¤к? - об≥звавс¤ д≥д, коли утько прочитав. - Ћовко написано? ј
головне д≥ло, що ¤ н≥коли й не думав, що та п≥сн¤ про самост≥йну ”крањну
...
- ј чого ж ви призналис¤? - спитав утько.
101
ƒ≥д знизав плечима.
- Ќу, ¤к ти його не признаЇшс¤... ¤к так напо-рш≥л¤тьс¤!... —пати не
давали ... ≈т!. ..
ƒ≥дову ѕетрову "стор≥кг' слухали й ≥нш≥, т≥, що поблизу сид≥ли.
ј серед них був один атлетичноњ будови нестарий ще чолов≥к, досить похмурий
на вигл¤д. ƒ≥д ѕетро сказав про нього:
- ј ось у нього так ще краще, - ≥ засм≥¤вс¤ своњми зморшками. - …ого
посадили за те, що кобзи робив ... ¬≥н ≥з села ѕ≥щанки, може, чули.
¬≥н ≥ п≥сню про це склав. «асп≥вай, ћиколо!
≤ ћикола, пожвав≥шавши враз, почав кобзарським речитативом.
ƒума про кобзар¤ √воздика
ƒесь-не-десь у сел≥ ѕ≥щанц≥, ƒе збереглис¤ ще од Ўведчини шанц≥, ∆ив
кобзар √воздик, по-вулишному √удало.
Ѕувало -
„и весна надвор≥ кв≥тами прокв≥тав, „и л≥то стоњть, чи ос≥нь, коли лист
≥з дерев опадав, „и зима сн≥гов≥Їм шугав, - ¬≥н на те не зважав - обзи
люд¤м на вт≥ху споруджаЇ ≤ сам, ¤к соловей той, сп≥вае-вигравае ...
оли це, ¤к тат≥ вноч≥, як шул≥ки, на жир летючи, ¬ор≥женьки напали:
’ату обступали, обзу-тридц¤тиструнку в≥дбирали,
“р ощшга-ламали, ўе й струмент розкидали, обзарев≥ назад руки в'¤зали
≤ в сиру в'¤зницю у славному м≥ст≥ —≥чеслав≥, ¤к у домовину
(вкидали.
102
≤
- ќце тоб≥, кажуть, за твоЇ сп≥ванн¤,
¬играванн¤.
”м≥в, кажуть, в≥щ≥њ струни перстами торкати, - ”м≥й тепер у в'¤зниц≥
потерпати, ўоб знав-пам'¤тав, ¤к ту ”крањну прославл¤ти,
ј нас хижаками взивати ... Ѕ≥дна ж мо¤ гол≥вонько, що маю д≥¤ти? „и
вже ж мен≥ доведетьс¤ отут у невол≥ пропадати?
- Ќав≥що ви це робите? - сказав утько, прослухавши п≥сню-думу. -- ¬ас
же можуть ще й за цю п≥сню покарати .. .
- я умру за правду, - похмуро сказав √воздик ≥ вмовк.
«найомивс¤ утько ≥ з новими, що њх уже п≥сл¤ нього вкидали. ќсь декотр≥
з них.
∆ук.
∆ука привели вдень, такого часу, коли сонце на малий час кинуло було
своЇ пром≥нн¤ в камеру, на край "нар", на самий р≥жок, що
був б≥л¤ дверей.
”в≥йшовши, ∆ук с≥в на це осв≥тлене м≥сце, ≥ його вусате усм≥хнене обличч¤
перейн¤ло на себе це пром≥нн¤, з'Їднавши в одно усм≥шку й с¤йво. ¬уса
в нього були пр¤мо страшн≥, так≥ велик≥, розчеп≥рен≥ в обидва боки,
¤к у козака ћама¤ на де¤ких вар≥¤нтах в≥домого народного малюванн¤.
ј оч≥, навпаки, були в нього прив≥тн≥ й блакитн≥, ¤к небо.
оли до нього звернулис¤ з звичайним запитанн¤м "хто й за в≥що?"
в≥д з≥дхнув жартома й промовив:
- ≈х, жучку, жучку! ѕопавс¤ панов≥ в ручку...
ј щоб ц¤ не зовс≥м звичайна в≥дпов≥дь була зрозум≥ла, в≥н розпов≥в про
походженн¤ приказки. «а кр≥-
103
пацтва його д≥д був кр≥паком. ј пан любив ус¤ково знущатис¤ з своњх
людей. ќдного разу в≥н закинув д≥да в саж до свиней, а пот≥м покликав
до хати ≥ сказав, що випустить, ¤к д≥д угадаЇ, що в нього в руц≥. ƒ≥д
думав, що не вгадаЇ, ≥ сказав:
- ≈х, ∆учку, ∆учку! ѕопавс¤ панов≥ в ручку ...
ј в пана в жмен≥ був жук. ѕан подумав, що д≥д угадав ≥ випустив.
“ак ус≥ дов≥далис¤, що пр≥звище в'¤зн¤ - ∆ук. ј дал≥ балакучий ∆ук розпов≥в
≥ про причину свого арешту. ƒо нього в хату добивавс¤ вноч≥ м≥сцевий
розбишака, колишн≥й червоний партизан, ≥ в≥н вистр≥лив на нього в в≥кно
з "дробовика". “епер його обвинувачували в замахов≥ на вбивство
червоного партизана. ќтже справа його була не така весела, ¤к в≥н сам.
уркуль.
« ¤когось часу до камери почали вкидати арештант≥в нового типу - "розкуркулених"
сел¤н. ќсь ¤* по¤вивс¤ перший ≥з них.
якось удень в≥дчинилис¤ двер≥, ≥ до камери вскочив д¤дько ще молодого
в≥ку, в ќполистому линтваре-вому кожус≥. Ќа виду був св≥жий, червоний
з морозу. ”скочив - ≥ став серед камери, отороп≥вши, не знаючи, видимо,
що робити дал≥. ¬≥н, здавалось, дививс¤ - ≥ н≥чого перед собою не бачив,
¤к осл≥плений у шаленому гон≥ к≥нь. Ќав≥ть н≥здр≥ в нього ходили ходо-ром,
¤к у з≥гр≥того гоном кон¤. ÷е був ¤скравий сел¤-нин-степовик.
- уркуль? - кинув один ≥з "м≥ських". ƒ¤дько зл¤кано збл≥д.
- “а ¤кий там куркуль!
104
≤ в≥н розпов≥в, ¤к його "розкуркулювано". ј що вс≥м це було
в новину, то вс≥ й прослухали його уважно.
” нього був один к≥нь ("правда, добрий"), корова, свин¤ й
чимало курей. ” ж≥нки було багато ("повна скрин¤, та й на жердках")
ще д≥воцькоњ од¤ги. Ѕув ≥ хл≥б ... ј все це в≥н придбав уже п≥сл¤ революц≥њ,
¤к
одержав землю.
—лухач≥в особливо зац≥кавила "техн≥ка" "розкур-кулюванн¤",
техн≥ка цього нового, нечуваного ще в ≥стор≥њ людства ¤вища. —ел¤нин
розказав ≥ про
"техн≥ку".
ѕрињхала на гарб≥ "бригада актив≥ст≥в", ≥ стали забирати все,
що побачили у двор≥ та в хат≥. ¬ивели з стайн≥ кон¤ ("чистого,
¤к вимитого"), ≥з загороди - корову, з сажа вигнали свиню, почали
ловити по двору курей. ѕот≥м звел≥ли його ж≥нц≥ в≥д≥мкнути скриню й
попереносили на гарбу сувоњ полотна, сп≥дниц≥. ѕост¤гали з жердки в
комор≥ кожухи та кожушини. Ќа голов≥ в ж≥нки був теплий платок, а на
ногах добр≥ чоботи, - так ѕанас ћиленко (один ≥з "бригади")
з≥рвав з голови той платок ≥ примусив роззутись.
- Ѕрешеш ти! - гукнув той "м≥ський", що об≥звав був його "куркулем"
з самого початку: це все показалось йому неймов≥рним. - ўоб сама влада
... та, що дала еемлю, грабувала! .. .
- Ќ≥, не брешу . . .
Ќаостанку вигнали вс≥х ≥з хати - ж≥нку й д≥тей, хай куди хочуть ≥дуть.
ј його заарештували ... ƒе тепер його с≥м'¤, в≥н не знаЇ.
оли в≥н розпов≥в, ус≥м стало ¤сно, що в "техн≥ц≥" розкуркулюванн¤
н≥чого нового не було: так звичайно "грабувала" царська влада
сел¤н за несплату иодат-
105
ку тощо. “≥льки ж тод≥ це були поодинок≥ випадки, а тепер - доходили
чутки до в'¤зниц≥ - тис¤ч≥, а може й м≥льйони: починалас¤ ж "л≥кв≥дац≥¤
куркульства ¤к кл¤си на баз≥ суц≥льноњ колектив≥зац≥њ", що ѓѓ запов≥в
"проводир народ≥в" —тал≥н.
ѕогана в≥вц¤ всю отару непутить.
ўе один новак того дн¤, т≥льки вже над веч≥р, ускочив до камери, ¤к
розгар¤чений к≥нь. “≥льки ж в≥д першого (сел¤нина) цей в≥др≥зн¤вс¤ тим,
що -пер поперед себе б≥льший за себе вузол з 'пост≥ллю та од¤гом. ÷е
був р≥дк≥сний, ¤к на украњнську в'¤зничну д≥йсн≥сть г≥сть - жид. јле
й дл¤ жид≥вського типу з нього був не зовс≥м звичайний "прим≥рник":
у нього був кирпатий, з п'¤тачком, ¤к у порос¤ти, н≥с, що н≥би нюшив
у пов≥тр≥, б≥л¤ве волосс¤, кр≥зь ¤ке просв≥чувалось рожеве, ¤к у -порос¤ти
ж таки, т≥ло.
«опалу в≥н проскочив був зразу аж до в≥кна.
- ≈й куди? Ќазад! - гукнув ∆ук. - ќд т≥араш≥ треба починати - такий
тут закон.
- њм це не минетьс¤! - гукнув ≥ соб≥ голосно новоприбулий, удавши заразом,
що не почув отих ∆у-кових сл≥в. - ќсь побачите! Ќе ¤ буду...
…ого вгодоване обличч¤ палахкот≥ло обуренн¤м, а н≥с загрозливо нюшив.
- ому не минетьс¤? «а в≥що? - зац≥кавились декотр≥.
- √епеушникам ... за те, що мене посадили ... ÷е ще дужче зац≥кавило
вс≥х: так см≥ливо про "ге-
пеушник≥в" н≥хто не в≥дважувавс¤ говорити. ј новак, скористувавшись
цим зац≥кавленн¤м ≥ де¤ким сп≥вчут-106
т¤м, примостив св≥й вузол на нари, закотивши чиюсь
пост≥ль.
- ќт бач, - об≥звавс¤ ∆ук. - ’тось тут казав, що заарештовують самих
украњнц≥в, а ¤врењв - н≥. јж воно й њх, сердешних, хапають ...
≤ розправив об≥руч, покручуючи пучками, своњ довг≥ та цупк≥ вуса, розчеп≥рен≥
над голеним п≥дбор≥дд¤м та щоками. «робив це, либонь, дл¤ того, щоб
приховати усм≥шку. ј ¤к та усм≥шка таки зринула в його блакитних очах,
то в≥н ще й кихикнув з ц≥Їю ж метою.
- “а ще й безневинних, - прикинув ≥ще хтось.
- ≈ге, ¤к голуб≥в .. .
- јвжеж, невинний, - сказав в≥н, хоч ≥ не так
уже твердо.
- ’оч ≥ невинний, а бач, тюпавс¤, - сказав ∆ук. ≤
проказав слова з п≥сн≥:
¬они ж його ≥зв'¤зали, ¬ кайдани кували ≤ до темноњ темниц≥ Ѕ≥дного
вкидали . . .
- “ак ти кажеш, невинний? - звернувс¤ безпосередньо до новака.
- Ќ≥.
- Ќу, хоч ти й невинуватий, - сказав уже без усм≥шки ∆ук, - але забирай
своЇ манатт¤: це моЇ
м≥сце.
≤ скинув вузол додолу - на брудний цемент
дол≥вки.
∆ид гедзнувс¤, аж п≥дскочив, справд≥, ¤к роздратований п≥дсвинок, п≥дб≥г
до дверей ≥ став гатити кулаком з криком:
- “ут антисем≥т . . . „ерговий!
107
“епер ∆ук ≥ ≥нш≥ пол¤кались, а дехто заходивс¤ мирити, умовл¤ти жида,
щоб не стукав.
≤ в≥н, червоний в≥д гн≥ву та обуренн¤, облишив стукати. ƒ≥д ѕетро послужливо
подав йому його вузол.
ј на н≥ч в≥н улаштувавс¤ так: купив у того, що спав на стол≥, м≥сце
за дес¤ть карбованц≥в. —т≥л у цьому розум≥нн≥ (¤к л≥жко) був тим приЇмний,
що на нього ну-жа не вилазила.
„ерез тиждень його забрали з камери, а по ¤комусь час≥ в'¤зн≥ дов≥дались,
що в≥н був арештований за велике хабарництво в т≥й установ≥, де працював.
¬загал≥ населенн¤ камери пост≥йно обновлювалось - одних забирали, других
укидали. ѕроте ввесь час залишавс¤ незм≥нний його нац≥ональний характер
- це переважно були украњнц≥, - безпарт≥йн≥ сел¤ни (куркул≥), роб≥тники,
≥нтел≥генц≥¤.
“а от одного дн¤ (це вже було в грудн≥, в≥д в≥кна йшов мороз ≥ сн≥жком
пов≥вало) до камери вкинули... Ћуку ЌагаЇнка, колишнього червоного партизана
≥ члена парт≥њ. Ќезвичайн≥сть в'¤зн¤ була ви¤влена й на його власному
обличч≥.
-- "як? ћене? „ервоного партизана, що за рад¤нську владу кров проливав?!"
«дивуванн¤, обуренн¤, гн≥в були на тому обличч≥. “а кур¤че крило чуба,
спущене на око й пом≥тно занедбане, св≥дчило вже, либонь, ≥ про певне
збентеженн¤ та занепад духу: ¤к не Ї - нос≥й ц≥Їњ локраси потрапив не
на один ≥з кримських курорт≥в, а в лапи ƒѕ”... ј це ж не жарт!
утьков≥ Ћука розпов≥в про те, що передувало йо-108
го арештов≥. “≥льки ж, опов≥даючи, в≥н дещо затањв ≥ того, що пережив,
передумав. “ак, кажучи про те, ¤к в≥н у перш≥ дн≥ справи —¬” сид≥в на
балькон≥ ≥нституту ≥ читав у газет≥ одностайн≥, ¤к у казц≥, постанови
труд¤щих з с≥л ≥ завод≥в з вимогою до ур¤ду ¤кнайжор-сток≥ше скарати
злочинц≥в, запроданц≥в св≥тов≥й буржуаз≥њ, в≥н не згадав про своЇ власне
щире обуренн¤ контрреволюц≥йною д≥¤льн≥стю ™фремова, Ќ≥ковського, а
також самого утька. - "„ого ж њм, буржу¤м, треба? ’от≥ли свою
земельку повернути?" думав в≥н тод≥. ѕравда, трохи брав сумн≥в,
чи земл¤ њм була на думц≥, бо це була наголо безземельна ≥нтел≥генц≥¤,
≥ так≥, ¤к утько та ќмелько ƒеркач, навр¤д чи мали що повертати.
- "ќднаково гади!" -- таки вир≥шив в≥н. - - "як не буржуй,
так куркуль, а з куркул≥в буржуаз≥¤
виходить..."
«ате сказав про те, ¤к в≥н на протилежному боц≥ вулиц≥ побачив ¤когось
чолов'¤гу, що ходив х≥дником сюди й туди. “од≥ йшов дощ, густа ос≥нн¤
мжичка. ≤ той чолов≥чок, у с≥рому пальт≥ з п≥дн¤тим комером, ма¤ч≥в,
¤к с≥ра пл¤ма на тл≥ с≥рого дн¤. –аптом йому спало на думку, що в≥н
њњ, цю с≥ру постать десь уже бачив. јле де? Ќарешт≥ згадав: в≥н њхав
разом з ним у трамвањ. Ќевиразний здогад ударив у голову: шпиг. ,,3а
ким же це в≥н?" ’оч ≥ певен був, що не за ним (в≥н же б≥льшовик
≥ червоний партизан), але йому зробилось неприЇмно, немов занудило.
≤ в≥н сховавс¤ в прим≥щенн¤. ѕотроху, читаючи п≥дручник з ≥стор≥њ парт≥њ,
де сказано, що метод шпигуванн¤ та провокац≥њ - це метод царськоњ пол≥ц≥њ,
а не рад¤нського 'правосудд¤, в≥н забув про побаченого на вулиц≥ шпига.
109
ѕот≥м в≥н п≥шов додому. як на зло - за браком струму трамвањ не йшли,
≥ йому чомусь довелось чимдуж б≥гти п≥д дощем, униз бульваром головноњ
вулиц≥.
оли це:
- ¬и п≥шки?
÷е об≥звавс¤, догнавши його, ¤кийсь чолов≥к. ќб≥звавс¤ по-украњнському,
т≥льки з гаркавою вимовою. √л¤нув Ћука - аж "с≥ре пальто".
ћимох≥ть здригнувс¤, немов до жаби торкнувс¤. —казав:
- ѕ≥шки ... “рамвањ ж сто¤ть . ..
- ѕ≥шки не буде зам≥шки, - пожартував незнайомий. - ≤ ¤ з вами.. .
Ўвиденько п≥шли уже вдвох униз. ѕопутник, попри незручн≥сть в≥д швидкоњ
ходи, був балакучий. —початку заговорив про погоду, а пот≥м ¤кось неприродньо-хапливо
перескочив на ≥нше. —казав, що знаЇ одного петлюр≥вц¤, справжнього ворога,
т≥льки не знаЇ, ¤к бути - виказати чи замовчати. ¬≥н пр¤мо звернувс¤
до Ћуки - ¤к в≥н порадив би.
≤ Ћука порадив негайно п≥ти до ƒѕ” ≥ виказати ... - Ѕо це ж була т≥льки
провокац≥¤, - по¤снив тепер утьков≥. Ќе сказав т≥льки про те, ¤к в≥н
його нав≥ть пров≥в, показав, де те ƒѕ”, ¤к чолов≥к потиснув йому руку
на знак под¤ки. Ќе згадав тепер ≥ про те, ¤к в≥н, в≥дв'¤завшись в≥д
шпига, ще швидше поб≥г дал≥, п≥шки, не зауваживши того, що трамвањ вже
рушили.
Ќаостанку Ћука висловив уже словами своЇ обуренн¤:
- як таки можна! я ж червоний партизан . ..
- јлеж ти тепер т≥льки по-украњнському балакаЇш, - несм≥ливо по¤снив
утько. - ≤ цього досить...
.. .ќдин в'¤зень, перепроваджений з ≥ншоњ каме-
110
ри, розказав про чудну повед≥нку одного "сексота : в≥н гатив у
двер≥ ≥ кричав, що поскаржитьс¤ самому —тал≥нов≥ за те, що його заарештовано
... що в≥н сам боровс¤ з контрреволюц≥Їю - листи до ÷ писав.
- ј ¤к його на пр≥звище? - спитав утько, ¤кому мелькнув невиразний
здогад.
- Ћаштоба. його н≥би то заарештовано за "провокац≥йн≥" листи,
що њх в≥н писав —тал≥нов≥. . .
”же сьомий м≥с¤ць сид≥в утько у своњй 13-≥й камер≥. « дол≥вки в≥н уже
перейшов на нари ≥ був приблизно посередин≥, нав≥ть трохи дал≥, н≥ж
посередин≥.
ƒо такого швидкого пересуванн¤ в "черз≥" спричинивс¤ досить
таки спри¤тливий переб≥г под≥й у њхн≥й камер≥: з ц≥Їњ камери в "розх≥д"
брали чи не найб≥льше. “ак, д≥д ѕетро ѕокотило за сп≥ванн¤ "проти-рад¤нськоњ"
п≥сн≥ був уже десь у отлас≥, чи, може, й дал≥, веселий ∆ук був розстр≥л¤ний
за замах на червоного партизана, кобзар¤ заслали кудись за те, що робив
кобзи ≥ тим аг≥тував за ”крањну, перший "куркуль" десь на
п≥вноч≥ рубав уже л≥с ... Ќа њхн≥ м≥сц¤ прийшли нов≥, але вс≥ починали
в≥д "параш≥", а стар≥ пересувались ближче до в≥кна.
“им то в'¤зн≥ звичайно рад≥ли, ¤к брали когось, хоч, може, той, кого
брали, ≥ йшов на смерть. “ак в'¤зничне житт¤ потроху притуплювало в
людей почутт¤ люд¤ности: ради невеличкоњ зручности вони спускали з ока
велику ц≥нн≥сть людського житт¤.
111
ћр≥Їю про м≥сце б≥л¤ в≥кна заповнював ≥ прикрашав своЇ житт¤ в камер≥
й утько.
“ак колись до революц≥њ поневолен≥ труд¤щ≥ заповнювали й прикрашували
своЇ злиденне житт¤ мр≥Їю про прекрасну революц≥ю. ѕравда, в цьому пор≥вн¤нн≥
Ї трохи в≥д парадоксу: дос¤гнута широка мр≥¤ про свободу призвела одного
з труд¤щих (та й не т≥льки його) до дуже вузькоњ, обмеженоњ площею камери
мр≥њ еро м≥сце б≥л¤ заіратованого в≥кна.
«а тло дл¤ ц≥Їњ мр≥њ були так≥ ¤вища: досв≥тн¤ й веч≥рн¤ перев≥рка,
гуртове "оправл¤нн¤", р≥дк≥ передач≥ з села в≥д батьк≥в (батько,
думаючи, що це допоможе синов≥, вступив до "колгоспу"), дес¤тихвилин-на
прогул¤нка в загород≥ за колючим дротом, щовеч≥рнЇ усекамерне пруд≥нн¤,
¤кнайподр≥бн≥ше вивчанн¤ за¤лозеноњ, ¤к витерта хал¤ва, чорноњ ст≥ни
над головою, уц¤цькованоњ блощичними пл¤мами.
÷е останнЇ було сусп≥льною повинн≥стю геть чисто вс≥х пожильц≥в камери
або, ¤к ужити нового вислову, "сусп≥льно-корисною працею".
як котре в≥дмовл¤лось, на нього нападали: "ћи, мовл¤в, винищуЇм,
а ти плодиш".
≤ це в утька не викликало вже н≥¤коњ гидливосте: звик. ј що це робили
сини того народу, що на ввесь св≥т уславивс¤ своњм гумором (цебто украњнського),
то не без того, щоб не сказав которий ¤кого жарту, не посм≥шив. ..
ќтак утько й жив, не л≥чивши дн≥в. ”же в≥н н≥ про що з життЇвих справ
не думав. Ќав≥ть "ќлесю" став забувати, що десь, мабуть, в≥дцуралас¤
його. —аме так: мабуть, в≥дцуралась, бож, знаючи тепер про його ко-112
ханн¤, нав≥ть не спробувала прийти на побаченн¤ чи передачу передати.
“а от ¤кось спало йому на думку, що його сид≥нню к≥нц¤ не буде, н≥¤кого
к≥нц¤ - н≥ доброго (щоб випустили), н≥ лихого (щоб розстр≥л¤ли чи заслали).
≤ тод≥ ж йому стало ¤сно, що в≥н може сам соб≥ к≥нець зробити. …ому
став на пам'¤т≥ прочитаний десь римський афоризм - що люди сильн≥ш≥
за бог≥в, бо можуть завс≥ди запод≥¤ти соб≥ смерть, ¤к того захочуть,
тимчасом ¤к безсмертн≥ боги цього не можуть зробити. ≤ в≥н уз¤в уперто
про це думати, заглибивс¤ в цей новий дл¤ нього св≥т - св≥т смерти.
≥нець-к≥нцем в≥н так до ц≥Їњ думки наблизивс¤, що заходивс¤ готуватись
до цього.
ѕередовс≥м треба було вибрати спос≥б ... —тав пригадувати р≥зн≥ способи,
що њх уживають самогубц≥ - отрути, перер≥зуванн¤ артер≥й, пов≥шенн¤.
ѕершого у в'¤зниц≥ не можна було зд≥йснити, бо отрути н≥де д≥стати.
ƒруге дуже болюче, бо це можна було зробити т≥льки скалкою з пл¤шкового
скла, що ним ≥нод≥ в'¤зн≥ голились. “а й не було певности, що в≥д цього
обов'¤зково умре. ќтже залишалось останнЇ - пов≥шенн¤, що його - це
утько знав - найчаст≥ше вживали в Ѕ”ѕ–'≤. ќбкинувши "погл¤дом
ст≥ни камери, в≥н ≥з задоволенн¤м спостер≥г, що над дверми, наче спец≥¤льно
дл¤ нього, був гак (там в≥шали гасник, ¤к гасла електрика). «алишалось
т≥льки д≥стати мотузку. јле це зробити не так легко було, бож мотузки
й по¤ски у вс≥х в'¤зн≥в в≥дбирали, хоч не з людолюбства, а щоб зберегти
людей дл¤ допит≥в. « такою метою, ¤к в≥домо, ≥нод≥ нав≥ть л≥кують у
в'¤зниц¤х.
Ќарешт≥ п≥сл¤ довгого обдумуванн¤ в≥н вир≥шив
113
в≥д≥рвати пруг в≥д свого л≥жника. Ћ≥жник зовс≥м розлазивс¤, ≥ той пруг
легко було в≥д≥рвати.
”ноч≥, ¤к ус≥ поснули, в≥н уз¤в обережно, щоб цього не пом≥тили сус≥ди,
в≥дривати, в≥рн≥ше сказати, в≥дтискувати пруг. –обити це було дуже незручно:
треба було лежати боком м≥ж двома сус≥дами й ворушити руками так, щоб
њх не штовхнути. “ож в≥н ворушив т≥льки китиц¤ми рук та пальц¤ми. ¬≥д
такого руху руки його скоро заморювались, ≥ йому доводилось часто в≥дпочивати.
јле в≥н не зр≥кавс¤ свого нам≥ру, ≥ робив це з уперт≥стю, ¤ка т≥льки
у в'¤зн≥в ≥ буваЇ - чи то тод≥, - ¤к треба до сус≥дньоњ камери д≥рку
проверт≥ти, чи коли треба смерть соб≥ п≥дготувати. «аразом посп≥шав,
бо бо¤вс¤, щоб щонсбудь на перешкод≥ йому не стало.
“ак аж оп≥вноч≥ пруг був готовий. ѕ≥дбадьорений цим усп≥хом, в≥н вир≥шив
не в≥дкладати, а зараз таки й спробувати.
- "ўе не буду в≥шатись," - подумав майже вголос. -- "“≥льки
прим≥р¤юсь, ¤к би це воно вийшло ... ј ¤к хто прокинетьс¤, скажу, що
до параш≥ вставав ..."
” камер≥ було сливе поноч≥, бо св≥тло вже було погашене, а на в≥кн≥
тепер були "шори" (це останнЇ удосконаленн¤ ?соц≥¤л≥стичноњ
в'¤зниц≥ - щоб не перебалакували з ≥ншими камерами, ¤к њх виводили на
про-гул¤нн¤), ≥ через те м≥с¤чне с¤йво майже не проходило. јле й у цьому
скупому св≥тл≥ було видно сонних людей, що лежали, ¤к в'¤лена риба,
було видно попереплутуван≥, ¤к у братськ≥й могил≥, т≥ла, ноги одного
лежали на ногах другого. ѕов≥тр¤ усто¤лось, диму було менше.
ўе лежачи на нарах, утько всунув голову в пе-314
тлю, хоч ≥ незручно було випинати л≥кт≥, ¤к це робив.
ѕрислухавс¤, чи не прокинувс¤ хто, а тод≥ вз¤в обережно злазити з нар.
¬ одн≥й руц≥ м≥цно тримав к≥нець свого мотуза, щоб не тел≥павс¤, щоб
не зачепивс¤ за що. «сунувс¤ нарешт≥ з нар ≥, обережно намацуючи босими
ногами м≥сце м≥ж т≥лами, що лежали покотом у проход≥, став пробиратись
до дверей.
“емна т≥нь гака на ст≥н≥ т¤гла його погл¤д до себе, ¤к г≥пнозом.
ўоб д≥стати до гака, треба було стати на "парашу", а попереду
треба було ѓѓ ще п≥дсунути. ¬≥н уз¤в њњ за слизьк≥ вуха, але вона, важка,
вислизнула й стукнула.
—ерце б≥долас≥ похололо так, немов в≥н не соб≥ готував смерть, а когось
≥ншого хот≥в пов≥сити.
- ий тут чорт товчетьс¤? - вила¤вс¤ 'той, що лежав б≥л¤ "параш≥".
јле, сказавши цеЇ, знову заснув.
ѕерегодивши трохи, утько вз¤в "парашу" м≥цн≥ше, перен≥с ≥
поставив проти гака. ѕот≥м того став обома ногами на в≥нц¤ ≥, зв≥вши
над головою руки, прив'¤зав к≥нець мотузка до гака.
“епер йому зробилось легко, майже весело на душ≥. јдже в≥н м≥г би зараз,
¤к би захот≥в, за одну мить померти ≥ так перемогти тих, що в њхн≥х
руках була дос≥ його дол¤! ÷е була хвилина щаст¤, може нав≥ть кращого,
¤к у Ѕрото, бо в≥н був при повн≥й т¤м≥ ≥ заразом св≥домий ц≥лковитоњ
незалежности й вол≥. ” цьому становищ≥, з петлею на шињ, в≥н уперше
за дванадц¤ть рок≥в революц≥њ не бо¤вс¤ начальства, н≥ виклик≥в до ƒѕ”,
допит≥в, вир¤чених очей сл≥дчого.
- "Ѕоже, ¤к гарно!" - прошепот≥в в≥н з насолодою. «аплющив
на мить оч≥. ј дал≥ подумав про те,
115
що треба вже в≥дв'¤зувати мотуза ≥ злазити з "параш≥"...
оли це ¤к не жел≥тше в камер≥ нелюдський крик! ¬≥д того крику ноги
утьков≥ посковзнулись, ≥ в≥н захарчав, конаючи.
јле в ту ж мить чињсь дуж≥ руки вже обхопили його, п≥дносили вгору,
повертали до житт¤ ...
ј незабаром ≥ вс¤ камера була на ногах. Ћементували, гатили кулаками
в зал≥зом окован≥ двер≥. ÷е було страшне ревище багатьох чолов≥чих горл¤нок,
нал¤каних видимою - отже й страшною, ¤к про це сказано у в≥дом≥м украњнськ≥м
присл≥в'њ, - смертю. “аке ревище робить череда худоби, побачивши кров
десь на пасовищ≥ чи на тирл≥.
ƒикий крик з 13-оњ камери пробудив ≥нш≥ камери, т≥ теж почали кричати
(очевид¤чки, на знак протесту) та гупати в двер≥. ≤ колотнеча ц¤ вже
аж до св≥ту не-вгавала.
ј утько одно казав, заспокоюючи своњх товариш≥в:
- ƒаремно ви галасуЇте: ¤ не хот≥в в≥шатись, ¤ т≥льки прим≥р¤вс¤ ...
“≥льки ж йому не йн¤ли в≥ри.
10
“е, що Ћука ЌагаЇнко "кров проливав", ¤кось таки заважило
в його справ≥, ≥ його по ¤комусь час≥ випущено.
« виразно пом≥тною в ход≥ та рухах г≥дн≥стю, не 116
хапаючись ан≥ трохи, попрощавшись з найближчими сус≥дами, п≥шов в≥н
з камери. “а й справд≥, чого йому хапатись? ≤накше ж ≥ не могло бути,
≥ йому н≥чого бо¤тись, що можуть ≥ще повернути назад! ј ¤к чорно-шинельний
"архангол" спробував був його п≥д≥гнати, в≥н досить гостро
огризнувс¤. јле зате в канцел¤р≥њ в≥н, св≥домий ц≥Їњ ж таки своЇњ г≥дности,
не промовив уже ан≥ словечка, чекаючи, поки видадуть дов≥дку про зв≥льненн¤
з-п≥д варти, дарма що справник "длубавс¤" немилосердно довго,
а на волю ж так корт≥ло. “аке буваЇ з людиною тод≥, ¤к вона, ображена
в≥д близького й р≥дного ¤коюсь несправедлив≥стю, в≥дмовчуЇтьс¤ ще й
тод≥, ¤к те близьке та р≥дне ≥де вже на мир, забалакуЇ до нењ. "Ѕуло
б не ображувати!" - думаЇ з мстивою насолодою людина. Ћука ЌагаЇнко
образивс¤ на свою р≥дну владу, ту владу, що њњ й в≥н обстоював, що за
нењ кров проливав ...
... оли Ћука, бо¤чись зустр≥тись ≥з знайомими (а чого? адж≥е в нього
н≥¤коњ провини не було!), п≥д≥йшов швиденько в довгому сп≥льному коридор≥-веран-д≥
до дверей своЇњ к≥мнати, то був приголомшений неспод≥ваним: у його к≥мнат≥
щось жило. ” прочинен≥ двер≥ спочатку вигл¤нула, а дал≥ й вийшла, зац≥кавлена
прибулим, ¤кась т≥тус¤ з червоним, ¤к перчина, носом.
- я ... той ... це ¤ тут жив, - вимовив здушеним голосом Ћука. ≤ огл¤нувс¤
по п≥дсл≥пуват≥й веранд≥, перев≥р¤ючи, чи в≥н, часом, не помиливс¤,
чи, справд≥, до своЇњ кватир≥ потрапив.
“а коридор був той самий, ≥ все в ньому до найб≥льшоњ м≥ри знайоме.
–¤б≥ли вв≥чу др≥бн≥ чотирикутнич-ки шибок, н≥коли непротиран≥ (бо сп≥льн≥
- ≥ те не хо-
117
че, й те), так заросл≥ тьм¤ною осугою бруду, що здавались "матовими",
а понад р¤мками на них чорн≥ло, ¤к п≥д нечистими н≥гт¤ми. Ѕ≥л¤ сус≥дн≥х
дверей сто¤ла та-oбуретка з покладеною на н≥й витертою до лисини чоб≥т-ною
щ≥ткою: на ц≥й табуретц≥ сус≥д завжди чистив чоботи, поставивши на нењ
ногу. “ам же таки лежав знайомий прос¤ний в≥ник.
- ... ќтут, у ц≥й к≥мнат≥.. .
Ќ≥с у т≥тус≥ пол≥з кудись угору, м≥ж б≥л¤в≥, ¤к свин¤ча -щетина, брови:
т≥тус¤ ≥ здивувалась, ≥ огн≥вилась.
- ѕодумаЇш!.. . ¬≥н тут жив!...
≤ њњ рука, посп≥шаючи на допомогу носов≥-перчин≥, вихопилас¤ з-п≥д попередника
з твердим, видимо, нам≥ром, зсукати не що ¤к дулю, мовл¤в, "а оцього,
голубчику, не хочеш?"
“а дал≥, постер≥гши ан≥ трохи не бойовий вигл¤д прибулого, завз¤та ж≥ночка
схаменулась ≥, зам≥сть щоб скрутити дулю, т≥льки причинила т≥Їю рукою
у себе за спиною двер≥. —казала, що його "барахло" у дв≥рника.
≤ Ћука проти спод≥ванн¤ не в≥дгукнувс¤ на цей присуд дол≥ ан≥ одн≥с≥ньким
звуком: зрозум≥в, що ц≥Їњ т≥тус≥ ан≥ "партизанським т≥панн¤м у
гн≥в≥", ан≥ ¤кою ≥ншою силою з к≥мнати вже не вигнати. оли в≥н,
мовчки повернувшись, вийшов з коридору, т≥тус¤ вийшла за ним на іанок,
розпалена неаби¤к ц≥кав≥стю простежити, що буде дал≥. « других дверей
веранди, угадавши, десь-мабуть, нюхом поживу дл¤ ж≥ночоњ ц≥кавости,
вигл¤нула ще одна такого ж сорту ж≥ночка, у червон≥й на знак пол≥тичноњ
добронад≥йности косинц≥. Ќа третьому іанку Ћука побачив третю любительку
таких ц≥кавих под≥й.
118
“ак в≥н учинивс¤ - хоч ≥ бо¤вс¤ цього - видовищем дл¤ всього нудьгуючого
двору. ƒумка про це пот¤гла його своЇю вагою кудись униз ...
÷¤ вага ще зб≥льшилас¤, ¤к в≥н побачив, що й дв≥рник поставивс¤ до нього
зовс≥м неуважно, ба й образливо. оли Ћука п≥д≥йшов до нього, в≥н ≥з
м≥тлою в руках п≥дм≥тав дв≥р ≥ не зразу - в цьому й була образа - в≥дгукнувс¤
на Ћучину мову. ѕоставив спочатку до сиро-зеленого, аж чорного в т≥н≥
муру тую м≥тлу (так наче м≥тла важлив≥ша за колишнього червоного партизана!),
пот≥м вис¤кав носа одним пальцем в один б≥к ≥ другим - у другий, витер
дал≥ т≥ пальц≥ об св≥й за¤лозений, ¤к у ковал¤, нагрудник ≥ аж п≥сл¤
всього цього по¤снив Ћуц≥, що його "викинули" з ква-тир≥,
¤к "ворога народу" ... ≥ з парт≥њ теж викинули...
- "“ак ≥ з парт≥њ викинуто?" - мало не скрикнув сердега. -
ј ¤ ж кров проливав! «а революц≥ю страждав! - сказав уже вголос, розум≥ючи
недоречн≥сть "опов≥д≥" перед такою й за рад¤нськоњ влади незначною
персоною, ¤к дв≥рник.
ƒв≥рник розв≥в руками: мовл¤в, "викинули . . . хоч ≥ кров проливав".
≤ в тому його рухов≥ не було ан≥¤к≥с≥нького сп≥вчутт¤. ÷е вже Ћуку зовс≥м
убило. —правд≥ бо: колись в≥н у цьому двор≥ мовчав (правда, ве-личньо,
¤к цар) - ≥ вс≥ знали, що в≥н кров проливав, а тепер в≥н кричав про
це, - та вс≥ немов поглухли . ..
р≥м того, це вже була дл¤ нього взагал≥ катастрофа: дл¤ нього, ¤к викинутого
з парт≥њ, не було тепер н≥де оборони, не було роботи ... не було нав≥ть
притулку. .. √оре було б ≥ тому, хто в≥дваживс¤ б притулок йому дати!
Ќад тим хоробрим нависло б обвинуваченн¤ у зв'¤зках ≥з "ворогом
народу", а це май-
119
же те саме, що й самому тим "ворогом народу" стати.
≤ в≥н знов пожал≥в, що кров за новий лад проливав. ѕодумав нав≥ть, що
краще, ¤к би цього ладу й зовс≥м не було, бо за старого ладу в≥н би
хоч приватну роботу м≥г знайти, а тепер ≥ ц≥Їњ можливости не було ...
„и то в≥д св≥жого п≥сл¤ "сид≥нн¤" пов≥тр¤, чи в≥д т¤жких переживань,
але голова йому п≥шла обертом, ≥ в≥н, поточившись, мусив ухопитись руками
за слизький мур.
- Ѕачили? - скрикнули разом дв≥ перш≥ т≥тус≥, захоплен≥ понад ус¤ку
м≥ру видовищем. - «омл≥в!
- “ак йому й треба! - мовила трет¤. - ѕам'¤таЇте, ¤к в≥н кирпу дер?
ќчутившись, Ћука вийшов на вулицю. “епер у нього було таке становище,
коли год≥ сердитись на родич≥в, бо родич≥в тим серд≥нн¤м не дошкулиш.
…ому треба було р¤туватись. јле ¤к? « чого 'починати? ≤ от тут раптом
спала йому на думку ... ћаруська. “ак, ћаруська! ¬она, напевно, його
не в≥дцураЇтьс¤! —початку ћаруська показалас¤ йому т≥Їю соломинкою,
що за нењ хапаЇтьс¤ потопельник, але пот≥м з нењ став човен, що в першу
хвилину може його вр¤тувати ... поки не трапитьс¤ пароплав, що п≥дбере
його ... ћаруська ж мала ¤кусь к≥мнату, харч≥ могла 'приносити з њдальн≥.
олись в≥н навмисно "забував" њњ адресу, ¤к вона хот≥ла, щоб
в≥н прийшов, але тепер уже мусив видобувати тую адресу з-п≥д св≥домосте.
ћаруська жила на јмур≥, у роб≥тничому селищ≥, розкиданому пом≥ж чорними
корпусами та високи'-ми димар¤ми завод≥в. ЌеприЇмним тепер показалось
це селище Ћуц≥: убог≥ хатки, на вулиц¤х п≥сок та см≥тт¤, замурзан≥ д≥ти,
кози з непристойними хвостами ..
120
Ќе те, що центр - де асфальт, чист≥ вулиц≥, чист≥ жиден¤та ... ’оч в≥н,
бувши з сел¤н, ≥ знав, що таке гн≥й, але за дес¤ть рок≥в "парт≥йного
житт¤" в≥двик був уже в≥д бруду.
«айшов у невеличкий дв≥р, п≥щаний, закиданий ≥ржавою бл¤хою та ≥ншою
ламанню. Ќавколо були так≥ ж сам≥ дворики, з дощаними, видними через
низьк≥ парканчики, в≥дх≥дками по кутках. ≤ в тому двор≥, що до нього
зайшов Ћука, теж сто¤в у кутку такий, укритий ≥ржавою бл¤хою в≥дходок.
Ќе добравши зразу, куди заходити, Ћука спинивс¤ нер≥шуче серед двору.
оли це у в≥кн≥ за склом, ¤к у дзеркал≥, показалас¤ голова молодиц≥,
≥ в здивованому, немов зл¤каному њњ погл¤д≥ Ћука п≥знав ћаруську. ѕот≥м
у в≥ш≥ голова зникла, ≥ через хвилину ћаруська вийшла з хати назустр≥ч
неспод≥ваному гостев≥. ј вв≥чу був њй ≥ дал≥ отой вираз здивуванн¤-л¤ку.
¬она, либонь, побоювалась п≥сл¤ того, що м≥ж ними сталось, п≥сл¤ суду,
бо¤лась, що в≥н, може, прийшов п'¤ний ≥ почне "розор¤тись"
та битись.
Ћука об≥звавс¤ перший:
- Ќу, що - п≥знаЇш? «дорова!
ћаруська в≥дпов≥ла на здоровканн¤, але дал≥ не знала, ¤к бути.
- “ак приймай гост¤ . .. „и, мо', не хочеш? “од≥ вона похопилась покликати
його до хати.
ƒвер≥ в хатинц≥ були так≥ низьк≥, що нав≥ть присадкуватий Ћука мусив
прихилитись, ув≥ход¤чи.
” хатинц≥ було мало св≥тла через мале в≥кно, але по-сел¤нському чепурно,
≥ це Ћука, ¤к колишн≥й -сел¤нин, з приЇмн≥стю в≥дзначив. Ќа ст≥нах вис≥ли
рушники та фотокартки, зн¤тки нав≥ть незнайомих людей,
121
просто ¤к прикраси, ¤к "картинки". Ќа в≥кн≥ вис≥ла вузенька
перкалева зав≥сочка, 'поверх ¤коњ його побачила була в двор≥ ћаруська.
” хат≥ була ще стара ж≥нка сел¤нського вигл¤ду (в оч≥пку й чорн≥й стар≥й
корсетц≥): сид≥ла на низькому ст≥льц≥ з дитиною на кол≥нах. Ћука зразу
догадавс¤, що це ћарусьчина мати, а дитина - та, що на нењ в≥н мав,'
за постановою суду, платити ал≥менти. ѕоздоровкавшись до староњ, Ћука
с≥в на Їдиний, що був у хат≥, ст≥лець. ќбкинув ще раз погл¤дом убогу
хатинку, заразом непом≥тно пров≥в очима й то матер≥. ѕодумав г≥рко:
- "ќце так≥ родич≥? ≤ теща готова. . ." ј в голос сказав (до
ћаруськи):
-- ”мгу ... так оце так ти живеш?
ћаруська н≥чого не сказала на це. —то¤ла перед ним, насторожено стежачи
за його обличч¤м, бо з таких "огл¤дин" могло все початись
- ≥ добре, ≥ лихе. ћати теж мовчки дивилась на незнайому людину, бо
ще не знала, хто це - "пан" чи н≥, щоб в≥дпов≥дно поводитись.
”крањнська мова невиг≥дне дл¤ нього враженн¤ справила, бо, на њњ думку,
"пан" не м≥г "по-мужицькому" балакати. ÷е кинуло
першу на гост¤ т≥нь ≥ призвело до де¤коњ неповаги. “им вона й не рушила
з м≥сц¤, щоб по-сел¤нському прив≥тати гост¤.
-- “а-ак, -- прот¤гнув Ћука. - Ќе дуже добре ти живеш... “а ще й ал≥мент≥в
не пощастило н≥ разу одержати, - спробував пожартувати. - “и ж знаЇш,
- додав поважн≥ше: - ¤ сид≥в ...
- я чула ...
ѕочувши слово "ал≥менти", мати напружилась ус¤, oаж перехилилась
уперед. ј пот≥м об≥звалась:
122
- ј, так це ...
- ћамо, мовч≥ть! - кинулась зл¤кано в њњ б≥к ћаруська, бо¤чись, видимо,
сварки. - Ќе ваше д≥ло ...
- ј, тепер не моЇ д≥ло! - п≥дскочила зовс≥м уже не по-сел¤нському, а
¤к базарна баба, ображена мати. - ј ¤к прийшлос¤ до лиха... ¤<к покинув-(виразний
нат¤к на Ћуку), так тод≥ й до матер≥... Ќа його! - кинула зозла дочц≥
дитину на руки.
- √од≥, мамо! я вас прошу! - мало не кр≥зь сльози упрохувала ћаруська,
видимо, сварливу мат≥р, пригортаючи до грудей дитину.
ƒитинча заплакало, ≥ вона стала давати йому груди.
Ѕачивши таке прикре становище, Ћука вир≥шив ≥ти навпростець ≥ пр¤мо
сказав, що в≥н тепер хоче з≥йтис¤ з ћаруською ≥ вкуп≥ жити.
јгу, це зразу под≥¤ло на мат≥р, утихомирило њњ.
- ќтак би й давно, - сказала вона примирливо. Ќу, Ѕоже вас благослови!
- ≤ вона перехрестила молодих, нав≥ть заплакала з радости, що, мовл¤в,
д≥ждала таки бачити дочку в пар≥. - ¬она ж (ћаруська б то) х≥ба ж так
за тобою побивалас¤, сину. як же тебе хоч звати?
- Ћука.
- ј ... Ќу, будь же щасливий з моЇю дочкою, Ћуцю! ¬она в нас добра .
. .
- "ћабуть, ¤к спить", - подумав Ћука, згадавши њњ наступ у
харч≥вн≥.
ј дал≥ мати захапалась.
- ѕ≥ду ж ¤, - сказала, - там у мене Ї дес¤точок ... ј ви погомон≥ть
. ..
123
÷е означало, що вона мала спр¤жити ¤Їшню з тих ¤Їць, що привезла з села.
. ј ћаруська вже розцв≥ла, ¤к мак≥в цв≥т. ” њњ гарних очах сто¤в сльозавий
блиск радости. ≤ Ћука вже не без приЇмности дививс¤ в т≥ њњ оч≥, огл¤дав
њњ повненьку постать. ¬≥н сид≥в, а вона сто¤ла перед ним з дитиною на
руках. ¬≥н њй опов≥дав про своЇ oбезпорадне становище, але вона на все
згоджувалась, ба наче рад≥ла з т≥Їњ його скрути, що пригнала його до
нењ. —казала, що дитину в≥ддасть матер≥ на село (мати ж на сел≥ жила,
а це прињхала в гост≥).
- ј чиЇ воно? - спитавс¤ Ћука про дитину, цебто, хто њњ батько.
ћаруська завагалась на мить, по виду њњ проб≥гла ¤кась хмарка: подумала,
мабуть, чи не прийшов в≥н т≥льки запитати њњ, щоб пот≥м спекатись "ал≥мент≥в".
јле пот≥м таки сказала, що це був один в≥йськовий, а де в≥н д≥вс¤, вона
не знаЇ.
- Ќу, чорт ≥з ним, - сказав Ћука. - ќб≥йдемос¤ й без нього ...
≤ знов гл¤нув з приЇмн≥стю на гарну молодичку. ћаруська аж зашар≥лась
в≥д щаст¤. ћовила:
- ј знаЇш, чого ¤ тод≥ облила тебе борщем? “о ¤ тебе так дуже любила
...
- "≤ гр≥х хот≥ла мною покрити", - з чималою г≥рк≥стю подумав,
але не сказав Ћука.
- “а й на суд подавала, щоб ти зо мною жив ... „ерез ск≥лькись хвилин
ув≥йшла мати з ¤Їшнею
на сковород≥ ≥ поставила перед з¤тем на ст≥л.
Ћука, виголодн≥лий, вимучений довгим недоњданн¤м, кинувс¤ на њжу, в≥дкинувши
вс≥ ≥нш≥ думки та м≥ркуванн¤.
124
“ак колишн≥й партизан ≥ член комун≥стичноњ парт≥њ учепивс¤ за спасенний
у бурхливих хвил¤х соц≥ал≥стичного буд≥вництва човен.
11
—трашна утькова "спроба" (тепер йому було ¤сно, що страшна),
либонь, таки под≥¤ла на ¤к≥сь там таЇмн≥ пружини ƒѕ”, щось там ворухнулось
- ≥ йому одного дн¤ сказано збиратись ≥з "барахлом".
- Ќа —оловки чи на волю? - промайнула далека в≥д ц≥Їњ д≥йсносте думка.
ƒалека... бо в≥н цьому особливо не зрад≥в ... хоч би й на волю його
випускали! Ѕа б≥льше: було наче жаль, що йому не доведетьс¤ скористуватись
недалеким уже м≥сцем б≥л¤ в≥кна. «алишилос¤ ж м≥ж ним ≥ в≥кном т≥льки
в≥с≥м чолов≥ка!
- ≈й ти там! - гукнув догл¤дач у "прозурку". - „ого наминаЇшс¤?
≤ двер≥ в≥дчинились.
- ¬иходь! Ќу?
” голов≥ спантеличеного неспод≥ванкою утька проб≥гла була думка, що
треба б попрощатись ≥з товаришами, але, захапавшись (в одну руку - пост≥ль,
у другу ?- пальто), в≥н не встиг цього зробити. “≥льки огл¤нувс¤ з вибачливою
усм≥шкою уже з порога. ј дал≥ важко хр¤пнули двер≥ ≥ роз'Їднали його
з тими, що залишились у камер≥. ќбт¤ли важким ударом той св≥т-туман,
що обкутував дос≥ його голову, його ≥снуванн¤.
125
ј через годину, п≥сл¤ де¤коњ затримки в канцел¤р≥њ, з зал≥зним дзенькотом
в≥дчинилась надв≥рн¤ "бупр≥вська" брама - ≥ утько, н≥би в
сн≥, побачив призабуту вже вулицю ... волю ... ¬олю! ѕобачив розкинуту
внизу р¤бизну м≥ста, ще дал≥ - сизу смугу ƒн≥пра, а вгор≥, на неб≥ легк≥,
¤сн≥ п≥р'њни хмаринок. ’апнув на повн≥ груди чистого пов≥тр¤ ...
Ѕула ранн¤ весна. « пол¤, з в≥дкритоњ тут, нагор≥, далеч≥н≥ пахло виволоченим
пир≥Їм, св≥жою р≥ллею, подихав легкий весн¤ний в≥терець. ќбгорнутий
тим в≥терцем, тим подихом вол≥, утько терпко здригнувс¤ ≥, в≥дчувши,
що йому завертаЇтьс¤ голова, похопивсь прихилитис¤ до поблизького телеграфного
стовпа. ”≥в≥чу йому потемн≥ло, ≥ кр≥зь т≥нь, що на хвилину затуманила
його з≥р, в≥н почув важку тугу, що нею гув-гу-ув наснажений дротами
стовп. “ак под≥¤ла незвична доза вол≥.. .
оли запамороченн¤ минуло, в≥н, ще сто¤чи б≥л¤ стовпа, знов погл¤нув
на далеч≥нь-волю, на м≥сто . .. ƒн≥про. ≤ аж тепер зрозум≥в рад≥сть
зв≥льненн¤. инувс¤ мерщ≥й геть в≥д страшного м≥сц¤, в≥д - Ѕ”ѕ–'у.
Ќе йшов, а б≥г., .н≥! лет≥в на крилах вол≥ похиленою вниз вулицею. ј
та вулиц¤ вела його до знайомих м≥сць, буд≥вель, у давно чутий рух ≥
шум великого промислового м≥ста, у бадьорий дзеньк≥т трамвањв. ¬ одному
провулку, до ¤кого д≥йшов, в≥н би м≥г с≥сти ≥ њхати дал≥ трамваЇм, але
св≥домо не зробив цього: соромно було л≥зти з своњм в'¤зничним "барахлом"
м≥ж "чист≥" люди, а головне - хот≥в бачити знайом≥, н≥би р≥дн≥
вулиц≥, хот≥в н≥би торкатись до всього. ќсь ≤ ≤ушк≥нськии проспект .
. . ось - п≥д крутим узвозом - ќзерний базар, "товкучка"...
ј там
126
нарешт≥ й . . . њхн≥й металюрг≥йний ≥нститут ... Ќа роз≥ ѕров≥антськоњ,
що вела до мосту через ƒн≥про, ≥ проспекту . ћаркса утько побачив
≥ почув, ¤к гучномовець, перемагаючи гам≥р вуличного руху вигукував
"славу" великому товаришев≥ —тал≥ну.
ѕочувши це, утько нав≥ть спинивс¤, - прислухавс¤. јле. . . н≥чого,
не запротестував проти цього нав≥ть на спод≥ своЇњ душ≥. - "ћоже,
й справд≥ в≥н великий, - подумав щиро, - ≥ справедливий ... Ѕо ось,
бач, мене випустили ... ¤к ¤ не винен. . ."
јле вже другого дн¤ в≥н зрозум≥в, що вол≥ ... не радий. «≥ткнувшис¤
з житт¤м, в≥н побачив, що самого отого легкокрилого в≥терц¤, що н≥с
його в≥д Ѕ”ѕ–-у додому, мало, що треба ще дбати про посаду, про "отрописку"
в м≥л≥ц≥њ, про хл≥ба шматок. ј в Ѕ”ѕ–'≤ ж про це не треба було думати
... там н≥ про що не треба було думати ...
≤ в нього мимовол≥ прокинувс¤ жаль за камерою ч. 13, де лишилис¤ добр≥
товариш≥ ≥ де незабаром його черга мала д≥йти до в≥кна. . .
“а туди покищо повороту не було, ≥ хоч-не-хоч треба було дбати, думати
про справи на вол≥.
–≥ч зрозум≥ла (зрозум≥ла тим, хто жив за соц≥¤-л≥зму), що про поворот
на попередню посаду в мета-люрі≥йному ≥нститут≥ не могло бути й мови,
дарма що там директором був його колишн≥й товариш. “ам тепер бо¤лись
його, ¤к прокаженого. ћожна було над≥¤тись т≥льки на ¤кусь ≥ншу посаду.
“а й то з умовою, ¤кщо його поновить у своњх лавах "профсп≥лка"
. . . ≈ге, тут йому могла допомогти т≥льки сп≥лка.
“ак нова соц≥¤л≥стична держава п≥днесла вагу
127
"профсп≥лок", тих сп≥лок, що њх стара царська держава вс¤ково
пересл≥дувала чи, просто сказати, заборон¤ла ц≥лком. ј от тепер сп≥лка
давала роботу! „и чуване щось таке в буржуазних крањнах, нав≥ть тих,
що хвал¤тьс¤ своњм демократизмом?!
ѕравда, вони ж таки, "профсп≥лки", ≥ "зн≥мали" з
роботи, коли цього треба було держав≥. јле це вже .. . т≥льки з вд¤чности
за прив≥лењ.. .
оли утько був с≥м м≥с¤ц≥в тому заарештований, сп≥лка викинула його
з своњх лав з найб≥льшою хаплив≥стю, ¤к ворога й контрреволюц≥онера.
≤ от тепер йому доводилось ≥ти до тих, що його викидали ... Ќа саму
думку лро це страшне пониженн¤ йому не хот≥лос¤ жити ...
ѕроте одного дн¤ в≥н таки п≥шов до ,,ѕалацу прац≥".
"ѕалац прац≥" - це була одна з найкращих багатоповерхових
буд≥вель м≥ста, колишн≥й готель "≈в-ропа". Ќа висот≥ третього
поверху ¤сн≥ли величн≥ золот≥ слова "ѕалац прац≥" ≥ пов≥дали
св≥тов≥ про те, що тепер прац¤ живе в палацах, не так, ¤к ран≥ш, коли
њњ м≥сце було в хижах. ќтже й це був знак великого п≥клуванн¤ держави
про сп≥лки. «а такий дарунок варто було й не одного члена ≥з сп≥лки
викинути. ўо ближче п≥дходив утько, то б≥льшу втому почував у ногах,
а в св≥домост≥ був сум ≥ нав≥ть розпач. ”в≥йшов до пишного вестибюлю
≥ тут п≥д вагою туги подумав:
- "ј може, краще вернутись ?.." ≤ в≥н присто¤в, вагаючись.
ј пот≥м того таки п≥шов на широк≥, заслан≥ м'¤кими дор≥жками сходи (знов
ознака державного п≥клуванн¤ про сп≥лки).
128
оли з≥йшов на трет≥й поверх, де була сп≥лка прац≥вник≥в осв≥ти, в≥дчув
таку втому, що мус≥в прис≥сти. ј с≥сти було на чому, бо скр≥зь сто¤ли
м'¤к≥ канапи, що њх поставила дбайливо держава дл¤ труд¤щих, у тому
числ≥ й дл¤ викинутих ≥з сп≥лки.
—ид≥в, вагавс¤. ўе раз була нал¤гла туга-вага, що штовхала на розпачливе
поверненн¤ назад. ѕроте наостанку в≥н таки перем≥г свою "слаб≥сть"
≥ п≥шов до к≥мнати, де на двер¤х був напис: "”права сп≥лки –обос."
” ц≥й к≥мнат≥ в≥н знайшов голову сп≥лки - ж≥нку-актив≥стку (ж≥нки ж
мали вс≥ права, могли, за наукою Ћен≥на, нав≥ть державою керувати) у
червон≥й, ¤к вогонь, косинц≥. ¬она сид≥ла за столом, дивл¤чись у ¤кийсь
там пап≥р, а пот≥м п≥двела притомлений погл¤д на того, хто вв≥йшов.
≤ п≥д тим погл¤дом утько так збентеживс¤, немов його вп≥ймано на крад≥жц≥.
”з¤в плутано говорити про свою справу.
- ј ви за в≥що... репресован≥?
- я не винуватий ... ¤ ...
- Ќу-да. Ќу, а все таки?
- ќбвинувачували в приналежност≥ до украњнськоњ нац≥онал≥стичноњ орган≥зац≥њ...
“≥льки ж ¤ непричетний . . .
∆≥нка спочатку н≥чого на це не сказала, ≥ на обличч≥ н≥¤к не ви¤вилось
њњ ставленн¤ до почутого. ¬она, либонь, ще т≥льки думала, ¤к до цього
поставитись. ј тод≥ раптом на виду њй виступили червон≥ пл¤ми рум'¤нцю,
≥ вона загомон≥ла:
- Ѕач, до революц≥њ було вам добре, а тепер нам... "¬ам",
себто буржу¤м, а "њм" - пролетар¤м,
труд¤щим ...
129
-o "“а ¤кий же ¤ буржуй!" - подумав сердега г≥рко. - "Ѕуржуй
- що пас ≥ще змалку чуж≥ свин≥ та тел¤та. ўо нав≥ть молока не м≥г удосталь
пити ... не кажучи вже про ¤йц¤, що њх завжди в≥дносив старому Ћ≥пщицев≥
за с≥ль, за с≥рники .. ."
јле ж≥нка-голова п≥сл¤ того легкого "докору" сказала:
- ѕодавайте за¤ву...
. . . оли утько вийшов на велелюдну вулицю, його опало таке почутт¤
сам≥тности, що хот≥лос¤ плакати.
ѕовз нього йшли здеб≥льшого весел≥ та дотепн≥ сини —≥ону, що заволод≥ли
нечестивим ¬авилоном ...
“а раптом в≥н згадав одну р≥дну, близьку його серцю душу - "ќлесю".
“ак, "ќлес¤" тепер була його Їдина над≥¤. Ќе шпигунка, а р≥дна,
дорога .. .
- "≤ про ”крањну вона ввесь час казала щиро, щоб мен≥ вподобатись,"
- подумав.
ѕоклав негайно ж ≥ти до нењ, своЇњ любоњ, ≥ все сказати .. . ¬се, геть
чисто все! ¬≥дкинути фальшивий сором...
Ќеспод≥вана сила винесла його на тиху ѕорохову вулицю, ≥ в≥н незабаром
опинивс¤ перед зеленими, перехн¤бленими воротами, такими тепер р≥дними,
дорогими. Ќе вагаючись ан≥ трохи, см≥ливо в≥дчинив хв≥ртку. Ќазустр≥ч
йому задз¤вул≥ло чорненьке собача. ћале собача, а не страшний шбайло,
¤к перше. ћилий, хороший цуцик! утько нав≥ть прис≥в, щоб не ногою,
а рукою оборонитись в≥д його нестрашного дз¤вул≥нн¤.
130
—обача зл¤кано втекло, п≥дгорнувши п≥д себе мишачого хвостика.
« хати вийшла знайома вже утьков≥ т≥тус¤, з п≥дтиканою, ¤к ≥ колись,
сп≥дницею, з недочищеною картоплиною в руках. Ћюто гл¤нула на того,
хто, очевид¤чки перебив њй роботу.
- “ут живе ќлександра ¬≥льчек? - спитав цим разом см≥ливо утько.
-? ј, це ви, - подобр≥шала раптом т≥тус¤, вп≥знавши його. - ¬и ж приходили
вже .. .
- ѕриходив ...
- “≥льки чомусь тод≥ про ¤когось “етеренка питали, - посм≥хнулась. -
ј хот≥ли, мабуть, Ўуру побачити. ÷е мо¤ пасербиц¤. я тод≥ њй сказала,
¤кий чолов≥к приходив, ≥ вона догадалась, що то були ви... азала, що
ви заробл¤Їте багато ≥ професором будете. .. “≥льки ж вас тод≥ б≥л¤
заводу заарештовано ...
¬она з≥дхнула.
- ј Ўури вже в нас немаЇ ...
- ЌемаЇ? ј де ж вона?
- ≈т, - махнула майже гн≥вно рукою.. - ¬ийшла зам≥ж за свого бос¤ка
Ўул≥ку. я не радила: хоч ≥ молодий та гарний, так у нього ж н≥¤кого
д≥ла .. . Ѕос¤к, одно слово... “ак х≥ба ж вона ≥послух≥а? аже: "”же
в≥н... цебто ви... професором не буде"...
- “ак ≥ сказала? - поточивс¤ сердега в≥д удару
- ≈ге... така дурепа . ..
утько мовчки повернувс¤ ≥ вийшов за ворота.
- "без роботи ... сам-один ... ≤ ц¤ зрадила ... ўо ж дал≥?"
131
≤ раптом йому спало на думку - чи не зд≥йснити тепер, на вол≥, того,
що його в≥н не м≥г зробити в Ѕ”ѕ–'≥? ѕов≥ситись чи ¤кось ≥накше покласти
край вс¤кому ход≥нню до "сп≥лок", до "наросв≥ти",
до... јдже тепер йому вже н≥хто й н≥що на перешкод≥ не стане!.
|
