¬ј—»Ћ№ „јѕЋ≈Ќ ќ

«ј√»Ѕ≤Ћ№ ѕ≈–≈ћ≤“№ ј

ѕќ¬≤—“№

/лексика автора повн≥стю збережена/

“≈“–јЋќ√≤ѓ Д—≤„≈—Ћј¬ў»Ќј"  Ќ»∆ ј “–≈“я
(ѕерша книжка Ч Дѕ≥втора людеьшго", друга Ч Д”крањнц≥", трет¤ ,3атиб≥ль ѕерем≥тька", четверта Ч ДЋюди в тенетах".)

„ј—“»Ќј ѕ≈–Ўј

јвтобус гойднувс¤ востаннЇ ≥ спинивс¤ проти контрольноњ хв≥ртки заводу ≥мени √. ѕетровського. ѕерем≥тько п≥дв≥вс¤, щоб виходити. јле поперед нього встав ще один пасажир, що сид≥в перед ним. ѕасажир ¤кось незграбно, вилазив з вузького сид≥нн¤, зач≥павс¤ там ногами, ц≥пком. …ого широка, в чесучевому к≥тел≥ спина затулила вих≥д, ≥ ѕерем≥тьков≥ довелос¤ чекати, поки той пройде у вузьк≥ двер≥. Ќа земл≥ пасажир став так, наче ступнув одн≥Їю ногою в ск≥пець: був кривий на одну ногу. јле, ступнувши так, в≥н зразу ж огл¤нувс¤ Ч ≥... стр≥вс¤ з ѕерем≥тьком очима саме тод≥, ¤к той, перехилившись, виходив з автобуса. ≤ вони обидва п≥знали один одного. “≥льки ж ≥ в того, ≥ в того на мить свину'ло ваганн¤ Ч признаватись чи н≥. ј в ѕерем≥тька ще й тривога!
÷е ж бо зустр≥лис¤ випадково не стак колишн≥ товариш≥, ¤к недавн≥ вороги. “оваришами вони були до революц≥њ 1917 року, ¤к училис¤ в пол≥техн≥чному ≥нститут≥, а ворогами стали п≥д час революц≥њ. ќдин з них, ¤к украњнець, був у Дпетлюр≥вц¤х", а другий, Друсак" Ч у червон≥й гвард≥њ, ≥ ото там здобувсь на кал≥цтво. ј ¤к переможцем вийшов Друсак",, а переможений украњнець, поселившись у чужому м≥ст≥, приховував св≥й Дзлочин", то цьому останньому зустр≥ч ≥ була особливо прикра. Ѕа й небезпечна нав≥ть. јдже Друсак" м≥г тепер ви¤вити його минуле, пов≥домити, куди сл≥д про цього Дпетлюр≥вського отамана". ѕравда, тепер, за Ќ≈ѕи, колишн≥ под≥њ стали вже призабуватись потроху, та Друсак", ¤к людина парт≥йна, ще м≥г йому пошкодити. «в≥дси й тривога в ѕерем≥тьков≥м погл¤д≥, що њњ й кривий, либонь, спостер≥г.
јле слова мимох≥ть з≥рвалис¤ обом ≥з уст.
Ч ѕерем≥тько?
Ч “овариш ћ≥т¤Їв?
≤ подали один одному руки.
Ч “и... ви теж сюди? Ч кивнув ѕерем≥тько головою в б≥к заводу.
Ч “ак... я тут почав працювати.
Ч ќ, то ми будемо разом...
ћ≥т¤Їв спинивс¤, вийн¤в цигарки ≥ запропонував ѕерем≥тьков≥. јле той в≥дмовивс¤: не курив.
ѕ≥шли до контрольноњ хв≥ртки: ћ≥т¤Їв Ч своЇю нер≥вною ходою, ступав ритм≥чно у ск≥пц≥, коливавс¤, нат¤гаючи важким т≥лом на короткий ц≥пок, ѕерем≥тько мимовол≥ запоб≥гливо (таки так!) придержував ходу, щоб тому... догодити. —трункий ≥ вродливий, в≥н просто жалюг≥дно тупц¤вс¤ б≥л¤ кал≥ки ћ≥т¤Їва.
ћ≥т¤Їв сказав, що в≥н ще т≥льки знайомитьс¤ з виробництвом, бо т≥льки два дн≥, ¤к його настановлено на директора. Ќарком ¬ажпрому особисто телеграфував йому...
ƒиректором?! “ой, хто все знаЇ про його минуле, буде його начальником! ÷¤ новина просто приголомшила ѕерем≥тька. Ќе знав, на ¤ку ступити, ¤ким тоном говорити. √олос його раптом ц≥лком утратив той в≥дт≥нок баска, що до нього в≥н сам з приЇмн≥стю часом прислухавс¤, бо вважав, що басок надавав йому б≥льшоњ Дсол≥дносте". ¬ийн¤в, збентежений, хустку, щоб витерти п≥тне чи то в≥д спеки, чи то в≥д... пригоди обличч¤. Ќе т≥льки обличч¤, а й шию та груди поп≥д розхр≥станою сорочкою, що неприЇмне липла до т≥ла.
—пека бо, справд≥, була немилосердна. ¬исоке л≥тнЇ сонце порозп≥кало геть чисто все: п≥сок п≥д ногами, асфальт стежки-дор≥жки, що став м'¤кий, ¤к в≥ск, жужелевий паркан, зал≥зну ручку хв≥ртки. ј з заводського подв≥р'¤, ¤к з величезноњ печ≥, поосто било нагр≥тим! пов≥тр¤м, газами, димом, пилом. ƒихати було важко.
—пеку-духоту в≥дчував ≥ ћ≥т¤Їв≥. ћоже, ще б≥льше, ¤к ѕерем≥тько, бо був важкий, огр¤дний. ѕ≥т великими крапл¤ми р¤б≥в на його округло-широкому, безбровому виду, на кирпатому нос≥, його маленьк≥ с≥р≥ оч≥ аж плавали в тому поту, ¤к скалки зеленоњ оливи. ≤ в тих очах н≥чого, кр≥м стражданн¤ в≥д спеки, не можна було добачити. ” вс¤кому раз≥ н≥¤коњ ворожосте до себе ѕерем≥тько в тих очах дос≥ не спостер≥г. Ѕа нав≥ть м≥г би сказати, що в них св≥тилас¤ розм'¤кшена, розтоплена спекою добр≥сть.
Ч ÷е добре... дуже добре, Ч сказав ѕерем≥тько.
Ч ўо саме? Ч не добрав зразу ћ≥т¤Їв, не добрав чи не розчув, бо саме в цю мить загув заводський гудок, туго й потужно з близькоњ в≥дстан≥. ѕерем≥тько переждав, поки той гуд об≥рветьс¤ (а в≥н об≥рвавс¤ густим басом-в≥длунком, що роз≥йшовс¤ на всю околицю), тод≥ сказав:
Ч ўо ви будете в нас директором... ƒл¤ такого великого п≥дприЇмства потр≥бен добрий кер≥вник...
ќбидва вже р≥шуче перейшли на Дви", н≥би цим перекреслили колишнЇ шк≥льне товаришуванн¤.
ѕерем≥тько силкувавс¤ говорити баском, по-д≥ловому, зле виходив жалюг≥дний Драбський" голос. јж в≥н зубами з досади на самого себе скри'пнув. „и в≥н часом не переб≥льшуЇ небезаеки?
¬они пройшли в контрольну хв≥ртку. —торож улесливо прив≥тавс¤ до Дтовариша директора", та той т≥льки кивнув недбало головою. јле ж ≥знов таки, мабуть, не з пихи, а в≥д спеки.
ѕр¤мо в≥д контрольноњ ≥шов м≥сток-естакада, що спиналась на високих Джуравлиних" ногах над широким заводським подв≥р'¤м. ѕодв≥р'¤ те було списане блискучими парами рейок, а понад кра¤ми геть зашеретоване довгими валками вагон≥в та пл¤тформ≥ з ≥ржаво-червоною рудою, з купами скалок ≥з чорноблискучого сонц¤-антрациту, з ус¤кою мертвою кал≥ччю Ч зал≥зною ла'манню дл¤ мартен≥в. ѕоп≥д самим м≥стком проб≥гали раз-у-раз жвав≥ парот¤жики, бадьоро погукуналп своњми тоненькими свистками, перет¤гали т≥њ валки, ¤к разки намиста з м≥сц¤ на м≥сце, робили ¤кийсь там лад у тому безладд≥.
≈стакада вела в напр¤м≥ до г≥гантськоњ колони домен, до величезних глек≥в-газосховищ (кавпер≥в), що њх поперепл≥тали рукава рур, ¤к л≥¤ни в троп≥чному л≥с≥ перепл≥тають стовбури дерев.
ўе здал¤ було чути й в≥дно, ¤к там усе шип≥ло, гуло, дзенькало, закутувалос¤ парою й димюм.
Ќе д≥йшовши до краю м≥стка, ћ≥т¤Їв пошкандибав б≥чними сходами до головноњ контори. јле, прощаючись, запросив ѕерем≥тька до себе додому, сказав, що буде чекати.
Ч «аходьте ¤кнебудь! я живу на „ечел≥вц≥... тут ось недалечко... ≤ сказав адресу.
«аходити? јле ж тод≥ можуть виникнути спогади! Ѕудь-¤ка дурниц¤ може викликати розмову про його Дзлочин", про його участь у протирад¤нськ≥й боротьб≥. ÷е поста: вило ѕерем≥тька в найскрутн≥ше становище.  раще б вони були Дшапково" знайом≥: випадково б зустр≥чалис¤, в≥талис¤ й розходилис¤. ≤ ћ≥т¤Їв, може б, не згадував н≥чого. ј так: п≥ти Ч б≥да ≥ не п≥ти Ч лихо. як не п≥ти, в≥н може образитись. ћоже нав≥ть добачити в цьому продовженн¤ колишньоњ до нього ворожосте.
√олова ѕерем≥тьков≥ розламувалась. ≤ з такою головою в≥н спустивс¤ в саму гущу заводського двиготу-шуму. јле цей шум, усе це пекло металу, вогню, кипт¤ви тепер були далек≥ в≥д нього, чуж≥. ¬≥н, здавалась, н≥чого не бачив, не чув, заглиблений у своњ переживанн¤.
Ч ќ! “а це ж ѕавло ѕетрович! „ого ви такий набурмосений?
ѕеред ним сто¤ла, з ¤кимись паперами в руках, Ћюбина «агребельна. ≤шла з головноњ контори до цеховоњ ≥ на нього нахопилась. —магл¤ве њњ обличч¤, чорн≥ дугаст≥ брови, весел≥ в≥¤ст≥ оч≥ грали рад≥стю д≥вочоњ вроди. «-п≥д злегка пофарбованих губ≥в блискали б≥л≥ зуби, засв≥чуючи чар≥вним усм≥хом смагл¤в≥сть њњ цери.
ѕритулилась жарт≥вливо до його л≥кт¤, зазирнула в в≥ч≥.
Ч „ого ви, кажу, такий? —кривились, ¤к середа на п'¤тницю...
Ч ’≥ба?
Ч јвжеж. ќсь гл¤ньте на себе!
¬она швиденько вийн¤ла з своЇњ торбинки дзеркальце ≥ п≥днесла йому до очей. ѕерем≥тько неуважно гл¤нув: справд≥, вираз його обличч¤ був не дуже веселий, брови зломились гачками б≥л¤ перен≥сс¤, зробивши прикру зморшку, губи г≥рко скривились, нав≥ть чорненьк≥ Дангл≥йськ≥" вусики не прикрашували њх. Ќаче щось кисле з'њв...
Ч Ќу, ¤к? ƒуже гарний? Ќастовбурчивс¤, ¤к іава на
в≥тер.
ј грайливо-усм≥хнен≥ оч≥ Ч чорно-блискуч≥ грудочки антрациту Ч казали щось зовс≥м-зовс≥м ≥нше, що й от≥ нахмурен≥ чорн≥ брови, ≥ трикутничок Дангл≥йських" вусик≥в, ≥ ота трохи закопилена губа, ≥ басок (басок знову брин≥в нормально) њм, тим очам, дуже до вподоби, ≥ що саме власниц¤ њх, Ћюбина б то «агребельна, залюбки пригорнулась би до нього не т≥льки жартома.
Ч √олова трохи болить, Ч мовив ѕерем≥тько. Ч ¬≥д спеки, мабуть...
≤ в≥н уз¤вс¤ рукою за чоло.
Ч Ѕолить? Ч скинулась д≥вчина стривожено. Ч “а ви й збл≥дли трохи...
«н¤ла з чола його руку, а натом≥сть приклала свою. ¬≥йнула в обличч¤ напахченим рукавом батистовоњ блюзочки.
Ч ¬и маЇте пал, Ч сказала. Чћусите завтра ввечер≥ прийти до нас, щоб ¤ з¤ала, чи здоров≥. ƒобре?
ѕерем≥тько сказав, що прийде.
Ч ќтже, до завтра! ј тепер б≥жу, бо н≥коли... ƒив≥тьс¤ ж, прийд≥ть!
≤ вона в≥тр¤но майнула, лишивши в ѕерем≥тькових очах розкрилл¤ своњх бр≥в, Дантрацитову" гру очей, а в вухах Ч
сп≥вучий, милий голос.
≈ге, це була д≥вчина, що вносила багато в його житт¤, що про нењ в≥н таки частенько мр≥¤в, дарма що ще й найм≥ен-шим нат¤ком не дав њй цього на розум. “а й ус¤ родина «агребельних була йому приЇмна Ч старенький симпатичний батько, старий мануйл≥вський Дпросв≥т¤нин", господарна мати, трохи, правда, гостра на ¤зик, ну, й вона сама, Ћюбина. ¬≥н у них часто бував, ≥ вони вже, либонь, уважали його за свого, трохи чи не за... майбутнього з¤т¤.
«устр≥ч з Ћюбиною трохи ѕерем≥тька заспокоњла, ≥ в≥н уже спок≥йн≥ше п≥шов до свого сталетарного цеху. ѕройшовши хмару пари, що шип≥ла б≥л¤ поблизькоњ домни, в≥н переступив п≥щаний р≥вчак, що ним доменники випускали готовий чавун, шир¤ли важкими жердинами в домну, ≥ зв≥дти лилос¤ вогненне течиво. √ар¤чий струм≥нь витопленого чавуну гадом звивавс¤ в своЇму р≥чищ≥ ≥ т≥к до виливниць. —палював усе, що трапл¤лось на його шл¤ху, спрад≥, ¤к той гад, сичав.
ј згори пекло сонце, влучаючи пром≥нн¤м:, ¤к постр≥лами, в висок≥ верхи домен, в голови люд¤м, позакриван≥ ши-роковухими брил¤ми, що звисали аж на плеч≥.
« доменного цеху ѕерем≥тько перейшов до мартен≥вг ського, а там на нього ще дужче вдарило духотою, мартен≥вськ≥ печ≥ засв≥тили в≥дьомськими очима спостережних в≥конець. ѕохопивс¤ проскочити здл≥зною драбиною-верандою повз одну з них, гар¤чу, ¤к пекло, ≥ опинивс¤ в своЇму цеху. ¬исокий, укритий десь угор≥ прозорими шибами, цех двигт≥в, дзеленчав, схитувавс¤ в≥д руху поп≥д стелею звод≥в, що розносили в пов≥тр≥ важк≥ виливки чавуну, брали з пл¤т-форм ≥ переносили до грушопод≥бних конвертор≥в.
јле сонц¤ тут уже не було, тут с¤¤ли своњ власн≥ вогн≥. —аме, коли ѕерем≥тько прийшов, один з конвертор≥в перевернувс¤, ≥ з його горда поливс¤ протуберанець розтопленоњ стал≥. ÷≥ла ≥скр¤на завирюха розл≥талас¤ в пов≥тр≥.
Ќезабаром ѕерем≥тько п≥рнув у звичну роботу своЇњ перем≥ни ≥, здавалос¤, зовс≥м заспокоњвс¤ п≥сл¤ зустр≥ч≥ з ћ≥т¤Ївим.
Ч Дћоже, в≥н мене й не займе, Ч подумалось йому, Ч бо запросив же до себе..."
”вечер≥ наступного дн¤ (була субота) ѕерем≥тько поњхав до «агребельних.
«агребельн≥ жили на л≥вому боц≥ ƒн≥пра, на ¬оронц≥вц≥, у кут≥ м≥ж двома рукавами сош≥, що спускалас¤ з високоњ спини двоповерхового мосту через ƒн≥про. ќдин рукав т≥Їњ сош≥ йшов пр¤мо понад зал≥зничим висипом, а другий завертав праворуч (¤к дивитис¤ з мосту) вздовж ƒн≥прового берега. ¬≥д л≥вого рукава в≥докремлювавс¤ ще один в≥дг≥лок ≥ зникав у в≥кн≥ тунелю п≥д зал≥зничим висипом. ÷ей в≥дг≥лок в≥в до амурських завод≥в, що чорними, закуреними корпусами й шпичаками димар≥в зводилис¤ зразу ж за висипом.
—оша спускала з мосту й виносила на м≥ст безкрањ валки сел¤нських воз≥в, що њхали на базар та з базару, м≥ських бендюг≥в, високоресорних каруц. ј все це рухалос¤ з оглушливою в≥д мостинцю цокотн¤вою, з трахкотом-гуркотом, з дзенькотом зал≥за. ¬р¤ди-годи пом≥ж ц≥Їю др≥бнотою посувалис¤ ваговози, ¤к ¤к≥сь бронтозаври серед др≥бн≥шого зв≥риного ≥сто≥впу. «аводи за зал≥зничим висипом теж н≥коли не спин¤ли свого приглушеного двиготу-шуму. „ас в≥д часу це одноман≥тне звукове тло протинали гармидером-в≥тром поњзди Ч прол≥тали високим висипом, ¤к страх≥тлив≥ привиди, особливо вноч≥, з вогн¤ми й ≥скрами. ≤ вже зовс≥м стирав з лиц¤ земл≥ це др≥бне жебон≥нн¤, бр¤зкот≥нн¤ й гурк≥т заводський гудок, що видиравс¤ з ¤коњх там горл¤нки о шост≥й годин≥ вранц≥ та о трет≥й удень, видиравс¤ низьким рипом, а пот≥м широко розходивс¤ понад буд≥вл¤ми, понад ƒн≥пром ≥ йшов кудись у степ Ћ≥вобережж¤.
јле ¬оронц≥вка сховалась у своњ густ≥ садочки ≥, здавалось, не чула ц≥Їњ тарахко'тн¤ви, скреготу, гудк≥в, свист≥в, не бачила нахмурених, задимлених завод≥в, що зв≥шували над нею важк≥ гриви свого диму. ¬она переходила дал≥ нав≥ть у дружну зграйку справжн≥х сел¤нських хат с. ћануйл≥вки, на всю ”крањну в≥домоњ своЇю украњнською нац≥ональною св≥док м≥стю та колишньою Дѕросв≥тою". Ѕудинок ц≥Їњ Дѕросв≥ти" ще й тепер сто¤в на протилежному к≥нц≥ ц≥Їњ соломоверхоњ оази серед фабрично-заводських споруд јмура й Ќижньодн≥провського, сто¤в над тим рукавом сош≥, що, в≥докремившись б≥л¤ мосту, завертав пот≥м на сх≥д до м. —амарчика.
ўоб добутись на подв≥р'¤ «агребельних, ѕерем≥тько мусив поклацати важким зал≥зним ¤зиком-кл¤мкою б≥л¤ високоњ, зеленою фарбою пофарбованоњ хв≥ртки, що разом ≥з таким же високим ≥ зеленим парканом затул¤ла подв≥р'¤ в≥д вулиц≥. ÷е подв≥р'¤ й чепурний, куб≥чноњ форми домик п≥д зал≥зом, пофарбованим уже червоною фарбою, були неприступн≥ дл¤ сторонн≥х, ¤к ¤кийсь середньов≥чний за'мок. ј дл¤ б≥льшого постраху на хв≥ртц≥ ще була намальована й люто-вишк≥рена собача морда з перестережливим написом: Д” двор≥ злий собака".
 лацанн¤ важкоњ кл¤мки в глухому завулку було чутн≥ше за в≥ддалений по-веч≥рньому приглушений двиг≥т амурських завод≥в та прор≥джену вже цокотн¤ву сош≥. «давалось, ус≥ пожильц≥ сус≥дн≥х домик≥в вигл¤нуть здивовано на це клацанн¤ з в≥кон. —кажуть або подумають: Дўо таке? «в≥дки таке порушенн¤ веч≥рнього спокою й спочинку?"
јле цього не сталось. ”с≥ домики, обаб≥ч «агребельних ≥ навпроти, через вулицю, були мовчазно-замкнен≥ в соб≥, а зал≥зн≥ прогонич≥ м≥цно притискали в≥конниц≥ на в≥кнах.
“≥льки через де¤кий час на подвр'њ в «агребельних загавкав собака, ≥ загавкав не тому, либонь, що був злий, ¤к про це написано на хв≥ртц≥, а тому, що його тим клацанн¤м! розбудили.Ѕо гавкав в≥н сонно ≥ б≥льше, мабуть, огл¤давс¤ на господар≥в, давав њм знати, ан≥ж л¤кав Дворога", що добивавс¤ так п≥зно до њхньоњ фортец≥. Ќезабаром п≥сл¤ цього у двор≥ почулас¤ хода старого «агребельного. якусь хвилину старий торгав дрючком-засувом, а тод≥ в≥дчинив хв≥ртку, придививс¤ в сут≥н¤х до спричинника Дшуму".
Ч ј! Ч щиро зрад≥в гостев≥. Ч ÷е ви, ѕавле ѕетровичу? «аходьте, заходьте...
≤ в≥н, подавши ѕерем≥тьков≥ руку, пропустив його повз себе на подв≥р'¤, а сам знов зачинив хв≥ртку, засунув ≥зсередини дрючком. Ќизенький, сивенький (але кошлат≥ темн≥ брови), з невеличкими Дукрањнськими" вусами, в жовтому плюшевому п≥джачку, з вишиваним ком≥ром сорочки, в≥н, бачилось, був живим ут≥ленн¤м спокою в цьому невеличкому дворику. ѕерем≥тько не так м≥г у сут≥н¤х роздивитись на ц≥ Ддетал≥", ¤к просто знав Днапам'¤ть" його образ. ≤ така Дгармон≥¤" двору й господар¤ була йому дуже до мисл≥. ѕодобавс¤ йому й увесь цей затишок Ч спок≥йний куточок серед гурк≥тливого фабрично-заводського м≥ста.
√укнувши на собаку, що сто¤в, прив'¤заний, б≥л¤ своЇњ буди ≥ вже зовс≥м мирно погавкував, господар пов≥в гост¤ не до хати, а в садочок. ”весь бо цей невеличкий дворик, чотирикутник, стиснутий м≥ж сус≥дн≥ми дворами, був виповнений гущавиною з вишень, слив, морель та бузку (бузок поп≥д парканами ¤к заслона в≥д сус≥д≥в). ” цьому садочку, проти хатнього іанку, сто¤в круглий дощаний столик на одн≥й ноз≥, ¤к гриб-велетень, що вир≥с у холодку. Ѕ≥л¤ цього столика вс¤ родина «агребських л≥тнього часу здеб≥льшого й перебувала. “ут сн≥дали й вечер¤ли, тут ≥ працювали: стари¤, що працював на зал≥зниц≥ рах≥внико≥", рахував Ївоњ рахунки, ¤к брав роботу додому, або читав газету, стара господин¤ шила чи плела, Ћюбика теж звичайно була чимсь зайн¤та. Ќав≥ть гостей, ¤кщо це були так≥ Дсвоњ люди", ¤к ѕерем≥тько, приймали тут таки.
Ч —≥дайте ж! Ч указав господар гостев≥ на лавку, й соб≥ с≥даючи. Ч ј ¤ оце в которий уже раз перегл¤даю стару Д–аду".
Ч яку Д–аду"? Ч спитав ѕерем≥тько, с≥вши.
Ч “а „икаленкову ж газету... що „икаленко видавав 1906-1914 роками. ќсь цю...
¬≥н поклав руку на розгорнутий р≥чник, оправлений з любов'ю в тверд≥ пал≥турки.
Ч  ультурна була газета, Ч пов≥в дал≥ старий. Ч ѕ≥сл¤ нењ вже такоњ не було в нас... х≥бащо ДЌова –ада", що њњ видавали 1917 року, та й то вже не те.
Ч ј за революц≥њ були ще так≥ добр≥ газети, ¤к ДЌародн¤ вол¤", Д–об≥тнича газета", Ч згадав ѕерем≥тько.
Ч ≈, Ч махнув рукою старий, Ч куди њм до Д–ади"! Ѕо хто в них писав? як≥сь жевжики! ј в Д–ад≥" ж писали так≥, ¤к —ерг≥й ™фремов, јндр≥й Ќ≥ковський... п≥дписувавс¤ Д¬асилько". ÷≥ люди знали, що' писати ≥ ¤к писати... ќсь наприклад...
¬≥н вињн¤в з нагрудноњ кишен≥ п≥джака окул¤ри, наклав њх на носа, начепивши навушники на вуха, ≥ вз¤в перегортати р≥чник, щоб знайти ¤кусь там статтю, але вже було так темно, що н≥'¤к було читати, Ч ≥ в≥н махнув рукою.
Ч ≈, вже не видно... я вам ¤кось покажу, ¤к ™фремов писав...
” садочку вже не можна було розр≥знити окремих дерев, усе зливалос¤ в суц≥льну гущу в≥д того присмерку, що позастр¤вав м≥ж г≥лл¤м, у кущах, поп≥д парканами. ≤ в цьому присмерку дедал≥ настирлив≥ш≥ ставали комар≥, що, дзизкаючи, нападали на розмовник≥в, ≥ тим доводилос¤ раз-у-раз в≥дмахуватис¤ в≥д нахаб. ƒесь п≥д іанком сюрчав невтомний цв≥ркун Ч на посуху, либонь.
¬≥дв≥вши оч≥ в≥д газети ≥ зн¤вши з носа окул¤ри, старий «агребельний уз¤в розпов≥дати про 1905-ий ≥ наступн≥ п≥сл¤ нього роки, коли вони (њхнЇ покол≥нн¤) заходилис¤ були б≥л¤ Дукрањнськоњ" роботи ≥ в  иЇв≥, ≥ тут, у —≥чеслав≥. ј в ћануйл≥вц≥ вони збудували будинок Дѕросв≥ти". Ќайб≥льше клопотались, кр≥м нього, ще ћикола ™мець, брати —торубл≥, родина „орнот, Ћарин...
ƒл¤ ѕерем≥тька це все не було за новину, але старий любив це згадувати.
Ч я ж, можна сказати, трохи чи не кожен цв¤х власними руками в т≥й Дѕросв≥т≥" забивав... ј тепер там клюб ¤кийсь, босота з —ахалину пос≥ла, Ч зак≥нчив сумно. Ч я, знаЇте, й проходити там не можу, так бол¤че. Ѕол¤че, що в нашому до≥м≥, в украњнському стил≥ збудованому... ¬и ж бачили там в≥кна? Ћутки вгор≥ на р≥жках позр≥зуван≥... ≤ отам тепер т≥льки кацапську мову й чутно... ѕ≥зн≥ше ™мець, що оженивс¤ з дочкою м≥сцевого пом≥щика Ѕикова...Ѕиков був украњнець, хоч ≥ з рос≥йським пр≥звищем, нав≥ть в≥рш≥ украњнськ≥ писав... ™мець збудував соб≥ в цьому стил≥ триповерховий будинок, в≥кнами на ƒн≥про. ћоже, бачили, ¤к проходили отам сошею? Ч махнув в≥н рукою назад себе. Ч ўе б≥льший ≥ кращий д≥м у цьому стил≥ збудував у —≥чеслав≥ на  атерининському проспект≥ ’р≥нник≥в, украњнський м≥льйонер...
Ќа іанок вийшла стар≥а «а≥гребельна.
Ч 3 ким то ти, ћиколо, гомониш? Ч спитала чолов≥ка.
Ч ј вгадай...
√осподин¤ з≥йшла з іанку ≥ ще здал¤ вп≥знала ѕерем≥тька.
Ч ј, бач, хто! Ч озвалас¤ прив≥тно. Ч ƒобрий веч≥р!
÷е була ж≥нка на л≥т≥ вже, але ще бадьора й д≥¤льно-рухлива. ѕерем≥тько знав Ч н≥коли вона не сид≥ла без д≥ла, все щось робила по господарству, а ¤к був голод 1922 року, њздила по хл≥б на ѕолтавщину, м≥н¤ла там од¤г ≥ привозила не т≥льки дл¤ своЇњ родини, а й продавала на базар≥. ”м≥ла й ¤зиком орудувати, ≥ ѕерем≥тько, правду кажучи, ѓѓ побоювавс¤, у вс¤кому раз≥ був обережний у мов≥, ¤к говорив з нею.
Ѕула огр¤дн≥ша за свюго чолов≥ка, верховодила в хат≥, але й не переступала меж≥: знала, де спинитись, коли треба було не вронити г≥дности й поваги вс≥ма шанованого ћиколи Ћавроновича.
Ћюбина вдалас¤ в батька Ч не в нењ, ≥ зовн≥шн≥ми рисами (чорн¤во-смагл¤ва), ≥ вдачею.
ѕерем≥тько похопивс¤ п≥двестис¤ господин≥ назустр≥ч ≥ щиро потиснув њй руку.
Ч “а чого ж ви сидите потемки? Ч звернулась вона до чолов≥ка. Ч я скажу Ћюбин≥, щоб винесла св≥тло.
≤ п≥шла назад до хати.
Ч јле не забувайте, ћиколо Ћавроновичу, того, що зробило й наше покол≥нн¤ п≥д час останньоњ революц≥њ, Ч мовив ѕерем≥тько. Ч ћи ж створили були нав≥ть украњнську державу. ≤ хоч вона не всто¤ла, але ще й дос≥ дещо залишилос¤ в≥д нењ Ч школи, театри, взагал≥ украњн≥зац≥¤...
—тарий махнув зневажливо рукою.
Ч ≈т, ¤к≥ це школи! ¬ них же й аакону Ѕожого не вчать. ј що по-украњнському вчатьс¤ тепер ≥ жиден¤та, так ”крањн≥ в≥д того н≥¤к≥с≥нькоњ користи. ќто т≥льки, що автокефальна церква ще Ї...
« хати вийшла Ћюбина з засв≥ченим гасником у руках. ” червон≥й повнорукав≥й сукн≥, вибран≥й ради вечора (знала, що њй, чорн¤в≥й, личить червоне), струнка й висока, з пишною чорною косою, вона помазалась ѕерем≥тьков≥ просто чар≥вною. ≤шла сх≥дц¤ми вниз, дивл¤чись п≥д ноги, щоб не спотикнутись, ≥ тримаючи високо в руц≥ гасник Д„удо". як символ≥чна постать Ївангельськоњ д≥ви з св≥тильником.
Ч „ому ж ти, татку, не сказав, що ѕавло ѕертович прийшов? Ч загомон≥ла, зблизившись до батька й гост¤. Ч ќх, непоправний наш татко!..
ѕоставила гасника на столик. ѕрив≥талась. —≥ла на лавку пор¤д ≥з батьком проти ѕерем≥тька. ќч≥ њй блищали в≥д св≥тла, дугаст≥ брови нев≥дбивно чарували. «нати було, що вона гостев≥ рада ¤кнайдужче, рада, що в≥н прийшов, ¤к при-об≥ц¤в був. ѕоправила машинально сукню на груд¤х, торкнулась рукою до коси, щось там теж, либонь, поправл¤ючи, Ч а закоханий погл¤д усе на ньому, на цьому краснев≥-≥нженеров≥...
Ч ј ми тут з ћиколою Ћавроновичем сперечаЇмось про њхн≥ й наш≥ здобутки, Ч сказав ѕерем≥тько, продовжуючи перервану њњ приходом розмову, Ч здобутки њхнього й нашого покол≥нн¤. ћикола Ћавронович каже, що вони краще працювали...
Ч  раще Ч не краще, Чозвавс¤ «агребельний, Ч а ¤кби не наша робота, то й ви б н≥чого не зробили.
Ч ÷ього не можна заперечувати. ≤сторичн≥ заслуги вашого покол≥нн¤ безсумн≥вн≥. јле ваша робота була переважно культурницька, а ми вперше висунули на передн≥й пл¤н пол≥тичну справу.
Ч “и, татку, й ≥нш≥ так≥, ¤к ти, Ч докинула в≥д себе й Ћюбина, з ¤вним зам≥ром п≥дтримати ѕерем≥тька, Ч ще й тепер дуже однобок≥. ¬и майже н≥чим, кр≥м автокефальноњ церкви, не ц≥кавитесь.
Ч Ѕо й н≥чим б≥льше ц≥кавитись...
≤ «агребельний перейшов на свою улюблену тему Ч церковну. –озпов≥в про найнов≥шу под≥ю Ч ¤к на јмур≥, просто в церкв≥ побилис¤ попи Ч Дслов'¤нський" з Дукрањнським", побилис¤ за чергу, коли котрий мав правити в церкв≥. “епер мають перегородити ту церкву на дв≥ половини, щоб можна було одночасно правити тому й тому. —казав також, що незабаром1 до —≥чеслава й ћануйл≥вки маЇ прибути митрополит ¬асиль Ћипк≥вський, ≥ йому самому, ¤к голов≥ мануйл≥вськоњ церковноњ ради, буде багато д≥ла...
ћати покликала Ћюбину до хати, вона швиденько поб≥гла й винесла шумливий самовар, що св≥тив у темр¤в≥ в≥нчиком вогню внизу. ѕерем≥тько кинувс¤ був њй допомагати.але незручно було: н≥¤к було передати гар¤чий самовар, несучи, ≥з рук п пуки. Ћюбина поставила самовар на столик. —тара «агребельн≥а винесла на тац≥ скл¤нки, цукор та вергуни ≥ заходилась наливати чай. ƒочка њй допомагала.
Ч ќ, ¤ ваш≥ вергуни знаю, Ч хвалив ѕерем≥тько: Ч нар≥кати н≥коли не доводитьс¤, ви њх ум≥Їте пекти.
Ч “а ¤к Ї з чого...
Ч ¬загал≥ жити вже можна, Ч казав ѕерем≥тько дал≥. Ч Ќ≈ѕ-а дала розвиток, торгуЇмо з ≥ншими драњнами, зокрема з «ах≥дньою ≈вропою. якби б≥льшовики й спочатку були так≥, то, може, й громад¤нська в≥йна не була б така жорстока.
ѕравда, у нас ще нац≥ональне питанн¤ ускладнило под≥њ. јле вони й у цьому питанн≥ п≥шли на поступки... ≤ хто-зна, чи не вийде й ”крањна таким робом на р≥вну дорогу...
ƒовго так гомон≥ли. ѕо-с≥мейному, ≥дил≥чно. ƒовкола було вже зовс≥м тихо. “≥льки зр≥дка погукували десь парот¤ги та глухо дудн≥в найближчий до ¬оронц≥вки завод. ”гор≥ вже св≥тило зор¤ми н≥чне небо, але зор¤н≥ блимки не дос¤гали до земл≥: на земл≥ все було залите темр¤вою, подв≥р'¤ «агребельних Ч також. “≥льки там, де сид≥ли «агребельн≥ з своњм гостем, було ¤сно в≥д гасника, оточеного н≥мбом≥ з н≥чних метелик≥в.  омар≥ теж давалис¤ в; знаки, дзизкали й шпигали ¤к не в вухо, так у щоку. ќдин раз у це спок≥йне осв≥тленн¤ зв≥дк≥л¤сь ≥з темр¤ви, ¤к метеор ≥з м≥жзор¤ного простору, з загрозливим гудом1 улет≥в жук, упав на столик, а пот≥м став; незграбно повертатись, нахмурений, суворий, роззираючись у чужому св≥т≥...
—тарий «агребельний мовчки, м≥ж слуханн¤м розмови, згорнув його долонею додолу.
Д≤дил≥¤" була така, що аж не в≥рилось, що т≥льки дек≥лька рок≥в тому тут, на јмур≥ й ¬оронц≥вц≥, гасав ≥з своњми бандами Дбатько ћахно", а п≥зн≥ше лютувала б≥льшовицька Дчрезвичайка", розстр≥люючи переважно м≥сцевих Дукрањнц≥в", мануйл≥вських сел¤н та роб≥тник≥в.
÷¤ ≥дил≥¤ ще зб≥льшилась, ¤к Ћюбина винесла г≥тару ≥ заграла-забумкала, присп≥вуючи Д¬ чарах коханн¤ моЇ д≥вуванн¤". ѕерем≥тько теж грав ≥ сп≥вав, ≥ Ћюбина незабаром передала г≥тару йому. ¬≥н заграв Д¬з¤в би ¤ бандуру", ≥ його приЇмний басок, з нахилом шињ, ¤к у молодою бичка, загув у н≥чн≥й тиш≥.
—тара «агребельна сид≥ла, п≥дперши щоку рукою, ≥ т≥льки час в≥д часу з≥дхала: згадувала, мабуть, Дл≥та молод≥њ", так, ¤к ут≥й п≥сн≥ сп≥вають Ч Д≤з-за гори кам'¤ноњ голуби л≥тають". —тарий «агребельний теж примовк, уже нав≥ть нишком кун¤ючи.
Ѕуло вже п≥зно, коли ѕерем≥тько згадав, що треба йти додому. …ому не хот≥лос¤ кидати при¤зноњ атмосфери ц≥Їњ родини, що в н≥й в≥н, справд≥, почував себе, ¤к дома. јле треба було йти...
Ћюбина сказала, що проведе його до автобуса.
Ч Ѕо ви ж, мабуть, боњтес¤ йти поноч≥, Ч посм≥хнулась.
¬ийшли за ворота, у згуслу темр¤ву тихоњ вулички. јле з ц≥Їњ вулички було видно у дальш≥й перспектив≥ г≥рл¤нди вогн≥в, що обв≥шували вигнуту дугою спину мосту над ƒн≥пром. “≥льки ж св≥тло тих далеких вогн≥в не дос¤гало до темних вуличок ¬оронц≥вки, не порушувало њхньоњ темр¤ви й затишку, так само ¤к н≥що не порушувало й приглушеного двиготу амурських завод≥в, нечутного через його пост≥йн'сть.
ѕерем≥тько вз¤в Ћюбину п≥д руку, стиснув також њњ зап'¤сток. ¬≥дчув, ¤к д≥вчина стенулась ус≥м1 т≥лом в≥д цього дотику, а пот≥м в≥ддано притиснулась до його л≥кт¤, ≥нтимно притулилась.
ѕерем≥тько теж перейн¤вс¤ цим настроЇм. Д¬она мене любить", подумав*. Ч ћоже, вже тепер сказати? —казати все.
ј вголос промовив:
Ч „удова н≥ч! ѕравда?
≤ з досадою подумав: Д‘у, ти чорт! як ¤ безглуздо починаю!"
Ч „удова, Ч в≥дгукнулась потиху Ћюбина. Ч “ихо “ак... гарно...
Ч- “акоњ ноч≥ приЇмно бути вдвох, Ч мовив дал≥ ѕерем≥тько. Ч ќтак би й не розходитис¤ всю н≥ч...
Ч ≤з ким? Ч п≥двела Ћюбина оч≥ й гл¤нула знизу вгору (була нижча за нього), п≥ймала його погл¤д, скористувавшис¤ слабким св≥тлом л≥хтарика над числом того домика, що повз нього вони проходили, Ч залила в≥дерцем солодкого щаст¤ всю його ≥стоту.
Ч ≤з д≥вчиною, звичайно.
Ч « ¤кою д≥вчиною?
њхн¤ давн¤ звичка розмовл¤ти жартом не дозвол¤ла њм перейти на поважний тон. ѕерем≥тько силкувавс¤ подолати цю перешкоду, але марно.
Ч Ќу, хоч би з такою, ¤к... ви...
Ч ј ¤ка ж ¤? Ч „орн¤ва...
¬≥н злостивс¤ на самого себе, в≥дчуваючи, що говорить ≥ дал≥ жартом≥, але позбутис¤ цього тону н≥¤к не м≥г.
Ч ...„орн¤ва... ќч≥ Ч ¤к дв≥ грудочки антрациту... ƒугаст≥ брови... —трунка й гарна... особливо в червон≥й сукн≥...
Ч ј чи така д≥вчина, ¤к ви оце описали, може вам подобатись?
Ч Д“а ми й дал≥ жартуЇмо!" Ч кип≥в ѕерем≥тько.
Ч √а? Ч допоминалась Ћюбина.
јле вони вийшли вже на сошу, до автобусноњ зупинки, ≥, на нещаст¤, до зупинки ¤краз зближавс¤ жовтий, ¤к кана-рик, автобус, несучи на чол≥ вогн¤н≥ оч≥.
Ч „ому ж ви не в≥дпов≥даЇте? „и подобаЇтьс¤ вам така д≥вчина, ¤к ¤?
“а ѕерем≥тьков≥ н≥¤к уже було в≥дпов≥дати: це м≥г бути останн≥й автобус, Ч отже, в≥н повинен був њхати. ≤ в≥н похопивс¤ потиснути д≥вчин≥ обидв≥ руки, майже об≥йн¤в њњ, прощаючись.
јвтобус спинивс¤ п≥д св≥тл¤ним парасолем самотнього в цьому м≥сц≥ л≥хтар¤, чекаючи на пасажир≥в. ѕерем≥тько вскочив у в≥дчинен≥ двер≥.
 оли автобус рушив, в≥н, огл¤нувшись, побачив самотню п≥д св≥тл¤ним парасолем постать, що сто¤ла край сош≥ ≥ дивилас¤ всл≥д автобусов≥, що в≥ддал¤вс¤ в≥д нењ. ѕостать закоханоњ туги.
ѕроблема, що њњ поставив своњм; запрошенн¤м ћ≥т¤Їв, свердельцем ув≥рчувалас¤ ѕерем≥тьков≥ в мозок: ≥ти Ч не йти, ≥ти Ч не йти... „и, може, й геть з цього м≥ста змандрувати? јле куди й ¤к? “реба ж формально зв≥льнитис¤, щоб одержати в≥дпов≥дн≥ документи! ј це ж може ћ≥т¤Їва насторожити, знов викликати в нього трохи, очевид¤чки, призабуте почутт¤ ворожости...
≤ти чи не йти? Ќамагавс¤ покищо не попадатись ћ≥т¤Їву на оч≥, св≥домо не заходив до головноњ контори без неминучоњ потреби. јж Ћюбина «агребельна звернула на це увагу.
Ч ¬и так р≥дко до нас тепер заходите, Ч гл¤нула йому допитливо в в≥ч≥, ¤к в≥н ¤кось мусив був на хвилину туди заскочити. ≤ в тон≥ њњ голосу можна було сп≥ймати ще й тривогу, чи не њњ в≥н, часом, обминаЇ.
ѕ≥дкреслено-щирим потиском руки й погл¤дом похопивс¤ њњ заспокоњти.
≤ти чи не йти? Ќарешт≥ вир≥шив таки п≥ти. ѕ≥ти Ч й при¤телюванн¤м спарал≥зувати будь-¤ку можлив≥сть ворожих д≥й з боку ћ≥т¤Їва.  раще наступати, ¤к в≥дступати! Ѕезперечно, краще! ” ц≥м: при¤телюванн≥ буде його р¤тунок! “а й в≥дносини ж у новому сусп≥льств≥ складалис¤, либонь, так, щоб забувати, а не роз'¤трювати прикрощ≥ колишнього.
≤ от одного Двих≥дного дн¤" в≥н пон≥с оте р≥шуче Дйти" на „ечел≥вку, в новий виселок, де жив ћ≥т¤Їв. ѕоњхав ≥з своЇњ Д—оборноњ гори" трамваЇм, що йшов ѕушк≥нським проспектом*.
¬иселок ≥м. Ћен≥на збудувала нова влада, щоб показати, що вона дбаЇ про роб≥тник≥в, про њхн≥й добробут. ¬иселок, з його картато-розпл¤нованими вулиц¤ми, скидавс¤ на велику шах≥вницю, ≥ мал≥, одноповерхов≥ будиночки теж були так≥, ¤к шахи, ≥ њх, здавалось, теж можна було пересувати по т≥й шах≥вниц≥. Ѕудиночки чепурн≥ й б≥л≥, б≥лими картками дах≥вки повкриван≥, аж см≥¤лис¤ проти чистого неба. ј в≥д вулиць њх в≥дгороджували б≥леньк≥ невисок≥ штахетики, за тими штахетиками не при одному будиночку р¤б≥ли й р≥знокольоров≥ гурточки кв≥т≥в: чорнобривц≥, айстри, красол¤ тощо. –уњни й страх≥тт¤ громад¤нськоњ в≥йни в≥д≥йшли й зв≥дси далеко вже... ¬улиц≥ були замощен≥ св≥жим, новонаколо-тим, ще неошл≥фованим на гострих зламах кам≥нн¤м. «-пом≥ж того кам≥нн¤ подекуди вилазили кущики ¤коњсь там степовоњ трави, бо виселок побудовано на св≥жому чорнозем≥ правою берега, ≥ його, того чорнозему, родюч≥сть ще, бачилось, ладна була скинути з себе це кам'¤не насильство над нею Ч мостинець. Ќа незамощених ≥ще стежках понад домиками густою повстю славс¤ спориш, кр≥зь штахети стрим≥ли стр≥лки пир≥ю, а подекуди ¤скр≥ли й н≥жно-блакитн≥ кв≥ти-оч≥ петрового батога, б≥л≥ли р≥деньк≥ з≥рочки степовоњ ромашки, нањвн≥ степов≥ кв≥ти! ¬они ще думали зберегтис¤ в цьому загарбницькому зас¤гу кам'¤ного м≥ста... ” вс¤кому раз≥ ще т≥шили око хоч би й такому в≥дв≥дувачев≥ виселка, ¤к ѕерем≥тько.
¬загал≥ тут, нагор≥, виразно в≥дчувавс¤ ще подих степового простору. ¬раженн¤ простору зб≥льшувало ще й те, що з ц≥Їњ гори було видно далеку смугу ƒн≥пра, пов≥нь мерехтливого скла, що в≥дсв≥чув;ало всю красу тихого л≥тнього дн¤, ¤скр≥ло п≥д сонцем; було видно далеч≥нь низького л≥вого берега, з фабричними димар¤ми јмура й Ќижньодн≥провського, що здавалис¤ здал¤ повтикуваними пом≥ж нижчими буд≥вл¤ми с≥рниками. —ерпанок далеч≥н≥ наче вис≥в на тих димариках, морщачись маленькими смужками диму, що йшов ≥з них.
¬ одному з чепурненьких нових будиночк≥в цього виселку жив ћ≥т¤Їв, —исой ћ≥т¤Їв, ¤к згадав аж тепер його ≥м'¤ ѕерем≥тько. ћавши точну адресу, ѕерем≥тько досить скоро знайшов той будиночок. « ц≥кав≥стю обкинув погл¤дом усе Дгосподарство": так≥ ж б≥леньк≥, ¤к ≥ б≥л¤ ≥нших будиночк≥в, штахети, а за ними Ч весел≥ хмаринки р≥знокольорових кв≥т≥в, у в≥кнах, ≥зсередини, мереживн≥ √ардини, з ¤кимись там хатн≥ми кв≥тами м≥ж ними й шибками.
Ч ’то ж це пор¤дкуЇ? Ч подумав ѕерем≥тько. Ч „и, може, в≥н оженивс¤ вже?
≤ чолов≥чий ≥нстинкт наче п≥дсмикнув його вгору Ч- п≥дготував до зустр≥ч≥ з ж≥нкою. ј руки мимовол≥ поправили кашкет. ѕерем≥тько з≥йшов на низький іанок ≥ подзвонив. “ихо. ѕодзвонив удруге.
«а дверима зашаруд≥ла чи¤сь хода, пот≥м цокнув ¤кийсь там засувок, ≥ одна дверина в≥дчинилась. ” с≥нц¤х сто¤ла... молода д≥вчина. Ќе така, ¤к в≥н спод≥вавс¤... “рохи начебто не до пари —исоЇв≥. ” вс≥й тенд≥тн≥й постат≥ цього д≥вчати, в тоненьк≥й шийц≥ й н≥жному личку було щось в≥д маленького курчатка... р¤бенького. —аме так: р¤бенького. Ѕо напру-жено-уважний прих≥дько спостер≥г обаб≥ч перен≥сс¤ н≥жне ластовинн¤чко. ј оч≥ швидше ср≥бл¤ст≥, н≥ж блакитн≥, бровен¤та Ч дв≥ м'¤кеньк≥ п≥р'њнки. ≤ т≥њ брови-п≥р'њнки здивовано скинулись, ¤к њх нос≥йка уздр≥ла чужого Ч не свого. „ужого, але, безперечно, ц≥кавого Ч молодого, стрункого, в р≥вно випрасуваних штан¤х ≥ легк≥м п≥джаку, в ≥нженерському кашкет≥; чорн≥ жучки англ≥йських вусик≥в п≥дкреслювали вроду його обличч¤. Ќав≥ть легка рожев≥сть виступила на н≥жн≥й шк≥р≥ њњ щ≥чок. њњ майже дит¤ч≥ губи нешвидко розтулились, в≥дкривши р≥вн≥ б≥л≥ зубки, ¤к вона сказала, що њњ брата нема дома.
ќтже, це була сестра ћ≥т¤Їва! ≤ то вона могла в ц≥й хат≥ Дгосподарювати"! ѕерем≥тько спостер≥г тепер нав≥ть щось сп≥льне в очах ≥з братом. “≥льки в очах та ще, може, в Дб≥л¤вост≥" обох, але не б≥льше: молода д≥воча врода сестри не могла йти н≥ в ¤ке пор≥вн¤нн¤ з огр¤дн≥стю багато старшого брата. —в≥жа, щойно розкв≥тла кв≥тка ≥ перестиглий жовт¤к-гарбуз. ѕерем≥тько подумав, що ц¤ д≥вчина могла б йому нав≥ть уподобатись... ”подобатись? ј чому б ≥ н≥? ≤ в голов≥ цього двадц¤тивосьмир≥чного парубка миттю наклюнулась думка використати новов≥дкритий факт дл¤ свого Днаступу"
Ч здобути прихильн≥сть ц≥Їњ д≥вчини. ¬≥н бо знав побутовий Дзакон": здобути прихильн≥сть ж≥нки в дом≥ Ч значить, здої-бути д≥м.
« такою Дзадньою думкою" ѕерем≥тько попросив дозволу зайти до хати, щоб написати ћ≥т¤Їву записку.
Ч Ѕудь ласка, Ч сказала д≥вчина ≥ стала наб≥к, пропускаючи гост¤ повз себе в хату.
¬она говорила досить правильною украњнською мовою,
Ч не так, ¤к —исой.
” с≥нц¤х ѕерем≥тько потиснув д≥вчин≥ руку.
Ч Ѕудьмо знайом≥! Ч сказав. Ч я шк≥льний товариш вашого брата, теж працюю в завод≥ ѕетровського...
¬ хат≥, ¤к ≥ можна було спод≥ватись, аж лисн≥ла не так, може, охайн≥сть, ¤к св≥ж≥сть нового мешканн¤.
Ќовий пом≥ст ще душив св≥жою (жовтою) фарбою, на ¤к≥й, здавалось, не було ще й найменшоњ др¤пинки ≤ його, той пом≥ст, перехрещували новеньк≥ Ддор≥жки". Ќа тих Ддор≥жках" лежали ¤сн≥ св≥тл¤н≥ мережива, просв≥чуван≥ кр≥зь іардини. ¬загал≥ в св≥тлиц≥ було повно рад≥сного л≥тньою сонц¤, ≥ св≥тл¤н≥ Дзайчики" золот≥ли нав≥ть на ст≥нах, обклеЇних ¤сно-с≥рими смугнастими шпалерами. « св≥тлиц≥ були двер≥ на веранду, вони сто¤ли навст¤ж, ≥ там видно було приЇмний холодок п≥д аеленим запиналом плюща та кручених панич≥в.
Ч „и дозволите б≥л¤ оцього столика?Ч спитавс¤ ѕерем≥тько, показавши погл¤дом на круглий ст≥л, що сто¤в посеред св≥тлиц≥.
Ч Ѕудь ласка...
ѕерем≥тько с≥в на ст≥льц¤ край того столу, вийн¤в з нагрудноњ кишеньки ол≥вц¤, а з б≥чноњ Ч записника, видер зв≥дти аркушик ≥ написав:
Ч ДЅув у ¬ас ≥, на жаль, не застав ¬ас дома. ѕрийду ≥ншим разом. ѕрив≥т! ѕерем≥тько."
 оли в≥н писав, у хат≥ було зовс≥м тихо. “≥льки десь на шибц≥, за √ардиною дзизкала з сл≥пою уперт≥стю велика, не хатн¤ муха, Ч билас¤ розпачливо, не розум≥ючи прозороњ перешкоди на шл¤ху ѓѓ лет≥нн¤ в широкий прост≥р. јле ц¤ мушина трагед≥¤ присутн≥м у св≥тлиц≥ люд¤м не здавалас¤ трагед≥Їю, Ч навпаки, њњ дзизканн¤ п≥дкреслювало тишу й затишок св≥тлиц≥. ўе б≥льше п≥дкреслював цей ≥дил≥чний спок≥й великий на ст≥н≥ годинник, розм≥рено цокаючи й похитуючи вагалом.
Д÷оки-цок... цоки-цок!" Ч годинник нагадував, що час нав≥ть у так≥й тиш≥ не стоњть Ч ≥де. ≤ в≥н, годинник би то, казав ѕерем≥тьков≥, що той, написавши свою коротеньку записочку, мав би п≥двестис¤ з ст≥льц¤ ≥ йти соб≥ геть, не бути нахабою.
јле ѕерем≥тько вир≥шив Дбути нахабою" ≥ не посп≥шав ≥ти. ѕ≥дв≥в оч≥ на д≥вчину: вона сто¤ла з виразом чеканн¤ на обличч≥. ” руках м'¤ла попередничок, не прибираючи, куди њх, т≥њ руки, д≥вати (а попередничок, св≥дчив ще й про те, що неспод≥ваний Дг≥сть" в≥д≥рвав њњ вад ¤когось д≥ла).
Ч ј ви ж чому не с≥даЇте? Ч спитав њњ ѕерем≥тько. Ч ћен≥ аж н≥¤ково: ¤ сиджу, а господин¤ стоњть.
≤ вперше посм≥хнувс¤, посм≥хнувс¤ з нам≥ром ц≥Їю усм≥шкою д≥вчин≥ вподобатись. —в≥домо також Дзгустив" св≥й басок, ¤к говорив це. ƒ≥вчина швиденько с≥ла на той ст≥лець, що був найближче. Ќав≥ть незручно, бачилос¤, с≥ла. јле посоромилась Дпоправитись" Ч зручн≥ше с≥сти. ≤ н≥¤к не в≥дгукнулась на отой п≥вжарт≥вливий ѕерем≥тьк≥в тон. ј в ср≥бл¤стих очен¤тах швидше був перел¤к, ан≥ж в≥дгук на його усм≥х.
ќтже, з д≥вчини була досить таки несм≥лива господин¤. ѕерем≥тько уз¤в це на рахунок своЇњ Дсили" Ч чар≥вливости ≥ зробив з цього висновок, що в≥н зможе легко здобути серце цього таки гарненького д≥вчати. Ќамагаючись не випустити њњ вп≥йман≥ перел¤кан≥ очен¤та з свого погл¤ду, в≥н п≥дсунув красовитим рухом записку до д≥вчини.
Ч Ѕудьте ласкав≥ передати оце братов≥!
ƒ≥вчина вз¤ла дл¤ чогось записку в руку, поверт≥ла њњ в пов≥тр≥, можливо, прочитала п≥дпис, що, видимо, н≥чого њй не сказав, ≥ знов поклала на скатертину, що нею був ст≥л засланий. ¬и¤вилась небалакучою.
як њњ звуть? –ањса.
Ч –ањса? Ч п≥дхопив ѕерем≥тько. Ч –а¤? ƒуже гарне йменн¤. ¬≥д нього так легко творити пестлив≥ форми: Д–аЇчка", Д–аюс¤", Д–аюсенька"... ќсобливо, ¤к говорити по-украњнському. ¬ украњнськ≥й мов≥ багато таких форм... (Ќишком подумав: Д÷≥каво, ¤к вона ставитьс¤ до украњнськоњ мови?"). Ч як вас називають у родин≥?
¬и¤вилос¤, що особливо н≥жно в родин≥ њњ н≥кому називати: живе з братами п≥сл¤ зак≥нченн¤ середньоњ школи. ” нењ Ї мати, але живе не тут. ј украњнську мову вона знаЇ з школи Ч у них же викладали в ’арков≥, де ран≥ш працював —исой, њњ брат.
ќ, то вона тут недавно? ј ¤к же њй подобаЇтьс¤ нове м≥сто? ≤ чи маЇ вже знайомих?
–а¤ н≥ нового м≥ста ще не знала, н≥ знайомих не мала.
Ч ≤ знайомих не маЇте? Ч удав здивуванн¤ ѕерем≥тько. Ч як же це ви? “ака гарна д≥вчина...
–а¤ страшенно почервон≥ла, зашар≥лась по всьому обличч≥, аж сльози њй на оч≥ виступили. ј ѕерем≥тько невгавав:
Ч “од≥ дозвольте мен≥ буки вашим першим у цьому м≥ст≥ кавалером ≥ запросити вас... ну, хоч би до палацу культури... ¬и були там? Ќ≥? ќ! “ам дуже ц≥каво! ÷е справжн≥й палац! “≥льки рад¤нська влада могла? подарувати роб≥тництву такий палац. Ѕетон ≥ скло. —кло водоспадами ллЇтьс¤ Ќа к≥лька поверх≥в, твор¤чи наскр≥зну прозору фасаду... “ак п≥демо туди? √а?
–а¤, дал≥ червон≥ючи, зиркнула вперше на нього, ≥ в тому Дзирков≥ ѕерем≥тько побачив рад≥сть в≥д того його запрошенн¤. “а зам≥сть спод≥ваноњ згоди, ѕерем≥тько почув в≥д нењ Дзовс≥м дит¤чий" (¤к в≥н п≥зн≥ше це ≥нтерпретував) в≥дгук:
Ч я не знаю...
Ч як не знаЇте? ј хто ж за вас може знати?
Ч Ќе знаю... ћоже, ≥ншим разом...
 азала це ≥ вже вс¤ палахкот≥ла, ¤к пожежа. ¬ очен¤тах знов заблищали сльози. “ож ѕерем≥тьков≥ було ¤сно, що це вона т≥льки з несм≥ливосте йому Днап≥вв≥дмовила", а взагал≥ була виразна над≥¤ на усп≥х. “епер в≥н п≥дв≥вс¤, щоб ≥ти. —тав перед нею стрункий, елеіантно-напружений , чорновусий, гарний. ѕодав руку Ч ≥ св≥домо затримав –ањну в своњй долон≥. Ќ≥жну, трепетну ручку. ¬она ж бо вже вс¤ аж трепетала в≥д Дсвого усп≥ху": такий кавалер нею зац≥кавивс¤!
–а¤ провела його до виходу, в≥дсунула засувок на двер¤х ≥, в≥дчинивши њх, впустила в прохолоду закритих с≥нець тепло й с¤йво дн¤.
јле не встиг ѕерем≥тько ще раз, уже нашвидку, потиснути д≥вчин≥ руку, щоб виходити, ¤к на іанку з'¤вивс¤ кучер¤вий, чорно-смагл¤вий парубок рок≥в 19-20, у роб≥тнич≥й кепц≥, недбало примощен≥й на чорн≥й кучм≥ волосс¤. ¬они мало не наскочили один на одного. ѕерем≥тько ¤кось ≥нстинктивно став збоку, щоб того парубка пропустити, ≥ сп≥ймав ¤кийсь трохи чи не ворожий на соб≥ його погл¤д.
Ч Д„и не один з кавалер≥в? Ч подумав прикро. Ч Ќевже збрехала, що н≥кого не маЇ?"
ѕодумав також, що дл¤ нього була б образа таких Дконкурент≥в" мати. якийсь бос¤к з јмура!
Ќе втерп≥в, щоб не огл¤нутись уже з вулиц≥ ще раз. јле це дало ще б≥льшу прикр≥сть: Дчорний" також дививс¤ йому всл≥д, ≥ це його огл¤данн¤ побачив. Ѕуло гидко й досадно на самого себе. јле пот≥м, ≥дучи вже до трамваю, в≥дмахнувс¤ в≥д цього: може ж, то й не кавалер... ƒуже бо виразно на його, ѕерем≥тькову, користь поводилас¤ д≥вчина, а це головне. Ќ≥, таки в≥н переможе! ћусить перемогти, ¤кщо хоче наступати"...
≤ раптом його спинила гостра думка: а ¤к же Ћюбина?
¬≥дпов≥д≥ на це питанн¤ не було, але воно стримало його тр≥юмфальний б≥г, ≥ в≥н п≥шов дал≥ уже мл¤вою ходою. Ћюбина була б йому б≥льше до пари. ≤ щиро його любить... Ћюбина Ч така добра, гарна й розумна д≥вчина... јле... але ж в≥н н≥чого ще њй про свою любов не сказав... в≥н ще в≥льний! “а й з ц≥Їю ще т≥льки знайомитьс¤... ћоже, ще н≥чого й не вийде, Ч тод≥ й до Ћюбини можна буде повернутис¤. “≥льки ж ¤к тод≥ влаштувати в≥дносини з ћ≥т¤Ївим?
...÷е роздвоЇнн¤ мучило його ввесь тиждень. ј ¤к на-ступного Двих≥дного дн¤" в≥н ≥шов знов до ћ≥т¤Ївих, у нього було таке почутт¤, немов ¤кась безодн¤ проти його вол≥ т¤гне його в чорну глиб≥нь. ” темр¤в≥ т≥Їњ згубноњ глибоч≥н≥ мр≥ли ср≥бл¤ст≥ очен¤та –ањ ћ≥т¤њвни, вабили згубно. јле... чи йому так уже хот≥лос¤ кидатис¤ на ту принаду? Ќев≥домо ж ≥ще, ¤к поставитьс¤ до нього сам ћ≥т¤Їв! ћоже, зробить ≥з цього т≥льки оф≥ц≥йну в≥зиту, холодне прийн¤тт¤! јле йшов, не м≥г уже не йти... ≤шов цим разом уже ввечер≥, дл¤ б≥льшоњ певности, що застане ћ≥т¤Їва дома.
 оли ѕерем≥тько подзвонив, йому в≥дчинив уже сам —исой ћ≥т¤Їв.
Ч «наю, що були вже в мене, Ч мовив при¤зно, потиснувши гостев≥ руку: Ч читав вашу записку.
” п≥восв≥тлених с≥нц¤х блиснув його золотий зуб щось таке, ¤к усм≥шка в нього, бо в≥н насправд≥ дуже р≥дко см≥¤вс¤. ѕов≥в, шкандибаючи, гост¤ до т≥Їњ св≥тлиц≥, де ѕерем≥тько вже був, ¤к приходив перший раз. јле цим разом у св≥тлиц≥ був ще трет≥й, ≥ ѕерем≥тько зразу ж його вп≥знав: той Дчорний", що на нього в≥н нахопивс¤ був на іанку. —ид≥в поч≥пки б≥л¤ табуретки, зазираючи в роз≥браний рад≥оприймач. ѕрисв≥чував електричним л≥хтариком, хоч у хат≥ було досить видно в≥д великоњ кул≥-шапчука з-п≥д стел≥, що розливав н≥жне, м'¤ке, ¤к обкутане бавовною св≥тло. ћабуть, йолу треба було розгл¤дати детал≥.
.__«найомтес¤! Ч сказав —исой. Ч ÷е м≥й брат ћаркел.
__ќ, так це брат! Ч чомусь полегшено подумав ѕерем≥тько. . . ,
Д„орний" подав гостев≥ руку, не п≥дв≥вшис¤ и не гл¤нувши на нього, подав так, щоб той подержав т≥льки зап'¤сток, бо долон¤ й пальц≥ були в нього брудн≥. ≤ в цьому його рус≥ була чи то вайлувата незграбн≥сть, чи то невихован≥сть. ј, може, то була й ворож≥сть, бо в≥н ¤кось прикро насовивсь. ” вс¤кому раз≥ ѕерем≥тьков≥ в≥н показавс¤ неприЇмним Дтипом". —тарший брат супроти нього був просто джентльмен!
Ч «авз¤тий рад≥оаматор, Ч кивнув у його б≥к —исой, з вибачливим Ч ¤к показалось ѕерем≥тьков≥ Ч тоном у голос≥ за братову невв≥члив≥сть. Ч «а тим рад≥о св≥ту не бачить... —≥дайте, будь ласка!
ј ¤к ѕерем≥тько с≥в на вказаного йому ст≥льц¤, —исой, с≥вши й соб≥, говорив дал≥.
Ч –ад≥оаматор ≥, так би мовити, взагал≥ винах≥дник. ќт коли ми жили в ’арков≥, Ч тут його золотий зуб знов нат¤кнув на усм≥х, Ч так в≥н в'инайшов електричний напис... св≥тл¤ний напис на входових двер¤х.  оли натиснути іудзик дзв≥нка, а в хат≥ хтось Ї, то з'¤вл¤Їтьс¤з напис ДЅудь ласка!" а ¤к нема Ч ДЌас нема дома". ≤ от у¤в≥ть соб≥: злод≥њ скористувалис¤ тим другим' написом, зал≥зли вхату ≥ позабирали геть чисто все.
ћаркел, бачилос¤, скинувсь нервово ≥ миркнув роздратовано:
Ч «овс≥м не так... „орт-зна що кажеш..
Ч “а ¤к же чорт-зна що? ‘акт! Ч уже майже реготавс¤ —исой, але всередин≥, стримано, бо його важке т≥ло й см≥¤тись на повний розмах заважало, т≥льки скидалось в≥д сере-дового см≥ху, ¤к т≥сто в д≥ж≥, пухкот≥ло. Ќайб≥льше св≥тивс¤ його золотий зуб. Ч ≤ твою улюблену Дкомунарську" шк≥р¤нку поцупили.
ћаркел на це н≥чого вже не сказав, бо, мабуть, це таки й справд≥ був факт. ”шнипившись у св≥й рад≥оприймач, важко соп≥в. √оворив в≥н наче демонстративно по-рос≥йському, дарма що —исой ≥ його г≥сть розмовл¤ли по-украњнському. ¬ —исо¤, правда, була ¤кась чудернацька мовна м≥шанина, рос≥йсько-украњнський суржик, але все таки це була добра вол¤ поважати закони крањни, в ¤к≥й в≥н жив та ще й мову ¤коњ хоч примусово (украњн≥зац≥¤ ж!) вивчав на державних курсах. јле ћаркел, либонь, таки навмисно не визнавав Дпетлюр≥вськоњ" мови.
Ч Ќу, а тепер найб≥льша його хвороба Ч таки рад≥о. “а тепер ус≥ ним захоплюютьс¤, Ч сказав ≥ ѕерем≥тько.
Ч я сам люблю вечорами слухати. ÷е ж усе таки, що не каж≥ть, наукове чудо, ¤кого людство дос≥ не знало. ўе ж перед революц≥Їю це н≥кому й не снилось Ч щоб отак можна було людський побут прикрашувати. ќт лежиш у себе в хат≥ Ч ≥ чуЇш не т≥льки ¤кийсь там сп≥в, а ƒиханн¤ того сп≥вака чи сп≥вачки. ќдна артистка нав≥ть сказала, що њй неприЇмно сп≥вати через рад≥о, тому що вона тод≥ у¤вл¤Ї, що люди отак зневажливо ставл¤тьс¤ до њњ мистецтва: лежить на канап≥ чи й у л≥жку, задравши ноги, Ч ≥ слухаЇ.
ƒал≥ ѕерем≥тько в≥дчув потребу об≥зватись безпосередньо й до самого ћаркела. ћоже, в≥н помиливс¤, що той лихий, а це ж р≥дний брат... ц≥Їњ д≥вчини! ƒо реч≥, де ж вона? Ќевже нема дома? ќбернувс¤ до ћаркела й спитавс¤:
Ч ј ви ¤кими ц≥кавитесь б≥льше Ч детекторними чи л¤мповими? ќстанн≥м часом л¤мтюв≥ вход¤ть у моду...
Ч ”с¤кими! Ч буркнув ћаркел таким голосом, що гостев≥ враз в≥дпала охота продовжувати з ним розмову. ѕовернувс¤ знов до —исо¤.
Ч ÷е добре, Ч сказав, Ч що наша молодь захоплюЇтьс¤ техн≥чними знанн¤ми, особливо Дкомсомольц≥", прийдешн¤ перем≥на парт≥њ.
Ч ≈ге, Ч сказав —исой, ≥ ѕерем≥тько вп≥ймав на соб≥ його н≥би здивований погл¤д. ј той погл¤д, очевид¤чки, означав: Д олишн≥й петлюр≥вець Ч ≥ так позитивно говорить про парт≥ю й Д омсомол"! √м..."
“а ѕерем≥тько, щоб приховати вже збентеженн¤, провадив дал≥:
Ч “а й товариш Ћен≥н сказав, що наша крањна або з≥ндустр≥¤л≥зуЇтьс¤, або њњ задушить кап≥тал≥стичне оточенн¤...
“аке говорив, а в рот≥ було в≥дчутт¤, н≥би хтось ≥нший, а не в≥н сам ворушив його ¤зиком, Ч незвичне говорив.
—исой, очевид¤чки, це розум≥в ≥ не хот≥в п≥дтримувати цю оф≥ц≥йну й слизьку дл¤ гост¤ тему, сказав ще раз своЇ невиразне Деге" ≥ вз¤в стукати пальц¤ми по столу Ч короткими, опецькуватими. јле тут неспод≥вано в розмову встр¤в ћаркел. ¬≥н Ч хоч перед тим, здавалось, зовс≥м не ц≥кавивс¤ њхньою розмовою, довбаючись у своЇму приймач≥ Ч раптом п≥дскочив на ноги, шарпнув-пров≥в по своњй куп≥ чорноного волосс¤ рукою ≥, блиснувши злобно очима, сказав голосно:
Ч “≥льки треба, щоб наша парт≥¤ й ур¤д енерг≥йн≥ше д≥¤ли. ќсобливо тут, на ”крањн≥, де наше буд≥вництво саботують р≥зн≥ контрреволюц≥йн≥ недобитки, зокрема петлюр≥вц≥...
ѕерем≥тько в≥дчув, що почервон≥в уже, ¤к школ¤р. ÷е ж уже мало не пр¤мо про нього< сказано! ≤ хто? якийсь жов-тодзьоб... босовило...
—исой кашл¤нув Ч ¤к показалось ѕерем≥тьков≥ Ч роблено, щоб заглушити прикру розмову, нетактовний брат≥в вибрик. ћаленьк≥ його оч≥ заб≥гали неспок≥йно на т≥стуват≥м обличч≥, безв≥њ пов≥ки закл≥пали... ¬≥н вийн¤в з кишен≥ цигарки ≥, либонь, з т≥Їю ж таки метою, Ч щоб заличкувати прикрий момент, Ч прост¤г њх ѕерем≥тьков≥. “а пот≥м, побачивши заперечний у гост¤ рух, схаменувс¤:
Ч ќ, ¤ й забув, що ви не курите.
јле в цю мить в≥дчинилис¤ двер≥ з кухн≥, ≥ вв≥йшла –а¤. ÷е вийшло просто символ≥чно: д≥вчина майже пр¤мо ѕерем≥тька вир¤тувала з дуже прикроњ ситуац≥њ. Ѕо ћаркел зразу ж об≥рвав свою мову ≥ знову прис≥в до своЇњ роботи. ј –а¤ сто¤ла б≥л¤ дверей Ч не знала, чи йти дал≥. њњ чар≥вн≥ очен¤та жваво заб≥гали по св≥тлиц≥ й обличч¤х присутн≥х, на ѕерем≥тька вона гл¤нула трохи чи не з легеньким усм≥хом Ч ¤к уже знайома. Ѕула й цим разом од¤гнена, ¤к господин¤
Ч в зелененькому, заокругленому й обл¤мованому знизу мереживом попередничку, п≥дперезаному в тал≥њ. ясна њњ к≥ска була п≥дв'¤зана ззаду пухким жмутиком, а на чоло спадало одно л¤нне пасмичко.
Ч Ќу, чого ж ти стала? Ч заохотив њњ —исой, теж, либонь, зрад≥вши њњ виходов≥, задоволений њњ чепурним вигл¤дом. Ч ≤ди прив≥тайс¤! ¬и ж, здаЇтьс¤, вже знайом≥.
Ч ќ, так! Ч радо заговорив ѕерем≥тько на ≥ншу тему.
Ч я вже мав приЇмн≥сть.
≤ п≥дв≥вс¤ назустр≥ч д≥вчин≥, потиснув з приЇмн≥стю њњ маленьку ворушку ручку.
Ч “≥льки вона у вас несм≥лива дуже, Ч в≥в мову дал≥.
Ч я тод≥ й слова в≥д нењ не почув.
Ч ўе не звикла в чужому м≥ст≥, Ч виправдував —исой сестру.
Ч ј ¤ оце хот≥ла подати чай, Ч неспод≥вано, з милою господинською заклопотан≥стю, сказала –а¤, скинувши питально очима спочатку на брата, а пот≥м на гост¤. Ч „и можна?
Ч “а можна, коли чогось весел≥шого не маЇш, Ч пожартував —исой. Ч ѕавло ѕетрович, може б, ≥ чарчину Дри-к≥вки" вихилив...
Ч якщо т≥льки ради мене, Ч об≥звавс¤ й ѕерем≥тько,
Ч то ¤ б не був Дза"... ћене чарка н≥коли спец≥¤льно не ц≥кавила...
ќстаннЇ в≥н сказав трохи чи не дл¤ –ањ, щоб показати себе з кращого боку. “а й в≥д чаю в≥н в≥дмовивс¤ б, ¤кщо це т≥льки ради нього.
јле ви¤вилос¤, що ћ≥т¤Їви й без гост¤ саме такого часу п'ють чай чи, ¤к висловивс¤ —исой, Дчаюють". ” них це ще московська традиц≥¤, дарма що в ћоскв≥ жили колись т≥льки њхн≥ батьки, а вони вс≥ троЇ тут, на ”крањн≥, в ’арков≥ народжен≥.
Ч ” ћоскв≥ ж, Ч опов≥дав дал≥ —исой, ¤к –,а¤ знов п≥шла до кухн≥, Ч чаюванн¤ Ч особлива церемон≥¤. ¬и ж чули, мабуть, про ДдвЇнадцать с полотЇнцем"?
ѕерем≥тько про це, звичайно, чув, але —исой ще раз опов≥в про цей в≥домий звичай ще дореволюц≥йноњ ћоскви. «авз¤т≥ чаювальники звичайно приходили до чайн≥ й замовл¤ли по ц≥лому чайнику на дванадц¤ть скл¤нок, а на додаток ще й рушник (,,полотЇнце") кожному. ѕили той чай з Дблюдечок" (п≥дставок), що њх тримали на розчеп≥рених пальц¤х одн≥Їњ руки, ¤к був дуже гар¤чий, студили, дмухаючи в ,,блюдце", кусали потроху цукор (це називалос¤, Двприкуску") ≥ запивали. ј рушником витирали п≥т на обличч≥... ѕ'Ї та витираЇ п≥т, п'Ї та витираЇ... ј ¤к ск≥нчить дванадц¤ту скл¤нку, переверне њњ на Дблюдечко" догори дном Ч ≥ це означаЇ, що год≥, що напивс¤.
–а¤ внесла мовчки й поклала на ст≥л цукор, хл≥б, масло ≥, гл¤нувши обережно, але з д≥вочою ц≥кав≥стю на ѕерем≥тька (≥ в≥н це спостер≥г), знову вийшла. „ерез де¤кий час винесла на тац≥ три скл¤нки чаю, поставила по одн≥й перед гостем ≥ —исоЇм, а третю Ч на порожнЇ м≥сце. ќбернулась до ћаркела:
Ч ћарочку, с≥дай же до столу!
“а ћаркел знов п≥дскочив (а не просто встав) ≥, н≥би прочумавшись в≥д сну, кинув рубаною мовою:
Ч Ќ≥, ¤ не буду... ћен≥ треба...
≤, сказавши швидко, куди йому треба (ѕерем≥тько не встиг роз≥брати), кинув роз≥браний приймач (т≥льки л≥хтарик заткнув у кишеню), нат¤г на свою кучму кепку ≥ вискочив з хати. « гостем не т≥льки не прощавс¤, а нав≥ть не гл¤нув на нього. ÷им в≥н н≥би показав, що чаюванн¤ в них такого часу не таке вже й обов'¤зкове, а ѕерем≥тько зробив з цього аж два висновки: 1) що це –а¤ спец≥¤льно дл¤ нього ≥ з власноњ ≥н≥ц≥¤тиви влаштувала це Дчаюванн¤" ≥ 2) що ћаркел не схот≥в ≥з ним за одним столом сид≥ти.
Ч ¬≥н у нас трохи нер≥вний у настро¤х, Ч сказав —исой вибачливо про ћаркела. Ч „асом таке випалить, що т≥льки руками розведеш...
Ч ј вони вс≥ так≥ в т≥м Д омсомол≥", Ч вставила неспод≥вано –а¤.
Ч Ќу, може, й не вс≥, Ч спробував в≥дхилити цю розмову —исой.
Ч ус≥! Ч уперто повторила –а¤, ≥ це була дл¤ ѕерем≥тька нова риса в ѓѓ вдач≥: виходило, що вона не така вже й плоха. Ч ј он “рухманов х≥ба ≥накший? ј ¬оробйов? ’ул≥гани! я тому й не хочу до Д" омсомолу" вступати...
÷е знов була дл¤ ѕерем≥тька новина, та ще й приЇмна: вона не була Дкомсомолка". Ѕо одна була справа хвалити  омсомол" перед парт≥йним њњ братом, а друга Ч думати в глибу своЇњ душ≥: в душ≥ в≥н ставивс¤ до Дкомсомольц≥в" вороже. ”голос зайн¤в нейтральну позиц≥ю м≥ж братом ≥ сес-трою. —казав:
Ч ≤ в Д омсомол≥", ¤к ≥ скр≥зь, Ї вс¤к≥ люди: Ї добр≥, Ї й поган≥... јле чого ви стоњте? Ч звернувс¤ до≥ –ањ. Ч —≥дайте ж до столу, до товариства! «ам≥сть ћаркела... Ѕо ви ж, ¤ бачу, соб≥ не принесли.
Ч я хот≥ла соб≥ п≥зн≥ше, Ч в≥дпов≥ла –а¤, вже с≥даючи.
Ѕез ћаркела ѕерем≥тько мав себе значно краще, в≥льн≥ше. ј коли говорив тепер, то його басок бумкав, ¤к низька струна на г≥тар≥, говорив посм≥хаючись до приЇмноњ д≥вчини. Ќав≥ть пожартував, звернувшись до —исо¤:
Ч - ј ¤ хочу тепер поскаржитись старшому братов≥ на сестричку...
–ањн≥ бровен¤та-п≥р'њнки п≥дскочили здивовано вгору.
Ч ...’очу поскаржитись, що вона мен≥ з першого знайомства гарбуза п≥днесла...
Ч √арбуза? јн≥ подобини! ћоже навпаки! Ч казали т≥њ бровен¤та й оч≥.
Ч Ќе вигадуйте! Ч сказала –а¤ засоромлено вголос. Ч як ¤ могла це зробити, ¤к ви були в нас не б≥льше хвилини?
Ч ј що таке? Ч зац≥кавивс¤ цим жар.ом ≥ —исой. Ч  аж≥ть, щоб ≥ ¤ знав!
Ч “а ¤ запросив був њњ до палацу культури, Ч сказав ѕерем≥тько, Ч а вона не схот≥ла... ’от≥в показати це чудо> рад¤нськоњ арх≥тектури (Днав≥що ¤ знов так оф≥ц≥йно?" Ч подумав з досадою)... чудо рад¤нського буд≥вництва. “ам же фасада Ч суц≥льний к≥лькаповерховий водоспад ≥з ск^а. “а й усередин≥ краса неаби¤ка...
÷¤ розмова зак≥нчилас¤ тим, що –а¤ приоб≥ц¤ла, огл¤нувшис¤ на брата, п≥ти до того Дчуда рад¤нськоњ арх≥тектури" наступного Двих≥дного дн¤".
Ч ƒо реч≥, наступного вих≥дного дн¤, Ч по≥нформував —исой (в≥н знав це, ¤к директор), Ч у нашому палац≥ культури виступатимуть харк≥вськ≥ письменники. Ѕудуть: ’вильовий, ќстап ¬ишн¤, —осюра, ёр≥й яновський ≥ ще там хтось. ј п≥сл¤ письменник≥в Ч бандуристи...
...√остюванн¤ в ћ≥т¤Ївих вийшло, к≥нець-к≥нцем, дл¤ ѕерем≥тька приЇмн≥ше, ан≥ж в≥н спод≥вавс¤. “рохи псував ћаркел, але ж не в;н тут задавав тон, ≥ на нього Ч так тепер думав Ч можна буде не зважати. як прощавс¤, потиснув –ањну ручку уже з певним нат¤ком на при¤знь. ƒ≥вчина пом≥тно за-шар≥лас¤ з радости.
 оли на вулиц≥ стала йому на пам'¤т≥ Ћюбина, в≥н уже майже св≥домо в≥дмахнувс¤ в≥д нењ. —правд≥ бо, в≥н же з нею нав≥ть не говорив ще про коханн¤.
Ќаступного Двих≥дного дн¤" ѕерем≥тько прийшов по –ањсу ще завидна. —онце було над обр≥Їм, ≥ його ск≥сне пром≥нн¤ прост¤гало золот≥ пальц≥ до б≥лих будиночк≥в, зач≥палось за в≥кна, що розцв≥тали в≥д того, ¤к св≥тл¤н≥ кв≥ти.
–а¤, очевид¤чки, напружено його чекала, вигл¤дала в в≥кно, бо не встиг в≥н ≥ торкнутись до дзв≥нка, ¤к вона в≥дчинила. Ѕула вона вже зовс≥м готова ¶Ч од¤гнена, причепурена. ќд¤гнена в б≥лий костюм, добр≥Ї пошитий жакетик њњ ладенько обт¤гав њњ струнку тал≥ю, сп≥дничка р≥вними, добре випрасуваними л≥н≥¤ми теж виструнчувала њњ, молоденьку, гарну.
∆ива червона тро¤нда, пришпилена на груд¤х, п≥дкреслювала св≥ж≥сть њњ личка, рум'¤нц≥ щ≥чок. Ќа ¤сно-л¤нному волосс≥ легко сид≥в блакитний брилик Ч ¤к легкокрилий метелик.
Ѕрат≥в обох не було дома, ≥ тому ѕерем≥тько особливо легко почував себе з д≥вчиною. ¬иразно ви¤влена в њњ очен¤тах ≥ вс≥й повед≥нц≥ рад≥сть з приводу його приходу причепила до пл≥ч йому крила. ¬≥н не с≥дав зовс≥м, ¤к ув≥йшов до хати, а ходив, заклавши руки в кишен≥, огл¤дав њњ. Ќа ст≥нах були фотограф≥њ, ≥ в≥н уз¤в був њх розгл¤дати. јле одна з них н≥би в: серце його шпигнула: на н≥й був —исой у груп≥ черво-ноівард≥йц≥в, на шапках Ч червон≥ стр≥чки... Ќайг≥рше, що в≥н у першу мить нав≥ть запитав був уголос:
Ч ’то це? ј!...
≤ в≥дскочив, ¤к в≥д чорта. –а¤ була гл¤нула на нього здивовано, але в≥н миттю в≥дновив р≥вновагу, перев≥в погл¤д на ≥нший портоет Ч на зб≥льшений портрет ¤коњсь м≥щанського типу ж≥нки: довгобраза, закопилена губа, зневажливий погл¤д ≥ ¤к≥сь рисочки в очах, що нагадували... ћаркела.
÷е був портрет –ањноњ матер≥. ќтже, портрет можливоњ тещ≥! “еж не можна сказати, щоб це в≥дкритт¤ дуже його вт≥шило...
ѕеред виходом з хати –а¤ позачин¤ла в≥кна, перев≥рила, чи все в хат≥ гаразд. –обила все так, наче була не молода д≥вчина, а досв≥дчена господин¤, ≥ це ѕерем≥тько з приЇмн≥стю в≥дзначив.
 оли вийшли з хати, сонце сховалос¤ за обр≥й, ≥ видна за виселком далеч≥нь пос≥р≥ла, посмутн≥ла.
ƒо палацу њм треба було йти вниз, де було вже б≥льше веч≥рн≥х т≥ней, а б≥л¤ входу до палацу (це було видно й здал¤) вже ¤скр≥ло електричне св≥тло.
–а¤ була в п≥днесеному настроњ, схвильовано-щаслива. “им то вона часом не до ладу своЇму вродливому кавалеров≥ в≥дпов≥дала. ≤ це його страшенно т≥шило. ÷е ж уже була майже певна його перемога! ј ц¤ перемога мала ж дл¤ нього бути похованн¤м; назавжди й його покищо т≥льки прихованого злочину".  р≥м того, це буде ще й забезпеченн¤ його дальшоњ кар'Їри. Ѕо ж його шур¤к-директор, напевно, подбаЇ про пол≥пшенн¤ його становища в завод≥, а в≥н би не в≥дмовивс¤, наприклад, в≥д посади начальника цеху. ‘у ти! Ќу, ти! йому було весело на душ≥.
‘ронтон палацу, справд≥, хлюпнув на них к≥лькаповерховим водоспадом скла, ос¤¤ним уже зсередини .електрикою, с¤йвом1, що творило св¤тковий, в≥дпочинковий настр≥й. ѕубл≥ки теж було вже немало, молод≥ переважно. √ом≥н, см≥х. ≤ наша пара п≥рнула в це хвил¤сте людське гульбище.
” вестибюл≥ ѕерем≥тько й –а¤ прочитали велику, намальовану в≥д руки аф≥шу, а е т≥й аф≥ш≥ опов≥щали про виступ у мал≥й зал≥, на третьому поверс≥ украњнських письменник≥в; що прињхали з столиц≥ Ч ’аркова. ѕор¤д була й друга аф≥ша, про бандурист≥в. ѕот≥м п≥шли крученими сходами нагору, а т≥ сходи н≥би вис≥ли в пов≥тр≥, бо навколо њх теж було скло. “им то завжди було видно, хто ними йде Ч згори чи нагору. √л¤не ѕерем≥тькоЧ аж пр¤мо на нього летить згори... ћаркел. Ќахопившись так неспод≥вано на сестру й чомусь нелюбого йому ѕерем≥тька, побачивши њх упар≥, в≥н аж оч≥ витр≥щив. јле не спинивс¤, н≥чого не сказав.
його покликала –а¤:
Ч ћарочку!
¬≥н спинивс¤, дивл¤чис¤ знизу вгору.
Ч ÷е ѕавло ѕетрович, Ч сказала –а¤, збентежившись.
Ч “и, мабуть, не п≥знав?
ћаркел махнув з досадою рукою, мовл¤в, Дет, в≥дчепись!" ≥ поб≥г дал≥.
Ч ¬≥н тут щось робить з Дкомсомольц¤ми", -Ч по¤снила –а¤ здогадно його присутн≥сть у палац≥.
Ч јле нав≥ть Дздоров" не сказав! Чне втерп≥в ѕерем≥тько. Ч —правд≥, в≥н у вас ¤кийсь...
” нього було таке почутт¤, немов в≥н торкнувс¤ до чогось гидкого Ч до жаби абощо. јле все таки чому в≥н до нього, той ћаркел, так? ¬≥н же з ним н≥чого на пеню не мав ≥ не маЇ! ’от≥в був запитати в сестри, чи, часом, не спец≥¤ль-но до нього' ћаркел так ставитьс¤, але стримавс¤ Ч не запитав. Ѕо тод≥ б могло виникнути й питанн¤, чому^в≥н до нього вороже ставитьс¤. „и не тому, що в≥н колишн≥й Дпетлюр≥вець"? ј це ж було те, що його в≥н так бо¤вс¤ ворушити!
ƒ≥вчин≥, очевид¤чки, було прикро за брата, але вона не примогла щось на його виправданн¤ сказати. —кинула т≥льки очима на ѕерем≥тька, ≥ в тих очах в≥н прочитав: ДЅрат поганий, але ¤... вже люблю тебе"...
ќ, вона вже, здаЇтьс¤, його любить! ƒо чорта тод≥ ус¤ких брат≥в!
≤ ѕерем≥тько перев≥в мову на ≥нше Ч на прињзд письменник≥в. —питавс¤, чи –а¤ все розум≥тиме, бо вони ж по-украњнському читатимуть. –а¤ аж почервон≥ла. «вичайно! ¬она ж уже казала йому, що вчилас¤ в ’арков≥, а там1 викладали й украњнську мову. ≤ —осюру раз бачила. √арний такий, чорн¤вий...
” зал≥ вже були люди, сид≥ли купками на похилен≥й до сцени мереж≥ ст≥льц≥в. —цена була ще порожн¤, т≥льки хтось там з орган≥затор≥в чи клюбних службовц≥в застел¤в ст≥л, пот≥м поставив кв≥ти, карафку з водою.
ѕерем'≥тько з –аЇю с≥ли ближче до сцени, щоб краще було чути й видно.
ѕо ¤комусь час≥ люди стали швидко надходити, ≥ незабаром ус≥ м≥сц¤ були позайман≥. Ќезвично залунала в ц≥й зал≥ украњнська мова Ч знак, що њњ заповнили люди з ћануйл≥вки, ƒ≥њвки, ћандрик≥вки. ћ≥сцев≥ роб≥тники мало говорили по-украњнському, ≥ в палац≥ звичайно переважали так≥, ¤к ћаркел ћ≥т¤Їв, що здеб≥льшого ставились до украњнськоњ мови, ¤к до мови Дкогут≥в", тобто сел¤н, зневажливо.
“а от сцену краще осв≥тлено, ≥ з-за лаштунк≥в почали швидко, один за одним, виходити письменники-гост≥. ѕос≥дали р¤дочком? за довгим, поставленим упоперек сцени столом, за червоним обов'¤зково. як бо¤ри на традиц≥йному сел¤нському вес≥лл≥.
—еред публ≥ки зашепот≥ли. Ч Дќто ’вильовий". Ч Дƒе?" Ч Д« правого боку. ќтой буйно-кучер¤вий, з чорними бровами"... Дј ото ќстап ¬ишн¤... лисий, з в≥дстовбурченими вухами"... Ч Дј хто отой, що б≥л¤ ¬ишн≥... бл≥долиций?" Ч Д“о ёр≥й яновський, автор Дћайстра корабл¤". Ч Дј б≥л¤ нього хто? „орн¤вий... з гладенькопричееаним волосс¤м, начесаним на лоба?" Ч Д“о ¬олодимир —осюра"...
 оли в≥д того столу п≥дв≥вс¤ один ≥ вийшов на край сцени, до катедри, публ≥ка засичала: Д„ш-ш... “ихо там!" ” зал≥ пролет≥ла тиша.
¬з¤вшис¤ об≥руч за крањ пюп≥тру, промовець, молодий, високий, сильний, вигукнув:
Ч “овариш≥!
…ого могутн≥й голос ударив тишу, ¤к гр≥м, струснув суц≥льно-шибними в≥кнами, шугнув поп≥д стелю, задзвен≥вши кул¤стими шапчуками л¤мп.
Ч ’то це? Ч почулось недалеко в≥д ѕерем≥тька й –ањ, але на це питанн¤ н≥хто не в≥дпов≥в. “а, мабуть, було й не ц≥каво знати, хто то. бо в≥н говорив не про письменник≥в, а про велику парт≥йу Ћен≥на, що мудро керуЇ житт¤м народ≥в –ад¤нського —оюзу, зокрема розв'¤зуЇ нац≥ональне питанн¤.
п Д спочатку й парт≥¤ недоц≥нювала цього питанн¤... були помилки ≤ ц≥ помилки використовували вороги рад¤нськоњ влади р≥зн≥ недобитки петлюр≥вщини... “епер парт≥¤ вийме з рук цю зброю. ¬она тепер хоче, щоб пролетар≥ат на ”крањн≥ засвоњв украњнську культуру, на цьому ірунт≥ поЇднавс¤ з сел¤нством ≥ пов≥в його до соц≥¤л≥зму-комун≥зму ц≥Їю метою сюди, до великого промислового центру, й прињхали столичн≥ письменники... ѕершим виступить това-оиш ћикола ’ьильовий...
–¤сн≥ оплески Ч чи то под¤ки промовцев≥, чи то на прив≥т ’вильовому шугнули поп≥д стелю.
«-поза столу вийшов ≥ п≥д≥йшов до катедри невисокий худорл¤вий чолов≥к, зиркнув швидко чорно-блискучими очима на публ≥ку й почав читати. „итав Д—ентиментальну ≥стор≥ю". ƒовго, одноман≥тно, нудно.
ѕубл≥ка мовчки слухала. ѕерем≥тько почав в≥дчувати сором за украњнських письменник≥в, що виступають так не-ефектовно. « тривогою скошував оч≥ на сус≥дку Ч –аю: хот≥в њй похвалитись украњнською культурою, аж воно отак виходить!.. “а –а¤, бачилось, слухала з увагою. њй, очевид¤чки, навпаки Ч хот≥лос¤ показати своЇму кавалеров≥, що вона Двсе розум≥Ї", що њй подобаютьс¤ украњнськ≥ письменники й њхнЇ читанн¤.
ќплесками вв≥чливосте Ч не захопленн¤! Ч в≥дзначила публ≥ка зак≥нченн¤ нудного читанн¤.
1 олова збор≥в п≥дв≥вс¤ в≥д столу й запов≥в вих≥д наступного Ч ёр≥¤ яню≥вського. “ой помалу вийшов на край сцени. ƒо непоказноњ його ф≥гури, бл≥дого обличч¤ додавс¤ ще й глухий голос, глухий, ¤к п≥д сурдинку. „итав ¤к≥сь Дћамутов≥ бивн≥". ≤ теж без н≥¤кого ефекту. ќрган≥затори вечора (в тому числ≥ й Дмудра парт≥¤") плутали два ¤вища Ч читанн¤ книги ≥ виступи актора на сцен≥, а ¤к письменники не були ораторами, то ото так ≥ виходило.
“а ѕерем≥тько не розум≥в цього Ч ≥ йому було прикро за украњнських письменник≥в: в≥н же хот≥в похвалитис¤ ними перед т≥Їю д≥вчиною, що йому подобалась!
“рохи б≥льше оплеск≥в з≥брав ¬олодимир —осюра, але, мабуть, не так своњми л≥ричними поез≥¤ми (хоч њх усе таки легши було слухати, ¤к прозу), ¤к юнацькою вродою. ≤ плескали переважно д≥вчата, в тому числ≥ й –а¤. ј читав в≥н теж глухим, та ще й ¤кимсь плаксивим голосом: ,
Ч Д≤ сьогодн≥ зима, ¤к ≥ вчора, як у той в≥с≥мнадц¤тий р≥к..."
јле д≥вчата плескали таки щиро... ≤ нарешт≥:
Ч ќстап ¬ишн¤!
ќплески просто хлюпнули аж на сцену, ¤к морська хвил¤ на берег. ѕлескали нав≥ть письменники. ќстап ¬ишн¤! …ого мал≥ фейлетони люди читали майже щодн¤ в харк≥вських Д¬≥ст¤х ¬”÷¬ "-у, його Дјвтоб≥ограф≥ю" знали вс≥, а його висл≥в Дзаплуталась небесна справа" ув≥йшов у присл≥в'¤ ћожна було почути њњ з уст нав≥ть тих, що говор¤ть по-рос≥йському, коли щось не ладналось: Д«аплуталась ета небесна справа"...
ќтже, ќстап ¬ишн¤...
¬≥н теж почав звичайним голосом свою Дјвтоб≥ограф≥ю", ллЇ зал¤ з перших же його речень почала схитуватись в≥д реготу. „итав звичайним голосом, у самого ан≥ найменшого усм≥ху на обличч≥, а люди Дкачаютьс¤" в≥д см≥ху.
ѕерем≥тько гл¤нув л≥воруч в≥д себе: у проход≥, на килимку-дор≥жц≥, сид≥в хлоп'¤к шк≥льного в≥ку, сид≥в Дпо-турецькому"' ≥ до нест¤ми реготавс¤. ќб≥йн¤в руками своњ кол≥на Ч ≥ погойдувавс¤ в такт своЇму см≥хов≥.
Ч √о-го-го! Ч ревла зал¤. ќб≥рвуть на хвилинку Ч ≥ знов:
Ч √о-го-го... Ч
« ¬ишнею виходило навпаки: не завжди ¤скравий у читанн≥ насамот≥, в≥н захоплював слухач≥в власним читанн¤м, бо... читав, ¤к актор.
ƒовго невгавали оплески п≥сл¤ його Дјвтоб≥ограф≥њ", публ≥ка почала кричати Дб≥с" (¤к акторов≥!). ¬≥н вийшов ≥ прочитав ще Дяк ¤ рибу вудив". ”сп≥х був надзвичайний.
“епер ѕерем≥тько вже пр¤мо почав зирЂати на –аю, задоволений рад≥сний, а ¤к ¬ишн¤ зак≥нчив, звернувс¤ до нењ з словами:
Ч Ќу, ¤к? ѕодобаЇтьс¤?
–а¤ з вд¤чн≥стю гл¤нула йому в в≥ч≥ ≥ н≥би ненароком притулилась йому до л≥кт¤. Ќа очах њй блищали рад≥сн≥ сльозинки. ќ, њй дуже вподобалось... дуже...
ѕ≥сл¤ читанн¤ публ≥ка почала подавати письменникам записки. ѕерша записка була така:
Ч Д„и поет ¬олодимир —осюра жонатий?"
¬загал≥ записки були здеб≥льшого недоречн≥, з л≥тературою не мали н≥чого сп≥льного, ≥ публ≥ка починала дедал≥ дужче шум≥ти, гомон≥ти пом≥ж собою.
Ќарешт≥ один не витерп≥в ≥, п≥дв≥вшис¤ з м≥сц¤, сказав:
Ч я пропоную припинити запитанн¤, бо ось тут товариш≥ хочуть уже бандурист≥в...
…ого п≥дтримали оплески того кутка. «робили перерву. ѕерем≥тько пов≥в свою панну до буфету.
ўе з дороги, посп≥шаючи на своЇ м≥сце, ѕерем≥тько й р ¤ побачили на сцен≥ ц≥лий букет ≥сторичних козацьких од¤з≥ сид¤чу групу бандурист≥в, з округлими т≥лами бандур √'пи њхн≥х кол≥нах. Ѕандури попритулювались до бандурист≥в, ¤к д≥ти до батьк≥в, ≥ батьки поклали вже на них голублив≥ руки наставившись гладити. „екали, бачилось, т≥льки на ¤кийс знак,
≤ т≥льки но встигла наша пара, штовхаючи притемки сус≥д≥в, пос≥дати, ¤к Ч Ѕринь! Ч упала перша золото-ср≥бна крапл¤ у не зовс≥м ще стишену залю Ч в п≥вшепоти сус≥д≥в, в обережн≥ постуки ст≥льц¤ми, у недоречне серед л≥та покашлюванн¤.
- Ѕринь-дзень... бринь-дзень...
ѕерш≥ звуки бандурного акорду електричними ≥скрами передгр≥м'¤ пройн¤ли залю, нат¤гли њњ, ¤к струну, готову теж грати.
- „ш-ш! Ч засичало серед притемненоњ тиш≥ на порушника погот≥вл≥.
≤ враз ¤к не сипне в ту напружену залю, у т≥ спрагл≥ серц¤ й душ≥ ц≥лий р¤сний золото-ср≥бний дощ, задр≥бот≥в, застрибав золотими й ср≥бними краплинами, др≥бним с≥¤нцем
зас≥¤вс¤.
Ч Ѕринь-дзень... бринь-дзень... бринь-дзень... √лухими чавунними лунами озивалис¤ десь наспод≥ ц≥Їњ золото-ср≥бноњ р¤сноти басов≥ струни. Ќемов важкими чоб≥тьми притупували: ми йдемо... ми йдемо...
њх можна було почути, ¤к до них спец≥¤льно прислухатись, в≥дмахнутись рукою в≥д мушиноњ р¤сноти золото-ср≥бних звук≥в.
ј пот≥м вз¤ла опов≥дати людськими голосами п≥сн¤ Ч об≥звавс¤ гр≥м, залю й серц¤ залила злива. ѕоважно опов≥дала п≥сн¤, поважн≥ше за с≥¤нець золото-ср≥бних звук≥в, б≥льше в ун≥сон до приглушеноњ ходи' басових струн.

¬стаЇ хмара з-за Ћиману,
ј друга¤ з ѕол¤;
«ажурилась ”крањна, Ч
“ака њњ дол¤.
«ажурилаеь, заплакала,
як мала дитина;
Ќ≥хто њњ не р¤туЇ,
ј козацтво гине...

Ѕула б≥да ”крањн≥, ¤к њњ з ус≥х бок≥в напастували вороги Ч татари, л¤хи, турки, ¤к њй просто таки Дн≥де було д≥тись". Ќе мала спокою ”крањна. “а це ще було не все лихо. Ѕуло воно й серед самих козак≥в, ¤к про це розпов≥ла наступна п≥сн¤ Ч

ќй наступаЇ та й чорна хмара,
—тав дощ накрапать, Ч ќй там з≥бралась б≥дна голота ƒо корчми гул¤ть...

«давалос¤, н≥чого в тому дивовижного, що голота бралась до корчми гул¤ть, але то так т≥льки здавалось а ви¤вилось дал≥, нап≥дпитку та голота не бо¤лась нав≥ть багат≥њв-дук≥в, ба нав≥ть нахвал¤лась:

ј хто з нас, братц¤, буде см≥¤тьс¤, “ого будем бить.

ќтже, то була гордовита голота, ладна за вс¤ких умов захищати свою людську г≥дн≥сть. ≤ ¤к на те, до корчми прийшов .,дукач" ≥, напиндючившись та вз¤вшись у боки, почав глузувати з т≥Їњ голоти. « ц≥Їю думкою запитав: ќй за що ж, за що б≥дна голота ЌапиваЇтьс¤?
“од≥ ¤к кинутьс¤ до нього випиваки Ч ќй беруть дуку за чуб, за руку, “рет≥й в спину б'Ї... Ч ќй не йди, не йди, превражий дуко, ƒе голота п'Ї!
—умне минуле ”крањни ≥ сумн≥ п≥сн≥ њњ. ѕожурились ма-нуйл≥вц≥, м≥андрик≥вц≥, д≥њвц≥, вони найглибше переживали ≥стор≥ю свого народу. ≤ ѕерем≥тько разом з ними. √л¤нув ѕерем≥тько на свою д≥вчину й подумав: Дј вона ¤к? ¬оно ж њй чуже... „и перейметьс¤ вона коли моњми почутт¤ми? якби це Ћюбина! Ќ≥, н≥! ∆итт¤ не дозвол¤Ї такоњ розкош≥! “реба хитрувати, щоб жити!"
Ч ¬еселоњ! Ч гукнув хтось ≥з зал≥. ¬еселоњ? Ќате вам веселоњ! Ѕринь-бринь... «адумала вража баба та й забагат≥ти, ѕ≥дсипала кур≥почку, щоб вивела д≥ти. ÷≥п-ц≥п... ц≥п-ц≥п-ц≥п...
≤ ще були п≥сн≥, були весел≥ й не дуже. ”с¤к≥. ј ¤к нарешт≥ концерт д≥йшов до краю ≥ засв≥тили св≥тло, на обличч¤х у вс≥х ¤сн≥ла рад≥сть ≥ задоволенн¤...
ѕерем≥тько сид≥в у своњй цехов≥й конторц≥ б≥л¤ столика, виповн¤ючи граф≥к виконанн¤ пл¤ну.
 онторка Ч маленький, майже куб≥чноњ форми приха; лабок, притулений до Дшлаковика" першоњ мартен≥вськоњ печ≥, з невеличкими запорошеними й закопченими в≥конц¤ми, не знати дл¤ чого зробленими: денне св≥тло однаково не могло сюди доходити, ≥ працювати доводилось при електричн≥й л¤мп≥, що вис≥ла над столиком. ѕов≥тр¤ в конторц≥ теж було завжди ¤кесь задимлене, з осугою тютюнового диму (його наносили роб≥тники, що часто в р≥зних справах сюди заскакували); л¤па лисн≥ла в цьому пов≥тр≥, ¤к велика л¤ розтопленоњ стал≥. .....
ќдна т≥льки користь була з нењ, з ц≥Їњ конторки, Ч що втул¤ла людину з ус≥х бок≥в, захищаючи в≥д цехового двиготу скр,еготу, шип≥нн¤, дзеньканн¤ (звод≥в). ’оч ѕерем≥тько так уже звик до всього цього, що н≥чого майже не чув, але часом ≥ йому хот≥лос¤ спочити в≥д того роб≥тного гуркоту сховатись у конторку, причинивши двер≥, Ч ¤к у воду п≥рнути “од≥ все те доходило до нього приглушено, в≥ддалено.
¬иповнив в≥дпов≥дну графу Ч ≥ задумавс¤. Ќа пам'¤т≥ став недавн≥й веч≥р у Дпалац≥ культури", –а¤... –а¤ Ч д≥вчина безперечно, приЇмна йому... “рохи, може, нањвна, ¤к на його вимоги до ж≥нки, не досить осв≥чена, але п≥зн≥ш може Двилюдн≥ти", постатечн≥Ї... “а й т≥ла набере... Ѕо тепер же така, ¤к соломинка, Ч тенд≥тна й... н≥жна... як миле кур≥п'¤тко... «гадав њњ бровен¤та, схож≥ на п≥р'њнки, справд≥, ¤к у того кур≥п'¤тка.. ј т≥льки отой чортула', њњ брат≥к! „ого йому в≥д нього треба? «в≥дки в нього така безпричинна ворож≥сть до незнайомоњ людини? як≥сь ревнощ≥ чи що?
ѕрочинив двер≥, впустивши гурк≥т цеху на всю його потужн≥сть, роб≥тник. «адимлений на виду, т≥льки оч≥ блищать, у нависл≥м аж на плеч≥ захисн≥м брил≥, на слон¤че вухо схож≥м, Ч роб≥тник сказав, що м≥артен ч. « готовий: чи виливати.
ѕерем≥тько махнув на знак згоди рукою. јле роб≥тник, вийшовши, не причинив щ≥льно' дверей, не затулив впущеного гуркоту й шуму.  лек≥т клекот≥в.
ѕерем≥тько скинувс¤ нервово: Дќто ще звичка!.. Ћ≥ньки йому..." “а, мабуть, ≥ втома давалас¤ взнаки: чекав перем≥ни... —хопивс¤, щоб причинити двер≥. √л¤нув: Ћюбина!.. —аме тод≥, ¤к в≥н уз¤вс¤ за кл¤мку дверей, щоб причин¤ти, вона з другого боку вз¤лас¤, щоб дужче в≥дчинити.
”в≥йшла несм≥ливо. ¬она ж н≥коли ран≥ш сюди не заходила ≥ тепер, либонь, не без ваганн¤ на це зважилась. Ќав≥ть ƒал≥ порога не п≥шла... ” руках мала ¤к≥сь ключ≥ (мабуть, в≥д свого в контор≥ столу), машинально њх перебирала.
“а й на ѕерем≥тька њњ по¤ва так под≥¤ла, що в≥н не добрав був зразу, ¤к цей њњ прих≥д розум≥ти. ¬≥дчув нав≥ть, що червон≥Ї на виду, немов би вона його на гар¤чому сп≥ймала Ч на злочин≥ ¤комусь. Ќ≥би щуливс¤, спод≥ваючись заслуженого л¤паса...
Ч ¬и?! Ч мимох≥ть вихопилось йому з уст, ≥ в≥н не вп≥знав свого голосу: басок виразно його зрадив. ј в св≥домост≥ шибнуло: Д„ого це вона? ћоже про ту дов≥далась?"
Ћюбина подала йому мл¤во руку, мов би не певна була, ўо той в≥зьме, ≥... ≥ теж збентежилась. Ќав≥ть не в≥дгукнулась на оте його перел¤кане Д¬и". “≥льки посм≥хнулась н≥¤ково.
ƒуже бо незвичн≥ й дл¤ нењ були ц≥ в≥дв≥дини, не легко м¤ буть, було њй сюди йти... ' а"
ѕерем≥тько, р¤туючи ситуац≥ю, попросив Днепрохану гостю" с≥дати. Ќе просто попросив, а ¤кось жалюг≥дно за метушивс¤: ухопив ст≥льц¤, поставив в одному м≥сц≥, пот≥м переставив. јле й це не був Др¤тунок", бо коли б вона с≥ла на Їдиний у конторц≥ ст≥лець, а в≥н лишивс¤ сто¤ти, то розмовл¤ти було б ще г≥рше: немов би в≥н хот≥в, щоб вона швидше п≥шла.
Ћюбина в≥дмовилась с≥дати, Ч мовила:
Ч “а ¤ посто'ю... я на хвилинку.
≤ знов обоп≥льна н≥¤ков≥сть. јж тепер ѕерем≥тько згадав, що двер≥ так ≥ лишились непричинен≥, Ч похопивс¤ причинити. јле в тиш≥, що в≥н зробив, њхн¤ н≥¤ков≥сть стала ще пом≥тн≥ша.
Ч ¬и, мабуть, дивуЇтесь, що ¤ прийшла? Ч перша об≥звалась Ћюбина.
ƒивуЇтьс¤? Ќ≥, чого б же в≥н дивувавс¤? ƒо нього пост≥йно заход¤ть р≥зн≥ люди... ≤ поправивс¤: звичайно, вона не належить до Др≥зних"... Ќавпаки, йому дуже приЇмно... ¬≥н њњ приходов≥ дуже радий...
Ћюбина вп≥ймала його винуваний погл¤д: ≥ любов, ≥ жаль були в њњ власному погл¤д≥, у тих таких гарних, але тепер засмучених очах. ј смагл¤ве ѓѓ обличч¤ було аж бл≥де, н≥би заплакане. ѕот≥м вона огл¤нулась на двер≥, наче перев≥р¤ла, чи њх н≥хто не п≥дслухуЇ. —казала:
Ч Ѕо, правду сказавши, ¤ прийшла без д≥ла...«ахот≥лось просто вас побачити. ¬и ж нас зовс≥м в≥дцурались Ч н≥коли й не загл¤нете...
ѕерем≥тько промимрив збентежено, що в≥н збиравс¤ не раз, але все щось на перешкод≥ ставало... Ќа робот≥ дово' дилось зам≥н¤ти хворого ≥нженера... ≤ в в≥ч≥ д≥вчин≥ вже тепер не дививс¤: зач≥павс¤ погл¤дом1 то за аркуш паперу на стол≥, то за календар на ст≥н≥... “ик-мик... ¬≥н думаЇ ¤кось заскочити...
Ћюбина з≥дхнула.
Ч «абуваЇте старих друз≥в... ѕерем≥тько вже не в≥дгукнувс¤ на це.
Ч ј вт≥м, Ч знов об≥звалась Ћюбина, Ч не можна сказати, щоб ¤ зовс≥м без д≥ла. я, власне, хот≥ла поговорити з вами про останн≥й виступ письменник≥в... про бандурист≥в...
Ч яких письменник≥в... бандурист≥в? Ч скрикнув тривожно ѕерем≥тько.
Ч ј тих, що виступали минулоњ суботи в палац≥ культури. «наЇте, хочетьс¤ под≥литис¤ з кимсь враженн¤ми. ј в мене оце саме перерва в контор≥ Ч ≥ ¤ вир≥шила до вас...
Ќе вже був не л¤пас, а вдар по голов≥. ¬она теж там була й бачила його з ≥ншою!..
… ви там були? ј чому ж ¤ вас не бачив?
ѕитанн¤ було зовс≥м дурне: людей же було багато, ус≥х не огл¤неш јле Ћюбина по¤снила це ≥накше.
Ќе бачили? ¬и ж напевно, уважно слухали ≥ письменник≥в, ≥ бандурист≥в. ¬иступи письменник≥в були так≥ ц≥кав≥... ј —осюра ще й такий вродливий... “а й бандуристи.
ѕерем≥тько згодивс¤, що так, що виступи були, справд≥ ц≥кав≥. ...
Ћюбина не випускала ≥н≥ц≥¤тиви з своњх рук, Ч раптом сказала:
- ¬и мене не бачили, а ¤ вас бачила...
÷е остаточно сердегу з плигу збило. ќтак пак! ¬она таки бачила! Ѕачила, ¤к в≥н упадав б≥л¤ њњ суперниц≥... ≤ вигл¤д у нього був, мабуть, дуже дурний... ¤к дивитис¤ збоку...
«м≥шане почутт¤ збентеженн¤, сорому й роздратованости вихрували йому в серц≥. Ќе знав, на ¤ку ступити. ј Ћюбина вже пр¤мо п≥шла в наступ:
Ч ј з ким' то ви були? ўо то за д≥вчина? ≤ гарненька... –евнощ≥ виразно хвилювали њй висок≥ груди, прикрит≥
легенькою блюзкою, тонк≥ н≥здр≥ њњ гарного носа ходили ходором. Ќу, а що похвалила свою суперницю, то... що ж њй було казати? ћоже, хот≥ла, щоб в≥н це заперечив, щоб сказав, що вона... краща...
јле ѕерем≥тько не сказав, що вона, Ћюбина, краща. Ќатом≥сть в≥н уз¤в жалюг≥дно Двиправдуватись". —аме так: безглуздо випр≥авдув≥атись. ј чому? „и в≥н прис¤гавсь њй на в≥рн≥сть? “аж в≥н нав≥ть про любов њй пр¤мо ще н≥коли не казав! Ѕув ск≥лькись раз ≥з нею в к≥н≥, бував у них дома, але ж цього мало,щоб бути... винуватим!
—казав, що то сестра нового директора заводу.
Ч ќтого кацапа? “о вона кацапка?!
¬ чорних њњ очах спалахнув колючий вогонь ненависти, обуренн¤. ¬≥н, св≥домий украњнець, п≥шов до тих, що в≥д≥брали мануйл≥вську Дѕросв≥ту", що в≥ддали њњ сахалинським бос¤кам!.. ¬≥н пром≥н¤в њњ на кацапку!..
Ч “ак, вона рос≥¤нка, Ч похопивс¤ сказати ѕерем≥тько, Ч але вже украњн≥зована... по-украњнському вм≥Ї говорити...
ј те, що в≥н п≥шов з нею до палацу, сталос¤ випадково: був у них у дом≥... зайшла мова про цей веч≥р, ≥ йому довелос¤ п≥ти з господинею дому. ¬≥н не надаЇ цьому значенн¤...
«нов ув≥йшов роб≥тник, ≥ вони мусили припинити розмову. Ћюбин≥ довелось нав≥ть п≥ти, бо побачила, що в ≥нженера д≥лова розмова...
≤ коли ѕерем≥тько знов опинивс¤ сам, в≥н почував себе так, ¤к людина, що пережила ¤кусь катастрофу. Ќав≥ть вите п≥т на обличч≥. ј пот≥м люто спалахнув. яке вона маЇ пп¤ стежити за ним, допитуватис¤, з ким в≥н десь ходить? а вона маЇ право? „и в≥н њй прис¤гавс¤?
ј пот≥м с≥в, з≥в'¤вши раптом. јле ж вона гарна! √апн¤ й розумна... Ѕула б йому до пари! Ќе м≥г не в≥дзначити того, що Ћюбина за той час в≥н њњ не бачив, ¤кось вигарн≥ла. ќсобливо в ф≥гур≥...
” б≥лому домику директора заводу ≥м≥. ѕетровського його сестра –ањса, його улюблениц¤ й мазунка, мала своЇ затишне кубелечко Ч невелику к≥мнатку. Ѕезс≥мейний —исой ћ≥т¤Їв, не мавши зам≥ру хоч би в дальш≥й перспектив≥ позбутис¤ ознаки безс≥мейности, чимало н≥жности вкладав у свою любов до найменшоњ сестри, зокрема подбав про те, щоб вона мала таку к≥мнатку в новому домику. ≤ не соб≥, а њй у першу чергу кугњив новеньке л≥жко, з староброндзово-золотавим л≥жником на ньому, а перед л≥жком поставив нову ж комоду з дзеркалом (Ќ≈ѕа вже дозвол¤ла на таку розк≥ш).
ј ст≥ни в к≥мнат≥ були блакитн≥, немов продовжували небо, що сон¤чного дн¤ так при¤зно зазирало до –ањного кубелечка. “од≥ й сон¤чне с¤йво м≥ж тими ст≥нами, ¤к золота метелиц¤, грало, золотим пилом≥ кужелило. ”лаштував таке —исой ≥ стежив, щоб сестра тримала все в належному вигл¤д≥ та пор¤дку. як вона коли Дзабувала" заслати л≥жко, кинувши староброндзово-золотий л≥жник жужмом, Дмальовни-чою купою", а в≥н, нагодившись на той час, це бачив, то нагадував њй, щоб прибрала.
јле було в ц≥й к≥мнатц≥ й таке, що до його по¤ви старший брат не був причетний ан≥ трохи, Ч ≥грашки й л¤льки. ѕрилюбн≥сть до таких Двитребеньок" у –ањси була ще змалку, ≥ вона не кидалас¤ ц≥Їњ звички ще й дос≥, Ч ¤к т≥льки десь загл¤дить щось таке, так ≥ купуЇ. ≤ вже цього добра було в нењ повно. ќт на комод≥ сид≥в, уставившись лобатою головою в дзеркало, бурий плюшевий ведмедик, дививс¤ бурштиновими іудзикамй-очима на своЇ дзеркальне подвоЇнн¤, Ч наче њх два сид≥ло. Ќа двох поставлених у к≥миат≥ ст≥льц¤х людин≥ н≥де було с≥сти: там повмощувались ус¤к≥ коти Ч чорн≥, б≥л≥, волохат≥. Ќа полиц¤х, призначуваних спочатку, в —исоЇвому задум≥, дл¤ книжок, сид≥ли й сто¤ли або танцю' вали, уз¤вшис¤ в боки, порцел¤нов≥ й непорцел¤нов≥ л¤льки, а серед них найб≥льша була ≥ найб≥льше м≥сц¤ займала матрьошка, л¤лька в матер'¤ному вбранн≥ Ч в сарафан≥, в хустц≥, запнут≥й р≥жком, розс≥лась, ¤к квочка, розставивши широко сп≥дницю. ≤ над ус≥м цим натовпом, бачилось, всевладно панувала. ј вт≥м, можна було б сказати, що до которого часу панувала, бо недавно пор¤д ≥з нею стала, пишно вз¤вшись в боки, наталка -полтавка, у керсетц≥, у в≥нку на голов≥, в р≥знокольорових блискавочках стр≥чок... ¬т≥м щось, либонь, таки зм≥нилос¤ в настро¤х господин≥ ≥грашкового царства, коли на такому почесному м≥сц≥, мало не на покутт≥, по¤вилас¤ така л¤лька. якщо вз¤ти це символ≥чно, то можна б сказати, що в ≥стор≥њ вже один раз така украњнська л¤лька була Ч ќлекса –озум при цариц≥ ™лисавет≥...
 оли –а¤ вб≥гла до к≥мнатки п≥сл¤ того, ¤к ѕерем≥тько прив≥в њњ з к≥на (вони вже щосуботи кудись Дходили", а прощаючись шепнув њй щось ц≥каве на вушко, мало не поц≥лунком торкнувс¤ (але ще стримавс¤), вона насамперед ухопила ведмедика та й заходилась його виц≥ловувати Ч у пуп'¤нок-носик, у витр≥шкуват≥ намистини-оч≥, притискала-пригортала до грудей, та ще й так, що в≥н аж закричав би, ¤кби був не плюшевий.“а й ¤кби в≥н був не плюшевий, то, мабуть, розт¤мкував би, що з нього т≥льки п≥дставна р≥ч, а от≥ поц≥лунки й пригортанн¤ призначен≥ не йому, а комусь ≥ншому Ч трохи чи не тому чар≥вному ≥нженеров≥, що шепнув њй щось ц≥каве на вушко.
–уками –а¤ ведмедика пригортала, а очима була вс¤ в дзеркал≥, що його л¤мпа з-п≥д стел≥ в прозору криницю перетворила, Ч питалас¤ в того дзеркала-криниц≥, чи вона гарна, чи той красень-≥нженер буде њњ дуже любити.
Ч Д√арна ти, чудова! Ч казало дзеркало-криниц¤. Ч ≤ в≥н уже тебе любить до нест¤ми".
ј ¤к же це сталось, що в≥н покохав њњ, рос≥¤нку? ’≥ба в нього не було своњх украњнок?
Ч Дћоже, це сталос¤ тому, що чутт¤ на етнос не зважаЇ, чутт¤ Ч б≥олог≥чне. ќн же Ѕульбенко јндр≥й л¤шку покохав. Ч ти ж читала в √огол¤, Ч ≥ смерть за нењ, за тую любов, прийн¤в..."
“од≥ Д–аюс¤" (так њњ вже той ≥нженер називав) пошпурила ведмедика аж у куток на л≥жко, а сама закрутилас¤, за-вихрувала в танц≥, а пот≥м того бух ≥з розгону в л≥жко, на того ж таки ведмедика, аж пружини в матрац≥ застогнали Ч рв≥гнулись, п≥дкинули. ј вона ще й св≥домо, ¤к на гойдалц≥, п≥дгуцикнула. ≤ знову вз¤ла м'¤ти та ц≥лувати ведмедика...
ј ¤к вона, натомлена й щаслива, нарешт≥ розд¤глас¤ й погасила св≥тло (н≥хто не бачив., ¤к вона шурхнула п≥д теплий л≥жник), до к≥мнати кр≥зь в≥кно загл¤нув м≥с¤ць, його св≥тл¤на рука прост¤глас¤ впоперек к≥мнати, а пот≥м намацала на комод≥ й полиц¤х л¤лькове царство, Ч ¤к лицед≥њв на сцен≥, т≥њ л¤льки осв≥тлила.
÷е св≥тло залишило л≥жко збоку, в зат≥нку. ≤ тод≥ л¤льки та ≥грашки заговорили пом≥ж собою пп те, що т≥льки но побачили ≥ про дещо ≥нше.
Ч „шш≤ Ч об≥звавс¤ обц≥лований ведмедик, стрибаючи м'¤колапо з л≥жка. Ч ¬она вже спить... див≥тьс¤ Ч не розбуд≥ть!
ј пот≥м в≥н зв≥вс¤ на задн≥ лапи й стрибнув на своЇ пост≥йне м≥сце Ч на комоду. ≤ вже зв≥дти промовив:
Ч Ѕачили, ¤к вона мене любить?., ¤к ц≥лувала?
Ч „и ти ба, ¤кий пишний! Ч- в≥дгукнулась на це згоп-да наталка-полтавка. Ч ÷е ще хто-й-зна, кого вона з-пом≥ж нас найб≥льше любить. ћоже, тебе, а може, й... мене...
Ч ћовчи ти, хохлуша! Ч гукнула матрьошка на сус≥дку. Ч ƒе ти тут уз¤лас¤? ўось ¤ тебе тут не бачила ран≥ше ѕриблуда!
Ч ’то приблуда? ’то? Ч вдарила кулачком об кулачок наталка-полтавка так, ¤к це робл¤ть украњнськ≥ акторки на сцен≥, удаючи сварливих ж≥нок Ч ¤кусь —олоху абощо. Ч «в≥дки ти тут уз¤лас¤? „и не з ћоскви-матушки прителющилась? Ѕагато вас сюди поналазило, з своЇю Дчрезвичайкою"... як сарани на украњнський хл≥б понал≥тало.
Ч ј от перемогли вас та й Дпонал≥тали", Ч огризнулась матрьошка. Ч ≤ що ви, безмозглиЇ хахли, нам зробите? “а цим разом у нас мова не про це, а про те, кого з-м≥ж нас наша господин¤ найб≥льше любить. я гадаю, н≥хто не заперечить, що мене найб≥льше. Ѕо вона ж ≥ сама з ћоскви-матушки, ¤к ти ≥рон≥чно кажеш, походить...
Ч —кажи Длюбила", а не Длюбить", бо вже та ѓѓ до тебе любов п≥шла в непам'¤ть. Ѕач, мене на найвидн≥шому м≥сц≥ поставила, бачиш, ¤к тут видно в≥д м≥с¤ц¤! ≤ стьожки кз мен≥ частенько поправл¤Ї та мен≥ про своЇ коханн¤ до украњнц¤ опов≥даЇ. ј ¤к учитьс¤ украњнських п≥сень сп≥вати, то мене н≥жно ц≥луЇ, Ч перед дзеркалом себе чепурить, а мене ц≥луЇ...
Ч ћене цим разом; ц≥лувала, Ч запротестував ведмедик. Ч ”с≥ бачили.
Ч ј цитьте! Ч об≥звавс¤ на ст≥льц≥ чорний к≥т, вигну-вши дугою спину, а хвоста закарлючкою наставивши. Ч √од≥ вам, чортов≥ сороки! ћене розбудили, то й њњ розбудите...
Ч “ак-так! Ч заколивалась на своњх низьких ногах качка. Ч ўе й њњ розбудите.
Ч „ш-ш! Ч зашип≥в гусак притишеним голосом, вит¤гнувши загрозливо шию. Ч ”же поворухнулась...
Ч Ќ≥, то т≥льки м≥с¤чне с¤йво на ѓѓ устоньках усм≥хнених заграло, Ч об≥звавсь ¤кийсь голос ≥з юрби ≥грашок. Ч Ѕачите, м≥с¤ць уже загл¤нув ≥ туди, де л≥жко.
Ч “о њй снитьс¤ коханий, Ч озвавс¤ другий голос.
Ч ћабуть...
Ч „ш-ш!..
—правд≥ солодко спала ц≥Їњ ноч≥ –ањса ћ≥т¤њвна, в њй увижалас¤ вс¤ка вс¤чина.
ћануйл≥вка готувалась до великоњ под≥њ Ч прињзду митропол≥та ”крањнськоњ автокефальноњ церкви ¬асил¤ Ћипк≥вського Ч ћануйл≥вка, украњнське осерд¤ в б≥льшому скупнн≥ Ч —≥чеслав≥. ÷¤ соломоверха оаза серед закурених фабрично-заводських димар≥в јмура й Ќижньодн≥провського, ¤к зграйка с≥рих кур≥пок, стиснута з ус≥х бок≥в ворожою стих≥Їю була тим вогнищем!, що з нього виходили поштовхи, ¤к≥ викликали чергов≥ здриги в усьому чужор≥дному Ч жид≥всько-рос≥йському Чнарост≥ на тл≥ украњнського народу. «в≥дси вийшло колись найб≥льше во¤к≥в √оробцевого –еспубл≥канського коша, що скинув у —≥чеслав≥ 1918 року гетьмансько-б≥лоівард≥йську владу, зв≥дси йшла й п≥зн≥ше, вже за Ќ≈ѕ-и, наснага того скупченн¤ украњнською нац≥ональною енерг≥Їю...
јвтокефальна церква? ÷е одна з форм нац≥ональноњ самооборони в умовах поразки. Ќедаром на св¤щеник≥в висв¤чувалось багато колишн≥х петлюр≥вських старшин. “а й ≥нша нац≥онально-патр≥отична украњнська ≥нтел≥генц≥¤ њњ не сахалась. як там≥ справа з Ѕогом Ч це не так ц≥каво, а от що украњнська мова, донедавна ще Дмужицька", Дхамська", зазвучить у церкв≥ ¤к повноц≥нна , Ч це багато важить, це здобуток.
≤ тому мануйл≥вц≥ так палко, з таким завз¤тт¤м готувались до зустр≥ч≥ митрополита Ћипк≥вського. ј це њхнЇ готуванн¤ роз≥йшлос¤ нервовими промен¤ми по всьому орган≥зму, ≥ за м≥ануйл≥вц¤ми пот¤глис¤ й ≥нш≥ ще нац≥онально-жив≥ кл≥тини м≥ста —≥чеслава.
” самий день св¤та на всьому прот¤з≥ дороги в≥д —≥чеславського зал≥зничого вокзалу до мануйл≥вськоњ церкви, через дн≥провий м≥ст-велетень, розставлено в≥стун≥в, а т≥ в≥стуни мали махати руками й шапками, передаючи рад≥сну в≥стку, що, мовл¤в, Дуже њде".
ƒень був трохи з в≥тром, але теплий. Ѕ≥л≥ хмари, ¤к в≥вц≥-шльонки, б≥гли одна за одною на чистому пол≥ неба, а той в≥тер п≥дв≥вав њм вовну, кучер¤вив њњ. «близька, знизу здавалось, що золотий хрест мануйл≥вськоњ церкви мало не до тих хмарок-шльонок с¤гаЇ, ≥ де¤к≥ н≥би зач≥пались за нього, Ч зачепитьс¤, постоњть, а тод≥ б≥жить дал≥.
. висок≥ берестки, що з ус≥х бок≥в обступили струнку буд≥влу церкви бадьоро шелест≥ли в≥д того в≥тру. ¬≥тер же дхилив ≥ чорно-брунатну гриву диму недалекого амурського
похилив на ƒн≥про, Ч тим ≥ небо над церквою було чист≥сеньке, т≥льки з отими веселими хмарками.
ј на широкому майдан≥ б≥л¤ церкви людей-людей! ћайдан весело, ¤к живий, ворушитьс¤. « поблизьких с≥л ≥ хутор≥в прињздили нав≥ть возами, ≥ в≥д тих воз≥в захр¤с незабудований прост≥р по той б≥к сош≥, на берез≥ ƒн≥пра. ƒн≥про поли скував з-поза т≥Їњ Д¤рмарковоњ" гущ≥ воз≥в, докидаючи радо сти до загального св¤ткового настрою, до краси св¤ткових од¤г в, уже Днеп≥вських". –ух ≥ гом≥н переходив у мас≥ народу, ¤к хвил≥ в мор≥. Ћюдське море хвилювалось, чекаючи свого митрополита...
ѕ≥рнувши в людську гущу, заразившись загальним настроЇм чеканн¤, Дзагубивс¤" серед людей ≥ ≥нженер заводу ≥м. ѕетровського ѕавло ѕерем≥тько. —аме так: загубивс¤, св≥домо сховавс¤. Ѕо, з одного боку, йому було любо й мило в ц≥й р≥дн≥й стих≥њ, ƒе в≥льно, ¤к солодка музика, лунала украњнська мова, а з другого Ч почутт¤ ¤коњсь провини перед своњм народом, мало не зради. Ќе усв≥домлював гаразд, у чому мого гпопина, але хисткий неспок≥й холодив йому груди. ћоже, в його родичанн≥ з ћ≥т¤Ївими, зайдами-гнобител¤ми ”крањни? јле ж це т≥льки його родинна справа, а в≥н ≥ дал≥ любить ≥ буде завжди любити св≥й народ. Ћюбить ≥ любитиме так, ¤к ≥ тод≥ любив, коли ≥з зброЇю в руках боронив його незалежн≥сть! ќтже, ¤ка це зрада? Ќ≥, зради начебто не було. јле йому чомусь хот≥лос¤, щоб його н≥хто ≥з знайомих на ц≥й зустр≥ч≥ митрополита не побачив.
Ѕула небезпека ще й з ≥ншого боку. ¬≥н бо¤вс¤, щоб про це його перебуванн¤ серед автокефал≥ст≥в хтось не сказав... тим; таки ћ≥т¤Ївим. ÷е могло б п≥д≥рвати його пл¤ни, ба й зб≥льшити небезпечн≥сть його становища з пол≥тичного боку. “≥льки ж тут його заспокоювало те, що ћ≥т¤Їви побутово з украњнц¤ми не зустр≥чаютьс¤.
јле в≥н не м≥г так уже дуже в ц≥й людськ≥й гущ≥ Дзагубитись". ƒуже бо ¤скрава була з нього одиниц¤. Ќе сел¤нський був у нього вигл¤д ≥ не роб≥тничий. Ћегенький ¤снос≥рий костюм, легкий б≥лий кашкет, чорненьк≥ Дангл≥йськ≥" вусики робили з нього елеіанта, мало не Дпана" ще дореволюц≥йного типу. ≤ найперше ж≥нки не могли не звернути на цього красн¤ уваги...
Ќапруга в народ≥ дедал≥ зростала, обличч¤ вс≥х були звернен≥ в той б≥к, зв≥дки мав прињхати митрополит, Ч в б≥к мосту на ƒн≥пр≥ ќдин раз нав≥ть з≥рвалас¤ була Дтривога", що Двже њде". “а це була хибна Дтривога". њњ викликав найближчий в≥стун, що сто¤в на сош≥, у вс≥х перед очима. ¬≥н зн¤в був свою шапку без певного значенн¤ (може, щоб почухатись), а люди це зрозум≥ли ¤к умовлений знак.
ѕавло ѕерематько й соб≥ вит¤г голову в тому напр¤м≥.
 оли це:
Ч ≤ ви тут?
ќгл¤нувс¤: б≥л¤ нього сто¤ла Ћюбина «агребельна у њњ засмучених очах не було звичайноњ дл¤ нењ веселост≥, не було жарт≥вливост≥ в тон≥ њњ голосу. „орн≥ дугаст≥ брови, зламан≥ б≥л¤ перен≥сс¤ на знак скорботи. њњ б≥ла короткорукава сукн¤
обл¤мована чорними смужками на ком≥р≥ й рукавах, н≥би п≥дкреслювала цей њњ стан - наче була в жалоб≥. ѕро те саме говорив чорний бант у њњ чорн≥й кос≥...
јж кинувс¤ заскочений такою неспод≥ванкою ≥нженер ѕрем≥тько. ÷е ж було в сто раз г≥рше проти того, ¤кби його просто хтось ≥з знайомих побачив! …ого побачила та, що њњ таки справд≥, зрадив! його побачила та, що њњ в≥н не так давно майже любив, що про нењ потай мр≥¤в. “а ще й була вона не сама, а з мат≥р'ю. ÷е останнЇ ускладнило зустр≥ч, бо стара «агребельна могла просто зробити йому прилюдний скандал. ≤ та, справд≥, зразу ж приголомшила його додатково: . Д
- ¬и вже так нас в≥дцурались, що ≥ не сказали, що будете близько...
Ћюбина вхопила зл¤кано мат≥р за руку:
Ч ћамо, не треба!
- „ому не треба? Ч огризнулась стара. Ч ÷е некультурно... Ѕував ст≥льки раз... ≤ сус≥ди бачили. ј тепер наче в лице наплював... ’≥ба ¤ не знаю, ¤к ти ридаЇш? ’≥ба моЇ серце не болить за свою дитину? “и подивись на себе, на що ти звелас¤...
Ч ќй, мамо...
ѕерем≥тько зл¤кано огл¤нувс¤: люди довкола прислухались до них.як бути? Ќе в≥дсварюватис¤ ж! Ќе знав, на ¤ку ступити, ¤к спинити цей пот≥к лайки... —ором ≥ образа густою червон¤вою залили йому вид...
јле саме в цю мить п≥шов загальний гом≥н по вс≥й мас≥ народу:
Ч њде... вже њде...
¬≥стун на сош≥ замахав завз¤то шапкою над своЇю головою, нем≥ов п≥дган¤в вище тих голуб≥в, що саме тепер веселою зграйкою заблискот≥ли в блакит≥ неба.
”с≥ похилились у той б≥к, зв≥дки Дњхав", ¤к хилитьс¤ нива колосками туди, куди в≥тер пов≥Ї. «давалос¤, нав≥ть кучер¤в≥ берестки б≥л¤ церкви жвав≥ше загомон≥ли, хмарки-шльонки спинилис¤ над майданом, над морем зворушеного народу. ’марки спинились, а голуби, б≥ло-ср≥бн≥ блиск≥тки, шугнули ще вище, так ≥ шугнули... як розгойдана великодн¤ гойдалка: гойда! Ч в один б≥к, затр≥пот¤ть там густ≥ше крилами, а тод≥ в другий...
Ќарешт≥ на сош≥ показавс¤ однок≥нний в≥зник, а в в≥дкрит≥м фаетон≥ сид≥ло три постат≥ кр≥м в≥зника, що сид≥в на передку було видно високу митрополичу шапку, об≥пнуту б≥лим.
ћоторн≥ м≥сцев≥ розпор¤дники б≥гали пом≥ж народом ≥ п≥вголосом повтор¤ли:
Ч –озступ≥тьс¤! –озступ≥тьс¤! ƒайте дорогу!..
” цьому п≥вголос≥ розпор¤дник≥в була рад≥сна врочист≥сть, що њњ вони наче бо¤лис¤ сполохати, ¤кби заговорили на повний голос. ≤ ц¤ урочист≥сть в≥йнула крилом по всьому густому людському морю, незвичайна врочист≥сть. ѕерший украњнський митрополит! ѕерший в ≥стор≥њ митрополит з украњнською мовою!.. ≤ люди швидко, зг≥дливо розступились, зробивши дл¤ дорогого гост¤ широкий прох≥д в≥д сош≥ до гостинно розчинених дверей церкви.
 оли в≥зник п≥д'њхав до проходу, люди побачили зблизька сивобородого митрополита, пор¤д ≥з ним сид≥в старий «агребельний, ¤к голова мануйл≥вськоњ церковноњ ради, а проти них, спиною до в≥зника ще ¤кась духовна особа, що либонь, прибула разом з митрополитом з  иЇва.
¬≥зник спинивс¤. «агребельний ≥ ще один з мануйл≥вц≥в, що п≥дб≥г, допомогли митрополитов≥ з≥йти на землю, вз¤вши його поп≥д руки. ” њхн≥х рухах ≥ вираз≥ обличч≥в була напружена побожн≥сть, ≥ митрополита вони зводили так, немов зносили ¤к≥сь нежив≥, але неоц≥ненн≥ св¤тощ≥. “ой, що прињхав з митрополитом з  иЇва, мав у руках вал≥зу з ¤кимись там церковними речами, потр≥бними дл¤ богослужби.
 оли митрополит став на землю, люди побачили невисокого д≥дка, з черевцем, з довгою сивою бородою, що обрамл¤ла червоне по-старечому обличч¤, приховувала гострий погл¤д невеличких очей.
¬ супровод≥ «агребельного й ≥нших член≥в церковноњ ради, що п≥дб≥гли сюди, митрополит п≥шов проходом, бла-гословл¤ючи обаб≥ч себе людей. Ћюди в≥тали його схвильованими, рад≥сним гомоном, ≥ в м≥ру того, ¤к в≥н проходив, вулиц¤ за ним змикалась, зливалас¤ в одну масу, ¤к, мовл¤в, „ервоне море з ≤зрањлем!, прикриваючи його перед Їгипт¤нами. ј ¤к митропол≥т з≥ своњм почтом сховавс¤ в церкву люди потоптом пол≥зли в двер≥ за ним.
ѕерем≥тько йшов разом з дочкою й мат≥р'ю «агребельнимй, њх н≥с стиск натовп ≥ сливе силом¤ць упхнув у церкву. ÷е вже була, зрозум≥ла р≥ч, силувана сп≥лка, але н≥ ѕерем≥тько, н≥ «агребельн≥ не в≥дважувались ви¤вити ≥н≥ц≥¤тиву щодо Дрозстанн¤". ¬се ж таки вони були давн≥ знайом≥, при¤тел≥!  оли церква була натоптом натоптана, почалась бого-служба. «азвучала украњнська мова в с¤йв≥ св≥чок, у золотому обрамленн≥ ≥коностасу, Ч зазвучала велично, по-новому.
–≥дн≥ звуки полет≥ли увздовж ≥ вшир, п≥сноп≥нн¤, зв≥дки благословл¤в св≥т Ѕог —аваоф. ≤ люди христилис¤, люди молились за свою мову, за свою ”крањну, ще й ≥ поневолену.
ѕерем≥тько теж в≥дчув щось незвичайне в груд¤х, щось шпало в нос≥, щось п≥дкотилось п≥д горло, трохи чи не на п≥ч бгало, Ч плач рад≥сного зворушенн¤.
” богослужб≥ брав участь сам митрополит, у висок≥й золот≥й митр≥, в панаг≥њ, був такий, ¤к дос≥ ѕерем≥тько бачив т≥льки на зображенн¤х митрополит≥в в Д≤люстрован≥й ≥стор≥њ ”крањни" ћ. √рушевського, такий, ¤к ѕетро ћогила й ≥нш≥
ј пот≥м Ћипк≥вськии виступив з промовою. ÷е не була звичайна церковна пропов≥дь, його слова звучали, ¤к слова благочинного в Ўевченкових Д√айдамаках" Ќе дайте матер≥, не дайте ¬ руках у ката пропадать".
¬≥н не казав буквально так, не цими словами, але сенс його промови був такий. “≥льки п≥д Дкатом" треба було розум≥ти не Дл¤х≥в", а Дкацап≥в", тепер≥шн≥х кат≥в ”ркањни. ј буквально в≥н сказав таке:
Ч ћоњ братт¤ ≥ сестри! ” важих жилах тут тече запор≥зька кров...
≤ здавалось, що ¤кби люди були при зброњ, з шабл¤ми й мушкетами, ¤к колись њхн≥ предки запор≥зц≥ в своњй с≥чов≥й церкв≥, то вони б, наелектризован≥ ц≥Їю промовою, кинулис¤ б пр¤мо на найближчих ворог≥в ”крањни Ч сахалинських та амурських бос¤к≥в, на вс¤ку Дкацапню", що сараною обс≥ла колишн≥ в≥льност≥ ¬≥йська «апор≥зького.
—лухаючи промову Ћипк≥вського, ѕерем≥тько скосив обережно оч≥ на Ћюбину. ¬ њњ очах сто¤ли сльози чи то в≥д зворушенн¤, чи то в≥д жалю за втраченою любов'ю. њњ гарний, смагл¤ний проф≥ль, чорн≥ в≥¤ст≥ оч≥ були так≥ мил≥... —ерце ѕерем≥тьков≥ стиснулось. Ќа кого в≥н њњ, таку гарну, м≥н¤Ї? Ќа чужинку!
≤ зразу ж схаменувс¤. Ќ≥, н≥! “ак мусить статись Ч в цьому його пор¤тунок, його кар'Їра... ƒумав тепер, ¤к би йому дел≥катн≥ше з нею ≥ з њњ ¤зикатою мат≥р'ю попрощатись.
“а це ще не був найприкр≥ший момент його зустр≥ч≥ з «агребельними.  оли вже було по всьому ≥ стиснут≥ в одну масу людськ≥ т≥ла винесли њх ≥з церкви, з запаху воску й ладану в чисте пов≥тр¤ надв≥р'¤, њх ус≥х трьох укуп≥ знайшов старий «агребельний. «найшов саме в ту мить, ¤к ѕерем≥тько, в≥д≥йшовши в≥д церкви на таку в≥ддаль, що можна було над≥ти на голову кашкета, хот≥в був уже подавати руку.
ѕобачивши ѕерем≥тька разом ≥з своЇю родиною, старий «агребельний зрад≥в, ¤к дитина. «рад≥в так безпосередньо-щиро, що не м≥г приховати цього й за урочистою д≥ло-вит≥стю, в≥дпов≥дною до його важливоњ рол≥ в ус≥й ц≥й церемон≥њ прийн¤тт¤ митрополита. Ќаче в≥н забув про це, так в,елике дл¤ нього св¤то. Ѕа б≥льше: не знавши того, щ0 ѕерем≥тько зустр≥вс¤ з його с≥м'Їю випадково, в≥н пр¤мо сказав, що коли так, що коли прийшов ѕавло ѕетрович, в≥н скаже, щоб на об≥д≥ з митрополитом об≥йшлис¤ без нього ¬≥н т≥льки заскочить попрощатис¤, а тод≥ вони п≥дуть до них ус≥ разом...
÷е було щось таке неспод≥ване, що аж стара «агребельна витр≥щила на нього оч≥. як таки так? ўоб так образити митрополита!
Ч ј так... Ѕез одного жида ¤рмарок буде, Ч пожартував старий. Ч —торубель зам≥сть мене буде...
≤ звернувс¤ до ѕерем≥тька:
Ч ј в мене Ї х≥ба ж така вишн≥вочка! ƒл¤ вас спец≥¤льно призапасив...
ѕригладжував швиденько рукою своњ сивуват≥ вуса, рад≥сно посм≥хавс¤, з-п≥д кошлатих бр≥в, такий прив≥тний чепурненький у своЇму новому бежовому костюмчику, з вишиваним ком≥ром сорочки. ≈ге, у нього Ї чудова вишн≥вочка, спец≥¤льно дл¤ нього, дорогого ѕавла ѕетровича... ј кр≥м того, в≥н хоче йому показати надзвичайно ц≥каву статтю —ерг≥¤ ™фремова, що була надрукована в „икаленков≥й Д–ад≥" 1907 року.
Ч “ату! Ч спинила його, об≥рвавши рад≥сть, Ћюбина. Ч ѕавло ѕетрович до нас не п≥де: йому н≥коли.
Ч Ќе п≥де?!
ѕо обличч≥ старому поб≥гла т≥нь смутку, вс¤ його невеличка ф≥гурка з≥в'¤ла. —микнув себе на знак неспокою за вуса.
Ч Ќа жаль,  узьмо Ћавроновичу, ¤ не можу, Ч п≥дтвердив ≥ ѕерем≥тько.
Ч „ому ж не можете? Ч просто розпачливо в≥дгукнувс¤ засмучений старий чолов≥к. Ч ќтаке св¤то!.. “ака рад≥сть! ƒобре було б в≥дзначити це в родин≥... ус≥м- разом... ¬и ж чули, ¤к казав митрополит? Д” ваших жилах, каже, тече запор≥зька кров"...
—тара «агребельна, здавалось, аж кип≥ла всередин≥, готова кожноњ мит≥ з≥рватис¤ з припону, сказати щось дошкульне, гостре. Ћюбина раз-у-раз тривожно зиркала на нењ; благала погл¤дом не робити скандалу. ≤ вона т≥льки сказала:
Ч ” ѕавла ѕетровича Ї вже ≥нш≥ друз≥... л≥пш≥... ѕерем≥тько похопивс¤ подати вс≥м руку й п≥шов. ѕ≥шов
швидко, швидше, н≥ж треба було, наче бо¤вс¤, що ще роздумаЇ й повернетьс¤ до ц≥Їњ такоњ милоњ йому родини, родини, що так щиро його любить. Ѕо¤вс¤ огл¤нутись...
ј наступноњ ноч≥, так десь оп≥вноч≥ ћануйл≥вку й ¬оронц≥вку, а також недалеке плесо батька —лавути ос¤¤ло це видовище: велетенським смолоскипом запалала мануйл≥вська церква. ¬исохле за л≥то дерево аж лущало, аж трахкало так палахкот≥ло. ≤ той луск≥т та бахканн¤ побудили гпочатку близьк≥, а пот≥м ≥ дальш≥ хати. —просонн¤, обмарено перел¤кан≥ люди вискакували з хат на подв≥р'¤, не добач¤ючи зопалу, що д≥Їтьс¤, де саме горить. ј пот≥м, розт¤мувавши б≥гли н≥бито гасити тую пожежу, дехто нав≥ть з в≥драми в руках. јле приб≥гши на м≥сце, спин¤лис¤ край майдану ба й в≥дступали назад у м≥ру того, ¤к вогонь зростав на сил≥. Ѕо з церкви на вс≥ боки розл≥тались вогненн≥ уламки сипались ц≥л≥ завирюхи ≥скор.
—аму струнку будову церкви об≥ймало полум'¤, ¤к пелюстки велетенськоњ кв≥тки, вихоплювалось ≥з середини кр≥зь в≥кна ≥ л≥зло вище, на дах уже.
¬огонь пожеж≥ розпихав темр¤ву на вс≥ боки, ≥ при його св≥тл≥ було видно, що на сус≥дських хатах вору'шкались т≥н≥-постат≥, з в≥драми в руках, готов≥ гасити т≥ ≥скри, що могли впасти на солом'¤н≥ осел≥, запалити њх. ¬исоко вгору, в зор¤не небо зводивс¤ рудий, злов≥сний, зм≥шуваний з ≥скра-ми дим, а т≥ висок≥ ≥скри здавалис¤ з≥рками, ближчими до земл≥, ан≥ж т≥, що тихомирно ¤скр≥ли в неб≥.
Ѕерестки навколо церкви теж почали займатис¤, засв≥чувались, ¤к висок≥ ставники з св≥чками.
ј пожежна команда не посп≥шала прињжджати.
Ч „ому ж вони не њдуть? Ч ремствували в юрб≥.
Ч ≈ге, так вони й прињдуть...
Ч ќ! о! ƒив≥тьс¤! Ч роз≥тнувс¤ в натовп≥ крик. Ч ƒив≥тьс¤, що то...
Ѕл¤шаний дах церкви зн¤вс¤ раптом угору, немов його п≥дн≥с на руках ¤кийсь велетень, ¤к св¤щенний омофор, ≥, хитаючись, ¤к на крилах, полет≥в разом з димом. як килим самол≥т. ѕ≥дн≥сс¤ високо, ¤к легкий пап≥рець, а пот≥м ¤к не схитнетьс¤ в один б≥к Ч та й полет≥в на ƒн≥про, шугнув ≥з страшною силою ≥ впав у воду.
ёрба полегшено з≥дхнула: добре, що не на хати.
Ч ƒобре, що де на хати, Ч сказав хтось голосно.
ј стовбур вогненноњ кв≥тки вже перетворивс¤ на суц≥льний стовп вогню Ч бахкав, ¤к з гармати, клекот≥в люто. ≤ ц≥ вибухи в≥дбивались далеко, трохи чи не аж там, де гуд≥в приглушено  одацький пор≥г.
ј м≥сцева пожежна команда не чула. Ќе обзивались ≥ гудки недалеких амурських завод≥в, що звичайно на вс¤ку пожежу тривожно пови'зкують, скликаючи людей.
ѕрињхала пожежна команда мало не перед св≥том уже. „ервоно-¤скрава машина, ¤к довга гус≥нь, стала, осв≥тлена в≥д пожеж≥, на сош≥ проти церкви, пожежники позлазили до-ƒ≥лу, але... гасити не було вже сенсу. ѕосто¤ла та команда
трохи, подивилась ≥ соб≥ на незвичайне видовище, а тод≥ знов пос≥дали й поњхали назад. ’ай, мовл¤в, решта спок≥йно догор¤Ї! ѕоњхали без дзв≥нк≥в ≥ сюрчк≥в, помалу...
Ѕо це ж, либонь, було потр≥бне й влад≥, що ту команду посилала.
Ћюди обережно подейкували, що це трохи чи не комсомольськ≥ актив≥сти п≥дпалили, щоб знищити Доп≥юм дл¤ народу". ƒехто бачив удень, ¤к крутивс¤ м≥ж людьми один ≥з чечел≥вських комсомольц≥в-актив≥ст≥в Ч ћаркел ћ≥т¤Їв „ого в≥н крутивс¤?  ацап Ч чи в≥н м≥г ц≥кавитис¤ митрополитом Ћипк≥вським?
јле, не вп≥ймавши, не кажи, що злод≥й. “им б≥льше, що до цих розмов ≥ певн≥ органи влади могли прислухатись...
”мовившис¤ з ћ≥т¤Ївими вињхати Двих≥дного дн¤" на ƒн≥про, ѕерем≥тько вийшов з дому ще до сонц¤, ¤к ще т≥ло здригалос¤ в≥д ранковоњ прохолоди. ƒо м≥сц¤ зустр≥ч≥ було хвилин дес¤ть ходи Ч не б≥льше. јле в≥н посп≥шав, щоб не сп≥знитись. √м... ”же ж наче й звик трохи до них, а отак ганебно приподоблюваве¤! Ќе в його це було натур≥! «вичайно в≥н робив так, щоб його чекали, ¤к це було, наприклад, у його взаЇминах з «агребельними, що запоб≥гали його ласки. “ут же все виходило навпаки: в≥н запоб≥гав ласки в заступник≥в пан≥вного народу, в свого безпосереднього начальника. «апоб≥гав ласки, хоч думав, що ДнаступаЇ"! «иркав на годинника на руц≥ ≥ погл¤дав на небо. ’оч сонц¤ ще не було, але воно от-от мало зв≥дкись там виприснути, винестис¤ вгору, ¤к опука на вод≥. ј зв≥дси ж, ≥з колишнього —оборного майдану, а тепер ≥м. ∆овтневоњ революц≥њ (бо все тепер у цьому м≥ст≥ було Джовтневе"), з найвищого пункту м≥ста його зразу мюжна буде побачити. ѕобачити Ч й в≥дчути його дошкульн≥ гар¤ч≥ дотики. “им ≥ вмовилис¤ вињхати на ƒн≥про ¤кнайран≥ше...
Ќебо на сход≥ було червоне, немов натерте, нашарова-ване червоною цеглою. ≤ на високому хрест≥ собору вже трохи чи не сон¤чне пром≥нн¤ грало Ч на хрест≥ ≥ трохи нижче, на зелен≥й цибул¤ст≥й бан≥, на б≥л≥й ѓѓ шињ. ƒо собору так Ч уже дос¤гали золот≥ пальц≥ невидного сонц¤, а до музею ≥ме ни ѕол¤, б≥лого в античному стил≥ будинку, н≥: в≥н був одноповерховий ≥ сто¤в у т≥н≥ собору.
¬загал≥ т≥н≥-холодки ще переважали на —оборному майдан≥. ј на кучер¤вих кленках, що б≥гли понад х≥дниками, та на спориш≥ б≥л¤ х≥дник≥в ≥ дал≥ сиз≥ла роса, спориш в≥д т≥Їњ роси здававс¤ скупаним. ≤ на саму у¤ву про приторк до рос¤ноњ прохолоди хот≥лос¤ здригнутись.
јле ѕерем≥тька цей холодок т≥льки бадьорив. ≤ в≥н швиденько йшов, стрункий ≥ нат¤гнутий у своЇму б≥лому, Дкап≥
у костюм≥, в такому ж кашкет≥. Ћегк≥ матер'¤н≥, на гансько у п≥дошвах черевики робили його ходу легкою ≥ та легк≥сть аж п≥дкидала йога ноги в≥д вичовганого цеглового х≥дника. майже не було ј т≥ поодинок≥ ранн≥,
,п чусто≥чались бачилос¤, з приЇмн≥стю скидали на нього пиима ≥ т≥њ оч≥, здавалос¤, казали: Дћи знаЇмо*, куди ти йдеш:
а ƒн≥про ≤ знаЇмо, чому на твоЇму старанно поголеному обличч≥ такий аахватно-тел¤чий вираз: там ти маЇш зустр≥тис¤ ¤кщо, може, й не з нареченою ще, так ≥з добре знайомою приЇмною тоб≥ д≥вчиною"...
ѕро такий ѕерем≥тьк≥в маршрут виразно св≥дчила й вал≥зка в його руц≥ (у н≥й було вино, консерви, б≥лий хл≥б) та легкий дощовик на друг≥й, уз¤тий про вс¤кий випадок Ч а ну ж дощ буде?
Ќезабаром ѕерем≥тько вихопивс¤ на останню пер≥ю м≥ста а за т≥Їю пер≥Їю в≥дкривавс¤ вже безпосередн≥й вигл¤д на ƒн≥про ≥ на низький л≥вий берег Ч широку далеч≥нь, прон¤ту ранковою сизиною легкого туману. јле л≥н≥¤ обр≥ю Ч л≥вий берег ƒн≥провоњ притоки —амари, там, де ќгр≥нь, була вище, ≥ в≥д т≥Їњ л≥н≥њ уже просто вогнищем палахкот≥ла заграва.
“≥льки одна буд≥вл¤ сто¤ла перед цим краЇвидом на завад≥ т. зв. потьомкинський палац, б≥лий брус ≥з застар≥лими колонками фронтону.  олись у цьому палац≥ аж гули вс¤к≥ Ддвор¤нськ≥ бал≥", до його парадного п≥д'њзду п≥дкочувались пишн≥ кол¤си, з льока¤ми в л≥вре¤х на приступках. “епер тут був, либонь, ¤кийсь водногспортовий клюб, але в тому клюб≥ не було ще н≥кого, в≥н ще спав спок≥йним сном н≥чного безруху.
«а брусом палацу хиливс¤ вниз, с¤гаючи вже й ƒн≥прового берега, парк ≥мени “. Ўевченка.  олись, до революц≥њ, цей парк теж був ѕотьомкиньский, а тепер ≥м. “. Ўевченка. ≤ краса його була ≥накша.  олись тут сто¤ли висок≥, сух≥, ¤к маслаки, б≥л≥ акац≥њ, њх за революц≥йноњ скрути зужила на паливо поблизька людн≥сть, а тепер по вс≥й похилен≥й до ƒн≥пра площ≥ стрим≥ли правильно, але¤ми порозсаджуван≥ молод≥ деревц¤. ћолод≥ й недоросл≥ ще, але загонисто-задерикуват≥, так≥, ¤к молод≥ п≥вники восени. ƒеревц¤ Ч символи молодого житт¤ Ўевченкового народу. ¬≥н бо, той народ, нрешт≥ проростав, пускав буйн≥ паг≥нки в умовах життЇдайноњ њњ переможц≥ ћ≥т¤Їви присмирн≥ли... јле й дратувати њх ще було небезпечно. ÷е ѕерем≥тько розум≥в краще, н≥ж будь-хто ≥нший, з огл¤ду на св≥й прихований Дзлочин"', Ч розум≥в Ч ≥ тому... посп≥щав. —аме тод≥, ¤к на ќгр≥нському орбрњњ виприснуло млинове Ї коло сонц¤ (св≥же, умите). ѕерем≥тько спустивс¤ в густу ще прохолоду ƒн≥прового р≥чища, зат≥нену високим, скел¤стим, близьким до берега ћанастирським островом.


ѕросто зб≥г глин¤стою стежкою круч≥, хапаючись за кущ≥ дерези. ¬ цьому м≥сц≥, б≥л¤ човн≥в в≥н ≥ мав з ћ≥т¤Ївими зустр≥тись. ќбкинув погл¤дом човни' шукаючи м≥т¤Ївського: вони сто¤ли густо один поб≥л¤ одного, неначе велик≥ черевики, що њх виставив швець просушуватись. ƒивитьс¤ Ч а ћаркел уже тут. ћаркел уже тут, а н≥ старшого ћ≥т¤Їва, н≥ –ањ немаЇ!
¬и¤вилось, що ћаркел прињхав ран≥ш, щоб перев≥рити мотор, бо в≥н у нього частенько таки затинавс¤.
ќтже, в≥н (ѕерем≥тько б то) перс¤, ¤к дурний, щоб нахопитис¤ на оцього чорт¤ку! ј вт≥м, ц¤ зустр≥ч, либонь, обом була прикра Ч не т≥льки йому, ѕерем≥тьков≥, а й ћаркелов≥. ≤ п≥сл¤ перших сл≥в, що з них ѕерем≥тько дов≥давс¤ про п≥зн≥ший прињзд —исо¤ та –ањ, м≥ж ними зайшла просто дурна мовчанка: той мовчить, ≥ той не прибере, що сказати. ћаркел ушнипивс¤ в св≥й мотор, длубавс¤ в ньому ≥ час в≥д часу пробував пускати. ћотор починав чмихати, а пот≥м знову затихав, умирав. ÷е вкидало механ≥ка в лють, ≥ в≥н т≥льки со-п≥в носом, а на гост¤, здавалос¤, не звертав н≥ найменшоњ уваги.
јле то так, мабуть, т≥льки здавалось, бо його, безперечно, дратувала присутн≥сть цього гост¤, взагал≥, либонь, йому неприЇмного, а тут ще й св≥дка його невдалого Дгосподарюванн¤".
ѕерем≥тько с≥в у сус≥дн≥й човен ≥ став чекати. —пробував був вставити свою заввагу з приводу мотора, але ћаркел не в≥дгукнувс¤. “од≥ йому лишилось т≥льки погл¤дати нетерпл¤че нагору, туди, зв≥дки мали прийти —исой ћ≥т¤Їв та –а¤.
 оли це раптом ћаркел кинув св≥й мотор, с≥в на лавку в своЇму човн≥ ≥, н,е дивл¤чись сп≥врозмовников≥ в в≥ч≥, сказав:
Ч —лухайте... Ї... Ч в≥н не знав, ¤к його назвати, Ч ¤ вас хот≥в запитати...
Ч Ѕудь ласка!
Ч якщо- ¤ не помил¤юсь, ви важите на –айку?! -Ч як то важу? я вас, товаришу, не розум≥ю...
Ч я б не радив...
÷е було щось таке неспод≥ване, таке неу¤вно-нахабне, що ѕерем≥тько просто розгубивс¤, не прибирав, ¤к бути Ч чи вибухнути ≥ розпочати з цим босилом справжню сварку, чи встати й п≥ти соб≥ геть... п≥ти зовс≥м, порвати з ус≥Їю ц≥Їю, к≥нець-к≥нцем, чужою йому родиною. ’ай що буде, те й буде! ћожна, зрештою, змандрувати з цього м≥ста, перењхати кудись, нав≥ть за меж≥ ”крањни...
≤ раптом у¤вив: величезна крањна, одна шоста земного суходолу, в≥д кордон≥в ѕольщ≥ та –умун≥њ й до ¬еликого, або “ихого океану, в≥д ѕ≥вн≥чно-крижаного океану й до кордону јфган≥стану, ≤рану й “уреччини, а в≥н посеред величезного простору сам-один, маленька комашка... Ѕез посв≥дченн¤ з попередньоњ прац≥ н≥¤ка м≥л≥ц≥¤ його не пропише величезного простору сам-один, маленька комашка, цього уоже н≥де... прописатис¤.... “а й прац≥ без дов≥дки з попередньоњ його роботи не знайде. ’≥ба що побивс¤ б там, де н≥кого нема, ¤к –об≥нзон  рузо на безлюдному остров≥... у ¤к≥йсь п≥вн≥чн≥й тайз≥ чи тундр≥. јле ж ≥ там треба щось њсти, в чомусь жити, у щось од¤гатись... ј ¤к, погасившись, тут залишитьс¤, то цей ≥д≥от може на нього виказати... “а й на —исо¤ треба огл¤датись: ще нев≥домо, ¤ким в≥н духом дише...
≤ ѕерем≥тько просто з≥в¤в на саму цю у¤ву. ¬иходило, ћаркел без видних рух≥в та в≥дчутного ф≥зичного болю так скоутив його, ¤к ото борець, навчений ус¤ких способ≥в, скрутить руку партнеров≥ Ч ≥ той зразу ж прис¤де, п≥ддавшись...
ќтож в≥н, зам≥сть вибухнути гн≥вом, т≥льки повторив
оту свою фразу:
- я вас, товаришу, не розум≥ю...
≤ по хвилин≥ додав:
Ч ÷е ж така, так би мовити, дел≥катна справа... я н≥кому не накидаюсь...
« полегк≥стю в≥двернувс¤ в≥д нахаби, ¤к побачив, що з круч≥ спускаютьс¤ —исой ≥ –а¤. ѕ≥дхопивс¤ пружним рухом, легко вистрибнув з човна й п≥шов. њм назустр≥ч.
–а¤ була на т≥й круч≥ нижче, ¤к —исой, спиралась обережно б≥лими черевичками об сипку глину, ¤к та к≥зонька ратичками, бал¤нсувала руками в пов≥тр≥, бо¤чись братись за колючу дерезу. Ќемюв хот≥ла полет≥ти Ч не йти. ¬ одному м≥сц≥ вхопилась була рукою за г≥лочку бузку, що сам ледве тримавс¤ оголеними кор≥нц¤ми в ненад≥йному ірунт≥ круч≥, а пот≥м: просто поб≥гла вниз, спод≥ваючись, либонь, що той, що йшов назустр≥ч, не дасть њй упасти. ”же, ¤к дн≥прова чайка, полет≥ла, з розкинутими руками-крилами.
ѕерем≥тько, справд≥, перехопив њњ в пов≥тр≥ майже, ¤к легесенький м'¤чик, ≥ поставив перед собою на р≥вну землю. ƒ≥вчина аж ахнула з захопленн¤. —то¤ла перед вродливим ≥нженером по-вран≥шньому св≥жа й молодесенька, ¤к нерозкв≥тлий пуп'¤нок кв≥тки, у коротеньк≥й с≥рого кольору Ђюртов≥й сп≥дничц≥, у б≥л≥й блюзц≥. «ам≥сть ранковоњ роси на м'¤ких кучериках њњ л¤нного волосс¤, на висках ≥ над б≥л¤м чоломЧ сл≥ди в≥д умиванн¤ Ч окрем≥ мокр≥ пасмичка. њњ оч≥ п≥р'њнки-бровен¤та здивовано п≥дкинут≥, а в ср≥бл¤стих очен¤тах граЇ в≥дсв≥т умитого ранкового сонц¤. Ќе самий в≥дсв≥т, а й перел¤к (з отакоњ ж круч≥ зб≥гла!), ≥ рад≥сть Ч ўо його, отакого б≥ло-випрасуваного Дкап≥тана" побачила, ўо ввесьденечки буде з ним... вперше тад довго буде з ним... Ч ќ, ¤к це добре, що ви вже тут! Ч вихопилось њй мимовол≥. Ч ј ми сп≥знились: трамваю довго не було.
≤ гл¤нула йому в в≥ч≥ в≥ддано, р≥дно. ќт≥ њњ, здавалос¤ б, незначн≥ слова та цей погл¤д п≥дказали ѕерем≥тьков≥ р≥шенн¤.
Ч Д—ьогодн≥ ж усе з'¤сую", Ч подумав твердо. ’от≥лос¤ це зробити ще й на зло... Дотому чортов≥",
ћаркелов≥. ’ай тод≥ казитьс¤, ск≥льки хоче! ћ≥ж ними стане його сестра, та ще й по його, ѕерем≥тьков≥й, сторон≥...
«гадавши про —исо¤, лишив на хвилинку –аю й допом≥г тому, важкому, кривому, обт¤женому кошиком ≥з Дприпасом" та мисливською рушницею через плече, з≥йти вниз.
Ќа —исоЇвому обличч≥, на кирпатому нос≥ вже р¤сно виступали крапл≥ поту. ћаленьк≥ оч≥ плавали на круглому виду, ¤к на штучно намальованому кружал≥: отак кружок, а на ньому дв≥ крапки Ч оч≥, а нижче закавичка Ч н≥с. Ч ќй, мабуть, пектиме й сьогодн≥, Ч бул'и перш≥ —исоЇв≥ слова, сказан≥ разом ≥з погл¤дом на небо, ще приЇмне по-вран≥шньомгу. ¬≥н скористувавс¤ тим, що ѕерем≥тько вз¤в у нього з рук кошик, ≥ витер хусткою сп≥тн≥лу голову, обличч¤ й шию.
Ч ј ви, бачу, молодець, Ч п≥дморгнув по-при¤тельському ѕерем≥тьков≥:Ч уже тут.
Ч ≤нженер повинен бути точний, ¤к годинник, Ч в≥дгукнувс¤ той, але звертаючись уже б≥льше до –ањ, н≥ж до њњ брата.
–а¤ знов скинула на нього закоханим погл¤дом; ≥ тим б≥льше заохотила до того, що в≥н задумав зробити сьогодн≥. ѕри¤тельське ставленн¤ до нього —исо¤ теж додавало в≥дваги. ѕеремога виразно схил¤лась на його б≥к. ј тод≥ в≥н покаже отому... ≥д≥отов≥, щоб знав, ¤к л≥зти не в своЇ д≥ло! Ѕо образа, завдана йому в≥д ћаркела, не виходила з голови.
ўо не робив, що не казав, а про це думав ≥ вже кип≥в усередин≥. ÷е ж т≥льки подумати: в≥н не радить! ’то в≥н такий, щоб радити чи не радити, з ким в≥н маЇ оженитись?! якийсь босило!
Ч Дјле ще побачимо, на чиЇ вийде! Ч нахвал¤вс¤ подумки. Ч ўе побачимо..."
 оли вс≥ п≥д≥йшли до ћаркела, той уже запустив мотора. ћотор др≥бно с≥к коротк≥, приглушен≥ звуки ≥ викидав њх у вузький прост≥р, стиснутий м≥ж крутим правим берегом ≥ високими скел¤ми ћанастирського острова. Ўматки звук≥в билис¤ в ц≥й т≥снин≥, робили дерев'¤ний стук≥т у стишеному за н≥ч ≥ ще не розбурканому денною колотнечею пов≥тр≥. „овен трусивс¤ вс≥м т≥лом, але ще сто¤в на м≥сц≥. ћаркел ще стримував його, ¤к верх≥вець стримуЇ розгар¤ченого кон¤, що пориваЇтьс¤ б≥гти.
–а¤, —исой ≥ ѕерем≥тько похопилис¤ повкидати в човен принесене ≥ повскакували сам≥. ј ¤к човен в≥д цього руху
загойдавс¤, –а¤ скрикнула зл¤кано, розкинувши руки, Ч ≥ вхопилась за ѕерем≥тькову руку. Ќе за братову, дарма що той був ближче до нењ.
ћаркел гл¤нув на вс≥х Ч чи готов≥? Ч а тод≥ попустив пов≥д „овен з≥рвавс¤ з м≥сц¤, застукот≥в уже на повний голос аж вил¤ски п≥шли, а ранкова луна передавала њх дал≥. Ќезабаром чоаен з нањ≥іими платачами вихопивс¤ з вузькоњ протоки на широку глад≥нь ƒн≥прового стрижн¤, мат≥рки.
ѕливти мали туди, де в≥ддалено сиз≥ли лози при уст≥ —амари, новз Ўевську косу. Ќе мюжна сказати, щоб розмо-мова м≥ж ними напочатку клењлась. ѕерекидались окремими фразами про те, що бачили на широкому простор≥ чи по дороз≥ взага≥л.  оли човен наблизивс¤ до Ўевськоњ коси, ѕерем≥тько сказав (щоб щось сказати!), що с≥чеславськ≥ м≥щани називають њњ тепер неправильно ДЎефською", в≥д слова Дшеф", ўќ' стало широко в≥доме через практику шефств≥а м≥ських установ над с≥льськими, в≥дсталими. Ќасправд≥ ц¤ назва походить в≥д украњнського слова Дшевц≥", тобто Дсапожн≥к≥".
≤ знов неспод≥вано Ч ¤к це в≥н завжди робив Ч устр¤в у розмову ћаркел. „михнув зневажливо й буркнув:
Ч ёринда! ÷е хахли так по¤снюють. „ого б т≥ Дшевц≥" на ц≥й п≥щан≥й кос≥ сид≥ли?
’оч ¤кий це був дурний вибрик з боку ћаркела, що просто, мабуть, Ўмагавс¤ вс¤ково Дкомпром≥тувати" неприЇмного йому ѕерем≥тька, але вш вибив його знов ≥з р≥вноваги, в≥дбив ус¤ку охоту щось по¤снювати чи й говорити взагал≥. Ѕо, поперше, в≥н, справд≥, не м≥г по¤снити, чому шевц≥ сид≥ли на ц≥й п≥щан≥й кос≥. ќдин ДЎвець", ¤к чиЇсь пр≥звище, м≥г би був дати назву ДЎевцева", а не ДЎевська". ј подруге Ч його по¤сненн¤ було таке ж чуже й далеке дл¤ цих людей, ¤к ≥ ввесь його украњнський св≥т, ус¤ його св≥дом≥сть. якби було не це, а р≥дне йому украњнське товариство, то в≥н би при ц≥й нагод≥ розпов≥в ще й про те, що не раз чув в≥д професора яворенка, Ч про Дмосковського" професора јрхангельського, ¤к той по¤снював назву •авиного острова (що на ƒн≥пр≥ ж таки), ¤ка походить в≥д слова Діава", тобто Дворона". Д÷е значить Ч казав в≥н, Ч Д•авьонний" остр≥в, бо запорожц≥ жили на —≥ч≥, а надв≥р ходили на той остр≥в." ј ¤к в≥н м≥г казати це тим, що њм слово Діавиний" було так самї незрозум≥ле, ¤к ≥ професоров≥ јрхангельському? Ќу, та й при –ањ в≥н не м≥г, зрозум≥ла р≥ч, аж так розпускати ¤зика.
„овен стрибками бравс¤ впоперек могутньоњ р≥ки, п≥дкидав н≥с високо в пов≥тр¤, наче от-от мав полет≥ти, т≥льки корма, обт¤жена мотором, трималас¤ за воду, не в≥дривалась.  орма виписувала шумовинно-клекотливий сл≥д на вод≥, за ним вода немов кип≥ла. ћотор клекот≥в ≥ бахкав у дуд. к≥й ранков≥й тиш≥ та лет≥в дедал≥ швидше, дедал≥ швидше ѕругка теч≥¤ водноњ товщ≥ допомагала моторов≥, зносила ск≥сно вниз, ближче до —амари.
ѕраворуч, у легкому серпанку ранкового туманцю шум≥в невидний  одадький пор≥г, водна паща, що до нењ човнов≥ небезпечно було й зближатись. јле ц¤ небезпека могла б њм загрожувати в тому т≥льки раз≥, ¤кби мотор закомизивс¤: тод≥ б њм важко було опертис¤ могутн≥й теч≥њ, оруду. ючи самим1 веслом. ÷е, треба сказати, частенько трапл¤лос¤ з ћаркеловим мотором Ч що в≥н комизивс¤. јле цим разом ћаркел справно проскочив небезпеку й зав≥в човна в спок≥йну, ще зовс≥м сонну —амару. ¬ибравши чисте п≥щане м≥сце на берез≥, причалив. …ого мотор чмихнув востаннЇ й замовк.
“рохи дал≥ в≥д цього м≥сц¤ сто¤ли густ≥ кудел≥ лози, а ще дал≥ Ч високий дубовий гай, оторочений понад берегом смугою очерету. ” тому очерет≥ скрип≥ла очерет¤нка, н≥би щось пил¤ла ≥ржавою пилкою, попискували ще ¤к≥сь нев≥дом≥ њм, м≥ським люд¤м, пташки. ѕопискували спросонн¤, обр≥дно. Ќа самому берез≥ б≥гали жвав≥ довгоног≥ й довгодзьоб≥ кулички, лишаючи в мокрому п≥ску в≥дбитки своњх лапок, схож≥ на асиро-вавилонський клинопис.
≤ незвичне почутт¤ охопило м≥стюк≥в, що опинилис¤ на Длон≥ природи". ¬они мали себе так, ¤к перв≥сн≥ люди, що жили пост≥йно в товариств≥ очерет¤нок, куличк≥в та ≥нших безпосередн≥х пожильц≥в Длона природи". ÷е почутт¤ особливо виразне стало тод≥, ¤к вони поскьдали з себе Дт¤гар≥" цив≥л≥зац≥њ Ч од¤г та взутт¤, ≥ в≥дчули вс≥м т≥лом безпосередн≥ приторки пов≥тр¤, а п≥дошвами н≥г Ч м'¤кенького п≥ску.
—исой ћ≥т¤Їв був гладкий черевань, ≥ т≥ло йому, особливо жив≥т, аж вилазило з трус≥в, ¤к т≥сто з д≥ж≥. √руди повн≥, ¤к у ж≥нки. ћаркел, навпаки, був сухий, смагл¤вий, ¤к циган, а на груд¤х мав ц≥лий кущ чорного волосс¤.
ѕерем≥тько з приЇмн≥стю пот¤гс¤ вс≥м зв≥льненим в≥д од¤гу тлом, заклавши за потилицю руки, аж к≥стки залущали.
Ч Д≈х, њд¤ть його мухи з комар¤ми! “а й ловко ж!.." јле в≥н так т≥льки подумав Ч не ск зав., стримавс¤ перед... чужими.
–а¤ перед¤глас¤ в кущах лози й вийшла зв≥дти в гарному трикотажному купальному костюм≥, що знадно обт¤гав молод≥ форми њњ т≥ла, струнку ф≥гурку. јле вона не зразу зважилась показуватись у самому костюм≥ Дчужому", тобто ѕерем≥тьков≥, Ч накинула на плеч≥ рушник.
ј проте зиркнула з п≥д лоба таки на нього, на "чужого"
ј проте зиркнула з шд л костюм≥! ¬олосс¤ було
": ƒивись, мовл¤в ¤ка ¤ в в цьому костюм≥! ¬олосс¤ було сховане в гумову - блакитну купальну шапочку, та ще й метелик збоку, ≥ тому њњ голова була схожа на голову гарненькоњ л¤льки.. ≤ ѕерем≥тько схвилювавс¤, уздр≥вши таку незайману, так ц¤ д≥вчина була йому до вподоби! ј про Ћюбину тепер нав≥ть уже не подумав, його ц≥лком поглинуло те практично-життьове завданн¤, що випливало з живоњ д≥йсности з потреби вр¤туватись ≥ влаштувати остаточно своЇ житт¤. ƒо революц≥њ казали звичайно Ч зробити кар'Їру тепер цього слова не вживали... “а воно й не зовс≥м туди п≥дходило: йому насамперед треба було вр¤туватись, наступаючи" на ворога з в≥дчайною силою, а ¤к вр¤туЇтьс¤, то це автоматично дасть йому ще й добру кар'Їру...
ќтже, в≥н був на добр≥й дороз≥, ≥ це знов п≥днесло його настр≥й. ¬загал≥ вс≥м було добре. —исой уз¤в рушницю й бахнув у небо, так, без будь-¤коњ потреби, з доброго настрою т≥льки. Ћуна заклекотала тим постр≥лом, п≥шла дал≥ понад —амарою, захлинулась десь над ƒн≥пром.
 улички зл¤кано спурхнули, с≥рими млинками закрутились у пов≥тр≥. ќчерет¤нка вмовкла, притањлась...
—онце п≥дбилос¤ вж,е височенько й залило все навколо своњм веселим с¤йвом Ч —амару, поЇднану з широким простором ƒн≥пра, увесь низький л≥вий берег, його п≥ски й шелюгу, а панорама правобережного —≥чеслава заграла справжн≥ми веселими спалахами на шибах, на хрест≥ собору тощо. Ќе дос¤гло, здавалось, сонце т≥льки до фабрично-заводського району, де вис≥ли чорн≥ гриви диму, розв≥шан≥ на високих шпичаках димар≥в.
Ќа ƒн≥пр≥ з'¤вилось б≥льше чвон≥в, стало б≥льше руху. ќдин човен проскочив з гуркотом мотора повз наших в≥дпочиванц≥в дал≥ на —амару.  упа людей, що сид≥ла в ньому, замахала руками, щось гукали до ћ≥т¤Ївих та њхнього гост¤, але що саме, Ч за гуркотом мотора не можна було второпати. јле ѕерем≥тько з прикр≥стю п≥знав серед того гурту свого знайомого √ната  утька, м≥ського педагога. ’оч той  утько був у громадському розум≥нн≥ плохий ≥ незначний, та в≥н м≥г рознести серед украњнц≥в, що бачив його в товариств≥ Дкацап≥в". «алиц¤вс¤ до Дкацапки", отже, робив те, що рано чи п≥зно повинне було ви¤витись, а тим часом чомусь не хот≥в, щоб про це вже знали украњнц≥...
ѕо ¤комусь час≥ ћ≥т¤Їви з гостем заходились сн≥дати, т≥льки ж довелось њм ≥ тут, на лон≥ природи, споживати не що ¤к т≥ ж таки здобутки цив≥л≥зац≥њ Ч риб'¤ч≥ консерви, б≥лий хл≥б, варен≥ (а не сир≥!) ¤йц¤. —исой прихопив з собою й пл¤шину Дрик≥вки", ≥ ѕерем≥тьков≥ теж довелос¤ випити.
 оли сонце пригр≥ло так, що його стали в≥дчувати й ≥нш≥ Ч не т≥льки —исой, ѕерем≥тько запросив –аю купатись
јх, купатись! ¬она так це любить, т≥льки боњтьс¤ починати: вода, мабуть, холодна ще...
Ч Ќ≥, ось див≥тьс¤!
≤ ѕерем≥тько, п≥дкинутий бажанн¤м похизуватись перед д≥вчиною, в≥д≥йшов трохи назад, роз≥гнавс¤, п≥дкинув себе в пов≥тр¤ пружним рухом н≥г ≥ з розмаху полет≥в у воду, розбив њњ сонну глад≥нь. —початку його т≥ло, ¤к т≥ло великоњ жаби, зашамоталось, видне, п≥д водою, а пот≥м зникло зовс≥м.
¬иринув ѕерем≥тько аж на середин≥ вже, гукнув: Дƒив≥тьс¤ ≥" ≥, п≥дн≥сши руки пр¤мо вгору, ¤к голуб складаЇ крила, с≥даючи, п≥рнув знову, щоб Дд≥стати дна": води було з головою.  оли виринув удруге, то поплив дал≥, до другого берега. ј там став, по по¤с у вод≥, ≥, згадавши хлоп'¤ч≥ роки, ¤к ще був пастухом на сел≥, склав долон≥ в дудку, приклав до рота й задудукав, ¤к одуд:
Ч ќду-ду! ќду-ду...
“е одудуканн¤ лунко розкотилос¤ понад водами двох р≥чок, вдарилос¤ луною аж там, де зводивс¤ над обр≥Їм дубн¤к.
Ч Ќу! Ч заохотив –аю. Ч ѕочинайте вже!.. ѕлив≥ть сюди, Ч тут чудово...
≤ бризкав, хлюпав водою навколо себе, ¤к той хлопчак-пустун.
–а¤ вв≥йшла обережно в воду, скулившись у передчутт≥ холоду, схрестивши руки на груд¤х, така маленька, ¤к дитинка, така, що потребувала оп≥ки такого великого й мужнього, ¤к в≥н, той, що кликав њњ до себе аж на той б≥к. ” м≥лк≥й, прозор≥й, пройн¤т≥й наскр≥зь пром≥нн¤м сонц¤ од узбережж¤, в≥д њњ босих н≥г кинувс¤ р¤сний табунець др≥бненькоњ рибки Ч верховодок, гострими стр≥лочками табунець шугнув геть.
¬ода була, справд≥, не така вже тепла. –а¤, здригнувшись в≥д њњ приторку, поб≥гла дал≥, скрикнула раптом: Д”х!" ≥ прис≥ла по-ж≥ночому по шию в воду, а пот≥м випросталась ≥ попливла. ѕерем≥тько кинувс¤ наввимашки њй назустр≥ч, ≥ вони зустр≥лис¤ посеред —амари, трохи ближче до цього берега, дв≥ голови, що т¤глис¤ одна до одноњ. њхн≥ погл¤ди Ч; ср≥бл¤стий –ањн ≥ його карий, ¤к гор≥х, зустр≥лись, см≥¤лись ≥ мало не пр¤мо казали: Дти м≥й" ≥ Дти мо¤". Ќав≥ть за руки побрались, л≥вими, а правими бал¤нсували на поверхн≥ води, правими ≥ напругою т≥л. ƒв≥ зближен≥ обоп≥льною симпат≥Їю ≥стоти, перв≥сно-щаслив≥.
–а¤ повернула назад, ѕерем≥тько поплив пор¤д з нею.
- ’от≥в би з вами поговорити, –аЇчко! Ч раптом сказав з н≥жн≥стю в голос≥.ѕерем≥тько
- ѕоговорити!?
ƒ≥вчина зашар≥лас¤, ¤к молода п≥вон≥¤, зрозум≥вши, до чого ц¤ Дпередмова". маЇш поговорити? ≤ кинулась пливти з б≥льшою енерг≥Їю, н≥-а тка¤ючи в≥д того, що в≥д нього њй не хот≥лось т≥кати, що ого Ч навпаки Ч т¤гло њњ з непереможною силою. ѕоговорити? Ќе знала, що на це сказати, а зам≥сть того гукнула до ћаркела Ч щоб заличкувати перед сторонн≥ми цей њхн≥й секретний нам≥ру Дпоговорити":
- ћарочку, купайс¤ й ти: вода чудова...
ћаркел очевид¤чки, не под≥л¤в њњ захвату й н≥чого не в≥дпов≥в. ¬≥н сид≥в у човн≥ ≥ мовчки перемотував вудки, наставившись ≥ти ловити рибу.
—исой теж в≥дмовивс¤ покищо купатись: в≥н зам≥ривс¤ полювати". ћахнувши Дна прощанн¤" молод≥й пар≥ рукою, в≥н закинув на плече рем≥нь рушниц≥ й п≥шов туди, де дуби й очерети. ћаркел майже одночасно з ним п≥шов у протилежний б≥к, туди, де звисали над водою чубки лози, стрим≥ли з води кущ≥ оеитн¤гу.
ќтже, ѕерем≥тько й –а¤ ц≥лком випадково опинилис¤ в≥ч-на-в≥ч удвох.
÷е склалос¤ швидше, ан≥ж вони, здавалось, спод≥валис¤, ба й заскочило њх. ѕерем≥тько в ц≥й ситуац≥њ нав≥ть завагавс¤ був, подумав, чи не рано ще про це говорити, але от≥ сло≥ва Дя хот≥в би з вами поговорити, –аЇчко, вже його зобов'¤зували. ¬≥н уже мусив говорити. ј –а¤, здавалось, зовс≥м зл¤калас¤ ц≥Їњ перспективи. ¬она нав≥ть кинулась була сл≥дком за ћаркелом, сказавши:
Ч ≤ ¤ хочу з тобою, ћарочку...
јле той так роздратовано махнув на нењ Ч назад себе Ч рукою, що вона знов повернулась до свого кавалера.
Ч “о й ви любите рибу ловити? Ч спитав њњ ѕерем≥тько, спитав так, аби щось сказати, бо гар¤чково думав про ≥нше: ¤к почати про т Ї.
Ч Ћюблю? Ќ≥, то ¤ так, Ч заплуталась д≥вчина. ≤ то червон≥ла, то бл≥дла, аж очен¤та зайшли њй сльозами. Ѕуквально не знала, де њй д≥тись. «нов порвалась була трохи чи не сл≥дком за —исоЇм. јле —исо¤ вже не було видно Ч сховавс¤ за лозою. ќтже, њй залишалось т≥льки одно Ч оути б≥л¤ свого ц≥кавого (≥ любого-любого!) кавалера. Ѕула в становищ≥ рибки, що њњ крањ невода загнали в гузир, з ¤кого вже нема виходу.
...ѕерем≥тько гар¤чково дум.ав, ¤к почати про т Ї. √оловне, що в≥н не м≥г почати спок≥йно, ¤к воно личило стати.ому ≥нженеров≥, ще такому вже й молодому. ¬≥н же, просто ¤к той хлопчак, заходжувавс¤ б≥л¤ справи! ѕоперше серце н≥ з сього, н≥ з того почало несамовито битись не вискочить з грудей. јж заважало нормально дихати, подруге, ¤зик, н≥би лем≥шку м≥шав у рот≥ Ч такий став неповороткий. ≤ сл≥в в≥дпов≥дних бракувало.
Ч Дј, чорт!" Ч подумав з досадою про себе. ј –ањ сказав зм≥неним голосом:
Ч —¤дьмо ось тут!
≤ вказав на край твердого ірунту, порослого пир≥йцем об≥рваного тераскою, на ¤к≥й зручно було сид≥ти, Ч на пир≥-Їць с≥сти, а ноги поставити в теплий чистий п≥сочок.
“а –а¤ зразу не с≥ла: метнулась швиденько до речей вз¤ла сухий рушник ≥ накинула соб≥ на плеч≥, бож њњ костюм був геть чисто мокрий. Ќав≥ть здригнулась, ¤к в≥д холоду дарма що сонце тепер приЇмно гр≥ло все т≥ло, мов би л≥тепло до нього торкалось. —онце ж тепер панувало над ус≥м, ≥ на неб≥ не було ан≥ хмариночки.
ѕос≥дали. јле й тепер ѕерем≥тьков≥ не легко було перейти до того, що мав сказати ц≥й д≥вчин≥. ”з¤в дл¤ чогось суху лозинку в руку,покрутив њњ в пов≥тр≥, а тод≥ сказав:
Ч „итайте, –ањчко, що ¤ буду писати...
≤ почав писати пов≥льно на п≥ску, скидаючи погл¤дом на –аю:
Ч Дя... вас... люблю"...
–а¤ заздалег≥дь захвилювалась, а ¤к прочитала останнЇ слово, спалахнула, зл¤калась, спустила оч≥ соб≥ на кол≥на. ј руки сам≥ собою , без њњ св≥домости м'¤ли край рушника.
Ч ўо ви на це скажете? √а?
√оворити йому й дал≥ було трудно. “ож в≥н, не чекаючи –ањноњ в≥дпов≥д≥, уз¤в њњ за руку, а другою об≥йн¤в за плеч≥ й прихилив до себе, тепло-мокру, гар¤чу там, де голе т≥ло.  ог ли в≥н, ≥нстинктивно огл¤нувшись, чи њх не п≥дгл¤даЇ хто, поц≥лував њњ н≥жну щ≥чку, вона тремтливо припала до нього. ј дал≥ в≥н став ц≥лувати своЇ коханн¤ в гар¤ч≥, по-дит¤чому розтулен≥ губки, в оч≥...
Ч ≤ одружимось, еге ж? „и так, мо¤ горличко?
–а¤ скидала на нього в≥ддано синьоцв≥т очен¤т, погл¤дом Ч не словами Ч ви¤вл¤ла згоду.
ј пот≥м вони встали, побралис¤ аа руки й почали ходити понад берегом, ховалис¤ за лози, щоб н≥хто не бачив њхнього щаст¤.
Ч ...ќдружимось, Ч казав ѕерем≥тько, тепер уже –ањн Дѕа≥влусь". Ч ј т≥льки, що твоњ брати скажуть? „и не будуть проти?
≤ в≥н розпов≥в њй про вран≥шн≥й ћаркел≥в вибрик Ч ¤к той Дне радив" йому Дважити" на сестру. ≤ про те, що взагал≥ ћаркел чомусь вороже до ньогоставитьс¤.т ба було бачити, ¤к д≥вчина запалилас¤ гн≥вом! як у њњ очен¤тах застрибали зл≥ вогники. ўо брати ска-жуть. л згоджуватись чи не згоджуватись на шлюб доч-ћќ∆г√гестри!
њњ гарнил. ДхнЇ до цього д≥ло? це не старий режим?, щоб
ј тому дурнев≥ ћаркелов≥ вона скаже... ќтже вона була вже ц≥лком по сторон≥ свого коханого ппхи чи не зненавид≥ла р≥дного брата. јле ѕерем≥тько попросив њњ н≥чого ћаркелов≥ про ту сутичку не казати, щоб не вийшло ще б≥льшоњ сварки... _
Ќ≥ вона скаже! ¬она не потребуЇ його дурноњ оп≥ки... ≤ т≥льки ¤к Дѕавлусь" удруге попросив њњ не казати, неохоче
згодилась... . .
њм треба вже було говорити тих≥ше, бо публ≥ки на берез≥ ставало дедал≥ густ≥ше. ј ¤кийсь галасливий гурт чолов≥к≥в та ж≥нок отаборивсь зовс≥м близько б≥л¤ них, роз≥клавши своњ њства та напоњ п≥д сус≥дн≥м кущем- шелюги. ѕерем≥тька це так обурило (хоч з ¤коњ реч≥? х≥ба це його берег?), що в≥н роз≥гнавсь до них, щоб сваритись. ’от≥лос¤ й перед д≥вчиною показати Ч такий був у глибу його ≥стоти поштовх __що в≥дтепер в≥н њњ вз¤в п≥д свою оборону.
Ч ўо вам м≥сц¤ мало? Ч хот≥в був сказати тим нахабам, що тут роз≥клались?...
јле, п≥д≥йшовши до гурту, в≥дмовивс¤ в≥д свого зам≥ру. ÷е був гурт професор≥в та викладач≥в металюрг≥йноіо ≥нституту, переважно жид≥в, а серед них в≥н п≥знав (люди порозд¤ган≥, ≥ тому не зразу видно) зав≥дувача навчальноњ частини —амсона Ћ≥пшиц¤, що з ним був знайомий. ќтож зам≥сть щоб сваритись, в≥н мусив подати йому руку, а той познайомив його з ус≥м товариством.
Ч ¬и з ким? Ч зразу спитала його одна т≥листа жид≥вка, виразно з ним кокетуючи. Ч 3 д≥вчиною? ѕриЇднуйтесь до нас! ” б≥льшому гурт≥ весел≥ше...
ѕерем≥тько под¤кував, сказавши, що в них сво¤ група, ≥ повернувс¤ до –ањ. “а й було йому Днайвесел≥ше" тепер не в гурт≥, а вдв≥йку з д≥вчиною. …ому, ¤к ≥ њй також...
Ќезабаром прийшов ≥ —исой, прин≥с впольовану дичину Ч п≥дстреленого, але ще живого куличка, що зл¤кано водив намистинками очей.
Ч Ќу, нав≥що ти його? Ч з докором сказала –а¤, гладил≥а гол≥вку невинноњ пташки. Ч “а хоч би ж убив, а то т≥льки поранив, щоб мучивс¤...
—правд≥, це була непотр≥бна жорсток≥сть, ≥ —исой, ¤к показалось ѕерем≥тьков≥, н≥¤ково посолов≥в. Ч Д«а революц≥њ людей убивав, Ч подумав, Ч а тепер пташки шкода... ќт що значить Ч часи зм≥нилис¤!"
ўоб виправдати —исо¤ перед сестрою, ѕерем≥тько сказав жарт: коли рушниц¤ була набита, то мусила вистр≥лити... —исой вд¤чно на нього гл¤нув.
ћаркела, що прийшов з рибою на юшку, ѕерем≥тько зустр≥в погл¤дом переможц¤, мовл¤в, Дотепер спробуй свари* тись... будеш мати справу з сестрою"...
ј на –аю те, що сталос¤, так под≥¤ло (вона була п≥дце. сено рад≥сна, балакуч≥ша, вз¤ла в ћаркела рибу й почала чистити та розчин¤ти), що на це не могли не звернути уваги й обидва брати. ѕерем≥тько спостер≥г нав≥ть, що —исой гл¤нув на сестру раз чи два так, щоб вона не завважила. “≥льки на його роз≥пр≥лому, гливкому виду не можна було добачити схвалюЇ в≥н це чи н≥. јле черговий ћаркел≥в напад на ѕерем≥тька, що ставс¤ вже п≥д час об≥ду, виразно показав, що той був Дпроти".  оли на ¤кусь мить зайшла в товариств≥ мовчанка, в≥н, ћаркел би то, випалив одним духом, не дивл¤чись ѕерем≥тьков≥ в в≥ч≥ (тому й не зразу зрозум≥ли, до кого мова):
Ч ¬и, здаЇтьс¤, ц≥кавитесь справами петлюр≥вськоњ церкви?
ѕерем≥тько гл¤нув недомисле'нно спочатку на —исо¤, а пот≥м на ћаркела. —питавс¤:
Ч ÷е ви до кого?
Ч ƒо того, хто ц≥кавитьс¤ петлюр≥вською церквою...
Ч ¬и хочете сказати Ч автокефальною?
Ч ÷е однаково... я вас там бачив.
≤ншим разом це була б дл¤ ѕерем≥тька дуже слизька ситуац≥¤, а тепер, коли в≥н мав за собою њхню сестру, в≥н Ч хоч це й коштувало йому не аби¤коњ напруги Ч см≥ливо в≥дпарував:
Ч “о, виходить, ≥ ви там були? ќтже, ми з вами Ч обоЇ р¤боЇ!
¬ажкодум ћаркел не зразу здобувс¤ на в≥дпов≥дь, засоп≥в носом, ≥ аж п≥сл¤ прикроњ мовчанки в≥дпов≥в:
Ч Ќе обоЇ р¤боЇ... Ѕо про мене н≥хто не скаже, що ¤ за поп≥в руку т¤гну...
Ч ј про мене хто- скаже? Ч упевнено вимовив ѕерем≥тько, бо в≥н ≥ справд≥, вихований на прац¤х ƒрагоманоза, на творах Ћес≥ ”крањнки, ≤вана ‘ранка, ¬. ¬инниченка, не ц≥кавивс¤ церквою ¤к такою. Ч „и ви бачили, щоб ¤ коли моливс¤ чи христивс¤?
ћ≥ж ними раптом стала –а¤, що накинулась з отими злими ≥скрами в очах, на ћаркела:
Ч ћаркеле, перестань! „ого ти завжди заводишс¤ з людьми? —кандал≥ст отакий!.. ÷е тоб≥ не Д омсомол"...
ћаркел кинув лютий погл¤д на сестру й замовк. јле ѕерем≥тьков≥ це таки попсувало настр≥й. Ч Д« ким ¤ родичаюсь? ўо в мене з ними сп≥льного?"
–а¤ в≥дчувала й розум≥ла його г≥рк≥ переживанн¤ ≥ потай непом≥тними дл¤ брат≥в потисками руки намагалась заспокоњтии його, свого Дѕавлус¤". —исой мовчав, не втручасвс¤ в суперечку, але видно було, що це було йому не-¬“– мне ўоб це затушкувати, перев≥в мову на ≥нше, на про побудову на низу ƒн≥пра г≥дроелектростанц≥њ. ѕро це починали дедал≥ б≥льше говорити, особливо в ур¤дових колах ѕерем≥тько теж був за це, бо вважав, що ”крањна гить ≥ндустр≥¤л≥зуватись, хоч би ц≥ ≥дењ виходили й в≥д ворожого њй "ладу" лад пол≥тичний може зм≥нитис¤, а могутнЇ джерело електросили буде власн≥стю украњнського народу, п≥вденн≥ посушлив≥ райони будуть зрощен≥. јле Ч згадав тепер Ч так≥, ¤к проф. яворенко, вважали, що це знищить Д≥сторичну красу" Ч ƒн≥пров≥ пороги, ≥рон≥зував з приводу цього й старий «агребельний, той насправд≥ внутр≥шн≥й ем≥грант...
ѕо об≥д≥ –а¤ и ѕерем≥тько ще раз купались, попливли разом на другий б≥к. —иоой теж наваживс¤, ул≥зши, ¤к бегемот, у воду. јле т≥льки хлюпоставс¤ та лежав на м≥лкому, ¤к гладкий тюлень, бо плавати не м≥г. «ате ћаркел почував себе в вод≥, ¤к на сухому.≥, кинувшис¤ з берега, поплив далеко, в напр¤м≥ до ƒн≥пра.
ј тим часом день почав хилитись на веч≥р. —онце стало не таке гар¤че. Ћюди теж почали потроху роз'њжджатись, гом≥н пом≥тно' ущухав. Ќав≥ть гурт —амсона Ћ≥пшиц¤ вже не так галасував...
 оли сонце спустилось над саму гору правого бер≥ега, над гущу —≥чеслава, —исой сказав:
Ч ћабуть, ≥ нам пора додому.
≤ знов заторохт≥в ћаркел≥в мотор, погнавши човна на притемнену вже воду. Ќезабаром вони випливли з тихоњ —амари й зустстр≥лис¤ з прудкою теч≥Їю ƒн≥пра. ѕливти тепер було важче, бо фактично проти теч≥њ, що пом≥тно зносила њх ближче до  одацького порога. ” веч≥рн≥й тиш≥ його шум виразно було чути Ч шум ≥ ¤кийсь гурк≥т води, що спадала з чималоњ висоти.
¬ м≥ру того, ¤к спускавс¤ присмерк, засв≥чувались Ч упрор≥дь Ч вогн≥ на широченному лон≥ ƒн≥пра-—лавути Ч рухлив≥, на човнах, ¤к весел≥ таЇмнич≥ кв≥ти (бо човн≥в уже майже не видно було, а вогн≥ ¤скр≥ли). Ќа потемн≥лому раптом обличч≥ правобережного —≥чеслава, розкинутого на гор≥, теж почали нахвачуватись св≥тл¤н≥ пухирц≥ вогник≥в, подекуди пунктирними л≥н≥¤ми. јле т≥ вогн≥ були далек≥, а ц≥, на човнах, близьк≥ й весел≥...
о оди сонце схов лось за високим горбом ѕравобереж¤, його червон≥ промен≥ звелис¤ вгору, ¤к п≥днесена рука
топельника Ч з розчеп≥реними пальц¤ми. јле н≥хто не гукав - Д–¤туйте!" Ѕо хоч день десь там ≥ тонув разом ≥з сонцем; але натом≥сть народжувалась нова краса Ч краса л≥тнього вечора на ƒн≥пр≥, тихого л≥тнього вечора, прикрашеного внизу отими ворушкими вогниками на човнах, а вгор≥, в неб≥ - ср≥бними проколинками перших з≥рок.
“ихо. “≥льки окрем≥ моторов≥ човни перегукувались стукотом Ч ћаркел≥в найдужче, а найближчий до нього, що бравс¤ трохи вище, глух≥ше. Ўум порога творив т≥льки далеке звукове тло дл¤ тих звук≥в, що були близько.
¬еслов≥ човни ви¤вл¤ли себе в присмерку т≥льки воњни-ками.
Ч √оп-гоп! Ч гукнув десь потужний молодий голос, а луна вечерова перекинула десь дал≥ теЇ Дгоп-гоп". ” когось мабуть, було сил ≥ доброго настрою понадм≥ру, ≥ в≥н ото так хот≥в трохи виладуватись.
 оли це враз, десь дал≥ в≥д наших в≥дпочиванцњв, але на сам≥й середин≥ ƒн≥пра озвалась п≥сн¤:
Ч –еве та стогне ƒн≥пр широкий...
÷е почав дужий сам≥тний голос, баритон, з широким розгоном. “ому голосов≥ хот≥лос¤, щоб ƒн≥про рев≥в та стогнав, ¤к у романтичн≥й у¤в≥ поета, дарма що було так тихо. ј пот≥м, сл≥дком за тим голосом озвавс¤ ц≥лий сн≥п голос≥в, з басовим перевеслом на них, ≥ т≥ голоси хот≥ли викликати в у¤в≥ ще й те, ¤к
—ердитий в≥тер завива. ƒо долу верби гне висок≥, √орами хвил≥ п≥д≥йма.
≤ цей сп≥в полинув далеко понад широкою р≥кою, такий широкий, ¤к та р≥ка.
ѕерем≥тьков≥ раптом стиснулос¤ серце в ¤к≥йсь туз≥. „ого в≥н тут, серед цих чужих людей, що говор¤ть м≥ж собою чужою мовою? „ому не з тими, що ото так сп≥вають?
–а¤ раптом присунулась у темр¤в≥ до нього, вз¤ла його за руку, сказала по-украњнському:
Ч √арно сп≥вають, правда?
„и й ц¤ д≥вчина йому чужа? ќ, н≥, вона вже йому р≥дна! ¬она прийме його мову, мову т≥Їњ крањни, в ¤к≥й народилась, вона житиме його ≥нтересами...
ѕ≥сн¤ дал≥ говорила про ≥нший аксесуар романтичного краЇвиду Ч про Дбл≥дий м≥с¤ць", що Дз-за хмари де-де в¤-гл¤дав≥", але д≥йсн≥сть була ≥нша: морок ноч≥ дедал≥ дужче гуск, насувавс¤ на ƒн≥про ≥ т≥ човни, що були на ньому. ≤ ћаркел керував своњм човном, можна сказати, наосл≥п, ор≥Їнтуючись на далек≥ вогн≥ м≥ста. ”же вони були недалеко в≥д «а¤чого острова, р≥вного простору, зарослого лозами, ¤к з ћаркеловим мотором сталас¤ чергова авар≥¤: в≥н гавкнув востаннЇ Ч ≥ зат¤вс¤, н≥би чимсь удавивс¤.
”с≥ прикро стенулись. “реба ж було отакого: ƒобре, хоч недалеко в≥д «а¤чого, бо њх могло б знести на самий пор≥г.
ћаркел спробував був щось там посмикати, присв≥чуючи кишеньковим л≥хтариком, але пот≥м ухопив весло ≥ с¤к-т¤к п≥д≥гнав човна до берега.
”с≥ повиходили з хитливого човна, придержуючись руками за прибережну лозу.
—полохан≥ комар≥ ц≥лою хмарою загули навколо них, лзизкали в вуха, жалили руки.
ћаркел ще трохи пововтузивс¤ з мотором, перехрещуючи снопиком св≥тла темр¤ву, але пот≥м ≥ в≥н вийшов. —пос≥б дальшоњ мандр≥вки був ¤сний ус≥м: човна треба було т¤гти понад берегом на мотуз≥, а одно котресь ≥з них мало сид≥-п≥ти в човн≥, в≥дхил¤ти веслом його в≥д берега, щоб не зач≥павс¤ за навислу над водою лозу. ÷ю останню ролю ћаркел призначив ѕерем≥тьков≥, ≥ той мовчки п≥шов у човен. –а¤ хот≥ла була й соб≥ туди ж таки, але ћаркел њњ спинив, нагримавши: було б важко т¤гти. ѕот≥м в≥н прив'¤зав мотуза, а ѕерем≥тько знайшов помацки в темр¤в≥ цесло, спустив, його понад облавком у воду Ч ≥ рушили проти теч≥њ, понад берегом.
“емр¤ва вже була така, що н≥ ѕерем≥тьков≥ тих, що т¤г-ли човна, н≥ њм ѕерем≥тька не було видно. „ас в≥д часу т≥льки блискав ћаркел≥в л≥хтар, ¤к в≥н, мабуть, присв≥чував п≥д ноги, щоб не заборсатись у кущах лози.
“а не проминуло, либонь, ≥ дек≥лькох хвилин, ¤к ѕерем≥тько в≥дчув, що човен пливе не проти теч≥њ, а навпаки Ч теч≥¤ його почала зносити назад. ўо за чорт?
Ч ≈й, що≥ сталось? Ч гукнув в≥н стривожено до ћаркела. Ч ћене зносить... ћаркел об≥звавс¤ (його голос був уже далеко), що мотуз об≥рвавс¤, ≥ сказав, щоб ѕерем≥тько п≥дган¤в човна до бер≥ега.
ѕерем≥тько махнув веслом з одного боку, але човен т≥льки крутнувс¤ на м≥сц≥ й в≥д≥йшов дал≥ в≥д чорних обрис≥в берега. ћахнув з другого боку Ч те саме. ≤ раптом в≥н з острахом! усв≥домив, що в≥н же н≥коли не веслував ≥ веслувати не вм≥Ї. √остре почутт¤ тривоги охопило його, але крикнути, щоб його р¤тували, посоромивс¤. ќтой же чорт ћаркел п≥дн≥ме його на глузи! “а й –а¤ що скаже, ¤к в≥н ви¤витьс¤ таким страхополохом?
Ч ѕавле ѕетровичу, де ви? Ч долинув здал¤ –ањн голосок, схожий на комариний писк.
Ч “а ось... Ч почав був ѕерем≥тько й не зак≥нчив, зрозум≥вши, що його вже не почують.
ј потужна в цьому м≥сц≥ теч≥¤ невблаганно несла його вниз. Ќапружуючи з≥р, в≥н бачив у темр¤в≥, ¤к чорн≥ купи берега (лоза) швидко в≥д нього в≥ддал¤лись, чи Ч в≥рн≥ше
в≥н в≥д них. Ќезабаром йому стале ¤сно, що вже в≥ддал¤Їтес¤ не т≥льки берег, а й увесь «а¤чий остр≥в, його п≥вденний к≥нець... ј дал≥ ж уже сама гола широч≥нь ƒн≥пра ≥ паща  одацького порога! ћимох≥ть прислухавс¤: рев порога брав гору над ус≥ма ≥ншими звуками... хоч ще й в≥ддалено...
ѕочутт¤ пан≥ки судомно охопило його. …ому ж загрожуЇ смертельна небезпека! …ого знесе на пор≥г!.. Ўир¤в веслом то з одного боку, то з другого. ѕ≥т уже заливав йому оч≥ в≥д того маханн¤... “а це вже було н≥ до чого: човен т≥льки о,.к-'гу ≥уь;шс¤, але нестримно плив униз.
≤ йому у¤вилась мить загибел≥. ќт його кидаЇ з страшноњ височ≥н≥ в вир... от човен йото перевертаЇтьс¤... ѕравда, з т≥Їњ височ≥н≥ екскурсанти ≥нод≥ спускалис¤ дубами, але ж то дубами! ј це ск≥почка... ≤ йому так жаль себе стало... ≤ ¤кась лють. Ћють, що. отак безглуздо загине! ” бо¤х був Ч вийшов живий, а тепер отака безглузда смерть! ќтака дика за-гиб≥ль! ј в≥н же м≥г не њхати сьогодн≥ з чужими дл¤ нього людьми Ч ≥ жити! ћ≥г в≥дмовитис¤ п≥д ¤кимсь приводом в≥д д≥ ого веслуванн¤, не с≥дати в човен... ≤ жити! ’≥ба крикнути Д–¤туйте!" јле хто його зв≥дси почуЇ? ƒесь вище на ƒн≥пра блискають далек≥ вогники човн≥в, але поблизу ан≥ког≥с≥нько... ќтже, хто його тут почуЇ? ’≥ба от≥ далек≥ з≥рочки в неб≥? јбо спок≥йн≥ вогники правобережного села Ћоцманська  ам'¤нка?...
ј човна зносило, ≥ дедал≥ чутн≥ший ставав рев водоспаду, немов до нього зближавс¤ страшний зв≥р.
“од≥ в≥н, охоплений уже дикою пан: кою, не думаючи, чи це буде краще (подумав: Дћоже, сам випливу, а човен хай пропадаЇ!"), ≥, ¤к був у костюм≥, в черевиках, та так ≥ стрибнув у воду, Ч стрибнув через облавок, не випускаючи човна з рук... ≤ Ч о рад≥сть! Ч в≥н став ногами на дно, води було по пахви. ÷е, очевид¤чки, був к≥нець коси «а¤чого острова, занурений у воду. ¬з¤вши човна за н≥с ≥ перемагаючи пругку теч≥ю, пов≥в його в напр¤м≥ до чорних куп «а¤чого острова. ƒовгенько так бр≥в, вириваючись ≥з цупких об≥йм≥в води, ≥ т≥льки тод≥, ¤к було вже по кол≥на, гукнув на берег:
Ч јгов, де ви там? я ось...
„ерез де¤кий час у темр¤в≥ почулис¤ голоси ћ≥т¤Ївих, ≥ вс≥ троЇ наближались до нього. ¬ит¤гши човна на м≥лке, в≥н вийшов на берег. Ќайперша приб≥гла до< нього –а¤, стурбована, перел¤кана. ўось швидко говорила, та в≥н, Дрозсмиканий" почутт¤ми, не м≥г њњ уважно слухати, в≥н чомусь увесь був скерований назустр≥ч... ћаркелов≥.
ћаркел кинув на нього снопик св≥тла ≥ раптом, уперше, в≥дколи ѕерем≥тько його знав, зареготавс¤:
Ч ’а-ха... “о ви скупались? ” штан¤х... ха-ха... Ч ѕерем≥тько скип≥в:
__ Ѕулоњ б краще прив'¤зувати мотуз, а тод≥ й см≥¤тись!
який тут може бути см≥х?
јле, осв≥тлений, в≥н, справд≥, вигл¤дав жалюг≥дно: штани прилипли до н≥г, в≥д того ноги були тоненьк≥, ¤к у журавл¤, п≥джак мокро лисн≥в... ≤ йому було ¤сно: ¤кщо ћаркел хот≥в з нього поглузувати, то краще не можна й придумати, у нього була п≥дозра, що Дтой чортула'" трохи чи не навмисно так слабко прив'¤зав м≥отуз, Ч щоб посм≥¤тис¤ й принизити його перед сестрою... ўоб посм≥¤тись або, може, й на загиб≥ль штовхнути...
—исой нагримав на брат'а (мовл¤в, справд≥, треба було прив'¤зати ¤к сл≥д), а –а¤ п≥д≥йшла й сп≥вчутливо тернулась об його' мокрий б≥к (притулитись н≥¤к було).
Ч ј ¤ так зл¤калась була, Ч сказала пошепки, ¤к брати вз¤ли знову прив'¤зувати мотуз.
“епер у човен с≥в сам. ћаркел, бо мокрому ѕерем≥тьков≥ треба було з≥гр≥тись, т¤гнучи човен.
« чималими труднощами, зач≥паючись у темр¤в≥ ногами за переплутане кор≥нн¤ лози, ѕерем≥тько й —исой дот¤гли човна до п≥вн≥чного к≥нц¤ «а¤чого острова. ј там перепливли вузьку протоку, що в≥докремлювала «а¤чий остр≥в в≥д берега, Ч ≥ так прибули Ддодому".
јле ц¤ безглузда пригода дуже зн≥вечила ѕерем≥тьков≥ рад≥сть в≥д отого його ос¤гу Ч осв≥дчин ≥з –аЇго. ƒобре, що йому не треба було њхати додому трамваЇм, а то б набравс¤ ще б≥льшого сорому.
як ћ≥т¤Їви попрощалис¤ з ѕерем≥тьком, –а¤ замовкла ≤ вже ан≥ словечком не обзивалас¤ до брат≥в, хоч завдав њй прикрости т≥льки ћаркел. Ќав≥ть с≥ла в трамвањ окремо в≥д них, уперто в≥двертала оч≥. ќбличч¤ њй Дзадерев'¤н≥ло", бровен¤та нахмурились: Дп≥р'њнки" стали Дгострими стр≥лками", що з≥йшлись на перен≥сс≥.
њй же було Дц≥лком ¤сно", що ћаркел навмисно встругнув отаку штуку з ѕерем≥тьком!
—исой завжди прикро переживав Дпоган≥ настроњ" улюбленоњ сестри ≥ тепер, зразу ж занепокоњвс¤, спостер≥гши при трамвайному св≥тл≥ оту Ддерев'¤н≥сть" на њњ виду. јле ¤к в≥н м≥г њњ заспокоњти, ¤к вона й на мову не давалась? —ид≥ла збоку, ¤к чужа!
ј дома вона мерщ≥й сховалась до своЇњ к≥мнати. Ќав≥ть
вечер¤ти не схот≥ла...
јле те, що незабаром добулос¤ до нењ з св≥тлиц≥, вибило њњ з демонстративноњ Дзадерев'¤н≥лосте", тривожно насторожило. √оворили ћаркел ≥з —исоЇм. √оворили неголосно,
але двер≥ до њњ к≥мнати були трохи прочинен≥, ≥ вона все чула.
Ч ...¬≥н до –ањ, Ч глухо бубон≥в ћаркел. Ч ’≥ба ти не бачиш?
Ч ўо до –ањ? Ч сонно об≥звавс¤ —исой, в≥дриваючись в≥д ¤коњсь там, либонь, своЇњ справи, може, в≥д читанн¤ газети.
–а¤ п≥двела нав≥ть голову в≥д подушки, Їдиноњ њњ пов≥р* ниц≥ у випадках њњ мр≥й ≥ сл≥з, перестала дихати, наслухаючи. ÷е було щось таке важливе, зв'¤зане, очевид¤чки, з тим, що на ƒн≥пр≥ сталось! ѕ≥двела спочатку голову, а пот≥м ≥ с≥ла на л≥жку. –азом ≥з тим у голов≥ њњ завирували вс¤к≥ здогади...
„ервоний шапчук на л¤мп≥ край њњ л≥жка б≥льше притемнював, ¤к осв≥тлював к≥мнатку, ≥ вона, уже перед¤гнена, в сам≥й н≥чн≥й сорочц≥, скидалась на зл¤кану мишку, що хоч ≥ сховалась у свою н≥рку, але тривожно прислухалась до того, що д≥¤лось б≥л¤ н≥рки ≥ могло загрожувати њй нав≥ть у схованц≥.
Ч ўо? Ч перепитав —исой.
ћаркел роздратовано чмихнув, посунув ст≥льцем чи ¤кось ≥накще диркнув по помост≥.
Ч ” них же на любов закидаЇтьс¤! Ч вибихнув гн≥вно. Ч Ќайг≥рше, що й –а¤ ним захоплена...
Ч Ќу, а що ж ми можемо зробити?
Ч як що?
« того, що ћаркел не здобувс¤ зразу на в≥дпов≥дь, було знати, що в≥н теж не знав, що в такому раз≥ треба чинити. ј —исой спитайс¤ вдруге:
Ч ≈ге, що?
Ч Ќу, а що буде, ¤к вони поберутьс¤? “и ж сам казав, що в≥н...
—аме тут у св≥тлиц≥ зашип≥в раптом годинник, наповнив усю хату густим шумом, неначе ¤кийсь велетень набрав у рот пов≥тр¤, надув щоки, а пот≥м ураз теЇ пов≥тр¤ випустив, Ч годинник став вибивати години: раз, два... дес¤ть...
–а¤ сприйн¤ла це, ¤к катастрофу: годинник не дав њй почути чогось надзвичайно важливого, може, нав≥ть непоправно страшного. Ќе помогло й те, що вона п≥дхопилась на ноги й п≥дб≥гла до самих дверей. √одинник вибивав т≥ дес¤ть годин довго, розт¤гаючи кожен удар хвил¤стим гудом, ≥ за тими коливанн¤ми звук≥в год≥ було щось почути.
Ќа щаст¤ (чи на лихо?), ≥ брати за тим дзвоном не змогли говорити, мусили перечекати, поки годинник доњде до своЇњ зупинки. ј ¤к останн≥й удар прогув ≥ мелод≥йно в≥ддаливс¤, ћаркел сказав удруге перерване реченн¤:
Ч “и ж сам казав, що в≥н петлюр≥вець.
Ч Дѕетлюр≥вець?!" Ч прошепот≥ла приголомшена –а¤, а серце њй так ≥ затр≥палось у груд¤х. Ч ѕетлюр≥вець? ќ!"
њй зробилос¤ страшно. ¬она ж не раз чула на р≥зних зборах, читала в газетах це слово, ¤к лайку. ўо воно означало, гаразд не розумвда, але знала, що це щось таке ж страшне ¤к, ≥ Дконтрреволюц≥онер", щось таке, що автоматично т¤гло за собою втручанн¤ ƒѕ”, арешти тощо. √олова п≥шла њй обертом. ¬она ж його, свого Дѕавлушу"... поправилась: Дѕавлус¤" так любить! ≤ в голов≥ соб≥ не покладала, щоб могла тепер в≥д нього в≥дмовитис¤, у¤вл¤ла його ¤к частину самоњ себе... ¬они ж уже мають побратис¤!
Ч ...ј це значить, Ч провадив дал≥ ћаркел, Ч що ми з тобою, ти, ¤к парт≥Їць, а ¤, ¤к комсомолець, повинн≥ допомогти органам безпеки викрити прихованого ворога... “реба не допустити, щоб в≥н став нашим з¤тем. Ѕо це може ви¤витис¤ й без нас...
—исой мовчав.
Ч якщо ти чесний парт≥Їць, Ч знов об≥звавс¤ ћаркел, Ч то повинен негайно п≥ти до ƒѕ” й за¤вити на нього...
Ч Дƒо ƒѕ”?! Ч пройн¤в жах –ањну св≥дом≥сть. Ч ќй Ѕоже!"
’от≥л,а була з≥рватись ≥ б≥≥гти до брат≥в, щоб р¤тувати тепер найдорожчу дл¤ нењ людину... за брат≥в дорожчу. јле стрималась, прислухалась, ус¤ обернута в слух.
Ч ј ¤к ти цього не зробиш, Ч загрозив ћаркел, то ¤ п≥ду. як чесний Дкомсомолець"...
Ч ќблиш дурниц≥! Ч строго сказав —исой. Ч Ќе твоЇ це д≥ло.
Ч як не моЇ? Ч гар¤чивс¤ ћаркел. Ч я Дкомсомолець" ≥ повинен...
Ч я сказав: облиш! Ч нагримав уже —исой. Ч ≤ знаЇш, чому? —ам≥е тому, що в нього Ї щось ≥з нашою сестрою. я не дурн≥ший за тебе ≥ теж бачу... бачу, може, б≥льше, н≥ж ти... ¬≥н уже майже вл≥з у нашу родину. –озум≥Їш? ”же! ≤, знищивши його, ти знищиш ≥ свою сестру... чи хоч поламаЇш њњ житт¤. Ќе такий в≥н красень, щоб ¤кась д≥вчина летко в≥д нього в≥дмовилась! ћо¤ помилка, може, в тому, що ¤ його допустив у нашу родину. якось випадково це вийшло... ¬ипадково зустр≥в Ч ≥ запросив. “аке з ус¤ким може трипи-тись. ј тепер уже п≥зно-. ” вс¤кому раз≥ треба зачекати...
Ч ёринда! Ќе п≥зно! ≤ ¤ не буду чекати...
“ут уже –а¤ не втерп≥ла ≥, накинувши св≥й червоний шл¤фрок, з розпущеним по ньому л¤нним волосс¤м, з сльозами на очах, вискочила до св≥тлиц≥. Ќакинулас¤ гн≥вно на ћаркела:
Ч ўо ти за чорт¤ка такий! я все чула...
≤ була така очайдушна, з такою ненавистю в очах. ѕри св≥тл≥ л¤мпи-пухир¤ з-п≥д стел≥ т≥ њњ оч≥ стали наче темн≥ш≥, ¤к у к≥шки, зелен≥. Ѕ≥л≥ зубки хижо шк≥рились, ¤к вона розтул¤ла губи. јж ћаркел мимох≥ть в≥дступив в≥д нењ: такою ще н≥коли њњ не бачив. Ќасуплював чорн≥, ¤к у татарина, брови.
ј –а¤ прис≥калась до нього:
Ч ј сьогодн≥ що ти йому сказав? ўо √а? ƒумаЇш, не знаю!
“ут вона завагалась, згадавши Дѕавлусеву" просьбу не казати про це, але слово вихопилось, ≥ в≥дступати було- вже н≥¤к. “а й —исой з≥ац≥кавивс¤ цим. (¬загал≥ в≥н зразу став по сторон≥ сестри, настороживс¤, газету, що њњ тримав у руках, в≥дклав на б≥к).
Ч ј що ж в≥н сказав? Ч спитавс¤.
≤ –а¤ розпов≥ла все, що знала в≥д ѕавла, Ч те, ¤к ћаркел Дне радий йому" залиц¤тись до нењ, його.сестри. ≤ тепер уже зам≥сть гн≥ву, сльози просто бризкали њй з очей, сльози болючоњ образи.
Ч Ќу, знаЇш, Ч скинув —исой дов≥рливо на ћаркела очима, м≥дсним блиском њх засв≥тивши, Ч треба ж таки думати головою...
Ѕачивши таку виразну п≥дтримку з боку старшого брата, –а¤ знов накинулас¤ на ћаркела, Ч сльози, гн≥в ≥ обуренн¤ клекот≥ли в њњ голос≥.
Ч ≤ ¤ке твоЇ д≥ло до цього? я ж не втручаюс¤ в твоњ шури-мури з ‘роською. ≤ знай: ¤кщо ти посм≥Їш щось таке йому зробити, ¤ або соб≥ щось запод≥ю, або... тоб≥... ѕам'¤тай це!
ћаркел не витримав цього нападу, ухопив кепку Ч та з хати. ј –а¤ впала на ст≥лець, схилилас¤ на спинку й голосно заридала. –идала, ¤к дитина, що њњ скривдила р≥дна мати, скидалас¤ вс≥м т≥лом в≥д плачу. —льози р¤сно котилис¤ њй з очей, воц>а витирала њх рукавом шл¤фрона.
Ч ’ай пам'¤таЇ, Ч загрожувала кр≥зь сльози ћаркело-в≥ навздог≥н,¶Ч отакий бо... босовило...
÷¤ сцена так розхвилювала —исо¤, що в≥н устав ≥ заходив по хат≥, йому було жаль сестри, хот≥лос¤ п≥д≥йти й погладити по голов≥, ¤к дитину, щоб заспокоњти, але св≥дом≥сть того, що –а¤ вже не дитина ≥ що справа була не дит¤ча, стримали його. ¬≥н т≥льки торкнув ѓѓ за плече ≥ мовив:
Ч Ќу, год≥! √од≥ плакати! ¬≥н н≥чого не зробить: ¤ не дозволю.
Ч я ж його лю...блю! Ч ридала невт≥шно д≥вчина.
Ч  ого? ј! «наю... ≥ тому не дозволю...
Ч ≤ ми хочемо побратис¤...
÷е була новина дл¤ —исо¤, це було б≥льше, н≥ж в≥н думав. ≤ в≥н перепитав::
Ч ¬≥н тоб≥ сказав про це?
Ч —казав...
—исой знов уз¤в ходити стурбовано по хат≥: справа набирала поважного характеру. ѕри таких даних треба вже не ,чекати", а навпаки Ч запоб≥гати можливому лиху, треба ¤кнайр≥шуч≥ше поговорити з Дтим дурнем"...
Ч ...ѕобратис¤, а той дурило...
–а¤ хот≥ла вже заспокоњтис¤, але, розтривожена, не могла. ѕочутт¤ жалю й вибухи плачу знов ≥ зно≥в вихоплювалис¤ з њњ грудей. “а плакала вона вже не т≥льки через ћаркела, а й через те, що њњ коханому, справд≥, загрожувала ¤кась
страшна небезпека.
—исой ходив по хат≥, не знаючи, ¤к заспокоњти розтривожену сестру. ћорщив своњ р≥деньк≥ брови, блимав пов≥ками... ”хопивс¤ за цигарку, ¤к за порадницю: закурив. ≤ дал≥
ходив.
–аптом –а¤ сама перестала плакати ≥ пр¤мо спиталас¤
в —исо¤, чи то, справд≥, велика небезпека, що ѕерем≥тько Ч петлюр≥вець. ≤ дивилас¤ на брата мокрими в≥д сл≥з очима з великою допитлив≥стю Ч мовл¤в, ¤к у в≥ч≥ не вскочить! Ч щоб не т≥льки з його- сл≥в, а з виразу очей зрозум≥ти правду. —исой не зразу в≥дпов≥в. ’одив де¤кий час ≥ мовчки думав. –а¤ не зводила з нього очей. ѕовторила питанн¤:
Ч ...„и справд≥? √а? його можуть заарештувати? “а зам≥сть щоб в≥дпов≥сти, —исой сам њњ запит≥ав:
Ч Ќу, а ¤кби це була велика небезпека, чи ти могла б в≥д нього в≥дкинутись? ѕоки ще не побрались...
—трах розширив –ањн≥ оч≥, сльози густою павоттю нари-
ну'ли на них. —крикнула:
Ч ќтже, велика, коли ти так питаЇш?! Ќу, кажи вже!
Ч “а н≥... я просто так, з де¤ких м≥ркувань.
Ч ј що значить Дпетлюр≥в≥ець"? —исой по¤снив.
Ч “оњ ж ¤кий це злочин, коли в≥н боровс¤ за св≥й народ?
Ч Ќе завжди й тих, що борютьс¤ за народ, по гол≥вц≥
глад¤ть...
≤ т≥льки ¤к –а¤ за¤вила твердо, що вона не змогла б покинути ѕавли, а ¤кби з ним щось сталось, то й вона поњхала б за ним на засланн¤, —исой заспокоњв њњ, сказав, що насправд≥ тепер це вже не такий злочин. Ѕагатьох петлюр≥вц≥в амнестовано, ≥ вони живуть легально. ѕетровський видав охоронну грамоту нав≥ть такому зубров≥ Дпетлюр≥вщини", ¤к —. ™фремов. ѕавлова б≥да в тому, що в≥н приховав злочин, але ¤к н≥хто не викаже, то все буде гаразд. —ам в≥н про це мовчатиме. ћаркел теж без його дозволу не п≥де на нього Дза¤вл¤ти". ’≥бащо ƒѕ” з ≥нших джерел про це дов≥даЇтьс¤. јле ѕавло тут, у цьому м≥ст≥, чужий, його минулого н≥хто тут, кр≥м њх трьох, не знаЇ.
Ч ќтже, ≥ди спатоньки! Ч зак≥нчив в≥н з неспод≥ваною дл¤ нього самюго н≥жн≥стю. ≤ спробував посм≥хнутись...
 р≥м зустр≥чанн¤ митрополита Ћипк≥вського, в ѕерем≥тька був ще один Дсв≥жий гр≥х", що з ним в≥н ховавс¤ перед ћ≥т¤Ївими: вр¤ди-годи в≥дв≥дував в≥дкрит≥ збори ”крањнськоњ комун≥стичноњ парт≥њ, ≤ можна сказати, що з цим Дгр≥хом" в≥н ще б≥льше ховавс¤.
Ч Дќтак пак! Ч мюже хтось здивуватись. Ч „ого ж йому з цим ховатис¤? «бори украњнськоњ комун≥стичноњ парт≥њ в украњнськ≥й комун≥стичн≥й держав≥ Ч ≥ ховатис¤?! “а ще й б≥льше, ¤к ≥з јвтокефальною церквою? ўось тут, мабуть, ≥з лог≥кою не гаразд!"
ўо з лог≥кою тут не все гаразд, це так, Ч але коли й де ≥стор≥¤ та сусп≥льне житт¤ були у згод≥ з лог≥кою?
ј вт≥м, ¤кщо цю ситуац≥ю розгл¤нути глибше, то можна знайти й причину такоњ Днев'¤зки". ”кап≥сти були, справг д≥, украњськ≥ комун≥сти, але комун≥стична держава була не зовс≥м украњнська. ≤ ц¤ не зовс≥м украњнська держава аж н≥¤к не хот≥ла, щоб будь-хто, хоч би й укап≥сти, перетворював њњ на зовс≥м украњнську. ј укап≥сти в цьому розум≥нн≥, за даних умов, були найнебезпечн≥ш≥. Ѕо, наприклад, автокефал≥сти могли за цих умов т≥льки молитис¤ по-украњнському, а укап≥сти могли в≥д≥брати й владу в таких, ¤к ћ≥т¤Їви, ба й в≥д≥рвати њњ в≥д... ћоскви. ¬они ж њњ, цю не зовс≥м украњнську державу, пр¤мо критикували за це, а також за те, що ÷ентри ѕ≥вденстал≥ на ѕ≥виоч≥ стали,
конкретн≥ше кажучи, в ћоскв≥. ј тим часом треба було б, за лог≥кою, щоб вони, т≥ центри, були не п≥вн≥чн≥ше ’аркова, столиц≥ ц≥Їњ не зовс≥м украњнськоњ держави. ј це означало б, що продуктами своЇњ прац≥ користувалис¤ б т≥льки продуценти ѕ≥вдн¤. ј це останнЇ дало б ц≥й держав≥ не т≥льки економ≥чну, а й пол≥тичну незалежн≥сть.
ј ¤к люди украњнськ≥? ”с¤к≥ люди украњнськ≥ Ч ≥ комун≥сти, ≥ Дпетлюр≥вц≥", ≥ автокефал≥сти? ¬они теж ус≥ цього хот≥ли ≥ тому так ц≥кавилис¤ в≥дкритими зборами Дукап≥ст≥в" Ч Їдиноњ вже на цей час легальноњ опозиц≥њ усталеного режиму.
ѕерем≥тько ходив на ц≥ збори, ц≥кавл¤чись найб≥льше њхн≥м украњнством.  омун≥змом в≥н, ¤к ≥ Ѕогом, не ц≥кавивс¤, бо жив проблемами живого житт¤ того народу, ≥цо до нього з народженн¤ належав, що за нього воював; у лавах Дпетлюр≥вськоњ" арм≥њ 1919-20 роками. –озум≥в небезпеку Ч а ходив! якась непереможна сила штовхала його на це. ј небезпека ж була не т≥льки в тому, що про це могли дов≥датись ћ≥т¤Їви, а й безпосередньо в≥д т≥Їњ установи, що мала, за
завданн¤м ур¤довоњ парт≥њ Ч  ѕ(б)” й ур¤ду, не допускати до того, щоб ц¤ не зовс≥м украњнська держава стала ц≥лком украњнською. ѕравда, ц¤ установа тепер, за Ќ≈ѕи, не була така страшна, ¤к перше, коли вона звалас¤ „ , Ч тепер вона звалас¤ Дƒержавне пол≥тичне управл≥нн¤" Ч ƒѕ”. “а небезпека в≥д нењ дл¤ в≥дв≥дувач≥в в≥дкритих збор≥в ” ѕ таки була. Д”кап≥сти" вже не мали змоги видавати друкований орган, ≥ Їдиний був у них спос≥б промовл¤ти до народу Ч отак≥ збори, збори, оформлюван≥, ¤к Джива газета", тобто виголошуванн¤ з живих уст того, що мало б друкуватис¤ в газет≥ Ч статт≥в, нарис≥в, фейлетон≥в тощо.
” м. —≥чеслав≥ так≥ збори в≥дбувалис¤ раз на тиждень. ѕерем≥тько не кожного разу м≥г там бувати, бував т≥льки тод≥, ¤к був в≥льний в≥д роботи в завод≥. ќстанн≥м часом? бував там ще р≥дше, бо його в≥льний час забирали тепер зустр≥ч≥ з –аЇю. “а от ¤кось –а¤ поњхала до матер≥ в ’арк≥в, ≥ ѕерем≥тько похопивс¤ скористуватись цим, щоб п≥ти до Дукап≥ст≥в". як звичайно, ≥ цим разом в≥н п≥шов св≥домо п≥зн≥ше, так, щоб надвор≥ було вже темно, а в самому прим≥щенн≥ Дпарткому" було б≥льше людей, серед ¤ких можна було легше Дсховатис¤" Ч слухати приЇмне непом≥ченим.
—павд≥, коли в≥н прийшов, у зал≥ було вже повн≥с≥нько (зал¤, пристосована з мешканн¤, не дуже велика). ƒесь у протилежному в≥д входових дверей к≥нц≥ св≥тилас¤ слабким св≥тлом сцена Ч Додна ¤кась св≥тл¤на кулька-л¤мпка над головами презид≥њ. Ќа Дзаднику" сцени вис≥в великий напис, зроблений на червоному полотнищ≥ (б≥ле на червоному), Ч Д’ай живе ”крањнська –ад¤нська —оц≥¤л≥стична –еспубл≥ка!" √м... “акий напис, ¤к ≥ в ур¤дових установах, ¤к ≥ на конференц≥¤х владущоњ парт≥њ Ч  ѕ(б)”, досл≥вно такий, а от чомусь в≥н не зовс≥м легальний! „и не тому, що його автори та њхн≥ слухач≥ вкладали в нього буквальний зм≥ст? ћожливо. ѕубл≥ка сид≥ла на довгих ослонах, поставлених упоперек прим≥щенн¤. јле м≥сць на ослонах ус≥м не вистачало Ч люди сто¤ли ще поп≥д ст≥нами, товпилис¤ б≥л¤ дверей, де ще був рух через те, що люди ввесь час п≥дходили. “ак, ¤к ото в ставку: в≥н стишений, ≥ плесо його гладеньке, а там, де б'Ї джерело св≥жоњ води, булькотить ≥ ср≥блитьс¤, м≥нитьс¤ вс¤кими тонами.
ѕерем≥тько протовпивс¤ ≥ став у кутку. √л¤не Ч а б≥л¤ нього один з найбо¤зк≥ших Дукрањнц≥в" Ч м≥ський педагог, украњн≥затор √нат  утько. ѕотиснули один одному мовчки руки ≥ повернули голови до сцени. Ќ≥би св≥домо один вад одного в≥двернулись, мовл¤в, Д¤ тебе тут не бачив, а ти мене". Ќа сцен≥ промовл¤в секретар Дќбкому" (усе так, ¤к ≥ в  ѕ(б)”!) јвд≥Їнко, симпатичний д¤дечко невисокого зросту, з чорною еспаньйолкою Дп≥д ¬инниченка", колишн≥й член ÷  ”—ƒ–ѕ.
Ч „ому, товариш≥, центри украњнськоњ промисловости в ћоскв≥, а не на ”крањн≥? Ч запитував промовець. Ч „ому украњнська мова в державних установах не в пошан≥? „ому украњн≥зац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ т≥льки формдльно? „ому спок≥йно сид¤ть на посадах т≥, що њњ ¤вно саботують? Ч ≤ багато ≥нших таких Дчому"? в≥н ставив, не потребуючи в≥дпов≥дати: публ≥ка, удажно-напружена, сама знала, Дчому". ј ¤к промовець на своњ питанн¤ в≥дпов≥дав, публ≥ка завз¤то Дп≥дтакувала" оплесками. ”с≥ Ч ≥ промовець, ≥ слухдч≥ знали, що все це ,тому", що при влад≥ в ”–—– були не украњнц≥, не украњнськ≥ роб≥тники, сел¤ни й трудова ≥нтел≥генц≥¤ (хоч оф≥ц≥йно це н≥бито було й так!), що ћосква визнавала справжн≥й ≥нтернац≥онал≥зм ≥ р≥вн≥сть нац≥й т≥льки там, де ще не мала... безпосередньоњ влади. Ќа доказ цього промювець нав≥в цитату з статт≥ одного з творц≥в  ѕ(б)”, але разом ≥з тим ≥ репрезентанта Дукрањнськоњ" в н≥й меншости ¬. «атонського, що була надрукована 1918 р≥оку в газет≥ Д оммун≥ст".
...Д≤ от тут ≥ ви¤вилос¤, що поважний принцип самовизначенн¤ нац≥й (не пролетар≥¤ту), що ним треба було керуватис¤, зг≥дно з переказами Дотц≥в≥ церкви", дуже гарний, поки д≥ло йде про ≤нд≥њ та ™гипти, оск≥льки нам там доводитьс¤ працювати (в татаро-башкир≥¤х з ним уже клопоту досить). √арний в≥н, коли треба зробити благородний жест у стил≥ Дкающогос¤ двор¤нина", але малозрозум≥лий, коли доводитьс¤ вир≥шувати вс≥ ц≥ Дпрокл¤т≥ питанн¤" на р≥зних Докрањнах" в род≥ ”крњни"...
Ч Ќу, ¤к, товариш≥? Ч запитав промовець. Ч ƒобре сказано?
≤ зашум≥ли в зал≥ на знак згоди, що Ддобре сказано", р¤сн≥ оплески, н≥би по р≥вному плес≥ ставка шугнув бадьорий в≥тер, сколихнув його, збив бриж≥...
Ч ≤ див≥тьс¤, товариство, ¤ка чудас≥¤, Ч в≥в дал≥ свою мову јвд≥Їнко: Ч автор цих Дгарних сл≥в" при влад≥ в ’арков≥ Ч а Дхура", ¤к сказано в байц≥, Д≥ дос≥ там"!
“им тоЧ оф≥ц≥йно пов≥домив Ч њхн≥й ÷ , ÷  ” ѕ, на чол≥ з јндр≥Їм –≥чицьким, ≥ послав протест до “ретього ≤нтернац≥оналу...
Ч ...ѕоможе, ¤к мертвому кадило, Ч буркнув хтось м≥ж публ≥кою. Ч “о ж слухн¤не знар¤дд¤ т≥Їњ ж таки ћоскви...
јле на нього зашип≥ли: добре все таки, що Ї кому хоч так≥ протести писати! ћоже, це просочитьс¤ ¤кось у ширший св≥т. ј кр≥м того, ¤к болить, то н≥би легше стаЇ, ¤к комусь про той б≥ль скажеш. Дќблегшивши себе так, публ≥ка вкрила оплесками зак≥нченн¤ промови ћ. јвд≥Їнка.
ѕ≥сл¤ јвд≥Їнка виступив другий м≥сцевий л≥дер ” ѕ Чƒ≥дич. Ќевеличкий, худенький, з перехн¤бленим пенсне на нос≥.  оли говорив, п≥дсмикував штани, що ввесь час йому з'њжджали. „итав малого фейлетона на актуальну м≥сцеву тему п≥д заголовком Дћалорос≥йська хвороба чухна, або свербл¤чка". ј за прив≥д до цього фейлетону в≥н уз¤в прилюдну за¤ву голови Д‘абзавкому" заводу ≥м. ѕетровського “араса Ѕамейка, що, мовл¤в, роб≥тникам њхнього заводу н≥коли вивчати украњнську мову, бо вони повинн≥ виконувати й перевиконувати пл¤ни з витопу чавуну, стал≥, вальцюванн¤ тощо.
ƒ≥дич прочитав спочатку цю за¤ву ¤к мотто до фейлетону, Дсьорбнув" носом, по¤снив, що в його фейлетон≥ буде вжито слово Дгегемон", так воно означаЇ Дкер≥вник", а п≥д ним треба розум≥ти пролетар≥¤т у ц≥й крањн≥.
ѕ≥дсмикнув ще раз штани, поправив пенсне й почав:
Ч Д¬ одного √егемона був попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко. якось на ¤зиц≥ в попки-дурника на йменн¤ Ѕамейко викинулась хвороба, загально знана п≥д назвою малорос≥йськоњ чухни, або свербл¤чки. ўоб полегшити муки б≥долашного попки-дурника на йменн¤ Ѕамейко в хвилини нападу чухни, або свербл¤чки, √егемон навчав його говорити: ДЌе било, нЇт ≥ бить не может".
ќтож, бувало, ¤к т≥льки засвербить у попки-дурника на йменн¤ Ѕамейко ¤зик, в≥н розз¤вл¤Ї рота й кричить:
Ч Ќе било, нЇт ≥ бить не может.
≤ попц≥-дурников≥ на йменн¤ Ѕамейко в≥д цього легшало.
“а по ¤комусь час≥ √егемонов≥ стало незручно, що в його дом≥≥ попка-дурник раз-у-раз кричить так, ¤к колись кри/ чав ≥ царський м≥н≥стер ¬алуЇв: у √егемона ж бували гост≥, часом нав≥ть з ≥нших крањн, перед ¤кими йому треба було хвалитись, що в нього1 не так, ¤к було за цар≥в, що в нього краще. “од≥ в≥н вир≥шив навчити попку-дурника на йменн¤ Ѕамейко трохи ≥накше кричати, а саме: Д™, але т≥льки дл¤ сел¤н та ≥нших некультурних людей".
“≥льки ж попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко н≥¤к не м≥г цих сл≥в вивчити. ƒуже бо вже хитр≥ та довг≥ були ц≥ слова, а попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко таки й справд≥ дурним удавс¤. як не бивс¤ √егемон, н≥чого з того не виходило. ќце прокаже т≥ слова з ус¤кою виразн≥стю, Ч та до попки-дурника на йменн¤ Ѕамейко:
Ч Ќу, кажи!
ј попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко:
Ч Ќе било, нЇт ≥ бить не может...
ѕроказуЇ √егемон т≥њ слова вдруге, втретЇ, Ч н≥, таки н≥чог≥с≥нько не виходить, хоч ти йому к≥л на голов≥ теши. ѕлюнув тод≥ спересерд¤ √егемюн, сказавши:
Ч ’ай тоб≥ грець, дурню!
≤ от л≥таЇ тепер попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко по цехах заводу ≥м. ѕетровського ≥, ¤к т≥льки засвербить у нього ¤зик в≥д от≥Їњ малорос≥йськоњ хвороби чухни, або свербл¤чки, кричить:
Ч ЌЇ било, нЇт ≥ бить не может.
ј що д≥йсн≥сть стала вже така, що нав≥ть попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко не маг на нењ не зважати, то в≥н уже сам став додавати: ДЌеть, бо треба виробл¤ти б≥льше чавуну, стал≥, вальцюванн¤ тощо". јле ще не зрозум≥в попка-дурник на йменн¤ Ѕамейко того, що той чањвун, ту сталь ≥ те вальцюванн¤ виробл¤Ї той народ, серед ¤кого в≥н л≥таЇ, чий хл≥б њсть.
ќтож ≥ докричитьс¤, мабуть, попка-дурник дотого, що украњнському народов≥ урветьс¤ терпець, ≥ в≥н просто вирве того хворого на малорос≥йську хворобу чухну, або свербл¤чку, ¤зика, щоб попц≥-дурников≥ на йменн¤ Ѕамейко нарешт≥ зац≥пило".
ѕубл≥ка заплескала ¤кнайдужче, нав≥ть ногами в захват≥ затупот≥ла. ÷е ж були так≥ см≥лив≥ думки, що њх не м≥г висловлювати нав≥ть оф≥ц≥йно апробований сатирик ќстап ¬ишн¤... це були њхн≥, вс≥х присутн≥х на цьому вечор≥ думки...
ѕерем≥тько роз≥гнавс¤ був до третього мартену, ¤к до нього п≥д≥йшов роб≥тник —арк≥сов, в≥рменин, ≥, криво посм≥хнувшись, дав йому... виклик до ƒѕ”.
Ч ўо це? Ч спитавс¤ механ≥чно ѕерем≥тько, беручи пап≥рець. Ч ј!
ѕриголомшений, в≥н швидше вгадав зм≥ст цього пап≥рц¤, побачивши злов≥сний його штамп, ан≥ж прочитав. ”се т≥ло йому отерпло, руки др≥бно затрусились.
Ч Ќе знаю, Ч казав тим часом —арк≥сов, Ч пронизуючи збентеженого ≥нженера гострими чорними очима. Ч ћабуть ¤кесь непорозум≥≥нн¤. Ќе хвилюйтесь! ”с≥ ми знаЇмо, що ви чесний рад¤нський ≥нженер.
—арк≥сов був дос≥ дл¤ нього звичайний роб≥тник, ф≥зично непоказний, кривоплечий, з приплющеним, ¤к у Днаркома" ’арчпрому ћ≥ко¤на, носом, один з небагатьох на њхн≥м завод≥ Днац≥онал≥в", з неправильною рос≥йською мовою Ддуша лубезний". Ќе раз ѕерем≥тько чув, ¤к ≥нш≥ роб≥тники так на глум його й кликали: Д≈й, ти, душа лубезний!" ј от тепер ви¤вилось, що це страшна людина Ч зав≥дувач Дспецв≥дд≥лу" в њхн≥м цеху. ¬ у¤в≥ стороп≥лого ѕерем≥тька в≥н раптом вир≥с на ¤когось демона.
Ч Ќе хвилюйтесь! ще раз сказав —арк≥сов. Ч ѕевно, ¤кась др≥бниц¤.
¬≥н знов посм≥хнувс¤ Ч блиснув чорним блиском смол¤них очей, та це вже був дл¤ ѕерем≥тька чорт¤чий см≥х, см≥х демона. ч≥
' оли —арк≥сов п≥шов, ѕерем≥тько похопивс¤ сховати того пап≥рц¤, з≥м'¤вши, в кишеню спец≥вки, Ч щоб н≥хто з поблизьких роб≥тник≥в! у нього його не побачив. ћехан≥чно продовжив св≥й х≥д у напр¤м≥ до третього мартену, загл¤нув у вогненне око спостережного в≥конц¤, н≥чого там не побачивши. ” конторц≥ вихопив пап≥рц¤, ¤к жарину, що пекла руки, з кишен≥, ≥ аж тепер прочитав: викликали на ранок наступного дн¤ Ч на 9 годину. ќгл¤нувс¤ на двер≥ Ч чи н≥хто не п≥дгл¤д≥в, ¤к в≥н читав.
–ешту дн¤ ц¤ под≥¤ заволокла дл¤ ѕерем≥тька туманом. ¬≥н усе робив несв≥домо, часом не те, що треба було, пот≥м тюкав на себе, поправл¤вс¤ Ч ≥ знов помил¤вс¤. ј заразом у голов≥ йому вирували вс¤к≥ здогади.
ўо б це могло бути? „ого викликали? —хил¤вс¤ до думки, що це не могло бути т Ї, його минуле, бо тод≥ б його просто схопили, зразу б заарештували... ј вт≥м, усе могло бути... усе... аж до найстрашн≥шого...
÷ей туман у голов≥ в≥н прин≥с ≥ додому, та й дома не м≥г знайти спокою. ƒумав прю те, що треба б щось зробити, щоб Дп≥дготуватись" до вс¤ких можливостей, ≥ не знав, з чого почати. ѕодумав, що треба б перегл¤нути, чи нема чогось Днебезпечного" серед книжок або в листах. јле в≥н, людина з Дприхованим злочином", завжди був обережний, ≥ в нього н≥чого такого не могло бути... ќт т≥льки Д≤люстрована ≥стор≥¤ ”крањни" ћ. √рушевського, Ч що з нею зробити? јле ж √рушевський недавно повернувс¤ до  иЇва! „ого ж тод≥ ховатис¤ з його книгою? ѕроте вз¤в њњ, тую книгу, в руки, Ч дорогу, ¤к шматок його власного серц¤, нав≥ть погладив лю-босно шк≥р¤ну спинку, з золотим тисненн¤м. «≥дхнув обережно: так шкода викидати! ћоже ж, ≥ще н≥чого страшного1 й немаЇ... ј ¤к Ї? як прийдуть трусити? √рушевський у  иЇв≥, але в йогоњ ≥стор≥њ Ї й ÷ентральна –ада, ≥ тризуб, ≥ початок ”н≥версалу ÷ентральноњ –ади, ≥ м≥сце, де сказано про б≥льшовик≥в ¤к каламуть революц≥њ...
√л¤нув у в≥кно: надвор≥ було вже темно. ”з¤в книзу п≥д пальто й вийшов. ” с≥н¤х його зустр≥ла господин¤.
Ч ќ!  уди ви? Ч спитала здивовано. Ч я ж хот≥ла давати вечерю!
—казав, що зараз повернете, через дв≥-три хвилини. ј рука п≥д полою пальта, наче вкрав щось. ≤ йому показалось, що господин¤ звернула увагу на ту його руку, Ч що вона без потреби Дсхована". ¬искочив ≥з с≥ней, з≥йшов з іанку...  уди ж њњ? «боку в≥д хати, вглибу подв≥р'¤ сто¤в дровник. ќбережно огл¤нувс¤, чи господин¤ не дивитьс¤, Ч ≥ п≥шов швиденько туди. ¬≥дщепнув двер≥ ≥ навпомацки засунув за дрова...
ѓжа не йшла на душу. ѕ≥сл¤ вечер≥, ран≥ш, ¤к звичайно, розд¤гс¤ й л≥г спати. ¬≥н же не м≥г нав≥ть газети в такому стан≥ читати! јле й сон його, зрозум≥ла р≥ч, не м≥г так легко вз¤тись. ƒумки безупину вирували в голов≥. ўо б це могло бути? Ќаче ж н≥чого такого н≥де й н≥кому не сказав, щоб треба було його викликати на допит... –аптом йому в голову шибнуло таке, що в≥н аж п≥дв≥вс¤ на л≥жку й с≥в, дивл¤чись розплющеними очим≥а в темр¤ву. як в≥н м≥г так безглуздо сховати тую книгу?! “аж коли робитимуть трус, то й туди загл¤нуть! “а й господин¤ може ви¤вити, ¤к братиме дрова. ≤ що в≥н тод≥ њй скаже? ÷е ж було б таке дурие становище! “епер перед ним встало завданн¤, ¤к ту книгу переховати. ѕрислухавс¤: господин¤ цокала на кухн≥ посудом, не давала ноч≥ остаточно стишитись. ј це означало, що в≥н ще був Дприкутий до,л≥жка", не м≥г ще йти. Ѕо господин¤ б почула ≥ могл≥а б вийти в≥ с≥ни та спитати, куди в≥н так п≥зно йде. ќтже, треба було чекати, поки вона засне. √м, але ж вона може там поратись доп≥зна, њй н≥чого посп≥шати!
«нов л≥г, перетворив н≥ч на напружене чеканн¤-прислуханн¤. Ѕож на кухн≥ затихло десь трохи чи не аж б≥л¤ п≥вноч≥. “од≥ в≥н устав, од¤гнувс¤ обережно (щоб не стукнути ст≥льцем чи чимось ≥ншим≥), потихеньку прочинив двер≥ (щоб не скрипнули). «гадав ¤коюсь напругою, що дощаний іанок сп≥вав на вс≥ голоси, ¤к хто ним проходив, Ч тим тепер особливо обережно ступав на іанку.
Ќадвор≥ була така темр¤ва, що буд≥вл≥ чорн≥ли, ¤к ¤к≥сь купи чи бескетт¤ з чорними провалл¤ми двор≥в' пом≥ж ними, а дровник йому довелось мало не навпомацки шукати. јле... двер≥ дровника були замкнен≥! ¬≥н т≥льки вз¤вс¤ рукою за висни'й замок...
якась несамовита лють на себе самого струснула ним. „ого в≥н сюди йшов? ’≥ба не м≥г догадатись, що н≥хто дровник≥в не кидаЇ на н≥ч незамкненими?! јх, йолоп, йолоп! ƒурило!
—тановище його було ≥ дурне, ≥ небезпечне. √осподин¤ таки могла ¤кось почути ц≥ його незвичайн≥ н≥чн≥ походеньки й спитати, що сталос¤. ћогла також наробити зопалу, спросонн¤ галасу н¤ ввесь куток. “а й ≥з сус≥д≥в хтось м≥г випадково звернути увагу на рух у двор≥, подумати, що злод≥й.
”же зовс≥м тихо, зц≥пивши зуби й майже не дишачи, повернувс¤ в≥н до хати. Ѕуло ¤сно<, що залишалас¤ одна можлив≥сть: уз¤ти книгу вранц≥, ¤к ≥тиме туди, ≥ десь по дороз≥ кинути... якщо, звичайно, господин¤, беручи дрова, не ви¤вить њњ... јх, дурило! јх, йолоп!.. як в≥н ран≥ш про це не подумав?!
јж перед св≥том забувс¤ трохи. ≤ от снитьс¤ йому, що в≥н, п≥дл≥ток, ≥де полем у великих батькових чобот¤х, поган¤Ї кон≥ в плуз≥. √рузький розмоклий в≥д ос≥ннього дощу ірунт налипаЇ на чоботи, важко йти. Ѕатько його був досить заможний сел¤нин, але сам працював: ≥ сина до того привчав.
ѕроте послав сина вчитис¤, щоб став Дпаном", ≥нженером... ¬≥н поган¤Ї кон≥, а батько за чеп≥гами йде, плужить.  он≥ дугами згинають передн≥ ноги, т¤гнучи важкого плуга, голосно пирскають... Ќавколо них л≥тають чорн≥ іави, перемагаючи ос≥нн≥й в≥тер, що аж вивертаЇ њм крила... ќдна іава майже над його головою прол≥таЇ, голосно кр¤кнувши...
ѕрокинувс¤ ≥ зразу ж схопивс¤. ” хат≥ було вже видно.  оли б не сп≥знитись!  инувс¤ до годинника: була сьома година. ќтже, ще мав досить часу. јле щось верт≥лос¤ на ум≥, непокоњло. «гадав: Д≤стор≥¤" √рушевського. ¬игл¤нув у в≥кно: замок на двер¤х дровника ще вис≥в. «нову лютий гн≥в охопив його: господин¤ ж могла не в≥д≥мкнути й до дев'¤тоњ години!
ѕочав навмисно голосно рухатис¤, щоб розбудити њњ. ”мивавс¤ Ч ≥ цокав умивальником ¤комога дужче, од¤гавс¤, трахкаючи дверима шафи. ј ¤к та, нарешт≥, по¤вилас¤ в кухн≥, попросив дати швидше сн≥данн¤, бо, мовл¤в, маЇ ран≥ше вийти з дому.  оли господин¤ Ч справд≥, жв'ава, хоч ≥ л≥тн¤ вже ж≥нка Ч метнулас¤ по дрова, йому наче в≥дл¤гло в≥д серц¤, хоч ≥ потерпав за книжку... ј ¤к побачив у в≥кно, що вона набрала т≥льки др≥в, а н≥¤коњ книжки в руках не мала, то зовс≥м заспокоњвс¤.
«ав'¤зував краватку перед дзеркалом! ≥ бачив своЇ Дпом'¤те" в≥д безсонн¤ обличч¤, прикр≥ припухлини п≥д очима. ¬загал≥ почував себе погано, аж нудило наче. ¬ очах р≥зало. —н≥дав без найменшоњ охоти, запихав њжу в рот, ¤к солому чи щось ≥нше таке без смаку, дарма що це була його улюблена ¤Їшн¤ з к≥льц¤ми цибул≥ й кружальц¤ми червоних баклажан≥в. “а ще й так: њв чи не њв та вже й год≥. ƒбайлива гог сподин¤ була нав≥ть стурбована таким його њдженн¤м, а ¤к в≥н виходив з дому, нав≥ть вийшла за ним аж на іанок. ¬исловила думку про погану погоду: мовл¤в, ¤кась кваша, а не погода, хмари, зм≥шан≥ з туманом, ос≥нн¤ сир≥сть. „ер'ез цю њњ дбайлив≥сть ѕерем≥тьков≥ довелос¤ вийти на вулицю, ≥ т≥льки тод≥, ¤к вона, з огл¤ду на погану погоду, сховалась у хату, ще раз повернутись на подв≥р'¤. ўаст¤ було, ш "" в≥кна, в≥кна в≥д кухн≥, були з ≥ншого боку, не з того, де дровник.  инувс¤ мерщ≥й до дровника ≥, перехилившись за двен р≥, вз¤в книжку там, де њњ звечора застромив був. ÷е, справд≥, щаст¤, що господин¤, хапаючись, не побачила ѓѓ: краЇчок њњ було видно.
“епер в≥н уже з ус≥Їњ сили побравс¤ на вулицю. јле ще десь треба було тую книгу покласти! ѕокласти так, щоб п≥з-й≥ше Ч ¤к усе буде гаразд Ч ≥ назад можна було вз¤ти. ќдин паркан був трохи в≥дхилений в≥д цегловоњ ст≥ни, ≥ в≥н туди, попереду огл¤нувшись, свою книжку запхнув, Ч п≥д карниз, що м≥г њњ прикрити в≥д дощу. ўе раз роззирнувс¤ по вулиц≥
Ч чи н≥хто не бачив.. Ћюдей поблизу не було, т≥льки здал¤ б≥г ¤кийсь хлопчак, ≥з собакою наввипередки.
«абезпечивши себе так на випадок трусу ≥ в≥дчувши полегк≥сть, ѕерем≥тько чимдуж кинувс¤ через —оборний майдан, повз музей ≥м. ѕол¤ на проспект  . ћаркса (колишн≥й катерининський). ¬≥д музею проспект ≥шов униз Ч ≥ йти було легко. ’оч часу було ще досить, але в≥н бравс¤ майже п≥дв≥гцем. –озум≥в, що не треба б≥гти Ч ≥ б≥г!  оли ловив себе на цьому, св≥домо придержував ходу.
“рамвањ з бадьорим гудом ≥ свистом доган¤ли його ≥ спускалис¤ дал≥ вниз, та в≥н вол≥в ≥ти п≥шки. ≤ ¤кесь чудне почутт¤ було в нього: в≥н ще живий ≥ на вол≥, ≥де власними ногами, може нав≥ть м≥н¤ти темпи своЇњ ходи на власне бажанн¤. ¬≥н наче хот≥в востаннЇ навт≥шатис¤ тако Дсоб≥належн≥стю". ¬≥н же не м≥г, к≥нець-к≥нцем, не прийти туди, де цю Дсобщалежн≥сть" можуть у нього в≥д≥брати! ” ц≥й революц≥йн≥й крањн≥ вс≥ люди належали не кому, ¤к ƒѕ”, але до та-когоњ виклику, ¤к в≥н оце мав, њм може здаватис¤, що вони йдуть чи не йдуть кудись з власноњ вол≥, а Днедр≥мане око" колишньоњ „ , а тепер≥шнього ƒѕ” њх у цьому рус≥ не бачить.
“ака ≥люз≥¤ соб≥належности людини тепер, за Ќ≈ѕ-и, була б≥льша, ¤к перше. јле ѕерем≥тькова соб≥належн≥сть була вже приречена. ¬≥н в≥дчув, що його кинуло в п≥т в≥д усв≥домленн¤ цього. —тр≥пнув головою, щоб повернутись до живоњ д≥йсности, до того, що в≥н ≥ще йде власними ногами.
≤ знов п≥шов без потреби швидше... Ќа —адов≥й в≥н ще здал¤ побачив вартового при двер¤х т≥Їњ страшноњ установи
Ч в казенн≥й с≥р≥й шинел≥, в синьому з червоною околицею кашкет≥... (√м, ¤к колишн≥й юнкер у царськ≥й –ос≥њ). «а плечима стирчав шпичак рушниц≥ з багнетом...
јле дев'¤тоњ ще не було. —пинивс¤ в нер≥шучост≥: йти дал≥ ≥ там чекати, б≥л¤ двер≥ей, чи, може, походити оподаль? —пинивс¤ на цьому останньому. ѕовернувс¤ й п≥шов назад, удаючи зовн≥, що йому так треба. ќдин зустр≥чний скинув р¤ нього здивовано очима...
Ч Д„и не з њхн≥х, часом, службовц≥в? Ч подумав ѕерем≥тько. Ч Ѕач ¤к зизим оком накрив..."
ѕоходив так де¤кий час Ч уздовж х≥дника, трохи п≥д гору, туди й назад, туди й назад. ѕозирав раз-у-раз на годинник на руц≥.  оли вже було так, що можна було заходити, п≥шов р≥шуче й пр¤мо на того вартового в кашкет≥ царського юнкера, в напр¤м≥ будинка, що його ран≥ш обминав ¤к найдал≥, думаючи Ч ¤к думають ≥ решта м≥льйон≥в громад¤н —–—–, Ч що Днедр≥мане око" його не бачить... (ј от тепер ви¤вилось, що його воно ввесь час бачило!).
«окола будинок вигл¤дав так, ¤к ≥ багато ≥нших на ц≥й же —адов≥й вулиц≥: цегловий, триповерховий, з багатьма в≥кнами. ” цьому будинку Ч в≥н чув ран≥ш Ч м≥стилас¤, либонь, невеличка приватна ж≥ноча г≥мназ≥¤.
ѕоказав пап≥рц¤ вартовому Ч б≥л¤вому молодому кацапчуков≥. “ой гл¤нув сонно на чергову жертву т≥Їњ установи, що њњ охорон¤в, ≥ кивнув мовчки головою: мовл¤в, ≥ди.
¬узький довгий коридор, килимом засланий. як у доброму готел≥ дореволюц≥йного часу. ћ'¤ко, приЇмно йти. ј обаб≥ч двер≥, двер≥... ¬≥н ще не д≥йшов до потр≥бного йому числа одинадц¤того, ¤к з одних таких дверей вискочив зовс≥м молодий службовець, стрункий, з чорненькими вусиками, в синьому іал≥фе, в г≥мнастерц≥ захисного кольору, п≥дперезаний рем≥нним по¤сом≥. «нов таки Ч ¤к царський юнкер. ћав ¤к≥сь папери в руках... ѕобачив пригноблену постать Дв≥дв≥дувача", Ч спинивс¤, пронизливо Ддосв≥дченим'' погл¤дом Дчек≥ста" гл¤нув. ѕ≥д чорними очима синц≥...
ѕерем≥тько показав пап≥рц¤.
Ч «аходьте... ¤ зараз...
ќтже, це був той, хто його викликав! ќтакий просто хлопчак, а перед ним треба тремт≥ти! “а ще й належав в≥н, безперечно, до нац≥ональноњ меншосте на ”крањн≥...
ƒвер≥ к≥мнати були не зовс≥ме причинен≥, ≥ ѕерем≥тько нер≥шуче туди зайшов. Ќевеличка к≥мната, з одним в≥кном, що дивилось на подв≥р'¤, оточене ≥ншими високими будинками, Ч ¤кийсь колод¤зь Ч не подв≥р'¤. ј проте у в≥кно ще видно було волю. якась ж≥нка в протилежному будинку протирала зсередини шибку, робила це зовс≥м мирно, не зважаючи, очевид¤чки, на страшне сус≥дство. ј вт≥м, ≥ в≥ сам≥й к≥мнат≥ було по-людському затишно, тепло, без т≥Їњ холодноњ спрости, що була тепер надвор≥.
јле щось уже було, що сто¤ло м≥ж ним: ≥ тим Длюдським житт¤м, що не дозволило йому с≥сти на порожн≥й ст≥лець б≥л¤ Їдиного в к≥мнат≥ канцел¤рського столу. “ой ст≥лець н≥би запрошував його с≥сти, ≥ ѕерем≥тько в≥дчував, що й мав би себе тод≥ Ч ¤кби с≥в Ч краще. ј так нав≥ть рук н≥куди було д≥ти, немов би вони були в нього зайв≥, хоч в≥н ≥ тримав водн≥й свою кепку. ѕередчував, що оте щось, що сто¤ло вже м≥ж ним ≥ Джитт¤м", перешкоджатиме йому й говорити з тим юнаком нормально. ј ще ж не знати, про що та й мова буде. ¬≥н ¤к ув≥йшов, та так ≥ сто¤в б≥л¤ порога, нап≥вобернутий до дверей, зв≥дки чекав Дгосподар¤". ј що той досить довго не приходив, то це сто¤нн¤ й перетворилось незабаром на справжню муку. Ќав≥ть ноги починали бол≥ти, ≥ в≥н переступав з одн≥Їњ на другу.
“а от двер≥ раптом в≥дчинилис¤, ≥ вв≥йшов той юнак в ун≥форм≥.
Ч ќ! ј ви чого стоњте? Ч мовив здивовано й прив≥тно. Ч —≥дайте!
¬≥н кивнув головою на порожн≥й б≥л¤ столу ст≥лець ≥ подав ѕерем≥тьков≥ руку. ѕот≥м сам зайшов за ст≥л ≥ теж с≥в. ѕосм≥хнувс¤, з≥бравши ¤к≥сь немолод≥ зморшки б≥л¤ чорних, великих, ¤к сливи, очей. –озм≥р тих очей, бачилос¤, зб≥льшували й син≥ смуги п≥д ними. –азом ≥з тим т≥њ смуги св≥дчили, либонь, ≥ про те, що в≥н не зовс≥м нормально спав. јле посм≥хнувс¤ зовс≥м так, ¤к см≥ютьс¤ звичайн≥ люди. ≤ розмову почав теж “ак, ¤к звичайно починають люди. ѕогл¤нув у в≥кно й сказав:
Ч ѕогодка сьогодн≥ не дуже... ѕравда?
ѕерем≥≥тько згодивс¤, що так, Дпогодка" ос≥нн¤, поганенька, в≥дчуваючи разом ≥з тим виразне заспокоЇнн¤. Дћоже, й справд≥ ¤кась дурниц¤, Ч подумав, згадавши слова —арк≥сова. Ч ћоже, щось треба ви¤снити"...
Ч јле ви, очевид¤чки, розум≥Їте, Ч перейшов сл≥дчий на ≥ншу тему, Ч що ¤ вас запросив у ¤к≥йсь справ≥... ѕогода Ч це так, м≥ж ≥ншим... ѕередус≥м) будьмо знайом≥! ћене звуть як≥в ћойсеЇвич —≥л≥н...
Ч Д¬иразний жид, а пр≥звище рос≥йське, Ч знов напружуючись, подумав Дзапрошений" на розмову.
Ч ј ви, ¤кщо не помил¤юсь, ѕавло ѕетрович ѕерем≥тько? Ч запитав сл≥дчий.
ѕерем≥тько потвердив.
Ч Ќу, добре. ≤... украњнець?
Ч ”крањнець.
Ч ≤ це добре. ћи вс≥, можна сказати, украњнц≥, в≥рн≥ш Ч громад¤ни ”крањнськоњ –ад¤нськоњ —оц≥¤л≥стичноњ –еспубл≥ки. я, на жаль, ще не вивчив державноњ мови Ч украњнськоњ, Ч посм≥хнувс¤ в≥н. Ч- я народивс¤ в ќдес≥, Ч а там знаЇте, ¤ка мода? јле ¤ вивчу... ” нас же тут, при ƒѕ”, Ї й своњ курси украњн≥зац≥њ. ¬икладаЇ украњнський поет ќмелько ƒеркач. «наЇте такого?
ѕерем≥тько сказав, що читав його поез≥њ в м≥сцевому журнал≥ Д«ор¤", але особисто не знайомий. ѕоети Ч це ≥нший, далекий в≥д нього св≥т: в≥н працюЇ на виробництв≥.
Ч  ажуть, добрий поет, Ч в≥в юнак-сл≥дчий свою мову дал≥. Ч Ќосить золот≥ окул¤ри... “рохи мл¤во викладаЇ, довго пл¤мкаЇ, поки щось скаже. јле, кажуть, добрий поет. я сам не можу оц≥нювати. ” м≥ЇнЇ ж теж трохи ≥нший фах, Ч посм≥хнувс¤ криво. Ч јле т≥, що розум≥ютьс¤ на поез≥њ, кажуть, маЇ не аби¤кий хист. ’то зна, може, ще й вийде з нього другий Ўевченко. Ќаша парт≥¤ ≥ рад¤нська влада дбають про розвиток украњнськоњ культури. ѕ≥сл¤ XII з'њзду парт≥њ ми заходилис¤ б≥л¤ украњн≥зац≥њ Двсерйоз ≥ надовго", ¤к сказав товариш Ћен≥н. ј в так≥й атмосфер≥ й таланти вс¤к≥ можуть по¤витис¤... „и ви згодн≥ з цим?
Ч “ак...
Ч ƒумаю, що й кожна св≥дома людина повинна з цим згодитись. ј тим б≥льше украњнець. ÷е ж бо не те, що було за царату, коли творц≥в украњнськоњ культури засилали на —иб≥р, ¤к от хоч би й того ж таки Ўевченка.
“ут в≥н спинивс¤ ≥, ¤к спостер≥г ѕерем≥тько, трохи чи не з нудьгою. ќгл¤нувс¤ в в≥кно, де все таки можна було в≥дпочити зором;, дарма що день був с≥рий, але цим разом н≥чого вже про погоду не сказав. ¬загал≥ було таке враженн¤, що в≥н говорив ¤к≥сь завчен≥ наперед слова, можливо, нав≥ть не вперше, ≥ що вс¤ ц¤ розмова Ч це була дл¤ нього т≥льки службова робота, необов'¤зково приЇмна. ѕодумавши про це, ѕерем≥тько знову заспокоњвс¤ ≥ нав≥ть з ц≥кав≥стю хот≥в слухати дал≥, щоб, к≥нець-к≥нцем, дов≥датис¤, дл¤ чого ж таки його сюди викликано.
ёнак наче вгадав ѕерем≥тькову думку, бо, повернувшис¤ знову до нього, сказав:
Ч јле ви, мабуть, думаЇте: Дƒо чого це в≥н? ѕро Ўевченка й украњнську культуру? яке це маЇ в≥дношенн¤ до т≥Їњ справи, дл¤ ¤коњ мене викликав?"
ѕерем≥тько похопивс¤ сказати, що н≥, що в≥н так не думаЇ... що йому нав≥ть ц≥каво...
Ч “ак ¤ вам скажу, Ч загомон≥в жвав≥ше сл≥дчий, Ч що це пр¤мо до нашоњ справи в≥дноситьс¤..  ажу Днашоњ", бо те, про що ми з вами дал≥ говоритимем!, повинне однаково ц≥кавити ≥ нас, тобто ƒѕ”, ≥ вас. ≤накше сказавши, це наша сп≥льна справа, оск≥льки ви, ¤к нам в≥домо, щира рад¤нська людина...
Ч Дќвва! Ч скинувс¤ ѕерем≥тько всередин≥. Ч Ќе д≥ждетесь, прокл¤т≥!.."
Ч я ж не помил¤юсь, коли так про вас думаю?
Ч Ќ≥, звичайно... я, здаЇтьс¤, доказав чесною працею на виробництв≥...
Ч “ак, ми про це знаЇмо ≥... ну, ц≥нимо чи що... “ак от слухайте, що ¤ хочу вам дал≥ сказати! ¬и знаЇте, що наша рад¤нська влада перемогла. Ќаша славна червона арм≥¤ розгромила на вс≥х фронтах ус≥х контрреволюц≥йних генерал≥в ≥ ƒен≥к≥на, ≥ ¬раніел¤, ≥ так званого Дбатька ћахна", ну ≥... ѕетлюру...
ѕерем≥тько п≥ймав його допитливий погл¤д на своЇму обличч≥, коли в≥н вимовл¤в останнЇ ≥м'¤. —п≥ймав Ч ≥ серце впало, об≥рвалось: Ч ДЌевже таки про те?!"
јле сл≥дчий говорив ≥ дал≥ не про т Ї.
Ч ÷им ¤ хочу сказати, що кривава, збройна боротьба дл¤ нас уже ск≥нчилась. ј тому ƒѕ” тепер маЇ ≥нш≥ завданн¤. ÷е, можна сказати, психолог≥чн≥ завданн¤, скерован≥ на перевихованн¤ людей у дус≥ соц≥¤л≥стичноњ св≥домосте. –≥ч ¤сна, що дл¤ того, щоб перевиховувати, треба знати, хто саме потребуЇ такоњ перевиховноњ оп≥ки. ќтак ми, коли хочете, й п≥д≥йшли до т≥Їњ нашоњ справи, ради ¤коњ ¤ вас запросив сюди. ќт ви буваЇте, наприклад, на зборах Дукап≥ст≥в"...
Ч Д“ак вони вже знають про це! Ч мало не скрикнув ѕерем≥тько. Ч ≤ ¤к ¤ ран≥ш прр це не подумав!.."
—ерце йому почало страшенн¤ стукати, аж заважало дихати. ¬≥н же став в≥ч-на-в≥ч з новою справою, з новою небезпекою (¤кщо та, прихована, забулась)!
Ч ѕравда ж? Ч спитавс¤ вже пр¤мо —≥л≥н.
ѕерем≥тько в≥дчув, ¤к кров ударила йому в голову, а густа черво'н¤ва, ¤к у п≥йманого на шкод≥ школ¤ра, залила йому обличч¤.
Ч Ѕуваю, але... Ч не м≥г в≥н, так заскочений, не признатис¤. Ч
Ч Ќу, от, Ч майже ¬≥есело п≥дхопив депеушник. Ч ј коли ви кажете Дале", то ¤ вас теж розум≥ю. ¬и хот≥ли, мабуть, сказати, що в цьому н≥чого злочинного нема, бо ” ѕ Чце ж Д”крањнська комун≥стична парт≥¤", а ƒѕ” теж комун≥стичне. ≤ ¤ цього не заперечую. ≤ јвд≥Їнко, ≥ ƒ≥дич Ч щир≥ комун≥сти-≥нтернац≥онал≥сти, ¤к вони про це раз-у-раз на своњх зборах за¤вл¤ють. јле... “ут ¤ скажу своЇ Дале". ƒо них на збори ход¤ть ус¤к≥ люди... нав≥ть автокефал≥сти. —ьогодн≥ п≥де до церкви, а завтра до Дукап≥ст≥в". „и не так?
Ќапружений тепер уже вс≥ма нервами ѕерем≥тько спод≥вавс¤, що той зараз скаже й про те, що й в≥н сам, ѕерем≥тько б то, тдк робить Ч зустр≥чав митрополита Ћипк≥вського Ч ≥ до Дукап≥ст≥в" ходить...
Ч „и, може, ви не зг≥дн≥ з цим?
ѕерем≥тько сказав, що й так≥ випадки не виключен≥.
Ч Ќу, от бачите... ≤ ¤ думаю, що ви, ¤к людина ц≥лком рад¤нська... я п≥дкреслюю: Дц≥лком рад¤нська"... як людина ц≥лком рад¤нська, ви повинн≥ допомагати нам таких людей знаходити... ¬и гл¤нули на мене так, н≥би запитали: Дяк допомагати?" ѕравда ж? ј ¤ вам скажу, ¤к! „ас в≥д часу ви подавали б нам пр≥звища таких людей... ѕр≥звища, ну, ≥ часом характеристики њх... яким, так би мовити, вони духом дишуть... ќ, ви знов дивитесь на мене так, н≥би хочете мене запитати: Д„и не хочеш ти, голубчику, з мене, ≥нженера й ≥нтел≥гентноњ людини, зробити Дсексота"? Ќе л¤кайтес¤, товаришу, страшних сл≥в: "сексот, шпигун, донощик"! ” наших, рад¤нських, умовах вони мають ≥нше значенн¤... н,е таке, ¤к за царату. ÷е т≥епер почесне званн¤ таке, ¤к Д≥нженер", учитель'" Дпоет"... ќт ≥ ¤, ≥нтел≥гентна людина, майже з вищою осв≥тою. ѕравда, обставини громад¤нськоњ в≥йни не дали мен≥ змоги зак≥нчити комерц≥йний ≥нститут, та ¤ таки дечого там навчивс¤... јле, ¤к бачите, ¤ працюю в ƒѕ” ≥ не соромлюсь цього. Ѕа б≥льше: ¤ пишаюс¤ щш почесним званн¤м Дчек≥ста", пишаюсь тим, що ¤ стою на сторож≥ завоювань ∆овтневоњ революц≥њ...
¬≥н уже намагавс¤ ввесь час дивитис¤ ѕерем≥тьков≥ в в≥ч≥, не випускав його погл¤ду, Дг≥пнотизував".
Ч ÷е б не забрало в вас багато часу. я сказав би нав≥ть, що вам не треба було б щоразу туди ходити, т≥льки коли б мали час ≥ охоту...
¬≥н помовчав хвилину, нав≥ть огл¤нувс¤ був ще раз у в≥кно (але знов н≥чого не сказав про погоду), а пот≥м знов повернувс¤ до своЇњ Джертви".
Ч Ќу, так що ви на це скажете?
÷≥ла бур¤ вихрувала в ѕерем≥тьков≥й голов≥. —тати Дсексотом"? ¬иказувати на своњх друз≥в? ј сл≥дчий чекав.
Ч Ќу?
...”с≥ знали дос≥ його, ¤к чесну людину. —тарий «агребельний говорив з ним, ¤к з р≥дним сином, ≥ в≥н мав би таких людей зраджувати? Ќ≥коли! Ќ≥коли в св≥т≥! ’оч би й смертю загрожували! «ц≥пив зуби, роз≥мкнув њх ≥ промовив хрипким голосом:
Ч Ќ≥, ¤ не можу...
—л≥дчий витр≥щив здивовано (роблено) оч≥-сливи:
Ч Ќе можете?! —ахаЇтесь брудноњ роботи? ј чого ж ¤ можу? я, мюже, теж вол≥в би бути чистеньким ≥нженером... јле хтось же мусить бути й на цьому важливому посту! ≤ це називаЇтьс¤ Дсв≥дома рад¤нська людина"! ¬ такому раз≥ мен≥ ¤сно, що ми помил¤лись, коли вважали вас дос≥ нашою, рад¤нською людиною...
ѕерем≥тько мовчав. «ц≥плював завз¤то зуби й мовчав. ¬≥дводив в≥д роблено-здивованих чи то Добурених" очей сладчого св≥й погл¤д, а той намагавс¤ його не в≥дпускати.
Ч Ѕач, ≥ в в≥ч≥ соромно дивитись!
–аптом його погл¤д (це ѕерем≥тько спостер≥г) упав на годинник на руц≥, ≥ в≥н п≥дв≥вс¤. ћовив уже ≥ншим тоном:
Ч “о виходить, що ¤ з вами т≥льки час по-дурному зга¤в!..
ѕот≥м п≥шов з к≥мнати, а через де¤кий час ув≥йшов ≥нший такий, ¤к в≥н, юнак, мовчки п≥дписав його дерепустку ≥ сказав, що може йти.
¬искочив ѕерем≥тько на вулицю, ¤к ошелешений, а в серц≥ аж п≥дстрибувала рад≥сть: Д¬они про те не знають!..
Ќе знають!.. Ќе знають... ј Дсексотства" не накинуть, Ч чорта з два!"
¬они ж про те не знають! јж хапавс¤ в≥д щаст¤ подумки за голову. ѕочутт¤ було таке, немов в≥н удруге народивс¤.
“ак, цей виклик вийшов йому на користь: в≥н переконавс¤, що його приховане минуле н≥кому в цьому м≥ст≥ нев≥доме... Ќ≥кому Ч кр≥м: ћ≥т¤Їва. јле на того в нього вже Ї спос≥б...
 рила ц≥Їњ переможноњ радости понесли його додому. ѕобравс¤ знову п≥шки, хоч м≥г би њхати, Ч тим б≥льше, що нагору було важче йти, ¤к деред тим ≥шлос¤ згори. јле от≥ крила р≥адости-перемоги несли його легко... ” цьому захват≥ в≥н забувс¤ вз¤ти по дороз≥ Д≤стор≥ю ”крањни" √рущевського. яке ж його було здивуванн¤, коли в≥н у кухн≥ побачив ¤кусь чужу т≥тусю, щеї розмовл¤ла з господинею, а на стол≥ лежала... Д≤люстрована ≥стор≥¤ ”крањни" ћ. √рушевського! ¬и¤вилос¤, що цю книжку знайшов синок т≥Їњ т≥тус≥ на вулиц≥. ј ¤к це украњнська книжка (√ришко сказав, що украњнська, бо в≥н в украњнськ≥й школ≥ вчитьс¤), то вона й принесла. Ѕож на ц≥й вулиц≥ т≥льки в≥н один украњнець. “ож чи не його, часом?
“≥льк'и в≥н один?  ругом так≥ пр≥звища, ¤к ƒейнека, Ўул≥ка, ¬ирва, сотн≥ таких пр≥звищ, а украњнець т≥льки в≥н один! ,
Ч Ќ≥, це не мо¤,Ч сказав про книжку. Ч ј вт≥м, лиш≥ть у мене: ¤ спитаю ≥нших знайомих украњнц≥в Ч ≥... в≥ддам...
—тара «агребельна була в нед≥лю на чечел≥вському базар≥, ≥, коли повернулась додому та вскочила в хату, оббризкана холодним ос≥нн≥м дощем, перш≥ њњ слова були:
Ч Ѕач, ¤ ж казала! ћикола Ћавронович п≥дв≥в голову в≥д газети, гл¤нув на гн≥вно-перел¤кану дружину поверх окул¤р≥в. “емн≥, кошлат≥ њ його брови нахмурились, по обличчю проб≥гла т≥нь тривоги, рука пот¤глас¤ до вуса... —питавс¤:
Ч ўо ти казала, моЇ серце?
«агребельна, зам≥сть в≥дпов≥сти чолов≥ков≥, гукнула в прочинен≥ двер≥ до дочки:
Ч Ћюбко, а вийди бо сюди!
—кидала з голови швидкими, енерг≥йними рухами товстий вовн¤ний саморобний платок, що робив ѓѓ схожою на сову, Ч машинально скидала, проњ щось ≥нше думаючи. ј ¤к Ћюбина вийшла з своЇњ к≥мнати (на плечах теж теплий шаль, бо в хат≥ було холоднувато, вона продовжила почату ще Дна пороз≥" мову:
Ч я ж казала, що так буде! “ой поганець ѕерем≥тько женитьс¤ з ћ≥т¤њввою...
Ћюбина поточилась ≥ була б, може, впала, ¤кби не вхопилась за одв≥рок. √олова њй п≥шла обертом, ув≥чу потемн≥ло. Д“о оце воно таки сталось!" Ч сконстатував хтось у њњ розслаблен≥й св≥домост≥. ≤ той хтось немгав дмухнув на маленький вогник над≥њ, що дос≥ так уперто не хот≥в умирати блимав десь там у глибу њњ св≥домости, Ч над≥њ, що, може, в≥н ще вернетьс¤ до нењ... јдже останн≥й раз, ¤к вона до нього в конторку з-аходила, в≥н говорив про випадков≥сть його зустр≥ч≥ з т≥Їю... кацапкою... ј тепер... ¬огник захилитавс¤ Ч погас...
Ч ƒо мене п≥д≥йшла ѕетренчихд, Ч вела мати свою жорстоку мову дал≥, обуренн¤ просто стрибало з њњ витр≥щених, гн≥вних очей. Ч ѕ≥д≥йшла та й каже: Д„ули? ¬аш ѕерем≥тько женитьс¤ з сестрою директора заводу"... Ч Д¬аш, каже, ѕерем≥тько"... який в≥н наш?
¬она плюнула спересерд¤. ј пот≥м ¤к не кинетьс¤ до чолов≥ка, та вже кр≥зь сльози:
Ч „ого ж ти мовчиш? „ому н≥чого не кажеш? ћикола Ћавронович т≥льки махнув розпачливо рукою.
≤ знов нахиливс¤ до газети. “≥льки ж чи бачив там хоч одну
л≥теру?
Ч ÷е ж ганьба дл¤ нас! Ч кип≥ла стара, вже б≥гаючи по хат≥, м≥н¤ючи сльози на гн≥в, а гн≥в на сльози. Ч ’одив-ходив... дурив... ј та дурепа каже: Д¬аш"...
Ћюбина п≥двела на мат≥р повн≥ болю оч≥:
Ч ћамо, нав≥що ти це кажеш?
Ч як нав≥що? ј х≥ба не правда? ’≥ба не ходив? ’≥ба не казав що йому в нас добре? ј тепер, ¤к побачив, що директорова сестра, плюнув у лице...
≤ знову закип≥ла гн≥вом:
Ч Ќ≥, ¤ йому цього не подарую! ѕ≥ду до заводу й прилюдно вибатькую...
Ћюбина зл¤калась:
Ч ќй, мамо!
¬она вже трусилас¤ вс≥м т≥лом, стримуючи сльози, ст¤гала шаль на плечах, мов би захищалась в≥д крижаного холоду.
“епер уже не м≥г не об≥зватис¤ й ћикола Ћавронович. ¬≥н п≥дв≥вс¤ з свого кр≥сла (хоч газету так ≥ держав у руц≥), нав≥ть окул¤ри зн¤в>.
Ч Ќ≥, ти цього не зробиш! Ч сказав твердо.
Ч «роблю! ќсь поназдивишс¤...
” старого засмикались нервово худ≥ щоки, ворухнувс¤ правий вус. на вилиц¤х виступили червон≥ пл¤ми. √олос його задрижав, ¤к в≥н об≥звавс¤ вдруге:
Ч ќханись! „и ти хочеш наробити дочц≥ ще б≥льшоњ слави? ’очеш, щоб усе м≥сто почало про це говорили?
Ћюбина кинулас¤ назад до своЇњ к≥мнати, ≥ зв≥дти зразу ж добулос¤ њњ приглушене риданн¤.
—тар≥ кинулис¤ й соб≥ туди. Ћюбина лежала на л≥жку ницьма, уткнувшись обличч¤м у подушку, а њњ плеч≥ важко скидались Ч н≥би розламувалис¤ Ч в≥д плачу. Ќещасн≥ батьки заметушилис¤ б≥л¤ вбитоњ горем дочки-одицачки, Ч тупц¤лис¤ безпорадно. Ѕо що вони тепер могли зробити?
як вони могли поправити непоправне? ћати нав≥ть навкол≥шки б≥л¤ л≥жка стала, щоб заспокоњти дочку, так об≥ймаючи... Ќарешт≥ ћикола Ћавронович догадавс¤ поб≥гти по воду. ѕрин≥с Ч ≥ так сто¤в ≥з скл¤нкою в рукаж. ”с¤ його невеличка постать, у плюшевому Драх≥вницькому" п≥джачку, була вт≥ленн¤м безпорадности й розгубленосте... ј Ћюбина ж ¤к припала до подушки, та й не в≥дхлипне.
јж нескоро Ћюбина трохи заспокоњлась ≥ хлиснула поданоњ њй води.
¬ажке горе скувало всю цю дружну родину м≥цними обручами. ƒоводилось т≥льки скоритись присудов≥ дол≥...
” хат≥ стало зовс≥м темно насунулись важк≥ хмари. ј дощ одноман≥тно й нудно торохт≥в у шибки, ст≥каючи по них поодинокими крапл¤ми-струмочками. ѕоб≥жить така крапл¤ кривул¤сто, спинитьс¤ на мить, а тод≥ знов стр≥мголов униз.
ћати с≥ла на л≥жко, притуливши до себе дочку, батько непом≥тно ¤кось опустивс¤ на ст≥лець, ≥ так ус≥ троЇ сид≥ли, мовчали, мимовол≥ прислухались до того, що творилось надвор≥.
...¬они в «ј√—≤. „удне почутт¤: звичайна канцел¤рська обстанова, ст≥л, засланий червоним, на ст≥н≥ проти стола великий портрет Ћен≥на, сонний службовець, Ч а все це хвилюЇ. –а¤ од¤гнена в темнозелене пальто, сивим смушком оторочене, на голов≥ самов'¤зна, ≥з сивоњ вовни шапочка, а в ту шапочку сховане в≥д м≥цного грудневого морозу њњ гарненьке (≥ миле-миле!) личко, шапочка робить ѓѓ голову схожою на голову д≥вчинки-п≥дл≥тка. јле ж вона вже не п≥дл≥ток: вона вже по-справжньому зам≥ж виходить! ј њњ ср≥бл¤сто-блакитн≥ очен¤та так т¤гнутьс¤ до вродливого нареченого, так ≥ т¤гнутьс¤. як кв≥ти ѕетрового батога до сонц¤. “≥льки носик почервон≥в в≥д морозу...
Ќ≥хто не сказав би, що: Дсонце" менше хвилювалось. јле то десь там усередин≥, де серце чомусь так солодко завмираЇ, десь у голов≥, де думки дивовижно плутаютьс¤, наче не його, Ч зокола Дсонце" ц≥лком спок≥йне, його голос звучить нормальним баском, сол≥дно, ¤к воно й личить ≥нженеров≥ заводу ≥м. ѕетровського ѕавлов≥ ѕерем≥тьков≥, людин≥ з добрим становищем, що надал≥ маЇ стати ще кращим Ч ¤к це й випадаЇ з¤тев≥ директора того заводу. ≤ рухи в нього сол≥дн≥, нешвидк≥. ј по'хил голови, з нат¤ком на воло п≥д чисто виголеним п≥дбор≥дд¤м Ч ¤к у молодого бичка. —правжн≥й тоб≥ Дстовп", на нього ц¤ тенд≥тна д≥вчина (ще д≥вчина') може дов≥рливо спертис¤ Ч в≥н п≥дтримаЇ, не дасть упасти. ≤ це на всеньке житт¤!
“ож вони обоЇ й ц≥кавились найб≥льше тим, що в них усередин≥ д≥¤лось. “ой сонний службовець про щось питав, щось там записував, а вони в≥дпов≥дали механ≥чно, не думаючи про те. ƒумали вони про ≥нше Ч про те нове, що починалос¤ в њхньому житт≥. ≤ коли вони нарешт≥ Дрозписалис¤" (те все непотр≥бне тривало так довго!), а той сонько≥-службовець поздоровив њх ≥з законним шлюбом, њм обом показалос¤, що вони опинились в ≥ншому св≥т≥. ƒо цього моменту вони ≥снували в тому самому св≥т≥, де ≥снують ус≥ т≥ люди, що ’од¤ть на вулиц≥, товпл¤тьс¤ в трамва¤х, лаютьс¤, а тепер службовець перен≥с њх в ≥нший св≥т, наче на ≥ншу пл¤нету.
≤ то був; уже т≥льки њхн≥й власний св≥т, т≥льки њхн¤ пл¤нета! Ѕуло ще ¤кихось двоЇ св≥дк≥в, що плуталис¤ без потреби в тому њхньому св≥т≥, заважали њм...
...јвто директора заводу ≥м. ѕетровського вихром промчало новоженц≥в! Ч ≥нженера ѕерем≥тька й його молоду дружину ѕушк≥нським проспектом на „ечел≥вку, авто, закв≥тчане р≥знобарвними стр≥чками, що ма¤ли блискавочками на в≥тр≥. ѕ≥двезло п≥д сам≥ двер≥ њхнього нового: чепурного будиночка в селищ≥ ≥м≥ Ћен≥на. ћабуть, н≥ дл¤ кого не було секретом, що цей будиночок завком Дпрезентував" молодому подружжю трохи чи не тому, що наречена доводилась сестрою, а наречений з¤тем директора заводу, Ч не було секретом, та н≥хто н≥чого про це не казав. Ќавпаки, було таке враженн¤, що вс≥ були рад≥, що ц¤ мюлода й гарна пара матиме таке затишне кубелечко, матиме щасливу долю...
ѕро долю далекоњ чорн¤вки на ¬оронц≥вц≥ ѕерем≥тько ко не думав, Ч н≥ тод≥, коли Дрозписувавс¤", н≥ тод≥, коли авто мчало його вздовж мало^ не всього м≥ста (а молода дружинонька тулилась до нього, в≥рно зазирала в в≥ч≥), н≥ тод≥, коли њх так щиро й весело поздоровл¤ли з≥бран≥ ще до њхнього прињзду гост≥.
...Ѕез особливоњ ц≥кавосте до того, що робл¤ть, пройшлис¤ новоженц≥ першою парою в танц≥ по новеньких про-стилках на новеньк≥м помост≥ св≥тлиц≥. √рав патефон...
√остей було не багато, але гост≥ були доб≥рн≥.  р≥м самого —исо¤ ћ≥т¤Їва, безженного директора заводу, був ще секретар парт≥йноњ орган≥зац≥њ, з ж≥нкою, голова Д«авкому", теж ≥з ж≥нкою. ћаркел ћ≥т¤Їв спочатку теж покрутивс¤ був трохи, мовл¤в, Ддл¤ годитьс¤", а пот≥м непом≥тно зник. –ањна мати ™вдок≥¤ ћ≥т¤Їва, суха й висока ж≥нка, повна енерг≥њ й рух≥в, керувала вес≥льною церемон≥Їю, пор¤дкувала в нов≥й господ≥... Ѕула чорно-смагл¤ва, ¤к ћаркел, циганувата. ƒос≥ вона,жила в ≥ншоњ своЇњ зам≥жньоњ дочки в ’арков≥, д тепер сюди прињхала...
Ѕанальн≥ вигуки п≥дпилих гостей Дг≥рко"! примушували молоду дару ц≥луватись, та вони виконували цю вимогу Ч вимету прилюдно ц≥луватись Ч механ≥чно, т≥льки в≥дч≥пного давали. ” них було своЇ на думц≥, те, що мало прийти п≥сл¤ того, ¤к гост≥ роз≥йдутьс¤, ¤к вони залишатьс¤ сам≥... ќц≥ чепурн≥ к≥мнатки, з новенькими гардинами на в≥кнах, з картинами на ст≥нах, з люстрою в св≥тлиц≥ п≥д стелею ≥ вони... «алишитьс¤, правда, одна, вже непотр≥бна на той час Дгост¤" Ч мати, але вона п≥де до своЇњ к≥мнати, аж за кухню, куди н≥чого не буде чутно з њхнього найзатишн≥шого куточка спальн≥...
—ид≥ли пор¤д за столом, майже н≥чого не њли, бо х≥ба тепер дл¤ них њжа головне? —ид≥ли кол≥но до кол≥на, руками переплетен≥ п≥д скатертиною... ѕеребували у власному св≥т≥, це зважаючи на присутн≥сть гостей...
¬ибух чужого см≥ху викинув њх на мить з того њхнього св≥ту: п≥дпилий голова Д«авкому" розпов≥в непристойну анекдоту про першу вес≥льну н≥ч.
Ч ќханис¤! Ч гукнула на. нього його теж уже п'¤ненька ж≥нка, гупнувши його менш плеч≥. Ч ўе подумають, що то з нами таке було!
–ег≥т ще дужчий. ј молода пара т≥льки подивилас¤ здивовано Ч н≥ в≥н, н≥ вона ан≥ посм≥хнулись; дл¤ чого таке блюзн≥рство?!
...Ѕуло близько п≥вноч≥, ¤к гост≥ попрощалис¤ й поњхали соб≥. —исой, прощаючись, особливо м≥цно потиснув з¤тев≥ руку, так запевн¤ючи його у своњй п≥дтримц≥. Ћишилис¤ вони втрьох Ч њх двоЇ ≥ мати. ћати ¤кийсь час прибирала посуд ≥з столу, в≥дносила до кухн≥. ƒочц≥ не давала допомагати, бо та була в пишн≥й вес≥льн≥й сукн≥. “а к≥нець-к≥нцем ≥ мати була готова в≥д≥йти. —пинилас¤ посеред хати, посто¤ла, хот≥ла, мабуть, сказати Дна добран≥ч", але чомусь не сказала, т≥льки посм≥хнулась ≥ вийшла.
ѕерем≥тько гл¤нув на свою молоду дружину ≥ теж н≥чого не сказав, т≥льки очима пов≥в у б≥к спальн≥. ѕ≥шли туди обоЇ.
—пальн¤ Ч невеличка к≥мнатка, з одним в≥кном, тепер зачиненим в≥конниц¤ми знадвору; л≥жко, килим на ст≥н≥, з витканим на ньому оленем; на н≥чному столику, п≥д н≥жно-блакитним шапчуком л¤мпа, а та л¤мпа м'¤ко ос¤вала небесним кольором њхнЇ затишне кубелечко^. (Ћ¤мпу засв≥тила заздалег≥дь мати). Ѕ≥ла пост≥ль, п≥вприкрита м'¤ким; шовковим л≥жником, а з-п≥д л≥жника визирали дв≥ пухк≥ подушки.
”в≥йшовши обоЇ до спальн≥, стали в нер≥шучост≥. ѕот≥м ѕерем≥тько об≥йн¤в свою дружину за плеч≥, поц≥лував. јле й в≥н, ≥ вона розум≥ли, що тепер уже не так треба, що треба насамперед розд¤гтис¤. √м... ѕри св≥тл≥? ≤ ц≥лком розд¤гтис¤? —оромно ¤кось обом було. ѕерем≥тько зн¤в т≥льки п≥джак ≥ пов≥сив на спинку ст≥льц¤. ј –а¤ все ще сто¤ла в своњй пишн≥й, ¤к з лебединого пуху, вес≥льн≥й сукн≥. ѕерем≥тько вз¤в розв'¤зувати краватку, а пот≥м раптом п≥д≥йшов до л¤мь пи й погасив њњ. ” темр¤в≥ обоЇ почали мовчки розд¤гатись. ѕерем≥тько чув т≥льки, ¤к –а¤ шелест≥ла сукнею, розд¤гаючись.  оли вже був розд¤гнений, знайшов у темр¤в≥ сильветку-т≥нь дружини, торкнувс¤ до гар¤чого т≥ла, що враз пройн¤ло його нестримним бажанн¤м... Ќе об≥йн¤в, а майже вз¤в на руки дорогу ≥стоту й поклав, в≥дгорнувши помацки л≥жника, на пост≥ль...
...јде його молоденька дружина була т≥льки пок≥рна, наче т≥льки скор¤лась примусов≥ шлюбу. ¬≥н не так у¤вл¤в соб≥ цю мить. Ќав≥ть розчаруванн¤ в≥дчув...
...√оловна розпор¤дниц¤ вес≥льноњ церемон≥њ Ч теща не поњхала наступного дн¤ додому, не поњхала й третього. ј пот≥м1 так ≥ присохла. “≥льки через де¤кий час поњхала до ’аркова забрати своЇ Дбарахло".
ќчевид¤чки, ≥нженер заводу ≥м. ѕетровськото, одружившис¤ з сестрою директора того заводу, повинен був чимсь заплатити за зроблену йому ласку...
÷ьому Дпоспри¤ло" ще й те, ўо незабаром п≥сл¤ цього одруживс¤ й ћаркел ћ≥т¤Їв, ≥ зам≥сть –аки, в —исоЇв≥м дом≥ по¤вилась нова господин¤ Ч ћаркелова ‘роська.

 ≤Ќ≈÷№ ѕ≈–Ўќѓ „ј—“»Ќ»

ў≈ ќƒЌќ ќƒ–”∆≈ЌЌя

(¬ставн≥ розд≥ли)

ѕро те, ¤к Ћ≥пшиць улаштував зв≥льнену з посади с≥льську вчительку.
...√нат казав, що —амсон Ћ≥пшиць був закоханий у нењ, признавс¤ ¤кось йому Дпо секрету". јле чи м≥г тод≥ жид мр≥¤ти про поп≥вну?
—тало ќксан≥ на пам'¤т≥: завжди чистенький, у блакитн≥й г≥мназ≥¤льн≥й форм≥, —амсон Ћ≥пшиць був Днайпанськ≥ший" серед лататт¤нських сереньошк≥льник≥в, переважно сел¤нських парубчак≥в, що трохи чи не в доморобному полотн≥ ходили, бузиновим соком та дубовою корою пофарбован≥м. –еволюц≥¤ ж тод≥ була вже в розпал≥ ≥, давши народов≥ Дземлю й волю", не могла покищо дати йому б≥льш-менш пут¤щих штан≥в. “≥льки так≥, ¤к —амсон≥в батько, ще могли по-старорежимному своњм синам≥ г≥мназ≥¤льну форму справл¤ти.
Ч ўо значить? Ч казав старий Ћ≥пшиць, знизуючи плечима й вивертаючи долон≥ до розмовника. Ч –азл≥ ¤ ворог своњй дитин≥, щоб вона ходила, ¤к старець?! –азл≥ ¤ звЇр?
¬≥н мав у сел≥ Ћататт≥ крамницю з Дкрасним крамом", ≥ ц¤ крамниц¤ давала йому змогу ото так Дчистенько" своњх д≥тей од¤гати.
Ч Д«найшов, кому признаватись!" Ч посм≥хнулась подумки ќксана, згадавши, що й сам √нат  утько тод≥ до нењ залиц¤вс¤. —користувавс¤ з того, що њњ тод≥шн≥й ,наречений', а п≥зн≥ший чолов≥к ¬асиль –оговенко п≥шов у повстанц≥ проти гетьмана. √нат унадивс¤ був тод≥ ходити до нењ додому, ¤ —амсон з≥дхав потай, користувавс¤ випадковими зустр≥чами. «гадала один випадок. якось у нед≥лю роз≥гналась вона була до √алини —осипатр≥вни, сам≥тноњ сус≥дки-вчительки, а назустр≥ч Ч —амсон.
ѕоручкались, слово-два Ч ≥ вже ќксана хот≥ла йти дал≥. –аптом —амсон ¤к не зашар≥Їтьс¤ цегловими пл¤мами по сам≥ вуха
Ч „ому ти н≥коли не хочеш посто¤ти зо мною? √ербуЇш?
≤ так жалюг≥дно скрививс¤. ј н≥с ≥ще дужче заокругливс¤. ¬елик≥ його оч≥ трохи чи не сл≥зьми пон¤лис¤.
Ч ’а-ха-ха! Ч зареготалас¤ ќксана й поб≥гла на веранду, до —осипатр≥вни. њњ понесли крила: ≥ ¬асиль, ≥ √нат, ≥ оцей ”с≥ до нењ залиц¤ютьс¤, ус≥ запоб≥гають ѓѓ ласки! Ќу й хай! ’ай ус≥ т≥льки на нењ й дивл¤тьс¤, т≥льки њњ любл¤ть! ј √алина хай нид≥Ї, стара д≥вул¤...
≤ншим разом —амсон њњ нав≥ть Душпигнув", ревнуючи:
Ч  ажуть, б≥л¤ тебе √натко упадаЇ...
Ч ”падаЇ?
Ч ≈ге... ¬икаблучуЇтьс¤ перед тобою...
“ак, в≥н був тод≥ закоханий у нењ. ћоже, спробував би був нав≥ть стр≥л¤тис¤ на доказ своЇњ любови, ¤к це властиве Дг≥мназ≥¤льному в≥ков≥", але... але жидов≥ тод≥ й стр≥л¤тис¤ не мюжна було через поп≥вну, Ч така була м≥ж ними соц≥¤ль-но-психолог≥чна пр≥рва.
... Ѕув закоханий, але ¤к тепер поставитьс¤? “епер же все перевернулос¤ догори дриіом! ∆овтнева ж революц≥¤ зробила так, що той, хто був Дн≥чим", тепер став Дус≥м", Ч ≥ навпаки. ≤ хоч про —амсона не можна було сказати, що в≥н за старого режиму був Дн≥чим", навпаки, в≥н ≥ тод≥ був Дб≥льшим," за вс≥х своњх лататт¤нських товариш≥в, але тепер в≥н уже став справжн≥м великим цабе. Ѕув членом комун≥стичноњ парт≥њ, владущоњ парт≥њ, ≥ зав≥дував навчальною частиною —≥чеславського металюрі≥йного ≥нституту.
¬она ж тепер мала удовину долю, з пл¤мою Дконтрреволюц≥онерки". „и захоче в≥н тепер на нењ хоч гл¤нути?
Ќа вс¤кий випадок вийн¤ла з торбинки дзеркальце та пудреницю й крадькома (щоб секретарка не бачила) при-пудрувалась. —амсон же от-от мав њњ, на допов≥дь секретарки, до свого каб≥нету покликати. ”хопила в дзеркальц≥ прикру прим'¤т≥сть на своЇму виду, та вже н≥коли було цим журитис¤, ю .пее
Ч Дўо буде, те й буде!" Ч подумала розпачливо, повна нервовоњ напруги.
«адзеленчав дзв≥нок, секретарка схопилась, в≥йнувши Днеп≥вськими" пахощами ДЋьоритан", ≥ звернулась до в≥дв≥дувачки:
Ч Ѕудь ласка, заходьте!
¬елика й висока, заслана м'¤ким килимом к≥мната, на великих в≥кнах зав≥си... ¬ажка брондза Ч не зав≥си! ѕо бойках поворозки з важкими китиц¤ми... Ўирокий письмовий ст≥л, накритий червоним сукном (червоний кол≥р Ч ознака режиму). ј за тим столом сид≥в пишнокучер¤вий (а не чуб ..йоржиком"!), в новому шевйотовому костюм≥, при ¤к≥йсь крикливо-кольоров≥й краватц≥... сид≥в ¤кийсь, ну, Дзав" чи що... ѕо-старорежимному б сказати, панюга...
„и то —амсон? ћоже, њњ хибно по≥нформували, що в≥н тут працюЇ? Ќе було бо н≥чог≥с≥нько сп≥льного м≥ж тим г≥мназистом, несм≥ливим жид≥вським юнаком, що колись запоб≥гав њњ ласки, ≥ цим володарем сучасноњ д≥йсносте в республ≥ц≥ роб≥тник≥в, 'сел¤н, ну ≥ трудовоњ ≥нтел≥генц≥њ! ¬олодар ≥ повновладний господар оц≥Їњ високоњ, повнов≥книстоњ к≥мнати, начальник, що до нього страшно й об≥зватись... –епрезентант самого Ћен≥на, зображеного над його головою на тл≥ криваво-червоного ст¤гу на повний зр≥ст, ¤к в≥н промовл¤Ї над трибуною: Д¬перед! ƒо перемоги!"  арггина Ч ¤к Ѕог —аваоф у церкв≥...
≤ ќксана спинилась нер≥шуче б≥л¤ порога. ўо вона скаже, ¤кщо й в≥н це? як почне?
јле Ћ≥пшиць уже п≥знав њњ ≥, п≥дв≥вшис¤ з-за столу, вийшов њй назустр≥ч.
Ч  ого ¤ бачу? Ч гукнув здивовано. Ч Ќевже ви... ти... ќксана? ‘у ти! Ќе знаю, ¤к ≥ звертатись Ч на Дти" чи на Дви'... ћи ж так давно бачились!
Ч ћожна й на Дти".
Ч Ќу, так ≥ди сюди! —≥дай!
≤ в≥н ¤к уз¤в њњ за руку, щоб на прив≥т потиснути, та так, по-при¤тельському й пов≥в до свого столу, посадив на ст≥лець. Ѕа й посадовивши, не зразу руку гарноњ молодиц≥ випустив, прот¤г м'¤кою, трохи п≥тною (л≥то ж) долонею по долон≥. ≤ сам с≥в не за столом, а б≥л¤ ќксани, на другому ст≥льц≥.
ќксана роззирнулась по к≥мнат≥-храм≥, ще бо¤зко, ще не певна бувши його, цього Дначальника", прихильносте.
Ч як у вас тут гарно! яка прохолода!
—казала Ду вас" у значенн≥ Дв ≥нститут≥", бо не зважилас¤ сказати Дв. тебе", дарма що в≥н звернувс¤ вже до нењ на ти"
јле —амсон уз¤в те Ду в≥ас" на свою таки адресу, ¤к ви¤в- њњ пошани до нього, ¤к визнанн¤ його вищосте. ѕ≥дскочив, щоб зробити ще б≥льшу Дпрохолоду": пот¤г за поворозку з китицею ≥ затулив до половини високе в≥кно важкою глин¤стого кольору п≥лкою зав≥си. ќб≥рвав цим решту сон¤чного парусу Ч зас¤гу серпневого сонц¤, що десь там надвор≥, поза товстими цегловими мурами ≥нститутського будинка аж кип≥ло, розм'¤кшуючи асфальт х≥дник≥в, прив'¤люючи пальчасте лист¤ акац≥й. “а й сам в≥н, зат¤гнутий при шињ краваткою, б≥льш в≥дчував його тепло, ан≥ж в≥дв≥дувачка, що була з. легеньк≥й рожев≥й блюзц≥, голорука й голоши¤.
ј заразом цей Ћ≥пшиц≥в рух означав ще й те, що таки в≥н господар цього пишного каб≥нету, що це в≥н маЇ тепер так≥ умови. ÷е не те, що було колись у сел≥, коли йому робили ласку мужицьк≥ сини, приймаючи в своњх Дл≥тн≥х резиденц≥¤х" Ч коморах, глиною вимазаних прим≥щенн¤х без в≥кон (≥ тому з холодком). ÷е умови без пор≥вн¤нн¤ кращ≥ нав≥ть за т≥, що њх мала вона, с≥льська поп≥вна...
«близька ќксана бачила, що й ≥з себе —амсон став дуже тарний. ѕередус≥м шевелюра: чорна розкидана купа, що хвил¤стим вихором' рветьс¤ вгору. √ладенький овал угодованого обличч¤, іумощокого, з легкими цеглового кольору рум'¤ц¤ми, чисто поголеного, з приЇмною т≥нню упертих ко-рщц≥в. що, либонь, не п≥ддавались бритв≥. “рохи не подобались ќксан≥ його н≥здр≥ Ч б≥льше н≥ж треба, в≥дкрит≥, видовжен≥ вперед, ¤к ¤мки в≥д двох вилущених мигдал≥в, з к≥лькома видними волосками: вони п≥дкреслювали оту жид≥вську (але невеличку!) заокруглен≥сть носа.
јле зате оч≥ в нього були тепер гарн≥ Ч чорн≥, п≥д чорними повними бровами. ¬≥д колишнього бо¤зкого Дслив'¤ноіо"' виразу в них не залишилос¤ й сл≥ду, бо в≥н тепер см≥ливо, ба й зухвало ловив ќксанкн погл¤д, ¤вно залиц¤ючись. ќксана й соб≥ св≥домо зачепилась погл¤дом за його оч≥, щоб упевнитиись, що добре на нього враженн¤ справила, њй же треба було його обчарувати! ≤ незабаром ѓѓ бо¤зка над≥¤ перейшла в р≥шучий зам≥р: обчарувати Ч хоч кров з носа! ј в≥н же, кажуть, ще й не жонатий дос≥...
≤ дедал≥ солодший вираз у —амсонових очах, масна волог≥сть показували, що вона см≥ливо може в цьому напр¤м≥ д≥¤ти. …ого захопленн¤ нею ви¤вл¤лос¤ в нього, людини, по-сх≥дньому темпераментноњ, ще й ≥накше. “ак, с≥вши б≥л¤ нењ вдруге (пхл¤ того, ¤к засмикнув зав≥су), в≥н зразу ж ≥ встав, щоб перейти на ≥нше м≥сце. Ќемов огл¤дав њњ з ус≥х бок≥в.
ј огл¤дати ж було що! « ќксани ж була вже молодиц¤ в т≥л≥, повногруда, русокоса красун¤, що, ¤к там кажуть, пуши≥л≥а оч≥ чолов≥кам. Ќ≥жне њњ обличч¤, з приЇмним ластовинн¤м б≥л¤ перен≥сс¤, ще й дос≥ збер≥гало свою принадн≥сть, дар≥ма що вже був. Днат¤к" на друге п≥дбор≥дд¤, ¤к було в њњ матер≥. ќч≥ ще й дос≥ були Дм≥нливо-зелен≥, ¤к у русалки" (так писав колись про них лататт¤нський поет ќмелько ƒеркач), з бурштиновими вкрапленн¤ми в чолов≥чках, ≥ т≥ вкрапленн¤ Ч кубики, трикутнички Ч просто грали ≥скрами, ¤к вона посм≥халась.
«атримавши на мить св≥й погл¤д у цих ќксанинйх очах, —амсон спитавс¤ дружн≥м тоном:
Ч “ак ¤к живемо? „ув, що нещаст¤ трапилос¤ з тобою Ч чолов≥ка розстр≥л¤но... ќ, так, Ч в≥н з≥дхнув, Ч рад¤нська влада мусила це зробити, злочин мусив бути покараний.
ќксана не п≥дтримала розмови на цю тему: пок≥йного ¬асил¤ вже не воскресити, Ч так нав≥що про це? ј кр≥м того, њй треба було безперешкодно воскресити в тепер≥шньому розмопников: його колишнЇ почутт¤ до нењ! ≤ вона, змовчавши, подивилась —амсонов≥ в оч≥ так виразно, що йому зразу стало ¤сно, що в њњ серц≥ не залишилось уже н≥чого в≥д розстр≥л¤ного чолов≥ка. Ѕа, б≥льше: там уже будо готов≥с≥ньке м≥сце дл¤ нього, колись погорджуваного —амсона Ћ≥пшиц¤.
÷ей останн≥й ќксанин погл¤д так под≥¤в на Дзавуча" —≥чеславського металюрі≥йного ≥нституту, що в≥н аж руки в≥д задоволенн¤ потер. √м.... ѕеремога була ближче, ан≥ж в≥н спочатку думав був... ≤ отака розк≥шна молодиц¤! “епер у його очах засв≥тилос¤ таке заласс¤, ¤ке, може, трохи вульгарно сказавши, буваЇ в погл¤д≥ кота, ¤к в≥н дивитьс¤ на ц≥лком дос¤жне сало.
¬з¤вши це на увагу, ќксана вир≥шила розгортати св≥й пл¤н наступу дал≥. —казала про друге нещаст¤, що њњ споб≥гло: њњ зв≥льнено з посади вчительки в с. √убинис≥.
Ч «в≥льнено? Ч щиро здивувавс¤ —амсон. Ч ”чител≥ ж нам потр≥бн≥!
“ак, зв≥лнено. Ѕула перев≥рка школи, ≥ њњ зв≥льнено ¤к дочку св¤щеника й ж≥нку розстр≥л¤ного контрреволюц≥онера,
Ч ј!
” —амсонов≥м погл¤д≥ проб≥гло ¤кесь ваганн¤ (≥ ќксана це укм≥тила), що, либонь, означало: чи варто зв'¤зуватис¤ з такою? јле це була т≥льки мить, бо х≥д думок стр≥лив в ≥нший б≥к: навпаки, це йому на руку ков≥нька, цим в≥н може скористуватись, такою њњ скрутою. “епер не буде бришкати, ¤к колись! ј йому хто може пошкодити? ¬≥н же, поперше, член парт≥њ, подруге, жид, ≥ н≥кому й на думку не спаде прикидати йому прихильн≥сть до ¤коњсь там контрреволюц≥њ Ч поп≥вства та петлюр≥вщини...
...ј кр≥м≥ того, сказали, що в нењ й дос≥ була ≥кона в школ≥.
Ч ≤кона? яка ≥кона?
Ч —в¤тий ћиколай.
—амсон прикро поморщивс¤ легкими зморшками на отому трохи заокругленому нос≥. јх, ¤к це необачно' з њњ боку!
Ч ÷е було необережно з твого боку, Ч сказав. Ч ƒуже необережно...
¬≥н нав≥ть устав з м≥сц¤ ≥ вз¤в, ход¤чи по каб≥нету, по¤снювати с≥льськ≥й учительц≥ поп≥вського походженн¤, що в рад¤нськ≥й школ≥ не може бути ≥кон, що рад¤нська влада проти ≥кон ≥ рел≥г≥њ взагал≥, що...
√оворив в≥н дуже красномовно, з красовитими жестами, ¤к звик говорити у частих виступах на р≥зних зборах. “рохи чи не так, ¤к це робив намальований на велик≥й картин≥ й проводир ус≥х труд¤щих Ћен≥н...
ўо б≥льше говорив в≥н, то б≥льшими ставали оч≥ б≥дноњ с≥льськоњ вчительки. ≤ в тих очах уже був страх та ка¤тт¤, що вона йому про ту ≥кону сказала. Ѕо виходило, що не т≥льки пок≥йн≥ ѓѓ батько та чолов≥к чимсь провинуватились перед рад¤нською владою, а й вона сама... јле ж вона н≥коли не
знала, що рад¤нськ≥й влад≥ ще й ≥кони не подобаютьс¤! ј ≥кони' ж Ї в кожн≥й сел¤нськ≥й хат≥, Ї в церквах, Ч то чому ж њм не бути й у школ≥? “а найприкр≥ше було те, що це не подобалось тому, чию любов до себе вона хот≥ла воскресити чиЇњ любови потребувала...
ќксана посм≥хнулась винувато (≥ чар≥вно-чар≥вно!) ≥ сказала:
Ч ј зрештою, не ¤ ж њњ, ту ≥кону, там пов≥сила. ÷е була стара, чорна ≥кона, що вис≥ла в кутку ще з того часу, ¤к ту школу збудовано. ѕеред нею пост≥йно гор≥ла л¤мпадка (сторож, д≥д ягор засв≥чував), ≥ до нењ...
“ут ќксана спинилась. ѕобо¤лась уже сказати, що кожного разу, щодн¤, њњ учн≥ перед початком! навчанн¤ й п≥сл¤ нього1 проказували (один, черговий) Дмолитву перед навчанн¤м" ≥ Дмолитву п≥сл¤ навчанн¤". Ѕо тепер уже розум≥ла, що це був ще б≥льший њњ Дзлочин".
ј њй же треба було знов посаду вчительки здобути! ≤ на —амсона над≥¤лась, що допоможе...
Ч ...≤ ¤кби хто сказав був, що не можна, то ¤ б викинула... ћен≥ та ≥кона не потр≥бна...
—амсонов≥ ц≥ њњ слова дали на розум, що ц¤ с≥льська вчителька притьмом йому в об≥йми падаЇ: хоч ≥ поп≥вна, а так легко ≥кон зр≥каЇтьс¤! –ади нього зр≥каЇтьс¤! ѕро те, що њй, може, треба було йому подобатись, що њй тепер просто н≥де було д≥тис¤ з дитиною, Ч в≥н ¤кось не подумав. ¬ир≥шивши вже тв≥ердо цю гарну ж≥нку поблизу затримати, в≥н сказав:
Ч “об≥ треба переселитись до м≥ста, тут ≥нший св≥т. ’очеш, ¤ тебе влаштую вчителькою?
ќксана кивнула на знак згоди головою, подарувавши заразом йому таку запаморочливу усм≥шку вд¤чности, що в≥н аж нест¤мивс¤. ”з¤в слухавку й зателефонував до Д√убнаросв≥ти..."
”крањн≥зац≥¤
—тародавн≥ греки Ч пишуть ≥сторики Ч дуже б здивувалис¤, ¤кби що хто сказав, що р≥дноњ мови треба вчитис¤ в
школ≥.
Ќе аби¤к здивувалас¤ й нова вчителька 36-оњ м≥ськоњ школи пишнокоса ќксана –оговенко, ¤к њњ покликано до ДЌаросв≥ти" й сказано, що вона повинна ходити на курси украњнськоњ мови. ≈ге, не аби¤к, кажемо, здивувалас¤...
як?! њй ходити на курси украњнськоњ мови!? њй, що народилас¤ й зросла в украњнському сел≥! ј ск≥льки вона грала в р≥зних украњнських п'Їсах Ч у Д—ватанн≥ на √анчар≥вц≥", в Д ум м≥рошник, або сатана в бочц≥", в ,Ќа перш≥ гул≥"! ≤ вже чотири роки вчителювала в украњнськ≥й школ≥... ќн ≥ товариш, Дзавуч" металюрі≥йного ≥нституту може посв≥дчити...
ƒивувалас¤, протестувала. “а пот≥м њй таки довелос¤ скоритись. ѕравда, спочатку член державноњ ком≥с≥њ украњн≥зац≥њ, досить несм≥ливий ≥ миршавий безпарт≥йний у вишиван≥й сорочц≥, спасував був перед њњ упевненим; тоном та Ч це особливо! Ч перед отим покликанн¤м на одного з найвидат-н≥ших парт≥йц≥в м. —≥чеслава. ¬≥н бо хоч ≥ украњн≥затор ≥ був один з того народу, що йому належала держава, але безпарт≥йний таки залишавс¤ безпарт≥йним, ≥ минуле в нього було ¤кесь жалюг≥дне, просв≥т¤нське, ¤кщо не петлюр≥вське. ј товариш же Ћ≥пшиць ще й не просто парт≥Їць, а, кажуть, нав≥ть у перш≥й к≥нн≥й товариша Ѕуденного був (еге, ДЅуденного", а не ДЅудьонного'", ¤к вимовл¤ють це пр≥звище рос≥¤ни, не зм¤'гши переробити на ДЅудн≥чний"; в≥н же сам зм'алку та, напевно, й його батьки з —альщини вимовл¤ли ДЅуденний"), Ч був товариш Ћ≥пшиць у ц≥й перш≥й ≥, може, не одному Дб≥лопол¤ков≥" пиндючну голову на славу майбутнього соц≥ал≥зму шаблею ≥зчесав.
јле, р¤туючи не так св≥й, ¤к державноњ ком≥с≥њ престиж, украњн≥затор несм≥ливо запитав нову вчительку:
Ч ј ви знаЇте, що таке Дпап≥р"?
≤ тут горд≥й учительц≥-красун≥ довелос¤ т≥льки соромливо посм≥хнутись, б≥льше покладаючись на силу того чар≥вного усм≥ху, ¤к на знанн¤: цього слова вона не знала.
Ч ј Дол≥вець"? Ч уже трохи см≥лив≥ше запитав миршавий чолов≥чок.
ўе дужче засоромилась наша красун¤, чар≥вно спалахнувши: ≥ це слово було њй нев≥доме.
Ч Д«шиток"? Ч задзвен≥в переможним дзвоном голос ≥спитовц¤.
 расун¤ [остаточно скап≥тулювала: цього вона теж н≥коли не чула. ≤ ¤к висновок з цього:
Ч ѕоза¤к ви, товаришко, не знаЇте н≥ слова Дпап≥р", н≥ слова Дол≥вець", н≥ слова Дзшиток", аевентуально й багатьох ≥нших, Ч по-прокурорському прор≥к украњн≥затор (його миршав≥сть майже зникла, в≥н вир≥с, д≥¤вши ≥менем держави), Ч то, зг≥дно з наказом...
...≤ внасл≥док цього вчительку ќксану –оговенко приЇднано до≥ чималого гурту ≥нших таких же здивованих. ”с≥м њм проказано текст на сотню сл≥в, уз¤тий ≥з читанки Д—тежка додому", виданоњ в —≥чеслав≥ ще 1918 року за редакц≥Їю ≤. “руби. (ћ≥ж ≥ншим, ще тод≥, ¤к ц¤ читанка була видана, дехто з украњн≥затор≥в щиро обурювавс¤, що цей редактор, закликаючи людей Ддодому'', тобто до украњнськоњ мови й культури, не зм≥нив свого Дмосковського" пр≥звища на Дƒимар").
”с≥ ≥спитован≥ зробили б≥льше помилок, н≥ж було сл≥в у текст≥, тобто, конкретн≥ш кажучи, понад сто, а це примусило ком≥с≥ю зобов'¤зати њх вивчати украњнську мову на курсах украњн≥зац≥њ. «обов'¤зали, не зважаючи на особи Ч чи то була проста вчителька, чи Дзав", Ч однаково вс≥ мусили в≥дв≥дувати одн≥ з численних у м≥ст≥ курс≥в.
ќксана –оговенко вибрала курси при —≥чеславському мсталюрпйному ≥нститут , ≥ цей њњ виб≥р ще б≥льше упевнив украњн≥затора в на¤вност≥ ¤когось зв'¤зку ц≥Їњ новоњ вчительки з видатним парт≥йцем Ћ≥пшицем.
Ќе можна сказати, щоб сам≥й ќксан≥ –оговенко не було неприЇмно, що вона на цьому першому ≥спит≥ Дпровалилась". ≤ вона п≥зн≥ше запевн¤ла тих, що були св≥дками цього Дпровалу", що це сталос¤ ¤кось видадково, бо вона, мовл¤в, ще й тод≥ прекрасно знала, що Дпап≥р" Ч це "бомага", "ол≥вець" Ч Дкарандаш", Дзшиток" Ч Дтетрадь". Ћюди вв≥ч≥ н≥чого не казали, а поза оч≥ Ч не в≥рили. Ѕо де б вона могла ран≥ш тих сл≥в навчитис¤? „и не в Дмосковськ≥й" г≥мназ≥њ? ј в Д—атан≥ в бочц≥", в ДЌа перш≥ гул≥" тих сл≥в не було...
... оли ќксана ≈дерше прийшла до своЇњ групи, вона ще раз не аби¤к здивувалас¤: у ц≥й груп≥ навчав товариш њњ молодих л≥т ≥ земл¤к лататт¤нин √нат  утько. јле ви¤в цього здивуванн¤ довелос¤ њй в≥дкласти на п≥зн≥ше, бо вона сп≥знилас¤, а  утько був зайн¤тий навчанн¤м.
Ѕачила вона √ната давненько, та не було сумн≥ву, що то був в≥н: бур¤ково червоне обличч¤ й кирпатий н≥скартоплина, що його в≥н сам (це в Ћататт≥ вс≥ знали) не любив, ≥ кучма чорного волосс¤ Ч його гордощ≥. «алиц¤вс¤ й в≥н до нењ, та вхопив гарбуза. ј ¤к ще перед тим: в≥н ходив Дночувати" до сел¤нськоњ д≥вки ≥ трохи чи не Днагр≥шив" передчасно, йому йдовелось з т≥Їю одружитис¤, Ч њњ п≥зн≥ше звав √алею...
ќксана с≥ла скраЇчку, на перш≥й в≥д дверей лавц≥, приЇднавшись до гурту статечних на вигл¤д слухач≥в, мабуть, професор≥в ≥нституту. ќсь один з тих слухач≥в, чорний, ¤к цигДн, на пр≥звище ќбраз (так назвав його викладач) уз¤в читати св≥й переклад з рос≥йськоњ мови Ч нарис Дѕершотрав-нева ман≥фестац≥¤". „итав, блискаючи золотим зубом у рот≥, н≥би засв≥чував своЇ чорне обличч¤.
Ч Д¬есна. Ќа деревах порозпукувалис¤ нирки..."
Ч "Ќирки"?!
Ч ј ¤к?
Ч ДЅруньки" ДЌирки ' бувають т≥льки в людини та в ≥нших живих тварин...
Ч ј... Дѕорозпукувалис¤ бруньки. Ќа майдан≥ б≥л¤ церкви з позолоченими бан¤ми проходить ман≥фестац≥¤ труд¤щих"...
Ч як? як? Ч перебив перекладача довготелесий, з начесаним на лисину пор¤дком Двнутр≥шньоњ позики" р≥деньким волосс¤м ≥ з неблимаючими в червоних об≥дках пов≥к очима. Ч ѕри чому тут Дбан≥"? ÷ерква Ч ≥ раптом Дбан≥"!
≤ киркнув на висок≥й нот≥, прокашлюючись.
¬икладач по¤снив, що в украњнськ≥й мов≥ Дбан¤" означаЇ Дкупол". јле по¤сненн¤ не дуже слухача задовольнило.
Ч „удна ¤кась ц¤ украњнська мова, Ч уперто не здававс¤ слухач, ¤к п≥зн≥ше ќксана дов≥далась, декан факультету кольоровоњ металюрі≥њ товариш √ерб≥л. Ч ÷ерква Ч ≥ раптом Дбан¤"! ” бан≥ ж миютьс¤, пар¤тьс¤...
ќгл¤нувс¤ на решту слухач≥в, шукаючи п≥дтримки, його п≥дтримав декан ф≥зико-математичного факультету товариш Ѕаск≥й, б≥лов≥њй, з тушею й обличч¤м йоркшира чолов'¤га, Ч п≥дтримав, але з ≥ншого боку: н'а його думку, сама згадка про церкву в текст≥ недоречна. –об≥тнича ман≥фестац≥¤ Ч ≥ церква!
÷им Ѕаск≥н завдав клопоту вже й самому викладачев≥. Ѕур¤кове його обличч¤ ще дужче почервон≥ло, черво'н¤ва полилась по шињ, вуха просто гор≥ли. ¬≥н, справд≥, необачно зробив, уз¤вши текст ≥з Дцерквою", дов≥рившись упор¤дников≥ читанки Д„ервон≥ зор≥". ¬≥н, посп≥шаючи, не прочитав уважно перш, н≥ж давати на переклад. “а й хто б м≥г подумати, що в перш≥й рад¤нськ≥й (рад¤нськ≥й!) читанц≥ буде Дцерква"! јле треба було викручуватись. —казав, що й у революц≥йном'у в≥рш≥ рад¤нського поета ѕавла “ичини сказано: ,,Ќа майдан≥ коло церкви революц≥¤ ≥де"...
јле це по¤сненн¤ та повед≥нка викладача були так≥ жалюг≥дн≥, що ќксан≥ стало аж шкода сердешного земл¤ка. –а-зом ≥з тим цей випадок ще дужче допом≥г њй зрозум≥ти њњ власну перед Драдвладою" провину, коли вона тримала в школ≥ св¤того ћикола¤.
Ч Дƒовжелезними низками ≥дуть ман≥фестац≥њ..."
Ч ј до чого ж тут Джелезними"? Ч зно≥в об≥звавс¤ невгомонний √ерб≥ль. Ч ¬ ориг≥нал≥ ж сказано Ддл≥нним≥ р¤дам≥", а не Джелезними"!
 утько по¤снив, сказавши заразом ≥ про те, що Днизки" тут також не на м≥сц≥: треба Ч Длави".
Ч ƒивно все таки, Ч пробурмот≥в незадоволено √ерб≥л ≥ знов крикнув на висок≥й нот≥.
Ч Дѕопереду одинц≥ "„агарники несуть червоний прапор"...
Ч Дќдинц≥-чагарники"?!
Ч Ќу, тепер же Ќ≈ѕа, Ч по¤снив сам ќбраз, блиснувши золотим зубом, Ч то й одинц≥-чагарники можуть бути... ≤ њм дозволено йти на ман≥фестац≥њ...
√ерб≥ль тепер уже накинувс¤ на перекладача, що цим перекладом зрадив недостатнЇ знанн¤ й Дмови жовтн¤", Дмови товариша Ћен≥на" Ч рос≥йськоњ: поплутав рос≥йське слово Дкустарь"' ≥з ,,кустарн≥ком" , ¤к шукав у сл≥внику.  оли в≥н це по¤снив, ус≥ засм≥¤лись. —ам, ќбр≥аз св≥тив золотим зубом, н≥¤ково посм≥хаючись: не знати рос≥йськоњ Ч це вже, справд≥ сором... не г≥дне осв≥ченоњ людини... Ќе засм≥¤вс¤ т≥льки Ѕаск≥н: йому н≥¤к було см≥¤тись через надм≥рну огр¤дн≥сть. ј кр≥м того, в≥н п≥тн≥в.  л≥пав свин¤чими очима й п≥тн≥в...
«адзеленчав дв≥йок, навчанн¤ ск≥нчилось. јж тепер ќксана змогла п≥дб≥гти до свого змученого лекц≥Їю земл¤ка й висловити своЇ здивуванн¤ з приводу того, що й в≥н тут, у м≥ст≥.
¬и¤вилос¤, що —амсон Ћ≥пшиць не був такий гордий ≥ з новому становищ≥ ≥ допом≥г своЇму лататт¤нському товаришев≥ влаштуватис¤ в м≥ст≥. ” сел≥ ж тепер так нудно жити. ј вчител≥в же ще й ган¤ють на вс¤к≥ громадськ≥ роботи; Ч то переписи вс¤к≥, то збиранн¤ Дсамообкладки", “о Дкультзб≥р" тощо. ”чител≥ там не мають спокою н≥ вдень, н≥ вноч≥.... ≤ коверзують ними ус¤к≥ неуки Ч Дкомнезами", голови с≥льрад" тощо.
ј вт≥м, вибачте:  утько цього всього не сказав, побо¤вс¤ б сказати. ÷е сама ќксана, ¤к недавн¤ с≥льська вчителька, знала ≥ так його втечу з села зрозум≥ла...
Ч ј ¤к же тво¤ √ал¤? „и й вона тут?
÷им питанн¤м вона земл¤ка трохи чи не на слизьке з≥гнала. ¬ н своњм звичаЇм густо почервон≥в ≥ сказав, що √ал≥ ще в м≥≥ст≥ немаЇ, лишилас¤ з дитиною на сел≥. ј чому так у них вийшло, ще не хот≥в сказати. јле сенс ц≥Їњ його повед≥нки був, либонь, такий, що й його ж≥нка-сел¤нка стала вже йому така нудна, ¤к ≥ житт¤ в сел≥...
¬≥д дальшоњ розмови на цю тему  утька вр¤тував —амсон Ћ≥пшиць. ¬ипадково чи н≥, але, дов≥давшись, що навчанн¤ ск≥нчилось, в≥н зайшов своЇю гордою ходою до аудитор≥њ, несучи свою пишну шевелюру та трохи прискалюючи око проти вересневого сонц¤, видного в в≥кн≥.
ј може, хот≥в перев≥рити, чи нова слухачка ќксана –оговенко прийшла на навчанн¤?
Ч √м... ¬иходить, земл¤ки! Ч сказав, подаючи руку ќксан≥ й  утьков≥. Ч ƒивис¤ ж, навчи њњ добре! Ч пожартував.
ќксана повела погл¤дом по його обличчю, вп≥ймала його погл¤д, кокетуючи.
Ч ћи вже вчен≥ Ч мовила.
≤ вигнула св≥й пишний торс на спокусу обом безженним чолов≥кам.
ѕро те, ¤к Ћ≥пшиць, вр¤тувавши поп≥вну в≥д безроб≥тт¤, нагло одруживс¤ з нею
¬чителька, 36-оњ школи ќксана –оговенко чекала незвичайного гост¤ Ч Дзавуча'' —≥чеславського металюрг≥йного ≥нституту —амсоеа Ћипшиц¤. ўе вранц≥ зателефонував њй до школи, що прийде ввечер≥ Ч ≥ виповнив решту њњ дн¤ гар¤-чим туманом, неспокоЇм, серцебитт¤м, над≥Їю. ¬она бо догадувалась, чого в≥н прийде. ¬≥н же весь час так недвозначно погодивс¤ з нею ≥, безперечно, ради нењ майже щоразу заходив (Дзагл¤дав") на  утьков≥ години украњнськоњ мови.
„екала Ч ≥ гар¤чково готувалась. ≤дучи п≥сл¤ навчанн¤ з школи, заб≥гла по дороз≥ доперукарн≥ й прикучер¤вила свою пишну косу Ч зробила золоте шумовинн¤. ј дома швиденько нагодувала Ѕогданка ≥ в≥двела його до д¤дини Ѕондаренчихи: дитина б њм заважала. ћазаний хлопчина трохи був закомизивс¤: не хот≥в ≥ти з хати, ¤к до них мали прийти гост≥ (розум≥в, що мати готувалась, Дкучер¤вилась"). ¬≥н же при гост¤х завжди мав не аби¤ку розвагу!  оли, наприклад, приходив Дд¤д¤"  утько, то в≥н залазив йому не т≥льки на кол≥на, а й на голову, с≥дав верхи на плеч≥ ≥ брав за його кучер¤вий чуб, ¤к кон¤ за гриву. ≤ гицав з ус≥Їњ сили: ДЌо≥" ¬≥н бо думав, що й Дд¤д≥"  утьков≥ ц¤ забава така приЇмна, ¤к ≥ йому. Ѕув в≥н ще малий, щоб зрозум≥ти, що Дд¤д¤"  утько, живши без ж≥нки, б≥льше ц≥кавивс¤ його мамою, н≥ж ним, а ¤к ≥ потурав його пустощам, то знов же таки з потайною думкою догодити не кому ¤к т≥й же таки його ма-мз≥. ј ¤кби й розум≥в, то що йому до того? ƒ≥ти ж ще б≥льш≥ егоњсти, ¤к доросл≥!
“ож ≥ тепер Ѕогданко в напад≥ цього егоњзму спробував був; опиратис¤ Двиводов≥" з хати. ”же взутий ≥ од¤гнений, упав додолу й пацав-молотив ногами, додаючи до цьо-го барабанного гупанн¤ ще й музику Ч крик.
“а мати цим разом бул'а невблаганна, непохитна: просто пот¤гла його за руку з хати. ўе й буханц≥в добрих надава ла, п≥дган¤ючи. ÷ей же пл≥д њњ колишньоњ п≥влюбови (вона ж одружилас¤ з своњм пок≥йним чолов≥ком майже без любо ви) м≥г соб≥ вже рости на здоров'¤, Ч чого ж ≥з ним особливо панькатись? “им часом вона, пишнорозкв≥тла двадц¤тип'¤тир≥чна кв≥тка майже св'домо прагнула джмел¤, що м≥г би ѓѓ солодко запл≥днити новим ≥снуванн¤м. ¬она ж бо так мало т≥Їњ любови зазнала! ¬ийшовши за пок≥йного чолов≥ка тод≥, ¤к уже њхнЇ коханн¤ майже вигасло, вона й року з ним не пожила. —тавав частенько њй на пам'¤т≥ матрос-махн≥-вець —ивак, що викрав був њњ романтично, безт¤мно закохавшись, та до любови в них не д≥йшло: батько ћахно застрелив його за це перед њњ очима. √острий це був спогад, солодкий, але т≥льки спогад. ј в нењ ж, пишнот≥лоњ, повнорозкв≥тлоњ кв≥тки, було часом таке бажанн¤, що, здавалос¤, сам≥а б себе покусала. њй снилис¤ казково-принадн≥ сновидива, фантастично - пристрасна насолода. —ловом, кв≥тка прагнула джмел¤.
ј цей же джм≥ль ще й тим був принадний, що зн¤в би з нењ пл¤му Дкл¤сово-ворюжого елементу", Д онтрреволюц≥онерки". ј що жид Ч х≥ба не однаково? ј в нього ж ≥ще й таке добре становище, ≥ в≥н тдкий вродливий, ≥мпозантний чолов≥к!  уди до нього хоч би й  утьков≥, жалюг≥дному, перел¤каному, що запоб≥гаЇ ласки в начальства Ч у того ж таки —амсона передус≥м! ’ай дурник побавитьс¤ з Ѕогданком, ха-ха... Ћишив свого на сел≥, з ж≥нкою-сел¤нкою, так хай з њњ бавитьс¤... ј до б≥льшого зась!
¬≥дв≥вши Ѕогданка, вз¤ла дал≥ готуватись. Ќасамперед прибрала в к≥мнат≥, в малому Джитлокооп≥вському" закапелку, здобутому теж за допомогою записки в≥д —ам≥сона до ¤когось там ≥ншого Д¤вре¤" в житловому в≥дд≥л≥ м≥ськради. «акапелок з одним т≥льки в≥кном, що дивилось на см≥тниковий короб, у чотирикутник темного подв≥р'¤. Ќакрила чистою скатертиною ст≥л, почепила нову ф≥ранку. « потайною спод≥ванкою впор¤дкувала кв≥толоже: пост≥ль заслала чистесеньким, аж пахучим простиралом, на подушки нат¤гл≥а нов≥ пошивки, з вишиваними чорно-червоними кв≥тами.
“а найб≥льше подбала про себе, про св≥й вигл¤д. ¬она ж бо вже давно з тих л≥т вийшла, щоб не розум≥ти, що в њњ становищ≥ самих природних чар≥в мало, що нав≥ть до њњ пиш-ного т≥ла потр≥бн≥ ще додатков≥ принади, вироблен≥ в ж≥ноч≥й практиц≥ на прот¤з≥ багатьох-багатьох тис¤чол≥ть, ј ¤к усе на земл≥ удосконалювалось на прот¤з≥ тих тис¤чол≥тт≥в, то й у цих принадах самого ¤когось Дл¤п-л¤п" було вже недосить. ўоб воно було, те њњ пишне т≥ло, нев≥дбивно-принадне, його треба було по-сучасному вдекорувати. “ак удекорув,ати, щоб претендент на т≥ло за ц≥Їю декорац≥Їю у¤вл¤в б≥льше, ан≥ж булої насправд≥. ўоб дивл¤чись, наприклад, на вик≥т у сукн≥ (декольте), в≥н м≥г думати (¤к це спостер≥г ще ћикола √оголь), що аж отам, за тим вир≥зом, нижче в≥д т≥Їњ л≥н≥њ його остаточна Дзагиб≥ль". “ож ќксана св≥домо не забула й про вир≥з. ¬она вибрала ту блюзку, в ¤к≥й вир≥з був не дуже великий, але й не дуже малий, саме такий, ¤к ≥ треба було: в≥н т≥льки трошки в≥дкривав л≥н≥ю Дводороз-д≥лу" м≥ж њњ повними грудьми. Ѕрала вона на увагу й хатн≥ умови: не могла бути така пишна, ¤к на баль але й не дуже буденна. –езедовий кол≥р блюзки п≥дкреслював кол≥р стиглоњ пшениц≥ њњ коси, ¤к прор≥сть м≥ж њњ стеблами Ч ус¤ка там бер≥зка, земл¤н≥ гор≥≥шки, за¤ч≥ холодки. ј до цього кольору вона додала темнобрунатну сп≥дницю Ч кол≥р родючого грунту, що знадно обпинала розвинен≥ форми нижньоњ частини њњ т≥ла, може, нав≥ть сутн≥ш≥ за все те, що було вдекороване вгор≥.
ќд¤гл≥с¤ так ≥ погл¤нула остаточно в св≥чадо: р≥вний овал обличч¤, з де¤ким: нат¤ком на друге п≥дбор≥дд¤ (ознака л≥т!) на шињ ж найшвидше позначаЇтьс¤ в≥к ж≥нки! треба голову трохи вище тримати ), трохи п≥дтемнен≥ оч≥ (але м≥нлива зелен¤ва лишилас¤ така, ¤к була у в≥с≥мнадц¤тил≥тньоњ), усм≥х в≥дтул¤в бпіий разок зуб≥в... ј усм≥шка ж у нењ була навдивовижу: б≥лими ≥скрами з зуб≥в сипала.
—амсон прийшов ¤кось неспод≥вано, ран≥ш, н≥ж вона спод≥валась. ќ^ана була ще не зовс≥м готова, ¤к у двер≥ щось енерг≥йно постукало. ѕодумала, що хтось ≥з сус≥д≥в, в≥дчинила, Ч ,а то був в≥н. –ухи розкидан≥, владн≥, ¤кось незвично хитлива хода (але не був п'¤ний!). ѕотиснув м'¤систою теплою рукою ќксанину руку, трохи затримав, але пот≥м випустив, н≥би в≥дклав на п≥зн≥ше. —≥в на готового ст≥льц¤ швидше, н≥ж господин¤ сказала: Д—≥дайте!" —≥в Ч ≥ зразу ж ≥≥ дхопивс¤, п≥шов по к≥мнат≥, огл¤даючи њњ.
Ч √м, так оце ти т,ак живеш?
Ч ќтак ≥ живу, Ч мовила ќксана потиху: розум ла, що це т≥льки незначн≥ слова, т≥льки вступ до важлив≥шого (¤к ото люди починають з Дпогоди"), ≥ вже насторожувалась у спод≥ванн≥ того важлив≥шого^.
Ч Ќе дуже добре... я скажу —мульсонов≥, щоб п≥дшукав щось краще... Ѕо й подв≥р'¤ таке, що соромно й иебез-печно чисто од¤гненй людин≥ заходити: ¤к≥сь нетр≥.
ќксана скинула погл¤дом на його постать: нов≥с≥нький темновишневий костюм, червона з б≥лими крапками краватка. јле це була т≥льки мить: н≥коли було його вбранн¤ огл¤дати, нав≥ть незручно. —то¤ла вона близько в≥д нього, спершись спиною до ст≥ни, склавши руки на груд¤х, ≥ стежила за його рухами, н≥би готувалась до його нападу.
≤ —амсон, справд≥, сказавши: ДЅо так≥й молодиц≥, ¤к ти, треба краще жити", п≥д≥йшов раптом ще ближче до нењ. ќч≥ його в п≥втемр¤в≥ к≥мнати незвично блиснули, ¤к в≥н прихиливс¤ до њњ очей, ≥ пройн¤в њњ своњм; погл¤дом наскр≥зь, скор¤ючи своњй необорн≥й влад≥. “рохи чи не так, ¤к скор¤в-спокушав колись кавказький Дƒемон, дух вигнанн¤" черницю “амару в њњ кел≥њ.
Ч ѕравда? ќтак≥й молодиц≥...
≤ в≥н об≥йн¤в њњ, незручно просунувши руку м≥ж њњ спиною й холодною ст≥ною.
ќксана спробувала випручатись, але в≥н так само неспод≥вано випустив њњ й сам?.
Ч “и ж знала, чого ¤ прийду!
Ч «нала?!
ќксана в≥д≥йшла на середину к≥мнати, стала так, що рештки денного сз≥тла впали пр¤мо на њњ обличч¤, на п≥дкинут≥ здивовано брови. ≤ т≥ брови, ≥ грайливо-вологий виблиск њњ очей, ¤к ≥ ввесь Дповажний" вираз обличч¤ казали, що вона н≥чог≥с≥нько такого не зн≥ала. «нал≥а? ’≥ба досить самого тел.ефо≥чного пов≥домленн¤ в≥д Дзавуча" —≥чеславського металюрі≥йного ≥нституту товариша Ћ≥пшиц¤, щоб догадатис¤, чого в≥н прийде? ¬она ж не дл¤ вс¤кого! „и в≥н, товариш Ћ≥пшиць, про це не знав?
 р≥зь Дтуман вологости ќксана бачила, що цей маленький оп≥р з њњ боку под≥¤в на —амсона, ¤к п≥ддрочка: його погл¤д раптом обважн≥в, ус¤ постать напружилась Ч ≥ в≥н удруге кинувс¤ до нењ. ”хопив о'гребом њњ за плеч≥, притиснув њњ груди до своњх грудей. «≥м'¤в, повний жаги...
ќксана хот≥ла продовжити гру Ч вислизнути з його об≥йм≥в, але —амсон не випустив. ”гризс¤ поц≥лунком у п уста. ÷окнув зубами об њњ зуби Ч н≥би ≥скру викресав. ј дал≥ ¤к не шпурне ѓѓ щ л:жко, Ч кинув Ч не поклав. Ќападе-на скористувалас¤ цим ≥ вискочила на л≥жко з ногами. —крикнула напруженим шепотом:
Ч ўо ти? ќханись!
Ч ≈, чорт!
—пробував ст¤гти њ, зриваючи сп≥дницю... јле пот'м раптом наче з≥в'¤в, с≥в на л≥жко, нав≥ть голову похилив. ¬ажко дихав...
ќксана ≥зскочила з л≥жка, с≥ла проти нього на ст≥лець. - якого ти чорта комед≥њ робиш? Ч об≥звавс¤ незадо-волено —амсон, гл¤нувши щ. ќксану.
Ч  омед≥ю?
Ч јвжеж. “и ж знаЇш, що ¤ тебе кохаю... ўе в сел≥ кохав....
ќксана зареготалась.  омед≥ю?  охав ≥ кохаЇ? јле ж вона не д≥вчинка, щоб т≥шитис¤ тим, що њњ хтось кохаЇ, ≥ не думати про насл≥дки! ј ¤к будуть насл≥дки, Ч що тод≥? ƒе іапант¤, що пл≥д того коханн¤ буде забезпечений у дальш≥м ≥снуванн≥? ј коли —амсон запитав, що вона розум≥Ї п≥д гарант≥¤ми, ќксана нагадала йому про н¤вн≥сть у м≥ст≥ —≥чеслав≥ на Ќ-ськ≥й вулиц≥ установи, що скорочено зветьс¤ «ј√—.
“≥льки п≥сл¤ того, ¤к —амсон приобщ¤в њй усе Доформити", ќксана дозволила йому залишитись у нењ на н≥ч.
јле об≥ц¤нка Ч ц¤ц¤нка! ’одив до нењ —амсон ¤кийсь час уже, а Доформл¤тись" не посп≥шав, в ќксани заворушилась у серц≥ тривога Ч чи, часом, в≥н не на дурничку хоче... ќтож вона одного разу й розпов≥ла йому про один такий випадок, коли обдурена вдова ходила до Дм≥ськпарткому" скаржитись на свого коханц¤ Ч ≥ тому Дпришили" побутовий розклад...
—амсон виразно цю Далегор≥ю" зрозум≥в. Ќазвав трохи чи не вперше ќксану н≥жно Д сюшею ' ≥ заспокоњв њњ:
Ч “а що ти, дурненька! я ж тебе Ч- ти знаЇш Ч ще в сел≥ любив!..
Ѕо хоч в≥н ≥ видатний парт≥Їць, ≥ в арм≥њ Ѕуденного був, але... краще без скандалу. “а ќксана Д сюша" заспокоњлась т≥льки тод≥, коли вони п≥шли одного дн¤ до «ј√—” ≥ Дрозписались". «ворушений —амсон, об≥ймаючи п≥сл¤ цього свою дружину вже на законн≥й п≥дстав≥, цат¤кнув њй, що було б не погано, ¤кби в них були д≥ти.
Ч ћи вже маЇмо одного, Ч сказала, лукаво всм≥хнувшись, ќксана.
Ч ”же? јле чому Додного", а не Додну"? ћоже ж бути дон¤...
ќч≥ —амсонов≥ рад≥сно засв≥тились, ≥ в≥н уз¤в палко, з вд¤нч≥стю свою дружину виц≥ловувати. јле дружина спини ла його рад≥сть.
Ч Ќ≥, ¤ маю на уваз≥ Ѕогданка.
Ч - якого Ѕогданка?
Ч ћого... ¬≥д ¬асил¤... ’≥ба ти не знав?
Ч ј! Ч прот¤г трохи розчаровано —амсон. Ч я не знав... ј де ж в≥н, що ¤ й дос≥ його не бачив?
Ч ” д¤дини Ѕондаренчихи. я його кожного разу до нењ в≥дводила, ¤к ти приходив... ўоб нам не заважав. я ж, любий, про тебе дбала!
≤ погладила н≥жно пишну чолов≥кову шевелюру. —амсон з'дхнув так, щоб ќксана цього не пом≥тила, ≥ не сказав н≥чого.
Ч я думала, що ти знав, ≥ тому ран≥ш не сказала, Ч додала трохи винуватим голосом ќксана, ¤кщо й не пом≥тивши, то хоч серцем в≥дчувши те —амсонове з≥дханн¤. ≤ в тому њњ голос≥ була сама щира правда.
“ак один з могутн≥х володар≥в пореволюц≥йноњ с≥чеславськоњ д≥йсности Дзавуч" —≥чеславеького металюрі≥йного ≥нституту —амсон Ћ≥пшиць трохи чи не в фатальн≥ дл¤ його майбутнього тенета попавс¤, тенета, уже в «ј√—-≥ м≥цно заіудзьован≥.

„ј—“»Ќј ƒ–”√ј

≤ще раз виринув у ѕерем≥тьков≥м житт≥ —арк≥сов, той в≥рменин, що передав йому тор≥к виклик до ƒѕ”. ѕерем≥тько був у своњй конторц≥, записував п≥дсумки денноњ перем≥н ни (зм≥ни), щоб незабаром передати цех ≥ншому ≥нженеров≥, Ч аж той сус≥ль, Ддуша лубезний". ”в≥йшов, кривоплечий, на зр≥ст багато проти ѕерем≥тька нижчий, у засмальцьован≥й роб≥тнич≥й ват¤нц≥.  риво своњм звичаЇм посм≥хнувс¤, блимнувши б≥лими зубами, ≥ без зайвоњ попередньоњ балачки, ска/ зав. що парт≥йна орган≥зац≥¤ хот≥ла б мати його серед своњх член≥в.
- ј, це ви, товаришу! Ч мимох≥ть вихопилось ѕерем≥тьков≥ з уст, ¤к в≥н п≥дв≥в голову в≥д столу ≥ зн¤в з носа окул¤ри, що њх останн≥м часом став уживати при читанн≥ чи писанн≥, Ч сказав так, немов би не зразу того вп≥знав.
Ч ≈ге, це ¤, Ч п≥дтвердив —арк≥сов. Ч Ќе вп≥знали?
≤ сказав удруге, що парт≥¤ хот≥ла б залучити його до своњх лав. ј його по-сх≥дньому усм≥хнено-посолов≥л≥ оч≥, здавилос¤, кааали: Дя розум≥ю всю твою нех≥ть до парт≥њ, ¤к ≥ в ус≥х вас, ≥нтел≥гент≥в, але... раджу не бришкати"... ≤, вз¤вшис¤ за кл¤мку дверей, щоб виходити, додав:
Ч ¬и працюЇте добре, ≥ товариш≥ вир≥шили... я теж м≥г би вас порекомендувати...
¬≥н м≥г би теж порекомендувати ¬≥н, зав≥дувач спецв≥дд≥лу! Ѕуло ¤сно, що його Дзалучала" до парт≥њ не так парс т≥йна орган≥зац≥¤, ¤к ƒѕ”. ÷¤ страшна установа п≥сл¤ тор≥ш нього виклику н)а де¤кий час дала була йому спок≥й чи, мо же, збирала про нього в≥домост≥, а тепер знов... ќтже, ¤к тут можна було бришкати?! “ож сердега мерщ≥й похопивс¤ Дпод¤кувати" за зроблену йому пропозиц≥ю, похопивс¤ сказати, що це велика честь, дл¤ нього, що в≥н подумаЇ й скаже... ѕроситиме також його, товариша —арк≥сова, бути одним ≥з ручител≥в...
ј ¤к —арк≥сов вийшов, ѕерем≥тько вхопивс¤ руками за голову ≥ так де¤кий час сид≥в, приголомшений. Ѕез думок, без почутт≥в, Ч порожн¤ торба, а не людина й ≥нженер; св≥домий своЇњ г≥дности. Ѕез зв'¤зку з д≥йсн≥стю, що десь там, за дцерима шип≥ла, гупала, клацала, дзенькала, дзеленчала.
÷ех не зупин¤вс¤ Ч ≥шов дал≥, але його ≥нженер залишавс¤ збоку, п≥рнувши в небутт¤. Ќа того ≥нженера впав
своЇю кошмарною вагою паровий молот страшноњ под≥њ, розчавив його, ¤к чавить колесо на шл¤ху черв¤ка. ÷е ж було дл¤ нього в сто, в тис¤чу раз г≥рше за виклик до ƒѕ”! “ут же його почнуть вивчати з ус≥х бок≥в! ¬≥н повинен буде прилюдно розпов≥сти св≥й життЇпис, а його будуть випитувати, перериють, ¤к свин≥, все його житт¤, жили вимотуватимуть... ≤... ≥ може виринути його Дпетлюр≥вське" минуле...
’оч в≥н сказав, що подумаЇ, але Ддумати" вже н≥чого було. ¬≥н ¶ в голова вже соб≥ не покладав, щоб в≥дмовл¤тись в≥д... такоњ чести. Ѕо сказали б, що в≥н вороже ставитьс¤ до комун≥стичноњ парт≥њ, що в≥н за Дукап≥ст≥в" (ƒѕ” ж знало, що в≥н до них ходив!). ј змандрувати з м≥ста, щоб десь заховатис¤ на Додн≥й шост≥й земного суходолу", тепер ще важче було, ¤к тор≥≥к: у нього ж тепер була родина. ¬≥д родини не можна було так легко в≥д≥рватис¤... щоб сказали: Д«ник, ¤к у воду впав"...
ƒо конторки вб≥г, а не вв≥йшов ≥нженер ƒьомченко (не Дƒемченко!"), бадьорий, вгодований буз≥вок, з повним ≥ круглим, ¤к іумова онука, обличч¤м, в≥дпочилий, готовий його перем≥нити. –еготавс¤, щось весело опов≥даючи, трохи чи не одну в≥рменську анекдоту, що йому, либонь, розпов≥в у вальц≥вному цеху (¤к в≥н ≥шов сюди) роб≥тник —арк≥сов... “ак, анекдоту. “≥льки ѕерем≥тько не зразу зрозум≥в був... Д«заду газ, спереду газ, з бок≥в газ, а посередин≥ холера... Ч що це таке? Ч Дћо¤ жена в газовом платаЇ"...
–еготавс¤ ƒьомченко Ч ≥ раптом перестав: ѕерем≥тько не приЇднавс¤ до його см≥ху-реготу, а навпаки... скрививс¤, ¤к середа на п'¤тницю...
Ч ќ, що з тобою?
Ч Ќ≥чого особливого. √олова трохи болить...
ј сам подумав: Дƒобре тоб≥ реготатись, ¤к ти давно вже в парт≥њ... ≤ ц≥кавишс¤ анекдотами, а не автокефальною церквою, не укап≥стами, не ”крањною... ј з њњ мови так само глузуЇш, ¤к ≥ з ¬≥рмен≥Ї, з њхн≥х анекдот. Ќе даром ≥ пр≥звище так по-≥д≥отському перекрутив..." ≤ дал≥ подумав, що хоч в≥н, цей ƒьомченко, ≥ украњнець з походженн¤, але ¤кий в≥н чужий йому!
ѕередавши цех ƒьомченков≥, ѕерем≥тько вир≥шив зайти до шур¤к≥а —исо¤ ћ≥т¤Їва, щоб з ним порадитись. «овн≥ вигл¤дало так, що в≥н хот≥в з ним разом њхати додому, ну, а по дороз≥ й поговорити. ƒо головноњ контори в≥н заходив т≥льки в крайньому раз≥, бо¤чись (так! так!) зустр≥чей ≥з Ћюбиною «агребельною, одно Ч що побоювавс¤, щоб про ц≥ зустр≥ч≥ не дов≥далас¤ дружина, а другеЧпочутт¤ ¤коњсь провини ввесь час сто¤ло в його св≥домост≥ ≤ тепер њњ побачив т≥льки здал¤, за њњ друкарською машинкою, кивнув невиразно головою й сховавс¤ мерщ≥й у каб≥нет≥ директора.
—исой гл¤нув на з¤т¤ здивовано: що сталось? Ѕо щось незвичайне було ≥ на йиду в того, ≥ в його голос≥. ѕозамикав шухл¤ди свого столу, запалив цигарку, вз¤в ц≥пок ≥, шкандибаючи, вийшов разом ≥з Дгостем:".
 оли були вже на естакад≥, ѕерем≥тько огл¤нувс¤, чи немаЇ кого близько, ≥ сказав неголосно:
Ч “и знаЇш? ћен≥ запропоновано вступити до парт≥њ... ” масних скалках маленьких —исоЇвих очей с¤йнуло
щось таке, ¤к неспок≥й, в≥н тими очища скинув на з¤теве обличч¤ ≥, пустивши дим, щоб заличкувати той неспок≥й, перепитав удавано-спок≥йним голосом:
Ч “ак?
Ч —ьогодн≥ заходив до мене —арк≥сов ≥ запропонував.
—исой не зразу виразно в≥дгукнувс¤ на це, хоч ≥ знав, що з¤ть чекаЇ на його пораду. Ўкандибав ¤кийсь час мовчки, ступав у ск≥пц≥ своЇю правою ногою, важко соп≥в. “епле з хутр¤ним ком≥ром пальто й шапка-капелюха (з п≥дгорнутими вухами) робили його округлим ≥ неповоротким, ¤к ведм≥дь. ћовчав, бо, очевид¤чки, думав, що сказати. ѕерем≥тько розум≥в, що його (ѕерем≥тькове) минуде Ч це вже тепер ≥ —исоЇва небезпека, бо в≥н не ви¤вив цього перед владою. ќтже, й тому було про що думати.
Ќарешт≥ —исой озвавс¤, ≥ з його сл≥в та тону, з ¤ким њх сказано, було знати його труднощ≥:
Ч Ќу, а що ж ти зробиш? –аз пропонують, подавай! ≈ге, в≥н, —исой, розум≥в скруту, але н≥ Їдиним словом
не нат¤кнув на те. що було найголовн≥ше в ц≥й справ≥ Ч на ѕерем≥тькове минуле. “ак, начебто н≥чог≥с≥нько не знав про це! √оворив дал≥ про те, кого б мав ѕерем≥тько вз¤ти за другого ручител¤, ¤к писати за¤ву, а про це ан≥ мур-мур!
ќчевид¤чки, це треба було розум≥ти, ¤к його, —исоЇву, мовчазну згоду на дальше промовчуванн¤ ц≥Їњ справи. ќчевид¤чки... јле спитати пр¤мо про це ѕерем≥тьков≥ не вистачило духу.  оли вони поњхали автобусом, про це вже взагал≥, при люд¤х, не можна було говорити, ≥ вони говорили про погоду, про м≥≥цн≥ с≥чнев≥ морози, про сн≥г, що легким, пухом, блиск≥тками сн≥жинок лет≥в ≥з суц≥льно-захмареного неба, обв≥шуючи все чистою б≥л≥стю Ч дерева, будинки, вулицю, зал≥пл¤ючи шиби в автобус≥, так, що не видно було, де вони њдуть...
ѕрињхавши, вони вийшли з автобуса, шугнули пр¤мо в намет по кол≥на. ѕерем≥тько подав —исоЇв≥ руку, щоб допомогти тому вибратись на тверд≥шу стежку, протоптану на х≥днику, хоч сн≥г присипав ≥ њњ.
Ч ќце сн≥г! Ч- сказав —исой, позирнувши вгору, в кру
ќце сн≥жок! Ч повторив. ј про те знов ан≥ телень.
ѕодали один одному руки ≥ роз≥йшлис¤.
 оли ѕерем≥тько подзвонив до своЇњ хати, –а¤ виб≥гла йому назустр≥ч, аж у с≥ни, де в≥н мав розд¤гатись, холодний, засн≥жений ѕ≥дскочила до такого Дхолодного" к≥зкою й повисла йому на шињ, щаслива. ¬она ж так довго його ждала! ≤ њй так сам≥й сумно в хат≥!
Ч —ам≥й? ј мама ж! Ч озвавс¤ машинально.
јле ж вона так його любить ≥ так за ним сумуЇ! ћама Ч то щось ≥нше...
¬≥¤ п≥дхопив њњ, легеньку й приЇмну, за стан, але поц≥лував... ну не так, ¤к завжди, чи що Ч Дхолодн≥ше". —в≥дом≥сть страшноњ небезпеки парал≥зувала його чутт¤. ≤ –а¤ ¤кимсь там своњм ж≥ночим ≥нстинктом в≥дчула той Дхолод". —тал≥а на ноги, насторожилась.
Ч ўо сталось? Ч гл¤нула з тривогою в в≥ч≥.
ѕерем≥тько розмотував шалик (кашне), розд¤гавс¤ нешвидко, не посп≥шаючи в≥дпов≥дати на ж≥нчине запитанн¤. ѕов≥сив шапку й пальто, Ч спочатку шапку пов≥сив, а пот≥м зн¤в њњ й перев≥сив на ≥нший в≥шак, щоб зв≥льнити м≥сце дл¤ пальта. –а¤ нетерпл¤че чекала.
якагц неприЇмн≥сть? √а?
Ч ѕот≥м розкажу... —початку њсти. я ж в≥д шостоњ години н≥чого не њв. …ому, справд≥, захот≥лос¤ њсти Ч чи то з ; голоду, чи то... в≥д нервуванн¤ (буваЇ й таке!).
÷е попсуцало вже настр≥й ≥ –ањ, ≥ вона, допомагаючи матер≥ подавати об≥д, увесь час погл¤дала на двер≥ чолов≥кового каб≥нету, прислухалась. ј ¤к об≥д був уже на стол≥. найшла до каб≥нету й мовила потиху:
Ч ≤ди вже!
ѕерем≥тько сид≥в б≥л¤ свого письмогвого столу боком, накинувши ногу на ногу, п≥дперши голову рукою. «нати було, що в≥н увесь заглиблений у свою небезпечну справу. ѕочувши обережний ж≥нчин голос, в≥н в≥дв≥в голову й зустр≥вс¤ погл¤дом з њњ стривоженими очен¤тами: вона вс¤ гор≥ла неспокоЇм.
јле в≥н ≥ тепер н≥чого њй не сказав. ”став мювчки й п≥шов до њдальн≥. ѕрив≥тавс¤ до тещ≥, з ¤кою цього дн¤ ще не бачивс¤.
Ч ј чому ж ви не св≥тите? Ч озвавс¤, щоб щось сказати. Ч Ѕач, ¤к с≥ро в хат≥! ¬≥кна понамерзали ж...
ѕ≥йшов до умикача й зробив де¤ку весел≥сть у хат≥, тооб¤в њдальню затишн≥шою. јле сам не повесел≥шав. Ќа його б≥ду до ваги похмурого настрою негайно почала докладати ще й Дсвоњх п'¤ть" гариклива теща Ч заторохт≥ла своњм звичаЇм про р≥зн≥ хатн≥ справи. як звичайно, говорила по-рос≥йському, з типово-московською вимовою, про ¤ку кажуть, що, мовл¤в, аж хрюкаЇ. ÷¤ мова сам≥а собою д≥¤ла завжди з¤тев≥ на нерви, а тепер Ч подв≥йно. ¬исока й суха, ¤к таран¤, стара ћ≥т¤Їва рухалас¤ швидко, ¤к подавала стра-би, ≥ голос мала ¤кийсь крикливий, що завжди звучав на ви тих нотах. ÷им разом вона говорила про те, що в кухн≥ п≥ч не горить, Ч треба потрусити сажу... “а й вуг≥лл¤ к≥нчаЇтьс¤, сама потерть залишилас¤, попомучатьс¤ (разом з –аЇю), поки розпал¤ть... ѕрацюЇ на завод≥ (мова, звичайно, про з¤т¤), а з вуг≥лл¤м така морока... “реба також купити ще одну шифоньЇрку, бо н≥куди й одежини пов≥сити, Ч вона бачила в крамниц≥ на проспект≥  . ћаркса...
Ч ћамо, Ч перебила –а¤ мат≥р, Ч у ѕавла голова болить...
√олова болить? ј в нењ не болить, ¤к отаке безладд¤ в хат≥? ќн ≥ в≥кна ¤ксл≥д не позал≥плюван≥, Ч у щ≥лини дме... ƒвер≥ не замикаютьс¤, Ч щось ≥з замком негашзд... Ћюди думають, що ¤к вони живуть у новому дом≥, то й усе гаразд. «аздр¤ть. ј воно далеко не так... Ѕо тепер же ¤к будують? “¤п-л¤п Ч аби-¤к... ÷е не те, що колись за старого режиму було... ¤ ще й господар такий, що н≥¤к не догарикаЇшс¤...
ѕот≥к њњ мови був такий у перспектив≥ неск≥нченний, що й з¤ть, ≥ с кнець-к≥нцем, не м≥г не об≥зватись, хоч ≥ намагавс¤ говорити спок≥йно:
Ч «робимо вое, матусю, зробимо. “≥льки не все зразу. ’оч ≥ багато того, ¤к ви кажете, безладд¤ в хат≥, але не горить, не пожежа...
Ќе пожежа? ’≥ба т≥льки тод≥ треба турбуватись, ¤к у-же горить? ќл вона, ¤к устане вранц≥, та так ≥ не прис≥даЇ до самого вечора: ≥ те треба зробити, ≥ те...
Ч ћамо! Ч ще раз спробувала спинити мат≥р –а¤. Ч ” нього ж голова болить.
ўо болить, вона вже чула! “а х≥ба ¤к голова болить, то й говорити не можна?
ѕерем≥тько поклав ложку ≥ встав в≥д столу. ¬≥двернувшись, в≥н аж заскрип≥в зубами з лют≥. Ч яке вона маЇ право, ц¤, к≥нець-к≥нцем, чужа йому людина, так дотинати? ўо мати його ж≥нки? ўо мати директора заводу? Ўвидко п≥шов до свого звичайного в таких випадках сховища (це ж була вже не перша його сутичка з тещею) Ч до свого каб≥нету. –а¤ зл¤кано кинулас¤ за ним. ѕросила, щоб хоч дооб≥дав, казав же, що њсти хочетьс¤... ј ¤к в≥н р≥шуче в≥дмовивс¤ вертатись до њдальн≥, вона швиденько метнулась ≥ принесла страву до каб≥нету, страву й ложку. јле в≥н таки в≥дмовивс¤ њсти, сказавши, що йому вже й њсти в≥дхот≥лос¤.
“од≥ –а¤ с≥ла йому на кол≥на, обхопила його шую руками й попросила розказати, що там на робот≥ скоњлос¤. ≤ ѕерем≥тько опов≥в про т,е, ¤к до нього приходив —арк≥сов ≥ запропонував вступити до парт≥њ.
ƒо парт≥њ? “ак чого ж так сумувати? ќн ≥ њњ брат —исой у парт≥њ, та й ус≥ тепер туди л≥зуть... ’оч вона сама й не любить  омсомолу...
ѕерем≥тьмо бл≥до посм≥хнувс¤.
Ч “и забуваЇш про одно Ч про моЇ минуле.
–а¤ перел¤кано викруглила оч≥. ћинуле? ўо в≥н був у ѕетлюри? јж тепер вона усв≥домила ввесь жах його становища... його Ч ≥ њњ власну долю...
« њњ очей так ≥ бризнули сльози. ¬ у¤в≥ ѓѓ звелас¤ жахлива небезпека: його можуть забрати в≥д нењ, а може, й розстр≥л¤ють! ѕритулилас¤ до свого дорогого, коханого, хмелиною обвилас¤ ≥ билдс¤, ридаючи, вс≥м т≥лом.
јж в≥н перел¤кавс¤. ќсобливо бо¤вс¤, щоб теща не почула, бо тод≥ б ц¤ справа ще й поза меж≥ њхньоњ родини вийшла. ¬з¤в заспокоювати њњ, Ч зацитькувати, ¤к дитину (Дта цить уже!"), ц≥лував, гладив: по голов≥, витирав, мокре личко хусткою. —юзав, що радивс¤ з —исоем ≥ що той н≥чого страшного не добачив, а в≥н же все знаЇ. Ќе сказав т≥льки про те. що саме про це з —исоЇм не було мови. як аргумент згадав ≥ тор≥шн≥й виклик до ƒѕ”, де про це теж не згадува-но, де про це не знають. «аспокоюючи так ж≥нку, цим самим ≥ себе заспокоював.
«бори парт≥йноњ орган≥зац≥њ заводу ≥м≥. ѕетровського мали в≥дбутис¤ в Дчервоному кутку" сталецарного цеху. ÷е було чимале прим≥щенн¤, прикрашене портретами на чол≥ з Ћен≥ном ≥ “роцьким, м≥ж портретами вис≥ли червон≥ полотнища з б≥лими аг≥тац≥йними написами, такими, ¤к от: Д¬иконуймо й перевиконуймо наш≥ виробнич≥ пл¤ни!" Д¬ступаймо в члени ћќƒ–-у! ƒопомагаймо в'¤зн¤м кап≥талу!" ќтже, це вже були досить мирн≥ заклики, вони не порушували усто¤ного Днеп≥вського" спокою громад¤н. ћирн≥ й нешк≥длив≥, бо њх... н≥хто не читав.
”поперек прим≥щенн¤ сто¤ли довг≥ ослони, що заповнювали простору порожнечу, ≥ на т≥ ослони почали потроху с≥дати парт≥йц≥, що приходили п≥сл¤ роботи, натомлен≥, чорн≥, в брудних засмальцьованих од¤гах, Ч приходили поодинц≥ й гуртками. —ид≥ли вже упрор≥дь на тих ослонах, ¤к горобц≥: на тину.
” широк≥, але замурзан≥ в≥кна св≥тило березневе сонце, св≥тило, та не дуже осв≥тлювало прим≥щенн¤, Ч тож йому на допомогу жовт≥ли ще з-п≥д стел≥ Дл¤мпочки ≤лл≥ча'", що просто таки нахил¤ли до сну. ≤ не одному з присутн≥х поз≥хоти роздирали рота. Ћюди нудилис¤, чекаючи нец≥кавого зас≥данн¤, бо кожному ж так хот≥лос¤ швидше додому чкурнути. Д≤ чого вони там наминаютьс¤?" Ч наб≥гало, мабуть, не одному серце на орган≥затор≥в. Ч- ѕооб≥дали, мабуть, Ч то њм не сп≥шитьс¤ "...
“а була в цьому прим≥щенн≥ одна людина, далека в≥д будь-¤кого сну, не т≥льки цього денного, а й справжнього, н≥чного, людина, що зовс≥м не спала попередньоњ ноч≥, готуючись до цих збор≥в. ≤ сид≥ла та людина сама-одна на одному з передн≥х ослон≥в, але ближче до ст≥ни, немов би ховалась у ѓѓ, т≥Їњ ст≥ни, т≥нь. “о був ≥нженер сталеварного цеху ѕавло ѕерем≥тько, що його на цих зборах мали приймати до парт≥њ. ¬≥н був у такому стан≥, що й сам не м≥г би сказати, що було йому б≥льше до мисл≥ Ч чи щоб т≥ збори починались, чи, навпаки, щоб те, що мало статись, в≥ддалилось ¤кнайб≥льше. Ќа виду був бл≥дий, аж сизий, немюв на той вид кидала св≥й в≥дбиток син¤ спец≥вка, що в нењ був од¤гнений, Ч пом'¤та спец≥вка ≥ пом'¤тий в≥д безсонноњ ноч≥ вид. “а й сид≥њв в≥н, ѕерем≥тько, св≥домо в зат≥нку, щоб не вс¤кому було видно його болючу заборсан≥сть, тупий без-
вих≥д.
≤ ним, справд≥, до которого часу н≥хто не ц≥кавивс¤. ўоб заповнити час, окрем≥ люди перекидалис¤ де¤кими незначними словами, ц≥кавими т≥льки дл¤ них самих.
...Ч я йому позичив черв≥нц¤, ¤к захвор≥ла в нього ж≥нка, Ч механ≥чно сприйн¤ли ѕер≥ем≥тьков≥ вуха розмову двох роб≥тник≥в, що сид≥ли недалеко в≥д нього, Ч а в≥н ≥ дос≥ не в≥ддаЇ...
Ч ј ти подай за¤ву до Дм≥сцевкому"... “реба провчити гада! ¬≥н ≥ мен≥ винен...
Ч “а доведетьс¤, мабуть...
ќтже, в людей звичайн≥ буденн≥ справи, а в нього ж... Дбути чи не бути"! “епер бо в нього були ще й додатков≥ здогади про можливу причину вт¤ганн¤ його в парт≥ю. ћо-же. Ч так в≥н те пер≥ думав, Ч ƒѕ” знаЇ про його минуле, а т≥льки хоче, щоб в≥н про це прилюдно сказав. ѕослухають його спов≥дь, поглузують, а тод≥ заарештують! јбо ¤к не скаже, заарештують за те, що затањв Дзлочинне минуле". ќтже, хоч круть-верть, хоч верть-круть. Ч б≥да...
ѕеред самим початком збор'в до нього прив≥тавс¤ т≥льки один чолов≥к Ч —арк≥сов, один з його ручител≥в.  ивнув здал¤ головою Ч ≥ посм≥хнувс¤ аагадковою сх≥дньою усм≥шкою. —исой ћ≥т¤Їв прийшов, ¤к уже збори почалис¤: директор заводу м≥г ≥ сп≥знитись. —≥в недалечко в≥д свого з¤т¤, але не б≥л¤ нього.  оли ѕерем≥тько скинувс¤ погл¤дом з його масними скалками-очима, то не знайшов у них, у тих його очах, н≥чого, в його становищ≥ потр≥бного Ч н≥ п≥дбадьорюванн¤, н≥ перестороги, щоб був обережний. —исой був, бачилос¤, просто сонний, такий же мл¤вий, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ примусово-присутн≥ на цих зборах. ≤ мимох≥ть тепер з¤ть про нього подумав: Дяк може бути така мл¤ва людина, така непорадна голова кер≥вником великого- п≥дприЇмства?" ¬≥н же н≥¤к не справдив того спод≥ванн¤, що його висловив був ѕерем≥тько при перш≥й ≥з ним зустр≥ч≥! јле п≥дприЇмство, очевид¤чки, ≥снувало само собою, прац¤ йшла завд¤ки на-ладнаному апаратов≥, ≥нженерам, роб≥тникам, що мали досв≥д ще з передреволюц≥йного часу. ј директор насамперед повинен бути пол≥тично-бездоганний, парт≥Їць з революц≥йними заслугами. ≤ ц≥ дан≥ в —исо¤ ¤краз були. ј взагал≥ його Ч ¤к ≥ вс≥х б≥льшовик≥в Ч сила була, мабуть, у тривал≥й т¤глост≥ рос≥йськоњ держави й побуту, що тепер, п≥сл¤ революц≥йного струсу, знов нав≥ть на ”крањн≥ в≥дновилась, Ч ц¤ майже стих≥йна сила. “акою силою, на думку Ћева “олстого,  утузов перем≥г колись Ќаполеона. ƒо реч≥, ≥ в ф≥гур≥ в —исо¤ було щось сп≥льне з  утузовим Ч важка огр¤дн≥сть, нехаплив≥сть у рухах... ≈ге, сила б≥льшовик≥в була у тому, що вони ту державн≥сть продовжували.
Ѕол≥ла трохи ѕерем≥тьков≥ —исоЇва байдуж≥сть до його дол≥, к≥нець-к≥нцем, до його сестри дол≥. јле Ч цього ѕерем≥тько також був св≥домий Ч що той м≥г у так≥й ситуац≥њ робити?
ѕ≥сл¤ де¤ких др≥бних справ збори перейшли до ѕерем≥тьковоњ. —екретар орган≥зац≥њ, н≥чим н≥ев≥дм≥тна в≥д решти присутн≥х с≥ра людина, т≥льки з щербиною в передн≥х зубах, оголосив його за¤ву, назвав пр≥звища ручител≥в, т≥ виступили з короткими додатн≥ми характеристиками, а пот≥м запропоновано ѕерем≥тькое≥ розпов≥сти про своЇ минуле...
ќт≥ сторонн≥ ≥, к≥нець-к≥нцем, недоречн≥ в ц≥й ситуац≥њ думки про ћ≥т¤Їва, завод ≥ силу б≥льшовик≥в, жахлива розкидан≥сть у голов≥ в≥д≥рвали були ¤кось ѕерем≥тька в≥д слуханн¤ того, що до нього в≥дносилось, Ч тож в≥н нав≥ть не зразу почув звернен≥ до нього слова. Ќе почув Ч а пот≥м п≥дскочив, мало вголос не вимовив: Д’у, ти чорт!" ≤, вже йдучи до презид≥¤льного столу, ще раз огл¤нувс¤ на —исо¤, щоб востаннЇ перев≥рити його мовчазну санкц≥ю на... брехню.
“а —исой, ¤к ≥ попереду, др≥мав, похнюпивши голову. —правд≥, ¤к той  утузов на нарад≥ в ‘≥л¤х. ≤ т≥льки цигарковий дим, що ним: в≥н час в≥д часу засновував св≥й вид, св≥дчив, либонь, про ¤кийсь прихований неспок≥й.
ќчайдушна р≥шуч≥сть винесла ѕеремтька на п≥двииенн¤, де сто¤в презид≥¤льний ст≥л. ўо буде, те й буде! ѕан або пропав! ≤ншого виходу в нього не було, кр≥м ¤к у жив≥ оч≥ брехати. «робив зусилл¤, щоб почати спок≥йно, на низьких нотах своњм ≥мпозантним! баском, але спочатку так не вийшло: перш≥ звуки його голосу озвались глухо, ¤кось деренчливо, непевно. јж ≥ззаду з-пом≥ж слухач≥в хтось гукнув: ,,Ќе чути √олосн≥ше!" ÷ей вигук п≥дбадьорив його, в≥н п≥двищив голос ≥ так п≥шов дал≥...
¬≥н син сел¤нина. Ќе зовс≥м б≥дного, але й не куркул¤. …ого батько н≥коли не користувавс¤ найманою працею, не кав наймит≥в. ≤ в≥н сам, ѕавло б то, працював з батьком на пол≥. ѕригадуЇ: ос≥нь... ¬≥Ї в≥тер з холодним дощем... ј в≥н поган¤Ї кон≥ з плуз≥, батько плужить... Ќа чоботи налипаЇ болото, важко йти... ≤ п≥зн≥ше, ¤к уже вчивс¤ в  ињвському пол≥техн≥чному ≥нститут≥, п≥д час л≥тн≥х вакац≥й, теж працював у поле скидав з лобогр≥йки, складав у копи снопи... ј ¤к молотили, подавав, у барабан молотарки... ћ≥ж ≥ншим, Ч додав Ч учивс¤ разом з товаришем ћ≥т¤Ївим...
—кинув погл¤дом на шур¤ка: той сид≥в з заплющеними очима ≥, здавалось, ус≥м своњм байдужим вигл¤дом усе це п≥дтверджував, мовл¤в: учились ми разом, усе це мен≥ в≥доме, ≥ ¤ його слухаю т≥льки дл¤ проформи"...
ј ,.спов≥дник" пов≥в свою мову дал≥. ”чивс¤ й п≥д час революц≥њ. ” цьому, може, й була його помилка Ч кинув Дсамокритично": коли пролетар≥¤т боровс¤, кров проливав, в≥н учивс¤. јле... так було, ≥ вже цього, ца жаль, виправити не можна... ’ай товариш≥ розгл¤нуть цей момент у його б≥ограф≥њ й вир≥шать, чи в≥н г≥дний бути членом парт≥њ Ћен≥на. ј на пам'¤т≥ стало: Днад  иЇвом золотий гом≥н ≥ голуби, ≥ сонце"...–ад≥сне св¤то нац≥онального визволенн¤, стотис¤чна демонстрац≥¤ в столиц≥ ”крањни, ≥ в≥н серед демонстрант≥в. ј пот≥м Дв≥льне козацтво", ≥ в≥н з рушницею через плече, з жовто-блакитною стр≥чкою на груд¤х... ¬≥н у Дв≥льному козацтв≥", а —исой ћ≥т¤Їв у Дчервон≥й √вард≥њ"... ѕовстанн¤ в јрсенал≥... ѕо р≥зних боках барикади вони... ј ¤к з п≥вноч≥ посунули чорн≥ хмари ћуравйова, в≥н разом ≥з студентським куренем п≥д  рутами... „удом ур¤тувавс¤ , а б≥льш≥сть його товариш≥в загинула в≥д рук озв≥р≥лоњ матросн≥... ј ¤к ворог перем≥г, в≥н залишивс¤ в зап≥лл≥ й створив св≥й заг≥н... ≈х, ≥ давав же в≥н з хлопц¤ми чосу кацапн≥ та жидов≥, що позас≥дали в пов≥тових Дчрезвичайках"!
...јле ¤зик тримав його при тепер≥шн≥й д≥йсност≥ язик опов≥дав уже про те, ¤к п≥сл¤ встановленн¤ Драдвлади" в≥н зак≥нчив 1920 року ≥нститут ≥ п≥шов нї виробництво, щоб в≥дбудовувати зруйноване господарство крањни... язик тримав при д≥йсност≥, а рука машинально шукала хусточки в кишен≥ штан≥в ≥ витирала п≥т на обличч≥, змахувала велик≥ його крапл≥ на чол≥... ” рот≥ ¤зик в≥дчував смак дерева, та рухавс¤ досить слухн¤но ≥... р¤тував... його останню к≥лькал≥тню працю на завод≥ ≥м. √. ѕетровського вс≥ знають, ≥ њњ оц≥нку хай дадуть присутн≥ на цих зборах товариш≥...
як ѕерем≥тько зак≥нчив, секретар парторган≥заци п≥дсунув йому послужливо ст≥льц¤: знак, що все гаразд. «апитанн¤ були легк≥, хоч одно таки було стурбувало його: ¤ка його думка про ѕетлюру? ¬≥н назвав ѕетлюру контрреволюц≥онером Ч ≥ це вс≥х заспокоњло. Ѕ≥льше питань не було. “а й хто м≥г багато запитувати директорового з¤т¤?
ѕ≥сл¤ цього секретар сказав ѕерем≥тьков≥ вийти, ≥ почалось обговоренн¤ кандидатури. ѕромовц≥ в≥дзначили добру роботу ≥нженера ѕерештька, виконанн¤ й перевиконанн¤ пл¤н≥в, та рекомендували прийн¤ти його до лав парт≥њ. ј взагал≥ люди посп≥шали, ≥ охочих Дрозбалакувати" не було. —екретар попросив —исо¤ ћ≥т¤Їва сказати думку про кандидата, хоч в≥н ≥ його родич.
—исой важко п≥дв≥вс¤, спираючись на св≥й ц≥пок, подививс¤ сонним погл¤дом на нечисленну авдитор≥ю, ≥ самий цей його рух сказав: Дўо ж тут обговорювати? —права ¤сна... кандидат г≥дний дов≥р'¤ парт≥њ". ј вголос в≥н сказав, що, справд≥, ¤к родичев≥, йому не сл≥д би взагал≥ брати участи в ц≥й справ≥. јле парт≥Їць не повинен зважати на сво¤цтво повинен керуватись т≥льки кл¤совим п≥дходом. ј т≥льки що тут казати? Ќу, учились разом Ч це правда. ј ¤к директор в≥н ц≥лком задоволений роботою ≥нженера ѕерем≥тька. ѕл¤ни виконуЇ...
ѕ≥сл¤ голосуванн¤, що дало позитивний дл¤ ѕерем≥тька висл≥д, його покликано знов на збори, ≥ секретар партор-орган≥зац≥њ поздоровив його з прийн¤тт¤м у кандидати пар" т≥њ. ѕотиснув руку, нав≥ть при¤зно посм≥хнувс¤ (ѕерем≥тько звернув увагу на його щербину), п≥дкресливши тим, що вважаЇ тепер уже його за Дсвого".
Ќе сказав би й ѕерем≥тько, що це було йому неприЇмно. « нього ж передус≥м спала стопудова вага. ј кр≥м того, це означало, що його прийн¤ла ¤к Дсвого"' та д≥йсн≥сть, що перед тим загрожувала його ≥снуванню. ≤ в≥н майже щиро та зворушено под¤кував ус≥м' товаришам, а зокрема тому щербатому секретарев≥ за те, що зробили дл¤ нього, та приоб≥ц¤в дальшою працею виправдати дов≥р'¤ парт≥њ Двеликого Ћен≥на".
 оли њхав ≥з —исоЇм додому, то знов, ¤к ≥ на початку ц≥Їњ справи, говорили про вс¤ку вс¤чину, за вийн¤тком т≥льки ц≥Їњ будь-що-будь небуденноњ дл¤ них обох под≥њ. √оворили про березневу розталь, що веселою капо'тн¤вою та тактам ж струмочками гомон≥ла на вулиц¤х м≥ста, Ч про калотн¤ву й уже майже весн¤не сонце. ћовл¤в, ранн¤ в цьому роц≥ весна буде.
ј –ањс≥, ¤к вона виб≥гла йому назустр≥ч ≥з написаним у њњ ср≥бл¤стих очен¤тах питанн¤м, ѕерем≥тько зразу ж сказав:
Ч ѕрийн¤ли!
≤ м≥цно-м≥цно свою в≥рну дружиноньку поц≥лував. ÷е ж бо роз≥йшлис¤ чорн≥ хмари на њхньому неб≥ ≥ в≥дкрилас¤ ¤сна перспектива њхнього житт¤, перспектива, що њњ, здавалос¤, вже н≥що не закаламутить. Ќав≥ть до тещ≥ об≥звавс¤ весел≥ше, ¤к звичайно. ÷е до нењ скерован≥ були слова, що њх в≥н сказав, с≥даючи до столу:
Ч Ќу, ¤к сьогодн≥ борщик? ќ, ¤ знаю Ч ви вм≥Їте... Ѕа нав≥ть таки жартом прикинув:
Ч ј може б, ви коли Дщец" наварили? √а? я й проти ,щец" н≥чого не мав би. ”крањнець не обов'¤зково маЇ њсти т≥льки борщ.
ћаркелове одруженн¤ з великою очевидн≥стю ускладнило побутов≥ умови —исо¤ ћ≥т¤Їва: в≥н у своЇму дом≥ став н≥би зайвий. Ќе можна було б сказати, що ‘роська була погана нев≥стка, але в≥н просто... заважав молодому подружжю (“ака вже, мабуть, дол¤ самотн≥х чолов≥к≥в, що не можуть спромогтис¤ на свою родину). “им то в≥н дедал≥ част≥ше став заходити до ѕерем≥тьк≥в, до сестри й матер≥, тим б≥льше, що жив недалечко в≥д них. ÷е бувало звичайно Двих≥дними" дн¤ми (¤кщо в≥н не був десь на зас≥данн≥ Дм≥ськ-парткому" абощо). ќтож не раз у дом≥ ѕерем≥тьк≥в треба було т≥льки погл¤нути в в≥кно, щоб побачити: шкандибаЇ —исой, п≥дпираючись своњм ц≥пком, Ќ≥би вгрузаЇ в землю ≥ важко вит¤гуЇ ногу; капелюха зсунута на потилицю, ком≥р пальта розстебнутий (в≥н же все пот≥в)...
ѕриходив до сестри й матер≥, та говорив переважно з з¤тем. ћати ставила на ст≥л чогось поњсти, перекидалас¤ з сином к≥лькома словами ≥ йшла соб≥ на кухню чи до своЇњ к≥мнати, де в. нењ д≥ла н≥коли не збувало. як матер≥ не було в хат≥, њсти подавала –ањса. ≤ хоч вона здеб≥льшого залишалас¤ з братом та чолов≥ком:, але звичайно участи в њхн≥х розмовах не брала. ¬они ж бо розмовл¤ли не т≥льки на побутов≥ тем'и, а њњ розвиток поза побут не с¤гав.
≤ на пол≥тичн≥ теми ѕавло говорив ≥з своњм: шур¤ком досить в≥льно, бо розум≥в, що той, покривши його Дзлочин", при прийн¤тт≥ до парт≥њ, зв'¤зав себе тим на все житт¤. “а й з огл¤ду на сестру не м≥г тепер йому шкодити.Ќе спри¤ла його Дб≥льшовицьк≥й пильност≥ його комплекц≥¤: найдорожчий був йому тепер спок≥й, та ще й ус¤кий ≥ побутовий ≥ пол≥тичний. ј поговорити... „ому б ≥ н≥?
ќдного разу в≥н прийшов до ѕавла ≥з зв≥сткою, що Дукап≥сти" зливаютьс¤ з  ѕ(б)”. ÷е була новина дл¤ ѕерем≥тька, бо в≥н тепер, п≥сл¤ тор≥шньоњ Дрозмови" в ƒѕ”, вже св≥домо обминав цю леіально-опозиц≥йну групу, не в≥дважувавс¤ ходити на њхн≥ Джив≥ газети".
Ч ¬ласне, не зливаютьс¤, а саморозпустилис¤, Ч уточнив зв≥стку —исой, запалюючи п≥сл¤ чаю цигарку й зручн≥ше вмощуючись у м'¤кому фотел≥, Ч ≥ њх будуть приймати в партю ≥ндив≥дуально.
Ч „и ти вважаЇш, що це добре? Ч спитав ѕавло. Ч ўо Ддобре"? ўо прийматимуть ≥ндив≥дуально?
Ч Ќ≥, що л≥кв≥дували окрему украњнську комун≥стичну парт≥ю...
—исой спочатку випустив з носа дим, закужелив у сон¤чн≥м промен≥, ¤кий широким парусом в≥д прич≥лкового в≥к-
на до протилежноњ ст≥ни перегородив св≥тлицю, Ч подумав, либонь, перш н'ж в≥дпов≥сти, а тод≥ сказав:
Ч ƒумаю, ўќ' добре. Ќав≥що розпорошувати комун≥стичн≥ сили?
Ч јле хтось же повинен заступати в рад¤нськ≥й систем≥ й безпосередн≥ ≥нтереси украњнського народу!
—исой зробив здивований вираз на своЇму широкому обличч≥.
Ч Д’тось повинен"? ј наша парт≥¤ що робить?
” ѕерем≥тька на мить промайнуло в голов≥ ≥рон≥чно-болюче: ДЌаша!" бо вона ж була тепер ≥ його, в≥н криво посм≥хнувс¤ (щоб злаг≥днити думку перед —исоЇм?) ≥ мовив:
Ч Ќу... ¤к тоб≥ сказати? Ќаша парт≥¤,  ѕ(б)”... ну, теоретично чи що репрезентуЇ ”крањну, може виносити нав≥ть спри¤тлив≥ постанови, але, щиро кажучи, вона не може бути дуже чутлива до потреб украњнського народу.
—исой аж вит¤г голову на знак ще б≥льшого здивуванн¤. јж про цигарку забув, що майже погасла в його руц≥.
Ч ќго! Ч згукнув. Ч ќце сказав! ј то. чому?
Ч ј тому, що... я тоб≥ скажу словами самоњ парт≥њ... ’очеш?
ѕавло встав ≥ п≥д≥йшов до етажерки з книжками, уз¤в зв≥дти одну брошуру, розгорнув ≥, сто¤чи, прочитав:
Ч ДЌаша парт≥¤ на ”крањн≥ спираЇтьс¤ на роб≥тничу кл¤су, що њњ б≥льш≥сть говорить по-рос≥йському. “ак само Ч ѕавло п≥дкреслив це м≥сце ≥нтонац≥Їю Ч рос≥¤ни з походженн¤ Ї й б≥льш≥сть наших старих б≥льшовицьких кадр≥в." ÷е, ¤к ти знаЇш, ≥з Д“ез ÷  ≥ ÷   про п≥дсумки украњн≥зац≥њ"... Ќу, от в≥зьмшо, наприклад, тебе... ¤ говорю з тобою, ¤к ≥з своњм... “и дисципл≥нований член парт≥њ, ти виконуЇш постанови, але чи може виникнути в тебе спонтанно ≥н≥ц≥¤-тивна думка, наприклад, про справжню украњн≥зац≥ю нашоњ головноњ контори? ѕостанови ж ÷  не можуть передбачати вс≥ так≥ детал≥... ,
—исой хот≥в щось сказати, але ѕавло перебив його:
Ч Ќ≥, дай мен≥ ск≥нчити думку! ÷ього ти не зробиш... ≥ дос≥ не зробив з т≥Їњ простоњ причини, що, поперше, тоб≥ це не болить, а подруте, тоб≥ самому було б важко говори ти нер≥дною мовою. јле ти ще не найг≥рший: ти от хоч с¤к-так мриіаЇш по украњнському. ј б≥льш≥сть же наших парт≥йцњв так≥, що дл¤ них це просто ф≥зично неможливо Ч говорити украњнською мовою. ј кр≥м того, ти не можеш заперечити, що Ї серед них ≥ справжн≥ великодержавн≥ шов≥н≥сти, ўо просто не визнають украњнського народу, його мови й культури.
Ч “а Ї, Ч озвавс¤ —исой. Ч я цього не заперечую.
Ч Ќу, отож. ј тимчасом украњнц≥ в  ѕ(б)”, ¤к про це сказав Ўумський, Ч це пасерби в парт≥њ. ≤ чи репрезентуЇ, наприклад, наша заводська парт≥йна орган≥зац≥¤ нац≥ональн≥ ≥нтереси б≥льшосте нашого роб≥тництва, украњнц≥в з околишн≥х с≥л: ƒ≥њвки, ћануйл≥вки, ћандрик≥вки тощо? ÷е люди, що колись, ще за цар¤, творили Дѕросв≥ти", жили й хочуть жити своЇю нац≥ональною культурою. ≤ ¤кщо хтось ≥з них уже й у наш≥й парт≥њ, то вони не можуть задавати тон...
Ч ј хто, наприклад, тоб≥ заборон¤Ї задавати тон? Ч сказав —иоой. Ч ¬иступати на зборах по-украњнському, вимагати цього в≥д ≥нших?
Ч ’то? Ќаче н≥хто Ч ≥ вс≥. “ут, бачиш, виходить така чудас≥¤: одн≥ витр≥щають здивовано оч≥, друг≥ л¤каютьс¤ (кого ƒѕ” Дпотурбувало" ¤кось), а —арк≥сов, можливо, так≥ випадки й реЇструЇ. ќт ¤ чув Ч немаЇ ваги, в≥д кого, Ч що з ћоскви Ї таЇмне розпор¤дженн¤ до м≥сцевих секретних ≥нформатор≥в брати на зам≥тку тих, хто ц≥кавитьс¤ Д≤стор≥Їю ”крањни-–уси" ћ. √рушевського. „и не дивовижа це? јвторов≥ дозволено повернутись на ”крањну, в≥н живе й науково працюЇ в  иЇв≥, а читач≥в його писань беруть на зам≥тку. ≥.вже, мабуть, таки краще балакати не по-украњнському.
Ч ≈т, переб≥льшуЇш, Ч махнув рукою —исой, ≥ вз¤в запалювати нову цигарку. Ч  оли Ї в≥дпов≥дн≥ постанови парт≥њ й ур¤ду, Ч мюжна дещо робити.
Ч Ќе переб≥льшую. ј кр≥м того, ¤ ще не все сказав. я ще не сказав, що, кр≥м рос≥¤н, у наш≥й парт≥њ Ї ще жиди, що теж не зац≥кавлен≥ в т≥м, щоб  ѕ(б)” щиро репрезентувала ≥нтереси украњнського народу. як жител≥ м≥ста, вони вс≥ зр”' сиф≥кован≥ ≥, ¤к в≥домо, нав≥ть активно чин¤ть оп≥р украњн≥зац≥њ. “и ж читав виступ Ћарина...
Ч ќ. та так можна й до антисем≥тизму докотитис¤... ѕавло заходив по хат≥ Ч знак, що в≥н почав нав≥ть
хвилюватис¤.
Ч „ому це так? Ч сказав. Ч як “≥льки починаЇш в≥дзначати ¤к≥сь хиби в жид≥в, так ≥ антисем≥тизм?  оли говоримо про хиби в ≥нших народ≥в, Ч н≥чого, це можна, а в жи≥д≥в. Ч Ђантисем≥тизм ј тимчасом коли ¤ кажу про њхн≥й оп≥р украњн≥зац≥њ, то ¤ т≥льки констатую факт. я не замовчую таких жид≥в, ¤к Ћ≥пшиць, що вир≥сши в сел≥, знаЇ украњнську мову. јле ск≥льки њх, таких л≥пшиц≥в? “≥льки ж ≥ про Ћарина ¤ скажу: в≥н, ¤к ≥ б≥льш≥сть жид≥в, що оббулис¤ в рос≥йськ≥й культур≥, ¤к у своњй радн≥й, виступаЇ проти украњн≥зац≥њ й б≥-лорусизац≥њ, виход¤чи з реальних умов житт¤. ѕрактично беручи справу, в≥н, з огл¤ду на життьов≥ умови, просто не потребуЇ украњнськоњ мови, йому з рос≥йською мовою зручн≥ше, краще, простор≥ше. ¬≥н же з рос≥йською мовою може робити кар'Їру в маштаб≥ всього —–—–! ј украњнська мова цей маштаб звужуЇ до меж самоњ ”крањни. я скажу нав≥ть б≥льше, в≥н не потребуЇ з цих м≥ркувань ≥ своЇњ жид≥вськоњ Ч њдиш...
Ч Ќу, це вже ти... Ч хот≥в був заперечити —исой, але
ѕавло знов його перебив.
Ч Ќе в≥риш? “од≥ ¤ прочитаю в≥дпов≥дне м≥сце з його статт≥...
ѕавло вз¤в з етажерки журнал ДЅольшевик" ≥ прочитав:
Ч Дякщо ж жид≥вських д≥тей змалку примусово учити в школах по-жид≥вському, громадську роботу в  омсомол≥ ≥ т. д., Дберучи на увагу нац≥ональний склад осередку (¤к сказано в райком≥ Ћ —ћ), перевести на жид≥вську мову тощо, то майбутн≥й жид≥вський рем≥сник, торг≥вець (кооперативний) не зможе взаЇмнитис¤ з б≥льш≥стю людности ”крањни. ѕримусово ДЇврењзувати'' на ”крањн≥, в Ѕ≥лорус≥ чи в ––‘—– ту частину жид≥в, що говорить лише рос≥йською мовою Ч це значить чималою м≥рою позбуватис¤ њх ¤к конкурент≥в у справ≥ обслуги м≥ста й села ремеством, торг≥влею й громадською службою. ÷им Ч до реч≥ Ч й по¤снюЇтьс¤ гострий характер протест≥в жид≥вськоњ людности проти випадк≥в примусовоњ Їврењзац≥њ"... ќт бачиш!
—исой знов пустив дим ≥ сказав:
Ч “а бачу... Ќу, але у вищих сферах цього не схвалюють.
Ч “и знов про вищ≥ сфери! ÷е так, не схвалюють.
≤ хоч статтю надруковано в центральному орган≥ парт≥њ, та њњ засудив  аганович ¤к суперечну лен≥нськ≥й нац≥ональн≥й пол≥тиц≥. јле ж треба, щоб хтось висловлював ≥ голос украњнського народу, нагадував про його ≥нтереси.
ѕавло замовк, вичерпавши думку. —исой теж не сказав б≥льш н≥чого.
...ј ¤кось у них зайшла була мова про нац≥ональн≥сть ¤к таку, про перспективи њњ розвитку.
Ч який сенс тепер творити нов≥ нац≥ональност≥, розвивати нац≥ональн≥ мови? Ч сказав —исой, закурюючи цигарку
- ќт хоч би й украњнську... Ќе кажучи вже про ≥нш≥, менш
розвинен≥ етнограф≥чн≥ групи. «астер≥гаюсь, що ¤ не критикую тут парт≥њ, ¤к ти знаЇш, ¤ дисципл≥нований член парт≥њ ≥ виконую вс≥ њњ постанови. ѕосм≥хнувс¤:
Ч я ж нав≥ть щиро украњн≥зуюсь, хоч м≥ен≥ це й нелегко даЇтьс¤. ќтже, ¤, кажу, не критикую, а т≥льки висловлюю свою особисту думку... ,,окрему, ¤к пишуть у протоколах, думку".
ѕерем≥тько п≥дскочив. “о сид≥в б≥л¤ столу, а тепер устав ≥ вз¤в ходити. «аговорив обурено:
Ч ÷е в тоб≥ об≥звавс¤ великодержавний шов≥н≥ст...
Ч ƒурниц¤. я м≥аю на уваз≥ перспективу дальшого розвитку людства. ≤ ти ж, мабуть, не будеш заперечувати, що людство йде до економ≥чноњ, пол≥тичноњ, культурна!... ну, й мовноњ одности. ≤ товариш Ћен≥н...
Ч Ќу, це ще нев≥домо, що в майбутньому буде. “ова-риш Ћен≥н писав., що це маЇ статись у дуже далекому майбутньому. ј перед тим ус≥ нац≥ональност≥ мають розвинутись на вс≥ своњ спроможност≥. ј кр≥м того, Ї ж так≥ марксисти... може, правда, не зовс≥м ортодоксальн≥, що кажуть трохи ≥накше...
Ч ’то?
Ч ј от хоч би й ќтто Ѕауер та  арл –еннер
Ч ј, австр≥йська школа...
Ч “ак. јле, може, вони й найкомпетентн≥ш≥ в ц≥й справ≥, бо в њхн≥й Дклаптиков≥й" конституц≥йн≥й ≥мпер≥њ нац≥ональност≥ найвиразн≥ше себе ви¤вили. ¬они мали змогу вивчати це питанн¤ на практиц≥. ќтож вони й кажуть, що нац≥ональност≥ й за соцшл:зму залишатьс¤, не зникнуть. «а соц≥¤л≥стичного ладу маЇ бути повна свобода дл¤ ви¤ву вс¤ких потенц≥¤ьних творчих можливостей людини, тод≥ не буде н≥¤кого гнобленн¤, а добров≥льно н≥хто не схоче зр≥катис¤ своЇњ етн≥чноњ ,,стих≥њ", своЇњ мови...
Ч ÷е було б дуже сумно.
Ч  ому сумно, а кому, може, й весело, Ч мовив ѕавло, переход¤чи на другий б≥к столу й с≥даючи на канап≥ б≥л¤ —исо¤. Ч —умно було б т≥льки дл¤ тих, що хот≥ли б почувати себе панами з своЇю мовою й на чужомовн≥й територ≥њ, а весело Ч тим, що њм не треба було б зр≥катис¤ радноњ мови й культури на своњй батьк≥вщин≥. ќт у¤ви соб≥, що тоб≥ треба перекреслювати ѕушк≥на, “олстого ≥ взагал≥ всю рос≥йську культуру, а натом≥сть засвоювати англ≥йську мову... зр≥днитис¤ з Ўексп≥ром ¤к з ,,р≥днйм" письменником. √а? “рудно таке у¤вити, правда? “им б≥льше таке не може вкластис¤ в голови тим рос≥йським патр≥отам, хто вважаЇ, ¤к та гогол≥вська сваха, що вс≥ св¤т≥ говорили по рос≥йському. ЋлЇ ¤ тгж не хочу Дперекреслювати" Ўевченка й ≥нших спраид≥ р≥дних мен≥ письменник≥в. Ћюдина ж н≥коли не може бути без етн≥чного (чи нац≥онального) Доформленн¤", Ч тож чому ¤ мав би зр≥катис¤ свого етносу Ч мови, культури тощо? „ому саме ¤ повинен стати жертвою такого Дпоступу"?
...ѕроте, ск≥льки б вони не говорили на так≥ теми, але в њхн≥х розмовах н≥коли не було й найменшоњ згадки про ѕерем≥тькове Дпетлюр≥вське" минуле. “ак наче це було своЇр≥дне ,,табу", що йот не можйа було зач≥пати.
¬р¤ди-годи ѕерем≥тько заходив до редакц≥њ м≥сцевоњ газети; Дзор¤", газети й журналу з такою ж назвою. «аходив так, без особливого д≥ла, аби т≥льки погомон≥ти з приЇмними йому людьми. Ќе завмирала бо в ньому н≥коли внутр≥шн¤ потреба бувати в украњнському ≥нтел≥гентному товариств≥.  оли дл¤ нього, ¤к партњйц¤, стало абсолютно неможливим бувати в автокефальн≥й украњнськ≥й церкв≥, коли не було вже Дукап≥ст≥в", з њхньою живою газетою, Ч редакц≥¤ Д«ор≥" та прилюдн≥ збори л≥тоб Їднанн¤ Д«ор¤но" стали дл¤ нього Їдиним на всеньке велике украњнське м≥сто Дукрањнським м≥сцем", де була безпосередн¤ украњнська культурна атмосфера, де в≥н м≥г в≥льно балакати р≥дною мовою. ѕравда, в цьому м≥ст≥ був ще ≥сторичний музей ≥м. ѕол¤, де проф. яворенко скупчував ще Дбезпосередн≥ше" украњнське товариство, де було багато простор≥ше дл¤ Дукрањнськоњ атмосфери", де два славн≥ Дпобратими" (¤к у твор≥ померлого 1920 року м≥сцевого письменника ј.  ащенка √иренко та Ѕичок, з Днаказу" самого Дкозацького батька" професора явор,енка, сп≥вали на повний голос Д„айку-небогу", Ч та ще й ¤к сп≥вали! Дƒушу виймали, б≥сов≥ д≥ти!" Ч ¤к казав схвально своњм високим; тенорком проф. яворенко. √иренко та Ѕичок не т≥льки в≥дважно сп≥вали цю "контрреволюц≥йну" п≥сню про сумну долю неньки ”крањни, а ще й по м≥сту демонстративно в бутафорно-козацьких широких штан¤х та смушевих шапках походжали (нав≥ть ул≥т≥, ¤к з-п≥д тих шапок п≥т у три р¤ди ллЇтьс¤ ), Ч походжали й нав≥ть на ƒѕ” не зважали. ƒвоЇ таких см≥ливц≥в на дв≥ст≥тис¤чне украњнське м≥сто! ѕерем≥тько в душ≥, в прихованому глибу своЇњ св≥домосте не вважав њх за дивак≥в. ј був час, коли й сам ≥з захватом слухав њхнього сп≥ву Ч Д„айки-небоги" та думав: Дјвжеж, душу виймають, б≥сов≥ д≥ти!'' јле Ч гай-гай! ÷¤ душевна вт≥ха вже була дл¤ нього неприступна, це було заказане дл¤ нього царство й панство! ѕ≥сл¤ того, ¤к в≥н породавс¤ з ћ≥т¤Ївими та став парт≥йцем, така можлив≥сть дл¤ нього урвалась. ј ¤к в≥н спочатку, п≥сл¤ одруженн¤ й..пп^тизац≥њ", спробував був дал≥ туди ходити, то в≥д самоњ його по¤ви та ..украњнська атмосфера" зв≥трювалась автоматично немов в≥д подмуху ¤коњсь невидноњ сили зникала. славн≥ побратими звичайно чухали багатозначно своњ "оселедц" (насправд≥ оселедець був т≥льки в √иренка, а Ѕичок був л≥исий) ≥ йшли додому, а проф. яворенко переходив на ..д≥лову тему" Ч читав ѕерем≥тьков≥ коп≥ю свого листа до Двсеукрањнського старости" √. ѕетровського, що починавс¤ словами: Дƒорогий земл¤че!" ћоже, то була в нього ознака старечоњ забудькуватости, але кожного разу читав. ј в тому лист≥ в≥н просив ,,дорогого земл¤ка'' допомогти своЇю владою добудувати на ¤комусь там роц≥ революц≥њ ще за ≥!,:≥п¤ позпочатий новий будинок музею. Ќагадував ѕетров-ському про його виступ на оборону украњнськоњ культури в ≤” ƒержавн≥й дум≥ ≥ просив поспри¤ти т≥й культур; тепер, коли цар не сто¤в на перешкод≥, а в≥н (ѕетровський), навпаки, був при влад≥. “ой новий будинок мав бути з такому стил≥, ¤к музей у  ањр≥, в ™гипт≥, куди свого часу њздив професор явооенко, але ще й дос≥ в ньому нав≥ть нат¤ку на той стиль не було, бо ви сто¤в на в≥дкритому м≥сц≥ майдану ≥м. ∆овтневоњ революц≥њ, перед очима у вс≥х, ¤к голий червоно-цегловий к≥ст¤к, без даху, з дошками на тих д≥рках, де мали бути двер≥ й в≥кна (щоб, мовл¤в, туди не ходили вс¤к≥ там нечеми!), Ч сто¤в н≥мим докором Драд¤нськ≥й" ≈лад≥. ј ¤к Двсеукрањнський староста" не посп≥шав з в≥дпов≥ддю на того листа, то ≥нженер заводу ≥м. ѕетровського, ¤к член парт≥њ й заступник т≥Їњ влади, й мусив кожного разу цього листа вислухувати.
ќтже, до музею ѕерем≥тьков≥ вже н≥¤к було ходити! ј в редакц≥њ Д«ор≥" було ¤кесь б≥льш-менш можливе поЇднанн¤ парт≥йносте й украњнства, а т¤гло його туди, видима р≥ч, таки украњнство. ≤ в кол≥ член≥в л≥тоб'Їднанн¤ Д«ор¤но" його приймали ¤к свого ≥ трохи чи не хот≥ли зробити його Двисуванцем у л≥тературу" етюд Двиробництва'', щоб зд≥йснити нове гасло  омун≥стичноњ парт≥њ...
ќт ≥ цим разом, бувши в центр≥ мі≥ста, ѕерем≥тько не втерп≥в, щоб не загл¤нути до< Дхлопц≥в". “им б≥льше, що в≥н перед тим' дов≥давс¤ про нам≥чене на цей день читанн¤ й обговоренн¤ щойно над≥сланих до журналу Д«ор¤" поез≥й ћиколи «ерова й ћихайла ƒрай-’мари.
“а не встиг ѕерем≥тько, зайшовши до рсдакц;њ, ще й руку вс≥м присутн≥м подати, ¤к сталас¤ зовс≥м непередбачена в денному пор¤дку наради письменник≥в под≥¤: сл≥дком за ним, розчахнувши двер≥ так, що вони аж в≥тром в≥йнули, до прим≥щенн¤ вдерлас¤ огр¤дненька т≥тус¤ базарного типу Ч у Дкохт≥", п≥дперезан≥й рушником, з в≥нком цибул≥ на шињ, зв≥шен≥м на груди, ¤к дв≥ золот≥ коси. —пинилас¤ зопалу, з дико загостреними очима, перед столом в≥дпов≥дально. то редактора, в ц≥й обстанов≥, за вс≥ма ознаками, найб≥льшого начальника, так спинилас¤, що той з неспод≥ванки аж на-зьд у кр≥сл≥ в≥дкинувс¤, таку дивовижу перед собою вздр≥вши.
Ч ¬и до кого? Ч спитав редактор незвичайну в редак-д:йн'й д≥йсност≥ в≥дв≥дувачку не стак уже й см≥ливим голосом, погл¤дом на присутн≥х письменник≥в про вс¤кий випадок скинув: мовл¤в, Д¤к щось таке... небезпечне, Ч р¤туйте!" Ч ƒо кого? Ч спитавс¤ ще й удруге.
Ч “а до того... як його?.-
“≥тус¤ роззирнулас¤ навколо себе, проб≥гла швидкими, ¤к миш≥, очиц¤ми по обличч¤х присутн≥х член≥в л≥тоб'Їднанн¤ Д«ор¤но', за струнку постать ≥нженера ѕерем≥тькд погл¤дом зачепилась ≥ знов скерувала всю свою енерг≥ю таки в напр¤м≥ в≥дпов≥дального редактора: т≥льки в нього могла знайти розв'¤зку своЇњ справи.
Ч Ќу, ¤к його на пр≥звище? Ч спитав дал≥ редактор. Ч „и, може, ви, громад¤нко, не туди потрапили? ћоже, помилка вийшла?
Ч “уди! Ч твердо й упевнено мовила т≥тус¤, ще й ногою притупнула та кулаком у пов≥тр≥ ,,пристукнула". Ч ¬≥н тутки работаЇ, ¤ знаю... ќт тольки забула, ¤к його. якось в≥д птахи...
Ч ¬≥д птахи? Ч встр¤в у д≥¤лог один ≥з член≥в л≥тоб'Їднанн¤, в ф≥гур≥ не набагато хупав≥ший за т≥тусю, з гострою, ¤к обернуте догори вужчим краЇм ¤йце, лисою головою, з червоним, ¤к перчина, носом (не цуравс¤ перцк≥в≥ки Ч- факт!), з веселими очима. Ч ћоже, Ћеб≥дь? “ак це ¤!
≤ ткнув себе вказ≥вним пальцем≥ у груди. “≥тус¤ лупнула гостро на нього очима й покрутила за перечливо головою.
Ч Ќе леб≥дь!
Ч “ак, може, тод≥ ¤? Ч об≥звавс¤ другий член л≥тоб'Їднанн¤, з чималим, але бл≥дим носом, з очима, схованими за окул¤рами. Ч я Ч „апл¤. Ѕачите, ¤к≥ довг≥ ноги...
“а й показав з-п≥д столу, за ¤ким сид≥в, не так своњ но' ги, ¤к вичовган≥ на них черевики.
Ч Ќ≥, не „апл¤!
Ч ¬ такому раз≥, мабуть, ¤, Ч сказав трет≥й член л≥тоб'Їднанн¤, рум'¤нощокий, з червоним ¤чм≥нцем на пов≥ц≥, а взагал≥ схожий на молодицю, ≥ ¤кби його по-ж≥ночому запнути та од¤гти, то хоч пускай на сцену в ж≥ноч≥й рол≥. Ч Ѕо серед присутн≥х тут людей б≥льш немаЇ з пташиного народу
≤ п≥дв≥вс¤ трохи з ст≥льц¤:
Ч ћаю честь в≥дрекомендуватис¤: ¤ Ч —ок≥л. ¬асиль—ок≥л.
—окола перебив, не дав ≥ т≥тус≥ на його мову в≥дгукнутис¤ четвертий член л≥тоб'Їднанн¤, поет, але не зразу об≥звавс¤, бо спочатку своњм звичаЇм попл¤мкав губами ≥ тим привернув, до себе загальну увагу: вс≥, також ≥ т≥тус¤, до нього обернулись ≥ стали чекати, коли в≥н об≥зветьс¤. ј в≥н, перепл¤мкавши, поправив ще окул¤ри в золот≥й оправ≥, здобут≥й колись у партизанах (необов'¤зково червоних!), ≥ аж тод≥ вимовив:
Ч ѕ-протестую! ј х-х≥ба д-деркач Ч не птаха?
Ч “а то ще хто-зна, ¤кий ти деркач, Ч докинув слово Ћеб≥дь: Ч чи той, що в очерет≥ диркаЇ, чи той, що ним хату
п≥дм≥тають.
Ч я т-той, що в оч-черет≥, Ч за¤вив твердо поет. Ч
ќмелько ƒеркач.
“а т≥тус¤ тепер, назбиравши за таку довгу вимушену мовчанку надм≥р енерг≥њ, просто вибухнула, замахала ¤кнайр≥шуч≥ше руками.
Ч ≤ не Ћеб≥дь, ≥ не „апл¤, ≥ не —ок≥л, ≥ не ƒеркач! Ч заторохт≥ла. Ч я б тод≥ зразу сказала. ј то ¤кась ≥нша птаха... ќт на думц≥ крутитьс¤, а не згадаю . ¬≥н такий кривопле-ченький. √олову трохи наб≥к тримаЇ... б≥л¤вий...
¬она перехн¤била плеч≥, похилила голову наб≥к, щоб наочно показати, ¤кий той, що його вона шукаЇ.
Ч ќрел!!! Ч дружним гуртом вигукнули вс≥ присутн≥ письменники. Ч ¬асиль ќрел...
Ч “а ќрел же, хай в≥н сказитьс¤! Ч зрад≥ла й т≥тус¤. Ч я ж казала, що кака¤сь птаха... ƒе в≥н, барбос¤ка? Ч знову гр≥зно обернулась вона до в≥дпов≥дального редактора, до начальника. Ч я йому оч≥ повидр¤пую! я його на отаку-с≥ньк≥ Ч показала пучкою Ч клаптики роздеру! я його...
≤ перехил¤лась дедал≥ б≥льше через ст≥л до редактора, вимахуючи кулаками (таки чималенькими!) перед сам≥с≥ньким його носом. –едакторов≥ н≥¤к було сид¤чи дал≥ ухил¤тись, ≥ в≥н п≥дскочив та вз¤в навсто¤чки т≥тус≥ по¤снювати, що њй тут н≥чого розор¤тись, поза¤к того (в≥дпов≥дальний редактор був галичанин), що його вона шукаЇ, тут немаЇ. Ѕув., ллЇ ¤кусь там хвилину перед њњ приходом кудись вийшов...
Ч “о це в≥н у в≥кно мене побачив ≥ вт≥к! Ч скрикнула обурено т≥тус¤. Ч ¬≥н отак повс≥гда б≥д мене ховаЇтьс¤. ѕозичив дес¤ть карбованц≥в, а тепер ховаЇтьс¤, падлюка! я торгую на ќзерному, Ч от в≥н ≥ п≥ддобривс¤ до мене, ¤к ¤сочка, лащивс¤. Д¬и така, каже, ‘росино Ћук≥вно, симпатична¤... ¤кби ¤, каже, не був жонатий!"... ј давн≥ше, ¤к ще була ,,ѕросв≥та", в≥н так жал≥бно з одн≥Їю Д оли розлучаютьс¤ двоЇ" сп≥вав, що ¤ аж плакала... ј тепер... позичив на два дн≥, а ¤ ось уже за ним два м≥с¤ц≥ ган¤юсь... Ќу, х≥ба ж ≥ не споб≥жу! ƒе в≥н? Ч знов прис≥калась вона до в≥дпов≥дального редактора. Ч  аж≥ть мен≥, де в≥н, харциз¤ка, ви зцаЇте... я його на шматочки...
¬она зн¤ла тепер дл¤ чогось ≥з шињ в≥нок цибул≥ ≥ вже ним: у пов≥тр≥ вимахувала, от-от загилить ним, важкими тими цибулинами, в≥дпов≥дального по голов≥, Ч ц≥ њњ жести, ¤к ≥ цибул¤, нестеменно св≥дчили, що вона таки з ќзерного (5о т≥льки в перекупки такоњ пори року Ч у травн≥ Ч могло бути ст≥льки староњ цибул≥).
“а тепер уже в≥дпов≥дальному було ц≥Їњ музики досить, ≥ хоч ¤кий в≥н був сухий та чорний гуцул з  оломињ, а таки гримнув на нењ з ус≥Їњ сили, гукнув, що њњ з ќрлом справа приватна, ≥ до редакц≥њ з нею не можна ходити: це не м≥л≥ц≥¤... редакц≥¤ Ч не м≥л≥ц≥¤...
Ч як не мюжна?! Ч визв≥рилась, не зл¤калась того гриманн¤ т≥тус¤. Ч як не можна, коли в≥н тут работаЇ? ј де ж його шукати, ¤к не тутки?!
“од≥ один ≥з птах≥в Ч найб≥льший, ћаксим Ћеб≥дь, п≥дв≥вс¤ ≥, вз¤вши м≥цненьким по'хватом' т≥тусю за л≥кт≥, повернув њњ очима й плечима до дверей, а ¤к вони (двер≥ б то) сто¤ли в≥дз¤плен≥, то в≥н ≥ випхнув њњ за двер≥. ќпиралась воњна з ус≥х сил, вимахувала, ск≥льки в тому похват≥ могла, руками й цибулею, гукала, що вони вс≥ тутки так≥, прокл¤т≥ писаки й дурисв≥ти, Ч випхнув ≥ двер≥ зачинив.
 оли в редакц≥њ стало знову тихо, першим порушив тишу ¬асиль „апл¤, здивований почутим вад т≥тус≥ аж до блиску в окул¤рах, що ними в≥н обв≥в присутн≥х, Ч п≥д≥брав виставлен≥ з-п≥д столу ноги й сказав:
Ч “о в≥н, виходить, не т≥льки в мене позичив?!
Ч “ак ≥ в тебе? Ч здивувавс¤ й ¬асиль —ок≥л, закл≥павши ¤чм≥нцем на пов≥ц≥. Ч ћене в≥н теж не обминув!
Ч ≤ м-мене, Ч запл¤мкав ƒеркач. Ч —прит¤га! Ќав≥ть у мене, перманентно-безроб≥тного поета, зум≥в вимантачити д.щицю!
Ч ѕозичив, Ч ≥нформував дал≥ „апл¤. Ч ј тепер боњтьс¤ зустр≥чатис¤ в≥ч-на-в≥ч. ” товариств≥ ще с¤к-так, знаЇ, що ¤ при люд¤х не буду правити... хоч у в≥ч≥ й не дивитьс¤, ¤к подаЇ руку.“им! б≥льше, що й голова в нього наб≥к стоњть, усе наче з-п≥д лоба дивитьс¤... ¤к вовк, лупаЇ... ј ¤к десь випадково в коридор≥ на мене нахопитьс¤, удаЇ, що не побачив. ј на вулиц≥ переб≥гаЇ аж на другий б≥к.
Ч ќ, то з нього хлопець, хоч куди, козак! Ч посм≥хнувс¤ своЇю доброю усм≥шкою Ћеб≥дь. Ч ћаЇ, кривопле-чий, гарну ж≥нку, а коректорського зароб≥тку не вистанаЇ возити њњ в  рим та на  авказ, - от в≥н ≥ позичаЇ... на безр≥к.
¬≥дпов≥дальний редактор нагадав, що вони з≥бралис¤ не дл¤ того, щоб обм≥рковувати ќрлов≥ позичков≥ зд≥бност≥, д поза¤к - в≥н погл¤нув на ручний годинник - йому тре-ба ще й до "м≥ськпарткому" п≥ти, то...
- –ац≥¤! - згодивс¤ „апл¤. - —онети «ерова й ƒрайхмари, ≥нш≥ поез≥њ, либонь, таки ц≥кав≥ш≥. ÷≥каво т≥льки, чому це вони стали з  иЇва до пров≥нц≥йноњ "«ор≥" њх присилати?
- ћабуть, њм непереливки там:, - зробив приЇмну усм≥шку в своњх очах Ћеб≥дь. - ’вильовий ут¤г њх у л≥тературну дискус≥ю й тим посварив з кињвськими редакторами, з —ам≥йлом ўупаком... “ак ¤ читатиму. —лухайте! —онет ћиколи
«ерова "Ћестригони"...
јле почати читанн¤ йому не довелос¤. ƒвер≥ швидко в≥дчинились, ≥ до редакц≥њ зайшов сп≥впрац≥вник видавш≥й-тва, м≥сцевий рос≥йський поет, але не по-рос≥йському чорн¤во-кучер¤вий —основ≥й. —пинивс¤ посеред к≥мнати, пов≥в засл≥пленими в≥д в≥кна окул¤рами по вс≥х присутн≥х ≥ кинув њм на голови... бомбу:
- „ули? ѕетлюру вбито...
Ќ≥хто в першу мить ан≥ найменшим звуком на це не в:дгукнувс¤. Ќа тл≥ буденноњ "неп≥вськоњ" сцени з перекупкою, на тл≥ д≥ловоњ редакц≥йноњ розмови про сонети неокл¤-сик≥в отакий вибух! ќтака под≥¤! « позиц≥њ т≥Їњ парт≥йности, що з нењ складалас¤ половина ,,атмосфери"' в редакц≥њ, це була рад≥сна зв≥стка. Ѕа б≥льше: це був, напевно, ≥ вчинок т≥Їњ ж таки парт≥йности. ‘ормально до цього були причетн≥ в≥дпов≥дальний редактор ≥ ≥нженер заводу ≥м. ѕетровського ѕерем≥тько... јле... але вони чомусь не зрад≥ли! Ќе зрад≥ли - й мовчали... ј ѕерем≥тько нав≥ть почервон≥в. ј з позиц≥њ вс≥х ≥нших, безпарт≥йних "рад¤нських" украњнських письменник≥в, з позиц≥њ украњнства, що творило другу половину "атмосфери", це була безм≥рно-болюча втрата, загиб≥ль символу т≥Їњ сили, далекоњ, закордонноњ сили, що змушувала тутешню владу "украњн≥зувати", визнавати украњнський народ. ”крањнськ≥ "рад¤нськ≥" письменники теж мовчали... “а й ¤к ви¤вл¤ти так≥ чи так≥ почутт¤ в присутност≥ —основ≥на, що був, либонь, не т≥льки м≥сцевим рос≥йським поетом! ƒехто подейкував, що з нього був ще й секретний сп≥вроб≥тник oстр≥ашноњ установи... ≤ чи не з ¤коюсь своЇю потайною метою в≥н ≥ кинув оту бомбу в гурт оцих людей?  р≥м того, вс≥м стало ¤сно, ¤к при св≥тл≥ блискавки, що нав≥ть за Ќ≈ѕ-и, зовс≥м мирного часу, хтось ≥з кимсь на ”крањн≥ воюЇ...
- ƒе вбито? - спитав нарешт≥ редактор.
- ” ѕариж≥... Ўварцбарт на вулиц≥ застрелив.
—казавши останнЇ, —основ≥й ≥ соб≥ неспод≥вано почервон≥в. „и не в≥дчув ≥ в≥н ¤коњсь своЇњ до того вбивства причетности? ћоже, через плем≥нне спор≥дненн¤ з Ўварцбартом?..
-  гм, - кашл¤нув Ћеб≥дь. - “ак от слухайте сонет «ерова "Ћестригони'...
≤ почав читати:
“ут, царю, дикий край неситих лестригон≥в “а струджених раб≥в., що в≥вц≥ стережуть...
—основ≥й послухав трохи, сто¤чи серед к≥мнати, а пот≥м повернувс¤ й мовчки вийшов.
« –ањси - ¤к ви¤вилось - була не аби¤ка хатнючка. ”се б, здавалос¤, сид≥ла та й сид≥ла вдома. Ќав≥ть до к≥на чи до театру - парадоксальне серед ж≥нок ¤вище! - не дуже то квапилась ходити. ” цьому було щось, либонь, в≥д мл¤воњ вдач≥ њњ брата —исо¤ (мати ж њњ, навпаки, була, на жаль, не така!).
јле хибно було б думати, що ѕавлов≥ були неприЇмн≥ њњ мотиви щодо цього. ¬она ж казала:
- ћен≥ н≥куди не хочетьс¤, ¤к ти б≥л¤ мене...
√м... ÷е так, це лестило його самолюбство - що молода ж≥нка так йому в≥ддана, так його любить, але... через нењ й в≥н мусить сид≥ти вдом'а. Ќе годилось бо йому, мавши подружж¤, ≥ти самому хоч би й до того ж таки к≥на чи театру. ќтож в≥н ≥ намагавс¤ њњ "розворушити" при вс¤к≥й нагод≥. ќдн≥Їю з таких нагод була екскурс≥¤ на ƒн≥пров≥ пороги, що њњ орган≥зував ,,фабзавком" заводу ≥м. ѕетровського. ѕерем≥тько переконав свою ж≥нку, що њм обом - ≥ њй ≥ йому корисно проњхатись, "пров≥тритись", осв≥житись, набратис¤ гострих вражень, нових переживань. ј т≥ ж переживанн¤ мали бути не аби¤к≥! “≥льки у¤вити соб≥ хоч би спуск дубом на  одацькому пороз≥!  оли дуб майже сторч падаЇ... јбо Ќенаситець - на нього варто подивитись, на той широченний, споховисто-б≥логривий кип'¤ч... ¬арто взагал≥ погл¤нути на ц≥ залишки дикоњ стих≥њ, бож в ур¤дових колах уже йде мова про те, щоб цю стих≥ю загнуздати, перегородивши ƒн≥про греблею б≥л¤  ≥чкасу...
ƒубами мали керувати досв≥дчен≥ кам'¤нськ≥ лоцмани - бо¤тись н≥чого.
ћати цим разом (не так, ¤к здеб≥льшого)) п≥дтримала з¤т¤.
- “а й поњдь, - мовила до дочки. - ѕоки ще можна... ј п≥зн≥ше насидишс¤ в хат≥, - що й не рада будеш.
ќстанн≥ми словами стара ћ≥т¤њха нат¤кнула ца те, що про нього в хат≥ ще т≥льки ман≥вцем говорили: –а¤ зайшла на дитину.
«л¤кавшись ц≥Їњ незвичноњ теми, –а¤ похопилас¤ дати згоду.
” день екскурс≥њ вона од¤глас¤ в коротеньку (така була мода) с≥реньку сп≥дничку й легенький жакетик, на голову на-д≥ла б≥лий брилик. —трунко-тенд≥тна, ¤к б≥ла ромашка ¶-o в т≥м брилику, - вона стала така, ¤к була перших дн≥в њњ з ѕав' лом знайомства. ј в ср≥бл¤стих њњ очен¤тах, що над ними так мило спурхнули п≥р'њнки-брови, заграла майже дит¤ча весе-л≥сть, а на всьому личку - св≥ж≥сть.
ѕобачивши свою жшочку в такому вигл¤д≥, чолов≥к не м≥г утерп≥ти, щоб не поц≥лувати при виход≥ з хати. —ам ѕавло теж був од¤гнений у легк≥, ¤сного кольору штани й таку ж куртку. јле, кр≥м того, в≥н навантажив себе ще й дощовиками - дл¤ себе й дл¤ ж≥нки, на випадок дощу (хоч ранкове небо було чисте й ¤сне, ¤к середина морськоњ скойки). ѕ≥дхопив також у руку невеличку вал≥зку з харчами.
“еща перехристила њх у дорогу, бо вперто пильнувала староњ в≥ри в Ѕога, дарма що сини ≥ з¤ть були безв≥рники. ” своњй к≥мнат≥ вона мала повний куток ≥кон та ≥конок, ока тих, обкутих кучер¤волистими ризами з м≥д¤ноњ бл¤хи, ще дореволюц≥йноњ суздальськоњ роботи. ј суботн≥ми вечорами та в нед≥лю засв≥чувала стара ще й л¤мпадку, що в н≥й гор≥ла вже сон¤шникова ол≥¤, а не олива (оливи вже н≥де було д≥стати).
ƒобрий настр≥й, ранкова бадьор≥сть не кидалас¤ молодого подружж¤ всю дорогу, ¤к вони њхали трамваЇм ≥з своЇњ „Їч≥:д≥вки нагору, до Ўевченк≥вського парку над ƒн≥пром: зв≥дти мала вирушити екскурс≥¤. ј що в вагон≥ такоњ ранньоњ пори н≥кого, кр≥м них, не було, то вони й сид≥ли, пригорнувшись одне до одного. Ѕа б≥льше: –а¤, огл¤нувшись на кондукторку, що п≥шла була на розмову до вагоноводи, раптом поц≥лувала свого чолов≥ка - дзьобнула, ¤к пташка, в губи, н≥би вкрала той поц≥лунок з-п≥д чорних вусик≥в-
- Ќу, от бач, - мови своњм баском ѕерем≥тько, - я ж казав, щобуде приЇмно.
≤ потиснув у щирому захват≥ –ањну "лапку". ¬ обох у них тепер був такий настр≥й, ¤к у молодих птах≥в, що вперше зриваютьс¤ лет≥ти. —правд≥, вони починали лет≥ти в своЇ житт¤, в оту безхмарну далеч≥нь, що в≥дкрилас¤ перед ѕерем≥тьком п≥сл¤ його прийн¤тт¤ до парт≥њ. ¬≥н - член парт≥њ, з¤ть заслуженого парт≥йно-рад¤нського д≥¤ча, його кар'Їра в "рад¤нських" умовах була ц≥лком забезпечена. ¬она - мюлоди ж≥нка, що готувалас¤ стати мат≥р'ю, буде його в≥рною дружиною на все житт¤...
“≥льки на мить стала була на пам'¤т≥ ѕерем≥тьков≥ згадка про оту хатню мл¤в≥сть його молодоњ ж≥нки, та в≥н њњ зразу ж в≥д≥гнав, подумав що то, може, в≥д ваг≥тности.
≤к гони спускалис¤ крутою глин¤стою стежкою до дуб≥в (њх було два), ѕерем≥тько майже зн≥с свою легеньку дружину, - ≥ вона була в≥д того повна радости, в с¤йв≥ сонц¤ що вже заливало цю зарослу дерезою, покриту звивистими стежками кручу.
≈кскурсант≥в було вже чимало, серед них - знайом≥ й незнайом≥. Ѕули й так≥, що ѕерем≥тько њх знав, а –а¤ не знала. ќдними з таких було подружж¤ Ћ≥пшиц≥в. ≤ ѕавло познайомив свою ж≥нку з цим видатним парт≥йцем та йото гарною ж≥нкою ќксаною, що њњ чолов≥к чомусь називав  сюша. як подружж¤ Ћ≥пшиц≥в - в≥н жид, а вона украњнка, так ≥ все це оф≥ц≥йно наст¤гане товариство було нац≥онально м≥шане, з виразною менш≥стю "державноњ нац≥њ" - украњнц≥в, - тим то вс≥ говорили по-рос≥йському.
ѕерем≥тьки й Ћ≥пшиц≥ с≥ли вкуп≥, ближче до корми, щоб, мо≥вл¤в, не так гойдало, бо огр¤дна Ћ≥пшичка, зат¤гнута. ¤к туге т≥сто, в сарафан, легко загойдувалась. ¬и¤вилась вона, Ћ≥пшичка, дуже балакучою ≥ зразу ж уз¤ла ,,знайомити " –ањсу з публ≥кою, особливо з ж≥нками: ото, мовл¤в, така, а ото така. «а одним заходом давала кожн≥й ≥ характеристику, ≥ оц≥нювала од¤г.
ѕерем≥тько й соб≥ дививс¤ на тих, на кого вона вказувала, ≥ сам п≥знавав декого. –аптом його мов по голов≥ вдарило: в њхньому дуб≥ й недалечко в≥д них сид≥ла... Ћюбина«агребельна. ћов по голов≥ вдарило... а т≥ло стало терпнути-терпнути. “ак ≥ вона тут! ÷ього в≥н не передбачив. Ќе думав ран≥ш про те, що вона, ¤к службовка заводу, теж могл:; поњхати. ÷е зразу вибило його з лаг≥дного настрою. ÷≥лий вихор зм≥шаних думок та почутт≥в закрутивс¤ в його голов≥, зашарпав груди...
Ћюбина була од¤гнена просто, але - ¤к це завжди було в нењ - так, що це "п≥дкреслювало" њњ вроду. Ћегка з невеличким викотом на груд¤х короткорукава блюзка червоного кольору, що вир≥зн¤ла ѓѓ з-пом≥ж ≥нших ж≥нок, ¤к вир≥зн¤ють мак серед ≥нших польових кв≥тњв його червон≥ пелюстки.  оротк≥ рукава блюзки показували њњ гарн≥, ¤к виточен≥ з мармуру, руки. „орно-хвил¤ста коса пишним жмутом звисала з голови.
√л¤нувши на нењ, ѕерем≥тько ¤кось раптом забув про свою ж≥нку й подумав про те, що ц¤ гарна, розумна д≥вчина була "призначена" йому... могла бути його, а тепер комусь ≥ншому належатиме... «аворушилось щось таке, ¤к жаль ј кр≥м того: ¤к в≥й тепер дивитиметьс¤ њй у в≥ч≥? ј головне, що доведетьс¤ знайомити њњ з –аЇю: в такому невеликому товариств≥ за день сп≥льноњ мандр≥вки вс≥ мус¤ть перезнайомитись..
Ћюбина огл¤нулась - ≥ ѕерем≥тько зуст≥вс¤ очима з њњ погл¤дом.  ивнув невиразно головою, щоб... ж≥нка не завважила. јл≥е це завважила Ћ≥пшичка (вона взагал≥ не зводила очей з гарного ≥нженера, пробувала нав≥ть кокетувати з ним).
- ¬и знайом≥? - спиталась.
- “ак.
- ќ! ј ¤ка вона гарна! як≥ в нењ брови!
–ањса скинула стривоженим погл¤дом на чолов≥ка, незнаний ще ѕавлов≥ зелений вогник ревнощ≥в блиснув у њњ очах.
- «найом≥? - перепитала. - ј хто ж то?
- «агребельна. ¬ наш≥й головн≥й контор≥ працюЇ...
- ƒив≥тьс¤, –аЇчко, зд своњм чолов≥ком, - пожартувала не дуже до реч≥ Ћ≥пшичка, - щоб, часом, не спокусивс¤...
” цю мить лоцмани в≥дштовхнули дуби в≥д берега, ≥ вони, навантажен≥ людьми по сам≥ в≥нц¤, тихо, ¤к два важк≥ гусаки, попливли за водою, в напр¤м≥ до  одацького порогу, повз «а¤чий остр≥в.
ѕерем≥тько похопивс¤ в≥д≥рватись в≥д слизькоњ розмови ≥ почав по¤снювати - що ото, мовл¤в, л≥воруч, ледве видна п≥щана ниточка, Ўевська коса, неправильно тепер називана "Ўефською", а оце «а¤чий остр≥в...
јле «а¤чий остр≥в викликав у нього прикру згадку - ¤к в≥н тор≥к осоромивс¤ тут, "скупавс¤" в од¤з≥ через того чортового ћаркела, що, напевно, хот≥в тод≥ посм≥¤тис¤ з нього. ѕерезирнувс¤ з –аЇю, що пом≥тно п≥сл¤ от≥Їњ розмови про Ћюбину похмурн≥ла, ставала контрастом до ос¤йного, ¤к веселе св¤то, ранку, блискучоњ глад≥н≥ води та пов≥льнокрилих б≥лих птах≥в над нею. ƒал≥ йому в≥д цих по¤снень довелос¤ в≥дмовитись: ус≥ пам'¤тн≥, варт≥ уваги м≥сц¤ став по¤снювати екскурсовод. ÷е була оф≥ц≥йна особа, прац≥вник м≥сцевого ≥сторичного музею, учень професора яворенка, м≥цний, ¤к буз≥вок, юнак, з зас≥вом чорних вус≥в, ≥ в≥н, зг≥дно з украњн≥зац≥йною л≥н≥Їю парт≥њ, говорив оф≥ц≥йною мовою –еспубл≥ки - украњнською. јле його не раз перебивали:
-o  ак?  ак? јб'¤сн≥тЇ, пажалуста па-руск≥!
- “реба розум≥ти по-украњнському! - гукнув ¤кось на таку просьбу Ћ≥пшиць. - «наЇте постанову дванадц¤того з'њзду парт≥њ? ÷е опортун≥зм на практиц≥, - що ви й дос≥ не розум≥Їте!
ѕерем≥тько з вд¤чн≥стю гл¤нув на Ћ≥пшиц¤, подумав:
- "як добре, що в≥н, жид, став на оборону украњнськоњ мови! …ого ж н≥хто не обвинуватить у "м≥сцевому нац≥онал≥зм≥". “аких жид≥в треба садовити на покутт≥ в украњнськ≥й хат≥. Ќа жаль, њх на ”крањн≥ мало, дуже мало. Ѕ≥льш≥сть ор≥ентуЇтьт¤ на сильн≥шого - на ћоскву"... —ам в≥н, ѕерем≥тько, ¤к украњнець, не м≥г би так активно боронити своЇњ мови. “им б≥льше це було неможливе дл¤ безпарт≥йного екскурсовода.
- ќте село, що на правому берез≥, - по¤снював дал≥ екскурсовод, - Ћоцманська  ам'¤нка, засноване 1750 року, ще дал≥ на тому ж правому берез≥ - —тарий  одак, що виник ще давн≥ше: 1739 року. Ќа л≥вому берез≥ проти самого порога :- село „апл≥.
ƒал≥ екскурсовод коротко розпов≥в про вс≥ пороги, розпов≥в про те, що≥ ще в≥зант≥йський ≥мператор  онстантан ѕорф≥роіенет, в X в≥ц≥, записав њхн≥ назви. ≤ хай товариш≥ звернуть увагу на ц≥каву р≥ч: де¤к≥ з тих назв збереглис¤ в украњнськ≥й мов≥ ще й дос≥, через тис¤чу рок≥в! ÷е ,,Ќенаситець" - ≥ давн¤ назва "Ќе¤сит", а також "¬≥льний" - ≥ "¬улн≥-праг"... јбо ,,¬овн≥г"... ѕравда, значенн¤ цих назв розход¤тьс¤, але ц≥ розб≥жност≥ по¤снюютьс¤ т. зв. народньою етимолог≥Їю. "Ќе¤сит' - це пел≥кан, птах, що водивс¤ на цьому пороз≥, п≥зн≥ше це значенн¤ забуто., ≥ слово це стали розум≥ти ¤к "ненаситний", бо, мовл¤в, цей пор≥г пожираЇ багато людських жертв. "¬улн≥-праг" означало "вол-на" , "хвил¤", а ¤к це значенн¤ слова украњнц≥ забули (бо на позначенн¤ ,,волни' в украњнськ≥й м'ов≥ по¤вилос¤ слово "хвил¤"), то його стали розум≥ти ¤к "вольний", що п≥зн≥ше дало фонетично украњнське , - ,,в≥льний". “а й сама загальна назва цих водоспад≥в - "пор≥г" збереглас¤ й дос≥. ј це все св≥дчить, що слов'¤нська, вужче - украњнська людн≥сть, њњ традиц≥¤ н≥коли не в'дривались в≥д ц≥Їњ територ≥њ, дарма що зв≥дси в≥дпихали украњнц≥в р≥зн≥ кочов≥ народи - печен≥ги, половц≥, татари... ”с≥х порог≥в дев'¤ть, а Ї ще менш≥ кам'¤н≥ гр¤ди - забори... њх багато...
. јле тут ≥ екскурсоводов≥ довелось замовкнути: дуби лет≥ли вже прудкою серединою ƒн≥пра на перший ≥ найнебезпечн≥ший дл¤ човн≥в пор≥г -  одацький (¤кщо не рахувати Ќенаситц¤, що його човни взагал≥ обминали). “а й рев води заглушав уже мову. «давалос¤, хижий зв≥р зводивс¤ на задн≥ лапи, з ревом розз¤вл¤в пащу, готовий проковтнути жертву - двоЇ жалюг≥дних на широченному простор≥ води ночов, що в них чомусь понас≥дало повно людей. Ћоцмани дали перестережлив≥ знаки, люди напружили всю свою увагу, замовкли, кожне хапалос¤ об≥руч за що могло. ” цю хвилину небезпеки –ањса, десь мабуть, забула й про своњ ревнощ≥ - прилипла до ѕавла, ¤к до найб≥льшоњ своЇњ опори, а в≥н, ухопившись л≥вою рукою за облавок, правою щиро пригорнув дружину до своњх грудей. ≤ цей його рух, бачилос¤, означав: ,,Ќ≥кому ѓѓ не в≥ддам! ¬она мо¤... ј ¤к, ≥ загинемо, - разом"... јле перед собою бачив ≥ д≥вчину в червон≥й блюзц≥, що њй... н≥ за кого було вхопитись...
«а ѕерем≥тьк≥в л≥коть ухопилас¤ й Ћ≥пшичка, дарма що њњ чолов≥к був б≥л¤ нењ. ¬ерескнула, закотивши баньки п≥д лоба, трохи чи не знепритомн≥ла, бо й голову поклала на йог го плече.
ƒуба спочатку гойднуло носом угору, н≥би ;;;н, ¤к то ≥ к≥нь, став цапки, а пот≥м в≥н ¤к не шуго'не вниз, у водну пр≥рву.
–ањса скрикнула ≥ теж мало не зомл≥ла, заплющивши оч≥. ј коли њх розплющила, дуб уже мчавс¤, ¤к стр≥ла, на р≥вн≥й вод≥, а пор≥г височ≥в ззаду вгор≥, понад плечима лоцмана з пишними запор≥зькими вусами, що сид≥в при стерн≥.
Ќ≥с другого дуба ще т≥льки витикавс¤ з-поза т≥Їњ високоњ л≥н≥њ обр≥ю... ј пот≥м ≥ той дуб кинувс¤ ви'гойдом униз, здал¤ скидаючись на малу лушпайку. , ,
јж тод≥, ¤к ≥ другий дуб опин¤вс¤ на р≥вному, вс≥ лолегшено з≥дхнули, знов загомон≥ли, на обличч¤х заграли ¤сн≥ зайчики усм≥шок. ƒекотр≥ з ж≥нок запевн¤ли, що вони ан≥ трохи не зл¤кались, ¤к дубом кинуло вниз. “а то були марш слова. ѕерш н≥ж таке казати, њм сл≥д би було погл¤нути в своњ торбинков≥ дзеркальц¤: вони б побачили там ще ие з≥йшлу з њхн≥х обличч≥в крейд¤ну бл≥д≥сть.
ј вт≥м, була серед ж≥нок ≥ така, що перел¤ку не приховувала, - Ћ≥пшичка. Ѕа, навпаки: вона загримала сьою непритомн≥сть довше, н≥ж треба було, аж поки до њњ пухлоњ, ¤к з добре вим≥шаного т≥ста руки не торкнувс¤, стривожений њњ довготривалою непритомн≥стю, гарний сус≥да - ≥нженер ѕерем≥тько. “од≥ вона в≥дхилила голову в≥д його плеча ≥ посм≥хнулас¤ бл≥дою усм≥шкою мучениц≥. ј њњ повн≥ груди так ≥ заходили перед йото очима, так ≥ заходили...
јле њњ чолов≥к не втерп≥в, кинув з докором:
- Ќу, що ти,  сюша?!
- ј ¤, справд≥, знепритомн≥ла була, - сказала " сюша", вже своњм звичаЇм кокетуючи ≥ з чолов≥ком; ≥ з ≥нженером ѕерем≥тьком. –ањса сид≥ла, ¤к присмирн≥ла пташка, з виокугленими по дит¤чому очима; њњ п≥р'њнки-брови нервово скидалис¤.
“≥льки сивоусий лоцман сид≥в при стерн≥ з непохитним спокоЇм у вс≥й його дебел≥й постат≥, ≥ трохи чи не зневага до вс≥х цих нових, пореволюц≥йних "пан≥в" св≥тилас¤ в його орлиному зор≥, - лоцман -o бл≥дий в≥дгук далекоњ давнини, коли ще козаки прол≥тали тут своњми байдаками...
«овс≥м спок≥йн≥ й весел≥ вс≥ стали, ¤к дуби попливли дал≥ вже не так швидко гладенькою теч≥Їю ƒн≥пра. ¬≥дчули на св:жому пов≥тр≥ апетити, почали вит¤гати з вал≥з ≥ розкладати ќг≥щанки.
ј сонце, вихопившис¤ вже височенько на небосхил, ≥ соб≥ см≥¤лос¤, в≥дсв≥чуючи своЇ с¤йво в св≥чад≥ води, ламаючи його на скалки на хвил¤х-зморшках њњ, золотило б≥л≥ крила птах≥в, що кружл¤ли навколо дуб≥в або лет≥ли пор¤д ≥з ними. ј обаб≥ч ƒн≥пра-—лавути пропливали назад хутори й села, дален≥ли в≥дкрит≥ простори берег≥в, що дихали забутою в м≥ст≥ давниною, ¤ку тепер знов почав по¤снювати, зводити на оч≥ слухачам екскурсовод.
ѕропливли 'спок≥йно пороги —урський, Ћоханський, ƒзвонецький, а пот≥м почули й наближенн¤ найб≥льшого, найстрашн≥шого - Ќенаситецького, "д≥да Ќенаситц¤". ¬≥н обзивавс¤ й оддал¤ своњм шумом, а ¤к наблизивс¤, то це була справжн¤ гуркотн¤ва води.
“ут ус≥ мусили вийти на берег, бо пливти дубами через пор≥г н≥¤к було: њх треба було провести каналом.  р≥м того, тут мали в≥дпочити й роздивитис¤ ца цю дику красу природи.
 оли вс≥ виходили з дуба, випадково сталос¤ так, що Ћюбина «агребельна опинилась б≥л¤ ѕерем≥тьк≥в.
ѕавло ѕерем≥тько, що, здавалось, увесь час т≥льки про таку неминучу з нею зустр≥ч ≥ думав, похопивс¤ знайомити (збентежено! по-дурному! ≥ басок йому урвавс¤'):
- «найомтес¤... “оваришка «агребельна... ј це мо¤ дружина...
—ерце йому так застукало в груд¤х, наче його сп≥ймано на гар¤чому злочин≥. ¬≥н трохи чи не почервон≥в нав≥ть. ј чому? „и не тому, що в≥н своњй ж≥нц≥ дос≥ н≥коли ан≥ словом не згадав про цю свою "знайому" «агребельну? ≤ знов: чому? јдже в нього з Ћюбиною фактично н≥чог≥с≥нько не було! “ак чого ж тод≥ в≥н робив з цього таЇмницю? Ќе було н≥чого, - а от робив! √м...
Ћюбина й –ањса подали одна одн≥й руки, але н≥ та, н≥ та не здобулис¤ й на слово - хоч би дл¤ звичайноњ чемно-сти щось промовили. “≥льки скинули одна на одну погл¤дами ≥ теж... трохи чи не вороже. ≤ це ѕЇрем≥тько спостер≥г. ј водночас мимовол≥ пор≥вн¤в: Ћюбина - хорошого зросту, з розвиненими ж≥ночими формами т≥ла, з гордо поставленою головою й чудовим проф≥лем, ув≥нчаним чорними бровами, ¤к двома вигнутими луками; –ањса - др≥бна, щупленька, хоч гарненька на виду-
"—итуац≥ю вр¤тувало" те, що н≥хто не м≥г сто¤тк на м≥сц≥: ус≥ мусили посп≥шати за екскурсоводом, що в≥в њх на скелю ћанастирко, найвищу скелю на цьому пороз≥. Ћюбина н≥би випадково (але, безперечно, св≥домо) в≥ддалилась в≥д ѕерем≥тьк≥в, щоб не треба було видушувати з себе ≥ з них розмови.
≤з скел≥ ћанастирко видно було всю розлогу картину порог,а, з його дванадц¤тьма лавами, а т≥ лави були закучер¤влен≥ б≥лими кучер¤ми шумовинн¤, що спадало величезною масою битого скла в "ѕекло", у вир, де крутилас¤ вода, ¤к у круглому казан≥, ≥, т≥льки вирвавшис¤ зв≥дти, т≥кала дал≥, туди, де був ¬овн≥зький пор≥г, зв≥дки добувавс¤ приглушений гук.
...Ўумовинно-кучер¤в≥ лави, каскади води, розбризкуван≥, ¤к присок, у сонц≥, а над ними пов≥льним рухом л≥тають б≥локрил≥ червонодзьоб≥ птахи, час в≥д часу падають у той шум-гук, у бризки, а пот≥м знов п≥дхоплюютьс¤ вгору, ¤к в≥д≥рван≥ шматки п≥ни; њхнЇ жал≥бне "киги!" т≥льки зр≥дка можна було почути кр≥зь суц≥льний шум ≥ гурк≥т г≥гантського водоспаду.
ј обаб≥ч безмежж¤ р≥внини, далек≥-далек≥ степов≥ обр≥њ.
„ар≥вно-дика краса, що захоплюЇ дух, сл≥пить оч≥...
≈кскурсанти пер≥стою юрбою стовпилис¤ на скел≥, на ц терасах, на голому, вигладженому в≥трами, обмитому дощами камен≥, ¤к на кол≥н≥ велетн¤, виставленому з-п≥д води й земл≥. ј оч≥ вс≥х звернен≥ на той кип'¤ч водноњ маси, гойдаютьс¤ над ним: разом з тими б≥локрилими птахами... „ар≥вно-дика краса!
≤ екскурсовод не зразу заговорив, а ¤к нарешт≥ об≥звавс¤, - на тл≥ далекого обр≥ю замигот≥ли давн≥-давн≥ под≥њ ≥стор≥њ, заворушились озброЇн≥ луками й стр≥лами степов≥ вершники, задзвонили мечами об сталев≥ шоломи вар¤ги-руси, попливли ƒн≥пром ≥з п≥вноч≥ њхн≥ "однодеревки", навантажен≥ шк≥рами, воском, рабами, а назустр≥ч њм, ≥з ¬≥зант≥њ, човни з дорогими тканинами, посудом...
ј ¤к кињвський кн¤зь —в¤тослав повертавс¤ додому п≥сл¤ нещасливого бою з в≥зант≥йським ≥мператором ≤ваном ÷≥м≥сх≥Їм, на нього напали кочов≥ печен≥ги, розбили його втомлену дружину, ≥ в≥н сам тод≥ наложив головою.
« його черепа печен≥зький хан зробив соб≥ кел≥х ≥ пив з нього в≥йно чи, може, кумис.
ј п≥зн≥ше наш≥ запорожц≥ стали твердою ногою в цьому крањ. Ѕогдан ст¤гав сюди своњ сили, збираючи њх на боротьбу з ворогом.-. Ќе доходив т≥льки опов≥дач до ближчого часу, коли були знову по¤вились "чорн≥ запорожц≥", коњли тут гасав на своњх обо¤нках несамовитий "батько ћахно": це була небезпечна тема... ј вт≥м, це все екскурсанти й без нього знали.
ѕерем≥тько слухав екскурсовода - ≥... роздвоювавс¤. « одного боку, бачив Ћюбину, що, безперечно, св≥домо сахалас¤ його, сто¤ла в гурт≥ слухач≥в ца протилежн≥м к≥нц≥ ≥ т≥льки непом≥тно погл¤дала на нього (але ловив ц≥ погл¤ди -дотики, болюче њх переживав). ј з другого - з тривогою спостер≥гав нову зм≥ну в –ањн≥м' настроњ: вона "задерев'¤н≥ла" на виду, неспод≥вано втратила охоту будь-що слухати, не обзиаалас¤ до нього, ба й уникада його погл¤д≥в. Ќе трудно було догадатись, що причиною цього було "знайомство" з Ћюбиною, що це були ревнощ≥. јле знов таки: чому? ¬она ж н≥чог≥с≥нько про його колишн≥ в≥дносини з Ћюбиною не знала!
…ого настр≥й теж став "спадати" дедал≥ "нижче", ≥ в≥н уже теж неуважно слухав екскурсовода. Ќаб≥гало йому серце на ж≥нку, дратувало його, що вона насправд≥ без причини "набурмосилась". Ќ≥чог≥с≥нько не знала, почула т≥льки в≥д Ћ≥пшички от≥ дурн≥ слова про вроду його знайомоњ o- ≥ отак скомизилась! як вона буде робити "трагед≥њ" з ус¤ких дурниць, то можна у¤вити, ¤ке буде в них житт¤! ≤ жаль його брав, що зам≥сть спод≥ваного в≥дпочинку й нервовоњ в≥дпруги - отака напруга. јж "зак≥пав" усередин≥...
ј ще до того й день почав пом≥тно "псуватись". Ќа неб≥ неспод≥вано понахвачувались кучер¤в≥, п≥дкурен≥ знизу хмарки; вони н≥би виприсали з-поза далекого обр≥≥Ївого кода, наб≥гали на гар¤че кружало сонц¤, затул¤ли його й наводили т≥н≥ на весел≥ картини на земл≥, на Ќенаситець, екскурсант≥в. ј пот≥м п≥дкурен≥ "сп≥дки" хмар почали подекуди ще б≥льше темн≥шати, н≥би наливались ¤коюсь вагою, а з де¤ких ≥з них - ще далеко - спустилис¤ темн≥ смуги дощу, ¤к довг≥ гриви позвисали.
—еред екскурсант≥в озвалис¤ окр≥ем≥ голоси, щоб посп≥шити, щоб до дощу допливти до «апор≥жж¤, к≥нцевого пункту екскурс≥њ. ≈кскурсовод мусив перервати свою, здавалос¤, безкраю опов≥дь, ≥ вс≥ п≥шли на дуби.
«нов загойдалис¤ на ƒн≥провому лон≥ два важк≥ гусаки - дуби, повн≥ людей, швидко^ попливли за прудкою теч≥Їю. јле люди вже б≥льше погл¤дали на небо, ¤к на дива наземноњ природи, неуважно слухдли екскурсовода, що, ¤к накручений патефон, пов≥в був знов свою мову дал≥. —онце то ховалос¤ за хмари, то знов блискало, а наостанку остаточно зникло - десь за тими лаштунками з дощових смуг, що вже суц≥льною ст≥ною обставили з одного боку св≥т. ƒесь мирно загрим≥в нав≥ть гр≥м, а перед тим хтось там помахав блискучою шпадою, н≥би т≥льки спробував вправн≥сть руки. ј ¤к екскурс≥¤ була вже б≥л¤ останнього порога - ¬≥льного ≥ перед нею розз¤вилось вузьке, з крутими берегами "¬овче горло", до ƒн≥пра впритул п≥д≥йшла суц≥льна зав≥са дощу, в≥йнув раачкий в≥тер, збиваючи хвил≥, загойдало дубами на вс≥ боки.
Ћюди захапались, готуючись до зустр≥ч≥ з дощем. ѕе-рем≥тько од¤гнув –ањсу в њњ дощовичок, на себе над¤г св≥й плащ - ≥ з жалем бачив, що Ћюбина сид≥ла й дал≥ в сам≥й корюткорукав≥й блюзц≥: в нењ н≥чого такого не було, щоб накритись. –озум≥в, що правила чемности вимагали, що в≥н, ¤к знайомий, повинен би в≥ддати св≥й плащ чи ¤кось ≥накше допомогти њй у ц≥й пригод≥, та з огл¤ду на –ањсин настр≥й не м≥г ≥ подумати про це. √ор≥в в≥д сорому - ≥ не рухавс¤.
ѕерш≥ велик≥ крапл≥ вдарили по обличч¤х, стьобнули
батогами по вод≥.
- ќй, сховайте мњене! - скрикнула ман≥рно Ћ≥пшичка, ≥ сама цат¤гла на себе полу ѕавлового плаща, дарма що в нењ була велика хустка, що нею вона вже накрила голову, зробивши над обличч¤м "кур≥нь". –ањса, бачилос¤, не ревнувала чолов≥ка до нењ, ≥ це йому спочатку теж було незрозум≥ле. јле це ви¤снилось п≥зн≥ше, тод≥, коли в≥н дов≥давс¤, що ще на Ќенаситц≥ Ћ≥пшичка шепнула була –ањс≥ (так, що в≥н не почув):
- ћен≥ тут сказала одна, що ваш чолов≥к до одруженн¤ з вами кохавс¤ з «дгребельною... « от≥Їю красунею...
ќтже, з Ћ≥пшички була н≥би њњ, –ањна, при¤телька, коли про таке ≥нформувала. “а й чолов≥ка вона мала...
 ≥нець-к≥нцем дощ остаточно попсував екскурс≥ю, ≥ екскурсанти, допливши до «апор≥жж¤, похопилис¤ на зал≥зни-чу станц≥ю, щоб поњздом повернутись до своњх затишних дом≥вок. ”с≥ були, ¤к мокр≥ кури: у ж≥нок - у т≥Їњ тонка блюзка обл≥пила т≥ло так, що ,аж груди треба руками прикривати, у т≥Їњ сп≥дничина до литок липла, а в чолов≥к≥в, штани були, ¤к хлюща, хоч викручуй, ≥ теж до н≥г прилипали.
 оли вже пос≥дали в поњзд ≥ той рушив, –ањса стала б≥л¤ в≥кна, удаючи, що њй ц≥каво дивитись на ≥ржав≥ пристанц≥йн≥ буд≥вл≥, на см≥тники передм≥ст¤. ѕавло п≥д≥йшов до нењ.
-- ўо з тобою? „ого ти похнюпилась? - спитав неголосно п≥д ритм≥чний стук≥т кол≥с. - Ќ≥чого...
ј оч≥ в≥двертаЇ... стримуЇ сльози... ≤ отой, такий уже знайомий ѕавлов≥ "дерев'¤ний" вираз на обличч≥. “ак вона вже всю дорогу й мовчала. ј дома, не зважаючи ча мат≥р, що заб≥дкалась була стривожена (мокр≥ ж, ¤к хлюща, а могло ж ≥ще в таку погоду на вод≥ й щось г≥рше статись!), зразу поб≥гла до спальн≥, впала на л≥жко лицем до подушки й заридала.
ѕавло кинувс¤ за нею, лютий ≥ занепокоЇний можливою великою сваркою, з неминучою вже участю й тещ≥.
- ”се ж таки хоч скажи, що трапилось! « ¤кого дива
ц≥ сльози?
“а –ањса мовчки ридала, скидаючись ус≥м своњм невеличким т≥лом.
- ’оч перед¤гнис¤, - нагадав збитий з пантелику чолов≥к, - ти ж он мокр≥с≥нька...
≤ т≥льки нескоро, виплакавшись та заспокоњвшись трохи, –ањсг звернулась до чолов≥ка:
- ўо в тебе з нею було?
- « ким?
- “и знаЇш, ≥з ким...
–≥ч ¤сна, що в≥н знав, ≥з ким - не з Ћ≥пшичкою, а з Ћюбиною «агребельною. ≤ в≥н мусив розпов≥сти про своњ ко-лишн≥ "гостюванн¤" в родин≥ «агребельних, про "звичайну дружбу" з Ћюбиною... про... √оворив щиро, запевн¤ючи, що м≥ж ними фактично н≥чого не було. ¬≥н же н≥коли не сказав њй нав≥ть, що любить њњ... ј говоривши, зд≥ймав обережно з дружини мюкру блюзку, подавав ≥з шифоньЇрки суху. ≤ басок його вже звучав ц≥лком нормально, щиро...
јле цю щир≥сть –ањса "перекреслила" одним запитанн¤м:
- ј чому ж ти мен≥ про це н≥коли не сказав... коли н≥чого не було?
√м... Ќе сказав, бо... ну, не було нагоди чи що... ¬она не питала, то в≥н ≥ не сказав...
“еща постукувала обережно в двер≥, кликала њсти, та вони довгенько не виходили. ј ¤к нарешт≥ вийшли, теща побачила заплакане доччине обличч¤ ≥ зизом накрила з¤т¤. ќ, це була над≥йна охоронниц¤ доччиноњ безпеки!
≤ силу ц≥Їњ охорони ѕерем≥тько в≥дчував дедал≥ дужче. ¬≥дчував - ≥ побоювавс¤ њњ, хоч усередин≥ й наб≥гало в таких випадках на нењ серце. ¬≥дчував, що ще трохи - ≥ в≥н люто зненавидить цю "бабу".
« ¤когось часу ѕерем≥тько став пом≥чати, що його молода ж≥нка... ну, занедбувала себе чи що. –обилась неохайна, не дбала про свою зовн≥шн≥сть. Ќакине на плеч≥ аби-¤к св≥й червоненький халатик, пап≥льотйв не порозкручуЇ, не розчешетьс¤, - та так увесьденечки й ходить. ј той халатик завжди в нењ похаласуваний, бо в≥н здеб≥льшого не на в≥шаку вис≥в, а лежав, кинутий жужмом, у куп≥ ¤когось лахм≥тт¤. ’алатик - вузький у плечах ≥ ширший унизу - робив –ањсу схожою на червоного жучка, часом милого (¤к буваЇ милою в ус¤кому вигл¤д≥ ж≥ноча молод≥сть), але здеб≥льшого цей жучок др¤пав по нервах охайного у всьому чолов≥ка-≥нженера.
≤ нав≥ть щось таке, ¤к почутт¤ образи, ворушилось у його св≥домост≥: невже в≥н не в≥арт того, щоб дл¤ нього ж≥нка хот≥ла бути гарною?
Ѕо¤вс¤ в≥н спочатку про це њй казати, щоб не було сварки, а то ¤кось уз¤в њњ пудреницю (що - м≥ж ≥ншим - теж лежала на його стол≥ м≥ж паперами), розкрив њњ та й п≥дн≥с
кругленьке плесо дзеркальц¤ њй до очей: дивись, мовл¤в, ¤ка ти!
¬она зрозум≥ла нат¤к, б≥ле њњ личко залл¤в рожевий пол≥й сорому. ѕоб≥гла до своЇњ к≥мнати ≥ чер≥ез де¤кий час прийшла до чолов≥ка причепурена. «а це в≥н тод≥ з н≥жною вд¤чн≥стю поц≥лував њњ, давши на розум, що в≥н хот≥в би, щоб вона завжди була отака, - щоб йому подобалась. јле вона частенько й п≥сл¤ цього "забувала"' чи л≥нувалась "чепуритись". ѕавло вр¤ди-годи й пр¤мо вже про це казав њй, та част≥ше т≥льки в≥двертавс¤, в≥дчуваючи прикрий холодок, що в≥дштовхував в≥д ж≥нки, робив њњ на ¤кийсь час "чужою".
јж дивно тепер було йому згадувати, що в≥н бачив њњ колись (¤к уперше приходив до ћ≥т¤Їва) в чистенькому по-передничку, охайненьку, ¤к л¤лечка, чепурушечку. (јле в≥н не знав, що до цього њњ "п≥дган¤в" брат —исой).
- "ћабуть, ¤к д≥вчина шукаЇ соб≥ пари, - так думав тепер, - то й чепуритьс¤, а ¤к вийде зам≥ж, стаЇ байдужа до цього"...
ќсобливо правильною здавалась ц¤ думка в застосуванн≥ до≥ тих ж≥нок, що любл¤ть своњх чолов≥к≥в, не думають уже про ≥нших, дл¤ ¤ких треба було б чепуритись, щоб њх принадити... ј своњ чолов≥ки зничайно стають дл¤ них "буденним ¤вищем".
ƒратували ѕавла й ус≥ от≥ њњ л¤льки, ведмедики та коти, що њх вона скр≥зь розставл¤ла,, а часом ≥ просто "розкидала" по хат≥. „астенько знаходив ¤когось там кота чи ведмедика нав≥ть у себе на письмовому стол≥, - тод≥ хапав ≥ люто шпурл¤в його до в≥тальн≥, навмисно насеред хати, щоб вона побачила. “а ¤к вона здеб≥льшого не пам'¤тала, де той чи той ведмедик сто¤в ран≥ш, то й не звертала на це уваги, ≥нод≥ просто переступала через нього, аж поки маги не п≥дбирала. Ѕувало й так, що ѕавло сам через де¤кий час в≥дкидав його, ¤к футбол, з дороги. ј то ¤кось випадково, шукаючи своњх черевик≥в, ѕавло загл¤нув п≥д л≥жко, - загл¤нув ≥ вжахнувс¤: чого т≥льки там не було! њњ припал≥ пилом черевики, стар≥ панчохи, закрутки, шпильки, стар≥ газети тощо. ј ¤к в≥н спробував т≥њ газети вит¤гати, то вит¤г ≥ пов≥сть ќ.  обил¤нськоњ "” нед≥лю рано з≥лл¤ копала", що ѓѓ приин≥с ≥з книгозб≥рн≥ спец≥¤льно дл¤ нењ, думаючи, що вона зац≥кавитьс¤ цим ¤скравим романтичним твором. јж вона ото так "зац≥кавилась"!.. ”¤вив, що то вона лежала на л≥жку, п≥дгн≥здила книжку п≥д себе, а дал≥ й за л≥жко засунула. ¬она ж взагал≥ не мала звички читати (в цьому ви¤виась мала њњ осв≥та) ј що мати робила в хат≥ усе сама, не дозвол¤ла доч-ц≥ й за холодну воду братись, то вона просто нудилас¤, не знала, де себе под≥ти.  р≥м того, дедал≥ б≥льше давалас¤ взнаки й њњ ваг≥тн≥сть. « ц≥Їњ причини з нею почали творитис¤ несусв≥т,е'нн≥ реч≥. “о вона раптом, з доброго дива, починала плакати, то њњ нудило, то вона намагалась злизувати ≥з ст≥н вапно. Ќочами часто не було, на нењ сну, ≥ вона, не знаючи, де себе з нудьги под≥ти, термосила й ѕавла - щоб ≥ в≥н не слав..
Ќатомлений п≥сл¤ роботи, в≥н завжди хот≥в спати, - тож гн≥вно схоплювавс¤ ≥, щоб не робити сварки, хапав в оберемок подушку та й т≥кав до свого каб≥нету. ≤нколи це його, справд≥, р¤тувало, та часом ≥ –ањса за ним б≥гла - ≥ зчин¤лас¤ колотнеча,
ј то ¤кось вибухла була буча трохи чи не в селищному зас¤гов≥. ѕавло в≥дпрацюав дв≥ перем≥ни (ƒьоменко тод≥ в ¤кесь в≥др¤дженн¤ њздив), ≥ його т≥ло було втомою, ¤к важким чавуном, налите. Ќашвидку повечер¤вши, в≥н упав на л≥жко й заснув, ¤к убитий. ≤ приснивс¤ йому сон. Ќаче в≥н ≥де ¤кимись зеленими луками, а на тих луках ус¤к≥ кв≥ти, ¤к р≥знобарвне мереживо, по трав≥ м≥н¤тьс¤-переливаютьс¤. ё> ли це шелесть - з-поза одного куща (б≥л≥ кв≥ти, ¤к б≥л≥ метелики, його обс≥ли) випурхнула, ¤к та пташка легкокрила, його –аЇчка, к≥зкою п≥дстрибнула, а тод≥ так ≥ повисла в нього на шињ, об≥ймаючи та виц≥ловуючи... ќй, ще зац≥луЇ... аж дихати не даЇ...
ѕрокинувс¤ ѕавло в≥д стусана п≥д б≥к. Ћупнув очима: у спальн≥ видно в≥д м≥с¤ц¤, ¤к удень. ћ≥с¤ць, мабуть, вийшов десь там надвор≥ на саму середину неба та й розлив своњ ср≥бн≥ чари. ј при боц≥ в ѕавла сид≥ла його ж≥нка –ањса ≥ бгикала, ¤к дитина:
- я хочу оселедц¤.
ѕавло п≥де≥в голову в≥д з≥гр≥тоњ, повноњ сну подушки, не добираючи гаразд, чи то йому почулось, чи, може, в≥н ще не прокинувс¤. ѕерепитав:
- „ого ти хочеш?
- ќселедц¤...
“од≥ в≥н п≥дв≥вс¤ й с≥в, протираючи кулаком оч≥, щоб остаточно роз≥гнати сон ≥ впевнитис¤, що вже не спить. ќгл¤нув уважно свою ж≥ночку - чи вона не жартуЇ, часо;? “аки н≥: бл≥да на виду, сухо-блискуч≥ по-дит¤чому розплющен≥ оч≥, трохи розтулен≥ ≥ н≥би припухл≥ губи - ≥ хоч би тоб≥ ¤кий маленький нат¤к на жарт...
≤ враз ѕавло в≥дчув, ¤к йому всередин≥ почала зводитис¤ хвил¤ г≥ркосте, заклекот≥ло там щось... зуби й кулаки почали стискатис¤... јле в≥н стримав тую хвилю, щоб ще спок≥йно запитати:
- ј чи ти... той... при своЇму розум≥? –ањса почала вже справд≥, ¤к дитина, плакати, - так њй того оселедц¤ закорт≥ло.
ѕавла цей плач, ¤к батогом, стьобнув. ¬≥н п≥дскочив,
давши вже волю т≥й лют≥, що закип≥ла десь там усередин≥, ухопив ж≥нку об≥руч за тенд≥тн≥, худеньк≥ плеч≥, ≥ вз¤в безт¤мно њњ, ¤к те курча, тр¤сти, н≥би хот≥в з нењ душу витр¤сти... аж головою вона т≥'цйла...
- ќселедц¤ тоб≥ заманулось? ј чи ти знаЇш, що ¤ не спаз майже двадц¤ть чотири години? “реба ж мати хоч трохи сумл≥нн¤!
≤ вже був страшний у ц≥й несамовитост≥: перекривлене лице, витр≥щен≥ оч≥, розкустраний чуб, чомусь роз≥рвана нг плеч≥ п≥жама.
–ањса перел¤кано жел≥пнула, виприснула йому з рук ≥ кинулас¤ з л≥жка, щоб б≥гти до матер≥. «агрозлива небезпека по¤ви на сцен≥ ще й тещ≥ миттю здмухнула з нього ≥ рештки сну, ≥ втому, в≥н перехопив –ањсу на њњ стрибку, розпатлану, в довг≥й облепист≥й сорочц≥, вхопив на оберемок ≥ знову пошпурив на л≥жко.
- ћа-амо! - майже задихалас¤ –а¤. Ѕилас¤ в його руках, виривалась.
÷е вже був' такий розпачливий зойк, що хеща не могла не почути. ≤ справд≥, через ¤кусь там хвилину за дверима зачовгала њњ енерг≥йна хода - не хода, а б≥г.
ѕЇрем≥тько, не усв≥домлюючи докраю дикости того, що робить, ухопив двер≥ за ручку й став т¤гт≥и њх до себе в той час, ¤к теща намагалас¤ њх в≥дчинити. Ќе подумав у першу мить, що м≥г би на ключ замкнути, а т≥льки з тупою вперт≥стю прит¤гав до себе.
ј –ањса вже ридма ридала, криком кричала, н≥би њњ, справд≥, хтось убивав. Ќе перем≥гши з¤т¤ в цьому змаганн≥, тењда загупала в двер≥ ≥ теж галасувала:
- ¬≥дчини, кажу тоб≥!..
ѕавло держав дал≥, зц≥пивши зуби, двер≥, а пот≥м клацнув замком, повернувши ключа. —тав метатись по спальн≥, ¤к розгар¤чений к≥нь, босий, у роздерт≥й п≥жам≥, оч≥ витр≥щен≥. ¬ажко дихав...  оли чуЇ: теща телефонуЇ досин≥в. ÷ього ще бракувало! ўе брат≥в сюди, особливо ћаркела!
јж нест¤мивс¤ з¤ть в≥д обуренн¤ й лют≥, вискочив ≥з спальн≥, кинувс¤ силом≥ць в≥дривати нахабу-тещу в≥д телефону.
- як ти см≥Їш!? ’ахол прокл¤тий! - репетувала в≥дьма, блискаючи з ненавистю очима, вишк≥р¤ючи св≥й зуб. - ¬она в таком положен≥њ, а ти...
≤ хоч ѕавло ѓѓ, к≥нець-к≥нцем, в≥д телефона в≥д≥рвав, та вона таки встигла щось там у слухавку крикнути. ј через де¤кий час знадвору задеренчав тривожно дзв≥нок, ≥ ѕавлов≥, же стишеному трохи, довелос¤ йти в≥дчин¤ти. јле й теща кинулас¤ поперед нього туди ж таки. ќтож вони вдвох зустр≥ли —исо¤ (в≥н прийшов сам, без ћаркела), ≥ кожне, видамо, хот≥ло ¤кнайшвидше його по≥нформувати, а ѕавло (п≥ймав себе на цьому)... виправдуватись.
—исой просто вскочив у хату. Ѕув захеканий в≥д швидкоњ ходи-шкандибанн¤, аби-¤к нашвидку од¤гнений (п≥джак поверх п≥жами, на ногах хатн≥ виступц≥ - не черевики), а важкий його ц≥пок наставлений не т≥льки на п≥дпиранн¤ в ход≥, а й ца напад чи оборону. Ќе виключено, що в кишен≥ мав ще й нагана, ¤к про це, гл¤нувши на шур¤ка, зразу ж таки й подумав ѕерем≥тько. …ого ж не могло не стурбувати те, що телефонуванн¤ було об≥рване, ≥ в≥н, власне, не знав, що скоњлось.
- ўо тут у вас таке? - насторожено запитав, скинувши шапку й витираючи п≥т.
“еща вискочила наперед, ¤к во¤к з рапортом перед на-чальство.
- ¬она в ≥нтересном: положен≥њ, а в≥н б'Ї!..
- ’то б'Ї? - п≥дскочив ѕерем≥тько, зл¤кавшись самоњ думки про це. - ј ви бачили?
ј пот≥м н≥би з докором:
- ¬и хоч би Ѕога побо¤лись... ¬и ж наче варите в нього, - миЇте ж повну к≥мнату ≥кон... ≤ отаку неправду кажете!
ј дал≥ повернувс¤ до —исо¤ ≥, махнувши рукою в б≥к в≥дчинених дверей спальн≥, сказав:
- њй закорт≥ло серед ноч≥ оселедц¤... -- ќселедц¤? якого оселедц¤?
- —питай ѓѓ...
—исой ступнув у ск≥пець к≥лька раз≥в - загл¤нув до спальн≥.
- Ќу, ¤к ти тут? спитав улюблену сестру сп≥вчутливо. “а –ањса т≥льки схлипувала й н≥чого не казала. ¬она
вже, либонь, ≥ сам'а не могла б по¤снити, чому њй заманулос¤ того оселедц¤, та ще й уноч≥. ≤ трохи чи не соромно було, що збила таку бучу серед ноч≥, потурбувала вс≥х.
- √а? - нагадав про своЇ чеканн¤ в≥дпов≥д≥ —исой. “а в≥дпов≥д≥ не було. “од≥ в≥н повернувс¤, над≥в кепку,
¤ку так ≥ тримав у руц≥, ≥ мовчки п≥шов ≥з хати. …ому стало, мабуть, ¤сно, що це була т≥льки одна з мюжливих у вс¤к≥й родин≥ сварок.
3<а ним н≥хто не погнавс¤, не спинили його: н≥ч же, час на спанн¤ - не на балачки, ≥ в≥н же не в гост≥ приходив.
“еща теж пот¤гла мерщ≥й до свого л≥гва, трохи чи не присоромлена, либонь, тим, що потурбувала даремно сина такоњ п≥зньоњ доби. (ўодо, з¤т¤ в нењ, очевид¤чки, такого ка¤тт¤ не було - на те вона теща).
ј ѕерем≥тько, залишившись у св≥тлиц≥ сам, у м≥с¤чному св≥тл≥ —еред мовчазних мебл≥в, с≥в у фотель, схилив голову на руку ≥ так застиг. √≥рк≥ думки завирували в його голо-в≥. ¬≥н розум≥в, що в –ањси ц≥ примхи в≥д ваг≥тности, але невже через њњ ваг≥тн≥сть в≥н не маЇ права нав≥ть на спанн¤? ≤ вона б це повинна розум≥ти та стримувати себе... ј то наробила серед ноч≥ отакоњ колотнеч≥! ўе добре, ¤к сус≥ди не почули, а ¤к почули - п≥де чутка по всьому м≥сту.
Ќе знав, що робити - л¤гати чи так сид≥ти всеньку н≥ч. —он же десь розлет≥вс¤, ¤к пух п≥д подувом в≥тру, - наче йому н≥коли не хот≥лос¤ й трохи спати. ≈х!
ѕотер долонею чоло, в≥дчувши в голов≥ нервовий б≥ль, що "круглою латкою" ,,льокал≥зув≥авс¤" з правого боку, захопивши праву брову й п≥шовши поза вухо. Ќ≥би ту "латку" хто приклав там!. ¬ир≥шив не л¤гати, бо однаково не засне вже до ранку.
“а через де¤кий час ≥з темного чотирикутника спаль-н¤них дверей випливла потиху на м≥с¤чному промен≥ ¤кась н≥би русалка в довг≥й, блакитного кольору сорочц≥, з розпущеними косами, - сорочка, ¤к хвил¤ води, обт≥кала струнку постать, а коса - ¤к водорост≥ в т≥й вод≥... ќбережно наблизившись до засмученого чолов≥ка, русалка п≥днесла б-ломармурову в м≥с¤чному с¤йв≥ руку й погладила нею його кучер¤ву, хоч тепер ≥ розкустрану голову, а тод≥ обхопила його шию голими, теплими руками (¤к в отому його сн≥!) ≥ спритно с≥ла йому на кол≥на. ѕриторк н≥жноњ ручки до ѕавлового чола н≥би вийн¤в з нього б≥ль, а прилипле до його таке гар¤че, ¤к присок, ж≥нчине т≥ло пройн¤ло все його Їство добрим заспок≥йливим теплом. ƒвоЇ њхн≥х т≥л злилис¤ в одно, ≥ год≥ було сказати, де к≥нчавс¤ в ≥ н ≥ починалас¤ вона. “≥льки вже пом≥тно опуклий –ањн жив≥т трохи розривав ту Їдн≥сть - щось третЇ стало пом≥ж ними. јле ж те третЇ - то був њхн≥й син або дочка, - це ѕавло гостро тепер усв≥домив. ≤ велика н≥жн≥сть до дружини, матер≥ його майбутнього "нащадка", виповнила йому груди. ¬≥н уже все, геть чисто все простив њй, п≥дв≥вс¤, вз¤в на руки њњ легеньке т≥льце ≥ обережно, пон≥с до спальн≥...
...ўе раз спалахнула була м≥ж ними така сама гостра сварка, але вже з ≥ншими поб≥чними мотивами. ѕлачучи й пригортаючись до чолов≥ка, –а¤ не гказ казала, що вона не перенесе родива - умре. ѕавло заспокоював њњ, каз≥аз, що так, мовл¤в, ус≥м ваг≥тним здаЇтьс¤, але н≥хто не вмираЇ. ’≥ба, може, одна на м≥льйон...
¬она здеб≥льшого заспокоювалась, а то ¤кось оч≥ њй засв≥тились зеленим вогнем ревнощ≥в, обличч¤ "задерев'¤н≥ло", ≥ вона сказала, в≥дчужено кинувшись в≥д нього вс≥м т≥лом:
- ј може, ти чекаЇш, щоб ¤ вмерла? „екаЇш... а тод≥ в≥зьмеш соб≥ оту - ¤к њњ?.. «агребельну...
ѕавлов≥ наче щось ударило в голову. ÷≥ слова показались йому значн≥шими, ан≥ж можна було того спод≥ватись. ј ¤к усв≥домив - чому, - зл¤кавс¤. «л¤кавс¤ того середо^ вого поруху в його св≥домост≥, ба н≥ - в п≥дсв≥домост≥, що його ви'кликало це њњ до ц≥Їњ останньоњ мит≥ безп≥дставне припущенн¤. …ому бо й справд≥ в ту мить показалось - о-так н≥би блискавка св≥нула в голов≥, - що було б, може добре, ¤кби вона вмерла. якби ц¤ (чомусь теж уже подумав в≥дчужено) вмерла, то тод≥ не було б н≥¤ких перешкод, щоб поЇднатис¤ з Ћюбиною.
–ањса ж бо (,.ц¤"), справд≥, ставала йому дедал≥ нелюб≥шою. ¬она наприкрилась йому ≥ вс≥ма отим≥и "плачами", ≥ малою ≥нтел≥гентн≥стю. ¬≥н же майже не м≥г говорити з нею на ¤кусь серйозн≥шу тему з громадського чи культурного житт¤.  р≥м того, не т≥льки вона сама н≥чого не читала, а ще й сердилась, ¤к в≥н брав у руки газету або книжку: це було дл¤ нењ майже р≥внозначне з нелюбов≥'ю до нењ. ¬еликодержавного рос≥йського шов≥н≥зму њњ матер≥ в нењ не було (≥ теж, либонь, через малу осв≥ту; та й виросла вона на ”крањн≥), але вона ¤кось протиставила себе його украњнськ≥й св≥домост≥.  оли в≥н одного разу розпов≥в ≥з жалем про те, що рос≥йська цариц¤  атерина зруйнувала —≥ч «апорозьку, вона прийн¤ла чомусь на себе сп≥вв≥дпов≥дальн≥сть за це ≥ стала виправдуватись:
- „и ¤ винна, що вона те зробила?
ќтже, вона все таки в цьому розум≥нн≥ була чужа йому, не те, що Ћюбина. “а й у врод≥ њњ тепер не було н≥чого привабного. Ѕа б≥льше: ваг≥тн≥сть просто спотворила њњ. ¬она дуже схудла на обличч≥, аж вилиц≥, ¤к у монголки, повипи-нались, ластовинн¤ позливалось у суц≥льн≥ руд≥ п¤ми, ¤к калюжки з чайовањ заварки, зробили њњ "мурою". Ќадм≥рно виликутий ≥ великий супроти њњ малоњ ф≥гурки жив≥т перетворив њњ на незграбну качку, особливо, ¤к вона йшл,а, переступала перехильцем, справд≥, ¤к качка ходить.
јле це була т≥льки коротка мить - що в≥н таке подумав, його нав≥ть у пал кинуло, ¤к в≥н це усв≥домив. ј пот≥м в≥н уз¤в ус¤ково "свою маленьку ж≥ночку" заспокоювати. ћоже, нав≥ть з б≥льшою, ¤к це робив ран≥ше, дбайлив≥стю й н≥жн≥стю заспокоював. ÷≥лував њњ змочений сл≥зьми видочок.
≤ вона вже дов≥рливо до нього горнулась...
ѕроминуло дев'¤ть м≥с¤ц≥в –ањсиноњ. ваг≥тности - пролет≥ло непом≥тно л≥то, прозолот≥да й проб≥гла дощ¤ми ос≥нь, настала зима. Ќепом≥тно - бо –ањсина ваг≥тн≥сть заповнювала вщерть житт¤ родини ѕерем≥тьк≥в, заповнювала клопотом, вибухами сутичок з¤т¤ з тещею, тещ≥ з з¤тем. “а гору в –шсйн≥й справ≥ брав не чолов≥к ≥ з¤ть, а таки вона, теща. «окрема теща й чути не хот≥ла про- родильню: –ањса мала родити вдома п≥д њњ нагл¤дом. «апросила акушерку  онЇву, вирлооку ж≥нку-бегемотку на коротких ногах;.} сама по-закачувала рукава, н≥би до ¤коњсь б≥йки готувалась.
≤ от ц≥ дв≥ т≥тус≥ - одна хорт¤чоњ породи, худа й довгонога, а друга - купа людського м'¤са - одного дн¤ заволод≥ли самопихом ≥ ѕер≥м≥тьковою хатою, а в≥н, господар т≥Їњ хати, став у них за слухн¤ного попихача, виконавц¤ њхн≥х наказ≥в (вносив дрова й вуг≥лл¤, б≥гав до аптеки тощо). √оловним отаманом, видима р≥ч, була  он¤Їв≥а, а теща - њњ ординарцем, зв'¤зковим мг≥ж нею й чолов≥ком пород≥лл≥.
—в≥¤щЇнод≥¤ в≥дбувалас¤ в сп≥льн≥, а туди до которого часу (так сказала  он¤Їва) батьков≥ майбутнього народженц¤ не можна було заходити.
ѕеремњтько ходив по св≥тлиц≥, прислухаючись до тривожно-таЇмничого руху, ¤когось обережного шамот≥нн¤, що добувалос¤ зв≥дти ≥.
¶¶':'. охм-/р"й ознок, в≥кна вз¤лис¤ бпудно-слизькою осугою, надвор≥, п≥д ногами була кваша з п≥врозталого, поруд≥лого сн≥гу с≥чневоњ в≥длиги; з неба теж текло щось таке, ¤к кваша - наполовину сн≥г, наполовину мр¤ка чи туман. ≤ на серц≥ в ѕавла була важка осуга, пригноблений настр≥й. ј заразом наростала ¤кась тривога: що з того вийде? який буде к≥нець? ÷е ж йому вперше в житт≥ доводилось бути сп≥вучасником по¤ви на св≥т новоњ ≥стоти!
ѕород≥лл¤ спочатку неголосно позойкувала. ќйкне - ≥ замовкне, запищить ¤кимсь жалюг≥дним голосом (¤к к≥ш* ка - не людина) - ≥ знов тихо. ј пот≥м того ¤к не смиконе напружен≥ чолов≥ков≥ нерви дикий, нелюдський зойк. ¬≥н був порвавс¤ до спальн≥, перел¤каний: що сталось, що
такий крик?!
Ќазустр≥ч йому висунулась у прочинен≥ двер≥ гадюча голова тещ≥, п:днесен≥ перестережливо руки, сичанн¤:
- „ш-ш! „ш-ш!
«аспок≥йливе сичанн¤ св≥дчило про нормальн≥сть того, що там в≥дбувалось, дарма що то був ненормальний крик.
«нов уз¤в ходити-кидатись по св≥тлиц≥ вздовж ≥ впоперек. —≥дав у фотель, брав у руки газету, але н≥чого в н≥й не бачив. ≤ знов уставав, ходив.
«нов зненацька роздер напружену тишу отой тваринний крик, немов би то кричала не його дружина, а щось зовс≥м чуже.
ѕодумав:
- "ј може, т Ї в≥дбуваЇтьс¤ не так уже й нормально?"
≤ раптом сп≥ймав себе на думц≥, що йому насправд≥ хот≥лос¤, щоб т,е в≥дбувалос¤ ненори мально, щоб ц¤ таки вмерла... вмерла й зв≥льнила м≥сце дл¤ т≥Їњ, такоњ милоњ його серцю.
- ,,’у, що це ¤?! - оханувс¤.
—илкувавс¤ викинути з голови цю злочинну думку ≥, щоб њњ затушкувати, звабити, викликав в у¤в≥ перш≥ дн≥ коханн¤ з –ањсою, кращ≥ хвилини з њхнього подружнього житт¤...
- ,,јле ж теща, ¤к њњ позбутис¤? - знов крутилос¤ настирливо в голов≥. - як дочка не вмре, то теща вис≥тиме на моњй голов≥ дов≥ку... «дорова ж, ¤к кобила"...
” перерв≥ м≥ж ¤кимись там д≥¤ми ≥з спальн≥ до св≥тлиц≥ вийшла  он¤Їва ≥, моргнувши ѕавлов≥ своњм безбарвну њ надбр≥в'¤м, вивернувши трохи чи не кокетливо своњ буль-кан≥, сказала:
- Ѕач, вам, чолов≥кам, т≥льки насолода, а ж≥нкам до-водитьс¤ спокутувати це.
≤ розпов≥ла при ц≥й нагод≥ непристойну анекдоту про те, ¤к одна пород≥лл¤ п≥д час родива, коли њњ хапали перейми, смикала за мотузку, прив'¤зану до чолов≥ка, щоб ≥ в≥н в≥дчував той б≥ль.  рутила, ¤к колесами своњми жахливими вирлами ≥ сама ≥ржала, ¤к кон¤ка, профануючи той акт, що мав бути врочистий, - акт народженн¤ њхньоњ першоњ дитини. ѕавлов≥ було гидко в≥д цин≥зму ц≥Їњ жњгаси-потвори, в≥н ан≥ скрививс¤ на см≥х. јле в≥н спустив з уваги, що дл¤  он¤Ївоњ це була звична й звичайна под≥¤ - не те, що дл¤ нього, дл¤ нењ це був т≥льки один ≥з факт≥в њњ ремества.
„ерговий нелюдський зойк у спальн≥ змусив  он¤Їву перервати дурне пат¤канн¤, - ѕавло ж кинувс¤ був в≥друхово в т≥м напр¤м≥. ¬она його спинила за руку, а сама п≥шла туди нехапливо. ≤ ѕавло знов зоставс¤ з своњми думками й переживанн¤ми. Ќародженн¤ сина чи дочки... яке воно бу-де, те дитинча? ≤ в кого вдастьс¤ - в нього чи в –ањсу? ¬≥н десь читав, що б≥олог≥чно житт¤ безсмертне, бо жив≥ кл≥тини батьк≥в живуть дал≥ в. новому орган≥зм≥ - в њхн≥й дитин≥. ј ¤к помре ≥ його син, житимуть дал≥ його онуки. ≤ так дал≥, до безкраю... якщо, звичайно, рад не перерветьс¤ з випадковоњ причини - безпл≥дности ¤когось нащадка.
Ќесамовитий крик у спальн≥ вибив його з кол≥њ цих м≥ркувань, ¤к ножем по нервах р≥зо'нув. јле цим разом крик ¤кось раптово об≥рвавс¤... „и не разом ≥з житт¤м?
...ј що буде, ¤к вона вмерла? Ѕо год≥ думати, щоб таку муку можна витримати! ј ¤к вона вмерла, а дитина залишилась?  раще це буде чи г≥рше? ≤ чи теща тод≥ не вхопитьс¤ за дитину, щоб, мовл¤в, дитину виховувати? Ќе вижене ж в≥н њњ притьмом ≥з хати!
його думки ставали зовс≥м дурн≥, заборсан≥, суперечн≥.
- ќ-а-а! - жел≥пнула не своњм голосом пород≥лл¤. ѕавло завмер, наслухаючи. ј, може, оце вона, та вир≥шна мить?
“а через ск≥лькись там хвилин п≥сл¤ цього теща в≥дхилила двер≥ й покликала ѕавла до спальн≥.  он¤Їва поздоровила його з народженн¤м сина. Ќа њњ широких долон¤х лежало крих≥тне т≥льце ¤когось рожевот≥лого хробачка, що слабко ворушивс¤ й попискував, щось чуже йому й нец≥каве; поморщений старечий видочок нагадував сл≥пе кошен¤.
ѕавло скосив очима на –ањсу. вона лежала стишена, з заплющеними очима, страшенно бл≥да на виду, а вилиц≥ - чк двоЇ дит¤чих кулачаток, прикладених до очей. –уд≥ пл¤ми - калюжки розлитого чаю, латками вкривали бл≥д≥сть њњ обличч¤. ƒо вузького лобика поприлипали мокр≥ пасма волосс¤...
- јле жива! - з прикр≥стю сконстатувало щось у
глибу ѕавловоњ св≥домости чи, може, п≥дсв≥домосте. “а в≥н зробив силуваний усм≥х на обличч≥ й об≥звавс¤ до ж≥нки:
- Ќу, ¤к ти себе почуваЇш?
–ањса пов≥льно розплющила оч≥ й подивилась на нього каламутним, безвиразним погл¤дом, але н≥ звуком не в≥дгукнулась на його запитанн¤.
- —ина маЇмо, - сказав дал≥ ѕавло ≥ показав очима на того хробачка, що був у руках у  он¤Ївоњ.
- “а ще й ¤кого сина! - п≥дкинула на руках  он¤Їва здобуток, визначаючи його вагу. -  ≥л, мабуть, з чотири важить.  озак!
“а мати й сином, бачилось, не зац≥кавилась, нав≥ть в≥двернулась до ст≥ни.
- ўе не звикла. - п≥дморгнула  он¤Їва батьков≥. - ѕобачите, ¤к вона йото любитиме! Ћизатиме, ¤к кор≥вка тел¤тко...
¬она передала дитину бабус≥ (так назвала тещу), а тод≥ розкрила пород≥ллю ≥ брутально - ¤к показалось ѕавлов≥ - натиснула своњми долон¤ми-розчеп≥рами на –ањсин жив≥т, витиснувши з нього криваво-слизьку масу "м≥сц¤".
ѕавлов≥ неприЇмно було на це дивитись, ≥ в≥н в≥двернувс¤.
’оч ¤к≥ були болюч≥ в пород≥лл≥ перейми, та  он¤Їва сказала, що родиво, ¤к на перв≥стку, пройшло легко, бо тривало т≥льки дв≥ години.
ј через тиждень –ањса була вже здоров≥с≥нька. ≤ тод≥ влаштували "жовтини", родинне св¤то, що в≥дпов≥дало дореволюц≥йним христинам. Ќазва ,,жовтини" - в≥д ∆овтнево: революц≥њ, що поклала вже св≥й знак ≥ на це побутове св¤то.
” дом≥ ѕерем≥тьк≥в це було друге таке п≥сл¤ њхнього вес≥лл¤ гостюванн¤. ѕрийшли не т≥льки брати ћаркел " ’е з своЇю молодою ж≥нкою ‘роською, зрос≥йщеною украњнською сел¤нкою, що говорила чудернацькою рос≥йсько-украњнською м≥шаниною), а й секретар заводськоњ "парторган≥зац≥њ" та новий голова "фабзавкому" Ќет≥маха,, обидва теж ≥з ж≥нками.
√ост≥ нанесли повну хату гомону й см≥ху. Ѕадьорий тон цього веселого настрою п≥шов угору особливо п≥сл¤ першоњ'другоњ чарки "рик≥вки". Ќайбалакуч≥ш≥ були ,,секретариха" та Ќет≥машина ж≥нка, св≥дом≥ своЇњ неаби¤коњ ваги в заводському сусп≥льств≥, хоч кожна з них козир¤ла перевалено заслугами свого чолов≥ка, починаючи трохи чи не кожну свою думку словами: "ј м≥й ¬ан¤ сказав"... "ј м≥й ѕетька вир≥шив'... ƒо ћаркеловоњ ж≥нки вони ставилис¤ з де¤кою неуважн≥стю, бож ≥ њњ чолов≥к був ще т≥льки ¤'кимсь невиразним "комсомольським актив≥стом". “а й сама вона, либонь, мала себе в цьому товариств≥ ще не дуже добре ≥ трохи чи не трималас¤ за чолов≥кову руку. —векруха теж њњ до-сить безцеремонно використовувала, загадуючи носити страви тощо.
Ќадвор≥ був лютий мороз, але сонце простромлювало своЇ пром≥нн¤ нав≥ть кр≥зь намерзл≥ шибки та мереживо іардин ≥ веселило хату. ’ата була добре напалена, ≥ надв≥рн≥й холод в≥дчували т≥льки т≥, що сид≥ли близько б≥л¤ в≥' кон, зв≥дки шпигали колючки морозу. ј вт≥м, "рик≥вка" ≥ таких зогр≥вала...
–ањса вийшла до гостей у нов≥й темнозелен≥й сукн≥, прикучер¤влена, з дитиною на руках, загорнутою, ¤к л¤лечка метелика в кокон, у м'¤кеньке блакитне укривало. ÷ей "верчик" був майже такий завб≥льшки, ¤к ≥ вона сама, ¤к њњ худенька, невеличка постать, ≥ тримала вона його поперед себе невм≥ло, але вже з горд≥стю показувала свого сина. Ќа обличч≥ њњ вже майже зникли от≥ руд≥ "пл¤ми ваг≥тности", воно знов поб≥л≥ло, а ¤сно-ср≥бн≥ њњ оч≥ грали рад≥сним! с¤йвом щаст¤.
√ост≥ п≥дходили по черз≥ до молодоњ матер≥, в≥дгортали обережно край укривала й зазирали всередину, щоб побачити кулачок з безт¤мними очен¤тами, двома крапл¤ми блакиту, що наче скапували з очей матер:. “им гост≥ й казали: "¬икапана мати". јле насправд≥ материн≥ були т≥льки оч≥, а носик мав щось в:д батька.
≤ хоч ¤ка невиразна була ц¤ купка людського т≥ла, та гост≥ розгл¤дали це т≥льце ¤к майбутнього ≥нженера (а декотр≥ так ≥ казали), коли не б≥льше щось. Ѕож ус¤кому було ¤сно, що син такого батька, ¤к ≥нженер ѕерем≥тько, не буде свинопасом. ”с≥ поздоровл¤ли молодих батьк≥в, а серетар парторган≥зац≥њ виголосив ц≥лу промову.
и “овариш≥! - п≥дв≥вс¤ в≥н з чаркою в руц≥ ≥ показав —исою щербину. - я хот≥в сказати дек≥лька сл≥в в≥д ≥мени парт≥йноњ орган≥з≥ц≥њ заводу. Ќаше виробництво п≥д мудпим кер≥вництвом: ÷  нашоњ парт≥њ розвиваЇтьс¤ в умовах н о-во'≥ економ≥чноњ пол≥тки, нового курсу, вз¤того ,,всерйоз ≥ надовго", ¤к сказав неб≥жчик ¬олодимир ≤лл≥ч“√ен.н. ≥ нам потр≥бн≥ рад¤нськ≥ кадри, ¤кнайб≥льше кадр≥в. ќтже, ми в≥таЇмо цього нового члена нашого сусп≥льства, ≥ хай в≥н росте батькам; н.а вт≥ху, а наш≥й  омун≥стичн≥й парт≥њ на славу...
¬≥н зробив силувану усм≥шку (бо перех≥д в≥д казенноњ промови до усм≥шки був не такий легкий), показав ще раз свою щербину, вихилив чарку й с≥в. ”с≥ теж випили ≥ з робленою бадьор≥стю заплескали. ѕромова була дурна, недоречна ≥ вона просто ,,вбила" попередню невимушену вчен≥сть але вс≥ робили вигл¤д, що сказано щось надзвичайно розумне. ўоб ту весел≥сть в≥дновити, голова "завкому Ќет≥паха, п≥дскочивши й соб≥ з п≥днесеною (наново, звичайно, налитою) чаркою в руц≥, додав до поздоровленн¤ ще й побажанн¤, щоб молоде подружж¤ на цьому дос¤гов≥ не за, спокоњлось, а постаралос¤ ще в справ≥ зб≥льшенн¤ кадр≥в рад¤нського буд≥вництва...
- јвжеж, авжеж! - загукали гост≥, ≥ били в долон≥ з ус≥Їњ сили. ќсобливо завз¤то плескала Ќет≥машина ж≥нка, зиркаючи переважно на молодого гарного батька (њњ власний чолов≥к був уже на л≥т≥ й ц≥кавивс¤, либонь, б≥льше чаркою, ан≥ж батьк≥вством: у них же не було д≥тей). —екретар "парторган≥зац≥њ" в≥дтул¤в свою щербину ≥ теж весело бив у долон≥
–ањса засоромилась, а в ѕавла ворухнувс¤ сумн≥в, чи варто з такою мати б≥льш ¤к одну дитину. ¬≥н бачив худеньку ф≥гурку своЇњ ж≥нки й в≥дчував, ¤к колишнЇ почутт¤ любови до иењ т≥каЇ з його серц¤... ÷ей сумн≥в п≥дсилювала "д≥¤льна участь" у всьому цьому св¤т≥ тещ≥, що поводилась так, немов би вона була найб≥льше причетна до по¤ви на св≥т цього дитинчати. ¬он,а теж нахилилась до внука, злегенька вз¤ла пучкою за іудзик носика, прицмокнула й н≥жно вимовила:
- ¬алод≥чка!
(“ак вона пристосувала непридатне дл¤ побутового вжитку оф≥ц≥йно дане ≥м'¤ "¬ладлен" - абрев≥¤туру в≥д "¬лад≥м≥р Ћен≥н").
” ѕерем≥тька аж обличч¤ пересмикнулось, ¤к в≥н почув цю тещину н≥жн≥сть, оте њњ "акуче" "¬алод≥чка . ј заразом. в≥н усв≥домив зародженн¤ в його родин≥ новоњ болючоњ проблеми: його сина будуть виховувати в ворожо м' у дл¤ ”крањни дус≥, т≥Їњ у к, рањни, що за нењ в≥н боровс¤ замолоду ≥ що була ще й т епер його духовим, хоч ≥ значною м≥рою прихованим св≥том, його р≥дний син буде змалку чути огидну кацапську мову!
≤ це була нерозв'¤зна' проблема, бо так, ¤к в≥н не мо же раптом заговорити по-китайському, - так теща не може перейти на украњнську мову. ј вона ж ≥ще й уперта баба з кованим носом - св≥домо зневажаЇ "хахлацьку мюву",..
- ¬≥н у нас умн≥ца, - сказала теща до гостей. - ƒив≥тьс¤, ¤к в≥н зорить ілазьонками...
- "ј ¤к≥й баб≥ чи д≥дов≥ внуки не здаютьс¤ розумними!" - роздратовано закип≥в з¤ть. - •лазьонк≥!" ¬≥н уже ненавид≥в њњ вс≥ма силами своЇњ душ≥, ≥ кожне
њњ слово чи жест викликало нервовий здриг у всьому його т≥л≥.
- "≤ не вмре скоро... здорова ж,., за дочку здоров≥ша!" - константувала знов≥ його св≥дом≥сть, бачивши њњ жилаву, зат¤гнуту в сукню темного кольору постать, дебел≥ "хорт¤ч≥" ноги. Ў≥стдес¤т рок≥в, справд≥, дуже мало позначились на н≥й, у темному волосс≥ ще майже не було сивини.
јле цей нервовий кип'¤ч був у нього десь усередин≥, а зокола в≥н (ѕавло б то) робив веселий вигл¤д, ,,рад≥в" ра-зом ≥з дружиною й тещею, д¤кувдв гост¤м за побажанн¤.
√ост≥ пили за здоров'¤ њхнього сина дал≥, бризкали з чарок аж п≥д стелю, щоб, мовл¤в, аж отакий високий ви-р≥с. ≤ т≥ бризки розсипалис¤ в сон¤чному с¤йв≥, що грало на стол≥, стрибало зайчиками на ст≥нах. ќтакий ’ай росте!
—исой промов не виголошував, т≥льки слухав ≥нших та њв (видно, в нев≥стки не дуже нањдавс¤), але, вичекавши, по-¶ ки гост≥ досить сп'¤н≥ють, в≥н в≥дкликав ѕавла наб≥к, до в≥к-на, ≥ дав йому непоматно' пап≥рець - наказ про призначенн¤ його на посаду кер≥вника сталеварного цеху. ÷е був його подарунок з нагоди народженн¤ сина...
ѕавло з щирою вд¤чн≥стю (так! так!) потиснув шур¤ков≥ руку. ¬загал≥ з ус≥Їњ ц≥Їњ родини в≥н любив ≥ поважав т≥льки —исо¤, що дос≥ робив йому т≥льки добре чи був його опорою в життьов≥й боротьб≥, а завд¤ки м'¤к≥й вдач≥ нав≥ть, здавалос¤, не м≥г робити йому прикре.
«устр≥вшис¤ погл¤дом≥ ≥з —исоЇм, в≥н в≥дчув, що, в раз≥ розриву з –ањсою, йому не легко було б робити такий б≥ль цьому чолов≥ков≥. ÷е був ще один вузлик, що його треба було б розривати чи розрубувати.
’тось ≥з гостей покликав —исо¤ й ѕаша до гурту (мовл¤в: чого там шепочетесь?), а п≥дпила ж≥нка голови ,,завкому" прит¤гла —исо¤ за руку й почала його "женити". Ѕо поки, мовл¤в, йому парубкувати?
—исой нав≥ть засоромивс¤, - не любив, ¤к на це нат¤кали. ¬≥н уже й не мр≥¤в про створенн¤ власноњ родини, а мимох≥ть - ≥ це давно вже укм≥тив ѕерем≥тько - горнувс¤ до родини своЇњ улюбленоњ сестри...
“им б≥льший це м≥г би бути удар дл¤ ньогз -- ¤кби ц¤ родина розпалась.
...ѕ≥сл¤ цих оф≥ц≥йних уводин у житт¤ новоњ людини одного вечора в≥дбулис¤ ще й неоф≥ц≥йн≥. ÷е, правда, роб-лено вже без участи батька, але насправд≥ батько т≥льки удавав, що н≥чого не знаЇ. ј щоб зберегти, так би мовити, парт≥йку чистоту, в≥н на той веч≥р з≥йшов з дому.
÷≥Їю таЇмничою операц≥Їю керувала, видима р≥ч, теща, «атушкувавши дитину в ц≥лу купу теплого, вона понесла њњ христити. ј ¤к виносила з хати, була ще на іанку, обережно роззирнулас¤ на вс≥ боки, чи хто з сус≥д≥в не дивитьс¤, - ≥ тод≥ шугнула хижим птахом у темр¤ву. –ањса ледве встигала за нею...
“ак два св≥ти боролис¤ ще в прихованому стан≥, а св≥т приголомшений ще перет¤гав до себе й тих, хто примусово з життьовоњ неминучосте мусив зовн≥ його зр≥катис¤. ѕерем≥тько, сахаючись у душ≥ ворожого йому переможного св≥ ту, мимовол≥ потрапл¤в у лабети старого. якби в≥н сам д≥¤в, то,"'звичайно, п≥шо© би до автокефаьноњ церкви, а так його сина прийн¤то до ≥мперськоњ церкви...
“енет≥а навколо нього дедал≥ дужче заборсувалис ь...
Ќа майдан≥ ≥м. ∆овтневоњ революц≥њ, кр≥м ≥сторичного музею ≥мени ѕол¤, було ще дв≥ твердин≥ украњнства - до-мик проф. яворенка (цегловий з мезан≥ном, очима-в≥кнами на парк ≥м. “, Ўевченка обернений, високим парканом', з колючим дротом на ньому, обнесений) та мешканн¤ (не д≥м - т≥льки мешканн¤!) ѕетра ќлександровича ќхр≥менка, загублене в одному з цеглових, одноповехоеих будиночк≥в, розкиданих на схил≥ крутого ƒн≥прового берета, з того боку, зв≥дки виднот ћандрик≥вку.
ƒл¤ одного з л≥тоб'Їднанн¤ "«ор¤но" - дл¤ ¬асил¤ „апл≥ наймил≥шою була останн¤ твердин¤, ¤к ≥ наймил≥шою в цьому м≥ст≥ дл¤ нього людиною був њњ комендант ѕетро ќлександрович ќхр≥менко, брат в≥домого на всеньку ”крањну академ≥ка, викладач м≥сцевого ≤Ќќ ≥ його, „аплин, учитель. Ќ≥. мало сказати: учитель, - батько, коли не б≥льше щось.
„ому ж це так? „ому цей н≥евисокий, худорл¤вий ≥ взагал≥ "зокола" непоказний, ¤когось невиразно-солом'¤ного кольору, з р≥денькими такого ж кольору вусами, кривоус-тий чолов≥чок так багато дл¤ цього молодого письменника важив? ўо його, „аплю, до ц≥Їњ теж зокола непоказноњ твердин≥ домик же звичайний, з низенькими в≥конц¤ми, зачин¤ними на н≥ч прогоничами) та њњ коменданта так гнало?
“реба сказати пр¤мо: гнало його сюди те чутт¤, що його н≥ з чим не можна пор≥вн¤ти - н≥ з любов'ю до батька й матер≥ (в≥д них б≥олог≥чно, вийшовши на власний життьовий шл¤х, можна в≥д≥рватис¤), н≥ з коханн¤м до найвр≥од-лив≥шоњ ж≥нки (бо й таку ж≥нку можна розлюбити!), - чутт¤, що йому на йменн¤ "любов до ”крањни", т≥Їњ ”крањни, що в нењ так≥ п≥сн≥, такий Ўевченко, така Ћес¤ ”крањнка, такий ‘ранком такий ¬инниченко...
- "√м, - мюже хтось подумати. - „и не порожн¤ це, часом, патетика, не фальшива "фразеолог≥¤", що на нењ не можна сказати, щоб скуп≥ були наш≥ патр≥отично-наставлен≥ письменники й поети, що звичайно сп≥вають: "“а коли ти ¬крањни не кохаЇш, ти не мо¤"? як таки мюжна ставити ¤кусь абстракц≥ю понад усе живе й в≥дчутно-дороге (батьки), понад безт¤мносолодке (любов до ж≥нки)!?
ј кр≥м того, та ”крањна, ¤к њњ спробували були так≥, ¤к ≥ оцей „апл¤, 1917-20 роками з абстрактно-≥нтел≥іентських висот на тверду землю ст¤гти, в сел≥ геть чисто поб≥льшовичилась була ≥ на глум вир≥зувала тризуби на живих чолах у цих непроханих борц≥в, а в м≥ст≥ фактично н≥коли сама себе не визнавала, в "пани" пнулас¤, "панською мовою" хизувалас¤ ≥ в —≥чеслав≥, к≥нець-к≥нцем, на от≥ три твердин≥, на три крапл≥ в мор≥ стеклас¤, тобто трохи чи не нан≥вець звелас¤!
’ай "гмикають" чи не "гмикають", але це факт! - факт, що ¬асиль ”крањну понад усе поставив! ‘акт - усупереч таки всьому сказаному... “а ”крањна ¤к причепилас¤ на початку 1917 року до ¬асилевого серц¤, та так уже й не кидалас¤ його, та¤ причепа, ¤к спала з його очей пол>да ≥мпер≥њ-гнобител¤, а натом≥сть звелас¤ перед його здивованим зором: ота украњнська краса, от≥ чари, та так уже в≥н ≥ ходив обмарений.
Ќа село до батька й матер≥ (батько помер п≥д час голоду 1922 року) ¬асиль њздив раз на р≥к, бо розум≥в, що не можна не њздити, ¤к в≥нчавс¤ з коханою д≥вчиною, то ще того дн¤ ≥спит з ≥стор≥њ украњнського письменства складав (нав≥ть у такий момент за своњми "украњнськими книжками" св≥ту не бачив!), а до ѕетра ќлександровича б≥гав, коли т≥льки м≥г - мало не щотижн¤. Ѕ≥гав, ”крањною одержимий, дарма що його молода й кохана дружина казала-благала:
"“и б хоч сьогодн≥ побув дома!" ј пот≥м нав≥ть почала ревниво припускати, що в≥н не до ѕетрр ќлександровича, а до ¤коњсь красун≥ на побаченн¤ б≥гаЇ, ба й таке було, що бучу з приводу цього збивала.
јл≥е ще раз "гм": ”крањна - це одно, а ѕетро ќлександрович - це щось ≥нше. ј т≥ з „аплиних земл¤к≥в, що цього коменданта украњнськоњ твердин≥ знали, можуть ще й таке сказати: " омендант то в≥н комендант, але твердин¤ бу-ла не така вже й украњнська, ≥ њњ - одну з трьох крапель у м'ор≥ - шашел≥ виразно зсередини роз'њдали: ќхр≥менков≥ ж≥нка й теща м≥ж собою, з двома хлопчиками й з ним (одного батько звав "ƒзьобик", а мати "∆ен≥чка") по-кацапському розмовл¤ли, н≥¤коњ ”крањни не визнавали. «верн≥ть увагу: "й теща"! “ещ≥ бо в родинних твердин¤х не рез беруть гору й над не такими плохими комендантами, ¤к ѕетро ќлександрович! Ќе забувайте: теща проти ”крањни! ÷е ж була така ситуац≥¤, ¤к ≥ в родин≥ ≥нженера ѕерем≥тька. –≥зниц¤ була х≥ба т≥льки в т≥м, що його теща й ж≥нка мали украњнське пр≥звище " рамаренко", ≥ була та його ж≥нка не така б≥л¤ва кацапка, ¤к у ѕерем≥тька, а типова украњнка, молодша за чолов≥ка, струнка й чорн¤ва; погл¤неш - подумаЇш: ,,ќтакий украњнський чорнобривчик! ≤ де в≥н, кривоустнй, доп'¤в таку?!" јле треба було т≥льки, щоб вона розтулила повненьк≥, ¤к пуп'¤нок тро¤нди, уста й сказала до чолов≥ка "ѕет≥нька", ¤к т≥ чари в≥д њњ вроди дл¤ украњнськоњ св≥домосте розв≥ювались, зникали... ќтож ≥ р≥зниц≥, власне, н≥¤коњ не було! ј кр≥м того, в≥н ≥ сам мав кацапське пр≥звище, що його ви, доброд≥ю „апленку, тенденц≥йно, з своЇњ шов≥н≥стичноњ позиц≥њ украњн≥зували - переробили ,,'ќв" на ,,-енко", а в≥н сам нав≥ть фонетично його не украњн≥зував, не хот≥в зм≥нювати ,,-ов" на ,,-≥в'".
“ак, це все правда - ≥ про ж≥нку, ≥ про тещу, ≥ про пр≥звище. јлеж ѕетро ќлеодандрович не раз ¬асилев≥ казав, що в≥н насправд≥ родини не маЇ, що й ж≥нка й теща - чуж≥ йому люди, ≥ ¬асиль не раз був св≥дком сутичок у ц≥й родин≥ на м≥жнац≥ональному ірунт≥, бачив, ¤к його запрошували до столу, що ™см≥ань прот≥каЇ не т≥льки десь там м≥ж ”крањною й –ос≥Їю, а й по њхньому родинному стол≥. Ќу, а щодо пр≥звища... пр≥звище - не душа людини, а т≥льки зовншн≥й знак ¤коњсь випадкогаости. √оловне ж бо дл¤ ¬асил¤ було те, що з ѕетра ќлександровича був найбезком-пром≥сов≥ший на все величезне м≥сто украњнець, найчист≥ший нос≥й ≥дењ його улюбленоњ неньки ”крањни. “а й бував ¬асиль звичайно не в мешканн≥, а в т≥й його частин≥, що була по в≥нц¤ заповнена не ¤кими, а "украњнськими" книжками.
ќ, чого т≥льки й не було в т≥й т≥сн≥й в≥д книжкових полиць к≥мнат≥! ј полиц≥ т≥ творили з к≥мнати справжн≥й л¤б≥ринт, бо були побудован≥ не т≥льки поп≥д ст≥нами, аж до стел≥ с¤гаючи, а й упоперек та вздовж. ≤ ¬асиль приходив сюди, ¤к у чар≥вне царство, п≥рнав, занурювавс¤ з головою в море р≥дноњ культури, читав - читав, аж захлинавс¤, брав додому, перечитував, приносив, щоб натом≥сть уз¤ти щось ≥нше. ј ѕетро ќлександрович коментував, давав додатков≥ в≥домост≥ про автор≥в, про ту чи ту книжку, ¤к в≥н њњ, наприклад, аж ≥з √аличини, ще за цар¤, до —≥чеслава спровадив. «ањкавс¤, затикувавс¤, ¤к говорив, та дл¤ ¬асил¤ була його мова - ¤к музика.
≤ ще одно: не було в ѕетра ќлександровича анахрон≥чно-романтичного з широкими, ¤к „орне море, шараварами, украњнства, в нього бул≥а жива, з т≥лом ≥ кров'ю сучасн≥сть, - ≥ це теж приваблювало ¬асил¤. “им то вони з ¬асилем ≥ ставилис¤ з усм≥шкою до музейного украњнства проф. яворенка. Ќе дуже захоплювало њх ≥ перекладацько-украњн≥зац≥йне украњнство, але це була ота Їдино-можлива в даних умовах "з т≥лом ≥ кров'ю сучасн≥сть", ≥ добрий переклад вони вважали за б≥льшу ц≥нн≥сть, н≥ж притрушен≥ нафтал≥ном .у музењ проф. яворенка козацьк≥ шаравари.
јбо ще таке: дав ¤кось ѕетро ќлександрович своЇму молодому другов≥" (бо њхн≥ взаЇмини - це вже була дружба, а не т≥льки взаЇмини учн¤ з учителем), - дав... ну, що б ви думали? - "Ќац≥онал≥зм" ƒмитра ƒонцова, що його ("Ќац≥онал≥зм") ¤кось добув у  иЇв≥ на прочитанн¤. ƒав з ¤коюсь лукавою усм≥шкою в безбарвних очах та на скривлених п≥д мишачими хвостиками вус≥в устах. ј ¤к ¬асиль прочитав, спитавс¤ з такою ж лукавою усм≥шкою:
- Ќу, ¤к?
¬асиль випроставс¤ своЇю довготелесою, трохи при'-гнутою в плечах постаттю (ж≥нка хот≥ла, щоб в≥н був ≥деально-стрункий, ≥ казала: "“о в≥д читанн¤. я все йому кажу: не згинайс¤, ¤к читаЇш"), - випроставс¤ й гордовито, трохи чи не з обуренн¤м, одним духом випалив:
- я н≥коли не можу бути прихильником фашизму,  у- лус- лану чи ≥ншоњ такоњ гидоти. - я не можу зрадити ≥деал≥в “араси Ўевченка, ≤вана ‘ранка... ¤ взагал≥ за р≥вноправн≥сть ус≥х людей на земл≥. ј ¤кщо ви, ѕетре ќлександровичу, хот≥ли з мене зробити людоненависника-фашиста, то вибачайте...
ѕетро ќлександрович загадково на цю ¬асилеву в≥дпов≥дь посм≥хнувс¤ ≥ н≥чого не сказав, ј пот≥м, н≥би ненароком, уз¤в з найдальшоњ полиц≥ ¤кусь книжку, загорнуту в рудий обгортковий пап≥р, розгорнув той пап≥р...
¬асиль уже прост¤г був руку, щоб тую книжку вз¤ти, та ѕетро ќлександрович в≥дклав книжку наб≥к ¤к нец≥каву.
- Ќ≥, ¤ не книжку хот:в показати, - мовив, - а сце...
¬≥н вигладив на стол≥ долонею злежаний на згортках пап≥р, перевернув його, ≥ ¬асиль побачив, що той пап≥р був з одного боку задрукований крикливими л≥терами "горобц¤ми', з численними знаками оклику, характерними дл¤ оголошень революц≥йного часу.
- «наЇте, що це?
¬асиль скинув на вчител¤ здивованим блиском (в≥д в≥к на) окул¤р≥в, чекаючи багатозначноњ неспод≥ванки.
- ÷е м≥й тв≥р. Ќе белетристика, ¤к у вас, але... тв≥р. ÷е в≥дозва одного украњнського коменданта м. —≥чеславау отамана √оробц¤, з 1919 року, а написав њњ ¤. ќсь послухайте!
¬≥н кинув погл¤дом дл¤ певности в безпец≥ на двер≥
(у коридор≥ ж могла бути його теща або ще г≥рше - хтось ≥з помосковленоњ родини його брата, власника цьго домика) ≥ вз¤в читати своњм нер≥вним глухим. голосом, голосом бибика.. ” в≥дозв≥ була мова про боротьбу на два фронти - проти ,,пом≥щицько-кап≥тал≥стичного" гетьмана ≥ проти тотал≥тарного б≥льшовизму, проти тих, що зневажали людську г≥дн≥сть, п≥д тим чи тим приводом позбавл¤ли труд¤щих людей права бути людьми.
“ак, некрасномовно ѕетро ќлександрович читав (про його ж лекц≥њ в ≤Ќќ дехто з м≥ських дотепник≥в казав, що в≥д них мухи дохнуть), але це читанн¤ дало ¬асилев≥ на розум, що в≥н безп≥дставно ото так з обуренн¤м ,,випалив". ≤ в≥н, спустивши присоромлен≥ за окул¤рами оч≥, збентежено, глухим голосом≥ сказав:
- ¬ибачте, ѕетре ќлександровичу, що ¤ погар¤чивс¤! ќтак≥ то розмови точилис¤ звичайно в ц≥й твердин≥ украњнства. “им то ¬асиль не аби¤к здивувавс¤, ба й перел¤кавс¤, коли одного разу застав у цьому "книгосховищ≥" ≥нженера ѕерем≥тька, новоспеченого члена владущоњ, фактично-рос≥йськањ парт≥њ, "кар'Їриста".
ѕетро ќлександрович жартома обох познайомив, бо знав, що вони були знайом≥: зустр≥чалис¤ в л≥тоб'Їднанн≥ "«ор¤но". "«найомлен≥ потиснули один одному руки, пос≥дали на втиснутих м≥ж полиц¤ми-стендами ст≥льц¤х - ≥ замовкли. ƒивна р≥ч: у "«ор≥" ¬асиль з цим ≥нженером говорив досить в≥льно, хоч ≥ не заходив н≥ в ¤к≥ ≥нтимност≥, а тут не м≥г ≥ на слово здобутись. ќчевид¤чки, це по¤снювалось тими р≥зними атмосферами, що були там ≥ тут. ѕерем≥тько своЇю присутн≥стю вбивав чисту украњнську атмосферу й приносив натом≥сть оф≥ц≥йно-"рад¤нську".
- ,,„ого в≥н сюди прителющивс¤?!" - з тривогою й обуренн¤м думав ¬асиль, бо¤чись, щоб цей г≥сть не пошкодив ¤кось ц≥й твердин≥ украњнства.
“а й ѕерем≥тько б≥льше водив очима по стел≥ та пс книжках, ¤к дививс¤ ¬асилев≥ в в≥ч≥.
ўоб розважити небалакучих гостей, ѕетро ќлександрович розпов≥в анекдоту про того "хахла", чумака чи сел¤нина (в книжц≥ –≥аЇвського, а зв≥дки той цю тему вз¤в, виразно не сказано), що, розташувавшись на н≥ч у степу, зачепив; ногою уже зварений на кабиц≥ кул≥ш ≥ перевернув його, а тод≥ почухав потилицю т,а й каже: "ќц¤ мен≥ б≥сова т≥снота, ј кругом же т≥льки степ та степ! “реба сказати, що ѕетро ќлександрович, не зважаючи на свою зањкуват≥сть, любив розпов≥дати анекдоти.
÷ю ж останню тему в пам'¤т≥ ѕетра ќлександровича викликало за асоц≥¤ц≥Їю протилежности те, що його гост≥ мусили сид≥ти на втиснутих маж стендами ст≥льц¤х, а сам в≥н с≥в на письмовий ст≥л, теж закладений ус¤кими паперами й книжками... «в'¤зок, ¤к бачимо, був досить в≥ддалений, ≥ розмова у них таки не клењдась. Ќав≥ть см≥х наприк≥нц≥ анекдоти у вс≥х трьох вийшов нещирий, роблений.
Ќарешт≥ ѕерем≥тько не витримав, п≥дв≥вс¤, сказав, що йому треба вже йти, ≥, потиснувши господарев≥ й ¬асилев≥ руки, вийшов. ѕетро ќлександрович пров≥в його до виходу з дому.  оли в≥н повернувс¤ назад, ¬асиль ходив уже знервовано пом≥ж полиц¤ми ≥ трохи чи не "визв≥ривс¤" на свого вчител¤:
-- „ого це в≥н до вас? „ого йому тут треба?
- ј що таке? - "провокац≥йно", з прихованою ус м≥шкою, запитав ѕетро ќлександрович.
- “а в≥н же член парт≥њ!
ѕетро ќлександрович ≥ соб≥ висловив побоюванн¤, що ѕерем≥тько трохи чи не з ¤коюсь прихованою метою приходив: н≥коли не був - ≥ раптом прийшоа. ѕерестав же нав≥ть до ≥сторичного музею ходити! ’оче н≥бито в≥дкрити , курси украњн≥зац≥њ дл¤ службовц≥в ≥ роб≥тник≥в свого цеху, так чи в≥н, ѕетро ќлександрович, не вз¤вс¤ б читати лекц≥њ. јле нат¤кнув≥ на це ¤кось невиразно, м≥ж ≥ншим...
- ÷е т≥льки прив≥д, щоб прийти! - не здававс¤ ¬асиль. - …ому, певно, доручено подивитись, що тут у вас Ї... ¬≥н, напевно, ,,сексот"!
ѕетро ќлександрович заперечив це "напевно", але згодивс¤, що з ѕерем≥тьком тепер треба бути обережним: ¤к не ¤к --- в≥н робить таки "неукрањнську" кар'Їру.
“равень розкинув над споховистою панорамою великого м≥ста свою ¤сну нам≥тку, почепив њњ на лицар¤х фабрично-заводського району, на позолот≥ хрест≥в собору, що височ≥в на протилежному к≥нц≥ м≥ста.
¬есна впо'вн≥ махнула широким рукавом; ≥ з нього посипались униз, на землю, розкв≥тл≥ кущ≥ бузку, п≥дстрижен≥ купини жовтоњ акац≥њ (понад штахетами виселку ≥м. Ћен≥на). вгору, в чудовий блакит неба - блиск≥тки голубиних зграйок. ј десь посередин≥ м≥ж небом ≥ аемлею. трохи чи не на б≥ло-картато дах≥льчаних покр≥вл¤х виселку ≥м. Ћен≥на, спорзною цв≥р≥нькотн¤вою розсипавс¤ гороб ¤чий др≥б'¤зок.
”≥¤сь ¤сний, б≥л≥с≥нький, з прозеленню присадк≥в, виселок був контрастом до заводу ≥м. ѕетровського, закуреного, похмурого, що, бачилос¤, й такому веселому днев≥ не
рад≥в.
јле сьогодн≥ був день в≥дпочинку, ≥ люди на тую похмур≥сть з≥шоду-замазури не зважали. « недалекоњ "б≥ргалки" ≥≥шанац.) добувалось нав≥ть р≥зноголосс¤ гармон≥њ, вона! аж гавкала ¤к там двер≥ в≥дчин¤ли. ¬ихвачувались п≥дпил≥ ≥ милосн≥.. '
≈х, њд¤ть його мухи з комар¤ми! ћсжна й погул¤ти вже: ≥ Ќ≈ѕј ж у розпал≥! "¬серйоз ≥ надовго"...
..¬≥дпочинковий настр≥й був ≥ в родин≥ ѕерем≥тьк≥в. «ахопившись бадьорливою св≥ж≥стю весн¤ного дн¤, пов≥дчин¤ли в хат≥ в≥кна й двер≥, напустили т≥Їњ св≥жости в ус≥ к≥мнат, а ус≥ куточки й закапелочки.  инули навст¤ж двер≥ п<; ≥'л'рацду. обернену до внутр≥шнього дворика, ≥ сам≥ туди, в оту красу весн¤ного дн¤ повиходили.
як легко дихати й жити! яка бадьор≥сть ≥ ¤сн≥сть у голов≥, а страх≥тт¤ громад¤нськоњ в≥йни уже так далеко, що його й згадувати не хот≥лось. Ќе громад¤нсько;, а боротьби ”крањни з –ос≥Їю. “≥льки ж –ос≥¤ тепер трохи поступилась, ≥ ”крањн≥ не так уже й погано, дарма що нав≥ть украњнську комун≥стичну парт≥ю - ” ѕ л≥кв≥дували... јле украњнська ≥нтел≥генц≥¤ г≥дно репрезентуЇ св≥й народ, працюЇ, не покладаючи рук... ј серед нењ так≥ велетн≥, ¤к —. ™фремов, ћ. √рушевський... ¬.¬инниченко хоч ≥ за кордоном живе, а друкуЇтьс¤ тут... “≥льки десь ѕетлюру вбито.
ѕавло вин≥с газети ≥ вз¤в њх прогл¤дати. «вернув увагу на статтю голови "–аднаркому" ¬ласа „убар¤, надруковану в ,, омун≥ст". ” њй була мова про письменника ћиколу ’вильового. „убар писав: "“ов. ’вильовий радить швидше т≥кати в≥д рос≥йськоњ л≥тератури. ’то може дати таку пораду: "без н≥¤ких застережень?" “ой, хто не хоче бачити ћоскви - центру ≥нтернац≥ональноњ ≥дењ!"
"ј! - згадав ѕавло. - ÷е в≥дгук на гасла ’вильового "√еть в≥д ћоскви!" "ћосква - центр всесоюзного м≥щанства". —м≥ливий письменник... јле невже це знов почина Їтьс¤ наг≥нка на ”крањну?"
o. спок≥йний струмок проб≥г у його св≥домост≥: ц¤ стат¤ ¤к в≥ддалений гр≥м, що загрожував ¤сному днев≥...
ѕрислухавс¤: теща сид≥ла з онуком на кол≥нах, чукикала й гомон≥ла до нього, показуючи "воро'бишка", що сид≥в зовс≥м близько на бильц≥ веранди, по≥кивував хвостиком, цв≥р≥нькав. мал¤тко, справд≥, зорило за його рухами (це батьков≥ було видно) своњми крапельками блакиту. –ањса св≥женька, з чистим уже лицем, з п≥дв'¤заною "л¤нною" косою - теж брала участь у ц≥й "розмов≥". √оворили по-рос≥йському...
√л¤нувши тепер на –айсу, ѕавло подумав, що вона ста' ла дедал≥ част≥ше ,,забувати" говорити по-украњнському. —початку ж, ¤к вони побралис¤, нав≥ть мат≥р пробувала вчити, а тепер збайдуж≥ла до цього. ќчевид¤чки, ≥нерц≥¤ попереднього брала гору. ќтже, виходило трохи чи не так, ¤к у гуморесц≥ —. ¬асильченюа "ћосковський іедзь": поки треба було жениха вп≥ймати, то й "мову" визнавала... Ѕуло прикро.
Ќарешт≥ теща сказала, що дитину треба б покласти спати: дл¤ нењ це вже дуже багато вражень. ≤ раптом загой' дала дитину на руках, засп≥вала рос≥йськоњ колисанки "Ѕа-юшк≥-баю"...
- —п≥, мой мальч≥к... Ѕаюшк≥-баю...
÷е ѕавла нервово п≥дкинуло. ќте московське м≥щанс“' во, що про нього пише ’вильовий, у нього в родин≥! ≤ дитна до цього звикаЇ... до чужоњ мови звикаЇ... „уж≥ ц≥ звуки стануть дл¤ його сина р≥днми ≥ зробл¤ть його, батька дл¤ нього чужим. Ќ≥, треба ¤кось покласти цьому край. √од≥ в≥дкладати!
“верда р≥шуч≥сть раптом опанувала його. ¬≥н в≥дклав наб≥к, на ст≥л, газету, прокашл¤вс¤, "настроњв" св≥й басок на поважний тон... (√м, гм... якось про це все таки важко говорити). «вернувс¤ до обох разом - до матер≥ й дочки:
- я той... давно хот≥в сказати: хлопц¤ треба виховувати в украњнському дус≥. я там купив л≥тератури... ™ гарн≥ п≥сеньки... Ќаприклад, "ќй ну, коте-котино!" „удова колискова...
“еща, вперше таке "зухвальство" з з¤тевих уст почувши, нашорошилась ус≥Їю своЇю хорт¤чою постаттю-ковбасою, вит¤гла свою гадючу голову з пл≥ч. ј довгобраза "пика", здавалось, вигукнула:
- " ак? как? Ўто он, етат чудак, гавар≥т?''
ј пот≥м п≥д≥брала сп≥дню губу, запишалась: зробила вираз "нац≥ональноњ великоруськоњ гордости".
- ј нав≥що? - озвалась. - ўоб з нього люди см≥¤лись?
ѕавло густо почервон≥в, а пот≥м збл≥д, наливаючись гн≥вом. Ќад перен≥сс¤м зламались к≥нц≥ його чорних бр≥в. як?! ¬≥н, голова родини й батько, не маЇ права виховувати свого сина, ¤к йому хочетьс¤?!
–ањса гл¤нула стривожено на чолов≥ка й мат≥р ≥, зл¤кавшись можливого вибуху, сварки, кинула матер≥ з докором:
- ћамо! Ќу, ¤к ти можеш таке казати!
“а мати в≥дмахнулась в≥д нењ рукою: мовл¤в, цить отам,
не втручайс¤!
- јле ж, мамо! “реба спробувати, ¤к ѕавлусь каже...
я буду сп≥вати украњнських п≥сень.
- ўо за дурна фантаз≥¤!
—тара перейшла на висок≥ ноти свого гучного голосу ≥ вз¤ла викладати ц≥лу програму вихованн¤ њхнього сина. ƒитина повинна змалку привчатись до великоњ рос≥йськоњ культури, до мови ѕушк≥на, √огол¤, ЋЇрмонтова, ƒостоЇвського, “олстого, „ехова...
–ањса силкувалась њњ спинити, та вона ¤к з припону з≥рвалась.
јвжеж, т≥льки до рос≥йськоњ... Ѕо де та украњнська культура? њњ нема! ј ¤кщо й Ї, то т≥льки мужицька... « мужицтвом далекоњ не п≥деш!
ѕавло трахнув кулаком об ст≥л, аж скл¤нка, що була на ньому, перекинулась, покотилась на край ≥, впавши додолу, розлет≥лась на др≥бн≥ скалочки.
- ’то тут господар, у ц≥й хат≥?! - вигукнув. - ’то батько ц≥Їњ дитини? „и¤ тут маЇ бути культура? „и¤?  оли й парт≥¤ за украњн≥зац≥ю...
“еща схопилас¤ з мкц¤ й кинула дитину –ањс≥ на руки. ј тод≥ вит¤глас¤ до з¤т¤ вс≥Їю своЇю кишкою-постаттю й прошип≥ла:
- Ќ≥ чорта з вашоњ ”крањни не вийде! –ос≥¤ була велика й буде!..
“а й поб≥гла в хату. ѕерем≥тько теж схопивс¤ був на ноги (а дл¤ чого? за тещею гнатись?), а пот≥м став б≥гати по веоанд≥, скр≥ипучи мостинами.
–ањса кинулас¤ з дитиною за ним, щоб заспокоњти.
- Ќу, заспок≥йс¤! - сказала. - Ќу, ¤ буду сп≥вати йому украњнських п≥сень, говоритиму по-украњнському. - јгу, ¬алод≥чка! - озвалась до дитини, щоб показати, ¤к вона говоритиме.
- "¬алод≥чка"! - г≥рко скрививс¤ ѕавло, спинившись б≥л¤ ж≥нки.
- Ќу, а ¤к же?
- "¬олодко"... ј коли хочеш н≥жн≥ше - ,,¬олодик"... јле ти с,ама н≥чого не вд≥Їш. ¬она ж - тво¤ мати б≥л¤ нього ввесь час буде ≥ парал≥зуватиме вс≥ твоњ зусилл¤. ј вона ж ти чула? - не хоче нав≥ть спробувати! —тала в бойовийчу позу... за рос≥йську культуру ≥ аелику –ос≥ю. ÷¤ типова великоруська шов≥н≥стка. я не заперечую, що рос≥йська культура велика, але хай вона залишаЇтьс¤ в своњх межах у “ул≥, в ћоскв≥. ј тут, де живуть спогади про «апор≥зьку —≥ч, маЇ панувати украњнська. ≤ ц¤ культура не така мала, ¤к тво¤ мати каже. ™ й Ўевченко, ≥ ‘ранко, ≥ Ћес¤ ”крањнка... ≤ наша дитина повинна насамперед до ц≥Їњ культури призвичаюватись... ≤ школа в нењ буде украњнська... ј тимчасом чи ти розум≥Їш, що в нас виходить? якщо ¤ й ти будемо говорити до нього по-украњнському, а "бабушка" по-рос≥йському, то це буде кал≥цтво, а не вихованн¤. ќтже, це... це просто нерозв'¤зна проблема!
¬≥н замовк, с≥в знову ≥ вз¤вс¤ за голову. ј по ¤комусь час≥ об≥звавс¤ знов:
- јз другого боку, ¤ не можу допустити, щоб м≥й син вир≥с у чуж≥й дл¤ мене культурн≥й атмосфер≥. ≤ через кого наша дитина мусить русиф≥куватись? „ерез одну... к≥нець к≥нцем, випадкову дл¤ родини людину... : . .;
“епер –ањса гостро насторожилась.
- ÷е не випадкова людина, - сказала терпко, - це мо¤ мати...
- јле ж вона необов'¤зково повинна жити в нас... ” нењ ж Ї сини, Ї ще одна зам≥жн¤ дочка, де вона не ускладнювала б так житт¤, ¤к у нас...
- я матер≥ не можу вигнати! - мовила твердо –ањса й в≥двернулась.
÷е вже була сварка м≥ж ними, вибух того прикрого, що потроху нагромаджувалось у взаЇминах м≥ж ними, складаючись ≥з побутових др≥бниць, непорозум≥нь тощо. ѕавла ж ≥ дал≥ дратувала њњ побутова неохайн≥сть, ≥ в≥н мусив не раз њй нагадувати, щоб хоч ради св¤та (¤к от сьогодн≥) причепурилась. Ќу, ≥, звичайно, њњ рос≥йська мова... ѕочувши тепер в≥д ж≥нки от≥ слова про мат≥р, ѕавло в≥дчув, ¤к м≥ж ним ≥ його ж≥нкою знов в≥йнув знайомий в≥терець в≥дчуже-ности, в≥дчув себе самотн≥м у ц≥й родин≥, йому було ¤сно, що проти нього був сильний "‘ронт" дочки й матер≥, ≥ його син природньо залишавс¤ в "ворожому табор≥". ¬иходило, що ь≥л ке матиме й сина... ' раще б воно було й на св≥т не родилось! “од≥ б в≥н хоч не був з ц≥Їю... кацапкою так зв'¤заний!
Ќа нього нал¤гла страцща вага розпуки, н≥би чорна с¤ "полинем" нервового болю. ѕот≥м той б≥ль пересунувс¤, хмара затьмарила розк≥шний весн¤ний день. √олова налила-зосередивс¤ на т≥м'њ ≥ там наче свердлом ув≥рчувавс¤.
ѕавло встав ≥ помалу п≥шов до свого каб≥нету. –ањса за ним не погналас¤.
ѕ≥сл¤ цього в дом≥ в них запанувало мовчанн¤, така
сварка, ¤коњ ще в них не було. ≤ вона, ц¤ гн≥тюче-мовчазна сварка, розт¤глас¤ вже не на день, не на два, а... може, вже њй ≥ к≥нц¤ не буде?
„и говорила –ањса з мат≥р'ю, ѕавло не знав, але до нього не обзивалась, ¤к в≥н приходив з роботи.
÷ю нервову напругу-тишу в дом≥ порушував т≥льки плач дитини, та й це було коли-не-коли т≥льки, бо дитина була спок≥йна ≥ здеб≥льшого спала
—пав ѕавло в своњм каб≥нет≥, об≥дав у заводськ≥й харч≥вн≥. ј самопочутт¤ в нього було таке, неначе в≥н жив ≥ рухавс¤ в умовах м≥жпл¤нетноњ безваговости, механ≥чно викокував службов≥ обов'¤зки, механ≥чно в≥тавс¤ з людьми, але разом ≥з тим був далекий в≥д усього цього. ≤ це почутт¤ "в≥дносилось" не т≥льки до його безглуздого тепер родинного становища, а й до його становища в сусп≥льств≥. ¬≥н же серед "своњх" парт≥йц≥в був виразно ,,чуждий елемент'' (то були рос≥¤ни, а в≥н украњнець), а серед украњнц≥в його вважали за запроданц¤, трохи чи не за "сексота" - ≥ теж бокували в≥д нього.
ј все це св≥дчило про т,е, що його трагед≥¤ була не просто трагед≥Їю м≥шаного шлюбу, а зудар двох нац≥онал≥них стих≥й - туб≥льноњ украњнськоњ й ≥мпер≥¤л≥стичноњ рос≥йськоњ, що зосередивс¤ в його родин≥, ¤к в оптичному фокус≥.
¬ажко було й гидко. якби в≥н м≥г пити, то хоч би гор≥лкою зливай своЇ горе, та алькоголь був орган≥чно' йому неприЇмний, на саму думку про це йому з душ≥ вернуло...
.ќтже, де вих≥д?  уди прихилитись? Ќа пам'¤т≥ мимовол≥ ставала Ћюбина «агребельна...
ќтже, ѕерем≥тьк≥в "наступ" зам≥сть ур¤тувати - поглибив, подвоњв небезпечн≥сть його становища. ¬≥н же став тепер дл¤ ћ≥т¤Ївих не т≥льки пол≥тичним, а й особистим: ворогом. јдже й —исой тепер, дов≥давшись про таку страшну свзрку м≥ж з¤тем ≥ сестрою, перестав до них ≥у≥ходи ги. “а й у завод≥ уникав зустр≥чатис¤ з з¤тем.
ј ћаркел спробував був нав≥ть активно вм≥шатись у цю сварку.
якось у суботу, ¤к –а¤ з дитиною й мат≥р'ю кудись вийшли, ѕавло почув ¤кийсь шерех у в≥тальн≥. ¬≥друхово прочинив з каб≥нету двер≥ - вигл¤нув: перед ним сто¤в... ћаркел.  епка цатовкмачена на оч≥, права рука засунута в кишеню штан≥в.
"як в≥н сюди зайшов? - була перша думка в ѕавла. - Ѕез ключа... ≤ щось у нього в кишен≥!"
ѕодумав ≥ще, що ключа могла дати йому теща, ≥ вона, можливо, п≥д≥слала його.
- як ви... ти сюди зайшов? - спитав ще стримано ћаркела вголос. - Ќе подзвонив, н≥чого..-
ћаркел мовчки п≥дв≥в голову - чорний, насуплений, - ≥ гл¤нув ѕавлов≥ в в≥ч≥: в обох зустр≥чних погл¤дах св≥нула ненависть.
- як ти вв≥йшов, питаю?
- ј так, ¤к бачиш, - кинув недбало ћаркел.
- “и вдерс¤ в чужу хату без дозволу... “а ще й... з рукою в кишен≥...
- ёринда≥ (але руку з кишен≥ вийн¤в). ћен≥ треба з тобою поговорити. ѕро сестру... ≤ ¤ до сестри в хату зайшов - не в чужу...
≤ в≥н ступнув перехильцем наб≥к, с≥в на канап≥.
- „и ти ба ¤кий! - г≥рко з≥рон≥зував ѕерем≥тько. - "ѕоговорити"... Ќ≥чого м'ен≥ з тобою говорити.
- ћен≥ треба знати, - в≥в уперто свою наперед, мабуть, наготовлену мову ћаркел, - будеш ти з –айкою миритись чи н≥? Ѕо ≥накше...
ѕерем≥тько в≥дчув, ¤к усередин≥ в нього почало могут' ньою хвилею зводитись обуренн¤, по всьому т≥лу поб≥г здриг, аж зуби скрипнули. ¬≥н нав≥ть п≥д≥йшов до ћаркела ближче≥
- “и... тоб≥ треба знати? - скерував в≥н гострий погл¤д у нахабн≥ оч≥ зухвалого шур¤ка. - ј ти хто такий, щоб ставити мен≥ так≥ питанн¤? ўоб мене л¤кати? Ѕосовило ¤кийсь!..
- ћожу й нал¤кати. - твердо сказав ћаркел. - “и думаЇш, ¤ не знаю, хто ти такий... що ти робив за революц≥њ¶',? «наю теб,е, ¤к облупленого... ≤ ¤кщоњ ти не помиришс¤...
ѕерем≥тько здерев'¤н≥в увесь.
- "“ак ≥ в≥н уже знаЇ про те!" - шибнуло в голову. - ¬иходить, старший брат уже по≥нформував його!"
«давалось, земл¤ похитнулас¤ п≥д ним, йото погл¤д, ..схитнувшись", упав на трюмо, де в≥н побачив своЇ обличч¤, залите смертельною бл≥д≥стю. јле в≥н зробив розпачли-во-очайдушне зусилл¤ й "вир≥вн¤в" себе, зц≥пив зуби - ? кинувс¤ на ворога з криком:
- ўо ти знаЇш, бос¤цюго?  ажи - що?
”хопив об≥руч нахабу за петельки, з≥рвав його з канапи. ≤ вже кричав нелюдським голосом:
- Ўантажувати?! √а? √еть ≥з моЇњ хати!
ћаркел був др≥бн≥ший проти нього на зр≥ст та й на силу, либонь, не дужчий, - тож, заскочений отак неспод≥вано, борсавс¤ безпорадно в сильних з¤тевих руках. ј ¤к той струснув ним так, що аж мало в пов≥тр¤ не п≥дкинув, з кишен≥ в ћаркела випала ф≥нка.
- Ѕач, ≥з чим: в≥н прийшов! - вигукнув, вгдкидаючк ножа ногою, ѕавло, сам безт¤мно тр¤сс¤ й ћаркелом т≥пай; ¤к в≥хтем. - «ар≥зати хот≥в, розбишака
≤ в цю мить у голов≥ йому (ѕавлов≥ б то) промайнули несамовита думка: ,«адушити б паскуду!" “а пот≥м схаменувс¤ ("буде г≥рше тод≥!') ≥ повол≥к непроханого гост¤ до дверей, а там штовхнув двер≥ ногою, в≥дчинив ≥ викинув зухвальц¤ надв≥≥р≥, аж той стовбула з іанку став. ј ¤к зачинив двер≥, почув брудну лайку й нахвалку ћаркслову:
- Ќачувайс¤ ж тепер, ѕетлюра нещасний! ”в≥йшсзши до хати, ѕавло впав, задиханий, на кана'
пу. ўо ж тепер робити? Ќевже викаже? ј втекти н≥куди... на ц≥л≥й шост≥й земного суходолу...  олись за старого кр≥пацтва, за цар≥в, ћикола ƒжер¤ м≥г утекти ≥ вр¤туватись, а тепер, за "народньоњ рад¤нськоњ влади" не можна... н≥куди..
опр≥ч х≥ба... смерть...
—мерть? ¬≥н здригнувс¤ в≥д страшноњ у¤ви... —правд≥, чи не запод≥¤ти соб≥ смерти? ўоб усе об≥рвати разом!.. ј пот≥м прийшло повне розслабл≥енн¤ й байдуж≥сть до своЇњ дол≥, що буде, те й буде. ƒовго сид≥в без думок, без руху.
якже туман у голов≥ став розходитись, уз¤в обм≥рковувати спок≥йн≥ше своЇ становище. ¬ажке воно, але... не так легко њм ≥ виказувати тепер"... ≥
ј кр≥м того, у нього ж була ще Ћюбина...
Ѕувши начальником цеху, ѕерЇм≥тько мав тепег змогу бачити Ћюбину част≥ше. ¬она робила в головн≥й контор≥ табел¤рн≥ зведенн¤ ≥ частенько заб≥гала до його цеховоњ контори перев≥р¤ти р≥зн≥ дан≥. —початку в≥н уникав розмов з нею, бо т≥ розмови були н≥ до чого. “а п≥зн≥ше, ¤к його родинн≥ справи зайшли в безвих≥дь, в≥н дав волю своњм почутт¤м...
¬≥н не м≥г не звернути уваги на те, що Ћюбина вигарн≥ла ще б≥льше. ” њњ рухах ≥ манер≥ говорити з'¤вилас¤ б≥льша статечн≥сть, а њњ глибок≥ кар≥ оч≥ св≥тилис¤ розумом. ќ, так, вона була б йому б≥льше до пари, н≥ж... та !
«вичайно Ћюбина не затримувалась довго, ¤к приходила до контори, та й розмовл¤ла здеб≥льшого з цеховим табельником. ј то ¤кось прийшла п≥зн≥ше, наприк≥нц≥ роб≥тного дн¤, ¤к табельник уже п≥шов додому. ѕобачила, що ѕавло сам, - ≥ збентежилась, аж оту статечн≥сть утратила.
—питала:
- ј... в≥н п≥шов уже? я хот≥ла...
≤ таке вже, щоб ≥ йти. "
ѕавло п≥дв≥в оч≥ в≥д своњх папер≥в ≥, вкм≥тивши њњ рух, похопивс¤:
- —тривайте! “ак, в≥н п≥шов... јле... але ж ¤ тут Ї. „и ви, може, не хочете мене бачити?
¬ останньому запитанн≥ було щось в≥д його колишньоњ манери говорити з нею п≥вжартом, п≥всерйозно, - "дурна звичка" (¤к в≥н тепер подумав), що перешкодила йому колись, ¤к в≥н востаннЇ був у «агребельних, сказати ц≥й д≥вчин≥ про своњ почутт¤, “а заразом! у тон≥ його мови зазвучала й ¤кась нова нотка, що "перекреслювала" жарт≥влив≥сть.
Ћюбина спалахнула на виду, зрадивши ту середову в≥дпов≥дь, що њњ словами не змогла висловити, що не дозволила :"й на "п≥вжарт" в≥дпов≥сти "п≥вжартом" же.
- √а? - перепитав ѕавло з силуваною усм≥шкою на обличч≥, - хот≥в з≥гнати з обличч¤ той смуток, що його поклали на нього заборсан≥ родинн≥ справи. ¬≥н в≥дчував, що йому не так легко тепер з Ћюбиною говорити: м≥ж ними ж таки сто¤ла ще його хоч внутр≥шньо й в≥дчужена, але формально законна ж≥нка. ”став ≥з-за столу, п≥д≥йшов до Ћюбини, що сто¤ла, ¤к кажуть, н≥ в сих, н≥ в тих, внутр≥шньо роз≥п'¤та м≥ж потребою таки п≥ти (в≥н же њњ покинув ≥ одруживс¤ з ≥ншою! в≥н зневажив њњ!) ≥ невтоленною жадобою слухати солодку музику його голосу, отого оксамитного баска, бачити його мужнЇ й гарне обличч¤, хвил¤сто-кучер¤ву голову (хоч ≥ з першими просл≥дками сивини ца висках).
- ћи ж так давно з вами бачились! - подививс¤ д≥вчин≥ в≥в≥ч≥, пройн¤вши тим погл¤дом њњ наскр≥зь.
Ћюбина в≥дчула, що в≥н, ¤к г≥пнозою, скор¤в њњ тим глибоким, повним уже смутку погл¤дом, ≥ вже розум≥ла, що несила њй в≥д≥рватись в≥д нього, що вона вже вс¤ в його облад≥ ≥ робитиме те, що в≥н њй скаже. Ќа мить вона заплющила оч≥, в≥дчуваючи, що голова п≥шла обертом, що падаЇ в безодню.
јле њњ ¤зик вимовив:
- ”чор≥а й позавчора... майже щодн¤...
- ≈, що то за баченн¤! ј мен≥ так часом хочетьс¤ поговорити з кимсь близьким... душею й погл¤дами близьким. як ото, знаЇте, хочетьс¤ сказати, що отут болить - в≥н поклав руку на серце, - що отут неспок≥й, - показав на голову...
- ј ж≥нка?
- ≈т!.. я вам пр¤мо скажу: помилку ¤ зробив... фатальну помилку. ” мене з нею немаЇ н≥чог≥с≥нько сп≥льного. « нею... ≥ з ус≥м тим чужим м'ен≥ св≥том. ќт ≥ сина маю, oт що ж, ут≥ха не велика, коли його виховують у ворожому дл¤ ”крањни дус≥... “ак, сталас¤ помилка.
- якоњ вже не мюжна виправити, - сказала сумним голосом Ћюбина й п≥двела на нього св≥й засмучений погл¤д. Ќа р¤сних њњ в≥¤х заблищали сльози.
ѕавло не зразу в≥дгукнувс¤ на це, та коли об≥звавс¤, - сказав:
- ј може, й можна.
”з¤в њњ зд руку, тремтливу, гар¤чу, прихилив усю њњ безв≥льно-п≥ддатливу постать до себе. ќгл¤нувс¤ на двер≥ й мовив:
- ћоже б, ми той... зустр≥лис¤ десь, поговорили? ќт хоч би й завтра в м≥ському саду... б≥л¤ надгробка запорожц¤ √лоби... «наЇте, де це?
Ћюбина кивнула головою на знак того, що знаЇ.
- Ќу, от... ќ восьм≥й годин≥. ƒобре?
¬≥н випустив њњ руку на догад, що ≥м треба розходитись.
- ј ¤к ваш≥ стар≥? - спитавс¤. - ћама, ћикола Ћавронович? ¬≥тайте њх в≥д мене... „ув, що ћикола Ћавронович занепав на здоров'њ...
 оли Ћюбина п≥шла, ѕавло бачив ще њњ постать у в≥кно, ≥ та постать теж уже про дещо невеселе говорила: ¤кась пригноблен≥сть у плечах, хаплива нер≥вн≥сть у ход≥. „орний жмут коси прикривав тую пригноблен≥сть ≥ викликав у ѕав-лов≥м серц≥ н≥жний жаль до скривдженоњ д≥вчини, прикрий - до своЇњ власноњ дол≥. ¬она ж могла бути давно вже його, та¤ пишна коса, вони могли бути щасливими... ≈х! ™ ка¤тт¤, та...
...” стишеному на веч≥р м≥ському саду дерева сто¤ли високими т≥н¤ми, а кущ≥ бузку, що ними густо зар≥с занед-баний куточок б≥л¤ надгробкд запорожцев≥ √лоб≥, були вже
зовс≥м сонн≥≤. ≤ було тихо. т≥льки десь там, у темному верхов≥тт≥, вр¤ди-годи ворушилис¤ ¤к≥сь загадков≥ шелести: либонь, іави вмощувалис¤ на с≥дал≥.
«вуки м≥ста доходили сюди приглушено - гуд≥нн¤ й дзеньканн¤ трамвањв, позивн≥ поклики парот¤г≥в з в≥ддаленого вокзалу. Ќа ƒн≥пр≥ просурмив низьким альтом пароплав: гу-гу... Ќедалеко десь там за ацац≥¤ми й берестками јнгл≥йського скверу...
ѕерем≥тько с≥в на с≥рому к≥ст¤ку садовоњ лавки, п≥д одним ≥з бузкових кущ≥в. —ерце йому страшенно билось як ви¤вилось, це було не так лењко в≥дв'¤затись в≥д одн≥Їњ ж≥нки ≥ поЇднатис¤ з ≥ншою! „и в≥н задумав зраду? Ќе думав так. Ѕуло ¤сно, що в т≥й родин≥ не буде вже йому спокою й житт¤, - отже, це т≥льки спроба самор¤тунку. ј щоб це легше було зробити, треба спертис¤ на ≥ншу ж≥нку, на ту, що њњ в≥н це тепер йому було ¤сно завжди любив.
ќбм≥рковував справу ≥ наслухав, чи не чути ходи т≥Їњ, що мала сюди прийти. јле покищо не було поблизу ан≥¤к≥с≥нького шереху. “≥льки його серце гатило, ¤к скажене, сми кало у висках. ѕритиснув виски долон¤ми, заплющив оч≥. „екав...
ј ¤к вона не прийде? як не простить йому того, що в≥н њњ кинув ради ≥ншоњ? “а й чи вийде щось ≥з ц≥Їњ зустр≥ч≥?
 оли по ¤комусь час≥ розплющив оч≥, перед ним у су-т≥н¤х парку сто¤ла знайома постать - Ћюбина.
“аки прийшла! ѕрийшла, але в ус≥й њњ постат≥, в вираз≥ лиц¤ була нер≥шуч≥сть. ћовчала, немов вагалась або думала, чи варто було њй на це побаченн¤ виходити.
ѕавло п≥дхопивс¤ на ноги, чи то зрад≥вши, чи то зл¤кавшись, що вона прийшла. ”хопив њњ об≥руч за руки, посадив на лавку.
- ћен≥ страшно, любий! - прошепот≥ла йому в нахилене обличч¤ Ћюбина. - ћи ж ≥ще так недавно були обоЇ в≥льн≥... „ому ми тод≥ цього не зробили, Ѕоже ти май?!
- Ќе б≥йс¤! - заспокоював ѕавло, дарма що й у самого було неспок≥йно на серц≥. - ”се буде гаразд. я розведус¤...
- ј дитина?
Ќа це питанн¤ ѕавло ¤кось не спром≥гс¤ в≥дпов≥сти, трохи чи не збентеживс¤ нав≥ть. ƒитина - це була наче його супроти нењ, Ћюбини б то, провина, що не вона, така люба тепер йому й дорога, а ≥нша, чужа й осоружна, стала мат≥р'ю його сина.
Ћюбина бол¤че сприйн¤ла це його мовчанн¤, але не
запитала вдруге.
"ќбминувши" це прикре питанн¤, ѕавло зазирнув њй у в≥ч≥, пока¤нно шукаючи в тих засмучених очах прощенн¤ на свою "провину". ≤ Ћюбина в≥дпов≥ла вимовним, повним в≥дданосте погл¤дом, а той погл¤д хоч ≥ з болем, але "прощав" усе-все.
- Ћюбиш? - спитавс¤ по ¤к≥йсь хвилин≥ ѕавло.
- “и ще питаЇш?!
“од≥ в≥н пригорнув њњ до своњх грудей, трепетнот≥лу, повну набол≥лоњ за ним туги, притуливс¤ щокою до њњ щоки. ≤ руками переплелис¤. —ид≥ли ¤кийсь час мовчки: мова була зайва, ¤к через в≥нц¤ лилас¤ поташ почутт¤.
- „и тоб≥ так добре? - об≥звавс¤ нарешт≥ потиху ѕавло.
Ћюбина, зам≥сть в≥дпов≥д≥, з≥дхнула: њй було добре, вле це все таки було... крадене щаст¤... в ≥ншоњ вкрадене... ¬она не сказала цього словами, т≥льки ближче притулилась до свого коханого, але ѕавло так зрозум≥в те ѓѓ з≥дханн¤.
Ќад њхн≥ми головами, в темн≥й кудел≥ береста заворушивс¤ ¤кийсь сонний птах. Ћюбина стенулась.
- „ого ти? “о, мабуть, іава на н≥ч умощуЇтьс¤, - заспокоњв њњ ѕавло.јле й сам в≥дхилив голову в≥д њњ запашноњ коси, прислухавс¤ й роззирнувс¤ навколо. Ќе в≥рилось, щоб н≥хто не позаздрив на њхнЇ щаст¤ - не п≥дгл¤дав, не п≥дслухував.
ѕом≥ж стовбурами дерев ≥ кущами бузку видно було, ¤к у саду засв≥тилис¤ л≥хтар≥, але о'бр≥дно, де-не-де. Ѕ≥л¤ них близько л≥хтар¤ не було, але одна б≥ла смуга св≥тла л¤гла вздовж т≥њ стежки, що вел≥а до њхньоњ лавки, дос¤гнувши майже до њхн≥х н≥г. ƒесь на головн≥й маг≥страл≥ парку ходили люди, чулис¤ в≥ддален≥ голоси. јле до них н≥хто не зближавс¤. ≤ це њх знов заспокоњло. ўе раз розгл¤нувшись навколо, уже в тому п≥всв≥тл≥, ѕањвло наблизив своњ оч≥ до спаленого обличч¤ коханоњ й притиснувс¤ обережно губами до њњ губ≥в. ≤ Ћюбина в≥дпов≥ла на це ус≥м своњм Їством - нест¤мно пот¤глас¤ до любого...
÷е був перший њхн≥й поц≥лунок! "√р≥шний", украдений в ≥ншоњ поц≥лунок!
- ќй, не треба так! - простогнала Ћюбина. - ќй, до чого це доведе?!
¬≥д≥рвалас¤ в≥д жаданого, болючого-, стр≥ашного. ƒо чого це доведе? ¬н≥ же жонатий... не вальний... ” нього Ї ж≥нка... ≤ та ж≥нка може приб≥гти сюди ≥ вчепитис¤ њй у коси... ќч≥ видере... ≤ матиме право так учинити.
- ”се буде добре! - шепот≥в ѕавло- й прит¤гав гар¤че т≥ло д≥вчини до себе знов, шукав устами њњ уст. - ћи ж любимо одне одного - це головне! –озум≥Їш - люубимо!
«лилис¤ знову в нест¤мному поц≥лунков≥, що затамував обом подих, спинив битт¤ сердець. «абули все на св≥т≥ - хай в≥н, той св≥т, западаЇтьс¤!
ј коли виходили з парку - ¤к уже була н≥ч, ¤к м≥сто .вже зовс≥м стишилось, блимаючи сонними л≥хтар¤ми вулиць o- на брам≥ ѕавло побачив... ћаркела ћ≥т¤Їва, що йшов "п≥д ручку" з своЇю ‘роською. ¬≥н побачив ћаркела, а ћаркел його - нахмурив свою чорт¤чу пику. ‘атальна зустр≥ч? ≈т, чорт¤ка з ним! ќднаково повороту до них уже немаЇ!
Ќа щаст¤, Ћюбина ћаркела не знала, а ѕавло не зав њй, хто то.
як ѕерем≥тько наступного дн¤ повертавс¤ з роботи, з дверей його дому вискочив ћаркел. —талос¤ майже так, ¤к тод≥, коли в≥н уперше до ћ≥т¤Ївих заходив. –≥зниц¤ т≥льки та, що тод≥ в≥н, ѕерем≥тько, виходив, а ћаркел заходив, а тепер навпаки. јле й тод≥, ≥ тепер було щось злов≥сне в цих зустр≥чах. —кинулись погл¤дами - ≥ в тих погл¤дах св≥нула обоп≥льна непримиренна ненависть. ј з огл¤ду на вчорашнЇ шибнув ѕерем≥тьков≥ в голову ще й здогад:
- ”же пов≥домив? ≈, кат його бери!
”в≥йшовши до передпокою, ѕавло пов≥сив на в≥шак
кашкета й хот≥в чимшвидше - ¤к це в≥н тепер, п≥д час сварки, звичайно робив - проскочити до свого каб≥нету, Їдиноњ тепер у цьому дом≥ його "житлоплощ≥".
јле в св≥тлиц≥ його перестр≥ла –ањса. ¬игл¤д у нењ був страшний: "дерев'¤не", схудле, з запалими щоками обличч¤, синц≥ п≥д очима, розпатлане, ¤к невичесане пов≥смо пр¤дива, волосс¤. ≤ отой незм≥нний пом'¤тий червоний халатик. - "Ќаче в нењ н≥ в в≥що перед¤гтис¤!" - чомусь подумав у першу мить про це тепер аж н≥¤к не сутнЇ ѕавло. - ,,як п'¤на д≥вка, що десь на вулиц≥ спала"... ¬≥дчув уже виoр≥азво ненависть до нењ - що зав'¤зала йому св≥т, що мала ¤кесь право на нього, ¤к на власн≥сть, що ось уже к≥лька тижн≥в тримаЇ його в страшн≥й нервов≥й напруз≥, мучить, ¤к катюга...
ј тим часом –ањса стала навмисно так, щоб перегоро' дити йому дорогу до каб≥нету. ≤ об≥звалась удавано-спок≥йно... з таким спокоЇм, що в≥д нього нерви нат¤гаютьс¤, ¤к дроти, ≥... рвутьс¤.
- ¬аша повед≥нка, - п≥дкреслила "ваша", вимовила одним1 духом заздалег≥дь п≥дготовлену фразу, - виключаЇ можлив≥сть жити нам укуп≥...
- яка повед≥нка? - вихопилось у ѕавла, хоч в≥н ≥ розум≥в уже, про що мова.
- ¬и зустр≥чаЇтесь з полюбовницею...
- Ѕрат≥к виказав? Ќу, що ж? я не буду з цим ховатись. јле... ¬≥н хот≥в сказати: ,,јл,е на це ти сама мене штовхну-ла... а також тво¤ мати. ¬и створили в родин≥ таку атмосферу, ўо ¤ не м≥г витримати. ¬и зневажили мою нац≥ональну й людську г≥дн≥сть. ¬и в≥д≥брали в мене сина"... ’от≥в був сказати, але не встиг: –ањса, почувши його перш≥ слова, скрикнула не своњм голосом ≥ впала на канапу непритомна.
ѕавло стороп≥в, розгубивс¤, зл¤кавс¤: в≥н же побачив маску мертвоњ - не обличч¤, ≥ вона, здавалось, уже не дише. ј що ¤к умерла? ” нењ ж тих сил було, ¤к у комашки! ≤ скажуть - убив!..
 инувс¤ п≥дводити порожню кишечку др≥бною т≥льц¤, струснув ним. ѕот≥м подумав: "“реба б води... јле ж вода в кухн≥, де теща! як туди б≥гти?
“а теща, почувши доччин крик, умить "вродилас¤" в св≥тлиц≥. √аласнула:
- ”б≥л, мЇрзавЇц! ”б≥л маю дочЇньку...
≤ вз¤ла в≥дривати, енерг≥йно вимахуючи л≥кт¤ми, ѕавлов≥ руки в≥д доччиного т≥ла. ≤ так воловодились: в≥н не в≥ддасть, теща не в≥д≥рве. Ќарешт≥ ѕавло поступивс¤, але
заразом у ньому закип≥ла така ненависть, що в≥н замахнувс¤, зц≥пивши зуби, щоб... покласти огидну бабу трупом. ”бити, а тод≥ хай буде, що буде ќднаково житт¤ немаЇ... “а пот≥м ¤кось раптом з≥в'¤в - ≥ мовчки, помалу п≥шов до: каб≥нету. ≤ вже зв≥дти чув, ¤к теща телефонувала до л≥кар¤, ¤к прињжджав л≥кар. ј п≥зн≥ше, уже надвеч≥р, ¤к –ањсу поклали в л≥жко ≥ л≥кар поњхав, в≥н заходивс¤ "збиратись у дорогу". ѕ≥шов у льох, уз¤в дв≥ вал≥зи й почав укладати в них "реч≥ найпершоњ потреби" - б≥лл¤ тощо. ј ¤к дещо з його од¤гу було в спальн≥, в шифоньЇрц≥, то в≥н не м≥г не зайти туди, а там побачив свою, справд≥, либонь, нап≥вживу, з зав'¤заною головою колишню ж≥нку. ќ так, колишню! Ѕож уже було ¤сно, що йому в цьому дом≥ залишатись не можна.;
“а коли теща вздр≥ла це його "збиранн¤ в дорогу", то зчинила такий крик, що в≥н в≥дмовивс¤ забрати хоч би найпотр≥бн≥ше. ¬она кричала, що в≥н не см≥Ї њх грабувати... що мебл≥ њхн≥... що вона покличе м≥л≥ц≥ю...
¬илет≥в ≥з спальн≥, ¤к ошпарений, заф≥ксувавши в пам'¤т≥ зморщений у плач≥ видочок свого сина, що лежав занедбаний п≥д таку руч у своњй колисц≥, в т≥й новеньк≥й з блакитними бантиками, що њњ в≥н свого часу сам купив ≥ прин≥с власноручно ще перед його народженн¤м. «гадав: йому було трохи соромно нести, але це незвичне тод≥ почутт¤ й приЇмно його хвилювало. “епер серце батькове стиснулос¤ з жалю. Ќа мить з'¤вилас¤ була нав≥ть думка, чи не помиритис¤ ще раз ≥з ними... ради сина, јле розбурхана тещина лють виключала буд-¤ку можлив≥сть щодо цього, ≥ в≥н, позапихавши с¤к-так у вал≥зи, що встиг захопити, вискочив з ними з хати. Ќавздог≥н йому полет≥ла ¤кась тещина лайка... ќбм≥рковуючи п≥зн≥ше, уже в неприв≥тн≥й готельн≥й к≥мнатц≥, те. що сталось, в≥н думав: "ЌемаЇ, мабуть, на св≥т≥ сильн≥шого почутт¤ над любов м≥ж подружж¤м. Ќав≥ть мат≥рню любов воно перемагаЇ. Ѕо подружн¤ любов - це передумова до по¤ви на св≥т новоњ ≥стоти, без нењ н≥¤ка сила не примусила б ж≥нок "у муках родити чада", ¤к сказаноњ в так зв≥аному св¤тому письм≥. ј материнство - це т≥льки п≥дтримка вже готовоњ ≥стоти, що в крайньому раз≥ може вижити й без матер≥, коли дитину може вигодувати нав≥ть вовчиц¤, ¤к це начебто сталос¤ колись ≥з –омулом ≥ –емом. ≤ не що ¤к та ж таки подружн¤ любов примушуЇ кидати мат≥р, ба й умирати з коханн¤...
"јле мо¤, - подумав з г≥рк≥стю, - не мат≥р вигнала, . а мене... “а це, мабуть, вийн¤ток, а взагал≥ це найсильн≥ше почутт¤. јле ж ≥ б≥льших ворог≥в, ¤к посварен≥ чолов≥к та ж≥нка, не буваЇ! ќ, це страшна ненависть! ќтже, подружж¤ - це широка чуттЇва ампл≥туда м≥ж д≥¤метрально-протилежними к≥нц¤ми..

...ѕос≥р≥в новий будиночок у селищ≥ ≥м. Ћен≥на п≥сл¤ розпаду мюлодого подружж¤, а всередин≥ в ньому запанувала, порожнеча. ћенше стало руху, замовкли людськ≥ голоси. Ќав≥ть стара ћ≥т¤Їва втратила свою пост≥йну бадьор≥сть та рухлив≥сть. “≥льки дитина зр≥дка попискувала слабкеньким голоском, немов було, ¤к кажуть, три чисниц≥ до смерти. -ллЇ и нею, здавалось, не так уж,е тепер ц≥кавились. Ѕула хата, ¤к вулик без матки..
«осеереджена в своЇму стражданн≥ –ањса не зразу почула дзв≥нок, ¤к до нењ прийшли брати - —исой ≥ ћаркел. Ќе почула, а матер≥ не було в хат≥: п≥шла щось там купити. ќд¤гнена в брудненький уже червоний халатик, –ањса аж точилась, ¤к п≥сл¤ хвороби, а на обличч≥ - смертельна бл≥д≥сть, отой ,,дерев'¤ний" вираз.
¬ажкий настр≥й, що панував у хат≥, очевид¤чки, передавс¤ й братам. ”в≥йшовши, вони не здобулис¤ щось сказати - хоч би на добридень дати.
ћаркел, ускочивши в хату, с≥в на першого, що трапивс¤, ст≥льц¤, а —исой став серед св≥тлиц≥ ≥ обкинув њњ погл¤дом, Ќаче вперше огл¤дав. Ќарешт≥ об≥звавс¤: - “и сама? ј мама ж де?
” цю мить ≥з спальн≥ почувс¤ дит¤чий плач, н≥би нагадував, що в хат≥ вона не зовс≥м сама, що Ї ще одна жива ≤стота, ”с≥ нервово скинулись. –а≥са нешвидко туди п≥шла - ≥ плач ув≥рвавс¤. Ѕрати перезирнулмсь. «нову запанувала тиша. —исой не с≥дав. Ўкандибнув раз, хитнувс¤ своњм важким т≥лом удруге - п≥д≥йшов до в≥кна, розсунув механ≥чно √ардини, щоб подивитис¤ на вулицю. јле н≥чого там ц≥кавого не побачив: т≥льки гострий ненањжджений ,брук, порослий подекуди споришем; на бруку паслис¤ кури. «акурив, заснувавши павоттю диму своЇ брезкле обличч¤.
ѕо ¤комусь час≥ повернулас¤ –ањса. —≥ла скраЇчку на ст≥лець, але, бачилось, готова була знов п≥ти, ¤к т≥льки почуЇ писк њњ дитини.
“епер ≥ —исой с≥в ≥ вз¤в вистукувати своњми опецькуватими пальц¤ми по стол≥.
- ўо в≥н, не приходив?- обережно спитавс¤, не назвавши на йменн¤ того, про кого була мова.
–ањса голосно заплакала, р¤сн≥, мабуть, перед тим
стримуван≥ сльози залили њй обличч¤, ≥ це була найвимовн≥ша в≥дпов≥дь на запитанн¤ - що н≥, не приходив.
ћаркел п≥дскочив ≥з свого ст≥льц¤ ≥ заб≥гав по хат≥.
- як в≥н прийде, коли знюхавс¤ з ≥ншою, чорт≥в ѕетлюра! - сказав. - я це передбачав з самюго початку... якби була мене послухала... ¬орог залишаЇтьс¤ завжди ворогом.
—исой махнув зневажливо рукою: що, мовл¤в, згадувати про ≥е, що минулось. ÷е н≥би п≥дстьобнуло ћаркела (хоч в≥н, жонатий тепер чолов≥к, ≥ став поважн≥ший). ¬≥н крутнув головою, ¤к к≥нь у —пас≥вку, в≥дган¤ючись в≥д мух,
≥ казав дал≥:
- ј що, х≥ба не правда? јбо ¤кби ти мене був послухав та видав його ƒѕ” - там би його провчили... Ќу, тепер, ¤ думаю, ти вже мен≥ не заборониш...
—исой кинув скоса н,а брата перестережливий погл¤д, ≥ в тому погл¤д≥, у маленьких масних скалках оч≥ей, блиснула справжн¤ лють.
- ј чи ти подумав, дурню, про мене? - сказав глухим голосом. - ѕро мене й про себе? Ѕож ≥ ти тепер до ц≥њ справи причетний! „и ти думаЇш, що нас поглад¤ть по гол≥вц≥ за покриванн¤ ворога? ћи ж не т≥льки не виказали на нього, а ще й у парт≥ю прот¤гли, ¤ п≥двищив його на посад≥.
-- ёринда! Ќ≥чого нам не буде!
- Ѕуде! я з парт≥њ аж захурчу, а сл≥дком за мною полетиш ≥ ти... —кажуть: "ѕоки був з¤тем, покривали, а тепер ви¤вл¤ють "б≥льшовицьку пильн≥сть"! ќтож, - поклав в≥н широку долоню на ст≥л, наче роздивл¤вс¤ њњ, - ан≥ писни мен≥! “реба мати в голов≥ хоч трохи смальцю... ƒосить того, що ти вже пробував ≥з ним. "говорити". ≤ мама дурницю зробила, що ключ≥ дала...
Ѕрати замовкли: становище, справд≥, було безпорадне. якийсь час ус≥ троЇ мовчали, а пот≥м; —исой запитав сестру, що вона думаЇ робити.
–ањса знов ударилас¤ в сльози. —крикнула:
- јх, дайте мен≥ спок≥й! я н≥чого не знаю...
≤, покинувши брат≥в, поб≥гла в спальню. Ѕпати зноц перегл¤нулись м≥ж собою. ќбом було ¤сно, що питанн¤ було не зовс≥м доречне: вона ж чекала в≥д них поради, а не дурних запитань. јле що вони могли њй порадити?
“ак вони й п≥шли, н≥чого не врадивши.
 оли –ањса залишилась сама, пригноблен≥сть ≥ плаксива безпорадн≥сть вив≥трилас¤ з њњ голови, ¤к дим, а натом≥сть виникла гостра св≥дом≥сть потреби самооборони й помсти. Ќаче важку хмару перекреслила блискавка. ¬≥н же, той њњ гарний ≥ дорогий дл¤ нењ чолов≥к, й власн≥сть (¤к вона ран≥ш думала) не просто покинув њњ, а п≥шов до ≥ншоњ! ≤ п≥шов назавжди, н≥коли б≥льш до нењ не повернетьс¤... ќднаково, ¤к умер дл¤ нењ! ”¤вила свою суперниницю (¤к запам'¤тала ще з порог≥в) вродлива, смагл¤ве обличч¤, чорн≥, ¤к шовков≥, брови,... ≥ пишна ж≥ноча постать... ”¤вила: в≥н, ѓѓ чолов≥к, прихил¤Ї свою гарну, кучер¤ву голову до њњ розк≥шноњ коси, третьс¤ щокою об њњ щоку, а пот≥м наближаЇтьс¤ скульптурно вир≥зьбленими, з чорним трикутничком вус≥в губами до њњ п≥врозтулених уст - ≥ ц≥луЇ, впиваЇтьс¤ устами в уста! ÷≥луЇ, ¤к њњ ц≥лував!.. ≤ ще в
них сп≥льне: ”крањна. “а ненависна ”крањна, що розлучила њх!.. «ойк-стог≥н вихопивс¤ њй ≥з грудей. «аскрип≥ла зубами. ќ, н≥! ÷ього вона йому не подаруЇ! Ќ≥! якщо не њй, т,ак ≥ ≥нш≥й, от≥й гадюц≥, в≥н не належатиме! ’ай краще, справд≥, умре! якщо перше в нењ був зам≥р утопитись сам≥й ≥ дитину втопити, щоб, мовл¤в, йому було г≥рше, то тепер вона вир≥шила зробити ≥накше (вони обоЇ т≥льки зрад≥ли б тому њњ першому вчинков≥!), - зробить так, що й та њњ розлучниц¤ його не матиме... Ќ≥, н≥, н≥... вони не будуть ц≥луватис¤!
—трашний задум заволод≥в нею до безт¤ми. ¬она в≥дчу-ла приплив енерг≥њ, кинулась од¤гатись, накинула йа себе сп≥дничку, жакетик, хустку. Ќа мить подумала була про ди-тину - ¤к њњ лишити саму в хат≥, та в цю мить прийшла стара ћ≥т¤Їва. √л¤нула на дочку здивовано:
-  уди ти?
–ањса н≥чого не сказала - вискочила з хати...
 ондукторка трамваю, що йшов ≥з „ечел≥вки, звернула увагу на молоду пасажирку, худеньку й бл≥ду, з нездоровим блиском у син≥х очах, що поводилас¤, ¤к непритомна. –озтр≥пана ¤кась, неохайно од¤гнена. ”скочила й с≥ла, а ¤к кондукторка п≥д≥йшла до нењ, щоб та вз¤ла квитка, здивовано запитада:
- ј х≥ба ¤ ще не платила? ¬ибачте!
ј ¤к устала на —адов≥й, спотикнулась об край х≥дника ≥ впала, мабуть, долон≥ пообдиравши.  ондукторка нав≥ть у заднЇ в≥кно трамваю вигл¤нула, щоб побачити, що та ж≥нка робитиме дал≥, але трамвай рушив ≥ швидко в≥ддаливс¤ в≥д "нещасноњ".
...Ѕ≥л¤ ƒѕ” молодичку спинив синьокашкетний вартовий, ¤к вона роз≥гналас¤ була пр¤мо в двер≥. Ќе зразу змюгла по¤снити, куди њй ≥ чого, власне, треба. …ому, п≥вн≥чанинов≥, не зовс≥м було ¤сно, що означало слово "ѕетлюра", що про нього - ц¤ п≥впритомна молодиц¤ хот≥ла комусь сказати. «ателефонував нагору, позираючи з п≥дозрою на чудну ж≥нку.
ј ж≥нка сто¤ла й шепот≥ла:
- як не мен≥, так ≥ не њй!
- «броњ не маЇш? - спитавс¤ вартовий ≥ мацнув за груди, щоб потрусити, але пот≥м в≥д ц≥Їњ думки в≥дмовивс¤: ж≥нка була не така вже привабна...
—казав, щоб ≥шла на трет≥й поверж, к≥мната число 13. ≤ вона п≥шла сходами нагору, вже досить мл¤во, н≥би раптом завагавшись. Ќ≥би виносила тими сходами нагору ¤кусь вагу. Ќав≥ть спинилась була, заплющила оч≥ ≥ так де¤кий час майже безт¤мно сто¤ла.
“а в≥дступати було п≥зно. ѕ≥шла дал≥
- ¬≥н же мене зрадив, - сказала майже вголос, опинившись у вузькому коридор≥, засланому м'¤ким килимом, - не пожал≥в... чого ж мен≥ його жал≥ти?
ўе вона не знайшла числа 13, ¤к назустр≥ч њй в≥дчинились двер≥, ≥ зв≥дти вигл¤нув стрункий юнак у синьому іал≥фе, в сорочц≥ (,,г≥мнастерц≥") захисного кольору, п≥дперезаний рем≥нним по¤сом, з кобурою на н≥м, - юнак - ¤к високоногий молодий п≥вник, що спинаЇтьс¤ кукур≥кнути.
- «аходьте!
« усього було знати, що в≥н спец≥¤льно чекав на нењ, зац≥кавившись тим, що вона мдла сказати. Ќе м≥г не звернути уваги на њњ розтр≥паний вигл¤д, уже тепер не блискучий, а затуманений безт¤мно погл¤д, що св≥дчив про ¤кусь нер≥шуч≥сть. …ому нав≥ть показалось, що вона поточилась, опинившись у його каб≥нет≥, порожн≥й к≥мнатц≥, з канцел¤рським столом ≥ з двома чи трьома ст≥льц¤ми. “ож п≥дхопив њњ мерщ≥й ≥, п≥дставивши ст≥лець, посадив. “акож сам с≥в з протилежного боку стола.
- „им можу служити? - запитав, пронизуючи молодицю ,,фаховим" погл¤дом своњх чорних очей. - ¬и щось хот≥ли сказати?
- "ј може б, не треба?" - подумала мл¤во, а- вголос сказала:
- ћ≥й чолов≥к... м≥й колишн≥й чолов≥к - петлюр≥вець. Ѕув отаманом банди...
ќч≥ сл≥дчого заблищали хижим вогнем людолова: в його пастку попалась дорогоц≥нна здобич.
- ’то в≥н, той... ваш чолов≥к? - спитавс¤. - як на пр≥звище?
- ≤нженер... начальник цеху в завод≥ ≥м. ѕетровського ѕерем≥тько... ѕавло ѕерем≥тько...
- «в≥дки ви знаЇте його минуле? - ¬≥н мен≥ сам казав...
Ќа мить њй стало ¤сно, що саме так треба казати, щоб ур¤тувати брат≥в, не вт¤гти њх у цю справу: ≥нстинкт крови озвавс¤.
- ”мгу... ÷е ц≥нна дл¤ нас ≥нформац≥¤. ƒ¤кую!
- я подробиць не знаю, але був...
ќч≥ сл≥дчого засв≥тилис¤ злорадним блискоњ ¤к в≥н сказав:
- Ќу, подробиц≥ в≥н нам сам розкаже...
- “о ¤ можу йти?
“ак, можете йти. як буде треба, ми вас покличемо.
¬аша адреса?
–ањса сказала. —л≥дчий записав написав њй перепустку, ще раз под¤кував ≥ вив≥в њњ в коридор, а там іал¤нтно вклонивс¤, подав руку й в≥дпустив.
- "ј може б, в≥н ще повернувсь до мене? Ѕоже, що ¤ зробила?!"
¬≥дчула, що' голова њй завернулась, ув≥чу махнуло чорним запиналом, вона встигла ще побачити, що сл≥дчий сховавс¤ до свого каб≥нету, а тод≥ схилилась до ст≥ни ≥ зсунулась на килимок, зомл≥ла. —в≥т з ус≥ма своњми бол¤ми й турботами кудись зник дл¤ нењ...
...ќчутилась на св≥жому пов≥тр≥, на вулиц≥, куди њњ винесли ¤к≥сь в≥йськов≥ в форм≥ ƒѕ” (але не той юнак, що розмовл¤в з нею).  оли њњ поставили на ноги, вона помалу подибала геть, ще не розум≥ючи, куди йде...
ѕерем≥тько йшов до сталеварного цеху, а назустр≥ч - Ћюбина. ѕобачила своЇ коханн¤, свою муку нестерпну - ≥ затремт≥ла вс¤. ј з очей т,ак ≥ покотилис¤ р¤сн≥-р¤сн≥ сльози. ”з¤в њњ за руку - вона притулилась трепетно до нього...
÷е було п≥д кавперами (пов≥тронагр≥вниками) доменного цеху, п≥д цигарами і≥гантами, п≥д звивами газових ру кав≥врур, де люди р≥дко показувались.
... ѕригорнулась ≥ дивилась на свого любого знизу вгору, ¤к на бога, з болем бачила на дорогому обличч≥ познаки пережитого. ќсобливо ота, така знайома зморшка над перен≥сс¤м, що зламувала краЇчки його гарних, немов ж≥ночих бр≥в. “а й виски вже були виразно б≥лими ≥скрами п≥дпален≥. јле був; в≥н ще в привабному розкв≥т≥ сил, стрункий у своњм син≥м ≥нженерськ≥м "спецод¤з≥". ≤ басок звучав так чар≥вно. “≥льки був чомусь не поголений: чорн≥ пеньки вкривали його округл≥ щоки й п≥дбор≥дд¤ з ¤мочкою. ¬ порив≥ коханн¤ й н≥жности Ћюбина провела долонею по т≥й його колюч≥й щетин≥.
- Ѕач, ≥ не поголивс¤ ¤к сл≥д, - сказала. —тримала сльози, щоб можна було говорити. ¬итирала
б≥лою хусточкою мокр≥ в≥нички своњх густих чорних в≥й, кл≥пала ними, струшуючи з них ще й так≥ блискуч≥ крапельки.
- Ѕоже, ну чому ми так≥ нещасн≥?
- ј м≥оже, ще будемо й щаслив≥, - пот≥шив њњ ѕавло. Ћюбина покрутила заперечливо головою: мовл¤в, "ой н≥, не будемо". ј сам,а й дал≥ тулилас¤ до нього, наче хот≥ла хоч трохи вхопити того малоймов≥рного щаст¤, огл¤далась, чи н≥хто не бачить, - ≥ горнулась.
- ¬они ж тепер тебе з'≥д¤ть, от≥ ћ≥т¤Їви, от≥ кацапи, - казала дал≥. - ѕопавс¤ ти в тенета тих чужих людей...
- Ќе з'њд¤ть. я переводжус¤ до ћар≥юпол¤, бо мен≥ тут, справд≥... ну, незручно чи що працювати п≥д начальством њњ брата (њњ, –ањсиного, що була вже чужа й далека дл¤ нього).,. ј тод≥ розведусь - ≥ ми поб≥еремось...
- “и забуваЇш про дитину, - знов нагадала Ћюбина.. ѕавло скинувс¤ нервово:
- "„ого вона щоразу про дитину?" ј вголос промовив:
- Ќу, що ж? Ћюди розвод¤тьс¤ й з д≥тьми... ≥ не з одним нав≥ть, Ћюбина н≥чого на це не сказала, т≥льки њњ пов≥ки знов трохи чи не на плач затремт≥ли.
- Ќу, год≥, заспок≥йс¤! - мовив ѕавло, бо¤чись, щоб вона знов не почала плакати.
ѕоблизу пройшов незнайомий роб≥тник, гл¤нув на них здивовано.
- «аспок≥йс¤! “ут, бач, люди... ѕобачимось завтра в саду, на тому самому м≥сц≥... ƒобре?
ƒо них зближавс¤ ц≥лий гурт роб≥тник≥в доменного цеху, в ширококрисих брил¤х, у спец≥вках. ѕавло потиснув. мерщ≥й Ћюбин≥ руку й швидко п≥шов у напр¤м≥ до свого цеху. ¬еличезна оз≥¤ цеху - з іратчасто-скл¤ним дахом угор≥ - прийн¤ла його в своЇ черево, ¤к кит б≥бл≥йного пророка йону, - приглушила дзенькотомг звод≥в, гар¤чим подихом мартен≥в, що висв≥чували в≥дьомськими очима в≥конець, осл≥пила протуберанцем) виливаноњ з чергового конвертора розтоплено-вогненноњ маси стал≥. ѕ≥д стелею пересувались таЇмничими рухами зводи, перенос¤чи важезн≥ виливанц≥ чавуну.
 оли ѕерем≥тько з≥йшов на м≥сточок-пл¤тформу б≥л¤ мартен≥в, через голову йому пройшла т≥нь, засюрчали кол≥щата зводу. ¬≥н п≥дв≥в голову: згори махнув йому кепкою зводовий, блиснув б≥лими зубами на закуреному обличч≥ ≥ щось гукнув. ѕерем≥тько не розчув, що в≥н сказав, либонь, т≥льки прив≥тавс¤, тож ≥ сам в≥дпов≥в йому невиразним помахом) руки. «осереджений у сам≥м соб≥, у тривожних думках, що нуртували в ньому, в≥н взагал≥ мало що чув ≥ бачив навколо себе... —то¤в нап≥впритомний, вз¤вшись рукою за поручч¤...
- "—правд≥, ще й дитинна! - продовжив те прикре, що його викликала Ћюбина своњм нагадуванн¤м. - як бути з нею?"
«розум≥в, що викинути цього "факту" з свого житт¤ не зможе. ќдно - що ал≥менти муситиме платити (≥ хто-зна, ¤к ще подивитьс¤ на це Ћюбина, а також њњ мати), а друге - в≥н таки почував себе батьком, не м≥г зректис¤ своЇњ ,,крови".
…ому звелос¤ на оч≥ крих≥тне т≥льце його сина, що вже сид≥в ≥, здавалос¤, розум≥в, ¤к в≥н, бавл¤чис¤ з ним, клацав перед ним пучками: так "розумно" зорив очен¤тами. “а ще й схожий - ус≥ казали - на нього, на батька, т≥льки оч≥ материн≥. –аптова тепла хвил¤ н≥жности до р≥дноњ ≥стотки прокотилас¤ по всьому т≥л≥, - н≥жности й жалю до т≥Їњ... сир≥тки. ¬оно ж буде сир≥ткою, ¤к в≥н одружитьс¤ з ≥ншою! Ќ≥, в≥н р≥шуче не може ц≥Їњ дитини зректис¤!..
÷е був ще один, але вже майже нерозв'¤зни'й вузол...
- "ј може б, ти повернувс¤ до своЇњ ж≥нки? - шепнув йому ¤кийсь голос, може, голос власного сумл≥нн¤. - –ади сина? Ѕо чим воно винне, теЇ мал¤тко? ј сварки ж у кожн≥й родин≥ бувають... ≤ все стало б на попереднЇ м≥сце... ≤ њхати н≥куди не треба було б, ≥ ти не був би такий бездомок, ¤к тепер. “а й ≥з —исоЇм у тебе були, справд≥, братерськ≥ в≥дносини... ј з часом усе це перем≥ежен'итьс¤..."
- "ј теща? - об≥звавс¤ другий голос. - ¬она, та гадюки, теж залишитьс¤ на своЇму м≥сц≥?"
“еща сто¤ла, ¤к непохитна скел¤ серед розбурханих хвиль, ≥з стих≥йною неминуч≥стю сто¤ла, ≥ њњ н≥¤ка сила це могла з його родини вилучити... “а й з Ћюбиною знов зайшов дуже далеко... ÷е означало б, що в≥н зрадив п вдруге. ј вона ж так його любить... ще може смерть соб≥ запод≥¤ти... ѕлакала ж ¤к! ≤ це теж уже був новозав'¤зний вузол.
”с¤к: тенета заборсувались навколо нього дедал≥ дужче ≥ в н не добирав способу, ¤к њх розплутувати.
« поблизького мартену почали випускати сталь-сонце с¤йне течиво полилос¤ дугою в к≥вш, швидко наповнюючи його й твор¤чи вогненне плесо. ѕлесо н≥би пот¤гло п≥в-лритомного ѕерем≥тька до себе, в≥н нав≥ть зробив к≥лька ступн≥в у тому напр¤м≥, його обдало великою гар¤ччю, обсипало в≥холою ≥скор.
- "ќтак би кинутис¤ сторч головою в те плесо - ≥ н≥¤ких тоб≥ думок, н≥¤ких проблем б≥льше..."
ћайже ф≥зичним зусилл¤м в≥д≥гнав цю думку - обернувс¤ на ¤кийсь рух позад себе. ƒо нього п≥дб≥г м'¤ким кот¤чим стрибком (виб≥г знизу, хапаючись за бильц¤ сход≥в руками) один роб≥тник, мануйл≥вець, що горнувс¤ до нього, ¤к до свого, ¤к до украњнц¤.
- ѕавле ѕетровичу! - шепнув захеканий. -- "√епеушники" вас шукають... я почув випадково, ¤к за вас питали... ќн де!..
≤ в≥дскочив - сховавс¤ за мартен. ѕерем≥тько перев≥в погл¤д у напр¤мку, куди кивнув головою роб≥тник: на м≥сток сходило троЇ в≥йськових, при зброњ, в ун≥формах ƒѕ”.
- "«а мене питали? - подумав збайдуж≥ло. - Ќевже —исой виказав? „и отой чортула ћаркел?"
«гадав також, що незадовго перед цим повз нього проб≥гав —арк≥сов, "завспецв≥дд≥лу".
ј пот≥м махнуло крилом усе його житт¤: в≥н поган¤Ї кон≥ в луз≥, а батько плужить... а над ними ос≥нн≥ хмари, в≥тер ≥ іави... мати готуЇ йому все - чист≥ сорочки, харч≥, вир¤джаючи до м≥ста вчитись... "над  иЇвом ≥ голуби, ≥ сонце, а в нього на груд¤х жовто-блакитна стр≥чка... на груд¤х стр≥чка, а на плечах рушниц¤... ≥ нарешт≥ його власний син-мал¤тко др≥бними н≥жками й ручками шамотаЇ, так "розумно" зорить на нього блакитними очен¤тками... —каже: "“атку! ј може, "папа"?!
≤ найближча д≥йсн≥сть... —косив ѕерем≥тько очима на пдесо вогненноњ маси: розтоплений, ¤к масло, метал м≥нивс¤ гар¤чими переливами, устоюючись (бо вже з печ≥ випустили) - т¤г до себе непереможно, нев≥дбивно.
ѕередн≥й "гепеушник" вихопивсь на майданчик ≥, вимахнувши револьвером, гукнув:
- –уки вгору!
ѕерем≥тько п≥дкинув руки, а тод≥ схитнувс¤ ск≥сно, н≥би стрибав з бер≥ега в воду боком, ≥, ¤к ≥змигнути оком, зн¤вс¤ в пов≥тр¤ на крилах свого житт¤ - та й кинув себе в теЇ плесо.
” плес≥ бахнуло, але нав≥ть димок не п≥шов, ¤к туди чульбукнуло людське т≥ло.
"√епеушник" вистр≥лив у тому ж напр¤м≥, а пот≥м роззирнувс¤ навколо, немов перев≥р¤ючи, чи, д≥йсно, то була перед ним жива людина, чи то, може, йому т≥льки так було видалось. ќтетер≥ло лупав очима.
ј цех гуркот≥в, шип≥в, дзенькав, скреготав металом ≥шов дал≥, не спин¤вс¤.