” вс≥х народ≥в початок р≥льництва був початком творенн¤ цив≥л≥зац≥њ та культури. ќбробл¤ючи, поливаючи власним потом певний шмат земл≥ ≥ так вирощуючи добрий урожай, р≥льник навчивс¤ ц≥нувати той шмат земл≥, любити, вважати за —¬≤… ≥, природно, боронив в≥д загарбанн¤ сус≥дами. “ак народжувалас¤ ≥ зм≥цнювалас¤ св≥дом≥сть власност≥. «емлю успадковували в≥д прад≥д≥в правнуки. “ак народжувалас¤ ≥, через багато покол≥нь, зм≥цнювалас¤ св≥дом≥сть свого роду, а з нењ - свого племен≥, дал≥ - свого народу ≥, нарешт≥, св≥дом≥сть Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќј. “ак постала св≥дом≥сть ≥сторичного права на власну «≈ћЋё, а з того - св≥дом≥сть обов'¤зку њњ боронити дл¤ нащадк≥в, тобто ѕ≤ј“–≤ќ“»«ћ. ¬с≥ р≥льнич≥ народи - патр≥отичн≥, св≥дом≥ своЇњ г≥дност≥, мають приватновласницьку правосв≥дом≥сть ≥, понад усе, волелюбн≥.
Ќе маючи ан≥ природного ≥нстинкту приватноњ власност≥, ан≥ виробленоњ житт¤м в≥дпов≥дноњ правосв≥домост≥, москвин, самозрозум≥ло, м≥г створити лише безвласницьку форму користуванн¤ землею. ≤ не лише землею, але й ус≥м ≥ншим, включно з особистою думкою. ≤ в≥н створив свою нац≥ональну форму - общину. ‘орму не лише господарського, а й громадського ладу та культури. ѕо 1917 роц≥ в≥н переназвав ту свою Добщину" на Дколхоз".
јж до ’≤њ≤≤≤ ст. не було в ћосковщин≥ приватних власник≥в на землю. ¬с¤ земл¤ (разом з людьми на н≥й) належала царев≥, в≥н Джалував" (давав право користуватис¤) ≥њ своњм бо¤рам, двор¤нам за њхню службу. ÷е й в≥ддзеркалилос¤ в московськ≥й мов≥. ¬с¤ка стала платн¤ (в≥д держави, громади чи особи) називаЇтьс¤ Джалование", себто ласка. ÷е також в≥дбилос¤ в мов≥. ћосквини - аристократи ≥ мужики - називали себе Дцарскими людьми" до ’VIII ст., а пот≥м - Друсскими". ¬с≥ Ївропейц≥ свою народн≥сть висловлюють в ≥менников≥й форм≥ (’“ќ): украњнець, пол¤к, чех, серб, хорват, словак тощо. ћосквини ж уживають прикметникову форму Друсский", тобто „»…. ћосквин псих≥чно не м≥г сприйн¤ти ≥менниковоњ форми Друсин".* (*јбо й родовоњ, спадковоњ - "русич". - –ед.)
Ѕезвласницька правосв≥дом≥сть природно поширилас¤ на все московське житт¤. ўоб≥льше, ув≥йшла в п≥дсв≥дом≥сть москвина, зробилас¤ складником його духовност≥. “им-то ≥ соц≥ал≥стичне безвласництво москвин сприйн¤в охоче, ¤к своЇ р≥дне, природне, зам≥нивши слово Дгосударь" (цар) на Дгосударство" (соц≥ал≥стичне). «а старою ≥сторичною традиц≥Їю те Дгосударство" (¤к ≥ колись Дгосударь") в≥дбираЇ в —–—– приватне майно разом з житт¤м власник≥в.* (*ƒумка автора п≥дтверджуЇтьс¤ под≥¤ми в ћосковщин≥ п≥сл¤ 1991 року. ƒобрий ™льцин розв≥в чергову "семибо¤рщину" - ол≥гарх≥ю. “верд≥ший ѕут≥н саджав бо¤р-ол≥гарх≥в до тюрми ≥ вибивав з них в такий спос≥б грош≥. “ак само чинили й чин¤ть в≥рн≥ московськ≥ холопи, доброго московського вишколу: президент ”крањни Ћ.  учма, “уркменбаш≥ —. ћуратов, та й вс≥ ≥нш≥ сатрапи ћосков≥њ на "инородческих земл¤х". - –ед.)
ўе 1840 року неписьменний московський мужик ћаксим ѕопов пропов≥дував 100%-ий марксизм.  . ћаркс видав Д ап≥тал" 27 рок≥в п≥зн≥ше. √раф Ћев “олстой марксистом не був, а 1905 р. писав царев≥: Дћати землю на власн≥сть - це протиприродний злочин. “им-то московський народ бажаЇ не знищити нашу споконв≥чну комуну-общину, а навпаки - поширити њњ на все житт¤ держави". Ќовий цар ¬олодимир ≤ задовольнив 1917 р. те бажанн¤ ≥ мужика ћ. ѕопова, ≥ графа Ћ. “олстого. ≤ не лише бажанн¤ цих двох стан≥в, а й ус≥х. Ќаприклад, аристократа кн¤з¤ ѕ.  ропотк≥на, монарх≥ст≥в ¬. —оловйова,  . ЋЇонтьЇва, ј. ’ом¤кова, нац≥онал≥ст≥в ‘. “ютчева, √. ”спенсъкого, ё. —амар≥на, л≥берал≥в ћ. ѕогод≥на, Ќ. ƒанилевського, соц≥ал≥ст≥в ћ. Ѕакун≥на, ќ. √ерцена, —. ЌЇчаЇва, ћ. „ернишевського, √. ѕлеханова, ¬. Ћен≥на - вс≥ вони в≥рили (п≥дкреслюЇмо - в≥рили!), що мати землю у приватн≥й власност≥ неморально, неприродно ≥ гр≥ховно. ¬с≥ вони ненавид≥ли ≥ мр≥¤ли зруйнувати сусп≥льний лад у ™вроп≥ власне тому, що в≥н заснований на ≥дењ приватноњ власносг≥ та на ≥дењ в≥льноњ людини. Ќема потреби наводити цитати з њхн≥х писань, виданих в —–—– великими накладами. ’≥ба к≥лька приклад≥в.
ћонарх≥ст  . ЋЇонтьЇв: Д—в≥т скоро мусить в≥дкинути буржуазну культуру, а новий ≥деал людства вийде беэперечно з ћосковщини; з народу, у ¤кого найслабше розвинен≥ буржуазн≥ ≥деали. ≤ пора вже покласти край Ївропейськ≥й буржуаз≥њ"38.
ё. —амар≥н: Д“ак, москвин не знаЇ згубноњ р≥зниц≥ м≥ж ДмоЇ" ≥ ДтвоЇ". ≤ справд≥, в ћосковщин≥ живуть разом ≥ працюють сп≥льно батьки, сини, внуки ≥ правнуки, не розд≥л¤ючись аж до смерт≥ Дбольшака" (батька).
÷≥лковито природно така с≥м'¤-комуна породила б≥льшу комуну-общину. ÷≥лковито природно, що в ћосковщин≥ не було жодного протесту проти усусп≥льненн¤ (колектив≥зац≥њ) земл≥. Ќавпаки, московськ≥ сел¤ни сам≥ охоче йшли до колгосп≥в.
ћосквини зд≥йснювали ≥дею безвласност≥ у своњй держав≥ не в≥д 1917 року, ¤к гадають нев≥гласи. ћосковська ≥де¤ беэвласност≥ виникла водночас з народженн¤м самоњ московськоњ сп≥льноти (нав≥тъ ще ран≥ше). ¬же за перших ≤ван≥в у ’VI стол≥тт≥ записали москвини до державних закон≥в свою ≥дею безвласност≥. “≥ закони були правосильн≥ аж до 1801 року, коли Ддвор¤ни" одержали право власност≥ на землю. —ел¤ни та ≥нш≥ нижч≥ верстви не мали того права аж до 1906 року. ј 1917 року ћосковщина повернулас¤ назад до старих безвласницьких закон≥в, зневажнивши закони 1801 ≥ 1906 рок≥в. ќтож, за всю ≥стор≥ю право власност≥ на землю мали: вищ≥ верстви - 116 рок≥в, а нижч≥ - лише 10 рок≥в.
 ≥лькасотр≥чна безвласницька правосв≥дом≥сть москвина стала складником його духовност≥, ув≥йшла в його душу. ћосквин ненавидить ≥дею приватноњ власност≥ не з переконанн¤ в њњ шк≥дливост≥, а з в≥ри в њњ неморальн≥сть, гр≥ховн≥сть. ј в≥рою - ¤к ≥ кожним почугт¤м - керуЇ не розум, а душа. ¬≥ру не можна побороти розумом, бо в≥ра ≥ розум лежатъ у несум≥рних царинах: мозок у матер≥алън≥й, ф≥зичн≥й, а душа - в позаматер≥альн≥й, духовн≥й. “ак, невизнанн¤ ≥дењ та засади приватноњ власност≥ стало московським нац≥ональним символом в≥ри.
«аперечуючи право власност≥, москвин лог≥чно не визнавав його ≥ поза ћосковщиною. ≤ншими словами - виправдовував тим своЇ загарбанн¤ чужих земель, грабунок чужих багатств. ” ’’ ст. московська Ддемократ≥¤" безм≥рно вдосконалила ≥сторично-традиц≥йне загарбництво, ≥ то досить легко, надавши йому нових назв: Дсоц≥ал≥зм", Д≥нтернац≥онал≥зм", Двизволенн¤ з кап≥тал≥стичного, колон≥ального ¤рма" ≥ под≥бних Ћ»„»Ќ.

ќЅў»Ќј

¬≥д початк≥в московськоњ держави у ’≤≤ ст. аж до ’’ ст. вс¤ сел¤нська земл¤ в н≥й належала юридично ≥ фактично с≥льським громадам (общинам).  ожна община д≥лила свою землю м≥ж своњми членами дл¤ користуванн¤ ≥ оброб≥тку. ј що к≥льк≥стъ люду в сел≥ м≥н¤лас¤, то община кожн≥ 3 -- 5 рок≥в робила новий перед≥л.
«в≥льн¤ючи 1861 року сел¤н з кр≥пацтва, ур¤д мусив продати њм частину двор¤нських эемель. ѕоза¤к сел¤ни не мали грошей, то продав у борг (в ”крањн≥ та двор¤нська земл¤ належала колись украњнським козакам та сел¤нам. ѕетро ≤ та  атерина ≤≤ в≥д≥брали њњ в≥д них ≥ подарували двор¤нам, переважно неукрањнським. ќтже, украњнськ≥ сел¤ни купували 1861 р. свою колишню власну землю. „и ж не Дблаготворное вли¤ние –оссии в присоединенных окраинах"?). ј щоб забезпечити його ст¤гненн¤, ур¤д продав не окремим сел¤нам, а у власн≥сть общинам. ¬с¤ община в≥дпов≥дала сп≥льною порукою эа виплату земл≥ ≥ податк≥в. “ак московська община збереглас¤ ≥ по 1861 роц≥. «рештою, московський ур¤д не м≥г, хоча б ≥ хот≥в, продати землю у власн≥сть окремим сел¤нам, - бо ж ненавид¤чи працю на р≥лл≥, московський мужик продав би св≥й над≥л з першоњ нагоди ≥ вт≥к до м≥ста. ¬≥н т≥кав ≥ з общини, в≥дмовл¤ючись в≥д своЇњ частки. ћосковський ур¤д змушений був заборонити 1861 р. с≥льськ≥й влад≥ видавати паспорти сел¤нам без дозволу пов≥тового начальника. ƒостеменно така сам≥с≥нька заборона Ї ≥ в —–—–. Ѕез паспорта н≥хто не м≥г вийти э хати н≥ до 1917 р., н≥ дос≥.
÷≥лковито протилежно було в ”крањн≥. «емлю одержали у власн≥сть також с≥льськ≥ громади, а не окрем≥ сел¤ни. “а под≥ливши њњ пом≥ж своњми, украњнськ≥ с≥льськ≥ громади н≥коли пот≥м не перед≥лювали, а батько передавав своњм д≥т¤м, д≥ти - внукам, внуки - правнукам. ≤ не лише передавали, але й продавали та купували, ¤к свою приватну власн≥сть, хоч оф≥ц≥йио власником була с≥льська громада. “ак украњнська правосв≥дом≥сть не визнала 1861 року, ≥ н≥коли не визнавала московськоњ безвласницькоњ ≥дењ. Ќе визнаЇ ≥ тепер в —–—–. «а це украњнське сел¤нство заплатило по 1917 р. неймов≥рно жахливу ц≥ну - ѕ'я“Ќјƒ÷я“№ ћ≤Ћ№…ќЌ≤¬* своњх труп≥в на Днаш≥й, не своњй" земл≥.
(*ѕодане число значно занижене. «а в≥йну 1914 - 1918 рр. украњнц≥ втратили понад 1,5 м≥льйона чолов≥к≥в на фронт≥; за в≥йну 1918 - 1921 рр. - ще понад 2,5 м≥льйона у в≥йськових д≥¤х, а також близько 3 м≥льйон≥в внасл≥док репрес≥й та голодомору 1921 року; в≥д репрес≥й, колектив≥зац≥њ, у протимосковських повстанн¤х 1922-1931 рр. - ще понад 1,5 м≥льйона; у 1932-33 - за р≥зними даними, в≥д 9 до 16,7 м≥льйона украњнц≥в виморено голодом, а на њхн≥ земл≥ та реманент завезен≥ колгоспники-москвини; 1934-1940 - в≥д 2-х до 4-х м≥льйон≥в людей репресовано, з ¤ких переважна б≥льш≥сть розстр≥л¤на або вимерла в ув'¤зненн≥; 1941-1945 - ще 7,5 м≥льйона украњнц≥в л¤гло за московськ≥ ≥нтереси, а у пер≥од з 1942 по 1954 у боротьб≥ з н≥мецькою та московською окупац≥¤ми, майже три м≥льйони найсв≥дом≥ших, найкращих, найзвит¤жн≥ших повстанц≥в та п≥дп≥льник≥в-украњнц≥в було вбито, розстр≥л¤но, вислано на каторжн≥ роботи ≥ там знищено; вже у часи проголошеноњ незалежност≥, через владу, що захопили московськ≥ холуњ та через засилл¤ московитського кап≥талу, що знищив ц≥л≥ галуз≥ виробництва, з ”крањни вимушено вињхали на зароб≥тки понад 7 м≥льйон≥в украњнц≥в... ј ск≥льки продано у рабство, ск≥льки викрадено на донор≥в внутр≥шн≥х орган≥в д≥тей ≥ молод≥ - ц¤ статистика з'¤суЇтьс¤ лише тод≥, коли постане правдива ”крањнська —оборна —амост≥йна ƒержава, а перед њњ в≥льним народним судом постанутьзлочинц≥, ¤к≥ зраджують свою ¬≥тчизну ≥ служать њњ одв≥чним ворогам. -–ед.)
“а й у цьому московська Ддемократ≥¤" —–—– лише насл≥дувала свою стару аристократ≥ю, що до 1917 року також жорстоко карала украњнських сел¤н за те, що вони не хот≥ли ≥ не дозвол¤ли н≥кому творити в ”крањн≥ московськоњ общини, а вважали одержану землю за свою приватну власн≥сть. –≥зниц¤ лише в тому, що московська аристократ≥¤ покарала тис¤ч≥, ≥ то не смертю, а московська "демократ≥¤" - на смерть ≥ м≥льйони.
ћосковський сел¤нин не знав, чи в наступному перед≥л≥ одержить ту саму д≥л¤нку земл≥, що маЇ. ќтже, не мав матер≥альноњ спонуки њњ пол≥пшувати. ÷е призводило до дедал≥ менших урожањв (висок≥ врожањ в ”крањн≥ спричинював не лише родючий чорнозем, але й, б≥льшою м≥рою, приватна власн≥сть на землю. ”крањнський сел¤нин дуже дбав, щоб його д≥ти успадкували невиснажену, незасм≥чену бур'¤нами землю.). ¬ державному ж бюджет≥ московськоњ ≥мпер≥њ податки з р≥льництва та э р≥льничого промислу давали б≥льше грошей, н≥ж ус≥ ≥нш≥ податки. «меншенн¤ врожањв - це зменшенн¤ державних прибутк≥в, недоб≥р у державному бюджет≥, борги, эанепад господарства, революц≥¤, розвал ≥мпер≥њ. ўоб ур¤тувати њњ в≥д такоњ можливост≥, м≥н≥стр —. ¬≥тте запропонував 1904 р. зам≥нити общинне волод≥нн¤ землею приватновласницьким. ј що община була св¤та св¤тих кожного москвина, то н≥мець збувс¤ м≥н≥стерського кр≥сла. “а житт¤ не зважало на московськ≥ св¤тощ≥, й ≥мпер≥¤ котилас¤ до господарчого ≥ пол≥тичного упадку. ’оч-не-хоч, наступиик —. ¬≥тте, ѕ. —толип≥н, законом в≥д 6 листопада 1906 р. дав сел¤нам право перебирати в≥д общини своњ частки у приватну власн≥сть. “ой закон не примушував, лише давав сел¤нам право обирати общинний чи приватновласницький спос≥б волод≥ти землею. ¬ ”крањн≥ в≥н н≥чого не зм≥нив, бо тут сел¤ни давно мали землю фактично на приватновласницьк≥й засад≥, отож, лише оф≥ц≥йно визнав фактичний, давно ≥снуючий стан. ћосковськ≥ ж сел¤ни не сп≥шили виходити з общини, не сприйн¤вши дивного ≥ незрозум≥лого њм столип≥нського закону. “ак ≥ лишилас¤ в ћосковщин≥ њхн¤ община дос≥ (перезвана на Дколхоз").
ѕ. —толип≥н, мабуть, не розум≥в, що запроваджуючи приватну власн≥сть у ћосковщин≥, в≥н Досквернил" московське безвласництво. ¬с≥ москвини, попри р≥зницю пол≥тичних погл¤д≥в ≥ сусп≥льного стану, - в≥д соц≥ал≥ст≥в до монарх≥ст≥в, поставилис¤ вкрай ворожо до його земельноњ реформи. ≤ навпаки - вс¤ ”крањна њњ в≥тала. ¬ ”крањн≥ в≥тали нав≥ть ≥ т≥ москвини, що народилис¤ ≥ виросли тут, бо живучи серед украњнц≥в, були значно культурн≥ш≥ за своњх одноплеменник≥в з ћосковщини. “ому змогли зрозум≥ти користь з реформи. ƒуховну ж, етичну њњ варт≥сть вони не в≥дчували. ћосквини вбили (з дозволу цар¤) в 1911 р. —толип≥на, не давши йому часу розпочати реформу. ≤ прикметна подробиц¤: вбив соц≥ал≥ст Ѕогров, що був на таЇмн≥й служб≥ у жандармер≥њ.
—поконв≥чна община знищила у москвина ≥нстинкт власност≥ не лише на матер≥альн≥ ц≥нност≥, а й на духовн≥. ќбщиниик не потребував власного розуму, бо за нього думала община; не см≥в мати власного почину (≥н≥ц≥ативи), бо тим руйнував би общину. “а общинник усе ж таки мав ¤кесь р≥льниче знар¤дд¤ та худобу ≥ мусив сам думати, ¤к те знар¤дд¤ використати ≥ чим ту худобу нагодувати.  олгосп зв≥льнив його ≥ в≥д ц≥Їњ потреби, ≥ москвини радо прив≥тали 1917 р. усусп≥льненн¤ (колектив≥эац≥ю).
¬ ”крањн≥ ж ћосковщина знайшла в≥льного сел¤нина э його споконв≥чною, непохитною приватновласницькою правосв≥дом≥стю, з його власним особистим св≥тогл¤дом, з його вродженим почутт¤м власноњ г≥дност≥, з його незнищимим прагненн¤м до вол≥, незалежност≥, з розвиненим почином (≥н≥ц≥ативою). ”крањнський сел¤нин зустр≥в московську колгоспну ≥дею э такою ненавистю, що ”крањна стих≥йно схопилас¤ за зброю ≥ гор≥ла к≥лька рок≥в у заграв≥ сел¤нських повстань*. (*Ћише у ѕавлоградському пов≥т≥  атеринославськоњ губерн≥њ з 1919 по 1931 рр. в≥дбулос¤ 300 сел¤нських повстань! - –ед.) ѕерел¤кана ћосковщина змушена була визнати, що: Д—илою украњнц≥в не в≥зьмемо"39, ≥ ¬. Ћен≥н наказав: ДЌе накидайте силою колгосп≥в ≥ взагал≥ комун≥зму украњнц¤м доти, доки ми не зм≥цнимо свою владу в ”крањн≥". “ак вимушено повернули частково приватну власн≥сть ≥ особистий почин у форм≥ Ќ≈ѕу (Ќова ≈коном≥чна ѕол≥тика). ќтже, знову - ¤к ≥ перед 1917 роком - украњнська приватновласницька правосв≥дом≥сть перемогла московське безвласництво. “а й тут бачимо "прогрес" московськоњ "демократ≥њ". ћосковська аристократ≥¤ побо¤лас¤ зломити силою украњнський спротив, а от "демократ≥¤", зм≥цнивши свою владу, знищила 1928 року Ќ≈ѕ ≥ вигубила м≥льйони украњнц≥в.
ћосковщина почала закладати своњ тепер≥шн≥ радгоспи ще в ’≤’ стол≥тт≥. “од≥ ќлександр ≤ (1777-1825) наказав запровадити т. зв. Дпосьолки". ¬ них земл≥, худоба, будинки, реманент, знар¤дд¤ ≥ нав≥ть люди належали держав≥. —ел¤ни працювали за приписами, складеними в ѕетербурз≥, ≥ п≥д нагл¤дом старшин та п≥дстаршин. ¬се робилос¤ там лише за командою, ¤к у в≥йську. Ћад був нап≥вв≥йськовий э суворою дисципл≥ною ≥ жорстокими карами. ¬ ”крањн≥ з тих Дпосьолк≥в" т≥кали. ≤х ловили ≥ прилюдно в≥шали на пострах ≥ншим. ќлександр загрожував: Д“≥ посьолки будуть, хоч би довелос¤ встелити мерц¤ми шл¤х в≥д ѕетербурга до „удова". ÷ар встелював лише тис¤чами, а "рабоче-кресть¤нска¤" влада —–—– встелила м≥льйонами мерц≥в ≥ не сотнек≥лометровий шл¤х ќлександра, а тис¤чок≥лометровий в≥д  арпат по —ахал≥н. “ут виникаЇ ц≥каве питанн¤: чому московськ≥ монарх≥чн≥ ≥мпер-соц≥ал≥сти не поширили своњх радгосп≥в ’≤’ ст.на всю ”крањну? Ѕо треба було б вигубити тис¤ч≥ й тис¤ч≥ украњнц≥в, ¤к≥ чинили б шалений оп≥р. Ќа це вони не в≥дважилис¤, бо тод≥ в ™вроп≥ ще живою ≥ д≥¤льною була традиц≥йна культура, заснована на христи¤нськ≥й етиц≥ ≥ римському прав≥. “од≥ на кожне варварство ™вропа в≥дгукувалас¤, ≥ борц≥в за христи¤нськ≥ ≥деали п≥дтримувала не лише морально, а й матер≥ально: гр≥шми, дипломатично ≥ нав≥ть збройно. “ак ™вропа допомогла знищити рабство в јмериц≥, √рец≥њ - визволитис¤ з турецькоњ невол≥, тощо. “ис¤ч≥ украњнських борц≥в, полеглих у боротьб≥ за Ѕогом дане право бути Ћюдиною, а не худобою, могло обурити культурну ™вропу. ћосковщина ризикувала втратити ”крањну, а з нею ≥ мр≥њ про пануванн¤ у св≥т≥. ¬она знала, що тод≥ були в ™вроп≥ державн≥ муж≥, ¤к≥ розум≥ли московську загрозу ™вроп≥ та њњ культур≥.
„ому ж тод≥ "демократичн≥" ≥мпер-соц≥ал≥сти поширили своњ радгоспи по ”крањн≥ ’’ стол≥тт¤? Ѕо ™вропа ’’ стол≥тт¤ була вже ц≥лковито ≥накша. ўе н≥коли у своѓй ≥стор≥ѓ не падала вона духовно ≥ морально так низько. ™вропа знаЇ, що д≥Їтьс¤ в тому г≥ршому за пекло —–—–. «наЇ, ≥ не лише мовчить, а й шукаЇ московськоњ ласки. ћосковщина знала про такий духовний стан ™вропи ≥ тому була ц≥лковито певна, що минетьс¤ њй безкарно вигубленн¤ м≥льйон≥в украњнц≥в. Ќе помилилас¤. ўоб≥льше, по в≥йн≥ 1939 - 1945 рр. зах≤дний св≥т, н≥чим ≥ н≥ким не примушений, з власноњ вол≥ подарував ћосковщин≥ нов≥ м≥льйони раб≥в. ћосковська монарх≥чна держава була власником 35% вс≥х кр≥пак≥в40. —оц≥ал≥стична московська ≥мпер≥¤ —–—– Ї власником ус≥х 100%.
“епер≥шнЇ удержавленн¤ промисловост≥, рабство роб≥тник≥в, розстр≥л ≥нженер≥в за низьку ¤к≥сть ≥ к≥льк≥сть продукц≥њ ≥ т. п. було й эа ѕетра ≤ 41, ≥ за ћиколи ≤. ≤ за п≥зн≥ших цар≥в ус¤ уральська промислов≥сть, майже вс¤ петербурзька ≥ чимало навколо ћоскви були розбудован≥ ≥ д≥¤ли за державн≥ грош≥. „имало э них належали держав≥ й формально. ¬ ”крањн≥ тод≥ було к≥лька великих ≥ к≥лькадес¤т менших державних п≥дприЇмств, де працювали державн≥ кр≥паки п≥д кер≥вництвом державних ур¤довц≥в42. “очн≥с≥нько так само ≥ в —–—–. ¬ —–—– бо ¬—я промислов≥сть - державна, ≥ ¬—≤ роб≥тники - державн≥ кр≥паки. ≤ не лише роб≥тники, а й ж≥нки та д≥ти.
”державленн¤ банк≥в почали не соц≥ал≥сти у ’’ ст., а монарх≥сти у ’≤’ ст. ¬же тод≥ б≥льш≥сть банк≥в у ћосковськ≥й ≥мпер≥њ були приватними лише оф≥ц≥йно, формально (назвою), а фактично були державн≥, заснован≥ на державн≥ грош≥, одержували в≥д держави безповоротн≥ грошов≥ допомоги, управител≥в призначав ур¤д43.
“ак само ≥ вс≥ зал≥зниц≥ були фактично державн≥, хоч так ≥ не називалис¤. ƒержава платила 50 - 90% кошт≥в побудови ≥ визначала оплату за перевезенн¤ та доплачувала недобори44.

3Ћќƒ≤…—“¬ќ

¬важаючи право власност≥ за гр≥ховне, за неморальне, москвин лог≥чно не вважав крад≥жку гр≥хом, а морально виправданою. ƒо цього, зрештою, примусило його ≥ саме московське житт¤. як уже мовилос¤, стара Дпаль" не родила, ≥ примара голоду спонукала москвина брати, н≥кого не питаючи, не св≥й шмат земл≥ п≥д нову Дпалю". ÷¤ практика давала москвинов≥ моральне виправданн¤ (санкц≥ю) на захопленн¤ чужоњ власност≥. “ак э покол≥нн¤ в покол≥нн¤ виплекалис¤ у москвина св≥тогл¤д ≥ вдача Двора" (злод≥¤), граб≥жника, а дал≥ й розб≥йника, харциз¤ки, загарбника (≥мпер≥ал≥ста). ÷¤ вдача та св≥тогл¤д панують у житт≥ москвина: у приватному, у громадському, у культурному, у м≥жнародному. Ќими прос¤кнута московськ≥ л≥тература, наука, мистецтво ≥ нав≥ть церква. ¬они в≥ддзеркалюютьс¤ в московськ≥й народн≥й мудрост≥. Ќаприклад: "„то вз¤то - то св¤то", "— трудов праведных не наживешь палат каменных", ≥ т. п. ”крањнський народ, навчений довгим життЇвим досв≥дом, створив безл≥ч приказок та см≥ховиськ (анекдот≥в) про злод≥йство, брехню, шахрайство, ошуканство москвина.
 рад≥жку громадських та державних (Дказьонних") грошей москвин нав≥ть не вважаЇ за крад≥жку.  радуть ус≥: в≥д цар¤ (тепер диктатора) до жебрака. ≤ вс≥ це знають. ≤ н≥хто не кине каменем у злод≥¤, бо ж кожний "возьмет, что плохо лежит". —притного злод≥¤, ¤кий безкарно багато накрав, уважають за мудру людину, його шанують, йому заздр¤ть. «а  атерини ≤≤ ур¤довц≥ крали 43 % державних грошей45. ¬ —–—– крадуть значно б≥льше. ¬с≥ чужинц≥, ¤к≥ мали нещаст¤ жити в ћосковщин≥ в≥д ’VI до ’’ ст., св≥дчать про неймов≥рне злод≥йство, крад≥жки, брехлив≥сть, ошуканство москвин≥в: в≥д м≥н≥стр≥в до вуличних д≥тей46. 0лександр ≤ казав: Д’то не бреше ≥ не краде - той не москвин". Ќав≥ть ус≥ московськ≥ державно-нац≥ональн≥ клейноди - краден≥. ” державному г≥мн≥ ДЅоже, цар¤ храни" слова англ≥йського г≥мну в переклад≥ ¬. ∆уковського, а музика - старовинна Ївропейська Д0, —анктис≥мо" композитора ¬. √ена, що њњ московський композитор ј. Ћьвов пристосував до московського перекладу. ƒержавний герб - двоглавого орла - ћосковщина вкрала у ¬≥зант≥њ. Ѕарви нац≥онального прапора - у √олланд≥њ. Ќазву своЇњ ≥мпер≥њ (нав≥ть ≥ народу) вкрала в ”крањни. Ќазву своЇњ столиц≥ (ћосква) - у ф≥нн≥в. Ќав≥ть свою мову склала з запозичень у ф≥нн≥в, татар, украњнц≥в, н≥мц≥в, француз≥в. Ќ≥¤к≥ найжорсток≥ш≥ кари, н≥¤кий найлют≥ший деспот не зможуть знищити те злод≥йство, брехню, ошуканство. Ѕо плекане стол≥тт¤ми входить у кров, стаЇ спадковим ≥ ст≥йким. “ак злод≥йство, брехн¤, ошуканство, волоцюзтво, безвласництво, безбожництво, загарбництво стали нац≥ональними рисами москвина47.
ƒо 1917 р. московською ≥мпер≥Їю правили помосковщен≥ немосквини. ѓхн¤ кров вел≥ла њм стримувати москвина в≥д надто великого ви¤вленн¤ своњх нац≥ональних рис. ѕо 1917 р. владу захопили вих≥дц≥ з народу - питом≥ москвини. ¬они вже не мали жодного стриму ≥ ¤вно та в≥дверто проголосили соц≥ал≥стичну безвласн≥ть ≥мперським законом. ÷¤ нац≥ональна "демократ≥¤" ви¤вилас¤ найб≥льшим, найжорсток≥шим, найп≥дл≥шим деспотом, загарбником, душогубом, розбишакою, злод≥Їм, ошуканцем, брехуном - за вс≥х знаних у св≥тов≥й ≥стор≥њ.
¬ласн≥сть була визнана законом незаконною, отже, лог≥чно кожний громад¤нин "социалистического отечества" мав законне право в≥дбирати у власник≥в њхнЇ добро. ј що власником усього добра в —–—– Ї держава, то в≥дбирати ≥ в держави. “ак клич: Д’то не працюЇ - той не њсть" обернувс¤ в —–—– на Д’то не краде - той не њсть". Ћедве чи Ї в усьому —–—– бодай одна людина, ¤ка не дотримуЇтьс¤ цього закону. “ис¤ч≥ приклад≥в можна назбирати в часописах —–—–, а вони друкують таке лише тод≥, коди ¤вище стаЇ загальним, надто поширеним. ќтже, затаювати - це визнавати, що сам ур¤д тому потураЇ, бо ж ус≥ часописи —–—– видаЇ сам ур¤д. ћи згадаЇмо лише к≥лька задл¤ прикладу.
"” соц≥ал≥стичному лад≥ —–—– нема н≥чого, що породжуЇ злочинн≥сть. ¬ —–—– давно вже усунено т≥ сусп≥льн≥ причини, ¤к≥ робл¤ть злочинн≥сть неминучим сусп≥льним ¤вищем кап≥тал≥стичних держав", - пише48 найвищий обвинувач (генеральний прокурор) —–—– –уденко саме тод≥, холи ур¤д —–—– оголосив смертну кару за крад≥жки, гвалтуванн¤ ж≥нок, хабарництво ≥ т. п. ¬с≥ часописи —–—– нар≥кають, що злочини коњть переважно молодь. ј вона ж народилас¤ по 1917 роц≥, отже, вихована ладом —–—–, у ¤кому нема н≥чого, що породжуЇ злочинн≥сть.
”р¤д —–—– створив окрем≥ бригади з в'¤зн≥в, ¤к≥ ночами п≥д нагл¤дом Ќ ¬ƒ - розкопували стар≥ могили, шукаючи золотих хрестик≥в, персн≥в, зуб≥в у мерц≥в. ƒо такого джерела золота не доглупавс¤ ще жодний злод≥й у св≥т≥, не те що ур¤д. „и ж не Дпрогрес" московськоњ "демократ≥њ"?
ѕоблизу будови великого металург≥йного комб≥нату в «ах≥дному —иб≥ру виросло чимале м≥сто, прозване Д радигород". ј прозвано його так, бо люди побудували його з крадених матер≥ал≥в. ≤ - самозрозум≥ло - крали не сторож≥ чи служки, але м≥сцев≥ можновладц≥, вс≥л¤к≥ начальники49.
"”  иргизьк≥й –—– лише за пару рок≥в украдено вс≥л¤кого державного майна на 30 м≥льйон≥в рубл≥в. —еред злод≥њв були так≥ висок≥ особи, ¤к, наприклад, голова –ади м≥н≥стр≥в"50.
Ќав≥ть у столиц≥ ћоскв≥ висок≥ ур¤довц≥, начальники Д—оюзглавмашу" та управител≥ к≥лькох великих завод≥в створили таЇмне п≥дприЇмство, що продало нелегально самих лише ткацьких верстат≥в 900.  ому ж продало? “а ж державним п≥дприЇмствам, де вони були управител¤мн. —амозрозум≥ло, продало за ц≥нами, значно вищими, н≥ж оф≥ц≥йн≥. „ому ж управител≥ купували, переплачуючи? Ѕо купити оф≥ц≥йно череэ ƒержплан забираЇ не м≥с¤ц≥, але роки часу. ј ≥мперська влада вимагаЇ виконати план уже цього року. ј ¤к же виробиш без машин?51
ќтже, сама держава спонукуЇ себе ж (державу) красти, шахраювати, дурити ≥... плювати на вс≥ ƒержплани. ƒо такого соц≥ал≥зму не доглупалис¤ вс≥ св≥тов≥ соц≥ал≥сти разом. "»стинно русский" соц≥ал≥зм. ”весь —–—– можна назвати Д радигосударством".

√оловна     Ѕ≥бл≥отека     ≤сторичн≥ статт≥     √олодомори на ѕавлоградщин≥   ѕисьменники  раю  —в≥тлина   ѕостат≥   «нах≥дки   –ег≥он   ћегал≥ти ѕавлоградщини     онтакт