Обряд весілля в селі Кочережки 1914 року.
Розповідала жителька с.Кочережки - Домалега Євдокія Степанівна, 14
березня 1922 року народження. (Згадувала зі слів матері Василенко Ївги Іванівни,
по-вуличному Рибки, 6 січня 1896 року народження.
Мати жила в великій родині
(в одній хаті проживало 9 чоловік).
Одного дня в домівці
Степана - нареченого Івги, батько каже, шо он твою дівку сватать пішли, а він
каже, що вона любить мене і за другого не піде. Так і сталося, прийшли другі свати,
а Ївга їм відмовила. А через тиждень прийшов сватать наречений Степан.
Коли
ходили сватать, пісень не співали. Ішли з хлібиною на вишиваному рушнику. Жінки
не ходили зовсім - тільки батько, старости і наречений. Наречена виходила, в'язала
їх рушниками - тобто давала згоду, що вона не проти заміж. Обов'язково на сватанні
обмінювались хлібом. Євдокія Степанівна розповідає, що за тижденьдо весілля молода
з подругами запрошує на весілля, цей тиждень вона "ходить в квітах",
тобто надіває вінок з стрічками. І, як запрошення, була маленька спечена шишечка,
молода запрошувала тільки свою рідню, а молодий запрошував свою.
Перед весіллям у суботу (бо тоді гуляли весілля у неділю і понеділок) молода запрошувала
всіх подруг і друзів до своєї домівки, був і наречений. Гуляли "вечорниці",
наряджали соснове гільце "вкрашали" цукерками, бубликами, стрічками.
Довго співали, танцювали під гармошку, обов'язково сідали вечеряти. Молоді, подруги
та друзі, гуляли в суботу, а в неділю - тільки родичі: бабусі, дідусі, хрещені,
двоюридні брати, сестри.дядьки, тітки, сусіди.В хаті було повно дорослих людей,
а діти та підлітки заглядали по вікнах.
Вбрання молодих:
Молода: на голові вінок з воскових квітів, багато різнокольорових стрічок, вінок одягали поверх фати; вишита сорочка, спідниця, в неї на лівій руці - обов'язково червоний рушник (тому, що правоютреба булохреститися), на ногах - чоботи.
Молодий:
вишита сорочка, штани чорні, пояс, юхтові або хромові чоботи. Неділя (день весілля).
Молодий приїздить на конях з боярином, заходить до домівки, виводить наречену
з двору, а тільки дає викуп за неї (гроші). Потім молодий забирає молоду і вони
їдуть на конях з боярином і дружкою до церкви, там вони розписуються і вінчаються,
до церкви, крім долодих і дружків, не заходив ніхто. З церкви їдуть до молодої,
там сідають з гостями за стіл. В молодої раніше не "дарували" тому,
що вважалося, шо "друвати" треба на "горілці молодого", бо,
як це могло бути: "молоду забрав ще й на горілці молодої дарувать" Молоді
трішечки сидять за столом, потім їх проводять мати і батько з двору до молодого.
Тут теж садовлять за стіл, а коли встають і починають танцювати, молодий іде по
тещу. З ними ідуть і всі гості у дім молодого. Там їх всих саджають до столу і
починається дарування молодих. Як подарували, родичі молодого починають викидати
з сіней старі макітри, горщики,
глечики, стуком у вікна виганяють сватівз двору.
Свати збираються додому і вже вдома
гуляють.
В понеділо
зранку мазали всим, хто був на весіллі, вікна білою глиною, переодягаються в різні
костюми
і цей день називають "цигани". Обов'язково ходили свати перевдягнені
до молодого,
а їхні цигани - до батьків молодої, теж гуляли і танцювали. Після
весілля жили в молодого, а якщо була в молодого велика сім'я, то "отділяли"
- купували хату, давали корову та волів. На дівчат землі не давали, землю давали
тільки на чоловіків, а дівка йшла за чоловіка.
Дуже
строго додержувались постів. Порося різали тільки на різдво, держали багато овець
і восени різали їх і їли, а в Пилипівку аж до Різдва постились.
Юрій
Ляшенко