Головна     Книгосхов Історичні статті  Голодомори на Павлоградщині  Письменники нашої Вкраїни   Постаті Знахідки  Регіон    Віхи історії   Мегаліти Павлоградщини  Московитський патріархат на Присамар'ї Нумізматика Гостьова книга ФорумКонтактТолока   "РусскаЙА" культура Дзеркало сайту

 

Комар Михайло Федорович

КОМАР М. Ф.

    Комар Михайло Федорович (псевдонім і крипт. М. К., М. У, Мих., М. Комар, М. Неїжмак, М. Уманець та ін.; 11 (23) січня 1844, с. Дмитрівка, тепер Петропавлівського району Дніпропетровської обл. — 6 (19) серпня 1913, Одеса) — відомий український критик, бібліограф, фольклорист, лексикограф, перекладач, громадський діяч. У 1867 закінчив юридичний факультет Харківського університету. У 1868 — 1886 працював на судових посадах у Воронезькій губ., Києві, Умані. Від 1887 й до кінця життя — нотарем в Одесі. Під псевдонімом М. Уманець з колективом мовознавців-любителів (А.Спілка) створив 4-томний «Словарь російсько-український» (Львів, з друкарні товариства ім. Шевченка, 1893 — 1898). Один з фундаторів і керівників Одеської «Просвіти» (1906 — 1912).
    За спогадами Олени Пчілки, К. у 1905 був учасником XIII археологічногоз'їзду у Катеринославі. Комар рахувався членом Перещепинської філії Катеринославської «Просвіти». Після смерті Комара. «Дніпрові хвилі» повідомили своїх читачів, що небіжчик частину спадщини, відписаної старшому синові Богданові (1882 — 1975), заповів роздати тим товариствам, де небіжчик був членом. Рада Катеринославської «Просвіти» на зборах 31 серпня 1913 постановила повідомити Богдана Комарова про те, що його батько рахувався членом Перещепинської філії товариства і просити його мати це на увазі, коли виконуватиметься воля небіжчика.
    Некрологом на смерть Комара відгукнувся В. Степовий (В. Біднов): «Де він не жив, скрізь він мав великий вплив на місцеве українське громадянство, гуртував коло себе людей і єднав їх спільною працею та інтересами української справи. Разом з тим своєю вдачею та характером діяльности він умів вишукувати прихильних до українства людей, особливо серед молоді, і давав приклад, як треба відноситися до всього рідного». («Дніпрові хвилі». — 1913. — № 15 — 16). Місцевий просвітянський часопис «Дніпрові хвилі» містив рецензії на видання К. Збереглося шість листів Комара до Яворницького 1898 — 1906. З приводу смерті Комара. телеграму співчуття до Одеси вислали мануйлівські просвітяни.

Літтература: Корнич Дм. (Сигиревич Д). М. Ф. Комаров як громадський діяч // Рада. — 1914. — 12 січня.
— № 9.;

Мельник В. Призабуте ім'я земляка. //Зоря. — Дніпропетровськ. — 1988. — 20 вересня.

Зленко Г. Яворницький і Комаров // Кримська світлиця. — Сімферополь. — 2000. — 17 листопада.

Микола Чабан

Hosted by uCoz