отець М. Сарма-Соколовський у віці 20 років, в'язень совєцького табору.

    За родовідом він нащадок давніх козаків. Народився 19 травня 1910 року у с. Хороше Петропавлівського району Дніпропетровської області в сім'ї священника Української Автокефальної Православної Церкви. Батько загинув у 1933 року при загадкових обставинах.
Хлопцем вступив до Миргородської художньо-кераммічної школи, де вчителем малювання у нього був Фотій Красицький, внучатий небіж Тараса Шевченка. Там же, у Миргороді, перейняв гру від кобзаря Івана Яроша. Разом з ним кобзарював, удосконалюючи кобзарське мистецтво.
Згодом переїхав до Дніпропетровська, де за причетність до Спілки Української Молоді (СУМ) був заарештований обласним ГПУ в 1929 р. Засуджений і засланий на 5 років до Карелії (УСЛОН, УСЛАГ, БЕЛ БАТЛАГ). Здійснивши втечу з-під варти, під вигаданим прізвищем вступив до Київського художнього інституту.
    На початку війни, ешелон, в якому знаходився М. Соколовський, було розбомблено і юнак був змушений вернутись до Полтави. В окупованому німцями місті брав участь в оунівському підпіллі. У 1942 р. пішов стопами батька - майбутній кардинал Мстислав Любачівський висвятив його в сан священника УАПЦ.

В одному з своїх віршів він пише:
Мені докоряють,
що атеістична моя дорога,
що все на ній гине...
Брехня! Я вірю в Бога,
І в мені не гасне його ватра,
Але одне. "Господи помилуй!"
Без України-
нічого не варте! ( "Моя віра")

   С. Микола отримав церковний приход в одному з буковинських сіл. Наприкінці 1944 р. під час церковної служби був затриманий кагебістами, але по дорозі втік і приєднався до оунівського підпілля на Івано-Франківщині. За свої погляди, за те, що не бажав бути рабом на рідній землі, М Соколовський зазанав жорстоких поневірянь від московсько-совєтського режиму.
    У 1948 р. натрапив на засідку... І вирок - смертна кара, яка була замінена на 25 років радянських таборів. На такий же термін було засуджено дружину, двох братів і чоловіка сестри.
В таборах Інти, Абезії, Мордовії його деякою мірою рятувало те, що він був художником. Крадькома писав вірші. Там же власноруч виготовив бандуру-мазепинку і відводив душу в колі друзів каторжан. Після смерті Сталіна в'язні створюють ансамбль бандуристів ГУЛАГу м. Інти.
Отак, творчо обдарована особистість, яка природньо любила свою Україну, змушена була 17 років поневірятися за колючими дротом.
     Останні роки життя Микола Соколовський був священником УАПЦ у місті Навамасковску, де й помер.

Документальна повість "Моя причетність до ОУН"