НЕПРАВДИВИЙ ДІАГНОЗ
Почнемо з термінології.
Перше – що таке “діагноз”? Це – визначення ЛІКАРЕМ
хвороби за певними, виявленими ним, ознаками. На підставі діагнозу ЛІКАР призначає
ЛІКУВАННЯ... Якщо ознаки виявлені правильно, то діагноз виставлено вірний, що
дає шанс на правильне лікування і одужання...
Друге – що таке “русофобія”?
Це – боязнь Русі або русів. Будь-яка фобія – це прояв психічних відхилень в організмі
людини або групи людей.
Отже, заслужений ЮРИСТ України М.С. Пономарчук
у своїй МЕДИЧНІЙ статті “Диагноз - русофобия” робить висновок про психічні відхилення
цілого народу, який, начебто, боїться якоїсь Русі. Очевидно за текстом, що цей
- (за Л. Кучмою - “з придур’ю”) – народ боїться росіян (бо ж крім них, з точки
зору автора, іншої Русі не було, немає і бути не може!) і “русскго языка”.
Автор
робить помилковий діагноз. Жоден українець НЕ БОЇТЬСЯ росіян і “русского языка”.
* * *
Що ж насправді відбувається в Україні?
Кого ж насправді хвилює дута, вигадана проблема “утисків прав” так званого “російськомовного
населення”? І у чому правдива причина періодичного збудження цієї теми деякими
представниками політикуму?
Давайте розглянемо спочатку суб’єкти захисників
прав “русских на Украине”. Назвемо основних “радєтєлєй”: КПУ – Компартія України
П. Симоненка, СПУ – Соцпартія (рідне дитятко КПУ) О. Мороза, Партія регіонів В.
Януковича, партія “Трудова Україна” – так і хочеться сказати: Сергія Тигіпка;
партія “Союз”, СДПУ(о) – соціал-демократична партія (об’єднана) В. Медведчука,
“Русский блок”, ПСПУ (партія прогресивних соціалістів) Н. Вітренко... Переконаний,
що переважна більшість читачів і в очі не бачили програм цих політичних утворень.
Але можу запевнити, що їх усіх об’єднює одне: НЕСПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
ВЗАГАЛІ. У програмі, наприклад, КПУ, і досі є пункт про відродження “союзного
государства”, тобто – ЛІКВІДАЦІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.
Вигадана мовна проблема
– лише один із способів. Бо давно відомо – “чия мова, того й влада”...
* *
*
Коли представники всіх названих антиукраїнських
політичних угруповань під час виборів 2004 року репетували про розкол України
на Східну й Західну, мені вже доводилося писати й говорити, що суспільство, дійсно,
розколене. Але не за територіальною ознакою, а за СТАВЛЕННЯМ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.
Тобто, більша частина народу ВВАЖАЄ СЕБЕ ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНСЬКОЇ
ДЕРЖАВИ. А певна частка, керована і підбурювана політичними групами, що я назвав
вище, НЕ ВИЗНАЛА і НЕ ВИЗНАЄ державності України! І робить все, що може, аби цю
державність – правдиво кажучи – знищити. Вони мають паспорти громадян України.
Вони використовують ті вигоди і зручності, що їм забезпечує Українська Держава.
Вони, пробачте за трюїзм, споживають продукт, витворений українським суспільством
– і де споживають, тут-таки і гидять, всіляко шкодячи цій державі постати на ноги,
набути самодостатності, самостійно вийти на геополітичний простір і діяти в ньому
наступально, енергійно...
Це у повній мірі стосується
і Кравчука, і Кучми, і навіть деяких фігурантів з оточення Віктора Ющенка, для
яких їхні бізнесові інтереси перевищують інтереси Української Держави...
Наявність
громадянства дає не тільки права, але й НАКЛАДАЄ ОБОВ’ЯЗОК служити тій державі,
громадянином якої ти є. Отже, визнавати її Конституцію – а Конституція України
визнана сьогодні чи не найдемократичнішою у світі. І у найдемократичнішому Основному
Законі чорним по білому записано:
Стаття 10. Державною мовою в Україні
є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української
мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується
вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин
України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування
мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Якщо
я – громадянин України, то мене цілком задовольняє викладене формулювання. Я володію
і використовую державну – українську – мову. Я не гірше володію і використовую
за потребою відомі мені мови національних меншин: російську, польську. І мені
ніхто і ніщо у цьому не заважає.
* * *
А тепер наведіть мені бодай один
приклад, коли б абітурієнта не прийняли до ВНЗ через те, що він не українець?
Або поясніть мені, чому пісні Руслани по “Радіо “Самара” транслювали тільки англійською
мовою – навіть після її тріумфальної перемоги на Євробаченні? Чому МАЙЖЕ ВСІ друковані
ЗМІ ігнорують Закон України “Про рекламу” і публікують рекламу російською мовою?
А в Законі України, ОБОВ’ЯЗКОВОМУ ДЛЯ ВСІХ громадян і юридичних осіб України,
записано:
“Стаття 6. Мова реклами
Реклама розповсюджується на
території України виключно українською мовою.
Зареєстровані у встановленому
порядку знаки для товарів і послуг, логотипи можуть наводитися мовою оригіналу.
В такому випадку іншомовний знак для товарів і послуг, логотип повинен дублюватися
українською мовою.
Знаки для товарів і послуг, логотипи українських компаній
наводяться виключно українською мовою.
Закон України “Про внесення змін до
Закону України "Про рекламу"
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004,
N 8, ст.62)
І через це маю питання й до міської прокуратури, як ОРГАНУ
НАГЛЯДУ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ:
- Чому це
пряме і відверте порушення закону не викликає з її боку жодної реакції? Чи закони
Української Держави одні для Галичини й Волині, а інші для Наддніпрянщини?
*
* *
Перефразовуючи пасажі спеціаліста з діагностики, дозволю собі такий висновок:
“Периодически просматривая прессу, все чаще в последнее время натыкаюсь на
публикации, а то и целые сборники статей, посвященные проблемам так называемого
«двуязычия» в стране. …Объединяет их только одно: ненависть…»
Об’єднює їх і
справді ненависть. Але не до Росії та “русского языка”, а до України, Української
Держави, української мови. І цією ненавистю, підступністю та облудою бризкають
не тільки “Діагноз...” М.С. Пономарчука, але й аналогічні витвори “таваріщей”
Симоненка, Мороза, Вітренко, Медведчука, Кравчука, Януковича, інших апологетів
відродження московської імперії у тій чи іншій формі...
Леонід
Романюк,
громадянин Української Держави.