Помаранчова революція на переферерії погляд з Васильківського району.
"Битий небитого везе" З української народної казки.
Спочатку
визначимося з термінами. В моєму розумінні "помаранчева революція" -
це не період виборів Презедента України 2004 року. Вибори - це лише її початок,
або перший етап. Другий етап розгортається зараз, про нього і піде мова.
Ще один термін у заголовку - "переферія". Я маю на увазі
не окраїни держави, а сільські райони, тобто глибинка. Саме тут найважче для помаранчевих
проходили вибориі, як виявляється , найважче проходить другий етап революції -
кадрові призначення. Для того щоб краще розібратись в кадровій ситуації, необхідно
зробити короткий екскурс в у минуле - 2004 рік предвиборчий і виборчий період.
Які мотиви були у чиновників, керівників підприємств і установ, фермерів, коли
вони визначалися - кому будуть віддавати свої симпатії - В. Ющенку чи В Януковичу?
Переважна більшість із них розуміли, що стара влада - це перш за все корупція,
хабарі, зловживання владою, кришування, і т. ін. Тобто життя не по законах, а
по "понятіях". Як не дивно, але багатьом з них така система подобалась,
вони до неї звикли, пристосувалися і іншої просто не уявляли. Тому, коли деякі
з сучасних "правозахистників" говорять, що когось заставляли, або на
когось тиснули адмінресурсом зверху, я в це просто не вірю.Скажіть будьласка,
панове "правозахистники", яким тиском можна виправдати дії, наприклад,
завідуючого відділом освіти, який заставляв директорів шкіл призначати агітаторів,
збирачів підписів, членів комісії з числа вчителів. Коли він заставляв чипляти
портрети Януковича по школах. Коли, знову не таки він, на нараді директорів шкіл
говорив "Хто не з нами - заяву на стіл." Невже такі вказівки були з
мінистерства освіти? Ні, це була звичайна самодіяльність, викликана свідомим бажанням
зберегти стару систему хабарів, показухи, адмінистративного свавілля, потворного
бюрократизму і беспрецедентної некомпетентності деяких чиновників у своїм районі.
Приблизно такими ж мотивами керувались й інші чиновники району та представники
місцевого самоврядування - переважно голови сільських і селищних рад, роблячи
свій вибір. І вибір цей полягав не в тому за кого голосувати, а в тому - чи порушувати
закони України - втручанням у виборчий процес. Як відомо чиновники зробили перший
вибір - втручалися у виборчий процес, порушуючи закони України, на боці Януковича.
А голови посадовці райдержадміністрацій працювали так би мовити на дві ставки
- власне як посадові особи державних органів влади, за що їм держава платила зарплату
за кошт громадян-платників податків, і як співробітники виборчого штабу Януковича,
теж за гроші. Все це робилось на очах звичайних громадян і не для кого не складало
таємницю.
Тепер повернемось у сьогодняшній день. Те що
відбувається в районі зараз інакше, як контрреволюцією не назвеш. Бо виявляється
ті ж самі чиновники бажають і далі працювати на своїх місцях, а деякі, як наприклад,
бувший заступник голови райдержадміністрації Г. І. Домненко, а теперішній голова
райдержадміністрації, вже обласкані новою владою і залишаються при кермі. У небагаточисельних
помаранчевих Васильківського району виникає цілком логічне запитання:- "Чому?
Вони ж порушували закони !" Саме таке запитання, щодо призначення Доменкаголовою
райдержадміністрації було поставлене Ю. І. Єханурову на установчій конференції
обласної організації політичної партії Народний Союз Наша Україна делегатами з
Васильківського району. Таке ж питання ставилось членами партії перед Призидією
Ради обласної організації НСНУ, у приймальні Призидента України, в секретаріаті
Призидента України. І скрізь у відповідь ми чуємо - "А у вас є факти? Неначе
для того щоб недобросовісну людину із старої влади не призначити на якусь посаду,
нам треба звертатися тільки в суд. Бо тільки суд може сказати - чи порушила людина
закон, чи ні. Іншими словами - влада нам говорить: "Не хочете якогось старого
чиновника бачити у владі звертайтесь до суду." Інакше як водінням за ніс
такі дії влади не назвеш. "Вам померанчевим потрібно - ви й звертайтесь !
А нам владі - не потрібно! Ми всім задоволені!"- так можна характеризувати
діалог активістів Народного Союзу Наша Україна з владою.
Особисто
я, Прядка А. О., пішов на вибори Президента залишивши посаду директора школи і
взагалі роботу в школі, бо розумів, що прийшов час робити вибір - або і далі тихенько
працювати і дивитись крізь пальці на те що робить злочинна влада, в тому числі
і в освіті, або зробити все, що в моїх силах, щоб перемогла правда. Я пішов працювати
в штаб В. Ющенка агітатором, щоб безпосередньо спілкуватись з тисячами людей,
як у Васильківському, так і в Покровському районах.
І був битий ( на щастя
не фізично) і гнаний. А тепер вже 5 місяців без будь якої роботи і засобів для
існування. Та й надій на працевлаштування при новій-старій владі немає. Ті хто
були "небитими", а навіть навпаки- гонителями, зараз правлять бал в
районі і сидять на "шиї" у тих, хто був "битими". Соромно
це визнавати, але в нашому і в багатьох інших районах Дніпрпетровської області
ситуація саме така.Зараз в Україні іде розбудова політичної партії Народний Союз
Наша Україна. Займаємося і ми, деякі учасники "помаранчевої революції"
створенням районної партійної організації. Вже провелена установча конференція.
Але поки що бажаючих вступити в партію мало. В прешу чергу ми запрошуємо у партію
тих людей, які голосували за Ющенка. Але багато з них відмовляються, мотивуючи
це тим, що, мовляв, ми долпустили що влада в районі залишається старою і жоден
член нашої партії не представлений у владі. І це незважаючи на те, що подання
від нашої партії на деякі посади в райдержадміністрацію робили ми. На данний момент
- партія НСНУ - партія невдах. Хоч в наших рядах є люди, які мають неабиякий досвід
господарської, керівної роботи. Добрі фахівці і організатори виробництва. Один
"недолік" - ніхто з них не був представником бувшої кучмівської влади
і під час виборів не порушував закони україни, незаконно втручаючись у виборчий
процес. Ну а Доменкові Г. І. і "іже с ним" наша партія зовсім не потрібна
- вони і без неї здравствують при владі.
Справа йде до того, що поступово
з партії вийдуть чесні і принципові люди, дійсно "помаранчеві" і тільки
після цього її заповнять представники "нової"-старої влади. Тоді цебуде
дійсно - партія влади, питання тільки - чиї ?
Хотілось
би зазначити що внашому районі є деякі представники "помаранчевих" (не
з числа членів нашої партії), які рвуться до влади, не маючи для цього ніяких
професійних, ділових, організаційних данних, чи хоча б невеликого досвіду керівної
роботи. Коли відхиляються такі кандидатури- ми розуміємо, бо так можна тільки
скомпроментувати В. Ющенка некомпетентним і невдалим керівництвом. Розуміючи це,
ми таких кандидатур не подавали.
Підсумовуючи сказане
приходиться константувати, що прихильники ВЮ у Васильковському районі Дніпрпетровської
області залишаються в опозиції до районої влади. Гірше не придумаєш. Бо крім того
що страждають і морально і матеріально, люди, які повірили, що влада буде дійсно
новою і чесною з приходом ВЮ. В нашому районі і мабуть в багатьох інших постраждає
імідж нової влади в цілому по країні на виборах в Верховну Раду.
Ми
хочемо запитати через цей засіб массової інформації у Президента і Уряду - на
що ви надієтесь на виборах 2006 року ? На адмінресурс? Так його не сприйме суспіьство,
надіємось, і ви хочете застосувати. На ентузіазм своїх прихильників на періфірії?
Так, він пропадає з кожним днем. На те, що СДПУ(о), Регіони, Трудавая Акраіна
і т. п. на періфірії бездіяльні? Так ви глибоко помиляєтесь, бо їх представники
при бюджетному кориті будуть робити все для реваншу старої влади, а робота їх
партійних осередків, іх фінансування розгортається на нову силу. Чого, нажаль,
не скажеш про нашу партію.
Отже, висновок - на періфірії зараз
другий етап "помаранчевої" революції - кадрова контрреволюція і її треба
зупинить !
24 травня 2005 р.
Голова Васильківської районної організації політичної партії Народний Союз Наша Україна Прядка А. О.