СПІТЬ, ПОВИТІ ЖИДОВОЮ...
"Шах
расписался в собственном бессилии"
(Володимир Висоцький)
Юльця
дивилися з телеекрану на мене і ще на мільйони таких, як я. Спала з лиця, змарніла,
духово втомлена, але не зламлена... Коса, що давно стала "притчею в общєдоступних
язицех"; вуха, що видалися навіть трошки каплуватими через схудлість обличчя;
очі... Юльчини очі...
В. Піховшек після виборів 2004/5 рр. не застрелився,
навіть не пішов у відставку. Такі вчинки роблять за наявності в організмі моральних
засад та рештків честі й гідності. У організмі Піховшека цього не знайде жоден
рентген, то ж він - при посаді, як і ще сотні тисяч тих, хто набирали повні роти
гамна і поливали ним Ющенка...
Президент у нас... Або
- християнніший за Римського Папу християнин, або - що багато певніше! - просто
утерся. З політиками таке бувало часто. А ми з вами бачимо, що й тепер є, ще й
зовсім поруч з нами...
Ольга Герасим'юк, у бойовій розмальовці
шамана ірокезів - гримом це назвати було важко - дуже нагадувала достиглу до заміжжя
за Змія Горинича Бабу Ягу. Вона крутила могутніми формами, наче їй свербіли глисти,
і як "Велика Берта", випльовувала великі порції монологів, де у багатослів'ї
прослизала майстерно внизана отрута для масового глядача...
В
аудиторії - "акули пера", пускаючи слину і збуджено трусячи пейсиками,
ставлять питання. Зрідка - слушні, дійсно, варті того, щоби відповідь на них почули
всі телеглядачі. Переважно - злостиві, необ'єктивні, підлі. Очевидно, ким хто
найнятий, і навіть видимо - почім, залежно від "ентузязізьму", з яким
демонструють свою обізнаність, високу моральність, обурення Юльцею і відданість:
хто - Януковичу, хто - Ющенку, хто - президенту Луб'янської площі... І всі заразом
- транс-національним корпораціям.
Хто бачив "Іду
на ви" минулого понеділка - 26-го вересня - той мене зрозумів. Внизу екрана
мигтіли дані про телефонні дзвінки за абсолютну довіру до Юльці - і за абсолютну
недовіру... Тих, хто довіряє - понад 72 відсотка. Я намагався додзвонитися - не
тому, що довіряю Юльці абсолютно, а тому, що досі вважаю себе чоловіком і людиною.
І звик бити пику тим, хто ображає жінку, ким би вона не була... Марна праця: зайнято,
не втовпишся - ті, хто довіряють Прем'єр-Міністру України Юлії Тимошенко, поспішали
це засвідчити в ефірі. Значить, в Україні ще не перевелися ані чоловіки, ані люди...
Так, я навмисне не вжив слова "екс-" перед Прем'єр-Міністром. І щоби
не відкладати справу у довгу скриню, негайно поясню, чому. Проблема ж не в Юльці,
братове! В усякому разі, наша з вами проблема - зовсім не в Юльці, братове! Проблема
у нас із вами, в усіх і в кожному особисто...
Коли ви, "апасля трудавова
дня", лежите горілиць на ваших диванах перед телевізорами, і на ваших очах
400 дармоїдів у Верховній Зраді України топлять одну по одній пропозиції Уряду
Ю. Тимошенко по стабілізації чи цукрової, чи м'ясної, чи нафто-газової кризи;
коли ви бачите, як одна жінка і манюня жменька порядних людей при ній б'ються
з кількома сотнями підпільних мільйонерів і легальних мільярдерів заради того,
щоби ви таки могли купити "мнясо і сахарь" по божеській ціні, аби зварити
борщу та варення; коли ви коментуєте це так, як ви, братове-громадяни України,
це коментуєте - я хочу звернутися не до ваших гаманців, не до ваших потертих життям
сумлінь, тим паче й паче - не до честі й гідності, що їх дуже складно розшукати
у ваших організмах...
Я звертаюся до вашого інстинкту самця,
вторинні ознаки якого розташовані - всі знають, де.
Коли вашу дружину, мати,
дочку якесь хамло образить - ви не встанете, часом, з дивана? Ну, хоча б для того,
щоб продемонструвати, що ви взагалі є у природі, саме з отим ознаком у себе в
штанях?
А коли Прем'єр-Міністр вашої держави намагається відстояти нормальну
ціну на шматок м'яса і кілограм цукру для ваших дітей - чом же ви хоча б не приподняли
ваші натруджені... спини? Не встали поруч? Не заступили собою? Не дали по пиці
хамам, які із стін Верховної Зради України контролюють переробку сільгосппродукції
і української та імпортної нафти, і не бажають поступитися своїми надприбутками?
А
хами належне оцінили вашу позицію на дивані! "Бидло вже знову у стійлі, -
зрозуміли вони. - І хоч реве, та не на нас, а на Кабмін і Тимошенко. То ж можемо
діяти..."
І стали діяти. Саме як - хто хоч
інколи зазира у теленовини, або навіть слухає FM-радіва зразка "Русскава"
або "Взрослава", той "в курсє дєла"... Додіялися ці "повиті
жидовою" (це не моє, це Шевченкове - не футболіста, а Тараса... - Богдан)
до меморандуму про єдність Юща із Янеком...
Та не проти я меморандуму і єдності!
В усякому разі, формально все проголошено красиво - хоча реальних домовленостей
ніхто не чув і не бачив... (Заважимо, що "акули пера" не надто й рвуться
з голобель ту правду взнати - бо ж голову Гії ще й досі не знайдено! - Богдан).
Я став "офігемши", коли з вуст Президента почув оту саму коронну фразу:
"Дійшли згоди ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ Заходу і Сходу України"... Воістину сказано:
іноді краще жувати, ніж говорити!
Це хто ж такі в
нас - ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ Сходу й Заходу України? Оці пикаті, булькаті, продажні,
хижі, корумповані, повторюся - "повиті жидовою"! - буржуа? Дрібні, дешеві
маріянетки в руках транснаціональних нафтогазових, металургійних та інших корпорацій?
Готові за квоту на експорт до Мааскви свого шоколаду продати не тільки честь та
гідність - бо ж не можна продати те, чого нема! - але й національні інтереси України?
С відсидками за згвалтування, розбій, грабіж?! З десятками кримінальних справ
у доволі ще коротких біографіях - за ухиляння від сплати податків, за хабарництво,
за тривіяльне злодійство - сіріч, "воровство"? Це ті, хто "под
шумок" розікрав народне добро, поки народ критично спостерігав процеси по
телевізору, лежачи на коханім дивані, і тепер ми спостерігаємо їх у польському
"Wprost"-і - в реєстрі найбагатших людей Европи? Найбагатших нашим коштом?!
Оці всі говнюки і хижаки на чолі зі своїм Пасічником і є від тепер - ПОЛІТИЧНІ
ЕЛІТИ СХОДУ І ЗАХОДУ УКРАЇНИ?
А хто
ж тоді - Степан Хмара? А хто - академік Іван Дзюба? А хто - письменник Анатолій
Погрібний? А президент МАУПу Георгій Щокін? Ну, це - відомі... А тисячі - сотні
тисяч! - БЕЗІМЕННИХ, на Сході й на Заході, для яких Держава Україна - дорожча
за все на світі, і за першим покликом вони постали в її обороні!
А Пасічник подумав, що за нього? Та ну, на фіг... Просто він уособлював - а для
багатьох і досі уособлює - майбутню сильну, горду, високу, гідну звання Европейської
Держави, - Україну...
Та короля робить свита. Свита Пасічника вже його "зробила".
Точніше буде на "общепонятном" - "СДЄЛАЛА"...
І всі гуртом, разом із вже замазаним Пасічником, вони "сдєлалі"
нас із вами. І цим, поза сумнівом, зрівнялися з ПОЛІТИЧНОЮ ЕЛІТОЮ СХОДУ - "данєцкімі
пацанамі" на чолі з Янеком-Хамом. Був Хам один, а тепер - вся "ПОЛІТИЧНА
ЕЛІТА СХОДУ І ЗАХОДУ ДІЙШЛА ЗГОДИ" - і всі стали ХАМИ... Нове Царство
Хама!
Але - повторюся - проблема тут не в Юльці,
братове! Проблема - у кожному з нас.
"Оптимальність - це мінімум зла,
а не максимум добра"... Повторити? Перечитайте-но ще раз - глибока думка.
Ми за цим принципом живемо останні 14 років. Який маємо принцип - так і живемо.
Бо як сказав Вінстон Черчіль, "Головне - принципи. А снідати можна і на
дереві..."
Щоби пояснити
думку, наведу коротеньку історію з давнього часу. Біля Лаби-Ельби жили такі собі
лютичі - нащадки суворого бога Люта. Понад усе вони любили Зброю і Свободу. Вони
не цінували життя - ні свого, ні чужого, і зі Зброєю відстоювали свою Свободу.
Вони були при Зброї від народження до останнього подиху. Якщо - не дай, Боже-Люте!
- заживався лютич на світі до старості і вже боявся, що вмре не в бою із мечем
в руці, а на старечім ложі від немощі - такий дід змушував битися із собою навіть
своїх синів або онуків, і гинув все-таки - у бою, а не у беззбройному соромі.
І от допоки вони понад усе любили Зброю і Свободу - вони були непереможні. Потім,
коли франки окупували землі сусідів лютичів - саксів, і прислали через Ельбу-Лабу
священників нового бога, які 50 років проповідували; і купців з гарними чужоземними
товарами, які 50 років торгували; частина лютичів знадилася на м'яке слово про
Всесвітянську любов до ближнього і гарні товари; і не помітила, що їх звуть вже
рабами, хоч і Божими; і не помітила, що їх навчили возлюбити ворогів, тощо,тощо...
І
охрещувалися лютичі, і возлюбили чужого Бога і чужоземну роскіш понад Зброю та
Свободу...
І тим, хто не хотів міняти Бога і мінятися сам, дуже в пригоді стало
запрошення від сусідів з Ладоги - "приідіте і володійте нами", як потім
десятки разів перебрешуть цей епізод літописці.
І пішли Рюрик, Трувор і Синєус
"правити Руссю"...
Але це вже зовсім інша історія.
Хто
натяків не розуміє, скажу просто: для того, щоби повернути Свободу, треба розлюбити
життя і возлюбити Зброю. Але це зветься "максимум добра", і вимагати
його від вас - патологічний оптимізм, братове!
Для початку спробуйте відірвати
від диванів натруджені... гм-гм... спини. Або навіть, ні! Лежіть, грець із вами!
Та хоча б дочитайте оце все до кінця - і поворухніть у глибині душі
рештками потертого життям сумління...
Богдан.
Bohdan162005@ukr.net