Головна     Книгозбірня Історичні статті  Голодомори на Павлоградщині  Письменники нашої Вкраїни   Постаті Знахідки  Регіон    Віхи історії   Мегаліти Павлоградщини  Московитський патріархат на Присамар'ї Нумізматика Гостьова книга ФорумКонтактТолока   "РусскаЙА" культура Дзеркало сайту

 

СПІТЬ, ПОВИТІ ЖИДОВОЮ...

"Шах расписался в собственном бессилии"
(Володимир Висоцький)

    Юльця дивилися з телеекрану на мене і ще на мільйони таких, як я. Спала з лиця, змарніла, духово втомлена, але не зламлена... Коса, що давно стала "притчею в общєдоступних язицех"; вуха, що видалися навіть трошки каплуватими через схудлість обличчя; очі... Юльчини очі...
В. Піховшек після виборів 2004/5 рр. не застрелився, навіть не пішов у відставку. Такі вчинки роблять за наявності в організмі моральних засад та рештків честі й гідності. У організмі Піховшека цього не знайде жоден рентген, то ж він - при посаді, як і ще сотні тисяч тих, хто набирали повні роти гамна і поливали ним Ющенка...
    Президент у нас... Або - християнніший за Римського Папу християнин, або - що багато певніше! - просто утерся. З політиками таке бувало часто. А ми з вами бачимо, що й тепер є, ще й зовсім поруч з нами...
    Ольга Герасим'юк, у бойовій розмальовці шамана ірокезів - гримом це назвати було важко - дуже нагадувала достиглу до заміжжя за Змія Горинича Бабу Ягу. Вона крутила могутніми формами, наче їй свербіли глисти, і як "Велика Берта", випльовувала великі порції монологів, де у багатослів'ї прослизала майстерно внизана отрута для масового глядача...
     В аудиторії - "акули пера", пускаючи слину і збуджено трусячи пейсиками, ставлять питання. Зрідка - слушні, дійсно, варті того, щоби відповідь на них почули всі телеглядачі. Переважно - злостиві, необ'єктивні, підлі. Очевидно, ким хто найнятий, і навіть видимо - почім, залежно від "ентузязізьму", з яким демонструють свою обізнаність, високу моральність, обурення Юльцею і відданість: хто - Януковичу, хто - Ющенку, хто - президенту Луб'янської площі... І всі заразом - транс-національним корпораціям.
    Хто бачив "Іду на ви" минулого понеділка - 26-го вересня - той мене зрозумів. Внизу екрана мигтіли дані про телефонні дзвінки за абсолютну довіру до Юльці - і за абсолютну недовіру... Тих, хто довіряє - понад 72 відсотка. Я намагався додзвонитися - не тому, що довіряю Юльці абсолютно, а тому, що досі вважаю себе чоловіком і людиною. І звик бити пику тим, хто ображає жінку, ким би вона не була... Марна праця: зайнято, не втовпишся - ті, хто довіряють Прем'єр-Міністру України Юлії Тимошенко, поспішали це засвідчити в ефірі. Значить, в Україні ще не перевелися ані чоловіки, ані люди...
   Так, я навмисне не вжив слова "екс-" перед Прем'єр-Міністром. І щоби не відкладати справу у довгу скриню, негайно поясню, чому. Проблема ж не в Юльці, братове! В усякому разі, наша з вами проблема - зовсім не в Юльці, братове! Проблема у нас із вами, в усіх і в кожному особисто...
Коли ви, "апасля трудавова дня", лежите горілиць на ваших диванах перед телевізорами, і на ваших очах 400 дармоїдів у Верховній Зраді України топлять одну по одній пропозиції Уряду Ю. Тимошенко по стабілізації чи цукрової, чи м'ясної, чи нафто-газової кризи; коли ви бачите, як одна жінка і манюня жменька порядних людей при ній б'ються з кількома сотнями підпільних мільйонерів і легальних мільярдерів заради того, щоби ви таки могли купити "мнясо і сахарь" по божеській ціні, аби зварити борщу та варення; коли ви коментуєте це так, як ви, братове-громадяни України, це коментуєте - я хочу звернутися не до ваших гаманців, не до ваших потертих життям сумлінь, тим паче й паче - не до честі й гідності, що їх дуже складно розшукати у ваших організмах...
   Я звертаюся до вашого інстинкту самця, вторинні ознаки якого розташовані - всі знають, де.
Коли вашу дружину, мати, дочку якесь хамло образить - ви не встанете, часом, з дивана? Ну, хоча б для того, щоб продемонструвати, що ви взагалі є у природі, саме з отим ознаком у себе в штанях?
А коли Прем'єр-Міністр вашої держави намагається відстояти нормальну ціну на шматок м'яса і кілограм цукру для ваших дітей - чом же ви хоча б не приподняли ваші натруджені... спини? Не встали поруч? Не заступили собою? Не дали по пиці хамам, які із стін Верховної Зради України контролюють переробку сільгосппродукції і української та імпортної нафти, і не бажають поступитися своїми надприбутками?
А хами належне оцінили вашу позицію на дивані! "Бидло вже знову у стійлі, - зрозуміли вони. - І хоч реве, та не на нас, а на Кабмін і Тимошенко. То ж можемо діяти..."
     І стали діяти. Саме як - хто хоч інколи зазира у теленовини, або навіть слухає FM-радіва зразка "Русскава" або "Взрослава", той "в курсє дєла"... Додіялися ці "повиті жидовою" (це не моє, це Шевченкове - не футболіста, а Тараса... - Богдан) до меморандуму про єдність Юща із Янеком...
Та не проти я меморандуму і єдності! В усякому разі, формально все проголошено красиво - хоча реальних домовленостей ніхто не чув і не бачив... (Заважимо, що "акули пера" не надто й рвуться з голобель ту правду взнати - бо ж голову Гії ще й досі не знайдено! - Богдан). Я став "офігемши", коли з вуст Президента почув оту саму коронну фразу: "Дійшли згоди ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ Заходу і Сходу України"... Воістину сказано: іноді краще жувати, ніж говорити!
    Це хто ж такі в нас - ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ Сходу й Заходу України? Оці пикаті, булькаті, продажні, хижі, корумповані, повторюся - "повиті жидовою"! - буржуа? Дрібні, дешеві маріянетки в руках транснаціональних нафтогазових, металургійних та інших корпорацій? Готові за квоту на експорт до Мааскви свого шоколаду продати не тільки честь та гідність - бо ж не можна продати те, чого нема! - але й національні інтереси України? С відсидками за згвалтування, розбій, грабіж?! З десятками кримінальних справ у доволі ще коротких біографіях - за ухиляння від сплати податків, за хабарництво, за тривіяльне злодійство - сіріч, "воровство"? Це ті, хто "под шумок" розікрав народне добро, поки народ критично спостерігав процеси по телевізору, лежачи на коханім дивані, і тепер ми спостерігаємо їх у польському "Wprost"-і - в реєстрі найбагатших людей Европи? Найбагатших нашим коштом?! Оці всі говнюки і хижаки на чолі зі своїм Пасічником і є від тепер - ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ СХОДУ І ЗАХОДУ УКРАЇНИ?
      А хто ж тоді - Степан Хмара? А хто - академік Іван Дзюба? А хто - письменник Анатолій Погрібний? А президент МАУПу Георгій Щокін? Ну, це - відомі... А тисячі - сотні тисяч! - БЕЗІМЕННИХ, на Сході й на Заході, для яких Держава Україна - дорожча за все на світі, і за першим покликом вони постали в її обороні!
     А Пасічник подумав, що за нього? Та ну, на фіг... Просто він уособлював - а для багатьох і досі уособлює - майбутню сильну, горду, високу, гідну звання Европейської Держави, - Україну...
Та короля робить свита. Свита Пасічника вже його "зробила". Точніше буде на "общепонятном" - "СДЄЛАЛА"...
    І всі гуртом, разом із вже замазаним Пасічником, вони "сдєлалі" нас із вами. І цим, поза сумнівом, зрівнялися з ПОЛІТИЧНОЮ ЕЛІТОЮ СХОДУ - "данєцкімі пацанамі" на чолі з Янеком-Хамом. Був Хам один, а тепер - вся "ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА СХОДУ І ЗАХОДУ ДІЙШЛА ЗГОДИ" - і всі стали ХАМИ... Нове Царство Хама!
     Але - повторюся - проблема тут не в Юльці, братове! Проблема - у кожному з нас.
"Оптимальність - це мінімум зла, а не максимум добра"... Повторити? Перечитайте-но ще раз - глибока думка. Ми за цим принципом живемо останні 14 років. Який маємо принцип - так і живемо. Бо як сказав Вінстон Черчіль, "Головне - принципи. А снідати можна і на дереві..."
       Щоби пояснити думку, наведу коротеньку історію з давнього часу. Біля Лаби-Ельби жили такі собі лютичі - нащадки суворого бога Люта. Понад усе вони любили Зброю і Свободу. Вони не цінували життя - ні свого, ні чужого, і зі Зброєю відстоювали свою Свободу. Вони були при Зброї від народження до останнього подиху. Якщо - не дай, Боже-Люте! - заживався лютич на світі до старості і вже боявся, що вмре не в бою із мечем в руці, а на старечім ложі від немощі - такий дід змушував битися із собою навіть своїх синів або онуків, і гинув все-таки - у бою, а не у беззбройному соромі.
    І от допоки вони понад усе любили Зброю і Свободу - вони були непереможні. Потім, коли франки окупували землі сусідів лютичів - саксів, і прислали через Ельбу-Лабу священників нового бога, які 50 років проповідували; і купців з гарними чужоземними товарами, які 50 років торгували; частина лютичів знадилася на м'яке слово про Всесвітянську любов до ближнього і гарні товари; і не помітила, що їх звуть вже рабами, хоч і Божими; і не помітила, що їх навчили возлюбити ворогів, тощо,тощо...
І охрещувалися лютичі, і возлюбили чужого Бога і чужоземну роскіш понад Зброю та Свободу...
І тим, хто не хотів міняти Бога і мінятися сам, дуже в пригоді стало запрошення від сусідів з Ладоги - "приідіте і володійте нами", як потім десятки разів перебрешуть цей епізод літописці.
І пішли Рюрик, Трувор і Синєус "правити Руссю"...
Але це вже зовсім інша історія.
    Хто натяків не розуміє, скажу просто: для того, щоби повернути Свободу, треба розлюбити життя і возлюбити Зброю. Але це зветься "максимум добра", і вимагати його від вас - патологічний оптимізм, братове!
Для початку спробуйте відірвати від диванів натруджені... гм-гм... спини. Або навіть, ні! Лежіть, грець із вами!
  Та хоча б дочитайте оце все до кінця - і поворухніть у глибині душі рештками потертого життям сумління...

Богдан.
Bohdan162005@ukr.net

Hosted by uCoz