"Довлеет дневі злоба його…"
або ТРЕТЯ СИЛА:

1. Що було?
2. Що є?
3. Що буде?

Спроба Реферату на політосвітній вишкіл

Для правильного розуміння процесів необхідно шукати у першу чергу мотиви, що їм передують. Чому клани та мафія в Україні ще вчора віддавали перевагу президенту-автократору Л. Кучмі, а сьогодні воліють парламентаризму?
У цих питаннях криється й відповідь: тому, що так звані клани і мафія мають тільки один мотив - бажання будь-якою ціною зберегти свій статус і недоторканість у часі і просторі. З урахуванням того, що інтереси кланів та мафії повністю співпадають із інтересами ними ж породженої влади, аналіз минулої, сучасної і майбутньої ситуації в Україні, на мою думку, має виглядати наступним чином:

1. Був у нас - ТОТАЛІТАРИЗМ, - форма устрою, що для неї є характерним повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами життя суспільства, фактична ліквідація конституційних прав і свобід, репресії стосовно опозиції та по-іншому мислячих.

Тоталітаризм може бути знищено і на початковому етапі замінено тільки масовою силою, що прийде до влади - ОХЛОСОМ. В такий спосіб, на дуже короткий час, настала ОХЛОКРАТІЯ… У післяСРСР-і, зокрема, в Україні - це відбулося 1989 - 93 р.р. Кульмінація ОХЛОКРАТІЇ:
в Росії - це 19-21.08.1991; її занепад і початок переходу до олігархії - жовтень 1993 р. - штурм Госдуми РФ; спроба появи автократора - це обрання підполковника КГБ В. Путіна президентом, що насправді є лишень ставлеником певних транснаціональних корпорацій, що обрали ВВП як таран длдя знищення конкурентів та задоволення московських імперських амбіцій. (Хто має сумнів - дуже уважно перечитайте виступ В. Путіна після так званого теракту 11 вересня 2003 року у США);
в Україні - це страйки 1989-90 р.р., об'єднання робітничих та страйкових комітетів з національно-визвольними силами в 1990 році, події серпня 1990 та серпня 1991 років, референдум 01.12.91; це Народна Рада лише зі 100 чоловік, яка могла за кілька годин вивести на вулиці всю Україну…
Але вже в 1992-93 р.р. партгоспноменклатура, утримавши в своїх руках економічні і фінансові важелі впливу на суспільство, здійснює "тихий переворіт", складовими якого стали: викрадення заощаджень, квазі-грошова реформа 1992 року, ґіперінфляція, перший розподіл власності та ресурсів, зрощення з криміналітетом, другий розподіл власності, злиття і переростання номенклатури, криміналу і спецслужб у ПЛУТОКРАТІЮ з олігархів, що інтенсивно народжуються і розвиваються в каламутні 90-ті…
Період "стрілецького методу" перерозподілу власності набув своєї кульмінації з 1996 по 1999 р.р. Приблизно насамкінець 2000 року всі фігури зайняли свої, нині - вже усталені, позиції.
Отже, протягом 90-х - почтаку 2000-х в Україні (як і в Росії) встановилася ПЛУТОКРАТІЯ, яку помилково інколи звуть ОЛІГАРХІЯ, переносячи спільну назву обмежених груп маґнатів-олігархів на весь режим, що вони утворюють.
2. Отже, є в нас ПЛУТОКРАТІЯ - політичний устрій, де державна влада належить купці найбагатших представників пануючого класу - ПЛУТОКРАТАМ. Тоді, як ОЛІГАРХІЯ - це політичне і економічне панування, влада невеликої купки осіб - незалежно від їхнього матеріального стану.
Плутократія - найпоширеніший в сучасному світі спосіб владарювання під прикриттям демократичної машкари та гасел, бо спосіб цей - найзручніший, найгнучкіший та наймобільніший, що доводять як 14-річні події в Україні, так і понад 200-річні події у США.

ПРОТИСТАТИ Плутократії сучасним національно-демократичним силам - неможливо ЧЕРЕЗ ТОТОЖНІСТЬ МАТЕРІАЛЬНОЇ ОСНОВИ ЦИХ СИЛ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ РИТОРИКИ, що заплутує і деморалізує народ.

Плутократія силою діє лише на початку, а після стабілізації своєї системи, в основному, впливає грошима, пропонуючи об'єктам свого впливу доволі обмежений вибір: N-на сума - або смерть, як не особиста, до дорогих об'єктові істот. Знищення Чорновола, Ґонґадзе, інших - ви-ключення, що тільки доводить це правило. Перекуплення нардепів з опозиції за ціною від $150 тис. до 1 млн. USD за депутата і хабарі від 10 тис. до 100 тис. - за голос - факти доведені.

3. Саме тому й буде в нас неминуча АВТОКРАТІЯ. Нагадаю, як вперто і я особисто, і всі ми разом, намагалися бачити у В.Ю. харизматичного лідера; як саме на ОСОБИСТІСТЬ ставили на перегонах березня 2002-го, та осені-зими 2004-05 рр.
Плутократи, маючи формального "лідера", (тоді - Л. Кучму, а нині - В. Ющенка), з'єднюють зусилля і легко перебирають перемогу у так званої опозиції, - і коли вона об'єднана в "опозиційну четвірку", і коли роз'єднана, як нині. На те є не тільки суб'єктивнІ причини, в т.ч. та, що всі названі сили, як у складі четвірки, так і у складі блоків, шукали у власному середовищі СВОГО ВЛАСНОГО НАПОЛЕОНА(!), підсвідомо розуміючи вагу двох найголовніших причин:
1) потрібна не КОАЛІЦІЯ, а концентрована МОНО-СИЛА і МОНО-ЛІДЕР - Автократор. (Згадаймо: коли в березні 2003 р. на Форумі НУ В.Ю. та Ко проголосили утворення "найширшої громадсько-політичної коаліції всіх демократичних сил", плутократи заспокоїлися, бо побачили заміну БОРОТЬБИ - на ПРОГОЛОШЕННЯ псевдо-народоправних гасел, ЦІЛКОМ ТОТОЖНИХ З ЇХНІМИ. Відтоді плутократична преса цькує не опозицію, а ОСОБИСТОСТІ ВІД ОПОЗИЦІЇ, серед яких вони бояться ВИРОСТУ АВТОКРАТОРА!

Звідси - всі поточні події по передвиборчих штабах, створення Асоціації депутатів "від блоку НУ", ручне утворення фракцій НУ в місцевих радах, і всі події 2002-2006 рр.).
2) Цього Автократора марно шукати серед сучасних національно-демократичних партійних лідерів, бо всі вони тягнуть до булави, не маючи не стільки голови, скільки сумно-відомої ХАРИЗМИ. На цьому БЕЗГОЛІВ'Ї виплив В.Ю. - ЧЕРГОВА НАША ПОМИЛКА, ЧЕРГОВЕ НАШЕ "МЕНШЕ ЗЛО" з тих багатьох, що на нас чатують.

N.B. Приклад президентських виборів 1999 р., коли керівництво КУНу, Просвіти та низки інших національно-визвольних організацій зробили початкову ставку на Є. Марчука, доводить не стільки "бажання сильної руки", а їхнє відчуття ще у 1999 році ПОТРЕБИ В АВТОКРАТОРІ як у РУЙНІВНИКУ ПЛУТОКРАТІЇ!

Повторюся: і у В.Ю., і у Ю. Тимошенко, ми з вами прагнули побачити, і навіть інколи бачили, як звичайно вбачають у жаданому - реальне, ту СИЛУ, того Автократора, який зруйнує Плутократичну систему, покарає олігархів, підніме національну гідність народу вже самим тим, ЯКИЙ ВІН У НАС ХОРОШИЙ, - etc., etc.,etc…
Сьогодні вже є очевидним, що ми помиляємося. Наші волання до В.Ю. лишилися марними, чому є ціла низка причин. Всі їх перераховувати не буду, назву лише підсумкову й головну: приблизно восени 2001 - взимку 2002 року, особливо ж в процесі післявиборчих парламентських перетворень (ПППУ + ТУ проти СДПУ(о), і т.д), до олігархів вповні дійшов зміст пісні "Братва, не стреляйте друг в друга!" - і на сьогодні, очевидно, вже досягнуто угоди про статус-кво власності і фінансових ресурсів - головних рушіїв боротьби за владу.

Позаяк тепер - за великим рахунком, на маґнатському рівні, - перерозподіл власності НЕ ЗАЛЕЖИТЬ від того, хто обійме владні посади, - ГРОШЕДАВЦІ пояснили їхнім політичним фігурантам, що надто радикальні не отримають ґрантів на ПОДАЛЬШУ ТОРГІВЛЮ НАЦІОНАЛЬНОЮ ІДЕЄЮ.

Звідси - все, що відбувається нині. Звідси - потреба переглянути позиції Українства. Звідси - гостра, як ніколи, потреба ФОРМУВАТИ ТРЕТЮ СИЛУ, яка висуне зі своїх лав АВТОКРАТОРА - лідера АВТОКРАТІЇ - системи управління, за якої одній особі належить необмежена верховна влада, підтримана народоправним виборним самоврядуванням від села до столиці.
Потреба ця тим гостріша, чим дужче затягується зашморг часу на шиї Нації…

Маємо констатувати, що Автократорові вестиметься дуже неспокійно. З одного боку йому доведеться навести лад з плутократами (олігархами), з іншого - укоськати нову хвилю охлосу, яку нацьковуватимуть на нього охлократи.
Крім цього - непросто буде і на зовнішньополітичній арені, БО В ТАКІЙ ФІГУРІ ПОБАЧАТЬ ЗАГРОЗУ СВОЇМ ПРОГРАМАМ ҐЛОБАЛІЗАТОРИ РІЗНИХ ВЕКТОРІВ…
Отже, Автократору треба мати під собою не тільки силу - могутню Організацію, але й довіру, любов народу - розчарованого, втомленого, деморалізованого, зневіреного. Якщо хтось із сучасників прочитає чи почує це - і почне приміряти на себе "корону" та корчити Вождя Нації - не варт: зарано!
Поки що маємо адаптуватися до цієї системи, частиною якої ми вимушено є. В умовах цієї паскудної системи творити Ресурсні Структури, творити і розвивати Організацію; спираючись на Ресурси і Організацію, відроджувати Націю та її Еліту - плекати ґрунт, сіяти Благословенне Зерно Волі, Шляхетності й Гідності.
З нього проросте наступне покоління, відродиться вже Нацією, просякне собою всі силові та організуючі структури системи, опанує економіку, освіту і культуру, постане підвалиною Народоправства і Самоврядування і, нарешті, народить Автократора - Вождя…
Хто готовий бути рядовим будівельником Рідної Хати, рядовим сіячем цього зерня - благословення Бога України на вас!
Але благ земних не сподівайтеся…

"Запиши, мій історику, в згорток свого манускрипту:
Починається шлях до свободи з оцього візка...
То не штука - ще завтра я виведу вас із Єгипту, -
Але вийти нам з рабства - дорога така не близька!

То не страшно, що в рабстві змарніли і спали з лиця ми,
То не горе, що спини побито, посічено вщерть;
Але в тому єгипетськім сні ми здрібніли серцями -
І ото вже недуга, яку виліковує смерть.

Всім нам хочеться волі, та ба - не стрибнеш вище стелі;
Стільки літ жити бидлом - таке не минає дарма.
Ми покинемо рабські пропащі тіла у пустелі,
Бо вони вже самі мимоволі шукають ярма.

Запиши, мій історику, десь у таємному місці, -
Хто знайде, не осудить нехитре лукавство моє, -
Має шанси лиш той, що сьогодні іще у колисці,
А для решти - візок і спасінням, і карою є.

Ягве дбає про нас! - розійдеться вода перед нами,
Ягве дбає про нас! - будуть манна, закони, пісні.
Ягве дбає про нас! - називає своїми синами, -
Але що ж, коли внуків ми любимо більш за синів...

Запиши, мій історику, десь, - можеш навіть без дати;
Так було, і так є, і цього вже не виправить час, -
Волю можна здобути, та волю безглуздо давати;
Бог нас вибрав, щоб світові це показати на нас."

Ігор ЖУК, "Мойсей".

Обговорити на форумі