Англійці кажуть, що є три види брехні: проста, блаженна
(в ім'я порятунку душі), і статистика. Водоканал у Павлограді винайшов четветий
вид: БРЕХНЯ ЛЮТА! Після оголошеного по телебаченню ("А-студія") попередження
пролунала сума заборгованості, що не вкладається у жодні рамки здорового глузду.
Навіть у порівнянні з попередньою "цифрою" в 5, 356 мільона грн. Бо
тепер сума заборгованості переплигнула вже 14 (прописом - ЧОТИРНАДЦЯТЬ) мільйонів
гривень.
Якщо уявити, що норми, запроваджені Водоканалом, є реальними, і 272 літри на
день кожний павлоградець, від немовляти у колисці до найдревнішого зі старих,
все-таки використовує, то щодня 134.000 городян споживають 36.448 м3 води. Вартість
одного кубометра води, що вливається в наші крани і виливається до каналізації
= 1,59 грн. Отже, щоденно люди в Павлограді вживають води на 57.952 грн. 32
копійки, або на 21.152.596 грн. 80 копійок на рік.
Але ми з вами вже пхали свій "П'яТак!" куди не просять, і тому знаємо,
що:
а) норми споживання води перевищені у три рази;
б) вартість води (1,59 грн./1 м3) установлено монополістом і не відповідає не
тільки якості продукту, але й реальному обсягу наданих послуг;
в) від 90 до 79 відсотків оплати за воду з малозабезпечених і пенсіонерів проплачує
бюджет через субсидії, і це складає, щонайменше, 6 мільйонів грн. на рік. Звідки
ж узялися 14 мілн. грн. людського боргу за воду?!
Колись письменник Оноре де Бальзак заселявся до готелю. Його
попросили підписати зобов'язання: якщо підпалить готель, то сплатить 6000 франків
компенсації. Бальзак був хлоп з гумором, приписав ще три нулі, і пояснив хазяїну:
- Мес'є, у мене немає ні шести тисяч, ні шести мільйонів франків. Однак, погодьтеся,
що остання сума тішить вас більше...
Мабуть, і Водоканальське начальство тішиться все зростаючою
сумою міфічної людської заборгованості: було 5,36 млн., стало - 14 мільйонів.
Хоча аналіз споживання води через лічильники доводить, що 134 тисячі павлоградців
при реальній добовій нормі 100 літрів можуть спожити за рік 4.891.000 кубометрів
води на суму 7.776.690 гривень. Щоб це визнати і запровадити потрібен лише здоровий
глузд. А це у монополістів водо-, газу-, тепла і прочих благ постачальників
є найбільшім дефіцитом. Разом із совістю...
Частина ІІ. Тече вода каламутна
Весна видалася не дощова. Добре видно, чому не витікають
з міста в річку штучні водойми: і ті, що приховані у підвалах під багатоповерхівками;
і відкриті - біля СШ №9, по колишній вул. Гражданській, понад насипом вул. К.
Маркса, як іти на залізницю... Видно, наскільки вище рівень калюж над рівнем
стоку у дренажних рівчаках і які саме перепони стримують воду.
Побував я на місці виливу води в річку з дренажної канави, що йде від Козлячого
понад Приточилівкою до Вовчої. Висота водоскиду у місці виливу - понад метр
і шлюз на протиповіневій дамбі не працює.
Ті 34 "активісти", яким набридло по-жаб'я-чому кумкати серед багнища,
звернулися до міської влади ще восени, просили відвести воду з завищеного дре-нажного
рівчака, перед яким вже утворився рукотворний ставок по вул. Полтавсь-кій, Московській.
У Частині ІІ-й повідомляємо, що депутати відгукнулися "положитє-льно"
- "положилі на ето мокроє дєло" аж 10 тисяч гривень. Скажімо чесно,
це зама-ло, але й того "в натуральном вираженії" поки що не видно.
Коли вже наш роман-опупєя з водою триває, то натякніть, в якій частині - оптимістичний
фінал?
Віктор Хвостенко
Як скажемо, так і платитимеш
Ситуація майже класично-революційна: "населення
не може" (оплачувати високі тарифи), а "комунальники не хочуть"
(їх не підвищувати). Та й хто б захотів, маючи право встановлювати тарифи НА
ВЛАСНИЙ РОЗСУД?!
І тарифи зростають! В них закладають: індекс інфляції, власні комунальні гріхи,
зношені комунікації, застарілість самого господарства, тощо. Зачароване коло:
щоменш якісними є послуги, то дорожче за них маємо платити? І на тих, хто ЩЕ
ПЛАТЯТЬ, лягає тягар ще вищих тарифів.
Розмір тарифів ВЖЕ ДАВНО НЕ ОБМЕЖУЄТЬСЯ законом, за яким вартість комунальних
послуг НЕ МОЖЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ 12 % РОЗМІРУ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ! Реально, комунальники
вигрібають з кішень платників усі 30 відсотків, а подекуди - й більше.
Заступниця голови Головного контрольно-ревізійного управління
України пані Тетяна Рубан твердить, що понад 16 % населення держави ВЗАГАЛІ
НЕ СПРОМОЖНІ платити за комунальні послуги. Тому не дивно, що заборгованість
населення лише торік зросла на 1,5 % і досягла СЕМИ МІЛЬЯРДІВ грн. Тож пересічним
комунальникам теж непереливки, вони скаржаться на постійні збитки, і звично
твердять, що тарифи покривають витрати лише на 70-80%. Хвороба застаріла. Про
неї писано не раз. Змін майже ніяких, принаймні, накраще...
Головна Бібліотека Історичні статті Голодомори на Павлоградщині Письменники Краю Світлина Постаті Знахідки Регіон Мегаліти Павлоградщини Контакт