Головна     Книгозбірня Історичні статті  Голодомори на Павлоградщині  Письменники нашої Вкраїни   Постаті Знахідки  Регіон   Визначні дати нашої Вкраїни   Мегаліти Павлоградщини  Московитський патріархат на Присамар'ї Нумізматика Гостьова книга ФорумКонтактАрхів

 

      Юрій  Семенко

 

СЕМЕНКО Юрій Сергійович (нар. ЗО квітня 1920, с. Михайлівка Апостолів-ського району Дніпропетровської обл.) — Юрій Семенко. український журналіст, редактор, письменник, громадський діяч, зокрема, активіст відродженої 1941 «Просвіти». Нині живе в Мюнхені (Німеччина).
Народився в родині селянина-бідняка. Десятирічним хлопчиком у 1930 з родиною вивезений у Північний край Росії (тепер Архангельська область), де від осені 1929 в тюрмі вже був батько. Тільки у 1937 зміг повернутися в Україну, вступив на філологічний ф-т Дніпропетровського ун-ту, де навчався три роки. Потім працював і заочно вчився в Запорізькому педінституті. Перед війною одержав диплом викладача української мови й літератури.
   За німецької окупації працював у системі народної освіти в Апостоловому на Дніпропетровщині. Від жовтня 1941 — голова «Просвіти» округи Апостолове — Кривий Ріг. Восени 1941 в Апостоловому відбулися збори інтелігенції району. Лікарі, агрономи, вчителі, службовці державних установ, які з'їхалися вивчати український гімн «Ще не вмерла Україна», обрали правління товариства «Просвіта». При «Просвіті» і в школах почали працювати співочі і музичні гуртки. Драмгурток підготував п'єсу «Борці за мрії» Івана То-гобочного, духовий оркестр — українські народні пісні.
У с. Базавлук поставлено п'єсу «За двома зайцями» Мих. Старицького, відкрито сільбуд. Просвітяни розповсюджували книжки заснованого в Кривому Розі видавництва «Дзвін» — «Малу історію України», збірник пісень «Тризуб», збірку Мих. Пронченка «Кобза». Як голова «Просвіти» С. мусив добиватися дозволу в нацистської окупаційної влади (лютої в ненависті до українських культурних заходів) на репетиції, вистави, концерти, намовляти переляканих совєтським і німецьким терором аматорів бути активними.
    Виконував чисто адміністративні обов'язки — дбати про приміщення, паливо, оголошення. Влаштовував і супроводжував у поїздках «культбригаду» «Просвіти» і т. ін. Відмова від поїздки в село Мар'янське, що в плавнях над Дніпром (нині на березі Каховського водосховища), врятувала від розстрілу комуністичними партизанами. Навесні 1942 тут на очах батька спеціально прислані з Москви парашутисти розстріляли Героя Радянського Союзу лейтенанта танкових військ Макара Ткачова за його перехід до української поліції.
    С. очолював Апостол івську «Просвіту» до 1944. 4 лютого 1944 його вивезли до Німеччини, де працював як «остарбайтер» у депо Ганновера вантажником вугілля. У 1950 — 1954 —
співредактор газети «Українські вісті» (Новий Ульм) та видаваного при них місячника «Освобождение», у 1957— 1966 — редактор «Українського селянина». Лідер Селянської партії, був керівником представництва Української Народної Республіки в Німеччині.
   С. — автор книжок «Голод 1933 р. в Україні» (1963), «Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору» (1964), «Пам'яті В.А.Доленка» (1975), «Шахи в Україні» (1980), трьох томів спогадів «Тички» (1990 — 1998), «Наталя Павлушкова» (1999). Від 1992 його книжки перевидаються в Україні. Він один із спонсорів словника «Діячі Січеславської «Просвіти».

Літ.: Семенко Юрій. Тички. Том другий. — Львів.: Червона калина., 1996.— С. 264.

Микола Чабан

Hosted by uCoz