Тим часом Московитський уряд скористався перемогою у війні проти Порти та придушенням Селянської війни під проводом Пугачова, щоб покінчити з Січчю. Головним ініціатором таких заходів була цариця Катерина II, а також її фаворит Григорій Потьомкін. Вже 4 травня (23 квітня) 1775 р. доля Січі була вирішена на так званій раді при височайшому дворі. Весною 1775 року, зараз по заключенні миру з турками в Кучук-Кайнарджі московські війська, які повертались додому , дістали наказ зосередитись біля фортеці св. Єлізавети (Єлісаветград). Одна армія під командою генерала Текелія,силою в 66000 людей при 50 гарматах, рушила несподівано на Січ, 20000 корпус під команою князя Прозоровського (отримав землі в Павлоградському повіті) почав зачистки Кальміуської, Самарської, Протовчанської, Прогноївської та Орільської паланок. 15(4) червня 1775 р. війська генерала Текелія раптово оточили Січ, де стояв тільки невеликий гарнізон, і зажадали його капітуляції. Після бурхливої військової ради, зваживши сили сторін (3000 запорожців проти 10 000 царського війська) козаки вирішили скласти зброю. Наступного дня за наказом Текелія з Січі було вивезено боєприпаси, артилерію, скарб, клейноди і прапори, архів тощо. Всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували, а тоді там було 500 козацьких майстерень та торговельних будинків: 10 липня (29 червня) 1775 р. вийшов сенатський указ, який поклав край надіям козаків на відродження - Січі. Запорожцям навіть запропонували записатися до селянського та міщанського станів, а ряд старшин було піддано репресіям. Кошовий отаман Калнишевський був засланий на Соловки, де провів 25 років у земляній в'язниці. Військовий писар Іван Глоба був засланий у Тобольський монастир. Під суд з конфіскацією майна потрапили Степан Лелека Архип Паролих, Іван Кулик, полковники Мусій Чорний, старшини Андрій Порохня, Степан Гелех, Іван Гараджа курінні отамани Осип Паралич, Мусій Головко, пушкар Смола, писар Жидківський, колишній орїльський полковник Сава Циподрига, самарський полковник Василь Журба, зимівник якого знаходився під Васильківкою (рай. центр. Дніпропетровської обл.), багато інших.    Щоправда були такі паскуди, що зрадили свій народ та пішли на співпрацю з кацапською владою. Серед них курінний Синельников, старшини Хандилей, Матвій Хижняк багато інших. Таким надавали дворянство, згідно їх чинам у війську, робили осадчими слобід. Дуже багато козаків пішло в священники.Зараз влада на цих іменах робе історію нашого краю. Особливо це полюбляють московитські попи. Дійшло до таких перекручень, що Матвія Хижняка зробили засновником майбутнього міста Павлограда. Майже всі землі Війська Запорозького царат почав щедро роздавати поміщикам з московії. Невдовзі було запроваджене кріпацтво (рабство), яке повністю не знищене дотепер.