Ранньою весною 1659 року більш як стотисячна московська армія під проводом князів Трубецького, Ромоданославського Й Пожарського вирушила з Путівля на завоювання Великого Князівства Руського руйнуючи й нищучи все на своїй дорозі воінем і мечем. Недалеко від Конотопу затримав москалів хоробрий полковник ніжинський Григорій Гуляницький із полками ніжинським і чернігівським (всього коло 5.000 людей). Але він не міг удержати московської навали й зачинився в Конотопі, де протягом майже трьох місяців витримував облогу цілої московської армії. Ні завзяті штурми, ні підкопи з мінами, ні жорстока безпереривна канонада не мали успіху: Гуляницький геройськи боронив місто. Князь Трубецькой мусів задовольнитися тим, що зпід Конотопа робив наїзди на ближчі руські міста й села, палив їх, вирізував. а жінок і дітей забирав у неволю. Така доля стрінула Борзну. Ніжин відбився від ворога.