Грамота короля Речі Посполитої -Стефана Баторія від 20 серпня 1576 року, що дана кошовому Павлюку, про права на володіння козаками землями в пониззі Дніпра та Дону, . Яку, до речі, ніхто не відміняв.

"Надає його королівська величність козакам низовим запорізьким вічно місто Терехтемирів з монастирем і перевозом, окрім складового старовинного їх запорізького міста Чигирина, і від того міста Терехтемирова на низ понад Дніпром рікою до самого Чигирина й запорізьких степів, що підходять до земель чигиринських, з усіма на тих землях насадженими містечками, селами, хуторами, рибними по тому березі в Дніпрі ловами та іншими угіддями, а вшир від Дніпра на степ, доки тих містечок, сіл і хуторів землі здавна були... А тепер так само володіти їм старовинним містечком запорізьким, Самарь званим, з перевозом і з землями вгору по Дніпру до річки Орелі, а вниз до самих степів ногайських і кримських, а через Дніпро й лимани Дніпрові й Бугові, як з віків бувало, по очаківські улуси, і вгору ріки Буг по ріку Синюху, від самарських же земель через степ до самої ріки Дону, де ще до гетьмана козацького Предслава Лянцкоронського козаки запорізькі свої зимівники мали, й те все щоб непорушно навіки при козаках запорізьких лишилося"

Видно, що в 1576 році місто Самарь вже важали стародавнім.