Головна     Книгозбірня Історичні статті  Голодомори на Павлоградщині  Письменники нашої Вкраїни   Постаті Знахідки  Регіон   Мегаліти Павлоградщини  Московитський патріархат на Присамар'ї Нумізматика Гостьова книга ФорумКонтакт

 

     Останній період життя М. Дорошенка пов'язаний з кримськими та ногайськими справами. У 1623 р. в Криму спалахнула усобиця Між ДжанібекГіреєМ (правив 1610—1623, 1627—1635 рр.) з одного боку та спадкоємцями хана Саадат-Гірея братами Мухамед-Гіреєм НІ (хан у 1608—1610, 1623—1627 рр.) та калгою-султаном ШахІн-Гіреєм — з другого. Тоді у критичний момент запорожці, які поверталися з морського походу повз Керч, запропонували свої послуги Шахін-Гіреєві, який вигідно відрізнявся від свого брата рішучістю, послідовністю та прихильністю до козаків. Шахін-Гірей радо погодився, і 300 козаків схилили на свій бік перемогу, Джанібек утік тоді до Туреччини, а козаки з щедрою нагородою, на подарованих до того ж Шахін-Гіреєм возах доїхали до Січі. Так започаткувався Українсько-Кримський союз. Восени 1624 р. сам ШахІн-Гірей, набравши вози різних подарунків, прибув на Базавлуцьку Січ і уклав усну домовленість про взаємодопомогу. З січня 1625 р. на о. Каратепе на Низу було остаточно укладено українсько-кримський союз, котрий козаки прагнули використати у боротьбі проти Речі Посполитої, а кримські татари — у боротьбі проти Порти. Обидві сторони не виключали й можливих дій проти інших держав. Але на початку даний союз не був переведений у практичну площину, і тільки у 1628 р. він запрацював. Перед тим у Криму знову почалися усобиці. Джані-бек-Гірей, спираючись на мурзу білгородської ногайської орди Кантемира, прагнув взяти реванш. Мухамед та Шахін знову опинилися у скрутному становищі, бо, покинуті мурзами, вони з кількома сотнями своїх прихильників зайняли оборону у Бахчисараї. Облогу вів Кантемир, до якого прибуло ще й 500 сейменів на чолі з пашою, які несли прикордонну службу на Дунаї. Джанібек прагнув добути турецької допомоги і писав у Стамбул про це, додаючи, що Шахін-Гірей «покозачився». Останній же послав на Січ своїх представників, благаючи про допомогу. Швидко зорієнтувавшись, Дорошенко негайно вирушив з козацьким загоном майже в 4000. Ще така ж кількість козаків вийшла в море проти турків. Були тільки добровольці, основна маса козаків вирішила не брати участі у цій надто ризикованій операції. Дорошенко блискавично дійшов до Перекопу, де були зовсім не готовими зустрічати козацьку силу й змушені були пропустити їх у Крим. Але звістка про прихід козаків донеслася до Кантемира, і той кинув свої головні війська з пїд Бахчисарая під Перекоп. Відносно невелику відстань від Перекопа до Бахчисарая (120 км) козаки Долали під прикриттям рухомого табору цілих шість діб, безперервно відбиваючись під ординців. Про безугавність боїв писали й самі козаки, вони ж зазначали, що тоді втратили близько 1000 своїх товаришів. Чимало було й поранених, в тім числі й полковник Олефір Голуб.
Але найтяжчої втрати зазнали козаки на підході до Бахчисарая. У бою загинув від рук сейменів гетьман Дорошенко. Важко сказати, де його могила. Чи поховали його козаки під Бахчисараєм, чи син гетьмана Дорофій, котрий теж брав участь у поході, вивіз тіло на возі у солі, поки що не вдається встановити. Хоч Дорошенко загинув, але облога Бахчисарая була знята. Українсько-кримське військо рушило навздогін за Кан-темиром на Кафу. На місце Дорошенка козаки обрали Мозирницю (Мозирю), батька майбутнього корсунського полковника в часи Визвольної війни середини XVII ст. Під Кафою Кантемир був розгромлений вщент і змушений був ховатися за стінами фортеці. Тепер уже козаки з кримцями облагають турецьку базу не менше, ніж півтора місяці. Тільки прихід великого турецького фло ту, зрада деяких татарських мурз, втеча хана до Бахчисарая змінила хід кампанії. Козаки, відчувши зраду, відступили разом з Шахін-Гіреєм через Арабатську стрілку на Січ, ще й знищили на зворотному шляху фортецю Їслам-Кермен. Потім запорожці вчинять ще кілька походів на Крим, пробуючи відновити на престолі Шахін-Гірея (Мухамед-Гірей загинув у 1628 р.), але бел особливих успіхів. Цікаво, що один з цих походів почався 1629 р. від Микитінюго Рогу, про що свідчить і лист самого Шахін-Гірея. Не виключено, що останній, який довго потім перебував на Базавлуцькій Січі, став корсунським полковником на початку Визвольної війни і склав голову за волю українського народу у 1648 р.
Похід М. Дорошенка до Криму є однією з найяскравіших сторінок воєнної історії козацтва, й не випадково пам'ять про нього довго жила в Україні. Досить, що Богдан Хмельницький під час переговорів із кримським послом Алкас Кегіто (20.5.1654 р.) у відповідь на погрози посла казав: «а преж того гетмаи Дорошенко... весь Крим вьіходил, никакого дурна ему не учинили есте», а тепер, за словами Хмельницького, ханство може опинитися ще в гіршому стані. Ще пізніше внук гетьмана, гетьман уже України, а не тільки Війська Запорозького, у 1665—1676 рр. Петро Дорошенко погрожував перевернути Крим догори ногами, як це робив його дід

Ю. Мицик

Hosted by uCoz